url
stringlengths 34
127
| title
stringlengths 3
254
| download_url
stringlengths 71
74
| filepath
stringlengths 42
43
| content
stringlengths 0
2.75M
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-na-temu-ealt-and-illnesses.html
|
Урок английского языка в 7 классе на тему «Health and illnesses»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/45a59a27ffd9596be5fa6fc668e3d036.docx
|
files/45a59a27ffd9596be5fa6fc668e3d036.docx
|
Урок английского языка в 7 классе на тему
“Health and illnesses”
Цель: создать условия для приобретения учащимися опыта творческой деятельности по обобщению знаний в рамках темы “Health”(по учебнику «Английский язык» Т.Т.Аяповой издательства Алматы «Атамұра»)
Задачи:
Образовательная: совершенствование навыков аудирования, диалогической и монологической речи, чтения , письма, обобщение лексического материала;
Развивающая: развитие умений учащихся обобщать, сравнивать, формулировать свою точку зрения.
Воспитательная: приобщение учащихся к здоровому образу жизни, привитие умения самостоятельной работы.
Оборудование: интерактивная доска, тексты, рисунки, карточки с заданиями.
Методы: словесный, наглядный, практический, интерактивный.
Формы: индивидуальная, групповая.
Procedure of the lesson:
I.Org. moment: Hello, everybody! Glad to see you! By the way, how are you?
Are you OK? I hope so. Are you happy? I hope so.
II. Brainstorming: Today at the lesson we will take a look at one aspect of our life.
It is something which we take for granted while it is there but need it terribly when it is gone. What is it?
(pupils’ answers: friendship, money , health, family , etc)
In order to guess the topic of our lesson you should look at the picture and write the names of the parts of this boy’s body marked with numbers and the first letters will help you to see the word. (слайд2)
Number 9 (Hand)
2 (Eye)
8 (Arm)
11 (Leg)
13 (Teeth)
3 (Hair)
So the topic of today’s lesson is “ Health and illnesses”. We will revise everything we’ve learnt about health.
III. Phonetic drill. Today we’ll speak about health, good and bad habits.
What good habits do you know?
Pupils: (предполагаемые ответы)
sleeping seven or eight hours
getting up early
eating breakfast
a healthy diet (following a diet)
eating low fat food
eating high fibre food
eating wholemeal bread
exercising
going in for sport
eating less of everything
eating less sweets, salt.
Teacher – What bad habits do you know?
Pupils: (предполагаемые ответы)
drinking alcohol
taking drugs
smoking
environmental influence
eating more red meat
sleeping much or little
physical inactivity
IV. Our lesson will be in the form of competition. You will take part in different contests.
The winner will be the team with the most right answers.
Now let’s start. The first task is to make up sentences . They may be proverbs or good rules. You must be friendly and help each other in difficult circumstances.
The first wealth is health.
Good health is above wealth.
A healthy mind in a healthy body.
An apple a day keeps the doctor away.
Early to bed and early to rise makes a man healthy, wealthy and wise
The next task: you should form words using the parts of words.
ture medy mist’s thy
tor in pera cine ger mix
fin som pres heal tient
re sure doc den che tist
weal pa nia tem
(temperature, patient, pressure, chemist’s, healthy, wealthy, mixture, doctor , dentist, insomnia, finger)
V. Физкультминутка
VI. Диалогическая речь.
Teacher - Some times we are ill and we go to see a doctor. Let’s dramatize some episodes: “At the doctor’s”
At the Doctor's
P: Good morning!
D: Good morning! Come in! Sit down, please! What's the matter?
P: I've got a sore throat and a headache.
D: Have you got a temperature?
P: Yes, I have got.
D: Open your mouth. I want to look at your throat. Oh, it looks sore.
Р: Can you give me pills?
D: An injection is better than pills.
P: Will I recover, doctor?
D: Yes. If you rest today.
P: Thank you, doctor. Good-bye.
D: Good-bye.
VII. Брейн-ринг
T: You should be not only healthy but wise. Now we'll have brain-ring.
(Учитель называет слово по теме, ученики дают его определение.)
Т: Hospital.
Р: A place where we get medical help.
T: Pill.
P: Small round things that we take to recover.
T: Doctor.
P: A person who gives us medical help.
T: Prescription.
P: A sheet of paper with the help of which we take medicine at the chemist.
T: Health.
P: A state of being well.
Т: Ambulance.
Р: А саг that takes a patient to the hospital.
T: An eye.
P: A part of a body that helps us to see the world.
V.Рефлексия
You should be not only healthy but wise. While the jury will be counting your points to determine the winner I suggest you to play the game “Closed circle”.Each of you will get a card divided into 2 parts: a question on the left and an answer on the right but it is the answer to the other question. A pupil with card № 1 will start.
1.You put this on a cut. (Sport, vitamins)
A pain in your ear. (Plaster)
She looks after you in hospital. (Earache)
You feel hot when you have high…. (Nurse)
You get this if you eat too much. (temperature)
An order for medicine made by a doctor. (Stomachache)
One of two organs of breathing. (Prescription)
What is harmful for health? (Lung)
What is good for health ? (Drugs, cigarettes, alcohol)
VI. Now it’s time to listen to the decision of the jury about the winners.
We congratulate the winners.
Our game is over. I thank you for the fruitful work.
Your hometask will be to make up an advertisement to healthy lifestyle.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-upotreblenie-artikley-s-imenami-sobstve.html
|
Урок для 7 класса на тему «Употребление артиклей с именами собственными»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/32/7b66d2a1e1e376127149bfa05e33524a.doc
|
files/7b66d2a1e1e376127149bfa05e33524a.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rugby.html
|
Rugby
|
https://doc4web.ru/uploads/files/15/2110bc741f02299e8939bc7a970abe51.docx
|
files/2110bc741f02299e8939bc7a970abe51.docx
|
(1) Rugby is a very popular British game.
(2) It was invented in England in the 19th century by the boys form Rugby School.
(3) The boys were playing football in the normal way, when suddenly one boy picked the ball up and ran with it. The new game was created.
(4) Today it is played all over the world. It’s very popular in Britain, America and Australia.
(5) Rugby is played by two teams of 15 players. It’s played on a rectangular field.
(5) Players run with an oval ball. The team that scores more points wins.
(6) Players wear Rugby shirt with long or short leaves, shorts, rugby socks and boots.
(7) In 2016 Rugby will become one of the Olympic Sports.
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
Let’s go! Let’s go!
Let’s play Rugby!
We’ll jump! We’ll run!
We’ll have a lot of fun!
Let’s play!
Let’s run!
Let’s jump!
It’s fun!
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-te-eater-seasons-and-monts.html
|
Урок для 6 класса на тему «The weather. Seasons and months»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/70048265a27884c84492a4e6d5719779.doc
|
files/70048265a27884c84492a4e6d5719779.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-te1.html
|
Технологическая карта урока английского языка в 6 классе по теме "Достопримечательности Лондона" с применением технологии РКМЧП
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/b6271ded8422825271c7d20b350f8f5e.doc
|
files/b6271ded8422825271c7d20b350f8f5e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-produkti-pitani.html
|
Технологическая карта урока английского языка "Продукты питания. Овощи и фрукты" 3 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/7f204e5813e30bea01eeeedcfb57b41c.docx
|
files/7f204e5813e30bea01eeeedcfb57b41c.docx
|
Технологические карты составлены на основе материалов УМК Биболетовой М.З. Enjoy English для 3 класса.
Технологическая карта урока в 3 классе
Тема урока: Продукты питания. Овощи и фрукты.
Тип урока: Комбинированный урок
Дата урока: 24.09.13
Образовательные ресурсы: магнитофон, аудиозапись к уроку, транскрипционные значки, кукла Незнайка
План урока:
1.Организационный момент
2.Актуализация знаний
3.Изучение нового материала
4.Первичное осмысление и закрепление
5.Физкультминутка
6.Итоги урока. Рефлексия
7.Домашнее задание
Цели урока:
-ознакомление с новой лексикой по теме «Продукты»
-тренировка фонетических и орфографических навыков
-активизация навыков чтения и диалогической речи
Формы и методы обучения: объяснительно-иллюстративный, репродуктивный, методы стимулирования и мотивации
Основные термины и понятия: potato, tomato, corn, cabbage, carrot, apple, nut
Планируемые образовательные результаты:
Научатся- вести диалог этикетного характера
Получат возможность научиться- читать гласные буквы в разных типах слогов
Организационная структура урока
Этап урока
Деятельность учителя
Деятельность учащихся
Формы организации совзаимодействия на уроке
УУД
Организационный момент
Учитель приветствует и настраивает детей на работу; проверяет готовность обучающихся к уроку. Выдает рабочие тетради и комментирует ошибки, допущенные в домашней работе.
Приветствуют учителя, настраиваются на работу.
Планировать учебное сотрудничество с учителем и с одноклассниками
Актуализация знаний
Формулирует задание-Незнайка написал на доске английские звуки в транскрипции, но что-то перепутал, давайте исправим его ошибки. Затем предлагает назвать слова с данными звуками.
Предлагает учащимся вспомнить слова по теме «Продукты» в форме игры «Снежный ком».
Осуществляет проверку домашнего задания (упр.4, стр. 13 из учебника).
Находят английские звуки, приводят примеры.
Первый ученик называет слово по теме, второй ученик повторяет его слово и добавляет свое и так далее.
Называют правило, на которое опирались при выполнении задания. Читают составленные предложения.
фронтальная
Выделять и осознавать то, что уже усвоено и что еще нужно усвоить.
Уметь слушать.
Вносить необходимых дополнений и корректив в план и способ действия в случае расхождения ожидаемого результата действия и его реального продукта.
Изучение нового материала
Учитель привлекает внимание учащихся к картинке упр. 1 стр. 14 из учебника с новыми словами по теме.
Слушают запись, находят продукты на картинке и повторяют хором за учителем.
фронтальная
Сопоставлять способ действия и его результат.
Первичное осмысление и закрепление
Организует выполнение упр.2 стр.14 из учебника.
Побуждает детей меняться ролями и использовать различные продукты, изображенные на картинке упр.1.
Учащиеся делятся на пары и разыгрывают диалоги, используя образец из упражнения.
парная
Слушать собеседника, уметь правильно реагировать на предлагаемые вопросы.
Физкультминутка
Предлагает учащимся повторить за диктором слова упр.3 стр.14 из учебника.
Организует выполнение упр.1, 2 стр.9 в рабочих тетрадях.
Организует проверку упражнений у доски.
Читают слова за диктором, затем самостоятельно.
Выполняют задания в тетрадях.
Фронтальная, индивидуальная
Принимать решения и осуществляют самостоятельный выбор в учебной и познавательной деятельности
Итоги урока. Рефлексия
Напоминает слова, с которыми учащиеся познакомились на уроке. Спрашивает
, какие трудности возникли у учащихся во время урока. Оценивает работу учащихся.
Повторяют новые слова, делятся впечатлениями от урока, оценивают свою работу.
фронтальная
Осуществлять самоконтроль и анализировать допущенные ошибки.
Домашнее задание
Объясняет домашнее задание, контролирует понимание задания. (упр.4, 5 стр.15 из учебника)
Записывают домашнее задание.
Определять объем своей домашней работы
Технологическая карта урока в 3 классе
Тема урока: Общие вопросы.
Тип урока: Урок коррекции знаний, умений и навыков
Дата урока:26.09.13
Образовательные ресурсы: магнитофон, аудиозапись к уроку, карточки и фишки для игры «Лото», транскрипционные значки, картинки по теме «Продукты»
План урока:
1.Организационный момент
2.Актуализация знаний
3.Изучение нового материала
4.Первичное осмысление и закрепление
5.Физкультминутка
6.Итоги урока. Рефлексия
7.Домашнее задание
Цели урока:
-развитие навыков аудирования
-совершенствование лексических навыков и навыков чтения
-ознакомление с общим вопросом
Формы и методы обучения: объяснительно-иллюстративный, репродуктивный, методы стимулирования и мотивации, метод контроля и самоконтроля
Основные термины и понятия:Do you like…? Does he/she like…? a lot of, honey, write, jam
Планируемые образовательные результаты:
Научатся- вести диалог этикетного характера
Получат возможность научиться- понимать на слух короткий текст с опорой на иллюстрацию
Организационная структура урока
Этап урока
Деятельность учителя
Деятельность учащихся
Формы организации совзаимодействия на уроке
УУД
Организационный момент
Учитель приветствует и настраивает детей на работу; вводит в атмосферу иноязычной речи через фонетическую зарядку. Пока
Приветствуют учителя, настраиваются на работу. Повторяют слова за учителем, называют слова, в которых есть звуки, изображенные на транскрипционных карточках.
Планировать учебное сотрудничество с учителем и с одноклассниками
Актуализация знаний
Предлагает учащимся назвать продукты, изображенные на картинках.
Осуществляет проверку домашнего задания упр. 2-3 стр. 6 из рабочей тетради
Называют продукты, изображенные на картинках.
Отвечают домашнее задание
фронтальная
Выделять и осознавать то, что уже усвоено и что еще нужно усвоить.
Изучение нового материала
Учитель привлекает внимание учащихся к картинке упр. 1 стр. 11 из учебника, знакомит учащихся с выражениями из таблицы «Look and learn!»
Повторяют фразы за учителем и читают их в парах. Слушают запись диалога, обсуждают его.
фронтальная
Сопоставлять способ действия и его результат.
Выбор наиболее эффективных способов решения задач в зависимости от конкретных условий
Первичное осмысление и закрепление
Предлагает учащимся выполнить упр. 3 стр. 7 в рабочей тетради. На доске написаны слова, учитель называет их по-русски.
Выполняют упражнение в рабочей тетради.
фронтальная
Осуществлять самоконтроль и анализировать допущенные ошибки
Физкультминутка
Предлагает учащимся разделиться на пары для выполнения упр.2 стр. 11 из учебника
Предлагает учащимся прочитать слова упр. 4 стр. 11 из учебника
Разыгрывают диалоги, используя фразы и выражения из упражнения. Для представления диалогов используют картинки и муляжи продуктов.
Читают все слова из упражнения, затем выбирают слова со звуками [a:], [æ], [ei]
парная
Слушать собеседника, уметь правильно отреагировать на предлагаемые вопросы
Итоги урока. Рефлексия
Напоминает выражения, с которыми учащиеся познакомились на уроке. Спрашивает
, какие трудности возникли у учащихся во время урока. Оценивает работу учащихся.
Повторяют новые выражения, делятся впечатлениями от урока, оценивают свою работу.
фронтальная
Осуществлять самоконтроль и анализировать допущенные ошибки.
Домашнее задание
Объясняет домашнее задание, контролирует понимание задания (упр.1, 2, 4 стр. 7 в рабочей тетради)
Записывают домашнее задание.
Определяют объем своей домашней работы
Технологическая карта урока в 3 классе
Тема урока: Письмо Джима.
Тип урока: Комбинированный урок
Дата урока:19.09.13
Образовательные ресурсы: магнитофон, карточки с именами ребят для работы в группах
План урока:
1.Организационный момент
2.Актуализация знаний
3. Физкультминутка
4. Изучение нового материала
5.Первичное осмысление и закрепление
6.Итоги урока. Рефлексия
7.Домашнее задание
Цели урока:
-знакомство с новой лексикой
-совершенствование навыков устной речи
-обучение правилам чтения
Формы и методы обучения: объяснительно-иллюстративный, репродуктивный, методы стимулирования и мотивации, метод контроля и самоконтроля
Основные термины и понятия: meet, dance, visit, play
Планируемые образовательные результаты:
Научатся- рассказывать о себе и своих друзьях, используя речевой образец
Получат возможность научиться- работать в группах
Организационная структура урока
Этап урока
Деятельность учителя
Деятельность учащихся
Формы организации совзаимодействия на уроке
УУД
Организационный момент
Учитель приветствует и настраивает детей на работу; вводит в атмосферу иноязычной речи через фонетическую зарядку.
Приветствуют учителя, настраиваются на работу.
Планировать учебное сотрудничество с учителем и с одноклассниками
Актуализация знаний
Делит учащихся на группы, раздает им карточки с именами и названиями блюд.
Осуществляет проверку работы.
Предлагает учащимся прослушать стихотворение упр. 2 стр.12 из учебника.
Задают вопросы по цепочке и выясняют, что ребята из их группы любят есть или пить на завтрак. (Do you like milk for breakfast? Do you like eggs for breakfast?)
Представитель от группы рассказывает о том, что любят есть и пить члены его группы.
Слушают стихотворение, повторяют его за диктором, затем декламируют его самостоятельно.
групповая
фронтальная
Слушать собеседника
Физкультминутка
Изучение нового материала
Учитель знакомит учащихся с новыми словами из таблицы «Look and learn!»
Знакомит с правилом чтения буквосочетания or
Повторяют фразы за учителем и читают их самостоятельно.
Читают сначала знакомые слова из упр.5 стр.13 из учебника, затем слова с новым звуком.
фронтальная
Выбор наиболее эффективных способов решения задач в зависимости от конкретных условий.
Первичное осмысление и закрепление
Предлагает учащимся прочитать письмо Джима на стр.13 и ответить на вопрос перед текстом.
Читают рассказ вслух по цепочке, отвечают на вопрос, используя информацию перед текстом
индивидуальная
Поиск и выделение необходимой информации
Итоги урока. Рефлексия
Напоминает выражения, с которыми учащиеся познакомились на уроке. Спрашивает, какие трудности возникли у учащихся во время урока. Оценивает работу учащихся.
Повторяют новые выражения, делятся впечатлениями от урока, оценивают свою работу.
фронтальная
Осуществлять самоконтроль и анализировать допущенные ошибки.
Домашнее задание
Объясняет домашнее задание, контролирует понимание задания (упр.4, стр. 13 из учебника)
Записывают домашнее задание, сдают рабочие тетради с предыдущим домашним заданием.
Определяют объем своей домашней работы
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-pogoda.html
|
Урок для 4 класса на тему «Погода»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/91ccc1bdedd6245836df98a9cab3ce58.doc
|
files/91ccc1bdedd6245836df98a9cab3ce58.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-te-eart-needs-a-friend-doesnt-it-.html
|
Урок для 8 класса на тему «THE EARTH NEEDS A FRIEND, DOESN’T IT ?»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/24/9d2c9d833d060c015ec812c026880f45.doc
|
files/9d2c9d833d060c015ec812c026880f45.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/enciklopediya-dlya-detey-vsemirnaya-istoriya-g-2.html
|
Энциклопедия для детей. Всемирная история 1996г. 9
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/fd1be42fc512b30827739da0ef883b49.docx
|
files/fd1be42fc512b30827739da0ef883b49.docx
|
ФИЛИПП IV КРАСИВЫЙ
Филипп IV (1268—1314 гг.) — король Франции с 1285 г. Продолжая дело своих предков, особенно деда, короля Людовика IX Святого, но в новых условиях и иными средствами, он стремился укрепить королевскую власть путём ослабления политического могущества крупных феодалов и ликвидации власти Пап над Францией. Этими новыми условиями явились рост городов, усиление третьего сословия, т. е. формально всего непривилегированного населения страны, а фактически — городской верхушки; развитие национального самосознания французов. Новыми же средствами достижения целей централизации монархии Филипп IV сделал подчинённый только ему аппарат управления, из людей незнатных и всем ему обязанных, и юридическое укрепление королевской власти на основе римского права в противовес праву церковному и обычному, которые так или иначе ограничивали всевластие короны библейскими заповедями или традицией. Именно при Филиппе высшие органы власти — Парижский парламент, Верховный суд и Счётная палата (казначейство) — из более или менее регулярных собраний высшей знати постепенно превратились в постоянно действующие учреждения, в которых служили в основном легисты — знатоки римского права, выходцы из среды мелких рыцарей или богатых горожан.
Стоя на страже интересов своей страны, король старался расширить её. Так, в 1295—1299 гг. он вёл борьбу с королём Англии Эдуардом I за герцогство Аквитанское (Гийень) на юго-западе Франции, которым английские короли владели как вассалы королей французских. Придравшись к формальным нарушениям неопределённых феодальных прав, Филипп вызвал Эдуарда I в суд, зная, что тот, занятый войной с Шотландией, явиться не сможет, а это считалось серьёзным нарушением законов. Эдуард, опасаясь столкновения с Францией, предложил Филиппу IV герцогство Аквитанское в залог на 40 дней как гарантию явки. Однако, заняв Гийень, Филипп отказался её возвращать. В 1299 г. ему всё же пришлось это сделать, т. к. с севера Франции угрожало графство Фландрия, также подвассальное французской короне, но союзное Англии.
Война между Францией и Фландрией началась ещё в 1297 г., когда Филипп разбил графа Фландрского в битве при Фюрне. В 1299 г. французский король занял почти всю Фландрию, опираясь на горожан, недовольных своим графом, а в 1301 г. пленил его самого. Но вскоре фламандцы, разочарованные французским управлением, восстали против Филиппа. 18 мая 1302 г. вошло в историю под названием «Брюггской заутрени» — в этот день произошло восстание жителей города Брюгге, сопровождавшееся истреблением французского гарнизона и находившихся в Брюгге французов. В ответ на это Филипп двинул на Фландрию своё войско. 11 июля 1302 г. в битве при Куртрэ впервые в истории пешее ополчение фламандских городов разбило наголову конное рыцарское войско. Снятые с убитых рыцарей шпоры были свалены на городской площади Куртрэ; это сражение получило название «битва золотых шпор». 18 августа 1304 г. в битве при местечке Мон-ан-Певель французская армия взяла реванш за поражение при Куртрэ. На следующий год фламандцы официально покорились французскому королю.
Во время войны с Англией и Фландрией обострился конфликт между Францией и папством. Противоречия между ними обозначились ещё при Людовике Святом, который решительно отвергал любое вмешательство Рима в дела Французского государства и французской церкви. Однако глубокое благочестие Людовика не дало этим противоречиям превратиться в острый конфликт. Отношения между Филиппом и Папой Бонифацием VIII вначале были дружелюбными. Но в 1296 г. Папа издал буллу, категорически запрещавшую духовенству платить налоги светским властям, а тем — требовать таковые без специального разрешения римской курии. Это постановление было только одним из числа подобных, принимавшихся Папами на протяжении XI—XIII вв. и направленных на освобождение церкви из-под государственной власти и придание ей особого наднационального и надгосударственного статуса. Филипп, во-первых, нуждавшийся в деньгах для ведения войны с Англией и Фландрией и, во-вторых, считавший, что все сословия, в том числе духовенство, должны помогать своей стране, запретил в 1297 г. вывоз из страны золота и серебра, чем лишил Папу всех церковных сборов и податей, поступавших из Франции. Бонифаций пошёл на попятный, отменил буллу и даже в знак особого расположения к Франции канонизировал Людовика Святого. Однако мир продлился недолго. Король требовал, чтобы все подданные королевства подлежали единому королевскому суду, Папа же настаивал на особой юрисдикции церкви.
Филипп в борьбе с такой могущественной силой, как папство, решил опереться на нацию и созвал в апреле 1302 г. первые во французской истории Генеральные штаты — законосовещательное собрание представителей трёх сословий страны: духовенства, дворянства и третьего сословия. На этом собрании
272
"Филипп IV и Эдуард I Английский".
Миниатюра из "Больших французских хроник". 1286 г.
первый в истории Франции канцлер и хранитель печати из мирян Пьер де Флотт огласил составленный в резких тонах ответ Папе. Дворяне и горожане выразили полную поддержку королю. Духовенство вело себя осторожнее: оно лишь направило Бонифацию прошение разрешить французским клирикам не участвовать в Соборе, созванном Папой для осуждения Филиппа. Бонифаций не согласился, но французское духовенство всё же не было представлено на открывшемся осенью 1302 г. Соборе. Там Папа огласил буллу «Единую Святую» (папские буллы именовались по первым словам), в которой объявил, что полное подчинение Папе во всех делах, как духовных, так и светских, является условием спасения души. В 1303 г. Бонифаций VIII отлучил Филиппа от церкви и освободил его подданных от присяги. В ответ король созвал собрание высшего дворянства и духовенства, на котором новый канцлер и хранитель печати французского королевства Гийом Ногаре де Сен-Феликс обвинил Бонифация в ереси и всевозможных злодействах. Филипп с согласия указанного собрания направил в Италию небольшой военный отряд во главе с Ногаре и врагом Папы Чьярой Колонна. Папа, узнав об этом, бежал из Рима в г. Аланью (ныне — Ананьи). 7 сентября 1303 г. Ногаре и Колонна вступили в Аланью под французским королевским знаменем и при поддержке жителей города арестовали Папу. Бонифаций проявил немалое мужество, отказываясь отречься от сана, несмотря на все угрозы. Некоторые хронисты утверждали, что Чьяра Колонна ударил Папу по лицу рукой, одетой в железную латную перчатку. Через несколько дней настроение горожан переменилось, они изгнали отряд Ногаре и освободили Папу. Однако Бонифаций от перенесённых потрясений сошёл с ума и умер, по некоторым версиям, от голода, т. к. отказывался принимать пищу, боясь отравления. 10 месяцев спустя умер и его преемник Бенедикт XI. В этой смерти молва обвиняла Филиппа, якобы повелевшего отравить нового Папу.
В 1305 г., после нескольких месяцев борьбы, на папский трон был возведён француз Бертран де Го, принявший имя Климента V. Этот Папа был во всём послушен Филиппу. Он полностью оправдал его позицию в конфликте с Бонифацием, снял с короля отлучение, но отказался исполнить требование Филиппа осудить покойного за ересь и противоестественные пороки и посмертно казнить — вырыть труп и сжечь. По требованию Филиппа в 1308 г. Климент V перенёс папский престол из Рима в Авиньон, находившийся тогда на территории, не подвластной французскому королю непосредственно, но бывшей в сфере его влияния. Так началось «Авиньонское пленение Пап» (см. ст. «Папство»), когда римские первосвященники превратились во французских придворных епископов. Власть французской короны над католической церковью стала почти абсолютной, что проявилось, в частности, в судебном процессе над орденом тамплиеров (см. ст. «Рыцарские ордена»). Их обвинили в ереси, противоестественных пороках, стяжательстве и союзе
с мусульманами, причём показания добывались с помощью жестоких пыток, а свидетельства, полученные одним и тем же следователем от разных и не знакомых друг с другом лиц, совпадали иногда дословно.
В 1308 г. Филипп снова созвал Генеральные штаты, которые одобрили действия короля против храмовников. По Франции прокатилась волна процессов; Папа Климент V робко пытался протестовать, но в конце концов утвердил все обвинения против тамплиеров, признал законными их казни и в 1311 г. упразднил орден.
Расправившись с тамплиерами, Филипп вновь обратил свой взор в сторону Фландрии, где опять активизировались антифранцузские силы. Король решился на новый поход и из-за нехватки средств в третий раз созвал 1 августа 1314 г. Генеральные штаты, на этот раз для одобрения чрезвычайного налога, который дал бы средства для ведения войны с Фландрией. Именно с этого времени Генеральные штаты начинают влиять на финансовые дела страны. Однако поход не состоялся — 20 ноября 1314 г. Филипп умер, скорее всего от инсульта. Но, поскольку незадолго до короля скончались Папа Климент V и канцлер Ногаре, осудившие тамплиеров на мученическую смерть, молва объяснила смерть Филиппа их проклятием либо отравлением, совершённым тамплиерами, мстившими за своих собратьев.
Короля Филиппа Красивого современники не любили, а насилие над Папой вызвало возмущение во всём христианском мире. Близкие к королю люди боялись холодной, рассудочной жестокости этого необыкновенно красивого и удивительно бесстрастного человека. Крупные феодалы не могли простить королю усиления центральной администрации, ограничения их прав, в том числе и права чеканить собственную монету, предпочтения, оказываемого королём безродным чиновникам. Податное сословие возмущалось финансовой политикой короля. В стремлении наполнить казну Филипп продавал и сдавал в аренду различные должности, производил насильственные займы у городов, уменьшал количество золота в монете при сохранении её номинала, что приводило к инфляции и росту дороговизны; а чеканка монеты стала исключительной привилегией государя. На политику короля население отвечало восстаниями.
Семейная жизнь Филиппа Красивого была счастливой. В 1284 г. он вступил в брак с Жанной Наваррской (1270—1305), которая принесла мужу в приданое королевство Наварру и графство Шампань. У них было четверо детей: Людовик, король Наваррский (1289—1316), он же Людовик X Сварливый, король Франции с 1314 г.; Филипп, граф Пуатье (1291—1322), он же Филипп V Длинный, король Франции с 1316 г.; Изабелла (1292—1358), выданная в 1308 г. замуж за Эдуарда II (1281— 1327), короля Англии с 1307 г.; Карл, граф де ла Марш (1294—1328), он же Карл IV, король Франции с 1322 г. После смерти Жанны Филипп не вступил в новый брак, несмотря на выгоднейшие пред-
274
ложения. Молва утверждала, что он так любил королеву, что после её смерти вообще не знал женщин.
Супружеская жизнь детей Филиппа и Жанны была не столь счастливой. Изабелла, ненавидевшая мужа, уделявшего жене гораздо меньше внимания, нежели своим фаворитам, приняла участие в мятеже, вспыхнувшем в 1327 г. и стоившем Эдуарду II короны и жизни. Незадолго до смерти Филиппа, в 1314 г., разразился скандал, в котором были замешаны жёны его сыновей. Две из них были уличены в супружеской измене, а третья — в пособничестве им. Первые были осуждены на пожизненное заточение, последняя — на покаяние в монастыре. Оглашение приговора принцессам-прелюбодейкам и казнь их любовников были произведены публично. Современники и потомки задавались вопросом:
почему король не пытался скрыть позора своей семьи? Ответа нет и поныне, ибо мысли и чувства Филиппа Красивого, этого предельно замкнутого и всегда невозмутимого человека, не были известны даже ближайшим его соратникам. Возможно, будучи преданным мужем, он ненавидел супружескую неверность; возможно, обладая чрезвычайно развитым чувством монаршьего достоинства, он полагал, что принцессы не имеют права на человеческие слабости; возможно, считая королевскую власть ответственной за незыблемость законности в стране, он неукоснительно требовал соблюдения законов (а прелюбодеяние считалось преступлением в средние века) от всех без исключения, невзирая на положение. Во всяком случае, весьма вероятно, что это событие ускорило кончину Филиппа.
ДВОРЯНИН
Русское слово «дворянин» не совсем точно передаёт смысл английских, французских, итальянских обозначений благородного человека, аристократа. В России «дворянином» считался тот, кто держал «двор», усадьбу, имел земельные владения и крепостных. В Европе же начиная с XVI в. всё это уже не было обязательным — многие дворяне сохранили лишь воспоминания о замках и землях предков, давно жили в городах и свои доходы получали не от крестьянских оброков, а от службы королю. Главным же своим отличием от простых людей европейские дворяне считали особые человеческие качества — великодушие, отвагу, верность данному слову, изящество речей и поступков, преданность королю. В Англии, например, дворяне так и называли себя — «джентльмены», что означало «приятные, культурные люди». Похоже именовали себя и дворяне Италии, Франции. В большом ходу были и другие обозначения дворян: «кавалер», «шевалье». Все эти слова переводятся на русский язык как «рыцарь». Они свидетельствовали о стремлении дворян подражать предкам, напоминали о происхождении большей их части от средневекового рыцарства.
Идеальный дворянин должен был походить и на героя рыцарских романов, и на персонажа античной истории, и на христианского праведника. Не чужды ему были и представления о свободном развитии человеческой личности, о свободе мышления как условии этого развития — все эти идеи были высказаны гуманистами XV—XVI вв.
Все стороны личности дворянина должны были находиться в гармонии. Важно было заботиться о своей внешности: завивать волосы, с помощью мазей и притираний добиваться особой белизны кожи, умело подбирать костюм. Бедно одетые дворяне вызывали насмешку и осуждение; испанцы, к примеру, за скромный наряд называли нидерландских дворян «гёзами», т. е. «оборванцами».
"Богатый модник и бродяга-оборванец". Гравюра. Конец XVI в.
Одежду расшивали золотыми нитями и драгоценными камнями, иногда даже пряжки на обуви делали из бриллиантов; бывали костюмы ценой в целые состояния. Однако дворянин должен был обнаруживать и особое изящество в обхождении — пышно разодетые тупицы становились поводом для насмешек и издевательств. Дворянин мог позволить себе грубость только в разговорах с простонародьем, с равным он обязан был беседовать любезно, даже если вызывал его на дуэль. Умение красиво говорить ценилось высоко как никогда — поэ-
275
Настольные часы.
Германия XVI в.
Коробочки для пряностей.
ты и рассказчики собирали вокруг себя много благодарных слушателей и слушательниц, способных оценить и красоту стиля, и скрытые намёки на известных всем лиц.
Особенную ловкость и умение дворянин проявлял, ухаживая за дамой. Выше всего при этом ценилось сочетание грубости, даже наглости, с кокетливостью и жеманством. Настоящий кавалер знал, что его успех зависит от того, насколько ловко он может менять свои «маски» сообразно случаю. Такое поведение требовало немалого ума и хорошего знания людей не только от мужчин, но и от женщин. Наконец, кавалер должен был уметь петь, играть на музыкальных инструментах, танцевать, плавать, ездить верхом, фехтовать, разбираться во всех видах оружия.
Многие дворяне неплохо знали латынь, изучали и писали научные и философские трактаты (вспомним француза Мишеля Монтеня, автора знаменитых «Опытов»). Знатные дворяне покровительствовали гуманистам и художникам, спасая их от преследований церковных и светских властей. Таких покровителей имели и Франсуа Рабле, и Мигель де Сервантес Сааведра, и Уильям Шекспир, и другие замечательные писатели XVI—XVII вв. Но даже те, кто не особенно прилежно изучал латынь — язык науки в те времена — и мало интересовался художественной литературой, нередко владели несколькими иностранными языками и обладали обширными познаниями в практических областях: агрономии, возведении военных сооружений, артиллерии, морском деле. В некоторых странах Европы, например в Англии, дворяне активно занимались сельским хозяйством и торговлей, вводили технические усовершенствования, создавали агрономические общества.
Дворяне, считавшие себя «лучшими людьми» тогдашней Европы, пытались первенствовать во всём. Они устанавливали моду в музыке и живописи, в нарядах и любви, завоёвывали неведомые прежде страны Америки, Африки и Дальнего Востока, содержали на собственные средства академии наук. Дворяне ревниво охраняли свои особые права, «дворянскую честь», продолжая считать себя равными королям по происхождению и вынашивая планы свержения неугодных им правителей. Но эти претензии дворян на господство в политической и культурной жизни Европы имели всё меньше оснований — их материальное положение и политический авторитет в большинстве европейских стран с каждым десятилетием становились всё более шаткими.
С 1500 г. дворянство потеряло многие из прежних источников дохода. Приток огромных масс золота и серебра из Америки привёл к тому, что деньги в Европе начали стремительно дешеветь; денежные оброки, которые дворяне получали с крестьян, не покрывали потребностей привыкших к роскоши аристократов. Усилившаяся королевская власть пресекала войны между отдельными феодальными
276
Дворяне.
Парадный дверной замок.
Столик для шитья.
Мебель для сидения.
кланами — а ведь в прежние времена эти стычки многим давали возможность прожить за счёт грабежа владений противников. Наконец, королевская власть отнимает у феодалов и право сбора пошлин на дорогах и реках; теперь этим занимаются королевские чиновники в пользу монарха.
Бедность и непритязательность сельской жизни, а зачастую и полное обнищание заставляют дворян отправляться в большие города (а чаще всего в столицу) на поиски доходного места на королевской службе. Вспомним д'Артаньяна, въехавшего в Париж нищим и сделавшего военную карьеру; вспомним главного героя книги французского писателя Теофиля Готье «Капитан Фракасс», покинувшего свою развалившуюся усадьбу и попавшего в компанию бродячих актёров... Многие, как знаменитый испанский конкистадор Эрнан Кортес (см. ст. «Конкистадоры»), покидали родину и искали счастья в далёких заморских землях. Кортесу повезло, он стал сказочно богат, но везло далеко не всем. Большая часть дворян вынуждена была выбирать между полуголодным существованием в родовой усадьбе и ранней гибелью от пушечного ядра, коварного удара шпагой или отравленной индейской стрелы вдали от родного дома.
Попасть на королевскую службу было вовсе не просто. Такие города, как Париж, были переполнены бедными дворянами из провинций, съезжавшимися туда в надежде на подачки от короля или место в его гвардии. Но как ни богата была французская корона, всё же и у неё не хватало средств на содержание всего дворянства Франции.
Непокорные, своенравные дворяне мало подходили для исполнения должностей королевских судей и сборщиков налогов. Во всех странах Европы короли предпочитали набирать высших чиновников из незнатных, но образованных и послушных богатых горожан. Правда, эти судьи и министры стремились купить себе дворянские титулы и сблизиться с настоящими дворянами, «дворянами шпаги» (самих же их называли «дворянами мантии», по длинным накидкам, которые носили судейские чиновники), но настоящего слияния старого и нового дворянства так и не произошло.
Александр Дюма, автор знаменитых «Трёх мушкетёров», хорошо знал французскую историю XVI—XVII вв. Перед нами полная трудностей жизнь героев. Вот Портос, разбогатевший только после женитьбы на прокурорше — женщине обеспеченной, но неблагородного происхождения; Арамис
278
так же беден, как и его товарищ, и покупает снаряжение на деньги своей подруги.
В жилах Атоса течёт королевская кровь; он изящен, благороден, умён — это тот самый идеальный дворянин, о котором мы рассказывали раньше. Но при всех своих выдающихся качествах Атос небогат и вынужден вести жизнь наёмного солдата. Несколько раз он с иронией говорит о ничтожной цене человеческой жизни — ведь дворянин, состоящий на службе, не принадлежит сам себе, а полностью зависит от монаршьей воли.
Напомним, что при первой возможности трое друзей оставляют службу в полку мушкетёров; её продолжает лишь д'Артаньян, самый бедный и самый честолюбивый из всех. Атос же презирает суету придворной жизни и ненавидит кардинала Ришелье (см. ст. «Ришелье»), ограничившего дворянскую вольность, запретившего дуэли и во многом приравнявшего дворян к прочим сословиям.
Кавалер ордена Золотого Руна, утончённый аристократ, компанию которого в трактире составляют грубые солдаты, — это, конечно, не вполне верный портрет дворянина XVII в. Он довольно сильно отличается от «идеального придворного», изображённого в знаменитом сочинении «Придворный» итальянца Бальдассаре Кастильоне. Где же истина? Кто он, дворянин конца Средневековья и начала Нового времени, — подлинный творец европейской культуры, бесстрашный открыватель нового, высокообразованный человек, покровитель наук или в пух и прах разряженное ничтожество, потребитель, уступающий место новому передовому классу — буржуазии?
Проще всего сказать, что верны обе картины, но ни одна не точна до конца. Попробуем осветить фигуру дворянина несколько иначе, более беспристрастно.
Нет сомнений, что именно дворянская культура попыталась воплотить в жизнь идеал всесторонне развитого человека, являющегося полноценным членом общества и одновременно живущего богатой внутренней духовной жизнью (до этих пор средневековье противопоставляло эти стороны жизни в образах рыцаря и монаха). В то же время дворяне полагали, что достичь такой гармонии могут только те люди, которые наделены «врождённым благородством» и правом самостоятельно определять свою судьбу. Но вскоре оказалось, что личное совершенство человека не зависит от знатности его происхождения (об этом говорили, кстати, ещё итальянские гуманисты в XV в.).
Получается, что идеал всесторонне развитого человека дворяне «подарили» новой Европе. Себе же они «оставили» чувство глубокого разочарования жизнью, неудовлетворённости и тоски. Со стороны могло показаться, что неверие в Бога, общий критический настрой и даже цинизм, распространившиеся среди дворян, мешали поступательному движению вперёд. Эти черты строя ума и души сильно раздражали фанатично верящих в Бога и в прогресс представителей буржуазии. Но со временем оказалось, что и эти чёрточки дворянского сознания пригодились новой Европе. Они пригодились тогда, когда прошли первые восторги от революционных перемен Нового времени, когда европейцы вновь задумались над своей исторической судьбой...
СРЕДНЕВЕКОВЫЙ КРЕСТЬЯНИН
Жизнь крестьян в средние века была суровой, полной лишений и испытаний. Тяжёлые налоги, разорительные войны и неурожаи зачастую лишали крестьянина самого необходимого и заставляли его думать только о выживании. Всего 400 лет назад в богатейшей стране Европы — Франции — путешественникам попадались деревни, жители которых были одеты в грязные лохмотья, обитали в полуземлянках, норах, вырытых в земле, и дичали настолько, что в ответ на расспросы не могли произнести ни одного членораздельного слова. Неудивительно, что в средние века был распространён взгляд на крестьянина как на полуживотное-полудьявола; слова «виллан», «виллания», обозначавшие сельских жителей, означали одновременно «грубость, невежество, скотство».
Не нужно думать, что все крестьяне в средневековой Европе походили на чертей или оборванцев. Нет, у многих крестьян в сундуках были припрятаны золотые монеты и нарядная одежда, которую надевали по праздникам; крестьяне умели повеселиться на деревенских свадьбах, когда пиво и вино лились рекой и все отъедались за целую череду полуголодных дней. Крестьяне были сметливы и хитры, они хорошо видели достоинства и недостатки тех людей, с которыми им приходилось сталкиваться в своей немудрёной жизни: рыцаря, купца, священника, судьи. Если феодалы смотрели на крестьян как на дьяволов, вылезающих из адских нор, то и крестьяне платили своим сеньорам той же монетой: рыцарь, проносящийся по засеянным полям со сворой охотничьих собак, проливающий чужую кровь и живущий за счёт чужого труда, казался им не человеком, а демоном.
Принято считать, что именно феодал был главным врагом средневекового крестьянина. Отношения между ними действительно были сложными. Сельские жители не раз поднимались на борьбу против своих господ. Они убивали сеньоров, грабили и поджигали их замки, захватывали поля,
279
леса и луга. Самыми крупными из таких восстаний были Жакерия (1358 г.) во Франции, выступления под предводительством Уота Тайлера (1381 г.) и братьев Кетов (1549 г.) в Англии. Одним из важнейших событий в истории Германии стала Крестьянская война 1525 г.
Такие грозные всплески крестьянского недовольства были редкостью. Происходили они чаще всего, когда жизнь в деревнях становилась по-настоящему невыносимой из-за бесчинств солдат, королевских чиновников или наступления феодалов на права крестьян. Обычно сельские жители умели ладить со своими господами; и те и другие жили по дедовским, стародавним обычаям, в которых были предусмотрены почти все возможные споры и несогласия.
Крестьяне подразделялись на три большие группы: свободные, поземельно зависимые и лично зависимые. Свободных крестьян было сравнительно немного; они не признавали над собой власти никакого сеньора, считая себя свободными подданными короля. Они платили подати только королю и хотели быть судимы только королевским судом. Свободные крестьяне часто сидели на бывших «ничьих» землях; это могли быть расчищенные лесные поляны, осушенные болота или же земли, отвоёванные у мавров (в Испании).
Поземельно зависимый крестьянин по закону то-
"Крестьяне за работой". Французская миниатюра XVI в.
же считался свободным, но он сидел на земле, принадлежащей феодалу. Подати, которые он выплачивал сеньору, рассматривались как плата не «с человека», а «с земли», которой он пользуется. Такой крестьянин в большинстве случаев мог покинуть свой клочок земли и уйти от сеньора — чаще всего его никто не удерживал, но идти-то ему было в основном некуда.
Наконец, лично зависимый крестьянин не мог покинуть своего господина, когда ему этого хотелось. Он душой и телом принадлежал своему сеньору, был его крепостным, т. е. человеком, прикреп-
"Сельскохозяйственные работы" /пахота). Миниатюра XIV в.
280
лённым к сеньору пожизненной и нерасторжимой связью. Личная зависимость крестьянина выражалась в унизительных обычаях и обрядах, показывающих превосходство господина над чернью. Крепостные обязаны были выполнять на сеньора барщину — работать на его полях. Барщина была очень тяжела, хотя многие из обязанностей крепостных крестьян кажутся нам сегодня довольно безобидными: например, обычай дарить сеньору к Рождеству гуся, а к Пасхе — корзину яиц. Однако, когда терпению крестьян приходил конец и они брались за вилы и топоры, восставшие требовали наряду с отменой барщины и отмены этих повинностей, унижавших их человеческое достоинство.
Крепостных крестьян в Западной Европе к концу средневековья оставалось не так уж много. Крестьян освобождали от крепостной зависимости вольные города-коммуны, монастыри и короли. Многие феодалы к тому же понимали, что разумнее строить отношения с крестьянами на взаимовыгодной основе, не притесняя их чрезмерно. Лишь крайняя нужда и обнищание европейского рыцарства после 1500 г. заставили феодалов некоторых стран Европы предпринять отчаянное наступление на крестьян. Целью этого наступления было восстановление крепостной зависимости, «второе издание
"Сбор винограда". Со средневековой миниатюры XIII в.
крепостного права», но в большинстве случаев феодалам приходилось довольствоваться тем, что они сгоняли крестьян с земли, захватывали пастбища и леса, восстанавливали некоторые старинные обычаи. Крестьяне Западной Европы ответили на натиск феодалов чередой грозных восстаний и заставили своих господ отступить.
Главными врагами крестьян в средние века были всё же не феодалы, а голод, войны и болезни. Голод был постоянным спутником деревенских жителей. Раз в 2—3 года на полях обязательно случался недород, а раз в 7—8 лет деревню посещал настоящий голод, когда люди ели траву и кору деревьев, разбредались кто куда, занимаясь нищенством. Часть населения деревень в такие годы вымирала; особенно тяжко приходилось детям и старикам. Но и в урожайные годы стол крестьянина не ломился от еды — пищу его в основном составляли овощи и хлеб. Жители итальянских деревень брали с собой в поле обед, который чаще всего состоял из краюхи хлеба, ломтя сыра и пары луковиц. Мясо крестьяне ели далеко не каждую неделю. Зато осенью на городские рынки и в замки феодалов из деревень тянулись возы, гружённые колбасами и окороками, головками сыра и бочками хорошего вина. У швейцарских пастухов существовал довольно жестокий, с нашей точки зрения, обычай: сына-подростка семья отправляла на всё лето одного в горы пасти коз. Еды из дома ему с собой не давали (лишь иногда сердобольная мать тайком от отца совала сыну за пазуху кусок лепёшки на первые дни). Мальчик несколько месяцев пил козье молоко, ел дикий мёд, грибы и вообще всё, что он мог отыскать съедобного в альпийских лугах. Те, кто выживал в этих условиях, через несколько лет становились такими здоровяками, что все короли
"Пчеловодство ". Средневековая миниатюра XV в.
281
Европы стремились пополнять свои гвардии исключительно швейцарцами. Наиболее светлым в жизни европейского крестьянства был, наверное, период с 1100 по 1300 г. Крестьяне распахивали всё новые и новые земли, применяли различные технические новшества при обработке полей, учились садоводству, огородничеству и виноградарству. Еды хватало на всех, и количество населения в Европе быстро увеличивалось. Не находившие себе дела в деревне крестьяне уходили в города, занимались там торговлей и ремёслами. Но к 1300 г. возможности развития крестьянского хозяйства оказались исчерпаны — неосвоенных земель больше не было, старые поля истощались, города всё чаще закрывали ворота перед незваными пришельцами. Прокормиться становилось всё труднее, и ослабленные плохим питанием и периодическим голодом крестьяне становились первыми жертвами заразных болезней. Эпидемии чумы, терзавшие Европу с 1350 по 1700 г., показали, что количество населения достигло своего предела и возрастать оно уже не может.
В это время европейское крестьянство входит в сложную полосу своей истории. Опасности наваливаются со всех сторон: кроме привычной угрозы голода это ещё и болезни, и жадность королевских сборщиков налогов, и попытки закрепощения со стороны местного феодала. Сельскому жителю приходится быть крайне осторожным, если он хочет выжить в этих новых условиях. Хорошо, когда в доме мало голодных ртов, поэтому крестьяне конца средневековья поздно женятся и поздно обзаводятся детьми. Во Франции в XVI—XVII вв. существовал такой обычай: сын мог привести в дом родителей невесту только тогда, когда его отца или матери уже не было в живых. Две семьи не могли сидеть на одном земельном наделе — собранного урожая едва хватало и для одной пары с её потомством.
Осторожность крестьян проявлялась не только в планировании своей семейной жизни. Крестьяне, к примеру, с недоверием относились к рынку и предпочитали сами производить необходимые им вещи, а не покупать их. Со своей точки зрения они безусловно, были правы, потому что скачки цен и хитрости городских купцов ставили крестьян в слишком сильную и рискованную зависимость от рыночных дел. Только в самых развитых районах Европы — Северной Италии, Нидерландах, землях на Рейне, вблизи таких городов, как Лондон и Париж, — крестьяне уже с XIII в. активно торговали на рынках сельскохозяйственными продуктами и покупали там же необходимые им изделия ремесленников. В большинстве же других областей Западной Европы сельские жители вплоть до XVIII в. производили всё необходимое в своих собственных хозяйствах; на рынки же приезжали лишь изредка, чтобы вырученными деньгами заплатить оброк сеньору.
До возникновения крупных капиталистических предприятий, выпускавших дешёвую и качественную одежду, обувь, предметы домашнего обихода, развитие капитализма в Европе мало затрагивало крестьянина, жившего в глубинке Франции, Испании или Германии. Он носил самодельные деревянные башмаки, домотканую одежду, освещал своё жилище лучиной, нередко сам изготавливал посуду и мебель. Эти навыки домашнего ремесла, долго сохранявшиеся у крестьян, с XVI в. использовались европейскими предпринимателями. Цеховые уставы часто запрещали основывать новые производства в городах; тогда богатые купцы раздавали сырьё для обработки (например, вычёсывания пряжи) жителям окрестных деревень за небольшую плату. Вклад крестьян в становление ранней европейской промышленности был немалым, и по-настоящему мы начинаем оценивать его только сейчас.
Несмотря на то что им волей-неволей приходилось вести дела с городскими торговцами, крестьяне относились с опаской не только к рынку и купцу, но и к городу в целом. Чаще всего крестьянин интересовался лишь событиями, происходившими в родной деревне, да ещё в двух-трёх соседних селениях. Во время Крестьянской войны в Германии отряды сельских жителей действовали каждый на территории своего небольшого округа, мало думая о положении соседей. Как только войска феодалов скрывались за ближайшим лесом, крестьяне чувствовали себя в безопасности, складывали оружие и возвращались к своим мирным занятиям.
Жизнь крестьянина почти не зависела от событий, происходивших в «большом мире», — крестовых походов, смены правителей на троне, споров учёных богословов. Гораздо сильнее на неё влияли ежегодные изменения, происходившие в природе, — смена времён года, дожди и заморозки, падёж и приплод скота. Круг человеческого общения крестьянина был невелик и ограничивался десятком-двумя привычных лиц, но постоянное общение с природой давало сельскому жителю богатый опыт душевных переживаний и отношений с миром. Многие из крестьян тонко чувствовали очарование христианской веры и напряжённо размышляли над отношениями человека и Бога. Крестьянин вовсе не был тупым и безграмотным идиотом, каким его изображали современники и некоторые историки много веков спустя.
Средневековье долгое время относилось к крестьянину пренебрежительно, как бы не желая замечать его. Стенные росписи и книжные иллюстрации XIII—XIV вв. редко изображают крестьян. Но уж если художники рисуют их, то обязательно за работой. Крестьяне чисто, аккуратно одеты; их лица больше похожи на тонкие, бледные лица монахов; выстроившись в ряд, крестьяне изящно взмахивают мотыгами или цепами для молотьбы зерна. Конечно, это не настоящие крестьяне с лицами, обветренными от постоянной работы на воздухе, и корявыми пальцами рук, а скорее их символы, приятные для глаза. Европейская живопись замечает настоящего крестьянина примерно с 1500 г.: Альбрехт Дюрер и Питер Брейгель (так и прозванный «Мужицким») начинают изображать крестьян как
282
они есть: с грубыми полуживотными лицами, одетыми в мешковатые нелепые наряды. Любимый сюжет Брейгеля и Дюрера — крестьянские пляски, дикие, похожие на медвежье топтание. Конечно, в этих рисунках и гравюрах много издёвки и презрения, но есть в них и другое. Обаяние энергии и огромной жизненной силы, исходящее от крестьян, не могло оставить художников равнодушными. Лучшие умы Европы начинают задумываться о судьбе тех людей, которые держали на своих плечах
блестящее общество рыцарей, профессоров и художников: языком крестьян начинают говорить не только веселящие публику шуты, но и писатели и проповедники. Прощаясь со Средневековьем, европейская культура в последний раз показала нам крестьянина вовсе не согнувшимся за работой — на рисунках Альбрехта Дюрера мы видим крестьян танцующих, тайно толкующих о чём-то друг с другом, и крестьян вооружённых.
КОММУНА
…Когда жаркое средиземноморское солнце стало понемногу склоняться к закату и белые известняковые стены домов утратили свой ослепительный блеск, на улицах города появились кучки людей. Все они направлялись к коммунальному дворцу — небольшому зданию, в котором заседали городские власти. Почтенные старцы из самых родовитых семей занимали свои привычные места на каменных скамьях, располагавшихся в зале, выходившем прямо на рыночную площадь. Уже собралась толпа любопытных: здесь скоро должно было начаться заседание коммунального суда.
Сегодня суд разбирал два дела. Первое из них касалось ссоры между двумя горожанами, закончившейся дракой. Второе было серьёзнее. Месяц назад в городе произошли столкновения между несколькими знатными родами, соперничавшими друг с другом. Нобили (так называли городскую знать) вывели на улицы и вооружили своих слуг, крестьян из соседних деревень и всю свою родню. Несколько богатых домов были разграблены и сожжены. Теперь суд должен был наказать зачинщиков и возместить ущерб потерпевшим.
С первым делом коммунальные судьи разобрались довольно быстро. Многочисленные свидетели подтвердили, что два пополана (так называли простолюдинов) сцепились на людной улице и один из них побил другого. Судьи, однако, заявили, что штрафовать обидчика они не будут. «Потерпевший — не гражданин города, и коммуна не будет его защищать», — сказал главный судья. Он вспомнил и о том, что этот человек во время последней войны бежал из города, прихватив с собой всю семью и имущество, и о том, что он уклонился от уплаты особого налога на ремонт городских стен. Припомнили потерпевшему даже то, что жену он выбрал не местную, а из соседнего города, да и бабка его была не здешнего рода. Коммуна отказалась считать потерпевшего «своим» человеком и предоставила ему возможность искать правду где угодно. Собравшаяся толпа встретила такой приговор одобрительно: пусть все знают наперёд, что коммуну следует уважать, защищать её во время опасностей и вовремя платить налоги.
Второе дело потребовало долгого разбирательства, и приговор по нему был суровым. Нобили, зачинщики смуты, навсегда изгонялись из города. Коммуна отбирала их дома и земли. Вернувшимся тайком грозила смертная казнь. Простолюдины, грабившие чужие дома, облагались немалыми денежными штрафами. Особо было рассмотрено дело нобиля, не участвовавшего в беспорядках, но с удовольствием наблюдавшего со стороны, как грабят и жгут дома его врагов. Он был наказан штрафом в 10 раз большим, чем бесчинствовавшие пополаны. «Благородный человек и вести себя должен по благородному», — заключил своё выступление старик-судья.
Небо из ярко-голубого давно уже стало синим. Колокола городского собора сзывали христиан к вечерней службе. Люди расходились, оживлённо обсуждая речи адвокатов, решения судей, судьбу осуждённых... Вряд ли нужно называть город, в котором всё это происходило. В XIII—XIV вв. подобные сцены разыгрывались во многих городах Южной Франции и Италии. На севере Европы, в Германии, Швейцарии, Скандинавии, Северной Франции городские порядки довольно сильно отличались от южных, средиземноморских, но коммуны — вольные, самоуправляющиеся города — существовали и там.
Судебное заседание, свидетелями которого мы только что были, раскрывает перед нами несколько важных черт, придающих средневековой европейской коммуне неповторимый, своеобразный облик. Прежде всего коммуна — это община. Численность её невелика. Население средневекового города редко превышало 3—5 тыс. человек. Поэтому многие горожане знали друг друга в лицо. Здесь трудно было спрятаться от соседей, схитрить, сделать что-то тайком. Люди зорко следили за своими согражданами и не упускали случая наказать тех, кто пренебрегал своими обязанностями. Горожане знали, что они могут и должны подать свой голос, когда решается судьба человека, высказать своё мнение о нём.
Но коммуна была совсем не простой общиной. Она состояла из знатных и незнатных горожан. Первых называли по-разному: нобили, патриции, гранды, сеньоры, «большие», «сильные»; вторых — чаще всего просто «народ». И те и другие нена-
283
видели друг друга. Гранды время от времени грозились разрубить своими мечами пополанов, «как мясные туши». Пополаны, лишённые права носить оружие, могли только жаловаться на знать в судах. Вот слова одного из флорентийских пополанов, произнесённые во время судебного заседания: «Гранды — это волки и хищные люди, которые хотят господствовать над народом». Коммуна предъявляла к нобилям особые требования, строго наказывая их за междоусобные стычки и мятежи, трусость, проявленную во время сражения. Совсем обойтись без грандов коммуна не могла: только они умели вести переговоры с иностранными государями, составляли рыцарское войско, покупали дорогие изделия местных ремесленников.
Противоречия между нобилями и пополанами выходили на поверхность не так уж и часто. Они больше походили на угли, тлеющие под толстым слоем пепла. Зато столкновения между разными родами знати происходили почти ежедневно. Взаимные издёвки, ссоры в кабаках, драки между слугами легко перерастали в настоящие войны. Противники запирались в высоких башнях дворцов, похожих на крепости, и проходящие по улицам горожане без удивления смотрели на град камней и стрел, которыми враги осыпали друг друга. Знатные роды как бы постоянно испытывали друг друга «на прочность». Те, кто не выдерживал этого испытания, вытеснялись из коммунальных советов и судебных палат, лишались участия в выгодных торговых предприятиях. Этих людей переставали уважать и бояться. Спасти свою жизнь в таких условиях было не просто, и до преклонных лет доживали сравнительно немногие отпрыски знатных семейств. Сигналом к побоищу могло стать любое неосторожное движение. Один из флорентийских хронистов (составителей средневековых хроник) XIV в. рассказывает о таком случае. На похоронах знатной дамы присутствовали представители двух враждующих партий. Все молча расселись: старики — на скамьях, молодёжь — на циновках у стен. Был жаркий летний день, и один из молодых людей лёгким движением смахнул пот со лба. Тут же несколько десятков его врагов вскочили с мест, схватившись за кинжалы. Они восприняли жест юноши как сигнал к нападению. Немедленно взялась за ножи и другая сторона. С большим трудом старикам удалось развести врагов, запретив им устраивать побоище над гробом почтенной дамы.
Коммуну терзали не только вражда между нобилями и пополанами, кровавые счёты между отдельными знатными родами. Недолюбливали друг друга и жители отдельных городских кварталов, и члены разных ремесленных цехов. В итальянском городе Сиене издевательские прозвища, которыми ещё в XIII в. наделяли друг друга жители разных частей города, продолжают употребляться и сейчас, причём слова эти известны даже трёхлетним малышам.
Итак, коммуна представляла собой общину, в которой все зависели от всех и все воевали против
всех. Острые столкновения были неизбежны: слишком тесно были «прижаты друг к другу» в рамках небольшой общины гордый гранд, в жилах которого текла кровь королей, и бедный батрак, зарабатывавший себе на жизнь возделыванием чужих виноградников; богатый купец, дававший взаймы королям и герцогам, и рыночная торговка, продающая зелень со своего огорода. Поэтому коммуна была очень озабочена тем, чтобы обеспечить единство всего городского населения, придать этому единству наглядный, торжественный вид.
Средневековые горожане очень любили пышные, торжественные процессии и шествия, устраивавшиеся по любому мало-мальски значительному поводу. В день почитания святого, которого считали покровителем города, на улицах появлялись все горожане от мала до велика, нарядно разодетые. Стены домов украшались коврами и гирляндами цветов. Люди выстраивались в колонну. Они несли красивые зажжённые свечи, статуи святых, облачённые в праздничные одежды, флаги и гербы ремесленных цехов и городских кварталов. Открывали шествие, как правило, городские нищие и шуты. Они несли на высоких шестах свои особые знаки — нищенскую суму, погремушку или шутовской колпак. Наделяя каждую группу населения своим гербом, коммуна как бы признавала за всеми право на существование. «Все мы нужны друг другу, — говорили своим соседям и вчерашним врагам умилённые торжественным шествием горожане, — у всех у нас один Бог и один святой защитник».
Потребность горожан в единстве заметна и в деятельности городских советов — высших органов коммунальной власти. Советы насчитывали до нескольких сотен человек, и решения они принимали голосованием. Обсуждения городских дел в советах нередко были очень бурными, но даже после яростных споров решения принимались почти единогласно. Сохранение единства чаще всего было важнее обеспечения личных интересов. Приемлемое для всех решение приходилось искать очень долго, но все знали, что если оно не будет найдено, то платить за упорство обеим сторонам рано или поздно придётся кровью.
Единство горожан олицетворяли также епископ и главный городской собор. Его называли кафедральным, потому что там находилась кафедра — специальное возвышение, на которое поднимался епископ. Размеры и убранство кафедрального собора были предметом особой гордости коммуны. На его строительство обычно не жалели ни времени, ни средств. Епископ же был почитаемой фигурой не во всех коммунах. Многие из западноевропейских средневековых городов пережили полосу длительной борьбы с местными епископами. В тех случаях, когда епископ был феодальным сеньором, хозяином города, коммуны вели с ним ожесточённую борьбу. Дело доходило и до изгнания епископа из города, и до покушений на его жизнь.
Выступления коммун против феодальных сеньоров, не только церковных, но и светских — графов, герцогов, королей, императоров, — историки назы-
284
Городские жители Северной Европы.
вают «коммунальным движением». Это движение начинается в Западной Европе почти повсеместно в конце XI — начале XII вв. в связи с быстрым ростом городов, развитием городских ремёсел и торговли. В Северной Италии и Южной Франции большую роль в успехе коммунального движения сыграло мелкое рыцарство, озабоченное превращением своих земельных наделов, полученных за военную службу, в наследственные владения. Сговорившись с городской верхушкой, эти рыцари не раз обращали оружие против крупных феодальных сеньоров, защищая от их посягательств как права горожан, так и свои собственные привилегии. Многие из рыцарей вскоре переселились в города и дали начало знатным родам южнофранцузских и итальянских коммун. На севере Европы горожане чаще всего не имели такой мощной поддержки со стороны. Поэтому им приходилось бороться с сеньорами в одиночку. Борьба эта оказалась более затяжной и менее удачной, чем в Южной Европе.
Феодальные сеньоры довольно быстро поняли, что молодые коммуны готовы платить за свою свободу немалые деньги. Оказалось, что с городами выгоднее договариваться, чем воевать. Результатом этих договоров стали особые документы, которые историки называют «коммунальными привилегиями». В этих привилегиях закреплялись городские свободы и права, обязанности города и сеньора по отношению друг к другу. Чаще всего города настаивали на своём праве иметь собственный суд, самостоятельно избирать городских должностных лиц.
Важным было также требование частичной или полной отмены контроля сеньора за хозяйственной деятельностью горожан.
Но значение привилегий заключалось не только в этом. Они чаще всего составлялись по образцу вассальной присяги, которую город-вассал приносил сеньору-сюзерену. По средневековым представлениям, вассальный договор могли заключить лишь стороны, признающие друг друга равными и вступившие в союз не по принуждению, а по дружбе и любви. Тем самым сеньоры, дававшие городам привилегии, признавали их равными себе, чего в первую очередь и добивались коммуны.
Так в Западной Европе XII—XIII вв. возникает патрицианская коммуна. Её ядро в каждом городе составляют несколько десятков знатных родов, связанных друг с другом клятвой о взаимопомощи. В Германии подобные коммуны первоначально так и называли — «клятвенные сообщества». Мы видим, что сначала коммуной называли далеко не всё городское население, а только его организованную, политически активную часть. В некоторых западноевропейских странах, например в Германии, патрициат так и не выпустил из своих рук власть в городах, удерживая её вплоть до начала Нового времени. Так же обстояло дело в большинстве швейцарских и французских коммун.
Несколько иной путь прошли итальянские коммуны. В наиболее экономически развитых областях страны, в первую очередь в Тоскане, пополанам, которыми верховодили богатые, но незнатные куп-
285
Городская площадь. С миниатюры XIV в.
цы и банкиры, удалось потеснить старую городскую знать, взяв управление делами в свои руки. Возникла пополанская коммуна. Наиболее ярко с конца XIII в. она проявила себя во Флоренции. Здесь к власти пришли торговые и ремесленные цехи; их представители разделили между собой важные городские должности и доходные посты, издали ряд суровых законов, направленных против грандов. Не нужно думать, что пополанская коммуна была демократическим государством. Знать продолжала играть большую роль в политической жизни Флоренции и после победы богатых пополанов. Правда, теперь нобили должны были записываться в цехи, если они хотели заниматься политической деятельностью. За соблюдением знатью коммунальных законов во Флоренции следили более строго, чем в других коммунах. В пополанских коммунах грань между старой аристократией и незнатными богачами стала быстро размываться: пополанская верхушка роднилась с грандами, перенимала их замашки, презрение к простонародью. Пополанская коммуна была почти так же далека от современных представлений о демократии, как и патрицианская.
Расцвет средневековых коммун пришёлся в Западной Европе на XIII—XV вв. В это время крупные феодальные государства были ещё недостаточно сильны, чтобы подчинить себе богатые и процветающие города. Широкое распространение огнестрельного оружия, больших наёмных армий и развитие заокеанской торговли нанесли сильный удар по независимости и благосостоянию городских коммун. У них не хватало теперь сил ни на ведение войн, ни на защиту своих торговых интересов в заморских землях. Большинство средневековых коммун вошли в состав сильных королевств, таких, как Французское или Испанское. В Германии и Италии многие города, напротив, сохранили свою независимость ценой хозяйственного упадка и застоя.
Время существования городских коммун — одна из самых ярких страниц истории Европы. Во многих европейских странах бережно хранят память о прошлом своих городов, реставрируя отдельные средневековые здания и целые улицы; есть даже небольшие городки, полностью сохранившие свой прежний облик. В таких городках достаточно кинуть монету в щель специального автомата — и старая коммунальная мельница начинает вращать своими крыльями, сначала медленно, а потом всё быстрее и быстрее... Кажется, что крылья эти движутся не спрятанным мотором, а самим ветром Истории.
Но память о средневековых коммунах хранят не только живописные улочки старого Дубровника, величественные соборы Милана и Кёльна, забавные игрушки немецких городков-музеев. Коммуна, зажатая своими стенами и рвами на крошечной территории, смогла вырастить и воспитать нового человека, которого она подарила новой Европе. Этот человек с любопытством присматривался ко всему окружающему. Он был жаден не только до денег, но и до знаний и полезных навыков. Преследуя личные интересы, он не забывал и о своих обязанностях перед обществом. Коммуна научила его тому, что честным и трудолюбивым человеком быть выгоднее, чем лентяем и вором. Горожанин стал принимать важные решения без оглядки на Бога и короля, опираясь на свой разум, опыт и смётку.
В конце средневековья городская коммуна постепенно уходила в прошлое, но детям её, вырвавшимся на просторы мира, суждена была большая и широкая дорога. Они открывали новые земли, приникали к окуляру микроскопа, изобретали паровые машины, бумажные деньги, задумывались о равенстве людей и справедливом общественном устройстве... Крутятся, крутятся крылья старой коммунальной мельницы... Она ещё не перемолола всё грубое зерно в чистую муку. Бросим и мы на прощанье свою монету в автомат: встреча со средневековой коммуной — незабываемая встреча.
СРЕДНЕВЕКОВЫЙ КУПЕЦ. ТОРГОВЫЕ КОМПАНИИ СРЕДНЕВЕКОВОЙ ЕВРОПЫ
Человечество стало обменивать, покупать и продавать товары, едва освободившись от оков первобытности. Торговля процветала во многих странах ещё задолго до начала Средних веков. Но на фоне бурного развития городов, ремёсел, на фоне обогащения культуры, науки и техники выдающимися достижениями человеческой мысли купец (т. е. торговец) становится одной из самых ярких и замечательных фигур эпохи.
В период раннего средневековья, в ту пору, когда на развалинах Западной Римской империи, словно грибы после дождя, начали появляться варварские королевства, наиболее оживлённую торговлю вели купцы арабских стран Азии и Северной Африки, Индии и Китая, а также Византии — государств, давно славящихся многолюдными городами и искусными ремесленниками. В VII—X вв. суда арабских купцов бороздили воды Средиземного моря и Индийского океана. По их берегам основывались фактории (поселения торговцев). С восточного побережья Африки вывозились рабы и слоновая кость. Удавалось достигать берегов Индии и даже Китая.
В XI в. на мировой арене появляется, наконец, европейский купец. Простор для его деятельности был уже достаточно велик: несмотря на господство натурального хозяйства, всё больше людей нуждались в разнообразных изделиях и товарах, которые доставляли издалека. Закипела торговая жизнь на морях Южной и Северной Европы, крупных реках, на сильно обветшавших, но сохранившихся с римских времён дорогах.
По мере перехода от раннего средневековья (V— XI вв.) к развитому (XII—XV вв.) и позднему (XVI в. — середина XVII в.) облик купца существенно изменялся.
Купец раннего периода был воинственным человеком. Торговля и грабёж шли в то время рука об руку. Особенно это касается жителей Скандинавии — викингов, воинов-мореплавателей, наводивших страх на население многих стран Европы. Если грабительская операция заканчивалась неудачно, викинг был готов торговать или обменивать заранее припасённые товары на нужные ему вещи. И наоборот, когда чисто торговая поездка скандинава не давала желаемых плодов, он мог просто-напросто ограбить местных жителей.
Однако и купцы, брезговавшие разбоем, всегда должны были быть начеку. Отправляясь в путь по торговым делам, они подвергали себя множеству опасностей и лишений. Особенно рискованным было морское путешествие: тут и «морская болезнь», и бунт вечно недовольных матросов, и морские бури, ежегодно отправлявшие на дно десятки купеческих судов. «Счастливчик», чьи товары после крушения судна волны выбрасывали на берег, был вынужден уступать своё добро местному феодалу, в неволю к которому могли попасть и спасшиеся люди. Разные неожиданности поджидали купца в незнакомом краю.
Не меньше трудностей испытывал купец, передвигавшийся по суше. Дороги чаще всего находились в плачевном состоянии. Проложенные по глинистой или болотистой почве, после каждого дождя они превращались в грязную топь с бесчисленными рытвинами и ямами; лошади проваливались в них по грудь, повозки вязли по ступицу. Даже в XVI в. купцу приходилось всё время изменять маршрут, пробираться в объезд полями, без конца расширяя вытоптанное пространство. Большинство рек приходилось преодолевать вброд, рискуя испортить товары. Настоящие каменные или деревянные мосты и в позднее средневековье встречались крайне редко, а за проезд по ним платили дорожную пошлину и «мостовые» деньги.
Ещё более обременительные поборы взимались с купца в пору феодальной раздробленности при пересечении границы очередного герцогства или графства. Но даже уплата всех этих денег не защищала торговые караваны от нападений и грабежей. Феодалы-разбойники, выступая перед королевским судом, признавались, что они нападали на купцов, уже собрав с них обычную подать. К тому же сельская местность кишмя кишела беглыми солдатами и бродягами. Всякий путник мог подвергнуться их нападению, особенно если при нём было много денег или товара. Да и прибывшего к цели своего путешествия купца ожидал далеко не радушный приём. Во многих городах местные ремесленники сами торговали своими изделиями, а товар приезжих торговцев скупался лишь оптом, в ограниченном количестве и в строго определённое время. Чувствуя себя не совсем уютно в чужом городе, иногородние и иностранные купцы обычно останавливались на особых городских торговых подворьях, где также хранились их товары. Поистине в жизни купца было много опасностей и случайностей.
Несмотря на это, ряды торговцев множились. Надежда на большую прибыль, возможность разбогатеть, повидать заморские страны заставляли пренебрегать трудностями, влекли в торговлю предприимчивых и азартных людей, искателей приключений. Кто из них не рассчитывал на баснословный доход, который могла принести удачная торговля, даже если начать ею заниматься с небольшими наличными средствами?
287
Уже в начале XI в. в одном литературном источнике, характеризующем разные профессии, в уста купца вложены следующие слова: «Я полезен королю, знати, богатым и всему народу. Я вхожу на корабль со своими товарами и плыву в заморские края, продаю товар и приобретаю ценные вещи, коих здесь нет. Я провожу их с большим риском, подчас терплю кораблекрушения, теряя всё своё имущество и едва спасая собственную жизнь... Я продаю дороже, чем сам купил, с тем чтобы получить кое-какую прибыль и прокормить жену с детьми».
Однако в представлениях современников купец не сразу занял достойное место. Он, как и любой горожанин, первоначально выпадал из традиционной схемы феодального общества, которое разделялось на «тех, кто молится» (духовенство и монахи), «тех, кто сражается» (рыцарство), и «тех, кто пашет землю» (крестьяне). Постепенно реальная жизнь брала своё. Развиваясь вместе с городами, в конце XIII в. купечество достигло своего расцвета. Общественная значимость купца стала очевидной. В появившемся в это время «Сказе о купцах» говорилось:
Чтобы могла страна всем нужным ей снабдиться,
Приходится купцам в поте лица трудиться,
Чтоб всё, чего в ней нет, привезть со стороны.
Преследовать же их не должно без вины.
Поскольку по морям скитаясь беспокойным,
Везут в страну товар, за что любви достойны.
Охваченные жаждой наживы, стремлением приумножить свой капитал, купцы часто становились ростовщиками, т. е. одалживали деньги под проценты. Хотя католическая церковь в XII в. официально запретила христианам заниматься ростовщичеством, это явление было широко распространено в средние века и становилось причиной общественного недовольства купцами. Ростовщики — излюбленные персонажи средневекового городского фольклора. В одном из немецких городских рассказов (так называемых шванков) даже чёрт не несёт умершего ростовщика в ад, а брезгливо хватает его за ноги и бросает в бездну. Во многих шванках жестоко бичуется и наказывается жадность купцов. В известном рассказе купец не может спокойно выносить того, что приходится кормить слуг и тратить на них припасы. «Страдалец» притворяется мёртвым, надеясь, что от горя прислуга ничего не сможет в рот взять. Когда расчёт не оправдался, купец «оживает», но слуги, приняв воскресшего за демона, убивают его.
Многие крупные купцы становились откупщиками. Они выплачивали вечно нуждающемуся в средствах государству определённую сумму денег и за это получали (откупали) право собирать налоги с населения в свой карман. Благодаря купеческой напористости он никогда не пустовал и потраченные на откуп деньги возвращались сторицей.
Не красили средневековых купцов и «увлечения» монетной спекуляцией. Повсеместно торговцы старались извлечь выгоду из несовершенства техники чеканки денег. Поскольку монеты отбивались молотом, удары которого были неравной силы, края монет получались неодинаковыми. К тому же различалась и доля золота в монетных сплавах. Ловкие купцы сортировали монеты по весу: самые лёгкие пускали в оборот, а более полновесные удерживали, чтобы обточить их или обработать царской водкой. Добытое таким образом золото плавили в слитки и присваивали.
Честными и не очень честными способами купцы богатели. В зените средневековья они представляли уже значительную социальную силу. Богатые коммерсанты, занимавшиеся дальней сухопутной или морской торговлей, составили основу патрициата городов (см. ст. «Бюргер» и «Цех»). Купец стремился вложить свои деньги в земельные участки и здания и тем самым уберечься от полного разорения в случае неудачи очередной торговой сделки.
К огорчению купцов-патрициев, в феодальном обществе богатство ещё не гарантировало престижа, который давало знатное происхождение. Стремясь к максимальной роскоши, купцы стали строить каменные дома и даже дворцы, с особым шиком обставлять внутренние покои, предаваться охоте и другим рыцарским развлечениям, соревнуясь друг с другом в изысканности костюмов. В 1462 г. городской совет Аугсбурга в качестве наказания за растрату городских денег запретил патрицию и купцу Ульриху Дендриху надевать на себя меха соболя, куницы, бархат, носить драгоценные каменья. Трудно было сильнее уязвить его самолюбие.
Влияние крупных купцов росло. Наиболее преуспевающие из них стали приобщаться к большой политике. Масштабность мышления, выработанная в делах торговли, оказывалась при этом чрезвычайно полезной.
В развитом средневековье в Европе сформировались особые торговые «перекрёстки». В Средиземноморье находился один из них, связывавший Испанию, Южную Францию, Италию между собой, а также с Византией и странами Востока. Огромную роль здесь играли торговцы Генуи и Венеции. Про жителей этих городов говорили: «Весь народ — купцы!» С Востока привозили предметы роскоши, пряности, квасцы, вино, зерно. С Запада на Восток доставляли сукна, другие виды тканей, золото, серебро, оружие.
Другой купеческий регион охватывал Балтийское и Северное моря. В торговлю вовлекались Северо-Западная Русь, Польша, страны Прибалтики, Северная Германия, Скандинавия, Фландрия, Брабант, Северные Нидерланды, Северная Франция, Англия. Здесь торговали рыбой, солью, мехом, шерстью, льном, пенькой, воском, смолой, лесом, позднее — зерном. В XIV в. купцы более 70 немецких городов образовали торговый союз — Ганзу, которая на долгое время обеспечила им преимущества в торговле, не останавливаясь даже перед военными действиями против соперников.
Купеческие союзы городов Западной Европы назывались гильдиями и сильно походили на ремес-
288
ленные цехи (см. ст. «Цех»). Вступить в гильдию позволяли взнос в общую кассу и пирушка для товарищей. Гильдии возглавляли старейшины, а порядок в них регулировался уставом. Они возникли уже в конце XI — начале XII вв. в Англии, Германии, Фландрии, Франции. Их члены сообща охраняли перевозимые товары от разбойников, вместе добивались расширения своих прав в посещаемых городах, помогали друг другу в случае утраты товаров, могли выкупить попавшего в плен собрата. Особыми привилегиями обладали члены гильдий в родном городе. Они имели монопольное (т. е. исключительное) право на наиболее доходную — розничную продажу импортных товаров. (Отметим, что в России с XVIII в. термином «гильдия» стали называть сословные объединения купцов, выделяя в зависимости от размера их капитала три гильдии.)
С XII в. жизнь европейского купечества неразрывно связана с ярмарками — ежегодными торгами, на которые съезжались купцы разных стран. В XIII в. наиболее знаменитые ярмарки устраивались во французской Шампани. В XVI в. прославились Лионские ярмарки. В Лондон купцов манила ярмарка, приуроченная к празднику Св. Варфоломея, в Венецию — ярмарка Вознесения. Здесь купцы продавали свои товары и делали покупки, узнавали о ценах в разных странах, у менял (будущих банкиров) обменивали монеты одной страны на деньги другой, заключали сделки и основывали компании. Что только не продавалось на ярмарке! Вот список покупок, которые приказала сделать на Лионской ярмарке одна высокородная особа: «...пряности, конфеты, сахар, бочонок мальвазии, тюк миндаля, столько же риса и марсельских фиг, много солёной рыбы к великому посту — тунцов, трески, дельфинов и анчоусов, шафран, три стопы тонкой белой бумаги, 60 фунтов парижского льняного полотна, тесьму, ленту, иголки, зеркала, ошейники для борзых псов, перчатки для соколиной охоты...» Закончив все дела, купец мог отдохнуть: на ярмарке развлекали народ жонглёры и плясуны, бродячие музыканты и актёры. Устраивались фейерверки, иллюминации.
Среди купцов было много образованных людей. Серьёзно рассчитывающий на успех купец должен был знать грамоту и счёт, иностранные языки, иметь представление о законах и обычаях других стран, разбираться в юриспруденции и морском деле. Не случайно в XIII—XIV вв. западноевропейское купечество создавало свои особые, так называемые гильдейские школы. Активно занимаясь торговлей, купцы невольно помогали развитию разных наук, особенно географии. Почти все первые путешественники были купцами. Венецианец Марко Поло, много лет путешествовавший по Китаю и Центральной Азии, описал свои впечатления в книге, которая издавалась в Европе на многих языках. Русский купец Афанасий Никитин, первым из европейцев побывавший в Индии, оставил интереснейшие записки — «Хождение за три моря».
К позднему средневековью торговля начинает
Торговое судно.
289
тесно переплетаться с финансовой и промышленной деятельностью. Многие купцы, менялы, ростовщики накопили большие суммы денег. Нередко они открывали первые банковские конторы, брали деньги на хранение, выдавали кредиты, через своих агентов переводили заинтересованным купцам деньги из одной страны в другую. Первые банки возникли в городах Северной Италии — в Ломбардии. (Сегодня об этом напоминает слово «ломбард», обозначающее современное кредитное учреждение.) Торговые и финансовые сделки стали тщательно оформляться, в обиход вошли векселя (письменные долговые обязательства). Богатый купец мог не трястись на корабле или в повозке, а избежать утомительного путешествия, оставшись в своей конторе, откуда и руководил своими агентами в нескольких городах.
Путешествие Марко Поло (с каталонской карты).
Предприимчивый коммерсант привозит издалека или скупает у местных крестьян какое-либо сырьё (например, шерсть) и раздаёт его на переработку ремесленникам. Получив готовую продукцию (например, ткани), купец пускает её в продажу. Ремесленники, получая от купца-предпринимателя сырьё и плату за труд, постепенно превращаются в наёмных рабочих, купец всё больше напоминает буржуа. Так складывается рассеянная мануфактура (т. к. работники не сосредоточены в одном помещении) — первое капиталистическое предприятие.
В то же время купеческие гильдии вытесняются торговыми компаниями — особыми организациями купцов. Компании также создавались для того, чтобы вести торговлю с наименьшим риском. Если корабль для перевозки товаров нанимали несколько купцов сообща, то в случае кораблекрушения убытки раскладывались поровну и были терпимы для каждого компаньона. В отличие от гильдий компании были малочисленны и создавались на определённое, подчас непродолжительное время.
Самые первые торговые компании появились в итальянских городах (Генуя, Венеция, Флоренция
и др.) ещё в XII в. и состояли всего-навсего из двух человек. Купец или банкир (часто это было одно лицо), владелец денежного капитала или корабля оставался на родине, а купец-навигатор вёз и сбывал товары на чужбине. 3/4 полученной прибыли доставалось владельцу капитала, а купец-навигатор, подчас рисковавший жизнью, мог рассчитывать лишь на 1/4 часть. Если капитал вносился обоими компаньонами, то и прибыль делилась пропорционально взносам. Позднее число компаньонов увеличилось. Часто ими становились представители родственных семей. Благодаря своим большим денежным фондам компании включались в банковские операции, в промышленное производство.
Значение торговых компаний резко выросло после великих географических открытий, которые привели к небывалому расширению мировой торговли. В её орбиту вовлекались огромные территории стран Азии, Америки, Африки.
В XVI в. наиболее знаменитые торговые компании действовали в Англии, где зарождение капиталистического производства шло самыми быстрыми темпами. Стремительно развивающиеся английские мануфактуры выпускали товары, пригодные для экспорта. Правительство давало самым богатым купцам монопольное право торговать с каким-либо регионом. Об основных направлениях торговли говорят названия самых знаменитых компаний: Восточная, Московская, Марокканская, Левантийская, Гвинейская. О какой-либо конкуренции не могло быть и речи. Цены росли как на дрожжах, а коммерсанты получали огромные барыши. Это позволяло компаниям вносить большие платежи в казну и даже давать взаймы коронованным особам.
В 1600 г. основывается Ост-Индская компания, получившая право торговать с Индией и соседними странами. В распоряжении коммерсантов были самые быстроходные английские суда. На них вывозили изделия английского производства, особенно шерстяные ткани, а ввозили помимо предметов роскоши сырьё — хлопок-сырец, сахар, селитру, красители и др.
Осваивая новые рынки сбыта, торговые компании часто готовили почву для колониальных захватов. Не случайно свои торговые поселения в Индии англичане превращали в крепости. Торговые компании начали сходить со сцены уже в начале Нового времени, уступая место новым, более соответствующим капиталистической эпохе формам коммерции.
Коммерческая деятельность торговых компаний Западной Европы периода позднего средневековья ознаменовала вершину предприимчивости средневекового купца.
Ярко выраженными чертами характера европейского купца стали цепкость ума, выносливость и жизнестойкость, упорство в преодолении трудностей, смелость и решительность, предприимчивость, стремление к обогащению. Будучи тесно связан с феодальным укладом, купец выступил на закате Средневековья провозвестником нового социально-экономического порядка — капитализма.
290
БЮРГЕР
Бюргер (от немецкого слова «бург» — замок, крепость, город) — житель западноевропейского средневекового города. Как и рыцарь, монах, крестьянин, бюргер — одно из главных действующих лиц средневековой истории.
Раннее средневековье было аграрной (сельскохозяйственной) эпохой. Большинство старых античных городов было разрушено и влачило жалкое существование. Однако в X—XI вв. в Западной Европе произошли важные изменения. Из среды крестьян, в свободное время мастеривших нужные им вещи — одежду, орудия труда, кухонную утварь, — выделились умельцы, сделавшие ремесло своим главным занятием и оставившие крестьянский труд.
Постепенно ремесло отделилось от земледелия и стало занятием особой группы людей — ремесленников. Недовольные высоким оброком, которого требовал феодал, мастеровые люди убегали из поместий, бродили, а затем основывали поселения на перекрёстках дорог, у речных переправ и вблизи удобных морских гаваней. Новые жилища строились у стен больших монастырей и замков знатных феодалов, среди развалин римских крепостей. Здесь всегда можно было купить ремесленные изделия. Сюда приезжали, а вскоре и стали жить здесь купцы. Именно в эти поселения спешили крестьяне из окрестных деревень, чтобы продать продукты сельского хозяйства и купить нужные вещи.
Потомки обитателей этих поселений — зависимых крестьян и деревенских ремесленников, бежавших или переселившихся по соглашению со своими господами в город, рождающийся на их глазах, — и были первыми бюргерами.
Города росли как центры ремесла и торговли. Уже в XI в. возродились древние и возникли новые города в Италии и на юге Франции. В Германии возникло много городов по берегам больших судоходных рек — Рейна и Дуная. Появились города и в других странах Западной и Центральной Европы.
Возникнув на земле феодалов и церкви, средневековые города оказались под их властью. Сеньоры требовали от горожан многочисленных пошлин: за проход в город, за провоз товаров, за право строить дома, за право торговать. Сеньор вершил суд над горожанами, мог призвать их к себе на службу в городское ополчение. Поэтому первое время бюргеры были бесправны, как и сельские жители.
Но в городах быстрее, чем в деревнях, рос дух независимости. Ведь средневековый ремесленник был владельцем собственной мастерской и созданной им продукции. Горожане не так сильно, как крестьяне, были связаны с землёй. Наконец, у многих из них были деньги — мощная сила, не уступавшая подчас мечу.
В X—XIII вв. развернулась отчаянная борьба горожан против сеньоров за независимость, за право на самоуправление. Феодалы крепко держались за свои владения, приносившие им доходы, но всё же
вынуждены были смириться с выходом городов из-под их подчинения.
В борьбе с феодалами города окрепли, а городское сословие (бюргерство) превратилось в значительную общественную силу. Ремесленники объединились в цехи, а купцы — в гильдии. Городская община (коммуна) избирала городской совет для управления городом. Члены этой общины обрели личную свободу и связанные с ней привилегии — быть подсудными только городскому суду, распоряжаться городским имуществом. Свободный дух города притягивал, как магнит. Сюда бежали зависимые крестьяне со всей округи. Обычно, прожив в городе один год и один день, бывшие крепостные получали свободу и становились полноправными бюргерами. Видимо, эти счастливчики и сложили известную средневековую поговорку: «Городской воздух делает свободным». Лишь в XIV—XV вв. городские ворота стали закрываться перед искателями свободы.
После освобождения от власти феодалов в городах на первый план вышло имущественное неравенство. Хотя борьбу с сеньорами вели все горожане, полностью воспользовалась её результатами лишь городская верхушка — так называемый патрициат. В него входили представители самых богатых городских родов — купцы, ростовщики, владельцы крупных строений. Патрициат верховодил в городском совете и вершил власть, опираясь на своё богатство, в своих интересах. Нужды простых горожан не учитывались, и им жилось почти так же несладко, как и при феодалах. Патрициат, быстро забыв свою ненависть к прежним сеньорам, перенял их замашки, манеры, любовь к роскоши и презрение к простым людям. Произошла так называемая феодализация патрициата. Бюргеры, не входящие в состав патрициата и закалённые опытом предыдущей борьбы с сеньорами, с оружием в руках выступали против городских патрициев. В борьбе за власть и равноправие в городе участвовали и притесняемые цеховыми мастерами подмастерья, недовольные своими хозяевами. Городская жизнь бурлила: одни бюргеры богатели, процветали, занимали важные посты в городском управлении, другие беднели, разорялись, попадали на обочину жизни.
Одновременно с патрициатом на другом полюсе городской жизни сложилась группа населения, состоявшая из неудачливых подмастерьев, подёнщиков, нищих, которая называлась плебейством. Место между патрициатом и плебейством занимали средние слои городского населения — объединённые в цехи ремесленники, мелкие и средние торговцы. В результате слово «бюргерство» стали употреблять не только в широком смысле — «все горожане», но и в узком — «средние слои городского населения».
Несмотря на внутригородские конфликты и
291
Висячий замок
с ключом.
Средневековые
ключи.
сравнительную малочисленность (даже в XIV— XV вв. население крупнейших городов Германии Любека и Ростока составляло лишь 20 тыс. жителей; город с 10 тыс. жителей считался значительным; немало было городов, где обитали 2—3 тыс. горожан), бюргеры осознавали свою сословную общность и достигли немалого экономического могущества и политического влияния. Это возрастающее влияние городов учитывали европейские монархи. В борьбе с крупными феодалами они пытались привлечь бюргеров на свою сторону. Сделать это было несложно, так как горожане были кровно заинтересованы в централизации страны. Особым доверием к бюргерам отличался, например, французский король Людовик XI (см. ст. «Людовик XI»), сыгравший большую роль в объединении Франции. Облачившись в простую одежду, Людовик XI любил бродить по городским площадям, прислушиваясь к разговорам бюргеров. Одним из помощников короля был парижский купец Тристан Пустынник, ближайшим советником слыл брадобрей Оливье. В некоторых странах бюргеры привлекались к государственному управлению. В Англии это впервые произошло в 1265 г., когда в состав только что созданного парламента вместе с представителями феодалов и духовенства вошли по два бюргера от каждого города. Король Франции Филипп IV Красивый в 1302 г. пригласил по два депутата от каждого города в Генеральные штаты (государственный орган, подобный английскому парламенту). И парламент, и Генеральные штаты должны были помогать королям в управлении государством, главным образом назначать налоги.
Но королевская милость к бюргерам была непостоянной. Тот же Филипп IV опасался чрезмерного усиления бюргерства, верхушка которого по образу жизни начинала напоминать феодалов. По его указу бюргерам запрещалось носить мех горностая, белки, украшать платье золотом и драгоценными камнями, пользоваться в домашнем обиходе восковыми свечами. Этот же указ устанавливал и максимальное количество блюд, которые горожане могли подавать у себя дома. И даже «друг бюргеров» король Людовик XI предал горожан Льежа, восставших по его же наущению против Карла Смелого, как только политические интересы короля изменились.
Если в Англии и Франции бюргеры сыграли важную роль в политическом объединении страны, то в Германии, где такого объединения не произошло, сила и значение бюргерства выразились в создании влиятельных союзов торговых городов. Самым знаменитым из них была так называемая Ганза (торговый и политический союз), объединившая купцов более 70 немецких городов и взявшая в свои руки всю международную торговлю на севере Европы.
Постоянная борьба за свои права закаляла бюргеров, укрепляла в них чувство собственного достоинства. Крепкие стены и башни защищали их от недругов. Монументальное здание ратуши и величественный собор на рыночной площади наглядно
292
свидетельствовали о завоеванных горожанами вольностях и правах. Бюргеры ревностно отстаивали свои права и уверенно смотрели в будущее. У них был трезвый практический ум, они ощущали созидательную силу труда, особенно ценили человеческую смекалку. Бюргеры любили тот пёстрый будничный мир, который их окружал повседневно и полноправными хозяевами которого они были. Не рыцарские замки с их тяжёлым великолепием, не угрюмые монастыри, но городской рынок, ремесленная мастерская, скромный и опрятный домик, купеческий корабль, цеховой погребок были их привычной средой. Здесь протекала их жизнь в борьбе, труде, а подчас и в шумном веселье. Всем этим суконщикам, бочарам и сапожникам, создавшим величие средневековых городов, не было решительно никакого дела до изысканного придворного этикета.
Знаменитый немецкий поэт Ганс Сакс (1494— 1576) воспел этот столь хорошо знакомый ему бюргерский уклад жизни. В своём сочинительстве гражданин Нюрнберга был столь же старателен, как и в своём сапожном ремесле. В «Похвальном слове городу Нюрнбергу» поэт рассказал потомкам о количестве и состоянии городских улиц и каменных мостов, городских ворот, колодцев и часов, о специальностях нюрнбергских ремесленников и ярмарках, восславил своих земляков — строителей, ваятелей, живописцев, печатников.
Дети бюргеров с раннего возраста приобщались к миру взрослых, помогали родителям. Бюргерские занятия требовали специальных знаний, получить которые можно было лишь в школе. Городские школы появились в Германии уже к XIII в. В первых школах преподавание велось на латинском языке, и учиться могли лишь дети городской верхушки. К XV в. были открыты по-настоящему бюргерские школы, доступные детям всех граждан. Дети поступали в школу с 6—7 лет, мальчики и девочки обучались совместно. Дети бюргеров учились читать, писать, составлять деловые бумаги, занимались арифметикой; особое внимание уделялось изучению мер и весов, монет различного достоинства. Экзаменов не было; каждый учился столько, сколько считал нужным. Посидев на занятиях, дети спешили в лавки и мастерские родителей. Учителя также в основном были из бюргеров. Особенно прославился своим искусством письма Иоганн Нойдерфер — учитель письма и арифметики из Нюрнберга, сын скорняка, положивший начало целой династии городских учителей.
На исходе средних веков бюргерство переживало далеко не лучшие времена. Уходили в прошлое старые городские порядки, менялся привычный уклад жизни. В торговле и производстве верховодили новые, энергичные и предприимчивые люди. Часть бюргеров смогла приспособиться к новым веяниям и примкнуть к этим людям, войти в нарождающийся класс буржуазии. Многие разорялись, становились наёмными работниками. Другие ещё долго (в Германии вплоть до XIX в.) продолжали цепляться за старые городские обычаи, надеяться на возврат былых славных времён. Эта группа городского населения отвергала всё новое, препятствуя преобразованиям. Вероятно, поэтому в современном обиходе слово «бюргер» приобрело ещё одно значение. Так могут назвать человека, боящегося перемен, мещанина, обывателя. Но это переносное значение не должно заслонить от нас образ другого бюргера, сыгравшего такую важную роль в развитии общества в средневековую эпоху.
ЦЕХ
Цех — союз ремесленников одной или родственных специальностей в средневековом европейском городе. Средневековые города рождались и росли как центры ремесла и торговли. Становление городов сопровождалось для горожан-ремесленников множеством трудностей и опасностей. Нужно было бороться с феодалами, на землях которых возникли города. Ни один из этих сеньоров и не помышлял о вольностях для свободолюбивых бюргеров. Лишь объединение сил позволило дать отпор нападкам феодалов и их наместников. Такое объединение было необходимо и для защиты городских ремесленников от конкуренции со стороны их коллег из соседних деревень и городов. Долгое время покупателей ремесленных изделий было мало. Привлечь покупателя или заказчика считалось большой удачей. Из-за этого соперничали городские и сельские мастера. Союз ремесленников мог не только прогнать чужаков с городского рынка, он гарантировал высокое качество изделия — главный
козырь в борьбе с соперниками. Общие интересы подталкивали мастеров к созданию союзов, получивших название «цех».
Первые цехи появились почти одновременно с самими городами: в Италии — уже в X в. (здесь они частично унаследовали традиции древнеримских ремесленных коллегий), во Франции, Англии, Германии — с XI — начала XII вв. Среди ранних цехов известен, например, парижский цех свечников, возникший в 1061 г. Больше всего в средние века было цехов, занимавшихся производством пищевых продуктов: цехи булочников, мельников, пивоваров, мясников и т. п. Много цехов занималось изготовлением одежды и обуви: цехи портных, скорняков, сапожников. Важную роль играли и цехи, связанные с обработкой металлов и дерева: цехи кузнецов, столяров, плотников и т. п. Известно, что в союзы объединялись не только ремесленники; существовали цехи городских врачей, нотариусов, жонглёров, учителей, садовников, могильщиков.
293
Мастерская портного.
Гравюра. Конец XVI в.
"Портрет портного".
Джамбаттиста Морони. 1570 г.
Схожие объединения — гильдии — создавали купцы, а в Англии гильдиями назывались и собственно цехи.
Полноправными членами цехов были только мастера, работавшие в собственных мастерских вместе с помогавшими им подмастерьями и учениками. Главным органом управления цеха было общее собрание мастеров. Оно принимало устав (статут) цеха и избирало старшин, которые и следили за соблюдением цеховых порядков. Именно цеховые уставы позволяют узнать многое об устройстве и жизни цехов. Цеховые правила отличались особой строгостью. Они были направлены на поддержание высочайшего качества изделий. С этой целью запрещалось использовать недоброкачественное сырьё. Например, в шёлкоткацких цехах не допускалось употребление шёлка-сырца, в котором имелись узлы, т. к. из него получалась ткань низкого качества. Запрет был наложен и на использование растительной краски — вайды, которую в средние века называли дьявольской. Ремесленник, выпустивший плохое изделие, позорил весь цех, поэтому его строго наказывали. Самым обыденным наказанием были штрафы, которые шли в кассу цеха. В Лондоне пекаря, продавшего булку неполного веса, могли посадить в клетку и возить по городу для всеобщего осмеяния.
Другой важной заботой цехов было поддержание равенства их членов. Для того чтобы одни мастера не обогащались за счёт других, цеховые правила закрепляли одинаковые для всех мастеров условия в производстве и продаже изделий. Каждый цех устанавливал для своих членов размеры мастерской, количество размещённых в ней приспособлений и станков, число работающих подмастерьев и учеников. Цеховой устав определял объём материала, который мастер имел право приобрести для своей мастерской (например, сколько кусков ткани мог закупить портной). В некоторых цехах, производство которых нуждалось в дорогом или редком привозном материале, сырьё закупалось коллективно и поровну распределялось между членами союза. Мастерам запрещалось переманивать друг у друга подмастерьев и сманивать заказчиков. Во многих цехах мастерам не разрешалось даже выбегать на улицу и зазывать заказчиков и покупателей к себе в мастерскую. Выставка в окне мастерской не должна была быть слишком высокой и пышной, чтобы не затмевать витрины соседей. Цеховые правила учитывали семейное положение мастера. Холостой ремесленник не мог брать столько же работы, сколько семейные мастера, которые должны были содержать жену и детей, т. к. холостяк мог отбить у них клиентов. Многие цехи имели общие склады, мельницы, красильни и т. п. Чужие, внецеховые ремесленники безжалостно изгонялись с городских рынков. А в Германии даже существовало так называемое право заповедной мили. В соответствии с ним город запрещал на определённом расстоянии от своих стен заниматься некоторыми ремёслами. Сельские мастера лишались возможности соперничать с городскими.
294
По мере развития средневекового города число цехов росло. К середине XIV в. в Париже, например, было уже около 350 ремесленных цехов, в Лондоне — 60, в Кёльне — 50. Цехи дробились. Чем уже была специализация мастера, тем большего совершенства достигал он в своём ремесле. Сапожное дело разделилось на несколько цехов, выпускавших разные виды обуви. Среди кузнецов в отдельные цехи выделились мастера, ковавшие подковы и лемеха плугов, и ремесленники, ковавшие мечи; особый цех составили ножовщики. Некоторые цехи ограничились изготовлением одного-единственного изделия: цехи кошелёчников, перчаточников, седельщиков. Особые цехи образовали портные, шьющие новую одежду, и портные, занимающиеся починкой старой.
Цех объединял бюргеров не только в труде, но и в других областях жизни. Он участвовал в охране города и выставлял свой отряд в городское ополчение. Каждый цех имел своего покровителя — святого, а часто и свою церковь или часовню. Цех осуществлял взаимопомощь, помогал нуждавшимся мастерам и их семьям в случае болезни или смерти кормильца.
Каждый ремесленный союз имел свой герб и своё знамя, строил своё особое здание, где заседали старшины и время от времени рядовые члены цеха собирались на совет или на пирушку. Многие цехи имели свои оркестры и танцы. В большие праздники работа замирала, а в положенный час начиналось торжественное шествие. Каждый цех шёл особой колонной под развевающимися знамёнами с эмблемами ремесла. Сложенные ремесленниками песни разливались на всю улицу. Песни сменялись массовыми танцами. Своей пляской особенно славились нюрнбергские ножовщики. Они располагались широким кругом и, ритмично двигаясь, бросали вверх ножи, которые затем на лету ловко подхватывали. В веселье забывались горести напряжённых трудовых будней.
К XIV—XV вв. цехи достигли наивысшего расцвета. Перед этим цеховым мастерам пришлось выдержать нелёгкую борьбу за доступ к городскому управлению. После высвобождения городов из подчинения феодалам власть в них захватил патрициат (представители наиболее знатных и богатых городских родов), игнорирующий интересы рядовых бюргеров. Цехи, значительно окрепшие к этому времени, поднимали вооружённые восстания против городской верхушки. Борьба шла с переменным успехом. В одних городах, где ремесленное производство получило большое развитие, победили цехи (Кёльн, Базель, Флоренция и пр.). В других, где ведущую роль играли широкомасштабная торговля и купечество, победителем из борьбы вышел городской патрициат (Гамбург, Любек, Росток и другие города Ганзейского союза). Известны случаи, когда это противостояние, которое иногда называют «цеховыми революциями», завершалось полюбовными соглашениями между городской верхушкой и наиболее влиятельными цехами. А такие цехи, отличающиеся силой и богатством («старшие», «боль-
Висячий замок с ключом. Богемия. XVII в.
"Кузнецы". Миниатюра. 1300-1330 гг.
295
Курильница.
Германия. XVI в.
Мастеровые у печи. Гравюра. 1560-е гг.
шие»), выделились во всех крупных городах. Наряду с ними существовали и более бедные («младшие», «малые»). Ведь не мог союз кожевников, заказчиками которого были простые крестьяне и скромные горожане, сравниться с цехом ювелиров, имеющим дело с дорогими металлами и драгоценными камнями, обслуживающим состоятельных феодалов и городских патрициев.
В первые века существования цехов ремесленник-мастер, его подмастерья и ученики совместно трудились и одинаково дорожили честью своего цеха. Прилежный ученик со временем мог стать подмастерьем, а способный подмастерье мог получить звание мастера. Постепенно положение их ухудшалось. Безотрадной была доля ученика-подростка. Мастер не торопился обучить его секретам своего ремесла. Первые несколько лет ученичества мальчика не допускали ни к каким ремесленным работам. Он убирал помещение, чистил платье и обувь хозяина и членов его семьи, был на побегушках, безропотно исполнял все поручения мастера и его жены, угождая им исполнительностью и беспрекословным послушанием. Постепенно ученика начинали допускать к работе в мастерской, сначала доверяя самые простые вспомогательные работы, а позднее приучая к более трудному делу. Ученики должны были безропотно сносить крутой нрав и сварливость хозяев. Не случайно договоры о найме учеников учитывали возможность бегства или гибели мальчика в доме мастера. Беглый ученик чаще всего был обязан вернуться к прежнему хозяину, чтобы отбыть весь срок своего ученичества. В последний день ученик получал от мастера удостоверение, свидетельствующее о том, что отныне он может стать подмастерьем и получать от мастера вознаграждение за свою работу.
Ближайшими помощниками мастера были подмастерья. Их рабочий день часто продолжался от восхода и до заката солнца. В уставе Любекского янтарного цеха он был определён в пятнадцать часов летом и четырнадцать часов зимой. Кёльнские мастера-оружейники были обязаны работать с пяти часов утра до девяти часов вечера. Плата, получаемая подмастерьями, была невелика.
Подмастерьям-кожевникам города Амьена в 1349 г. была установлена ничтожная оплата в размере трёх су; подмастерья, не подчинявшиеся этому постановлению, подвергались строгому наказанию. Но подмастерье был готов переносить все трудности и невзгоды, пока его согревала мысль о тех временах, когда он подкопит денег и, сдав экзамен, заведёт собственное дело или, если повезёт, женится на дочери хозяина и унаследует его мастерскую. Сотни юношей-крестьян, придя в город, становились подмастерьями; эта армия росла год от года, и каждый подмастерье надеялся стать мастером. Старшины цеха с тревогой видели это. Мастера боялись, что доход станет ничтожным, если их число сильно возрастёт. Поэтому доступ новых людей в цех всячески преграждался — цех «замыкался». Присвоение звания мастера обрастало всё более строгими условиями. Нужно было получить отлич-
296
ную характеристику от своего мастера по итогам обучения, уплатить крупный вступительный взнос в кассу цеха и изготовить образцовое изделие — так называемый шедевр. Но если когда-то изготовление шедевра было простой формальностью (канатчик должен был изготовить хорошую верёвку, сапожник — сшить три башмака), то теперь оно превратилось почти в непреодолимое препятствие, т. к. предмет, который нужно было сделать, назначался из числа очень дорогих и трудоёмких. Не случайно впоследствии шедеврами стали называться выдающиеся произведения искусства. Но даже всего этого было недостаточно. Требовалось ещё устроить пирушку для многочисленных членов цеха. Звание мастера делалось недоступным для подавляющего большинства подмастерьев. Лишь сыновья и зятья мастеров получали заветный статус. Права подмастерьев ограничивались. Например, в немецких городах подмастерьям запрещено было посещать танцы, на которых могли присутствовать жёны мастеров, возвращаться позже девяти часов вечера зимой и десяти — летом, носить серебряные украшения. В городах появилось множество так называемых «вечных подмастерьев», которые не могли стать мастерами.
«Вечные подмастерья», недовольные хозяевами, стали чаще покидать своих мастеров, менять место работы, перебираться из города в город. Для того чтобы совместно бороться за улучшение условий труда, подмастерья объединялись в свои собственные союзы — братства. Во многих городах такие союзы запрещались. В ответ на это подмастерья соседних городов объединялись и могли объявить забастовку. Подмастерья города Виньштедта обратились в 1470 г. с письмом к подмастерьям Страсбурга с призывом прекратить работу, пока мастера не согласятся соблюдать старые обычаи. «Мы, подмастерья, должны крепко держаться друг за друга, ибо мастера других городов поддерживают страсбургских мастеров», — писали виньштедтские подмастерья.
Разделение цехов на «большие» и «малые», неравенство между подмастерьями внутри одного союза, «замыкание» цехов, образование братств подмастерьев — всё это было проявлением разложения цеховой системы организации производства. Уходили в прошлое времена, когда цехи способствовали развитию ремесла, появлению новых специальностей, выпуску хороших и разных изделий. Несомненно, цех был важным завоеванием Средневековья, цеховая организация ремесла была значительным шагом вперёд в совершенствовании производства. Но в последние столетия Средних веков, запрещая всякие новшества и изобретения, цехи стали тормозить его развитие. На смену им шла мануфактура с её разделением труда и новым уровнем техники. Впереди была фабричная эпоха, когда слово «цех» приобрело новый смысл. Так стали называть отделения фабрик и заводов.
СРЕДНЕВЕКОВЫЕ ШКОЛЫ И УНИВЕРСИТЕТЫ
...Небольшая комната с низким сводчатым потолком. Сквозь узкие окна пробиваются редкие лучи солнечного света. За длинным столом сидят мальчишки разных возрастов. Справная одежда выдаёт детей обеспеченных родителей — бедняков здесь явно нет. Во главе стола — священник. Перед ним большая рукописная книга, неподалёку лежит пучок розог. Священник бубнит молитвы на латинском языке. Дети механически повторяют вслед за ним непонятные слова. Идёт занятие в средневековой церковной школе...
Раннее средневековье иногда называют «тёмными веками». Переход от античности к средневековью сопровождался в Западной Европе глубоким упадком культуры.
Не только варварские вторжения, добившие Западную Римскую империю, привели к гибели культурных ценностей древности. Не менее разрушительным, чем удары вестготов, вандалов и ланго-
Городская школа. Средневековый рисунок.
297
бардов, стало для античного культурного наследия враждебное отношение со стороны церкви. Открытую войну против античной культуры вёл Папа Григорий I (см. ст. «Папство»). Он запретил чтение книг древних авторов и изучение математики, обвинив последнюю в связях с волшебством. Важнейшая область культуры, образование переживало особенно тяжёлые времена. Григорий I однажды провозгласил: «Невежество — мать истинного благочестия». Поистине невежество царило в Западной Европе в V—X вв. Грамотных людей почти невозможно было сыскать не только среди крестьян, но и среди знати. Многие рыцари ставили вместо подписи крест. До конца жизни так и не смог научиться писать основатель франкского государства знаменитый Карл Великий (см. ст. «Карл I Великий»). Но император был явно неравнодушен к знаниям. Уже в зрелом возрасте он прибегал к услугам учителей. Начав незадолго до смерти изучать искусство письма, Карл бережно хранил под подушкой навощённые дощечки и листы пергамента и в свободное время учился выводить буквы. К тому же государь покровительствовал учёным. Его двор в Аахене стал центром образования. В специально созданной школе знаменитый учёный и писатель, выходец из Британии, Алкуин обучал основам наук сыновей самого Карла и детей его приближённых. В Аахен приезжали немногочисленные образованные люди со всех концов неграмотной Европы. По примеру древности общество учёных, собравшихся при дворе Карла Великого, стали называть Академией. В последние годы жизни Алкуин стал аббатом богатейшего монастыря Св. Мартина в городе Туре, где также основал школу, ученики которой позднее стали известными учителями монастырских и церковных школ Франции.
Культурный подъём, произошедший в годы правления Карла Великого и его преемников (Каролингов), получил название «Каролингского возрождения». Но он был недолгим. Вскоре культурная жизнь вновь сосредоточилась в монастырях.
Монастырские и церковные школы представляли собой самые первые учебные заведения средневековья. И хотя христианская церковь сохраняла лишь выборочные, нужные ей остатки древней образованности (в первую очередь — латынь), именно в них продолжалась культурная традиция, связывавшая разные эпохи.
Низшие церковные школы готовили в основном приходских священников. Платное обучение велось на латинском языке. Школу посещали дети феодалов, богатых горожан, зажиточных крестьян. Учёба начиналась с зубрёжки молитв и псалмов (религиозных песнопений). Затем учеников знакомили с латинским алфавитом и учили читать те же молитвы по книге. Часто эта книга была единственной в школе (рукописные книги стоили очень дорого, а до изобретения книгопечатания было ещё далеко). При чтении мальчики (девочек в школу не брали) заучивали наиболее употребительные слова и выражения, не вникая в их смысл. Не мудрено, что
далеко не все, научившиеся читать латинские тексты, далёкие от разговорной речи, могли понимать прочитанное. Зато вся эта премудрость вколачивалась в сознание учеников с помощью розги.
Около трёх лет требовалось для обучения письму. Ученики упражнялись сначала на покрытой воском дощечке, а затем учились писать гусиным пером на пергаменте (особо обработанной коже). Кроме чтения и письма учились изображать числа с помощью пальцев, заучивали таблицу умножения, тренировались в церковном пении и, конечно же, знакомились с основами католического вероучения. Несмотря на это, многие воспитанники школы навсегда проникались отвращением к зубрёжке, к чуждой им латыни и выходили из стен школы полуграмотными, умеющими кое-как читать тексты богослужебных книг.
Более крупные школы, дававшие образование посерьёзней, возникали обычно при епископских кафедрах. В них, согласно сохранившейся римской традиции, изучали так называемые «семь свободных искусств» (грамматику, риторику, диалектику, арифметику, геометрию, астрономию и музыку). Система свободных искусств включала два уровня. Начальный состоял из грамматики, риторики, диалектики. Высший образовывали все оставшиеся свободные искусства. Самой трудной была грамматика. В те времена её часто изображали в виде царицы с ножом для подчистки ошибок в правой руке и с бичом в левой. Дети зазубривали определения, упражнялись в спряжении и склонении. Любопытное толкование давалось буквам: гласные — это души, а согласные подобны телам; тело неподвижно без души, так и согласные буквы без гласных не имеют никакого смысла. В риторике (искусство красноречия) проходили правила синтаксиса, стилистики, упражнялись в составлении письменных и устных проповедей, писем, грамот, деловых бумаг. Диалектика (так тогда именовалось искусство мыслить, названное впоследствии логикой) учила не только рассуждать и делать выводы, но и находить в речи противника положения, противоречащие учению церкви, и опровергать их. Уроки арифметики знакомили со сложением и вычитанием, в меньшей степени — с умножением и делением (написание чисел римскими цифрами сильно затрудняло их). Школяры решали арифметические задачи, вычисляя время религиозных праздников и возраст святых. В цифрах видели религиозный смысл. Считали, что цифра «3» символизирует святую Троицу, а «7» — сотворение Богом мира в семь дней. За арифметикой следовала геометрия. Она давала лишь ответы на общие вопросы (что такое квадрат? и т. п.) безо всяких доказательств. В курсе геометрии сообщались и географические сведения, часто фантастические и нелепые (Земля — блин, плавающий в воде, Иерусалим — пуп земли... и т. п.). Потом изучали астрономию. Знакомились с созвездиями, наблюдали движение планет, Солнца, Луны, звёзд, но объясняли его неправильно. Думали, что светила обращаются вокруг Земли по разным сложным путям. Астроно-
298
мия должна была помочь вычислить сроки наступления церковных праздников. Занимаясь музыкой, ученики пели в церковном хоре. Обучение нередко растягивалось на 12—13 лет.
С XI в. число церковных школ росло. Немного позднее стремительное развитие городов приводит к появлению светских городских частных и муниципальных (т. е. находящихся в ведении городского совета) школ. Влияние церкви было в них не так сильно. На первый план выступали практические потребности. В Германии, например, первые бюргерские школы, готовящие к занятиям ремеслом и торговлей, возникли: в Любеке в 1262 г., в Висмаре в 1279 г., в Гамбурге в 1281 г. (см. ст. «Бюргер», «Средневековый купец»). С XIV в. в некоторых школах преподавание ведётся на национальных языках.
Растущим городам и крепнущим государствам требовалось всё больше образованных людей. Нужны были судьи и чиновники, врачи и учителя. К образованию всё чаще приобщалась знать. По описанию английского средневекового поэта Чосера, дворянин XIV века
Изрядно песни складывать умел, Умел читать он, рисовать, писать, На копьях биться, ловко танцевать.
Пришёл черёд образования высших школ — университетов. Они возникали либо на основе бывших кафедральных (епископальных) школ (так появился в XII в. Парижский университет, выросший из школы, существовавшей при соборе Парижской Богоматери), либо в городах, где жили прославленные учителя, всегда окружённые способными учениками. Так из кружка последователей знаменитого знатока римского права Ирнерия развился Болонский университет, центр юридической науки.
Занятия велись на латинском языке, поэтому немцы, французы, испанцы могли слушать итальянского профессора с не меньшим успехом, чем его соотечественники. На латыни общались студенты и между собой. Однако в быту «чужаки» вступали в общение с местными пекарями, пивоварами, хозяевами трактиров и сдатчиками жилья. Последние не знали латыни и были не прочь обсчитать и обмануть чужеземного школяра. Поскольку студенты не могли рассчитывать на помощь городского суда в многочисленных конфликтах с местными жителями, они вместе с преподавателями объединились в союз, который и назывался «университет» (по-латыни — община, корпорация). В Парижский университет входило около 7 тыс. преподавателей и студентов, а помимо них членами союза являлись книготорговцы, переписчики рукописей, изготовители пергамента, перьев, чернильного порошка, аптекари и т. д. В долгой борьбе с городскими властями, шедшей с переменным успехом (иногда преподаватели и школяры бросали ненавистный город и переселялись в другое место), университеты добились самоуправления: они имели выборных руководителей и собственный суд. Парижскому университету независимость от светских властей была дарована в 1200 г. грамотой короля Филиппа II Августа.
Нелёгкой была жизнь школяров — выходцев из бедных семей. Вот как описывает её Чосер:
Прервав над логикой усердный труд,
Студент оксфордский с нами рядом плёлся.
Едва ль беднее нищий бы нашёлся...
Выносить Нужду и голод приучился стойко,
Полено клал он в изголовье койки.
Ему милее двадцать книг иметь,
Чем платье дорогое, лютню, снедь...
Но студенты не унывали. Они умели радоваться жизни, своей молодости, веселиться от души. Особенно это касается вагантов — бродячих школяров, переходящих из города в город в поисках знающих преподавателей или возможности подзаработать. Часто им не хотелось утруждать себя учёбой, с удовольствием распевали ваганты на своих пирушках:
Бросим все премудрости, Побоку учение!
Наслаждаться в юности — Наше назначение.
Преподаватели университетов создавали объединения по предметам — факультеты. Во главе их стояли деканы. Преподаватели и студенты избирали ректора — руководителя университета. Средневековая высшая школа имела обычно три факультета: юридический, философский (богословский) и медицинский. Но если подготовка будущего юриста или медика занимала 5—6 лет, то будущего философа-богослова — целых 15. Но прежде чем поступить на один из трёх основных факультетов, студент должен был закончить подготовительный — артистический факультет (на нём изучали уже упомянутые «семь свободных искусств»; «артис» по-латыни — «искусство»). На занятиях студенты слушали и записывали лекции (по-латыни — «чтение») профессоров и магистров. Учёность преподавателя проявлялась в его умении разъяснить прочитанное, связать его с содержанием других книг, раскрыть смысл терминов и сущность научных понятий. Помимо лекций проводились диспуты — споры по заранее выдвинутым вопросам. Горячие по накалу, иногда они перерастали в рукопашные схватки между участниками.
Лекция в университете. С миниатюры XIV в.
299
В XIV—XV вв. появляются так называемые коллегии (отсюда — колледжи). Сначала так называли общежития студентов. Со временем в них также стали проводиться лекции и диспуты. Коллегия, которую основал Робер де Сорбон, духовник французского короля, — Сорбонна — постепенно разрослась и дала своё название всему Парижскому университету. Последний был самой крупной высшей школой
средневековья. В начале XV в. в Европе студенты посещали 65 университетов, а в конце столетия — уже 79. Наиболее громкой славой пользовались Парижский, Болонский, Кембриджский, Оксфордский, Пражский, Краковский. Многие из них существуют и по сей день, заслуженно гордясь своей богатой историей и бережно сохраняя старинные традиции.
КНИГОПЕЧАТАНИЕ
Невозможно представить современное общество без книг. Однако люди прожили без них большую часть своей истории. Свои знания поколение передавало к другому устно или же показывая, как надо работать, чтобы обеспечить себя пищей, жильём, одеждой. Когда люди перестали жить небольшими группами, когда сложились первые государства, объём и разнообразие знаний стали слишком велики, чтобы их можно было сохранить в памяти. Да и передаваться такие сведения должны были уже не только сородичам или ближайшим соседям. Тогда появилась письменность.
Сначала записи были очень простыми и короткими и содержали сведения о хозяйственной деятельности людей разных профессий, работавших в храмах. Письменные и цифровые знаки наносили на плитки из сырой глины острой тростниковой палочкой, затем плитки подсушивали или обжигали. Потом стали записывать тексты гимнов, сказаний, пословицы и поговорки. Государству были нужны грамотные люди, писцы. Их обучали в специальных школах. Профессия писца была почётной.
Шумеры, вавилоняне, ассирийцы и многие их соседи писали на глиняных табличках. Материал был дешёвым, но из-за размера табличек тексты на них были короткими. Поэтому крупные произведения, такие, как эпос о Гильгамеше или повествование о начале мира, записывали на нескольких табличках. Собрания табличек существовали при
Пиктография
(письмо юкагирской девушки).
храмах и царских дворцах. Археологи раскопали библиотеку ассирийского царя Ашшурбанапала (VII в. до н. э.), на полках которой было более 20 тыс. табличек с самыми разнообразными текстами. Древние египтяне изобрели более удобный писчий материал — папирус, который делали из особым образом обработанных стеблей папируса, росшего в изобилии по берегам Нила. Отдельные листы склеивали в длинную полосу, свиток. На таких свитках, достигавших в длину до 100 м, записывали религиозные тексты, сказки, поучения, летописи. Папирус — рыхлый материал, поэтому писать на нём можно было только с одной стороны: чернила, наносившиеся заострённой камышовой палочкой, проникали на всю глубину. Кроме того, папирус хрупок, поэтому сгибать его листы и сшивать их в тетради было нельзя. Долгое время в странах Средиземноморья папирус был самым распространённым видом писчего материала. В Египте его изготавливали на экспорт.
Свитки хранили в сундуках и стенных нишах. Некоторые тексты предназначались специально для погребений; многие из них сохранились до нашего времени. Писали египтяне и на льняных тканях. Такими тканями, в частности, обматывали мумии. Тексты иногда сопровождали рисунками.
Все тексты были рукописными. Единственное известное исключение — так называемый Фестский диск, найденный на Крите и изготовленный в XVII в. до н .э. Этот не прочитанный до сих пор
Вампум — пояс из раковин.
300
Книги на пальмовых листьях (страны Востока).
Имена фараонов в своих подписях египтяне помешали в рамках — картушах.
текст был нанесён на сырую глину способом, похожим на механический: знаки были вырезаны на штампиках и оттиснуты на сырой глине.
Когда в IX—VIII вв. до н. э. у греков появилось алфавитное письмо, они стали писать на пальмовых листьях, липовом лубе, льняных тканях и даже на свинцовых свитках. Однако главным материалом оставался папирус. Позднее в Риме и Греции стали применять деревянные таблички, покрытые воском или оштукатуренные. Их широко использовали в школах. Старый текст на воске можно было затереть и нанести новый. Если тексты были длинными и размещались на нескольких табличках, их связывали. Так получалась связка, которую называли кодексом. Она была похожа на знакомые нам книги, которые тоже называли кодексами, когда стали писать на пергаменте.
В античном мире грамотность была довольно распространённой. Особенно острой потребность в грамотных людях стала в Римской империи. Хрупкий папирус не мог устраивать государственные власти и любителей чтения: срок жизни папирусных свитков — около 200 лет. Однако с непрочностью папируса пришлось мириться долго. В Греции уже в V в. до н. э. возникла книжная торговля (библиотекой сначала называли книжную лавку). Появились и личные библиотеки, например у великих философов Платона и Аристотеля. Тексты были разными; среди них — философские и вообще научные труды, стихи, эпические произведения, записи трагедий и комедий и т. д. В III в. до н. э. возникла самая известная библиотека древности — Александрийская в Египте. В I в. до н. э. в ней было около 700 тыс. свитков.
В I в. до н. э. публичные библиотеки, организованные по сохранившемуся до наших дней принципу: с каталогами, библиотекарями, хранилищем, куда читателей не допускают, — появились в Риме. Потребовалось издание книг. Поскольку в тексты при переписке вкрадывались ошибки, их стали сверять, появились редакторы и корректоры, как в современных издательствах.
Наконец античный мир обрёл новый прочный материал — пергамент (по названию города Пергам в Малой Азии, где его производили). Пергамент делали из овечьих, телячьих, козьих и даже кошачьих кож. Материал был прочным, но на изготовление одной книги могло пойти целое стадо. Листы можно было сгибать и сшивать. Писали на пергаменте уже с двух сторон и не только тростниковыми палочками, но и птичьими перьями. Сшитые листы образовывали кодекс. Эти кодексы стали вытеснять папирусные свитки, и в Римской империи в библиотеках знати свитков с III в. н. э. уже не держали. Пергаментные тетради использовались в школах.
Пергаментные книги делали очень тщательно и украшали. Листы окрашивали в пурпурный или чёрный цвет, буквы бывали серебряными и золотыми. Традиции изготовления пергаментных книг-кодексов были унаследованы позже Византией и средневековыми европейскими государствами.
В Китае первые записи делали на твёрдых материалах; первые «книги» — это деревянные или бамбуковые планки, соединённые в связки. С V— IV вв. до н. э. в Китае стали писать на шёлке — ткани, которая в Европе ценилась чрезвычайно высоко.
Потребность в размножении текстов всё возрастала, а возможности переписчиков были ограничены. И с VI—V вв. до н. э. в китайских монастырях стали вырезать из дерева рельефные тексты и иконы в зеркальном отражении. Смазав их краской, можно было получить большое число оттисков.
Такого удобного сырья, как папирус, в Китае не было. Здесь стали экспериментировать с тем, что мы теперь называем «вторсырьем» — тряпьём. К нему добавляли волокно конопли и древесную кору, разминали в чанах, а полученную массу пропускали через прямоугольные сита. На ситах оставался слой, который после обработки становился листом бумаги. В IV в. был издан императорский указ о том, что бумага становится общеупотребительным материалом.
В Китае в V—VIII вв. н. э. делали и оттиски с надписей и изображений на камне, которые очень ценились; чтобы получать их, рельефные части покрывали краской и прикладывали к ним листы
301
Эта запись на знаменитом диске из Феста сделана отдельными штампиками.
Изобретатель бумаги
китаец Цай Лунь
(старый китайский
рисунок).
бумаги. Так можно было получать необходимое количество оттисков.
На деревянных досках вырезали тексты и изображения в зеркальном отражении. Доску смазывали краской. Полученные оттиски монтировали сначала в свиток, а потом стали складывать, как ширму. Позже поняли, что гораздо удобнее склеивать листы с наружной стороны; в XIV—XV вв. их стали прошивать.
Гораздо удобнее цельной доски с текстом отдельные знаки, из которых можно составлять разные тексты. Первым до этого додумался в XI в. кузнец Пи Шен. Может быть, ему пришло это в голову, когда он работал с составными литейными формами. Он предложил набирать текст из глиняных знаков, размещённых в специальной рамке. В XIII в. такие знаки — литеры — стали делать из олова и дерева, а в Корее — из меди.
Все эти изобретения не случайно были сделаны в Китае: здесь всегда испытывали почтение к науке. По преданию, с VI—V вв. до н.э. в Китае были библиотеки. Учёные составляли энциклопедии. Одна из первых энциклопедий относится к X в. В XV в. 2169 учёных создали энциклопедию из 11 915 томов. В Китае были даже периодические издания: в VII—X вв. выходила газета «Столичные ведомости».
В Европе с падением Римской империи погибали библиотеки. Но грамотные люди были очень нужны властителям новых государств. Книги были необходимы церкви. Центрами книжной культуры в средневековой Европе стали монастыри, где переписывались богослужебные книги и знатоки древних текстов могли обнаружить ошибки переписчиков. Богослужебных книг требовалось немало. В мастерских по переписке книг (скрипториях) одни монахи наносили на пергаментные листы линии строк, другие писали аккуратным ровным почерком. Художники украшали рукописи орнаментами и миниатюрами. Переплёты делали из дерева и обтягивали кожей или тканями, иногда вставляли в них красивые кусочки металла и драгоценные камни. Книги были настоящими произведениями искусства. Материалом по-прежнему служил пергамент, иногда окрашенный в пурпурный цвет. Писали тростниковыми палочками, птичьими перьями, изредка — металлическими перьями. Чернила
были чёрные, красные, иногда голубые, жёлтые, фиолетовые.
Книги были очень дорогими. В Испании однажды за сборник проповедей получили 200 овец, 3 бочки зерна и 3 куньи шкурки. За школьный учебник отдавали двух телят.
Грамотность ценилась всё выше. Ремесленники и торговцы старались обучать своих детей читать и писать. Знатные люди часто были высокообразованными. В Италии в эпоху Возрождения были библиотеки.
Бумага пришла в Европу от арабов. Предполагают, что они заимствовали способ её изготовления у китайцев. Арабы измельчали пеньку и другие ингредиенты на мельничных жерновах. В Дамаске и Каире целые улицы населяли мастера, изготавливавшие бумагу разных сортов, в том числе тончайшую для голубиной почты. Арабы заимствовали у китайцев и способ печатания с резных досок. Дешевизна материала позволила выпускать гораздо больше книг, чем это было возможно прежде. Например, только в Кордове, в Испании, ежегодно выпускали 16—18 тыс. книг.
На Руси книги появились с принятием христианства. Киевские князья приглашали переписчиков и переводчиков. Они тоже писали на пергаменте. Новгородцы писали друг другу письма на бересте. Их дети учились писать, процарапывая буквы на её белой поверхности. Берестой пользовались и позднее. Сохранились сведения, что Сергий Радонежский, основатель Троицкого монастыря, был настолько беден, что книги в его монастыре были берестяными.
Древнейшая русская пергаментная книга — Евангелие XI в., написанное для новгородского посадника Остромира. Она украшена миниатюрами и орнаментами. В это время на Руси книги были главным образом религиозного содержания: Евангелия, псалтыри, «изборники», куда входили фрагменты священного писания, изречения мудрецов, сведения об истории, статьи о логике, ораторском искусстве. Включались в такие «изборники» и отрывки из сочинений античных философов, сохранившиеся в Византии.
Книги создавались очень долго. Остромирово Евангелие писали около семи месяцев по полторы страницы в день. Пергамент до XV в. привозили из
302
Греции и с Запада. Делали и свой, но он был невысокого качества. Древнейшая запись на бумаге и бумажная книга относятся к XIV в. Бумагу сначала получали с Востока, потом из Европы. Она была дорогой, но всё же дешевле пергамента.
В XIV—XV вв. в Европе изготовление книг вышло за стены монастырей. Теперь этим занимались ремесленники, а торговали книгами купцы. Образование становилось более светским, увеличился интерес к точным наукам. Книги уже не были такими дорогими: в середине XIII в. бумагу начали делать в Италии, в XIV в. во Франции, потом в Германии, Англии. В Голландии для её изготовления использовали ветряные мельницы.
В середине XV в. по всей Западной Европе распространились дешёвые книги. Их печатали на бумажных листах с целых деревянных форм-матриц.
И наконец, Гутенберг, ювелир, гравёр, резчик по камню, изобрёл книгопечатание. Он первым применил разборный шрифт, хотя считается, что в Европе у него были предшественники.
Металлические буквы-литеры для шрифта отливали из сплава, в котором преобладал свинец. Их помещали в наборную кассу, откуда наборщик брал необходимые и подбирал в особой рамке строку. Строку выкладывали на наборную доску. Набор для страницы обматывали суровой ниткой, чтобы он не разъезжался, и смазывали типографской краской из сажи и льняного масла (олифы). На набор укладывали помещённый в рамку лист увлажнённой бумаги. Просушив лист, на нём делали оттиск текста оборотной стороны. Печатный станок был ручным. Готовые листы разглаживали под прессом, складывали в кипы, разравнивали и переплетали.
Первые книги Гутенберга появились в Германии в 40-х годах XV в. Почва для этого изобретения была подготовлена: к концу 1500 г. книги выпускали уже в 200—300 городах Европы, где действовало 1100—1700 типографий. В них было отпечатано 35—45 тыс. изданий, а общий тираж их мог доходить до 20 млн. За первые 50 лет книгопечатания человечество получило книг больше, чем за сотни лет до этого.
В XV в. книгопечатание распространилось по всей Европе. В Восточной Европе одним из первых
деятелей книгопечатания был Франциск Скорина. Он хорошо знал церковнославянский язык, учился в нескольких университетах Европы и вдохновлялся идеями просвещения народа. Славянские книги в Венеции печатали уже в XV в. Скорина, видимо, получил оборудование и бумагу из Германии. Он работал в Праге, потом в Вильнюсе, издавал богослужебные книги, и не только для церквей, но и для домашнего чтения. Его книги в XVI—XVII вв. были широко известны в Белоруссии и на Украине, но в Москве их встретили недружелюбно, потому что они слишком отличались от привычных рукописных.
В России рукописная книга существовала до конца XVII в. Уровень грамотности верхних слоёв общества и духовенства оставался невысоким. Создание громадных летописных сводов и сборников житий святых в XVI в. помогало мало. Надо было организовывать школы и распространять богослужебные книги на огромных пространствах страны. В эпоху Ивана Грозного первые печатные книги появились в Москве. В 1564 г. русским первопечатником Иваном Фёдоровым и его помощником Петром Мстиславцем был отпечатан «Апостол». Через год они издали «Часовник» — сборник ежедневных молитв, который служил и пособием для обучения грамоте. Деятельность их в Москве продлилась недолго: из-за преследований они уехали в Литву, где продолжали печатать богослужебные книги. Во Львове Иван Фёдоров издал первую русскую светскую книгу — «Грамматику», своеобразный учебник греческого и церковнославянского языков. С отъездом Ивана Фёдорова и Петра Мстиславца из Москвы печатание книг не прекратилось. До Смутного времени в Москве было издано не менее 33 названий общим тиражом около 33 тыс.
До XIX в. книги печатали на ручном станке, технология мало отличалась от предложенной в XV в. Промышленная революция прошлого века изменила и книгопечатание. Появились полиграфическая индустрия, печатные, наборные, брошюровочнопереплётные машины, различные способы репродуцирования, печатания иллюстраций в цвете. Книги стали доступны всем.
Иоганн Гутенберг.
НУМИЗМАТИКА
С самых давних времён люди начали обмениваться разнообразными предметами. Постепенно обнаружилось, что гораздо удобнее установить общий эквивалент стоимости самых разных товаров. У разных народов им мог быть скот, или красивые морские раковины, или изделия из
металла и камня, меха. Однако необходимо было нечто универсальное, долговечное и удобное, не занимавшее много места и одновременно достаточно ценное.
Уже во II тыс. до н. э. в Древнем Египте используют в качестве денег золотые кольца, а в странах
303
ЛАБИРИНТ И МИНОТАВР
Легендарные и мифологические сюжеты часто встречаются на античных монетах. Но, пожалуй, наиболее древние сказания, в которых слышны отголоски реальных событий далёкого прошлого Эллады, отражены в типах монет критского города Кносса.
В первой половине и середине II тыс. до н. э. Кносс являлся главным центром так называемой «минойской» цивилизации, первой по времени возникновения на территории Европы. Она появилась на острове Крит и занимала ведущее положение во всём бассейне Эгейского моря вплоть до своей гибели около 14S0 г. до н. э. (см. ст. «Древняя Греция»). Могущественные правители Крито-Минойской державы подчинили себе некоторые области материковой Греции, откуда получали дань, выплачиваемую в том числе и молодыми невольниками. В критскую столицу Кносс, где находился грандиозный дворцовый комплекс, привозили в качестве заложников детей зависимых греческих династов из Афин, Мегары и других мест.
Однако в момент наивысшего подъёма минойская цивилизация испытала на себе сокрушительный удар природной стихии. Мощнейший взрыв вулкана на близлежащем острове Фера (Санторин) имел самые катастрофические последствия: разрушение городов и селений, уничтожение гигантскими цунами гаваней и флота (главной опоры военного и торгового могущества критян-минойцев), превращение на некоторое время плодородных пахотных земель и пастбищ в смертоносные пустыни из-за толстого слоя выпавшего на них фторосодержащего вулканического пепла. Ослабленное Критское государство стало после этого лёгкой добычей для греков-ахейцев, сначала делавших набеги с материка, а затем явившихся на остров как победоносные завоеватели.
Эти исторические события запечатлелись в общеэллинских эпических сказаниях и местных преданиях, и прежде всего на самом Крите. Легенда о Тесее и Ариадне известна и современному читателю. Критский царь Минос, поработивший Афины, требовал присылать ему в качестве дани юношей и девушек, которых потом отдавали на съедение жившему в кносском Лабиринте (здании со множеством запутанных переходов, откуда невозможно было найти выход) Минотавру, получеловеку-полубыку. Афинский царевич Тесей с помощью полюбившей его дочери Миноса Ариадны одолел кровожадное чудовище и со славой вернулся домой.
На монетах Кносса в течение нескольких веков, от архаики до позднего эллинизма, попадаются изображения, связанные с этим мифом. Однако в отличие от афинской версии, которая нам хорошо знакома, центральное место здесь отводится не Тесею, а критским мотивам — изображению Минотавра (в виде атлетически сложенного мужчины с бычьей головой) и условному плану Лабиринта.
*
бассейна Эгейского моря — медные слитки, имеющие форму бычьей шкуры.
Изобретение монеты — кусочка металла определённого веса с удостоверяющими изображениями или надписями — совершилось почти одновременно (в первой половине VII в. до н. э.) в двух соседних районах Эгеиды — на западном побережье Малой Азии (в Лидийском царстве) и в Греции (на острове Эгина, лежащем между Пелопоннесским полуостровом и Аттикой). Это новшество, быстро доказавшее свою необычайную полезность, было оценено по достоинству. В античную эпоху чеканка и литьё монет постепенно распространились на огромном пространстве от Испании и Британии до Индии.
Совершенно независимо от Европы появились литые медные монеты в Китае, где их традиционный вид (плоский кружок с квадратным отверстием в центре, вокруг которого размещались иероглифы) сохранился до начала нынешнего столетия.
Чрезвычайно разнообразны сюжеты изображений на монетах многочисленных древнегреческих городов-государств (полисов). Любопытны монетные выпуски (эмиссии) с «говорящими эмблемами», своеобразными ребусами: на монетах Фокеи помещается тюлень (по-гречески «фоке»), Лекнтина — лев («леон»), Родоса — роза («родон»), Селинунта — сельдерей («селинон») и т. д. Единообразие типов монет (золотых, серебряных и медных) характерно для чеканки эллинистических царей и римских императоров. Главным тогда становится изображение правителя, сопровождаемое его именем и титулом.
Греческое слово «номисма» имело в древности несколько значений. Первоначально это — «установившийся обычай, общественный порядок, сложившаяся традиция, правовая норма». Два других значения производны от первого: «полная мера, законная норма» (по отношению к системе мер и весов) и «монета» (как единица стоимости, металлический денежный знак). В форме «нумизма» термин перешёл в латинский язык и послужил затем основой для названия науки, изучающей монеты, — «нумизматика». Из латыни взяты нумизматами и два самых употребительных у них термина — «аверс» и «реверс», т. е. лицевая и оборотная стороны монетного кружка.
Ещё античные исследователи пытались в качестве аргументов в своих дискуссиях использовать монеты. Так, греческие авторы Плутарх (I—II вв. н. э.) и Павсаний (II в. н. э.) сопоставляли предания об отдалённом прошлом нескольких городов Эллады (Афин, Трезена) с монетными изображениями. Римский историк Флавий Вописк (III—IV вв.) сообщает о вполне научном споре между образованными любителями старины, который разрешился, стоило только одному из них предъявить нумизматическое доказательство.
Однако лишь в начале эпохи Возрождения появился серьёзный интерес к коллекционированию и изучению древних монет. Страстным их собирателем был, например, великий итальянский поэт-гуманист Франческо Петрарка (1304—1374). Представители ренессансной культуры — художники и
304
литераторы, ученые и политики — ценили греческие и римские монеты прежде всего как совершенные образцы античного искусства и подлинные свидетельства существования реальных исторических персонажей, царей и императоров, великолепные иллюстрации к трудам историков античности.
Становление нумизматики как науки, дающей исследователю целый комплекс разнообразных данных, включая сведения о состоянии экономики целого государства или отдельной области (как бы моментальный снимок денежного обращения), происходит в XVIII—XIX вв. Вслед за античной тогда делает первые успехи нумизматика средневековая — европейская и восточная.
Учёные-нумизматы могут много рассказать не только об экономике и политической жизни самых разных стран и народов мира, но и об их культуре, религии.
Огромную информацию, в частности, монеты дают о божествах, почитавшихся в древней Элладе, в греческих колониях, разбросанных во множестве по берегам Средиземного и Чёрного морей, а также в иных центрах античного мира. Ведь изображения самих небожителей, их статуй и отдельных атрибутов богов, храмов, горных святилищ, даже целых мифологических сцен с участием нескольких персонажей весьма часто фигурировали на монетных штемпелях с VI в. до н. э. по III в. н. э.
По нумизматическим памятникам античности можно изучать и политическую историю. Представители афинских царских родов в VI в. до н. э. чеканили серебряные монеты, помеченные собственными фамильными эмблемами (среди них голова мифического чудовища Медузы Горгоны, амфора — узкогорлый кувшин с двумя ручками, бычья голова, сова).
Нередко города-государства в Древней Греции заключали между собой так называемые «монетные союзы». В подобных случаях по официальному соглашению допускалось хождение на территориях двух и более союзных полисов монет, выпущенных каждым из них. Сохранились тексты некоторых таких договоров. Но чаще факты заключения подобных экономических и политических союзов устанавливаются по монетам. Так, на серебряных и медных монетах нескольких полисов — Галиарта, Фив, Танагры, Орхомена, Феспий и др., располагавшихся в области Беотия (Средняя Греция), с середины VI в. до н. э. появляется одинаковое изображение щита характерной формы. Оно символизировало принадлежность всех чеканивших такие монеты городов (их
ЗНАКИ ЗОДИАКА НА
СРЕДНЕВЕКОВЫХ
ИНДИЙСКИХ МОНЕТАХ
Лаже среди учёных-востоковедов до сих пор распространено мнение, что в мусульманской культуре изображения людей и животных были запрещены как нечто греховное. Хотя это суждение и опирается на подлинные высказывания некоторых видных исламских богословов средневековья, факты говорят о терпимости последователей учения пророка Мухаммеда (570—632 гг.) к такого рода сюжетам. Более того, в светском придворном искусстве и повседневном обиходе исламских стран изображения живых существ всегда были популярны. Человеческие головы и целые фигуры, звери и птицы часто встречаются на страницах рукописных книг, ювелирных изделиях, расписных тканях, парадной и повседневной посуде, оружии и предметах воинской экипировки. Не являются они редкостью и на монетах мусульманских государств начиная уже с VII в. Их не трудно обнаружить, к примеру, на монетах Арабского Халифата VII—XI вв., тюркской династии Сельджукидов и её вассалов в Малой Азии XI—XIII вв., ханов Золотой Орды конца XIII в. — XIV в., шахов Персии XVII—XIX вв. Не чуждо этому кругу сюжетов и монетное дело мусульманской Индии. Весьма любопытна в этом отношении целая серия золотых мохаров со знаками Зодиака. Эти монеты чеканились с 1618 по 1622 г. индийским императором Джахангиром (1605—1627 гг.) из династии Великих Моголов, как гласит предание, для его любимой жены Hyp Джахан. На них изображены все двенадцать фигур, символизирующих зодиакальные созвездия.
*
305
названия указываются на реверсе) к военно-политическому объединению — Беотийскому союзу.
Со второй половины III в. до н. э. до середины II в. до н. э. важнейшую роль играл Ахейский союз. В него входили многие города-государства, главным образом Пелопоннесского полуострова. Они чеканили монеты с головой Зевса на одной стороне и монограммой, составленной из букв А и X, внутри лаврового венка — на другой.
Чрезвычайно ценны нумизматические памятники античности для историков искусства. Многие монетные композиции архаического и особенно классического и эллинистического периодов — совершенные образцы миниатюрной пластики. Штемпели для некоторых греческих монет резали известные мастера, подписывавшие свои произведения. Работам этих лучших художников-торевтов подражали их коллеги в других полисах Эллады.
На античных монетах нередко воспроизводятся те шедевры архитектуры и изобразительного искусства, которые до нас не дошли. Так нумизматические свидетельства помогли археологам отыскать руины театра Диониса в Афинах и уточнить детали облика храма Артемиды в Эфесе. Благодаря им же «опознаны» такие прославленные скульптуры, как «Афина и Марсий» Мирона, «Эйрена с Плутосом»
МОНЕТНАЯ РЕФОРМА, ОПЛАЧЕННАЯ СОБСТВЕННОЙ ГОЛОВОЙ
Уже шестнадцатый год шла Северная война (1700— 1721 гг.), в которой против Швеции, установившей ранее свою гегемонию на Балтике, выступила Россия с несколькими союзниками — Данией, Пруссией, Саксонией и Польшей. Одерживая поначалу крупные победы, армия шведского короля Карла XII (см. ст. «Карл XII») позже стала терпеть жестокие поражения от русских войск. Для срочной оплаты всё возраставших военных расходов новый министр финансов Швеции барон Георг-Генрих фон Гёрц, вскоре ставший первым министром королевства, предложил осуществить радикальную денежную реформу. Вместо полноценного серебряного далера в 1715 г. в обращение были пущены небольшие медные монеты той же номинальной стоимости, чеканившиеся вплоть до 1719 г. Их общее количество перевалило далеко за 10 млн. Примечательны типы этих «нотдалеров» (от слова «нот» — «бедственное положение, нужда»). Только самый первый их тип несёт изображение королевской короны. На остальных девяти — номинал на аверсе и античные боги на реверсе (Юпитер, Марс, Меркурий, Феб, Сатурн и др.). Выпуск массы таких монет с принудительным, очень высоким курсом позволил властям обеспечить кратковременную мобилизацию дополнительных денежных ресурсов. Но это ненадолго отсрочило финансовый крах и полное поражение Швеции в войне. Инициатор же реформы Гёрц заплатил за столь смелый эксперимент собственной головой: он без всяких оснований был обвинён в измене и растрате казённых денег, осуждён и казнён.
*
Кефисодота Старшего, «Гермес с младенцем Дионисом» и «Афродита Книдская» Праксителя.
Реконструируются аналогичным образом и общий вид, и ряд деталей знаменитых творений великого Фидия — статуи Афины Парфенос (Девы) в полном вооружении, стоявшей в храме этой богини, Парфеноне, на афинском Акрополе, и сидящего на троне Зевса, находившегося в главном святилище Олимпии. На античных монетах есть и изображения других широко известных в древности статуй богов, храмов и прочих архитектурных сооружений (фортификаций, триумфальных арок, цирков, мостов, акведуков, маяков) и даже живописных композиций.
Служили монеты в те далёкие времена и средст-
306
вом политической пропаганды. Изображение стремительно несущейся колесницы с азартно погоняющим коней возничим помещал на своих золотых статерах царь Македонии Филипп II (359—336 гг. до н. э.). Таким способом он напоминал о своей победе в конных ристаниях (как владелец скакунов, взявших первый приз) на Олимпийских играх (356 г. до н. э.). И недаром — ведь победитель на состязаниях в Олимпии считался у древних греков явно находящимся под покровительством богов и поэтому достойным верховной власти. К концу жизни Филиппу II как раз и удалось установить своё господство над Грецией.
На серебряных тетрадрахмах другого македонского царя — Деметрия I Полиоркета (306—283 гг. до н. э.) — крылатая Ника, богиня победы, стоящая на носу корабля. Так воин-правитель объявлял о своих ратных подвигах.
Военные сюжеты, в особенности победа и триумф, получили ещё большее распространение в монетных типах Римского государства. Здесь и передача в руки римлян их заклятого врага Югурты (царя североафриканской страны Нумидии), и плачущая под пальмой женщина — олицетворение покорённой Иудеи, и пленники-германцы, и груды захваченного у врагов оружия, и римский император над поверженным им противником-персом, и делающая надпись на щите Виктория (тождественная греческой Нике богиня победы).
Денежные знаки Римской державы снабжались изображениями и надписями, с помощью которых люди узнавали о всех событиях и идеях, важных с точки зрения властей.
Со времени установления принципата Августа (29 г. до н. э.) в монетной типологии главное место отводится персоне правящего императора и членам его семьи. Их портреты — самый частый нумизматический сюжет той эпохи.
С принятием христианства монетная типология включает в себя элементы новой религиозной символики.
После падения Западной Римской империи в 476 г. н. э. прежняя типологическая традиция ещё долго сохранялась в Византии. Была она унаследована и «варварскими» государствами, возникающими на бывших римских землях Западной Европы.
В средние века в европейских странах на монетах помимо портрета правителя (чаще всего весьма условного) появляются изображения Христа, Богоматери и христианских святых. Постепенно начинают использоваться геральдические фигуры. А со временем родовой или государственный герб становится одним из самых частых элементов монетных типов и остаётся таковым до сих пор.
Иными путями шло развитие типологии монет на Востоке. По китайскому образцу оформлялись до XIX в. литые металлические деньги в Корее, Японии, Вьетнаме и некоторых других странах Юго-Восточной Азии. В исламском мире денежное обращение началось с усвоения старых античных традиций, сохранённых Византией. Характерно, что названия золотых, серебряных и медных монет заимствованы в раннемусульманское время из греко-римской терминологии: «динар» — от латинского «денариус»; «дирхем» (в Индии «драмма») — от греческого «драхме»; «фельс» или «фулюс» (в тюркских языках — «пул») — от латинского «фоллис».
Хотя на монетах исламских стран встречаются изображения животных, реже — человека, в целом, безусловно, преобладает орнаментально-каллиграфический принцип. Надписи всегда несут основную смысловую нагрузку. Содержание их, как правило, сходно: символ веры («Нет Бога, кроме Аллаха, Мухаммед — пророк Аллаха», к чему последователи шиитского направления в исламе добавляют ещё слова «Али — наместник Аллаха»), известные цитаты из Корана, перечисление имён первых четырёх («праведных») халифов или двенадцати имамов (признаваемых шиитами), номинал монеты, место и дата чеканки, имя и титул правителя (иногда двух или даже трёх лиц, стоящих на разных ступенях единой иерархической лестницы, например халифа, султана и эмира). Иногда арабографические монетные надписи (так называемые легенды) встречаются даже в стихотворной форме.
Таким образом, мусульманские монеты — чрезвычайно важный источник по истории Востока эпохи Средневековья. В XX в. металлические денежные знаки большинства исламских государств по своему внешнему виду приближаются к европейским, которые ещё раньше были приняты за образец при налаживании монетной чеканки в странах Нового Света.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-produkti-pitan1.html
|
Технологическая карта урока английского языка "Продукты питания" 3 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/5a79a2046e5a9787952cd5db3e08656e.docx
|
files/5a79a2046e5a9787952cd5db3e08656e.docx
|
ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ КАРТА УРОКА АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА
Класс: 3
Тема урока: Продукты питания
Базовый учебник: Spotlight-3 класс
Цель: введение нового материала
Задачи урока: научить учащихся беседовать
о еде и напитках, говорить о том, что им
нравится и не нравится; отработать глагол
“like” в Present Simple.
Активная лексика/лексические структуры:
jelly, vegetables, water, lemonade,
cheese, eggs, chicken, ice cream, chocolate,
pizza, sandwiches, burgers, chips; What’s your
favourite food? Pizza, yum! What about you?
Оснащение урока: картинки с продуктами питания, аудиодиск.
Тип урока: новый материал
Формы работы обучающихся: фронтальная, коллективные, в парах, самостоятельная работа.
Методы: репродуктивные (Р), частично-поисковые (Ч-П), объяснительно-иллюстративные (О-И)
Развитие УУД на уроке:
Познавательные: Выделяют количественные характеристики объектов, заданные словами.
Регулятивные: Выделяют и осознают то, что уже усвоено и что еще подлежит усвоению, осознают качество и уровень усвоения
Коммуникативные: Умеют (или развивают способность) с помощью вопросов добывать недостающую информацию.
Личностные: Сформирован целостный, социально ориентированный взгляд на мир в его ограниченном единстве и разнообразии природы, народов, культур и религий.
Содержание урока
Используемые методы, приемы, формы
Формируемые УУД
Результат взаимодействия (сотрудничества)
Средства
обучения
Деятельность учителя
Деятельность ученика
1. Начало урока
1. Учитель и учащиеся приветствуют друг
друга.
2. с. 41. Учитель знакомит учащихся (при необходимости пользуясь родным языком) с
модульной страницей, объясняя, что они
узнают и чему научатся в этом модуле.
Отвечают на приветствие учителя.
Участвуют в диалоге
- Hello, …!
- Hello,…!
- How are you?
- I’m fine, thank you.
Приветствуют гостей.
Воспринимают учебную задачу.
Фронт. В парах. Словесные.
Личностные:
формирование интереса (мотивации) к учению, умение адаптироваться к сложным ситуациям.
Коммуникативные: участвовать в диалоге; слушать и понимать других.
Уважительное отношение к учителю, друг другу, к присутствующим
Настрой на работу на уроке
2.Введение и отработка лексики/
лексических структур
3. Учитель читает название урока и спрашивает учащихся, о чем, по их мнению, пойдет
в нем речь, какие слова по теме «Еда» им уже известны. Например: What is it about?
Name some food.
4. Учитель
показывает на картинки, изображающие еду
и напитки, и читает соответствующие слова.
Затем учитель показывает на
картинки в произвольном порядке, а учащиеся произносят соответствующие слова.
5. с. 42, упр. 1. Звучит запись песни. Учащиеся слушают и показывают на картинки, иллюстрирующие слова, которые они слышат.
Затем дети следят за текстом и проговаривают слова песни за учителем. Учитель проверяет, как учащиеся поняли содержание. Запись песни звучит еще раз, учащиеся слушают и поют.
6. с. 42, упр. 2. Учитель читает образец, а учащиеся повторяют за ним. Затем учащиеся
называют продукты, изображенные на картинках. После этого они работают в парах,
задают вопросы и отвечают на них, используя картинки.
A: What’s your favourite food?
B: Burgers, yum! What about you?
A: What’s your favourite food?
B: Chicken, yum! What about you?
A: What’s your favourite food?
B: Ice cream, yum! What about you?
A: What’s your favourite food?
B: Chocolate, yum! What about you?
A: What’s your favourite food?
B: Vegetables, yum! What about you?
A: What’s your favourite food?
B: Sandwiches, yum! What about you?
7. с. 43, упр. 3. Учитель предлагает учащимся
посмотреть на картинки, иллюстрирующие
диалог, и ответить на вопросы. Например:
Учитель (показывая на картинку 1): Where are the children?
Учащиеся: At school.
Учитель (показывая на бургеры на картинке 2): What are they?
Учащиеся: Burgers.
8. Включается запись упражнения. Учитель предлагает учащимся прослушать сюжетный
диалог, следя по картинкам. Он проверяет, как учащиеся поняли текст. Во время второго прослушивания учащиеся следят за текстом и повторяют в паузах за героями. Учитель обращает внимание на правильность
произношения и интонации.
9. с. 43, упр. 4. Учитель просит учащихся прочитать диалог еще раз про себя и выбрать
ответ yes или no. Затем учащиеся читают
диалог по ролям.
Ответ: no
Если позволяет время, учитель просит учащихся заканчивать его предложения из сюжетного диалога. Например:
Учитель: What’s your favourite ..., Maya?
Учащиеся: food
Знакомство с новыми словами
Читают, слова.
Учащиеся слушают и повторяют хором и индивидуально.
Дети повторяют слова
за учителем хором и индивидуально
Учащиеся слушают и повторяют хором и
Затем они читают слова
самостоятельно.
Диалогическая работа
Рассматривают иллюстрации
Прослушивают диалог
Работа с диалогом
Продолжают предложения сюжетного диалога
Индивид. Словесн. Р
Коллект., Фронт., Ч – П, О-И, Р
Коллект.
О - И
Р, Ч-П
Самост.
Р, Ч-П
Словесн.
О-И
Фронт. О-И,
Ч-П
Личностные: ценить и принимать следующие базовые ценности: «добро», «настоящий друг», доброжелательное отношение к другим участникам учебной и игровой деятельности на основе этических норм; ценностное отношение к своему здоровью.
Познавательные:
отвечать на простые вопросы учителя, самим задавать простые вопросы, находить нужную информацию в учебнике; наблюдать и делать простые выводы; развивать языковые способности к догадке (на основе иллюстративной наглядности);
Предметные: вести и поддерживать элементарный диалог, понимать речь педагога и товарищей на уроке; узнавать наиболее известных персонажей англоязычной детской литературы и популярные литературные произведения для детей, наиболее популярные в странах изучаемого языка детские телепередачи и их героев, а также анимационные фильмы и их героев.
Коммуникативные: построение высказываний в соответствии с коммуникативными задачами (с опорами и без использования опор); высказывать свою точку зрения, оформлять свои мысли в устной и письменной речи; читать вслух и про себя тексты учебников, понимать прочитанное,
сотрудничать в совместном решении проблемы
Регулятивные:
соотносить выполненное задание с образцом, предложенным учителем.
Восприятие новых ЛЕ
эмоциональный настрой.
Воспроизведение слов по иллюстрации
Заучивание новых слов
Восприятие на слух речи
Карточки
Учебник
Аудиоприложение
(звуковой файл)
Опора
Учебник
3. Конец урока
10. Учащиеся парами выходят к доске. Они задают друг другу вопросы о любимой еде,
используя картинки на плакате. Например:
Ученик 1: What’s your favourite food?
Ученик 2 (показывая на цыпленка): Chicken, yum! What about you?
Ученик 1 (показывая на мороженое): Ice
cream!
Домашнее задание
Учебник: с. 42, упр. 1, 2; с. 43, упр. 3.
Рабочая тетрадь: с. 22, упр. 1, 2.
Задают вопросы
Записывают д/з
Прощаются с учителем.
Коллективное обсуждение
О-И
Личностные:
освоение личностного смысла учения, желания учиться, формирование интереса (мотивации) к учению, адекватное понимание причин успеха/неуспеха в учебной деятельности
Регулятивные: оценка своей работы по следующим параметрам: легко выполнять, возникли сложности при выполнении;
определять материал для повторения дома
Рефлексия, выяснение причин успеха/неуспеха, запоминание новой фразы, определение роли ИЯ в жизни человека, нацеливание на перспективу.
Получение и осмысление д/з
Положительное отношение к обучению
Учебник
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razvyornutiy-plan-uroka-angliyskogo-yazika-v-klasse-te-eart.html
|
Развёрнутый план урока английского языка в 3 классе “The Earth”
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/a654d21435507a1e647ad258a7bd9fba.docx
|
files/a654d21435507a1e647ad258a7bd9fba.docx
|
Развёрнутый план урока английского языка в 3 классе
Автор: учитель английского языка I квалификационной категории
Мельникова Наталья Анатольевна
МАОУ «Гимназия №1» г.Бугуруслан, Оренбургской области
Развёрнутый план урока английского языка в 3 классе муниципального автономного общеобразовательного учреждения «Гимназия №1» по теме: “The Earth ” с применением компьютерных технологий.
Учитель: Мельникова Наталья Анатольевна
Класс: 3Б
Учебно-методическое обеспечение: УМК “Английский язык” учебник для 3 класса школ с углубленным изучением английского языка, лицеев, гимназий, колледжей.
Авторы: Верещагина И.Н., Притыкина Т.А.
Тип урока: урок комплексного применения знаний, умений, навыков учащихся.
Характерные черты урока: - речевая направленность;
- функциональность;
-ситуативность;
- индивидуализация процесса обучения.
Тема: “The Earth ”
Цель: создать для учащихся необходимые условия для обобщения материала по теме: «Природа».
Учебно-методические задачи.
Речевая компетенция: развивать произносительные навыки, навыки аудирования, чтения с полным пониманием и письма.
Языковая компетенция: доводить до автоматизации употребление в речи лексических единиц по теме «Nature».
Компенсаторная компетенция: развивать языковые догадки и воображения, творческое мышление, память.
Учебно-познавательная компетенция: развивать навыки работы с текстом, умение выделять основную информацию из прослушанного и прочитанного.
Познавательный аспект: организовать чтение текста “The Earth” вслух с полным пониманием прочитанного; проверить понимание текста. Развивающий аспект: развивать психические функции, связанных с речевой деятельностью (внимание, способность к анализу и синтезу, логическое мышление, способность к выявлению языковых закономерностей, языковая догадка, зрительная и слуховая память, фонематический слух).
Учебный аспект: овладевать всеми видами речевой деятельности: говорением, аудированием, чтением и письмом.
Воспитательный аспект: повышать интерес к изучению английского языка, воспитывать культуру языкового общения, уважительного отношения друг к другу, умение внимательно слушать собеседника; воспитывать умение работать самостоятельно.
Языковой материал: слова, речевые образцы, монологические и диалогические высказывания по теме «Nature. The Earth».
Оборудование:
проектор, презентация «The Earth», компьютер, рабочие листы, иллюстрации по теме.
Содержательная часть урока.
Этап урока
Цель
Деятельность учителя
Деятельность ученика
УУД
1.Организационный этап. Приветствие.
2.Постановка цели и задач урока. Мотивация учебной деятельности учащихся.
Включение обучающихся в деятельность на личностно-значимом уровне.
Учащимся было предложено самостоятельно определить тему урока.
Форма: индивидуальная
Метод: беседа
T: Good-morning, children!
T: I’m glad to see you, too! Sit down, please!
Are you ready to start our lesson?
PP: Yes.
T: Let’s begin then…
T: Guess what our lesson will be today about.
На экране флэш – ролик.
Слайд №1. The Earth.
Учащиеся приветствуют учителя.
Беседа учителя с учениками.
Называют тему урока.
Личностные – формирование положительного отношения к учебе и развитие мотивации к дальнейшему изучению английского языка.
Коммуникативные - соблюдать простейшие нормы речевого этикета: здороваться, понимать настроение одноклассников.
3.Актуализация ранее изученного материала.
На этом этапе учащимся предлагалось назвать уже изученные слова по теме: «Природа», самостоятельно работать на рабочих листах.
Форма: фронтальная, а именно словесная передача учебной информации путем обмена информации между учителем и учащимися.
Метод: словесно-наглядный с ИКТ.
T: -What does the word “earth” mean for you? Complete vocabulary network.
Слайд№2-3.
T: Look, you have some work sheets on your desks. Please, write your name and this task on it.
Task 1. Read the transcriptions.
-Now match the transcription and the word. Ответы: 1b, 2d, 3a, 4f, 5c, 6h, 7e, 8j
Слайд №4
T: Translate the sentences from English into Russian.
The earth is very big. People live on the Earth. There are four oceans on the Earth. Green hills are near the river. A mountain is higher than a hill. Everest is the highest mountain on the Earth.
Составляют кластер.
Задание №1 выполняется индивидуально на рабочих листах.
1. [‘rıvə ]
2. [‘ouʃn]
3. [ðə ‘blæk si:]
4. [tə swım ın ðə ’leık]
5. [ə:θ]
6. [‘gri:n ‘hılz]
7. [‘mauntın]
8. [fɔ: ‘ouʃnz]
a. the Black Sea
b. river
c. earth
d. ocean
e. mountain
f. to swim in the lake
j. four oceans
h. green hills
Самопроверка.
Познавательные - воспроизводить по памяти информацию, необходимую для решения учебной задачи; регулятивные-осознание того, что уже усвоено.
4.Открытие нового знания
Форма: фронтальная, групповая
Метод: проблемно – поисковый, практический
T: What planet do we live on?
T: Do you know any other planets?
T: What is there on the Earth?
T: Do you want to know more facts about our planet?
T: Let’s read a story about the Earth.
T: But before reading look at the first words of some sentences from the text. Guess what the author tells about.
Слайд 5.
There is a lot of water on the Earth…
There are different countries…
People live…
Our country…
T: Now open your books Ex.7,p.313. Read the text and think how many parts are there in it.
Слайд 6.
T: Choose the heading for each part of the text.
Different countries of the Earth.
Day and night on the Earth.
The earth is full of wonders.
Our country is one of the largest countries in the world.
T: Take the card with some sentences on it. You should find information about it in the text and prepare translation. You will work in groups of four.
1.water, animals, plants on the earth
2.different countries
3.day and night on the earth
4.our country
Отвечают на вопросы учителя.
Высказывают предположения.
Читают текст.
Определяют, что в тексте 4 части.
Работают в паре. Подбирают названия к каждой части текста.
Работают в группах по 3-4 человека. Находят описание того, что на карточках.
Познавательные - извлекать информацию, представленную учителем в заданиях; использовать визуальные и лексические опоры для решения учебной задачи;
коммуникативные - участвовать в работе парами; договариваться друг с другом и приходить к общему решению в совместной деятельности;
регулятивные - планировать свои действия в соответствии с поставленной задачей; адекватно воспринимать предложения и оценку своих одноклассников в процессе работы в паре и группе;
Динамическая пауза
5.Первичное закрепление.
Учащиеся под музыку выполняли движения.
Применение нового знания. Выделять основную информацию из прочитанного. На данном этапе для достижения цели учащимся было предложено выполнить ряд упражнений.
T: Let’s have a rest.
Форма: фронтальная, индивидуальная
Метод: объяснительный, практический
T: Do the task number 2 on your worksheets. If the sentence is true, write the word “true”, if the sentence is wrong, write the word “false”.
1.We live on the moon. (false)
2.There is a lot of water on the earth. (true)
3.There are large countries and small countries.(true)
4.When the sun shines it is night. (false)
5.You can see the moon and the stars at daytime. (false)
6.Our country is one of the largest countries in the world. (true)
7.People in our country speak more than two hundred languages. (true)
T: Read only true sentences.
Task 3. T: Now, will you complete the sentences. Find the ending for each sentence.
1.The earth is full…
2.There are warm countries and…
3.You can see the moon and the stars…
4.when it is morning in the east…
5.There are a lot of long rivers and…
a.cold countries.
b.of wonders.
c.it is evening in the west
d.high mountains in our country.
e.in the sky at night.
Answers: 1b, 2a, 3e, 4c, 5d Слайд 7.
P: Head and shoulders
Knees and toes
Head and shoulders
Knees and toes
Eyes and ears
And mouth and nose.
Учащиеся работали на рабочих листах, отмечая верные и неверные предложения.
Один ученик читает правильные предложения.
Работают самостоятельно с последующей взаимопроверкой.
регулятивные - планировать свои действия в соответствии с поставленной задачей; адекватно воспринимать оценку своих одноклассников
познавательные-синтез как составление целого из частей, в том числе самостоятельное достраивание, восполнение недостающих компонентов;
коммуникативные-управление поведением партнера - контроль, коррекция, оценка действий партнера;
6.Самостоятельная работа с самопроверкой по образцу
Создание ситуации успеха, мотивирующей его к включению в дальнейшую познавательную деятельность
Форма: индивидуальная.
Метод: практический
Task 4. T: Complete the sentences and use them as a plan to retell the text.
We live on the …
The water is in …, …, … and …
Different … live on the Earth.
Different … grow on it.
There are … countries and … countries.
When the … shines it is day.
When the … doesn’t shine it is …
Our … is one of the largest countries in the world.
There are a lot of long …, large … and high … in our country.
… who live in our country speak different languages.
Answers: 1.earth 2.rivers,lakes,seas,oceans
3.animals 4.plants 5. Large, small (warm,cold)
6.sun 7.sun, night 8.country 9.rivers,forests,mountains 10.people Слайд 8.
Работают самостоятельно с последующей самопроверкой.
Личностные - положительное отношение к процессу познания; регулятивные- оценивание качества и уровня усвоения; способность к мобилизации сил и энергии; осознание того, что усвоено.
7.Рефлексия
8.Информация о домашнем задании, инструктаж по его выполнению.
Подведение итогов занятия.
Форма: индивидуальная.
Метод: дискуссия
Т: Ребята, по какой теме мы сегодня работали?
Что у нас получилось?
Что у нас не получилось?
Над чем еще стоит поработать?
Ребята, у вас на партах есть изображения солнышка, тучки. Оцените, пожалуйста, свою работу сегодня на уроке. Солнышко - у меня всё получилось. Тучка закрывает солнышко - не совсем всё получилось. Тучка - ничего не получилось на уроке. Слайд 9.
T: Thank you for your work. You were active, clever and friendly pupils. Lisa, your mark is ….
T: объяснение д/з ex.7 p.313-retell the text, creative task: приготовить карточку для одноклассника (10 слов на тему «Земля» с пропущенными буквами).
Слайд 10
T: The lesson is over. Good-bye!
P: наша планета-Земля.
P: ответы учеников
Прикрепляют на доске картинки.
Записывают домашнее задание.
Регулятивные - осознание обучающимися своей учебной деятельности,; Личностные - оценка результатов совей деятельности; определение своего эмоционального состояния, полученного от успешной (неуспешной) деятельности.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/refleksivniy-otchet-po-uroku-angliyskogo-yazika-ekologicheskie-p.html
|
Рефлексивный отчет по уроку английского языка «Экологические проблемы США» 8 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/bc9c8753dddeaad84c2c25b37843484e.doc
|
files/bc9c8753dddeaad84c2c25b37843484e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-food.html
|
Урок по английскому языку в 8 классе по теме "Food"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/70e2d690fec28ff75e96a6f446d53e07.docx
|
files/70e2d690fec28ff75e96a6f446d53e07.docx
|
Урок по английскому языку в 8-м классе по теме "Food "
Учитель английского языка Зартдинова Э.К.
Тип урока: комбинированный.
Цель урока: повторение и закрепление знаний по теме.
Задачи урока:
Воспитательная:
1.Воспитывать у учащихся умение дифференцировать полезность и необходимость продуктов питания.
Развивающие:
1. Включать учеников в такие виды деятельности, которые развивают у них волевую, эмоциональную и мотивационную сферы обучения
2. Формировать навыки и умения интеллектуального труда;
Образовательные:
1.Отрабатывать употребление неопределенных местоимений;
2.Практиковать учащихся в устной речи, чтении, письме, аудировании.
Оборудование: УМК автора Ю.Е. Ваулина, В. Эванс “Spotlight ”, 8-ой класс; магнитофон, кассета с записью; раздаточный материал; карточки с неопределенными местоимениями.
Методические приемы: беседа, чтение, аудирование, игра, групповая и индивидуальная работа.
План урока:
1.Организационный момент:
2.Постановка цели и задач урока.
3.Фонетическая зарядка.
4.Актуализация употребления неопределенных местоимений.
5.Активизация ранее изученной лексики.
6.Игра “Найди ошибку”.
7.Физкультминутка.
8.Игра на логическое размышление “Найди отличие”.
9.Групповое аудирование.
10.Работа с учебником: задание “Перевертыш”.
11.Письменное закрепление материала: работа в тетрадях.
12.Задание на дом.
13.Организация окончания урока:
1.Подведение итогов урока,
2.Выставление оценок за работу на уроке.
Ход урока
1)Организация начала урока: (дети рассажены в две группы)
Приветствие учащихся: Good afternoon, boys and girls!
I am happy to meet you. How are you?
Let’s begin our lesson.
2) Постановка цели и задач урока: Today we’ll have an unusual lesson. We will revise our grammar material and our vocabulary. We will play and work much. А задания для нас придумал Гарри Поттер. Кто же он такой, этот сказочный герой? Кто нам расскажет? Он составил для вас интересные задания. Каждое задание носит свое название. Если мы справляемся с заданием, то мы открываем его название. После того, как все задания будут выполнены, у нас получится волшебное слово, вы должны будете его прочитать и запомнить.
3. Фонетическая зарядка: (раздаю каждому ученику листок с записью скороговорок).
1.Little Lily lived in Italy.
2.Marry Mary married Marty Monday.
Six selfish shellfish.
- Do you like English? – Yes, I do. I like English.
- Can you say what season it is now? – It is spring now.
- How many months are there in spring? – There are three months in spring.
- Can you name spring months? – March, April, May.
4. Актуализация употребления неопределенных местоимений.
(На доске карточки – MUCH, MANY, FEW, LITTLE, SOME, ANY, A LOT OF) Can you tell what are they?
When do we use them?
Giving some examples: Саn you get me a few eggs from the market?
Определите, какое местоимение мы вставим при переводе предложения на английский язык и дайте объяснение.
1. Сколько у вас друзей? (many)
2.У нас мало хлеба. (little)
3.У Ани много книг. (a lot of)
4.У вас есть какие – нибудь марки. (any)
5. Активизация ранее изученной лексики
(На доске картинки с изображением продуктов питания и две пустые корзины)
1) Скажите, ребята, какая еда была популярна в прошлом, и что же мы едим сейчас. На что нам нужно обращать внимание при покупке продуктов питания? (полезность, обработка, срок годности)
2) Помогите Гарри Поттеру распознать продукты: What food is good and what food is bad? Объясните, почему вы сделали такой выбор.
3) Сгруппируйте эти существительные по группам – MUCH, FEW…
6. Игра “Найди ошибку”: каждой группе учеников даю несколько предложений. Группы исправляют ошибки на своих карточках. Затем одна группа читает свои предложения, а учащиеся другой группы должны найти несоответствия и исправить их (сверяем ответы обеих групп).
(карточки)
1 группа 2 группа
1. There is many apples in the shop. (are) 1. How a lot of carrots are there? (many)
2. I eat many cheese. (much) 2. We have few tea. ( little)
7. Физкультминутка. Let’s have a little rest. (учитель присаживается на свое место)
If you are happy and you know it,
Do all six.
If you are happy and you know it,
Do all six.
If you are happy and you know it,
And you really want to show it,
If you are happy and you know it,
Do all six!
Clap, clap, clap your hands,
Clap your hands together.
Clap, clap, clap your hands,
Clap your hands together.
Sing, sing, sing a song,
Sing a song together.
Sing, sing, sing a song,
Sing a song together.
Wink, wink, wink your eyes,
Wink your eyes together.
Wink, wink, wink your eyes,
Wink your eyes together.
Dance, dance, dance a dance,
Dance a dance together.
Dance, dance, dance a dance,
Dance a dance together.
Spin, spin, spin around,
Spin around together.
Spin, spin, spin around,
Spin around together.
Ride, ride, ride your bikes,
Ride your bikes together.
Ride, ride, ride your bikes,
Ride your bikes together.
Wash, wash, wash your face,
Wash your face together.
Wash, wash, wash your face,
Wash your face together.
March, march, march, march to bed,
March to bed together.
March, march, march, march to bed,
March to bed together.
8. Игра на логическое размышление “Найди отличие”: на доске 2 картинки. Надо посмотреть внимательно на картинки и сказать в чем ОБЩЕЕ различие. (Ответ – на одной картинке – исчисляемые существительные, на другой – неисчисляемые).
9. Групповое аудирование. А теперь послушаем интересный рассказ девочки по имени Kate. Дети должны прослушать письмо, и определить какие три неопределенных местоимений были использованы в этом рассказе. Для слабых учащихся подготовлена запись – карточки. Включаю запись 2 раза. (Little, a lot of, much)
Tape script.
Hi, I am Kate.
My favorite food is ice cream. I can eat it every day. I also love chocolate, cakes and fruit. Apples and bananas are very nice, but I eat very little kiwi fruit because it is not sweet. Vegetable salads are O.K. I eat them with rice or potatoes. I never eat meat because I am a vegetarian, but I like eggs and milk. I usually drink a lot of juice and a lot of water. Orange juice is very tasty. I don’t drink much coffee or tea. Coffee is awful and tea is O.K. in the evening.
10. Работа с учебником. Now let’s work with your books. Open your books on page 31 exercise 8. Нужно выбрать правильное местоимение
Молодцы, ребята, вы хорошо поработали. И у нас открылось волшебное слово, которое нам прислал Гарри Поттер . Давайте прочтем его вместе – THANKS A LOT!.
11 Задание на дом. Now let’s write your home task. It is in your workbooks. Записываю задание на доске – p.31 ex.9. Объясняю выполнение заданий.
12. Организация окончания урока:
Ребятки, скажите, вам понравился наш урок? А что вы усвоили на нашем уроке? Вам хотелось бы, чтобы к вам в гости пришли другие сказочные герои? Кого же нам пригласить на следующий урок? Thank you for your work. The lesson is over. Good-buy.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-kolobok-ischet-druzey.html
|
Внеклассное мероприятие «Колобок ищет друзей»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/66a34087d619d6d1b6e9ccabe78c3b61.doc
|
files/66a34087d619d6d1b6e9ccabe78c3b61.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/filosofske-vchennya-i-kanta.html
|
Філософське вчення І Канта
|
https://doc4web.ru/uploads/files/241/1996c671082afae88fdda10a22a68f0c.docx
|
files/1996c671082afae88fdda10a22a68f0c.docx
|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ФІЛОСОФІЇ
ТЕМА №6
“Філософське вчення І. Канта”
СЛУХАЧА-ЗАОЧНИКА 3-А КУРСУ
ДЕМЕНТЬЄВА ДЕНИСА СЕРГІЙОВИЧА
ГРУПА №6
ЗАЛІКОВА КНИЖКА №99396
М. Черкаси
ВУЛ.Луначарського
БУД. 15\1 КВ.62
КИЇВ-2000
План.
Передумови формування світогляду І. Канта.
Апріорізм та агностицизм в філософський системі І. Канта.
Категоричний імператив і вчення про правову державу.
Імануіла Канта прийнято називати “засновником класичної німецкої філософії”. Дійсно, майже всі види класичного та сучасного філософствованія так або інакше восходять до його творчості. Його праці поклали початок знаменательній традиції в європейському духовному розвитку. Її сутність полягає в тому, що кожний подальший крок вперед роздивляється як переосмислення накопленого творчого багатства, яке дбайливо зберігається, але не перетворюється на фетіш. Канта зрівнюють з Сократом, бо його філософія людяна. Давньогрецький вчений вперше в історії філософії відійшов від всесвіту занявся вивченням людської природи. Для Канта проблема людини знаходиться на першому місці. Він не забуває про всесвіт, але головна тема для нього – людина. Він розмірковує про закони буття та свідомості тільки з однією метою: щоб людина стала більш людяною. Ідеї Канта підверглися трансформації, але продовжують існувати. Особливо актуально вони звучать на даному етапі розвитку суспільства – в період гуманизації всієї науки, в тому числі і філософії. Вивчення філосософської спадщини Канта ускладнюється різноманітністю джерел про його життя та творчість. Для того щоб получити точне уявлення про характер, звички філософа, важливо вивчити свідоцтва його совремінників, які збереглися до нашого часу.
Існує традиційне поділення творчого шляху І. Канта на два періоди. Перший з них – так званий “докритичний” або “догматичний”. В цей період філософ займався головним чином загальнонауковими проблемами та видвинув низку важливих гіпотез, в тому числі “небулярну”космогоничну гіпотезу, згідно якій виникнення та еволюція сонячної системи виводиться з існування “первисної туманності”. В цей же час філософ видвинув припущення про існування великої вселенної галактик за межами нашої галактики, розвив вчення про замедлення добового обертання Землі внаслідок приливів і вчення про відносність руху та спокою. В філософських творах цього періоду Кант намагається обгрунтувати ідею цілком досконалого світу та, на основі вивчення робіт Лейбніца, провести розрізнення між реальним та логічним основанням. Своє состояння в ці роки сам Кант називав “догматичним сном”. Він мислить як догматик, перебільшуя роль формально-дедуктивних методів мишлення, порівняно з досвідним знанням. Другий етап – так званий “критичний”. В роботах цього періоду послідовно викладалися: “критична теорія пізнання”,етика, естетика, та вчення про целесообразність природи. Головна увага філософа зосередилась на критичному аналізі пізнавальних здібностей людини, на розробці відповідних теорій пізнання. Під впливом скептицизму та емпіризму Юма, Кант ввів в філософію поняття про заперечні величини, осміяв захоплення мистикою та баченням духів. В цей період він приділяє велике значення використанню в філософії досвідного знання.
Імануіл Кант народився 22 квітня 1724 року в місті Кенигсбергі в сім´ї шорника Іогана Георга Канта. В 1730 році Кант вступив до початкової школи, а в 1732 – до державної церковної гімназії. Дякуючи природним здібностям та старанню, Кант не дивлячись на слабке здоров´я, був одним з найкращих учнів гімназії. Його батьки хотіли, щоб він став священником, але під впливом викладача латині Генденрейха Кант зацікавився античною поезією, філологією та зовсім не цікавився зовнішніми проявами релігійного культу.
Восені 1740 року Кант вступив до Кенігзберського університету. Досі не відомо, на якому факультеті він навчався. Перші біографи Канта вважали, що він вибрав теологію, однак, проаналізувавши перелік предметів, яким майбутній філософ приділяв найбільшу увагу, можна зробити висновок, що він, можливо, навчався на медичному факультеті. Гімназичне зацікавлення філологією змінилося інтересом до фізики та філософії. Великий вплив на становлення Канта в цей період мав професор Мартін Кнутцен. Від його молода людина вперше почула ім´я Н´ютона та під його керівництвом на четвертому році навчання прийнялася за першу самостійну працю по фізикі. Першу свою роботу Кант писав три роки – з 1743 по 1746 рік. Ця праця представляла собою намагання виступити арбітром в спорі картезианців та лейбниціанців про вимерення кинетичної енергії
В 1747 році, не захистивши магистерську дисертацію, Кант вперше покидає Кенигсберг. Однак його мандрівка обмежується Восточною Прусією. В глухій провінції філософ пробує себе в ролі домашнього вчителя. В цей період Кант написав рукопис по астрономії “Космогонія або намагання пояснити походження мироздання, створення небесних тіл та причини їх руху загальними законами розвитку матерії відповідно до теорії Н´ютона”. Стаття була опублікована лише в 1754 році, після повернення Канта до Кенигсбергу. Пізніше, в кінці літа 1754 року, Кант публікує другу статтю, присвячену також питанням космогонії, - “Питання в тому, стариться чи Земля з фізичної точки зору”. Ці дві статті були як би прелюдією до космогоничного трактату, який був написаний пізніше.
До кінця 1755 року Кант вже був автором двох статей та двох трактатів з питань космогонії, приобрів деякий авторітет во вчених колах Прусії, однак все ще числився студентом, або, точніше, кандидатом ( так в Німеччині назвалися особи, які прослухали курс лекцій, але не закінчили належним чином свою освіту ). Замислюючись над майбутнім, Кант бачив себе університетським викладачем. 17 квітня 1755 року Кант подає на філософський факультет магистерську дисертацію “Про вогонь“ та через чотири тижні складає магистерський іспит. Однак, для того щоб получити право читати лекції, Канту предстояло пройти габілітацію (так називався захист дисертації в публічному діспуті). Нова дисертація Канта називалася: “Ноле освітлення перших принципів метафізичного пізнання”. Захистив її вчений получає звання приват-доцента, тобто позаштатного викладача, працю якого оплачували сами студенти.
В грудні 1758 року помер професор філософії Кіпке. На вільне місце з´явилося п´ять претендентів. Сере дних був і Кант, але питання про вакансію було вирішено не на його користь. В цей період почався поступовий переход Канта до другого етапу його творчості. Через багато років філософ назве свій стан в магістерськи роки “догматичним сном”. Він заборонить користуватися своїми першими трудами, в яких він обгрунтовував ідею повної досконалості нашого світу, висловлював думку про те, що сама по собі людина нічого не варта, а як будь-яка окрема істота, може існувати лише на благо цілого. Вочевідь, що подобні ствердження суперечать ідеї: “Людина є мета сама по собі”, яку він розвивав в більш пізні роки.
1762 рік був переломним для філософа. Прийнято вважати, що найважливішу роль в нових пошуках Канта, які в подальшому привели до создання його критичної філософії, відіграло знайомство з творчістю Жан-Жака Руссо. Руссо став для Канта, по признанню останнього “другим Ньютоном”. Якщо під впливом ньютоновських формул філософ сформулював свої погляди на всесвіт, устрій сонячної системи, світ в цілому, то парадокси Руссо допомогли йому зазирнути до тайників людської души. Окрім Руссо, Кант називав ще й Давида Юма в якості філософа, який “допоміг йому прокинутися від догматичного сну”. Руссо вплинув на Канта як людину та мораліста, Юм підштовхнув його до нових теоретико-пізнавальних пошуків, перегляду метафізичних догм, формуванню нової теорії пізнання.
В 1764 році Канту виповнилося сорок років. Він відомий, його цінують та поважають. Ламберт та Мендельсон звертаються до нього з пропозицією вступити в наукову переписку, і Кант приймає її. Лекції користуються успіхом, аудиторія завжди переповнена, і деякі курси він передовіряє своїм учням. Книги добре розходяться, а написані в1762 році “Спостереження над чуством возвишеного та прекрасного” принесли йому славу модного автора. Але він все ще приват-доцент, який не получає грошей від університету. В Берлині розуміють цю ситуацію. В серпні 1764 року з міністерства юстиції, до відома якого відносилась освіта, поступає пропозиція зайняти місце професора поезії та красномовства, яке пустовало в Кенігсберзі вже два роки. Кант відмовився. В його була мета і він йшов до неї прямим шляхом. Відмову оцінили. Спеціальним рескриптом короля було обіцяно “доцента Канта видвинути при першій можливості”.
В кінці 60-х років XVIII сторіччя Кант стає відомим не тільки в Прусії. В 1769 році професор Хаузен з міста Галле хотів видати “Біографії відомих філософів та істориків XVIII сторіччя в Німеччіні та за її межами”. Кант включений до збірника, і автор звертається до нього за необхідними матеріалами. Майже одночасно приходить запрошення на роботу до Ерлагену. Куратор місцевого університету пропонує Канту зайняти кафедру теоретичної філософії. Кант відмовлюється. Нарешті 31 березня 1770 року мрія Канта здійснилася. Спеціальним указом короля він був призначений ординарним професором логіки та метафізики. Філософу предстояло виконати ще одну, без якої призначення було недійсним: необхідно захистити професорську дисертацію. В цій дисертації був зафіксований новий “переворот” в поглядах, здійснівшийся, за словами автора, рік тому. На зміну емпіричний, доходившей до скептицизму позиції прийшов своєрідний дуалізм в поглядах. Канта вже не хвилює питання, які данні органів чуств пов´язані з інтелектом,– він розвів в різні сторони ці два вида духовної діяльності. “Витоки всіх наших уявлень,– говориться в праці,– або чутливість, або розум. Світ, вивчаємий як феномен, існує в часі та просторі. Але час та простір не є дещо само по собі існуюче, це лише суб’єктивні умови, які властиві людському розуму для координації між собою чутливо сприймаємих предметів. Ще не так давно Кант закликав науку спиратися виключно на досвід, тепер в нього інша турбота – застерегти її від переоцінки досвіду. В листі до Ламберта, яке супроводжувало подарований екзмпляр дисертації, Кант пропонує запровадити спеціальну дісципліну – “загальну феноменологію” з завданням окреслити межи чутливого пізнання, щоб не переносити його на предмети “чистого розуму”. Подаровані екземпляри дисертації також були вручені Мендельсону і прославившему себе роботами з філософії іскуства Зульцеру. Дуже швидко прийшли три листа в відповідь. Кант не відповів на жодне з них. Кожне ставило перед ним проблеми, наводило на роздуми, поки що безрезультатні. Через чотирнадцять місяців він пише свому берлинському другу Марку Герцу і просить його принести вибачення Ламберту, Мендельсону та Зульцеру. В цьому листі вже є дещо більше ніж констатація факту, що треба ще розмірковувати над власними ідеями. Дату цього листа (21 лютого 1772 року) прийнято вважати днем народження головної філософської праці Канта. Її перша назва була: “Межи чутливості і розуму”, але вже в першому варіанті тексту виникає вислов “критика чистого розуму”. Майбутня книга, як вважає Кант, повинна дати “ключ до таємниці всієї метафізики”.
2
Знаходячись під впливом раціоналізму Г.Лейбніца, Кант намагався споглядальне проникнути в таємниці природи. Мислитель обгрунтував теорію про походження Сонячної системи з космічного пилу. Йому належить пріоритет в поясненні залежності припливів І відливів за положенням Місяця. Завдяки цьому вперше було поставлене під сумнів -уявлення про те, що природа не має ніякої Історії в часі. В докритичний період І.Кант був на позиціях деїзму. Матерія, на його думку, рухається за вічними законами, які створені богом.
Знайомство з філософією агностика Д.Юма похитнуло впевненість Канта в можливості одного розуму пізнати природу. Філософ намагався поєднати апріоризм Г.Лейбніца і агностичний емпіризм Д.Юма. Він дійшов до висновку: перед тим, як вивчати природу, необхідно дослідити власні пізнавальні здібності. До цих пір, стверджував І.Кант, намагалися узгодити наші знання з природою, але в наслідок так і не спромоглись зрозуміти сутність загальних суджень. Тому треба спробувати узгодати природу з нашими знаннями. Кант відштовхувався від суб'єкту, структури його розуму і намагався зрозуміти природу (об'єкт). Цей шлях він звав коперніканським переворотом в філософії.
Теорії пізнання присвячена найбільш відома праця мислителя — «Критика чистого розуму» (1781 р.). Досягненням Канта є те, що йому вдалось вийти за межі суб'єкта, окремого індивіда з психологічними особливостями і дослідити знання таким, яким воно склалось в наукових системах. Основні питання, що розглянуті Кантом в «Критиці чистого розуму», так і формулюються як можливі: математика, природознавство, метафізика, що набула статусу науки. Що надає загального та необхідного характеру їх положенням? Разом з раціоналістами Кант визнавав, що в досліді нам не дається знання загальності та необхідності. Так, загальне судження «всі явища мають причину» принципово не може бути перевірено на досвіді, ми ніколи не зможемо дослідити всі явища. Звідки ж переконаність в істинності? Де джерело загальності? На думку Канта, загальність нашому знанню надають апріорні форми чуттєвості-(простір і час), і розуму (причина, субстанція і т.п.).
Простір, час, причинність та інші категорії він вважав суб'єктивними формами, які привносяться в природу розумом, а наше знання виникає з досвіду, хоч існують «речі в собі», які не залежать від нашої свідомості. Ці речі викликають у нас почуття, що через категорії стають науковим знанням. Таким чином, знання є наслідком взаємодії апріорних форм та матеріалу відчуттів.
Подолавши протилежність емпіризму і раціоналізму, Кант зробив висновок, що пусті форми та ідеї, які не базуються на дослідних даних, не можуть претендувати на звання науки. Метафізика, що виходить з чистих ідей, призводить до суперечливих висновків: з однаковим успіхом можна довести, що світ конечний і безконечний; що людина вільна і строго детермінована в своїх вчинках. Тому метафізика, як наука про світ, — неможливі. Вона можлива лише як «критика розуму», т.т., гносеологія. Кант, за суттю, вперше в історії філософії дослідив роль категорій в процесі духовного освоєння людиною оточуючого світу. І хоча філософ надавав їм апріорного характеру, аналіз активної синтетичної функції категорій в пізнанні заслуговує на увагу.
Свою філософську систему Кант визначив трансцендентальним ідеалізмом (лат. той, хто виходить за межі, непізнаними). Концепція трансцендентальної свідомості виводила за межі суб'єкта, як окремого індивіда. Кант підкреслював, що дійсним суб'єктом пізнання є не індивідуальне «емпіричне я», а суб'єкт взагалі, трансцендентальний суб'єкт, що знаходиться в основі індивідуального “я”. Канту не вдалось подолати до кінця психологізму, досліджуючи свідомість окремого індивіда, а не свідомість як культурно-історичне явище. Звідси його апріоризм. Філософ виголосив “речі в собі” непізнаними, але те, що не дано теоретичному розуму (т.т. пізнанню), підвладне практичному розуму (т.т. практиці), стверджував він в праці «Критика практичного розуму» (1788).
Практичний розум має справу з реальними речами. Кант першим з мислителів нового часу поставив проблему співвідношення практики і пізнання. Незважаючи на те, що це співвідношення подано як співвідношення двох зовнішніх сторін, двох окремих суб'єктів пізнаючого і «воліючого» (від волі); Сама постановка проблеми була оригінальною і мала значення для всього розвитку німецької класичної філософії. Кант зазначав первинність практичного розуму пЬ відношенню до теоретичного. Як ідеаліст, він схибив, звівши практику до практичного розуму, до моралі, до проблем свободи.
В етиці Кант запропонував ідею про категоричний імператив — головне правило поведінки. Категоричний імператив говорить: роби так, щоб правило твоєї поведінки могло стати правилом для всіх. Кант був формалістом в моралі. Він гостро протиставляв обов'язок і інтереси особистості, і лише вчинок, що витікає з обов'язку, мислитель вважав моральним. Якщо .ж до вчинку приєднується якийсь інтерес, то він вже Не є моральним. Оскільки ця категорія діє в сім'ї, в колективах, де відношення між людьми завжди пов'язані з якимось інтересом, то людина не може Іменуватись моральною.
Філософія І.Канта суперечлива, її критикували як зліва, так і справа. Матеріалісти критикували Канта за агностицизм, за тезу про нещзнанність «речей в собі». Суб'єктивні ідеалісти за існування речей поза нашою свідомістю. До досягнень Канта в філософії відносять дослідження діалектики розуму. Він показав, що суперечності, в які впадає розум, намагаючись судити про світ— це не просто помилки. Вони коріняться в самих поняттях розуму, таких, як конечне і безконечне, свобода і необхідність. З антиномій розуму і розпочалось дослідження діалектики, яке було продовжене в філософії Г.Гегеля.
3
Тепер розглянемо прикладну, можна сказати практичну, етику Канта. Це проблематика філософії права та історії, соціологічних і соціально-політичних взглядів Канта, які пов´язані з його теорією моралі.
Відправний пункт совокупності поглядів Канта, які роздивляються в даній роботі – його концепція права та держави. Якщо в етиці він будував теорію моралі шляхом “подолання” емпіричної мотивації вчинків, то в теорії права вона йому не заважає, так як для “природнього” права достаньо легального дотримання законів, а історично існувавше “позитивне” право це зовсім окрема область розгляду. “Природнє” право повинне укріпляти моральну свободу особистості, тобто создавати умови виконання нею свого долгу. Правовий долг на відміну від морального,стосується не однієї лядини, а відносин справедлівості між різними особами. Розуміння справедлівості Кантом типово буржуазне: він включає до неї дотримання права власності (при умові, що їм не порушується свобода іншіх осіб), а в шлюбі бачить одну з форм закріплення приватно-власницьких відносин. Згідно з правовими ідеями французської буржуазної революції, Кант вводить до “природнього” права принцип jus talionis (тождественої покари), тоді як для права “позитивного” допускає залежність шкали покарань від конкретних інтересів держави в даний історичний момент її існування. Категоричний імператив “природнього” права, який є перефразированою 6-ю статтею якобинської конституції (1793), вчиняй так, щоб твоя свобода могла співіснувати зі свободою всіх людей. Це формальний принцип буржуазної демократії, і його формалізм легко дозволив Канту вкласти до нього не якобинський, а більш умірений зміст.
Вплив ідеї французької буржуазної революції істотно сказався на теорії Канта про державу. Держава – це об´єднання людей в межах правових заканів. Його мета – додержання та забезпечення дії принципу справедлівості для всіх громадян. Но толковання “республіканізму” не залишилося у Канта незмінним. Від Руссо він приймає ідею народного суверенітету: “Законодательна влада може належати тільки об´єднаний волі народу”. Але потім ця ідея набуває у Канта схожість з теорією Гоббса: підкорення насильству з боку правительсвеної влади перетворюється з тимчасової та небажаної вимушенності на виконання долгу підкорення. “Республіканізм” получає істолкування, що припускає ототожнення з ним далеко не конституційного правління Фрідріха ІІ, так як Кант об´являє “республіканським” всякий полятичний устрій, при якому діє принцип відділення виконавчої влади від законодавчої, а в “Антропології з прагматичної точки зору” вкрай абстрактно визначає республіканізм як поєднання примусу, свободи і закону.
Неоднакове істолкування в різні періоди життя Кантаполучили і три видвинуті їм невідчуждаємих принципи суспільного життя в умовах держави: свобода кожного члена суспільства, рівність всіх подданих,самостійність кожного громадянина. Лозунг французької революції “Свобода, равенство і братство!” получив у Канта в ціх трьох принципах з роками все більш вузкий смисл. Виною цьому були не загальна вузкість політичних поглядів Канта і не видсутність в нього демократичних симпатій, но тот реальний факт, що німецьки бюргери того часу не созріли не тильки для політичного діяння, но і для адекватного політичного мишлення. Канту доводиться враховувати це, але він не бачив причин такого положення речей. Ані Кант, ані німецькі бюргери не помічали, що в основі ціх теоретичних мислей буржуазії лежали матеріальні інтереси.
Тому нас не повинно здивовувати те, що поняття “свободи” було ототожнено Кантом з підкоренням народу тій владі який він “згоден” підкоритися. Але, і законодавча влада повинна пов´язувати себе тими законами, які народ прийняв як повинне. Якщо ж ця влада повела себе деспотично, як це і було, наприклад, при Фридриху ІІ, то членам суспільства залишається притулок свободи хоча б во власній душі, як писав про це напівкантіанець Ф.Шиллер.
Один з Кантових принципів держаного життя – рівність. Спочатку він формулюється як принцип рівності всіх підлеглих між собою по відношенню їх до верховного правителя як особи, що не є рівною їм. До цього приєднується положення про те, що політична рівність означає також право признати висшим над собою тільки того, кого ми в принципі в змозі зобов´язати до всього того, до чого він сам зобов´язує нас. Це антифеодальний принцип відповідальності правителя перед своїми підданими, правда реальними гарантіями в Канта не підкреплений. Свої роздуми Кант починає з феодально-монархичного тезису про те, що “один тільки глава має право принуждати, сам не підкоряючись ніякому закону”. Але потім Кант починає атаку на принцип сословних розбіжностей і заявляє, що “ не може бути ніякої природженої переваги одного члена суспільства перед іншими…”. Далі він розповсюджує критику на право сословної власності. Кант сподівається, що в майбутньому дворянство буде скасовано взагалі.
Ще один принцип – громадянської самостійності. Кант сподівається, що в майбутньому громадянами стануть всі, поки ж він вважає природнім, що “робітники”, які не мають приватної власності “не володіють ніякою громадянською самостійністю”, і він відносить їх до категорії політично пасивних осіб. На майбутнє віднесена Кантом і реалізація, да і те лише в регулятивному смислі, “совершенної правової конституції” взагалі.
Абстрагіруясь від історичного розвитку в своєму вченні про “природнє” право та державу, Кант роздивляється його в філософії історії. Тут само поняття історичного становиться під тиском фактів відчасті методологічним, но в поєднанні з теологічною його трактовкою. Роздуми Канта направлені від етики до історії і від індивіда до суспільства, де людина сама “зможе зробити з себе розумну тварину”.
ВИСНОВОК
Ліберальне кантіанство другої половини XIX ст.,яке прагнуло придати етиці Канта “безумовно светський характер”,поставило головним те, що було найбільш тісно пов´язано з його религійним образом мишлення,– уповання на царство справедливості в фіналі історії. Етика Канта стала називатися концепцією “віддаленого соціального ідеалу” яка робила ставку на тимчасову безмежність людського буття. “Научна” та “светська” інтерпретація кантовської моральної теорії обернулася, іншими словами, науковим та светським перетолкуванням постулату про безсмерття души.
Я вважаю, що головним в кантовський філософії є якраз протилежна установка – бажання (хоч і не до кіня здійнене) розличити належне (безумовно-обов´язкове для особистості) і те що мусить мати місце в майбутньому (особий вимір існуючого).
В цьому смислі розуміння моральної дії виключно як дії в ім´я майбутнього є, з точки зору Канта, моральність в межах розрахованості і користі. Він шукав таку етичну концепцію, яка приводила б до одного знаменателя і ціничний практицизм, далекий від всякої внутрішньої орієнтації на ідеал, і прогресистський фанатизм. Ця двуєдина критико-полемічна направленість пояснює своєрідність кантовської моральної доктрини, яка пов´язує антисторицистську стоічну преданість безумовному і пафос безкорисливості, идею відданості нравсвеному закону і ідею духовної автономії особистості.
ЛІТЕРАТУРА:
Нарский И.С.Кант. М., 1976.
Шинкарук В.И. Теория познания, логика и диалектика И.Канта. К., 1974
Гулыга А.В. Кант. М., 1977
Діденко В.Ф. Філософія. Навч.посібник . К.,1998
Длугач Т.В. И.Кант от ранних произведений к «Критике чистого разума». М., 1994
1
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/investiciyni-riziki-ta-ih-ocinka.html
|
ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/c5ba5852d72d0aa38fa5654a3df4b115.docx
|
files/c5ba5852d72d0aa38fa5654a3df4b115.docx
|
11
Індекс групи 26897-МБС-1
П.І.Б. студента Даниловський Вадим Леонідович
Домашня адреса 284019, м.Івано-Франківськ, вул. Довга, б.47, кв.75
Назва організації, посада ТзОВ “Інтерком” ЛТД,
менеджер відділу реалізації
Контрольна робота
з дисципліни “Економічний ризик та методи його виміру”
Тема ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА.
ПЛАН.
ВСТУП. 3
1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ. 4
2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ. 8
ВИСНОВКИ. 10
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 11
ВСТУП.
Зіткнення з різноманітними ризиками – звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.
Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат – ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є необхідним для сучасного менеджера.
Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала увага, що приділяється даній проблемі дослідниками у високорозвинених країнах. Так, по цій проблемі “… у США видана багаточисленна довідкова література; в таких спеціалізованих журналах, як “Форчун”, “Бізнес уік”, з’явилися спеціальні рубрики, присвячені проблемам обліку ризику в інвестиційній кредитній діяльності, придбанні цінних паперів і т.і.”[1;23].
За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падінння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.
1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ.
Як зазначає Б. М. Щукін, “інвестиції завжди орієнтовані на майбутнє і тому пов’язані зі значною невизначеністю економічної ситуації та поведінки людей. Від цього походить високий рівень ймовірності невиконання інвестиційних планів з об’єктивних чи суб’єктивних причин.”[3;49]
Інвестиційний ризик уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.
Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов’язаний з умовами даного проекту.
Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :
політичний ризик;
загальноекономічний ризик;
правовий ризик;
технічний ризик;
ризик учасників проекту;
фінансовий ризик;
маркетинговий ризик;
екологічний ризик.
Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації конкретних проектів.
Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок широкого спектру сторін інвестування, як-от пов’язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.
Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні ппідвищені витрати.
Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.
Екологічний ризик пов’язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.
Нарешті, ризик учасників проекту може бути пов’язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів.
О. Л. Устенко пропонує дещо інакшу класифікацію інвестиційних ризиків. Він поділяє їх на три групи, залежно від сфери вкладення капіталу :
інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу та невиробничу сфери економіки;
інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;
кредитні ризики.
Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляє собою сукупність всіх тих ризиків, які діють на фірму під час проведення нею господарської діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов’язана з діяльністю на фінансовому ринку.
Інвестиційні ризики, пов’язані з діяльністю на фінансовому ринку, у свою чергу поділяють на три групи :
ризики втраченого зиску;
ризики зниження доходності;
відсоткові ризики.
Група ризиків втраченої можливості “…має своїм джерелом імовірність наставання непрямих (побічних) фінансових втрат, які виявляються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою якогось заходу, який би дозволив їй одержати цей прибуток (наприклад, відсутність страховки на судно, що перевозило вантажі даної фірми і згодом затонуло). Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідок падіння загальноринкових цін, який найчастіше пов’язаний з падінням цін на всі цінні папери, що обігають на ринку, одночасно (наприклад, у результаті зниження загальної інвестиційної активності)”[2;130].
Найчастіше ризики втраченої можливості є несистемними. Їх можна запобігти завдяки проведенню спеціальних заходів.
Іншою групою інвестиційних ризиків є ризики зниження доходностІ. Існування цмх ризиків є наслідком імовірності зниження розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, а також по внесках і кредитах.
Портфельними інвестиціями називають вкладення коштів у цінні папери довгострокового характеру, які, за звичай, не передбачають швидкого одержання доходу. Найчастіше це інвестиції великих промислових програм.
Ризики зниження доходності мають два різновиди :
відсоткові ризики;
кредитні ризики.
Відсоткові ризики – це ризики активних операцій, які проводять фірми (в більшості випадків банки). Можливі такі джерела їхнього виникнення :
будь-які зміни в облікових ставках Національного банку;
зміни маржі комерційних банків з кредитів, що надаються, і депозитних рахунків;
зміна в розмірах обов’язкових для резервування фондів комерційних банків у Національному банку. Наприклад, збільшення розміру резервного фонду в Національному банку означатиме для комерційних банків недовикористання частини їхніх пасивів, отже існує висока ступінь імовірності підвищення ними відсоткових ставок по кредитах, що надаються, з одночасним зниженням відсотку по депозитних рахунках своїх клієнтів;
зміни в системі оподаткування всіх суб’єктів господарювання і фінансових інститутів, зокрема;
будь-які зміни в портфелі інвестицій, який має фірма, а також зміни в доходності самих інвестицій;
імовірність змін у структурі пасивів (співвідношення власних і позичених коштів, термінових і ощадних депозитів, депозитів до запитання тощо);
за зростання банківського відсотку може розпочатися масове “скидання” акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;
в разі вкладання коштів інвестором у середньострокові та довгострокові цінні папери (особливо в ту їхню частину, що має фіксований відсоток) за поточного підвищення середньоринкового відсотку порівняно з фіксованим рівнем. Це означає, що інвестор міг би збільшити доходи, але не може вивільнити свої кошти через зазначені умови;
якщо емітент випустив в обіг цінні папери з фіксованим відсотком, то існує ймовірність настання для нього відсоткового ризику при поточному зниженні середньоринкового відсотку у порівнянні з визначеним їм фіксованим рівнем.
Кредитні ризики тісно пов’язані з відсотковими, причини іхнього виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні – з позицій позичальника. При цьому виділяють декілька суто кредитних ризиків :
біржові ризики, сутність яких полягає в наявностів ймовірності виникнення втрат у результаті укладення фірмою біржових угод (наприклад, ризик неплатежу комісійної винагороди, ризик неплатежу взагалі тощо);
селективні ризики (ризики вибору), які полягають у невірному виборі видів вкладення капіталу, видів цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля, виборі позичальника тощо;
ризики ліквідності, які пов’язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів внаслідок зміни їхньої якості, споживчої вартості тощо;
ризики банкрутства, які виникають у результаті невірного вибору способів вкладення капіталу і закінчуються повною втратою підприємцем власного капіталу і спроможності розрахуватися по взятих на себе зобов’язаннях.
2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ.
“Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівень середньоквадратичного відхилення ( ) або коефіцієнт варіації ( ) ” [3;51].
Для обчислення цих показників проводиться серія розрахунків очікуваного прибутку з проекту (наприклад, чистої приведеної вартості проекту – NPV) за різних можливих ситуацій. Якщо кількість таких розрахунків позначити n, а прогнозний показник NPV для кожного розрахунку – як NPV , де i = 1,2,…,n, то можна використати відому зі статистики формулу :
де NPV – середнє значення вартості проекту з усіх проведених розрахунків NPV .
Останній показник обчислюється за формулою:
NPV =
або за формулою:
NPV=
де Р - ймовірність майбутніх умов, що відображені варіантом i-того роз-
рахунку.
Коефіцієнт варіації ( ) визначає ступінь відхилень від середнього значення показника по відношенню до його середньої величини :
Для обчислення можливих варіантів дохідності проекту залежно від різних обставин використовують такі підходи:
а) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо грунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов’язаної з виявленими факторами;
б) аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестпроекту. Обчислення здійснюється за трьома варіантами :
базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;
оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за всіма факторами, що впливають на дохідність проекту;
песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні й на конкретному ринку;
в) метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами.
ВИСНОВКИ.
Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інакших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов’язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.
В даній контрольній роботі інвестиційні ризики схарактеризовано відповідно до двох різних класифікацій. За одною з них, що грунтується на вужчому розумінні поняття “інвестиційні ризики”, їх поділяють на три великі групи :
інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу і невиробничу сфери економіки;
інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;
кредитні ризики.
За іншою класифікацією до інвестиційних ризиків відносять і політичний, і загальноекономічний, і правовий, і технічний, і фінансовий, і екологічний, і маркетинговий ризики, і ризик учасників проекту, пов’язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані партнерів.
Для кількісної оцінки інвестиційних ризиків застосовуються різні статистико-математичні методи, в яких обчислюють показники ефективності проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками є середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Сивый В., Балыка С. Управление хозяйственным риском // Бизнес информ. – 1998. - № 12. – С.23-27.
Устенко О.Л. Теория экономического риска : Монография. – К.: МАУП, 1997. – 164 с.
Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність:Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 68 с.
10
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/filosofiya-impresionizm-potik-svidomosti-modernizm-avangardizm-d.html
|
Філософія Імпресіонізм Потік свідомості Модернізм Авангардизм Декаденс Символізм
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/20710213c4d480003074ca3599c0aecd.docx
|
files/20710213c4d480003074ca3599c0aecd.docx
|
Імпресіонізм
– (від франц. – враження) – течія модернізму, яка визначається ушляхетнення, мінливих миттєвих відчуттівта переживань. Сформувався у Франції у кінці ХІХ ст. насамперед у малярстві (назва походить від картини К.Моне "Імпресія. Схід сонця" 1873) Представниками були К. Моне, О. Ренуар, Е. Деча.
Основними завданнями вважали витончено передати свої миттєві враження, настрої. У музиці – К. Дебусі. У літературі імпресіонізм представлений – брати Гонкури, А. Доде, Гіде мопассан, П. Верлен, С. Цвейч, М. Коцюбинський, М. Вороний.
Характерні ознаки:
суб'єктивність, зображення, ліризм;
використання тронів (метафор, епітетів, символів)
ліричні монологи, використання незакінчених думок, фраз, які допомагають показати плин настроїв, вражень
Експресіонізм
– (від франц – вираження) – одна з евангардиських течій у мистецтві. Головним проголошувалось вираження світосрийняття. Досягалося це створенням виразних, яскравих, але умовних, деформованому образів, часто поданих у фантастичному чи гротеспному рапусі. Дійсність зображувалася у зіткненні протилежностей (позитивне – негативне, чуйне – жорстоке,..)
Потік свідомості
– засіб зображення психіки людини безпосередньо "зсередини", як як складного так плинного процесу. Представниками сипали "потоку свідомості" використовували цей засіб, як "техніку", як спосіб розповіді, який помічає в тому, щоб показувати психічний процес докладно, з найточнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривань, у вигляді "потоку". Розповідь не підпорядковується хронології чи логіці, вона подається як ланцюг асоціацій основовідача, викликаних зовнішніми обставинами. Об'єктивна дійсність зображується через призму свідомості героя. (Джеймс Джойс "Джапамо Джойс", М. Пруст "Кохання Свана" ("У пошуках втраченого часу")
Модернізм
(франц. moderne – сучасний найновіший). загальна назва нових течій нереалістичного спрямування. Мистецтво не наслідує життя (О. Уальд), воно звіляняється від соціальних зобов'язань , митці прагнуть нових форм.
Авангардизм
Декаденс
(від франц – передовий загін) –відгалуження модернізму. Виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпність своїх зображувальних можливостей. Завдання авангардного мистецтва – розкрити кризові хворобливі явища у житті і культурі, які нерідко подаються у гіперспростованій формі, у запереченні традицій і шуканнях супернової естетики (Рільне Р. М. , Аполлінер, Б. Пастернак, М. Хвильовий, Г. Косинка ).
означає "занепад" (походить від Франції). У центрі у центрі декадентів стоїть людина, яка відчуває відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів, віри у майбутнє. Декаденти – покоління ", що співає і плаче", плаче від "прози життя". Основними мотивами були відчай, сум, песимізм, розчарування. Улюбленими темами стають підкреслена хворобливість і занепад життя, які перетворюють ся на джерело витончених переживань. Декаденс поєднує різні напрями, течії. Від романтизму він бере неприйняття оточуючого суспільства, розчарування, прагнення втекти від недосконалості життя у світ краси і прекрасної ілюзії. (О. Уальд – прихильний до естетизму)
Символізм
– літературно-мистецький напрям, який розвинувся в умовах кризи суспільства, передчуття майбутніх соціальних порясінь. Для символізму властиві: інтерес до проблеми особистості і на саказанняметафоричність, музичністьність слова. Замість художнього образу використовують художній символ, що мав кілтка значень . Характерні теми самотності, туги, смутку невдоволення життям. Використовують розмір "сильний і легкий". Відображають картини чи образи нечітко, це сплетіння невиразного і точного, намиліший спів сп'янілий "(А. Рембо, М, Метерлін, Рільне Р. М. , ГІюсек, В. Брюсов, О. Блок)
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-tem.html
|
Технологическая карта урока английского языка в 5 классе по теме: "Моя семья"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/388b61f3e843a3fc2bf98e8206ab1e00.docx
|
files/388b61f3e843a3fc2bf98e8206ab1e00.docx
|
Заикина Юлия Викторовна
МБОУ – СОШ №23 г. Армавир
Учитель английского языка
Технологическая карта урока английского языка в 5 классе по теме «Моя семья».
(УМК « Английский с удовольствием» /Enjoy English, М. З. Биболетова)
Цель урока – развитие навыков монологической и диалогической речи по теме «Моя семья».
Задачи урока:
Образовательные:
1.Расширять и углублять словарный запас учащихся по теме «Моя семья».
2. Совершенствовать речевые навыки и умения монологической и диалогической речи.
3. Активизировать употребление новой лексики в речи.
Развивающие:
1.Развитие внимания, памяти.
2.Развитие языковой способности учащихся.
3.Развитие умения работать в сотрудничестве.
Воспитательные:
1.Воспитать любовь и уважительное отношение к родным и близким.
2.Воспитать позитивное отношение к семье, домашнему очагу, семейным традициям.
Оснащение урока:
компьютер, интерактивная доска, фотографии, иллюстрации.
Методы, используемые на уроке: коммуникативный метод, метод коммуникативных заданий.
Этапы урока
Деятель
ность учителя
Деятельность
учащихся
УУД
Время
Орг. момент
Good morning, children, what day is it today, how are you.
Look at the screen and guess what we are going to talk about today…
Приветствуют учителя, формулируют тему урока
Познавательные
2мин.
Фонетическая зарядка
Let`s start with our phonetic drill. Say after me.
[i:], [a:], [s], [l] ,[w], [z]
Учащиеся хором и индивидуально повторяют звуки за учителем
Познавательные
3 мин.
Look at screen, please. You can see the task for you, let`s read these words:
Ask, field, lamp, later, Scotland, second, wall, when, zoo.
Ученики закрепляют данные звуки путем чтения новых слов
Познавательные
3 мин.
Речевая разминка
Today we talk about families, tell me some words about yours.
What`s your mother`s (father`s) name?
What is her (him) hobby?
Have you got a sister or a brother?
What about your grandparents? (names, hobbies).
Have you got a nephew or a niece?
Учащиеся кратко отвечают на вопросы учителя, составляя небольшое сообщение.
Познавательные, коммуникативные.
Закрепление лексики в диалоге.
What interesting do you know about your family?
Do you know interesting facts about your family?
Have you got family`s treasures?
Дети отвечают на вопросы учителя
Коммуникативные
5 мин.
Физкультминутка
I see you are tired, let`s do some physical ex. Stand up, please and repeat after me.
Ученики выполняют движения под музыку вместе с учителем.
3 мин.
Аудирование
Now let`s listen to the text. And answer the questions.
What is the topic of the story?
Who is coming to visit a family?
What are the names of the main heroes?
How do the family celebrate this holiday?
Учащиеся внимательно слушают текст, отвечают на вопросы учителя.
Познавательные.
8 мин.
Диалоги
Now it`s your turn to ask questions. Ask each other about family holidays, sisters, brothers, grandparents. I give you pieces of paper, you should use words and expressions from this paper.
Учащиеся работают в парах, составляя вопросы и задавая их друг другу.
Коммуникативные
5 мин.
Монолог
Now tell me what have you learnt about your friend`s family? Make up a story.
Учащиеся рассказывают о том, что они узнали о семье своего друга.
Познавательные
5 мин.
Составление семейного дерева
Now you have a paper, you should draw your family tree. Please, begin!
Учащиеся на основе своих сообщений рисуют на листочках свое семейное дерево, подписывая членов семьи.
Регулятивные
5 мин.
Домашнее задание.
Итоги.
Open your diaries and write down your home task. At home you should write a story about your friend`s family.
Thank you for your hard work. You were very active today. (Учитель подводит итоги урока, выставляет оценки за урок).
Записывают домашнее задание.
Регулятивные
1 мин.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansova-politiika-i-dohodi-ukraini.html
|
ФІНАНСОВА ПОЛІТИІКА І ДОХОДИ УКРАЇНИ
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/940fa04a205a42edd3b8b212c208e9df.docx
|
files/940fa04a205a42edd3b8b212c208e9df.docx
|
ФІНАНСОВА ПОЛІТИІКА І ДОХОДИ УКРАЇНИ
Адміністративно-командна економічна політика в СРСР призвела до нерівномірного економічного розвитку усіх регіонів, створення неструктуризованого, неефективного та однобокого народногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно - командної системи сприяло розподілу і перерозподілу більше 25 відсотків валового внутрішнього продукту СРСР, який вироблявся в України.
З проголошенням незалежності України починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Початком економічних перетворень в Україні стало прийняття Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 3 серпня 1990 року. Згідно з ним Україна самостійно визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розпитку в інтересах усього народу, а також розробляє і формує незалежну фінансову (бюджетну, податкову, валютну) політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займається її виконанням.
Фінансова політика охоплює центральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій. Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до діючого (фінансового правового поля, етапу та стану суспільно-економічного розвитку країни. Без врахування останнього політика стає гальмом розвитку економічних відносин.
Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою і активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси Та бути привабливою для суб’єктів іноземних країн. Побудова і формування фінансової політики - це досить складний процес.
Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку національного господарства та за структурною його перебудовою створити умови для підприємницької діяльності, захисту інтересів власних товаровиробників та сприяння залученню іноземних інвестицій.
Не менш складною і відповідальною проблемою залишається реалізація стратегічних напрямків, визначення норм і методів їх забезпечення умов розвитку суспільства. Вибір норм і методів роботи передбачає процес формування національної економіки із врахуванням специфічних природно-кліматичних і геополітичних умов господарювання та розташування України.
Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.
Зрозуміло, що це — робота не одного року, але вона має бути до кінця обгрунтованою, повинна враховувати можливі негативні наслідки і передбачати цивілізоване їх усунення, бути одночасно послідовною та перспективною і, що не менш важливо - зрозумілою усім суб'єктам суспільно-економічних відносин.
Стабілізація у суспільстві і поступове економічне зростання вимагає проведення активної фінансової політики і забезпечення функціонування стабільної фінансової системи. При вирішенні зазначених проблем і, насамперед, щодо одержання доходів бюджету і забезпечення фінансування загальнодержавних видатків, необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення і розростання негативних явищ у суспільстві.
Сьогодні основою для зняття фінансової напруги і врегулювання економічних інтересів стає прийняття указів Президента. Зрозуміло, що це вимушений захід, оскільки Верховною Радою України не прийнято цілий ряд законодавчих актів з питань) фінансової політики.
Необхідно здійснити реформування фінансових відносин в країні та сформувати національну фінансову систему. Це викликано насамперед тим, що в умовах формування ринкових відносин фінанси наповнюються новим змістом, їх роль і значення зростають, а функціональні можливості розширюються як в часі, так і в просторі. Фінанси як об'єктивна економічна категорія за своїм змістом в умовах ринку мають виконувати регулюючу та стимулюючу функції, а не лише фіскальну, як досі практикується. Це основні функції фінансів, які потребують детального аналізу, досконалого вивчення і розробки необхідних фінансово-правових норм з регулювання фінансових відносин і подальшого розвитку.
Фінанси одночасно виконують і контрольну функцію. Не претендуючи на повну підтримку своїх поглядів, зазначу: функціональні можливості фінансів у процесі регулювання та стимулювання суспільно-економічного розвитку досить великі. Однак сьогодні вони в практиці використовуються частково і залишаються нерозкритими. Це одна із причин того, що в Україні продовжує погіршуватись фінансовий стан ряду підприємств, регіонів, держави в цілому, а розрахунково-платіжна дисципліна досягла критичного стану.
Взятий курс головним чином на фіскально - монетарні методи регулювання економічних відносин не завжди себе виправдовує і досить часто призводить до загострення економічних інтересів. В практиці необхідно дотримуватись принципу поєднання та узгодженості усіх методів державно - фінансового впливу на процес суспільного відтворення. Фінанси мають приймати активну участь у всіх стадіях суспільного відтворення, а не лише на стадії розподілу, як це відбувається сьогодні. Головне завдання фінансів - сприяти зростанню ефективності виробництва, стимулювати його розвиток та економію затрат як живої, так і уречевленої праці. Фінанси мають активно регулювати процес створення валового внутрішнього продукту, а не лише його розподіл та перерозподіл. Практика вимагає фінансового впливу на весь процес кругообігу капіталу, сприяти його прискоренню, ефективному і цільовому використанню матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
Зрозуміло, що сьогодні фінансове регулювання та симулювання ефективності виробництва знаходиться на стадії реформування, вимагає досконалого аналізу, вивчення, розробки та прийняття необхідних законодавчих та нормативних актів з метою створення єдиної ефективної фінансової системи регулювання суспільно-економічними процесами у державі.
Фінанси - об'єктивна економічна категорія, а необхідність їх функціонування носить відповідно об'єктивний характер. Держава використовує фінанси як інструмент управління суспільно-економічними процесами. Об'єктивність, необхідність та ефективність - це основні принципи організації фінансових відносин, які необхідно враховувати при формуванні власної національної фінансової політики.
Практикою підтверджено , що фінансова політика, як і загальнодержавна економічна політика її цілому, залежить від сформованого правового поля та органів влади і управління в процесі реалізації функцій держави і забезпечення легітимності фінансових відносин. Невипадково фінансова політика виступає результатом дії як об'єктивного, так і суб'єктивного факторів впливу на її формування, реалізацію і розвиток в системі ринкових відносин.
В Україні досі не прийнято законодавчого акту, яким було б окреслено дії, взаємозв'язок, узгодженість та розвиток бюджетної, податкової й валютної політики як підсистем єдиної фінансової політики. Відбувається формування бюджетної, податкової та валютної політики як окремо взятих підсистем, а не єди.ної, цілісної фінансової системи. Відповідно до цього розробляються окремі законодавчі акти та механізми їх реалізації, які нерідко суперечать один одному, а не сприяють загальному фінансово-економічному розвитку. Реалізацією окремих підсистем фінансової політики займаються практично відособлені підрозділи та структури органів управління діючої фінансової системи. У сучасних умовах управління фінансовими, ресурсами знаходиться в досить складному стані, особливо на рівні районів, міст та областей, і потребує радикальних змін у структурі фінансової системи та державної фінансової політики в цілому.
З метою усунення впливу негативних факторів на розвиток фінансових відносин та забезпечення стабільного і ефективного економічного зростання вважаємо за необхідне розробити і прийняти концепцію фінансової політики і програму фінансової стабілізації України, виходячи із оцінки реальних можливостей і потреб суспільства, розвитку економічних відносин, сприяння активному зростанню виробництва та забезпечення соціального захисту населення.
Фінансова політика повинна мати імперативний, обов'язковий характер. Це обумовлено змістом фінансів як економічної категорії, їх місцем у системі суспільно-економічних відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики мають виконуватись своєчасно, якісно і в повному обсязі. В іншому випадку досягти фінансової стабілізації та поступового економічного розвитку просто неможливо. Практика свідчить про те, що у сучасних умовах досить часто порушується "обов'язковий характер" у процесі виконання фінансової політики. Це свідчить, зокрема, про неповне і неякісне виконання законів України про Державний бюджет України на 1994 та 1995 роки, а також підсумки його виконання у 1 кварталі 1996 року
Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, чіп віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його доходна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розцінку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення у системі суспільно-економічних відносин. Одночасно вони нероздільні, взаємозалежні, доповнюють один одного, вимагають комплексного підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконання.
Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає, по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку і в контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики; по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу; по-третє, виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити у руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин; по-четверте, додержання загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно і ефективно впливають на виробництво, виконання показників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається, та використання емісійних джерел поповнення бюджету; по-п'яте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держави в цілому.
Державне регулювання суспільно-економічними процесами має зводитись до того, щоб прискорити обіговість фінансових ресурсів і, насамперед, шляхом усунення невиправданої практики руху зустрічних потоків фінансових ресурсів. Це стосується взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і, що не менш важливо, між бюджетами та юридичними особами. Особливої ваги набирають відносини підприємств з бюджетом в частині сплати податків, а також повернення і відшкодування зайво внесених сум податків і зборів до бюджету.
З прийняттям нової редакції Закону України "Про бюджетну систему України" набирає нового змісту, принципів і напрямків розвитку бюджетна політика як підсистема єдиної фінансової політики. Зазначеним Законом передбачені фінансово-правовій норми, відповідно до яких визначено бюджетний устрій та бюджетну систему Україні., повноваження, роль і завдання органів влади та управління у бюджетному процесі. Цим Законом окреслено межі функціонування усіх ланок бюджетної системи в частині закріплення доходів і розмежування видатків. Одночасно є їде ряд питань, які досі залишаються неврегульованими законодавством. Не випадково Верховна Рада України розглядає питання щодо внесення змін та доповнень до Закону України про бюджетну систему. Головною проблемою залишається визначення оптимальних меж функціонування бюджетів усіх рівнів і забезпечення її якісного і ритмічного виконання при збереженні провідної ролі Державного бюджету України. Практика формування бюджетів ставить питання щодо передачі частини загальнодержавних повноважень з фінансування окремих видів видатків і залишення за Державним бюджетом видатків та асигнувань, які мають загальнодержавне значення та провідну роль у суспільно-економічному процесі. Зрозуміло, що та частка бюджетного фінансування, яка покладена сьогодні на Державний бюджет (понад 70%), має поступово скорочуватись і стане, на наш погляд, в межах 50 відсотків видатків зведеного бюджету. Зазначене вище потребує внесення змін до системи закріплених та регулюючих доходів, їх переліку, змісту та форм реалізації. Все частіше постає питання щодо статусу місцевих податків та зборів. У бюджетній класифікації було б доцільно виділити три і руни доходів: регулюючі, закріплені та міоцені платежі і збори. Зміст і роль зазначених доходів має відповідати економічним перетворенням та стимулювати розвиток суспільно-економічних інтересів, насамперед інтересів підприємств та окремих територій. Кожна територія мас бути поставлена в умови зацікавленості та пошуку резерпін, збільшення доходів і, насамперед, за рахунок місцевих резервів.
Прийнятий пункт 9 Постанови Верховної Ради України про введення в дію Закону України «Про Державний бюджет України на 1996 рік» свідчить про актуальність даної проблеми, яку необхідно вирішувати. Одночасно слід зауважити - запропоновані підходи і розрахунки щодо зацікавленості місцевих Рад шляхом залишення 50 відсотків суми надходжень податку на додану вартість, акцизного збору та податку на прибуток підприємств, які перебувають у загальнодержавній власності, понад розміри контингентів, врахованих у нормативах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, досить складні і не завжди сприятимуть пошуку додаткових надходжень до бюджету. Це пов'язано насамперед з тим, що з метою забезпечення виконання доходів бюджету необхідно стимулювати виробництво, підприємства та організації, які виконують зобов'язання та своєчасно сплачують платежі до бюджету і цільових фондів.
Важливим результатом фінансової політики та спрацювання законодавства є виконання доходної частини бюджетів усіх рівнів.
Практика справляння податків і виконання доходів зведеного бюджету засвідчує продовження кризових явищ у суспільстві, в результаті чого податок на додану вартість виконано на 95,0 відсотків та акцизний збір — на 87,8 відсотків. Втрати бюджету за цими непрямими податками склали 201,2 трлн.крб., в тому числі за рахунок зниження обсягів виробництва -81,9 трлн.крб., затримки прийняття законопроекту з питань справляння податку на додану вартість -- 95.0 трлн.крб., погіршення рівня платіжної дисципліни платників податків - 24.3 трлн. карбованців.
Фінансова культура і етика бізнесу в Україні — на досить низькому рівні і вимагає державного впливу та регулювання. Наслідком цього є зростання заборгованості у Державі та загострення неплатежів.
Проведенню ефективних економічних перетворень значною мірою шкодить непослідовність у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Використання малоефективних методів і важелів державного впливу підриває її авторитеті віру у майбутнє.
Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити якомога швидше.
Податкова політика має спрямовуватися на розв’язання таких двох взаємопов'язаних завдань, як забезпечення збалансованості (бюджету і зупинення інфляції, пожвавлення діленої активності і підтримки виробництва. Поряд з цим загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість видів і база для нарахування податків мають бути стабільними не тільки протягом бюджетного року, а й періоду реформування економіки.
Невід'ємною частиною податкового законодавства має стати правове забезпечення прав платників податків. З цією метою мають бути підготовлені законопроекти про права і обов'язки платників податків. Поряд з цим необхідно здійснювати стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання пільг у процесі оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності.
Для ефективного оподаткування підприємницької діяльності нагальною потребою є визначення бази оподаткування для справляння податку на прибуток. Передбачається розробити норми і правила ведення обліку і форм звітності для цілей оподаткування з використанням відповідних міжнародних стандартів.
Реформування податкової системи і розробка нового ефективного податкового законодавства - по перше, що необхідно зробити уже найближчим часом.
7
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-te-present-simp.html
|
Технологическая карта урока английского языка "The Present Simple Tense. Глагол must. Утвердительные и отрицательные предложения" 4 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/9fc5a80b290e18f2dc05e285927f86ad.doc
|
files/9fc5a80b290e18f2dc05e285927f86ad.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/-filosofiv.html
|
100 філософів
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/6ec3699780a9b504c2d2e07ff180e622.docx
|
files/6ec3699780a9b504c2d2e07ff180e622.docx
|
№
Філософ
Період історії до якого відноситься філософ
Духовна або національна належність
Напрям, течія, або філософська школа
Філософські поняття, видані в науковий обіг філософом.
Лао-цзи
VI ст. до н. е.
Китай
Даосизм
Автор класичного лаоського твору Даодедзин. Центральна проблема його філософії питання "дао" - всезагальний шлях, якого дотримуються абсолютно всі явища і речі. Також до уваги взято проблему "де" - це конкретний шлях окремої речі.
Сіддхартха Гаутама
623-544 до н.е.
Індія
Буддизм
Пропагував пасивність та підкорення дійсності. Добрі справи вважала гарантією ліпшого перевтілення в наступному житті. Вчення про чотири істини: існує страждання, причина страждання, відчуття свободи і шлях до нього. Відмовився від своєї сім'ї і почав пошуки істини.
Анаксимен
588-525 до н. е.
Греція
Матеріалізм, стихійна діалектика
Все суще - від першоматерії - повітря; повітря і душа, і загальне середовище для незліченних світів всесвіту; дав наближене до істинного пояснення затемнення сонця і місяця.
Фалес
624-547 до н. е.
Греція
Наївний матеріалізм
Шукав єдиний першопочаток, розглядаючи його як тілесну, чуттєво дану речовину. Згідно його вчення, першоосновою є вода. Вважав началом усіх речей конкурентно-чуттєве, безпосередньо дане. Вирішення проблем пізнання він також ґрунтував на принципі єдиного начала, яким є вода.
Кун Фу - цзи
55 1-479 до н.е.
Китай
Конфуціанство
Доля людини визначається "небом" і те, що люди поділяються на "благородних" та "низьких", не може бути зміненим; оправдання панування привілейованих класів і восхвалення "небесної волі", що послужило основою для створення Дун Джуншу (2 ст. до н. е.) -конфуціанської ортодоксальної доктрини.
Анаксимандр
б10-546 до н. е.
Греція
Матеріалізм, стихійна діалектика
Ввів поняття першопочатку всього сущого - "архе" ("принцип") і вважав таким першопочатком Алейрон; вперше висловив ідею еволюції: людина - від риби; космологічна теорія — в центрі всесвіту - Земля.
Академія муніципального управління
Виконав:
Студент І курсу
Група МЗД - 2
Шакуло Михайло
Київ - 2004
Ксенофан
565-470рр. до н. е.
Греція
Школа еліатів
Єдність світу - це є Бог, а Бог - це чистий розум. У Бога немає тілесної сили, бо його сила в мудрості. Мудрість наділена надзвичайною силою, тому філософ і є Богом.
Парменід
н. 540-39 або 515 р. до н.е.
Греція
Абсолютизм
Парменід виходить із вічності і самототожносгі буття. Мислення дає нам можливість не тільки пізнати вічне й абсолютне у світі, а й злитися з ним. Парменід обґрунтовує традицію абсолютизму, яка протистоїть релятивізму Геракліта. Абсолютизм заснований на ідеї вічності і незмінності буття.
Геракліт
540-480 до н. е.
Греція
Іонійська натурфілософія
Заснував доктрину змінності речей, уважав боротьбу протилежностей, яка виявляється у виникненні загибелі всього і всіх, законом розвитку. Вперше вводить термін "логос"- загальний закон буття, основа світу. Відповідно з ним у світі нічого не повторюється, все минуще, і одноразове.
Сократ
469-399 до н. е.
Греція
Раціоналізм, ідеалізм
Ініціював дослідження антропологічної проблематики; проголошував етичний раціоналізм (ототожнював добро, щастя й доброчесність з істиною); "пізнай самого себе";
дав приклади визначення і узагальнення етичних понять; сократівська "іронія" - метод запитань, які передбачають
критичне ставлення до догматичних стверджень.
Платон
427-347 рр. до н. е.
Греція
Ідеалізм, платонізм
Його філософія - це вчення про ідеї в "теорії пізнання" .Буття розділяється на світ безсмертних ідей і смертних речей, які є результатом матеріалізації ідей. Ввів такі поняття як "метемпсихоз", "анамнези"- пригадування
попереднього життя, що є центром теорії пізнання.
Аристотель
384-322 р. до н. е.
Греція
Між ідеалізмом і матеріалізмом
Наголошував, що кожна р'ч збудована з форми (активного начала) га матерії (пасивної маси); відрізняв самостійне буття (субстанцію) від несамостійного; окреслив людину як буття розумне, істоту збудовану з тіла і душі; пізнання ділив на теоретичне і практичне, в етиці проголошував евдемонізм, сформулював теорію доброчесності; розвинув науку про державу (політику); вважається творцем логіки; розробив основи фізики, астрономії, зоології, фізіології, ембріології, ботаніки.
Зенон (Елейський)
490-430 до н. е.
Греція
Елейська школа
Ввів у вжиток діалектичну форму в філософії; парадокси 3. зводяться до доказу того, що 1) логічно неможливо мислити множинність речей, 2) допущення руху веде до протиріччя.
Піррон
4 ст. до н. е.
Греція
Скептицизм
В своїх працях Піррон не припускає можливостей достовірного знання людини про саму себе і світ, також заперечує раціональне існування та обґрунтування моральних норм. Він категорично відкидає не лише можливість пізнання світу, а й необхідність цього пізнання
Сенека
4 до н.е.-б5 н. е.
Рим
Стоїцизм
Зберігаючи пантеїзм грецьких стоїків, тобто розглядаючи світ як єдине матеріальне і розумне ціле, розробляє в основному морально-етичні проблеми, при правильному вирішенні яких, досягається спокій і невозмутимость духу (Атараксія).
Епікур
341-270 дон. е.
Греція
Матеріалізм
Атомізм: для пояснення можливості зіштовхнення атомів, які рухаються в пустому просторі з однаковою швидкістю, він вводить поняття спонтанного (внутрішньо обумовленого) "відхилення" атома від прямої лінії; мету філософії вбачав у звільненні людей від страху; вважав за найбільшу цінність духовне та інтелектуальне задоволення.
Плотін
204-265 до н. е.
Греція
Ідеалізм, неоплатонізм
Неоплатонізм - система, заснована на теорії еманації, згідно з якою Єдине виявляє себе в конечний спосіб у 3 іпостасях: розумі, душі. Космосі (духу, душі, матерії); ціль людського життя - сходження до першоєдиного.
Прокл
412-485 рр.
Греція
Неоплатонізм
На чолі всесвіту знаходиться Єдине, яке він трактує як Бога. Єдине породжує окремих богів; на наступному щаблі всесвітньої ієрархії знаходяться "просто душі" -ангели, демони і герої. Ще нижче існують "часткові душі", до них належить і душа людини. На самому дні світової ієрархії - нежива матерія.
Августин
354-430 рр.
Північна Африка
Патристика
Важливу роль в його філософії відігравало християнство і віра. Був противником античної філософії. Вся історія у нього це боротьба прибічників християнства і сатани. Аналізував співвідношення віри й розуму, і віддає перевагу вірі, оскільки розум може помилятися.
Ф.
Александрійськи й
21 або 28 р. до н. е.-41 або 49 р. до н. е.
Греція
Монотеїст, креаціоніст , учитель екзегези
Біблійна мудрість породжена божественним Логосом (Словом). Саме логос задає межі людини в її устремлінні до Бога. Без Логоса Бог і світ, Бог і людина були б розділені прірвою, яка виключала усяку можливу комунікацію. Філон став родоначальником усякої теології в середньовічному сенсі.
Оріген
185-254 рр.
Греція
Рання патристика
Теолог і вчений, свою концепцію грунтував на положеннях стоїцизму та неоплатонізму; провісник сучасної біблійної екзегетики.
Ансельм Кентерберійський
1033-1109рр.
Італія
Схоластика
Віра повинна бути вище розуму; християнські догмати для А. Незіблемая істина; розвинув, так зване, онтологічний доказ буття бога.
Тертулліан
155-220 рр.
Греція
Стоїцизм
Християнський апологет, лат. письменник, з 207 послідовник монтанізму; догматичні та скептичні трактати. Він категорично відкидає не лише можливість пізнання світу, а й необхідність цього пізнання.
Августин Блаженний (Аврелій Августин)
354-430 рр.
Гіппон (Африка)
Західна патристика
Одним з перших цілісно й послідовно виклав християнську доктрину; прийняв неоплатонізм, інтерпретуючи його в ортодоксально-християнському дусі; проголошував, що світ створений з нічого.
Фома Аквінський
1225-1274рр.
Італія
Томізм, ідеалізм
Признавав універсали трьох видів: до одиничних речей, в самих речах і після речей; основний принцип його філософії - гармонія віри і розуму; все існуюче вкладається в створений богом ієрархічний порядок.
Марсіліо Фічіно
1433-1499 рр.
Італія
Неоплатонізм
Намагався узгодити античну і християнську філософію; перекладав праці давньогрецьких філософів. Йому властива глибока іронії у ставленні до людини.
П. Мірондола
14б3-1494 рр.
Італія
Гуманізм
Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від інших природних істот. У своїх працях Мірондола стверджував нову систему духовних цінностей, які він ставив на перше місце.
Джордано Бруно
1548-1600 рр.
Італія
Натурфілософія
Ототожнюючи безкінечного Бога з природою, стверджував безкінечність самої природи; стверджував фізичну однорідність земного і небесного світів; допускав існування світової душі; розвивав ряд діалектичних положень: про єдиність, зв'язаність і універсальний рух в природі, про спів падання протиріч як в безкінечно великому, так і в безкінечно малому.
Галілео Галілей
1564-1642 рр.
Італія
Натурфілософія
Погоджувався з ідеями Коперніка, що Сонце є центром світу, про обертання Землі навколо своєї осі. Прийшов до суперечності з католицьким світорозумінням, але розв'язав його іншим шляхом. Приєднуючись до ідей античних атомістів і відстоюючи експериментальні методи
Микола Кузанський
1401-1464 рр.
Німеччина
Ренесансний пантеїзм
Критика обмеженості розумових протиставлень; методологічне значення математичних понять для пізнання природи; постановка питання про межі застосування закону протиріччя в математичному пізнанні.
Е. Роттердамський
1469-1536 рр.
Німеччина
Німецьке Відродження
Йому властива глибока іронії у ставленні до людини. Висміює і буденну людину і, яка вихваляється своїм здоровим глуздом, і мудреця, сповненого презирства до життя. Прагнення до меж виділяє людину з природного буття і наповнює її власне буття трагічним світлом.
Мартін Лютер
1483-1546 рр.
Німеччина
Протестантизм, лютеранство
Заперечував роль церкви і духовенства як посередників між людиною і Богом; "Спасіння" людини залежить не від виконання "добрих справ", обрядів, а від щирості її віри.
Барух Спіноза
1632-1677рр.
Голландія
Раціоналізм
Визнавав існування тільки однієї субстанції — Бога, або природи; проголошував крайній детермінізм; в етиці проголошував ідею свободи як усвідомленої необхідності.
Рене Декарт
1596-1650 рр.
Франція
Раціоналізм Нового часу
Спирався на принципи методичного скептицизму, а також на приклади математичних міркувань; протиставляв дві субстанції: ту, яка мислить, і тілесну, атрибутом якої є протяжність; один із засновників аналітичної геометрії; сформулював закони оптики, загальний закон дії і протидії, закон збереження повної кількості руху при ударі двох не пружних тіл; розвинув ідею природного розвитку сонячної системи; в процесі пізнання значну роль відвів дедукції, яка спирається на досить достовірні інтуїтивно досяжні аксіоми; вчення про безпосередню достовірність самосвідомості, про вродженні ідеї.
Готфрід Вільгельм Лейбніц
1646-1716 рр.
Німеччина
Об'єктивний ідеалізм
Матерія не може бути субстанцією; монади — неділимі духовні субстанції, з яких складається весь всесвіт, число монад - нескінченне; загальний виток необхідності знання - розум, душа тримає в собі початки різних понять і положень, які тільки пробуджуються зовнішніми об'єктами.
Френсіс Бекон
1561-1626 рр.
Англія
Методологічний емпіризм
Попередник теорії елімінаційної індукції; створив оригінальну класифікацію наук; розробив типологію хибних думок (ідолів розуму); трактат "Новий Органон", в якому розвинув нове розуміння завдань науки і основи наукової індукції; виступав проти схоластики.
Томас Гоббс
1588-1679рр.
Англія
Номіналізм, механістичний матеріалізм
Проголосив концепцію суспільного договору, як підстави влади і суспільного порядку; вважав егоїзм головним мотивом всіх вчинків; світ — сукупність тіл, які підчиняються законам механічного руху; заперечення існування душ як особливих субстанцій; ствердження, що віра в Бога - це плід уяви.
Джон Локк
1632-1704 рр.
Англія
Матеріалізм, емпіризм та сенсуалізм Нового часу
Досвід — єдиний виток всіх ідей; ідеї виникають або внаслідок дії зовнішніх речей на органи чуття, або внаслідок уваги, направленої на стан і діяльність душі; розвиває ідею переходу від природного до громадського стану і до форм державного правління.
Б. Паскаль
1623-1662 рр.
Італія
Гносеологізм
Був одним з найпрекрасніших вчених свого часу -творцем основ теорії можливостей і гідростатики, а також лічильної машини. Його вважають найрелігійнішим з мислителів, і водночас багато хто стверджує, що саме з Паскаля розпочинається криза християнської релігії. Паскаль стверджував, що людина не може встояти перед спокусою застосувати предмет своєї гордості-розум- як ключ до всіх таємниць світобудови.
Вольтер
1694-1778 рр.
Франція
Просвітництво
Рух природи проходить по вічних законах, але Бог не відділяється від природи, це не особлива субстанція, а швидше, притаманний самій природі принцип дії; критика дуалізму; свідомість - властивість матерії, притаманне тільки живим тілам; виток знань -спостереження і досвід, вважав, що досвід говорить нам про можливість існування "вищого розуму".
Жан-Жак Руссо
1712-1778 рр.
Франція
Просвітництво
Критикував феодальний лад, проголошував ідеї рівності та культу природи й почуттів; на ряду з існуванням Бога признавав також і безсмертну душу; матерія і дух - два вічно існуючих початки; в теорії пізнання притримувався сенсуалізму.
Й. Г. Гердер
1744-1803 рр.
Німеччина
Ідеалізм
Один із засновників філософії історії; розглядав історію людства як закономірний поступальний процес, але дотримувався теологічних поглядів на рушійні сили історії.
Й. Фіхте
1762-1814 рр.
Німеччина
Нім. класичний ідеалізм
Намагався створити послідовно ідеалістичну теорію, яка охоплювала б мислення, буття і всесвіті виходила з єдиного принципу - абсолютного "Я", під яким розумів моральну діяльність свідомості, що створює і окрему людину, і емпіричну природу
І. Кант
1724-1804 рр.
Німеччина
Німецька класична філософія
Виділяють критичну і докритичну філософію. Кант виділяє 2 види знання: досвідне та незалежне від досвіду. Вводить поняття “річ у собі” і “річ у нас”. Кант поставив надзвичайно важливі проблеми в дослідженні та структурі пізнавального процесу.
Й.Шеллінг
1775-1854 рр.
Швейцарія
Нім. класичний ідеалізм
Створив об'єктивно-ідеалістичну "філософію тотожності", за якою першоосновою всього Існуючого є абсолют - абсолютна тотожність буття і свідомості, матерії і духу, об'єкта і суб'єкта; розвиток природи -діалектичний процес саморозвитку "світового духу".
Г. Гегель
1770-1831 рр.
Німеччина
Нім. класична філософія
Сформулював положення про перехід кількісних змін у якісні, про взаємопроникнення протилежностей, розробив систему принципів діалектичного способу мислення; мета - створення універсальної "науки" про абсолютну ідею; раціональним є ідея діалектичного розвитку суспільного життя.
Фейєрбах
1804-1872 рр.
Німеччина
Антропологічний матеріалізм
Обґрунтовував матеріалістичне розв'язання основного питання філософії; в теорії пізнання обстоював емпіризм і сенсуалізм; рішуче виступав проти агностицизму.
Ф. Шлегель
1772-1829 рр.
Німеччина
Нім. класична філософія
Іронія звільняє людину від прив'язаності до власної обмеженості і спеціалізованості, вона руйнує самовдоволену серйозність пересічності. Саме в іронії свобода досягає свого найвищого прояву, і людина виходить за межі, що були закладені вихованням, освітою і професією. Людина і її свобода на думку Гегеля є результатом тривалої еволюції світу.
Серен К'єркегор
1813-1855 рр.
Данія
Ідеалістичне християнство, екзистенціалізм
На шляху до Бога людина проходить 3 якісно нові стадії: естетичну, етичну та релігійну; і на релігійній стадії людина досягає найглибшого самоосягнення, самопізнання і саморозуміння. Виділяє два види відчаю: небажання бути собою і прагнення знайти себе.
М. Бердяєв
1874-1948 рр.
Росия
Персоналізм
Єдиною реальністю проголосив існування суб'єкта, основою творчості якого є "абсолютна свобода", вважається засновником нового християнства. Засновник нового християнства: Викладав теорію первинних і вторинних якостей. Для нього Бог безпечний дух.
Е. Фромм
1900.1980 рр.
Німеччина
Неомаксизм
Фромм відмежовується від фрейдівської біологізації людини :хоча і є деякі потреби, загальні для всіх людей, такі як голод спрага секс, але ті потреби, що створюють розбіжності в характері людини - любов, прагнення влади і прагнення підпорядковуватися, насолода чуттєвим задоволенням і страх перед ним, - це продукти соціального процесу.
Г.Маркузе
1898-1979 рр.
Німеччина
Неомаксизм
Був прихильником і прибічником теорії Карла Маркса. Без будь якого примусу Маркузе відмовляється від своїх власних поглядів на культуру та й взагалі на весь світ мистецтва.
Жюльєн Офре де Ламетрі
1709-1751 рр.
Франція
Матеріалізм
Розглядав світ як проявлення протяжної, внутрішньо активної матеріальної субстанції, формами якої є неорганічне, рослинне і тваринне царства; процес мислення - порівняння і комбінування уявлень, які виникли на основі відчуттів і пам'яті; головна причина історичного розвитку - просвітництво і діяльність видатних людей.
Ф. К. Маркс
1818-1883 рр.
Німеччина
Марксизм (один з засновників)
Сформулював основи історичного матеріалізму; основоположник наукового комунізму; справжнє народовладдя можливе лише за умови знищення приватної власності; розкрив відмінність філософії марксизму від попередніх і сучасних їм філософських вчень, сформулював основні принципи діалектичного та історичного матеріалізму; сформулював положення про те, що суспільна свідомість людей визначається їх суспільним буттям, заклав основи теорії суспільних класів і класової боротьби.
Ф. Енгельс
1820-1895 рр.
Німеччина
Марксизм
Розробляв важливі питання марксистської філософії; виступав проти філософії молодогегельянства, а також Фейєрбаха та його філософських послідовників, "німецьких істинних соціалістів.; перше діалектико-матеріалістичне обґрунтування всесвітньо-історичної місії пролетаріату; особливу увагу приділяв розробці проблем діалектичного матеріалізму як філософської основи наукового світогляду пролетаріату.
Г.Плеханов
1856.1918 рр.
Росія
Марксизм
Звертався до ідей раннього Маркса, з його концепцією відчуження людини і, поєднавши цю концепцію з елементами вчення Фрейда, піддавав критиці як сучасне буржуазне суспільство, так і країни буржуазного комунізму.
В. І. Ленін
1870.1924 рр.
Росія
Марксизм, ленінізм
Ідея, що в основі матерії лежить така властивість як відображення; характеристиками матерії є її об'єктивність і здатність відображатися; проблема свідомості - проблема взаємозв'язку суспільної психології та ідеології; діалектика: об'єктивна (розвиток дійсності незалежно від впливу людей) і суб'єктивна (відтворення реального процесу в свідомості людей); держава - машина, за допомогою якої здійснюється управління суспільством в інтересах пануючого класу.
А. Шопенгауер
1788-1860 рр.
Німеччина
Ідеалізм, ірраціоналізм, волюнтаризм
Людське життя підпорядковане проявам волі; воля -первісна сутність світу, що передує пізнанню; поведінку людей стимулює егоїзм і злість; заперечення суспільного прогресу. Проповідував іраціональне вчення про світову волю. Сутність особи незалежна від розуму волі.
Ф. Ніцше
1844-1900 рр.
Німеччина
"Філософія життя"
Основні поняття, що розглядав - концепції Надлюдини та волі до влади; людина "місток до Надлюдини, те, що потрібно побороти; Надлюдина — новий етап розвитку; критика християнства, яке заважає людині жити активно та перероджувати себе; побороти в собі людське можуть лише сильні особистості, в яких є воля до влади, які представляють в суспільстві меншість.
З. Фрейд
1856-1936 рр.
Австрія
Психоаналіз
В основі його досліджень стоїть людина,вивчення її психіки з інстанціями. Його перед свідоме здійснює цензуру бажань. Важливим елементом психоаналізу є поняття лібідо-сексуальний потяг. Несвідоме або підсвідомість трактується психоаналітиками як усе те, що лежить за межами нашої свідомості.
К.Юнг
1875-1961 рр.
Швейцарія
Аналітична психологія
Засновник аналітичної психології. Велику увагу приділяв сексуальним поглядам людей. Вихідним пунктом життя людини є досвід інтуїтивного бачення архетипів. Відстоює ідею колективного позасвідомого.
Г. Сковорода
1722-1794 рр.
Україна
Матеріалізм, та неоплатонізм
Просвітительські ідеї, засновані на критиці соціальної нерівності, паразитизму експлуататорських класів, на звеличенні простого народу; щастя людини полягає в праці, яка відповідає її природним нахилам; у педагогіці: гуманізм, демократизм, любов до батьківщини.
Н. Юркевич
1827-1874 рр.
Україна
Геологічний ідеалізм
Таємниця людини - в її серці, серце і сердечність як душевна діяльність - це внутрішня причина людського життя, а розум має зміст лише тоді, коли укорінений у серці; критикує матеріалізм та ідеалізм; кожна людина -мікрокосм, що носить у собі тільки їй властиву безодню душевно - сердечних переживань.
Т. Шевченко
1814-1861 рр.
Україна
Персоналізм
Він переживає його буття з середини, глибинно-сердечно. Теми самотності, незрозумілості, покинутості-основні у творчості Шевченка. Його особистість близька до особистості К'єркегора, проте його буття є незрівнянно більш трагічним.
Ф. Достоєвський
1821-1881 рр.
Росія
Класична філософія
Його головна тема мислення - це зневірена людина, людина, яка готова на все і яка відчужена від усього. Одна з центральних проблем Достоєвського - це проблема свободи. Що вище свобода чи щастя ? Суспільство не може бути щасливим, якщо в основу його будови впала "сльоза хоча б однієї дитини".
В. Соловйов
1853-1900 рр.
Росія
Неоплатонізм
Основою філософських поглядів був неоплатонізм; Мета розумового розвитку людства - синтез науки, філософії та релігії; ідеї есхатології. Він вважає, що церква повинна залучати , притягувати до себе всі мирські сили , а не втягуватися в їхню сліпу і аморальну боротьбу.
О. Блаватська
1831-1891 рр.
Росія
Теософія
Еволюція людства є вторинною щодо еволюції кожної окремої людини; людство - етап на шляху еволюції розуму на нашій планеті. Його смисл полягає у виході за межі духовної і тілесної обмеженості і породженні нової, "шостої раси", що володіє надлюдською могутністю і досконалістю; розвиток безсмертної індивідуальності.
П. Флоренський
1882-1943рр.
Росія
Ідеалізм
Його погляди свідчать про несумісність науки з релігійною вірою, вивести культуру з релігійного культу, зберегти за допомогою науки і філософії православну систему.
А. Бєлий
1880-1934 рр.
Росія
Символізм
Фундатор символізму - системи розуміння світу як цілого в процесі художнього символотворення. Межі людини для нього - це межі раціональності, яка не дає істинного пізнання світу, але ще систематизує відсутність пізнання.
М.Шелер
1874-1928 рр.
Німеччина
Філософська антропологія, аксеологія
Головне своє завдання бачить у створені цілісного вчення про людину, яке змогло б поєднати найрізноманітніші антропологічні концепції що існують у європейський культурі. Пошук сутнісного визначення людини приводить його до питання: що робить людину людиною ? Лише вихід за межі природи і біологічного життя так відповідає він.
Г.Плеснер
1892-1985 рр.
Німеччина
Філософська антропологія
Плеснер, описуючи людину виходить з того, що людина є завершенням еволюції органічного світу. Людина здатна "вихолодити із себе", залишати центр типових реакцій поведінки, тому вона ексцентрична. Ексцентричність людського буття для Плеснер -сутнісна характеристика людини. У кожний момент свого життя людина "інша до себе". Її буття лежить за межами інстинктивно-раціональної поведінки тварин.
Е. Кассірер
1874-1945 рр.
Німеччина
Символізм
"Символ - ключ до природи людини",-заявляє він. Його трактування символу виходить із розумної природи символічного. Міф, символ, мова-все це не вміщується в будинку розуму. Кассірер не називає людину "раціональною твариною", для нього людина -"символічна тварина" у буквальному смислі.
Х.Ортега-і-Гассет
1883-1955 рр.
Іспанія
Символізм
У своїх пошуках розуміння людини приходить до протилежної ідеї - людину можна визначити лиши осмисливши специфічну життєвість людини, людську вітальність, що лежить за межами культури. Вищим проявом людини є вільно-ігрова діяльність.
Е.Гуссерль
1859-1950 рр.
Франція
Екзистенціалізм
Рішуче повстав проти гносеологічної антитези "мислення-буття" і оголосив саме мислення специфічним буттям. Але на відміну від Гуссерля, екзистенціалістів цікавить на мислення взагалі, а мислення кожної людини, її переживання, само-переживання, світопереживання.
Ж. Сартр
1905-1980 рр.
Франція
Екзистенціалізм
Самий потік філософування наповнюється свободою і життєвістю; він олюднюється. "Екзистенціалізм-це гуманізм", - говорить Жан Поль Сартр. Подолання раціоналістичного ставлення до людини це подолання об'єктивації людини. Це усвідомлення того, що ніякі дефініції не можуть адекватно виразити існування.
М. Гайдегер
1889-1976 рр.
Німеччина
Пан-онтологічний екзистенціалізм
Не людина визначає Буття - а Буття людину. Людина виводиться із Буття, а не Буття з людини. Гайдегер відвертається від людини і звертається до буття взагалі. Категорія сущого в розумінні Гайдеггера характеризує роздрібненість Буття як єдиного на окремі речі. Ось Буття - це буття принципово інше ніж суще.
Альберт Камю
1913-1960 рр.
Франція
Екзистенціалізм
Вбачає порятунок в мужності продовження абсурдного життя; філософське самогубство — філософія елементи філософської концепції К. Маркса та психоаналізу 3. Фрейда; висунув концепцію провідної ролі в соціальній революції суспільного маргінесу.
К. Ясперс
1883-1969 рр.
Німеччина
Екзистенціалізм
Джерело неповторного змісту екзистенції трансценденція ( непізнаванна межа буття і мислення ); співвідношення екзистенції та трансценденції осягається людиною у пограничних ситуаціях
Г. Марсель
1889-1973 рр.
Франція
Католицький екзистенціалізм
У центрі вчення - людина, що спрямувала своє існування у напрямі до Бога. Для нього принципово важливо зрозуміти, за яких умов мудрість як така може існувати поряд із екзистенцією, зосередженою на достовірностях Одкровення, або всередині цієї екзистенції. Вихід за межі деструктивності трагічної мудрості означає вихід за межі протиставлення буття і сущого.
К.Юнг
1875-1961 рр.
Швейцарія
Аналітична психологія
Засновник аналітичної психології. Велику увагу приділяв сексуальним поглядам людей. Вихідним пунктом життя людини є досвід інтуїтивного бачення архетипів. Відстоює ідею колективного позасвідомого.
Л. Шестов
1886-1938 рр.
Росія
Персоналізм
Людина повинна пройти через глибинно-особистісні перетворювання, щоб відкритися Богу. Намагається показати, що особистість вища за будь яку умоглядну ідею. Всякий вибір повинен відбуватися на користь особистості. Потрібно уникнути трактувань взагалі й піти у віру. Співіснуюче поруч із знанням і незалежне від нього. Віра веде зовсім у іншому напрямі, ніж знання.
Е. Муньє
1905-1950 рр.
Франція
Персоналізм, трагічний оптимізм
Особистість-єдина реальність яку ми пізнаємо і водночас створюємо із середини. Індивід це егоцентричне замкнуте я. Особистість - це Я, що перебуває в творчому русі, який з'єднує з світом. Особистість- це прорив до істинного спілкування зі світом. У боротьбі за особистісне буття людина усвідомлює трагічність свого земного існування і, водночас, у цій боротьбі - "надія зневірених".
М.Бубер
1878-1965 рр.
Франція
Персоналізм
Говорить про необхідність звернення до людини і до Бога "Ти", а не як до "Воно". Особистісне відношення "Я-Ти" він протиставляє безособово-егоїстичному "Я-Воно" . Вихід людини за свої межі - це вихід із замкненого в собі людини в безмежну відкритість особистісного спілкування.
П. Тейер де Шарден
1881-1955рр.
Франція
Персоналізм
Проголошує неминучість еволюціонування людини і людства у напрямі до Бога, в результаті чого відбувається персоналі стичне перетворювання всього буття світу. "Треба дивитися за межі наших душ, а не у зворотньому напрямку", - пише він. -У перспективах ноогенезу час і простір дійсно оприлюднюються або, швидше, над оприлюднюються".
В. Франкл
1905
Франція
Персоналізм
Франкл говорить про "екзистенціальний вакуум" сучасної людини, який можна здолати лише на шляху віднайдення сенсу існування. Саме тому Франкл ставить проблему логотерапії - лікування сенсом. Набуваючи сенсу існування, людина виходить за свої межі.
Карл Поппер
1902-1994рр.
Австрія
Постпозитивізм
Під впливом його ідей склалась течія пост позитивізму; обґрунтовував сутність наукової теорії; виходив з того, що, по-перше, наукова теорія повинна мати надлишок емпіричного матеріалу; по-друге, нова наукова теорія має пояснювати усі наслідки старої теорії; по-третє, наукову теорію слід піддавати фальсифікації і спростовувати, якщо з'являються нові факти.
В. Вернадський
1863-1945 рр.
Україна
Матеріалізм
Розробив систему, в якій зливаються в одне ціле природа і соціально-гуманітарна, людська тенденція розвитку науки. Розвиває вчення про неосферу. Один із засновників метрології і радіогеології.
Д. Гумільов
1886-1921 рр.
Росія
Акмеїзм
Переборює розуміння історичного як надприродного, як розглядання історії в комплексі географічних процесів, підкреслює принцип тезоїчності людства і акцентує увагу на надприродності історичного часу.
Арнольд Джозеф Тойнбі
1889-1975 рр.
Англія
Філософія культури
Англійський буржуазний історик і соціолог. Всесвітня історія розглядається ним як послідовний ряд "цивілізацій", що проходять одинакові фази: народження та гибелі.
Клод Леві-Стросс
1908 рр.
Франція
Структуралізм
Розробив принципи структурної антропології, важливе місце в якій посідає тлумачення міфу як фундаментального змісту колективної свідомості; створив оригінальну теорію первісного мислення.
Монтен'є
1689-1755 рр.
Франція
Ідеалізм
Правник і політичний письменник; теоретик конституційної монархії; сформулював основи поділу влади в парламентській системі (законодавча, виконавча, судова).
Ламетрі
1709-1751 рр.
Франція
Матеріалізм
Створив матеріалістичне вчення про душу, основою якого є мозок. Намагається поєднати досягнення прибічників емпіризму та філософів раціоналізму 17-го століття. Вважав, що основою існування людини є саме мозок людини, а не душа.
Дж. Берклі
1685-1753 рр.
Ірландія
Ідеалізм
Ввів в філософію таке поняття як " соліпсизм " та визначив численну кількість субстанцій, насамперед духовних. Основа його критики - це матеріалістично-ідеалістичний номіналізм. Відкидає теорію Локка щодо якостей людини.
0. Конт
1798-1857 рр.
Франція
Позитивізм
Позитивізм Конта ґрунтується на запереченні філософсько-теоретичного пізнання об'єктивної дійсності, пізнання - просте описування фактів, завдання філософії - систематизація "позитивних" знань, знань, що їх дають математика, фізика та інші конкретні науки.
Д. Карнадо
1501-1578 рр.
Рим
Скептицизм
Він вважав, що істина може бути доступна лише небагатьом обраним, а не всьому народу, що слід заборонити вести релігійні дискусії і писати наукові трактати. Люди повинні не розповсюджувати просвітництво і не викликати тим самим хвилювань.
Д. Донцов
1883-1961 рр.
Україна
Український націоналізм
Головне в його теорії - принцип волі, тлумаченої ірраціоналістично; як важливу рису національної ідеології розглядав "національну романтику", що ставить над усе "загальнонаціональну" ідею; наполягав на "нетерпимості", навіть "фанатизмі", без яких не може успішно реалізовуватися національна ідеологія.
Е. Прокопович
1681-1736 рр.
Україна
Ідеалізм
Визнаючи важливу роль чуттєвого досвіду в пізнанні істини, він надавав не меншого значення в її осягненні спогляданню; предмет істинного пізнання - те загальне, що повторюється, тотожне в речах, що відтворюється в поняттях; сутністю методу пізнання визначає як віднайдення невідомого через відоме.
І. Франко
1856-1916 рр.
Україна
Матеріалізм
Рішуче виступав проти релігійно-ідеалістичного світогляду; не зміг послідовно застосувати принципи діалектики та матеріалізму до пояснень суспільних явищ; перехід до соціалізму пов'язував з народною революцією; позиція революційного демократизму.
П. Сорокін
1889-1968 рр.
Росія
Ідеалізм
Засновник теорії стратифікації соціальної та мобільності соціальної.
Д. Чижевський
1894-1977 рр.
Україна
Феноменологія
Вважав, що кожне філософське твердження в історії розвитку людської думки є лише частково правдою, фрагментом і недосконалим відбитком абсолютного.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-igra-kvn-klass-play-and-learn.html
|
Внеклассное мероприятие – Игра КВН 4 класс “Play and Learn”
|
https://doc4web.ru/uploads/files/27/d5af6b2aa941cf0f28bba9b07552db95.docx
|
files/d5af6b2aa941cf0f28bba9b07552db95.docx
|
Внеклассное мероприятие – Игра КВН 4 класс “Play and Learn”
Цель: стимулирование интереса учащихся к изучению предмета
Задачи:
1) Образовательная: расширить кругозор учащихся. Закрепить пройденные темы.
2) Воспитательная: воспитывать культуру взаимоотношений при работе в группе, паре, коллективе. Формировать интерес у учащихся к изучению иностранного языка
3) Развивающая: развивать интеллектуальные и познавательные способности учащихся, готовности помочь друг – другу, культуру общения в разных видах коллективного взаимодействия.
4) Практическая: практиковать учащихся в чтении, письме, говорении;
Оборудование: Магнитофон, проектор, ноутбук, карточки с заданиями, дипломы и подарки участникам
Учитель - ведущий
Hello dear boys and girls!
Today we have a special lesson. It’ a competition “Play and Learn”. Today you will sing songs, ask and answer questions and solve riddles.
I hope the lesson will be interesting for you and you’ll enjoy it. Now let’s start our competition.
We have three teams.
Greeting. First task is to present your team and defend your motto.
Captains, please tell us the name of your team. Team, what is your motto?
(Капитаны представляют свою команду, название и девиз. Жури записывает название в протокол.)
Warming –up task. (1 очко)
Guess what subject it is. You’ll get one point to the right answer.
We make different things with our hands at this lesson. (Handicraft)
We do sums, exercises and count at this lesson (Maths)
We write, answer questions, sing songs, retell, read and translate at this lesson (English)
A lesson where pupils draw beautiful pictures on the paper (Art)
We sing songs and play piano at this lesson. (Music)
We run, jump, play sport games at this lesson.(Physical Education)
Unknown Guest. Children, there was a guest in our classroom. He left some cards on my table. But there was wind. It mixed them. Your task is to make the sentences from the words and guess his name.
(3 конверта каждой команде по 3 предложения с разрезанными словами. (разный цвет для каждого предложения) Команды собирают карточки, читают предложения, угадывают имя гостя. Первая команда, собравшая предложения и угадавшая имя гостя -3 очка, вторая команда - 2 очка, 3 команда – 1 очко )
1 go, I, school, to, don’t
2 I, got, a friend, have, called, Malysh
3 very, can, I, fly, well
(Karlson)( http://www.tvoyrebenok.ru/images/drawings/127.1.jpg)
Rhymes
Find rhymes to these words, write them and give the list to the judges (У каждой команды листок со словами, к которым они подбирают рифму. Закончив - передают на проверку жури. Очки присуждаются по числу правильных слов -рифм)
Bed- rat- sun- snow-
Block- now- men- pan-
Box- too- nine- hi-
His – fall- game-
Let’s sing and dance. Во время проверки ученики танцуют и поют песенку Head and shoulders, knees and toes
But now, let’s have a rest. Let’s sing a beautiful song “Head and shoulders” and dance.
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes
Eyes and ears
And mouth and nose
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes
Many from one. Now, comes next task. Make as many short words as you can out the word “comfortable ”
Write them on the blackboard.
(эстафета. Очки по числу правильных слов)
Proverbs. Let’s see how well you know the proverbs. Continue my sentences. (правильный ответ – 2 очка)
Better late…(than never)
It’s never too..(late to learn)
A good beginning makes …(a good ending)
An apple a day keeps… (the doctor away)
Never put off till tomorrow (what you can do today)
Put the right thing (to the right place)
Match the pairs (Соотнеси пары)
(Для каждой команды иметь таблицу)
Father Frost
Gerda
Mickey Mouse
Hare
Ruslan
Piglet
Winnie-the- Pooh
Lyudmila
Tom
Princess Frog
Wolf
Minnie
Ivan
Juliet
Romeo
Snegurochka
Cheburashka
Crocodile Gena
Kay
Jerry
Irregular verbs
Неправильные глаголы (команды по очереди называют первую форму неправильных глаголов – следующая команда называет вторую форму и называет следующий глагол для 3 команды. Если команда не даёт ответ или не знает глагола – ход переходит к другой команде. Побеждает команда, давшая наибольшее количество правильных ответов.)
Crossword. Now it’s time to do a crossword(очко за правильное слово)
Воронова, Е.Г.
Аглийский язык. 4 ласс. Тесты. Дидактические материалы: к учебнику И.Н. Верещагиной, О.В. Афанасьевой «»/ Е.Г. Воронов. – М.: Айрис-прес, 2007. – 176 с. – (Экспресс-проверка знаний). С. 46
Computer game. Компьютерная игра для капитанов
Let’s sing. Песня «Бинго»
Now children we are going to sing a very funny song about the dog while our judges count the results.”Bingo”
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
B-I-N-G-O B-I-N-G-O B-I-N-G-O
And Bingo was his name-o
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
-I-N-G-O -I-N-G-O -I-N-G-O
And Bingo was his name-o
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
--N-G-O --N-G-O --N-G-O
And Bingo was his name-o
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
---G-O ---G-O ---G-O
And Bingo was his name-o
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
----O ----O ----O
And Bingo was his name-o
There was a farmer had a dog and Bingo was his name-o
---- ---- ----
And Bingo was his name-o
Results. Подведение итогов, вручение призов, грамот каждой команде.
The results of the competition: …
So our competition is over. Let’s say goodbye and congratulate each other.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/klasifikaciya-dogovoriv.html
|
Класифікація договорів
|
https://doc4web.ru/uploads/files/241/23b4f51f764dbc6dc0763ddfd07524c4.docx
|
files/23b4f51f764dbc6dc0763ddfd07524c4.docx
|
2
Курсова робота
з дисципліни зобов’язальне і договірне право
на тему: “Класифікація договорів”
Київ 2004
Зміст
Вступ 3
І Поняття “договір” у цивільному праві 5
ІІ Класифікація договорів за різними ознаками: 6
за поділом прав та обов’язків між сторонами 8
за правилами формування змісту договори 10
залежно від наявності вказівки на строк 11
залежно від способу виникнення 12
залежно від основ укладення 13
залежно від зазначення підстави укладання 14
основні і додаткові договори 15
типові договори 16
залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування 19
залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей 21
залежно на чию користь обумовлено виконання зобов’язань 22
класифікація за О.С. Іоффе 24
класифікація за М. Брагінським і В. Вітрянським 25
за правовими наслідками 26
Господарські договори 28
ІІІ Класифікація договорів у закордонному цивільному праві 31
Висновок 33
Список використаної літератури 35
Вступ
Договір - одна з найбільш древніх правових конструкцій. Раніше його в історії зобов'язального права, що складалося, виникли лише делікти.
Розвиток різних форм спілкування між людьми висунуло потребу в наданні їм можливості за погодженої сторонами волі використовувати запропоновані законодавцем або самим створити правові моделі. Такими моделями і стали договори (контракти).
У нашій країні аж до недавнього часу основна маса договорів – це ті, котрі з'єднували між собою головних учасників тодішнього економічного обороту - державні, а також кооперативні й інші громадські організації, - полягала у виконанні або для виконання планових актів. Воля контрагентів у таких договорах складалася під прямим або непрямим впливом вихідних від державних органів завдань. Тим самим договір утрачав свою основну ознаку: він лише з великою часткою умовності міг вважатися результатом досягнутого контрагентами згоди. Іншого і бути не могло, якщо врахувати, що плановий акт визначав у виді загального правила, які саме організації, про що, коли й у якому обсязі повинні були укладати договори на передачу товарів, виконання робіт або надання послуг.
Тенденція до підвищення ролі договору, характерна для всього сучасного цивільного права, стала виявлятися в останні роки в усе зростаючому обсязі й в сучасній Україні. Ця тенденція в першу чергу пов'язана з визнанням приватної власності і поступовим заняттям нею командних висот в економіці, звуженням до необхідних меж державного регулювання господарської сфери, установленням волі вибору контрагентів. Новий ЦК України не тільки проголосив "волю договорів", але і створив необхідні гарантії для її здійснення.
Різноманітність цивільних відносин обумовлює широке коло цивільних договорів. Кожному цивільному договорові властиві як загальні ознаки, так і ознаки притаманні саме цьому виду цивільних договорів.
Проблеми, що пов’язанні із класифікацією договорів відносяться до числа давніх проблем цивілістики. Наявність в усіх договорів загальних ознак – співпадання волі та волевиявлення, правомірність дії, дія принципу допустимості й свободи договору не виключає можливість їх класифікації. Класифікація договорів дозволяє вирішити ряд важливих завдань. Виявлення загальних типових рис договорів та різниць між ними полегшує для суб’єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту діяльності, що регулюється, створює можливість на науковій основі систематизувати законодавство про договори.
І Поняття “договір” у цивільному праві
Зобов’язальне право є основним розділом римського (і будь-якого іншого) приватного права. Воно регулює майнові відносини в сфері виробництва і цивільного обороту. Предметом зобов’язального права є певна поведінка зобов’язальної особи, її позитивні чи негативні дії. Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань не тільки в римському, а й в сучасному цивільному праві є договір. Римське договірне право - перше всесвітнє право суспільства товаровиробників. Договори були основною правовою формою, за якою здійснювався величезний товарний і господарський обіг Стародавнього Риму. Римляни створили розгалужену систему договорів, яка забезпечувала надійну правову основу ділових відносин. Багато договорів, розроблених римськими юристами були рацифіцировані середньовіковими економічними формаціями, а будучи пристосованими до нових умов, збереглися і в сучасному праві.
Однією з поширеніших підстав виникнення зобов’язань закон називає договір (ст. 11, 509 ЦК України). Поняття договору розкривається через поняття правочину, оскільки договір є одним з видів правочинів. Договором є домовленість двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків (п. 1 ст. 626 ЦК України).
Договору властиві ознаки: 1) в договорі виявляється воля двох чи декількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) договір – це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права, набуваючи там певних специфічних рис.
ІІ Класифікація договорів за різними ознаками:
Класифікація будь-якого поняття припускає його поділ на кілька видів (типів). Як відзначає М. И. Брагінский, такий поділ може бути зроблено двома способами:
дихотомія, або інакше "поділ надвоє". За її допомогою, використовуючи послідовно визначену підставу (критерій), ділять поняття на дві групи, одна з яких характеризується наявністю цієї підстави, а інша – її відсутністю. Подібний розподіл може бути застосовано до одного і того самого поняття використано багаторазово за умови, що кожен раз використовується інша підстава.
за допомогою визначених основ створюється в принципі необмежене число груп. У кожній з них зазначені підстави відповідним чином індивідуалізуються.
Дихотомія, застосовуючи к договорам, має двояке значення. Відповідний розподіл допомагає виявити головні особливості окремих договорів, але одночасно і шляхи формування нових договорів.
Класифікація договорів має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення загальних типових рис договорів та різниць між ними полегшує суб’єктам правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регулюємої діяльності. Наукову класифікацію договорів можна проводити за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться. Класифікація договорів має сприяти з’ясуванню їх природи і змісту, виявленню властивих їм спільних рис та особливостей, дальшому вдосконаленню законодавства про договір.
Оскільки договір є різновидом угоди, то класифікація договорів може проводитись за тими ж критеріями, що й класифікація угод (консенсуальні й реальні, оплатні й безоплатні, абстрактні й казуальні тощо). Але договорам властиві й певні особливості, що зумовлюють зустрічним характером волевиявлення учасників, тому в основу поділу договорів можна покласти нові критерії. Мал. 1. Класифікація договорів за різними критеріями
за поділом прав та обов’язків між сторонами
За ознакою поділу прав та обов’язків між сторонами у зобов’язанні розрізняють односторонні та двосторонні договори. Односторонній договір – це коли одна сторона (особа) бере на себе обов’язок перед другою стороною (особою) вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. До односторонніх договорів належать переважно так звані реальні договори. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) має право вимагати повернення переданих другій стороні (позичальнику) у власність грошей або речей, визнаних родовими ознаками, а позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку саму суму або рівну кількість речей того самого роду і якості (ст. 1046 ЦК України). Односторонніми є договори дарування, позики, безоплатного користування майном тощо. Отже, в односторонньому договорі одна сторона є лише кредитором, а інша – лише боржником.
Більшість цивільно-правових договорів є двосторонніми. Двосторонній договір – це договір за яким права та обов’язки покладено на обидві сторони зобов’язання, що виникло з цього договору. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцю
Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, поставка, оренда, комісія тощо). так, наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцю певну річ і має право вимагати від покупця сплати покупної ціни, а покупець, навпаки, зобов’язаний сплатити продавцю визначену договором грошову суму і вимагати від нього передання речі. Таким чином, у двосторонніх договорах кожна із сторін є водночас і кредитором і боржником: кредитором - відносно того, що вона має право вимагати від другої сторони, і боржником – відносно того, що вона зобов’язана вчити на користь другої сторони. Права і обов’язки сторін у двосторонніх договорах завжди взаємопов’язані між собою. Отже, поки одна сторона не виконає свій обов’язок, інша сторона не може реалізувати своє право.
за правилами формування змісту договори
Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні й безіменні. Іменні це ті, які мають легальну назву, представлені в ЦК України або в інших нормативних актах, що визначають їх поняття, коло прав та обов’язків сторін (Закон “Про лізинг”, Закон “Про оренду державного та комунального майна”). Безіменні договори безпосередньо законодавством не регулюються, але сторонами на практиці застосовуються (агентний договір, франчайзинг, інжиніринг тощо).
залежно від наявності вказівки на строк
Залежно від наявності вказівки на строк договори бувають строковими і безстроковими.
У безстрокових договорах не визначається ні момент вступу їх у дію, ні момент припинення. Така угода, як правило, негайно набирає чинності і припиняється на вимогу однієї із сторін (наприклад, договір майнового найму, укладений на невизначений термін).
Строковими є договори, у яких визначено момент виникнення у їх сторін прав і обов'язків, тривалість існування зобов'язання, момент припинення тощо.
Від строкових необхідно відрізняти умовні договори, у яких виникнення, зміна або припинення цивільних прав і обов'язків пов'язується з настанням певної обставини. Для того, щоб договір був визнаним умовним, ця обставина мусить мати місце в майбутньому, і до того ж невідомо, настане вона чи ні.
Отже, умовні договори відрізняються від строкових тим, що строк настає завжди, а от умова може настати, а може і не настати.
залежно від способу виникнення
Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні договори.
Консенсуальні договори (від лат. консенсус - угода ) - це такі, які виникають у момент намірів сторін, виражених словами або конклюдентними діями, тобто достатньо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З моменту досягнення згоди договір вважається укладеним, у його сторін виникають відповідні права і обов'язки. Так, досягнення сторонами договору купівлі-продажу згоди щодо предмета й ціни породжує обов'язок продавця передати річ у власність покупця і зустрічний обов'язок покупця сплатити певну грошову суму (ст.662, 692 ЦК України).
Для укладання реального договору (від лат. геs - річ) необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору. Поки передача речі не відбудеться, договір не вважається укладеним. Наприклад, реальною угодою є договір позики (ст. 827 ЦК України доки гроші не передані позичальнику, права і обов'язки у сторін не виникають). Отже, обіцянка дати гроші у позику не означає, що потенційний позичальник набуває права вимагати виконання цієї обіцянки.
Для укладання формального договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній формі, що визначена законом (наприклад, рента ст. 732 ЦК України, дарування ч. 2-4 ст. 719 ЦК України). Форма договорів письмова або нотаріальна, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Як консенсуальний, так і реальний договір може бути формальним .
залежно від основ укладення
По підставах укладення усі договори діляться на вільні та обов'язкові. Вільні - це такі договори, укладення яких цілком залежить від розсуду сторін. Укладення же обов'язкових договорів, як це випливає із самої назви, є обов'язковим для однієї або обох сторін. Більшість договорів носить вільний характер. Вони укладаються за бажанням обох сторін, що цілком відповідає потребам ринкової економіки.
Однак в умовах економічно розвитого суспільства зустрічаються й обов'язкові договори. Хоча в законі і проголошено свободу договорів, але реально, якщо аналізувати законодавство, що регулює різні відносини, ми побачимо безліч випадків, коли укладення договорів є обов’язковим для однієї із сторін. Обов'язок укладання договору може випливати із самого нормативного акта. Наприклад, у силу прямої вказівки закону у випадках створення юридичної особи укладання договору банківського рахунка стає обов'язковим як для банківської установи, розташованого по місцю реєстрації юридичної особи, так і для створеної юридичної особи. Юридичний обов'язок укласти договір може випливати і з адміністративного акта. Так, видача місцевою адміністрацією ордера на житлове приміщення ставить за обов'язок житлово-експлуатаційній організації укласти договір житлового наймання з тим громадянином, якому виданий ордер.
залежно від зазначення підстави укладання
Залежно від зазначення підстави (цілі) договору для його дійсності, угоди поділяються на абстрактні й каузальні.
Договори, в яких чітко визначено підстави їх укладення, називаються каузальними (від лат. causa - причина). Дійсність такого договору залежить від законності і досяжності мети. До них належить більша частина цивільно-правових договорів (купівля-продаж, доручення, зберігання тощо).
Абстрактними вважаються договори, у яких не визначено підстави їх здійснення. Абстрактний договір є дійсний у будь-якому випадку, якщо дотримано його форму. Найбільш яскравим прикладом абстрактного договору є видача векселя. Вексель містить зобов'язання однієї особи сплатити певну грошову суму іншій особі, але при цьому не мають значення підстави, з яких було видано вексель: чи була позика, чи купівля-продаж, чи ще щось.
основні і додаткові договори
Особливість відміни зазначених договорів заключається у тому, що судьба кожного з договорів, віднесених до групи додаткових, похідна від судьби основних. І навпаки, основні договори незалежні, а отже, визнання додаткового договору недійсним на юридичну силу основного договору не впливає. Найбільш розповсюдженим різновидом додаткових договорів є ті, що виникають у зв’язку з вказаними в Цивільному кодексі способами забезпечення виконання зобов’язань – неустойка, порука, завдаток, застава.
Додатковий договір володіє відносною самостійністю, котра, проявляється у тому, що він визнається укладеним з моменту, коли сторони досягнуть згоди за його умовами. З відносної самостійності додаткового договору витікає відсутність необхідності придати йому особу форму. Мається на увазі, що умови додаткового договору можуть бути включені у текст основного. І все рівно навіть при такому варіанті мова йдеться про два договори.
типові договори
У визначенні змісту договорів, які укладаються між організаціями і громадянами, важлива роль належить типовим, або зразковим, договорам. Типові договори є передусім уніфікованим засобом (взірцем), що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин. Крім того, типовий договір – це своєрідний нормативно-правовий акт, який заповнює правове регулювання певної сфери господарських відносин через недостатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили. Типові договори часто використовують при укладанні так званих публічних договорів і договорів про приєднання.
Публічний договір є узагальненим поняттям договорів, що укладаються у різних сферах обслуговування громадян і юридичних осіб (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Публічним визнається договір, у якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. Наприклад, якщо організація, що займається готельним обслуговуванням, не має право при наявності вільних місць відмовити громадянину в наданні готельних послуг. При цьому ціна товарів (робіт, послуг) та інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Підприємець не повинен надавати переваги одній особі над іншою щодо укладання публічного договору, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Відмова підприємця від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або послуги не допускається (ст. 633 ЦК України), у випадку необґрунтованого ухилення від укладання договору споживач має право також вимагати відшкодування спричинених збитків. Єдиною можливою основою для звільнення підприємця від укладення публічного договору є відсутність у нього можливості надати споживачу відповідні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи. Наприклад, організація, що займається готельним обслуговуванням, відмовляє громадянину в наданні готельних послуг через відсутність вільних місць. При цьому тягар доказування відсутності можливості для укладення договору закон покладає на підприємця.
Договором про приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Наприклад, договором приєднання може бути договір перевезення, де у якості форми договору виступає транспортна накладна (коносамент або інший документ на вантаж, що передбачено статутом або кодексом). Договір приєднання також застосовується при взаємодії з масовим споживанням, де неможливо кожен раз домовлятися про умови договору (наприклад, договір банківського вкладу, договір побутового прокату). Наприклад, важко собі представити, що робітник побутового прокату кожен раз буде садитися за стіл переговорів з кожним громадянином розробляти індивідуальні умови побутового прокату. Сторона, яка приєдналась до договору, може вимагати розірвання або зміни договору, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону звично надаваних їй прав, включає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язань або містить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдналася, виходячи зі своїх розумних інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимоги щодо зміни або розірвання договору виявила сторона, що приєдналась у зв’язку зі здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона яка надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналась, знала або повинна була знати, на яких умовах укладає договір (ст. 643 ЦК України).
залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування
Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування договори поділяють на оплатні й безоплатні.
У безоплатних договорах обов'язок здійснити матеріальні витрати має лише одна із сторін. Інша сторона не обтяжена будь-якими обов'язками. Прикладом може бути договір дарування, в якому одна сторона безоплатно передає майно у власність іншій.
Оплатні договори характерні наявністю зустрічного еквівалентного надання матеріальних чи нематеріальних благ. Платність у договорі може виражатися у передачі грошей, речей, наданні зустрічних послуг. Наприклад, в договорі купівлі-продажу одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість у грошах.
Більшість договорів носять оплатний характер, що відповідає природі суспільних відносин, регульованих цивільним правом.
Оплатні договори поділяють на комутативні і алеаторні.
Комутативні договори (від лат. commutare - змінювати, переміняти) – це договори, при укладанні яких сторонам заздалегідь відоме співвідношення та обсяг прав і обов’язків сторін. Більшість сторін у цивільному праві – комутативні. Так при укладанні договору купівлі-продажу, покупець передбачає, що за передачу продавцю конкретну суму грошей він набуде у власність передану договором річ. А продавець відповідно розуміє, що замість майна яке він втратить, він отримає певну суму грошей.
Алеаторні договори (від лат. аlleator - азартний гравець) – це договори на ризик, тобто при укладанні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов’язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежить від випадку. Алеаторний договір містить у собі умову, яка робить неможливим точне обчислення на момент укладання договору вигоди і можливих збитків у разі виконання договору. Скажімо, при укладанні договору довічного утримання не можна визначитися, для кого він вигідний, оскільки смерть відчужувача може припинити договір через день, а може і через 30 років. До алеаторних можна віднести договір страхування, оскільки настання страхового випадку і, відповідно, сплата страхової суми від сторін не залежить.
залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей
Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв’язки, договори можна поділити на попередні й основні. У практиці ділового спілкування часто ведуться переговори або листування між суб’єктами господарювання з приводу створення у майбутньому нових ринкових структур або проведення якихось спільних господарських заходів. Такі ділові стосунки нерідко оформлюються попереднім договором. За попереднім договором сторони зобов’язуються у певний строк укласти у майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють встановити предмет договору, а також інші суттєві умови договору. Так, сторони можуть заключити договір, за яким власник житлового будинку зобов’язується продати його покупцю, а покупець купити його на початку літнього сезону. У вказаному попередньому договорі обов’язково повинно міститися умови, що дозволяють визначити той жилий будинок , який у майбутньому буде проданий, а також його продажну ціну. Основним договором вважається такий договір, укладення якого передбачено попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладанні основного договору. Сторона, яка обґрунтовано ухиляється від укладання основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зумовлені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов’язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір (протокол) про наміри, в якому не виявлено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків (п. 2 ст. ЦК України).
залежно на чию користь обумовлено виконання зобов’язань
Залежно на чию користь обумовлено виконання зобов’язань за договором, вони, як правило, укладають на користь їхніх учасників (двох сторін або однієї із сторін) і право вимагати виконання таких договорів належить тільки їх учасникам. Разом з тим зустрічаються і договори на користь осіб, що не приймали участі в їхньому висновку , тобто договори на користь третіх осіб. Договори на користь третьої особи – коли особа, яка уклала договір, обумовила виконання зобов’язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як сторона за договором, так і третя особа, на користь якої оговорено виконання. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові договору. У п. 3 ст. 636 ЦК України передбачено також, що з моменту вираження третьою стороною наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено законодавством чи договором, не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої сторони.
Наприклад, якщо орендар уклав договір страхування орендованого майна на користь його власника (орендодавця), то право вимоги виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку належить орендодавцеві, на користь якого й укладений договір страхування. І тільки в тому випадку, коли третя особа відмовилася від права, наданого йому за договором, кредитор може скористатися цим правом, якщо це не суперечить законові, іншим правовим актам і договорові. Так, у приведеному прикладі орендар, що уклав договір страхування на користь орендодавця, тільки в першому випадку вправі вимагати виплати йому страхового відшкодування, коли останній відмовився від права на його одержання. Разом з тим у самому договорі можуть бути передбачені інші наслідки відмовлення третьої особи від приналежних йому права вимоги. Наприклад, у приведеному вище прикладі в договорі страхування може бути передбачено, що у випадку відмовлення орендодавця від одержання страхового відшкодування, останнє орендареві не виплачується. Прикладом також є договір змішаного страхування життя, за яким у випадку смерті застрахованого, страхова сума виплачується вигоданабувачеві – зазначеній в договорі третій особі.
класифікація за О.С. Іоффе
Класифікацію цивільно-правових договорів можна здійснювати за належністю їх до певного типу, виду (різновиду) договору або змішаного договору.
На думку О. С. Іоффе, договірний тип виділяється за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або колом юридичних умов, об’єктивно необхідних для утворення даного договірного зобов’язання. Коли ж договори подібні як за покладеними в їх основу матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, вони співвідносяться між собою як різновиди одного і того ж договірного типу.
Якщо ж укладений договір опосередковує два або кілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні для формування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором. Так, договори побутового підряду і на виконання проектно-розвідувальних робіт об’єднуються як різновиди одним підрядним типом договору, бо спрямовуються на передачу результатів робіт. Змішаним договором, у якому містяться елементи договорів різних типів, є, зокрема, договір оренди майна з правом його викупу. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про договори, елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору (п. 2 ст. 627 ЦК України).
класифікація за М. Брагінським і В. Вітрянським
М. Брагінський і В. Вітрянський пропонують багатоступінчасту класифікацію – договори, об’єднані у певні групи, на кожному наступному рівні відображають особливості попередніх. На їх думку, система цивільно-правових договорів повинна виглядати в такий спосіб:
На першому рівні залежно від спрямованості правового результату всі договори поділяють на чотири групи, які спрямовані на 1) передачу майна; 2) виконання робіт; 3) надання послуг; 4) заснування різноманітних утворень.
На другому рівні першу групу договорів залежно від підстави передачі майна поділяють на договори оплатної і безоплатної передачі майна. Другу групу договорів залежно від того, на кому лежить ризик випадкового неотримання результату, поділяють на договори, де ризик несе підрядчик, і на договори, де ризик несе замовник. Третю групу договорів на другому рівні, як і першу групу, поділяють на договори оплатні і безоплатні, а четверту залежно від цілей об’єднання – на договори зі створення юридичної особи і договори зі спільною господарською діяльністю.
Третій рівень поділу має тільки перша група договорів: залежно від обсягу переданих прав виділяють договори з оплатної передачі майна у власність, господарське відання або оперативне управління; оплатної передачі майна у користування; передачі безоплатного майна у власність господарське відання або оперативне управління; передачі майна в безоплатне користування.
за правовими наслідками
Групування договорів можливе і за тими правовими наслідками, створення яких домагаються учасники відносин. Якщо проаналізувати систему ЦК України, то можна зробити висновок, що договірні інститути у ньому розміщено за ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів. Поклавши в основу зазначений критерій, можна виділити такі групи цивільно-правових договорів:
договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління:
купівля-продаж,
поставка,
контрактація,
позика,
міна,
дарування,
постачання енергетичних ресурсів;
договори про передачу майна у тимчасове користування:
майновий найм,
оренда,
житловий найм,
побутовий прокат,
безоплатне користування майном,
лізинг тощо;
договори про виконання робіт:
побутовий підряд,
підряд на капітальне будівництво,
підряд на виконання проектних і розвідувальних робіт,
на виконання аудиторських робіт ;
договори про передачу результатів творчої діяльності:
авторські,
ліцензійні договори,
договори про передачу науково-технічної продукції ;
договори про надання послуг:
перевезення,
страхування,
доручення,
комісія,
схов про посередницькі послуги,
довічне утримання,
кредитний договір;
договори про спільну діяльність:
установчий договір,
угоди про науково-технічне співробітництво.
Зрозуміло, що навіть у межах кожної окремої групи договорів дається лише приблизний перелік деяких видів договорів, бо відповідно до п. 2 ст. 11, п. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають як з договорів, передбачених законом, так і договорів, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.
Господарські договори
Здійснення підприємництва як безпосередньої самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності підприємця по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку неминуче пов’язано з використанням договору як правової форми, якою опосередковується реалізація на еквівалентних засадах результатів цієї діяльності. Суб’єктам підприємництва доводиться укладати різні за своїм характером договори, які регулюються як нормами ЦК України, так і інших нормативних актів (купівлі-продажу, поставки, перевезення, лізингу, консигнації, банківського кредиту тощо).
Господарським (підприємницьким) договором вважають такий цивільно-правовий договір, в якому обома сторонами або хоч би однією з них є юридичні чи фізичні особи – підприємці і за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.
Господарському договорі поєднуються як загальні ознаки, властиві всякому цивільно-правовому договору, так і особливі риси, які можна звести до таких:
По-перше, суб’єктами цього договору є юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.
По-друге, зміст господарського договору становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.
По-третє, для деяких видів підприємницьких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх укладання (підписання), обліку та реєстрації.
По-четверте, певні особливості можуть характеризувати порядок виконання або умови відповідальності сторін за підприємницьким договором (наприклад, відповідальність підприємця як професійного зберігача незалежно від його вини).
Серед господарських договорів окремо можна виділити біржові угоди (договори). Відповідно до ст.. 15 Закону Україна “Про товарні біржі” біржовою угодою визнається угода, яка відповідає таким умовам: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за її вчиненням дня.
Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальним зборами членів біржі або біржовим комітетом, можуть бути передбачені різні види біржових угод. Розрізняють, зокрема, форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони.
Форвардний контракт – це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери тощо) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін під час укладання форвардного контракту.
Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.
Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
На біржах укладаються й інші господарські договори.
Угода з гарантією, за якими один контрагент виплачує другому в момент їх укладання наперед визначену суму, що гарантує виконання ним своїх обов’язків. Якщо суму, що гарантує угода, вносить покупець, вона оформляється як “угода з гарантією на покупку”, а якщо суму вносить продавець, - як “угода з гарантією на продаж”.
Угоди з кредитом – це угоди, за якими товар набувається брокером (брокерською конторою) за рахунок банківського кредиту з наступною реалізацією його в порядку біржового торгу.
Угоди з премією – це угоди, за якими сторони наперед обумовлюють доплату до купівельної ціни або знижки з продажної ціни.
Угоди з правом продавця або покупця змінити кількість товару, який продається (поставляється), тобто вдвічі або в кілька разів збільшити обсяг порівняно з кількістю, зазначеною в угоді, тощо.
ІІІ Класифікація договорів у закордонному цивільному праві
Під договором у праві країн континентальної Європи розуміється угода, спрямоване на встановлення, припинення або зміну прав і обов'язків (ст. 1101 Французького ЦК, параграф 305 Німецького ЦУ). У різних закордонних правових системах розрізняють договори односторонні і двосторонні; договори алеаторні (ризикові), договори казуальні й абстрактні. В Французькому ЦК міститься ще спеціальна вказівка на різницю договорів оплатних і безоплатних, або благодійних (ст. 1105, 1106). В англійському праві та у праві США договори розділяються на формальні, або договори "за печаткою" (contracts under seal), і договори прості (sіmple contracts).
Алеаторними договорами вважаються договори, у яких втрата або вигода кожної зі сторін залежить від настання того або іншого випадку (наприклад, договір страхування, договір парі). В Французькому ЦК алеаторним договорам протистоять комутативні договори, котрі не засновані на ризику.
Казуальними обов'язковими договорами визнаються такі, з яких видні "підстави" створюваних договором зобов'язань, наприклад, договір купівлі-продажу. У ньому "підставою" зобов'язання покупця є передача йому проданої речі у власність, а "підставою" зобов'язання продавця - одержання покупної ціни. Договори, у яких не виражені "підстави" створюваних ними зобов'язань, є абстрактними договорами, як наприклад, вексель. Зазначена різниця між казуальними й абстрактними договорами проводиться в цивільному праві континентальних європейських країн, зокрема у французькому праві.
У праві Англії і США проводиться розподіл договорів на договори "формальні", що не вимагають для своєї юридичної чинності існування зустрічного задоволення на користь особи, що зобов'язується (consіderatіon), і договори прості, котрі недійсні при відсутності зазначеного зустрічного задоволення.
Висновок
Прийняття нового Цивільного кодексу України ознаменувало новий етап у правовому регулюванні договірних відносин учасників цивільного обороту.
При переході українського суспільства до ринкової економіки неухильно підсилюється значення цивільно-правового договору. Договір виступає найважливішим засобом індивідуального правового регулювання майнових і немайнових відносин.
Ще в Древній Русі було слово "домовленість", що перетворилася згодом у "договір", і його синонім "ряду". Ці слова дотепер збереглися в приказках: "Договір дорожче грошей", "Не було би рядові, не було б і суперечки". Самі того не відаючи, ми укладаємо договори буквально щодня. Якщо вірно, що різні науки мають різне представлення про життя, мабуть, юрист міг би з повною твердістю сказати: "Життя людини – безперервне укладення незліченної кількості договорів".
Договір являє собою одне із самих унікальних правових засобів, у рамках якого, у багатьох випадках, інтерес кожної сторони, може бути вдоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Це і породжує загальний інтерес сторін в укладанні договору і його належному виконанні. Тому саме договір, заснований на взаємній зацікавленості сторін, здатний забезпечити таку організованість, порядок і стабільність в економічному обороті, яких неможливо домогтися за допомогою самих твердих адміністративно-правових засобів.
З поняттям та умовами договору тісно пов’язане питання з їх класифікацією. У теорії зобов’язального права існує безліч класифікацій договорів, більшість яких будується або за економічним, або за юридичним критерієм, або за різними варіантами поєднання того й іншого критерію. Першочергове значення договорів у цивільному обороті обумовило включення у Цивільний кодекс України безліч норм, які відносяться до нього. Серед таких норм необхідно виділити по меншій мірі дві групи: по-перше, загальні положення, котрі визначають зміст окремих договорів, і, по-друге правила о типових договорах. Класифікація договорів полегшує застосування окремих норм саме до того чи до іншого типу договору. Крім того, вона дає можливість виявляти риси подібності і відмінності правового регулювання тих чи інших суспільних відносин, сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства.
Список використаної літератури
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-ІV зі змінами і доповненнями.
Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. – К.:
И.С. Перетерский / Римское частное право/ - М., 1994.
К. Дудорова Алеаторні (ризикові) договори: деякі питання законодавчого регулювання// Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №3.
О. Герасимчук Місце договорів за участю суб’єктів підприємницької діяльності в системі цивільно-правових угод// Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №9.
Харитонов Е.О. Гражданское право: Учебное пособие. / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. –К.: АСК, 2002.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.1.
Цивільний кодекс України: Коментар – Х.: “Одісеей”, 2003.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-na-temu-friendsip.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку на тему "Friendship", "Gold Fish"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/69/0e5e8b9f66f578f3da3b211f8697ff7b.docx
|
files/0e5e8b9f66f578f3da3b211f8697ff7b.docx
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ ДЛЯ НЕДЕЛИ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА.
I. ПРИВЕТСТВИЕ
Команды представляются друг другу, объясняют название команды и девиз.
1. “Friendship”, “Gold Fish”.
2. “A Friend in need is a friend indeed”, East or West”.
II. КОНКУРС КАПИТАНОВ
Каждому капитану по очереди задают по 5 вопросов. Это своего рода блиц-конкурс. При этом учитывается не только правильность ответов, но и скорость, с которой даются ответы.
Вопросы первому капитану:
1. What is the nickname of British flag? (Union Jack)
2. What is the national Scottish costume called? (kilt)
3. What is the nickname of a guest who comes on New Year’s morning first? (First Foot)
4. What’s the colour of London taxies? (black)
5. Who can you see on the top of the column on Trafalgar Square in London? (Admiral Nelson)
Вопросы второму капитану:
1. Who lived in Sherwood Forest? (Robin Hood)
2. What do many children usually say when they knock on their neighbours’ door on Halloween? (“Trick or Treat?”)
3. What’s the colour of double-deckers in London? (red)
4. What is the nickname of the American flag? (Stars and Stripes)
5. What person in London has the address 10, Downing Street? (British Prime Minister)
III. КОНКУРС ПОСЛОВИЦ И ИДИОМ
Команды получают два вида карточек, на которых представлены как английские пословицы и идиомы, так и их русские эквиваленты. Сначала одна команда по порядку зачитывает английские пословицы, а в это время другая команда должна найти русский эквивалент каждой из них. Затем – наоборот. За каждый правильный ответ – 1 очко. Выигрывает та команда, которая наберет больше очков.
To beat the air толочь воду в ступе
Score twice before you cut once семь раз отмерь - один раз отрежь
Better late than never лучше поздно, чем никогда
East or West – home is best в гостях хорошо, а дома лучше
My home is my castle мой дом - моя крепость
Live and learn век живи – век учись
All’s well that ends well все хорошо, что хорошо кончается
Curiosity killed the cat любопытной Варваре на базаре нос оторвали
As hungry as a hunter голоден как волк
Rome was not built in a day Москва не сразу строилась
A friend in need is a friend indeed друг познается в беде
Business before pleasure делу – время, а потехе - час
Tastes differ о вкусах не спорят
To be on the tip of one’s tongue вертится на языке
Keep one’s fingers crossed надеяться на удачу
Wishes don’t wash dishes без труда не вынешь рыбку из пруда
IV. УГАДАЙТЕ ЛИТЕРАТУРНОГО ГЕРОЯ
Командам зачитываются выдержки из литературных произведений на русском языке. По приведенным в них описаниям команды должны угадать литературного героя, назвать его и автора произведения.
1.Гарри чуть не ахнул от удивления, но удержался. На кровати сидел маленький человечек ушами напоминавший летучую мышь, и таращил на него выпученные зеленые глаза величиной с теннисный мяч. Гарри сразу его узнал – это он утром следил за ним из кустов живой изгороди. Человечек не сводил с него глаз, Гарри отвечал тем же.
(Дж. К. Ролинг Гарри Поттер и тайная комнат»).
2. Она была сплошь черная как чернила, но с отметинами видными на свету. Никто в джунглях не хотел бы становиться ей поперек дороги, ибо она была хитра, как шакал, отважна как дикий буйвол, и бесстрашна, как раненный слон. Зато голос у нее был сладок как мед, а шкура – легче пуха.
(Р. Киплинг Барига. Маугли.)
3. Однажды летом она со своей сестрой Лорин сидела на зеленой полянке неподалеку от реки. Было жарко и ничего не хотелось делать, даже собирать цветы. Ужасно хотелось спать, и она прилегла на траву. Вдруг мимо нее проскочил Белый Кролик, бормотавший про себя: «Ну, вот опять опаздываю!» «С каких это пор кролики заговорили?» - подумала девочка. Тут Кролик вынул из жилетного кармана часы и заторопился, и заспешил еще больше. Пока она, запыхавшись, бежала за ним и раздумывала, положено ли кроликам вообще иметь часы, тот пропал из виду, так как скрылся в огромной кроличьей норе. Времени на раздумья уже не было, и девочка ринулась вниз за Белым Кроликом. Падала она очень медленно.
(Л. Кэрролл Алиса. Алиса в стране Чудес)
4. Был прекрасный летний день. «Сегодня воскресенье, в школу идти не надо. Ну почему мне придется сегодня работать? Почему именно я должен белить этот забор?» - думал мальчик, идя по улице с ведром белил и огромной кистью. «Какая тяжелая жизнь. А ведь скоро мимо пройдут ребята», - подумал он и принялся за работу. Забор был длинный и очень высокий.
(М. Твен. Том Сойер. Приключения Тома Сойера и Геккльберри Финна.)
5. Когда он очнулся, было уже утро и шторм уже кончился. Корабль был виден не так далеко, но одна его половина уже полностью ушла под воду. Добравшись до него вплавь, человек стал в первую очередь искать именно те инструменты, при помощи которых он смог бы построить плот. Вскоре нужные ему вещи отыскались в двух больших ящиках. Тогда, собрав все, что еще могло пригодиться ему на острове (одежду, посуду, английский флаг, фонарь и еду), он принялся за работу.
(Д. Дефо Робинзон Крузо. Приключения Робинзона Крузо)
6. Когда начались танцы, он увидел юную и очень красивую незнакомую девушку. Она была так прекрасна, что он тут же влюбился в нее и сразу забыл о Розалине. Не успел он подойти и заговорить с ней, как тут же появился ее кузен Тибальд. Драки было не миновать, но вмешался старый Капулетти, и молодому человеку пришлось уйти. Однако домой он не пошел, а отправился в сад семейства Капулетти и устроился под балконом предмета своей любви.
(У. Шекспир Ромео. Ромео и Джульетта)
Музыкальная пауза.
V. ПРОСЛУШАЙТЕ И УГАДАЙТЕ ЗАГАДКИ В СТИХАХ.
Without a tongue, У меня ты не найдешь
Without an ear ни язык ни уши,
I can speak, но умею петь я все,
And sing, говорить
And hear. и слушать.
(cassette-recorder)
Counting out rhymes
One, one, one Three, three, three
Little dog run. Birds on the tree.
Two, two, two Four, four, four
Cats see you. Rats on the floor.
How many animals can you see in all? (10 animals)
Apples
One little apple on a tree And four apples on the floor
Two apples for you and me The apples are good and sweet
Three apples by the door Can you count them all, Pete?
(10 apples)
My face is black,
As black as night.
On it, with chalk
All students write.
(blackboard)
VI. СОСТАВЬТЕ СЛОВА
Каждая команда получает по две карточки. Необходимо вставить английские буквы, чтобы получить английские прилагательные, русские эквиваленты которых находятся тут же.
f
o
u
s
s
o
u
s
Серьезный
Знаменитый
w
f
u
l
b
f
u
l
Красивый
Чудесный
s
t
a
l
s
a
l
Сенсационный
Сентиментальный
h
y
a
g
Счастливый
Удивительный
VII. ОТВЕТЬТЕ НА ВОПРОСЫ О СТРАНАХ ИЗУЧАЕМОГО ЯЗЫКА
Quiz: “Do you know Britain?”
1. What are the colours of the British flag?
a) blue, red and white b) blue and red c) blue and white
2. How many pence are there in one pound?
a) 100 b) 90 c) 10
3. What do the English often put in their tea?
a) jam b) milk c) lemon
4. Which holiday is on December 25?
a) St. Valentine’s Day b) Easter c) Christmas
5. Where can you always see ravens in London?
a) near the Thames
b) near the Houses of Parliament
c) near the Tower of London
6. In what city were the famous “Beatles” born?
a) London b) Glasgow c) Liverpool
7. What place was built by King Arthur and the wizard Merlin?
a) Stonehenge b) The Tower of London c) Camelot
(Key: 1.a; 2.a; 3.b; 4.c; 5.c; 6.c; 7.c)
Quiz: “Do you know the USA?”
1. How many states are there in the USA?
a) 50 b) 52 c) 49
2. Who was the first President of the USA?
a) George Washington
b) Abraham Lincoln
c) John Kennedy
3. What is the biggest state in the USA?
a) Texas b) Alaska c) California
4. What city is the Statue of Liberty in?
a) Miami b) Washington D. C. c) New York
5. What American holiday is on the fourth Thursday in November?
a) Halloween
b) Independence Day
c) Thanksgiving Day
6. What is a very famous amusement park near Los Angeles?
a) Marine World b) Malibu c) Disneyland
7. What is the most popular sport in the USA?
a) tennis b) baseball c) basketball
(Key: 1.a; 2.a; 3.a; 4.c; 5.c; 6.c; 7.b)
VIII. ДАЙТЕ ЛИТЕРАТУРНЫЙ ПЕРЕВОД
Командам предлагаются карточки со стихами об английских народных предметах. Задача каждой команды – перевести данные четверостишия как можно более творчески и интересно.
A Good Omen
See a pin and pick it up-
All that day you’ll have good luck.
See the pin and let it lay-
You’ll have bad luck all that day.
Weather Omen
Evening red and morning grey
Are the sings of a bonny day.
Evening grey and morning red
Bring down rain on the farmer’s head.
IX. МУЗЫКАЛЬНЫЙ КОНКУРС. (исполнение командами песен на английском языке)
Внеклассные мероприятия способствуют более активному вовлечению учащихся в процесс изучения иностранного языка, содействуют повышению познавательной мотивации учащихся, позволяют закрепить полученные знания, а также реализовать на практике партнерские отношения между учителем и его учениками в процессе подготовки и проведения мероприятия.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-uroka-angliyskogo-yazika-semya-struktura.html
|
Технологическая карта урока английского языка "Семья. Структура to be born." 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/77/a554271a7ab500bc7775374b97894b2a.docx
|
files/a554271a7ab500bc7775374b97894b2a.docx
|
Технологическая карта урока английского языка " Семья. Структура to be born." в 5 классе
Дубицкая Людмила Викторовна, учитель английского языка
Муниципальное общеобразовательное учреждение Югыдъягская средняя общеобразовательная школа
Класс:5 (4-ый год обучения, 3 урока в неделю)
Тема урока:
Тип урока: урок усвоения новых знаний.
Цели урока:
Образовательная
Первичное усвоение новых лексико-грамматических знаний.
Воспитательная
Воспитание умения слушать и оценивать ответы товарищей, формирование положительного эмоционального отношения к процессу познания и исследования, ответственного и уважительного отношения к семье.
Развивающая
Развитие умения применять полученные знания.
Формирование УУД:
Личностные:
Способствовать формированию интереса к овладению английским языком.
Регулятивные:
Учить сравнивать, анализировать и контролировать правильность выполнения заданий.
Познавательные:
Содействовать формированию лексико-грамматических навыков.
Коммуникативные:
Способствовать формированию готовности к иноязычному общению, слушать и понимать других, строить высказывания в соответствии с коммуникативными задачами (с опорами и без использования опор); высказывать свою точку зрения, оформлять свои мысли в устной речи; читать вслух и про себя текст учебника, понимать прочитанное, сотрудничать в совместном решении проблемы.
Лексические единицы: to be born, learn, magazine, newspaper, journalist, photography, aunt, uncle, university.
Оборудование:
Компьютер и проектор, магнитофон, карточки с заданиями
Литература:
УМК под ред. О.В.Афанасьевой, И.В.Михеевой “Rainbow English 5”
Технология проведения
Деятельность
учителя
Деятельность
учеников
Планируемые результаты
Предметные
УУД
1. Организационный момент (2 мин)
Учитель приветствует учащихся, настраивает детей на работу; вводит в атмосферу
иноязычной речи.
Отвечают на приветствие.
Отвечать на вопросы в пределах изученной тематики и усвоенного лексико-грамматического материала;
адекватно использовать речевые средства для решения коммуникативной задачи
(Личностные УУД) Принятие и освоение социальной роли обучающегося;
развитие мотивов учебной деятельности;
формирование коммуникативной компетентности в общении и сотрудничестве со сверстниками.
(Коммуникативные УУД).
Умение вступать в мини-диалог;
слушать собеседника; формулировать собственное мнение и позицию
2. Актуализация знаний (9 мин)
Учитель предлагает учащимся прослушать песенку о семье Beaver's family.
Look at the board and listen to the song "Beaver's Family". While you listen to the song fill in the table. Tick the members each family has got.
Now tell us what members each family has got.
And what are your families like? What are the members of your families?
Учитель предлагает сформулировать тему урока. What are we going to speak about today?
How can you describe your family?
Look at the board. We can describe our families in a family tree.
Whose family is it?
Well, what are the members of John Barker's family?
Учитель предлагает выбрать из списка на экране самую необходимую информацию , которую можно отразить на семейном древе. Look at the board. What information can we show on a family tree?
Учитель предлагает одному из учащихся рассказать о Джоне Баркере с помощью семейного дерева.
Подводит учащихся к мысли о том, что, представляясь, люди чаще говорят не о своем дне рождения, а фразу "Я родился...".
Учащиеся слушают песенку и заполняют таблицу, в которой отмечают галочкой тех членов, которые есть в каждой семье животных.
Дети называют членов семей животных.
Дети называют членов своих семей.
We will speak about the family.
We can speak about the family. We can draw the family.
It's the Barker's family.(It is John Barker's family.)
Называют членов семьи, пользуясь изображением семейного древа.
Учащиеся взаимодействуют с учителем во время беседы, выбирают имя, фамилию. степень родства, дату рождения.
This is a boy. His name is John Barker. His birthday is on the 18th of April.
Учащиеся выявляют свои затруднения, формулируют тему и задачи урока.
Умение правильно понимать значение лексических единиц по теме;
умение использовать ЛЕ в заданной ситуации;
развитие навыков говорения
(Познавательные УУД).
Осознанные ответы на поставленные вопросы;
осуществление осознанного речевого высказывания;
осуществление актуализации полученных ранее знаний по предмету (Коммуникативные УУД).
Адекватное использование речевых средств для решения различных коммуникативных задач.
(Регулятивные УУД).
Умение планировать свою деятельность в соответствии с целевой установкой, высказывать мнения;
принятие решения и осуществление самостоятельного выбора в учебной и познавательной деятельности.
3. Проблемное объяснение нового знания
(5 мин)
Where can we find the information?
Учитель побуждает учащихся к самостоятельному изучению правила и объяснению особенностей употребления структуры "to be born" Study the rule on p. 56 and explain it.
We can find the information in the textbook.
Учащиеся самостоятельно анализируют правило и объясняют особенности употребления структуры "to be born"
Освоение новых лексико-грамматических явлений по теме
(Коммуникативные УУД).
Адекватно использовать речевые средства для решения различных коммуникативных задач;
(Познавательные УУД)
Осуществлять поиск и извлекать информацию из прочитанного,
(Регулятивные УУД).
Принимать
и сохранять учебную
цель и задачу;
осуществлять
самоконтроль
4. Первичное закрепление (3 мин)
Look at the Barker's family tree and say when they were born.
Учащиеся называют, когда родились Баркеры.
Умение использовать ЛЕ в заданной ситуации.
(Познавательные УУД).
Осознанное и произвольное построение речевого высказывания с использованием опоры.
(Коммуникативные УУД).
Умение с достаточной полнотой и точностью выражать свои мысли в соответствии с задачами и условиями коммуникации.
(Регулятивные УУД).
Умение принимать
и сохранять учебную
цель и задачу;
осуществлять
самоконтроль, саморегуляцию
5.Физкультминутка(2 мин)
John Barker offers you to have a break. Let's do some exercises with him.
Учащиеся выполняют упражнения под музыкальное видеосопровождение.
(Личностные УУД).
Осознание себя частью коллектива;
умение работать в команде
(Регулятивные УУД).
Развитие внимания, памяти
6. Самостоятельная работа с самопроверкой (10 мин)
John Barker was born in April. And when were these children born? Find ex.2 p.57. Work in pairs. Use the model: When was he/she born? - ... was born in ...
We can say not only when but where we were born. For example, John was born in London. Say where these people were born. Ex. 3 p.57
Учащиеся выполняют упр.2А стр.57 в парах (если позволяет время, + упр.2В стр.57)
Учащиеся выполняют упр.3 стр.57
Умение строить краткие высказывания с использованием опор;
расспрашивать собеседника и отвечать на его вопросы, опираясь на изученную тематику и усвоенный лексико-грамматический материал;
(Регулятивные УУД).
Умение осуществлять самоконтроль и анализировать допущенные ошибки.
(Познавательные УУД)
Осознанное и произвольное построение речевого высказывания с использованием опоры.
(Коммуникативные УУД).
Умение слушать собеседника, правильно отреагировать на предлагаемые фразы,
строить понятные для собеседника высказывания; возможность управлять поведением партнера (контролировать и корректировать его действия).
7. Включение нового знания в систему знаний и повторение (10 мин)
Учитель вновь обращает внимание учащихся на семейное дерево Баркеров и предлагает одному из учеников снова рассказать о Джоне Баркере, пользуясь структурой "to be born".
You see that information about John and the other Barkers on the family tree is too little. Let's read some more information about John in ex.6 p.58. But first look at the words on the board, read them and translate.
Read the story by yourself and say what people from the family tree are named in the text.
Предлагает детям поработать в группах: прочитать рассказ еще раз, выбрать среди рисунков информацию и рассказать о
John's family
John's interests
John's school life
Ученик строит высказывание, подбирая соответствующую лексику.
Дети читают и переводят слова на экране.
Дети читают рассказ упр.6 стр. 58 про себя и называют членов семьи, упомянутых в тексте
Дети взаимодействуют друг с другом и выполняют задание учителя
Умение правильно понимать значение лексических единиц (ЛЕ) по теме;
умение составлять монологическое высказывание по заданной ситуации,
умение формулировать собственное мнение и позицию, координировать её с позицией партнёров
(Регулятивные УУД).
В ходе заслушивания ответов осуществление самоконтроля понимания текста и правильности выполнения задания;
овладение навыками смыслового чтения текста в соответствии с целями и задачами, осознанно строить речевое высказывание в соответствии с целями коммуникации;
выделение и осознание того, что уже усвоено и что еще нужно усвоить.
(Коммуникативные УУД)
Формулировка собственного мнения и позиции, способность аргументировать и координировать ее с позициями партнеров в сотрудничестве при выработке общего решения в совместной деятельности;
умение отвечать на вопросы и слушать собеседника, правильно реагировать на предлагаемые вопросы.
(Познавательные УУД)
Освоение поискового и изучающего чтения;
построение логических рассуждений
8. Рефлексия учебной деятельности на уроке (3 мин)
Учитель подводит итоги занятия. Предлагает осуществить самооценку достижений
Every tree has leaves. You have got green and yellow leaves in front of you. Green means - Everything is OK. It's easy for me.
Yellow - I have some problem. I need help.
Выполняют самооценку деятельности на уроке.
Умение анализировать степень усвоения нового материала
(Коммуникативные УУД).
Участие в устной беседе, подводение итогов; высказывание собственного мнения о проделанной работе и достигнутом результате;
(Регулятивные УУД).
Оценивание достигнутых результатов на уроке. осуществление итогового контроля;
осознание уровня собственных достижений, качества знаний, ошибок и их причин, путей их устранения;
формирование умения понимать причины успеха/неуспеха учебной деятельности и способности конструктивно действовать даже в ситуациях неуспеха.
9. Домашнее задание (1 мин)
Учитель дифференцированно дает домашнее задание: учащимся, выбравшим желтый цвет- выучить правило, стр56; учащимся, выбравшим зеленый цвет - выучить правило, стр56, упр.9 стр.59
Учащиеся записывают домашнее задание.
(Регулятивные УУД).
Определение объема своей домашней работы.
(Познавательные УУД)
Самостоятельное выделение и формулирование познавательной цели
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansi-strahovoi-organizacii.html
|
Фінанси страхової організації
|
https://doc4web.ru/uploads/files/236/566bc0c33ce21d6d227baa67e5f84c6b.docx
|
files/566bc0c33ce21d6d227baa67e5f84c6b.docx
|
Реферат на тему:
ФІНАНСИ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
1. ФІНАНСОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ.
ФІНАНСИ СТРАХОВИКІВ
Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він повинен формувати й використовувати кошти страхового фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два відносно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, пов'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Всe це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.
Найважливішою особливістю грошового обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, е ризиковий, ймовірний характер руху коштів. Якщо в основі формування страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.
Можлива невідповідність між очікуваним й фактичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення величини фактичного збитку від очікуваного — ж в часі, так і в просторі.
Чим вища ймовірність того, що сформований страховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фінансова стійкість.
Як і для будь-якої підприємницької структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його відносин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні застосування поняття "прибуток" досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.
До доходів від страхової діяльності відносяться:
1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;
2) комісійні винагороди за перестрахування;
3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;
4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх періодів;
5) інші доходи від страхової діяльності.
Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата страхових сум і страхового відшкодування, відрахування в страхові резерви і на запобіжні засоби.
Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись згідно законодавства.
Прибуток страховика, що залишається після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.
2. ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ
Важлива сфера руху коштів страхової організації пов'язана з формуванням страхових резервів. Вони передбачені для забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування. Резерви утворюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування. *
Резерви створюються страховиками шляхом відповідних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) , а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.
До складу резервів входять:
а) технічні резерви — страхові резерви, які створюються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;
б) вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.
У випадку недостатніх резервів для здійснення страхових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.
Звертаємо увагу на те, що забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування. Не дозволяється використання (зменшення) обсягів резервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.
Встановлені певні зобов'язання для страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з ринкових видів страхування:
— резерви премій (резерви незароблених премій) ~ по договорах, термін дії яких ще не минув;
— резерви збитків (зарезервовані сплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страхувальників).
Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.
Для страховиків встановлені зобов'язання створювати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:
— резерви довгострокових зобов'язань;
— резерви належних виплат страховим сум.
Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору.
З обов'язкових видів страхування технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування.
Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов’язані самостійно здійснювати необхідний перерозподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.
При здійсненні операції перестрахування ризиків у страховика (цедента) обсяг страхових резервів не зменшується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу "Участь перестраховиків у технічних резервах". При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.
При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.
3. СТВОРЕННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ СТАТУТНОГО Й РЕЗЕРВНИХ ФОНДІВ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Умовами забезпечення виконання своїх зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.
Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", установлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.
Страховики зобов'язані дотримуватись нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду і страхових резервів та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.
Страхові зобов'язання залежно від страхування (перестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутного фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:
— з особистого страхування, крім страхування життя, — 40-кратної її величини;
~ з страхування всіх видів відповідальності — 20-кратної й величини;
— з перестрахування — 10-кратної її величини.
Вказані співвідношення можуть змінюватися Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.
Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.
Для забезпечення страхових зобов'язань а страхування життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у/ справах нагляду за страховою діяльністю.
Страховики, що прийняли» на себе страхові зобов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застрахувати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків.
Резервні фонди утворюються страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формуються окремо від резервів з ризикових видів страхування.
Страхові організації мають право утворювати резервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.
Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.
Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів страхової компанії, достатніх для виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):
— грошові кошти на розрахунковому рахунку;
—банківські вклади (депозити);
— нерухоме майно;
— цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;
— державні цінні папери;
— іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;
— грошові позики за договорами боргу юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;
— готівка;
— права вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків. у технічних резервах).
Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.
Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування життя, повинні бути в .межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.
При визначенні рівня покриття до заліку приймаються (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:
— банківські вклади (депозити) — не більше 30 в одному банку;
— нерухоме майно — не більше 10;
— іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів — не більше 5;
—цінні папери (крім державних цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:
а) акції, які не котируються на фондовій біржі,— не більше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;
б) акції, які котируються на фондовій біржі,— не більше 5 одного емітента;
в) облігацій — не більше 5;
— грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам — не більше 30, в тому числі:
а) позики юридичним особам, не забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,— не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержу-вачу не повинен перевищувати 1 відсотка;
б) позики юридичним особам, які забезпечені банківськими або страховими гарантіями, не повинні перевищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;
— права-вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків у технічних резервах) — не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестрахування.
Не менше 90 відсотків резервів повинні бути розміщені (інвестовані) на території України, якщо інше не передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.
Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого статутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й ліквідності допустимих активів.
Використана література:
Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. - К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995 -180с.
Словник-довідник страховика. – К., 2000.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-st-pa.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку для 5 класса "St. Patrick’s Day"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/69/56fa2371115f0822d9c910dfded077ab.doc
|
files/56fa2371115f0822d9c910dfded077ab.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-den-rozhdeniya.html
|
Урок по английскому языку в 1 классе по теме "День рождения"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/35/f78aa32e843ef787c81855f1257c01ba.doc
|
files/f78aa32e843ef787c81855f1257c01ba.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-at-do-e-kno-about-australia.html
|
Урок на тему «What do we know about Australia?»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/29/875c7feeda539813a23116baac404aa7.doc
|
files/875c7feeda539813a23116baac404aa7.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razvitie-fonematicheskogo-vospriyatiya-na-urokah-angliyskogo-yaz.html
|
Развитие фонематического восприятия на уроках английского языка в начальной школе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/10/ffa146b97c83d8457149cdde69d95d71.doc
|
files/ffa146b97c83d8457149cdde69d95d71.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-tis-is-my-family.html
|
Урок для 2 класса на тему "This is my family"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/0eb626f0225cb3108093ed535675be49.doc
|
files/0eb626f0225cb3108093ed535675be49.doc
| null |
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/struktura-arbitrazhnih-sudov.html
|
Структура арбитражных судов
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/6367476ce2fd843142180bbbe1e5d2fc.docx
|
files/6367476ce2fd843142180bbbe1e5d2fc.docx
|
14
П Л А Н
стр.
Введение 3
Система, состав и структура арбитражных судов 7
1 Высший Арбитражный Суд Российской Федерации 7
2 Федеральные арбитражные суды округов 13
3 Арбитражные суды республик, краев, областей, городов
федерального значения, автономных областей, автономных округов (арбитражные суды субъектов федерации) 20
Заключение 24
Список литературы 26
ВВЕДЕНИЕ
С 1 июля 1995 года вступил в силу Федеральный конституционный закон “Об арбитражных судах в Российской Федерации”, новый Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации и Федеральный закон “О введении в действие Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации”.
Эти акты важны не только для работающих в арбитражных судах, прокуратуре, адвокатуре, в юридических службах предприятий и других областях, где возможно соприкосновение с деятельностью арбитражных судов, но и для юридической практики вообще, учитывая, что некоторые вводимые правовые конструкции не существовали ранее в российском праве.
Речь идет не о текущих изменениях законодательства об арбитражных судах и даже не о новой редакции этих актов. Налицо принципиальные изменения в правовом регулировании деятельности арбитражных судов, что дает все основание говорить о новом законодательстве не только по форме, но и по содержанию.
Характерно, что новые законы приняты практически в одном пакете, что позволило увязать процессуальные новеллы с судоустройственной реформой арбитражных судов.
Известно, что ранее действовавший закон об арбитражном суде и Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации принимались не так уж и давно: соответственно 4 июля 1991 года и 5 марта 1992 года.
Однако практика показала, что, создавая в 1991-1992 гг. Новую судебную систему, законодатель как в судоустройственном, так и в процессуальном плане остановился в тот раз на полпути.
Практически правосудие в экономической сфере замыкалось в местных рамках, поскольку выйти за пределы юрисдикции арбитражных судов субъектов Федерации можно было только через надзор.
Не говоря уже о полуадминистративном его характере, надо сказать, что он оказался настолько перегружен, что с трудом справлялся с главной своей задачей обеспечения единства судебной практики на всей территории России.
Между тем, экономическое пространство России, которое опосредуется в том числе и через деятельность арбитражных судов, требовало одинаковой практики при решении арбитражными судами различных отнесенных к их подведомственности дел вне всякой зависимости от мест нахождения субъектов спора.
Выявилось также, что некоторые традиционные процессуальные институты не обеспечивают в современных условиях необходимый уровень оперативного и качественного рассмотрения дел арбитражными судами. С другой стороны, недостаточным в ряде случаев оказался и действовавший уровень процессуальных гарантий защиты прав и интересов предпринимателей и других субъектов права.
Новое законодательство об арбитражных судах позволяет преодолеть эти недостатки. Содержащиеся в Законе новеллы направлены на то, чтобы любой из арбитражных судов, рассматривающий споры между организациями, расположенными в различных регионах России, и даже споры с участием иностранных фирм и компаний, функционировал в качестве составной части единой системы. Это означает, что арбитражный суд применяет единое материальное и процессуальное законодательство, при равной для всех возможности обжалования судебных решений и в конечном счете- судебной защите.
Особое значение закона состоит в том, что он является не только федеральным законом, но и федеральным конституционным законом, то есть правовым актом, который обладает после Конституции Российской Федерации высшей юридической силой. В развитие конституционных положений в законе установлено, что все арбитражные суды Российской Федерации- Высший Арбитражный Суд Российской Федерации, федеральные арбитражные суды округов и арбитражные суды субъектов Российской Федерации, то есть республик, краев, областей, городов федерального значения, автономной области, автономных округов- являются федеральными судами и входят в судебную систему Российской Федерации. Это означает, что судьи арбитражных судов округов и арбитражных судов субъектов Российской Федерации, включая председателей и заместителей председателей этих судов , назначаются на должность в порядке, установленном федеральным законом.
1. СИСТЕМА, СОСТАВ И СТРУКТУРА АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
§ 1 ВЫСШИЙ АРБИТРАЖНЫЙ СУД РОССИСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
Высшим звеном системы является Высший Арбитражный Суд Российской Федерации - высший судебный орган по разрешению экономических и иных дел, рассматриваемых арбитражными судами. Он осуществляет в предусмотренных федеральным законом процессуальных формах судебный надзор за деятельностью арбитражных судов и дает разъяснения по вопросам судебной практики. ВАС РФ является также организационным центром системы арбитражных судов.
Функцию, компетенцию и полномочия Высшего Арбитражного суда Российской Федерации можно разделить на несколько групп.
Прежде всего, этого судебный орган первой инстанции. В этом качестве он рассматривает лишь две группы дел:
а) дела о признании недействительными (полностью или частично) ненормативных актов Президента РФ, Совета Федерации и Государственной Думы, Федерального Собрания РФ, Правительства РФ, не соответствующих закону и нарушающих права и законные интересы организаций и граждан;
б) экономические споры между Российской Федерацией и ее субъектами, а также между субъектами Федерации. Кроме того, он рассматривает по вновь открывшимся обстоятельствам принятые им и вступившие в законную силу судебные акты. До сих пор Высший Арбитражный Суд Российской Федерации ни одного дела по первой инстанции не рассматривал.
Далее, это судебный орган надзорной инстанции, единственный в системе арбитражных судов страны. Он рассматривает дела в порядке надзора по протестам на вступившие в законную силу судебные акты арбитражных судов России.
Кроме того, это аналитический центр системы: изучает и обобщает практику применения арбитражными судами законов и иных нормативных правовых актов, регулирующих отношения в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности, дает разъяснения по вопросам судебной практики, а также разрабатывает предложения по совершенствованию законов и иных нормативных актов, регулирующих отношения в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности.
Наконец, это организационный центр системы: ведет судебную статистику и организует работу по ее ведению в арбитражных судах; решает в пределах своей компетенции вопросы, вытекающие из международных договоров России (прежде всего, в части отношений с высшими хозяйственными и арбитражными судами Содружества Независимых Государств); осуществляет меры по созданию условий для судебной деятельности арбитражных судов, в том числе по их правовому, организационному, материально-техническому и иным видам обеспечения, среди которых финансирование судов - своевременное и в полнм объеме- занимает далеко не последнее место. Образно говоря, Высший Арбитражный Суд Российской Федерации для системы арбитражных судов страны в этом плане то же, что и Министерство юстиции Российской Федерации и его органы в субъектах Федерации для системы судов общей юрисдикции.
Структура Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации в настоящее время состоит из:
а) Пленума;
б) Президиума;
в) судебной коллегии по рассмотрению споров, возникающих из гражданских и иных правоотношений;
г) судебной коллегии по рассмотрению споров, вытекающих из административных правоотношений.
Каждая из названных структур Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации действует на базе четко очерченных федеральным конституционным законом правомочий.
Так, Пленум Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации ныне решает важнейшие вопросы деятельности арбитражных судов, действует в составе Председателя Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, его заместителей и судей Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. В настоящее время, с 1 июля 1995 года в его составе председатели арбитражных судов субъектов Федерации не входят; да и сам Пленум Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации арбитражные дела не рассматривает- ни по первой инстанции, ни в порядке надзора.
Установлено, что он, в частности: а) рассматривает материалы изучения и обобщения практики применения законов и иных нормативных актов арбитражными судами и дает разъяснения по вопросам судебной практики; б) решает вопросы о выступлении с законодательной инициативой; в) об обращении в Конституционный Суд Российской Федерации с запросами о проверке конституционности законов, иных нормативных правовых актов и договоров; г) утверждает по представлению Председателя Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации членов судебных коллегий и председателей судебных составов Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации; д) утверждает место постоянного пребывания федеральных арбитражных судов округов; е) утверждает по представлению председателей арбитражных судов федеральных округов и субъектов Федерации судей, входящих в состав президиумов этих судов; ж) утверждает по представлению Председателя Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации регламент арбитражных судов и т.д.
Президиум Высшего Арбитражного суда Российской Федерации действует в составе Председателя Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, его заместителей и председателей судебных составов Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, а по решению Пленума в состав Президиума могут быть введены и судьи Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. Президиум Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации: а) рассматривает дела в порядке надзора по протестам на вступившие в законную силу судебные акты арбитражных судов в России; б) рассматривает отдельные вопросы судебной практики и о результатах рассмотрения информирует арбитражные суды системы. Если Пленум Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации проводит свои заседания не реже двух раз в год, то Президиум заседает два раза в неделю.
Судебные коллегии Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации создаются из числа судей Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, возглавляются председателями коллегий, которые по должности являются заместителями Председателя Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. В их функции входит: рассмотрение дел по первой инстанции, изучение и обобщение судебной практики, разработка предложений по совершенствованию законов и иных нормативных и правовых актов, анализ судебной статистики и т.д. В судебных коллегиях Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации образуются судебные составы специализирующиеся на арбитражных делах определенных категорий.
Новым органом в системе является Совет председателей арбитражных судов, действующий при Высшем Арбитражном Суде Российской Федерации. Это совещательный орган, он призван рассматривать вопросы организационной, кадровой и финансовой деятельности арбитражных судов Российской Федерации. Для реализации принятых им решений Председатель Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации издает приказы и распоряжения.
Одновременно при Высшем Арбитражном Суде Российской Федерации действует Научно-консультативный совет, задачей которого является подготовка научно-обоснованных рекомендаций по вопросам, связанным с формированием практики применения законов по их совершенствованию. Положение об этом Совете, как и его состав, утверждаются Председателем Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации.
§ 2 ФЕДЕРАЛЬНЫЕ АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ ОКРУГОВ
Вместо двухзвенной системы арбитражных судов создана трехзвенная система. Промежуточным звеном между Высшим Арбитражным Судом Российской Федерации и арбитражными судами субъектов Российской Федерации созданы десять федеральных арбитражных судов округов в качестве кассационных инстанций. Образованы следующие округа:
Федеральный арбитражный суд Волго-Вятского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Владимирской области, Ивановской области, Кировской области, Республики Коми, Костромской области, Республики Марий Эл, Республики Мордовия, Нижегородской области, Чувашской республики- Чаваш Республики, Ярославской области;
Федеральный арбитражный суд Восточно-Сибирского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Республики Бурятия, Иркутской области, Красноярского края, Республики Саха (Якутия), Республики Тыва, Республики Хакасия, Читинской области;
Федеральный арбитражный суд Дальневосточного округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Амурской области, Еврейской автономной области, Камчатской области, Магаданской области, Приморского края, Сахалинской области, Хабаровского края, Чукотского автономного округа;
Федеральный арбитражный суд Западно-Сибирского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Республики Алтай, Алтайского края, Кемеровской области, Новосибирской области, Омской области, Томской области, Тюменской области, Ханты-Мансийского автономного округа, Ямало-Ненецкого автономного округа;
Федеральный арбитражный суд Московского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами города Москвы и Московской области;
Федеральный арбитражный суд Поволжского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Астраханской области, Волгоградской области, Пензенской области, Самарской области, Саратовской области , Республики Татарстан, Ульяновской области;
Федеральный арбитражный суд Северо-Западного округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Архангельской области, Вологодской области, Калининградской области, Республики Калерия, Мурманской области, Новгородской области, Псковской области, города Санкт-Петербурга и Ленинградской области, Тверской области;
Федеральный арбитражный суд Северо-Кавказского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Республики Адыгея, Республики Дагестан, Ингушской Республики, Кабардино-Балкарской Республики, Республики Калмыкия, Карачаево-Черкесской Республики, Краснодарского края, Ростовской области, Республики Северная Осетия, Ставропольского края;
Федеральный арбитражный суд Уральского округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Республики Башкортостан, Коми-Пермяцкого автономного округа, Курганской области, оренбургской области, Пермской области, Свердловской области, Удмуртской республики, Челябинской области;
Федеральный арбитражный суд Центрального округа, осуществляющий проверку решений, принятых арбитражными судами Белгородской области, Брянской Области, Воронежской области, Калужской области, Курганской области, Липецкой области, Орловской области, Рязанской области, Смоленской области, Тамбовской области, Тульской области.
К полномочиям арбитражного суда федерального округа относятся: а) проверка в кассационной инстанции законности судебных актов по делам, рассмотренным арбитражными судами субъектов Федерации в первой и апелляционной инстанциях; б) пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам принятых им и вступивших в законную силу судебных актов; в) обращение в Конституционный суд России с запросом о проверке конституционности закона, примененного или подлежащего применению в рассматриваемом им деле; г) изучение и обобщение судебной практики; д) подготовка предложений по совершенствованию законов и иных нормативных правовых актов; е) анализ судебной статистики.
При рассмотрении дела в кассационной инстанции арбитражный суд проверяет правильность применения норм материального права и норм процессуального права арбитражным судом первой и апелляционной инстанций, т.е. проверка идет по вопросу права, а не факта. В этой связи не допускается ссылка в кассационной жалобе на недоказанность обстоятельств дела или постановлении суда выводов о фактических взаимоотношениях лиц, участвующих в деле, обстоятельствам дела. Тем самым восстанавливается традициональный облик кассационного производства, существующего в большинстве правовых систем.
Структурно арбитражный суд федерального округа состоит и действует в составе: а) президиума; б) судебной коллегии по рассмотрению споров, возникающих из гражданских и иных правоотношений; в) судебной коллегии по рассмотрению споров, возникающих из административных правоотношений.
Президиум арбитражного суда округа состоит из председателя суда, его заместителей и председателей составов суда, а также тех судей суда, которые в качестве членов президиума суда округа были утверждены Пленумом Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. Он рассматривает вопросы судебной практики, утверждает членов судебных коллегий и председателей судебных составов суда и решает вопросы организации суда.
Судебные коллегии арбитражного суда округа, возглавляемые председателями коллегий - заместителями председателя суда, проверяют в кассационной инстанции законность судебных актов, вступивших в законную силу, по делам, рассмотренным арбитражными судами субъектов Федерации в первой и апелляционной инстанциях, изучают и обобщают судебную практику, разрабатывают предложения по совершенствованию законов и иных нормативных правовых актов, анализируют судебную статистику, а также осуществляют иные полномочия, предусмотренные регламентом суда. В судебных коллегиях судов округов предусмотрена возможность создания судебных составов из числа судей, входящих в соответствующую судебную коллегию, формируемых председателем суда округа и возглавляемых председателями составов, утверждаемых президиумом суда округа.
Весьма широки полномочия председателя суда округа. Важно отметить, что он является судьей и в то же время- как председатель суда- процессуальной “фигурой”: осуществляет процессуальные полномочия, установленные Арбитражным Процессуальным Кодексом Российской Федерации. Как руководитель суда округа, председатель: организует деятельность суда, распределяет обязанности между своими заместителями; формирует из числа судей суда судебные составы; созывает президиум суда и председательствует на его заседаниях, а также выносит на рассмотрение президиума вопросы, отнесенные к ведению президиума; осуществляет общее руководство аппаратом суда, назначает на должность и освобождает от должности работников аппарата суда; представляет суд в отношениях с государственными, общественными и иными органами и т.д.
Необходимо подчеркнуть, что федеральные арбитражные суды округов по отношению к охватываемым ими арбитражным судам субъектов Федерации вышестоящими судами являются лишь в процессуальном значении; а в организационном, кадровом и прочих значениях вышестоящим для всех арбитражных судов субъектов Федерации является исключительно Высший Арбитражный Суд Российской Федерации.
Федеральные арбитражные суды округов позволяют перенести рассмотрения дела за пределы субъекта Федерации и на этой основе снять всякие опасения в пристрастности суда. Дают возможность они в то же время, в отличии от производства в Высшем Арбитражном Суде Российской Федерации, приблизить рассмотрение дела к местам нахождения спорящих, что экономически не безразлично с учетом территории России.
3 АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ РЕСПУБЛИК, КРАЕВ, ОБЛАСТЕЙ, ГОРОДОВ ФЕДЕРАЛЬНОГО ЗНАЧЕНИЯ, АВТОНОМНЫХ ОБЛАСТЕЙ, АВТОНОМНЫХ ОКРУГОВ (АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ СУБЪЕКТОВ ФЕДЕРАЦИИ)
Арбитражные суды субъектов Федерации принадлежат к низшему звену системы. Как отмечалось, в субъектах Федерации созданы и действуют арбитражные суды республик, краев, областей, городов федерального значения, автономных областей и автономных округов. При этом на территории нескольких субъектов Федерации судебную власть может осуществлять один арбитражный суд, на пример, на территории г. Санкт-Петербурга и Ленинградской области действует один арбитражный суд. Одновременно судебную власть на территории одного субъекта Федерации могут осуществлять несколько арбитражных судов; однако на практике пока этого нет. Всего сегодня в России действуют 82 арбитражных суда субъекта Федерации.
Законом установлены следующие полномочия арбитражного суда субъектов Федерации. Он: а) рассматривает в первой инстанции все дела, подведомственные арбитражным судам в России, за исключением дел, отнесенных к компетенции Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации; б) рассматривает в апелляционной инстанции повторно дела, рассмотренные в этом суде в первой инстанции; в) пересматривает по вновь открывшимся обстоятельствам принятые им и вступившие в законную силу судебные акты; г) обращается в Конституционный Суд России с запросом о проверке конституционности закона, примененного или подлежащего применению в деле, рассматриваемом им в любой инстанции; д) изучает и обобщает судебную практику; е) подготавливает предложения по совершенствованию законов и иных нормативных правовых актов; ж) анализирует судебную статистику.
Структурно арбитражный суд состоит из президиума и двух судебных коллегий - по рассмотрению споров, возникающих из гражданских и иных правоотношений, и по рассмотрению споров, возникающих из административных правоотношений. При этом следует отметить, что из-за ограниченной численности судей в ряде малозагруженных арбитражных судов субъектов Федерации не всегда есть смысл создавать полнокровные судебные коллегии, а иногда это просто невозможно.
Президиум арбитражного суда субъекта Федерации, действующий в составе председателя суда, его заместителей, председателей судебных составов и тех судей, которых в этой роли утвердил Пленум Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, утверждает по представлению председателя суда членов судебных коллегий и председателей судебных составов суда; рассматривает вопросы судебной практики и другие вопросы организации работы суда.
Судебные коллегии арбитражного суда субъекта Федерации, возглавляемые председателями коллегий - заместителями председателя суда, рассматривают в первой и апелляционной инстанциях все дела, подведомственные арбитражным судам в России, за исключением дел, отнесенных к компетенции Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, изучают и обобщают судебную практику и т.д. В арбитражном суде субъекта Федерации создаются судебные составы из числа судей, входящих в соответствующую коллегию, а в тех судах, где коллегий нет, из суда этого суда.
Закон предоставил широкие полномочия и председателю арбитражного суда субъекта Федерации, являющегося, как и председатели судов обоих высших звеньев системы, и судьей и самостоятельной процессуальной “ фигурой ”, осуществляющей процессуальные полномочия, установленные Арбитражным Процессуальным кодексом Российской Федерации. А как руководитель суда, он: а) организует деятельность суда; б) распределяет обязанности между своими заместителями; в) формирует судебные составы; г) созывает президиум суда и председательствует на его заседаниях, а также выносит на рассмотрение президиума вопросы, отнесенные к ведению президиума; д) осуществляет общее руководство аппаратом суда, назначает на должность и освобождает от должности работников аппарата суда; е) представляет суд в отношениях с государственными общественными и иными органами и т.д.
Законом также предусмотрено, что председатель арбитражного суда субъекта Федерации вправе принимать участие в заседаниях органов государственной власти соответствующего субъекта Федерации. Необходимо подчеркнуть, что в настоящее время - с 1 июля 1995 года - в одном арбитражном суде любого субъекта Федерации действуют как бы два самостоятельных в процессуальном отношении суда - первой и апелляционной инстанции, в то время как до этого Высшие арбитражные суды республик в составе России могли рассматривать дела в порядке надзора. Сегодня же все без исключения арбитражные суды любого субъекта Федерации по своим полномочиям, кругу и характеру рассматриваемых дел и т.д. равны между собой.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Таковы структура и компетенция каждого звена системы арбитражных судов России. Разумеется, речь идет о структуре судов в процессуальном значении. Деятельность каждой структуры и в целом каждого арбитражного суда обеспечивает аппарат суда. Он в соответствии с закрепленными законом функциями: а) организует предварительный досудебный прием лиц, участвующих в деле; б) принимает и выдает документы, удостоверяет копии документов суда, производит рассылку и вручение документов, проверяет уплату госпошлины, судебных расходов, подлежащих внесению на депозитный счет суда, а также арбитражных штрафов; в) содействует судьям в подготовке дел к рассмотрению в судебных заседаниях; г) ведет учет движения дел и сроков их прохождения в суде, осуществляет хранение дел и документов; д) изучает и обобщает судебную практику; е) подготавливает предложения по совершенствованию законов и иных нормативных правовых актов, проводит информационно-справочную работу; ж) ведет статистический учет в сфере деятельности суда; з) осуществляет материально-техническое обеспечение суда, социально-бытовое обслуживание судей и работников аппарата суда.
Важно отметить, что работники аппаратов всех арбитражных судов страны находятся на федеральной государственной службе и права, обязанности, ответственность работников аппаратов всех арбитражных судов России и условия прохождения ими государственной службы устанавливаются законами и иными нормативными актами о федеральной государственной службе. Нужно подчеркнуть, что более детально компетенция и объем правомочий и обязанностей структкрных подразделений - процессуальных и относящихся к аппарату- большинства арбитражных судов страны закрепляются в положениях об этих подразделениях, утверждаемых в самих судах либо председателем суда, либо президиумом суда.
Из всех иных ветвей судебной власти система арбитражных судов наиболее завершена в своем развитии. Разумеется, может рассматриваться вопрос о создании новых судебных коллегий в арбитражных судах всех трех звеньев системы, например, коллегии по разрешению дел о несостоятельности (банкротстве) предприятий, коллегии по разрешению налоговых споров и др. Но вряд ли уже сегодня целесообразно создавать четвертое звено системы- рай(гор)арбсуд; во всяком случае, соответствующего научного обеспечения эта идея пока не имеет, хотя в принципе смысл в этом есть.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
Конституция Российской Федерации. Комментарий. М.: Юрид.лит., 1994г.
Федеральный конституционный закон “ Об арбитражных судах в Российской Федерации”, Арбитражный Процессуальный кодекс Российской Федерации. М.: “ Ось-89” , 1995г.
Комментарий к Арбитражному процессуальному кодексу Российской Федерации. М.: Юрид.фирма КОНТРАКТ, 1995г.
Бойков Ю. Новое законодательство об арбитражных судах// Рос.юстиция ,995г.,№ 8, стр.10
Яковлев В., Юков М. Новое в деятельности арбитражных судов // Закон, 1995г., № 9, стр.52
Баталова Л. Окружные арбитражные суды- только во благо // Закон, 1995г., № 9, стр.58
Андреева Т. Федеральный конституционный закон “ Об арбитражных судах в Российской Федерации”// Хозяйство и право , 1995г., № 9, стр. 15
Майкова Л. Новое в арбитражном законодательстве // Экономика и жизнь, 1995г., № 37,стр.33
Демьяненко Ф. Кассационная инстанция в системе арбитражного судопроизводства // Экономика и жизнь, 1995г., № 37, стр.33
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-mi-vstrechaem-noviy-god-klass.html
|
Внеклассное мероприятие «Мы встречаем Новый Год» 3 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/3/d2deee45078289c064b29eba908c6d5e.docx
|
files/d2deee45078289c064b29eba908c6d5e.docx
|
Внеклассное мероприятие « Мы встречаем Новый Год» в третьем классе.
Цели: познакомить учащихся с традициями расширить словарный запас детей;
воспитывать чувства взаимовыручки;
развивать разговорные навыки детей.
Оборудование: маски животных (заяц, тигр, утка, кошка, петух, мышь,
медведь, лиса), макет дома, маскарадный костюм Шалтая-Болтая,
музыкальное сопровождение, новогодние плакаты и открытки.
1. Организация учащихся
Ведущий: Good morning, boys and girls. Today we have many guests. Your parents and
teachers have come to see our performance.
2. Ход занятия
1”Наш гость”
Ведущий: We have a guest from England, too. Meet him, please.
Humpty-Dumpty : Hello, boys and girls. My name is Humpty-Dumpty. I live in England.
English children like me very much. They recite a very nice poem about
me. Do you want to listen to it?
Pupils: Yes, we do.
Humpty-Dumpty sat on a wall,
Humpty-Dumpty had a great fall,
And all the king's horses and all the king's men
Couldn't put Humpty-Dumpty again.
Humpty-Dumpty: Who knows this poem in Russian?
Шалтай-Болтай сидел на стене.
Шалтай-Балтай свалился во сне.
Вся королевская конница,
Вся королевская рать
Не может Шалтая, не может Болтая,
Шалтая-Болтая, Болтая-Шалтая,
Шалтая-Болтая собрать!
2) Вступление
Humpty-Dumpty: Good. But I know that you are celebrating the New Year Party. Could you
show me your performance?
Pupils: Yes, we could. Sit down, please.
At The New Year Day Party
New Year Day, happy day,
We are all glad and very gay!
We all dance, and sing, and say,
"Welcome! Welcome! New Year Day!"
Humpty-Dumpty: Do you know how celebrate New Year in England?
Pupils: Yes, we do. Now we are going to tell you about English holidays.
All English people celebrate Christmas on the 25th of December. It's the greatest holiday of all in England. They give each other present and send Christmas cards. The traditional English dinner on X-mas is turkey and pudding.
On that day in Trafalgar Square there is a X-mas tree, which is overy fifty feet high. It is a present from the people of Oslo. They send it to Londoners every year. There are big bright stars, shining balls of different colours all over the tree. The X-mas tree is very big and beautiful!
Not at all English people celebrate the New Year. Those who do, celebrate it on the 31st of December. Some have a New Year party. The party usually begins at about 8 o'clock in the evening. At 12 o'clock they have a toast to the New Year. Then the party goes on till early morning.
A lot of people go to Trafalgar Square to see the X-mas tree.
There is another interesting New Year tradition. In Great Britain the first visitor who comes into a house on New Year's morning is called the First Foot.
This visitor is very, very important. The English people believe that the First Foot brings luck to the family for the following 12 months.
The First Foot comes very early and he brings some symbolic presents of food, a piece of coal, a coin.
He must be a man (or a boy), not a woman.
Humpty-Dumpty: I see, that you are know English holidays.
Ведущий: O.K. Now we are continuing our performance.
3. " Кто в домике живет?"
Ведущий: Welcome to the our fairy house. Guess who live in it?
It likes to pure,
It likes to mew,
It likes to play
With me and you.
It is lazy,
Silky, fat.
You've surely guessed-
It is a ...(cat)
This animal is small,
It lives in the woods
And runs very fast.
It is afraid of everything.
What animal is it?(a hare)
There is an animal that has a beautiful yellow skin with black stripes on it. It is a very fierce wild animal. It lives mostly in hot countries. (a tiger)
d) I've got a kitten.
It's in the box.
She's got a monkey,
He's got a ...(fox)
e) The kitten's in the box.
The monkey's on the chair.
The fox is there, too.
But where's the ...(a bear)
f) This animal is small and yellow.
It can swim very well.
What animal is it? (a duck)
4. " Рассказ животных о себе "
Ведущий: Our funny animals, tell us please, what can we do?
I am a hare. I can count.
One, two-look at the shoe!
Three, four-look at the door!
Five, six-look at the chicks!
Seven, eight-look at the plate!
Nine, ten-look at the pen!
I am a cat. I can speak with my friend.
Cat: " Little mouse, little mouse,
Where is your house?"
Mouse: "Little cat, little cat,
I have no flat,
I am a poor mouse,
I have no house."
Cat: "Little mouse, little mouse,
Come into my house."
Mouse: "Little cat, little cat,
I cannot do that,
You want to it me."
c) I am a tiger. I have a friend. We are joking.
-Kitty, what are the three words which children often use at school?
-I don't know.
-That's right.
d) I am a fox. I can write.
A friend in need is a friend indeed. Друзья познаются в беде.
e) I am a fox. I can read.
I have six honest serving men.
They taught me all I knew.
Their names are What, and Why, and When,
And How, and Where, and Who.
I send them over land and sea,
I send them east and west,
But after they have worked for me
I give them all a rest.
f) I am a duck. I can translate.
Есть у меня шестерка слуг,
Проворных, удалых.
И все, что вижу я вокруг,
-Все знаю я от них.
Они по знаку моему
Являются в нужде.
Зовут их: Как, и Почему,
Кто, Что, Когда и Где.
Я по морям и по лесам
Гоняю верных слуг.
Потом работаю я сам,
А им даю досуг.
g) We can performance the play "The Fox AND The Cock."
The Fox And The Cock
Characters: The Fox
The Cock
The Story-teller
Story-teller: One morning the Cock went for a walk in the forest. He saw a very big
tree, so he flew up and sat in it. The Fox was in the forest too. He came up to the tree and saw the Cock in it.
Fox (to himself): Oh, that Cock will be a very nice breakfast for me. (He turns to the Cock). Good morning, dear friend. How are you?
Cock: I'm very well, thank you.
Fox: Do you know that all animals are friends now? The dog and the cat are friends.
The cat and the mouse are friends, too. And the birds and the fox; we are all
Friends now.
Cock: That's good. That's very, very good indeed.
Fox: As we are all friends now, will you come to my house? You'll have a tasty
breakfast, I promise you.
Cock: Thank you very much; that's very kind of you. (He turns to the right) Oh, I say!
Look over there! That's a dog. It is coming here. Dogs like tasty breakfasts,
too. Asks the dog to come to your house for breakfast. Don't you think that's
a good idea, Fox?
Fox (greatly frightened): A dog? You say a dog is coming? Then good-bye. I am
going. My breakfast will be ready now, and I am hungry.
Cock (laughts): Dear Fox, dear Fox, where are you going? Don't go. I want to come
Down and have breakfast with you. All the animals are friends now, you say.
Fox (turns to the audience): Yes, all the animals are friends now, but does that dog
know it? ( The Fox runs away).
h) Happy New Year, my friends,
Happy New Year, today!
Let us dance hands in hands
I will show you the way. (танец)
5. Заключение
Ведущий: Our congratulations to you.
To wish every happiness,
To wish you joy and cheer,
To wish you all the lovely things
That make a lovely year!
Humpty-Dumpty : Dear friends! Your performance is over. Thank you very much. I see, you can write, read and translate, count and speak, dance and sing. But I must go to England today. I tell about your performance in my country. See you, my dear! Happy New Year and Merry Christmas, our friends! Good bye.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-ispolzovanie-ikt-na-urokah-angliyskogo-yazika.html
|
Урок на тему "Использование ИКТ на уроках английского языка"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/28/76f83361c6fc580da48d1e0057a33f1e.doc
|
files/76f83361c6fc580da48d1e0057a33f1e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-ferma-dzhona.html
|
Урок для 2 класса по теме: "Ферма Джона"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/21/78ca0ea0bd0fdf07c4ca372a2ab8da1a.docx
|
files/78ca0ea0bd0fdf07c4ca372a2ab8da1a.docx
|
Урок английского языка во 2 классе
Учитель Щербакова Наталья Андреевна, МКОУ «Черлакская СОШ № 2».
УМК “Enjoy English 2 ”«Английский язык с удовольствием 3» М.З.Биболетова, О.А.Денисенко, Н.Н.Трубанева.
Издательство Титул 2012
Тема урока: “Ферма Джона»
Номер урока: Урок № 24 - Lesson 24
Тип урока: комбинированный урок; продолжительность – 45 минут.
Цель урока:
1 Формирование грамматических и лексических навыков.
Задачи урока:
Обучающие:
- Учить рассказывать о ком либо, используя речевой образец He/ She has( not) got,
-Учить рассказывать о своей семье, используя изученные речевые образцы.
- Познакомить с буквой Ww.
- Развивать навыки аудирования, понимать на слух короткий текст, опираясь на картинку.
Развивающие:
- совершенствовать фонематические навыки
- тренировать учащихся применять усвоенный лексический и грамматический материал в новых ситуациях общения в монологической речи
- развивать внимание, мышление, логику высказывания
Воспитательная:
- развивать у учащихся интерес к изучению английского языка, как источника получения интересной информации
- уважительного отношения к иному мнению
Оборудование: компьютер, проектор
Наглядные пособия: презентация, картинки, модели – схемы.
”
Этапы урока.
Деятельность учителя
Деятельность учащихся
Прием
I. Организационный момент.
Задача: тренировать учащихся приветствовать друг друга
Результат: учащиеся умеют говорить приветствие
Good morning, boys and girls!
How are you?
I’m fine, thank you.
I’m glad to see you.
Thank you, sit down, please.
Good morning, my teacher!
I’m fine, thank you and how are you?
I’m glad to see you, too.
Диалог с учащимися
Who is on duty today? Who is absent?
Let’s start our lesson.
.
Дежурный отвечает на вопросы учителя
Актуализация учебного процесса
Тема урока, цели, ход урока
В начале урока учитель предлагает учащимся вспомнить о поездке на ферму Джона, как были удивлены животные, произнести все звуки, перечисдить животных Джона, назвать их цвет, посчитать животных, отгадать загадки про животных, которые зашифрованы в стихах. Затем учитель предлагает ученикам сформулировать тему и цель урока.
Дети произносят звуки, считают животных, называют их цвет,
отгадывают загадки.
Формулируют тему и цель урока
Вступает в диалог, направляет и обобщает тему, цели и задачи
II. Знакомство с глаголом( has got)..
Развитие навыков устной речи и аудирования
Задача: активизировать навыки устной речи и аудирования
Результат: учащиеся научились употреблять в речи конструкцию He/She has( not) got)..
Предложить детям вспомнить вопросы, которые задавал Тим фермеру и ответить на них. А что происходит с вопросом, когда спрашивают не о том, что есть у вас, а о том, что есть у другого человека? Знакомство с конструкцией He/She has( not) got)..
Учащиеся слушают аудиозапись упражнения № 1 и отвечают на вопросы,. используя модель вопросительного предложения.
Выполняя упр.№3 учащиеся знакомятся с отрицательной формой
He/She has( not) got)..
Ученики слушают и отвечают на вопросы, знакомятся с новой грамматической конструкцией
Знакомит с новой конструкцией
Помогает составить вопрос, ответ
III.. Физкульт-минутка
Задача: физкультразминка с развитием речевых навыков.
Результат: учащиеся совершенствуют навык пения на английском языке ранее изученной песенки
Now let’s have a rest and sing a song «Clap,clap,clap your hands…..»
Дети выполняют движения и поют песенку
с помощью здоровьесберегающих технологий помочь учащимся восстановить свои силы для дальнейшей работы,
IV.Повторение изученных фраз, Составление монологического высказывания о себе, своей семье, о домашнем животном по плану, моделям Задача: учащиеся тренируются в употреблении лексики по ранее изученным темам.
Результат: учащиеся закрепили ранее изученную лексику
Учитель делит учащихся на 3 группы. Каждой группе предлагается составить рассказ. ,по какой либо теме, используя модель
.
Дети делятся на 3 группы, выбирают тему по желанию
И составляют рассказ(4 -5предложений), затем презентуют в своей группе и оценивают друг друга.
Командная работа учащихся
V.Изучение новой буквы алфавита.
Задача Познакомить учащихся с новой согласной буквой Ww.
Результат: учащиеся узнали новую букву, какой она дает звук .научились её писать, вспомнили слова, в которых встречается эта буква.
Знакомит учащихся с новой буквой, её произношением, написанием, Знакомит с коротким стихотворением The letter Ww.
Tim is slim. Tim is tall
He can sit on the wall.
Повторяют алфавит. Знакомятся с буквой Ww,приводят слова – примеры, выполняют упражнение №1,2 в рабочей тетради.
VI.Рефлексия.
Активизация употребления глагола have/has got.Учащимся предлагается на доске вставить глагол have/has got в правильной форме,
Сегодня мы выполнили много на уроке. Слушали, говорили, писали новую букву, повторили алфавит.
Подводят итог урока, заполняя листы самооценки и работают на доске.
VII. Оценка работы учащихся на уроке. Домашнее задание.
Заключительная часть.
Write down your homework.
1..Нарисовать своего любимого питомца и рассказать о нем.
2. Придумать загадки, основанные на значениях слов.
3. Workbook: Ex.4 p.21
And now, your marks., (Объявляются оценки, комментируются).
The lesson is over. Good-bye.
See you on Thursday..
Дети выбирают себе домашнее задание.
Good-bye, my teacher.
.
[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[/////////////
1
6
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-klyuchi-ot-forta-boyard.html
|
Внеклассное мероприятие "Ключи от Форта Боярд"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/d80607c9edd90f2f51e0c9acecb3cd5c.doc
|
files/d80607c9edd90f2f51e0c9acecb3cd5c.doc
| null |
https://doc4web.ru/arhitektura-/montazh-promishlennogo-zdaniya-so-stalnim-karkasom.html
|
Монтаж промышленного здания со стальным каркасом
|
https://doc4web.ru/uploads/files/227/f0122c2fc7ab44c93877db5db8004e16.docx
|
files/f0122c2fc7ab44c93877db5db8004e16.docx
|
Определение количества монтажных элементов табл.1
№
п/п
Наименование и марка элемента
Эскиз элемента с габаритными размерами
Масса
Элемента
т.
Количество и масса элементов шт. и т.
На пролет
На секцию
Всего на здание
1
2
3
4
5
6
1.
Плиты опорные
под колонны
0.15т
48 штук
48 х 0.15=7.2т.
48 х 6=288 штук
288 х 0.15=43.2т
2.
Колонны фахверка
КФ1
2.33 т.
7 штук
7 х 2.33 =16.1т
14 штук
14 х 2.33=32.2т
3.
Колонны К1
14.5 т
24 штуки
24 х 14.5 =348т
24х6=144 штуки
144 х 14.5 =
= 2088т
4.
Подкрановая балка ПБ1
1.5т
66 штук(по оси)
66 х 1.5 = 99т
66 х 2 =132 шт.
132 х 1.5=198т.
5.
Подкрановые одноплоскостные связи между колоннами ВС-3
0.11т
6 штук
6 х 0.11=0.66 т
6х6=36 штук
36х0.11=3.96т.
Продолжение табл.1
1
2
3
4
5
6
6.
одноплоскостные связи между колоннами ВС-2
0.04т
2шт.(по оси)
2 х 0.04 =0.08т.
4щт.
4 х 0.04 = 0.16т.
7.
Ферма покрытия 36м
14.5 т
12шт
12 х 14.5=174т
12 х 6=72 шт.
72 х 14.5=1044т.
8
Одноплоскостные вертикальные связи между фермами ВС-1
0.05т.
8шт.
8 х 0.05 =0.40т
8х6=48 шт.
48 х 0.05=2.4т.
9.
Одноплоскостные горизонтальные связи между фермами
По нижним /верхним поясам ГС-1,ГС-2
0.08т.
42шт.
42х0.08=3.36т.
42 х 6=252 шт.
252х0.08=20.16т
10.
Панели покрытия
3 х 6м ж/б П1
1.70т.
132 шт.
132х1.7=224.4т.
132х6=792 шт.
792х1.7=1346.4т
11.
Стеновые панели
2.4 х 6м ж/б СП1
4.2т
156 шт.(секция)
68 шт.(торец)
(156+68)х4.2=
=940.8 т
156х6+68х2=
1072шт.
1072х4.2т=
=4502.4т.
Итого: п элементов=2854шт. G=9283т.
Определение веса монтируемых элементов и выбор монтажного оснащения табл.2
№
п/п
Наименование элемента.
Наименование элемента
оснащения.
Количество
Элементов
Оснащения
Краткая характеристика марки элементов оснащения
№технол.карты
Масса элементов оснащения;т
Монтажная масса эл.
Gэл.+Gосн.;т
1
2
3
4
5
6
7
1.
Плиты опорные
под колонны
1.Строп С1
2.Регулировочная струбцина
1
6
ТК 21054М-Л05
ТК 21054М-Л44
Lстр=2370мм
0.01
0.01+0.15=
=0.25
2.
Колонна фахверка
КФ1
1.Элемент усиления
2.Строп С1
1
1
ТК 21054М-Л27*
ТК 21054М-Л44
0.20
0.01
0.21
0.21+2.33==2.54
3.
Колонна К1
1.Элемент усиления
2.Инвентарные расчалки
3.Грузозахватное приспособление Q=3т
4.Якорь переносной Q=3т.
1
6
1
6
ТК 21054М-Л27*
ТК 21054М-Л38
ТК 21054М-Л38
ТК 21054М-Л38
0.20
0.032х6=0.18
0.012
0.5
0.5+14.5=
=15.0
4.
Подкрановая балка ПБ1
1.Строп Т8
2.Приставная лестн. ЛП
3.Навесная лестница Л
4.Строп С8
5.Страх.канат в сборе
1
2
2
2
1
ТК 28119М-Л20*
ТК 21054М-Л35
ТК 21054М-Л39-43
Справ.Альперовича
ТК 28119М-Л33
ТК 28119М-Л39
0.23
2х0.106=0.21
2х0.062=0.12
0.56
0.56+1.5=
=2.06
5.
Подкрановые одноплоскостные связи между колоннами ВС-3
1.Строп Т8
2.Приставная лестн. ЛП
3.Строп СТ
1
2
2
ТК 21054М-Л29*
ТК 21054М-35
ТК 21054М-Л39-43
ТК 21059М Л01
0.23
0.23+0.11=
=0.34
Продолжение табл.2
1
2
3
4
5
6
7
6.
одноплоскостные связи между колоннами ВС-2
1.Строп Т8
2.Приставная лестн. ЛП
3.Строп СТ
1
2
2
ТК 21054М-Л29*
ТК 21054М-35
ТК 21054М-Л39-43
ТК 21059М Л01
0.23
0.23+0.04=0.27
7.
Ферма покрытия 36м Ф1
1.Строп С11;Q=12.5т
2.Приставная лестн. ЛП
3.Навесная лестница ЛА2
4.Временная распорка РМ
5.Люлька переставная БА1
6.Страховочный канат
2
2
6
1
6
1
ТК 21286М Л27*
ТК 21286М Л42
ТК 21054М Л39-43
ТК 21286М Л57
ТК 21286М Л43
ТК 21286М Л58
2х0.068=0.14
6х0.054=0.32
0.048
6х0.072=0.43
0.04
0.98
0.98+14.5==15.48
8
Одноплоскостные вертикальные связи между фермами ВС-1
1.Строп С2;Q=2.5т
2.Люлька переставная БА1
3..Навесная лестница ЛА2
4.Лестница приставная ЛП
2
4
2
2.
ТК 21286М Л28*
ТК 21286М Л42
ТК 21286М Л57
ТК 21054М Л39-43
2х0.022=0.04
2х0.028=0.06
0.1
0.1+0.05=
=0.15
9.
Одноплоскостные горизонтальные связи между фермами
ГС-1,ГС-2
1.Строп С2;Q=2.5т
2.Люлька переставная БА1
3..Навесная лестница ЛА2
2
2
2
ТК 21286М Л30*
ТК 21286М Л42
ТК 21286М Л57
2х0.022=0.04
2х0.028=0.06
0.1
0.1+0.08=
=1.18
Продолжение табл.2
1
2
3
4
5
6
7
10.
Панели покрытия
3 х 6м ж/б П1
1.Строп четырехветвевой 4СК
2.Временное ограждение
3.ПС1
4.ПС4
5.Страх.канат
.
1
2
. ТК 21287М Л08-09
ТК 21286М Л17
ТК 21286М Л20
ТК 21286М Л21
0.014
0.015
2х0.013=0.03
0.59
1.7+0.59=
=2.29
11.
Стеновые панели
2.4 х 6м ж/б СП1
1.Строп четырехветвевой 4СК 10/4
1
ТК 25295М Л14
0.03
4.2+0.03=
=4.23
Исходные данные для выбора монтажных кранов табл.3
Наименование и марка элемента
Количество, штук
Монтажная масса
h0,м
отметка опоры монтируемого
элемента
Требуемые монтажные характеристики кранов
Одного элемента т
Всех элементов т
hk,M
lk,м
Lстр, М
Марки кранов
Колонна К1
144
15.0
2160
0.00
34.0
10.75
33.7
СКГ 100 ЭМ
СКГ 160 БС
КС8161
Под.балка ПБ1
132
2.06
271,92
+19.00
28.0
3.5
26.7
МКГ 25
ДЭК-25
СКГ 100
СКГ 50
Ферма
Ф1
72
15.48
1114,56
+25.00
37.2
7.85
36.2
СКГ 100
СКГ 160
КС8161
Плита
П1
792
2.29
1813,68
+28.15
34.6
25.45
40.5
---//-----//---
Панель
Сп1
1072
4.23
4534,56
+26.40
35.8
6.4
34.5
CКГ 160
СКГ 50
Исходные данные для выбора монтажных кранов
1.Высота подьема
Н=Но+Нз+Нэл+Нстр+Нпол
Для К1: 0.0+0.5+28.15+2.7+2.5=34.0 м
Для ПБ1: 19.0+0.5+1.27+4.0+2.5=28.0 м
Для Ф1: 25.00+0.5+3.15+3.5+2.5=37.2 м
Для ПП1: 28.15+0.5+0.4+3.0+2.5=34.6 м
Для СП1: 26.40+0.5+2.4+4.0+2.5=35.8 м
2.Вылет крюка крана
Lк=(Lш+(Н-hш))/(( hп+ hс)/(d+c+b/2))
Для К1: (2.2+(34.0-1.8)) /(( 2.5+ 2.7)/(1+1.25/2))=10.75 м
tg a=( 2.5+ 2.7)/(1+1.25/2)=3.2 a= 73градусов
Для ПБ1: (2.2+(28.0-1.8)) / (( 2.5+ 4.0)/(1+0.5/2))=3.5 м
tg a=( 2.5+ 4.0)/(1+0.5/2))=5.2 а=79 градусов
Для Ф1: (2.2+(37.2-1.8)) /(( 2.5+ 3.5)/(1+0.5/2))=7.85 м
tg a=( 2.5+ 3.5)/(1+0.5/2)=4.8 а= 78 градусов
Для ПП1: (2.2+(34.6-1.8)) /(( 2.5+ 3.0)/(1+6/2))=25.45 м
tg a=( 2.5+ 3.0)/(1+6/2)=1.38 а= 54 градусов
Для СП1: (2.2+(35.8-1.8)) /(( 2.5+ 4.0)/(1+0.3/2))=6.4 м
tg a=( 2.5+ 4.0)/(1+0.3/2))=5.6 а= 80 градусов
3.Длина стрелы крана
Lстр=(Н-hш)/sin a
Для К1: 32.2/ 0,956= 33,7 м
Для ПБ1: 26.2/ 0,982= 26,7 м
Для Ф1: 35.4/ 0,978= 36,2 м
Для ПП1: 32.8/ 0,809= 40,5 м
Для СП1 34.0/ 0,985= 34,5 м
Расчет трудоемкости монтажных работ табл.4
№п/п
Наименование работ
Ед.
Изме рения
Кол
Норм
источник
Нвр
Трудоемкость
Состав звена
Продол
Раб. смены
Маш.время
Кол-во подьемов в смену
Чел/час
Чел/дн
По
норме
принято
На ед. маш/час
На весь обьем маш/смен
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
1
Установка опорных плит
Шт/т
288
43.2
ТК 21054М
Л05
6.29
1811.52
265.23
4
4
6.83
1.57
66.31
4.35
2
Укрупнительная сборка колонны фахверка КФ-1
Шт/т
14
32.2
ТК 21054М
Л06
применительно
14.85
207.9
30.44
3.3
3
6.83
4.51
9.24
1.35
3
Монтаж колонны фахверка КФ-1
Шт/т
14
32.2
ТК 21054М
Л08
применительно
5.45
76.3
11.17
5
5
6.83
1.09
2.23
6.27
4
Укрупнительная сборка колонн К1
Шт/т
144
2088
ТК 21054М
Л06
применительно
14.85
2138.4
313.09
3.3
3
6.83
4.95
104.36
1.37
5
Монтаж колонн К1
Шт/т
144
2088
ТК 21054М
Л22
применительно
7.22
1039.68
152.22
5
5
6.83
1.44
30.36
4.74
6
Монтаж подкрановых связей ВС3
Шт/т
36
3.96
ТК 21054М
Л29
42.59
1533.24
224.49
3.7
4
6.83
10.65
56.13
0.64
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
7
Укрупнительная сборка подкрановых балок ПБ1
Шт/т
132
198
ТК 28119М
Л08
21.85
2884.2
422.29
3
6
6.83
3.64
70.3
5
1.87
8
Монтаж подкрановых балок ПБ1
Шт/т
132
198
ТК 28119М
Л20
8.73
1152.4
168.73
3.6
4
6.83
2.18
42.13
3.13
9
Монтаж надкрановых связей ВС2
Шт/т
4
0.16
ТК 21054М
Л29
Примен.
42.59
170.36
24.94
3.7
4
6.83
10.65
6.24
0.64
10
Укрупнительная сборка ферм Ф1
Шт/т
72
1044
ТК 21286М
Л13
43.47
3129.84
458.24
5
5
6.83
8.7
91.71
0.78
11
Монтаж ферм Ф1
Шт/т
72
1044
ТК 21286М
Л27
16.39
1180.1
172.78
5
5
6.83
3.28
34.58
2.08
12
Монтаж вертикальных связей ВС1
Шт/т
48
2.4
ТК 21286М
Л28
6.34
304.32
44.55
4.65
5
6.83
1.27
8.93
5.38
13
Монтаж горизонтальных связей ГС1/ГС2
Шт/т
252
10.16
ТК 21286М
Л30
3.55
894.6
130.98
6
6
6.83
0.59
21.7
11.58
14
Монтаж плит покрытия П1
Шт/т
792
1346
ТК 21287М
Л08
1.73
1370.16
200.6
5
5
6.83
0.35
40.59
19.5
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Монтаж СТЕНОВЫХ ПАНЕЛЕЙ СП1
Шт/т
1072
4502
ТК 25295М
Л15
5.1
5467.2
800.46
4
4
6.83
1.28
200.90
5.33
Итого:
23320.22
3420.3
785.76
Расчет продолжительности монтажа по вариантам табл.5
№ п/п
Наименование монтируемых элементов
Кол-во
элементов
Кол-во
подьемов в смену
Продолж.
Монтажа,см
Варианты
I
II
III
1
2
3
4
5
6
7
8
1
Установка опорных плит
288
4.35
66.31
Мкг-25
Мкг-25
Мкг-25
2
Укр.сборка колонн фахверка
14
1.35
9.24
Мкг-25
Мкг-25
Мкг-25
3
Монтаж колонн фахверка
14
6.27
2.23
СКГ-100 ЭМ
СКГ-100 ЭМ
КС 8161
4
Укрупнительная сборка колонн К1
144
1.37
104.36
Мкг-25
Мкг-25
Мкг-25
5
Монтаж колонн К1
144
4.74
30.36
СКГ-100 ЭМ
СКГ-100 ЭМ
КС 8161
6
Монтаж подкрановых связей ВС3
36
0.64
56.13
СКГ 50
СКГ 50
КС 8161
7
Укрупнительная сборка подкрановых балок ПБ1
132
1.87
70.35
Мкг-25
Мкг-25
Мкг-25
8
Монтаж подкрановых балок ПБ1
132
3.13
42.13
СКГ 50
СКГ-160
СКГ-160
9
Монтаж надкрановых связей ВС2
4
0.64
6.24
СКГ 50
СКГ-160
СКГ-160
10
Укрупнительная сборка ферм Ф1
72
0.78
91.71
Мкг-25
Мкг-25
Мкг-25
11
Монтаж ферм Ф1
72
2.08
34.58
СКГ-100 ЭМ
СКГ-160
КС 8161
12
Монтаж вертикальных связей ВС1
48
5.38
8.93
СКГ-100 ЭМ
СКГ-160
КС 8161
13
Монтаж горизонтальных связей ГС1/ГС2
252
11.58
21.7
СКГ-100 ЭМ
СКГ-160
КС 8161
14
Монтаж плит покрытия П1
792
19.5
40.59
СКГ-100 ЭМ
СКГ-160
КС 8161
15
Монтаж СТЕНОВЫХ ПАНЕЛЕЙ СП1
1072
5.33
200.9
СКГ 50
СКГ 50
СКГ-160
Продолжительность монтажа по вариантам табл.5
№П/П
Наименование
и марка крана
Продолжительность монтажа
Варианты
I
II
III
1
2
3
4
5
1
Мкг-25
341.97
341.97
341.97
2
СКГ-100 ЭМ
138.39
80.96
---------
3
СКГ 50
305.4
257.03
---------
4
СКГ-160
---------
105.8
249.27
5
КС 8161
---------
-----------
194.52
Итого:
785.76
785.76
785.76
Подсчет стоимости работ табл.6
Варианты
Единовременные затраты
Т0
E
E/T0
ГАМ
1.08 Х 400
СТ.Э.
См.см
Труд.
Обслуж.кранов чел.час.
№
кран
Сп+Ср
Спереб
См+дем
I
МКГ-25
284
238
948
341.97
1470
4.30
8.03
22.15
34.45
6072
СКГ-100 ЭМ
857
729
4004
138.39
5590
40.39
21.57
57.03
122.43
3724
СКГ-50
418
прим.
348
1393
305.4
2159
7.07
11.0
24.52
42.58
5971
II
МКГ-25
284
238
948
341.97
1470
4.30
8.03
22.15
34.45
6072
СКГ-100 ЭМ
857
729
4004
80.96
5590
69.05
21.57
57.03
147.53
2368
СКГ-50
418
прим.
348
1393
257.03
2159
8.39
11.0
24.5
43.91
5024
СКГ-160
405
прим.
835
5290
105.8
6530
61.70
21.18
24.45
107.35
3100
III
МКГ-25
284
238
948
341.97
1470
4.30
8.03
22.15
34.45
6072
СКГ-160
405
прим.
835
5290
249.27
6530
26.20
21.18
24.45
141.79
7313
КС 8161
857
729
4004
194.52
5590
28.74
21.57
57.03
107.31
5685
Расчет заработной платы табл.7
№ п/n
Наименование работ
Норм состав звена
Ктср
ТО
Раб.чел.час
Зпл
руб.
1
Установка опорных плит
5р-1(1.51) 3р-1 (1.17)
4р-2(2.62)
1.33
66.31
174.62
2
Укр.сборка колонн фахверка
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(1.31)
1.52
9.24
27.80
3
Монтаж колонн фахверка
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(2.62)
1.48
2.23
6.53
4
Укрупнительная сборка колонн К1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-1(1.31)
1.52
104.36
314.09
5
Монтаж колонн К1
6р-1(1.75) 5р-2 (3.02)
4р-2(2.62)
1.52
30.36
91.38
6
Монтаж подкрановых связей ВС3
5р-1(1.51) 4р-1 (1.31)
3р-2(2.34)
1.29
56.13
143.37
7
Укрупнительная сборка подкрановых балок ПБ1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(2.62) 3р-2(2.34)
1.38
70.35
190.83
8
Монтаж подкрановых балок ПБ1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(2.62)
1.47
42.13
122.62
9
Монтаж надкрановых связей ВС2
5р-1(1.51) 4р-1 (1.31)
3р-2(2.34)
1.29
6.24
15.94
10
Укрупнительная сборка ферм Ф1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(2.62) 3р-2(2.34)
1.38
91.71
250.59
11
Монтаж ферм Ф1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-2(2.62) 3р-2(2.34)
1.38
34.58
94.49
12
Монтаж вертикальных связей ВС1
5р-1(1.51) 4р-2 (2.62)
3р-2(2.34)
1.29
8.93
22.81
13
Монтаж горизонтальных связей ГС1/ГС2
5р-2(3.02) 4р-2 (2.62)
3р-2(2.34)
1.33
21.7
57.14
14
Монтаж плит покрытия П1
6р-1(1.75) 5р-1 (1.51)
4р-1(1.31) 3р-2(2.34)
1.38
40.59
110.90
15
Монтаж СТЕНОВЫХ ПАНЕЛЕЙ СП1
2р-1(1.08) 5р-1 (1.51)
4р-1(1.31) 3р-1(1.17)
1.26
200.9
504.19
Итого:
2127.29
Расчет себестоимости монтажа
СМР=1.08(Сед+(СмсмТ0))+1.5*Зпл
Зпл=Тр*кт*Тст (см. табл.7)
I вариант
СМР=1.08(1251+34.45*341.97+122.43*138.39+305.4*42.58)+1.5*2127.29=49607.24 руб.
II вариант
СМР=1.08(1319.07+34.45*341.97+147.53*80.96+257.03*43.91+107.35*105.8)+1.5*2127.29= =54771.88 руб.
III вариант
СМР=1.08(2040+34.45*341.97+249.27*141.79+194.52*107.31)+1.5*2127.29=78832.90 руб.
Наиболее экономичным является I вариант с Смр=49607.24 руб.
Расчет коэффициентов использования кранов по грузоподьемности
по основному варианту монтажа
КГ1=GMAX/QHOM КГ2=GCP/QHOM
Кран СКГ-100 ЭМ QHOM=50 тонн
GMAX=15.0 тонн GCP=36.64/6=6.11 тонн КГ1=15/50=0.3 КГ2=6.11/50=0.12
Кран СКГ-50 QHOM=50 тонн
GMAX=4.23 тонн GCP=6.9/4=1.73 тонн КГ1=4.23/50=0.08 КГ2=1.73/50=0.03
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/kalendar-pashaliya-.html
|
Календарь Пасхалия 2002
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/5a01e0b28d3ab0f5d16403b9d4674c6f.docx
|
files/5a01e0b28d3ab0f5d16403b9d4674c6f.docx
|
Пасхалия 2002-2010
Пасха празднуется в первое воскресенье после первого полнолуния, наступившего после весеннего равноденствия.
Вход Господень в Иерусалим (Вербное Воскресенье) празднуется за 7 дней до Пасхи.
Вознесенье Господне отмечается в 40-й день По Пасхе, в четверг.
День Святой Троицы (Пятидесятница) празднуется в 50-й день по Пасхе, в воскресенье.
Духов день (День Святого Духа) отмечается на следующий день после Троицы, в понедельник.
Год
Начало
масленицы
Прощенное
воскресенье
Начало
Велик. поста
Вербное
Воскресенье
Пасха
Воскресенье
Господне
Троица
Начало
Петр. поста
2002
10 марта
17марта
18 марта
28 апреля
5 мая
13 июня
23 июня
1 июля
2003
2 марта
9 марта
10 марта
20 апреля
27 апреля
5 июня
15 июня
23 июня
2004
15 февраля
22 февраля
23 февраля
4 апреля
11 апреля
20 мая
30 мая
7 июня
2005
6 марта
13 марта
14 марта
24 апреля
1 мая
9 июня
19 июня
27 июня
2006
26 февраля
5 марта
6 марта
16 апреля
23 апреля
1 июня
11 июня
19 июня
2007
11 февраля
18 февраля
19 февраля
1 апреля
8 апреля
17 июня
27 июня
4 июня
2008
2 марта
9 марта
10 марта
20 апреля
27 апреля
5 июня
15 июня
23 июня
2009
22 февраля
1 марта
2 марта
12 апреля
19 апреля
28 мая
7 июня
15 июня
2010
7 февраля
14 февраля
15 февраля
28 марта
4 апреля
13 мая
23 мая
31 мая
ДНИ ОСОБОГО ПОМИНАВЕНИЯ УСОПШИХ
Год
Вселенская мясопустная родительская суббота
Суббота 2-й седмицы Великого поста
Суббота 3-й седмицы Великого поста
Суббота 4-й седмицы Великого поста
Радоница
Троицкая суббота
Дмитриевская суббота
2002
9марта
30марта
13апреля
14мая
22июня
2 ноября
2003
1 марта
29 марта
5 апреля
6 мая
14 июня
1 ноября
2004
14 февраля
6 марта
13 марта
20 марта
20 апреля
29 мая
6 ноября
2005
5 марта
26 марта
2 апреля
9 апреля
10 мая
18 июня
5 ноября
2006
25 февраля
18 марта
25 марта
1 апреля
2 мая
10 июня
28октябрь
2007
10 февраля
3 марта
10 марта
17 марта
17 апреля
26 мая
3 ноября
2008
1 марта
29 марта
5 апреля
6 мая
14 июня
1 ноября
2009
21 февраля
14 марта
21 марта
28 марта
28 апреля
6 июня
7 ноября
2010
6 февраля
27 февраля
6 марта
13 марта
13 апреля
22 мая
6 ноября
ЗОЛОТЫЕ СТРОКИ
БИБЛИИ
Наш Творец через слово Божие хочет отрыть глаза человеку на его грехи. Своим упавшим созданием Он говорит, что сын божий умер за людей и воскрес во имя их спасения. Он хочет, чтобы человек познал, что спасение находится лишь в Иисусе Христе, а прощение грехов наступает лишь в результате чистосердечного покаяния. Кто осознает это, убедится, что вся Библия является богодухновенным Словом Божиим.
Слово Твое – светильник ноге моей и свет стезе моей.
(Псалом 118:105)
Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим. Сия есть правда и наибольшая заповедь. Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя.
(Матф.22:37-39)
Не заботьтесь не о чем, но всегда в молитве и прощении с благодарением открывайте свои желания перед Богом,-и мир Божий, который превыше всякого ума, соблюдает сердца ваша и помышления ваши во Христе Иисусе.
(Филип. 4:6-7)
Ибо так возлюбил Бог мир. Что отдал сына своего единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную.
(Иоанн. 3:16)
Иисус сказал ему: Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня.
(Иоанн. 14:6)
Как новорожденные младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение.
(1 Петр. 2:2)
Придите ко Мне, все труждающиеся и обремененные и Я успокою вас.
(Матф.11:28)
Не судите, и не будите судимы; не осуждайте, и не будете осуждены; прощайте и прощены будете; давайте и даст вам: мерою доброю, утрясенную, нагнетенною и переполненною отсыпают вам в лоно ваше; ибо какою мерою мерите, такою же отмерится и вам.
(Лука. 6:37-38)
А Я говорю вам: любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящих вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас, да будите сынами Отца вашего Небесного.
(Матф. 5:44-45)
Дети, повинуйтесь своим родителям в Господе, ибо сего требует справедливость. Почитай отца твоего и мать, это первая заповедь с обетованием: да будет тебе благо, и будешь долголетен на земле.
(Ефес. 6:1-3)
Сие же написано, дабы вы уверовали, что Иисус есть Христос, Сын Божий, и, веруя, имели жизнь во имя Его.
(Иоанн. 20:31)
Не переходящие праздники и памяти святых
Январь
22 – Свт. Николая Чудотворца
23 – Ап. Симона Зилота
24 – Равноапп. Мефодия и Кирилла
25 – Сщмч. Ермагена, патр. Московского
28 – Блгв. Царевича Дмитрия
11 – Усекновение главы Иоанна Предтечи
12 – Блгвв. кнн. Александра Невского
и Данила Московского
14 – Церковное новолетие
- Прп.Симеона Столпника
17 – Иконы «Неопалимая Купина»
19 – Чудо Архангела Михаила в Хонех
21 – РОЖДЕСТВО ПРИСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ
22 – Прп. Иосифа Волоцкого
24 – Прп. Силуана Афонского
27 – ВОЗДВИЖЕИЕ КРЕСТА ГОСПОДНЯ
29 – Вмц. Емфимии всехвальной
- Мц. Людмилы
30 – Мцц. Веры, Надежды, Любови и Софии
2 – Прав. Иоанна Кронштадского
3 – Свт. Петра, митр. Московского
4 – Вмц. Анастасии Узорешительницы
7 – РОЖДЕСТВО ХРИСТОВО
14 – Обрезание Господне
- Свт. Василия Великого
15 – Прп. Серафима Саровского
19 – КРЕЩЕНИЕ ГОСПОДНЕ
20 – Собор Иоанна Предтечи
22 – Свт. Филиппа, митр. Московского
24 – Прп. Федосея Великого
25 – Мц. Татианы
27 – Равноап. Нины
30 – Прп. Анатолия Великого
Свтт. Афанасия и Кирила
Июнь
1 – Блгв. вел. кн. Дмитрия Донского
2 – Свт. Алексея, митр. Московского
3 – Владимирской Иконы
- Равноапп. Константина и Елены
23 – Свт. Василия Рязанского
24 – Апп. Варфоломея и Варнавы
28 – Свт. Ионы, митр. Московского
Июль
1 – Боголюбской иконы
2 – Ап. Иуды, брата Господня
- Свт. Иова, патр. Московского
6 – Владимирской Иконы
7 – Рождество Иоанна Предтечи
9 – Тихвенской иконы
11 – Прпп. Сергея и Германа Валаамских
12 – Апп. Петра и Павла
13 – Собор 12-ти апостолов
17 – Блгв. вел. кн. Андрея Боголюбского
18 – Прп. Сергея Радонежского
21 – Казанской иконы
23 – Прп. Антония Печерского
24 – Равноап. вел. кн. Ольги
25 – Иконы «Троеручица»
28 – Равноап. вел. кн. Владимира
Октябрь
4 – Свт. Дмитрия Ростовского
8 – Прп. Сергея Радонежского
- Свт. Тихона, патр. Московского
11 – Собор прпп. Киевско-Печерских,
в Ближних пещерах
14 – Покров Пресвятой Богородицы
18 – Пяти Святителей Московских
19 – Ап. Фомы
22 – Ап. Иакова Алфеева
23 – Прп. Амвросия Оптинского
26 – Иверской иконы
31 – Ап. и ев. Луки
Февраль
1 – Прп. Макария Великого
2 – Прп. Евфимея Великого
6 – Блж. Ксении Петербургской
7 – Свт. Григория Богослова
- Иконы «Утоли моя печали»
9 – Свт. Иоанна Златоуста
12 – Собор 3-х святителей
14 – Мч. Трифона
15 – СРЕТЕНИЕ ГОСПОДНЕ
18 – Иконы «Взыскание погибших»
25 – Иверской иконы
Свт. Алексея, митр. Московского
Ноябрь
1 – Прп. Иоанна Рыльского
4 – Казанской иконы
5 – Ап. Иакова
6 – Иконы «Всех скорбящих Радость»
8 – Вмч. Дмитрия Солунского
10 – Мц. Параскевы Пятницы
14 – Бессрр. и чудотвв. Космы и Дамиана
19 – Прп.варлаама Хутынского
21 – Собор Архангела Михаила
22 - Иконы «Скоропослушница»
26 – Свт. Григория Паламы
27 – Начало Рождественского поста (по 6 янв.)
29 – Ап. и ев. Матфея
Март
14 – Прмц. Евдокии
17 – Блгв. кн. Даниила Московского
20 – Иконы «Споручница грешных»
22 – Сорока мучеников Севастийских
30 – Прп. Алексея, человека Божия
Август
1 – Прп. Серафима Саровского
2 – Пророка Илии
4 – Равноап. Марии Магдалины
5 – Почаевской иконы
6 – Мчч. блгв. кнн. Бориса и Глеба
9 – Вмч. и целителя Пантелеймона
10 – Смоленской иконы «Одигитрия»
12 – Мч. Иоанна Воина
14 – Начала Успенского поста (по 27 авг.)
15 – Первомч. архидиакона Стефана
19 – ПРИОБРОЖЕНИЕ ГОСПОДНЕ
20 – Свт. Митрофана Воронежского
21 - Прпп. Зосимы и Савватия Соловетских
22 – Ап. Матфия
26 – Свт. Тихона Задонского
- Икон «Семистрельная» и «Страстная»
28 – УСПЕНИЕ ПРИСВЯТО БОГОРОДИЦЫ
29 – Нерукотворного Образа Спасителя
Апрель
7 – БЛАГОВЕЩЕНИЕ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ
8 – Собор Архангела Гавриила
12 – Прп. Иоанна Листвечника
14 – Прп. Марии Египетской
24 – Сщмч. Антипы
27 – Свт. Мартина Исповедника
Декабрь
4 – ВВЕДЕНИЕ ВО ХРАМ ПРИСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ
6 – Блгв. вел. кн. Александра Невского
7 – Вмц. Екатерины
10 – Иконы «Знамение»
13 – Ап. Андрея Первозванного
17 – Вмц. Варвары
18 – Прп. Саввы Освященного
19 – Свт. Николая Чудотворца
20 – Свт. Амвросия Медиоланского
- Иконы «Нечаянная Радость»
25 – Свт. Спиридона Тримифунтского
Май
6 – Вмч. Георгия Победаносца
8 – Ап. и ев. Марка
9 – Поминовение усопших войнов
13 – Ап. Иакова Зеведеева
14 - Иконы «Нечаянная Радость»
Блгв. Цар. Тамары
15 – Блгвв. кнн. Бориса и Глеба
16 - Прп. Феодосия Печерского
18 – Иконы «Неупиваемая чаша»
21 – Ап. и ев. Иоанна Богослова
Сентябрь
1 – Донской иконы
8 – Сретение Владимирской иконы
- Мчч. Адриана и Наталии
10 – Прп. Иова Почаевского
- Собор прпп. Киевско-Печерских,
в Дальних пещерах
О некоторых праздниках
7 января
Рождество Христово
Миру явился спаситель. Рождество Иисуса Христа было так: по обручении Матери Его Марии с Иосифом, прежде нежели сочетались они, оказалось, что она имеет во чреве от Духа Святого. Иосиф же муж Ее хотел тайно отпустить Её. Но Ангел Господень явился ему во сне и сказал: ''Иосиф, сын Давидов! Не бойся принять Марию, жену твою, ибо родившийся в Ней есть от духа Святого. Родит же сына, и наречешь Ему имя: Иисус; ибо он спасет людей своих от грехов их ''.
19 января
Крещение Господне Богоявление
Иисус Христос принял крещение от Иоанна Крестителя на реке Иордан.
15февраля
Сретение Господне
На сороковой день после Рождения Христова Мария принесла Младенца в Божий Храм, где Он был встречен старцем Симеоном. Этот старец знал от Духа Святого, что не умрет до тех пор, пока своими глазами не увидит Спасителя Иисуса Христа: ''Ныне отпускаешь раба Твоего с миром; ибо видели очи мои спасение Твое''.
Вербное воскресенье
Ввод Господень в Иерусалим. За пять дней до распятия Христос вошел в священный город. Иерусалим. Народ торжественно встречал Его ветвями пальм, иерусалимской ивы
ПРАВОСЛАВНЫЙ
ЦЕРКОВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ
2010
ПАСХА
Светлое Христово воскресенье
Накануне этого дня (в Великую пятницу) на горе Голгофа был распят Иисус Христос. Пророчество о страданиях спасителя исполнилось – Христос ценою. Своей крови искупил грехи всего человечества.
Тело спасителя, обвитое пеленами, было положено в Гроб. И сделалось великое землетрясение: Ангел Господень сошедший с небес, отвалил камень от двери Гроба. Стерегущие Гробницу войны в трепет и убежали. Когда же ко Гробу пришли женщины, Ангел сказал: ''Не бойтесь, ибо знаю что вы ищете Иисуса распятого; Его здесь нет. Он воскрес!'' Когда же женщины бежали возвестить об этом ученикам, их встретил Воскресший Иисус и сказал: ''Радуйтесь'' И они, приступивши, ухватились за ноги Его и поклонились Ему.
Вознесенье Господне
После своего воскресения Иисус Христос пробыл на земле еще сорок дней. На сороковой день преподал Своим ученикам последнее благословение и вознеся на небо.
День святой троицы
Пятидесятница
Пятидесятый день после Воскресения Иисус Христос. В этот день ученики (апостолы) были единодушно вместе. И внезапно сделался шум с неба, и явились им разделяющие языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них. И исполнились все Духа Святого и начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать. Итак, Бог явил себя в виде Троицы: Бог – Отец , Бог – Сын и Бог – Дух Святой. Отсюда и название праздника.
Церковный год начинается 14 сентября (1 сентября по старому стилю).
Но весь годовой круг богослужений строится применительно к празднику Пасха. Затем идут 12 величайших праздников (двунвдесятые),установленные в честь Иисуса Христа и Божией Матери. Кроме того каждый день год Православная церковь празднует еще память угодников (святых, мучеников) Божиих. В продолжение года установлены посты и дни поминовения усопших.
Даты праздников в календаре приведены по новому стилю.
ПАСХА
СВЕТЛоЕ ХРИСТОВО
ВОСКРЕСЕНЬЕ
в 2002 ГОДУ – 5 МАЯ
даты на следующие девять лет – в таблице
Двунадесятые
непереходящие праздники
Рождество Христово – 7 января
Крещение Господне – 19 января
Сретение Господне – 15 февраля
Благовещение Пр. Богородицы – 7апр.
Преображение Господне – 19 августа
Успение Пресв. Богородицы – 28 авг.
Рожество Пресв. Богородицы – 21 сент.
Воздвижение Креста Господня 27 – сент.
Введение во храм Пресвято
Богородицы – 4 декабря
Великие Праздники
Обрезание Господне – 14 января
Рожество Иоанна Предтечи – 7 июля
Святых апостолов Петра и Павла – 12 июл.
Усекновение головы Иоанна Предтечи –
11 сентября.
Покров Пресвятой Богородицы – 14 окт.
Сплошные седмицы
Святки: 7 – 19 января.
Мытаря и фарисея в 2002 году: 8-14фев.
Сырная (масленица) в 2002 году:
21февраля – 1 марта (см. таблицу)
Пасхальная (Светлая) в 2002 году
19- 25 апреля
Троицкая в 2002 году: 7-13 июля
ОСОБО ЧТИМЫЕ И ОСОБЕННО
ПРАВОСЛАВННЫЕ СВЯТЫЕ
Серафим (Саровский) – 15 января, 1 авг.
Ксения (Петербургская) – 6 февраля
Иоанн Златоуст – 9, 12февраля,
27 сентября, 26 ноября
Георгий Победоносец – 6 мая
Борис и Глеб – 15 мая, 6 августа
Иоанн Богослов – 21 мая, 9 октября
Николай (Мир ликийских) – 22 мая, 19 дек.
Кирилл и Мефодия – 24 мая.
Димитрий Донской – 1 июля
Андрей Рублев, иконописец – 17 июля
Святые царские мученики – 17 июля
Сергей (Радонежский) – 18 июля, 8 окт.
Ольга, великая княгиня – 28 июля
Илия, пророк – 2 августа
Мария Магдалина - 4 августа
Пантелеимон, целитель – 9 августа
Александр Невский – 12 сентября, 6 дек.
Вера, Надежда, Любовь и София – 30 сент.
Андрей, первозванный апостол – 13 дек.
ОДНОДНЕВНЫЕ ПОСТЫ
Среда и пятница в течение всего года, за искл. сплошных седмиц и Святок.
Крещенский сочельник – 18 января
Усечение главы Иоанна Предтечи – 11 сент.
Воздвижение Креста Господня – 27 сент.
МНОГОДНЕВНЫЕ ПОСТЫ
Великий: начало поста указано в таблице, окончание – в день, предшествующий Пасхе.
Петров: начало поста указано в таблице, окончание – 11 июля.
Успенский пост: 14 – 27 августа
Рождественский: 28 ноября – 6 января
НАИБОЛЕЕ ЧТИМЫЕ ЧУДОТВОРНЫЕ ИКОНЫ БОЖЬЕЙ МАТЕРИ
Утоли моя печали – 7 февраля
Иверская – 25 февраля, 26 октября и во вторник Светлой седмицы
Владимирская – 3 июл., 6 июл., 8 сент..
Тихвинская – 9 июля
Казанская – 21 июля, 4 ноября
Почаевская – 5 августа, 21 сентября
Смоленская (одигитрия) – 10 августа
Всех скорбящих радости – 6 ноября
Знамение – 10 декабрь
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/harchovi-dobavki.html
|
Харчові добавки
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/0500aabb85ef34a750771de5ab3fb0b8.docx
|
files/0500aabb85ef34a750771de5ab3fb0b8.docx
|
Реферат на тему
Харчові добавки
(вітамін С)
Вітамін С (аскорбінова кислота)
Вітамін С настільки важливий для здоров’я людини, що майже неможливо представити собі хворобу, при якій добавки не приводили б до того чи іншого покращення.
Доза С-вітамінізації була встановлена багато років назад на рівні 60 мг , але з тих пір наука дізналася набагато більше. Як було багаторазово доведено, нам необхідно цілий грам (1000 мг) для попередження хвороби і ймовірно багато більше для її лікування. Отже в останні два десятиліття доза 1000 мг вважається популярнішою.
Палеонтологи порахували , що навіть до того , як механізм вироблення аскорбіну був утрачений в ході еволюції, первісні люди щоденно приймали з їжею від 400 мг до 2 г вітаміну С.
Отже , аскорбінова кислота – це одна з головних поживних речовин – антиоксидантів, що самостійно знищує вільні радикали і мікробні інфекції, а також продовжує життєдіяльність вільних антиоксидантів, включаючи вітамін Е і глутатіон. Хоча вона виявляє і інші дії, та основна полягає в тому, що люди , які вживають більш вітаміну С, живуть довше, ніж ті , хто вживає його менше.
Ось деякі причини:
Інфекції . Вітамін С не тільки безпосередньо вбиває бактерії і допомагає нейтралізувати бактеріальні токсини , а також активізує наші природні захисні механізми. Хоча він в тій чи іншій степені підтримує майже всі клітини імунної системи, більш всього виграють антитіла і білі клітини крові, які втрачають вітамін С в ході хвороби.
Успіх лікування залежить від того наскільки багато може винести організм. Більшість лікарів компліментарної медицини керуються принципом “кишечної перенасиченості” , розробленим Робертом Каскартом. Тобто ви приймаєте вітамін С до тих пір доки його приймає ваш кишечник .Коли вітаміну С більше ніж його може винести організм відбувається розслаблення кишечника , викликаючи тимчасовий приступ проносу. Отже, коли лікар призначає надто велику кількість вітаміну С, то як правило, приймають його внутрішньовенно , що дозволяє уникнути проносу , в той же час повністю насичуючи організм цією головною поживною речовиною.
Внутрішньовенне введення високих доз вітаміну С особливо ефективне і приносить полегкість людям, хворим на СНІД. Хоча вітамін С не можна вважати засобом від СНІДу, все ж він перешкоджає виробленню вірусів, а також нейтралізує фактор, який викликає наростаюче ослаблення імунної системи.
Астма і алергії . При використанні добавок понад 1000 мг в день чи більше вітамін С діє як антигістамінний засіб. Але результати можуть стати помітними лише через декілька тижнів, оскільки спочатку необхідно, щоб концентрація вітаміну в тканинах досягла оптимального рівня. І нарешті щоденний прийом 2 г вітаміну С знімає перегрузочну астму приблизно в половини групи дітей і молодих людей.
Виклик раку і інфаркту. Вітамін С визнаний сильним антиканцерогенним засобом , подавляє утворення канцерогенної речовини нітрозаміну, цим самим перешкоджає розвиток раку в шлунку і травному тракті. У жінок , при вживанні в оптимальній кількості на протязі всього життя, вітамін С може попереджувати рак грудей, рак шийки матки і передракові зміни клітин – дисплазії шийки матки.
Інші результати також підтверджують , що високі дози вітаміну С можуть продовжувати виживання і покращення якості життя навіть онкохворих . Підозрюють, що вітамін С може стримувати ріст пухлин шляхом обволікування злоякісних вогнищ рубцьовою тканиною, а також за рахунок укріплення колагеновою тканиною до такої степені, що вона обмежує розростання.
Хвороби серця. Вітамін С приймає участь в захисті жирів крові від перетворення в атеросклеротичні бляшки, по антиокисному потенціалу більш ніж вдвоє перевищує склянку червоного вина. При цьому вітамін С на відміну від алкоголю не подразнює печінку і не руйнує запас мінеральних речовин в організмі.
Стрес. Здатність успішного справлення з емоційним і фізичним тягарем стресу, можливо, в більшій степені залежить від вітаміну С ніж від будь – якої іншої поживної речовини . Вітамін С допомагає при виробці стресових гормонів і захищає організм від токсинів, виникаючих в процесі їх метаболізму.
Ожиріння. Хоча вітамін С не впливає на процес втрати ваги , він все ж робить процес похудання більш здоровим, звільняючи організм від шкідливих речовин, що звільняються при розпаді жиру. Нарешті вітамін С допомагає печінці витримувати більш сильну дію вільних радикалів, що викликаються втратою ваги.
Подагра. Добавки аскорбінової кислоти полегшують приступи подагри, але у великих дозах.
Жовчогінна хвороба. Доведено , що вітамін С в дозі 2 г в день сповільнює процес утворення каменів на 350 %
Розлади зору. Вітамін С створює антиокисний захист очей, який здатний попереджувати утворення катаракт і сповільнювати їх ріст. Крім того аскорбінова кислота ослаблює внутрішній тиск , таким чином знижуючи ризик глаукоми. Внутрішньовенне введення великих доз вітаміну С швидко зменшує внутрішньо очний тиск.
Наркотична залежність . Мегадози вітаміну С (до 50 г в день) , особливо в поєднанні з високобілковою дієтою і додаванням В-комплексу, знімали симптоми відвикання у людей , що звільняються від героїнової залежності. Великі дози можуть знижувати у наркоманів потяг до наркотиків.
Рекомендації по використанню добавок.
Для загальнооздоровчих цілей всім нам потрібно вживати по меншій мірі 500 мг аскорбінової кислоти в день разом з такою ж кількістю біофлавоноїдів – поживних речовин , що присутні в природних джерелах вітаміну С, підвищуючи його ефективність.
Щоб ще надійніше гарантувати , що ви одержите фактори С-комплексу, по меншій мірі 75 мг із сумарної кількості вживаної вами аскорбінової кислоти повинні поступати із їжі.
Хорошим вибором будуть темно – зелені овочі, лимонний сік, червоний перець, томати, а також капуста, цитрусові, полуниці, паприка, гірчиця і хрін. Навіть якщо продукти містять дуже мало аскорбінової кислоти , вони служать джерелом вітаміну С , які зроблять ваші добавки більш ефективними.
Отже , не хвилюючись про кількості , а також керуючись цими рекомендаціями можемо насичувати кожну клітину свого організму цим оздоровлюючим антиоксидантом.
Література: Р.Аткінс “Біодобавки лікаря Аткінса”.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansi-zaporozkoi-sichi-ta-getmanschini.html
|
Фінанси Запорозької Січі та Гетьманщини
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/973219e7a5e90ae74786bd91cf73decf.docx
|
files/973219e7a5e90ae74786bd91cf73decf.docx
|
1
2
-
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
ФІНАНСИ
на тему: “Фінанси Запорозької Січі та Гетьманщини”
варіант 2
Керівник: Виконав:
доцент слухач гр. ЗФ-82
Пасічник Ю.В. Думчиков А.А.
робота захищена
дата “_____” _______________ 1999 р.
оцінка ______________
м. Черкаси 1999
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. ФІНАНСИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ 4
2. ВТРУЧАННЯ ЦАРСЬКОГО УРЯДУ У ФІНАНСИ ГЕТЬМАНЩИНИ 16
ВИСНОВКИ 24
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (ЗМЕНШЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВИТРАТ ДОМОГОСПОДАРСТВ) 27
ЛІТЕРАТУРА 34
ВСТУП
Існування Запорозької Січі припадає на кінець ХVІ початок ХVІІІ столітть. В цій “військово-політичній організації” функціонувала система економічних відносин. Дослідивши фінанси Запорозької Січі можна зробити порівняння з фінансами України теперішньої.
Уряд Росії активно втручалась в економічне життя Гетьманщини. Необхідно дослідити, до яких наслідків призводили ці втручання.
1. ФІНАНСИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
Державно – політичний устрій Січі.
“Значну роль в економічному ровитку українськиїх земель відіграло козацтво, яке вийшло на історичну арену в кінці XV ст. Воно успішно освоювало землі передстепової України, південного Поділля, Слобожанщини, Північного причорномор”я і Приазов”я. В середині XVІ ст. за порогами Дніпра було зосереджено багато українських козаків. Визначну роль у їх згуртуванні відігравала Запорозька Січ, що виникла на нижньому Подніпров”ї в середині XVІ ст. її можна визначити як самоврядну військово-політичну організацію народної самооборони з комбінованою громодсько-індивідуальною господарсьокою системою, яка грунтувалася на засадах особистої свободи козаків, демократії, самоуправління, федералізму та економічного лібералізму.” [4-181с.]
“Економічна система запорозького козацтва складалася з двох секторів: січового і індивідуального. В свою чергу січове господарство поділялося на загальнгосічове та курінне. На цьому рівні переважали ті форми господарської діяльності, які потребували спільних зусиль, артільної роботи. Ядром соціальної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке життя, Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав майно і доходи, якими Кіш як центральний запорозький уряд не розпоряджався. Саме між куренями Кіш жеребкуванням переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя – рибні лови, пасовища та сіножаті. Кіш утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусідами: Польщею, Гетьманщиною і Росією. Індивідувльнго-трудовою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися в паланках – адміністративно-територіальних округах на землях Вольностей Запорозьких козаків, які простягалися на південь від річок Тясмина і Орелі (у межах теперішніх Запорозької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської і Кіровогорадської областей). Сімейні козаки іменувалися гніздюками. Вони були позбавлені статусу січовика і, виділившись з громадського курінного господарства, заводили власний хутір (зимовик). Поруч з суспільними (військовими) у паланках існували приватні зимівники, рибні промисли, млини, дуби (вантажні човни) тощо. Якщо курінь був одночасно адміністративно-бойовим і побутово-господарським підрозділом, то хутір-зимовик лише господарським поселенням. Необхідність куреня була зумовлена колективними потребами товариства, хутора – інересами окремих козаків як самастійних підприємців. Отже, економічному житю запорозького козацтва однаково властиві і спільні дії, і інрдивідуальні зусилля.
Характер запорозького господарювання визначався приодно-кліматичними умовами краю. …плавні давали запорожцям незліченні вигоди: там вони рубали ліс, заготовляли сіно й косили очерет на паливо, полювали на звіра та птицю, розводили пасіки, ловили рибу і раків … добували на хутро вовків, лисиць, зайців, куниць, крім того, сіяли пшеницю, жито, овес, ячмінь, просо, гречку, а також коноплі, вирощували городину – цибулю, кавуни і дині, капусту, хрін. У садах росли яблуні, груші, сливи, вишні, терен, калина.”[4-182с.]
Приватна власність.
“Запоріжжя ще не знало приватної власності. Проте вклдаючи в господарство свої гроші і працю, окремі господарі природно прагнули змінити умовний титул власності на бузумовний. У Вольностях Війська Запорозького відбувався безповоротнрий процес перетворення загальнгокозачої власності, що перебувала у спільному нероздільноум користуванні всього війська, на приватну власність.
Можливості й переваги індивідуального володіння уже були відомі низовим козакам. Про повагу до власності як суттєву рису економічної свідомості запорожців свідчать суворі покарання за злочини проти власності. Злодійство поміж козаками, посягання на січове майно, розбійництво й пограбування своїх карались на “горло”, прирівнюючись до порушення військових законів.
У Вольностях з фактичного володіння визрівало право власності. Там для запорожців переставало діяти публічне військове право. З безособово-публічного воно ставало індивідуально-приватним, вояк робився купцем, курінний товариш-самостійним підприємціем. При виході козаків на зимівники до того неподільне спільне курінне майно підлягало поділу на паї, розмір яких відповідав дійсному внеску кожного до курінного скарбу. За таких умов зникала ідеальна соціальна єдність товариства, з”явилась реальна майнова нерівність.”[4-184с.]. Хоча право власності діяло і прогресивно завдяки цьосму: “Господарські осілості запорожців започаткували майбутні села і навіть великі міста…”[4-184с.]
Індивідуальний сектор.
“Природні й соціальні умови визначили організаційну форму запорозького господарювання в степу – зимівник (хутір). Зимівники запорозької старшини і багатих козаків – це були великі тваринницькі ферми із значними посівами зернових. У них не було кріпацтва, що панувало тоді майже у всій Російській імперії, а виробництво грунтувалося на власній та найманій праці. Кількість зимівників, за існуючими даними, становила кілька тисяч. Крім небагатьох товарноторгових господарств січового і паланкового підпорядкування, більшу частину з них становили невеликі напівнатуральні господарства. Тому індивідуальний сектор запоросьзкої еокономіки сукупно можна охарактеризуавати як самозабезпечувану економіку прожиткового мінімуму, коли будь-яка особиста діяльністть доповнювалась господарюванням на землі. Такий патріархально-парцелярний тип сільської економіки був досить демократичним, але внутрішньо був схильний до феодалізму і висхідного індустріального суспільства.”[4-183с.]
Промисли та трудові відносини.
Порівняно з Росією Запорожці далеко пішли вперед в плані використання трудових ресурсів. Відомо, що при феодальному землеволдінні продуктивність праці набагато вище ніж при рабовласницькому ладі. Такуж саму перевагу мають наймані працівники перед кріпосними. Звичайно якщо людина зацікавлена у кінцевому результаті це підштовхує її до нових досліджень, розробки засобів праці тощо. Таким чином досліджуючи трудові відносини на Січі можна уявити наскільки були розвинуті продуктивні сили: “…зайняття промислами на Запорожжі вважалося привілеєм козаків. Серед промислів важливу роль в економіці краю відігравало рибальство. Рибні промисли були на Дніпрі, Бугу, Кальміусі та їхніх притоках, у дніпровських лиманах та на Азовському морі, де широко використовували найману працю. Найнята “тафа” (артіль) рибалок отримувала половиту вловленої риби, яку ділила між собою. Така форма оплати праці, поширена за тих часів, була вигідна господареві, бо стимулювала рибалок до збільшення вилову. Крім того, на рибний промисел наймали робітрників за почасову оплату праці, яка старновила приблизно 6-7 крб. на рік. [4-184с.] “… на Запорожжі були майстерні, в яких працювало по 10 і більше чоловік. Жвавим ремісничим центром було передмістя Січі, де діяли майстерні, які виготовляли та ремонтували зброю. До підприємств ремісничого типу належали також водяні млини. Іх кількість на Зопорожжі у 1774 р. становила 41.”[4-184с.] “Поворотним у розвитку господарства Запорозької Січі став 1734 р. – рік виходу запорожців з підданства Кримського ханства, повернення в Україну і заснування Нової Січі. Почався перехід від епізодичних промислів до регулярного, від натурального господарства до товарного.”[4-182с.]
Зовнішня торгівля.
За словами В.І.Леніна “политика есть самое концентрированное выражение экономики”. Уряд займався справами котрі потребували залучення великих коштів, а токож зовнішньою торгівлею: “…кіш утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусідами: Польщею, Гетьманщиною і Росією. ”[4-182с.]
“Внутрішня торгівля обмежувалась продуктами харачування й предметами побутового вжитку. Попит на ці товари забезбечували місцеве виробництво і кустарні ремесла. Для Запророжжя велике значення мала зовнішня торгівля. На Січ завозили предмети найпершої необхідності в козацькому житті: хліб, горілку, тютюн, порох та інші бойові припаси, а також тканини і готовий одяг, смушки, дорогу зброю і кінську збрую. Вивозили сіль, рибу, худобу, хутра. ”[4-185с.]. Але всеж таки існувало обмеження на імпорт та втручання інших держав регулювання товарного ринку: “на територію Запорожжя не допускався “царев кабак”, тобто расійська державно-монопольна тогівля горілкою. Тут зберігалось стародавнє, що сягало ще часів Київської Русі, право на вільний продаж спиртних напоїв. Ними на Січі і у Вольностях міг торгувати кожний, хто заплатив збір у військову скарбницю.” – щось на зразок ліцензії – “Кіш проводив політику відкритої економіки. У середині XVІІІ ст. обсяг зовнішньої торгівлі Запорожжя склав близько 1 млн крб. З … перевищенням імпорту над експортом. Головним торговим партнером і імпортером з території запорозьких Вольностей була Росія. Широку торгівлю Запорожжя вело також з Кримом і Польщею.”[4-185с.]
Використання Козацькою державою свого географічного положення.
“Тримаючи в руках транзитні шляхи і переправи на Дніпрі та на прикордонних польових річках, особливо через Буг, Тясмин і Синюху, січові власті в своїх фіскальних інтересах контролювали експортно-імпотрні опереції іноземних купців.”[4-185с.] “На річнах Буг, Самара, Орель були спеціальні митниці для збирання соленого мита з кожного возу.”[4-182с.]
Бюджет.
“Довгий час фіскальна система Запоріжжя об”єктивно могла опиратися лише на зовнішні джерела – військову здобич, царське “жалованье”… Доходи скарбу доповнювали торові податки зтоварів у момент їх вивезення на ринок, мито за перевезення й транзитну торгівлю, тобто посереднє оподаткування, а також податки з промислів і оренди. Фінансовий стана Січі залежав від надходження високоліквідних активів: золота …” [4-186с.].
Але всеж таки Запоріжжя постeпово переходило від “насильницького здобичництва до мирного господарювання” і причини для того були не скільки воєнно-полічні скільки культурно-економічні.
При “…ліквідації Запорозької Січі в 1775 р. від неї залишилася “військова сума” в 120 тис. Крб. В термінах сучасного бюджетного разівництва ці сума є залишком січового кошторису на друге півріччя 1775 р. та вільна касова готівка, яка повинна залишатись на початок 1776 р. Отже, у річному вирахуванні обсяг бюджету Запорозької Січі в останній рік її існування можна врийняти в 200 тис. Крб. У валюті початку 90х років ХХ ст. січовий бюджет оцінюється в 10-12 млн американських доларів.”[4-186с.]. На відміну від України сучасної, хоча на Січі імпорт і перевущував експорт, про дефіцит бюджету й не згадується.
Монетарна політика
Недоліком було те що Січ не мала власних грошей. Для неї це було ризикованим у випадках грошових емісій в країнах чиї гроші були в обігу на Січі, наприклад, російські мідні гроші або аблігації. Не кажучи вже про недостатність грошової маси для обслуговування ВВП: “Запорозька Січ не мала власної банківської та грошової систем. В обігу перебували гроші різних країн. Так, при арешті оснаннього кошового отамана Запорозької Січі П.Кальнишевського в нього, крім російських паперових асигнацій, була знайдена велика сума металевих монет: російські золоті червонці і срібна монета, турецькі леви, австрійські й галландські талери, єфимки та ін. Через відсутність власньї валюти Січ іноді, переживала грошовий “голод” – нестачу готівки, що, звичайно, супроводжувалось великим попитом на гроші як платіжний засіб і погонею за грошима як скарбом.”[4-186с.].
Податки.
“Податки на Запорожжі стягували через ціни на товари (непрямі або прямі податки), а також з доходів від промислів. Козаки не сплачували податків на споживчі товари на відміну від некозаків. Кіш тимчасово або постійно звільняв від податків заслужених або збідниілих козаків.” [4-185с.]
Станом на 01.01.1999 мінімальний неоподатковуваний мінімум громадян складає 17 гривень, мінімальна заробітна плата 74 грн., мінімальний прожиттєвий рівень 90.7 грн. Тобто навіть ті громадяни котрі заробляють меше прожиткового рівня підпадають під оподаткування.
“Анонімний представник польської еліти у тарктаті “Думка певної особи” (бл. 1669-1670 рр.) …писав, цо в козацьких містах “жодної панщини ніколи не буде, бо її тепер там немає”. Як він підкреслював: “поборів підимних і такого роду податків незгадуй! А якщо й випаде податок який за універсалом гетьманським чи полковницьким раз на рік, щонайбільше – два (податки) на тих котрі не ходять на війну … і то не перевищують цей податок десятка з лишнім злотих на рік, хочби з найбагатшої особи. А жодного іншого тягару на люд посполитий ніколи не буває, а особливо козаків бо кожен є вільним вояком”[1-108с.]
Експерти МВФ вважають що Україна знаходиться в критичній ситуації “серед країн позичальників МВФ Україна є другою після Туркменістану, в котрій на протязі двох останніх років не спостерігаються симптоми економічного зросту … правління країни обкладає податками населення за самими високими ставками в країнах бувшого СРСР … українське керівництво зробило всі можливі запозичення, починаючи з ринку облігації внутрішнього державного займу усіх міжнародних ринків капіталу і закінчуючи запозиченнями у всіх міжнародних фінансових організацій, включаючи й МВФ. При цьому всі запозичені керівництвом України кошти були використані тільки на потреби і не були направлені на проведення економічних реформ в країні…”[“Посредник”-25.01.1999]
Казна та її обслуговування.
“Скарб на Січі був сховищем не тільки грошей, а й різних цінностей … Крім того, січовий скарб функціонував як державна скарбниця.
Посада й коло службових обов”язків скарбрника січового скарбу (шафара) походить з магдербурзького права. Під такою назвою з 1536 р. у Вільні (Вільнюс) виборні урядовці контролювали майно, доходи й витрати міста. І на Січі налічувалось більше двадцяти різних посад з загальною чисельністю адміністративного персоналу 130 осіб.” [4-185с.]
Кредит.
“На Запоріжжі існував і державний кредит. Наприклад, у 1770 р. Кіш позичив “із військової суми” різним купцям більше 1000 крб.”[4-185с.]
Власність на землю.
Частково про власність та власніть на землю вже йшлася розмова в попередніх розділах. В даній главі буде проведено аналіз приватної власності на землю за теперішніх умов.
Коли земля є приватною власністю її можна закласти, продати … тобто використовувати її як товар. Ала якщо згадати уроки історії то видно, що “відбуваючи службу козаки залазили у борги. В результиті багато з них продавали свої наділи кредиторам із середовища старшити, … продовжували за низьку ціну працювати на своїх наділах … царська влада заборонила продаж козацьких земель, але ці заходи виявилися неефективними, бо торкалися симптомів хвороби а не її справжніх причин”[3-348с.]. Бажано доки на Україні не сформується середній клас, котрий би міг купити таку ділянку землі, щоб на ній було рентабельно вирощувати ті чи інші культури, не робити землю приватною власністю, а віддавати її за арендну плату тощо. Цим держава застрахує себе від можливості стати сировинним додатком. До того ж маємо практику “загальнонародної” власності на землю (про “загальнонародну” власність розмова піде далі) за період існування Запорозької Січі. Так, звичайно у приватній власності є багато корисного зокрема “господарські осілості запорожців започаткували майбутні села і навіть великі міста. Наприклад Катеринослав, Нікополь, Кривий Ріг …”[4-184с.] але за умов нестабільної економіки бажано покищо не поспішати з приватизацією земель сільськогосподарського призначення.
“Аналіз документів свідчить, що у дніпровських козаків, як і пізніше у їхніх нащадків за Дунаєм та на Кубані, в основу економічного устрою було покладено ідею володіння, а не право власності. Землею володіло військо, вона належала всім і кожному козаку, аби тільки він сам був причислений до Коша. По відношенню до землі, до січового й курінного мійна ніхно з запорожців не був особою, відокремленою від громади. Проте й саме Військо Запорозьке як юридична особа не було приватним власником, бо тодішня військова власність відовідала сучасній державній власності, тобто Січ знала на зразок “загальнонародної” колективну власність, здобуту завоюванням або спільними зусиллями.
Загальнокозаче володіння землею не виключало індивідуального зкмлекористування членів війська, які належали до січового і планкового одруженого козацтва. Особисте господарювання на землі війська дозволялось звичаєвим правом вільної займанщини земельної ділянки, що обмежувалось лише таким самим правом будь-якого іншого козака. На землю міг претендувати кожний запорожець там, де поспівав першиим і скільки її брався обробити. З економічної точки зору козаччина починалася там, де були можливість і право такої займанщини. Врешті-решт рідкісність населення на безліччі угідь довго не була проблемою земельної власності. Саме на праві займанщинного землеволодіння склалися запорозькі хуторські господарства – зимівники. Право займанщини мало на Запорожжі таку саму юридичну силу, як і старовинні акти польськиї королів, рішення Коша та гетьманські універсали з Б.Хмельрниського.”[4-184c]
2. ВТРУЧАННЯ ЦАРСЬКОГО УРЯДУ У ФІНАНСИ ГЕТЬМАНЩИНИ
“Згідно Андрюсівської угоди 1667 р. між урядами Росії та Польші, за якою повністю ігнорувалися інтерес власне України, територія на правому березі Дніпра опинилася під владою польської корони. Тільки Київ з навколишньою місцевістю (декілька верст навкруги) передавалися на два роки під московський скіпетр. Польща повертала також сіверську землю та офіційно визнавала входження лівобережжя до складу Російської держави”[1-114с.] Таким чином Гетьманщина опинилась під владою Росії.
“Проте на розвитку торгівлі негативно позначилася дискримінаційна політика … Російської монархії. Українська козацька держава поступово втратила самостійність у зовнішнтьоекономічниї відносинах. Український імпорт та експорт були зведені на нівець, Україна перестала бути самостійним членом міжнародної торогіві. Українське купецтво втратило свою силу. Воно було витіснено з міжнародної торгівлі, займалося дрібнрою тогівлею в межах України, посередницькою діяльністю.”[4-174с.]
Монополія на внутрішньому ринку
“На початку XVІІІ ст. в. Українській гетьманській державі розпочалися зміни в торгівлі, які були пов”язані з зовнішньоекономічною політикою роійського уряду, що мала протекціоністський характер. Торговою грамотою 1649 р. і новоторговим статутом 1667 р. в Московській державі були знищені англійські та галандські привілеї, обмежені права в торгівлі для всіх іноземних купців. Російський торговий капітал став повним господарем на внутрішньому ринку. За Петра І посилилися позиції російського купецтва в зовнішній торгівлі. Було встановлено високе мито на іноземні товари, ввіз окремих товарів був заборонений, на деякі з них встановлена державна монополія, заохочувалася зовнішньоторгова діяльність російського купецтва.
Реалізація цієї політики на українських землях, які входили до складу Російської держави, була спрямована на перетворення української торгівлі на колоніальну.”[4-173с.]
Виснаження українських підприємств.
“Основним покупцем української селітри в XVІІІ ст. була Російська скарбниця. Примусова система збуту негативно впливала на розвиток селітроваріння. Великою була заборгованість скарбниці власникам заводів.”[4-158с]
Росія сприяла будівництву монуфактур для власного споживання.
“Виникнення великих розвинених мануфактур було тісно пов”язано з воєнними і господарськими завданнями Російської держави, з фінансовою допомогою, яку вона надавала промисловості. Царський уряд підтримував підприємницькі намагання. Держава надавала безпроцентні грошові позики, підтверджувала монопольні права власників мануфактур на скуповування вовни і овечих шкур, дозволяла мати власні вівчарні, завозити з-за кордону напівфабрикати. Держава була великим споживачем товарів мануфактурної промисловості, вона часто зобов”язувала власників мануфактур постачати своїми товарами державні відомства. Створювалися обов”язкові відносини між мануфактурами та державою, які уряд контролював.”[4-158с]
Митниця
“Зазнала змін митна політика. Українські купці платили на украхнсько-російському кордоні митний податок за ввезення твоарів з Росії, так звану індукту, за вивіз – евекту. Цей податок йшов до української державної скарбниці. Було встановнено особливе мито на користь расійської скарбниці, а потім в російськиї портах за цей самий товар мито бралося знову. Плата була золотом, становоила 8 – 10% вартості товару. В 1724 р. розміри митного податку були збільшені: за олію, сало, льон, прядиво – на 4%, за смолу – 18%, за збіжжя – 25, за лляну пряжу і необроблені шкури – 38%. Податок на ввіз товарів на українську територію зріс до 10-37%. Намагаючись зменшити конкуренцію українського тютюну і горілки, російський уряд обклав їх додатковим 30%-м митом. Індукти, що збирала козацька старшина, було передано на відкуп російським купція. У 1709 р. на всіх україгнських прикордонних пунктах було поставлено расійські військові застави, яким надавалося право контролю над українським торговим рухом. Це посилило зловживання російських чиновників.” [4-173с.]
Регламентація зовнішньої політики
“Царський уряд став на шлях регламентації зовнішньої торгівлі Української гетьманської держави з іншими країнами. За Петра І почалася примусова переорієнтація торгових шляхів у західні країни. В 1701 р. було видано указ про те, щоб українські купці возили товари до Азова, хоча цей порт практично не мав виходу до європейських країн. Було наказано вивозити прядиво, поташ, юхту, клей, сало, віск, олію, солому та інші товари через Архангельськ на білому морі. В хоіді Північної війни після завоювання Риги ці товари можна було експортувати через названий порт. Було видано кілька указів (1714 р.,1719р), яким заборонялося взагалі вивозити українські товари через чужоземні порти, а тільки через російські (Петербург, Архангельськ) .”[4-173с.]
Міжнародні відносини
З самого початку свого правління Петро І розгорнув (то приховану то явну) боротьбу він “… насторожено стежив з всіма міжнародними контактами Запоріжжя … суворо забороняв їм вести будь-які самостійні переговори з іноземними послами. Законодавчо це ще раз затверджували “Коломацькі статті” договірні умови між старшинами і урядом Росії, прийняті на козацькій раді в Коломаку 25 липня 1697 р.”[1-115с.]
Контроль імпортно-експортних операцій
“Контролювався український імпорт і експорт. Заборонялося вивозити за кордон збіжжя і ввозити деякі товари – дорогі тканини, панчохи, цікор, фарби, полотно, білизну, тютюн, карти, сукно. Це було зроблено для того, щоб названі товари не конкурували з продукцією російських мануфактур. Запроваджені обмеження призвели до зниження цін на українські товари на ринку. Уряд і торгові російські компанії скуповавали ці товари за дешевими цінами, а потім продавали за кордон.
Регламентація торгівлі в Україні негативно позначилася на її зв”язках з Західною Європою, на інтересах зарубіжних партнерів. Гетьман Д.Апостол намагався поліпшити умови для українстької торгівлі: захищав місцевих купців від конкуренції московських, зобов”язав українську владу сприяти виїзду останніх з України, заборонив місцівій владі перешкоджати купцям і чумакам у їхній діяльнгості, ввів мораторій на сплату боргів купців…”[4-174с.]
Монетарна політика
“Протягом XVІІ ст. на території Укаїнської козацької держави поширилися російські срібні і в незначній кількості мідні монети. В Московській державі уніфікація грошової системи відбулася після реформи 1534 р. Карбувалася срібна копійка, лічильну функцію виконував рубль, в якому містилося 100 копійок. У середині XVІІ ст. почали карбувати і мідні копійки, які витіснили срібні, проте швидко знецінилися, що призвело до вилучення іх з обігу. Срібні монети – російські таляри або ефімки в грошовому обігу відікравали незначну роль. За Петра І була введена десяткова монетна система: рубль, гривеник, копійка.
Протягом XVІІІ ст. проводилися реформи, спрямовані на стандартизацію грошового обігу всіх частин Російської держави, в тому числі лівобережної України. Випускалися мідні (копійка,п”ятаки), срібні (рублі, полтиники, гривеника), золоті (до 1753 р. червонці, з 1755 р. 10-рублеві імперіали, 5-рублеві півімперіали) монети. В грошовому балансі країни значення золотих монет було незначним (2,7%), зростало карбування мідних і на кінець XVІІІ ст. частка срібних і мідних монет зрівнялася. У 1769 р. російський уряд почав випускати паперові гроші (асигнації). В Москві та петербурзі було створено асигнаційні банки, що вільно розмінювали асигнації на мідну монету. В 1786 р. банки були об”єднані, асигнації перестали бути розмінними. За рахунок паперових грошей покривався дефіцит державного бюджету, що призвело їх до емісії та знецінення. Російські гроші протягом XVІІІ ст. поширилися на українські землі, витіснивши з обігу польсько-литовську монету. З”явилася назва карбованець, коли протягом кількох десятиріч випускались рублеві монети з косими нарізами (карбами) на ребрі замість написів. Отже відбулося об”єднання грошових системи Росії й України в єдину грошову систему”[4-175с.]. Згодом це привело до наступного. “Однією з негативних економічних санкцій російського уряду було збування на території українських земель “лихих” мідних грошей, щоб срібні й золоті залишались по можливості в обігу в росії і зосереджувались в державній казні”[1-114с.]
Втручання в бюджетну політику.
“У роки правління Малоросійських колегій (1722-1727 і 1764-1782 рр.) було встановлено контроль над фінансами України. Інструкції регламентували збирання податків, збирачі яких щомісяця і кожну третину року подавали у колегію рапорти про свою роботу. У 1725р. було відіслано до Росії 2444 255 крб. податків.
Гетьман Д.Апостол реорганізував українські фінанси, відновив посаду генерального підскарбаря, відокремив державний скарб від приватного скарбу гетьмана, встановив окремий державний бюджет (“військовий скарб”), розмір видатків у сумі 155 тис. крб. щорічно. Проте державний скарб залишався під контролем російського уряду. Спеціальні інструкції регулювали діяльність довх гернеральних підскарбіїв, один з яких обов”ячзково був росіянином, фінансового управління “Канцелярії зборів” і “Щетной коміссії”. Вони керували збиранням податків, витратами, контролювали фінанси магістратів. Гетьман К. Розумовський зробив останню спробу відстояти фінансову автономію України, проте успіху не досяг. Царський указ 1754 р. вимагав подавати точні відомості про прибутки та видатки українського скарбу. З скасуванням в Україні гетьманаства (1764 р.) фінансова система України була об”єднана з фінансовою системою імперії Романових.”[4-180с.]
Податки.
“У 1765 р. на Слобідську Україну було поширено подушний податок, а в 1783 р. – на всю Україну. В 1770 р. бюджетні надходження з України стали складовою частиною загальодержавних надходжень Російської імперії. 1783 р. відбулися зміни в податковій системі. Замість 1 крб. З селян і козаків збирали по 1крб.20копійок, з купців 1% заявленого капіталу, з поміщицьких і монастирських селян по 72 копійки на рік. Після спекуляризації монастирського землеволодіння селян ціх маєтностей віддали в казенне управління, і крім подушного вони платили податок 1 крб. Дворянство та духовенство були звільнені від сплати прямих податків.”[4-180с.]
Отже, фінанси Гетьманщини були об”єднані з фінансовою системою Російської імперії. Жорстка централізована політика російського царизму призвела до остаточної втрати Лівобережною Україною будь-яких автономних прав у фінансово-кредитній сфері.
Утримання Російського війська
“Дуже обтяжливим для Українського народу безоплатне утримання російської армії. Селяни і козаки-підпомічники збирали гроші, продукти харчування (порції), фураж (рації). До 1707-1709 рр. Збори були незначними. Після Полтавських подій на Лівобережній Україні постійно перебувало до 10 російський полків, а під час військових дій – значно більше. З 1716 по 1783 р. збори стали постійним податком – так звані консистенські дачки. З 1764 р. він існував як грошовий (по 1 крб. З кожного двора).
Населення Гетьманщини виконувало державні “загальнонародні” повинності, обов”язковість яких підтверджували грамоти І.Скоропадського, Д.Апостола. Найпоширенішою повинністю було забезпечення селянами і міщанами підвод, коней, волів і погоничів для російської анмії, перевезення провіанту, пошти, чиновників. Повинності розподілялися нерівномірно. Для селян вони були в два рази більшими, ніж для козаків. Так, в роки російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Було притягнуто до обозної служби 205 тис. Селян, забрано волів і коней на 146,3 тис.крб. Усього збитки для України становили 12 млн крб.”[4-179с.]
Інші повиності
Українських козаків направляли на будівництво каналів між Волгою й Доном, навколо Ладозького озера, під час яких загинуло до 30% козаків, на спорудження ліній укріплень, фортець, гребель, шляхів, мостів.”[4-179с.]
ВИСНОВКИ
Курсова робота присвячена дослідженню фінансів Запорозької Січі. Період існування Січі припадає на кінець ХVІ ст. початок ХVІІІ ст. Форма правління вцілом по Україні не була стійкою та в деякій мірі розвиток України та поширення Запорозької ідеї по всій території залежали від особистостей, таких як Б.Вишневецький, Б.Хмельницький, П.Дорошенко, І.Мазепа та інші.
В Українському менталітеті яскраво простежуються дві риси: перша “моя хата з краю”; друга – риса лицаря-бунтівника. Вищенаведені данні свідчать про те, що Запорозька Січ зібрала працьовитих людей котрі боролися за волю, визнаючи тильки свою владу “здійснювали самоврядування згідно з тими звичаями та традиціями, що формувалися протягом поколінь. Усі мали рівні права й могли брати участь у досить бурхливих радах, у яких частіше перемагала сторона, що найголосніше кричала. На цих зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків … ”[3-142c.]
Покладаючись на те, що на Січі зібралось не аби-яке населення, а свободолюбивий люд зі своїми поглядами на життя; порівнюючи менталітет козаків з менталітетом теперішніх громадян України; врахувуючи часи адміністративного централізованого правління при котрому придушувалось будь-яке “инакомыслие”; часи тоталітарного правління в які страждала, точніше винищувалась інтелигенція, люди із особистими поглядами на життя, котрі іноді заважали лінії партії. За ці часи багато громадян, націоналістів було просто знищено або емігрувало і нажаль не в “дике поле”, а за кордон в пошуках кращого життя.
Проаналізуємо принципи утворювання складу Верховної ради. Для того, щоб бути обраним поперше – необхідна рекламна підтримка. Звичайно коштів котрі виділяються на це державою не вистачить. Одже необхідно знаходити іншии джерела фінансування. Котрими можуть виступати спонсорські допомоги організацій зацікавлених у лобіюванні власних інтересів. Отже маємо два джерела фінансування передвиборчої компанії: перше – кошти з бюджету (гроші платників податків); друге – кошти безпосередніх комерційних структур з вищезгаданими інтересами та можливостями. Спостерігається ситуація котра відбувалась за часів Руїни “змінився і стиль керівництва. Якщо ватажкам із покоління Хмельницького були притаманні політичне бачення ситуації, сміливість і рішучість дій, то народжені за доби Руїни провідники Гетьманщини дбали про обмежені й прагматичні цілі. Вони скоріше пристосовувалися до існуючих політичних обставин, а не змінювали їх. В основному вони ставили перед собою подвійну мету: утримувати задовільні стосунки з царем і зміцнювати свої особисті соціально-економічні привілеї – як членів новонородженої козацької еліти – за рахунок простого козацтва й селянства.”[3-204с.]
Зважуючи на те, що Україна демократична держава і народні депутати обираються громадянами держави, про останніх дбають на передодні виборів звичайними рекламними засобами: різноманітні концерти за підтримкою…, реклама на радіо, телебаченні і т.і. За часів Гетьманщини “у наслідок зростання впливу старшини прості козаки втратили такі важливі політичні прерогативи, як право обирати старшину та брати участь у радах”[3-234c]. Але ж громадяни України такого права ще не втратили.
Необхідно звернути увагу і на покарання передбачені за не виконання своїх обов”язків перед виборцями, та комерційними структурами котрі фінансували обранця. Можна лише здогадуватись чиї інтереси обранець захищатиме.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (ЗМЕНШЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВИТРАТ ДОМОГОСПОДАРСТВ)
Iснують два типи витрат зовнішні та внутрішні. Останні ще називають втраченими можливостями фірми. Достатно надруковано матеріалу, щодо зменшення внутрішніх витрат фірм за допомогою вмілого використання податкового законодавства. Існують колсалтінгові фірми, котрі допомогають, вміло застосовувати існуючі закони для збільшення валових витрат фірми. Але важко знайти статті в котрих би зазначалось як зменшити внутрішні витрати домогосподарств (громадяни України, iнших держав, не обмеженi законом у правоздатностi або дiєздатностi, котрі не є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, хоча можуть ними бути), окрім економії ресурсів.
Цей розділ присвячено збільшенню вільних коштів домогосподарств за допомогою використання податкового законодавства. Викладено саму ідею, і наведені приблизні розрахунки.
Наприклад, громадянин працює на фірмі “Ньютон” (далі ФІРМА), за трудовим договором (програмістом, прибиральником тощо). Заробітна плата становиить 171.00 грн, в таблиці 3.1. наведено нарахування та утримання працюючого; в таблиці. В таблиці 3.2. наведені постійні витрати домогосподарств (плата за комунальні послуги, транспортні витрати). Витрати ФІРМИ на оплату праці на котрій працює громадянин наведені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.1 – Нарахування та утримання працюючого
Вид
%
Сумма
Нараховано
171,00
Разом нараховано
171,00
Соц.страх
0,005
0,86
Пенсійний фонд.
0,02
3,42
Сприяння.Зайн. Нас
0,015
2,57
Профсоюз
0,01
1,71
Подоходн
19,75
Разом утримано
28,30
До видачі
142,70
Таблиця 3.2 – Постійні витрати домогосподарства
Вид
Сума
Квартплата
100,00
Проїзд
24,00
Загалом
124,00
Таблиця 3.3. – Витрати ФІРМИ на оплату праці
Вид
%
Сумма
Соцвідрахування
0,375
64,13
Заробітна плата
171,00
Загальні витрати фірми
235,13
Після того як працюючий отримає заробітню платню та розрахується за борги в нього залишається 142,70-214,00=18,70 грн. вільних коштів.
Розглянемо інший випадок. Працюючий створює МП “Домогосподарство” (далі МП) та складає договір з работодавцем, про надання тих чи інших послуг. Валовий доход МП дорівнюватиме витратам ФІРМИ на оплату праці (таблиця 3.3.), тобто 235,13 грн. На МП працюватиме директор(він же й бухгалтер). Витрати МП на заробітну плату директорові наведені в таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 – Витрати МП на заробітну плату директорові.
Вид
%
Сумма
Нараховано
55,00
Загалом нараховано
55,00
Соц.страх
0,005
0,28
Пенсійний фонд.
0,02
1,10
Сприяння.Зайн. Нас
0,015
0,83
Подоходн
3,80
Загалом утримано
6,00
До видачі
49,00
З урахуванням того, що для юридичних особ електроенергія, газ, вода та каналізація коштує дорожче ніж для домогосподарств, витрати на аренду житлового приміщення збільшені. В таблиці 3.5 наведені загальні витрати фірми, що припадають на собівартість продукції.
Таблиця 3.5 – Загальні витрати фірми, що припадають на собівартість продукції
Статті собівартості
%
Сума
Квартплата
110,00
Проїзд
24,00
Заробітна плата
55,00
Інші витрати
10,00
Проведено як собівартість
-
Соцвідрахування
0,375
20,63
Загалом
219,63
Звичайно в разі якщо МП отримує прибуток він обкладається податками. Відповідні податки наведено в таблиці 3.6.
Таблиця 3.6 – Податки, що сплачує МП
Вид
Сума
ПДВ
2,59
Податок на Прибуток
3,87
Разом
6,46
Після сплати податків у МП залишаються вільні кошти, до того ж директор отримує заробітну платню. У таблиці 3.7 наведені відповідні суми.
Таблиця 3.7 –Вільні кошти що залишаються в розпорядженні після сплати податків
Вид
Сума
Вільний прибуток фірми
9,04
Заробітна плата директора
49,00
Разом
58,04
Таким чином при створенні МП мінімальний виграш орієнтовно визначаєтсья як 58,04-18,70=39,34 грн.
Якщо МП виникне можливість збільшити ваолві витрати фірми до 63.00 грн. (списання канцтоварів, амортвідрахування меблів, оргтехніки, тощо, що придбані за рахунок прибутку, або внесені засновниками), то виграш становитиме 63.39 грн. (розрахунки зроблено згідно таблиць 3.8, 3.9, 3.10, 3.11)
Таблиця 3.8 – Витрати МП на заробітну плату директорові
Вид
%
Сумма
Нараховано
17,00
Итого начислено
17,00
Соц.страх
0,005
0,09
Пенсійний фонд.
0,02
0,34
Сприяння.Зайн. Нас
0,015
0,26
Подоходн
-
Итого удержаний
0,68
На руки
16,32
Таблиця 3.9 – Загальні витрати фірми, що припадають на собівартість продукції
Статті собівартості
%
Сума
Квартплата
110,00
Проїзд
24,00
Заробітна плата
17,00
Інші витрати
10,00
Проведено як собівартість
63,00
Соцвідрахування
0,375
6,38
Загалом
230,38
Таблиця 3.10 – Податки, що сплачує МП
Вид
Сума
ПДВ
0,79
Податок на Прибуток
1,19
Загалом
1,98
Таблиця 3.12 –Вільні кошти що залишаються в розпорядженні після сплати податків
Вид
Сума
Вільний прибуток фірми
2,77
Заробітна плата директора
16,32
Разом
19,09
В разі коли заробітна платня становитиме 400,00грн. мінімальний виграш становитиме 49,64грн (таблиці 3.13-3.18) Якщо є можливість збільшити собівартість до 380,00грн, то загальний виграш становитиме 203,40грн (таблиці 3.19-3.28).
Таблиця 3.19 – Нарахування та утримання працюючого
Вид
%
Сумма
Нараховано
400,00
Загалом нараховано
400,00
Соц.страх
0,005
2,00
Пенсійний фонд
0,02
8,00
Фонд.Сприй.Зайнят.
0,015
6,00
Подоходн
65,55
Загалом утримано
81,55
На руки
318,45
Таблиця 3.20 – Витрати ФІРМИ на оплату праці
Вид
%
Сумма
Соцвідрахування
0,375
150,00
Загальні витрати фірми
550,00
В разі сплати всих боргів на “руках” залишається 194,45 грн.
Таблиця 3.21 – Витрати МП на заробітну плату директорові
Вид
%
Сумма
Нараховано
170,00
Загалом нараховано
170,00
Соц.страх
0,005
0,85
Пенсійний фонд
0,02
3,40
Фонд.Сприй.Зайнят.
0,015
2,55
Подоходн
19,55
Разом утримань
26,35
На руки
143,65
Таблиця 3.22–Загальні витрати фірми, що припадають на собівартість продукції
Статті собівартості
%
Сума
Квартплата
110,00
Проїзд
24,00
Заробітна плата
170,00
Інші витрати
10,00
Інші витрати
-
Соцвідрахування
0,375
63,75
Загалом
377,75
Таблиця 3.23 – Податки, що сплачує МП
Вид
Сума
ПДВ
28,77
Податок на Прибуток
43,05
Загалом
71,81
Таблиця 3.24–Вільні кошти що залишаються в розпорядженні після сплати податків
Вид
Сума
Вільний прибуток фірми
100,44
Заробітна плата директора
143,65
Разом
244,09
Таблиця 3.25 – Витрати МП на заробітну плату директорові
Вид
%
Сумма
Нараховано
17,00
Загалом нараховано
17,00
Соц.страх
0,005
0,09
Пенсійний фонд
0,02
0,34
Фонд.Сприй.Зайнят.
0,015
0,26
Подоходн
-
Разом утримань
0,68
На руки
16,32
Таблиця 3.26–Загальні витрати фірми, що припадають на собівартість продукції
Статті собівартості
%
Сума
Квартплата
110,00
Проїзд
24,00
Заробітна плата
17,00
Інші витрати
10,00
Інші витрати
380,00
Соцвідрахування
0,375
6,38
Загалом
547,38
Таблиця 3.27 – Податки, що сплачує МП
Вид
Сума
ПДВ
0,44
Податок на Прибуток
0,66
Загалом
1,10
Таблиця 3.28–Вільні кошти що залишаються в розпорядженні після сплати податків
Вид
Сума
Вільний прибуток фірми
1,53
Заробітна плата директора
16,32
Разом
17,85
Висновки.
Якщо заробітна плата становить 171,00грн, при створенні МП мінімальний виграш становить 39,34грн. Якщо у МП виникне можливість збільшити ваолві витрати фірми до 63.00грн. (списання канцтоварів; амортвідрахування меблів, оргтехніки, тощо, що придбані за рахунок прибутку, або внесені засновниками), то виграш становитиме 63.39грн.
В разі коли заробітна платня становитиме 400,00грн. мінімальний виграш становитиме 49,64грн. Якщо є можливість провести витрати за рахунок собівартості до 380,00грн, загальний виграш становитиме 203,40грн.
ЛІТЕРАТУРА
"Історія України" під. ред. Смолія В.А. К.: "Видавничий дім "Альтернативи", 1997 – 422 с.
"Історія України курс лекцій" під ред Васильченко С.О. Медюк Ю.Г. К.: "Либідь", 1991–572 с.
Субтельний О. "Україна Історія" К.: "Либідь",1993 – 718 с.
Лановик Г.В. “Історія господарства, Україна і світ“ К.: Либідь, 1997-213с.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-lets-speak-about-seasons-klass.html
|
Внеклассное мероприятие «Let’s speak about seasons.» 3 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/1/1d3fda32d1fa5877e7b705f60fe5b3ad.doc
|
files/1d3fda32d1fa5877e7b705f60fe5b3ad.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/diya-civilnih-zakoniv.html
|
Дія цивільних законів
|
https://doc4web.ru/uploads/files/241/dd2bf34b8fa4613d06dfa591535703a0.docx
|
files/dd2bf34b8fa4613d06dfa591535703a0.docx
|
ДІЯ ЦИВІЛЬНИХ ЗАКОНІВ
Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати:
— чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону в часі);
— чи підлягає вона застосуванню на даній території (дія закону у просторі);
— чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо ката осіб), зо
Дія закону в часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, кати вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Визначення моменту вступу в дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення, оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які виникли після вступу закону в дію.
У відповідності зі ст. 94 Конституції України, закон вступає в силу через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Порядок набуття чинності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р, "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента від 4 грудня 1997 р.).
У відповідності зі ст. З Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1997 р. (зі змінами від 21 травня 1998 р.), нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.
Держава гарантує кожному громадянинові право знати свої права та обов'язки. В ст. 57 Конституції України прямо передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є нечинними.
Офіційними друкованими виданнями, в яких публікуються закони і підзаконні нормативні акти, є "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України", газети "Урядовий кур'єр" і "Голос України".
Нормативні акти уряду також публікуються в "Збірнику урядових нормативних актів України" та в "Зібранні законодавства України". Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України в періодичних юридичних виданнях.
Як вже зазначалося, після набрання чинності закон діє на майбутній час. Тому при появі нового закону попередній зберігає свою чинність по відношенню до тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв. Як виняток в самому законі може бути зазначено, що він (або окремі його положення) поширює свою дію на правовідносини, які виникли і до його прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотня сила.
Так, у ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 р. "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільно-процесуального кодексів Української РСР" передбачається, що встановлені ст. ст. 45—60 ЦК України правила про наслідки недійсності угод поширюються на угоди, визнані недійсними після введення в дію Кодексу, незалежно від того, коли ці угоди було укладено.
Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти, в тому числі і цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління — також діють на всій території країни, а акти місцевих органів — на території відповідної області (міста, району).
В окремих випадках у законах і в інших нормативних актах може бути передбачено, що вони підлягають застосуванню лише в певних адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена визначеними ним адміністративними кордонами. Наприклад, дія Указів Президента України від 18 червня 1998 р. "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" та "Про спеціальну економічну зону "Славутич"" поширюється, відповідно, на окремі міста та райони Донецької області та на місто Славутич Київської області.
Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знаходяться на території України, якщо інше не передбачено в самому законі або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові норми розраховані на певне коло осіб - тільки на громадян (наприклад, правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки на юридичні особи (правила щодо підряду на капітальне будівництво).
Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/bankivskiy-menedzhment-ta-strahuvannya-vkladiv.html
|
Банківський менеджмент та страхування вкладів
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/4bf60b1e4b42e05f525042cfe8f83df3.docx
|
files/4bf60b1e4b42e05f525042cfe8f83df3.docx
|
10
Індекс групи 26897-МБС-1
П.І.Б. студента Даниловський Вадим Леонідович
Домашня адреса 284019, м.Івано-Франківськ, вул. Довга, 47, кв.75
Назва організації ТзОВ “Інтерком” ЛТД
посада менеджер відділу реалізації
Контрольна робота
з дисципліни “ БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ”
з спеціальності «Банківська і страхова справа»
П.І.Б. методиста Ємельянова Тамара Іванівна
ПЛАН.
1. Банківська політика, її значення
у процесі стратегічного планування. 3
2. Управління ліквідністю в банківських установах. 5
3. Визначить коефіцієнт ROE
для банку «Народний» 9
Список використаної літератури 9
1. Банківська політика,
її значення у процесі стратегічного планування.
Банківська політика, що визначає дії на перспективу, виробляється у процесі стратегічного планування, яке являє собою найбільш відповідальну частину банківського управління. Складовими частинами банківської політики є:
кредитна політика;
депозитна політика;
інвестиційна політика;
процентна політика.
При формуванні банківської політики велике значення має визначення перспектив змін кількісних, якісних і соціальних показників розвитку банку, обгрунтування принципів здійснення його діяльності, виділення пріоритетів і вибір методів організації роботи. Як зазначає І.Д.Мамонова, “за сучасних умов далеко не всі новостворені комерційні банки мають продуману політику своєї діяльності. Так, багато з них не виробили критеріїв вибору клієнтів для кредитування, тобто, по суті, “підстроюються” під вимоги клієнтів при організації кредитного процесу” [1;43].
Формування економічно обгрунтованої банківської політики вимагає розв’язку трьох важливих питань:
організаційного;
економічного;
інформаційного.
Організаційне питання передбачає визначення підрозділу, що займається плануванням, починаючи з появи важливої ідеї і аж до її втілення в конкретні заходи й цифрові показники. В банках високорозвинутих країн з ринковою економікою плануванням займаються:
плановий відділ, створений саме для цього;
тимчасовий колектив – так званий мозковий центр, створений для вирішення якоїсь певної проблеми. До його складу входять творчі люди не з числа банківських службовців. До такої роботи можуть бути залучені вчені, юристи, фінансисти (бухгалтери) підприємств, організацій і т.і.
Банківська політика, як і стратегічне планування в цілому, грунтується на глибокому аналізі кон’юнктури грошового ринку й можливостях самого банку.
Важливим елементом аналітичної роботи банку при формуванні ним своєї політики є банківський маркетинг, який передбачає виконання наступних завдань:
аналіз попиту й пропозиції на банківські послуги в даному регіоні, а також за його межами;
оцінка місця даного банку в задоволенні існючих потреб у банківських послугах (кредитування, інвестування, консультування, організація безготівкових розрахунків, проведення лізінговиз операцій тощо);
порівняння норм витрат на здійснення відповідних операцій різними банками;
налагодження реклами.
“Маркетинг передбачає насамперед з’ясування кола реальних і потенційних клієнтів банку незалежно від місця їхнього розташування. В зарубіжній практиці багато комерційних банків, створені як територіальні, згодом вийшли за межі обслуговуваної території, створивши філії своїх банків по всій країні” [1; 44]. Успішне застосування маркетингу вимагає доброго знання банком, яких банківських послуг потребують фірми, розташовані на території, яку він обслуговує, кількісні параметри цих послуг, вимоги клієнтів до їх якості. З цією метою банк може проводити анкетування своїх реальних і потенційних клієнтів. В такій анкеті мають бути перераховані види послуг, яких потребувати клієнт.
Водночас банк вивчає свої можливості з огляду на обсяг і структуру кредитних ресурсів, ліквідність балансу, рівень витрат на проведення відповідних операцій, технічну оснащеність банку, кваліфікацію кадрів, На підставі такого аналізу банк формує політику щодо кожної сфери діяльності (кредитна, інвестиційна, розрахункова тощо). При цьому обов’язково враховуються й можливості банків – конкурентів.
Необхідними умовами успіного проведення банківського маркетингу є створення розгалуженої системи інформаційної служби, висока технічна оснащеність, зокрема можливість застосування електронно-обчислювальної техніки у процесі аналізу й прогнозування кон’юнктури ринку, організації реклами.
2. Управління ліквідністю
в банківських установах.
Важливим фактором, що впливає на попит на той чи інший банківський актив є його ліквідність, “тобто наскільки швидко цей актив можна перетворити у готівку без значних втрат його вартості” [2;140]. Тому одним з головних завдань, що стоїть перед всяким банком, є забезпечення достатньої кількості готівки, необхідної для виплати вкладникам у разі відпливу вкладів, тобто коли депозити втрачаються, бо вкладники вилучають свої гроші і вимагають отримання готівки. “Щоб мати під рукою достатню суму готівки, банк повинен управляти ліквідністю. Йому потрібно для покриття зобов’язань вкладникам мати відповідну кількість ліквідних активів” [2;264].
Н.Д. Білостоцька зазначає, що “ повсякденна робота комерційного банку по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження банку, умовою якого виступає безупинне виконання зобов’язань перед клієнтами. З організаційної точки зору вона передбачаєдотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у певних показниках” [1;88]. Такі показники поділяють на внутрішні та зовнішні.
До зовнішніх показників належать ті, що встановлюються Національним банком. Вони являють собою форму державного управління діяльністю комерційного банку. Внутрішні показники визначають найбільш загальні пропорції, необхідні для забезпечення фінансової стійкості банку. Наприклад, показник поточної ліквідності К4 розкриває відношення загальної суми ліквідних коштів до зобов’язань банку по рахунках до запитання. Якщо його значення для комерційних банків дорівнює 0,3, то це означає, що 30 % активів, що відповідають сумі залишків рахунків до запитання, необхідно тримати в найбільш ліквідній формі: залишків грошей в касах банку, залишків на його кореспондентських рахунках, облігацій державних позик, виданих кредитів терміном погашення до 1 місяця тощо. Конкретна частка кожного з цих активів в їх загальному обсязі визначається самим комерційним банкуом, причому вона не може складатися довільно. Пропорції окремих видів ліквідних активів встановлюються комерційним банком самостійно з урахуванням традицій, що склалися й специфіки роботи, а також особливостей діяльності клієнтури. Ці пропорції фіксуються в формі внутрішніх показників ліквідності й служать орієнтиром в оперативній роботі відповідних служб і фахівців банку.
При роботі з управління ліквідністю треба враховувати різні фактори, які можна умовно звести в чотири групи:
А) випадкові й надзвичайні, що виникають у зв’язку з особливостями діяльності клієнтів банку;
Б) сезонні, що мають відношення до виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;
В) циклічні, що відбивають коливання ділової активності;
Г) довгострокові, спричинені зрушеннями у споживанні, інвестиційному процесі, розвитком науково-технічного прогресу.
Всі ці показники є своєрідними обмежниками, що забезпечують відповідну спрямованість діяльності комерційного банку; їх дотримання не є безпосередньою роботою банку. Цільова функція управління банком визначається змістом процесу – позаяк банк являє собою комерційне підприємство, остаточно. Метою його діяльності є здобуття прибутку. Цим забезпечується “самозбереження” банку як установи, що функціонує в ринковому середовищі.
Основою ліквідності для комерційного банку є забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Водночас особливості роботи банку як установи, діяльність якої грунтується на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування специфічних показників ліквідності. Хоча загальна і специфічна ліквідність комерційного банку доповнюють одна одну, спрямованість їхньої дії є протилежною. Максимальна специфічна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому разі прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не заощадження коштів, а їхнього застосування джля надання позичок і здійснення інвестицій. Позаяк для цього необхідно звести касову готівку й залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку загрожує безупинності виконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами.
“Отже, сутність банківського управління ліквідністю полягає у гнучкому поєднанні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов’язковом дотриманні встановлених і визненних самим банком економічних нормативів” [1;89-90].
Здійснення управління ліквідністю вимагає відповідного оперативно-інформаційного забезпечення. Банк повинний мати оперативну інформацію про наявні в нього ліквідні кошти, очікувані надходження й майбутні платежі. Ця інформація подається в вигляді графіків надходжень і платежів, що випливають з прийнятих зобов’язань, на відповідний період. Дана інформація є основою для розгляду пакета кредитних пропозицій на даний період.
Банківське управління ліквідністю має певні особливості порівняно з іншими комерційними підприємствами. Як і в інших підприємствах, в банках максимізація прибутку досягається збільшенням надходжень (виторгу) й скороченням витрат. Проте зміст цих показників у комерційних банках специфічний. Вони включають не загальний (валовий) оборот банківського “виторгу”, а лише ту його частину, що забезпечує формування й використання прибутку. Основний елемент обороту – надання й погашення позичок – регулюється у відповідності з законами руху вартості, що надана в позику.
Обсяг валового прибутку банку залежить від розміру коштів, наданих у позику, та їхньої “ціни”, тобто процентних ставок. Дія кожного з цих факторів, окрім впливу ринкової кон’юнктури, залежить від специфічних вимог забезпечення ліквідності.
Величина кредитних вкладень комерційного банку визначається обсягом власних і залучених коштів. Проте не всі ці кошти можуть бути використані для кредитування, адже частину їх банк залишає в якості резервів. Отже завданням банку є визначення обсягу т.зв. ефективних ресурсів, тобто таких, що спрямовуються на здійснення кредитних вкладень. Длоя обчислення їх застосовується така формула:
КРе = Уф + Звк+ Д + Зр + Ззал – НА – 0,1 (Д + Ор) – 0,3 Ор,
де: КРе – ефективні кредитні ресурси;
Уф – статутний фонд;
Звк– залишки власних коштів банку;
Д – депозити;
Зр – залишки на розрахункових та інших рахунках клієнтів у банку;
Ззал - інші залучені кошти;
НА – ресурси, вкладені в будинок банку, обладнання та інші низьколіквідні активи.
Згідно наведеної формули, обсяг ефективних ресурсів визначається як різниця між сумою пасивів балансу банку (за вирахуванням вкладень в активи – будинки та ін.) і залишків залучених коштів, спрямованих в фонд регулювання кредитних ресурсів (10 % від залишків депозитів – 0,1 (Д + Зр)), а також розміщених у ліквідні активи, що виключають їх використання для надання позичок (0,3 Зр).
Якщо банк розпочинає свою діяльність, то він реалізує цільову функцію управління ліквідністю в адекватному розміщенні ресурсів, а якщо банк вже функціонує, то управління ліквідністю вже реалізується у встановленні обсягу й джерел покриття дефіциту ресурсів. Обсяг вільних ресурсів (КРв) та дефіцит ресурсів (КРд) визнавчаються як різниця суми ефективних ресурсів і фактичних кредитних вкладень банку (КВф):
КРв (КРд) = КРе – КВф.
3. Визначить коефіцієнт ROE
для банку «Народний»
За минулий рік основні показники діяльності банку становили:
— валюта балансу — 60 000;
— кошти у касі та на кор. рахунках — 10 000;
— кредитні вкладення — 30 000,
у т. ч. видані міжбанківські кредити — 8 000;
— інвестиції у державні цінні папери — 6 000;
— інвестиції у сумісну діяльність — 1 000;
власні кошти:
статутний капітал — 5 000;
фонд кредитних ризиків — 1 600;
нерозподілений прибуток
попередніх періодів — 3 400;
— залучені кошти — 40 000,
у т. ч. розрахункові та поточні
рахунки клієнтів — 1 800,
у т. ч. платні вклади та депозити — 22 000;
балансовий прибуток за минулий рік — 6 000;
процентний прибуток за минулий рік — 10 000;
сукупні доходи — 48 000;
сукупні видатки — 42 000;
ставка оподаткування — 50%
Розв’язок
ROE(Коеф. прибутковості)=
Визначимо невідомі величини:
Капітал
банку
=
статутний
капітал
+
фонд кредит-
них ризиків
+
нерозподілений прибу-ток попередніх періодів
+
фінансовий результат за минулий рік
Капітал
банку
=
5000
+
1600
+
3400
+
3000
=
13000
Фінансовий результат
=
балансовий прибуток
—
податок на прибуток
=
6000
-
50% x 6000
100%
=
3000
Отже Коефіцієнт прибутковості
=
3000
13 000
=
0,23
Список використаної літератури
Банковское дело/ Под ред. О.И.Лаврушина. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 428 с.
Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - К.: Основи, 1998. – 963 с.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-teme-a-day-in-england.html
|
Урок по теме "A day in England"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/22/e33fe692f5a41588a3b1923e2d21db90.doc
|
files/e33fe692f5a41588a3b1923e2d21db90.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vnutrishkolniy-kontrol-proverochnaya-rabota-po-angliyskomu-yazi1.html
|
Внутришкольный контроль. Проверочная работа по английскому языку «Настоящее длительное время»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/81/f10ed6f2fe6c3d9f0074eef3a150b70b.doc
|
files/f10ed6f2fe6c3d9f0074eef3a150b70b.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/investiciyniy-analiz.html
|
Інвестиційний аналіз
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/d526bd6db533a04421efd999d14748be.docx
|
files/d526bd6db533a04421efd999d14748be.docx
|
План
Поняття інвестицій
Перешкоди повязані із залученням іноземних інвестицій.
3. Пріорітетні напрямки залучення іноземних інвестицій.
Поняття інвестицій.
Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в нашій еконовіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність"- з інвестуванням . Хоча ці поняття за своєю суттю є неоднозначні .
Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення
За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов`язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
Інвестиції в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.
1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи- як матеріальні, так нематеріальні (іноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.
2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
5. За регіональною ознакою інвестиції виділяють в середині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.
Перешкоди повязані із залученням іноземних інвестицій.
Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і в одночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не набто розвиненої.
Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу пережкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо резутат - Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.
На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв`зку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюлюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.
Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних),- постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульваних таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.
Надалі на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотньої сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.
3. Пріорітетні напрямки залучення іноземних інвестицій.
Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний в тих сферах економіки активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важилвої продукції.
У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство України,- від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживачів. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити витрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість в агропромисловій сфері економіки щорічно втрачається мільйони тонн м`яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає 40% овочів і фруктів. У величезних кількостях витрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.
Зниження втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведені агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.
У великомаштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу паливно-енергетичні галузі що впродовж багатьх років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже уже корисним при розв`язанні ряду вузлових питань. Серед них:
-активізація використання існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, зокрема нафти і газу, родовища яких відкрито в українській частині шельфу Чорного моря та в Карпатах. Відомо що чорноморськими родовищами цікавляться британська транснаціональна компанія "SHEEL" та російський "ГАЗПРОМ".І саме в даному питанні держава повинна взяти на себе роль посредника і вибрати найкращий із запропонованих варіантів.
Також держава має вирішити питання із закриттям частини вугільних шахт і реконструкції решти;
-різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;
-комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та базпеки виробництва, а також поліпшення умов праці;
-зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортування та сферах споживання енергоресурсів.
Додаток 3. Основні законодавчі та інші нормативні акти України, регулюючі інвестиційну діяльність.
1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991р., що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.
2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 25 квітня 1996р., визначає особливості іноземного інвестування в Україні.
3. Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” від 17 грудня 1994р.
4. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991р., що визначає правові, економічні та соціальні умови здійснення підприємницької діяльності (у тому числі і інвестиційної сфери) громадянами та юридичними особами на території України.
5. “Порядок визначення відповідності інвестиційних проектів із залученням іноземних інвесторів вимогам та критеріям, викладеним у Державній програмі заохочення іноземних інвестицій в Україні для надання їм додаткових пільг”, затверджений наказом Агенства міжнароднї співпраці та інвестицій №22 від 3 червня 1994р.
6. Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992р. Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної та комунальної власності.
7. “Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, затверджене Указом Президента України №55/94 від 19 лютого 1994р.
8. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991р., та інші.
Література.
1.Ф. Рут, А. Філіпенко “Міжнародна торгівля та інвестиції”, К., 1998.
2. Р. Бланк “Інвестиційний менеджмент” К., 1995;
Гойко А. Ф. “Организация рынка финансового капитала и инвестиций в Украине”. К., Будывельник.. 1995;
Шевчук В, Рогожин П. “Основи інвестиційної діяльності” 1997;
Україна в цифрах. 1996. К., 1997.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/moskovskiy-ranniy-klassicizm.html
|
Московский Ранний Классицизм
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/daf2e874a5b326245608d073f9115295.docx
|
files/daf2e874a5b326245608d073f9115295.docx
|
Комсомольск-на-Амуре
KOST
&
AKRED
[email protected]
2003 г.
Содержание
1. Вступление.
2. Модерн в архитектуре 20 века
3. Московское барокко
4. Архитектура раннего классицизма (1760-1780 гг.).
5. Список литературы
1. Вступление
В искусстве ХХ века превалировало несколько стилевых течений. Четких границ между ними не было, иногда даже несколько течений существовали вместе в одно время. Но все же можно выделить основные направления, относящиеся к ним, постройки Например , самое характерное архитектурное сооружение для стиля модерн -”Метрополь”,а для стиля национальной романтики- Ярославский вокзал. Об этом я и попытаюсь рассказать в своем реферате, анализируя здания, построенные в 20 веке и относя их к основным развивающимся стилям в это время.
2. Модерн в архитектуре 20 века
Этот стиль открывает собой двадцатый век. Модерн поставил себе задачу создания нового большого стиля на идейно-философской почве неоромантизма. Модерн может быть представлен как идея сотворения прекрасного, которое не содержится в неудовлетворительной окружающей жизни. Стиль модерн развивается в основном в архитектуре. Характерным для него было разнообразие и переливы форм, многоцветность, сочетание , казалось бы несочетаемых, геометричных форм с пластичными линиями.
Одно из самых замечательных зданий в стиле модерн не только в России, но и во всём мире - Метрополь. Автором и инициатором этого проекта стал Савва Иванович Мамонтов. Он сыграл важную роль в становлении модерна в России.
“Метрополь” называют “энциклопедией русского модерна” и “Вавилонской башней нового времени”. Он строился в 1899-1904 годах по проекту архитектора В. Валькотта при участии Л. Кекушева и А. Эрихсона. Пластика фасадов с обилием выступов и разнообразными по форме оконными проемами подчеркивает причудливая игра светотени. Это впечатление усиливает контраст фактуры и цвета использованных материалов.
Романтический образ гигантского здания исполнен динамики. Горизонталям балконов вторят плавные, текучие линии завершения ризалитов, а вертикальный строй эркеров подхватывают островерхие башенки. По богатству скульптуры керамических украшений с “Метрополем” не может сравниться ни одно здание Москвы. Главенствующее место на фасаде, обращённом к бывшему проспекту Маркса (ныне к Охотному ряду), занимает керамическое панно “Принцесса Грёза”, выполненное по рисунку М. Врубеля. Другие панно - “Жажда”, “Поклонение божеству”, “Поклонение природе”, “Орфей играет”, “Жизнь”, “Полдень” и “Поклонение старине” - работы художника А. Головина.
Вдоль всего здания проходит многофигурный барельеф “Времена года”, созданный по моделям скульптора Н. А. Андреева.
Модерн нигде не стал государственным стилем: он оказался слишком волен для официальных зданий. Он использовался в строительстве особняков и парадных зданий. Собственно и “Метрополь” задумывался как полифункциональное здание. Там должны были разместиться театр, выставочные и читальные залы, а также частная опера Мамонтова. В ходе реализации проекта в него были внесены существенные изменения. В облике здания появилась многобашенность, вызывающая ассоциации со Средневековьем, что характерно для модерна. До наших дней сохранилась первоначальная отделка интерьеров, которые по своим художественным достоинствам не уступает фасадам. Сохранились витражи, украшавшие лифтовые клетки на каждом этаже. Восхищают своей красотой кабинеты с богато украшенными лепниной потолками. Удивляет разнообразие люстр, торшеров, ламп, очень любимых модерном и проектировавшихся всегда с таким разнообразием и выдумкой. Но “Метрополь” - отнюдь не единственный памятник архитектуры модерна, хотя, несомненно, лучший. Еще одним таким памятником является особняк Рябушинского на улице Качалова. Творец этого замечательного здания - Ф. Шехтель - воплотил в нем идеал, который он видел в сложном движении и переливах форм, отражающих многообразие и постоянное изменение окружающего мира. Четкая конструкция, удобная и рациональная планировка определили живописную асимметрию объемов. В их динамике, диссонансах ритма оконных проемов, остром рисунке набегающих плоскостей карниза, волнообразном движении чугунных узоров ограды выявляется драматическое и иррациональное начало, порождающее смутные, тревожные предчувствия, многозначительную недосказанность намека, что так близко поэзии символистов.
Стремясь к выявлению в пластике планировочных и конструктивных основ здания, модерн выдвинул широкую эстетическую программу. В поисках острого, подчас экстравагантного образа, он не чуждался даже гротеска. Сторонники нового стиля разработали выразительный архитектурный язык изощренных декоративных форм, капризно искривленных текучих линий, смело ввели в архитектуру изобразительное искусство и широко использовали новые строительные материалы.
Модерн в России имел несколько течений и прошел сложный путь развития. Новый этап в творчестве Шехтеля, нашедший выражение в архитектуре здания банка Рябушинского, был отмечен эстетикой рационализма, выдвижением на первый план ритмичных, обусловленных пространственной структурой композиций, в основе которых лежит плоскость, линейно-графическое начало.
Этой работой Шехтель открыл принципиально новый художественный эффект, контраст больших стеклянных плоскостей и светлого глазурованного кирпича. Нашим современникам, привыкшим к стеклу и бетону, как к материалу зодчества, трудно оценить смелость приемов Шехтеля; для своего времени они были поистине новаторскими. Ясная геометрически строгая архитектура здания, похожего на гигантский кристалл, внесла собственное мощное звучание в ансамбль.
Дом Рябушинского - это доказательство, что стиль модерн растет “изнутри”, сочетая в себе все самое различное в одно целое.
Архитектура сосредотачивается на создании какого-то своего особого комфорта. Особняк Рябушинского стал своего рода переходным этапом в стиле модерн, от пластичных форм к более геометризированным.
Этот стиль предпочитало Московское купечество,поскольку дома построенные в стиле модерн выглядили особенно шикарно и показывали состоятельность их владельцев. Поэтому Шехтель являлся также архитектором дома московского купечества, возведенного в 1909 г. Он демонстрирует изысканную красоту целесообразности. Сетка каркаса делает почти невесомыми стены с крупными застекленными проемами. Скругленные пилоны, облицованные блестящим глазурованным кирпичом, плавные линии венчающего здания карниза, точно угаданные пропорции придают зданию особые элегантность и выразительность.
Благодоря новаторству Шехтеля,сделавшего стиль модерн более геометричным и нашедшем красоту самой конструкции, выделился отдельный стиль-конструктивизм
3. МОСКОВСКОЕ БАРОККО
Процессы образования нового стиля наиболее активно развернулись в Москве и во всей зоне ее культурного влияния. Декоративность, освобожденная от сдерживающих начал, которые несла в себе традиция XVI столетия, в московской архитектуре исчерпала себя, сохранившись в хронологически отстававших провинциальных вариантах. Но процессы формирования светского мировоззрения развивались и углублялись. Их отражали утвердившиеся изменения во всей художественной культуре, которые не могли миновать и зодчество. В его пределах начались поиски новых средств, позволяющих объединить, дисциплинировать форму, поиски стиля.
Горностаев назвал его “московским барокко”. Термин (как, впрочем, и все почти термины) условный. Развернутая Г. Вёльфлином система определений барокко в архитектуре к этому явлению неприменима. Но предметом исследований Вёльфлина было барокко Рима; он сам подчеркивал что “общего для всей Италии барокко нет”. Тем более “не знает единого барокко с ясно очерченной формальной системой” Европа севернее Альп. Московская архитектура конца XVII-начала ХVIII в. была, безусловно, явлением прежде всего русским. В ней еще сохранялось многое от средневековой традиции, но все более уверенно утверждалось новое. В этом новом можно выделить два слоя: то, что характерно только для наступившего периода, и то, что получило дальнейшее развитие. Во втором слое, где уже заложена программа зрелого русского барокко середины XVIII в., очевидны аналогии с западноевропейскими пост ренессансными стилями - маньеризмом и барокко.
Главным новшеством, имевшим решающее значение для дальнейшего, было обращение к универсальному художественному языку архитектуры. В произведениях русского средневекового зодчества форма любого элемента зависела от его места в структуре целого, всегда индивидуального. Западное барокко, в отличие от этого, основывалось на правилах архитектурных ордеров, имевших всеобщее значение. Универсальным правилам подчинялись не только элементы здание но и его композиция в целом, ритм, пропорции. К подобному использованию закономерностей ордеров обратились и в московском барокко. В соответствии с ними планы построек стали подчинять отвлеченным геометрическим закономерностям, искали “правильности” ритма в размещении проемов и декора- Ковровый характер узорочья середины века был отвергнут; элементы декорации располагались на фоне открывшейся глади стен, что подчеркивало не только их ритмику, но и живописность. Были в этом новом и
такие близкие к барокко особенности, как пространственная взаимосвязанность главных помещений здания, сложность планов, подчеркнутое внимание к центру композиции, стремление к контрастам, в том числе - столкновению мягко изогнутых и жестко прямолинейных очертаний. В архитектурную декорацию стали вводить изобразительные мотивы.
В то же время, как и средневековая русская архитектура, московское барокко оставалось по преимуществу “наружным”. Б, Р. Виппер писал: “Фантазия русского зодчего в эту эпоху гораздо более пленена языком архитектурных масс, чем специфическим ощущением внутреннего пространства”. Отсюда - противоречивость произведений, разнородность их структуры и декоративной оболочки, различные стилистические характеристики наружных форм, тяготеющих к старой традиции, и форм интерьера, где стиль развивался более динамично.
Ярким иностранным представителем работавшим в России был Антонио Ринальди (1710-1794 г.). В своих ранних постройках он еще находился под влиянием “стареющего и уходящего” барокко, однако в полной мере можно сказать что Ринадьди представитель раннего классицизма. К его творениям относятся: Китайский дворец (1762-1768 г.) построенный для великой княгини Екатерины Алексеевны в Ораниенбауме, Мраморный дворец в Петербурге (1768-1785 г.) ,относимый к уникальному явлению в архитектуре России, Дворец в Гатчине (1766-1781 г.) ставший загородной резиденцией графа Г.Г. Орлова . А.Ринальди выстроил также несколько православных храмов, сочетавших в себе элементы барокко-пятеглавие куполов и высокой многоярусной колокольни.
В конце XVII в. в московской архитектуре появились постройки, соединявшие российские и западные традиции, черты двух эпох: Средневековья и Нового времени. В 1692— 1695 гг. на пересечении старинной московской улицы Сретенки и Земляного вала, окружавшего Земляной город, архитектор Михаил Иванович Чоглоков (около 1650—1710) построил здание ворот близ Стрелецкой слободы, где стоял полк Л. П. Сухарева. Вскоре в честь полковника его назвали Сухаревой башней.
Необычный облик башня приобрела после перестройки 1698— 1701 гг. Подобно средневековым западноевропейским соборам и ратушам, она была увенчана башенкой с часами. Внутри расположились учреждённая Петром I Школа математических и навигацких наук, а также первая в России обсерватория. В 1934 г. Сухарева башня была разобрана, так как “мешала движению”.
Почти в то же время в Москве и её окрестностях (в усадьбах Дубровицы и Уборы) возводились храмы, на первый взгляд больше напоминающие западноевропейские. Так, в 1704—1707 гг. архитектор Иван Петрович Зарудный (? — 1727) построил по заказу А. Д. Меншикова церковь Архангела Гавриила у Мясницких ворот, известную как Меншикова башня. Основой её композиции служит объёмная и высокая колокольня в стиле барокко.
В развитии московской архитектуры заметная роль принадлежит Дмитрию Васильевичу Ухтомскому (1719—1774), создателю грандиозной колокольни Троице-Сергиева монастыря (1741—1770 гг.) и знаменитых Красных ворот в Москве (1753—1757 гг.). Уже существовавший проект колокольни Ухтомский предложил дополнить двумя ярусами, так что колокольня превратилась в пятиярусную и достигла восьмидесяти восьми метров в высоту. Верхние ярусы не предназначались для колоколов, но благодаря им постройка стала выглядеть более торжественно и была видна издали.
Не сохранившиеся до наших дней Красные ворота были одним из лучших образцов архитектуры русского барокко. История их строительства и многократных перестроек тесно связана с жизнью Москвы XVIII в. и очень показательна для той эпохи. В 1709 г., по случаю полтавской победы русских войск над шведской армией, в конце Мясницкой улицы возвели деревянные триумфальные ворота. Там же в честь коронации Елизаветы Петровны в 1742 г. на средства московского купечества были построены ещё одни деревянные ворота. Они вскоре сгорели, однако по желанию Елизаветы были восстановлены в камне. Специальным указом императрицы эта работа была поручена Ухтомскому.
Ворота, выполненные в форме древнеримской трёхпролётной триумфальной арки, считались самыми лучшими, москвичи любили их и назвали Красными ("красивыми”). Первоначально центральная, самая высокая часть завершалась изящным шатром, увенчанным фигурой трубящей Славы со знаменем и пальмовой ветвью. Над пролетом помещался живописный портрет Елизаветы, позднее заменённый медальоном с вензелями и гербом. Над боковыми, более низкими проходами располагались скульптурные рельефы, прославлявшие императрицу, а ещё выше — статуи, олицетворявшие Мужество, Изобилие, Экономию, Торговлю, Верность, Постоянство, Милость и Бдительность. Ворота были украшены более чем пятьюдесятью живописными изображениями.
К сожалению, в 1928 г. замечательное сооружение было разобрано по обычной для тех времён причине — в связи с реконструкцией площади. Теперь на месте Красных ворот стоит павильон метро, памятник уже совсем другой эпохи.
Для архитектуры середины 17в. главной движущей силой была культура посадского населения. Московское барокко, как и барокко вообще, стало культурой прежде всего аристократической. Типами зданий, где развёртывались основные процессы стиле образования, стали дворец и храм.
Новый тип боярских каменных палат, в которых уже обозначились черты будущих дворцов 18в., сказывался в последней четверти 17 столетия.
Голландия в конце XVII в. широко посредничала между русской и западноевропейской художественной культурой. Тот же круг прообразов, что повлиял на форму завершения Сухаревой башни, был отражен в декоративной надстройке Уточьей башни Троице-Сергиевой лавры и колокольни ярославской церкви Иоанна Предтечи в Толчкове. Несомненно голландское происхождение ступенчатого фигурного фронтона, расчлененного лопатками, которым в 1680-е гг. О. Старцев украсил западный фасад трапезной Симонова монастыря в Москве. Увражи с гравированными изображениями построек западноевропейских городов (“чертежами полатными”) в это время были уже довольно многочисленны в крупнейших книжных собраниях Москвы.
Важное место в развитии архитектуры конца XVII в. занимают здания монастырских трапезных, образовавшие связующее звено между светской и церковной архитектурой. Пространственная структура этих зданий была однотипной. Над низким хозяйственным подклетом возвышался основной этаж. По одну сторону его смещенных к западу сеней находились служебные помещения, по другую - открывалась перспектива протяженного сводчатого зала, связанного через тройную арку с церковью на восточной стороне. Пространство, объединенное по продольной оси, определяло протяженность асимметричного фасада, связанного мерным ритмом окон,
обрамленных колонками, несущими разорванный фронтон. На фасаде трапезной Новодевичьего монастыря (1685-1687) этот ритм усилен длинными консолями, спускающимися от карниза по осям простенков. Самое грандиозное среди подобных зданий - тра пезная Троице-Сергиевой лавры (1685-1692) - имеет в каждом простенке коринфские колонки с раскрепованным антаблементом; в местах примыкания поперечных стен колонки сдвоены. Их ритму на аттике вторят кокошники с раковинами (мотив, который повторен в завершении верхней части церкви, поднимающемся над главным объемом как второй ярус). Плоскость, подчиненная ритму ордера, его дисциплине, стала главным архитектурным мотивом храмов с прямоугольным объемом.
Дальнейшее развитие подобного типа посадского храма, восходящего к московской церкви в Никитниках, особенно ярко проявилось в постройках конца ХVII - начала XVIII в., обычно именуемых “строгановскими” (их возводил “своим коштом” богатейший солепромышленник и меценат Г.Д.Строганов, на которого работала постоянная артель, связанная со столичными традициями зодчества). Тройственное расчленение фасадов строгановской школы не только традиционно, но и обдуманно связано с конструктивной системой, в которой сомкнутый свод с крестообразно расположенными распалубками передает нагрузку на простенки между широкими светлыми окнами. Архитектурный ордер стал средством выражения структуры здания; вместе с тем он, как считает исследователь строгановской школы 0. И. Брайцева, был ближе к каноническому, чем на каких-либо других русских постройках того времени, свидетельствуя о серьезном знакомстве с архитектурной теорией итальянского Ренессанса .
Дисциплина архитектурного ордера, системы универсальной, стала подчинять себе композицию храмов конца XVII в., ее ритмический строй. Началось освобождение архитектурной формы от прямой и жесткой обусловленности смысловым значением, характерной для средневекового зодчества. Вместе с укреплением светских тенденций культуры возрастала роль эстетической ценности формы, ее собственной организации. Тенденцию эту отразили и поиски новых типов объемно-пространственной композиции храма, не связанных с общепринятыми образцами и их символикой.
Новые ярусные структуры поражали своей симметричностью, завершенностью” сочетавшей сложность и закономерность построения. Вместе с тем в этих структурах растворялась традиционная для храма ориентированность. Кажется, что зодчих увлекала геометрическая игра, определявшая внутреннюю логику композиции вне зависимости от философско-теологической программы (на соответствии которой твердо настаивал патриарх Никон).
В новых вариантах сохранялась связь с традиционным типом храма-башни, храма-ориентира, центрирующего, собирающего вокруг себя пространство; в остальном поиски выразительности развертывались свободно и разнообразно. Начало поисков отмечено созданием композиций типа “восьмерик на четверике”, повторяющих в камне структуру, распространенную в деревянном зодчестве.
4. Архитектура раннего классицизма (1760-1780 гг.).
Для руководства повсеместной градостроительной деятельностью в декабре 1762 года было учреждена комиссия о каменном строении Санкт-Петербурга и Москвы. Созданная для регулирования застройки обеих столиц, вскоре стала руководить всем градостроительством в стане. Комиссия функционировала до 1796 года. Главными градоформирующими факторами считались водные и сухопутные магистрали, сложившиеся административные и торговые площади, четкие границы городов. Упорядочение городской планировки на основе геометрически правильной прямоугольной системы. Застройка улиц и площадей городов регламентировалась по высоте. Главные улицы и площади должны были застраиваться образцовыми домами, поставленные вплотную друг к другу. Это способствовало единству организации улиц. Архитектурный облик домов определялся несколькими утвержденными образцовыми проектами фасадов. Они отличались простотой архитектурных решений, их плоскости оживляли лишь фигурные повторяющиеся обрамления оконных проемов.
В городах России жилая застройка имела обычно один-два этажа, лишь в Петербурге этажнос ть поднималась до трех-четырех. В данный период
А.В.Квасовым разработан проект благоустройства набережной реки Фонтанки. Образование сквозных проездных набережных и предмостных площадей, превратили Фонтанку в важную дугообразующую магистраль. Для Москвы в 1775 оду был составлен новый генеральный план, сохранявший радиально-кольцевую структуру и наметивший систему площадей полукольцом охвативших Кремль и Китай-город. Для рассмотрения и утверждения проектов частновладельческой застройки в 1775-1778 гг. функционировал специальный Каменный приказ. В 1760 годах в русской архитектуре все заметней стали проявляться черты классицизма. Самым ранним проявлением классицизма был проект “Увеселительного дома” в Ораниенбауме (ныне не существует). Составленный архитектором А.Ф.Кокориным и так называемый Ботный дом А.Ф.Виста (1761-1762 гг.) в Петропавловской крепости.
В этот период в России работали известные архитекторы: Ю.М.Фельтен и К.М.Бланк, итальянец А.Ринальди, Француз Т.Б. Валлен-Деламонт. Рассматривая данный период в хронологической последовательности возведения строений следует отметить, что классические формы и ясные композиционные приемы все больше вытесняли чрезмерную декоративность. Здесь необходимо рассмотреть основные творения зодчих, сохранившиеся до наших дней. Антонио Ринальди (1710-1794 гг.) – Китайский дворец (1762-1768 гг.) в Ораниенбауме. Интерьер дворца свидетельствует о высоком художественном мастерстве зодчего. Прихотливые очертания дворца гармонировали с окружающей парковой композицией, с искусственным водоемом и красиво оформленной растительностью. Среда парадных помещений одноэтажного дворца особенно выделяются величавой красотой – Большой зал, Овальный зал, зал Муз. Китайский кабинет с элементами убранства, Стеклярусный кабинет. Павильон Катальной горки (1762-1774 гг.) хорошо сохранившийся трехэтажный павильон с колоннадами обходных галерей на втором и третьем этаже. Павильон в Ломоносове единственное сохранившееся напоминание о народных развлечениях. Мраморный дворец (1768-1785 гг.) относится к уникальным явлениям Петербурга и России, благодаря многоцветной облицовке фасадов. Трехэтажное здание расположено на участке между Невой и Марсовом полем и имеет П-образную композицию с крыльями, образующими довольно глубокий парадный двор. Дворец в Гатчине (1766-1781 гг.) составляет трехэтажный с проходной галерей, внизу основной корпус, дополненный пятигранными шести ярусными видовыми башнями и дугообразные двухэтажные крылья, охватывающие парадный двор. После передачи дворца царевичу Павлу (1783 г.) был перестроен внутри и дополнен замкнутыми каре по концам первоначальной композиции В.Ф.Бренна.
Сдержанная пластика фасадов комплексируется благородством местного камня – светло-серого пудостского известняка. Парадные интерьеры расположены на втором этаже, из них наиболее значительны Белый зал, Аванзал, мраморная столовая и другие. Дворец был разрушен в годы фашистской оккупации. Ныне реставрирован. Кроме указанных выше А.Ринальди выстроил несколько православных храмов, особенностью которых является сочетание в одной композиции вновь утвердившегося еще в период барокко пятиглавия и высокой многоярусной колокольни. Искусственное использование классических ордеров, по ярусное их расположение на колокольнях и деликатная планировка фасадов свидетельствует о стилистической действительности художественных образов, что соответствует раннему классицизму. Помимо монументальных зданий А.Ринальди создал ряд мемориальных сооружений. К ним следует отнести Орловские ворота (1777-1782 гг.); Чесменская колонна (171-1778 гг.) в Пушкине; Чесменский обелиск в Гатчине (1755-1778 гг.). Учреждение Академии художеств в 1757 году обусловило новых архитекторов, как русских, так и иностранных. К ним относится приехавший из Москвы А.Ф.Кокоринов (1726-1772 гг.) и приглашенный из Франции И.И.Шуваловым Ж.Б.Валлен-Деламонт (1729-1800 гг.). К творениям указанных зодчих следует отнести дворец Г.А.Демидова. Особенность дворца Демидова – чугунная наружная терраса и чугунные лестницы с дугообразно расходящимися маршами, соединяющими дворец с садом. Здание Академии художеств (1764-1788 гг.) на Университетской набережной Васильевского острова. В зданиях прослеживается отчетливость стиля раннего классицизма. Сюда след ует отнести главный корпус Педагогического института Герцена. Северный фасад Малого Эрмитажа; Строительство большого Гостиного двора, возведенного на заложенных по контуру целого квартала фундаментах. А.Ф. Кокоринов и Ж.Б.Валлен-Деламонт создавали в России дворцовые ансамбли, которые отражали архитектуру парижских особняков, отелей с замкнутым парадным двором. Примером этому мог служить не сохранившийся до наших дней дворец И.Г.Чернышева. В середине XIX века на его месте у Синего моста был возведен архитектором А.И.Штакеншнейдером Мариинский дворец. В этот же период развернул большую строительную деятельность архитектор Фельтон Ю.М. Его творчество формировалось под влиянием Ф.Б.Растрелли, а затем он начал творить в рамках раннего классицизма. Наиболее значительными творениями Фельтена являются: здание Большого Эрмитажа, Александровский институт, расположенный рядом с ансамблем смольного монастыря. Здание института с тремя внутренними дворами хорошо сохранила свой первоначальный вид, отвечающий раннему классицизму. Самое совершенное произведение Ю.М.Фельтена – это ограда Летнего сада со стороны набережной Невы (1770-1784 гг.). Она создана при творческом участии П.Е.Егорова (1731-1789 гг.); железные звенья выковали тульские кузнецы, а гранитные столбы с фигурными вазами и гранитный цоколь изготовили Путиловские каменотесы. Ограду отличает простота, удивительная пропорциональность и гармония частей и целого. Поворот русской архитектуры в сторону классицизма в Москве ярче всего проявился в огромном ансамбле Воспитательного дома, воздвигнутом в (1764-1770 гг.), неподалеку от Кремля на берегу Москвы реки по замыслу архитектора К.И.Бланка (1728-1793 гг.). В подмосковной усадьбе Кусково К.И.Бланк в 1860 году возвел импозантный павильон “Эрмитаж”.
Список литературы
Искусство Советского Союза: Сб. - Спб.: Аврора, 1982-688с.; ил.
Москва 850 лет: Северный Административный Округ. - М: АО “Московские учебники и Картолитография”, 1997.-143 с.; ил.
Москва юбилейная: Альбом. - М: АО “Московские учебники и Картолитография”, 1998.-269 с.; ил.
Аполлон: Терм. словарь под общ. ред. А. М. Кантор. - М: Эллис Лак, 1997.-735с.; ил.
Каменная летопись Москвы: Путеводитель. - М.: Моск. рабочий, 1978, 352с., Иконников А.В.
Москва: Диалог путеводителей, М.: Московский рабочий, 1986 г., Ю.Александров, 494с.; ил.
Москва: Краткий путеводитель, М.: Московский рабочий, 1987, С. Фролкин.
Москва :Энциклопедия,М.:Советская энциклопедия,1980г.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/matematichni-rozvagi.html
|
Математичні розваги
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/34a079a3854953b10f00b2df007ae9d9.docx
|
files/34a079a3854953b10f00b2df007ae9d9.docx
|
Тема: Математичні розваги.
Мета: Виховувати у дітей зацікавленість до математичних завдань, зацікавити їх дотепними іграми, логічними задачами з елементами гумору, викликати радість пізнання.
В зал заходять діти – цифри від 1 до 9, а за ними – решта дітей групи. Кожна цифра характеризує саму себе.
Кругла, наче буква О,
Цифра “нуль”, або ніщо
Як стоїть він сам-саміський,
То й не значить нічогісько!
Далі діти читають вірші С.М.Маршака у перекладі Наталі Забіли.
Вихователь: Діти, а якої цифри у нас нема? Зараз нам про це цифри самі розкажуть.
Гра-драматизація “Десятка”, дійові особи якої Автор, Нуль і Одиниця.
Автор: Веселий нуль прошепотів
Сусідці одиниці.
Нуль: З тобою поруч я б хотів
постояти, сестрице.
Автор: Та одиниця каже
Одиниця: Ти, Нуль, число нікчемне!
Не стій зі мною, бо мені
Це зовсім неприємно!
Автор: А Нуль на це.
Нуль: Я знаю сам
Та якби поруч стати нам
Десятка б з тебе стала!
Поглянь на себе: ти ж у нас
Мала та худорлява!
А станеш більша в десять раз.
Коли я стану справа!
Нехай не кажуть, що нулі
Такі нікчемні і малі.
(Десятка займає своє місце в натуральному ряді чисел).
Вихователь: Всі зібрались цифри в ряд,
Є у нас й Десятка.
В гості тут до нас прийшла
Математика-загадка.
Заходить помічник вихователя – Математика-загадка.
Математика. Добрий день, діти. Я хочу дізнатися, як ви умієте рахувати. Слухайте мої завдання!
Водить діточок завжди Гуска-мата до води,
По стежині до ставочка лопотять вони шнурочком.
А гусак по саду йде і рахунок всім веде
Скільки пальців на руках, стільки діток в гусака.
Скільки ж діток в гусака?
Діти: Десятеро!
Математика: Вірно, діти! Слухайте наступне завдання.
П’ять пар у колі круг ялинки
А ми спитаємо Маринку,
Чи знає скільки танцюристів
Кружляє у вогнях барвистих?
Маринка. Десятеро танцюристів!
Математика. Молодець, Маринко! І останнє завдання слухайте уважно.
Двоє курчаток стоять.
Двоє в шкарлупках сидять.
Шість під крилом у мами-квочки.
Поміркуйте дітки трошки, і скажіть ви нам відразу,
Скільки всіх курчаток разом?
Діти: Десятеро курчаток!
Математика: Молодці ви, діти! Добре вмієте рахувати. А гратися ви вмієте?
Вибирають дві групки дітей по три дитини. Дидактичні ігри: “Хто перший складе 10” (з двох менших чисел). “Доміно” (відібрати кісточки, що в сумі складають 10), “Знайди подарунок” (орієнтування в просторі, рахунок кроків на 10).
Математика: У мене є ще одне цікаве завдання, але воно складне. Будете його виконувати?
Діти: Будемо!
Математика розкладає на столі малюнки.
- Я принесла з собою казкових героїв. Завдання таке: треба вибрати героїв однієї казки. Ця казка вам добре відома. Між іншим, героїв десятеро.
Діти виконують завдання математики
Математика: Тепер ви напевне знаєте, що це за казка. Вона називається...
Діти: “Коза-дереза”.
Математика. А тепер розкладіть малюнки героїв казки в такому порядку, в якому вони з’являються у казці. Хто з них з’являється десятим?
Відповіді дітей.
Математика: Ще я вам розкажу одну історію.
Математика розказує оповідання М.Коцюбинського “Десять розбійників”.
Математика: Так які ж робітники в Одарки?
Відповіді дітей.
Математика: І останнє моє завдання. Послухайте вірш Наталі Забіли “Десять яблучок”.
Ми з дідом коло яблуньок
Ходили день при дні
І вже поспіли яблучка
Солодкі, запашні.
От якось десять малюків
Повз нас до лісу йшли,
І в ручках десять козубків
Усі вони несли.
Сказав дідусь: “Онучку мій, Поклич-но їх сюди.
Візьми ці десять яблучок
Та всім і поклади!”
Ну, я й поклав, як дід казав
Зосталось в мене три...
- Що ж ти зробив? Не наділив
Когось із дітвори?
Яку помилку зробив хлопчки? Не доведете? Ще раз прочитаю, слухайте уважно: Візьми ці десять яблучок і ВСІМ їм поклади”.
А що подумав хлопчик, хто скаже?
Діти: Хлопчик подумав, що по одному яблучку треба покласти в сім козубків!
Математика: Молодці діти! Так і закінчується цей вірш:
було в них десять козубків.
А я ж поклав у СІМ...
Ти так сказав і я не знав,
що треба класти ВСІМ!
Ви – гарні математики! Ви такі кмітливі, уважні, що я до вас ще прийду. Чекайте на мене!
До побачення!
Тема: Математичний Колобок.
Програмовий зміст. Зацікавити дітей ігровим сюжетом, спонукати частково відображати дії героїв казки, проявляти інтерес, фантазувати, проявляти активність у ході програвання сюжету.
Уточнити математичні поняття “великий – малий”, “один – багато”, “далеко – близько”, “кулька”. Вчити фіксувати особливості персонажів: Колобок круглий, як кулька, він котиться; підспівувати пісеньку Колобка, долати перепони – пеньки, горбочки, купи хмизу – у лісі; Непомітно переключатися з одного виду діяльності на інший, малювати фарбами колобки різної величини та кольору. Виховувати потребу слухати, програвати казку, співпереживати героям.
Демонстраційний матеріал: костюми для персонажів казки “Колобок”.
Роздатковий матеріал: Аркуші паперу, колобки, матеріал для малювання фарбами.
Хід заняття
Вихователь: Діти, послухайте пісеньку, яку я зараз вам заспіваю.
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від бабки і діда втік,
То й від тебе утечу!
Відгадайте чия це пісенька, із якої казки?
Діти: Пісня колобка! Казка називається “Колобок”!
Вихователь: Вірно, діти! Іринко знайди і принеси мені “Колобка”.
(Дівчинка виконує завдання вихователя).
Вихователь: Що ти принесла, Іринко? Який він?
Дівчинка: Я принесла колобок. Він круглий, як кулька. Тому він і котиться.
Вихователь: А скільки у тебе колобків?
Дівчинка: Один колобок.
Вихователь нахиляється, торкається Колобка – він і покотився.
Вихователь: Покотився Колобок. А якого він зустрів у лісі?
Діти: Зайчика, вовка, ведмедя, лисичку!
З’являється Зайчик – хлопчик старшої групи у костюмі Зайчика.
Вихователь: А от і Зайчик. Скільки Зайчиків, діти?
Діти: Один.
Вихователь: А який Зайчик?
Діти: Маленький, сіренький, вухатий.
Вихователь: Ну скачи, Зайчику, по горбочках через пеньочки. Та дивись, не поламай ніжки!
З’являється Ведмедик – хлопчик старшої групи в костюмі ведмедя.
Вихователь: О! А це хто?
Діти: Ведмідь.
Вихователь: А скільки їх?
Діти: Один Ведмідь.
Вихователь: А який він?
Діти: Великий, волохатий, клишоногий.
Вихователь: А ну, клишоногий, покажи нам як ти вмієш ходити по горбочках і переступати через пеньочки. Бачу товстунчику, що важко тобі! Давайте, дітки покажемо Ведмедику, як треба ходити по горбочках.
Діти (кожен по-своєму) показують.
З’являється Вовк – хлопчик старшої групи в костюмі Вовка.
Вихователь: А ти хто?
Вовк: Як це хто? Я Вовк!
Вихователь: Скільки вовків прийшло до нас?
Діти: Один вовк!
Вихователь. А який він?
Діти: Сірий, великий.
Вихователь: Ну що ж, Вовчику-братчику, біжи слідом за звірятами.
Вовк поспішає у вказаному напрямку.
Вихователь: Діти, а куди побіг Вовчик?
Діти: Далеко побіг, за звірятами.
Вихователь: А кого ще може зустріти в лісі Колобок?
Діти: Їжачка, білочку, кабана, косулю, мишку, різних пташок.
Вихователь показує дітям картинку.
Вихователь: Подивіться, скільки звіряток сидить на галявині?
Діти: Багато.
Вихователь: Вірно, багато звірят. А тепер відгадайте загадку. Котиться Колобок, а на зустріч йому біжить хитра пустунка, вся з себе руденька, хвіст пухнастий. Хто це?
Діти: Лисичка!
Вихователь: Так, це Лисичка. А на якій відстані від Колобка вона стоїть?
Діти: На близькій відстані.
Вихователь: Вірно діти. Лисичка близько стоїть від Колобка. Коли Колобок зустрів у лісі Лисичку, він заспівав їй пісеньку. А дід з бабою пішли шукать Колобка. коли чують, хтось співає. Пішли вони на спів і бачать, що співає Колобок, а біля нього крутиться Лисичка, обнюхує його, облизується. Дід з бабою, як заволають: “Не їж нашого Колобка!” А Лисичка: “Та я тільки понюхати хотіла. Дивіться, скільки смачних колобків, я дітям напекла!”. І ці колобки Лисичка принесла вам. Скільки колобків принесла Лисичка?
Діти: Багато! Багато колобків!
Лисичка роздає дітям по одному колобку і запитує у кожної дитини, скільки у неї Колобків.
Вихователь: Вірно діти. Багато колобків принесла нам Лисичка. А що ми за це скажемо Лисичці?
Діти: Дякуємо тобі, Лисичко! Велике спасибі!
Вихователь: Давайте намалюємо для неї різними фарбами великі і маленькі колобки.
(Діти виконують завдання. Лисичка у кожної дитини запитує, якого кольору колобки, якої величини. Діти дарують Лисиці свої малюнки).
Лисичка: Скільки ж ви мені подарувати колобків?
Діти: Багато!
Лисичка: Вірно, дітки, багато колобків. Велике вам спасибі!
Лунає весела музика. З’являються “звірі” – Зайчик, Ведмедик, Вовк. Діти танцюють разом зі звірятами.
Тема: День народження Ведмедика.
Програмовий зміст. Словник. Від іменинників за допомогою суфіксів утворювати пестливі слова; підбирати антоніми до прикметників та придумувати нові слова від заданих початкових слів. Розвивати мислення. Виховувати уважність.
Закріпити знання дітей про цифри від 1 до 10. Уточнити знання дітей про характерні особливості геометричних фігур (квадрат, прямокутник, трикутник, коло). Розвивати логічне мислення при розв’язанні дітьми завдання з помилками. Виховувати уважність, вміння.
Матеріал: Цифри від 1 до 10, картки з намальованими на них предметами, картки з намальованими на них предметами, що за формою подібні до геометричних фігур, по 6 паличок для кожної дитини.
Хід заняття
Вихователь. Доброго ранку, діти!
Діти відповідають англійською мовою.
Вихователь. Щойно ми отримали телеграму від Ведмедика. Зараз я її зачитаю “Дорогі малята! Я живу у лісі. Вже приготувався до зимового сну, але дуже хочеться перед цим зустрітися з вами; відсвяткувати мій день народження. Запрошую всіх вас у гості. Ведмедик”. Ну що, хочете потрапити до Ведмедика на день народження?
Діти. Хочемо.
Вихователь. От і добре! Візьмемо з собою подарунки для Ведмедика – мед, ваші поробки. Ведмедик намалював нам дорогу, щоб потрапити до нього. І хоче, щоб ви виконали завдання. Треба придумати пестливі слова до таких слів: мама, тато, дочка, син. Почнемо? Перше слово “мама”.
Діти. Мамочка, матуся, матінка, матусенька.
Вихователь. Добре, діти! А тепер слово “тато”!
Діти. Татусь, таточко, татко.
Вихователь. Молодці! Слово “син”.
Діти. Синок, синочок, синуля.
Вихователь. І останнє слово “дочка”.
Діти. Доня, доця, донечка.
Вихователь. А як звучатимуть ці слова англійською мовою?
Діти. Мама - mother, тато - father , брат - brother , сестра – sister.
Вихователь. Молодці, діти! Ви добре виконали це завдання.
І ми одразу ж вийшли на стежку, що веде до житла Ведмедика. Отже, ходімо!
З’являється Баба Яга.
Баба Яга. Хто це йде моєю дорогою?
Вихователь. Дорога бабусю! Ми йдемо до Ведмедика на день народження.
Баба Яга. Я вас пропущу, якщо ви пограєте зі мною в гру.
Я називатиму слова, а ви будете казати навпаки. Починаю.
Високий! Діти. Низький!
Баба Яга. Товстий!
Діти. Тонкий!
Баба Яга. Великий!
Діти. Маленький!
Баба Яга. Широкий!
Діти. Вузький!
Баба Яга. Довгий!
Діти. Короткий!
Баба Яга. Гм, ви все знаєте! А от це завдання ви вже не виконаєте! І доведеться вам чимчикувати назад. Слухайте уважно. Я називатиму початок слова, а ви повинні сказати його закінчення.
Починаємо! Ма!
Діти. Машинка, мама, магазин, мармелад, мавпочка, масло...
Баба Яга. Ли!
Діти. Лисиця, листок, лимон, липа, листопад.
Баба Яга. Ка!
Діти. Камінь, картина, картуз, карусель, качка, картопля...
Баба Яга. Ну якщо ви такі розумні, то вже йдіть. Але ми з вами ще зустрінемося!
Діти. Дякуємо, бабусю!
Вихователь. Так, дітки, ви добре виконали завдання. А от ми і прийшли.
З’являється Ведмедик.
Вихователь. Доброго дня, Ведмедику! Як бачиш, ми з великим задоволення прийшли до тебе в гості.
Діти, привітайте Ведмедика!
Діти співають пісню англійською мовою.
Вихователь. Ось тобі, Ведмедику, наші подарунки.
Ведмедик. Дякую. Сідайте і пригощайтесь чаєм. Я бачу, що ви такі виховані. Я які ввічливі слова ви знаєте?
Діти називають слова українською і англійською мовою.
Діти. Будь ласка – please , вибачте - sorry, дякую – thank you.
Вихователь. А тепер, діти, пограємо з Ведмедиком гру.
Гра “У ведмедика в бору”.
Вихователь. Дякуємо тобі, Ведмедику! Нам вже час повертатися додому. До побачення.
Вихователь. Ой, що це? Подивіться, діти! Це напевно знову Баба Яга нам нашкодила.
Вихователь нахиляється і підбирає конверт.
Вихователь. Так і є, лист від Баби Яги. Вона пише, щоб перейти через ліс, потрібно пройти через хащі. Це зуміють зробити тільки ті, хто знає цифри і вміє рахувати.
Гра “Пролізь у ворота”.
Вихователь. От і добре! Ще трошки і вийдемо з лісу. Але що це? Наче хтось плаче!
З’являється дівчинка.
Вихователь. Чого ти, дівчинка, плачеш?
Дівчинка. Я ходила до лісу. Бо в ньому зацвіли вже чудові весняні проліски. А коли поверталася додому, зустріла Бабу Ягу. А та мені сказала, якщо я не виконаю її завдання, вона не випустить мене з лісу. А я не можу з ними впоратись.
Вихователь. Діти, допоможемо дівчинці? Розказуй завдання.
Дівчинка. Треба знайти предмети, подібні до цих геометричних фігур – квадрат, прямокутник, трикутник, коло.
Діти виконують завдання. Раптово з’являється Баба Яга.
Баба Яга. Ага! І ви тут! Гадали, що я вас так легко відпущу?
Баба Яга роздає дітям палички.
Баба Яга. Тепер ви з оцих паличок повинні викласти два трикутники – із шести, п’яти паличок. А із чотирьох паличок викладіть квадрат.
Діти виконують завдання Баби Яги.
Баба Яга. Тепер переставте дві палички так, щоб утворився прапорець.
Діти виконують і це завдання Баби Яги.
Баба Яга. Молодці, діти! Ви добре виконали мої завдання. Бувайте здорові і хай вам щастить!
Діти прощаються з Бабою Ягою. Весело гуртом співають.
Тема: Математичний зимовий ліс.
Мета: Удосконалювати вміння дітей називати числа від 1 до 10, закріпити навички кількісної і порядкової лічби, знання про структуру, вміння дітей розв’язувати логічні завдання. Продовжувати видозмінювати геометричні фігури, формувати бажання пізнавати нове, викликати подив від зустрічі з несподіваним. Розвивати кмітливість, математичне та логічне мислення, активність, зорову та слухову пам’ять. Виховувати увагу, інтерес до математики.
Хід заняття
Вихователь. Сьогодні, діти, ми підемо на прогулянку до зимового лісу. Станьте швиденько по двоє. А ти, Сергійку, полічи дітей, щоб ніхто не заблукав у лісі.
Лічба парами.
Вихователь. Тепер можна рушати!
Ходьба парами.
Вихователь. От ми і прийшли. Як гарно в лісі. Подивіться які гарні сніжинки, як багато їх, які красиві в них візерунки! Давайте їх зберемо, бо це сніжинки не прості, а чарівні. От бачите, на них якісь знаки. Ви знаєте їх?
Діти. Так, це – цифри!
Вихователь. Що за цифри?
Діти. Від 1 до 10!
Вихователь. А що можна скласти з цифр?
Діти. З цифри складають числа.
Вихователь. Вірно, діти! Починаємо гру “Живі числа”. За моїм сигналом ставайте по порядку від 1 до 10. Скільки всього сніжинок?
Діти. Десять!
Вихователь. Порахуй, Катрусю, їх по порядку.
Катруся рахує, рахує сніжинки по порядку.
Вихователь. Тепер ти, Дмитрику, полічи їх у зворотному порядку.
Хлопчик виконує завдання.
Вихователь. Придивіться уважно! Хто це виглядає, з-за кучугури снігу?
Діти. Зайці!
Вихователь. Скільки вух ви бачите?
Діти. Шість!
Вихователь. То скільки зайців всього?
Діти. Три!
Вихователь. Цікаво, звідкіля це тут зайці? Згадав! Тут недалеко лісова школа. Ходімо туди! А по дорозі згадайте з чого складається задача, скільки чисел повинно бути в задачі?
Відповіді дітей.
Вихователь. От ми і прийшли! А тепер поміркуйте. На лісовій галявині гралися 7 зайченят та білченят. На скільки більше було зайченят, ніж білченят?
Діти. Цю задачу не можна розв’язати!
Вихователь. Чому?
Діти. Тому, що відоме тільки одне число.
Вихователь. Вірно, діти! Слухайте далі. На галявину до ведмедика прийшли гості: вовк, заєць, лисиця і білка. Скільки звірів на галявині і скільки з них гостей?
Діти. Звірів п’ять, гостей чотири.
Вихователь. Подивіться діти на дошку і прочитайте записані на ній числа.
Діти. 9, 8, 10, 1, 3, 7.
Вихователь. Скільки всього записано чисел?
Діти. Шість!
Вихователь. Назвіть по порядку від найменшого до найбільшого числа.
Діти. 1, 3, 7, 8, 9, 10.
Вихователь. Подивіться на малюнок і складіть умову задачі. Запитання яке? Яку дію будемо виконувати? Хто розв’яже?
Одна дитина працює біля дошки.
Вихователь. А от, що про себе розкаже їжачок?
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок. Пошив собі піджачок
І у тому піджачку він гуляє по садку.
Натикає на голки: груші, яблука, сливки.
І до себе на обід, він скликає цілий рід.
Їжачок зібрав фрукти: 3 груші і 2 яблука. Скільки всього фруктів зібрав їжачок? Яку дію будемо виконувати?
Діти. Додавання!
Вихователь. Що до чого будемо додавати?
Діти. До трьох додамо два і отримаємо п’ять.
Вихователь. Викладіть це рішення у себе в касах.
Діти виконують завдання.
Потім робота по перфокартах на складання задач на додавання і віднімання. Самостійна робота в касах.
Вихователь. Зараз в школі перерва. Підемо на галявину, там під снігом залишилися жолуді. Візьмемо кошики, а в кошиках вказані числа – скільки в який кошик збирати жолудів?
Діти виконують завдання. Того, хто помилився, веде до столика і виправляє помилку.
Вихователь. Продовжуємо заняття в лісовій школі. Лісові мешканці подарували нам свої портрети.
Діти розглядають малюнки, на яких зображено кабана, вовка та зайця.
Вихователь. В чого викладено цих звірів?
Діти. З геометричний фігур.
Дидактична гра “Виклади з геометричних фігур лісового звіра”.
Діти працюють самостійно. Вихователь слідкує за послідовністю виконання. Після цього показує дітям круг із зображенням пір року.
Вихователь. Які ви знаєте пори року?
Діти. Зима, весна, літо та осінь.
Вихователь. А яка пора року зараз?
Діти. Зима.
Вихователь. Скільки зимових місяців ви знаєте?
Діти. Три.
Вихователь. Який перший місяць?
Діти. Грудень.
Вихователь. А другий?
Діти. Січень.
Вихователь. Нарешті третій?
Діти. Лютий.
Лине тихо ніжна музика.
Вихователь. Тихо, діти. Яка чарівна музика.
В запису чути якийсь далекий голос.
Голос. Я – лісова фея! Я була на ваших заняттях, все бачила і чула. Я теж приготувала завдання для вас. Той, хто швидко виконає його – отримає нагороду! Зробіть три кроки вперед, поверніть ліворуч. потім два кроки вперед, поверніть ліворуч, потім два кроки вперед і поверніть праворуч.
Діти, виконуючи це завдання, підходять до великого кошика з подарунками.
Вихователь. Оце так нагорода! Спасибі, тобі, лісова фея! Діти добре працювали і заслужили ці дарунки!
Діти теж дякують. Заняття закінчено.
Тема: Подорож до днів тижня.
Програмовий зміст. Навчати дітей кількісній та порядковій лічбі в межах 10, порівнювати множини та суміжні числа. Розрізняти числа і цифри в межах 10. Закріпити уявлення дітей про знайомі геометричні фігури. Продовжувати формувати вміння помічати геометричні фігури в предметах та зображеннях. Уточнити уявлення дітей про дні тижня та їх послідовність. Вдосконалювати навички кидання в горизонтальну ціль мішечком з піском, закріплювати вміння стрибати на двох ногах, просуваючись вперед сприяти розвитку логічного мислення, уяви. Формувати інтерес до математичний знань.
Хід занять
Вихователь. Добрий день, діти! А чи відгадаєте ви загадку? Сім братів віком рівні та іменами різні?
Діти. Дні тижня!
Вихователь. А які дні тижня ви знаєте?
Діти називають дні тижня.
Вихователь. Скільки всього днів у тижні?
Діти. Сім!
Вихователь. Так, сім. Сьогодні ми з вами проведемо цікаву подорож до днів тижня. Кожен з них чекає на нас з цікавими завданнями, які ми повинні будемо розв’язувати. Шлях од днів тижня пролягає через поля, ліси, галявини. Тому по дорозі ми долатимемо багато перешкод. І щоб подолати їх, треба бути сильним, спритним, сміливим. Уважно виконуйте завдання – наприкінці вас чекає сюрприз! Отже, вирушаємо!
Вихователь і діти проходять по залу два три кола.
Вихователь. Перед нами галявина. На ній багато квітів і грибів. Треба перейти через галявину так, щоб не наступати на квіти і гриби. Перша група іде через доріжку квітів, друга – через доріжку грибів.
Ідіть, мої любі, під ноги дивіться,
Травам і квітам ніжно всміхніться!
Несіть же їм ласку у кожній долоні
Разом з промінням веселого сонця
Хай же мандрівка казкою стане,
Про неї розкаже татові й мамі.
Діти проходять через “галявину”.
Вихователь. Молодці! Пройшли і жодного грибочка, жодної квіточки не зачепили!
Скажіть, скільки на галявині квітів і скільки грибів? Чого більше?
Що треба зробити, щоб квітів і грибів було порівну? По скільки стало квітів і грибів?
Діти відповідають на запитання вихователя.
Вихователь. От ми і прийшли до першого дня тижня. Як його звуть?
Діти. Понеділком!
Вихователь. Якою цифрою позначено його будинок?
Діти. Цифрою 1.
Вихователь. Чому він позначений цією цифрою?
Діти. Тому що він перший день тижня!
Вихователь. Календар такий у білок:
Перший день – то понеділок.
Без роботи жодна білка
Не сидить до понеділка.
Ой, діти, дивіться! На дверях висить замок! Як ви гадаєте, чому?
Діти. Мабуть, тому, що понеділок – робочий день.
Вихователь. Вірно, діти! То ми можемо не зустрітись і з іншими робочими днями: вівторком, середою, четвергом і п’ятницею! А що це за трикутники тут лежать? Ага, це ключі! На що схожий отвір у замку?
Діти. На трикутник!
Вихователь. Нам треба не помилитись і правильно підібрати ключ.
Хлопчик вибирає необхідний трикутник і двері будинку відчиняються.
Вихователь. От і відкрили двері. Що це? Якийсь лист на столі. Зараз зачитаємо. Лист адресовано нам. Слухайте уважно! “ВИ знайдете будинок мого брата – другого дня тижня – тільки тоді, коли в грі “Знайди свій будинок” правильно відшукаєте геометричні фігури. На столі лежить все необхідне”. То як, зможемо виконати це завдання?
Діти. Зможемо!
Вихователь роздає дітям картки із зображенням різних геометричних фігур. На майданчику в різних місцях великі картки із зображенням цих фігур. По сигналу вихователя кожний з дітей займає свій “будинок”. Вихователь підходить до кожного “будинку” і запитує: “Якою геометричною фігурою позначено будинок?” Потім геометричні фігури міняються місцями.
Вихователь. Перед нами другий будинок. Як звуть його господаря?
Діти. Вівторок.
Вихователь. Якою цифрою позначено будинок вівторка?
Діти. Цифрою 2.
Вихователь. Календар такий у норок:
Другий день – завжди вівторок,
Від вівторка до вівторка
Чисто чистить шубку норка.
Яку геометричну фігуру нагадує отвір замка?
Діти. Коло!
Вихователь. Давайте підберемо до нього ключі.
Дівчинка підбирає ключик до замка. Двері відчиняються.
Вихователь. Цікаво, що приготував для нас вівторок? Ось його лист. “Мою сестричку оточили охоронці злого чаклуна. Звільніть її, будь ласка!”. То що, діти, звільнимо, не злякаємося чаклуна?
Діти. Так, звільнимо!
Вихователь. Дивіться, оцими мішечками з піском ми будемо збивати охоронців. Перша група стає попереду будинку, друга позаду. Скільки охоронців спереду?
Діти. Десять!
Вихователь. А скільки ззаду?
Діти. Теж десять!
Вихователь. Скільки охоронців спереду і ззаду будинку?
Діти. Порівну!
Вихователь. А скільки мішечків у першої групи?
Діти. Десять!
Вихователь. А скільки у другої?
Діти. Дев’ять.
Вихователь. То чи зможемо ми збити всіх охоронців?
Діти. Ні. В другій групі тільки дев’ять дітей.
Вихователь. Тоді я приєднуюсь до другої групи.
Діти мішечками з піском збивають охоронців – кеглі.
Вихователь. Молодці! Всіх охоронців прогнали. Тепер сестра вівторка вільна. Котрий по порядку це день?
Діти. Середа.
Вихователь. Якою цифрою позначено її будинок?
Діти. Цифрою 3.
Вихователь. Знають діти лебедині:
Середа – посередині!
Бо вони щосереди
Не відходять від води.
Добре діло середа,
Тільки б сонце і вода.
Давайте відкриємо замок. Яку геометричну фігуру пригадує отвір замка?
Діти. Овал.
Вихователь. Давайте підберемо відповідний ключик.
Хлопчик підбирає ключик.
Вихователь. Середа, діти, теж залишила лист. Ось він. “Дякую, діти, що звільнили мене. Якщо хочете потрапити до мого брата – четверга, вам необхідно пройти через ліс, обійти в лісі всі листяні дерева та ялинки і полічити їх”. Перша група обійде всі листяні дерева “змійкою” і порахує їх. Друга група зробить те ж саме з ялинками.
Діти виконують завдання.
Вихователь. Скільки листяних дерев у лісі?
Діти. Шість!
Вихователь. А ялинок?
Діти. Сім!
Вихователь. Чого більше, ялинок чи листяних дерев?
Діти. Ялинок!
Вихователь. На скільки ялинок більше?
Діти. На одну ялинку!
Вихователь. Що треба зробити, щоб дерев і ялинок було порівну?
Діти. Треба посадити ще одне дерево.
Вихователь. І скільки тоді буде листяних дерев і ялинок?
Діти. По сім.
Вихователь. А тепер ми всі завітаємо до наступного дня тижня. Як він називається?
Діти. Четвер.
Вихователь. Якою цифрою позначено його будинок?
Діти. Цифрою 4.
Вихователь. Яку геометричну фігуру нагадує отвір замка?
Діти. Квадрат.
Дівчинка підбирає ключик до замка.
Вихователь. Щось я ніякого листа не бачу. Але ось якась записка. Всього два слова: “Включіть магнітофон!”.
Вихователь включає магнітофон. Звучить запис: “Добрий день, діти. Дякую, що ви до мене завітали. Я вже давно чекаю гостей. Та на жаль, повинен бігти у справах. А як знайти п’ятницю – записка в конверті на столі”. Вихователь виймає з конверта записку.
Вихователь. Тут написано: “Розгадайте загадку. Стоїть дуб, на ньому 12 гнізд, у кожному гнізді по 4 яйця, в кожному яйці по 7 качат. Що це?” Давайте, дітки, поміркуємо. Рік має...
Діти. Дванадцять місяців!
Вихователь. А один місяць?
Діти. Чотири тижні.
Вихователь. А один тиждень?
Діти. Сім днів.
Вихователь. От ми разом і відгадали загадку. Тут ще далі написано: “на вашій дорозі зустрінеться багато камінців, але вам необхідно перестрибнути через таку їх кількість, яка відповідає цифрі на будинку п’ятниці. Дякую, що завітали до мене. Щасливої дороги!” Через скільки ж камінців нам потрібно перестрибнути?
Діти. Через п’ять.
Вихователь. Чому ви так вирішили?
Діти. Тому, що п’ятниця – п’ятий день тижня. І будинок у неї має цифру 5.
Вихователь. Все інше каміння обходимо. Ось і будинок п’ятниці.
Як п’ятниця настає
Зайчиха спиці дістає.
І у п’ятницю на п’яти
Зв’яже лапчики зайчатам.
Знову замок. Яку геометричну фігуру нагадує отвір замка?
Діти. Прямокутник!
Діти підбирають ключ.
Вихователь. П’ятниця не залишила нам листа, то ми наступного разу зайдемо до неї в гості. Згадайте, як називають останні дні тижня.
Діти. Субота і Неділя!
Вихователь. Вони живуть поруч в одному будиночку, оскільки вони - вихідні дні. По дорозі до них ми трошки відпочинемо і пограємо в гру “Ми веселі дошкільнята”.
Діти грають в гру.
Вихователь. Діти, нас кличе Максимко. Він щось знайшов. Та це ж будинок вихідних днів! Якими цифрами його позначимо?
Діти. Цифрами 6 і 7.
Вихователь. Чому?
Діти. Тому що це шостий і сьомий дні тижня.
Вихователь. Давайте постукаємо, може там хтось є.
Діти стукають. Виходять хлопчик і дівчинка.
Дівчинка. Добрий день, діти! Ми вже вас зачекалися. Проходьте. Ви, мабуть, дуже втомилися, то відпочиньте. А ми пригостимо вас теплими запашними пирогами.
Вихователь. Дякуємо вам, дорогі Субота і Неділя! Ми гарно відпочили у вас в гостях. Тепер нам час повертатися додому. До побачення!
Діти. До побачення!
Тема: Математика і весна
Мета: Виявити у дітей здатність аналізувати і діяти, визначати форму предмета і зіставляти її з геометричними фігурами. Познайомити дітей з народними прислів’ями та приказками, в яких використовуються числа. Закріпити знання про весну і весняні явища, місяці, цифри, величину. Виховувати інтереси до математики.
Матеріал. Геометричні фігури різної величини, цифри, малюнок кролика.
Хід заняття
Діти сидять на килимі.
Вихователь. Щойно ми отримали листа із запрошенням на свято. Але щоб знати, хто нас запросив на свято, треба відгадати загадку.
Ви у зелені довкола – пасовище, ліс і поле.
Мчать струмочки до ріки, ліплять гнізда ластівки,
І в сороки новина – облітає всіх вона.
Сповіщаючи ...
Діти. Весна!
Вихователь. Після якої пори року і перед якою настає весна?
Діти. Після зими і перед літом!
Вихователь. Весна пише, що має трьох синів. Відгадайте, хто вони?
Ще вітер зимовий з дощем загуде,
Ще сніг острівками лежить де-не-де
Береза сережки свої розпускає
Чи ви здогадались, коли це буває?
Діти. У березні!
Вихователь. Правильно, у березні. Слухайте далі.
Пташки повертаються в рідний край.
Про весну співають, про поле і гай,
Ніжаться на сонці трави і квіти –
То настав ласкавий місяць.
Діти. Квітень!
Вихователь.
А в цім місяці підряд
Маємо багато свят.
Зеленіють буйно трави –
То іде веселий ...
Діти. Травень!
Вихователь. Отже, хто сини у весни?
Діти. Березень, Квітень, Травень!
Вихователь. Крім нас Весна запросила на свято ще гостей. От послухайте. Не людина, а в хатці живе. Хто це? Що за птах?
Діти. Шпак.
Вихователь. А коли прилітають шпаки?
Діти. Навесні.
Вихователь. Давайте побудуємо для шпаків хатинку.
Діти підходять до столів, вибирають потрібні геометричні фігури і викладають “шпаківні”. Вихователь показує дітям малюнок кролика.
Вихователь. А ось ще один гість Весни. Хто це надіслав свій портрет?
Діти. Кролик.
Вихователь. З якого мультфільму цей персонаж?
Діти. з мультфільму про Вінні-Пуха!
Вихователь. Які цифри використав Кролик, щоб намалювати свій портрет?
Діти. 8, 5, 3, 6, 9, 7.
Вихователь. А яку цифру нагадують вуха Кролика?
Діти. Одиницю!
Вихователь. Молодець Кролик, що так дотепно виконав свій портрет! А зараз послухайте народні прислів’я і скажіть, чи використані в них числа.
Один в полі – не воїн.
В роботі – ох! А їсть за трьох.
День гуляє, три – слабий, а на п’ятий вихідний.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Зробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев’ять на плечах баби побили!
Відповіді дітей.
Вихователь. Ще один гість запрошений до Весни. Чи вгадаєте?
Які ноги – такий ніс,
По болоту ходить скрізь.
Хату він на хаті має,
Жабам він рахунок знає.
Хто це?
Діти. Лелека!
Вихователь. А які у Лелеки ноги і ніс?
Діти. Довгі!
Вихователь. А тепер порахуйте, скільки жаб піймав Лелека!
Діти рахують, скільки раз вихователь вдарив деревяними поличками і піднімають відповідну цифру.
Вихователь. А тепер скажіть, кого Весна запросила першого на свято? Кого другого? Кого третього? Кого четвертого?
Відповіді дітей.
Заняття закінчується грою “Лелеки і жаби”.
Тема: Математика і звірі
Мета: Навчати дітей відповідати на запитання. Вправляти у відмінюванні іменників в однині та множині, у правильному узгодженні числівника з іменником. Вчити складати поширені речення. Збагачувати словник словами, що означають назви свійських пташок. Закріпити актуалізацію звуків К, Д, П, виробляти силу голосу. Розвивати уважність, кмітливість. Виховувати бажання доглядати за свійськими птахами.
Матеріал. Загадки, макет ставка з кладкою, качка з каченятами, вірші, пісня, програвач, будиночки.
Хід заняття
Вихователь. Добрий день, діти! Хто з вас зможе відгадати загадку? Плавала, купалася, сухою зосталася. Хто це?
Діти. Качка.
Вихователь. Вірно, діти, це качка. Давайте підемо до ставка. Який гарний ставочок! Сюди дуже часто приходять качки, гуси. Послухайте і відгадайте, хто ж це йде до ставка?
У фонограмі запис голосу качки: “Кря-кря-кря”.
Діти. Качка!
В руках у вихователя іграшка-качка.
Вихователь. Качки прийшла купатися. То що вона робить?
Діти. Плаває, купається!
Вихователь. Качечка покупалась, вийшла з води і пішла на кладочку на сонечку погрітись.
В руках у вихователя іграшка – каченятко.
Вихователь. Ще хтось біжить до кладки. Хто це?
Діти. Маленьке каченятко!
Вихователь. Каченя сіло на кладці біля качки. Хто тепер сидить на кладці?
Діти. Качка і каченя!
Вихователь. Хтось знову іде до ставка.
Вихователь ставить на кладку ще одну іграшку – дорослу качку.
Вихователь. Кого ви тепер бачите на кладці?
Діти. Двох качок і одне каченя.
Вихователь. А кого більше? Качок чи каченят?
Діти. Качок! Качок дві, а каченятко одне.
Вихователь. А що треба зробити, щоб качок і каченят було порівну?
Діти. Треба, щоб припливло ще одне каченя.
Вихователь. То давайте покличемо його. Як качечка кличе каченят?
Діти. Кря-кря-кря!
Вихователь. А каченятко, як відповість?
Діти. Кря-кря-кря!
Вихователь. А яким голосом?
Діти. Тихеньким, тоненьким.
Діти імітують то качку, то каченят. В руках у вихователя іграшка каченяти.
Вихователь. Скільки тепер каченят і скільки качок?
Діти. Дві качки і двоє каченят!
Вихователь. Одне каченя пішло у воду. Хто залишився на кладці? Кого більше?
Діти. Більше качок. Їх дві, а каченят одне.
Вихователь забирає з кладки качку.
Вихователь. Кого не стало на кладці?
Діти. Качки.
Вихователь. Чим вкриті качки?
Діти. Пір’ям.
Вихователь. А що їдять?
Діти. Ряску, травичку, рибок, водяних комах.
Вихователь. А ж ось прибігла лисичка. Качки злякались і кинулись у воду. Лисичка побігла по бережку, походила по кладці, та й побігла в лісок. Вона ж води боїться! А качки покупалися, поплавали, та й пішли додому. А ви хочете поплавати як качечки?
Фізкультхвилинка. Діти під музику імітують качечок, “плавають”.
Кря-кря-кря! – кричать качата.
Час іти нам на лужок.
На зелений бережок. Наш гусак піднявсь на кладчку.
Став, як завжди, на зарядку, повернувся вліво, вправо,
Чітко роблять вільні вправи. От зробив гусак зарядку
Та й на річку бух із кладки!
Каже качка: “Так-так-так! Фізкультурник наш гусак!”
Вихователь. А тепер послухайте віршики Грицька Бойка про птахів. Вірш “Качечка”
Качечка кряче – каченят не баче,
Кличе качечка курчат: - Чи не бачили качат?
А це вірш “Гуси-гусенята”
Гуси-гусенята на ніжки одягли червоні панчішки,
І пішли рядком свіжої водиці попити.
Напились води гусенята. Почали купатись, пірнати.
Давайте разом заспіваємо пісеньку про качечку.
Качечка йде, каченят веде,
На попас очку, на холодну водицю,
На зелену травицю.
Діти співають пісню.
Вихователь. А тепер пройдемось, побачимо, хто в будиночках живе.
Дитяча гра “Хто в будиночку живе”.
Діти імітують птахів, курей, курчат.
Вихователь. Зараз ми послухаємо пісеньку А.Лазаренко “Качака”, а потім потанцюємо під музику М.Красєв “Водичка”.
Математичний турнір
Мета: виявити найактивнішого і найкмітливішого математика в групі. Повторити вивчений матеріал. Удосконалювати обчислювальні навички дітей в межах 10 (на вивченні випадки додавання і віднімання). Розвивати логічне мислення, увагу, пізнавальний інтерес. Виховувати інтерес до книги, колективізм.
Обладнання: “Учні лісової школи з цифрами”, таблиці для усного рахунку, матеріал для індивідуальної роботи. Фланелограф, малюнки до задач, сигнальні картки з цифрами, кадр діафільму “Від одного до десяти”; запис на магнітофоні фізкультхвилинок з числовим змістом.
Хід заняття
(До залу під музику заходять учасники двох команд).
Вихователь. Сьогодні ми проведемо турнір-змагання двох команд: “Плюс” і “Мінус”, для виявлення найуважнішого, найактивнішого та найкмітливішого гравця. (Присутні гості, члени журі, які підведуть підсумок в кінці турніру і виявлять переможців).
1. Завдання. Гра “Рахуй далі”.
Дитина однієї команди починає, а іншої продовжує (ланцюжком)
Рахуємо по порядку через 1.
Рахуємо ланцюжком порядковим номером.
Називаємо числа від 10 в зворотному порядку.
2. Завдання. Гра “Назви сусідів числа”. Вихователь демонструє “звірят лісової школи”, які принесли числа.
Назви попереднє число 6, 10.
Назви наступне число 7, 9.
Порівняй числа 6 і 9, 4 і 7.
3. Завдання. Робота за таблицями:
Гра “Мовчанка”
6 + 3 = ?
8 – 4 = ?
7 + 3 = ?
5 – 2 = ?
Гра “Хто уважніший?”.
Діти заплющують очі. Вихователь олівцем вистукує число, та називає дію – додавання чи віднімання – і знову вистукує число. Діти піднімають голови і сигнальними картками показують відповідь.
Гра “День і ніч”
Ніч. Діти заплющили очі, а вихователь коментує: 6 + 2 + 2 = ?; 6 – 4 + 3 = ?
День. Діти піднімають голови і відповідають.
4. Завдання. Гра “Прапорець переможця”.
На плакаті записані приклади у вигляді сходинок. На верхній сходинці прикріплено прапорець, а на бічних “сходинках” – приклади.
Від кожної команди по черзі гравці розв’язують приклади.
Виграє команда, яка жодного разу не помилилась і першою забере прапорець.
4 + 5 6 + 4
10 – 7 5 – 3
3 + 6 9 – 7
Фізкультхвилинка
Завдання. Заселити будиночок з числом 10.
а) Поселити числа на поверхах зі складом числа 10.
10
3
2
1
6
5
4
б) “Щоб на новосілля був швидше чай готовим – накрити чайник кришечками” (вирахувати приклад на чайнику, накрити кришечкою з правильною відповіддю).
в) “Налити в чашку чаю” (Вирахувати приклад на чашечці і підставити блюдце з правильною відповіддю).
г) “Визволити півника, який попав у небезпеку”.
Його лисичка кинула у клітку і зв’язала лапки. Лапки зв’язані стрічками, на яких написані приклади. Розв’язавши приклади – розв’яжем лампки, визволимо півника.
д) “Щоб у нас був хороший настрій – поставимо квіти у вазу”. Розв’язати приклади на тюльпанах.
6. Завдання. (Для капітанів команд).
Гра “Цифри вийшли погуляти”
5, 9, 7, 3, 2
Хто швидше з капітанів складе:
а) ряд чисел в порядку зростання;
б) хто більше з даних чисел складе прикладів.
7. Завдання. Розв’язання задач на кмітливість.
а) Ішов їжачок, знайшов бурячок, знайшов ще 6. Три з них сім’я з’їсть. Скільки залишиться?
(1 + 6 = 7, 7 – 3 = 4).
б) Мій приятель йшов, п’ятака знайшов. Удвох підем – скільки знайдем?
(5 + 5 = 10).
8. Завдання. Геометричний матеріал.
У кожної дитини карта з наклеєними на ній геометричними фігурами. За завданням вихователя кожна дитина повинна стрілкою показати названу фігуру.
Назвати з яких фігур побудована ракета, сонце?
Гра “Зайвий предмет”, “Якої фігури не вистачає?” з геометричним змістом.
Підведення підсумків.
Визначення переможця математичного турніру.
Тема: Інтегровані завдання для обдарованих дітей
Завдання. Уточнити знання дітей про лічбу і числа в межах 100. Закріпити вміння рахувати десятками, виконувати математичні дії десятками та знаходити назване двозначне число.
Продовжувати навчати знаходити дні тижня відповідно до їх порядку в тижні, вміти користуватись лінійкою (до 20 см) при вимірюванні відстані.
Ввести слово “сантиметр”. Повторити геометричні фігури та вміння складати з них фігуру людини. Вдосконалити вміння дітей щодо користування термометром (+40 та –40) та годинником. Навчити за малюнком складати задачу та знаходити до неї відповідну дію.
Закріпити вміння з частинок складати ціле та вирішувати завдання на рівність та нерівність.
Продовжувати розвивати логічне мислення в грі “Колумбове яйце”. Виховувати бажання до знань, цікавість, стійкий інтерес до занять з математики.
Матеріал. “Поле чудес” намальовані задачки, дії до задач, “Колумбове яйце”, листочки з цифрами від 1 до 7, силует соловейка, гілочка на папері (кожній дитині), шапочка, крила для соловейка, рахівнички, пакетики з кружечками, розірваними на частини (дроби), блокнот з цифрами, квадрати, розрізані на різні геометричні фігури, лінійка, паперові годинники, термометри, геометричні фігури (куб, круг, ромб, конус, прямокутник, трикутник, квадрат), роз даткові геометричні фігури, “телевізор”.
Хід заняття
Діти, ходячи по колу, співають пісню “Соловейку, сватку, сватку”. “Соловейко” – хлопчик, який стоїть в середині кола.
Соловейку, сватку, сватку!
Чи бував ти в нашім садку?
Чи видав ти як,
Як сіють мак?
Ось так, ось так,
Ось так сіють мак!
Діти показують руками, як сіють мак.
Соловейку, сватку, сватку!
Чи бував ти в нашім садку?
Чи видав ти як,
Як росте мак?
Ось так, ось так,
Ось так росте мак!
Діти показують руками, як росте мак.
Вихователь звертається до Соловейка.
Вихователь. Добрий день, Соловейку! Ти прилетів до нас в гості? А що ти нам цікавого приніс?
Соловейко виймає пакетики і роздає кожній дитині. В пакетику – різнокольорові листочки, на яких є цифри від 1 до 7 (дні тижня), на окремому листку намальовано гілочку, паперового соловейка.
Соловейко. Ці пташки, діти, хочуть з вами погратися. А ви хочете?
Діти. Хочемо!
Вихователь. Тоді сідайте за столи і кожен на свою гілочку чіпляйте листочки у будь-якому порядку. А тепер беріть в руки пташку. Політала, політала пташка і сіла на четвер. Де четвер? На який листочок сіла пташка? Який це по порядку день тижня?
Діти. Четвертий!
Вихователь. Правильно, діти, четвертий. Тому він і називається четвергом. Перевірте всі, чи сидить пташка на зеленому листочку з цифрою 4. Соловейкові вже час повертатися до лісу. Ми теж туди вирушаємо.
Діти йдуть повз дерева, які виготовлені з картону. Під ялинкою кошик.
Вихователь. Дивіться, діти, кошик! Яринко, подивись, що в ньому?
Дівчинка нахиляється і виймає з кошика рахівничку – виготовлений з дроту круг, а посередині нанизані 10 квасолинок).
Яринка. Рахівничка!
Вихователь. Мабуть, білочки забули. Вони полюбляють перераховувати свої зимові запаси. Давайте і ми порахуємо. Сідайте на галявинку!
Діти сідають на килим.
Вихователь. Зараз ми розв’яжемо задачку. Було у зайчика 10 морквинок, а на день народження друзі подарували йому ще 10. Скільки всього морквинок стало у зайчика?
Рахунок десятками на рахівниці. Заходить листоноша.
Листоноша. Добрий день, діти! Чи сюди я потрапив? Ми отримали посилку. На ній адреса: “Дитячий садок, старша група”. То це вам?
Діти. Нам!
Листоноша віддає посилку, вихователь відкриває її, і починає викладати на стіл вміст посилки. Роздає кожній дитині пакетик. В кожному пакетику 5 кружечків різного кольору, розрізаних на 2, 3, 4 та 5 частин і один цілий кружечок.
Вихователь. Складіть з цих частинок кружечки так, щоб вийшли кружечки червоного, синього, жовтого кольорів. А зверху покладіть відповідно табличку – 1/2, 1/3, 1/4 (дроби). Із скількох частин складається червоне коло?
Діти. З двох частин!
Вихователь. То ставимо на цей кружечок 1/2. Зрозуміло? Далі продовжуйте працювати самостійно.
Діти виконують завдання вихователя.
Вихователь. Наступне завдання. Поставте на стіл 1/2 та 1/4. Між ними поставте знак, що більше, а що менше. Ну то що більше?
Діти. 1/2 більше за 1/4!
Вихователь. Є дуже простий спосіб визначити це. Прикладіть 1/4 частинку до 1/2. Помандрували далі.
Діти підходять до “гори”, на якій висить табличка з написом “Якщо відкриєш числа 54, 62, 33, то пройдеш далі”. Завдання таке: треба в блокноті, що складається з двох частин відкрити двозначне число. В першій і другій частинах блокнота цифри від 1 до 9. Перегортаючи сторінки, треба знайти необхідне число.
Вихователь. Оце так завдання! А нам конче необхідно пройти далі. То що, виконаємо його?
Діти. Виконаємо!
Діти швидко виконують завдання.
Вихователь. А що це там біліє? О, сумочка! Напевне, зайчик загубив. Цікаво, що в ній?
Вихователь разом з дітьми розглядає вміст сумочки: в пакетиках гра “Склади квадрат”.
Вихователь. Тут записане завдання. Потрібно скласти квадрат з різних геометричних фігур. Чи зможете ви його виконати?
Діти. Зможемо!
Діти з різних геометричний фігур складають квадрат. З’являється Вовк.
Вовк. Добрий день, діти! Що це ви робите в лісі? Знайшли зайчикові сумочку? Він тут бідкався, що загубив її, а ви знайшли. Давайте я передам йому. Ще у мене до вас є прохання. Допоможіть мені, будь ласка!
Вовк виймає з кишені лінійки і роздає дітям.
Вовк. Тут у мене картинки, на яких треба виміряти відстань між предметами. І дали оці лінійки для вимірювання, а я не второпаю, як ними користуватися.
Діти за допомогою лінійок вимірюють відстань між предметами.
Вихователь. Все, Вовчику, діти допомогли тобі.
Вовк. От спасибі! А в мене є ще годинники. Ви вмієте ними користуватись? А покажіть мені, як буде рівно 5 годин. А рівно 10? А як буде пів на 12?
Діти показують Вовку, як користуватися годинником.
Вихователь. Ой, Вовчику, пора нам вирушати далі! Запізнюємося на іншу планету. Швидше запускаємо мотори літаків!
Рухлива гра “Літаки”.
Вихователь. Ну от ми і прилетіли! А ось і пакет від інопланетян із завданням. Завдання перше: з геометричних фігур скласти фігуру людини. Завдання виконувати з заплющеними очима. Завдання друге: із зав’язаними очима на дотик впізнати геометричну фігуру – круг, квадрат, прямокутник, ромб, циліндр, призма, конус, куб.
Діти виконують завдання інопланетян.
Вихователь. Послухайте тепер казочку. Жила-була собі курочка Ряба. І несла вона яєчка не прості, а золоті й чарівні.
Заходить Курочка.
Курочка. Хто тут про мене говорить? Я дійсно несу чарівні яєчка. Курочка дістає “яєчко”, розбиває його. А в ньому маленьке яєчко, в якому лежить записка “Склади яйце”.
Вихователь. Треба скласти яйце. Зможемо, діти?
Курочка роздає гру “Колумбове яйце” – з розрізаних геометричних фігур скласти яйце. Діти виконують завдання Курочки.
Курочка. Молодці, діти! Добре виконали моє завдання. Мені вже пора. До побачення!
Вихователь. А зараз ми відпочинемо на галявині. Заснули, як жучки. Прокинулись – порухали руками і ногами. Заснули!
В цей час спускається “Літаюча тарілка”.
Вихователь. Щось нам інопланетяни прислали. Відкриваємо! Термометри! Давайте, діти, покажемо, як взимку у нас буває холодно і яка температура влітку. А яка температура в пустелі?
Діти показують на термометрах температуру +20, -20, +40.
Вихователь “включає” “телевізор” – виготовлений з картону, об’ємний.
Вихователь. Увага, увага! Запрошуємо всіх дітей на “Поле чудес”! Щоб пройти туди, треба пройти по лавці і порахувати десятками до 100. Хто порахує – проходить!
Діти виконують завдання.
Поле чудес.
Барабан виготовлений самостійно. Дитина крутить барабан. Куди покаже стрілочка – лежить намальована задачка. Дитина бере задачку, придумує її і йде шукати дію до своєї задачки. І так усі діти. Потім кожен розповідає свою задачку. Наприклад: “Було у їжачка 5 книжок. Просила білочка у нього одну книжечку почитати. Я знайшов дію 5-1”.
Вихователь. Ну от і закінчуються наші заняття! Дякую всім вам за активну участь!
Вихователь пригощає дітей цукерками.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/globalna-ekologichna-kriza-ekologichne-stanovische-ukraini.html
|
Глобальна екологічна криза Екологічне становище України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/d58dc6a332cd69ab040cb5170e1f46a7.docx
|
files/d58dc6a332cd69ab040cb5170e1f46a7.docx
|
Назва реферату: Глобальна екологічна криза. Екологічне становище України
Розділ: Екологія
Глобальна екологічна криза. Екологічне становище України
П ЛА Н
Вступ.
Поняття екології.
Глобальне потепління.
Суть парникового ефекту.
Причини парникового ефекту, його чинники.
Прогнози щодо наслідків глобального потепління на Землі.
Наслідки потепління для України.
Висновок.
Шляхи вирішення екологічних проблем.
"Oikos" - з грецької - "дім, житло", "logos" - "слово". Звідси - "екологія": "слово про дім". Екологія - це не абстрактне поняття, не віддалені катастрофи та катаклізми, а все, що оточує нас, що має відношення до кожного, - проблеми середовища нашого мешкання. Можна прожити без багатьох досягнень науково - технічного прогресу. Без природи, без чистого повітря, неотруєної їжі та води прожити неможливо. Зберегти ж планету придатною для життя людей можливо лише в тому випадку, якщо кожний житель планети зрозуміє просту істину: "Ставлення до природи не вимірюється зразу глобальними масштабами - до лісу, води, землі. В цьому ставленні завжди присутня проміжна ступінь - моє відношення до одного єдиного дерева, до літра чистої води, до жмені родючої землі... Охороняючи щось одне, ми... сприяємо збереженню природи в цілому" (В. Данилов).
Україна, як і кожен її регіон, має своє, характерне лише для неї обличчя, яке визначається природою, рельєфом, грунтами, рослинністю, ріками та озерами. Природа впливає на господарську діяльність і світогляд людей, їхні вірування, звичаї, традиції і побут. З нею пов'язані різні ритуали, повір'я і численні свята, наприклад, русалії, Зелені свята, Івана Купала та інші. Культуру будь - якого народу, в тому числі й українців, не можна зрозуміти, не звертаючись до історії розвитку його взаємин з природою - єдиним і незамінним джерелом матеріальних і духовних благ.
Колись наші пращури жили в повній гармонії з природою і складали її невід'ємну частину. У пращурів існував культ природи і її обожнювання. Навіть дерева і трави вони сприймали як щось живе. Предки - язичники поклонялися Сонцю, Місяцю, Вогню, Воді, Вітру, Грому і Блискавці та іншим стихійним силам природи. Віками діди - прадіди обожнювали рідну землю, поливали її не лише потом, а й кров'ю, берегли ниви як зіницю ока. Удосконалюючи техніку і технології, людство зробило багато наукових відкриттів. З одного боку, це привело до підвищення благоустрою людей в багатьох країнах, з другого - створило серйозні проблеми.
Останні роки ми помічаємо потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима – м’якшою. Вчені помітили, що в останні 100-130 років наша атмосфера помітно потеплішала і цей процес невмолимо продовжується, середня температура вперто повзе вверх. Лише за останні 100 років середньорічна температура підвищилась щонайменше на 0,3-0,6оС.
Глобальне потепління пояснюють так званим парниковим ефектом. Суть його полягає в наступному. Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектру, а сама, оскільки є набагато більш холодним тілом, випромінює в космічний простір головним чином інфрачервоні промені. Але багато газів, які знаходяться в атмосфері – водяний пар, вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші – прозорі для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримаючи тим самим в атмосфері частину тепла, яку ті повинні були б віддавати в космос. Таким чином, на поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази – парниковими .
Парниковий ефект існує з тих пір, як на нашій планеті з’явилася атмосфера. Парниковий ефект сам по собі не є негативним явищем. Без парникового ефекту температура навколоземних шарів атмосфери була б в середньому на 30 градусів нижче від існуючої, а поверхня Землі була б лише - -18оС. А це означає відсутність умов для життя, бо вода на земній поверхні існувала б тільки у вигляді льоду.
Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок викидів СО2, СН4, N2O та інших газів. В останнє сторіччя в результаті людської діяльності вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж на чверть, метану – в 2,5 рази. Протягом останніх 100 років внесок СО2 в сумарні викиди становив приблизно 66%. Починаючи з вісімдесятих років, внесок вуглекислого газу в глобальне потепління став менш значним. З’явилися і нові речовини з парниковим ефектом - в першу чергу хлорфторвуглеці, в том числі добре відомі фреони.
За останні 20 років внесок СО2 в сумарні викиди парникових газів становить біля 50%, СН4 - 18%, N2O - 6%, хлорфторвуглеців - 14% від загального внеску в глобальне потепління.
Існують 6 основних парникових газів, які входять до хімічного складу атмосфери:
водяна пара,
вуглекислий газ,
метан,
озон,
закис азоту
і, останнім часом, хлорфторвуглеці. Крім них, всі інші парникові гази зустрічаються в природі.
Вуглекислий газ СО2 – найзначніший з антропогенних парникових газів. Хоча цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він утворюється у найбільшій кількості.
Індустріалізація призвела до збільшення використання видів палива, що видобувається з надр Землі: вугілля, нафта, газ (органічне паливо). При їхньому спалюванні у великій кількості викидається СО2. Найбільші викиди вуглекислого газу відбуваються у транспорті та виробництві електроенергії та тепла. Інші джерела викидів СО2:
-хімічні промислові процеси
-лісове господарство та зміни в землекористуванні.
На Україні при видобуванні та спаленні органічного палива утворюється 95% всіх викидів СО2. З промислових процессів найзначніший внесок у викиди СО2 дає виробництво цементу. Україна займає 10 місце в світі по викидам СО2 .
Ліси, океани та грунти поглинають СО2, утримаючи рівновагу між кількістю СО2 в атмосфері та у воді і грунтах. Але людська діяльність приводить до негативного впливу на цю рівновагу.
Метан СН4 виробляється у великих кількостях в результаті біологічних перетворень в природі. Оцінки обсягів щорічних природних джерел та стоків метану в світі складають приблизно 500 мільйонів тонн.
Природними джерелами атмосферного метану є:
анаеробний розклад органічних речовин у біологічних системах (болота, тундра),
перетравлення термітами деревини шляхом розкладу целюлози в метан,
океани, моря та прісні водоймища.
Основними антропогенними джерелами викидів метану є :
вирощування рису на дуже зволожених землях,
кишкова ферментація тварин та розклад відходів тваринного походження,
розклад твердих міських відходів,
видобуток та транспортування вугілля, природного газу та нафти.
З даних 1990 року на Україні найбільший внесок у викиди метану вносить енергетика - біля 65%, також багато метану викидається при виробництві сільськогосподарської продукції та при утилізації відходів.
Метан - супутній продукт спалювання біомаси та неповного згорання палива.
Поглиначами метану є грунти та хімічні перетворення в атмосфері.
Природні джерела атмосферного закису азоту N2O - океани, грунти тропічних та помірних широт, ліси та луки. Наприклад, вміст N2O в грунтах є результатом життєдіяльності грунтових бактерій. Антропогенними джерелами емісії закису азота є:
сільськогосподарська обробка грунтів, особливо використання азотомістких добрив,
спалювання викопного природного палива,
виробництво адипінової (нейлонової) та азотної кислот,
спалювання біомаси.
За данними 1990 року, на Україні найбільший внесок в антропогенні викиди N2O дає утилізація міських відходів - 43%. Також вагомі внески в викиди закису азоту дають хімічна промисловість та енергентика.
Найбільша концентрація озону О3 у верхніх шарах атмосфери, де формується так званий озоновий шар. Заподіяні цьому шару ушкодження викликають занепокоєння. Озон є і парниковим газом. В нижні шари атмосфери (тропосферу) озон потрапляє в результаті хімічних перетворень кисню в присутності світла та деяких хімічних речовин, переважно антропогенного характеру. Завдяки складним хімічним реакціям в щільних шарах атмосфери деякі речовини, переважно створені людиною, з’єднуються і виникає озон.
Озон в тропосфері утворюється в результаті взаємодії сонячного світла з киснем та іншими атмосферними газами або з промисловими забруднюючими речовинами.
Кількість озону в багатьох випадках залежить від погодних умов та наявності сонячного тепла. Його кількість також зростає.
Хлорфторвуглеці та фторвуглеці (перфторвуглеці, гідрофторвуглеці та гексафторид сірки SF6) - це гази, яких не було в атмосфері до початку ХХ сторіччя і які з'явилися виключно в результаті діяльності людини.
Джерела цих газів - виробництво алюмінію, магнію, галогенмістких вуглеводів (наприклад, HCFC-22) та інші промислові процеси. Хлорфторвуглеці є руйнівниками озонового шару.
Сучасне та очікуване застосування цих сполук включає охолодження та заморожування, кондиціонування повітря, гасіння пожеж, використання аерозолів, розчинників та виробництво поропласту.
Хлорфторвуглеці, відомі як фреони, сильно руйнують озоновий захисний шар Землі і тому їх виробництво скорочується в усьому світі.
Прогнозується, що використання гідрофторвуглеців і деякою мірою перфторвуглеців та гексафториду сірки суттєво зросте в наступному десятиріччі в зв'язку з важливістю цих сполук як замінників озоноруйнуючих речовин, тобто хлорфторвуглеців.
Всі ці сполуки мають високі коефіціенти глобального потепління, значно підсилюють парниковий ефект і дуже важливі, оскільки поглинають інфрачервоне випромінювання, яке не поглинули інші гази.
Водяна пара – один з найважливіших парникових газів. Але ми його таким не сприймаємо. Він усюди зустрічається в природі. Він невидимий. Діяльність людини не впливає на нього безпосередньо, але існують важливі непрямі зв’язки. Потепління, що відбувається через дію інших парникових газів, збільшує випаровування та призводить до підвищення кількості водяної пари в атмосфері. Це також може збільшити потепління.
Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в сфері охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за останнє століття. Поки що недостатньо достовірно визначено потенційні наслідки збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів, але найбільш вірогідним з них є глобальна зміна температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку таких явищ як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток багатьох країн. Нема сумніву в тому, що глобальне потепління може викликати непередбачені зміни в довкіллі. Навіть незначна зміна складових радіаційного балансу може спричинити зміни напрямків вітру та течій океану, що сильно змінить існуючі кліматичні умови і може привести до непередбачених наслідків. В результаті цього населенню Землі та більшості її екосистем може бути заподіяно непоправної шкоди.
Комп’ютерні моделі показали, що, якщо вміст парникових газів в атмосфері буде продовжувати рости, то наприкінці XXI сторіччя середньорічні температури збільшаться на 1,4 - 5,8 градуси Цельсію. При цьому рівень світового океану підніметься на декілька десятків сантиметрів - не стільки внаслідок розтавання полярного льоду, а скільки внаслідок теплового розширення верхнього прогрітого шару. Частина приморських країн може повністю зникнути в морі.
В Єгипті результати досліджень показали, що внаслідок підвищення рівня моря на 1 метр буде затоплено регіон, в якому зараз проживає 15% населення країни і виробляється 16% продовольства.
Однак глобальне потепління створить проблеми не тільки жителям приморських країн. Підвищення середньої світової температури усього лише на кілька градусів може призвести до величезних змін у кліматі планети. Це буде означати зсув всіх кліматичних зон від екватору до полюсів: південна частина тундри заросте тайгою, на півдні сьогоднішньої тайги виростуть широколистні ліси. І людям, і тваринам прийдеться звикати до нового клімату.
Значно зросте ерозія грунту, почастішають зсуви земель, затоплення прибережних земель, збільшиться кількість збитково зволожених земель. Збільшиться ризик виникнення таких стихійних лих як циклони, посухи, пожежі, повені, урагани. Відомо, що кількість стихійних лих на нашій планеті протягом 80-х років ХХ століття збільшилась вдвічі порівняно з 70-ми роками. У сільському господарстві зросте необхідність у іригаційних заходах, зміниться врожайність і якісний склад культур, а це, у свою чергу, позначиться на тваринництві. В енергетичному секторі найбільш уразливою буде гідроенергетика.
Почнуть масово розмножуватися кровососні комахи та шкідники лісу. Багато тропічних та субтропічних видів комах розповсюдяться на північ і разом з ними будуть розповсюджуватись хвороби, які вони можуть переносити – малярія, тропічні вірусні лихоманки і т.п.
Також можливі різкі відхилення температури в обидві сторони від середньої. Наприклад, в Києві в січні буде більше днів з температурою 25 градусів морозу, а також з температурою вище 0 градусів. Те ж саме буде спостерігатися з опадами, вітрами і т.п. – зміняться не стільки середні їх величини, скільки відхилення від них.
Збільшення промислових викидів та викидів від автотранспорту, крім посилення парникового ефекту, дедалі погіршує якість повітря у містах. Це пагубно впливає на здоров’я людей: зростає кількість захворювань дихальних шляхів, серцево-судинної системи та онкологічних захворювань. Також, ці викиди прискорюють руйнування будівель, корозії металевих конструкцій.
Вплив зміни клімату на здоров’я людей буде найбільш відчутним у країнах Африки, Азії та Південної Америки, через слабку економіку ці країни не зможуть ефективно долати наслідки глобального потепління. Може значно збільшитися кількість екологічних біженців з цих країн.
Досліджено, що потепління на планеті не буде рівномірним. Потепління буде найбільшим на полюсах (у 2-3 рази більше середнього) та найменшим у тропіках (50-75% від середнього рівня). На сьогоднішній день прогнози зміни температури на регіональному рівні мають високу ступінь невизначеності.
Як же вирішувати проблему глобального потепління ?
Необхідно зменшувати кількість викидів і збільшувати кількість поглиначів парникових газів.
Найкращими поглиначами парникових газів є біомаса (ліси) та океан.
Коли ми спалюємо ліси, ми не тільки збільшуємо викиди СО2, СН4, а й зменшуємо кількість природних поглиначів. Знищення лісів негативно впливає на обидва процеси: поглинання і викиди.
Сьогоднішній рівень викидів парникових газів – це не що інше, як глобальний експеримент над кліматичною системою, який вийшов з-під контролю.
Повені, цунамі, землетруси… Світ неприємно часто вражає нас новими катаклізмами, Еверест зменшується, біля Антарктиди з'являються медузи, ріст тропічних дерев у Карибському басейні сповільнився, а в Україні, як помітили вчені — метелики стають більшими за розмірами і яскравіше забарвленими, місцеві птахи довго не відлітають у вирій. З природою "щось не так", адже на цілу декаду змістилися оптимальні строки посадки картоплі. А минулого року сніг випав на розквітаючі дерева. Який клімат в Україні буде через кілька років?
Для України глобальне потепління вже має свої наслідки, Уже зараз можна помітити, що зими у середніх широтах Північної півкулі дедалі стають теплішими, "гнилими", і наступають "не календарно" пізно, а літо часто буває вологе. Ми вже практично забули, що таке справжня зима. Лише кінець січня нагадав, у яких широтах живемо.
Періоди так званого міжсезоння стають більшими: весна наступає дуже повільно і тягнеться до середини червня, а осінь так само довго не поступається зимі. Ця зима в Україні принесла чимало сюрпризів із майже щотижневою різкою зміною погоди.
Зміна кліматичних умов спричинила також відповідні наслідки у сільському господарстві. Рання весна призводить до напруження у підготовці агротехніки та проведенні польових робіт, що потребує уточнення оптимальних строків сівби ранніх ярових культур. Зниження температури повітря у літні місяці обумовлює збільшення періоду дозрівання теплолюбивих культур. Внаслідок цього строки достигання врожаю та його збирання щороку запізнюються.
Ще на початку ХХ ст. деякі країни почали спільне спостереження за кліматом на планеті. В Україні працюють 200 гідрометеорологічних станцій, з них 36 працюють в глобальній системі обміну інформацією, що стосується клімату зі всіх регіонів планети. Так, гідрометеорологи різних країн дослідили, що за останні 100 років приземна температура, тобто та, яка фіксується на рівні 2 м від поверхні землі, підвищилася в середньому по всій планеті на 0,3-0,6 градуса за Цельсієм. Така, здавалося б, невелика цифра, але наскільки вона значна, вже можна відчути в середніх широтах Північної півкулі, саме там, де живемо ми.
Глобальне потепління — незаперечний факт, наслідками якого є природні зміни, а також антропологічні, тобто ті, які стосуються людської діяльності. Природні зміни клімату є достатньо довготривалими процесами, аби помітити їх навіть за сторіччя.
Сьогодні вже мало хто з вчених, які займаються цією проблемою, заперечують той факт, що людська діяльність призводить до підвищення концентрації парникових газів у атмосфері. Кількість вуглекислого газу в атмосфері ще з початку минулого сторіччя через індустріальну революцію постійно зростає. Через людську діяльність в атмосферу потрапляють метан, закис азоту, речовини, що містять хлор, які хоч і виробляються в значно меншій кількості, ніж вуглекислий газ, проте більш небезпечні з точки зору глобального потепління.
Все ж таки важко впевнено говорити, що дивні зміни клімату є ефектом глобального потепління, адже зростання температури, яке спостерігається, поки що знаходиться в межах природних температурних коливань.
Обачна міжнародна спільнота визнала небезпеку, яка пов'язана із постійним зростанням викидів парникових газів. Іще у 1988 році Генеральною Асамблеєю ООН була створена Міжурядова група експертів з проблеми змін клімату. В 1992 році в Ріо-де-Жанейро було підписано Рамкову конвенцію ООН з питань зміни клімату. У 1997 році був схвалений так званий Кіотський протокол. Згідно з цим документом, розвинені країни та країни з перехідною економікою, в тому числі Україна, домовилися зменшити викиди парникових газів до рівня, меншого на 5% від рівня базового року. Для різних країн був встановлений різний рівень зниження викидів. Згідно з протоколом, який Україна ратифікувала у лютому 2004 року, нам необхідно обмежити зростання викидів парникових газів на рівні 1990 року. Але тут є низка проблем, адже економіка і промисловість України лише розвиваються, а обмеження зростання викидів парникових газів стосується і енергетики, і транспорту, всіх промислових процесів, лісничого господарства... Іще важче ратифікувати цей протокол буде розвиненим країнам із надпотужною промисловістю.
На думку вчених, якщо збережеться тенденція до глобального потепління, це призведе до змін у погоді, насамперед, збільшення опадів, що в свою чергу викличе підвищення рівня Світового океану. На Х конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка відбулася в Буенос-Айресі, вченими і дослідниками питань парникового ефекту загалом розглядалося близько 40 ймовірних сценаріїв, за якими відбуватиметься процес глобального потепління. В "найстрашніших" прогнозах пророкується підвищення найближчим часом температури Землі на 11 градусів, уповільнення обертання Земної кулі навколо своєї осі, вимирання багатьох видів рослин і тварин, і навіть настання нового льодовикового періоду. Проте, хоч би як дивно такі прогнози виглядали, потепління порушить усталене функціонування екологічних систем, відіб'ється на природних ресурсах, санітарних й інших умовах життя людей, зачепить інші елементи життєдіяльності і може стати причиною соціальних і економічних потрясінь.
Підвищення температури в районах з холодним кліматом знизить смертність від переохолодження, застудних захворювань, але негативних наслідків від такого потепління буде значно більше. Глобальне потепління матиме прямі наслідки для здоров'я людей: підвищаться серцево-судинні, респіраторні захворювання. Зросте кількість травм, психологічних розладів, що пов'язано, насамперед, із підвищенням інтенсивності і тривалості природних аномалій — повеней, смерчів, ураганів. Зросте захворюваність через розширення середовища проживання особливо шкідливих комах, брак продуктів харчування і води. У бідних країнах населення більше постраждає, ніж у багатих. Проте вразливість багатих держав зростатиме в міру старіння їх населення.
Глобальне потепління клімату, яке проявляється в змінах кліматичних умов, стало однією з причин ускладнення прогнозованості небезпечних явищ та можливого зменшення періоду завчасного передбачення нападів стихії. Отже, господарський комплекс країни та населення постійно мають бути готовими до погодних та інших природних аномалій і явищ, а відтак і пов'язаних із ними надзвичайних ситуацій. Двічі за три роки Закарпаття зазнавало руйнівної сили паводків (1998, 2001), руйнівні смерчі, шквали, крупний град, зледеніння спостерігалися на Волині (1987), Тернопільщині (2000), Вінниччині (2000), Житомирщині (2001), Одещині (2001) та в цілій низці інших областей. У 2001 році загальна площа уражених пожежами лісів склала 2960 га. У 2002 році ця площа уражених пожежами лісів вже склала 3387 га, із них верховими пожежами охоплено – 390 га, а протягом липня-вересня 2002 року лише на торфовищах було зафіксовано 38 осередків пожеж на площі понад 350 га. У 2003 році в лісовому фонді України виникло 4527 пожеж, якими зачеплено територію 2833 га та 123 га нелісових земель. Тільки за останні 20 років кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросла удвічі – з 265 до 541, а загальна площа підтоплених територій у цих містах і селищах збільшилася з 88,6 тис. га до 196,2 тис. га. Скажімо, в Рівненській області процесами підтоплення охоплено близько 52% загальної площі, Волинській – 82%, Житомирській – 83%. У деяких містах і селищах міського типу розміри площ підтоплення сягають іноді 50% їх території. Також у стані стійкого підтоплення перебуває 454 сільські населені пункти. З огляду на вплив техногенного навантаження, найбільш несприятливі умови з підтопленням склалися в містах Вугледар, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Одеса, Первомайськ, Сєвєродонецьк, Слов'янськ, Херсон та низці інших....
Через теплу погоду надто розмножилися миші. Якщо раніше на одному гектарі помічалося не більше 5-6 мишиних колоній, то нині в деяких регіонах їх нараховують близько 90.
Миші “підстрижують” озимину. Значно більша проблема може чатувати на аграріїв навесні, коли розпочнеться вегетація, а за нею й стрімкий ріст озимини. Адже миші, проривши численні нори, можуть спровокувати штучну посуху: через ті нори волога не буде доходити до кореневої системи рослин.
Також через глобальне потепління отримали потужний поштовх до розповсюдження різноманітні віруси.
У господарський обіг в Україні втягнуто 92% території і практично вже немає жодного гектара екологічно чистої землі. Щорічно об'єм забруднюючих речовин, який припадає на 1км2 території, в 3,2 рази вищий, ніж у країнах Західної Європи. Внаслідок катастрофи на ЧАЕС понад 5 млн. га забруднено радіонуклідами. В містах лавина сміття і скрізь спостерігається надмірне шумове і теплове забруднення довкілля. Над промисловими центрами і містами постійно висять хмари диму, сажі, вихлопних газів та різних газоподібних відходів виробництва з величезною кількістю хімічних речовин. Більшість підприємств обладнані малопотужними очисними спорудами, а деякі їх взагалі не мають. Майже 50% ріллі пошкоджується водною і вітровою ерозіями, зникають деякі види рослин і тварин, зникають малі і замулюються середні та великі річки. Внаслідок забруднення довкілля і вживання забруднених продуктів харчування поширюються різні хвороби і скорочується тривалість життя. Все це - результат недбалого ставлення до природного середовища.
Наш багатостраждальний і довготерпеливий народ ще може чекати кращих часів, але отруєна і зруйнована природа України чекати вже не може. Ось чому у 1990 році Верховна Рада України змушена була визнати територію нашої держави зоною екологічного лиха. Наша держава повинна розглядати проблему оздоровлення довкілля як одну з найважливіших умов виживання нації.
Цілком очевидно, що без виховання національно свідомих і екологічно грамотних громадян вирішити цю проблему неможливо. Це обов'язок кожної культурної людини, складова частина її світогляду, який потрібно виховувати з перших років життя, починаючи з дитячого садочка. Завдання полягає в тому, щоб переконати кожного у необхідності виконання елементарних правил природокористування в побуті, на лоні природи і на робочому місці. Важливо вже з дитинства виховувати у дітей відповідні естетичні смаки, щоб вони розуміли і вміли бачити красу довкілля, узнавати рослини, дерева і кущі "в обличчя", були здатними читати "зелену книгу" природи. Необхідно вчити їх розуміти природу так, як ми вчимо їх грамоти, розвивати любов до рідної землі без дрібної корисливості, виховувати вміння духовно збагачуватися від спілкування з лісами і полями, ріками і навіть комахами.
Любов до України і її природи - поняття нероздільні, і починається вона з того куточка землі, де людина народилася, живе і працює. Від рівня знань, культури і патріотизму залежить, чи зуміємо ми залікувати криваві рани природи, чи вистачить у нас снаги, щоб зазеленіли молодими лісами і садами всі пустирі, відродилися ріки і водойми. Пейзаж України взагалі і кожної ділянки окремо - це такий же елемент національної культури, як і все інше. Наші ландшафти - продукт людської діяльності. Екологічна культура - складова частина загальної культури народу. Наше завдання - перетворити територію України в квітучий сад, а для цього потрібно працювати. Сила патріотизму кожної людини прямо пропорційна кількості вкладеної нею праці на благо рідної України.
У спадщину від колишнього СРСР незалежна Україна одержала глибоку екологічну, економічну і духовну кризу, яка з року в рік поглиблюється. Про рівень екологічної культури нашого населення яскраво свідчить стан міських газонів, скверів, парків і лісопарків. Без поширення екологічних знань, виховання національно - свідомих громадян і любові у них до природи, тобто Батьківщини, вирішити цю надзвичайно складну проблему неможливо.
Причина екологічного лиха та катастроф криється перед усім у свідомості людей, перевернута шкала цінностей, де на першому місці стоїть не любов до всього живого, не досягнення гармонії з природою, а збільшення споживання природних багатств "на душу населення", бездумне "підкорення та перетворення" та образ людини як повновладного і безконтрольного "царя природи". Проблеми екологічного виховання та освіти завжди стояли в центрі уваги. Але сьогодні стоїть задача створення цілісної системи екологічної просвіти, забезпечення її безперервності, в результаті чого кожна людина будь - якого віку матиме можливість одержувати необхідні йому екологічні знання. Зміна мислення людей повинна сприяти екологічному вихованню як невід'ємна частка духовного, морального виховання особи з раннього дитинства і на протязі всього життя. Виховувати любов до природи необхідно змалку. Розмову про бережне ставлення до навколишнього середовища необхідно починати з дітьми дошкільного віку.
Перелік використаної літератури.
Радьо Т. Динаміка Землі та глобальні екологічні проблеми. - «Основа», 2003. - 256 c;
Джигерей В. Основи екології та охорони навколишнього середовища. – „Афіша”, 2001. – 272с.;
Назарук М. Основи екології та соціоекології. – „Афіша”, 2000. – 256 с.;
Апостолюк С.О. Захист атмосфери від шкідливих промислових викидів. – „Основа”, 2005. – 272 с.;
Величко О., Зеркалов Д. Контроль забруднення довкілля. – „Основа”, 2002. – 256 с.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/raschet-ploskih-sterzhnevih-konstrukciy.html
|
Расчет плоских стержневых конструкций
|
https://doc4web.ru/uploads/files/237/9edd757e355778d315524e05c34bd494.docx
|
files/9edd757e355778d315524e05c34bd494.docx
|
© С.Еремин, 1999-2003, [email protected]
Программа
РАСЧЕТА СТЕРЖНЕВЫХ КОНСТРУКЦИЙ.
1. Назначение программы.
Программа предназначена для статического расчета плоских стержневых конструкций (балок, рам, ферм, арок и т.п.) с любой степенью статической неопределимости. В результате расчета вычисляются деформации конструкции (линейные перемещения и углы поворота узлов) и усилия в стержнях (нормальные и поперечные силы и изгибающие моменты). Возможен расчет на несколько видов загружений (постоянных, длительных, кратковременных и особых) и подбор наиболее невыгодных сочетаний нагрузок с учетом коэффициентов сочетаний.
2. Использование программы.
Для подготовки исходных данных составляется расчетная схема конструкции с указанием размеров, нагрузок и сечений стержней.
Нумеруются узлы конструкции. При этом следует придерживаться следующих правил:
а) номера узлов - целые числа, начиная с единицы, без пропуска номеров;
б) узлом считается место изменения направления оси конструкции, изменения сечения конструкции;
в) для облегчения последующего расчета конструкции узлы можно назначать не только в местах, указанных в пункте "б", но и там, где требуется получить значения перемещений и усилий, например, в местах приложения нагрузок;
г) для экономии памяти ЭВМ и сокращения времени расчета желательно стремиться к тому, чтобы максимальная разность номеров узлов стержней по всей конструкции была минимальной (особенно для конструкций, содержащих несколько десятков узлов и стержней).
Нумеруются стержни конструкции в любом порядке целыми числами, начиная с единицы, без пропуска номеров.
Нумеруются опоры конструкции в любом порядке целыми числами, начиная с единицы, без пропуска номеров.
Нумеруются типы сечений элементов в любом порядке целыми числами, начиная с единицы, без пропуска номеров.
После этого заполняются шесть документов (таблиц) с исходными данными.
Документ 0 включает в себя одну строку, в которой указываются через запятую в следующем порядке:
- количество узлов в конструкции;
- количество стержней;
- количество опорных узлов;
- количество типов сечений (жесткостей) стержней;
- количество нагрузок.
Документ 1 содержит информацию о координатах узлов конструкции и включает в себя столько строк, сколько узлов в конструкции. В каждой строке через запятую указываются:
- координата X (в метрах);
- координата Y (в метрах) узла.
Система координат принята такой, что ось X направлена горизонтально слева направо, ось Y - вертикально снизу вверх. Номер строки документа соответствует номеру узла.
Документ 2 содержит информацию о стержнях конструкции и включает в себя столько строк, сколько стержней в конструкции. В каждой строке через запятую указываются:
- номер узла в начале;
- номер узла в конце;
- тип опирания;
- тип сечения (жесткости) стержня.
Номер узла в начале должен быть меньше номера узла в конце стержня.
Возможны четыре типа опирания стержня:
0 - жесткое в начале и в конце;
1 - шарнирное в начале и жесткое в конце;
2 - жесткое в начале и шарнирное в конце;
3 - шарнирное в начале и в конце.
Тип сечения - номер строки документа 4, в которой описаны геометрические характеристики сечения. Номер строки документа соответствует номеру стержня.
Документ 3 содержит информацию об опорах конструкции и включает в себя столько строк, сколько опорных узлов у конструкции. В каждой строке через запятую указываются:
- номер узла;
- тип опоры.
Возможны четыре типа опор:
0 - жесткое защемление;
1 - шарнирная опора, препятствующая смещению вдоль оси X;
2 - шарнирная опора, препятствующая смещению вдоль оси Y;
3- шарнирная опора, препятствующая смещению вдоль осей X и Y.
Документ 4 содержит информацию о геометрических характеристиках сечения и включает в себя столько строк, сколько различных сечений в конструкции. В каждой строке записываются через запятую:
EF (Т),
EI (ТхМ2);
где E - модуль упругости материала стержня (Т/М2);
F - площадь сечения (М2).
I - момент инерции сечения в плоскости конструкции (М4);
Документ 5 содержит информацию о нагрузках, действующих на конструкцию. В каждой строке записываются через запятую:
- номер узла или номер элемента, к которому приложена нагрузка;
- тип нагрузки;
- величина нагрузки;
- расстояние от начала стержня до начала нагрузки;
- расстояние от начала стержня до конца нагрузки;
- номер загружения.
Возможны шесть типов нагрузок:
1 - сосредоточенная узловая, параллельная оси X (Т);
2 - сосредоточенная узловая, параллельная оси Y (Т);
3 - узловой момент (пара сил, ТхМ);
4 - сосредоточенная сила, приложенная перпендикулярно оси стержня (Т);
5 - равномерно распределенная нагрузка, приложенная перпендикулярно оси стержня (Т/М);
6 - момент (пара сил), приложенный к стержню (ТхМ);
Правило знаков для величины нагрузок:
для типов 1 и 2 - положительное направление нагрузки - против направления соответствующей оси;
для типов 3 и 6 - положительное направление - против часовой стрелки;
для нагрузок, действующих на стержни: если повернуть плоскость чертежа так, чтобы начало стержня была слева, а конец стержня - справа, то положительное направление нагрузок для типов 4 и 5 - сверху вниз.
Расстояние от начала стержня до начала нагрузки указывается в метрах для типов нагрузок 4, 5, 6 (для остальных - 0). Расстояние от начала стержня до конца нагрузки указывается в метрах для типа нагрузки 5 (для остальных - 0).
Номер загружения - целое число, начиная с единицы. Усилия и деформации конструкции вычисляются для каждого загружения отдельно.
Исходные данные можно вводить в программе с клавиатуры или из текстового файла, введя его имя по требованию.
Вывод результатов расчета возможен в текстовый файл или на принтер.
Правило знаков для перемещений узлов: положительное линейное перемещение совпадает с направлением координатных осей; положительный поворот - по часовой стрелке.
Правило знаков для усилий в стержнях:
3. Пример расчета.
Рассчитать решетчатый прогон с неразрезным верхним поясом из двух швеллеров №30 и решеткой из швеллеров №10. Нагрузка: первое загружение - равномерно распределенная нагрузка 0.2 т/м; второе загружение - сосредоточенные силы P=5.9 т.
На схеме узлы обозначены цифрами, стержни - цифрами с индексом в кружках (индекс - номер типа сечения), опоры - цифрами в прямоугольниках. Размеры на чертеже в метрах.
Документ 0:
5, 7, 2, 2, 5
Документ 1:
5.965, -1.5
0, 0
3.715, 0
8.215, 0
11.93, 0
Документ 2:
2, 3, 1, 1
3, 4, 0, 1
4, 5, 2, 1
1, 2, 3, 2
1, 3, 3, 2
1, 4, 3, 2
1, 5, 3, 2
Документ 3:
2, 2
5, 3
Документ 4:
170100, 2440
22890, 4.3
Документ 5:
1, 5, 0.2, 0, 3.715, 1
2, 5, 0.2, 0, 4.5, 1
3, 5, 0.2, 0, 3.715, 1
3, 2, 5.9, 0, 0, 2
4, 2, 5.9, 0, 0, 2
ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ
---------------
ДОКУМЕНТ 0: 5 , 7 , 2 , 2 , 5
ДОКУМЕНТ 1 (координаты):
5.965 ,-1.5
0 , 0
3.715 , 0
8.215 , 0
11.93 , 0
ДОКУМЕНТ 2 (стержни):
2 , 3 , 1 , 1
3 , 4 , 0 , 1
4 , 5 , 2 , 1
1 , 2 , 3 , 2
1 , 3 , 3 , 2
1 , 4 , 3 , 2
1 , 5 , 3 , 2
ДОКУМЕНТ 3 (опоры):
2 , 2
5 , 3
ДОКУМЕНТ 4 (жесткости):
170100 , 2440
22890 , 4.3
ДОКУМЕНТ 5 (нагрузки):
1 , 5 , .2 , 0 , 3.715 , 1
2 , 5 , .2 , 0 , 4.5 , 1
3 , 5 , .2 , 0 , 3.715 , 1
3 , 2 , 5.9 , 0 , 0 , 2
4 , 2 , 5.9 , 0 , 0 , 2
4. Пример вывода результатов.
ПЕРЕМЕЩЕНИЯ УЗЛОВ
№ узла
Загружение
Горизонтальное,
Мм
Вертикальное,
мм
Угол поворота,
Рад
1
1
2
0,09
0,56
-3,59
-23,20
0,00000
0,00000
2
1
2
0,17
1,11
-0,00
-0,00
0,00066
0,00430
3
1
2
0,11
0,71
-3,83
-24,75
0,00066
0,00430
4
1
2
0,06
0,40
-3,83
-24,75
-0,00066
-0,00430
5
1
2
0,00
0,00
-0,00
-0,00
0,00000
0,00000
УСИЛИЯ В СТЕРЖНЯХ
Стержень
Загружение
Продольная
Сила, Т
Изгибающие моменты, ТхМ
Поперечные силы, Т
в начале
в конце
в начале
в конце
1
1
2
-2,859
-18,473
0,000
0,000
0,381
4,661
0,474
1,255
-0,269
1,255
2
1
2
-1,781
-11,505
0,381
4,661
0,381
4,661
0,450
0,000
-0,450
0,000
3
1
2
-2,859
-18,473
0,381
4,661
0,000
0,000
0,269
-1,266
-0,474
-1,255
4
1
2
2,948
19,049
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
5
1
2
-1,296
-8,375
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
6
1
2
-1,296
-8,375
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
7
1
2
2,948
19,049
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
0,000
5. Особенности программы.
Минимальные требования к компьютеру: процессор 286, 1 МБ ОЗУ, 2 МБ на жёстком диске. Но при расчете сложных конструкций для повышения производительности желательно иметь процессор не ниже 386, 4 МБ ОЗУ и не менее 3 МБ на жёстком диске.
Операционная система MS DOS 3.0 или выше. Под Windows программа может работать в режиме эмуляции DOS.
Имеется блок проверки корректности ввода исходных данных.
Возможна автоматизация ввода регулярных данных (например, ввод координат узлов рамы, имеющей одинаковые пролеты и высоту этажа).
Предусмотрена возможность расчета на воздействие любого количества загружений, которые могут группироваться (до 10 различных групп) с указанием коэффициентов сочетаний и коэффициентов перегрузок для каждого загружения.
Каждая решаемая задача может быть сохранена в архиве и восстановлена для повторного использования.
Для контроля ввода исходных данных программа формирует графическое изображение конструкции и приложенных нагрузок.
Расчет конструкций ведется по методу перемещений строительной механики. При этом реализован специальный алгоритм решения системы уравнений, учитывающий то, что матрица жёсткости, как правило, имеет ленточную структуру. Это позволило значительно уменьшить требования к памяти ЭВМ и сократить время расчета конструкций.
Имеется версия программы на языке FoxPro 2.6 и версия на языке GWBasic с ограниченными возможностями.
© С.Еремин, 1999-2003, [email protected]
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/novie-konstrukcii-stanciy-metropolitena-na-liniyah-melkogo-zaloz.html
|
Новые конструкции станций метрополитена на линиях мелкого заложения
|
https://doc4web.ru/uploads/files/244/5c109d53983d1d297a2bceb4fdb77b87.docx
|
files/5c109d53983d1d297a2bceb4fdb77b87.docx
|
Петербургский Государственный Университет
Путей Сообщений
Реферат
Новая концепция строительства станций метрополитена
на линиях мелкого заложения
Выполнил:
студент VI-МТ
Совершаев И.В.
Петербург
2002
1. Введение
Развитие современного города, наряду с решением архитектурно-планировочных задач и проблем инженерного обустройства осваиваемых территорий, предполагает также совершенствование внутригородской транспортной системы, и в первую очередь той ее части, которая относится к пассажирским перевозкам. Рост пассажирооборота, увеличение дальности передвижений, необходимость сокращения времени на поездки требует увеличения скорости сообщения с одновременным повышением надежности, безопасности и комфортности пассажирских перевозок. В условиях современного крупного города, когда необходимо обеспечить сохранность базовой капитальной застройки и сооружений, представляющих историческую ценность, эти транспортные проблемы решаются с помощью подземных линий метрополитена.
Необходимость развития транспортной системы города зависит от его величины, которую по современной классификации устанавливают по численности жителей: крупные — 250-500, крупнейшие — более 500 тыс. человек. В последние годы в самостоятельную группу выделяют города с населением более 1 млн. человек. По данным статистики, на территории России насчитывается 13 городов, которые могут быть отнесены к этой группе. Ввиду особой сложности транспортных проблем в таких городах в настоящее время и 11 из них строятся или проектируются метрополитены. В Москве, Санкт-Петербурге, Нижнем Новгороде. Новосибирске, Самаре, Екатеринбурге метрополитены действуют и продолжают развиваться. Общая протяженность линий, действующих в этих городах, приближается к 350 км. Ведется строительство метрополитена в Омске, Челябинске и Красноярске, обоснована необходимость метрополитена в комплексных планах развития городского пассажирского транспорта Ростова-на-Дону, Уфы и Казани.
В центральной части крупнейших городов в условиях плотной застройки, при наличии архитектурных, исторических памятников и разного рода охранных зон, при необходимости пересечений значительных по глубине и ширине водотоков, как правило, строят линии метрополитена глубокого заложения, несмотря на высокую стоимость и значительные трудозатраты. Большинство же перспективных линий в таких городах проектируют на мелком заложении (на глубине до 15 м от уровня земной поверхности). Предпочтение линиям мелкого заложения отдают и при проектировании вновь строящихся метрополитенов в городах, рельефные и градостроительные особенности центральной части которых не отмечены перечисленными выше условиями.
Тенденция роста протяженности линий мелкого заложения на сети отечественных и зарубежных метрополитенов обусловлена их определенными преимуществами по сравнению с линиями глубокого заложения. Так, стоимость линий мелкого заложения в относительно благоприятных гидрогеологических условиях в среднем в два раза меньше, чем линий глубокого заложения. В условиях Санкт-Петербурга строительная стоимость только эскалаторного комплекса с чугунной обделкой тоннеля, пройденного с предварительным замораживанием грунта на глубину 40-50 м, сравнима со строительной стоимостью целого станционного комплекса на линии мелкого заложения. Существенно отличаются и трудовые затраты на сооружение 1 п.м. перегонного тоннеля. Например, в московских условиях при проходке щитовым способам они составляют для глубокого заложения 170-190 чел.-ч, тогда как мелкого — 100-120 чел.-ч.
Кроме того, сооружение тоннелей мелкого заложения исключает кессонный способ проходки, а также замораживание грунта в больших объемах, т.к. встречающийся избыток грунтовых вод на отдельных участках снимается предварительным водопонижением. Отказ от этих специальных методов работ трудно переоценить. Здесь и экономия больших средств и, что еще более важно, исключение вредных для здоровья условий труда. Локальные препятствия на трассе в виде фундаментов отдельных зданий и сооружений, небольших водотоков, железнодорожных путей и т.п. не должны служить доводом в пользу переноса трассы на глубокое заложение. Отечественный и зарубежный опыт показывает, что препятствия преодолеваются с использованием известных отработанных приемов — укрепления фундаментов, продавливания, поверхностного замораживания дна водотоков и т.п.
Из многолетнего опыта эксплуатации линий метрополитена мелкого заложения следует, что они более удобны для пассажиров, чем линии глубокого заложения. Незначительная глубина заложения и наличие двух входов на станцию экономят время движения пассажира от входа до посадочной платформы. Два входа на станцию способствуют более равномерному заполнению вагонов, ускоряют выход пассажиров с платформы на поверхность. Сокращение времени следования до платформы привлекает большее число пассажиров на станцию, поскольку метрополитеном пользуются и те, кто следует на короткие расстояния (1-2 перегона).
Эксплуатационные расходы, отнесенные к одному километру линии мелкого заложения, на 18-20% ниже, чем глубокого.
Отметим также, что сооружение станционного комплекса открытым способом в углубленных котлованах позволяет одновременно со строительством метро эффективно использовать надтоннельное пространство, располагая под землей торговые залы, автостоянки, складские помещения и т.п.
Технико-экономические преимущества линий мелкого заложения и большие удобства в эксплуатации открывают широкую перспективу их развития в сети как существующих, так и вновь строящихся метрополитенов. Анализ опыта строительства метрополитенов помазывает, что доля линий мелкого заложения в общей протяженности подземных транспортных магистралей подавляющего большинства городов существенно увеличивается. Эта тенденция усилилась в последние годы, поскольку из центра крупнейших городов метрополитен, развиваясь, перемещается в периферийные районы. Так, к настоящему времени больше половины суммарной длины линий Московского метрополитена расположено на мелком заложении. Во многих городах, где строительство метро началось сравнительно недавно, линии расположены только на мелком заложении (Ташкент, Минск, Новосибирск, Нижний Новгород, Самара, Омск). Такая же ситуация складывается на метрополитенах большинства городов мира.
В связи с постоянно развивающимися объемом и географией метростроения весьма актуальными становится задачи строительства линий мелкого заложения по наиболее прогрессивным проектам, которые дают возможность увеличить темпы работ при минимальном нарушении сложившихся условий жизни города и особенно его наземной транспортной системы.
2. Новая концепция строительства метрополитена на линиях мелкого заложения
2.1. Сущность метода и эффективность его применения
Анализ опыта строительства метрополитенов в стране показывает, что росту протяженности линий мелкого заложения способствуют не только определенные технико-экономические преимущества строительства и эксплуатации таких линий, но и широкое распространение закрытого способа проходки перегонных тоннелей, что существенно снижает негативное влияние строительных работ на нормальные условия жизни города. Сооружение перегонных тоннелей метрополитена преимущественно закрытым способом, а станционных комплексов — в открытых котлованах достаточно полно отвечает современным требованиям строительного производства. Благодаря развитой производственно-технической базе и использованию щитовых механизированных комплексов достигнуты высокая производительность труда и большие скорости проходки перегонных тоннелей. Так, темпы щитовой проходки даже к слабых неустойчивых грунтах составляют 100 м/мес. и более, а рекордные на Мосметрострое — 250-400 м/мес. Сооружая станции в открытых котлованах, строители практически неограниченно используют высокопроизводительные машины и оборудование, широко внедряют крупноблочные железобетонные конструкции и обделку из монолитного железобетона, применяя современное бетоноукладочное оборудование, самоходные опалубки, армокаркасы и армоблоки заводского изготовления. Однако оценка накопленного опыта строительства метрополитенов на линиях мелкого заложения не будет объективной, если наряду с отмеченными положительными сторонами традиционных конструктивно-технологических решений не выразить присущие им недостатки.
В первую очередь отметим, что высокая производительность труда на строительстве линии достигается только по отдельным видам работ и, главным образом, при проходке перегонных тоннелей. В целом же на пусковом участке строящейся линии этот показатель остается низким. Темпы сдерживаются отсутствием задела на новом объекте к моменту завершения работ на предыдущем, а также сложностями организации непрерывного и равномерного строительного производства, такого, где оперативно решался бы вопрос о соотношении подготовительных работ на одних участках, о развороте их на других и завершении на третьих. Непроизводительны затраты времени на периодический монтаж и демонтаж щитовых комплексов.
К недостаткам традиционной схемы организации строительного процесса, при котором все станционные комплексы возводятся одновременно, следует отнести и характерную для экстенсивной технологии потребность в значительных единовременных материальных и людских ресурсах, большом количестве машин, механизмов и оборудования. К сказанному следует добавить, что одновременное сооружение всех станций в котлованах больших размеров существенно осложняет работу наземного транспорта. Так как в этом случае узлы важнейших магистралей города перекрываются одновременно и, как правило, на длительный срок.
Проведенный анализ показывает, что многих недостатков традиционного метода сооружения метрополитена на линиях мелкого заложения можно избежать, если работы на перегонах и на станционных комплексах пускового участка линии объединить в единый технологический процесс. Решить эту задачу можно на основе поточного метода организации работ на всем пусковом участке строящейся линии.
Суть новой концепции заключается в беспрерывной (сквозной) проходке перегонных тоннелей на всем протяжении пускового участка строящейся линии (3-4 км) и последовательном сооружении каждого станционного комплекса по мере продвижения через него проходческих щитов.
Работы по сооружению всех станций на новом пусковом участке выполняет одно специализированное подразделение. К строительству очередной станции приступают только после того, как перегонные щитовые комплексы пройдут часть трассы в пределах этой станции.
Очевидно, что последовательная схема возведения станций на пусковом участке увеличивает общие сроки строительства этого участка в сравнении с параллельной схемой и может дать эффект только при значительном ускорении строительных работ на каждом станционном сооружении. С этой целью в развитие новой концепции разработаны принципиально новые конструктивные решения станций и соответствующие способы их сооружения, которые отвечают поставленным требованиям. В отличии от традиционных конструктивных схем, в состав станционной обделки входят элементы обделки тоннелей, пройденных перегонными щитовыми комплексами. Таким образом, станции сооружают с использованием приемов как закрытого, так и открытого способа работ.
Именно эта особенность способствует сокращению сроков сооружения объекта в открытом котловане сравнительно небольших размеров.
Предложенные конструктивные схемы станций и технология сооружения полузакрытым способом позволяют, не прекращая технологического процесса проходки перегонов на линии, значительно сократить трудоемкость работ и строительные сроки за счет уменьшения объема разработки грунта и отказа от свайного крепления стен котлована. Эффект достигается также за счет снижения объема работ по монтажу конструкций, выполняемых только в пределах платформенного зала.
Сужение котлована до размеров посадочной платформы открывает возможность возведения станций в условиях плотной городской застройки, уменьшения количества подлежащих выносу подземных коммуникаций. При полузакрытом способе сооружения станций сокращается время от начала разработки котлована до обратной засыпки конструкций, что дает возможность быстро восстановить движение транспорта над станцией. Снижению негативного воздействия строящегося метрополитена на работу наземного транспорту способствует и поочередное строительство станций на трассе, что исключает одновременное закрытие важнейших транспортных магистралей города.
Последовательное сооружение станций одним специализированным подразделением дает существенную экономик ресурсов, обеспечивает значительный рост производительности труда (в 1,5-2 раза), повышает эффективность использования строительных машин и оборудования. Поточный метод организации работ позволяет осуществить задел на новом пусковом участке к моменту завершения работ на предыдущем. Возможности предлагаемого метода будут использованы более полно, если предусмотреть (продиктованное местными условиям строительства и особенностями трассы) сочетание участков линий, строящихся по поточному методу, с участками станционных комплексов, где параллельно будут вестись работы традиционными методами. Это позволит обеспечить непрерывный и равномерный строительный процесс. В таких условиях создается режим наибольшего благоприятствования основному производственному звену — строительно-монтажному управлению, расширяется хозяйственная самостоятельность, предоставляются необходимые возможности для производственного маневра при сохранении полной ответственности за конечный результат деятельности. Реализация поточной технологии на всем пусковом участке линии потребует наладить дисциплину поставок, резко повысив культуру производства и качество работ, улучшить оперативный контроль за выполнением графика и осуществить крупные организационно-технические преобразования, включая структурную перестройку и новые формы хозяйствования.
2.2. Конструкция станций полузакрытого способа работ и технология их сооружения
Наличие перегонных тоннелей, пройденных закрытым способом до начала строительства станции, однозначно определяет и проектном решении использование этих тоннелей в качестве основных или вспомогательных элементов будущей станции. Это послужило поводом к поиску новых подходов и нестандартных решений, отвечающих поставленным требованиям.
На рис. 2.1. показано возможное конструктивное решение платформенного участка станции колонного типа с обделкой из сборного железобетона. Размеры, определяющие поперечное сечение станции, назначены исходя из габаритов приближения строений и требований действующих норм проектирования метрополитенов, с учетом существующих типовых решений колонных станций открытого способа работ и сборных обделок перегонных тоннелей метрополитена, сооружаемых закрытым способом.
рис.2.1. Конструкция станции колонного типа с плоским консольным перекрытием:
1– обделка путевого тоннеля;
2– консольные плиты сборного перекрытия;
3 – узлы омоноличивания;
4 – стержневая крепь котлована.
Путевые тоннели станции кругового очертания с железобетонной тюбинговой обделкой (внутренний диаметр 5,1 м) предназначены только для размещения в них подвижного состава. Поэтому обделка путевых тоннелей разомкнута к оси станции в уровне верхней линии стены вагона на высоте 2,3 м от пола платформы. Кольца обделки имеют частичную перевязку швов за счет включения в обделку тюбингов, длина дуги которых в два раза меньше, чем у обычных. Это позволяет замковые тюбинги расположить по одной линии и использовать их в качестве элемента сопряжения консольной части плиты перекрытия с обделкой путевых тоннелей. В верхней части обделка опирается на консольную часть перекрытия корытообразной формы, а в нижней — в торец лотковой плиты.
Расстояние между осями путевых тоннелей, равное 12,9 м, соответствует принятой в стране ширине междупутья для станций мелкого заложения с 10-метровой платформой. Для сокращения длины консольной части плиты перекрытия колонны расположены в поперечном сечении станции на минимально допустимом расстоянии от края платформы — 1,7 м.
Консольное перекрытие станции может быть выполнено как в сборном, так и в монолитном исполнении. С учетом значительных размеров и массы сборной консольной плиты перекрытия, ее можно выполнить из двух симметричных элементов, состыкованных по оси станции. В сборном исполнении плиту перекрытия укладывают на ригели, а монолитное безбалочное перекрытие устраивают непосредственно по колоннам.
Последовательность выполнения работ по сооружению станции показана на рис. 2.2. Путевые тоннели станции сооружают проходческими щитовыми комплексами перегонных тоннелей. Затем в этих тоннелях устанавливают временное подкрепление в виде рам или специального распорного устройства, после чего приступают к сооружению платформенной части станции. Для этого между тоннелями разрабатывают котлован со стержневым креплением откоса, демонтируют тюбинги временного заполнения обделки путевых тоннелей и устраивают плиту основания.
На подготовленное основание устанавливают два ряда колонн с ригелями, на которые укладывают элементы перекрытия. Их омоноличипают между собой, сваривая выпуски арматуры и укладывая бетонную смесь в стыки. После набора бетоном омоноличивания проектной прочности бетонируют зазор между обделкой путевых тоннелей и консольными выступами плиты перекрытия. Образованные таким способом продольные распределительные балки обеспечивают плотное опирание разомкнутой обделки на плиты перекрытия и равномерную передачу нагрузки. Для обеспечения устойчивости конструкции станции распорную систему снимают после устройства гидроизоляции и обратной засыпки станции грунтом.
Полузакрытый способ работ при сооружении колонной станции обусловливает различные приемы для обеспечения ее водонепроницаемости. Гидроизоляция путевых тоннелей осуществляется в соответствии с методами, предусмотренными для сборных железобетонных обделок перегонных тоннелей Метрополитена, а по перекрытию станции и лотковой плите устраивается оклеечная гидроизоляция в соответствии с приемами, разработанными для конструкций открытого способа работ.
рис.2.2. Последовательность сооружения колонной станции полузакрытым способом
путевые тоннели;
распорные устройства;
стержневая крепь котлована;
тюбинги временного заполнения;
плита основания;
колонны;
ригели;
элементы перекрытия;
продольные распределительные балки;
Рассматриваемый способ сооружении станции включает специальные мероприятия, которые признаны обеспечить устойчивость откоса в верхней части котлована и исключить деформаций и его основании. Учитывая небольшую высоту откоса котлована над обделкой путевого тоннеля, для закреплении откоса рекомендуется использовать армогрунтовую конструкцию в виде стержневой крепи. Чтобы исключить деформацию обделки путевого тоннеля в слабых грунтах, необходимо предусмотрев распорную систему как внутри тоннели, так и между тоннелями.
Избежать сложной распорной системы подкрепления путевых тоннелей позволяет конструкция станции, показанная на рис.2.3. Ее конструктивная форма мало отличается от рассмотренные выше, но особенность производства работ при сооружении этой станции позволяет обойтись без сложной системы временах подкрепления путевых тоннелей. Колоннами такой станции служат буронабивные сваи, основание которых заглубляют ниже лотковой плиты. Величину заглубления определяют из расчета несущей способности буронабивной сваи в данных инженерно геологических условиях. На сваи-колонны опирается перекрытие, консольные выступы которой омоноличены с обделкой путевого тоннеля через специальные элементы, входящие кольца обделки путевых тоннелей. Таким элементом может служить замковый тюбинг железобетонной обделки, выполненный без спинки, или специально изготовленный стальной элемент, наружные размеры которого соответствуют стандартному замковому тюбингу обделки путевого тоннеля. Жесткую связь обделки с консолью плиты перекрытия обеспечивает арматура плиты, пропускаемая внутрь замкового тюбинга, который затем заполняют бетонной смесью.
Рис. 2. 3. Конструкции станции с буронабивными сваями-колоннами:
1 — монолитный железобетон;
2 — стержневая крепь;
3 — буронабивные сваи;
Сооружение станции ведут в следующем порядке (рис. 2.4). Сначала проходят путевые тоннели станции, в кольца обделки которых по одной линии вмонтированы замковые элементы. Затем приступают к разработке котлована между ними до отметки, соответствующей низу перекрытия станции. С этой отметки бурят скважины и бетонируют сваи-колонны. После устройства буронабивных свай по краям котлована вдоль станции разрабатывают дне траншеи до обделки путевых тоннелей и приступают к бетонированию монолитного железобетонного перекрытия.
Рис. 2. 4. Последовательность сооружения станции с буронабивными сваями-колоннами (I-III этапы):
1 — путевые тоннели; 2 — замковые элементы обделки; 3 — отметка, соответствующая низу перекрытия станции; 4 — сваи-колонны;
5 — монолитное железобетонное перекрытие; 6 — элементы временного заполнения;
После того, как бетон перекрытия достигнет проектной прочности, устраивают гидроизоляцию, производят обратную засыпку конструкции грунтом, восстанавливают дорожное покрытие над строящейся станцией и открывают движение юродскою транспорта. Дальнейшую разработку грунта в объеме платформенного чала станции, демонтаж элементов временного заполнения обделки путевых тоннелей, устройство лотковой плиты и платформы производят под защитой перекрытия заходками из открытой поперечной камеры, расположенной в торце станционного комплекса, где установлено необходимое оборудование для обеспечения проходческих и монтажных работ. Достоинство предложенных вариантов конструктивных решений заключается в том, что обделка перегонных тоннелей, возведенная на протяжении станции, является конструктивным элементом всех сооружений станционного комплекса, что позволяет не прекращать технологический процесс по сооружению перегонных тоннелей на линии. Кроме того, это существенно сокращает трудоемкость работ и сроки сооружения станции за счет уменьшения объема работ прежде всего по разработке грунта и креплению незначительных по высоте стен котлована, а также по устройству в этом котловане лишь «недостающих» частей станционных сооружений. Предварительные расчеты показывают, что сооружение станции с путевыми тоннелями кругового очертания по сравнению с типовым проектом колонной станций (ТС-109) позволит получить экономический эффект 20-25%.
Уменьшение ширины котлована до размеров посадочной плата формы станции дает возможность сооружать станцию в условий плотной городской застройки, а также осуществлять строительство станции на действующей линии метрополитена мелкого заложения. В последней случае в обделке участке перегонных тоннелей, где в перспективе намечено строительство станции, необходимо предусмотреть элементы, позволяющие разомкнуть кольца при сооружении среднего зала по указанной выше схеме.
Опыт строительства метрополитена показывает, что на строящейся линии целесообразно варьирование несколькими конструктивными схемами станций. Не изменяя принципиально приведенные выше конструкции станций, эту задачу можно решить, если придать перекрытию сводчатое очертание (рис. 2.5). Помимо улучшения архитектурных форм станции (при неизменной высоте колонн увеличивается высота среднего зала) в сводчатом консольном перекрытии достигается более удачное распределение усилий, а консольные его части работают практически исключительно на изгиб.
Примером иного конструктивного решения станции, которое позволяет сохранить принцип поточной технологии работ, основанной на транзитной проходке перегонных тоннелей, может служить полносборная железобетонная станция распорно-рамными конструкциями (рис. 2.6).
Путевые тоннели станции предназначены только для размещения подвижного состава. Обделка этих тоннелей внутренним диаметром 5,1 м включает опорные тюбинги, которые имеют на половине длины срезанные борта и образуют сверчу снизу проема продольные пазы на всем протяжении путевого тоннеля. В пазах расположены продольные балки-перемычки, которые воспринимают нагрузку от разомкнутых колец. Опорами для этих балок-перемычек служат консольные выступы жестко замкнутых рам.
Рис.2.5. Конструкция станции со сводчатым консольным перекрытием
стержневая крепь;
буронабивные сваи колонны;
Рис.2.6. Станция распорно-рамной конструкции
1 – обделка путевых тоннелей
2 – опорные тюбинги;
3 – продольные балки-перемычки;
4 – замкнутая рама с консольными выступами;
5 – стержневая крепь;
Распорно-рамная конструкция станции обеспечивает устойчивость обделки путевых тоннелей в процессе производства работ без каких-либо специальных вспомогательных устройств оборудования.
К разработке котлована под платформенный зал станции приступают после тога, как бетон омоноличивания сборных и монолитных железобетонных балок достигнет проектной прочности.
Котлован между тоннелями разрабатывают вдоль оси станции захватками по 20-30 м. На этих участках по мере углублен котлована демонтируют тюбинги временного заполнения кольца, в створе с которым будут расположены жесткие замкнутые рамы. Дойдя до отметки лотка станции, бетонируется обратный свод. Затем поперек станции устанавливают жесткие замкнутые рамы так, чтобы консольные части ригелей зашли в прорези, образовавшиеся при демонтаже колец, под балки-перемычки. Стыки элементов рам омоноличивают. По рамам укладывают плиты перекрытия и производят обратную засыпку. Только после обратной засыпки демонтируют оставленные между рамами тюбинги временного заполнения обделки путевых тоннелей. Новые возможности для выбора оптимальных конструктивных и технологических решений при полузакрытом способе сооружения станции открываются при использовании конструктивной схемы односводчатой станции, обделка которой представляет собой пологие верхний и обратный своды, опирающиеся на массивные опоры кругового очертания. В определенных условиях обратный свод может быть заменен лотковой плитой. Полые опоры свода выполнены из монолитного бетона в тоннелях, пройденных перегонными щитовыми комплексами. На рис. 2.7 представлены варианты такой конструкции с монолитным (а) и сборным (б) исполнением верхнего свода.
рис.2.7. Конструкция односводчатой станции
Технология сооружения такой станции чрезвычайно проста (рис. 2.8,а). После проходки опорных тоннелей и бетонирования опор разрабатывают котлован, устраивают обратный свод и платформу. На следующем этапе с помощью передвижной самоходной опалубки бетонируют свод станции монтируют его из двух железобетонных полуарок и производя обратную засыпку.
В отличие от традиционных конструкций односводчатой станций, сооружаемых из монолитного железобетона, рассмотренных вариантах значительно снижен расход арматурной стали за счет замены густоармированных стен опорами из монолитного бетона. Кроме того, массивные опоры существенно снижают степень воздействия вибрации и шума на расположенные вблизи станции здания и сооружения. Наличие полостей в опорах позволяет использовать их для эффективной вентиляции. Наиболее важными являются технологические преимущества конструкции, обеспечивающие в сжатые сроки выполнение сложных и однотипных работ на всем протяжении станционного комплекса (при размещении под единым сводом всех сооружений комплекса, включая оборотные тупики) и открывающие возможность организации работ по гибкой технологии с учетом конкретных условий строительства.
Так, при необходимости быстро восстановить проезжую часть над станцией в условиях интенсивного транспортного потока, целесообразна организация работ по схеме, показанной рис. 2.8,6. После бетонирования опор котлованы разрабатывает только до уровня опорных тоннелей, демонтируют верхнюю час их обделки, сооружают свод и производят обратную засыпку восстанавливая движение городского транспорта над строящейся станцией. Затем под прикрытием свода ведут разработку грунта в сечении станции, устраивают обратный свод и монтируют платформу. Выдачу грунта, доставку материалов и элементов конструкций производят через поперечные траншеи в торце станции, которые были разработаны ранее.
В указанной последовательности могут быть выполнены работы и на отдельных участках строительства односводчатой станции местах пересечения ее городскими транспортными магистралям где через котлован в сжатые сроки будут возведены своеобразии арочные мосты, представляющие собой своды перекрытия станции.
И все же расположение станций на пересечении основным магистралей города, в условиях густой сети подземных коммуникаций и плотной застройки требует проведения продолжительных трудоемких подготовительных работ, серьезно нарушаем нормальные условия жизни города. Поэтому в таких условия может оказаться технически целесообразным и экономическим эффективным сооружение участка односводчатой станции не вскрывая земной поверхности. Однако выполнять эти работы на мелком заложении в неустойчивых грунтах (в связи с очевидной опасностью обрушения кровли при раскрытии выработки большого сечения) практически невозможно без применение дорогостоящих и трудоемких специальных способов работ закреплению грунта, продавливанию или устройству защитного экрана из труб.
рис.2.8. Последовательность сооружения односводчатой станции
а, б – полузакрытым способом;
в – закрытым способом;
Не прибегая к специальным методам работ, указанной цели можно достичь, если на участке односводчатой станции с поверхности земли устроить систему тяжей, вдавливая их в слабых грунты или опуская в предварительно пробуренные скважин прочных грунтах так, чтобы их нижние концы входили в проектируемый контур свода (рис. 2.8,в). Верхние концы тяжей закрепляют бетонном покрытии проезжей части. Далее начинают проходку калотты, разрабатывая грунт небольшими заходками от центрами опорным тоннелям. К обнажающимся по мере разработки грунта и выступающим вовнутрь выработки концам тяжей подвешенными элементы временной крепи. Наилучшим вариантом временной крепи в этом случае является набрызг-бетонная крепь в сочетании с решетчатыми арматурными арками, которые до омоноличивания будут крепиться к концам тяжей.
После того как калотгная прорезь будет пройдена на всю участка, приступают к монтажу сборного или бетонирования монолитного свода станции. На заключительном этапе разрабатывают грунт ядра станции, разбирают временные элементы обделки опорных тоннелей и возводят обратный свод.
Таким образом, предложены новые эффективные конструкции станций на линиях метрополитена мелкого заложения, которые позволяют избегать многих недостатков, присущим традиционным классическим станциям.
Литература
Фролов Ю.С., Крук Ю.А. Метрополитены на линиях мелкого заложения. Новая концепция строительства. Москва, 1994.
Фролов Ю.С. Конструкция и сооружение станций метрополитена. ЛИИЖТ, 1984.
Маковский Л.В. Экономичные способы строительства тоннелей мелкого заложения. Метрострой, 1989, №4, с.30-32.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/dovidnik-odinici-vimiryuvannya-sistema-chislennya-chas-u-riznih-.html
|
Довідник одиниці вимірювання система числення час у різних країнах
|
https://doc4web.ru/uploads/files/221/e92c0bd16604839728035a2787365038.docx
|
files/e92c0bd16604839728035a2787365038.docx
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Міжнародний Університет РЕГІ імені академіка Степана Дем’янчука
Кафедра інформаційних систем та технологій
КУРСОВА РОБОТА
на тему :
"Довідник : одиниці вимірювання, система числення, час у різних країнах"
Виконав :
студент ?? курсу
факультету кібернетики
групи ??-??
?????????????????????
___________________
( підпис )
Керівник :
?????????????????????
___________________
( підпис )
Рівне 2004
Завдання
Розробити програму-довідник переведення чисел з однієї системи числення в іншу, знаходження часу у різних країнах, переведення одиниць вимірювання з одної системи в іншу на мові програмування Delphi , написати пояснення до курсової роботи яке включає в себе лістинг програми а також методи вирішення задачі і теоретичні відомості по темі курсової роботи.
Зміст
Завдання…………………………………………………………1
Вступ…………………………………………………………….2
Дослідження ефективності, випробування в експлуатації…..9
Висновки……………………………………………………….12
Список використаної літератури……………………………..13
Додатки.......................................................................................14
Вступ
А) Системи числення.
Проблема перекладу з однієї системи числення в іншу дуже часто зустрічається при програмуванні. Особливо часто з'являється така проблема при програмуванні на Асемблері. Наприклад при визначенні адреси комірки пам'яті, для одержання двійкового або шістнадцяткового еквівалентів десятичного числа. Іноді стає проблема збільшення швидкості обчислень, і тоді приходить на поміч двійкова система числення. У цій системі числення дуже швидко робити операцію множення шляхом зсуву одного з операндів у двійковому виді вліво на таке число позицій у який стоїть одиниця в другому операнді. Роздивимося докладніше як це здійснюється. Нехай нам треба помножити число 1101 на 101 (обидва числа в двійкові системі числення). Машина робить це в такий спосіб: вона бере число 1101, і якщо перший елемент другого множника дорівнює 1 те вона заносить його в суму. Потім зрушує число 1101 уліво на одну позицію, одержуючи тим самим 11010 і якщо другий елемент другого множника дорівнює одиниці те теж заносить його в суму. Якщо елемент другого множника дорівнює нулю те сума не змінюється. У зв'язку з цим, якщо другий множник містить багато нулів, то операція множення виконується досить довго, тому що машина перевіряє кожну цифру другого множника, у тому числі і нулі. Якщо ж самому робити операцію множення то нулі можна пропустити і тоді множення зробиться швидше.
Що стосується застосування шіснадцяткової системи числення то тут теж великі можливості. По-перше, деякі стандартні процедури Паскаля і Сі потребують задачі параметрів у шістнадцяткові системі, а по-друге, така система числення дуже зручна для збереження інформації, тому що число в шістнадцяткові формі займає менше обсягу диска чим теж число в десятковому, а тим більше в двійковому виді.
У такий спосіб ми переконалися, що проблема перекладу з двійкової системи числення в десяткову, із шістнадцяткової у десяткову й назад дуже актуальна.
Б) Часові пояси
Вимір часу базується на періодичному природному явищі, такому, як чередування світлих та темних періодів, що викликаються обертанням планети. Загальний час, який складається з суми світлого та темного періодів завжди постійний, хоча довжина дня та ночі змінюються. Одна постійна константа - це полудень.
Полудень - це такий час, коли сонце знаходиться в своїй найвищий точці - апогеї. Оскільки Земля кругла, полудень трапляється в різний час в різних куточках планети. Це приводить до поняття місцевого часу. Люди вимірюють час в різних одиницях, більшість з яких так або інакше прив’язані до природних явищ. І до того часу, поки Ви знаходитесь в одному місці, для Вас не має ніякого значення, що місцевий час відрізняється від іншого місцевого часу.
Як тільки у Вас виникає потреба спілкуватися з людьми, що знаходяться на значній відстані від Вас, Вам потрібно відшукати спільну точку виміру часу. В наш час люди різних країн спілкуються між собою, тому були вироблені глобальні стандарти часу. Такий час носить назву універсальним часом (universal time, UT або UTC, який раніше називався Стандартним часом за Ґрінвічем, Greenwich Mean Time або GMT, бо він був місцевим часом в Ґрінвічі у Великобританії). Коли люди, що знаходяться в різний часових поясах мають необхідність в спілкуванні, вони можуть виражати час в універсальному часі і позбутися, таким чином, непорозумінь, які можуть траплятися від мішанини часів.
Кожен місцевий час називається часовим поясом. Але хоча географія і може дозволити всім людям, що мають один і той же полудневий час, жити в одному часовому поясі, але політика дозволити цього не може. З багатьох причин, багато країн користуються літнім часом, тобто, вони переставляють свій годинник, щоб мати більше світлого часу поки вони працюють, і потім повертають стрілки годинників назад в зимовий час. Інші країни цього не роблять. Ті, які це роблять не можуть погодитися, коли саме переводити стрілки годинників, і правила змінюються кожного року. Все це вносить неабиякі складнощі в визначення часових поясів. Визначати часові пояси найкраще або за місцем або за різницею часу відносно Ґрінвічського часу. В США та деяких інших країнах часові пояси мають назви та абревіатури, що складаються з трьох літер. Однак, деякі абревіатури співпадають з іншими, і тому ними не можна користуватися, якщо не вказана також і країна. Кращим є поняття місцевого часу в Гельсінкі, ніж, скажімо, місцевий східньо-європейський час, бо не всі країни східної Європи дотримуються одних і тих же правил. Linux і Windows включає в себе пакет часових зон, в якому мається інформація про всі існуючі часові пояси. Ця інформація може легко поновлюватися, якщо правила змінюються. Все, що треба робити системному адміністратору, це вибрати відповідний часовий пояс. Крім цього, кожен користувач може встановити свій власний часовий пояс, оскільки багато хто працює з комп’ютерами через мережу, знаходячись на величезній відстані від комп’ютера. При зміні правил переходу на літній час в вашому місцевому часовому поясі, не забудьте змінити хоча б цю інформацію.
Отже в умовах прискорення темпів глобалізації існує необхідність в довідниках такого типу.
В) Стандарти і одиниці вимірювання
Наука, в багатьох випадках, вимагає проведення експерименту для доведення того чи іншого твердження. Експерименти вимагають вимірювань, і ми звичайно використовуємо числа для опису результатів вимірювань. Будь-яке число, що використовується для кількісного опису явища називають фізичною величиною. Наприклад, дві величини, що описують Вас – це Ваша вага і Ваш зріст. Деякі фізичні величини є настільки фундаментальними, що ми можемо дати їм означення тільки за допомогою опису самої процедури їх вимірювання. Таке означення називається операційним означенням. У деяких прикладах відстань вимірюють за допомогою лінійки, а часові інтервали за допомогою секундоміра. В інших випадках ми визначаємо фізичну величину, описуючи метод, за яким її розраховують з інших величин, котрі ми можемо виміряти. Таким чином, ми могли б означити середню швидкість рухомого об'єкта як пройдену відстань (виміряну за допомогою лінійки), поділенуe на час подорожі (виміряний секундоміром). Коли ми вимірюємо величину, ми завжди порівнюємо її з деяким еталоном. Коли ми стверджуємо, що автомобіль «Порш 944» має довжину 4.29 метрів, то ми маємо на увазі те, що він у 4.29 разів довший за метрову планку. Метр – це одиниця вимірювання відстані, а секунда – одиниця вимірювання часу. Коли ми використовуємо число для опису фізичної величини, ми завжди повинні зазначати одиниці, котрі використовуємо. Опис відстані як просто «4.29» нічого не значить. Для здійснення точних, надійних вимірювань ми потребуємо таких одиниць вимірювання, котрі б не змінювалися і щоби спостерігачі мали змогу їх відтворити незалежно від місця свого перебування. Систему одиниць вимірювання, що використовується науковцями та інженерами у цілому світі, звичайно називають «метричною системою». А з 1960 року вона отримала офіційну назву Міжнародна система, або SI (скорочення від французької назви, Systeme International).Перелік всіх одиниць системи SI подано у Додатку А, у вигляді означень найбільш фундаментальних одиниць.
Означення основних одиниць метричної системи змінювалися з роками. Коли в 1791-му році Французька Академія Наук заснувала метричну систему, то метру дали означення однієї десятимільйонної частки відстані від Північного Полюса до екватора (Рис.1-2). Секунда була означена як час, потрібний маятнику довжиною один метр для здійснення коливання з однієї сторони в іншу. Ці означення були громіздкими, а точне їх відтворення – ускладненим, і за міжнародними угодами їх замінили на більш досконалі означення.
Час
З 1889 до 1967 року одиниця вимірювання часу була означена як певна частка середнього сонячного дня (це середній часовий інтервал між послідовними проходженнями Сонця через найвищу точку на небі). Сучасний стандарт, прийнятий у 1967 році, є значно точнішим. Він базується на атомному годиннику, який використовує різницю енергій між двома найнижчими енергетичними рівнями атома цезію. Опромінені хвилями мікрохвильового діапазону точної відповідної частоти, атоми цезію здійснюють перехід з одного стану в інший. Секунда означується як час, необхідний для здійснення 9 192 631 770 періодів коливання в електромагнітній хвилі, що відповідає цьому переходу.
Довжина
В 1791 році відстань від Північного Полюса до екватора була за означенням прирівняна до 107 м. За сучасним означенням метра ця відстань становить на 0.02% більше ніж 107 м.В 1960-му році атомний стандарт був встановлений і для метра, за використанням оранжево-червоного світла, що випромінюється атомом криптону (86Kr) в газорозрядній трубці. В листопаді 1983-го року стандарт довжини знову змінили, і більш радикальним чином. Була означена швидкість світла у вакуумі - точно 299 792 458 м/с. Метр встановлюється у відповідності до цього числа і до означення секунди, що наведене вище. Отже нове означення метра таке - це відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1/299 792 468 секунди. Це надає набагато точніший стандарт довжини, аніж базований на довжині хвилі світла.
Маса
Стандарт маси, кілограм, означується як маса певного конкретного циліндру з платиново-іридієвого сплаву. Цей циліндр зберігається в Міжнародному Бюро Ваг і Мір в Севрі, коло Парижу. Атомний стандарт маси був би більш фундаментальним, але на разі ми не маємо змоги вимірювати маси на атомних масштабах з такою ж точністю, як на макроскопічних масштабах. Грам (який не є фундаментальною одиницею) становить 0.001 кілограма.
Префікси одиниць вимiрювання
Оскільки ми означили фундаментальні одиниці, тоді легко ввести більші та менші одиниці для тих самих фізичних величин. В метричній системі ці інші одиниці пов'язані із фундаментальними одиницями (або, як у випадку маси, із грамом) за допомогою домноження на 10 або 0,1 .Таким чином один кілометр (1 км) становить 1000 метрів, і один сантиметр (1 см) становить метрів. Ми зазвичай виражаємо домноження на 10 або на 0,1 в показниковій формі запису : 1000 = 103, 1/1000 = 10–3, і так далі. Назви додаткових одиниць виводяться за допомогою додавання префікса до імені фундаментальних одиниць. Наприклад, префікс „кіло-” ,скорочено „к”, завжди означає збільшення на множник 1000, отже
1 кілометр = 1 км = 103 метрів = 103 м,
1 кілограм = 1 кг = 103 грамів = 103 г,
1 кілоВат = 1 кВт = 103 Ватів = 103 Вт.
Британська система
І, наприкінці, ми згадаємо про Британську систему одиниць вимірювання. Ці одиниці використовуються тільки у Сполучених Штатах і кількох інших країнах, і в багатьох із них вже заміщається одиницями SI. Британські одиниці тепер офіційно визначаються через одиниці SI, ось таким чином:
Довжина: 1 дюйм = 2.54 cм (точно)
Сила: 1 фунт = 4.448221615260 Ньютонів (точно)
«Ньютон», скорочено Н, є одиницею сили в SI. Британською одиницею вимірювання часу є секунда, означена таким ж чином як і в SI. У фізиці Британські одиниці використовуються тільки в механіці і термодинаміці, Британської системи для електричних одиниць не існує.
Виходячи з цих міркувань можна відзначити важливість даної розробки і в цьому відношенні.
3. Дослідження ефективності, випробування в експлуатації.
3.1 Теоретична основа рішення задачі переведення систем числення
Як же на практиці здійснюється переклад з однієї системи числення в іншу? Спробуємо розібратися.
Припустимо нам потрібно перекласти число 567 десятеричної системи в двійкову систему. Робиться це в такий спосіб: відшукується максимальний степінь двійки, щоб два в цьому ступені було менше або дорівнювало вихідному числу. У нашому випадку це 9, тому що 2^9=512, а 2^10=1024 що більше нашого початкового числа. У такий спосіб ми одержали число розрядів результату. Воно дорівнює 9+1=10.
Значить результат буде мати вид 1ххххххххх, де замість х може стояти 1 або 0. Знайдемо другу цифру результату. Піднесемо двійку до степеня 9 і віднімемо з вихідного числа: 567-2^9=55. Потім порівнюємо з числом 2^8=256. Тому що 55 менше 256 те дев'ятий розряд буде нулем, тобто результат уже прийме вид 10хххххххх.
Роздивимося восьмий розряд: 2^7=128 > 55, значить і восьмий розряд буде нулем. Так як 2^6=64 то сьомий розряд дорівнює нулю. У такий спосіб ми одержали чотири старших розряди і число прийме вид 1000хххххх. Обчисляємо 2^5=32 і бачимо, що 32 < 55, значить шостий розряд дорівнює 1 (результат 10001ххххх), залишок 55-32=23.2^4=16 < 23 - п'ятий розряд 1 => 100011хххх. Залишок 23-16=7.2^3=8 > 7 => 1000110ххх. 2^2=4 < 7 => 10001101хх, залишок 3.2^1=2 < 3 => 100011011х, залишок 1.2^0=1 = 1 => 1000110111. Ми одержали кінцевий результат.
Тепер спробуємо перекласти теж число 567, але вже в шістнадцяткову систему. Підхід приблизно такий же. Визначимо максимальний розряд. Так як. 16^2=256 < 567, а 16^3=4096 > 567, то максимальний розряд 2+1=3. Визначимо число, що буде стояти в третьому розряді. Шукається максимальний множник у межах від 1 до 15, щоб поточний степінь шістнадцятьох помноженого на цей множник був менше або рівнявся вихідному числу (а надалі - залишку). У нашому прикладі цей множник 2, тому що 256*2=512 < 567, а 256*3=768 > 567. Значить старший розряд нашого результату буде дорівнює 2, і результат прийме вид 2хх, де замість х можуть стояти будь-які цифри або букви з нижче перерахованих: 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9,A,B,C,D,E,F. Обчисляємо залишок: 567-2*16^2=55. Визначимо що буде стояти в другому розряді. Тому що 3*16^1=48 < 55, а 4*16^1=64 > 55, то в другому розряді буде стояти цифра 3. Залишок=55-3*16^1=7. Визначаємо перший розряд: тому що 16^0=1 то цифра першого розряду дорівнює залишку, тобто 7. У такий спосіб ми одержали число 237, але вже в шістнадцятковій системі числення.
Операція перекладу з десяткової системи виглядає набагато простіше. Роздивимося її на прикладі перекладу із шстнадцяткової системи в десяткову.
Припустимо нам потрібно перекласти число 4A3F у десятеричну систему. Беремо старший (4-ий) розряд і будуємо 16 в степені 4-1=3, одержуємо 16^3=4096. Отриманий результат множимо на значення четвертого розряду, тобто 4. Утворюється 4096*4=16384. Цей результат ми заносимо в суму. Переходимо до такого розряду: 16^2=256. 256 потрібно умножити на значення третього розряду тобто A. Як відомо в шістнадцяткові системі числення букви від A до F символізують числа від 10 до 15 ( A=10, B=11, C=12, D=13, E=14, F=15).
Помноживши 256 на 10 одержимо 2560 і цей результат добавляємо до суми, у якій в нас поки було 16384. У сумі в нас утворилося 18944. Переходимо до другого розряду: 3*16^1=48, додавши це в суму одержимо 18992. І останній розряд: 15*16^0=15. Кінцева сума дорівнює 19007. Ми одержали результат у десятеричній системі числення.
Методологічний підхід.
Розглядаючи переклад із десяткової системи числення в двійкову і шістнадцяткову, можна знайти багато спільного. У обох випадках ми шукаємо максимальний степінь, потім в обох випадках порівнюємо залишок із числом зведеним у степінь розряду. Єдина різниця полягає в тому, що при перекладі в двійкову систему основою степені служить двійка, а при перекладі в шістнадцяткову систему підставою служить число шістнадцять. Виникає питання: а не можна чи об'єднати обидва цих переклади в одну процедуру, у якій у якості параметрів передавати основу степені?
При більш докладному розгляді перекладу в двійкову систему можна зауважити, що порівнюючи залишок із ступенем двійки ми відзначаємо тільки як би два стани: є або немає, тобто 1 або 0, а при перекладі в шістнадцяткову систему ми розглядаємо не просто степінь числа шістнадцятьох, а добуток цього ступеня на розмір майбутнього розряду. Виникає питання: а не одне чи це і теж. Адже перемноживши число на одиницю ми його не змінюємо, а отже немає різниці тим часом, порівнювати степінь із залишком або з залишком помноженим на одиницю.
У такий спосіб з'ясувалося, що переклад із десятеричної системи числення в двійкову і у шістнадцятирічну можна здійснювати одною процедурою, у якій у якості параметра передавати основу степеня, тобто основу кінцевої системи числення.
Щоб не ускладнювати програму і не робити множину операторів умовного переходу в залежності від того, до якої системи числення належить вихідне число, запровадження цього числа здійснюється єдиним блоком, і вихідне число в результаті виконання цього блока записується у вигляді стрічкової змінної і передається на опрацювання наступному блоку. Другий блок опрацьовує рядок символів, що надійшов у нього, таким чином, що на виході цього блока утворюється числове значення в десятеричній системі числення вихідного числа. І третій заключний блок перетворить це числове значення в рядок символів, що буде містити результат у системі числення, що була потрібна.
У результаті такого підходу до рішення задачі алгоритм значно спрощується, тому що в ньому немає розгалужень.
3.2 Теоретична основа переведення одиниць вимірювання.
Переважна більшість одиниць вимірювання знаходяться в лінійній залежності між собою. Тому вибравши за базову якусь одиницю і записавши коефіцієнт переводу можна легко знаходити потрібні величини.
Тут також зроблено все просто (однією процедурою) : в даній системі одиниць знаходиться базова, а потім похідні від неї.
3.3 Переведення часу.
Для знаходження часу в будь-якому куточку планети достатньо знати його та свій часовий пояс, а точніше зсув по Гринвічу, потім просумувати результати.
Це завдання виявилось найлегшим в реалізації. Дані про часові пояси взяті із реєстру Windows і перекладені на українську мову, хоч за бажанням користувача можна відновити автентичну інформацію викликавши відповідне контекстне меню.
Висновки
Виконуючи дану курсову роботу я краще навчився працювати в середовищі Borland Delphi 7, а також добре засвоїв цю мову програмування на практиці.
З вступу стало зрозуміло, що найбільш часто зустрічаються системи числення, двійкова , шістнадцяткова і десятерична. Але зустрічається і восьмирична система числення, хоч це буває рідко але варто зупинитися на цьому. Отже, наша задача здійснити переклад із однієї системи числення в будь яку іншу, перевести значення з однієї системи числення в іншу і перевести час в будь-який із існуючих часових поясів, тобто взаємно зв'язати всі ці три завдання. Результат виконання цієї задачі ми можемо переглянути запустивши на виконання програму.
Список використаної літератури.
Том Сван “Освоение Borland Delphi”. 1,2 том. “Діалектика” Київ 1996.
Намир К. Шаммас “Основы Object Pascal и объектно ориентированого програмирования”. “Діалектика” Київ 1996.
Тимотти С. Монк, Стивен Поттс «Borland Delphi в примерах» . Мінськ 1996г.
Фейсон Т. « Объектно-ориентированное программирование на Borland Delphi». Київ, «Діалектика»,1996.
5. Григоренко Я.М., Панкратова Н. Д. “Обчислювальн методи в задачах прикладно математики”: Навч. посбник.-К.:Либдь,1995.-280с.
6. “Численные методы в инженерных исследованиях” / В. Е. Краскевич, К. Х. Зеленский, В. И. Гречко.-К.: Вища шк.,1986.-263 с.
7. Перминов О. Н. “Программирование на языке Паскаль”.- М.: Радио и связь,1988.-244 с.: ил.
8. Електронний довідник „Поради по Delphi від Валентина Озерова”
9. Інтернет ресурси :
http://www.vesna.org.ua
http://www.jeep.avtograd.ru/Converters/Length_converter.htm
http://onebit.narod.ru/metrix.htm
http://decoder.ru
Додатки
Вигляд закладки „Час у різних країнах”
Вигляд закладки „Одиниці вимірювання”
Вигляд закладки „Системи числення”
Лістинг програми
program Metrix;
uses
Forms,
Main in 'Main.pas' {MainForm},
Bases in 'Bases.pas',
UkrRecog in 'UkrRecog.pas';
{$R *.res}
begin
Application.Initialize;
Application.Title := 'Довідник : одиниці вимірювання, с-ма числення, час у різних країнах.';
Application.CreateForm(TMainForm, MainForm);
Application.Run;
end.
Програма складається з 3-х модулів :
Main – Знаходиться опис головної форми і її методів включаючи основні алгоритми.
Bases – в цьому модулі описана процедура переводу систем числення.
UkrRecog – тут запрограмована функція переводу цілих чисел в словесний вигляд.
1) unit Main;
interface
uses
Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, Forms,
Dialogs, StdCtrls, ComCtrls, ExtCtrls, Registry, Menus, UkrRecog, Bases,
Spin, IniFiles, Buttons ;
type
TMainForm = class(TForm)
PageControl: TPageControl;
TabSheet1: TTabSheet;
TabSheet2: TTabSheet;
TabSheet3: TTabSheet;
ComboGMT: TComboBox;
Label1: TLabel;
CurTime: TLabel;
TimeTimer: TTimer;
Label2: TLabel;
PopupMenu1: TPopupMenu;
N1: TMenuItem;
N2: TMenuItem;
Label3: TLabel;
FindedTime: TLabel;
Edit1: TEdit;
Edit2: TEdit;
Base1: TSpinEdit;
Base2: TSpinEdit;
Animate1: TAnimate;
StatusBar1: TStatusBar;
RadioGroup: TRadioGroup;
Panel: TPanel;
MEdit: TEdit;
MButton: TSpeedButton;
MLabel: TLabel;
Label4: TLabel;
Label_: TLabel;
Label6: TLabel;
Label7: TLabel;
Label_2: TLabel;
Label_1: TLabel;
procedure TimeTimerTimer(Sender: TObject);
procedure FormCreate(Sender: TObject);
procedure N1Click(Sender: TObject);
procedure N2Click(Sender: TObject);
procedure Edit1Change(Sender: TObject);
procedure FormClose(Sender: TObject; var Action: TCloseAction);
procedure RadioGroupClick(Sender: TObject);
procedure MButtonClick(Sender: TObject);
private
F : TIniFile;
Edits : array of TEdit;
procedure InitMetrix;
procedure LoadSetings;
procedure SaveSetings;
{ Private declarations }
public
{ Public declarations }
end;
const
SetingsFile='Metrix.ini'; // файл опцій програми
IniFile='Metrix.inf'; // файл параметрів переводу систем числення
GMTFile= 'GMTs.inf' ; // файл з інформацією про часові зони
FormatString = 'Число в %Sковій системі числення';
var
MainForm: TMainForm;
implementation
{$R *.dfm}
procedure TMainForm.FormCreate(Sender: TObject);
begin
InitMetrix;
ComboGMT.Items.Clear;
ComboGMT.Items.LoadFromFile(ExtractFilePath(Application.ExeName)+ GMTFile);
ComboGMT.ItemIndex:=1;
Edit1Change(Sender);
LoadSetings;
end;
// Ініціалізація, завантаження параметрів
procedure TMainForm.InitMetrix;
begin
try
F := TIniFile.Create(ExtractFilePath(Application.ExeName)+IniFile);
except
on Exception do Close;
end;
f.ReadSections( RadioGroup.Items );
RadioGroup.Items.Delete(0);
RadioGroup.ItemIndex:=0;
end;
// Завантаження заголовків одиниць вимірювання в RadioGroup.
procedure TMainForm.TimeTimerTimer(Sender: TObject);
var Finded : TDateTime;
begin
CurTime.Caption:=TimeToStr(Now);
try
if ComboGMT.Text[5]='+' then
Finded:= Now + StrToTime(copy(ComboGMT.Text,6,5)) - StrToTime('02:00')
else
Finded:= Now - StrToTime(copy(ComboGMT.Text,6,5)) - StrToTime('02:00');
FindedTime.Caption:=TimeToStr(Finded);
except
end;
end;
// Порахунок і відображення часу
procedure TMainForm.N1Click(Sender: TObject);
var
reg : TRegistry;
ts : TStrings;
i : integer;
s : string[150];
begin
TimeTimer.Enabled := False;
ComboGMT.Items.Clear;
reg := TRegistry.Create;
reg.RootKey := HKEY_LOCAL_MACHINE;
reg.OpenKey( 'SOFTWARE\Microsoft\Windows NT\CurrentVersion\Time Zones', false);
if reg.HasSubKeys then begin
ts := TStringList.Create;
reg.GetKeyNames(ts);
reg.CloseKey;
for i := 0 to ts.Count -1 do begin
reg.OpenKey('SOFTWARE\Microsoft\Windows NT\CurrentVersion\Time Zones\' + ts.Strings[i], false);
s:= reg.ReadString('Display')+' ('+reg.ReadString('Std');
s:=Copy(s,0,length(s)-7);
ComboGMT.Items.Add(s+')');
reg.CloseKey;
end;
ts.Free;
ComboGMT.ItemIndex:=1;
ComboGMT.Items.SaveToFile(ExtractFilePath(Application.ExeName)+ 'GMTs.inf');
TimeTimer.Enabled := True;
end else
reg.CloseKey;
reg.free; end;
procedure TMainForm.N2Click(Sender: TObject);
begin
ComboGMT.Items.Clear;
ComboGMT.Items.LoadFromFile(ExtractFilePath(Application.ExeName)+ 'GMTs_default.inf');
ComboGMT.Items.SaveToFile(ExtractFilePath(Application.ExeName)+ 'GMTs.inf');
end;
// виклик контекстного меню – поновлення інформації про часові пояси
procedure TMainForm.Edit1Change(Sender: TObject);
Var
NumStr : String;
Radix : LongInt;
ResultStr : String;
NewRadix : LongInt;
begin
try
NumStr := Edit1.Text;
Radix := Base1.Value;
NewRadix:= Base2.Value;
RadixStr(NumStr,Radix,NewRadix,ResultStr);
Edit2.Text := Copy( ResultStr,0,length(ResultStr));
Label_1.Caption:=Format(FormatString, [UkrRecognizeAmount(Base1.Value)]);
Label_2.Caption:=Format(FormatString, [UkrRecognizeAmount(Base2.Value)]);
except end;
//Beep;
end;
// викликається на зміну числа або основи для переводу
procedure TMainForm.FormClose(Sender: TObject; var Action: TCloseAction);
begin
try
F.Free;
except end;
SaveSetings;
end;
// при виході закриває файли і зберігає установки
procedure TMainForm.RadioGroupClick(Sender: TObject);
var MItems : TStrings; // Назви величин
i, t : integer;
begin
MItems := TStringList.Create;
Panel.Free; // знищення попередньої панелі
Panel := TPanel.Create(TabSheet1);// і створення нової
Panel.Parent := TabSheet1;
Panel.Align := alClient;
Panel.Caption:='';
Panel.BevelInner := bvRaised;
Panel.BevelOuter :=bvLowered;
try
F.ReadSection(RadioGroup.Items[RadioGroup.ItemIndex], MItems);
t:= round((210-MItems.Count*20)/2); // центрування
SetLength(Edits, MItems.Count); // зміна розміру масиву Edits for i := 0 to MItems.Count-1 do
begin
Mlabel := TLabel.Create(Panel);
Mlabel.Parent := Panel;
Mlabel.Left:=10;
Mlabel.Top := i*20+t+1;
Mlabel.Caption := MItems[i]; // відображення назв величин
MLabel.Hint:=MItems[i];
MEdit := TEdit.Create(Panel);
MEdit.Parent := Panel;
MEdit.Left := 140;
MEdit.Top := i*20+t;
MEdit.Height:=18;
MEdit.Width :=100;
MEdit.Hint:=MItems[i]; // створення Edits для редагування значень
Edits[i]:=MEdit;
MButton := TSpeedButton.Create(Panel);
MButton.Parent := Panel;
MButton.Left := 243;
MButton.Top := i*20+t;
MButton.Height:= 20;
MButton.Width := 85;
MButton.Caption:='Перерахунок'; // створення кнопок
MButton.Flat := True;
MButton.Hint:=MItems[i];
MButton.OnClick := MButtonClick;
end;
finally
MItems.Free;
end;
StatusBar1.SimpleText:= RadioGroup.Items[RadioGroup.ItemIndex];
end;
// знищує попередню панель і створює нову відповідно до вибраного пункту
procedure TMainForm.MButtonClick(Sender: TObject);
// Реакція на кнопку „Перерахунок”
var i, j : integer;
val, Y, X, Etalon : Extended;
begin
val:=1;
for i := 0 to High(Edits) do
begin
if Edits[i].Hint=( Sender as TSpeedButton).Hint then
begin
try // знайдено Edits[i] до якого викликано процедуру
if Edits[i].Text<>'' then
val := StrToFloat(Edits[i].Text)
else begin Edits[i].Text:='1'; val:=1; end;
Break;
except
on EConvertError do ShowMessage('Невірний формат числа');
end; // try
end; //if
end; //for
X := F.ReadFloat(RadioGroup.Items[RadioGroup.ItemIndex],
( Sender as TSpeedButton).Hint, 1.0) ;
Etalon := val * X;
// Взяття введеного значення і приведення до „еталону”
for i := 0 to High(Edits) do
begin
if Edits[i].Hint<>( Sender as TSpeedButton).Hint then
begin
Y := Etalon / F.ReadFloat(RadioGroup.Items[RadioGroup.ItemIndex],
Edits[i].Hint , 1.0) ;
// знаходження вихідної величини і подальше її форматування
Edits[i].Text:=FloatToStr(Y);
if (pos(',', Edits[i].Text)>0) and (pos('E', Edits[i].Text)=0) then begin
for j:= pos(',', Edits[i].Text)+1 to Length(Edits[i].Text) do
if (Edits[i].Text[j]<>'0') then break;
Edits[i].Text:=copy( Edits[i].Text,0,j-1 + 5);
// число значущих цифр після коми
end;
end; //if
end; //for
Beep; // звук
end;
// перерахунок величин
procedure TMainForm.LoadSetings;
var Setings : TIniFile;
begin
Setings := TiniFile.Create(ExtractFilePath(Application.ExeName)+SetingsFile);
try
MainForm.Left:= Setings.ReadInteger('Window Setings', 'Left', MainForm.Left);
MainForm.Top := Setings.ReadInteger('Window Setings', 'Top', MainForm.Top);
PageControl.ActivePageIndex:= Setings.ReadInteger('Setings', 'ActivePage', PageControl.ActivePageIndex);
RadioGroup.ItemIndex:= Setings.ReadInteger('Metrix Setings', 'Metix_Index', RadioGroup.ItemIndex);
ComboGMT.ItemIndex:= Setings.ReadInteger('Time Setings', 'GMT_Index', ComboGMT.ItemIndex);
Base1.Value:= Setings.ReadInteger('Base Setings', 'Base1', Base1.Value);
Base2.Value:= Setings.ReadInteger('Base Setings', 'Base2', Base2.Value);
finally
Setings.Free;
end;
end;
// завантаження параметрів з файлу
procedure TMainForm.SaveSetings;
var Setings : TIniFile;
begin
Setings := TiniFile.Create(ExtractFilePath(Application.ExeName)+SetingsFile);
try
Setings.WriteInteger('Window Setings', 'Left', MainForm.Left);
Setings.WriteInteger('Window Setings', 'Top', MainForm.Top);
Setings.WriteInteger('Setings', 'ActivePage', PageControl.ActivePageIndex);
Setings.WriteInteger('Metrix Setings', 'Metix_Index', RadioGroup.ItemIndex);
Setings.WriteInteger('Time Setings', 'GMT_Index', ComboGMT.ItemIndex);
Setings.WriteInteger('Base Setings', 'Base1', Base1.Value);
Setings.WriteInteger('Base Setings', 'Base2', Base2.Value);
Setings.UpdateFile;
finally
Setings.Free;
end;
end;
// збереженняння параметрів до файлу
end.
2) unit Bases;
interface
// переведення числа з однією основою до іншої
procedure RadixStr(NumStr : String;
Radix : LongInt;
NewRadix : LongInt;
var
ResultStr : String);
implementation
uses SysUtils;
procedure RadixStr(NumStr : String; // введене число
Radix : LongInt; // основа введеного числа
NewRadix : LongInt; // основа шуканого числа
var
ResultStr : String);// шукане число
var
RadixChar : String;
v : Int64; //111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111
i : LongInt;
p : Int64;
begin
if ((Abs(Radix) < 2) or (Abs(Radix) > 36)) then Exit;
if ((Abs(NewRadix) < 2) or (Abs(NewRadix) > 36)) then Exit;
RadixChar:='0123456789ABCDEFGHIJKLMNOPQRSTUVWXYZ';
ResultStr:= Copy( NumStr, 0, Length(NumStr));
v := 0;
UpperCase(ResultStr); // перевірка та задання початкових параметрів
for i := 1 to (Length(ResultStr)) do
begin
p := Pos(ResultStr[i] , RadixChar) - 1;
if ((p < 0) or (p >= Abs(Radix))) then begin
Exit; // Перевірка правильності вводу
end;
v := v * Abs(Radix) + p; // підрахунок числа в десятковому форматі
if (v < 0 ) then begin
ResultStr:= 'Помилка вводу значення перевищує 64^2 = '+IntToStr(High(Int64))+'(10)';
exit;
end;
end;
if v = 0 then begin
ResultStr := '0';
exit;
end else begin
i:=1;
repeat
SetLength(ResultStr,i);
ResultStr[i] := RadixChar[(v mod NewRadix)+1];
v := v div NewRadix;
Inc(i) // формування стрічки-числа з вихідною основою
until v = 0;
SetLength(ResultStr,i-1);
p := Length(ResultStr);
RadixChar:=Copy(ResultStr,0,p);
for i := 1 to p do ResultStr[i]:= RadixChar[p-i+1];
// обернення стрічки
end;
end;
end.
3) unit UkrRecog;
{by Andrew Tkachenko, [email protected], Ukraine}
// Перевід цілого числа в словесну форму
interface
Const
UkrMonthString : array[1..12] of string[9] = (
'січня', 'лютого', 'березня', 'квiтня', 'травня',
'червня', 'липня', 'серпня', 'вересня', 'жовтня',
'листопада','грудня');
Function UkrRecognizeAmount(Amount:real):string;
implementation
Uses Sysutils;
Function UkrRecognizeAmount(Amount:real):string;
{Распознается число <= 999 999 999 999.99*}
const suffBL:string=' ';
suffDCT:string='дцять';
suffNA:string='надцять ';
suffDCM:string='десят';
suffMZ:string='ь';
sot:string='сот';
st:string='ст';
aa:string='а';
ee:string='и'; {e}
ii:string='і'; {и}
oo:string='о';
ov:string='ів';{ов}
C2:string='дв';
C3:string='тpи';
C4:string='чотир';
C5:string='п''ят';
C6:string='шіст';
C7:string='сім';
C8:string='вісім';
C9:string='дев''ят';
var
i:byte;
sAmount,sdInt,sdDec:string;
IsMln,IsTha{,IsDcm},IsRange1019:boolean;
currNum,endMlx,sResult:string;
begin
if (amount<0)or(amount>999999999999.99) then
begin
Result:='<<<< Помилка в діапазоні >>>>';
Exit;
end;
if amount=0 then
begin
Result:='Нуль';
Exit;
end;
STR(Amount:16:2,sAmount);
sdInt:=Copy(sAmount,1,13);
sdDec:=Copy(sAmount,15,2);
IsMln:=false;
IsTha:=false;
IsRange1019:=false;
sResult:='';
for i:=1 to 13 do
begin
currNum:=Copy(sdInt,i,1);
if currNum<>suffBL then
begin
case i of
5,6, 7:if currNum<>'0' then IsMln:=true;
8,9,10:if currNum<>'0' then IsTha:=true;
end;
if i IN [2,5,8,11] then {сотні}
begin
if currNum='1' then sResult:=sResult+st+oo+suffBL;
if currNum='2' then sResult:=sResult+C2+ii+st+ii+suffBL;
if currNum='3' then sResult:=sResult+C3+st+aa+suffBL;
if currNum='4' then sResult:=sResult+C4+ee+st+aa+suffBL;
if currNum='5' then sResult:=sResult+C5+sot+suffBL;
if currNum='6' then sResult:=sResult+C6+sot+suffBL;
if currNum='7' then sResult:=sResult+C7+sot+suffBL;
if currNum='8' then sResult:=sResult+C8+sot+suffBL;
if currNum='9' then sResult:=sResult+C9+sot+suffBL;
end;
if i IN [3,6,9,12] then{десятки}
begin
if currNum='1' then IsRange1019:=true;
if currNum='2' then sResult:=sResult+C2+aa+suffDCT+suffBL;
if currNum='3' then sResult:=sResult+C3+suffDCT+suffBL;
if currNum='4' then sResult:=sResult+'соpок ';
if currNum='5' then
sResult:=sResult+C5+suffMZ+suffDCM+suffBL;
if currNum='6' then
sResult:=sResult+C6+suffMZ+suffDCM+suffBL;
if currNum='7' then
sResult:=sResult+C7+suffMZ+suffDCM+suffBL;
if currNum='8' then
sResult:=sResult+C8+suffMZ+suffDCM+suffBL;
if currNum='9' then
sResult:=sResult+'дев''ян'+oo+st+oo+suffBL;
end;
if i in [4,7,10,13] then {одиниці}
begin
if (currNum='0') then
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffDCM+suffMZ+suffBL;
if (currNum='1') then
begin
if (i=13)and(not IsRange1019) then sResult:=sResult+'один '
else begin
if (i=10)and(IsRange1019) then sResult:=sResult+'оди'
else
if (i=10)and(not IsRange1019) then sResult:=sResult+'один '
else
sResult:=sResult+'один'{ин};
if IsRange1019 and (i=13) then
sResult:=sResult+'адцять'+suffBL
else
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffBL;
end;
end;
if (currNum='2') then
begin
sResult:=sResult+C2;
if (i=10)and(IsRange1019=False) then sResult:=sResult+ii
else
if (i=10)or(IsRange1019) then sResult:=sResult+aa
else sResult:=sResult+{aa}ii;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffBL;
end;
if (currNum='3') then
begin
sResult:=sResult+C3;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffBL;
end;
if (currNum='4') then
begin
sResult:=sResult+C4;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+ee+suffBL;
end;
if (currNum='5') then
begin
sResult:=sResult+C5;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffMZ+suffBL;
end;
if (currNum='6') then
begin
sResult:=sResult+C6;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffMZ+suffBL;
end;
if (currNum='7') then
begin
sResult:=sResult+C7;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffBL;
end;
if (currNum='8') then
begin
sResult:=sResult+C8;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffBL;
end;
if (currNum='9') then
begin
sResult:=sResult+C9;
if IsRange1019 then sResult:=sResult+suffNA
else sResult:=sResult+suffMZ+suffBL;
end;
end;
endMlx:='';
case i of
4:begin
if IsRange1019 then endMlx:=ov+suffBL else
if currNum='1' then endMlx:=suffBL else
if (currNum='2')or(currNum='3')or(currNum='4') then
endMlx:=aa+suffBL else endMlx:=ov+suffBL;
sResult:=sResult+'мiльярд'+endMlx;
end;
7:if IsMln then
begin
if IsRange1019 then endMlx:=ov+suffBL else
if currNum='1' then endMlx:=suffBL else
if (currNum='2')or(currNum='3')or(currNum='4') then
endMlx:=aa+suffBL else endMlx:=ov+suffBL;
sResult:=sResult+'мiльйон'+endMlx;
end;
10:if IsTha then
begin
if IsRange1019 then endMlx:=suffBL else
if currNum='1' then endMlx:=aa+suffBL else
if (currNum='2')or(currNum='3')or(currNum='4') then
endMlx:=ii+suffBL else endMlx:=suffBL;
sResult:=sResult+'тисяч'+endMlx;
end;
end;{case}
if i IN [4,7,10,13] then IsRange1019:=false;
end;{IF}
end;{FOR}
Result:= copy(sResult,0,length(sResult)-1);
if Result[length(Result)]='ь' then SetLength(Result, length(Result)-1);
end;
end.
1
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/himichni-boyovi-otruyni-rechovini-.html
|
Хімічні бойові отруйні речовини 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/238/23f7e960d983f7412c13ac0aa18e80a6.docx
|
files/23f7e960d983f7412c13ac0aa18e80a6.docx
|
Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”
ХІМІЧНІ БОЙОВІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ
Реферат з курсу
“Безпека життєдіяльності”
студента 2 курсу ДКТ
Підгорного Свєтослава
Київ - 1997
Хімічна зброя це отруйні речовини та засоби їх застосування на полі бою. Основою уражаючої дії хімічної зброї є отруйні речовини.
Отруйні речовини (ОР) це хімічні сполуки, які застосовують для того, щоб завдати шкоди незахищеній живій силі або зменшити її боєздатність. За своїми поражаючими властивостями ОР відрізняються від інших бойових засобів: вони здатні проникати з повітрям у різні споруди, в танки та іншу бойову техніку та уражати людей, що перебувають в них; вони можуть зберігати свою уражаючу дію в повітрі, на місцевості та в різних об’єктах протягом тривалого часу; розповсюджуючись у великих об’ємах повітря та на великі площі, вони уражають всіх людей, що знаходяться у сфері їх діяльності без засобів захисту; пари ОР можуть розповсюджуватись за вітром на великі відстані від районів безпосереднього використання хімічної зброї.
Хімічні боєприпаси розрізняють за такими характеристиками:
стійкості використовуваної ОР
характеру фізіологічної дії ОР на організм людини
засобам та способам використання
тактичному призначенню
швидкості дії
Стійкість
В залежності від того, протягом якого часу піля використання ОР можуть зберігати свою поражаючу дію, вони умовно поділяються на:
стійкі
нестійкі
Стійкість отруйних речовин залежить від фізичних та хімічних властивостей, способів застосування, метеорологічних умов та характеру місцевості, на котрій ці речовини застосовуються.
Стійкі ОР зберігають свою уражаючу дію від декількох годин до декількох діб і навіть тижнів. Вони випарюються дуже повільно і мало змінюються під дією повітря чи води.
Нестійкі ОР зберігають уражаючу дію на відкритій місцевості кілька хвилин, а в лісах, спорудах - десятки хвилин.
Фізіологічна дія
За характером дії на організм людини отруйні речовини поділяються на п’ять груп:
нервово-паралітичної дії
шкіряно-наривної дії
загальноотруйні
задушливі
психохімічної дії
а) ОР нервово-паралітичної дії викликають ураження центральної нервової системи. Основна мета застосування таких ОР - швидке та масове враження людей з великою кількістю смертних випадків.
б) ОР шкірянo-наривної дії завдають шкоди головним чином через шкіряні покрови, а при використанні їх у вигляді аерозолей або пари - також і через органи дихання.
в) ОР загальноотруйної дії уражають через органи дихання і викликають припинення окислювальних процесів в тканинах організму.
г) задушливі ОР найбільше уражають легені.
д) ОР психохімічної дії зявилися зовсім недавно. Ці отруйні речовини, впливаючи на центральну нервову систему, здатні тимчасово порушити нормальну психічну діяльність людини або викликати такі психічні недоліки, як тимчасова сліпота, глухота, відчуття страху, обмеження рухових функцій деяких органів. Одною з особливостей цих речовин є те, що для смертельного ураження дози мають бути в 1000 разів більше, ніж для тимчасових ефектів.
Засоби та способи застосування ОР
Основні задачі застосування отруйних речовин:
уразити живу силу, аби знищити її чи тимчасово вивести з ладу, для цього використовують ОР нервово-паралітичної дії;
пригнітити живу силу, аби тимчасово зменьшити її боєздатність; це досягається використанням ОР шкіряно-наривної та нервово-паралітичної дії;
знесилити противника на значний проміжок часу завдяки використанню стійких ОР;
забруднити місцевість, аби змусити противника залишити позиції або утруднити його пересування по певній території.
Для виконання цих задач можуть бути використані:
- ракети
- авіація
- артилерія
- хімічні фугаси.
Характеристика основних отруйних речовин
До ОР належать такі хімічні сполуки:
зарін
зоман
V-гази
іпріт
синільна кислота
фосген
диметиламід лізергінової кислоти
а) Зарін - це рідина без кольору та запаху, яка належить до класу нервово-паралітичних отруйних речовин. Зарін заражує повітря парами та газами, тобто є нестійкою ОР. Проте іноді він може використовуватися в рідинно-краплинному вигляді для зараження техніки та місцевості. У такому випадку стійкість заріну може бути: влітку - декілька годин, взимку - декілька діб.
Зарін завдає шкоди через органи дихання, шлунково-кишкову систему, може діяти й через шкіру, не викликаючи при цьому її ураження. Степінь ураження заріном залежить від його концентрації в повітрі та часу перебування в зараженій атмосфері.
У наслідок дії заріну у потерпілого виникають слюнотечія, сильне потовиділення, запаморочення, втрата свідомості, параліч і, як результат отруєння, смерть.
б) Зоман - рідина без кольору та запаху, належить до класу нервово-паралітичних ОР. За своїми властивостями дуже схожа на зарін. Стійкість зоману дещо вища ніж у заріну, на організм людини він діє майже в 10 разів сильніше.
в) V-гази - це малолітучі рідини з дуже високою температурою кипіння, тому їх стійкість набагато більша, ніж стійкість заріну. Так само як зарін і зоман, вони належать до класу нервово-паралітичних ОР.
V-гази в 100 - 1000 разів токсичніше за інші ОР нервово-паралітичної дії. Вони характеризуються високою активністю при дії через шкіряні покрови, особливо в рідинно-краплинному стані: навіть маленька краплинка V-газу, яка потрапила на шкіру людини викликає смерть.
г) Іпріт - темно-бура масляниста рідина з характерним запахом, що нагадує запах часника чи гірчиці. Належить до класу шкіряно-наривних ОР.
З заражених ділянок іпріт випарюється повільно: його стійкість на місцевості влітку сягає 14 діб, взимку - місяці і більше.
Іпріт діє на організм по-різному: у рідинно-краплинному й пароподібному вигляді він уражає шкіру та очі, у пароподібному - дихальні шляхи та легені, якщо ж він потрапляє з їжою та водою, то йде ураження травної системи. Дія іпріту проявляється не відразу, а через деякий час, який називається періодом прихованоої дії.
Краплі іпріту, що потрапили на шкіру швидко всмоктуються, а через 4 - 8 годин замість них з’являються сверблячі червоні плями. На кінець першої доби утворюються маленькі пухірці, які потім зливаються поодинокі великі пухирі, заповнені янтарно-жовтою рідиною, яка з часом мутнішає. Цей процес супроводжується підвищенням температури. Через 2 - 3 доби пухирі прориваються, виникають виказки, які довгий час не загоюються. Якщо у виразку потрапить інфекція, строк загоєння може становити 5 - 6 місяців.
Органи зору уражаються пароподібним іпрітом навіть при найменших його концентраціях і терміні дії 10 хвилин. Період прихованої дії триває від 2 до 6 годин, потім з’являються ознаки ураження: відчуття піску в очах, боязнь світла, сльозотечія. Захворювання триває 10 - 15 днів, після чого настає одужання.
Ураження органів тралення можливе при вживанні отруєної іпріпом їжі. У найгірших випадках отруєння після періоду прихованої дії (30 - 60 хвилин) проявляються ознаки ураження: біль під грудьми, нудота, рвота, загальна слабкість, головний біль. Надалі процес прогресує: спостерігаються паралічі, різка слабкість, виснаженість. Через 3 - 12 діб можливі смертельні випадкі через повне знесилля та виснаженість.
д) Синільна кислота - рідина без кольору з запахом, що нагадує запах гіркого міндалю. Синільна кислота швидко випаровується і діє лише в пароподібному стані. Належить до ОР загальноотруйної дії.
Характерними ознаками ураження синільною кислотою є: металевий присмак у роті, подразнення горла, запаморочення, слабкість, нудота. Потім нестерпна віддишка, уповільнюється пульс, отруєний втачає свідомість, настають різкі судоми. Судоми спостерігаються недовго, на зміну їм приходить повне розслаблення м’язів, спад температури, пригнічення дихання з наступним його припиненням. Серцева діяльність після зупинки дихання продовжується ще протягом 3 - 7 хвилин.
е) Фосген - легколітуча рідина без кольору з запахом прілого сіна або гнилих яблук. На організм діє в пароподібному стані. Належить до класу ОР задушливої дії.
Фосген має період прихованої дії 4 - 6 годин; його тривальсть залежить від концентрації фосгену в повітрі, часу перебування в зараженій атмосфері, стану людини, охолодження організму.
Вдихаючи фосген, людина відчуває солодкуватий неприємний смак у роті, потім з’являється кашель, запаморочення та загальна слабкість. Після виходу з зараженого повітря ознаки отруєння швидко проходять. Але через 4 - 6 годин у отруєного настає різке погіршення: губи, щоки, ніс синіють; з’являється загальна слабкість, головний біль, часте дихання, сильно виражена віддишка, нестерпний кашель з виділенням рідкої, рожевого колбору мокроти, що вказує на розвиток набряку легень. Процес отруєння фосгеном досягає кульмінаціонної фази протагом 2 - 3 діб. При сприятливому перебігу хвороби в ураженого поступово почне покращуватись стан здоров’я, а в найгірших випадках - настає смерть.
д) Диметиламід лізергінової кислоти є отруйною речовиною психохімічної дії.
При попаданні в організм людини через 3 хвилини з’являється нудота та розширення зіниць а потім галюцінації слуху та зору, що тривають кілька годин.
Використана література:
В.В.Симоненко, А.И.Кротов “Гражданская оборона стран мира”
А.А.Горбацевич “Гражданская оборона”
В.Розанов “Безопасность жизнедеятельности”
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/arhitektura2.html
|
Архитектура
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/61db2c0fdda0dd296251e7501a75ae0c.docx
|
files/61db2c0fdda0dd296251e7501a75ae0c.docx
|
Содержание:
Глава 1: «Памятники архитектуры XVIII – первой половины XIX вв.»
Глава 2: «Памятники архитектуры конца XIX – начала XX вв.»
Глава 1: «Памятники архитектуры XVIII – первой половины XIX вв.»
С середины XVIII в. началось заселение лесостепного пространства Прииртышья. Пионеры заселения Сибири, выходцы из северо-восточных уездов Руси, перенесли в Сибирь свой плотницкий опыт, умение использовать лес в качестве основного строительного материала. Первоначально переселенцы рубили небольшие избушки. С устройством хозяйства ставили избы, пятистенки или дома из двух изб с ходом через сени. Позже такие дома стали рубить в одной связи (трехкамерные жилища) и класть печи с дымоходами. В ряде сел Большереченского, Горьковского, Муромцевского, Колосовского, Крутинского районов еще сохранились дома постройки конца XVIII – начала XIX вв. Это памятники деревянного зодчества.
Представление о жилищах сибиряков дает рисунок города Тары, исполненный в 1734 году. На нем преобладают однокамерные жилища, избы. Из 60 строений, контуры которых четко обозначены, лишь пять домов двухкамерные. Большинство строений показаны высокими, пристроенные сени – ниже уровня волоковых окон. Очевидно, избы стояли на подклетях, о чем сообщается и в описаниях. На рисунке Тары лишь на воеводском доме показаны три дымовые трубы. На остальных домах и избах труб не показано, но на всех обозначены по одному или по два волоковых окна под крышей с вырубом в 1 – 2 ряда. Курные избы преобладали в деревнях.
С середины XVIII в. в Таре, а затем и в новой Омской крепости развивается кирпичное производство и начинается возведение каменных строений.
В 1755 году начато строительство Спасской церкви в Таре.
Сибирские церкви не отличались большим разнообразием. Немногие группы строителей, как правило, переходя от объекта к объекту, переносили в очередную стройку черты предыдущей. Но, творчески используя традиции, они в каждое здание вносили новые элементы. Возведенная в Таре тобольскими мастерами Спасская церковь по многим деталям повторяет Михайлоархангельскую, Крестовоздвиженскую и другие тобольские церкви, но вместе с тем в ее оформлении есть оригинальные мотивы.
Спасская церковь - единственный в Омском Прииртышье яркий образец сибирского барокко. Как многие храмы Тобольска и Тюмени, она имеет трехчастную «трапезную» схему композиции кораблем, состоящую из здания основного храма, трапезной и притвора, на котором возведена колокольня. Пропорции основных частей строго выдержаны, трапезная немного уже храма и еще уже четырехгранник притвора, на который поставлен трехъярусный восьмерик колокольни. Здание двухэтажное. Первые этаж, который служил зимней церковью, заканчивается сводчатым потолком. Основной объем церкви составляет кубический четырехугольник двухсветного второго этажа, являвшегося летней церковью. С восточной стороны к храму примыкает алтарь, заканчивающийся полукруглой абсидой с небольшой главкой на уровне окон второго яруса основного объема. Широкие арочные проемы соединяют первый и второй этажи с алтарем и трапезной. Очень выразительный контраст низкого полутемного первого этажа из светлого пространства летней церкви, венчающей сводчатый потолок. Как и в тобольских церквях, купольное завершение Спасской церкви покоится непосредственно на четверике основного объема. Но тарская церковь не имеет фигурных фронтонов, украшающих тобольские и тюменские церкви.
Характерный признак архитектуры сибирского барокко – контрастно убывающие храмовые венчания. Купол тарской церкви увенчан восьмигранной вытянутой главой с луковичным завершением. На четырехграннике притвора – трехъярусный восьмерик колокольни с широкими проемами звонницы с вытянутыми главой и шпилевым завершением.
Особую художественную архитектурную ценность Спасской церкви придает красочное украшение стен наличника с напряженными дуговыми фронтонами. Наличники выложены лекальным кирпичом, что присуще стилю барокко. Они оформлены в виде профильных козырьков на колонках, перехваченных «дыньками», в чем угадываются черты древнерусского членения надоконных козырьков. Орнаментированы кирпичными выступами и стены.
В церковных архивах год окончания строительства Спасской церкви указывается 1776. В этих же архивах начало службы помечено 1760 годом. Вероятно, первый этаж был закончен и в нем начали службу. Окончание же колокольни, штукатурку и роспись иконостаса могли завершить в 1776 году. И средства собираемые с прихожан, не позволяли весть интенсивные работы.
Спасская церковь Тары – капитальное сооружение. Она сложена из большемерного кирпича на известковом растворе. Толщина стен первого этажа 165 см, второго – 133 см. Общая высота более 40 метров. Церковь простояла более 220 лет. Ее кладка и штукатурка хорошо сохранились. Лишь в последние десятилетия нанесен некоторый урон внешнему оформлению здания.
Кроме Спасской, в Таре были построены: в 1776 году Богородская, в 1783 – Николаевская, в 1789 – Тихвинская, в 1792 – Успенская и в 1831 – Парасковеевская. Лицо городов в XVIII – XIX вв. определяла культовая архитектура. Высокие и нарядные церковные здания украшали города. В Таре на высоком увале и берегу Аркарки стояло четыре церкви.
Первым каменным строением Омска стало здание крепостного Воскресенского собора. По проекту, составленному в 1764 году И. Малмом, собор в новой крепости должен был разместиться вдоль улицы, идущей от Тарских ворот к центральному плацу, т.е. с севера на юг. Присланный из Тобольска на строительство собора как «знающий в архитектуре каменного строительства» Иван Черепанов обнаружил не правильность в постановке собора на плане крепости. Собор алтарем обращался на юг, а не на восток, как этого требовали церковные правила. Ошибку исправили. Из-под Семипалатинска был доставлен камень для фундамента и заложено основание здания. После этого работу продолжал Козьма Черепанов «столько же в каменном строении знающий, как и его брат».
В оформлении Воскресенского собора уже нет излишеств барокко, заметны черты более строгого стиля.
В отличие от Спасской церкви Воскресенский собор не имел аналогов с тобольскими постройками и являлся оригинальным строением. Его основной корпус составлял единое целое с трапезной и более напоминал здание гражданской архитектуры. Толщина стен – 165 см. Собор стал главным сооружением крепости. Высокий с двумя ярусами окон центральный объем, завершенный обитыми белой жестью пятью главами и трехъярусной колокольней с шатром доминировал над окружающей местностью. Архангелы на куполе были изображены в казацких папахах. В центральной фигуре угадывались черты легендарного атамана Ермака. Воскресенский собор до наших дней не сохранился.
Существовавшая в старой крепости деревянная церковь Сергия Радонежского после возведения Воскресенского собора была разобрана и перевезена в село Горнокулачинское. Позднее на месте Спасских ворот старой крепости была поставлена Ильинская церковь, простоявшая до середины тридцатых годов нашего столетия.
В 1792 году на восточной стороне крепостного плаца возле генералитетского дома была построена каменная лютеранская кирха, сохранившаяся до наших дней. Это – одноэтажное здание, с восточной стороны к нему пристроена полукруглая абсида алтаря. На главном фасаде – небольшой выступ, завершающийся треугольным фронтоном, на котором укреплена чугунная плита с датой постройки здания. В первоначальном виде здание венчало по центру небольшая барочная восьмигранная башенка с остроконечным шпилем. В начале XX в ее перенесли на южную сторону здания, в последствии она была разобрана.
Примечателен декор памятника. Он выдержан в стиле барокко. Окна имеют простые прямоугольные сандрики и криволинейные обрамления. Углы здания округлены и раскрепованы пилястрами.
В Омске сохранился еще один памятник храмового строительства – казачья Никольская церковь, образец русского классицизма первой половины XIX в. Чертежи церкви были выполнены выдающимся русским архитектором В. П. Стасовым.
Строительство Никольской церкви началось в 1833 году и завершилось в 1840 году. Фасад притвора украшают полуколонны и разетки между ними. Южный и северный фасады основного храма прикрывают мощные порталы со строгими фронтонами над ними. Колонны портиков слегка сужаются кверху, что еще больше усиливает их монументальность.
В Никольской церкви хранилась главная святыня Сибирского казачьего войска – знамя Ермака. По легендам это знамя было изготовлено в вотчинах Строгановых и прислано Ермаку после победы над Кучумом.
С конца 18 века в Омске и в Таре начинается строительство каменных административных и жилых зданий. Более активное такое строительство продолжалось в первой половине 19 века. Многие здания, построенные в этот период, являются историческими и архитектурными памятниками. Старейшие из них – здание бывшей гауптвахты.
Строительство гауптвахты началось в 1781 году. К этому времени в архитектуре уже распространился классицизм, но в оформлении гауптвахты еще заметны черты барокко в надоконных карнизах. В стиле барокко построена и башенка, увенчивающая здание. В простоте и строгости составных частей здания гауптвахты, ее оформления уже заметны черты и нового стиля.
На фасадной стороне гауптвахты – небольшие выступы, в середине – фронтон. При первоначальном оформлении на уровне боковых выступов первый этаж прикрывался крытой галереей на шести колоннах. Позже галерея была разобрана, и фасад здания открылся для обозрения. Нижний этаж отделан рустовкой. Стены второго этажа – гладкие, прерываются четырьмя пилястрами в центральной части и надоконными барочными украшениями.
В 19 веке по краям северной стороны гауптвахты были сооружены два придела (пристройки). Еще две пристройки возведены уже в 20 веке.
В 30е годы четырехгранные со срезанными углами башенка с часами и чугунной плитой с датой постройки была снята. Башенки гауптвахты и кирхи в сочетании с колокольней Воскресенского собора создавали интересный высотный профиль крепостного плаца.
В 1799 году ансамбль крепостной площади был завершен последним зданием, получившим название комендантского дома. В середине 19 века комендантом Омской крепости был д’Граве. Во время каторги Ф. М. Достоевского д’Граве и его семья как могли облегчали учесть писателя, который часто бывал в доме д’Граве, его здесь принимали «как родного». Центральная часть здания, выходящая на восток, немного выдается, отделана пилястрами и имеет высокий фронтон с круглым отверстием в тимпане. По главному фасаду 10 окон, имеющих прямоугольное обрамление с высокими сандриками. Интересно решение оконных проемов, характерное для стен с метровой толщиной: откосы расширяются внутрь помещения и пропускают больше света. В целом здание не имеет определенной стилистической характеристики.
Единственный жилой дом постройки конца 18 века сохранился в Таре. Это – трехэтажный, каменный, крытый железом особняк купца Ивана Нерпина, который «построен изрядною архитектурою, как снаружи так изнутри убран шекатурною хорошею работаю». В оформлении особняка Нерпина нет излишеств. Первый этаж отделен горизонтальным пояском. Третий, сооруженный в виде мансарды, заканчивается сухариками, поддерживающими карниз, и невысоким фронтоном с лепным орнаментом на плоскости тимпана.
Архитектурным памятником являются сохранившиеся до наших дней Тобольские ворота Омской крепости. Они построены в конце 18 века и представляют собой две мощные продольные стены толщиной 1,2 метра, перекрытые кирпичным сводом. По бокам стены усилены массивными контрфорсами. Арки входа обрамлены по бокам спаренными пилястрами. Двойная карнизная тяга и ступенчатые парапеты завершают сооружение.
С превращением Омска в областной город, а затем в центр Заподно-Сибирского генерал-губернаторства, в нем оживилась строительство преимущественно административных зданий. Наиболее выдающиеся из них – здания кадетского корпуса, образец русского классицизма. После постройки в 1826 году в нем было размещено войсковое казачье училище. Здание строилось по «образцовому проекту», широко применяемому в тот период.
Двухэтажное, на высоком цоколе с шестиколонным ионическим портиком, являющимся главным пластическим акцентом строения, с узкими окнами, оформленными наличниками, - это здание привлекает внимание соразмерностью своих деталей и стилевой завершенностью. Широкий межэтажный профилированный карниз членит фасад здания, по краям которого колонны и полуколонны расположены небольшими выступами. В 80-е годы прошлого столетия к старинному зданию кадетского корпуса были пристроены учебные и спальные трехэтажные помещения, а в 1960 году – плавательный бассейн. Это несколько обеднило здание. Однако ценность памятника сохраняется.
В прошлом широкая парадная лестница в 60-х годах нашего века с расширением проезжей части улицы Ленина перестроена, сооружены боковые сходы, что еще более облагородило здание.
В 1833-1836 годах за северной линией эспланады на правобережье Оми было построено двухэтажное здание присутственных мест канцелярии главного управления Западной Сибири. В 60-е годы нашего столетия у здания надстроен третий этаж. Оформление фасадной части выдержано в едином стиле.
В 1840 году было разобрано деревянное помещение суконной фабрики, работавшей в Омске уже двадцать лет, и на его месте построено двухэтажное каменное здание, сохранившееся до наших дней. Это здание (проспект Маркса №9) – одно из первых производственных зданий в Сибири – является историко-архитектурным памятником.
В 1857 году на площади перед Никольской церковью построено трехэтажное здание войскового правления (ул. Короленко, 18).
Несколькими годами позже в крепости построено здание военного собрания (современный Дом офицеров). Двухэтажное здание со зрительным залом оформлено в стиле классицизма и имеет ценность как архитектурного, так и исторического памятника. В нем была провозглашена Советская власть на территории Западной Сибири.
В 1861 году в левобережной части города на площади между Никольской и Ильинской церквами было завершено строительство нового дома генерал-губернатора. Оно осуществлялось под руководством архитектора Вагнера и инженера Лазарева. Генерал-губернаторский дом в Омске стал называться дворцом. Это двухэтажное на высоком цоколе здание с высокой башней и флагштоком. Омску наряду с крупнейшими городами империи предоставлено право подъема флага и салюта в высокоторжественные дни. Здание выдержано в классическом стиле. Подсобные одноэтажные помещения симметрично ограждали двор.
В конце XVIII в. для сибирских городов было разработано три варианта фасадов кирпичных и деревянных двухэтажных домов с лавками на первом этаже. По этим проектам в Таре, а позже ив Омске возводились каменные, а более – первые этажи каменные, а вторые – деревянные, здания. В Таре сохранилось много домов постройки конца 18 – начала 19 века. Дома эти, как правило, украшены деревянной резьбой и представляют собой определенную ценность. 15 таких домов в Таре взяты на учет как памятники деревянного зодчества. В Омске слабее была развита торговля и было меньше богатых купцов. Лишь во второй половине 19 века здесь появляются богатые купеческие особняки. Некоторые из них сохранились и также взяты под охрану как архитектурные памятники.
Глава 2: «Памятники архитектуры конца XIX – начала XX вв.»
В Таре и Омске сохранилось много архитектурных памятников XIX – начала XX вв., представляющие ценные достижения зодчества и народного мастерства. Это общественные и частные здания, каменные и деревянные сооружения с эффектными, затейливыми деталями в отделке.
С упразднением Омской крепости как военного укрепления застраивается территория бывшей эспланады – центральная часть города. Севернее крепости в 1874 году возводится двухэтажное здание мужской гимназии. В 30-е годы над зданием был надстроен третий этаж. В 1879 году вдоль восточной стороны крепостного рва строится здание женской гимназии. В 1883 году к ней пристроено помещение пансионата. Тогда же возводится двухэтажное здание фельдшерской школы (ул. Тарская, 3). В эти же годы южнее Главного управления застраивается целый квартал общественными зданиями: казенная и контрольная палаты, госбанк.
Значительно расширяется кадетский корпус. К двухэтажному зданию с колоннами по проекту Вершинина пристраиваются трехэтажные корпуса.
Недалеко от Главного управления было построено двухэтажное здание Пограничного управления для сношений с феодальной верхушкой северо-восточных и центральных уездов Казахстана, решения административных вопросов.
В 1874 году торговая площадь от устья Оми переносится в нагорную часть эспланады (ныне – пл. им. Дзержинского). Начинается застройка центральной части города. Но еще долгие годы Омск остается небольшим провинциальным городишком с ветхими деревянными постройками. К 70-м годам при наличии в Омске более шести тысяч разного рода построек имелось лишь 74 каменные дома и 100 домов в два и три этажа.
С середины XIX в. начинается застройка каменными двухэтажными домами восточной стороны Любинской улицы. Первое из них на углу возле берега Оми уже стояло к началу 60-х годов. В 70-е годы здесь появилось еще два дома. Они и положили начало современному ансамблю улицы Ленина.
Развитие пароходства и особенно строительства железной дороги дали мощный толчок развитию Омска. С 7 мая 1892 года началась укладка пути на запад и восток от города. Омск становится важным центром строительства железной дороги. Сюда пароходами из Тюмени завозили рельсы, оборудование, стройматериалы. Строятся вокзал, железнодорожные мастерские, депо. Интенсивно сооружается мост через Иртыш по проекту профессора Н. А. Белолюбского. В 1896 году прошло успешное опробование моста и началось беспересадочное движение по линии Челябинск-Омск-Обь.
На центральных улицах Омска возводятся капитальные каменные здания. В Ильинском форштадте на бывшей торговой площади строится Коммерческий клуб. Недалеко от него возводится здание Русского банка. На Дворцовой улице строится гостиница «Европа» (ныне – «Сибирь»). Южнее по той же улице возникают здания второй мужской гимназии, частной гимназии «Каёш», реального училища Лимоновых. Трехэтажное здание с богатыми украшениями западного фасада строится на Костельной улице. К ранее построенным домам Любинской улицы делаются пристройки и вставки, в них размещаются конторы, банки, магазины. На месте снесенных ветхих складов строятся магазин и мастерские купчихи Шаниной.
К концу XIX в. еще сохраняется эклектический стиль в архитектуре. В то же время происходит возрождение классицизма, древнерусского стиля, появляется стиль «модерн». Новые стилевые направления в Сибирь доходили с опозданием и не всегда в чистом виде.
Некоторые из домов постройки конца XIX – начала XX вв. можно отнести к эклектическому стилю. Здесь заметна увлеченность народным искусством, излишним декором, отождествление красивого с богато украшенным. Архитектурное оформление трехэтажного здания бани Колокольникова представляет определенный интерес. Необычное для Омска крыльцо с двумя точеными колоннами розового гранита. На фронтоне дата постройки «1910». Богато орнаментирован карниз. Венецианские окна членятся скульптурными изображениями нимф, играющих на арфах. Всего на здании 8 скульптур.
В конце XIX в. в северной части эспланады за Тарскими воротами началось строительство кафедрального собора, консистории и архиерейского дома. В этот период развивается стремление к возрождению русского национального в архитектуре. Эти идеи нашли отражение в архитектуре кафедрального собора и консистории. Собор возводился одноэтажным. Основной объем завершался приподнятым куполом с вытянутым центральным шпилем и четырьмя боковыми главками. Фигурная кладка входных крылец, паперти, узорчатое оформление оконных проемов, шпиля и боковых главок придавали собору праздничный вид. Через дорогу от собора стояли консистория и архиерейский дом. Здание собора было разобрано в 30-е годы. Двухэтажное здание консистории и архиерейского дома вошли в ансамбль административных зданий в начале улицы Ленина. По очертаниям венецианских окон старые дома можно вычленить из современных четырехэтажных зданий.
В 1901 году в северо-восточной части эспланады между мужской и женской гимназиями началось строительство театра с ярусным залом на 829 мест (проект инженера И. Г. Хворинова). Здание размельчено многочисленными выступами и пристройками со сложными силуэтами и фигурными куполами и отдельных объемов. Двухкратное расширение сцены и подсобных помещений еще более усложнили его архитектуру. Здание драматического театра – ценный архитектурный памятник Омска.
В начале XX в. завершается формирование архитектурного облика торгового центра Омска, от моста до театра. Между первыми зданиями по восточной стороне строятся новые дома, заполняются промежутки вставками. Устраиваются арочные проезды во двор. Эти разностилевые строения сохранились и создают определенный архитектурный аромат старого торгового Омска.
До начала XX в. западную сторону улицу занимала Любина роща, небольшой сквер от Омских ворот до проезжей дороги с моста через Омь. В 1903 году часть Любиной рощи городской думой отведена для строительства торгового здания Московских рядов. В 1905-1906 годы южнее Московских рядов возводится гостиница, а севернее вдоль остатков крепостного вала строится торговый дом Ганьшиных (ныне – мединститут). Возведением этих домов закончилось архитектурное оформление улицы.
В начале XX в. получает распространение новый стиль – «модерн». Зданиям, построенным в этом стиле, присуща иная функционально-конструктивная и декоративная система, утверждение союза пользы, прочности и красоты. Эти здания отличают вычурность оконных проемов, обилие орнамента, детали конструкций создают выразительный внешний облик сооружения. Индивидуальная особенность некоторых зданий стиля «модерн» - асимметрия в размещении балконов, в декоре фасадов. Стиль «модерн» выносит живопись на стены домов. Это характерно для здания конторы Кузнецких копей. На угловом эркере над входной дверью хорошо сохранилось панно из керамических плиток, изображающих погрузку угля на баржу.
В стиле «модерн» построено здание №5 по улице Ч. Валиханова. На фронтоне северной стороны – даты: «1915», «1916». Здание четырехэтажное в виде правильного четырехугольника. Один угол срезан и украшен балконами на втором и третьем этажах. Стены скупо орнаментированы. Всю красоту зданию придают оконные проемы и фигурчатые рамы.
В эти же годы велось сооружение еще двух значительных зданий Омска – дома судебных установлений и управления Омской железной дороги. Место для дома судебных установлений отвели на бывшей эспланаде против кафедрального собора. Здание строилось по проекту академика архитектуры Прусакова. Строительство началось в ноябре 1914 года и закончилось к осени 1916. Мощный компактный объем здания был отодвинут в глубину участка. Близкий к квадрату, замкнутый прямоугольник корпусов окружает парадный двор. Сдержанность форм и хорошая прорисовка архитектурных деталей трехэтажного на высоком цоколе здания, обогащенного выступами угловых и центральных частей на всех четырех фасадах, создают пластически богатую форму, а главный портик с аркой, фронтоном и куполом акцентируют вход в здание.
Здание управления Омской железной дороги заложено в июне 1914 года и закончено в марте 1916. Здание пятиэтажное, по форме – вытянутый прямоугольник с двумя поперечными соединениями и угловыми выступами. Фасад, члененный по вертикали на два и три этажа, в центральной части имеет большую входную арку и над ней трехэтажную приставленную к стене, колоннаду. На фоне глухого парапета над каждой из колонн поставлены скульптуры символических изображений служб железной дороги.
В 1914 году напротив театра было построено здание городского торгового комплекса. На восточной стороне торговой площади возводится Дом контор. Торговый корпус возводится по проекту архитектора Крячкова. Пластика фасадов сдержана: легкие венки, гирлянды, мужские маски в шлемах Меркурия – покровителя торговли – раскрывают назначение здания.
Более сложная и выразительная архитектура Дома контор. Фасад четырехэтажного здания богато украшен архитектурными деталями. У входной двери в центре фасада – скульптуры Атланта и Кариатиды. Четыре полуколонны соединяют второй и третий этажи.
Накануне первой мировой войны была окончательно снесена Любина роща. Ее участки отвели для постройки коммерческих учреждений – конторы торгового дома «Треугольник», страховой компании «Саламандра» и торгового общества Тверские мануфактуры. Эти три здания с коммерческим училищем, Московскими рядами и домом Ганьшина составили интересный архитектурный ансамбль неоклассического стиля.
Проекты контор «Треугольника» и «Саламандры» принадлежат известному петербургскому архитектору Н. Н. Веревкину. Художественное решение этих зданий отличается строгостью и чистотой классических форм.
Рядом с «Треугольником» находится монументальное здание торгового общества Тверская мануфактура (архитектор Крячков). Мощные трехчетверные колонны ионического ордена, соединяющие три этажа, придают монументальное звучание этому зданию.
По проекту Крячкова в 1912 году было возведено трехэтажное здание механико-технического училища (ныне – завод «Электроточприбор»).
В конце XIX в. построены спиртоводочный и пиводрожжевой заводы компании Козелл-Поклевского. Несколько позднее возведены здания суконной и обувной фабрик, табачной фабрики Серебрякова, ТЭЦ-1. Все эти краснокирпичные здания представляют архитектурную ценность, особенно пивзавод, расположенный по улице Волочаевской. Это неоштукатуренное трехэтажное здание со специфическим декором, полностью подчиненным кирпичной кладке, имеет многие архитектурные достоинства.
Краснокирпичные сооружения в Омске стали появляться с 70х годов прошлого столетия. Первым таким зданием стала городская дума.
Особенно интенсивно возводятся краснокирпичные здания в конце XIX – начале XX вв. Наиболее обширное из них – трехэтажное здание бывшего епархиального женского училища. Построенное по проекту инженера А. И. Хмары, здание возводилось строительной артелью вятских каменщиков. Центральный вход венчают колонны второго и третьего этажей. Около епархиального училища в 1915 году возведено двухэтажное здание городского училища.
На улице Сенной был построен «Деловой двор» - двухэтажное здание с богато декорированным фасадом и фронтоном.
Дома краснокирпичной кладки, кроме Омска, имеются в Таре (дом милиции), Тюкалинске (бывшее здание офицерского собрания), Называевске (здание вокзала), в селах.
Конец XIX в. характерен для Омска также расцветом деревянного зодчества. С особенным вниманием украшались наличники окон и парадные крыльца, выходящие на улицу. Резьбой украшались карнизы и фронтоны. Наличники и карнизы одного дома не повторяли узор соседнего, хотя часто их выполнял тот же мастер.
Многие детали декора, созданные безвестными мастерами, поднимаются до уровня подлинных художественных произведений.
28 жилых домов с оригинальными резными наличниками, карнизами, фронтонами и входными крыльцами взяты на учет как памятники деревянного зодчества. Решено сохранить отдельные детали (наличники, карнизы, входные двери, кронштейны входных крылец) 26 домов.
Из сохранившихся и реставрированных памятников деревянного зодчества особенного внимания заслуживает церковь села Екатериновка Тевризского района. Она построена артелью вятских мастеров в 1899-1900 годы в отличие от старых храмов основной объем Екатериновской церкви увеличен не только за счет пристройки алтаря, но и боковых приделов. Здание украшено резным наличниками, пропильными карнизами и имеет красивое завершение главой основного объема и колокольни.
Сохранение построек того времени в старинных старожильческих селениях и в переселенческих деревнях важны для истории, для воспитания молодежи.
Литература.
1. А. Д. Колесников, «Памятники и памятные места Омска и Омской области», Омск, 1987.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-kuzbass.html
|
Внеклассное мероприятие для 9 класса "Кузбасс"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/43e2bb2d3ab36e00a4ce0dca23275f94.docx
|
files/43e2bb2d3ab36e00a4ce0dca23275f94.docx
|
Кузбасс
Внеклассное мероприятие для 9 класса
А. А. Гордеева,
МОУ «СОШ № 38»
Краеведение... Этим занимались земляне с древнейших времен. Старшие вели по своему краю, по своей территории проживания младших, показывая и объясняя, чем богата и интересна их земля. И так из поколения в поколение…
Так человек становится Человеком, а Родина становится Отечеством. “Родина - место, где мы родились; Отечество - Родина, мною осознанная”. Это слова Михаила Пришвина, горячо любившего свой родной край.
В настоящее время появилась необходимость в межкультурных связях. О чем мы можем рассказать своим зарубежным друзьям? Прежде всего, о земле, на которой живем, о нашей малой родине, дорогих нашему сердцу Сибири, Кузбассе.
Цель: совершенствование языковых умений и навыков на основе краеведческого материала.
Задачи: развивать глубокий интерес к познанию своей малой родины, расширять кругозор учащихся об окружающем мире, воспитывать чувство толерантности, не впадать в “этноэгоизм”.
Оснащение: компьютерная презентация, карточки с заданиями, сборник по краеведению, кроссворды, карта Кемеровской области, фотоматериалы, ТСО (компьютер, проектор, экран).
Учебный аспект:
развитие речевых умений (говорить, писать, общаться);
закрепить речевые образцы, грамматические структуры, лексику по теме;
знакомство учащихся с достопримечательностями Кемерова и Ленинска-Кузнецкого.
Развивающий аспект:
развитие способности к сравнению и сопоставлению речевых единиц, к логическому изложению содержания высказывания, развитие коммуникабельности, умения осуществлять репродуктивные и продуктивные речевые действия;
развитие способности к догадке (по речевым образцам и опорам), способности логически излагать и обобщать свои высказывания, развитие личностной активности
Воспитательный аспект:
формирование патриотического отношения к своему городу, воспитание уважительного отношения к своей родной культуре, формирование ценностного отношения к историческому прошлому и настоящему своего края и чувства гордости за свою малую Родину;
формирование способности работать в группе, достигать согласия в условиях различных взглядов, воспитание чувства ответственности за совместную работу.
Подготовительная работа: индивидуальная работа с отдельными учащимися (гиды-ведущие), отработка грамматических структур, опорных фраз и лексики по теме “КУЗБАСС”, беседы по краеведению, работа над презентацией группы учащихся совместно с учителем информатики.
Ход мероприятия
Приветствие, сообщение целей
Good afternoon to everyone. Today we have an unusual lesson. We’ll exchange our information with each other, play different games and at the end of our meeting we’ll have tea time. Today we have 2 teams of students from our region. Let’s introduce yourself.
Представление команд
Каждая команда представляет себя, используя домашние заготовки.
Представление и защита проектов
People like traveling and learn more about other countries, but unfortunately when they are asked about their country or region they can tell only few words about it. We decided to correct it.
Each group had to find information about our region or our town and tell us about it. So, are you ready?
Каждая группа приготовила проект - презентацию по теме «Кузбасс – мой родной край» или «Мой родной город» (как домашнее задание).
Listen to each other very attentively, because I’ll ask you some questions and you’ll have tasks.
The 1st group. We would like to tell you about our region and its capital.
Kuzbass
Pupil 1: The beautiful land called Siberia that stretches from the coast of the Arctic Ocean to the southern boundaries of Russia with Kazakhstan, China and Mongolia reveals its new features to the world and gives a chance to get acquainted with the today's life of numerous peoples of Russia. Today Siberia is a highly industrialized region with developed transportation network. Wealthy nature, unique in its climatic and health-giving properties, adds charm and peculiarity to Siberia. Siberia played its special role in the history of Russia during the Great Patriotic War (1941-1945) when the factories of the European part of the country were urgently evacuated to the hinterland closer to the sources of raw materials. Many industrial plants became town-forming enterprises.
Pupil 2: We live in Kuzbass (Kuznetsk coal basin).
The Kemerovo region was formed on the 26 of January in 1943. It is one of the most important industrial centre of our country.
The region is located in the southern part of the Western Siberia. The mountain relief is the characteristic for the two thirds of the territory of Kuzbass.
21400 rivers flow on the Kemerovo region. The largest are Tom, Kiya, Yaya.
The largest lake is Large Berchikul. Its area is about 32 square kilometers.
Kuzbass is rich in mineral water and medical mud.
Forests cover almost 63% of the regions territory.
The present governor of the Kemerovo region is Aman Tuleev. He pays much attention to the development of the region. He does everything for us and we respect him very much (слайд 1).
Pupil 3: The Kemerovo region is famous all over the world first of all for its mineral resources: iron, copper, gold, polymetals and other ones.
But the main wealth of the region is the Kuznetsk black coal basin one of the largest in the world.
In 1721 Mikhailo Volkov discovered the black coal on the right bank of the Tom River (слайд 2).
The Kemerovo region is not agricultural that is explained by high urbanization.
The region consists of:
18 towns of region importance: Kemerovo, Kiselevsk, Mariinsk, Taiga, Yurga, Leninsk-Kuznetsky, etc.;
- 19 districts: Belovski, Kemerovski, Mezdurechenski, Topkinski, Chebulinski and so on (слайд 3).
The urban population makes 83% and rural population makes only 13%.
In the northern areas wheat barley and oats are grown. The cattle breeding includes grangers cattle and pig breeding beekeeping and fur trade.
Pupil 4: Kemerovo is the administrative centre of the Kemerovo region (слайд 4).
Kemerovo sprang up on the place of ancient Russian settlements. The first name of the town was Scheglovo. In 1703 there were only six houses in it.
Today Kemerovo is a modern industrial cultural scientific centre economically connected with all the regions of Russia and foreign countries.
Pupil 1: Kemerovo is also a cultural capital of Kuzbass. Each Kemerovite and the guests of the town have a wide range of opportunities to become involved in art (слайд 5).
There are 4 permanent professional theatres and 2 amateur theatres in Kemerovo. The best known and the oldest one is the Lunacharsky Drama Theatre, which dates back to the year of 1932.
During the 2nd World War there appeared the second theatre, well known as the Bobrov Musical Comedy Theatre. The development of this theatre is connected with the name of A. Andrianov, who brought up a number of gifted actors.
One of the most favorite places for little Kemerovites to go is the Gaidar Puppet Theatre (founded in February 1942), which performances are always a great success with children and their parents. 360 first night performances have been staged since the foundation of the theatre.
Pupil 2: Teenagers of Kemerovo enjoy visiting the Theatre for Children and Youth, which was opened some years ago. Its young cast makes the performances understandable, vivid and touching teens’ souls and hearts.
The State Philharmonic is the largest professional concert organization in Kemerovo region (слайд 6).
A number of famous actors and directors, such as V. Samoilov, A. Burkov, E. Grishkovets started their career in Kemerovo theatres. Theatre-goers admire the talent of L. Tsukanova, E. Shokin, V. Miroshnichenko and many other actors and actresses.
Kemerovo theatre companies have been on tours in many cities of Russia, and their mastery and staging have been highly appreciated by critics, specialists and people of different ages.
Pupil 3: Not only has Kemerovo got many theatres, it is also rich in museums, which can meet all the interests (Слайды 7, 8. Музеи г. Кемерово: Томская Писаница, Красная горка, Музей прикладного искусства).
The most well known are:
The Kemerovo Museum of Fine Arts;
The Kemerovo Museum of Regional Studies;
The museum “Krasnaya Gorka”;
The museum “Tomskaya Pisanitsa”.
The Museum of Fine Arts is the largest art center in the Kemerovo region. Every year they have up to 50 exhibitions.
The Museum of Regional Studies was founded in 1920. It gives its visitors full understanding of the nature and history of the Kemerovo region. There are over 80,000 displays in ethnography, social anthropology, mineralogy, archaeology, etc.
The Krasnaya Gorka museum is the museum of the history of Kemerovo. It was founded in 1992.
The Tomskaya Pisanitsa museum is situated 50 km from Kemerovo and occupies 152 km2 of wood. It was founded in 1988. It has several displays, the most famous of which are “The Russian Siberian Village”, “Time and calendar”, “Epos and mythology” and “Tomskaya Pisanitsa”. Children can visit its Zoo with bears, wolves, foxes, elks etc. It is really worth seeing.
Pupil 4: Kemerovo is the most important educational centre in the region (слайд 9). It is a town of students. There are 10 higher educational institutions in it:
the State University;
the State Technical University;
the State Academy of Medicine;
the Institute of Food Technology;
the Academy of Agriculture;
the State Academy of Culture and Art;
Moscow Institute of Commerce and Law;
Military Institute of Communication;
the Institute of Coal and Coal Fuel Industry.
The State University is one of the oldest higher educational institutions in Kemerovo. It was founded about 55 years ago, first as a teachers’ college. And it has been called the State University for about 30 years. There are 11 faculties at the University. In addition, there are 3 branches of the University in the towns of the region. At the University 19 professions are possible to acquire. They are law, biology, history, international relations, psychology, social work, physical education and sports, foreign languages and many others. According to the Gallup polls, the most popular jobs now are a lawyer, an economist, an interpreter and a computer programmer. They are all taught at the State University.
Pupil 5: Besides there are a lot of different colleges where people can go for vocational training and get a technical secondary education. For example, if you want to be a nurse, you should study at the Medical College. There are also two educational colleges. To work as a teacher, you should go to the Primary School Teacher’s Training College. If you have a calling for the children upbringing in the kindergarten you’d better choose the Pre-School Teachers’ Training College (слайд 10).
There are a lot of innovative schools in the city. They are Lyceum, Gymnasium № 41, the Science Gymnasium № 62, the Linguistic Gymnasium № 21 and others.
Students can also get the second higher education at the Center of the skill improvement and the Refresher Courses, attached to the Institute of Advanced Teaching Studies.
Any dream of the future profession can be carried out in our town.
Kemerovo is a modern city with something for everyone. Don’t miss the chance to visit it! (Слайд 11.)
Teacher: Thank you for your interesting information. Do you have any questions? (учащиеся из второй группы задают вопросы, которые они составляют во время выступления 1 группы).
Teacher: And now we’d like to know your information.
Систематизация и контроль полученных знаний
Teacher: The next task is Agree or Disagree with my statements.
(За каждый правильный ответ команда получает по баллу. Задание выполняется всей группой, фиксируется на бланках.)
Leninsk-Kuznetsky is one of the largest towns of Kuzbass. (True)
The present governor of the Kemerovo region is Adan Tuleev. (False)
The Tomskaya Pisanitsa museum is situated 15 km from Kemerovo. (False)
There are a lot of innovative schools in the Kemerovo. (True)
Kuzbass regional pedagogical institute is located in our town. (True)
Leninsk-Kuznetsky is situated in the eastern part of the Kemerovo region in the center of Kuznetsk hollow. (False)
Kemerovo is the most important educational centre in the region. (True)
Kemerovo is not the administrative centre of the Kemerovo region. (False)
Many years ago Leninsk-Kuznetsky was known as a village Kolchugino. (True)
. There is a local historical museum and 3 exhibition halls in our town. (False)
Mariya Filatova, two times Olympic Champion, lived in Leninsk-Kuznetsky many years ago. (True)
Заполнение кроссворда (время выполнения задания - 5 минут).
1. The capital of our region (Kemerovo)
2. A small town between Novokuznetsk and Leninsk-Kuznetsky (Belovo)
3. He discovered the black coal on the right bank of the Tom River (Volkov)
4. The present governor of the Kemerovo Region (Tuleev)
5. One of the largest rivers in our region (Tom)
6. There are … higher educational institutions in Kemerovo (10)
7. The first name of Leninsk-Kuznetsky (Kolchugino)
8. The famous region newspaper (Kuzbass)
9. The best sportswoman of Kuzbass of the last century (Filatova)
За каждый правильный ответ – 1 балл
Подведение итогов
We’ve worked very well. What new information have you known today? Was it interesting for you?
Well done. And now let’s drink tea and speak about our work.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-predstavlenie-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-nashi-star.html
|
Сценарий - представление по английскому языку в 4 классе «Наши старые добрые сказки»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/43/64c05c3b03363f713faed9bba2e97626.doc
|
files/64c05c3b03363f713faed9bba2e97626.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-obucheniya-pismennoy-rechi-po-teme-moya-semya-klass.html
|
Урок обучения письменной речи по теме "Моя семья" 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/14f1f9653391fff75d4925608a977bae.doc
|
files/14f1f9653391fff75d4925608a977bae.doc
| null |
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/sudebnie-rashodi.html
|
Судебные расходы
|
https://doc4web.ru/uploads/files/225/762d6e08a9aea0c2ec117a9f22138d20.docx
|
files/762d6e08a9aea0c2ec117a9f22138d20.docx
|
Рассмотрение дел в арбитражном суде требует определенных денежных затрат. Эти затраты, которые относятся на стороны и других лиц, участвующих в деле, называются судебными расходами.
Согласно ст. 89 Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К таким издержкам относятся суммы, подлежащие выплате за проведение экспертизы, назначенной арбитражным судом, вызов свидетеля, осмотр доказательств на месте, а также расходы, связанные с исполнением судебного акта.
По сравнению с Кодексом 1992 года состав расходов расширен.
Помимо сумм, подлежащих выплате за проведение экспертизы, вызов свидетеля, осмотр на месте, которые были предусмотрены ранее, новый Кодекс включает в состав судебных расходов также расходы, связанные с исполнением судебных актов. Вместе с тем из судебных расходов исключены суммы оплаты услуг переводчика, поскольку они выплачиваются не за счет сторон по делу, а за счет государства.
Оплата судебных расходов возлагается прежде всего на стороны по делу - истца и ответчика. Однако согласно ст. 38 АПК РФ третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора, пользуются всеми правами и несут все обязанности истца, поэтому на них возлагаются судебные расходы на общих основаниях, в том числе по уплате государственной пошлины при подаче заявления о вступлении в дело, апелляционной и кассационной жалоб. Что касается третьих лиц, не заявляющих самостоятельных требований на предмет спора, то они несут судебные расходы за совершаемые ими определенные действия, так как и они согласно ст. 39 Кодекса несут процессуальные обязанности и пользуются правами стороны (кроме перечисленных в этой статье прав). Так, третье лицо без самостоятельных требований обязано оплатить государственной пошлиной апелляционную и кассационную жалобы. При вступлении в дело или их привлечении к делу арбитражным судом третьи лица без самостоятельных требований на предмет спора государственную пошлину не уплачивают.
Как предусмотрено ст. 90 Кодекса, государственная пошлина по всем делам, рассматриваемым арбитражными судами в Российской Федерации, уплачивается или взыскивается в федеральный бюджет. Поэтому платежные документы, подтверждающие уплату пошлины, должны содержать сведения о зачислении суммы пошлины в федеральный бюджет.
В ст. 91 АПК РФ приведен перечень документов, которые оплачиваются государственной пошлиной. Это первоначальные исковые заявления, а также заявления по встречному иску, поскольку предъявление встречного иска в соответствии со ст. 110 Кодекса производится по общим правилам предъявления исков. К числу заявлений, оплачиваемых пошлиной, относятся заявления о признании несостоятельными (банкротами) организаций и граждан, о вступлении в дело в качестве третьего лица, заявляющего самостоятельные требования на предмет спора, об установлении фактов, имеющих юридическое значение, о выдаче исполнительного листа на принудительное исполнение решений третейского суда. Пошлиной оплачиваются апелляционные и кассационные жалобы на решения арбитражного суда, на определения о прекращении производства по делу, об оставлении иска без рассмотрения, о наложении судебных штрафов, а также на определения арбитражного суда о выдаче исполнительного листа на принудительное исполнение решений третейского суда или об отказе в выдаче исполнительного листа.
Из изложенного следует, что апелляционные и кассационные жалобы на другие определения арбитражного суда, принимаемые в процессе движения дела, пошлиной не оплачиваются. Кодекс не предусматривает оплату пошлиной и заявлений о пересмотре судебных актов по вновь открывшимся обстоятельствам, подача которых предусмотрена главой 23 Кодекса.
Согласно ст. 37 АПК РФ истец вправе до принятия решения арбитражным судом увеличить или уменьшить размер исковых требований. Последствия этих действий в отношении пошлины установлены ч. 2 ст. 91: при увеличении исковых требований недостающая сумма пошлины взыскивается при принятии решения в соответствии с увеличенной ценой иска, при уменьшении цены иска уплаченная пошлина не возвращается. Статья 37 предусматривает также право истца до принятия решения отказаться от иска. И в этом случае уплаченная пошлина не возвращается. Распределение расходов по пошлине между сторонами при увеличении либо уменьшении цены, а также при отказе истца от иска производится в общем порядке по правилам ст. 95 Кодекса.
Новый АПК РФ в отличие от Кодекса 1992 года не устанавливает размер государственной пошлины, не решает вопросов освобождения от ее уплаты, отсрочки или рассрочки уплаты пошлины и уменьшения ее размера. Все эти вопросы согласно ч. 3 ст. 91 должны решаться в соответствии с федеральным законом. В настоящее время таким законом является Закон Российской Федерации "О государственной пошлине" в редакции Федерального закона "О внесении изменений и дополнений в Закон Российской Федерации "О государственной пошлине", принятого Государственной Думой 24 ноября 1995 года.
АПК РФ (ст. 102) предусмотрено, что в исковом заявлении должна быть указана цена иска, если иск подлежит оценке. Цена иска определяется для исчисления государственной пошлины. Правила определения цены иска установлены в ст. 92, согласно которой цена иска определяется взыскиваемой или оспариваемой суммой либо стоимостью спорного имущества. В цену иска включаются также указанные в исковом заявлении суммы неустойки (штрафа, пени).
Статья 105 Кодекса предоставляет истцу право соединить в одном исковом заявлении несколько требований, связанных между собой. Поэтому в ч. 2 ст. 92 предусмотрено, что в этих случаях цена иска определяется суммой всех требований.
Если истец неправильно указывает цену иска, она определяется арбитражным судом. Право арбитражного суда определять цену иска, если она неправильно указана истцом, может быть использовано, например, при явно заниженной или завышенной стоимости спорного имущества.
Согласно ст. 104, 149 и 165 Кодекса к исковому заявлению, апелляционной и кассационной жалобе должны прилагаться документы, подтверждающие уплату государственной пошлины в установленных порядке и размере. Непредставление таких документов влечет за собой серьезные правовые последствия: в соответствии со ст. 108, 151 и 168 исковое заявление, апелляционная и кассационная жалобы арбитражным судом не принимаются и возвращаются без рассмотрения. Исковое заявление и жалоба возвращаются и тогда, когда федеральным законом предусмотрена возможность отсрочки, рассрочки уплаты государственной пошлины или уменьшения ее размера, однако истец или жалобщик не ходатайствуют об этом либо их ходатайство отклонено.
Из изложенного следует, что, поскольку упомянутым выше Федеральным законом предусмотрена возможность отсрочки, рассрочки уплаты пошлины или уменьшения ее размера, одновременно с подачей заявления или жалобы может быть подано соответствующее ходатайство. В ходатайстве должны быть приведены мотивы, по которым сторона просит предоставить ей отсрочку, рассрочку уплаты пошлины или уменьшить ее размер, с приложением необходимых документов. Ходатайство может быть изложено в исковом заявлении или жалобе, либо в отдельном заявлении, прилагаемом к исковому заявлению, жалобе. Ходатайство, поданное без искового заявления, жалобы, арбитражный суд не рассматривает. Прилагаемые к ходатайству документы должны свидетельствовать о том, что имущественное положение заявителя не позволяет ему уплатить пошлину в установленном размере при подаче искового заявления, жалобы.
При обращении с указанным ходатайством необходимо учитывать, что отсрочка уплаты пошлины сводится к установлению срока, до истечения которого она не уплачивается, а при рассрочке соответствующие суммы подлежат периодической выплате.
В установленных ст. 108, 151, 168 и 88 случаях возвращение искового заявления, апелляционной, кассационной жалоб, оставление арбитражным судом иска без рассмотрения не препятствуют вторичному обращению с иском либо жалобой в общем порядке после устранения допущенного нарушения. При вторичном обращении с иском либо жалобой пошлина уплачивается вновь в общем порядке. Если она не была получена из бюджета, первоначальный документ о ее уплате может быть использован при вторичном обращении с иском или жалобой.
Кодекс не устанавливает случаев возврата государственной пошлины из бюджета. Как предусмотрено в ст. 93, пошлина подлежит возврату в соответствии с федеральным законом.
В соответствии с Законом РФ "О государственной пошлине" и с учетом Арбитражного процессуального кодекса РФ пошлина, уплаченная в бюджет, подлежит возврату частично или полностью в случаях:
- внесения пошлины в большем размере, чем требуется по закону;
- возвращения арбитражным судом заявлений, жалоб или отказа в их принятии;
- прекращения производства по делу, если оно не подлежит рассмотрению в арбитражном суде, оставления иска без рассмотрения в связи с тем, что истцом не соблюден досудебный (претензионный) порядок урегулирования споров, когда он установлен федеральным законом для определенной категории споров либо предусмотрен договором.
Возврат государственной пошлины, уплаченной в бюджет, осуществляется налоговым органом через банк (его филиал), принявший платеж, в течение года со дня принятия соответствующего решения о возврате государственной пошлины из бюджета.
В соответствии с ч. 2 ст. 93 обстоятельства, являющиеся основанием для полного или частичного возврата государственной пошлины, указываются в судебном акте арбитражного суда. Возвращение государственной пошлины, как предусмотрено ч. 3 ст. 93, производится на основании справки арбитражного суда, которая выдается в соответствии с указанными в судебном акте обстоятельствами, либо в связи с непоступлением в арбитражный суд заявления, апелляционной или кассационной жалобы либо их возвращением.
В соответствии со ст. 89 Кодекса в состав судебных расходов входят, в частности, издержки, связанные с рассмотрением дела: суммы, подлежащие выплате за проведение экспертизы, назначенной арбитражным судом, вызов свидетелей.
Участие экспертов и свидетелей в арбитражном процессе предусмотрено ст. 43-45 Кодекса, основания назначения, порядок проведения и дачи заключения эксперта - в ст. 66-68, о свидетельских показаниях как виде доказательств сказано в ст. 69 АПК. Обязанность явки эксперта и свидетеля в арбитражный суд установлена ст. 44 и 45 Кодекса.
Согласно ст. 94 Кодекса экспертам, свидетелям и переводчикам возмещаются понесенные ими в связи с явкой в арбитражный суд расходы по проезду, найму помещения и выплачиваются суточные. Выплата этих расходов обусловлена участием переводчика в арбитражном процессе в соответствии со ст. 46 Кодекса, которая предусматривает обязанность переводчика явиться в суд по вызову. Участие переводчика в арбитражном процессе основано на ст. 8 Кодекса, согласно которой лицам, не владеющим русским языком, обеспечивается участие в судебных действиях через переводчика.
Эксперты и переводчики получают вознаграждение за работу, выполненную ими по поручению арбитражного суда, если эта работа не входит в круг их служебных обязанностей.
Гражданам, вызванным в арбитражный суд в качестве свидетелей, возмещаются их расходы, связанные с потерей времени в связи с явкой в суд.
Лицо, участвующее в деле, заявившее просьбу о вызове свидетелей или назначении экспертизы, должно внести на депозитный счет арбитражного суда суммы, подлежащие выплате свидетелям и экспертам. Если просьба исходит от обеих сторон, требуемые суммы вносятся ими в равных частях. Поскольку указанные суммы вносятся на депозитный счет арбитражного суда вперед, лица, заявившие соответствующую просьбу, должны представить арбитражному суду документы, подтверждающие внесение этих сумм на депозитный счет арбитражного суда.
Согласно ч. 4 ст. 68 Кодекса в случае недостаточной ясности или неполноты заключения эксперта арбитражный суд может назначить дополнительную экспертизу, поручив ее проведение тому же или другому эксперту. С правом арбитражного суда по своей инициативе назначить дополнительную экспертизу связана его обязанность уплатить эксперту подлежащие выплате суммы с депозитного счета. Эти суммы взыскиваются с соответствующих лиц, участвующих в деле, с зачислением на депозитный счет суда.
Суммы, подлежащие выплате переводчикам, лицами, участвующими в деле, не вносятся.
Размер сумм, подлежащих выплате свидетелям, экспертам и переводчикам, устанавливается арбитражным судом в соответствующем судебном акте.
Суммы, причитающиеся экспертам, свидетелям и переводчикам, выплачиваются арбитражным судом по выполнении ими своих обязанностей. Порядок выплаты и размеры сумм, подлежащих выплате, устанавливаются Правительством Российской Федерации.
Если установленный арбитражным судом размер сумм, подлежащих выплате свидетелям и экспертам, превышает размер сумм, внесенных лицом, участвующим в деле и заявившим соответствующую просьбу, недоплаченная сумма должна быть взыскана с него на депозитный счет арбитражного суда. В тех случаях, когда внесенная сумма превысила установленный арбитражным судом размер, излишне уплаченная сумма должна быть возвращена с депозитного счета участвующему в деле лицу, допустившему переплату.
Согласно ч. 1 ст. 95 Кодекса судебные расходы относятся на лиц, участвующих в деле, пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Таким образом, в основу распределения судебных расходов положен принцип возмещения их правой стороне в споре за счет неправой. Так, государственная пошлина по спорам, возникающим при заключении, изменении и расторжении договоров, относится на сторону, которая необоснованно уклоняется от принятия предложений другой стороны, или на обе стороны, если арбитражным судом при рассмотрении спора, возникшего при заключении или изменении договора, отклоняется часть предложений каждой из сторон. Следовательно, если разногласия между сторонами частично разрешены в пользу одной, а частично в пользу другой стороны, расходы по пошлине относятся на обе стороны с учетом количества и содержания принятых арбитражным судом предложений каждой из сторон.
Дело в арбитражном суде может возникнуть вследствие нарушения лицом, участвующим в деле, досудебного (претензионного) порядка урегулирования спора до передачи его на рассмотрение арбитражного суда. Этот порядок может быть предусмотрен федеральным законом для данной категории споров или договором. Возникновение в арбитражном суде дела вследствие нарушения лицом, участвующим в деле, установленного досудебного (претензионного) порядка урегулирования спора может повлечь за собой отнесение на него судебных расходов независимо от исхода спора. Так, если в соответствии с законом или договором должник обязан дать ответ на заявленную ему претензию, но такого ответа не дал, а по предъявленному ему иску представляет арбитражному суду опровергающие исковые требования документы, которые не были и не могли быть известны истцу, при отказе в удовлетворении иска расходы по пошлине могут быть отнесены на ответчика, по вине которого истец обратился с иском и возникло дело в арбитражном суде.
Правила отнесения судебных расходов независимо от исхода спора на участвующее в деле лицо, виновное в доведении дела до арбитражного суда, направлено против тех лиц, которые нарушают установленный законом или договором досудебный (претензионный) порядок урегулирования споров.
При принятии решения по делу в случаях, когда истец в установленном порядке освобожден от уплаты государственной пошлины, пошлина взыскивается с ответчика в федеральный бюджет на общих основаниях. Если иск удовлетворен полностью или частично, пошлина взыскивается с ответчика полностью или в соответствующей части, если же иск не удовлетворен, пошлина не взыскивается.
Согласно Федеральному закону от уплаты государственной пошлины по делам, рассматриваемым в арбитражных судах, освобождаются:
- прокурор, органы государственной власти, органы местного самоуправления и иные органы, обращающиеся в случаях, предусмотренных законом в защиту государственных и общественных интересов;
- общественные организации инвалидов, их учреждения, учебно-производственные организации и объединения;
- федеральный антимонопольный орган (его территориальные органы) - по искам о взыскании штрафов с хозяйствующих субъектов за невыполнение ими предписаний указанных органов, данных в пределах их компетенции.
В соответствии со ст. 333 ГК РФ при принятии решения по спору арбитражный суд вправе уменьшить неустойку, если подлежащая уплате неустойка явно несоразмерна последствиям нарушения обязательства. Расходы истца по государственной пошлине в таких случаях возмещаются за счет ответчика на общих основаниях, то есть на него относится пошлина по той части неустойки, которая не взыскана арбитражным судом в связи с ее несоразмерностью.
Правила распределения между лицами, участвующими в деле, сумм, подлежащих выплате за проведение экспертизы, назначенной арбитражным судом, за вызов свидетеля, производство осмотра доказательств на месте, а также расходов, связанных с исполнением судебного акта, аналогичны правилам распределения расходов по государственной пошлине.
Часть 4 ст. 95 Кодекса предоставляет лицам, участвующим в деле, право распределить судебные расходы по достигнутому ими соглашению, которое может предусматривать отличия от общих правил распределения этих расходов между сторонами. Если такое соглашение достигнуто, решение о распределении судебных расходов принимается арбитражным судом в соответствии с этим соглашением.
Согласно ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 159, ч. 2 ст. 177 Кодекса в решении арбитражного суда, постановлении апелляционной и кассационной инстанций указывается о распределении между лицами, участвующими в деле, судебных расходов.
Как указано в ч. 2 ст. 86 и ч. 2 ст. 88, в определениях арбитражного суда о прекращении производства по делу и оставлении иска без рассмотрения могут быть разрешены вопросы о распределении между лицами, участвующими в деле, судебных расходов.
Практике известны случаи, когда в решении арбитражного суда не разрешен вопрос о судебных расходах. В таких ситуациях арбитражный суд принимает дополнительное решение в порядке, установленном ст. 138 Кодекса. При отказе в принятии дополнительного решения выносится определение, которое может быть обжаловано. Следует учитывать, что вопрос о принятии дополнительного решения может быть поставлен до вступления решения в законную силу.
Расходы, понесенные участвующими в деле лицами в связи с подачей апелляционной и кассационной жалобы, распределяются апелляционной и кассационной инстанциями при изменении и принятии нового решения пропорционально размеру удовлетворенных по жалобе требований с учетом правил, изложенных в ст. 95 Кодекса. Кроме того, апелляционная, кассационная, а также надзорная инстанции вправе перераспределить судебные расходы, понесенные при рассмотрении дела в суде первой инстанции, кассационная инстанция - и в апелляционном суде, а надзорная инстанция - в апелляционном и кассационном судах. При отмене судебного акта и передаче его на новое рассмотрение арбитражный суд, рассматривающий дело, повторно распределяет судебные расходы, руководствуясь при этом правилами, установленными в ст. 95 Кодекса.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/raschet-sistem-gazosnabzheniya-rayona-goroda.html
|
Расчет систем газоснабжения района города
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/8323e5760ba88f7bc27db427983d8587.docx
|
files/8323e5760ba88f7bc27db427983d8587.docx
|
МИНИСТЕРСТВО ОБЩЕГО И ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
ИВАНОВСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ АРХИТЕКТУРНО-СТРОИТЕЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ
Кафедра ТГВ
Курсовой проект.
Тема: Расчёт систем газоснабжения района города.
Выполнил: Осколков А. В. ТГВ-41
Принял: Курилов В.К.
ИВАНОВО 1998г.
Содержание проекта.
1. Исходные данные
2. Введение.
3. Определение численности населения.
4. Определение годовых расходов теплоты.
4.1. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа в квартирах.
4.2. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа на предприятиях бытового обслуживания.
4.3. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа на предприятиях общественного питания.
4.4. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа в учреждениях здравоохранения.
4.5. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа на хлебозаводах.
4.6. Определение годовых расходов теплоты на отопление, вентиляцию, горячее водоснабжение жилых и общественных зданий.
4.7. Определение годовых расходов теплоты при потреблении газа на нужды торговли, предприятий бытового обслуживания населения, школ и ВУЗов.
4.8. Составление итоговой таблицы потреблении газа городом.
5. Определение годовых и часовых расходов газа различными потребителями города.
6. Построение графика годового потребления газа городом.
7. Выбор и обоснование системы газоснабжения.
8. Определение оптимального числа ГРС и ГРП.
8.1. Определения числа ГРС.
8.2. Определение оптимального числа ГРП.
9.Типовые схемы ГРП и ГРУ.
9.1. Газорегуляторные пункты.
9.2. Газорегуляторные установки.
10. Выбор оборудования газорегуляторных пунктов и установок.
10.1. Выбор регулятора давления.
10.2. Выбор предохранительно-запорного клапана.
10.3. Выбор предохранительно-сбросного клапана.
10.4. Выбор фильтра.
10.5. Выбор запорной арматуры.
11. Конструктивные элементы газопроводов.
11.1. Трубы.
11.2. Детали газопроводов.
12. Гидравлические расчёты газопроводов.
12.1. Гидравлический расчёт кольцевых сетей высокого и среднего давления.
12.1.1. Расчёт в аварийных режимах.
12.1.2. Расчёт ответвлений.
12.1.3. Расчёт при нормальном потокораспределении.
12.2. Гидравлический расчёт газовых сетей низкого давления.
12.3. Гидравлический расчёт тупиковых газопроводов низкого давления.
13. Библиографический список.
1. Исходные данные.
1. План района города: Вариант 4.
2. Район строительства: г. Новгород.
3. Плотность населения: 270 чел/га.
4. Охват газоснабжением (%):
- кафе и ресторанов (4) 50
- бань и прачечных (2) 100
- хлебозаводов (2) 50
- лечебных учреждений (2) 50
- школ (2) 100
- детских садов (1) 100
- котельных (1) 100
5. Доля населения (%), пользующаяся:
- кафе и ресторанами 10
- банями 50
- прачечными 20
6. Расход теплоты на промпредприятие: 250 •106 МДж/год.
7. Начальное давление газа в кольцевом газопроводе: 0,6 МПа.
8. Конечное давление газа в кольцевом газопроводе: 0,15 МПа.
9. Начальное давление газа в сети низкого давления: 5 кПа.
10. Допустимый перепад давления в сети низкого давления: 1200 Па.
2. Введение.
Снабжение природным газом городов и населенных пунктов имеет своей целью:
улучшение бытовых условий населения;
замену более дорогого твёрдого топлива или электроэнергии в тепловых процессах на промышленных предприятиях, тепловых электростанциях, на коммунально-бытовых предприятиях, в лечебных учреждениях, предприятиях общественного питания и т. п.;
улучшение экологической обстановки в городах и населенных пунктах, так как природный газ при сгорании практически не выделяет в атмосферу вредных газов.
Природный газ подается в города и поселки по магистральным газопроводам, начинающимся от мест добычи газа (газовых месторождений) и заканчивающихся у газораспределительных станций (ГРС), расположенных возле городов и поселков.
Для снабжения газом всех потребителей на территории городов строится распределительная газовая сеть, оборудуются газорегуляторные пункты или установки (ГРП и ГРУ), сооружаются необходимые для эксплуатации газопроводов контрольные пункты и другое оборудование.
На территории городов и посёлков газопроводы прокладываются только под землёй.
На территории промышленных предприятий и тепловых электростанций газопроводы прокладываются над землей на отдельно стоящих опорах, по эстакадам, а также по стенам и крышам производственных зданий.
Прокладку газопроводов выполняют в соответствии с требованиями СНиП [1].
Природный газ используется населением для сжигания в бытовых газовых приборах: плитах, водяных газовых нагревателях, в отопительных котлах
На предприятиях коммунально-бытового обслуживания населения газ используется для получения горячей воды и пара, выпечки хлеба, приготовления пищи в столовых и ресторанах, отопления помещений.
В лечебных учреждениях природный газ используется для санитарной обработки, приготовления горячей воды, для приготовления пищи.
На промышленных предприятиях газ сжигают в первую очередь в котлах и промышленных печах. Его также используют в технологических процессах для тепловой обработки изделий, выпускаемых предприятием.
В сельском хозяйстве природный газ используется для приготовления корма животным, для обогрева сельскохозяйственных зданий, в производственных мастерских.
При проектировании газовых сетей городов и поселков приходится решать следующие вопросы:
определить всех потребителей газа на газифицируемой территории;
определить расход газа для каждого потребителя;
определить места прокладки распределительных газопроводов;
определить диаметры всех газопроводов;
подобрать оборудование для всех ГРП и ГРУ и определить места их расположения;
подобрать всю запорную арматуру (задвижки, краны, вентили);
определить места установки контрольных трубок и электродов для контроля за состоянием газопроводов время их эксплуатации;
разработать способы прокладки газопроводов при их пересечении с другими коммуникациями (дорогами. теплотрассами, реками, оврагами и т.п.);
определить сметную стоимость строительства газопроводов и всех сооружений на них;
разобрать мероприятия для безопасной эксплуатации газопроводов.
Объем решаемых вопросов из приведенного перечня определяется заданием на курсовой или дипломный проект.
Исходными данными для проектирования сетей газоснабжения являются:
состав и характеристики природного газа или месторождения газа;
климатические характеристики района строительства;
план застройки города или населенного пункта;
сведения об охвате газоснабжением населения;
характеристики источников теплоснабжения населения и промышленных предприятий;
данные по выпуску продукции промышленными предприятиями и нормы затрат теплоты на единицу этой продукции;
численность населения города или плотность населения на один гектар;
перечень всех потребителей газа на период газификации и перспективы развития города или посёлка на ближайшие 25 лет;
перечень и тип газоиспользующего оборудования на промышленных и коммунально-бытовых предприятиях;
этажность застройки жилых районов.
3.Определение численности населения.
Расход газа на коммунально-бытовые и теплофикационные нужды города или посёлка зависит от числа жителей. Если число жителей точно не известно, то приближенно его можно определить следующим образом.
По плотности населения на один гектар газифицируемой территории.
N = FP • m , чел.,
где FP - площадь района в га., полученная в результате замеров по плану застройки;
m - плотность населения , чел/га.
FP = 178,445315 (га), m = 270 (чел/га).
N = 178,445315 • 270 = 48180,25505 48180, (чел).
4.Определение годовых расходов теплоты.
Расход газа на различные нужды зависит от расходов теплоты, необходимой, например, для приготовления пищи, стирки белья, выпечки хлеба, выработки того или иного изделия на промпредприятии т. п..
Точный расчет расхода газа на бытовые нужды сделать очень сложно, так как расход газа зависит от целого ряда факторов, которые не поддаются точному учету. Поэтому потребление газа определяют по усредненным нормам расхода теплоты, полученным на основании статистических данных. Обычно эти нормы определяются в расчете или на одного человека, или на один завтрак иди обед, или на одну тонну белья, или на единицу выпускаемой продукции промпредприятием. Расход теплоты измеряют в МДж или в кДж.
Нормы расхода теплоты по СНиП [2] на хозяйственно-бытовые и коммунальные нужды приведены в таблице 3.1.[10].
4.1 Определение годового расхода теплоты при потреблении газа в квартирах.
Расчётная формула для определения годового расхода теплоты (МДж/год) при потреблении газа в квартирах записывается в виде
QK = YK • N • (g K1 • Z 1 + g K2 • Z 2 + g K3 • Z 3), МДж/год,
здесь YK - степень охвата газоснабжением города (определяется заданием);
N - число жителей ;
Z 1 - доля людей, проживающих в квартирах с централизованным горячим водоснабжением (определяется расчетом);
Z 2 - доля людей, проживающих в квартирах с горячим водоснабжением от газовых водонагревателей (определяется расчётом);
Z 3 - доля людей, проживающих в квартирах без централизованного горячего водоснабжения и не имеющих газовых водонагревателей (определяется расчетом);
g К1, g К2, g К3 - нормы расхода теплоты (табл. 3.1) [10] на одного человека в год в квартирах с соответствующим Z.
Для населения, пользующегося газом Z 1 + Z 2 + Z 3 = 1.
Z 1 = 66,351565 / 178,445315 = 0,372
Z 2 = 48,875 / 178,445315 = 0,274
Z 3 = 63,21875 / 178,445315 = 0,354
YK = 1
g K1 = 2800 (МДж), g K2 = 8000 (МДж), g K3 = 4600 (МДж);
QK = 1 • 48180 • (2800• 0,372 + 8000• + 4600•) = 232256,508 (МДж/год).
4.2 Определение годового расхода теплоты при потреблении газа на предприятиях бытового обслуживания.
Расход теплоты для данных потребителей учитывает расход газа на стирку белья в прачечных, на помывку людей в банях, на санитарную обработку в дезкамерах. Очень часто в городах и посёлках прачечные и бани объединяются в одно предприятие. Поэтому расход теплоты для них должен быть также объединён.
QБ-П = QБ + QП
Расход теплоты в банях определяется по формуле
QБ = Z Б • YБ • N • 52 • g Б (МДж/год),
где Z Б - доля населения города, пользующегося банями (задается);
YБ - доля бань города, использующих газ в виде топлива (задаётся);
g Б - норма расхода теплоты на помывку одного человека ;
Все g принимаются по табл.3.1 из [10].
В формуле заложена частота посещения бань, равная одному разу в неделю.
Z Б = 0,5, YБ = 1, g Б = 50 (МДж),
Q Б = 0,5 •• • 52 • 50 = 62634000 (МДж/год)
Расход теплоты на стирку белья в прачечных определяется по формуле:
Q П = 100 • (Z П • YП • N) / 1000 • g П (МДж/год),
здесь Z П - доля населения города, пользующегося прачечными (задается);
YП - доля прачечных города. использующих газ в виде топлива (задается);
g П - норма расхода теплоты на 1 тонну сухого белья (таблица).
В формулу заложена средняя норма поступления белья в прачечные, равная 100 тоннам на 1000 жителей.
Все g принимаются по табл.3.1 из [ ].
Z П = 0,2, YП = 1, g П = 18800 (МДж),
Q П = 100 ••1 • 48180) / 1000 • 18800 = 18115680 (МДж/год),
QБ-П = QБ + QП = 80749680 (МДж/год).
4.3 Определение годового расхода теплоты при потреблении газа на предприятиях общественного питания.
Расход теплоты на предприятиях общественного питания учитывает расход газа на приготовление пищи в столовых, кафе и ресторанах.
Считается, что на приготовление завтраков и ужинов расходуется одно и то же количество теплоты. Расход теплоты на приготовление обеда больше, чем на приготовление завтрака или ужина. Если предприятие общественного питания работает весь день, то расход теплоты здесь должен быть и на завтрак, и на ужин, и на обед. Если предприятие работает полдня, то расход теплоты составляется из расходов теплоты на приготовление завтрака и обеда, или обеда и ужина.
Расход теплоты на предприятиях общественного питания определяется по формуле:
Q П.ОП = 360 • Z П.ОП • Y П.ОП • N • g П.ОП (МДж/год)
здесь Z П.ОП - доля населения города, пользующегося предприятиями общественного питания (задаётся);
Y П.ОП - доля предприятий общественного питания города, использующих газ в виде топлива (задается);
g П.ОП - объединённая норма расхода теплоты на приготовление завтраков, обедов и ужинов , g П.ОП = g З + g О + g У (МДж),
где g З, g О, g У - нормы расхода теплоты на приготовление одного завтрака , обеда, ужина.
Считается, что из числа людей, постоянно пользующихся столовыми, кафе и ресторанами, каждый человек посещает их 360 раз в году.
Все g принимаются по табл.3.1 из [10].
Z П.ОП = 0,1, Y П.ОП = 0,5, g П.ОП = 2,1 + 4,2 + 2,1 = 8,4 (МДж),
Q П.ОП = 360 • 0,1 • 0,5 • 48180 • 8,4 = 7284816 (МДж/год).
4.4 Определение годового расхода теплоты при потреблении газа в учреждениях здравоохранения.
При расходе газа в больницах и санаториях следует учитывать, что их общая вместимость должна составлять 12 коек на 1000 жителей города или поселка. Расход теплоты в учреждениях здравоохранения необходим для приготовления пищи больным, для санитарной обработки белья, инструментов, помещений.
Он определяется по формуле:
Q ЗД = (12 • YЗД • g ЗД) / 1000 • N (МДж/год ),
здесь YЗД - степень охвата газоснабжением учреждений здравоохранения города (задаётся);
g ЗД - годовая норма расхода теплоты в лечебных учреждениях;
g ЗД = g П + g Г,
где g П , g Г - нормы расхода теплоты на приготовление пищи и приготовлении горячей воды в лечебных учреждениях.
Все g принимаются по табл.3.1 из [10].
YЗД = 0,5, g ЗД = 3200 + 9200 = 12400 (МДж),
Q ЗД = (12 • 0,5 • 12400) / 1000 • 48180 = 3584592 (МДж/год).
4.5. Определение годового расхода теплоты при потреблении газа на хлебозаводах и пекарнях.
При выпечке хлеба и кондитерских изделий, составляющих основной вид продукции данных потребителей газа, следует учитывать разницу в потреблении тепла на разные виды продукции. Норма выпечки хлеба в сутки на 1000 жителей принимается в размере 0,6 0,8 тоны. В эту норму входит выпечка и чёрного и белого хлеба, а так же выпечка кондитерских изделий. Точно определить сколько какого вида продукции потребляют жители очень трудно. Поэтому общую норму 0,6 0,8 тонны на 1000 жителей можно условно поделить пополам, считая, что хлебозаводы и пекарни поровну выпекают чёрный и белый хлеб. Выпечка кондитерских изделий может быть учтена отдельно, например, в размере 0,1 тонны на 1000 жителей в сутки.
При расчёте расхода газа следует учитывать охват газоснабжением хлебозаводов и пекарен. Общий расход теплоты (МДж/год) на хлебозаводы и пекарни определяются по формуле:
QХЗ = YХЗ • N • [(0,3 0,4) • g ЧХ + (0,3 0,4) • g БХ + 0,1 • g КИ] • 365 / 1000,
где YХЗ - доля охвата газоснабжением хлебозаводов и пекарен (задаётся);
g ЧХ - норма расхода теплоты на выпечку 1 тонны чёрного хлеба
g БХ - норма расхода теплоты на выпечку 1 тонны белого хлеба
g КИ - норма расхода теплоты на выпечку 1 тонны кондитерских изделий.
Все g принимаются по табл.3.1 из [10].
YХЗ = 0,5, g ЧХ = 2500 (МДж), g БХ = 5450 (МДж), g КИ = 7750 (МДж),
QХЗ=0,5 • 48180 • [0,4•2500 + 0,4•5450 + 0,1•7750] • 365 / 1000=34775721,75 (МДж/год).
4.6 Определение годового расхода теплоты на отопление, вентиляцию, горячее водоснабжение жилых и общественных зданий.
Годовой расход теплоты (МДж/год) на отопление и вентиляцию жилых и общественных зданий вычисляют по формуле:
Q ОВ = (g ОВ • F • n О / О) • [(t ВН - t СР.О) / (t ВН - t РО)]• [24 • (1+K) + Z • K 1 • K] (МДж/год),
t ВН , t СР.О , t РО - температуры соответственно внутреннего воздуха отапливаемых помещений, средняя наружного воздуха за отопительный период, расчётная наружная для данного района строительства по [ 2 ],ОС.
К, К 1 - коэффициенты, учитывающие расходы теплоты на отопление и вентиляцию общественных зданий (при отсутствии конкретных данных принимают К = 0,25 и K 1 = 0,4);
Z - среднее число часов работы системы вентиляции общественных зданий в течение суток (Z = 16);
n О - продолжительность отопительного периода в сутках;
F - общая площадь отапливаемых зданий, м2;
g ОВ - укрупненный показатель максимального часового расхода теплоты на отопление жилых зданий по табл.3.2 из [10], МДж/ч.•м2;
О - коэффициент полезного действия отопительной котельной (О = 0,8 0,85);
t ВН =18 (С), t СР.О = - 2,6 (С), t РО = - 27 (С), n О = 220 (сут), g ОВ = 0,62 (МДж/ч.•м2),
Используя данные из табл.2.1[ ] вычисляем F:
F= 3200 • 48,875 + 4200 • 66,351565 = 435076,5 (м2),
Q ОВ=(0,62•435076,5•220/)•[(18+2,6)/(18+27)]•[24•(1+0,25)+16•0,4•0,25]=
=1022988648 (МДж/год).
Годовой расход теплоты (МДж/год) на централизованное горячее водоснабжение от котельных и ТЭЦ определяют по формуле:
Q ГВ = 24 • g ГВ • N ГВ •[ n О +(350 - n О)• (60 - t ХЛ)/ (60 - t ХЗ) ••О (МДж/год),
где g ГВ - укрупненный показатель среднечасового расхода теплоты на горячее водоснабжение определяется по табл.3.3 [10] (МДж/чел.•ч.);
N ГВ - число жителей города, пользующихся горячим водоснабжением от котельных или ТЭЦ, чел.;
- коэффициент учитывающий снижение расхода горячей воды в летний период ();
t ХЗ, t ХЛ - температуры водопроводной воды в отопительный и летний периоды, °С (при отсутствии данных принимают t ХЛ = 15, t ХЗ = 5).
g ГВ = 1,47 (МДж/(чел • ч)), N ГВ = 270 • 66,351565 = 17915.
Q ГВ=24•1,47•17915•[220+(350-220)•(60-15)/(60-5)••=226857585,8 (МДж/год).
4.7 Определение годового расхода теплоты при потреблении газа на нужды торговли, предприятий бытового обслуживания населения, школ и ВУЗов.
В школах и вузах города газ может использоваться для лабораторных работ. Для этих целей принимают средний расход теплоты на одного учащегося иди студента в размере 50 МДж/(год • чел.):
Q Ш = 0,3 • N • 50 (МДж/год),
где N - количество жителей, (чел),
коэффициент 0,3 - доля населения школьного возраста и младше,
Q Ш = 48180 • 0,3 • 50 = 722700 (МДж/год).
4.8 Составление итоговой таблицы потребления газа городом.
Итоговая таблица расхода газа городом.
Таблица 1
Nо
п/п
Потребитель
Годовой расход теплоты,
QГОД
МДж/год
Годовой расход газа,
VГОД
м3/год
Кол-во часов использования макс. Нагрузки, m, час/год
Часовой расход газа
VЧ
м3/ч
1
2
3
4
5
6
1
Квартиры
232,256 • 106
6831,059 • 103
2600
2627,33
3767,04
2
Бани
62,634 • 106
1842,176 • 103
2700
682,29
3
Прачечные
18,116 • 106
532,823 • 103
2900
183,73
4
Предприятия
общепита
7,285 • 106
214,265 • 103
2000
107,13
5
Учреждения
здравоохранения
3,585 • 106
105,441 • 103
2700
39,05
6
Хлебозаводы
34,776 • 106
1022,823 • 103
6000
170,47
7
Отопление и вентиляция
1022,989 •106
30,088 •106
2417
12448,49
8
Горячее водоснабжение
226,856 • 106
6672,235 • 103
2417
2760,54
9
Котельная
1249,846 • 106
36,760 • 106
2417
15208,94
10
Школы и д/с
722700
21256
2000
10,63
11
Промышленность
250 • 106
7352,941 • 103
6500
1131,22
5. Определение годовых и часовых расходов газа различными потребителями города.
Годовой расход газа в м3/год для любого потребителя города или района определяется по формуле:
Vi ГОД = Qi ГОД / Q Н Р (м3/год),
Qi ГОД - годовой расход теплоты соответствующего потребителя газа (берется из графы 3 табл. 1);
Q Н Р - низшая теплота сгорания (МДж/м3) , определяется по химическому составу газа (при отсутствии данных принимается равной 34 МДж/м3).
Результаты расчётов годовых расходов газа по всем потребителям города вносят в таблицу 1 в графу 4.
Потребление газа в городе различными потребителями зависит от многих факторов. Каждый потребитель имеет свои особенности и потребляет газ по-своему. Между ними существует определенная неравномерность в потреблении газа. Учет неравномерности потребления газа осуществляется путем введения коэффициента часового максимума, который обратно пропорционален периоду, в течение которого расходуется годовой ресурс газа при максимальном его потреблении
Km = 1 / m,
где m - количество часов использования максимума нагрузки в году, ч / год
С помощью Km определяется часовой расход газа для каждого потребителя города (м3/ч)
Vi ЧАС = Vi ГОД • Km = Vi ГОД / m i (м3/ч),
Значения коэффициента m приведены в таблице 4.1 [10].
Кол-во часов использования максимума для отопительных котельных определяется по формуле:
m КОТ = 24 • n О • [(t ВН - t СР.О) / (t ВН - t Р.О)] (ч / год),
m КОТ = 24 • 220 • [(18 + 2,6) / (18 + 27)] = 2417 (ч / год).
6. Построение графика годового потребления газа городом.
Графики годового потребления газа являются основной как для планирования добычи газа, так и для выбора и обоснования мероприятий, обеспечивающих регулирование неравномерности потребления газа. Кроме того, знание годовых графиков газопотребления имеет большое значение для эксплуатации городских систем газоснабжения, так как позволяет правильно планировать спрос на газ по месяцам года, определять необходимую мощность городских потребителей - регуляторов, планировать проведение реконструкции и ремонтных работ на газовых сетях и их сооружениях. Используя провалы в потреблении газа для отключения отдельных участков газопровода и газорегуляторных пунктов на ремонт, можно провести его без нарушения подачи газа потребителям [З].
Различные потребители газа в городе по-разному забирают газ из газопроводов. Самой большой сезонной неравномерностью обладают отопительные котельные и ТЭЦ. Наиболее стабильными потребителями газа являются промышленные пред приятия. Коммунально-бытовые потребители обладают определенной неравномерностью в потреблении газа, но значительно меньшей по сравнению с отопительными котельными.
Вообще, неравномерность расходования газа отдельными потребителями определяется рядом факторов: климатическими условиями, укладом жизни населения, режимом работы промпредприятии, и т. п. Все факторы, влияющие на режим газопотребления в городе, учесть невозможно. Только накопление достаточного количества статистических данных о потреблении газа различными потребителями может дать объективную характеристику городу с точки зрения газопотребления.
Годовой график потребления газа городом строят, учитывая среднестатистические данные потребления газа по месяцам года для различных категорий потребителей. Общий расход газа в течении года разбивается по месяцам. Расход газа для каждого месяца в общем газопотреблении определяется на основании следующего расчёта
Vi МЕС = Vi ГОД • qi / 100
где qi - доля данного месяца в общегодовом потреблении газа, %.
В таблице 5.1 [10] приведены данные для определения месячных расходов газа для различных категорий потребителей [3].
Доля годового расхода газа в каждом месяце отопительно-вентиляционной нагрузки определяется по формуле
g i О.В =(t В - t СР.М)• n М / (t В - t СР.М )• n М ,
t СР.М - среднемесячные температуры, (°С);
n М - количество отопительных дней в месяце.
Расход газа в каждом месяце на горячее водоснабжение можно считать равномерным. Этот расход газа определяет минимальную нагрузку котельной в летний период.
Определённые по формуле месячные расходы газа изображают на графике годового потребления газа городом в виде ординат, постоянных для данного месяца. После построения всех ординат для каждого месяца для всех категорий потребителей производят построение общего годового расхода по месяцам. Этот осуществляется путём суммирования ординат всех потребителей в пределах каждого месяца.
Таблица 1.1.
Потребитель
Процент от годового потребления газа в месяц
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
1 Квартиры
2 Бани
3 Прачечные
4 Столовые и кафе
5 Больницы
6 Хлебозаводы
7 Отопление и вентиляция
8 Горячее водоснабжение
9 Школы и д / с
10 Промышленность
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Рис. 1 График годового потребления газа.
7. Выбор и обоснование системы газоснабжения.
Системы газоснабжения представляют собой сложный комплекс сооружений. На выбор системы газоснабжения города оказывает влияние ряд факторов. Это прежде всего :размер газифицируемой территории, особенности ее планировки, плотность населения, число и характер потребителей газа, наличие естественных и искусственных препятствий для прокладки газопроводов (рек, дамб, оврагов, железнодорожных путей, подземных сооружений и т.п.).При проектировании системы газоснабжения разрабатывают ряд вариантов и производят их технико-экономическое сравнение. Для строительства применяют наивыгоднейший вариант.
В зависимости от максимального давления газа городские газопроводы разделяют на следующие группы:
высокого давления 1 категории с давлением от 0,6 до 1,2 МПа;
среднего давления от 5 кПа до 0.3 МПа;
низкого давления до 5 кПа;
Газопроводы высокого и среднего давления служат для питания городских распределительных сетей среднего и низкого давления. По ним идет основная масса газа ко всем потребителям города. Эти газопроводы являются основными артериями, питающими город газом. Их выполняют в виде колец, полу колец иди лучей. Газ в газопроводы высокого и среднего давления подается от газораспределительных станций (ГРС).
Современные системы городских газовых сетей имеют иерархическую систему построения, которая увязывается с приведённой выше классификацией газопроводов по давлению. Верхний уровень составляют газопроводы высокого давления первой и второй категории, нижний газопроводы низкого давления. Давление газа при переходе с высокого уровня на более низкий постепенно снижается. Это осуществляется с помощью регуляторов давления, установленных на ГРП.
По числу ступеней давления, применяемых в городских газовых сетях, они подразделяются на:
двухступенчатые, состоящие из сетей высокого или среднего давления и низкого давления;
трёхступенчатые, включающие газопроводы высокого, среднего и низкого давления;
многоступенчатые, в которых газ подаётся по газопроводам высокого (1 и 2 категорий) давления, среднего и низкого давления.
Выбор системы газоснабжения в городе зависит от характера потребителей газа, которым нужен газ соответствующего давления, а также от протяженности и нагрузки газопроводов. Чем разнообразнее потребители газа и чем большую протяженность и нагрузку имеют газопроводы, тем сложнее будет система газоснабжения.
В большинстве случаев для городов с населением до 500 тысяч человек наиболее экономически целесообразной является двухступенчатая система. Для больших городов с населением более 1000000 человек и наличием крупных промпредприятии предпочтительной является трёх или многоступенчатая системы.
8.Определение оптимального числа ГРС и ГРП.
8.1 Определение числа ГРС.
Газораспределительные станции стоят во главе систем газоснабжения. Через них идёт питание кольцевых газопроводов высокого или среднего давления. К ГРС газ поступает из магистральных газопроводов под давлением 6 7 МПа. На ГРС давление газа снижается до высокого или среднего. Кроме того, на ГРС газ приобретает специфический запах. Его одоризируют. Здесь газ также подвергается дополнительной очистке от механических примесей и подсушивается.
Выбор оптимального числа ГРС для города является одним из важнейших вопросов. С увеличением числа ГРС уменьшаются нагрузки и радиус действия городских магистралей, что приводит к уменьшению их диаметров и снижению затрат на металл. Однако увеличение числа ГРС увеличивает затраты на их сооружение и строительство магистральных газопроводов, подводящих газ к ГРС, увеличиваются эксплуатационные расходы за счет содержания обслуживающего персонала ГРС.
При определении числа ГРС можно ориентироваться на следующее:
для небольших городов и посёлков с населением до 100 120 тысяч человек наиболее рациональными являются системы с одной ГРС;
для городов с населением 200 300 тысяч человек наиболее рациональными являются системы с двумя и тремя ГРС;
для городов с населением более 300 тысяч человек наиболее экономичными являются системы с тремя ГРС.
ГРС, как правило, располагаются за городской чертой. Если число ГРС более одной, то они располагаются с разных сторон города. ГРС соединяются как правило двумя нитками газопроводов, что обеспечивает более высокую надёжность газоснабжения города. Очень крупные потребители газа ( ТЭЦ, промпредприятия, металлургические заводы и т. п. ) питаются непосредственно от ГРС.
8.2 Определение оптимального числа ГРП.
Газорегуляторные пункты стоят во главе распределительных газовых сетей низкого давления, питающих газом жилые дома. Оптимальное число ГРП определяется из соотношения
n ОПТ = V ЧАС / V ОПТ (шт),
где V час - часовой расход газа на жилые дома, м3/ч.;
V ОПТ - оптимальный расход газа через ГРП, м3/ч.
Для определения V ОПТ необходимо вначале определить оптимальный радиус действия ГРП, который должен находиться в пределах 400 800 метров. Этот радиус определяется по формуле:
R ОПТ = 249 • (P0,081 / 0,245• (m • e)0,143) (м),
где P - расчетный перепад давления в сетях низкого давления (1000 1200 Па);
- коэффициент плотностей сетей низкого давления, 1/м;
= 0,0075 + 0,003 • m / 100 (1/м),
m - плотность населения по району действия ГРП, чел/га;
e - удельный часовой расход газа на одного человека, м3/чел.ч, который задаётся или вычисляется, если известно количество жителей (N), потребляющих газ, и известно количество газа (V), потребляемого ими в час
e = V / N (м3/чел. ч)
Оптимальный расход газа через ГРП определяется из соотношения:
V ОПТ = m • e • R ОПТ 2/ 5000
Полученное оптимальное число ГРП используют при конструировании газовых сетей низкого давления. Сетевые ГРП размещают, как правило, в центре газифицируемой территории так, чтобы все потребители газа были расположены от ГРП примерно на одинаковых расстояниях. Максимальное удаление ГРП от проектируемых магистральных газопроводов высокого или среднего давления должно составлять 50 100 метров.
= 0,0075 + 0,003 • 270 / 100 = 0,0156 (1/м),
e = 2627,33 / 48180 = 0,0545 (м3/чел.ч ),
R ОПТ = 249 • 10000,081 / [0,01560,245• (270 • 0,0545)0,143] = 822 (м),
V ОПТ = 270 • 0,0545 • 8002 / 5000 = 1883,52 (м3 / ч),
n ОПТ = 2627,33 / 1883,52 = 1,5 2 (шт),
Откорректируем VКЧАС в соответствие с полученным числом ГРП:
VКЧАС = n ОПТ • V ОПТ (м3 / ч),
VКЧАС = 2 • 1883,52 = 3767,04 (м3 / ч).
9. Типовые схемы ГРП и ГРУ.
Газорегуляторные пункты (ГРП) размещают в отдельно стоящих зданиях из кирпича или железобетонных блоков. Размещение ГРП в населенных пунктах регламентируется СНиП [2]. На промышленных предприятиях ГРП размещаются на местах вводов газопроводов на их территорию.
Здание ГРП имеет 4 отдельных помещения (рис. 8.1) [10] :
основное помещение 2, где размещается все газо-регулирующее оборудование;
помещение 3 для контрольно-измерительных приборов;
помещение 4 для отопительного оборудования с газовым котлом;
помещение 1 для вводного и выводного газопровода и ручного регулирования давления газа.
В типовом ГРП, изображенном на рис. 8.1 [10] , можно выделить следующие узлы:
узел ввода-вывода газа с байпасом 7 для ручного регулирования давления газа после ГРП;
узел механической очистки газа с фильтром 1;
узел регулирования давления газа с регулятором 2 и предохранительно-запорным клапаном 3;
узел измерения расхода газа с диафрагмой 6 или счётчиком газа.
В помещении для контрольно-измерительных приборов размещаются самопишущие манометры, измеряющие давление газа до и после ГРП, расходомер газа, дифманометр, измеряющий перепад давления на фильтре. В основном помещении ГРП устанавливаются показывающие манометры, измеряющие давление газа до и после ГРП; термометры расширения, измеряющие температуру газа на вводе газа в ГРП и после узла измерения расхода газа.
Аксонометрическая схема газопроводов ГРП изображена на рис. 8.2. [ ] На схеме в условных изображениях в соответствии с ГОСТ 21.609-83 показаны трубопроводы, запорная арматура, регуляторы (2), предохранительно-запорные клапана (З), фильтр (1), гидроэатвор (5), свечи для сброса газа в атмосферу (10,9,8), диафрагма (6) и байпас (7).
Газопровод от городской сети среднего или высокого давления подходит к ГРП под землёй. Пройдя фундамент, газопровод поднимается в помещение (1). Аналогично отводится газ из ГРП. На вводе и выводе газа в ГРП на газопроводе устанавливается изолирующие фланцы (11).
Газ высокого иди среднего давления проходит в ГРП очистку от механических примесей в фильтре (1). После фильтра газ направляется к линии регулирования. Здесь давление газа снижается до необходимого и поддерживается постоянным с помощью регулятора (2). Предохранительно-запорный клапан (3) закрывает линию регулирования в случаях повышения и понижения давления газа после регулятора более допустимых пределов. Верхний предел срабатывания клапана составляет 120 % от давления, поддерживаемого регулятором давления. Нижний предел настройки клапана для газопроводов низкого давления составляет 300 - 3000 Па; для газопроводов среднего давления - 0,003 - 0,03 МПа.
Предохранительно-сбросной клапан (ПСК) (4) защищает газовую сеть после ГРП от кратковременного повышения давления в пределах 110 % от величины давления, поддерживаемого регулятором давления. При срабатывании ПСК избыток газа выбрасывается в атмосферу через газопровод безопасности (9).
В помещении ГРП необходимо поддерживать положительную температуру воздуха не менее 10 °С. Для этого ГРП оборудуется местной системой отопления или подключается к системе отопления одного из ближайших зданий.
Для вентиляции ГРП на крыше устанавливается дефлектор, обеспечивающий трёхкратный воздухообмен в основном помещении ГРП. Входная дверь в основное помещение ГРП в нижней её части должна иметь щели для прохода воздуха.
Освещение ГРП чаще всего выполняется наружным путем установки источников направленного света на окнах ГРП. Можно выполнять освещение ГРП во взрывобезопасном исполнении. В любом случае включение освещения ГРП должно осуществляться снаружи.
Возле здания ГРП оборудуется грозозащита и заземляющий контур.
9.2 Газорегуляторные установки.
Газорегуляторные установки (ГРУ) по своим задачам и принципу работы не отличаются от ГРП. Основное их отличие от ГРП заключается в том, что ГРУ можно размещать непосредственно в тех помещениях, где используется газ, или где-то рядом, обеспечивая свободный доступ к ГРУ. Отдельных зданий для ГРУ не строят. ГРУ обносят заградительной сеткой и вывешивают возле ее предупредительные плакаты. ГРУ, как правило, сооружаются в производственных цехах, в котельных, у коммунально-бытовых потребителей газа. ГРУ могут выполняться в металлических шкафах, которые укрепляются на наружных стенах производственных зданий. Правила размещения ГРУ регламентируются СНиП [2].
На рис. 8.3 [10] изображена аксонометрическая схема типового ГРУ. Здесь приняты следующие обозначения :
1. фильтр для механической очистки газа;
2. стальные задвижки;
3. предохранительно-запорный клапан;
4. регулятор давления;
5.6.чугунные задвижки;
7. предохранительно-сбросной клапан;
8. расходомер газа;
9. самопишущие манометры;
10. показывающие манометры;
11. дифференциальный манометр на фильтре;
12. термометры расширения;
13. футляры;
14. диафрагма;
15. стальные вентили;
16. трехходовые краны;
17. пробковые краны на импульсных линиях;
18.19. пробковые краны.
К помещению, где расположено ГРУ, с точки зрения вентиляции и освещения предъявляются те же требования, что и для ГРП.
10. Выбор оборудования газорегуляторных пунктов и установок.
Выбор оборудования ГРП и ГРУ начинается с определения типа регулятора давления газа. После выбора регулятора давления определяются типы предохранительно-запорных и предохранительно-сбросных клапанов. Далее подбирается фильтр для очистки газа, а затем запорная арматура и контрольно-измерительные приборы.
10.1 Выбор регулятора давления.
Регулятор давления должен обеспечивать пропуск через ГРП необходимого кол-во газа и поддерживать постоянное давление его независимо от расхода.
Расчётное уравнение для определения пропускной способности регулятора давления выбираются в зависимости от характера истечения газа через регулирующий орган.
При докритическом истечении, когда скорость газа при проходе через клапан регулятора не превышает скорость звука, расчётное уравнение записывается в виде
VР = 5260 • K V • • P • P1 / О • T • Z
При сверх критическом давлении, когда скорость газа в клапане регулятора давления превышает скорость звука, расчётное уравнение имеет вид:
VР = 5260 • K V • КР• P1 • P / P1) КР/ О • T • Z
В формулах:
K V - коэффициент пропускной способности регулятора давления;
- коэффициент, учитывающий неточность исходной модели для уравнений;
= 1 - 0,46 • (P / P1)
КР = 1 - 0,46 • (P / P1) КР
P - перепад давлений в линии регулирования, МПа:
P = P1 - P2 - P КР, (МПа),
где P1 - абсолютное давление газа перед ГРП или ГРУ, МПа;
P2 - абсолютное давление газа после ГРП или ГРУ, МПа;
P 1 = 0,15 + 0,1 = 0,25 (МПа),
P 2 = 0,005 + 0,1 = 0,105 (МПа),
P - потери давлении газа в линии регулирования, обычно равные 0,007 МПа;
P / P1) КР = 0,5
КР = 1 - 0,46 • 0,5 = 0,77
О = 0,73 -плотность газа при нормальном давлении, кг/м3;
Т - абсолютная температура газа равная 283 К;
Z - коэффициент, учитывающий отклонение свойств газа от свойств идеального газа (при Р1 МПа Z = 1).
Расчётный расход VР должен быть больше оптимального расхода газа через ГРП на 15,20%, то есть:
VР = (1,15 1,2) • V ОПТ (м3/ч.),
VР = 1,2 • 1883,52 = 2260,224 (м3/ч.),
Определить режим истечения газа через клапан регулятора можно по соотношению
Р2 / Р1 = 0,105 / 0,25 = 0,42
Если Р2 / Р1 то течение газа будет докритическим и поэтому следует применять уравнение первое.
Так как Р2 / Р1 то течение газа будет сверхкритическим и поэтому следует применять уравнение второе.
Из вышеуказанных уравнений для определения типа регулятора определяем его коэффициент пропускной способности K V.
K V = V Р / [ 5260 • КР• P1 • P / P1) КР/ О • T • Z)]
K V = 2260,224 / [ 5260 • • 0,25 • / • 283 • 1)] = 45,37
Определив K V по таблице 9.1 [ ] выбираем тип регулятора с K V ближайшим большим значением, чем получен по расчёту.
По расчёту получен K V = 45,37 Ближайший К V в таблице равен 50 и относится к регулятору РДУ-50. Следовательно, этот регулятор следует установить в ГРП.
10.2 Выбор предохранительно-запорного клапана.
Промышленность выпускает два типа ПЗК: ПКН и ПКВ. Первый следует применять в случаях, когда после ГРП или ГРУ поддерживается низкое давление, второй - среднее. Габариты и тип клапана определяются типом регулятора давления. ПЗК обычно выбирают с таким же условным диаметром, как и регулятор.
Определен тип регулятора РДУК-50. Этот регулятор имеет условный диаметр 50 мм. Следовательно, ПЗК будет или ПКН-50.
10.3 Выбор предохранительно-сбросного клапана.
Предохранительно-сбросной клапан подбирается по пропускной способности регулятора давления. Пропускная способность ПСК должна составлять не менее 10 % от пропускной способности регулятора давления или не менее пропускной способности наибольшего из клапанов. Выбираем ПСК-50Н/0,05.
10.4 Выбор фильтра.
Задачей фильтра в ГРП или ГРУ является отчистка от механических примесей. При этом фильтр должен пропускать весь газовый поток, не превышая допустимую потерю давления на себе в размере 10000 Па.
Промышленность выпускает два вида газовых фильтров: кассетные с литым корпусом типа ФВ-100 и ФВ-200; кассетные со сварным корпусом типа ФГ7-50-6; ФГ9-50-12; ФГ15-100-6; ФГ19-10-12; ФГ36-200-6; ФГ46-200-12; ФГ80-300-6; ФГ100-300-12.
Первый тип фильтров предназначен для небольших до 3800 м3/ч расходов газа. Второй тип фильтров предназначен для пропуска больших расходов газа. Число после ФГ означает пропускную способность фильтра в тысячах кубических метров в час.
Для подбора фильтра необходимо определить перепад давления газа на нем при расчетном расходе газа через ГРП или ГРУ.
Для фильтров этот перепад давления определяют по формуле:
Р = 0,1 • Р ГР • ( V Р / V ГР)2 • О / Р1 (Па),
где Р ГР - паспортное значение перепада давления газа на фильтре, Па;
V ГР - паспортное значение пропускной способности фильтра, м3/ч;
О - плотность газа при нормальных условиях, кг/м3;
Р1 - абсолютное давление газа перед фильтром, МПа;
VР - расчетный расход газа через ГРП иди ГРУ, м3/ч.
Р ГР = 10000 (Па), V ГР = 7000 (м3/ч), О = 0,73 (кг/м3),
За исходный возьмем фильтр ФГ 7 - 50 - 6
Р = 0,1 • 10000 • (2260,224 / 7000)2 • 0,73 / 0,25 = 304,43 (Па),
Перепад для фильтра ГРП не превышает допустимого значения 10000 Па , следовательно
выбран фильтр ФГ 7 - 50 - 6.
10.5 Выбор запорной арматуры.
Запорная арматура (задвижки, вентили, пробковые краны), применяются в ГРП и ГРУ должна быть рассчитана на газовую среду. Главными критериями при выборе запорной арматуры являются условный диаметр DУ и исполнительное давление РУ.
Задвижки применяются как с выдвижными, так и с не выдвижными шпинделем. Первые предпочтительней для надземной установки, вторые - для подземной.
Вентили применяют в тех случаях, когда повышенной потерей давления можно пренебречь, например, на импульсных линиях.
Пробковые краны имеют значительно меньшее гидравлическое сопротивление, чем вентили. Их различают по затяжке конической пробки на натяжные и сальниковые, а по методу присоединения к трубам - на муфтовые и фланцевые.
Материалом для изготовления запорной арматуры служат: углеродистая сталь, легированная сталь, серый и ковкий чугун, латунь и бронза.
Запорная арматура из серого чугуна применяется при рабочем давлении газа не более 0,6 МПа. Стальная, латунная и бронзовая при давлении до 1,6 МПа. Рабочая температура для чугунной и бронзовой арматуры должна быть не ниже -35 С, для стальной не менее -40 С.
На входе газа в ГРП следует применять стальную арматуру, или арматуру из ковкого чугуна. На выходе из ГРП при низком давлении можно применять арматуру из серого чугуна. Она дешевле стальной.
Условный диаметр задвижек в ГРП должен соответствовать диаметру газопроводов на входе и выходе газа. Условный диаметр вентилей и кранов на импульсных линиях ГРП или ГРУ рекомендуется выбирать равным 20 мм или 15 мм.
11. Конструктивные элементы газопроводов.
На газопроводах применяются следующие конструктивные элементы:
трубы;
запорно-регулирующая арматура;
линзовые компенсаторы;
сборники конденсата;
футляры;
колодцы;
опоры и кронштейны для наружных газопроводов;
системы защиты подземных газопроводов от коррозии;
контрольные пункты для измерения потенциала газопроводов относительно грунта и определения утечек газа.
Трубы составляют основную часть газопроводов, по ним транспортируется газ к потребителям. Все соединения труб на газопроводах выполняются только сварными. Фланцевые соединения допускаются только местах установки запорно-регулирующей арматуры.
11.1 Трубы.
Для строительства систем газоснабжения следует применять стальные прямошовные, спиральношовные сварные и бесшовные трубы изготавливаемые из хорошо свариваемых сталей, содержащих не более 0,25 % углерода, 0,056 % серы и 0,046 % фосфора. Для газопроводов, например, применяется сталь углеродистая обыкновенного качества, спокойная, группы В ГОСТ 14637-89 и ГОСТ 16523-89 не ниже второй категории марок Ст. 2, Ст. 3, а также Ст. 4 при содержании в ней углерода не более 0,25 %.
А - нормирование (гарантия) механических свойств;
Б - нормирование (гарантия) химического состава;
В - нормирование (гарантия) химического состава и механических свойств;
Г - нормирование (гарантия) химического состава и механических свойств на термообработанных образцах;
Д - без нормируемых показателей химического состава и механических свойств.
Согласно [2] рекомендуется применять трубы следующих групп поставки:
- при расчетной температуре наружного воздуха до - 40 °С - группу В;
- при температуре - 40 °С и ниже - группы В и Г.
При выборе труб для строительства газопроводов следует применять, как правило, трубы, изготовленные из более дешевой углеродистой стали по ГОСТ 380-88 или ГОСТ 1050-88.
11.2 Детали газопроводов.
К деталям газопроводов относятся: отводы, переходы, тройники, заглушки.
Отводы устанавливаются в местах поворотов газопроводов на углы 90° , 60° или 45°.
Переходы устанавливаются в местах изменения диаметров газопроводов. На чертежах и схемах их изображают следующим образом
Тройники служат для закрытия и герметизации торцевых частей тупиковых участков газопроводов. Их применяют в местах подключения к газопроводам потребителей.
Заглушки служат для закрытия и герметизации торцевых частей тупиковых участков газопроводов. Заглушки представляют собой круг соответствующего диаметра, выполненный из стали тех же марок, что и газопровод. Обозначение деталей газопроводов приводятся в приложении 4 [10].
12. Гидравлический расчёт газопроводов.
Основная задача гидравлических расчетов заключается в том, чтобы определить диаметры газопроводов. С точки зрения методов гидравлические расчеты газопроводов можно разделить на следующие типы:
расчет кольцевых сетей высокого и среднего давления;
расчет тупиковых сетей высокого и среднего давления;
расчет многокольцевых сетей низкого давления;
расчет тупиковых сетей низкого давления.
Для проведения гидравлических расчётов необходимо иметь следующие исходные данные:
расчетную схему газопровода с указанием на ней номеров и длин участков;
часовые расходы газа у всех потребителей, подключенных к данной сети;
допустимые перепады давления газа в сети.
Расчетная схема газопровода составляется в упрощенном виде по плану газифицируемого района. Все участки газопроводов как бы выпрямляются и указываются их полные длины со всеми изгибами и поворотами. Точки расположения потребителей газа на плаке определяются местами расположения соответствующих ГРП или ГРУ.
12.1 Гидравлический расчет кольцевых сетей высокого и среднего давления.
Гидравлический режим работы газопроводов высокого и среднего давления назначается из условий максимального газопотребления.
Расчёт подобных сетей состоит из трёх этапов:
расчет в аварийных режимах;
расчет при нормальном потокораспределении ;
расчёт ответвлений от кольцевого газопровода.
ГРП
L=0,07км
(18)
L=0,66км
(15)
L=0,07км
(14)
L=0,37км
(16)
L=1,68км
(17)
16
17
0
15
14
(35)
L=0,05
(34)
L=0,06
(33)
L=0,08
(32)
L=0,08
(1)
L=0,2км
V14
19,525
V15
26,78
V16
85,235
V17
433,01
V1
26,78
(31)
L=0,17
V13
3,543
(19)
L=0,12
13
1
(13)
L=0,43км
(2)
L=0,21км
V12
85,235
(30)
L=0,07
12
V2
1883,52
(12)
L=0,23км
(20)
L=0,11
2
V11
15208,94
(3)
L=0,14км
(29)
L=0,06
11
(11)
L=0,04км
V3
3,543
(21)
L=0,08
3
V10
26,78
(28)
L=0,15
10
(4)
L=0,41км
(10)
L=0,11км
V4
1131,22
(22)
L=0,16
4
V9
1883,52
(27)
L=0,15
9
V5
26,78
V6
19,525
V7
433,01
V8
3,543
(26)
L=0,1
(25)
L=0,07
(24)
L=0,12
(23)
L=0,04
8
7
6
5
(9)
L=0,2км
(8)
L=0,11км
(7)
L=0,16км
(6)
L=0,14км
(5)
L=0,83км
рис.2. Расчётная схема кольцевого газопровода высокого давления.
Расчетная схема газопровода представлена на рис. 2 . Длины отдельных участков указаны в метрах. Номера расчетных участков указаны числами в кружках. Расход газа отдельными потребителями обозначен буквой V и имеет размерность м3/ч. Места изменения расхода газа на кольце обозначены цифрами 0, 1, 2, ..... , и т. д.. Источник питания газом (ГРС) подключен к точке 0.
Газопровод высокого давления имеет в начальной точке 0 избыточное давление газа Р Н =0,6 МПа. Конечное давление газа Р К = 0,15 МПа. Это давление должно поддерживаться у всех потребителей, подключенных к данному кольцу, одинаковым независимо от места их расположения.
В расчетах используется абсолютное давление газа, поэтому расчетные Р Н =0,7 МПа и РК=0,25 МПа. Длины участков переведены в километры.
Для начало расчёта определяем среднюю удельную разность квадратов давлений:
А СР = (Р2н - Р2к) / 1,1 • l i
где l i - сумма длин всех участков по расчётному направлению, км.
Множитель 1,1 означает искусственное увеличение длинны газопровода для компенсации различных местных сопротивлений (повороты, задвижки, компенсаторы и т. п.).
Далее, используя среднее значение А СР и расчетный расход газа на соответствующем участке, по номограмме рис. 11.2 [10] определяем диаметр газопровода и по нему, используя ту же номограмму, уточняем значение А для выбранного стандартного диаметра газопровода. Затем по уточненному значению А и расчетной длине, определяем точное значение разности Р2н - Р2к на участке. Все расчеты сводят в таблицы.
12.1.1 Расчет в аварийных режимах.
Аварийные режимы работы газопровода наступают тогда, когда откажут в работе участки газопровода, примыкающие к точке питания 0. В нашем случае это участки 1 и 18. Питание потребителей в аварийных режимах должно осуществляться по тупиковой сети с условием обязательного поддержания давления газа у последнего потребителя Р К = 0,25 МПа.
Результаты расчетов сводим в табл. 2 и 3.
Расход газа на участках определяется по формуле:
VР = 0,59 • (К ОБ i • V i) (м3 / ч),
где К ОБ i - коэффициент обеспеченности различных потребителей газа;
V i - часовой расход газа у соответствующего потребителя, м3 / ч.
Для простоты коэффициент обеспеченности принят равным 0,8 у всех потребителей газа.
Расчетную длину участков газопровода определяют по уравнению:
l Р = 1,1 • l Г (км),
Средняя удельная разность квадратов давлений в первом аварийном режиме составит:
А СР = (0,72 - 0,252) / 1,1• 6,06 = 0,064 (МПа2 / км),
l i = 6,06 (км),
Табл. 2.
Отказал участок 1
№ уч.
d У
мм
l Р
км
V Р
м3 / ч
Р2н-Р2к
l Р
Р2н-Р2к ,
МПа2
1
2
3
4
5
6
18
500
0,077
10053,831
0,045
0,003465
17
500
1,848
9849,4501
0,04
0,07392
16
500
0,407
9809,2192
0,04
0,01628
15
500
0,726
9796,579
0,04
0,02904
14
400
0,077
9787,3632
0,19
0,01463
13
400
0,473
9785,6909
0,19
0,08987
12
400
0,253
9745,46
0,18
0,04554
11
250
0,044
2566,8403
0,1
0,0044
10
250
0,121
2554,2002
0,1
0,0121
9
250
0,22
1665,1787
0,053
0,01166
8
250
0,121
1663,5064
0,053
0,006413
7
250
0,176
1459,1257
0,045
0,00792
6
250
0,154
1449,9099
0,045
0,00693
5
250
0,913
1437,2697
0,045
0,041085
4
200
0,451
903,3339
0,045
0,020295
3
150
0,154
901,6616
0,2
0,0308
2
100
0,363
12,64016
0,031
0,011253
lР=6,578
(Р2н-Р2к)=0,425601
P К = (0,7 2 - 0,425601) - 0,1 = 0,1537696 Ошибка: 1,5 % 5 %
Отсюда следует, расчёт сделан правильно.
Переходим к расчету во втором аварийном режиме.
Табл. 3.
Отказал участок 18
№ уч.
d У
мм
l Р
км
V Р
м3 / ч
Р2н-Р2к
l Р
Р2н-Р2к ,
МПа2
1
2
3
4
5
6
1
500
0,22
10053,831
0,045
0,0099
2
500
0,231
10041,191
0,045
0,010395
3
500
0,154
9152,1692
0,038
0,005852
4
500
0,451
9150,4969
0,038
0,017138
5
400
0,913
8616,5611
0,1
0,0913
6
400
0,154
8603,9209
0,1
0,0154
7
400
0,176
8594,7051
0,1
0,0176
8
400
0,121
8390,3244
0,1
0,0121
9
400
0,22
8388,6521
0,1
0,022
10
400
0,121
7499,6307
0,085
0,010285
11
400
0,044
7486,9905
0,085
0,00374
12
125
0,253
308,37082
0,085
0,021505
13
125
0,473
268,1399
0,06
0,02838
14
125
0,077
266,4676
0,06
0,00462
15
125
0,726
257,2518
0,06
0,04356
16
125
0,407
244,61169
0,06
0,02442
17
125
1,903
204,38072
0,045
0,085635
lР=6,644
(Р2н-Р2к)=0,42383
P К = (0,7 2 - 0,42383) - 0,1 = 0,1572353 Ошибка: 2,9 % 5 %
Отсюда следует, расчёт сделан правильно.
На этом расчет во втором аварийном режиме заканчивается.
Зная потери давления на каждом участке, определяем абсолютное давление в каждой точке в обоих аварийных режимах:
P i = P 2Н - (P 2Н - P 2К) i ,
где (P 2Н - P 2К) - сумма разности квадратов давлений на участках, предшествующих точке определения давления.
Все расчеты по определению давлений в различных точках кольца можно свести в таблицу.
Табл. 4.
Номер точки на кольце
Отказал участок 1
Отказал участок 19
Давление газа, МПа
Давление газа, МПа
0
0,7
0,7
1
0,2537696
0,6928925
2
0,2750491
0,6853503
3
0,3262698
6810675
4
0,3560154
0,6683674
5
0,409673
0,5961669
6
0,418055
0,5831081
7
0,4274131
0,567816
8
0,4348505
0,5570592
9
0,4480569
0,5369497
10
0,4613621
0,5272855
11
0,4661062
0,523727
12
0,5126353
0,5027773
13
0,593856
0,473714
14
0,6060487
0,4688123
15
0,6295514
0,4197916
16
0,6423512
0,3896216
17
0,6975206
0,2572353
Давление газа в точках подключения к кольцу потребителей необходимо знать для определения диаметров ответвлений при гидравлическом расчете последних.
12.1.2 Расчет ответвлений.
В этом расчете определяются диаметры газопроводов, подводящих газ от кольцевого газопровода к потребителям V 1, V 2, ..... , и т. д.. Для этого используется расчет давления в точках изменения расходов 1, 2, 3, .... 17 сведенный в таблицу ? . Перепад давлений в точке подключения газопровода ответвления к кольцевому газопроводу и заданным конечным давлением у потребителя.
Для определения начального давления из таблицы 2,3 для одной и той же точки выбираем наименьшее абсолютное давление газа. Далее определяется удельная разность квадратов давлений на участке:
A = (P 2Н - P 2К) / 1,1 • l Г i , (МПа2 / км),
По номограмме рис. 11.2 из [10] определяем диаметр газопровода.
Все расчеты по определению диаметров ответвлений сводим в таблицу:
А19 = 0,0145;
А20 = 0,1085;
А21 = 0,4997;
А22 = 0,3649;
А23 = 2,3944;
А24 = 0,8501;
А25 = 1,5606;
А26 = 1,1505;
А27 = 0,8376;
А28 = 0,9114;
А29 = 2,3447;
А30 = 2,4715;
А31 = 0,8657;
А32 = 1,7872;
А33 = 1,2924;
А34 = 1,3528;
А35 = 0,0664;
Табл. 5.
Номер ответв-ления.
Начальное давление,
МПа
Конечное давление, МПа
Длина участка,
Км
Расход газа,
м3 / ч
Диаметр условный,
мм
19
0,2538
0,25
0,12
26,78
125
20
0,275
0,25
0,11
1883,52
200
21
0,3263
0,25
0,08
3,543
100
22
0,356
0,25
0,16
1131,22
150
23
0,4097
0,25
0,04
26,78
100
24
0,418
0,25
0,12
19,525
100
25
0,4274
0,25
0,07
433,01
100
26
0,4348
0,25
0,1
3,543
100
27
0,448
0,25
0,15
1883,52
250
28
0,4614
0,25
0,15
26,78
100
29
0,4661
0,25
0,06
15208,94
300
30
0,5028
0,25
0,07
85,235
100
31
0,4737
0,25
0,17
3,543
100
32
0,4688
0,25
0,08
19,525
100
33
0,4198
0,25
0,08
26,78
100
34
0,3896
0,25
0,06
85,235
100
35
0,2572
0,25
0,05
433,01
150
12.1.3 Расчёт при нормальном потокораспределении.
Нормальное потокораспределение предполагает движение газа от питания кольца в обе стороны.
Точка схода обоих потоков газа должна находиться где-то на кольце. Эта точка определяется из следующих условий - расходы газа по обоим направлениям кольца должны быть примерно одинаковыми.
Расчёты при нормальном потокораспределении рекомендуется свести в таблицу.
Таблица 6.
NО
участка.
Расход на участке,
м3/ч
Диаметр газопровода,
мм
Длина участка,
км
Р2Н-Р2К/l,
МПа2/км
Р2Н-Р2К,
МПа2
Р2Н-Р2К/VУЧ,
• 10-6
1
2
3
4
5
6
7
1
-10650,2445
500
0,2
0,052
0,0104
0,976
2
-10623,4645
500
0,21
0,052
0,01092
1,026
3
-8739,9445
500
0,14
0,034
0,00476
0,545
4
-8736,4015
500
0,41
0,034
0,01394
1,596
5
-7605,1815
400
0,83
0,085
0,07055
9,277
6
-7578,4015
400
0,14
0,085
0,0119
1,57
7
-7558,8765
400
0,16
0,085
0,0136
1,799
8
-7125,8665
400
0,11
0,075
0,00825
1,158
9
-7122,3235
400
0,2
0,075
0,015
2,106
10
-5238,8035
400
0,11
0,039
0,00429
0,819
11
-5212,0235
400
0,04
0,039
0,00156
0,299
12
+9996,9165
400
0,23
0,122
0,02806
2,807
13
+10082,1515
400
0,43
0,122
0,05246
5,203
14
+10085,6945
400
0,07
0,122
0,00854
0,847
15
+10105,2195
500
0,66
0,045
0,0297
2,939
16
+10131,9995
500
0,37
0,045
0,01665
1,643
17
+10217,2345
500
1,68
0,045
0,0756
7,399
18
+10650,2445
500
0,07
0,05
0,0035
0,329
= 0,37968
= 42,34•10-6
* Знаки "+" и "-" означают условное деление потоков газа на положительные (направление по часовой стрелке) и отрицательные (движение против часовой стрелки).
Для определения ошибки надо просуммировать по модулю все числа в графе 6 и оценить разность положительных и отрицательных чисел в этой же графе по нижеприведенной формуле
Ошибка составляет: 0,04934 • 100 / 0,5 • 0,37968 = 25,99 %
Диаметры участков газопровода в этом режиме выбираются из таблицы расчетов в аварийных режимах. Для каждого участка принимается наибольший из двух диаметров. При этом размеры диаметров на головных участках кольца будут наибольшими. Далее размеры диаметров будут монотонно убывать в направлении точки схода потоков.
Для определения удельной разности квадратов давлений на участке используют номограмму рис. 11.2. [10]. Их определяют по известным диаметру и расходу и вносят в графу 5 таблицы . Зная расчетные длины участков, вычисляют разности квадратов давлений на участках и вносят их в графу 6 таблицы .
Критерием правильности расчёта является равенство сумм положительных и отрицательных значений Р2н - Р2к. Если равенства нет, то разность этих значений не должна превышать 10 % от половины абсолютного значения суммы чисел в графе 6 таблицы. В нашем примере эта разность составляет 25,99 %, что слишком много.
Следовательно, расчёт надо повторить.
Для снижения ошибки надо подсчитать так называемый круговой расход по формуле
V = (Р2н - Р2к) • 106 / 2 • Р2н - Р2к) / Vi.
V = 0,04934 • 106 / 2 • 42,34 = 582,66 600 (м3/ч),
Сумма в знаменателе этой формулы берется из графы 7 таблицы 6.
Увеличим все положительные расходы на 600 м3/ч, а все отрицательные расходы уменьшим также на 600 м2/ч. Повторим расчет при новых значениях расходов на участках
Таблица 7.
NО
Участка.
Расход на участке,
м3/ч
Диаметр газопровода,
мм
Длина участка,
км
Р2Н-Р2К/l,
МПа2/км
Р2Н-Р2К,
МПа2
Р2Н-Р2К/VУЧ,
• 10-6
1
2
3
4
5
6
7
1
-11250,2445
500
0,2
0,06
0,012
0,976
2
-11223,4645
500
0,21
0,06
0,0126
1,026
3
- 9339,9445
500
0,14
0,037
0,00518
0,545
4
-9336,4015
500
0,41
0,037
0,01517
1,596
5
-8205,1815
400
0,83
0,1
0,083
9,277
6
-8178,4015
400
0,14
0,1
0,014
1,57
7
-8158,8765
400
0,16
0,1
0,016
1,799
8
-7125,8665
400
0,11
0,085
0,00935
1,158
9
-7725,3235
400
0,2
0,085
0,017
2,106
10
-5838,8035
400
0,11
0,048
0,00528
0,819
11
-5812,0235
400
0,04
0,048
0,00192
0,299
12
+9396,9165
400
0,23
0,117
0,02691
2,807
13
+9482,1515
400
0,43
0,117
0,05031
5,203
14
+9485,6945
400
0,07
0,117
0,00819
0,847
15
+9505,2195
500
0,66
0,038
0,02508
2,939
16
+9531,9995
500
0,37
0,038
0,01406
1,643
17
+9617,2345
500
1,68
0,038
0,06384
7,399
18
+10050,2445
500
0,07
0,045
0,00315
0,329
= 0,38304
= 43,5•10-6
+0,00004
Ошибка составляет: 0,00004 • 100 / 0,5 • 0,38304 = 0,02 %,
После введения кругового расхода ошибка снизилась до 0,02%, что приемлемо.
На этом гидравлический расчет газопровода высокого давления заканчивается.
12.2. Гидравлический расчет многокольцевых газовых сетей низкого давления.
Гидравлический расчет газопроводов низкого давления (до 5 кПа) сводится к решению транспортной задачи с последующей ее оптимизацией.
Исходные данные для расчета:
1. Общий расход газа через ГРП, питающее сеть низкого давления:
V0 = 1883,52 (м3 / ч).
2. Расчетная схема: рис. 3.
3. Расчетный перепад давления в сети:
P = 1200 (Па).
Задачей гидравлического расчета сети низкого давления является определение диаметров всех ее участков при соблюдении заданного P. Минимальный диаметр труб в сети должен быть равен 50 мм.
Путевые расходы газа на участках определяются по формуле:
VПУТ = l ПР i • V0 / l ПР i
где l ПР i - приведенная длина участка, м
l ПР i = l Р • К Э • К З
l Р - расчетная длина участка (l Р = 1,1 • l Г), м;
l Г - геометрическая длина участка по плану района газификации, м;
К Э - коэффициент этажности, учитывающий наличие зданий различной этажности;
К З - коэффициент застройки, учитывающий плотность жилой застройки по трассе газопровода.
Расчет путевых расходов газа сводим в таблицу 8.
Табл. 8.
Номер участка
Геометрич.
Длина,
м
Расчетная
Длина,
м
Коэфф. Этажности
Коэфф.
Застройки
Приведеная
длина,
м
Путевой
расход,
м3 / ч
1
2
3
4
5
6
7
0-1
20
22
1
0
0
0
1-2
100
110
1
1
110
48,29538
2-3
200
220
1
1
220
96,59077
1-4
300
330
1
1
330
144,8862
4-5
300
330
1
1
330
144,8862
2-6
300
330
1
1
330
144,8862
3-7
300
330
1
1
330
144,8862
5-6
400
440
1
1
440
193,1815
6-7
200
220
1
1
220
96,59077
7-8
200
220
1
1
220
96,59077
6-9
200
220
1
1
220
96,59077
4-10
300
330
1
1
330
144,8862
3-12
300
330
1
1
330
144,8862
10-14
200
220
1
1
220
96,59077
10-11
200
220
1
1
220
96,59077
12-13
200
220
1
1
220
96,59077
12-14
200
220
1
1
220
96,59077
l ПР = 5940
Определяем узловые расходы газа:
V УЗЛ i = 0,5 • V ПУТ i , (м3/ч),
где V ПУТ i - сумма путевых расходов газа на участках, примыкающих к узлу, (м3/ч),
V УЗЛ 1 = 96,59077 (м3/ ч),
V УЗЛ 2 = 144,8862 (м3/ ч),
V УЗЛ 3 = 193,1815 (м3/ ч),
V УЗЛ 4 = 217,3292 (м3/ ч),
V УЗЛ 5 = 169,0338 (м3/ ч),
V УЗЛ 6 = 265,6246 (м3/ ч),
V УЗЛ 7 = 169,0338 (м3/ ч),
V УЗЛ 8 = 48,0338 (м3/ ч),
V УЗЛ 9 = 48,29538 (м3/ ч),
V УЗЛ 10 = 169,0338 (м3/ ч),
V УЗЛ 11 = 48,29538 (м3/ ч),
V УЗЛ 12 = 169,0338 (м3/ ч),
V УЗЛ 13 = 48,29538 (м3/ ч),
V УЗЛ 14 = 96,59077 (м3/ ч),
Определяем расчетный расход газа на участках.
При вычислении расчетного расхода газа используют первое правило Кирхгофа для сетей, которое можно сформулировать так: алгебраическая сумма всех потоков газа в узле равна нулю.
Минимальное значение расчетного расхода газа на участке должно быть равно половине путевого. Для обеспечения экономичности системы следует выделить главные направления, по которым транспортируется большая часть газа.
Такими направлениями будут:
0-1-2-3-7-8
0-1-2-6-7-8
0-1-2-6-9
0-1-2-6-5
0-1-4-5
0-1-4-10-11
0-1-4-10-14
0-1-2-3-12-13
0-1-2-3-12-14
На этих направлениях можно выделить участки, по которым идут транзитные потоки газа. Это участки:
1-2; 2-6; 2-3; 3-12; 1-4; 4-10.
Здесь расчетный расход определяется по правилу Кирхгофа.
На участках, где нет транзитных потоков газа:
VР = 0,5 • VПУТ (м3/ч),
VР 0-1 = 1786,929 (м3/ ч)
VР 1-2 = 1134,942 (м3/ ч)
VР 2-3 = 531,2492 (м3/ ч)
VР 1-4 = 555,3969 (м3/ ч)
VР 4-5 = 72,44308 (м3/ ч)
VР 2-6 = 458,8062 (м3/ ч)
VР 3-7 = 72,44308 (м3/ ч)
VР 5-6 = 96,59077 (м3/ ч)
VР 6-7 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 7-8 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 6-9 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 4-10 = 265,6246 (м3/ ч)
VР 3-12 = 265,6246 (м3/ ч)
VР 10-14 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 10-11 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 12-13 = 48,29538 (м3/ ч)
VР 12-14 = 48,29538 (м3/ ч)
Определяем диаметры участков:
Для этого, используя заданный перепад давления P, вычисляют среднюю первоначальную удельную потерю давления на главных направлениях:
А = Р / l Р i (Па/м)
где l Р i - сумма расчетных длин участков, входящих в данное главное направление.
По величине А и расчетному расходу газа на каждом участке по номограмме рис.11.4 [10] определяют диаметры газопровода. Действительное значение удельных потерь давления на участке определяют при выборе стандартного значения условного диаметра по той же номограмме. Действительное значение удельной потери на участке умножают на расчётную длину участка и вычисляют, таким образом, потерю давления на этом участке. Общая потеря давления на всех участках главного направления не должна превышать заданного Р.
Все расчеты по определению диаметров участков газопровода низкого давления сводят в таблицу.
Табл. 9.
Номер
Участка
Расчетн.
расход,
м3 / ч
Расчет
длина,
м
Средняя
потеря
давления,
Па / м
Диаметр
Условный,
Мм
Действит.
удельная
потеря давления,
Па/м
Потеря давления
на участке,
Па
Давл. В
конце
участка,
Па
1
2
3
4
5
6
7
8
0-1
1786,92
22
1,33
325 8
1,1
24,2
4975,8
1-2
1134,94
110
1,33
273 7
1
110
4865,8
2-3
531,25
220
1,33
219 6
0,7
154
4711,8
3-7
72,44
330
1,33
108 4
0,9
197
4414,8
7-8
48,29
220
1,33
88,5 4
1,38
303,6
4111,2
2-6
458,81
330
1,33
219 6
0,47
155,1
4710,7
6-7
48,29
220
1,33
88,5 4
1,38
303,6
4407,1
Невязка в узле 7: (4414,8-4407,1) / 4414,8 • 100 % = 0,17 %
3-12
265,62
330
1,33
159
1,1
363
4348,8
12-14
48,29
220
1,33
88,5
1,3
286
4062,8
1-4
555,4
330
1,33
219 6
0,75
247,5
4728,3
4-10
265,62
330
1,33
159
1,1
363
4365,3
10-14
48,29
220
1,33
88,5
1,38
303,6
4061,7
Невязка в узле 14: (4062,8-4061,7)/4062,8 • 100 % = 0,03 %
5-6
96,59
440
1,33
114 4
1,2
528
4182,7
4-5
72,44
330
1,76
89
1,8
594
4117,8
Невязка в узле 5: (4182,7-4117,8)/4182,7 • 100 % = 1,55 %
6-9
48,29
220
1,76
88,5 4
1,38
303,6
4407,1
10-11
48,29
220
1,33
88,5
1,38
303,6
4061,7
12-13
48,29
220
1,33
88,5 4
1,38
303,6
4045,2
рис. 3. Расчётная схема многокольцевого газопровода низкого давления.
4
10
2
4
9
8
6
7
5
1
0
3
ГРП
12
13
11
Первым критерием правильности расчёта является невязка давлений в узловых точках, которая не должна быть более 10%. Давление в узловых точках определяется путём вычитания потерь давления на участках из начального давления от ГРП при движении потока газа до рассматриваемого узла по кратчайшему расстоянию. Разность давлений образуется вследствие различных направлений подхода газа к узлу.
Вторым критерием является оценка потерь давления от ГРП до самых удалённых потребителей. Эта потеря не должна быть более расчётного перепада давления, равного 1200 Па и отличатся от него не более чем на 10%.
Условия правильности расчета соблюдаются и на этом расчет многокольцевых сетей низкого давления заканчивается.
12.3 Гидравлический расчет тупиковых газопроводов низкого давления.
Тупиковые газопроводы низкого давления прокладываются внутри жилых домов, внутри производственных цехов и по территории небольших населенных пунктов сельского типа.
Источником питания подобных газопроводов являются ГРП низкого давления.
Гидравлический расчет тупиковых газопроводов производят по номограмме рис. 11.4. из [10].Особенностью расчёта здесь является то, что при определении потерь давления на вертикальных участках надо учитывать дополнительное избыточное давление из-за разности плотностей газа и воздуха, то есть
РД = h • (В - Г) • g,
где h - разность геометрических отметок в конце и начале газопровода, м;
В, Г - плотности воздуха и газа при нормальных условиях, кг/м3;
g - ускорение свободного падения, м/с2.
Для природного газа, который легче воздуха, при движении его по газопроводу вверх значение Р будет отрицательным, а при движении вниз положительным.
Учет местных сопротивлений можно производить путем введения надбавок на трение
l Р = l Г * (1 + а/100), (м),
где а - процентная надбавка.
Рекомендуются следующие процентные надбавки:
на газопроводах от ввода в здание до стояка - 25%;
на стояках - 20%;
на внутри квартирной разводке:
при длине 1-2 м. - 450%,
при длине 3-4 м. - 200%,
при длине 5-7 м. - 120%,
при длине 8-12 м. - 50%.
Перепад давления Р в тупиковых газопроводах низкого давления определяется начальным давлением после ГРП или ГРУ, которое равно 4-5 кПа, и давлением необходимым для работы газогорелочных установок или газовых приборов. Перепад давления Р, согласно рекомендациям таблицы 11.10. [10] принимаем равным 350 Па.
1. Создаём расчётную схему газопровода: рис. 4.
2. Назначаем магистральное направление.
+20
+20
+0,5
-0,7
+3,5
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
V1
рис. 4. Расчётная схема тупикового газопровода низкого давления.
5
4
3
2
10
9
8
7
14
13
12
11
6
1
15
6 м
6 м
6 м
3 м
3 м
3 м
3 м
3 м
3 м
3 м
3 м
3 м
10 м
7 м
5 м
4 м
4 м
0
3. Определяем для каждого участка магистрального направления расчётный расход газа по формуле,
VР = VЧАС • КОД, (м3/ч),
где - максимальный часовой расход газа соответствующего потребителя, м3/ч,
VЧАС = 1,17 (м3/ч),
КОД - коэффициент одновременности, учитывающий вероятность одновременной работы всех потребителей.
4. Определяем расчётную длину участков магистрального направления (l Р i) по формуле,
l Р = l Г • (1 + а/100), (м),
где а - процентная надбавка.
Рекомендуются следующие процентные надбавки:
на газопроводах от ввода в здание до стояка - 25%;
на стояках - 20%;
на внутри квартирной разводке:
при длине 1-2 м. - 450%,
при длине 3-4 м. - 200%,
при длине 5-7 м. - 120%,
при длине 8-12 м. - 50%.
5. Вычисляем расчётную длину магистрального направления в метрах, суммируя все расчётные длины его участков ( l Р i).
6. Определяем удельный перепад давления на магистральном направлении
А = Р / l Р i , (Па/м).
А = 8,1871345 (Па/м).
7. Используя диаграмму рис. 11.4. [10], определяем диаметры участков газопровода магистрального направления и уточняют удельный перепад давления на каждом участке в соответствии с выбранным стандартным диаметром.
8. Определяем действительный перепад давления газа на каждом участке, умножая удельный перепад давления на расчётную длину участка.
9. Суммируем все потери на отдельных участках магистрального направления.
10. Определяем дополнительное избыточное давление в газопроводе,
РД = h • (В - Г) • g,
РД = 110,26538
где h - разность геометрических отметок в конце и начале газопровода, м;
В, Г - плотности воздуха и газа при нормальных условиях, кг/м3;
g - ускорение свободного падения, м/с2.
h = 20,7 (м),
11. Вычисляем алгебраическую сумму потерь давления а магистрали и дополнительного избыточного давления и сравниваем её с допустимой потерей давления в газопроводе Р.
Критерием правильности расчёта будет условие
(Рi РД +РПРИБ) Р,
где Рi - сумма потерь давлений на всех участках магистрали, Па;
РД - дополнительное избыточное давление в газопроводе, Па;
РПРИБ - потеря давления газа в газоиспользующем приборе, Па;
Р - заданный перепад давления, Па.
(Рi РД +РПРИБ) = 338,24462 Невязка составляет 3,36%.
Отклонение (Рi РД +РПРИБ) от Р должно быть не больше 10%.
Расчёт сделан верно.
Все расчёты по определению диаметров газопровода сводим в таблицу.
Табл. 10.
NO
участка
Расход
газа,
м3/ч
Коэфф.
одно-
врем.
Расчёт.
расход,
м3/ч
Длина
участка
м
Надб.
на мес.
сопр.
Расчёт.
длина,
м
Усл.
диам.
мм
Потери давления
Па
на 1 м
на уч-ке
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
10-15
1,17
0,65
1,17
6
120
13,2
21,32,8
2,2
29,04
9-10
0,34
0,45
1,521
3
20
3,6
21,32,8
4
14,4
8-9
3,51
0,35
1,5795
3
20
3,6
21,32,8
4,2
15,12
7-8
4,68
0,29
1,638
3
20
3,6
21,32,8
4,5
16,2
6-7
5,85
0,26
1,6965
7
25
8,75
21,32,8
5
43,75
1-6
11,7
0,255
3,042
4
25
5
21,32,8
19
95
0-1
17,55
4,47525
4
25
5
21,32,8
35
175
42,75
388,51
Окончательно принимаем следующие диаметры газопровода на участках магистрального направления:
10-15: 21,32,8 мм
9-10: 21,32,8 мм
8-9: 21,32,8 мм
7-8: 21,32,8 мм
6-7: 21,32,8 мм
1-6: 21,32,8 мм
0-1: 21,32,8 мм
Два других стояка несут аналогичную нагрузку и по конструкции идентичны расчетному. Поэтому диаметры газопровода на этих стояках принимаем такими же, как и у рассчитанного.
Исключение составят только участки подводящего газопровода 1-2, 6-11. Определяем диаметры газопроводов на этих участках:
1. Расчётные длины ответвлений: 0-1-6-11-12-13-14, 0-1-2-3-4-5 соответственно составят LP 6-11 = 40,25, LP 1-2 = 41,5 (м).
2. Расчетные расходы газа :
Участок 1-2 V Р = 1,6965 (м3/ ч)
Участок 6-11 V Р = 1,6965 (м3/ ч).
3.Средняя удельная потеря
А6-11 = 8,6956522, А1-2 = 8,4337349.
4. Диаметры участков по номограмме рис.11.4 из [10]:
Участок 2-16 = 21,32,8,
Участок 2-3 = 21,32,8.
На этом расчет тупикового газопровода низкого давления заканчивается.
13. Библиографический список.
СНиП 2.04.08-87 Газоснабжение. Госстрой СССР.-М: ЦИТП Госстроя СССР, 1988.-64с.
СНиП 2.04.05-91 Строительная климатология и геофизика. Госстрой СССР.-М: Стройиздат, 1983. -136 с.
Ионин А.А. Газоснабжение. -М: Стройиздат, 1989. -439 с.
Филатов Ю.П., Клоков А.А., Марухин А.И. Системы газоснабжения: Учебное пособие.-Н. Новгород, 1993. -97 с.
ГОСТ 21.609-83.
ГОСТ 21.610-85.
Правила безопасности в газовом хозяйстве. Госпроматомнадзор СССР. -М: Недра, 1991. - 141 с.
Стаскевич Н.Л., Северинец Г.Н., Вигдорчик Д.Я. Справочник по газоснабжению и использованию газа. -Л: Недра, 1990. -762 с.
Энергетическое топливо СССР. Справочник. -М: Энергоатомиздат, 1991. -184 с.
Курилов В.К. Расчет систем газоснабжения городов и населенных пунктов: Учебное пособие. -Редакционно-издательский отдел Ивановской архитектурно-строительной академии, 1998. -86 с.
2
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/diyalnist-kievomogilyanskoi-akademii.html
|
Діяльність Києво-Могилянської академії
|
https://doc4web.ru/uploads/files/249/ee36290b7ef326712192c8cf60d07868.docx
|
files/ee36290b7ef326712192c8cf60d07868.docx
|
Реферат з педагоігки
на тему:
Діяльність Києво-Могилянської академії.
Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави.
Виникненню Києво-Могилянської Академії передував культурно-національний рух, що в умовах посиленого наступу на соціальні і духовні інтереси українців, який чинився правлячим колами Речі Посполитої, швидко набрав характерних особливостей. Свідомі громадяни, світські й духовні, інтелігенція і козацтво об'єдналися до справи захисту духовних та національних інтересів України. Найголовнішим завданням вони вважали виховання громадян, гідних своєї історії і відповідальних за майбутнє вітчизни. Поступово центром духовного життя стає Київ. Ось чому до Києва потягнулись культурно-освітні діячі за різних земель України, особливо з тих, де польсько-католицький гніт ставав нестерпним.
Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим загальноосвітнім всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Заснованна на принципах гуманізму і просвітництва Академія поширювала освіту, знання. Її вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники і професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства.
Повний курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років. Але зважаючи на те, що вона була вищою школою, студенти мали право вчитися в ній стільки, скільки бажали без вікового обмеження. Студентів і початкових, і середніх, і старших класів (курсів) ніколи не карали і не і відчисляли за те, що вони не вивчили уроків, не підготувались до диспуту чи взагалі не можуть опанувати належний матеріал, бо причиною цьому могли бути і хвороба, і голод, і холод, нестача одягу, підручників і т. ін. Більше того, всім надавалась можливість при бажанні залишатися на другий чи навіть на третій рік в тому ж класі "підтверджувати навчання".
Всього в академії було 8 так званих ординарних класів, але кількість предметів сягала до 30 і більше. В перших чотирьох класах Академії - фарі, інфимі, граматиці й синтаксимі, що були по суті підготовчими, вивчались мови: церковно-слов'янська, грецька. , руська (українська), латинь і польська, а також арифметика, геометрія, нотний спів і катехизис. Зання класичних мов - грецької та латинської - було не лише ознакою освіченої людини того часу, але й відкривало їй шлях до пізнання античної культурної спадщини й сучасної європейської літератури й науки. Латинь була мовою науковців, письменників, поетів, судовоі справи, міжнародного спілкування. Викладання в університетах Європи велось латинською мовою. Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській-Академії також викладались латинською мовою.
Ще в 1649р. Єрусалимський патріарх паїсій, відвідавши Київську колегію, писав, що вона має вчителів "виского мистецтва", які навчають гречну молодь "слов'янській мові, як властивій і латинській як, необхідній. . . ".
Руська або українська літературна (книжна) мова з часом завойовує все більший простір в Академії і в суспільстві. Нею писали твори, вірші, наукові, художні й політичні трактати, літописи, листи, судові акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.
Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753р. - французька мова. З середини 18ст. вивчається російська мова, а також староєврейська. Остання- з метою поглибленого вивчення християньських першоджерел.
Відомо, що починаючи від Петра I, ведеться наступ на українську мову, на її знищення. Приймається ряд заходів, "дабы народ малоросийский не почитал себя отличным от великоросийского", в тому числі закони про заборону друку (з1720р. ), а потім - і викладання українською мовою. Академії спочатку "рекомендується" перейти на російську мову, а з 1784р. - суворо забороняється читати лекції "сільським діалектом" (тобто українською мовою), а лише російською і обов'язково
"с соблюдением выговора, который соблюдаеться Великороссии". Незважаючи на заходи російського царизму щодо русифікації Академії, як і всієї України, українська літературна мова, в розвиток якої внесла свій вклад і Академія, в повній красі зазвучала в творах І. Котляревського, Т. Шевченка та ін. Українських поетів і письменників.
Вивчалися в Академії поетика- мистецтво складати вірші, а також риторика- цариця мистецтв, вміння красиво і вірно висловлювати думку. Поетика й риторика були найулюбленішими предметами студентів. Особливо студенти цікавились такими видами поезії, які мали практичне застосування. Це канти й елегії, які можна було присвятити поважним людям, проголосити їх на громадських, церковних, академічних святах. Не менш популярними були й промови- поздоровчі, вітальні, прощальні, іменинні, весільні, а також- на випадок народження чи смерті, перемоги, судового акту, церковного свята та ін. Студенти красномовці завжди були бажаними гостями на різних урочистостях, за що отримували щиру вдячність й матеріальну винагороду.
В Академії складаються свої традиції: поетичні змагання- читання віршів різних епох, різними мовами, в тому числі й власних, викладачами і студентами, увінчання вправних віршотворчів лавровими вінками з присвоєння звання "лавроносного поета" (лауреата). Ні одне академічне свято, ні одна знаменита подія в Академії чи місті не відбувались без поетів. Дні ангела ректора, префекта, профессора, дні свят, особливо Різдва і Паски, відвідини митрополита, чи інших почесних гостей, вибори до студентського товариства (конгрегації), походи за місто- все це було благодатною нагодою для віршування, для виявлення молодих талантів, справжнім святом для студентів і всіх киян.
Любов'ю до поетичного слова, яка прищеплювалась студентам Києвської академії, ми завдячуємо тому, що маємо сьогодні безцінне "Слово о полку Ігоревім". В рукописі, зробленому із списку 16ст. , "Слово. . . " зберігалося в бібліотеці вихованця академії Івана (Іола) Биковського. Як і багато інших могилянців він був викликаний до Росії, працював в Шляхетському Кадетському корпусі, згодом став архимандритом Спасо-Ярославського монастиря і ректором Ярославської семінарії. І всюди з Биковським була його бібліотека, якою він люб'язно дозволяв користуватися всім книголюбам. Так, "Слово. . . " опинилося в руках доброго знаймого архимандрита оберпрокурора Синоду О. Мусіна-Пушкіна. Подальша доля його невідома.
В Києво-Могилянській академії зародився і став професійним театр. В народі ж особливо великою популярністю користувалися вертеп, інтермедія. Студенти самі готували інтермедії, драми, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепа. На ярмарках, в селах- біля церков, на майданах, на цвинтарях- студенти розігрували свої дійства. Слухачі й глядачі з радістю й захопленням сприймали нехитру студентську музу, щедро винагороджуючи "тружеників науки".
Києво-Могилянська академія була центром філософської думки в Україні. особливе місце серед філософів в Києво-Могилянській академії належало професору І. Гізелю, Й. Конановичу-Горбацькому, С. Яворському, Ф. Прокоповичу. А Феофан Прокопович започаткував в Академії (і в усій тодішній Російській імперії), вищу математику.
В другій половині 18ст. були відкриті спеціальні класи чистої математики, де викладались алгебра і геометрія, змішана математика, механіка, гідростатика, гідравліка, оптика, тригонометрія, астрономія, гідрогорафія, математична хронологія, цивільна й військова архітектура. Відомим викладачем математики був професор Іреней Фальковський.
Прикладом отримання добрих знань з архітектури може служити діяльність визначного випускника Академії Івана Григоровича-Барського, киянина, архітектора і будівничого, якому в Києві належать більше 30 споруд. Серед них ротонда"Самсон", церкви Миколи Набережного, Покровська, Надбрамна в Кирилівському монастирі.
В Академії започатковуються природничі науки- астрономія, буологія, мінералогія, зоологія та інші, які поступово відділяються від філософії.
Лише в 1802р. був вперше відкритий медичний клас, але природничі знання, які давала Академія, вивчення творів Авіценни, Везалії, Бекона, Гіпократа, а також чудове знання латині часто були вирішальним у виборі шляху випускниками Академії. Вони йшли навчатися до медичних закладів Європи. А з другої половини 18 ст. й до Госпітальних шкіл Росії.
В Києво-Могилянській академії освіту здобували такі відомі медики: основоположник акушеоства, ботаніки й фізіотерапії Нестор Максимович Амбодик; Іван Полетика, професор Кельнської Академії, головний лікар Петербурзького генерального госпіталю; Данило Самойлович, який довів можливість протичумового щеплення, почесний член 12 зарубіжних академій; основоположник російської анатомічної школи Павло Згурський. Випускником Академії був Петро Чайка, який працював згодом штаб-лікарем у В'ятці (Рочії)- дід знаменитого композитора П. І. Чайковського.
В Києво-Могилянській академії формувалась історична наука. Досить згадати, що літописці Роман Ракушка Романовський (Самовидець), Самійло Величко, Григорій Грабянка навчались в Академії. Їх "козацькі літописи" є прообразом сучасних історичних праць. КМА дала й таких відомих істориків як Петро Симоновський, автор "Краткого описания козацком малороссийском народе", Василь Рубан, який видав "Краткую летопись Малой Росии", з додатком "Землеописание Малой россии"(1777р. ); Микола Бантиш-Каменський- вчений, історіограф, управитель московського державного архіву, дійсний член Товариства історії і старожитностей;Максим Берлинський- археолог та історіограф Києва.
В Академії студентів навчали різним прийомам малювання, графіки й живопису. Саме тут складається одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні. Визначними граверами України, які навчались в Академії, були Іван Митура,Іван Щирський, Леонтій Тарасевич, Григорій Левицький, широковідомі малюнки братів Івана та Василя Григоровичів-Барських. У продовж всього мандрівного життя Василь Григорович-Барський вів "Записки", які щедро ілюстрував. Повернувшись у 1747р. , був запрошений викладачем грецької мови до Академії, але невдовзі помер і був захоронений на території Києво-Могиляньскої Академії.
Серед вихованців Академії були й визначні іконописці, творці монументального і портретного живопису. Худодня школа Києва впливала на весь православний світ від Москви до Балканських країн (за визначенням мистецствознавця Павла Білецького).
Неабиякого розвитку в академії досягло музичне мистецтво. З середини 17ст. в академії існує хорова школа, хори, акадмічний та Братського монастиря нараховували часом до 300 і більше чоловік.
Обидва залишалися незмінними, кращими серед усіх києвських хорів, змагання яких відбувалося щороку на Контрактовій площі подолу. Музика органічно впліталась в академічне життя. Студентський хор і оркестр обов'язково запрошувались на травневі рекреації й літні гуляння, які відбувались на Борщагівці, Шулявці, Глибочці, біля Кирилівського монастиря, а зимою в трапезній Братського монастиря й великому диспутному залі. Всі урочистості- зустріч гостей, релігійні свята, іменини ректора й професорів, день поминання Петра Могили, диспути- все супроводжувалось музикою і хоровим співом. Численні пісні й канти створені в Академії, йшли в світ, їх розносили студенти, які відправлявались на вакації або просто просити у добрих людей милостині. Академія дала багатьох професійних композиторів. Найбільш талановитими серед них були Максим Березовський (1745-1777р. р. ) й Артем Ведель (1767-1808р. р. ), музичний геній яких до теперішнього часу хвилює серця.
Унікальною була книгозбірня Киїівської академії, яка формувалась протягом двох віків. Закладена вона була, очевидно, ще в Братський школі. П. Могила передав Колегії всю свою бібліотеку- 2131 вітчизняних і зарубіжних видань. Так склалася традиція дарувати Академії книги. Бібліотека поповнювалась також за рахунок закупок, надходжень від українських друкарень. Там були книги видавництва Росії, України, Білорусії, Амстердама, Гамбурга, Галле та ін. Крім друкованих книг, в бібліотеці зберігались численні рукописи- хроніки, літописи, спогади, щоденники, а також лекції професорів, конспекти студентів, документи минулих віків і поточна документація, значне місце займиали передплптні видання.
Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом Академії, в ній мали право навчатись всі бажаючі. Навчались діти української аристократії, козацької старшини, козаків, міщан, св'ященників і селян. Із започаткуванням Академії уже не в закордонні університети, а до Києва направляли своїх дітей відомі українськї сімї.
Вихованцями Києво-Могилянської академії були майбутні гетьмани Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Данило Апостол, Іван Скоропадський, наказний гетьман Павло Полуботок. В Академії формувалась генерація козацьких старшин, кадри провідної української верстви, в їх числі- писарі, судді, осавули, полковники, сотники, військові канцеляристи, а також- правники, дипломати, петекладачі. це були освічені державці, світські діячі, значення й роль яких особливо піднялись за часів гетьмування Івана Мазепи.
Києво-Могилянська академія дала не мало освічених ієрархів- єпископів, митрополитів, архимандритів, духовних письменників. Серед них були й такі, що своїм праведним життям, духовністю, високим християнським благочестям, щиросердністю, просвітницькими справами заслугували на визнання їх по смерті Святими Православної церкви. Це Дмитро(Туптало), митрополит Ростовський, Іван (Максимович), митрополит Тобольський; Інокентій (Кульчицький), єпископ Іркутський, Іоасаф (Горленко), єпископ Білгородський, Феодосій (Углицький), архиєпискоа Чернігівський, Петро (Могила), митрополит Київський.
Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом і довгий час єдиним для всієї східної Православної Європи. Уже в 40-их рр. 17ст. в Академії навчається молодь із різних міст Росії, навіть з таких віддалених, як Чебоксари, Царицин, Тобольськ, Арзамас. Серед росіян, що закінчили Академію в 17ст. були: Порфирій Зеркальников, який виконував дипломатичні доручення царя під час Визвольної війни, потім співробітничав з Є. Славинецьким у Москві, Каріон Істомін, автор першого ілюстрованого російського "Букваря", й "Малої граматики", Конон Зотов, відомий військовий діяч, автор першої російської книги по техніці корабельного управління; Б. Шереметьєв, сподвижник
Петра I, та ін. Їх відношення до Академії висловив П. Зеркальников, який відїжджаючи до Москви подарував свій будинок Академії "в ознаменование любви своей, за восприятие премудрости на том месте святом Киево-Могилянском".
У першій половині 17ст. в академії навчались такі відомі згодом діячі російської науки й культури, як К. Щепін, перший російський доктор медицини. Він прибув добровільно допомагати киянам у боротьбі з чумою, Андрій Денисов- основоположник російського документального джерелознавства й палеографії; Михайло Ломоносов, який прийшов до Києва у 1734р. , будучи студентом Слов'яно-греко-латинської академії. І хоча його пербування в Києві було недовгим, але, безсумнівно, послужило розвитку його таланту майбутнього вченого.
Могилянці були засновниками ряду шкіл в Росії й Білорусі. Це Є. Славинецький- вчений, педагого, письменник, філософ і богослов. Він відкрив в Чудовому монастирі першу в Москві греко-латинську школу; С. Полоцький, просвітитель, вчений, поет, відкрита ним у Спаському монастирі школа стала попередницею Слов'яно-греко-латинської академії.
Список використаної літератури:
Історія педагогіки / За ред. М. С. Гриценка. -К. : Вища шк. , 1973
Педагогіка: Навчальний посібник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. - Вінниця, 2001
Психологія. Підручник. – К. , 2002.
Фіцула М. М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Тернопіль: "Навчальна книга – Богдан", 1999
Щербань П. М. Прикладна педагогіка: Навч. -метод. посібник. - К. , 2002
Ильина Т. А. Педагогика: Курс лекций. -М. : Просвещение, 1984
Крысько В. Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. -Мн. : Харвест, 1999
Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед ин-тов. -М. : Просвещение, 1981. - 383 с.
Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Ромен-ця. -К. : Либідь, 1995. -632с.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/matematika-vidkrittya-vprodovzh-stolit.html
|
Математика - відкриття впродовж століть
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/39961359d40bcec624ba3808930465d9.docx
|
files/39961359d40bcec624ba3808930465d9.docx
|
Математика - відкриття впродовж століть
Математика - сукупна назва багатьох математичних наук. Основними з них є: арифметика, алгебра, геометрія і математичний аналіз.
Слово "математика" використовували у Стародавній Греції приблизно в V ст. нашої ери послідовники легендарного Піфагора - так звані "піфагорійці". Походить воно від слова "матема", що означає "вчення" або "знання". Давні греки визнавали тільки 4 матема: вчення про числа (арифметику), вчення про фігури (геометрію), вчення про пропорції в природі та мистецтві (гармонію) та вчення про форми світу (астрономію). Неодмінною умовою належності певного знання до математики було виведення його шляхом логічного міркування, тобто за допомогою мислення. Перші піфагорійці тримали математичні знання в суворій таємниці від непосвячених. Проте з часом, гору взяли математики, які вважали, що справжні знання можуть і повинні бути доступними всім. Впродовж багатьох століть люди з різних країн відкривали математику, уточнювали, вдосконалювали, поглиблювали відкрите і поширювали по всьому світу. У книжках, про які йдеться в цьому розділі, розповідається про історію відкриттів у математиці від найдавніших часів і до сьогодні. Ти довідаєшся, що дало кожне століття, окремі країни і народи для розвитку математики, прочитаєш про видатних математиків і про їхні відкриття, якими вони прославили цю науку.
Прочитавши книжки, ти зрозумієш слова великого математика Ейлера, який сказав, що математика - не ізольована наука, а основа і ключ до всіх людських знань. Без математики неможливий розвиток техніки і більшості наук. Якої форми треба надати дзеркалу телескопа, щоб зробити чіткими зображення в ньому зірок і планет? Які обриси крил літака найвигідніші? Як збудувати морське судно, щоб воно надійно протистояло стихії? Як найощадливіше і надійніше звести будинок? Як прокласти залізничні колії і узгодити рух поїздів? Як виготовити прилади контролю за здоров'ям хворих? Як правильно посіяти зернові культури, щоб зібрати найбільший урожай? Математика дає вичерпні відповіді на ці та багато інших практичних запитань.
З книжок, про які йде мова у цьому розділі, ти довідаєшся, що сучасна математика складається з багатьох окремих наук, які за своїм змістом і методами досить далекі одна від одної. Це - теорія чисел, вища алгебра, нарисна геометрія, теорія ймовірностей, математична статистика, теорія множин, історія математики та інші.
Тож, якщо ти вирішиш вивчати математику, в тебе є великий вибір математичних наук на будь-який смак. А поки що пропонуємо тобі детальніше познайомитися з "царицею серед наук", як назвав математику великий вчений Гаусс.
Абчук В. Секрет великих полководців: Нариси / Пер. з рос. Т. Кінька; Худож. оформ. Ю. Жолудєва.- К.: Веселка, 1981.- 149 с.: ілюстр.
Цю книжку присвячено математиці. Проте вона має якусь несподівану та інтригуючу назву - "Секрет великих полководців". На уроках математики у школі тебе, мабуть, здивувати важко, а тут можна дивуватися написаному на кожній сторінці.
Водночас у книжці висвітлено багато серйозних питань. Йдеться в ній про часточку такої неосяжної науки математики - про те, як треба, спираючись на обчислення, приймати важливі рішення.
... люди придумали спеціальну науку про розрахунки правильних рішень. Називається вона "дослідження операцій". Наука "дослідження операцій" народилася під час другої світової війни і призначалася спершу тільки для воєнних потреб. З її допомогою обґрунтовували бойові рішення. Коли війна закінчилася, методи дослідження операцій стали дедалі ширше застосовуватись у мирному житті: в економіці, на транспорті, в управлінні виробництвом, у торгівлі. Математика лежить і в основі науки про правильні рішення - дослідження операцій.
Ті читачі, в яких вистачить терпіння дочитати книжку до кінця, отримають відповіді на цікаві запитання:
Чим відрізняється переслідування злочинця від переслідування зайця?
Чому бутерброд падає маслом униз?
Як прочитати шифрованого листа?
Як бомба могла влучити в єдиного на весь Ленінград слона?
Що робити, коли здається, що забув вимкнути телевізор?
І нарешті:
У чому головний секрет великих полководців?
За періодизацією академіка А.М. Колмогорова, в історії математики розрізняють чотири найголовніші періоди: зародження математики (від найдавніших часів до VI-V ст. до н.е.), математика сталих величин (VI-V ст. до н.е.-XVI ст. включно), математика змінних величин (XVIІ ст.-середина ХІХ ст.), сучасна математика (друга половина ХІХ ст.- наші дні).
Образно кажучи, космічні ракети зроблені не з металу, а з математичних формул, рівнянь, розрахунків.
Конфорович А. Математика служить людині / Оформ. й мал. Л. Дикарєва, В. Діброва.- К.: Рад. шк., 1984.- 167 с.: ілюстр.
Геніальний математик і філософ Г.В. Лейбніц справедливо застерігав, що той, хто хотів би обмежитися сучасним без знання минулого, ніколи не зрозуміє сучасного. Тому автор книжки перш ніж розповідати про досягнення сучасної математики, пропонує здійснити коротку подорож у минуле цієї науки, починаючи від найдавніших часів. Ти дізнаєшся про великі досягнення давньоєгипетської і, особливо, шумеро-вавілонської математики, про нову епоху в історії математики, відкриту стародавніми греками, про сучасний період цієї науки, який розпочався ще в другій половині 19 століття.
Та найбільше уваги в книзі приділено питанню, як і чому математика стала такою потрібною людям, і як вона їм служить. Багато сторінок видання присвячено використанню математики у промисловості, в сільському господарстві, в біології, медицині, екології, морській справі, на транспорті, в міліції та слідчих органах, в авіації та освоєнні Всесвіту, військовій справі та інших галузях людської діяльності.
Давид Гільберт, один з найвидатніших математиків всіх часів, сказав, що математика - це єдина симфонія нескінченного. Справді математика надзвичайно тісно переплелась з нескінченністю. З усією повнотою розкрити її роль в математиці абсолютно неможливо. Можна лише показати... як формувалася і входила в математику абстракція нескінченності і до яких наслідків приводили спроби вчених підкорити її.
Конфорович А. Нескінченність у математиці.- К.: Рад. шк., 1978.- 93 с.: ілюстр.
У книжці популярно викладено історію формування одного з найглибших понять сучасної математики - поняття нескінченності.
На прикладах із різних розділів математики розкрито складну і суперечливу природу цього поняття, показано, як тісно пов'язані найвизначніші відкриття в математиці з нескінченністю, з прагненнями людини розкрити її таємниці. Зі сторінок книжки ти довідаєшся, що загадка нескінченного вже багато віків залишається нездоланним викликом людському генію, а математичне поняття нескінченності в кожну епоху розкриває все нові й нові сторони свого невичерпного змісту. Ти прочитаєш про грецького філософа Зенона Елейського, який перший чітко висловив ідею просторової і математичної нескінченності, про старогрецького математика Евкліда та його теорему про нескінченність множин простих чисел, про тривалий процес формування ідей інтегрального та диференціального числення, який завершили І. Ньютон та Г. Лейбніц, та про багатьох інших вчених, які показали, що за допомогою абстрактного поняття нескінченності можна розв'язати безліч задач, збагнути масштабність і складність світу, в якому ми живемо.
Конфорович А., Сорока М. Дорогами Унікурсалії: Математ. мандрівки / Худож. Ю. Жолудєв.- К.: Веселка, 1977.- 223 с.: ілюстр.
Світ математики безкінечний і цікавий. Є в ньому свої галактики, планети, материки. А організувати подорож по них доволі просто: береш у руки олівець і ти - вмить опиняєшся в таких країнах, як Іксовія, Нуліадія, Унікурсалія, Кібертонія, Координатія чи Країна Випадковостей. У такі математичні подорожі й запрошують тебе автори цієї книжки. Звичайно, успішно здійснити їх зможе тільки той, хто буде уважним і добре міркуватиме. Адже під час подорожей доведеться розв'язувати задачі, рівняння, відповідати на запитання. Для найкмітливіших і допитливих у книжці окремо пропонуються завдання.
До нас "ікс" прийшов від арабів. Невідоме число вони позначали словом "шей", тобто "ніщо", "щось". Потім замість слова писали його першу літеру "ш". Це позначення в арабів запозичили іспанці, тільки замість "ш" вони писали "х", а називали "ш". Від іспанців цей знак потрапив до французів. І тут нарешті "х" став називатись "іксом". А потім він і до нас перекинувся, значок і назва.
Першими вдалися до нулів математики стародавнього Вавілону. Якщо в якомусь "серединному" розряді числа не було одиниць, то вавілоняни просто лишали вільним місце цього розряду... А десь у VIII ст. н.е. замість пропуску почали ставити спеціальний знак. Форма його не одразу встановилася... Навіть у XV ст. математики писали: "Цей знак завдає чи не найбільше ускладнень і плутанини". Особливо важко було тоді збагнути, чому Нуль, дописаний в кінці числа, збільшував це число у десять разів.
Конфорович А., Сорока М. Кентаври Уранії: Художні оповіді про математику / Худож. П. Ткаченко.- К.: Грамота, 2003.- 142 с.: ілюстр.
У міфологіях різних народів прописані свої покровителі. У греків - дев'ять богинь-покровительок поезії, мистецтв і наук. Щоправда, з наук тільки астрономія мала свою заступницю - Уранію. І лише згодом вона стала музою математики та природничих знань.
Сьогодні неможливо точно сказати, коли саме було винайдено число. Проте можна вважати, що не пізніше 300000 років тому, бо не могли ж люди обійтися без чисел при будівництві календаря в печері Пеш де Л'азе. Якщо відштовхнутися від цієї дати, то потрібно буде близько 270000 років, аби в ХХХ столітті до н.е. стародавні єгиптяни сягнули в лічбі до 100000.
Саме гра уяви математиків породжує нових кентаврів Уранії: математичні абстракції, поняття, які мають назву - матемазаври. Автори цієї книги запрошують вирушити у глибину віків, щоб зустрітися з творцями кентаврів і матемазаврів та довідатися про важливі математичні відкриття. А стосуються вони дивовижного світу чисел. Без числа немає математики. Багато щасливих відкриттів і водночас невідворотних трагедій принесло воно людському розуму. У книзі цікаво подано родовід числа та розвиток математичної думки, який воно принесло людству від палеоліту і до наших днів. Ти прочитаєш про чуттєво-образну лічбу та лічбу на пальцях, про числа-якості та числа-сукупності, про таємницю піфагорійців, диверсію Зенона Елейського, європейські нумерації, знахідки та несподіванки Число-града та про те, чи всі числа ми знаємо?
Вирішальний крок у тривалому пошуку кращого способу позначення чисел зробили в ХХІV столітті до н.е. вавілоняни. Вони відкрили позиційний принцип і застосували його в своїй шістдесятковій нумерації. До речі, коли співвітчизник М.В. Остроградський вважав, що після відкриття писемності це було найбільше відкриття людського генія.
Все підлягає обчисленню і вимірюванню. Немає понять загальніших, ніж число і простір.
Дідро Д.
Математика / Авт.-упоряд. М. Володарська, Є. Каневський; Худож.-оформлювач І. Осипов.- Х.: Фоліо, 2003.- 317 с.: ілюстр.- (Дит. енцикл.).
У книзі змальовано розвиток математики від найдавніших часів до сьогодення. Детально розповідається про великих математиків, про натуральні та раціональні числа, дроби, вимірювання, алгебру, геометрію, історію персонального комп'ютера та ін.
На сторінках видання наведено багато цікавих фактів та відомостей. Ти довідаєшся про "рятівні круги" великого Ейлера, австрійський спосіб віднімання числових велетнів навколо й усередині нас, про те, як "числа" спалили парламент, про календарі, історію алгебраїчної символіки та рівнянь, велике відкриття Декарта, аксіоми Евкліда, теорему Піфагора, лічильні машини Б. Паскаля, Лейбніца, Ч. Беббіджа, Г. Холлеріта, К. Цузе, роботів, Інтернет, створення віртуального світу. Завершують книжку розповіді про життя та наукові досягнення великих математиків: Фалеса, Піфагора, Архімеда, Евкліда, Ф. Вієта, Р. Декарта, П. Ферма, І. Ньютона, Л. Магницького, Л. Ейлера, М. Лобачевского, М. Остроградського та ін. Окремий розділ присвячено жінкам-математикам: Гіпатії, А. Конвей, М. Сомарвілл, А. Лавлейс, С. Ковалевській. "Цікаві факти про видатних математиків", які зібрані окремо, значно доповнюють розповідь про цих відомих людей.
4000 років тому деякі народи Африки (єгиптяни) знали дроби і вміли їх записувати. У Київській Русі вміли користуватися дробами і навчилися записувати їх у ХІІ ст.
Математична хрестоматія: Алгебра і початки аналізу / Упоряд. Л. Кованцова; За ред. М. Кованцова.- К.: Рад. шк., 1977.- 215 с.: ілюстр.
У цій книжці, як у калейдоскопі, одна розповідь змінює іншу, і виклад не має тієї систематичності, до якої ти звик, читаючи шкільні підручники. Канвою книжки є історія алгебри з найдавніших часів. А поряд з історією в хрестоматії вміщено розповіді про числа та їх властивості, алгебраїчні поняття, логарифми та обчислювальні машини, математиків, які внесли помітний вклад у розвиток алгебри: Діофант, Ф. Вієт, Р. Декарт, А. Магницький, Абель, Е. Галуа, П. Ферма, Л. Ейлер, І. Ньютон, Н. Вінер, В. Глушков та інші.
У кожному розділі хрестоматії є цікаві завдання, вправи, приклади. Крім того, в останньому розділі "Клуб молодих мудреців" вміщено задачі, головоломки, розваги, математичні несподіванки.
... алгебра в своєму розвитку пройшла три стадії: період алгебри риторичної (Евклід, IV-III ст. до н.е., Архімед, ІІІ ст. до н.е. та інші), період синкопічної (Діофант) і період символічної (Франсуа Вієт і його послідовники)... Вказані нами періоди значною мірою покладались один на один. Можливо, правильніше було б говорити не про три періоди, а про три види, що виникли на шляху розвитку науки.
Створення логарифмів - це перший істотний крок, зроблений людиною для спрощення дій над числами. Проте логарифми лише на початку могли помітно полегшувати обчислення. Із зростанням обсягу матеріального виробництва кількість обчислень зростала швидкими темпами. Потрібне було принципово нове вирішення проблеми. Таким вирішенням було винайдення швидкодіючих електронних обчислювальних машин.
Язык алгебры - уравнение. "Чтобы решить вопрос, относящийся к числам или к отвлеченным отношениям величин, нужно лишь перевести задачу с родного языка на язык алгебраический", - писал великий Ньютон в своем учебнике алгебры, озаглавленном "Всеобщая арифметика". Как именно выполняется такой перевод с родного языка на алгебраический, Ньютон показал на примерах.
Перельман Я. Занимательная алгебра.- М.: Триада-Литера, 1994.- 200 с.: ілюстр.
Алгебру часто називають "арифметикою семи дій". При цьому мають на увазі, що до чотирьох загальновідомих математичних операцій вона додає три нові: піднесення до степеня, добування кореня та логарифмування. Саме про них і йдеться в цій книжці, написаній зрозуміло і захоплююче. В ній є задачі з незвичайними сюжетами, цікаві екскурси в історію математики, несподіване застосування алгебри на практиці. Прочитавши книгу, ти довідаєшся про біографію стародавнього математика Діофанта, написану на його гробниці у вигляді математичної задачі, та про відомі "діофантові рівняння", навчишся мистецтву відгадування числа, дізнаєшся про "алгебраїчні комедії", задачу Ейлера, яка справила на молодого письменника Стендаля велике враження. Ти зможеш зробити обчислення, яке допоможе найкраще виготовити паперового змія, звести будинок, обгородити дачну ділянку, і почерпнеш для себе ще багато цікавого і корисного.
Перельман Я. Занимательная арифметика: Загадки и диковинки в мире чисел / Оформ. Худож. А. Бондаренко, М. Железнякова.- М.: Изд-во Русанова, 1994.- 205 с.: ил.- (Сер. "Занимат. Наука").
Розповіді чудового популяризатора науки Я.І. Перельмана присвячено арифметиці - одному з найдавніших розділів математики. Книжка написана в 20-х роках минулого століття, але ще й сьогодні читається захоплююче. В ній зібрано багато надзвичайно цікавих відомостей, задач, правил, історій про цифри і нумерацію, про числа-гіганти і числа-карлики, про різні системи числення (двоїчну, троїчну, п'ятиричну, семиричну, десятиричну, дванадцятиричну), про арифметичні парадокси, про своєрідний музей виняткових чисел ("арифметичну кунсткамеру"), арифметичні фокуси (фокуси без обману) та багато іншого. Ти зрозумієш, наскільки великий мільйон, порахуєш, скільки кілометрів ти вже пройшов і скільки разів здійснив кругосвітню подорож, і хто подорожує, стоячи на місці.
Немногим известно, что 12 - старинный и едва не победивший соперник числа 10 в борьбе за почетный пост основания общеупотребительной системы счисления.
Хорошо ли, что в борьбе между дюжиной и десяткой победила последняя?
Конечно, сильными союзницами десятки были и остаются наши собственные руки с десятью пальцами - живые счетные машины.
Но если бы не это, то следовало бы, безусловно, отдать предпочтение 12 перед 10. Гораздо удобнее производить расчеты по двенадцатеричной системе, нежели по десятичной.
Свечников А. Путешествие в историю математики, или Как люди учились считать / Худож. С. Михайлов.- М.: Педагогика-Пресс, 1995.- 167 с.: ил.
В І в. нашего летосчисления в Индии стали записывать дроби так же, как это делают теперь, но без дробной черты. Уже в то время индийцы знали все правила действий с обыкновенными дробями. Им мы обязаны развитию идеи обыкновенных дробей.
Первым, кто применил ныне принятую запись дробей с разделительной дробной чертой, стал итальянский математик Фибоначчи.
В Древней Руси дроби называли долями, а затем ломаными числами. Отдельные дроби называли весьма своебразно:1/2 - половина, или полтина,1/4 - четь… Еще в XVII в. дроби записывали при помощи славянского алфавита и только в XVIII в. перешли на современные цифры.
Користуватися основами математики для нас стало звичним, і ми забуваємо, що колись люди нічого цього не знали, і їм треба було відкривати початки математики. Саме про це і нагадує нам книжка. Ти довідаєшся, як часто невідомі, але геніальні наші предки створювали основні розділи і поняття з початкової математики. Їхні відкриття підхоплювали інші, розвивали, вдосконалювали, і так вони поширювались по всьому світу. Адже мова математики - міжнародна: вона належить всьому людству.
Древние греки, ознакомившись с накопленными ранее сведениями по геометрии, пришли к выводу, что их надо упорядочить, т.е. изложить последовательно одно утверждение за другим и каждое из них доказать. Наиболее совершенной оказалась работа "Начала" Эвклида (365-300 до н.э.).
У книжці ти прочитаєш про найважливіші відкриття в галузі елементарної математики. Це зародження лічби в давнину, різноманітних систем числення, числа і дроби, метрична система мір, міри часу, історія арифметичних дій, абак і рахівниця, біля джерел геометрії, як алгебра
вийшла на самостійну дорогу, механічні лічильні машини, ЕОМ та автоматизовані системи управління (АСУ). У кінці книжки подано ілюстрований літопис відкриттів у світі чисел і фігур.
Шляхами математики: Хрестоматія для учнів 5-9 кл. / Упоряд. Т. Хмара.- К.: Пед. преса, 1999.- 195 с.- (Б-ка вчителя та учня).- Дод. до журн. "Математика в шк.".
Знання з математики, які ти здобув у школі, допоможуть тобі зрозуміти все, що написано в цій книжці. Проте статті, вміщені в ній, не повторюють шкільного курсу, а значно розширюють і поглиблюють його. Тож читати треба вдумливо і зосереджено - дещо довести, а може й виконати деякі геометричні побудови. І ти відкриєш для себе надзвичайно цікавий і багатий матеріал про
різні системи числення, "прості числа", з історії зародження та розвитку алгебри й геометрії, про арифметику лишків, геометричні перетворення, комбінаторику в задачах, елементи математичної логіки, теорію ймовірностей та інше.
У хрестоматії також вміщено задачі, кросворди, математичні парадокси, цікаві відомості про математику та математиків.
... відомий французький математик П'єр Лаплас (1749-1827) сказав: "Думка зображати всі числа дев'ятьма знаками, надаючи їм, крім значення за формою, ще значення за місцем, така проста, що саме через цю простоту важко зрозуміти, яка вона дивовижна. Як нелегко було прийти до цього способу, ми добре бачимо на прикладі видатних геніїв грецької вченості Архімеда і Аполлонія, для яких ця думка залишалася прихованою".
У XVII ст. теорію ймовірностей розробляли такі видатні математики, як французи Б. Паскаль і П. Ферма та голландець Х. Гойгенс.
Радянська школа теорії ймовірностей, очолювана академіком А.М. Колмогоровим, підтримувала традиції дореволюційної російської математики - вона, безперечно, стояла на одному з перших місць у світовій науці. Всесвітньо відомою є українська наукова школа з теорії ймовірностей, заснована академіком Б.В. Гнєденком та нині очолювана академіками НАН України А.В. Скороходом, В.С. Королюком та І.М. Коваленком.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/istoriya-rozvitku-ohoroni-zdorov-ya-v-ukraini-osobista-gigiena-m.html
|
Історія розвитку охорони здоров я в Україні Особиста гігієна медичного персоналу
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/9931af0dd9e2541083cc30bed75a196b.docx
|
files/9931af0dd9e2541083cc30bed75a196b.docx
|
Реферат на тему:
“Історія розвитку охорони здоров’я в Україні. Особиста гігієна медичного персоналу”
Наприкінці XI ст. у бібліотеці Ярослава Мудрого нагромадилося уже багато творів, серед яких були книги медично-біологічного змісту, що описували цілий ряд лікувальних рослин, метали, опій, перебіг захворювань, будову людського тіла, тодішні уявлення про фізіологію людини.
Досить добре на ті часи в Русі була зорганізована опіка над хворими і каліками. "Церковний Устав" князя Володимира доручав церквам і монастирям організацію різних доброчинних установ (шпиталів, притулків для старих, сліпих, калік). На утримання хворих та інвалідів Володимир встановив великий податок.
У статуті про церковні суди вже згадується про лікарів як про окрему групу людей та про існування лікарень.
У різних державних актах того часу зустрічаємо рекомендації гігієни і накази добре ставитися до хворих. Наприклад, у "Повчанні..." Володимир Мономах пише: "Куди підете чи де зупинитеся — напоїте і нагодуйте жебрака і подорожнього і хворого відвідайте, покійника проводіте, бо ми всі смертні". У "Руській правді" вказано право потерпілого вимагати від винуватця гроші на лікування.
У той час лікуванням хворих переважно займалися монахи. Наприклад, "Печорський патерик" згадує про лікарів св. Антонія Печерського, св. Алімпія, св. Пимена, св. Козьму, св. Агапія, Дем'яна Пресвітера та ін.
Але були на Русі і лікарі-чужинці: греки, вірмени та ін. Князь Володимир Великий посилав свого лікаря (Івана Смеру) в Грецію для поповнення знань.
У XII ст. відомим був лікар Петро Сиріянин. Лікуванням займались і народні медики: знахарі, відуни, лечці, знавці зел та ін.
Велику роль у лікувальних справах посіли жінки з вищих верств тогочасного суспільства. За історичними даними, дочка чернігівського князя Єфросинія була знайома з медичною літературою того часу. Княгиня Анна Всеволодівна, яка заснувала першу світську (жіночу) школу, — сприяла викладанню медицини в цій школі.
Але на той час у всій Європі медицина знаходилася на стадії первісного розвитку.
За історичними джерелами, перший шпиталь для лікування хворих та перебування інвалідів побудував на Русі в 1070 р. св. Феодосій Печерський.
Першим відомим нам в історії вченим-медиком була княгиня Євпраксія — Зоя. Онучка Володимира Мономаха, вона народилася в 1108 р., одержала добру освіту, цікавилася народною медициною. В юному віці з успіхом почала лікувати хворих, за що в народі одержала назву "Добродії". В 1122 р. виходить заміж за візантійського царя Іоана Комнена, прийнявши під час коронації ім'я Зоя. Переїзд до Візантії дав можливість Євпраксії—Зої доповнювати та поглиблювати свої знання в галузі медицини. З давніх часів у Візантії працювало немало видатних лікарів.
Першою видатною постаттю в українській медичній науці після Євпраксії був Юрій Дрогобич (бл. 1450—1494). Справжнє прізвище Котермак, народився в м. Дрогобичі біля Львова. Закінчив Краківський університет і одержав звання магістра. Продовжив навчання в Болонському університеті, став професором медицини і філософії, відомим астрономом і згодом ректором цього університету. В 1483 р. в Римі була надрукована його праця "Прогностичне судження". В 1488р. Ю.Дрогобич повернувся до Кракова і очолив кафедру медицини в місцевому університеті.
Вірогідно, Ю. Дрогобич був не єдиним українським вченим-медиком у XV—XVI ст. В архівах Краківського університету згадуються студенти з різних населених пунктів України. Професором медицини в Краківському університеті в середині XVI ст. був Йосип Струсь, який написав знамениту працю про пульс.
Українцями, на думку дослідників, були професори першої в Україні медичної школи, заснованої в Замості у 1593 р., Симон Бирковський, Іоан Ірсин. Велику роль у підготовці медиків України в XVII ст. відігравала Києво-Могилянська академія. Вона не була медичною, а загальноосвітньою школою, та завдяки високому науковому рівню давала дуже добру підготовку для подальшого студіювання медицини в загальноєвропейських університетах.
За далеко неповними даними колишніми учнями Києво-Могилянської академії були близько 740 українських лікарів, її закінчили такі видатні українські вчені-медики, як Нестор Амбодик-Максимович, Степан Андрієвський, Данило Веланський-Кавунник, Денис Волчанецький, Михайло Гамалія та ін.
Після закінчення академії сотні молодих українців ішли для продовження навчання до відомих університетів Західної Європи: Лондона, Парижа, Лейдена, Галля, Кіля, Падуї, Лейпціга, Единбурга, Кракова та ін. Бідніші або менш здібні учні академії йшли до госпітальних шкіл, ме-дико-хірургічних шкіл Польщі, а пізніше — Московщини.
Однією з найяскравіших особистостей серед вітчизняних вчених-медиків XVIII ст. був Данило Самойлович. Його вважають одним із основоположників вітчизняної епідеміології. Широко відомі праці Самойловича з інфекційних хвороб. Усі дванадцять тогочасних академій Європи обрали його своїм почесним членом, за винятком Петербурзької Академії наук.
Іншим видатним українським лікарем цієї епохи був Нестор Амбодик-Максимович, уроженець Полтавщини. Він увійшов виісторію вітчизняної медицини як засновник акушерства. Його підручником з акушерства "Искусство повивання, или Наука о бабичьем деле" користувалося багато поколінь лікарів та акушерок.
Велику роль в історії вітчизняної медичної освіти відіграв перший підручник з педіатрії "Педіатрика" Степана Хотовицького. Страсбурзький університет блискуче закінчив Олександр Шумлянський, один з перших вітчизняних гістологів, який описав будову нирки, зокрема її капсулу, відому під назвою "капсула Шумлянського—Боумена".
Гордістю вітчизняної медицини є Мартин Тереховський, один з піонерів учення про еволюцію живих організмів, а також Іван Полетика, який першим очолив генеральний госпіталь і госпітальну школу у Петербурзі, займав найвищі на ті часи медичні пости в державі.
Поряд з розвитком медичної науки розвивалася хірургічна допомога на полі бою. її надавали цирульники. Існували цехи-об'єднання цирульників у м. Львові, Києві, Луцьку. У статуті Київського цеху цирульників писалося: "Майстерність цирульника має полягати в тому: голити, кров жильну і заошкірну пускати, рани гоїти рубані, пробиті та стріляні, а особливо у вириванні зуба та вилікуванні французької і шолудної хвороб ...".
Хворих та поранених продовжували лікувати у шпиталях, які існували при братствах і монастирях, як, наприклад, шпиталь при Трахтемирівському монастирі, де лікувалися поранені козаки.
Необхідність мати лікарів для армії та для боротьби зі спустошливими епідеміями зумовила появу госпіталів, карантинів, аптекарських городів, польових аптек. У XVIII ст. було відкрито перші госпітальні школи — навчальні заклади для підготовки лікарських кадрів. В Україні перша медична школа була заснована в Єлисаветграді (нині Кіровоград).
Поряд з різними природничими науками в XIX ст. особливого розвитку набирає медицина. Видатними вченими-медиками були: Ілля Буяльський, Єфрем Мухін, Павло Наранович. Так, І. Буяльський видав оригінальний атла оперативної хірургії "Анатомико-хирургические таблицьі", які були перекладені на ряд іноземних мов. Також ним уперше в межах Росії був застосований хлороформний наркоз.
Чимало зробив для розвитку хірургії в Україні Микола Іванович Пирогов. У 1856 р. М. І. Пирогова призначили на посаду опікуна Одеського навчального округу, де він порушив питання про відкриття університету в Одесі. У 1858 р. отримавши посаду опікуна Київського навчального округу, він сприяв розвитку і демократизації освіти. Пирогов був одним із видатних хірургів XIX ст., добре відомим не лише в Україні, але і за кордоном. Він працював майже в усіх ділянках хірургії, але особливо прославився у галузі кістково-пластичних операцій, воєнно-польової хірургії, десмургії.
Видатним хірургом був Микола Васильович Скліфосов-ський, професор Київського університету, завкафедрою Московського університету. М. В. Скліфосовський одним із перших почав впроваджувати в оперативну практику асептику і антисептику. Часто приїздив в Україну і оперував хворих у Полтавській міській лікарні, мав симпатії до українського національного руху.
Одним з перших професорів хірургії, які починали читати лекції українською мовою, був декан медичного факультету Харківського університету Павло Михайлович Шумлянський. Наукові праці Шумлянського присвячені лікуванню вивихів.
Петро Андрійович Наранович займався розвитком урології, запропонував ряд нових хірургічних інструментів, дуже вдало робив операції на очах.
Талановитим хірургом, основоположником вільної пересадки шкіри в Україні був Олександр Степанович Яценко.
З 1787 до 1805р. у Львівському університеті діяв медичний факультет. У 1805 р. замість медичного факультету створено дворічну медико-хірургічну школу, 1833 р. цю школу реорганізовано на трирічну. У 1894 р. у Львові знову засновано медичний факультет. В Одесі медичний факультет відкрито у 1900р.
Професорами терапії в Росії у XIX ст. були українські вчені-медики: Йосип Варвинський, професор Московського університету, Йосип Каменський-Гамета був професором Петербурзької медико-хірургічної академії та редактором "Военно-медицинского журнала". Професорами цієї академії були: Прохор Чаруківський, Іван Сміловський, Степан Андрієв-ський, Аркадій Альфонський був професором, деканом та ректором Московського університету, Яків Саполович був директором Петербурзького медико-інструментального заводу.
У XIX ст. розпочали свою працю два найвидатніші терапевти України Т. Г. Яворський та М. Д. Стражеско, їх обох вважають засновниками терапевтичних шкіл України.
Крім цього, в XIX ст. набувають широкого розвитку фармакологія, епідеміологія, акушерство, стоматологія.
Займалися науковою працею лікарі провінційних лікарень та працівники лікарських управ, міських та військових лікарень. Наукові розвідки та популярні медичні праці писали видатні громадські діячі-лікарі Модест Левицький, Іван Липа та Євген Озаркевич, засновник та директор "Народної лічниці" у Львові.
Після ліквідації кріпацтва почався розвиток земської медицини. Напрям її розвитку йшов від роз'їзної до стаціонарної медицини з улаштуванням амбулаторій, збільшенням кількості лікарських дільниць. Відкривалися земські акушерські і фельдшерські школи. В усіх 70 повітах налічувалося 50 земських акушерок та 150 лікарів.
У 1991 році був прийнятий Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про освіту", в якому з врахуванням міжнародного досвіду були заплановані суттєві зміни в системі вищої освіти з введенням чотирьох рівнів кваліфікації (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр) та визначенням типів навчальних закладів.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради України прийняла Постанову та Акт проголошення незалежності України. УКРАЇНА стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.
Серед інших гострих проблем незалежна Українська держава відчула потребу опрацювання законодавчої бази та перебудови в галузі освіти. Згідно з розробленою 1992 року Державною національною програмою "Українська освіта в XXI столітті" взято курс на створення власної системи національної освіти. У цьому ж році Верховна Рада схвалила "Закон про освіту", яким передбачено запровадження в Україні неперервної ступеневої вищої освіти чотирьох рівнів. Відповідно до нього спростовано термін "середня спеціальна освіта" та замінено терміном "вища освіта першого рівня". Навчальні заклади, які надають такий рівень освіти, називаються закладами освіти І рівня акредитації. З'являються вищі навчальні заклади нового типу - коледжі, які належать до закладів освіти II рівня акредитації. У цих освітніх закладах студентам надається базова вища освіта та після закінчення — ступінь бакалавра. У закладах III-IV рівнів акредитації надається повна вища освіта на рівні спеціаліста та магістра.
З 1995-1996 років почали відкриватися факультети сестринської .справи в медичних університетах та академіях України. У цей час було створено медсестринський факультет у Тернопільській медичній академії.
ЗО січня 1996 року МОЗ України видає наказ за № 19 "Про створення Національної програми розвитку медсестрин-ства України". Відповідно до неї створена робоча група, яка займається конкретними питаннями розробки вказаної програми та її реалізації в практичній охороні здоров'я і системі медсес-тринської освіти. 50
У липні 1997 року вперше в Україні випущено близько 80 медичних сестер-бакалаврів. Ще у 1994 році Міністерство охорони здоров'я України на виконання рішення власної Колегії від 21 квітня 1993 року "Про стан і перспективи підготовки молодших спеціалістів І і II рівнів акредитації системи навчальних закладів Міністерства охорони здоров"я України" та наказу від 14 травня 1993 року за № 104 проінформувало керівників органів та закладів охорони здоров'я і керівників закладів, що підпорядковані МОЗ України, листом від 21 вересня 1994 року за № 10.03.68/699 про те, що: "Медична сестра-бакалавр може займати посади головної медичної сестри лікувально-профілактичної установи, старшої медичної сестри відділення, медичної сестри спеціалізованого відділення, медичної сестри-викладача медичних навчальних закладів І та II рівнів акредитації, медичної сестри сімейного лікаря". Але ще й донині законодавчо не затверджені юридичний статус та посадові оклади фахівців нового типу.
У травні 1997 року відбулась установча конференція із створення Асоціації медичних сестер України. Президентом Асоціації стала Галина Івашко. Зараз відбувається процес юридичного оформлення Асоціації, розробляється програма її діяльності.
Використана література:
Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна з основами екології: Навчальний посібник. – К., 1999.
Загальна гігієна: Посібник до практичних занять. – К., 1996.
Пасєчко Н.В. Основи сестринської справи (курс лекцій). – Тернопіль, 1999.
Медична енциклопедія. – В 4-х томах. – К., 1990-1992.
7
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/pamyatnik-as-pushkinu.html
|
Памятник А.С. Пушкину
|
https://doc4web.ru/uploads/files/232/da66976c842a5bc74c0f5ea048726b8b.docx
|
files/da66976c842a5bc74c0f5ea048726b8b.docx
|
Трудно представить нынешнюю Москву без известного памятника
поэту А.С.Пушкину.Его создатель-скульптор А.М.Опекушин,архитектор
постамента-В.А.Петров.Материал,из которого создана скульптура-гранит,
благодаря ему она воспринимается,как нечто вечное.На плечи автора легла
огромная ответственность:то,что он создает,сохранится на веки.Эта
ответственность не только перед искусством,но и перед обществом,которое
многие поколения будет воспринемать творение скульптора.
Памятник А.С.Пушкину был воздвигноть в Москве на Пушкинской
площади в 1880году ко дню рождения поэта.
Скульптура Пушкина выглядит очень естественно:правая рука
заложина за борт сюртука,левая-непринужденным жестом отведена за
спину,она держыт шляпу.Немного выдвинутая вперед левая нога создает
иллюзию медленного движения,вот-вот поэт сойдет с постамента и
спустится к нам.Голова наклонина,его грустные,живые глаза смотрят
на нас из грубины веков.Постоянное впечатление,что Пушкин в творческом
размышлении : на лбу выступают морщины,на лице видна его полная
отвлеченность - думы о чем-то своем.Возможно,это размышления о своей
Родине или о трудной судьбе простого руского человека.А возможно,он
создает какое-то новое поэтическое произведение.Но весь общий внешний
вид - это образ творящего,вдохновенного человека.
Его одежда скромна,повседневна,обычна для тех времен.На сюртук
накинут длинный плащ,который нисподает складками.Фигура Пушкина
стоит на высоком постаменте,который является символом того,что
поэт,его душа,его мысли всегда будут чтить,как нечто возвыенное.
Даже сам Пушкин без лишней скромности мог сказать о себе:
Я памятник воздвиг себе нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознеся выше он главою непокорной
Алексондрийского столба...
На постаменте высечены строки из этого же стихотворения.В этих
словах мечта Пушкина на будущее народное призвание звучит уже не как
предположение,а как пророчество.Поэт знал,"какой ценой купил он
прово"на бессмертие:
И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждал,
Что в мой жестокий век восславил я свободу
И милость к падшим призывал...
Невозможно представить памятник Пушкину и без площади,окружающей
его.С обеих сторон от памятника стоят изящные чугунные фонари того
времени.Это придает всему колорит 19веков.Вокруг памятника,словно
лавровый веник,вокруг головы поэта - цепь в виде лавривых листочков,
закреплюнная на бронзовых тумбах,обвивает постамент.Со всех сторон
площадь окружают деревья,кустарники - все это создает особый мир,
особую атмосферу,где все еще живет наш Пушкин.
Самое главное богатство Пушкина - это его стихи ,его поэзия.В своем
творчестве он сумел раскрыть лучшие строки своей души : веру в жизнь,
свободу ,оптимизм,уважение и любовь к людям,глюбокое сочувствие к
ним.
Многие знаменитые люди предрекали Пушкину "бессмертие".
Известный русский критик Белинский в конце своей книге о Пушкине
написал пророческие слова:
"Придет время,когда он будет в России поэтом класическим ,
по творениям которого будут образовывать и развивать не только
эстетическое,но и нравственное чувство."
Проходят времена,на смену старых приходят новые поколения ,
но о Пушкине помнят , как о чом-то очень близком, сокровенном.
В его честь воздвигнуто много известных памятников,каждый из
которых унекалин,о каждом из которых можно расказать и расказывать.
Но все же лутший из всех памятников тот,который никто не сможет
разрушить.Этот памятник живет в его стихах,произведениях,в наших
сердцах.
10 февраля 1999 г.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/istoriya-rozvitku-sestrinskoi-spravi-v-ukraini.html
|
Історія розвитку сестринської справи в Україні
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/2ab4a483f42bd9ec19be957f6d2a274a.docx
|
files/2ab4a483f42bd9ec19be957f6d2a274a.docx
|
Тема:
Історія розвитку сестринської справи в Україні. Організація шпиталів у Запорізькій Січі. Догляд за хворими, пораненими в монастирях. Андрій Крупинський засновник медичної освіти в Україні. Положення про медичну освіту. Система підготовки медичних сестер в Україні сьогодні, спеціалізація.
План
Історія розвитку с/с в Україні.
а) організація шпиталів у Запорізькій Січі.
б) догляд за хворими, пораненими в монастирях.
Андрій Крупинський.
Положення про медичну освіту.
Система підготовки м/с в Україні сьогодні, спеціалізація.
Історія розвитку сестринської справи в Україні
За багато віків до утворення Київської Русі цікаві пам'ятки культури, в тому числі й медицини, залишили по собі скіфи, що населяли Крим, південні землі між Дніпром і Дунаєм і мали торгові і культурні зв'язки з греками (про них згадують Геродот і Гіппократ). Скіфам були відомі цілющі властивості багатьох рослин, вони володіли деякими прийомами лікування різних хвороб, могли робити навіть трепанації. Під час розкопок Чортомлинського кургану, недалеко від Керчі, знайдено золоті і срібні вази із зображенням скіфів, які надають медичну допомогу (перев'язування нижньої кінцівки, виривання зуба). Деякі скіфи були обізнані з медициною античних греків, мали медичну практику в Афінах.
У IX ст. формується східнослов'янська держава Київська Русь з центром у Києві. За князювання Володимира Святославовича, а потім його сина Ярослава Мудрого. Київська Русь підноситься до рівня передових держав тогочасної Європи.
Виникнення сестринської справи в Україні, як і у всій Європі, нерозривно пов'язане з прийняттям та становленням християнства, створенням монастирів, при яких були лікарні, подорожні доми, які поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрівників, що направлялися до святих місць а Потребували медичної допомоги.
Одна з перших згадок про створення стаціонарної лікувальної установи у Київській Русі відноситься до X століття, коли княгиня Ольга організувала лікарню , де догляд за хворими був доручений жінкам. Літописець Нестор у своєму знаменитому "Житии Феодосия Печерского" згадує про створення монастирської лікарні в Києві на рубежі третьої та четвертої чверті XI століття. Згодом подібні лікарні були створені в Переяславі, Вишгороді та Чернігові.
Видатним медиком, першою в світі жінкою, яка прославилася своїми медичними знаннями була внучка Володимира Мономаха, дочка Мстислава -Євпраксія Мстиславівна. Вона видала грецькою мовою трактати "Аліма" та "Мазі", де було зібрано і систематизовано знання з тогочасної медицини, і, крім опису хвороб та засобів їх лікування, дано поради щодо гігієни, зокрема, гігієни жінки та дитини.
Медична допомога у козацькому війську
Історія України XVI—XVII ст. характеризується запеклою боротьбою українського народу за свою національну самобутність, велику і почесну роль у якій відіграли українські козаки. Медичну допомогу пораненим і хворим воїнам-козакам подавали здебільшого народні цілителі. Та й самі козаки володіли певними прийомами само- і взаємодопомоги: вміли пускати кров, виривати зуби, накладати лещата при переломах тощо.
Однак було б невірно думати, що в козацькому війську не подавалася ніяка кваліфікована медична допомога. У війську Б.Хмельницького, наприклад, майже в кожній сотні були цирульники, при полках — лікарі. З історичних джерел відомі імена лікарів Лук'яна Салтицького, Мартина Родомського, Івана Гладкого, Матвія Таборовського та ін.
У XVI ст. для поранених козаків створюються шпиталі в монастирях, найбільші з них — у Трахтемирівському та Межигірському. Лікували в них обізнані в медицині ченці.
З козацького скарбу вносилися вклади на лікування у шпиталях поранених. Б.Хмельницький навіть подарував Межигірському монастирю містечко Вишгород на знак вдячності за подання допомоги пораненим воякам його війська.
Велику підтримку мали шпиталі з боку українських православних братств, які почали створюватися з середини XV ст. У 1591 р. Львівське братство заклало великий шпиталь у Львові. У 1629 р. було відкрито шпиталь у Києві. В XVII ст. при багатьох українських військових полках були свої шпиталі.
Варто згадати і про своєрідну діяльність цехів цирульників, які почали з'являтися у XV ст. Такі
цехи були у Львові, Києві, Луцьку, Кам'янці-Подільському та інших містах України. Крім гоління, тут навчали подавати медичну допомогу, особливо при травмах, пораненнях, переломах кісток, кровотечах. Без перебільшення можна сказати, що цирульники, попри критичного ставлення до них з боку дипломованих лікарів, відіграли неабияку роль у поданні хірургічної допомоги, особливо пораненим у війнах.
У XVIII ст. після створення медико-хірургічних шкіл при великих шпиталях, а також відкриття медико-хірургічних академій в С.-Петербурзі і Москві медична допомога у військах в організаційному і професійному плані набула нового значення і була піднесена на значно вищий якісний рівень.
Імператриця Австрії Марія Терезія з метою поліпшення медичної опіки над населенням, розвитку медичної освіти і науки у королівстві Галичина та Лодомирія декретом від 22 грудня 1772 року призначила доктора медицини Андрея Крупинського крайовим протомедиком Галичини. Йому було доручено створити на західноукраїнських землях систему медичної служби і медичної освіти.
У своїх меморіалах від 30 травня та 30 серпня 1773 року Андрей Крупинський з болем і гіркотою констатував, що через відсутність дипломованих акушерок під час пологів часто помирають матері зі своїми немовлятами. Тому першочерговим завданням він вважав відкриття у королівстві медичних навчальних закладів. На його клопотання губернатор граф Антоні Перген 20 березня 1773 року видав розпорядження, згідно з яким у Львові почалось читання лекцій з усіх галузей медичної науки для осіб, що займалися лікарською, акушерською та аптекарською практикою, але не мали дипломів.
Урочисте відкриття Львівського акушерського колегіуму Одбулося 1 жовтня 1773 року. Цей день ознаменував зародження середньої медичної освіти на західноукраїнських землях. Навчання в колегіумі було безкоштовним. Більш того, слухачі перебували на повному утриманні землевласників, які скерували їх на навчання. З губернаторського фонду вони одержували по одному гульдену на тиждень. Слухачами колегіуму могли стати фізично здорові, морально стійкі особи обох статей віком від 21 до 30 років. Звичайно, підбирали інтелектуально розвинених, які відзначалися милосердям та любов'ю до акушерської справи.
За статутом навчання в колегіумі тривало один - три роки. При колегіумі діяли курси прискореної підготовки акушерок. Це сприяло значному поліпшенню акушерської допомоги в королівстві.
При такій системі освіти відчувалась гостра нестача середнього медичного персоналу. Не дивлячись на це, багато з них не мало роботи, або займалось приватною практикою. На цей час дрібні лікувальні установи взагалі працювали без середнього медичного персоналу, а у великих - на одного лікаря припадав лише один середній медичний працівник. У зв'язку з цим їхні умови праці були вкрай важкими, а платня мізерною. В клініках єдиного в Західній Україні медичного факультету Львівського університету медичними сестрами працювали переважно монашки, які недостатньо володіли навіть найелементарнішими навичками догляду за хворими.
Приблизно на цей період припадає відкриття перших навчальних закладів для підготовки медичних сестер у Західній Україні. Перша школа медичних сестер була створена лише у 1895 році при загальній лікарні у Львові. Вона була організована і фінансувалась крайовим відділом здоров'я спільно з товариством Червоного Хреста. Навчання в школі в різні періоди часу тривало від 2 до 6-7 місяців.
При одержанні диплома випускниці медсестринської школи давали урочисту обіцянку такого змісту: "Клянуся і обіцяю вірно служити ідеям Червоного Хреста, дотримуватися вимог професійної етики, виконувати свої обов'язки добросовісно, не ухилятись від догляду за різного роду хворими і сприяти поширенню принципів охорони здоров'я населення і особистої гігієни народу на території моєї діяльності".
Друга школа для підготовки медичних сестер була відкрита у Львові в грудні 1937 року і носила назву "Приватна школа догляду за хворими". Школа була власністю Товариства імені Христової дитини і готувала медичних сестер для дитячих установ. Навчання було платним. Сюди приймали жінок у віці 18-25 років. Підготовка тривала 2,5 роки. Зі школи виходили грамотні, за тогочасними мірками, медичні сестри по догляду за грудними та хворими дітьми. Після закінчення навчання вони йшли працювати в дитячі лікарні, а частково - в дитячі консультації і багаті сім'ї, щоб доглядати за новонародженими та, хворими дітьми.
Паралельно з реорганізаціями в практичній охороні здоров'я проводились відповідні зміни в системі медичної освіти. Львівська фельдшерсько-акушерська школа, яка була створена в грудні 1939 року на базі Львівської державної акушерської школи, в січні 1940 року розпочала підготовку медичних працівників за трьома спеціальностями: фельдшер, акушерка (три роки) та медсестра (два роки). Усього в школі навчалося 109 чоловік. У червні 1941 року відбувся перший випуск акушерської групи.
Після Кримської війни з новою активністю звертається увага на підготовку медичних кадрів середньої ланки. Із середини XIX століття почали діяти фельдшерські школи в Києві та Харкові. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році - курси медичних сестер. Але забезпеченість медичною допомогою населення залишалась на низькому рівні.
Українська держава відчула потребу опрацювання законодавчої бази та перебудови в галузі освіти. Згідно з розробленою 1992 року Державною національною програмою "Українська освіта в XXI столітті" взято курс на створення власної системи національної освіти. У цьому ж році Верховна Рада схвалила "Закон про освіту", яким передбачено запровадження в Україні неперервної ступеневої вищої освіти чотирьох рівнів. Відповідно до нього спростовано термін "середня спеціальна освіта" та замінено терміном "вища освіта першого рівня". Навчальні заклади, які надають такий рівень освіти, називаються закладами освіти І рівня акредитації. З'являються вищі навчальні заклади нового типу - коледжі, які належать до закладів освіти II рівня акредитації. У цих освітніх закладах студентам надається базова вища освіта та після закінчення - ступінь бакалавра. У закладах III-IV рівнів акредитації надається повна вища освіта на рівні спеціаліста та магістра.
З 1995-1996 років почали відкриватися факультети сестринської справи в медичних університетах та академіях України.
Використана література:
Н.В.Пасєчко. Основи сестринської справи.
О.Грандо Визначні імена в історії української медицини.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/golovniy-mozok-1.html
|
Головний мозок 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/228/f97a54c85e51beae3940c0e6a5571946.docx
|
files/f97a54c85e51beae3940c0e6a5571946.docx
|
Реферат
На тему:
„ГОЛОВНИЙ МОЗОК”
План.
Визначення.
Будова.
Мозочок.
Головний мозок (еncephalon) людини є не лише субстратом психічної діяльності, а й регулятором усіх процесів, які відбуваються в організмі. Прогресивний розвиток головного мозку у вищих приматів, зумовлений трудовою діяльністю й виразною мовою, дав змогу людині якісно виділитись у тваринному світі.
Серед приматів абсолютна маса мозку людини є найбільшою. Велике значення має відносна маса мозку, тобто відношення абсолютної маси мозку до маси тіла. Відносна маса мозку найбільша в людини (винятки: дрібні співучі птахи та деякі мавпи Нового Світу).
Індивідуальні коливання маси головного мозку сучасної людини, незалежно від її обдарованості, досить значні (найчастіше 1100 — 1700 г.). У таких межах була маса мозку І. П. Павлова (1653 г.), Д. І. Менделєєва (1571 г.) та інших великих людей. Поряд з цим маса мозку І. С. Тургенева (2012 г.), Байрона (1807 г.), І. Ф. Шіллера (1785 г.) перевищила максимальну масу, а мозок Анатоля Франса (1017 г.) мав мінімальну масу, відому для сучасної людини.
Головний мозок міститься в порожнині черепа і в цілому повторює його форму.
У головному мозку людини розрізняють три частини, відмінні щодо еволюційного минулого та функціонального значення: найдавнішу — стовбур головного мозку (truncus ensephali) (охоплює довгастий мозок, міст і середній мозок); мозочок, черв'як якого також належить до стародавніх утворів, і передній мозок, який у процесі еволюції хребетних сформувався найпізніше.
Головний мозок розсікають дві глибокі щілини: поздовжня, яка ділить великий мозок (cerebrum) на праву й ліву півкулі (hemisphcrium cerebri), і поперечна, яка відокремлює півкулі великого мозку від мозочка (cerebellum).
У кожній півкулі розрізняють лобовий, потиличний і скроневий полюси та верхньобічну, присередню и нижню поверхні, верхній, нижньоприсередній і нижньобічний краї. Поверхня півкуль мас велику кількість борозен (sulci cerebri) та зви вин (gуri cerebri).
Мал. Головний мозок.
Верхньобічна поверхня кожної півкулі відповідно до рельєфу склепіння черепа випукла, а присередня плоска, що добре видно при розрізі головного мозку вздовж поздовжньої щілини В глибині цієї щілини помітно велику спайку головного мозку — мозолисте тіло (corpus callosum).
Нижня поверхня головного мозку нерівна і є ніби відбитком внутрішньої основи черепа. Задня частина її - це поверхня стовбура головного мозку (головним чином моста й довгастого мозку) передня — поверхня лобових часток, роз ділена поздовжньою щілиною, з боків її виступають донизу і вперед скроневі частки півкуль.
На нижній поверхні лобових часток помітні веретеноподібної форми нюхові цибулини (bulbi оlfасtorii), що назад продовжуються спочатку в нюхові шляхи, а ще далі — в нюхові трикутники Позаду кожного нюхового трикутника визначається передня продірявлена речовина (substantia perforata anterior), яка має багато маленьких отворів для проходження дрібних судин у речовину мозку (це добре видно під час видалення м'якої оболонки мозку). Між правою та лівою пронизаною речовинами розташоване зорове перехрестя (chiasma opticum), нервові волокна якого ззаду переходять у правий та лівий зорові шляхи, що діляться на присередній і бічний корінці.
Позаду зорового перехрестя міститься сірий горб (tuber cinereum), що нижче і спереду переходить у лійку (infundibulum), на кінці якої ніби підвішений hypophysis. На основі черепа він міститься в гіпофізарній ямці турецького сідла.
Далі, прилягаючи одне до одного, лежать соскоподібні тіла (corpora mamillaria), вкриті білою мозковою речовиною. Всередині їх містяться ядра нюхового мозку. Безпосередньо за соскоподібними тілами розташована міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), обмежена з боків ніжками великого мозку (pedunculi cerebri). Дно ямки пронизане багатьма отворами і дістало назву задньої продірявленої речовини (substantia perforata posterior). З присередньої борозни кожної ніжки мозку виходить окоруховий нерв.
Ще далі розташований міст (pans) — масивний утвір чотирикутної форми з поперечною посмугованістю й обмежений спереду від ніжок великого мозку і ззаду від довгастого мозку глибокими борознами. З боків міст поступово переходить у середні мозочкові ніжки. З кожної мозочкової ніжки виходять корінці трійчастого нерва. Огинаючи ніжки мозку згори донизу і ззаду наперед, справа та зліва виходить дуже тонкий стовбур блокового нерва.
Позаду моста розташований довгастий мозок (medulla oblongata), який продовжується в спинний мозок. По середній лінії довгастого мозку проходить передня серединна щілина, яка відділяє одну від одної праву й ліву піраміди довгастого мозку. Назовні й назад від кожної піраміди розташований овоїдної форми утвір — олива (oliva). У борозні між пірамідою довгастого мозку та мостом з кожного боку виходить відвідний нерв, назовні від нього — лицевий та присінково-завитковий нерви. За оливою видно корінці язико-глоткового, блукаючого й додаткового нервів. Нарешті, з передньої латеральної борозни між оливою та пірамідою виходить під'язиковий нерв.
Позаду і з боків від моста й довгастого мозку розташований мозочок. Бічні відділи мозочка — півкулі мозочка (hemi-spherium cerebelli dextrum et sinistrum) — детально можна вивчити з боку нижньої поверхні головного мозку. Півкулі мозочка ніби порізані багатьма щілинами, які ділять поверхні півкуль на масу листочків.
Щоб легше зрозуміти будову й краще оцінити взаємозв'язок окремих частин головного мозку, доцільно розглянути утворення цих частин в онтогенезі.
Мозочок (cerebellum) розташований під потиличною часткою великого мозку в задній черепній ямці. Він складається з правої та лівої півкуль (hemispherii cerebelli), що добре розвинулися лише у ссавців, та закладеного між ними черв'яка (vеrmis cеrеbеlli), який є більш давнім утвором мозочка.
Мал. Стовбур головного мозку і частина проміжного мозку.
Поверхня мозочка ніби порізана великою кількістю щілин (fissurae cerebelli), що ділять його речовину на багато плоских дугоподібних зігнутих листків (folia cerebells). Найбільша горизонтальна щілина (fissura honzontalis) проходить по екватору мозочка i ділить його поверхню на верхню i нижню. У межах кожної поверхні розрізняють частки й часточки мозочка. Однойменні часточки обох півкуль відмежовуються однією й тією самою борозною i їм відповідає певна часточка черв'яка.
Мозочок складається з білої i сірої речовини. Біла речовина (мозочкове тіло) залягає в товщі мозочка та у вигляді білих смужок проникає в кожну часточку. Сіра речовина утворює кору мозочка (cortex cerebelli), а також ізольовані парні клітинні скупчення, закладені в товщі білої речовини, — ядра мозочка зубчасте ядро (nucl. dentatus), коркоподібне (nucl. emboliforims), кулясте (nucl. globosus) i ядро вершини (nucleus fastigii) (присереднє ядро мозочка).
Мозочок зв'язаний з розташованими вище та нижче нього частинами центральної нервової системи за допомогою трьох пар ніжок.
Нижні ніжки мозочка (pedunculi сегеbellares infеriores) з'єднують мозочок з довгастим мозком. В них проходять: задній спинно-мозочковий шлях (до кори черв'яка); дорсальні та вентральні зовнішні дугоподібні волокна (до кори півкулі); волокна оливо-мозочкового шляху (до зубчастого ядра) і волокна присінково-мозочкового шляху (переважно до ядра намету).
Верхні ніжки мозочка (pedunculi сеrebellares superiores) зв'язують мозочок з середнім мозком і мають вигляд правого та лівого тяжів, які йдуть, розходячись від мозочка до середнього мозку. В їхній товщі проходять волокна шляхів: переднього спинно-мозочкового (до кори черв'яка); мозочково-горбкового та мозочково-червоноядерного.
Середні ніжки мозочка (pedunculi сеrebеllarеs medii) — масивні тяжі, які несуть у своєму складі численні волокна, що йдуть від ядер моста до кори мозочка. Ці волокна є другою ланкою зв'язків кори (плаща) великого мозку з мозочком.
Завдяки нервовим зв'язкам мозочка із спинним і головним мозком він може здійснювати високу координацію доцільних довільних рухів тіла. Ця функція мозочка має велике значення при локомоції, якій, як відомо, належить вирішальна роль в еволюції багатьох форм вищих хребетних. Крім того, в мозочку міститься один з центрів автономної нервової системи.
Література:
1. „Анатомія людини”, О.І.Свіридов, Київ, Вища школа, 2001
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/bankovskiy-veksel.html
|
Банковский вексель
|
https://doc4web.ru/uploads/files/240/43e4e730087177058cb39cc99381cf69.docx
|
files/43e4e730087177058cb39cc99381cf69.docx
|
БАНКОВСКИЙ ВЕКСЕЛЬ
Оглавление
Введение
I. Понятие банковские векселя……………………………………….
I.1. Формирование вексельного рынка …………………………...
I.2 Вексельные операции коммерческих банков………………...
I.2.1. Учет векселей………………………………………………...
I.2.2. Переучет векселей…………………………………………...
I.2.3. Размещение векселей………………………………………..
I.2.4. Открытие и ведение «Вексельных счетов»………………...
I.2.5. Инкассо векселей…………………………………………….
I.2.6. Авалирование векселей……………………………………..
I.2.7. Вексельное посредничество…………………………………
I.2.8. Кредитование под залог векселей…………………………..
I.2.9. Вексельный кредит…………………………………………..
II. Вексель в системе Сбербанка России.
Общие требования
1. Форма и виды векселей Сбербанка России
2. Требование к форме и бланку векселя
3. Передача векселя (индоссамент)
4. Сроки платежа по векселю
5. Порядок исчисления дохода по процентным векселям
6. Порядок исчисления дохода по дисконтным векселям
Порядок совершения операций с векселями
7. Выдача (реализация) векселя
8. Операционная работа производимая при выдаче векселя
9. Оплата векселя
10. Операционная работа производимая при оплате векселя
11. Порядок списания с баланса банка не предъявленных в срок векселей
12. Досрочная оплата векселя
13. Порядок взаиморасчетов между банками
14. Особенности работы с валютными векселями
Бухгалтерский учет
15. Бухгалтерский учет простых векселей
Заключительные положения
16. Другие операции с векселями
17. Эквивалентный обмен одного векселя на несколько векселей меньшего номинала (размен векселей)
18. Порядок работы с утраченными векселями
19. Порядок выдачи банками подтверждений о факте выдачи векселя и особенности работы при предъявлении поддельных векселей
Заключение
Используемая литература
Приложение
ВВЕДЕНИЕ
Прошедший 1997 г. ознаменовался количественным и качест-венным ростом вексельного рынка. Вексель признан удобным средством расчета за продукцию, услуги и кредиты, а банковский вексель участники рынка стали активно использовать для портфельных инвестиций.
Удерживая первые позиции в группе российских банков высшей категории надежности, Сбербанк России, безусловно, является лидером среди эмитентов в секторе банковских векселей. Вексель может быть выдан и оплачен в любом учреждении Сбербанка России.
Клиенты Пермского банка высоко оценили вексель Сбербанка России, о чем свидетельствует рост объема выданных векселей по сравнению с 1996 годом в 19,5 раза.
Сегодня наряду с простыми рублевыми векселями Сбербанк России предлагает для клиентов векселя в иностранной валюте.
В марте 1998 года Пермский банк Сбербанка России получил статус уполномоченного банка на выдачу юридическим лицам – резидентам простых валютных векселей Сбербанка России. На сегодняшний день банк может предложить клиентам простые валютные векселя в долларах США.
В данной аттестационной работе будут рассмотрены основные проблемы банковских векселей, условия выпуска и обращения векселей, бухгалтерский учет и т.д. на примере Сберегательного банка России.
Глава 1. БАНКОВСКИЕ ВЕКСЕЛЯ.
1.1. ФОРМИРОВАНИЕ ВЕКСЕЛЬНОГО РЫНКА РОССИИ.
Глобальный “голод” инвестиций в истощенное производство товаров и услуг в настоящее время не может быть удовлетворен за счет госбюджета ввиду его дефицитного характера и отхода государства от производственных и инвестиционных функций. Отраслевые механизмы капиталовложений также разрушены. Обесточены собственные ресурсы многих предприятий. В этих условиях становление и развитие рынка ценных бумаг является, по сути, единственно возможным направлением создания эффективного механизма мобилизации и распределения основных капиталов.
Обращение ценных бумаг позволяет непрерывно осуществлять перераспределение капитала более эффективным владельцам и распределителям.
Вексельное обращение ускоряет и совершенствует расчеты, снижает дефицит платежных средств.
Банки, привлекая свободные денежные средства населения и юридических лиц, являются активными участниками рынка ценных бумаг.
Постановлением Президиума Верховного Совета РСФСР от 24 июня 1991 года, который ввел вексель в хозяйственный оборот, предусматривалось, что они будут использоваться при поставках продукции или оказании услуг в кредит, т.е. введены коммерческие или товарные векселя. Из этого логическим образом вытекало, хотя об этом и не было сказано прямо, что промышленным предприятиям запрещается эмиссия векселей в целях привлечения денежных средств.
Однако вскоре появились финансовые векселя банков. Затем финансовые фирмы стали активно привлекать средства вкладчиков, и часть из них для придания этой операции большего веса оформляли свою задолженность также векселями. Прибегают к выпуску векселей и муниципальные власти для финансирования дефицита бюджета или привлечения средств под свои программы. Таким образом, можно констатировать, что при отсутствии четкой регламентации использования векселей и фактическом отсутствии госрегулирования их обращения вексель стал применяться в качестве заменителей других фондовых инструментов (облигаций, сертификатов).
Остановимся на некоторых аспектах функционирования вексельной системы в России.
В октябре 1993 года Президент РФ издал Указ № 1662 который предписывал коммерческим банкам переоформить финансовыми векселями просроченную кредиторскую задолженность предприятий по состоянию на 1 ноября 1993 г.. Эту операцию планировалось завершить за три месяца, т.е. к 31 января 1993 г.. Однако банки, на которые пришлась бы основная работа по переоформлению этой задолженности, дружно выступили против Указа, о чем Председателем Банка России было направлено на имя Президента РФ письмо № 01 – 07/ 692. В результате Указ практически не был выполнен.
Однако проблема неплатежей предприятий продолжала принимать угрожающие формы, и в мае 1994 года Президент РФ издает Указ № 1005, в котором после проведения чековой приватизации вновь предписывалось предприятиям перевести в векселя единого образца. Одновременно с этим давались поручения Центральному банку РФ, министерствам и ведомствам по разработке процедур переучета векселей, облегченных процедур опротестования их и обращения взыскания на имущество должника. Во исполнение этого Указа Правительство РФ выпустило постановление № 1094, которое вводило с 1 ноября 1994 г. единый образец бланков простого и переводного векселей. Изготовление бланков векселей поручено Министерству финансов РФ, а их распространение – органам Федерального казначейства и Центральному банку РФ.
Наибольшее распространение в России получили банковские векселя. Они эмитируются обычно для двух целей – для получения инвесторами дохода от их покупки и для выполнения расчетных функций между предприятиями. Некоторые векселя сочетают в себе обе эти функции.
Согласно Инструкции Центрального банка РФ «О порядке выдачи (выпуска) и учета коммерческими банками собственных векселей». Согласно этому документу банки могут выпускать финансовые векселя, т.е. в основе которых не лежат товарные сделки, выступая при этом либо в качестве векселедателя простого векселя, либо акцептанта переводного, либо одновременно и векселедателя, и акцептанта одного и того же переводного векселя. Банк выдает вексель его первому приобретателю против уплаты последним всей вексельной суммы или вексельной суммы за минусом дисконта.
Срок оплаты по банковским векселям не может превышать 12 месяцев со дня возникновения обязательства банка. При этом, если купить вексель можно как за наличные, так и безналичным путем, то Инструкция устанавливает, что погашение его происходит только безналичным путем. Ежеквартально банк должен предоставлять в территориальные управления Центрального банка РФ по месту нахождения корреспондентского счета информацию о выпущенных векселях, а также об участии банка в серийных или регулярных выпусках векселей эмитентов – небанковских учреждений, в которых он выступает гарантом (либо в виде аваля, либо вексельного посредничества).
Банки выпускают рублевые, валютные векселя и смешанные рублево - валютные векселя.
Рублевый вексельный рынок российских банков достаточно диверсифицирован. Основная масса векселей эмитируется на срок от 1 до 3 месяцев, однако существуют долговые обязательства как со сроками 3 – 7 дней, так и до 1 года. В срочных векселях с большими сроками погашения некоторые банки («Промстройбанк») включает в текст векселя сетку цен выпуска при досрочном его погашении, т.е. клиент может планировать доходность своих вложений на срок меньший, чем срок выпуска данного долгового обязательства. Российский национальный коммерческий банк, Сберегательный банк РФ и др. выпускают векселя со сроком оплаты «по предъявлении», удобные, например, для немедленной оплаты закупаемого товара.
Некоторые банки для увеличения ликвидности своих векселей и расширения территории их распространения образуют объединения, например Эмиссионный синдикат, банковское объединение «Инвесткредит». Векселя Эмиссионного синдиката в составе Автовазбанка, Инкомбанка, Конверсбанка и Российского Брокерского Дома «С.А.& Co. Ltd» выпускаются уже более двух лет как в дисконтном, так и в процентном виде. Векселя выпускаются каждые две недели сериями, срок обращения которых составляет 16 недель. Синдикат устанавливает для различных серий различную доходность в зависимости от коньюктуры денежного рынка. Устойчивый спрос на данный финансовый инструмент обеспечивается его высокой надежностью, достаточно высокой доходностью, а также тем, что, например, эти векселя принимаются в качестве залога расчетными палатами на фьючерсных торгах и досрочно учитываются другими банками.
Практически все крупные банки эмитируют и валютные векселя на различные сроки и разных номиналов.
Достаточно интересное начинание проводилось Инкомбанком по выпуску «антиинфляционного векселя». Смысл его состоит в том, что, хотя предприятие покупает вексель за рубли, сумма его все время индексируется с ростом курса доллара. Схема его распространения и погашения такова. Предприятие за рубли по курсу Центрального банка РФ на дату покупки покупает вексель с валютным номиналом. По окончании срока его обращения оно получает валютный номинал плюс начисленные проценты в рублях, но уже по курсу на дату погашения. Минимальная сумма векселя составляет 50 000$, а минимальный срок обращения – 1 месяц.
То, что вексель является безусловным денежным обязательством, не связанным с породившей его сделкой, делает его особенно удобным для расшивки кризиса неплатежей. С его помощью модно производить взаимозачет задолженности предприятий. Впервые такая схема на региональном уровне была апробирована в Татарстане, и Правительство РФ своим постановлением № 907 рекомендовало ее к внедрению по всей России. Взаимозачет между предприятиями может происходить на основе векселей одного или нескольких из них. Однако при использовании товарных векселей предприятий возникает вопрос доверия контрагентов к таким долговым обязательствам. Использование при взаимозачетах векселей солидного банка снимает эту проблему.
Многие коммерческие банки выпускают расчетные векселя, используемые на всей территории России. Банк выпускает два типа векселей – со сроком платежа «в пять дней по предъявлении» и на конкретную дату. Схема погашения задолженности предприятий выглядит следующим образом. Предприятие покупает вексель и расплачивается им по своим долгам с другим предприятием с помощью передаточной надписи, второе предприятие аналогичным образом расплачивается со следующим и т.д., пока какое – либо из них не захочет обратить вексель в деньги, предъявив его к оплате в банк. Первичному покупателю векселя это выгодно, т.к. он может его приобрести с дисконтом или получить вексельный кредит. В случае вексельного кредита при подписании договора предприятие может получить:
бессрочные векселя с погашением в пять дней по предъявлении на всю сумму кредита. Проценты за его пользование определяются следующим образом: по ставке примерно в 3 раза ниже, чем ставка по межбанковским кредитам, на соответствующий срок за время до погашения векселя и по ставке, близкой к рыночной, за время от момента погашения до окончания срока кредита;
срочные векселя с процентной ставкой по кредиту также примерно в три раза более низкой, чем ставка по МБК. В этом случае срок платежа по векселю совпадает с датой погашения кредита или имеет более позднюю дату.
Об эффективности использования данной системы свидетельствует тот факт, что зачастую предъявляемые к оплате векселя имеют до 7 индоссаментов.
Некоторые банки (Инкомбанк и др.) применяют схемы по обмену своих векселей на акции предприятий или выдают краткосрочные кредиты под залог векселей.
Вексель становится популярной ценной бумагой на фондовом рынке России. Это обусловлено относительно простотой, развитостью форм и длительной мировой практикой применения этого долгового обязательства. При переходе от рынка продавца к рынку покупателя он будет играть все большую роль в торговом обороте, поэтому весьма важно наличие проработанного вексельного законодательства.
1.2. ВЕКСЕЛЬНЫЕ ОПЕРАЦИИ КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ.
Вексель (точнее – простой вексель) получил широкое применение в практической деятельности российских коммерческих банков. Вексельные операции российских банков приобрели весьма специфический характер. Ряд традиционных банковских операций – учет и переучет векселей, расчеты векселями, кредитование под залог векселей, вексельное поручительство и посредничество, инкассо векселей - слабо развиты и используются в практике ограниченного числа банков. Зато получили широкое распространение операции, мировому хозяйству неизвестные или давно им отвергнутые – массовое привлечение денежных средств с оформлением обязательства по их возврату векселем (так называемое размещение векселей), выдача кредитов путем выдачи векселя без принятия денежного эквивалента, «обналичивание» денежных средств с применением векселя, оформление векселями просроченной задолженности и пр. Рассмотрим некоторые вексельные операции.
1.2.1. УЧЕТ ВЕКСЕЛЕЙ.
Учет, или дисконт, векселей представляет собой операцию по приобретению банком векселя до наступления по нему срока платежа с перенесением на банк как прав вексельного кредитора, так и исполнения кредиторских обязанностей ( предъявления на акцепт, платеж, к протесту и к взысканию). Из определения операции следует, что она должна носить взаимо - возмездный характер.
Со стороны банка возмездность выражается во вручении им клиенту определенной денежной суммы, ибо клиент, передавая права кредитора по векселю, сам теряет статус такового. Сумма, выдаваемая банком клиенту, определяется суммой векселя и количеством времени, остающимся до срока платежа по нему.
Со стороны же клиента возмездность состоит в согласии получить не всю вексельную сумму, а лишь ее часть, ибо банк соглашается приобрести вексель до наступления срока платежа.
Дисконтом называют также сами действия по учету векселей, а так же сумму, удерживаемую банком в свою пользу. Стороны учетной операции имеют особые наименования: банк, учитывающий вексель, называется дисконтером, клиент, предъявляющий вексель к учету – дисконтистом или дисконтантом. Порядок проведения учетной операции регулируется ч.1 разд.2 Рекомендаций Банка России коммерческим банкам по работе с векселями от 9.09.91г. №14-3/30.
1.2.2. ПЕРЕУЧЕТ (ПАНСИОНИРОВАНИЕ) ВЕКСЕЛЕЙ.
В отличие от учета, представляющего собой активную операцию, пансионирование – операция, почти всегда пассивная для коммерческих банков, поскольку представляет собой куплю – продажу учтенных банком векселей другому банку или иному лицу, в роли которого обычно выступает ЦБ.
Банком России 4 октября 1994 г. утверждены «Временные основные положения по переучету векселей предприятий Банком России».
Согласно этим Временным положением дисконтером в операции пансионирования является Банк России, дисконтистом – коммерческий банк-резидент Российской Федерации. Пансионированию могут быть подвергнуты лишь простые векселя предприятий- поставщиков, выставленные ими в пользу коммерческих банков.
Условия учета векселей Банком России достаточно жёстки. Помимо общих требований к векселям на предмет их соответствия законодательству и требования о высоком уровне платежеспособности обязанного лица – векселедателя, им установлен ряд специфических ограничений в отношении как коммерческих банков, так и векселедателей и самих векселей.
Коммерческий банк, представляющий вексель для учета Банку России, должен:
заключить с Банком России договор о вексельном кредитовании на условиях обратного выкупа векселя коммерческим банком не позднее чем за 2 дня до наступления срока платежа и ответственности ком.банка за полноту и правильность заполнения всех реквизитов векселя;
нести ответственность за товарность векселей (незаконное требование) и предоставить информацию о товарной основе векселя;
предоставить балансы и отчеты о финансовых результатах деятельности векселедателя и их использовании;
осуществлять контроль за финансовым состоянием векселедателя и в случае его ухудшения – уведомлять об этом Банк России;
иметь в РКЦ ГТУ ЦБ РФ корреспондентский счет и счет по учету обязательных резервов;
соблюдать экономические нормативы;
выполнять резервные требования;
иметь аудиторское заключение по годовому отчету;
не допускать просроченную задолженность перед Банком России;
предоставлять нотариально заверенную карточку с образцами подписей лиц, имеющих право на подпись векселей от имени банка и документов, связанных с переучетом, а также – доверенность на совершение этих действий указанными лицами;
нести ответственность за подлинность и правильность подписей векселедателя;
представлять векселя одновременно с реестром по форме утвержденной Банком России;
нести издержки, связанные с представлением и возвратом векселей.
Векселедатель векселя, которого учитываются Банком России, должен быть:
предприятием – поставщиком товаров, выполняющим работы или оказывающим услуги;
платежеспособным;
не иметь просроченной задолженности по ссудам коммерческих банков или расчетам с поставщиками;
иметь расчетный счет в коммерческом банке-векселедержателе.
В случае выявления фактов бестоварности уже учтенных векселей Банк России имеет право предъявить учтенный вексель коммерческому банку для досрочного бесспорного взыскания, а при получении сведений об ухудшении финансового положения векселедателя – прекратить учет его векселей.
В случае если банк не выкупит векселя в день наступления срока для выкупа, вексельная сумма относится на счет просроченной задолженности коммерческого банка, на которую начисляются проценты в размере 1,3 учетной ставки Банка России. При появлении на корреспондентском счете банка денежных средств Банк России имеет право, после осуществления коммерческим банком первоочередных платежей, списывает остаток суммы в погашение вексельной задолженности в бесспорном порядке.
Увеличивая или снижая уровень переучетной ставки, Банк России может делать более или менее выгодной операцию переучета, что косвенно влияет и на прибыльность учетной операции. Таким образом, производится учетная политика, состоящая в регулировании объемов коммерческого кредита, представляемого производителям.
1.2.3. «РАЗМЕЩЕНИЕ» ВЕКСЕЛЕЙ.
Под «размещением» векселей российская банковская практика понимает массовый выпуск в оборот простых векселей, производимый коммерческими банками и иными участниками финансового рынка, против принятия денежных средств для их производительного использования.
Данная операция получила распространение именно в России благодаря наложению жестких ограничений на выпуск иных ценных бумаг, предназначенных для мобилизации капитала. Выпуск так называемых банковских векселей сегодня является едва ли не самой распространенной операцией банков.
Экономической подоплекой «размещения» является получение эмитентом векселя денежных средств для их пользования в течении времени, остающегося до наступления срока платежа по векселю.
1.2.4. ОТКРЫТИЕ И ВЕДЕНИЕ «ВЕКСЕЛЬНЫХ СЧЕТОВ»
В банк обращается клиент, желающий разместить в нем денежные средства – предоставить банку кредит. Банк заключает с клиентом договор о способе уплаты долгов клиента, принимает деньги и выдает ему некоторое количество бланков переводных векселей, акцептованных банком. В каждом из векселей может быть заранее указана сумма таким образом, чтобы сумма всех векселей не превысила суммы, внесенной клиентом на вексельный счет.
Возможна выдача бланков векселей в сброшюрованном виде с корешками, на которых должны быть указаны предельные суммы выставляемых векселей, а так же - отражаться сумма остатка на счете после выдачи предыдущих векселей.
При необходимости изъять средства для их передачи третьему лицу клиент расплачивается векселями, акцептованными банком. Векселедержатели получают платежи от банка. Банк на основании договора с клиентом списывает со счета последнего выплаченные суммы.
По сути дела такая операция представляет собой аналог операции по применению чеков, а заключаемый договор имеет режим чекового договора. Существенное же отличия вексельного счета от чековой операции, свидетельствующие о предпочтении первого, состоят в том, что:
выставленный переводной вексель не может быть отозван, в то время как предложение уплатить сумму, выраженное в чеке, как правило, а по истечении срока на предъявление – всегда может быть отменено чекодателем;
переводной вексель сроком «по предъявлении» и «во столько-то времени от предъявления» может содержать указание о том, что на вексельную сумму будут начисляться проценты, а всякое указание о процентах, содержащееся в чеке, считается несуществующим;
выставленный чек ограничен сроками для предъявления к оплате, которые значительно укорочены по сравнению с возможными сроками предъявления векселей.
Таким образом, операция вексельного счета представляет собой соглашение банка и клиента об оплате первым долгов последнего из внесенных им банку сумм. Производящихся путем оплаты третьим лицам предварительно акцептованных переводных векселей, выставленных клиентом в соответствии с условиями соглашения в пользу кредиторов на банк.
Вексельный счет может быть так же открыт и за счет средств банка, что превращает эту операцию в активную, добавляя к ней кредитный элемент.
1.2.5. ИНКАССО ВЕКСЕЛЕЙ.
Операция инкассо (инкассирование) векселей состоит в получении банком по поручению клиента – векселедержателя платежа по представленному принадлежащему ему векселю.
Порядок проведения операции получения платежей по векселям через посредство третьих лиц установлен ст. 18 Положения о переводном и простом векселе, а через посредничество банков – ч. 3 разд.2 Рекомендаций Банка России по операциям по векселям.
Векселедатель, желающий получить платеж по векселю. Может сделать это как лично, так и через обслуживающий банк. В последнем случае, получив согласие банка на производство такой операции, векселедержатель выполняет на векселе индоссамент в пользу банка с оговоркой типа «валюта на инкассо», «валюта к получению», «как доверенному» и пр. Наличие такой оговорки в индоссаменте делает индоссамент препоручительным и позволяет банку:
- предъявлять вексель на платеж;
- получить платеж;
- в случае не платежа – совершить протест;
- индоссировать вексель в порядке препоручения.
Данная оговорка накладывает на банк обязанности:
- передать клиенту все, полученное по векселю;
- хранить вексель в течении определенного срока у себя до момента востребования его клиентом;
- возвратить вексель немедленно по первому требованию клиента.
Договор о передаче документов на инкассо не является договором поручения, поскольку он предполагает возможность препоручения (передоверия) исполнения другим банком (инкассирующими представляющим), а также предполагается всегда возмездным.
1.2.6. АВАЛИРОВАНИЕ ВЕКСЕЛЕЙ
Авалирование (выполнение, совершение аваля или аваль) представляет собой одностороннюю сделку третьего по отношению к сторонам вексельного правоотношения лица, состоящую в обеспечении исполнения обязательства платежа вексельной суммы полностью или частично со стороны одного или нескольких участников векселя.
Лицо, совершившее оваль, называется овалистом или кавентом. Лицо, в обеспечение исполнения обязательства которого («за счет которого») совершен аваль, сохраняет наименование, присущее ему как субъекту соответствующего вексельного правоотношения (трассант, трассат, индоссант, авалист).
Основанием для выдачи аваля является чаще всего соглашение (договор) между авалистом и лицои, за счет которого он дает аваль. Для действительности аваля наличие – отсутствие этого договора, его форма и содержание значение не имеют, ибо аваль является абстрактной сделкой. Будучи совершенным одним лицом и устанавливающий лишь обязанности для авалиста, аваль (сделка – целенаправленное действие) имеет значение не только для юридического факта, но и при наличии договора об авалировании – объекта вексельного (договорного) правоотношения. Особенности аваля как способа обеспечения исполнения обязательства платежа вексельной суммы состоит в том, что:
- аваль имеет применение только в вексельном праве; невозможно обеспечить авалем, например, обязательство уплаты покупной цены в договоре купли – продажи;
- аваль должен быть выполнен по специальной форме;
- аваль может налагать на авалиста (кавента) только солидарную ответственность; возможность оговорок о субсидиарной ответственности исключена;
- обязательство авалиста является абстрактным и строго формальным, т.е. зависит от основного обязательства только в вопросах об условиях и объеме ответственности, а также в вопросе о форме;
- аваль может обеспечивать как существующее, так и потенциально возможное в будущем требование(а именно требование к векселедателю неакциптованной тратты);
- авалист отвечает перед всяким добросовестным векселедержателем, поручитель же – только перед тем, в пользу кого был заключен договор поручительства;
- авалист, оплативший переводной вексель, приобретает права на регрессный иск против того, за кого он дал аваль, и против лиц, обязанных перед ним. Никаких оговорок об изменении этого правила не допускается.
Авалирование векселей, повышая их надежность и оборотоспособность, приносит выгоду и всей национальной экономике. Вексельное обращение позволяет заменять денежные знаки, а потому векселя с высокой оборотоспособностью играют эмиссионную и при этом антиинфляционную роль. Кроме того, почти невероятно, что вексель, авалированный коммерческим банком, окажется подложным или поддельным.
1.2.7. ВЕКСЕЛЬНОЕ ПОСРЕДНИЧЕСТВО.
Под вексельным посредничеством понимается акцепт и/или платеж по векселю, производимый третьим, по отношению к субъектам конкретного регрессного вексельного обязательства, лицом добровольно по собственной инициативе или на основании просьбы обязанного по векселю лица.
По своему предмету различают посредничество в акцепте и посредничество в платеже. По субъекту выделяют посредничество по собственной инициативе и посредничество на основании просьбы вексельного должника, выраженной в векселе. Посредничество всегда имеет место лишь в отношении лиц, должников по регрессному вексельному требованию, т.е. по надлежаще опротестованному векселю.
Если векселедатель или иной надписатель желает назначить какое либо лицо посредником в платеже или акцепте, в конце текста своей надписи он должен поместить фразу: «Посредником в акцепте (платеже) назначаю того-то», «на случай надобности обратиться за акцептом (платежом) к такому-то» и т.п. Роль банка в этой операции может состоять в заключении соглашений со своими клиентами – векселенадписантами, по которым банк обязуется, в случае обращения к нему держателя векселя с надписью о назначении банка посредником в акцепте (платеже) между ним и своим клиентом, соглашаться акцептовывать или выкупать векселя в порядке посредничества.
Основная цель операции посредничества по назначению таким образом – выкуп векселя с целью приостановки роста регрессных требований по нему в отношении выкупающего посредника (а косвенно – и в отношении того, за чей счет выступил посредник).
Право испросить акцепта в порядке посредничества принадлежит векселедержателю в случае возникновения у него права на регресс до наступления срока платежа. Если в векселе указано лицо – посредник на случай акцепта, векселедержатель обязан после отказа в акцепте со стороны плательщика предъявить требование об акцепте посреднику. В противном случае он лишается прав регрессного требования в отношении лица, которое сделало указание о посреднике, и лиц, которые обязаны перед последним. При согласии посредника акцептовать вексель последний становится обычной акцептованной траттой, не дающей права на регресс до наступления срока платежа. При отказе посредника от акцепта этот факт должен быть удостоверен протестом.
В случае допущения акцепта в порядке интервенции векселедержатель теряет право на регресс до наступления срока платежа против лица-гонората и лиц, поставивших подписи после него. Ремитент, однако, вправе отклонить интервенцию в акцепте, предъявив вексель ко протесту и взысканию на общих основаниях, не дожидаясь сбора предложений о посредничестве.
Право испросить платежа в порядке посредничества принадлежит векселедержателю только при условии возникновения его права на регресс до или после наступления срока платежа. Платеж в порядке посредничества должен покрывать всю сумму, подлежащую уплате гоноратом по векселю, и может быть произведен самое позднее – на следующий день после последнего дня, предоставленного для совершения протеста в неплатеже.
Посредничество в платеже различается также, как и посредничество в акцепте. В случае если на векселе имеются акцептационные надписи посредников, проживающих (находящихся) в месте платежа, векселедержатель обязан предъявить требование о платеже к каждому из них. То же правило распространяется и на посредников, проживающих (находящихся) в месте платежа, которые хотя и отказали в акцепте, но были назначены посредниками в самом векселе. В случае неплатежа любого из посредников вексель должен быть опротестован в неплатеже самое позднее – на следующий рабочий день после последнего дня, предоставленного для совершения протеста. В случае несовершения протеста данный посредник, лицо, за счет которого он выступил, а также последующие индоссанты перестают быть обязанными.
Предложение о платеже в порядке посредничества может быть сделано любым лицом не позднее, чем на следующий рабочий день после срока для совершения протеста. При стечении нескольких предложений о посредничестве в платеже предпочтение должно быть отдано тому, которое освобождает от уплаты наибольшее количество лиц. При несоблюдении этого предписания посредник, оплативший вексель, зная о наличии иного предложения о посредничестве, которое освобождает от ответственности большое количество лиц, теряет право к тем, которые были освобождены от ответственности.
Векселедержатель, отказавшийся от посредничества в платеже, теряет свое право на регресс против тех, которые были освобождены от ответственности.
Посредник, оплачивающий вексель, может потребовать вручения ему против платежа векселя, протеста и расписки о платеже. Лицо – посредник приобретает все права, вытекающие из векселя (кроме прав индоссирования), против того, за кого он уплатил, и против лиц, которые обязаны перед последним.
1.2.8. КРЕДИТОВАНИЕ ПОД ЗАЛОГ ВЕКСЕЛЕЙ.
Техника осуществления этой операции описана в гл.2 разд.2 Рекомендации по работе с векселями.
Согласно рекомендаций, закладываемые векселя предоставляются в банк в том же порядке, как и при учете. Разница лишь в том, что при учете векселя оформляются обыкновенным, а при залоге специальным индоссаментом (залоговым или обеспечительным). Такой индоссамент выражается словами типа «Валюта в залог такому-то по основанию тому-то», «В обеспечение тому-то…» и т.п. (ст. 18 Положения о векселях).
Залоговый индоссамент (как и инкассовый) лишены свойства абстрактности самим Положением о векселях: предусматривая обязательность включения в них оговорок, типа «в залог» и «на инкассо». Залог, как правило, не может существовать без основного обязательства.
Векселя с таким индоссаментом немедленно по его выполнении должны быть переданы залогодержателю, который иначе может лишится своих прав, ибо зачеркнутый индоссамент (в том числе – залоговый) считается ненаписанным.
Вексель не может быть заложен на срок, превышающий срок платежа по векселю.
В случае если в процессе нахождения векселя в залоге его держатель найдет лицо, пожелавшее принять от него вексель, векселедержатель (залогодатель) может учинить соответствующий индоссамент на векселе только в присутствии залогодержателя, который будет контролировать, чтобы первый не зачеркнул залогового индоссамента в его пользу и не снабдил свой индоссамент безоборотной оговоркой.
По наступлении срока погашения обязательства, обеспеченного залогом векселя, залогодержатель, не получив следующего исполнения, либо получает платеж по векселю, либо добивается вынесения судебного решения или исполнительной надписи, на основании которой продает вексель. Далее он неизбежно попадает к одному из лиц, обязавшихся после залогодателя, которым последний и будет выплачивать все понесенные ими издержки в результате неполучения векселя из залога из-за недобросовестности должника.
В случае же исполнения обеспеченного кредитного обязательства надлежащим образом банк возвращает заложенный вексель. Залоговый индоссамент зачеркивается банком или самостоятельно бывшим должником (залогодателем).
1.2.9. ВЕКСЕЛЬНЫЙ КРЕДИТ.
Под вексельным кредитом принято понимать соглашение между кредитором и заемщиком о выдаче первым кредита последнему путем передачи или повышения ликвидности обусловленных договором векселей.
Первый случай имеет место при выдаче векселя без принятия денежного эквивалента, второй – при авалировании векселей третьих лиц, находящихся в собственности заемщика, или векселей самого заемщика.
Банк заключает с клиентом кредитный договор о предоставлении клиенту кредита, в котором делает оговорку о возможности его исполнения путем выдачи в пользу клиента простого векселя на сумму кредита. Срок платежа по векселю должен строго определен или, по крайней мере, ограничен периодом времени, который менее длителен, чем срок возврата кредита по договору.
Клиент, получивший данный вексель, может либо дождаться срока платежа по нему и потребовать платежа от банка, либо, не дожидаясь наступления срока, передать вексель третьему лицу. В обоих случаях клиент получает за вексель деньги и пользуется ими. Векселеприобретатель компенсирует свои затраты по покупке векселя с наступлением срока платежа по нему – он предъявляет вексель на платеж в банк и получает за него деньги.
Банк по наступлении срока погашения кредита требует на основании кредитного договора сумму кредита и процентов по нему, чем покрывает затраты по оплате вексельной суммы и получает вознаграждение, являющееся его прибылью.
Кроме того такой кредит получил наименование векселедательского, в силу того, что решающим фактором успеха сделки является платежеспособность и безупречная репутация банка – векселедателя. С одной стороны, это качество является гарантией надежности выданных им векселей, а с другой – косьвенно гарантирует и платежеспособность заемщика – первого векселедателя.
Глава 2. ВЕКСЕЛЬ В СИСТЕМЕ СБЕРЕГАТЕЛЬНОГО БАНКА.
I. ОБЩИЕ ТРЕБОВАНИЯ.
1. ФОРМА И ВИДЫ ВЕКСЕЛЕЙ СБЕРБАНКА РОССИИ
Простой вексель Сбербанка России - ценная бумага, содержащая письменное безусловное долговое абстрактное денежное обязательство, выданная Сбербанком России (векселедателем) другой стороне (векселедержателю). В тексте векселя не допускаются никакие ссылки на основание его выдачи. Предметом вексельного обязательства могут быть только деньги.
Сбербанк России выдает следующие виды простых векселей:
1. Простой процентный вексель Сбербанка России с номиналом в рублях (далее - процентный вексель);
2. Простой дисконтный вексель Сбербанка России с номиналом в рублях (далее - дисконтный вексель);
3. Простой процентный вексель Сбербанка России с номиналом в иностранной валюте (далее - процентный валютный вексель);
4. Простой дисконтный вексель Сбербанка России с номиналом в иностранной валюте (далее - дисконтный валютный вексель).
Простой процентный вексель Сбербанка России – вексель, в тексте которого указывается условие начисления на вексельную сумму (номинал) процентов. Простой дисконтный вексель Сбербанка России – вексель, в тексте которого не указывается условие начисления на вексельную сумму (номинал) процентов.
2. ТРЕБОВАНИЯ К ФОРМЕ И БЛАНКУ ВЕКСЕЛЯ
Вексель по своей форме является документом, содержащим ряд реквизитов. На лицевой стороне простого векселя Сбербанка России должны быть как обязательные реквизиты, так и дополнительные реквизиты. Отсутствие любого из обязательных реквизитов в установленных законом случаях лишает его силы векселя.
Обязательные реквизиты векселя:
1. наименование «ВЕКСЕЛЬ», включенное в текст векселя и выраженное на том языке, на котором этот документ (вексель) составлен;
2. простое и ничем не обусловленное обязательство Сбербанка России уплатить определенную сумму. Вексельная сумма должна быть указана определенно, чтобы не было сомнения в ее размере. В векселе может быть обусловлено, что на вексельную сумму начисляются проценты. Процентная ставка должна быть обязательно указана на самом векселе. Сумма в тексте векселя должна быть точно указана цифрами и прописью (с большой буквы) вместе с наименованием валюты (рубли или иное наименование иностранной валюты)
Вексельная сумма (номинал) векселя, обозначенная цифрами, выносится также в заголовок векселя;
3. срок платежа;
4. место, в котором должен быть совершен платеж. Место платежа следует указывать с максимальной степенью подробности, включая улицу, номер дома, вплоть до номера телефона и факса. Банк указывает тот номер своего телефона, по которому векселедержатель сможет получить информацию о порядке обращения векселя и предъявления его к платежу;
5. наименование того, кому или приказу кого платеж должен быть совершен. Обозначение первого векселедержателя (первоприобретателя векселя) состоит в его полном наименовании в соответствии с его учредительными и регистрационными документами. Для предпринимателей наряду с указанием фамилии, имени, отчества и паспортных данных (серия, номер, кем и когда выдан) следует указать данные свидетельства о регистрации предпринимателя. Допустимы лишь общепринятые, не вызывающие сомнений и толкований аббревиатуры. Например, ОАО, ЗАО, ООО и другие;
6. дата составления векселя. При указании даты составления в векселе число обозначается цифрами, месяц указывается прописью, а год пишется полностью цифрами. Например, "07 мая 1998 года";
7. место составления векселя. В качестве места составления векселя должно быть указано место, действительно существующее, т.е. его географическое название. Недопустимо ограничиваться названием области или республики, района и т.п.
Вексель, не указывающий место его составления, рассматривается как подписанный (составленный) в месте, обозначенном рядом с наименованием векселедателя;
8. подписи руководителя и главного бухгалтера Банка, удостоверенные оттиском печати. Указанные лица должны собственноручно подписать вексель. Должны быть указаны фамилия, имя, отчество и должность подписавшего. Подпись может быть совершена чернильной, шариковой или капиллярной ручкой. Не допускается использование факсимильного штемпеля при подписании векселя.
Дополнительные реквизиты векселя:
1. наименование и местонахождение Банка, выдавшего вексель;
2. банковские реквизиты Банка, выдавшего вексель;
3. номер и серия бланка векселя.
Простые векселя Сбербанка России могут выдаваться только на специально предназначенных для этого фирменных бланках векселей, которые одновременно удовлетворяют следующим условиям:
1) изготавливаются полиграфическим способом по заказу Сбербанка России;
2) соответствуют сертификату качества, представленному Сбербанку России предприятием-изготовителем;
3) соответствуют требованиям «Положения о порядке и условиях выдачи лицензий на производство и ввоз на территорию Российской Федерации бланков ценных бумаг» (Приложение № 1.).
Чистые бланки векселей приходуются и хранятся в кладовой Банка в соответствии с нормативными документами.
Лицевую сторону векселя следует заполнять одним способом, единообразно. Должны быть заполнены или прочеркнуты все поля. Какие либо исправления, даже заверенные, не допускаются.
Лицевая сторона бланка векселя должна быть заполнена печатными буквами, при этом используемый шрифт должен быть четким и легко читаемым. Лицевая сторона заполняется от руки перьевой (чернильной) или шариковой ручкой, на печатной машинке или принтере, допустимо использование штемпеля. Цвет шрифта вексельного текста и подписей должен быть черным или темно-синим. Не допускаются подчистки, зачеркивания или исправления, а также использование жидкости для исправления ошибок ("штриха").
3. ПЕРЕДАЧА ВЕКСЕЛЯ (ИНДОССАМЕНТ)
Вексель может быть передан другому держателю посредством индоссамента.
Индоссамент - это передаточная надпись, учиненная на оборотной стороне векселя (или на добавочном к нему листе - аллонже), которая передает права по векселю новому держателю векселя. Индоссамент проставляется за собственноручной подписью векселедержателя на обороте векселя или аллонже. Каждый индоссамент должен иметь порядковый номер.
Лицо, передающее вексель по индоссаменту, называется индоссантом. Лицо, получающее вексель по индоссаменту, называется индоссатом или индоссатором. Частичный индоссамент недействителен.
Вексель может быть неоднократно передан по индоссаменту любому лицу - юридическому (включая филиал) или физическому, в том числе предпринимателю, за исключением случаев, предусмотренных законодательством Российской Федерации.
Юридическое (в том числе филиал) или физическое лицо, получившее вексель по индоссаменту, в свою очередь может передать вексель другому юридическому или физическому лицу (Приложение № 2).
Индоссамент может быть следующего вида:
1. Именной индоссамент. Именной индоссамент содержит:
- полное наименование и банковские реквизиты индоссата - юридического лица;
- полное наименование и банковские реквизиты индоссата - предпринимателя;
- фамилию, имя, отчество, паспортные данные и данные о счете индоссата - физического лица.
Отсутствие в индоссаменте его порядкового номера, банковских реквизитов юридического или физического лица, а также паспортных данных физического лица не влечет за собой его недействительность.
В именном индоссаменте наименование первого векселедержателя должно совпадать с наименованием первого индоссанта (того, кто первым передает вексель по передаточной надписи). Соответствие также должно быть между наименованием каждого индоссата со следующим за ним индоссантом. Индоссатом может быть лицо, уже обязанное по векселю;
2. Индоссамент на предъявителя. Индоссамент на предъявителя содержит надпись «Платите приказу предъявителя этого векселя» либо иную не противоречащую указанной надпись;
3. Бланковый индоссамент. Бланковый индоссамент не содержит указания лица, в пользу которого он сделан, или состоит из одной подписи индоссанта (у юридического лица из подписи и печати, а у физического лица из одной подписи).
Если на векселе последний индоссамент бланковый, то векселедержатель может осуществить с ним следующие действия:
1) заполнить индоссамент либо своим именем, либо именем какого-либо другого лица;
2) передать, в свою очередь, вексель либо по новому бланковому индоссаменту, либо по индоссаменту на имя какого-либо другого лица;
3) передать вексель третьему лицу, не заполняя бланковый индоссамент и не совершая другого индоссамента.
Если индоссамент, оформленный на векселе Сбербанка России, содержит оговорку «валюта к получению», «на инкассо», «как доверенному» или всякую иную оговорку, имеющую в виду простое поручение, векселедержатель может осуществлять все права, вытекающие из векселя, но передавать его по индоссаменту может только в порядке препоручения. Такой индоссамент называется препоручительным (инкассовым).
Если индоссамент, оформленный на векселе Сбербанка России, содержит оговорку «валюта в обеспечение», «валюта в залог» или всякую иную оговорку, имеющую в виду залог, векселедержатель - индоссат может осуществлять все права, вытекающие из векселя, но поставленный им индоссамент имеет силу лишь в качестве препоручительного (инкассового).
Например, препоручительная передаточная надпись дает полномочия индоссату, без дополнительной доверенности получить платеж от векселедателя - Сбербанка России, протестовать вексель, обжаловать в суде отказ нотариуса совершить протест и т.д.
При предъявлении к оплате в Банк векселя, на котором последний индоссамент является препоручительным, перечисление средств в оплату такого векселя производится согласно разделу 9.
Индоссамент должен быть написан на оборотной стороне векселя или на присоединенном к нему добавочном листе (аллонже) таким образом, чтобы он начинался на самом векселе, а заканчивался на аллонже.
Допустимо принятие к оплате векселя, когда новый индоссамент полностью начинается на аллонже, но при этом должна строго соблюдаться последовательность совершенных индоссаментов.
Индоссамент заполняется на пишущей машинке, с помощью средств компьютерной техники или от руки разборчивым почерком. Оттиски печатей должны быть ясными и четкими и соответствовать наименованию юридического лица.
Индоссамент подписывается уполномоченным представителем и заверяется оттиском печати индоссанта - юридического лица или подписью индоссанта - физического лица.
Индоссамент может быть не заверен оттиском печати юридического лица.
Лицо, у которого находится вексель, рассматривается как законный векселедержатель, если оно основывает свое право на непрерывном ряде индоссаментов, даже если последний индоссамент является бланковым.
Если при заполнении последней передаточной надписи была совершена ошибка, то всю надпись следует зачеркнуть и заполнить следующую по счету.
Зачеркнутые индоссаменты считаются ненаписанными и не имеют юридической силы.
Поскольку все Банки входят в состав единого юридического лица - Сбербанка России - им запрещается делать передаточные надписи друг на друга.
4. СРОКИ ПЛАТЕЖА ПО ВЕКСЕЛЯМ
Срок платежа является обязательным реквизитом векселя.
Банки выдают векселя со следующими сроками платежа:
1. «по предъявлении». Если вексель выдан сроком платежа «по предъявлении», имеется в виду, что вексель должен быть предъявлен к платежу в течение года с даты, следующей за днем его составления. После этого срока оплата векселя производится в соответствии с разделом 4;
2. «по предъявлении, но не ранее определенной даты». Если вексель выдан сроком платежа «по предъявлении, но не ранее» имеется в виду, что вексель должен быть предъявлен к платежу в течение года с даты, ранее которой вексель не может быть предъявлен к оплате. После этого срока оплата векселя производится в соответствии с разделом 4;
3. «по предъявлении, но не ранее определенной даты и не позднее определенной даты». Если вексель выдан сроком платежа «по предъявлении, но не ранее и не позднее», имеется в виду, что вексель должен быть предъявлен к платежу в срок, указанный на векселе (период времени с даты, ранее которой вексель может не оплачиваться и по дату, позднее которой вексель не оплачивается). После этого срока оплата векселя производится в соответствии с разделом 4;
4. «на определенный день» Если вексель выдан сроком платежа «на определенный день», имеется в виду, что вексель должен быть предъявлен к платежу в срок, указанный на векселе, либо в один из двух следующих рабочих дней. После этого срока оплата векселя производится в соответствии с разделом 4.
В зависимости от вида срока платежа, установленного по векселю, происходит исчисление начальной даты наступления срока платежа по векселю.
Начало отсчета срока платежа, оговоренного в векселе, начинается со дня, следующего за днем составления векселя. Срок отсчитывается в календарных днях. Если срок платежа:
1. «по предъявлении» - например, по векселю, с датой составления 30 января 1998 г., срок платежа может наступить в любой день предъявления векселя к оплате, считая с 31 января 1998г. и по 31 января 1999 г. После 31 января 1999 г. оплата векселя производится в соответствии с разделом 4.
2. «по предъявлении, но не ранее» - например, по векселю, с датой составления 30 января 1998 г. сроком платежа «по предъявлении, но не ранее 28 апреля 1998г.» срок платежа может наступить в любой день предъявления векселя к оплате с 28 апреля 1998 г. по 28 апреля 1999 г. После 28 апреля 1999 г. оплата векселя производится в соответствии с разделом 4 .
3. «по предъявлении, но не ранее и не позднее» - например, по векселю, со сроком платежа по предъявлении, но не ранее 28 февраля 1998 г. и не позднее 2 марта 1998 г. срок платежа может наступить в любой день предъявления векселя к оплате с 28 февраля 1998 г. по 2 марта 1998 г. После 2 марта 1998 г. оплата векселя производится в соответствии с разделом 4.
4. «на определенный день» - например, по векселю, с датой составления 30 января 1998 г. и сроком платежа 14 февраля 1998 г. срок платежа может наступить в любой день предъявления векселя к оплате с 16 февраля 1998 г. (14 и 15 февраля – выходные дни) по 18 февраля 1998 г. С 19 февраля 1998 г. оплата векселя производится в соответствии с разделом4.
В случае если в течение сроков, предусмотренных для предъявления векселя к платежу, вексель не был предъявлен к оплате, векселедержатель может предъявить его к оплате в течение трех лет (давность). В этом случае оплата векселя производится в установленном. При этом по дисконтному векселю выплачивается вексельная сумма (номинал), по процентному – номинал плюс проценты за срок, не превышающий сроков платежа.
Например, если вексель сроком платежа «по предъявлении, но не ранее 28.05.98г.» с указанием о начислении 2 % годовых предъявляется к оплате в период с 28.05.1999г. по 28.05.2002г., векселедержателю выплачивается вексельная сумма (номинал) плюс проценты, исчисленные с даты их начисления, указанной в векселе, по 28.05.1999г.
По истечении трехлетнего срока (давность) работа с векселями производится в соответствии с порядком, изложенным в разделе 11.
В случае, если срок платежа приходится на нерабочий день, платеж по векселю с таким сроком может быть потребован лишь в первый следующий рабочий день.
Комитет по ставкам может устанавливать сроки платежа отличные от приведенных в разделе 4.
Вексель, срок платежа по которому не указан, рассматривается как вексель сроком платежа «по предъявлении».
5. ПОРЯДОК ИСЧИСЛЕНИЯ ДОХОДА ПО ПРОЦЕНТНЫМ ВЕКСЕЛЯМ
Банки выдают процентные векселя со следующими сроками платежа:
1. «по предъявлении, но не ранее определенной даты и не позднее определенной даты»;
2. «по предъявлении, но не ранее определенной даты»;
3. «по предъявлении».
Доходы векселедержателя по процентному векселю формируются за счет процентов, начисляемых на вексельную сумму (номинал).
При расчете суммы процентов используется следующая формула:
N * T * Р
S = ---------------------------------------------, где
100 * 365 (366 – в високосном году)
S - сумма процентов;
N - вексельная сумма (номинал векселя);
T – срок с даты, следующей за датой составления векселя , по дату погашения векселя включительно (точное число календарных дней). Т не может превышать срок, допустимый для предъявления векселя к оплате;
Р - процентная ставка для начисления процентов на вексельную сумму, указанная в векселе.
В связи с тем, что при оформлении процентного векселя не может быть заранее определен точный срок его предъявления к платежу, расчет дохода производится на момент погашения векселя, включая дату погашения (день перечисления средств на счет векселедержателя), с учетом указанной в векселе процентной ставки.
По векселю, выданному сроком платежа «по предъявлении, но не ранее» или «по предъявлении», указывается процентная ставка, установленная Комитетом по ставкам.
Например, Комитет по ставкам установил процентную ставку равную процентной ставке по вкладу до востребования (2%). Таким образом, по векселю, выданному на 45 дней, с датой составления 29 января 1998 г., начисление процентов определяется следующим образом: «Этот вексель должен быть предъявлен к оплате по предъявлении, но не ранее 15.03.98г. За период со дня, следующего за днем составления, по дату оплаты на вексельную сумму начисляются проценты по ставке 2 (Два) процента годовых. S = (N * Т дней * 2 %) / (365 * 100), где Т - фактическое количество дней с 30.01.98г. по день оплаты (погашения) векселя включительно. С 16.03.99г. проценты не начисляются.
По векселю, выданному сроком платежа «по предъявлении, но не ранее и не позднее» может быть указана предельная процентная ставка, при этом Банк не может:
- указывать на векселе процентную ставку, превышающую предельную процентную ставку;
- выдавать процентный вексель на срок, меньший или превышающий срок, на который установлена соответствующая предельная процентная ставка.
Период срока платежа (количество дней с даты, ранее и позднее которой вексель не оплачивается) составляет три календарных дня. Комитет по ставкам может изменить период срока платежа (количество дней с даты, ранее и позднее которой вексель не оплачивается).
Например, по векселю, выданному на 45 дней, с датой составления 29 января 1998 г., начисление процентов определяется следующим образом: «Этот вексель должен быть предъявлен к оплате по предъявлении, но не ранее 15.03.98 и не позднее 17.03.98г. За период со дня, следующего за днем составления, по день оплаты на вексельную сумму начисляются проценты по ставке 20 (двадцать) процентов годовых, с 18.03.98г. проценты не начисляются».
Процентный вексель может быть выдан только с процентной ставкой, превышающей ноль процентов.
Порядок исчисления дохода по процентным векселям может быть изменен Комитетом по ставкам.
6. ПОРЯДОК ИСЧИСЛЕНИЯ ДОХОДА ПО ДИСКОНТНЫМ ВЕКСЕЛЯМ
Банки выдают простые дисконтные векселя со следующими сроками платежа:
1. «на определенный день»;
2. «по предъявлении, но не ранее определенной даты»;
3. «по предъявлении».
Доходы векселедержателя по дисконтному векселю формируются за счет дисконта - разницы между вексельной суммой (номиналом) и ценой реализации векселя.
Т * Р
N = С * (1 + -----------------------------------------), где
365 (366 – в високосном году) * 100
При расчете номинала дисконтного векселя используется следующая формула:
N - вексельная сумма (номинал векселя);
С - цена реализации векселя (сумма, которую векселеприобретатель перечислил в Банк на покупку векселя);
Т - срок с даты, следующей за датой составления векселя, по дату начала наступления срока платежа (точное число календарных дней);
Р - процентная ставка привлечения ресурсов под векселя на сумму С и срок Т (в процентах годовых).
При расчете номинала дисконтного векселя, выданного сроком платежа «на определенный день» или «по предъявлении, но не ранее», может применяться предельная процентная ставка, при этом Банк не может:
- применять для расчета номинала дисконтного векселя, процентную ставку, превышающую предельную процентную ставку;
- выдавать дисконтный (не с нулевым дисконтом) вексель на срок, меньший или превышающий срок, на который установлена соответствующая предельная процентная ставка.
Например, векселеприобретатель перечислил в Банк 180 000 рублей для покупки дисконтного векселя сроком на 75 дней. Предельная процентная ставка на этот срок и сумму составляет 26 % годовых. Банк, исходя из финансовой ситуации, сложившейся в регионе, установил процентную ставку 24 % годовых, после чего номинальная сумма дисконтного векселя составит:
N = 180 000 * [1 + (75 * 24) / (365 * 100)] = 188 876 рублей 71 коп.
При расчете номинала дисконтного векселя, выданного сроком платежа «по предъявлении», применяется только процентная ставка, не превышающая процентную ставку, установленную Комитетом по ставкам. При этом срок с даты, следующей за датой составления векселя, по дату начала наступления срока платежа равен одному дню.
Например, Комитет по ставкам установил процентную ставку, равную процентной ставке по вкладу до востребования (2%). Векселеприобретатель перечислил в Банк 180 000 рублей для покупки дисконтного векселя сроком платежа «по предъявлении». Банк, исходя из финансовой ситуации, сложившейся в регионе, и договоренности с клиентом, установил для расчета номинала дисконтного векселя процентную ставку 0 % годовых, после чего номинальная сумма дисконтного векселя (с нулевым дисконтом) составит:
N = 180 000 * [1 + (1 * 0) / (365 * 100)] = 180 000 рублей.
Порядок исчисления дохода по дисконтным векселям может быть изменен Комитетом по ставкам.
Если дисконтный вексель предъявлен к оплате в срок платежа, указанный на бланке векселя, или после этого срока (в пределах срока давности), по векселю выплачивается только вексельная сумма (номинал векселя).
II. ПОРЯДОК СОВЕРШЕНИЯ ОПЕРАЦИЙ С ВЕКСЕЛЯМИ
7. ВЫДАЧА (РЕАЛИЗАЦИЯ) ВЕКСЕЛЯ
Дата составления векселя совпадает (определяется) с датой зачисления денежных средств, перечисленных на покупку векселя, на счет Банка (далее – счет Банка).
Комитет по ставкам устанавливает максимальный и минимальный размер вексельной суммы (номинала) выдаваемого Банком векселя.
Комитет банка в пределах установленных Комитетом по ставкам размеров номинала векселя самостоятельно определяет максимальный и минимальный размер вексельной суммы (номинала) для подчиненных Банков.
Для выдачи векселя, номинал которого не соответствует (меньше или превышает) установленным Комитетом по ставкам границам, следует получить разрешение Комитета по ставкам в соответствии с порядком, изложенным в Приложении № 3.1.
Комитет по ставкам может устанавливать минимальный и максимальный объем средств, привлекаемых под векселя на соответствующий срок, в пределах которого Комитет банка имеет право устанавливать для подчиненных Банков минимальный и максимальный объем средств, привлекаемых под векселя на соответствующий срок.
Основанием для выдачи (реализации) векселя является Договор купли-продажи простого векселя Сбербанка России (вместе с Приложениями и Дополнениями, не противоречащими самому договору, а также не отменяющими пункты типового договора), именуемый далее – Договор. Договор составляется в двух экземплярах, один из которых остается в Банке, а второй передается первому владельцу векселя.
Вексель составляется на основании договора, подготовленного в соответствии с типовой формой (Приложение № 4), заключенного между Банком и первым владельцем векселя. Договор подготавливается уполномоченным работником и визируется юридической службой Банка.
Оригинал договора передается в бухгалтерию. После зачисления средств на счет Банка оригинал договора с поставленными на нем визами главного бухгалтера или его заместителя, подтверждающими факт поступления средств на счет Банка, передается в уполномоченную службу Банка.
Реализация векселя производится:
1. юридическим лицам, в том числе филиалам - резидентам Российской Федерации;
2. физическим лицам - гражданам Российской Федерации;
3. нерезидентам - с разрешения Комитета по ставкам и в соответствии с порядком, изложенным в Приложении № 3.2.
Вексель выдается:
1. юридическому лицу (филиалу), перечислившему на счет Банка денежные средства со своего счета, который может находиться:
- в Банке;
- в другой кредитной организации.
Наличные деньги в уплату за вексель от юридических лиц (филиалов) не принимаются.
2. физическому лицу, перечислившему на счет Банка денежные средства со своего счета или внесшему наличные денежные средства.
Комитет по ставкам или Кредитный комитет может изменить порядок применения счетов, использующихся при выдаче векселей.
Вексель выдается векселеприобретателю только после поступления на счет Банка полного объема денежных средств, оговоренного в договоре.
Векселеприобретателю по одному договору может быть выдано несколько векселей. Сумма номиналов всех процентных векселей или цен реализации всех дисконтных векселей должна быть равна сумме средств, перечисленных по договору на покупку векселя (векселей) на счет Банка.
Для определения размера дохода по дисконтному векселю или процентной ставки, указываемой в процентном векселе, по каждому из выданных, применяются процентные ставки, определенные на основе предельных процентных ставок, для фактически перечисленной на счет Банка суммы средств. Все реквизиты векселей, определяемые договором и вносимые в бланк векселя, в том числе срок платежа, наименование первого векселедержателя, дата составления, процентные ставки выданных таким образом векселей, должны быть одинаковы.
8. ОПЕРАЦИОННАЯ РАБОТА, ПРОИЗВОДИМАЯ ПРИ ВЫДАЧЕ ВЕКСЕЛЯ
Работу по оформлению и выдаче векселей производит уполномоченный работник.
Чистые бланки векселей уполномоченный работник получает из кладовой Банка и хранит их в течение дня в металлическом ящике (сейфе, несгораемом шкафу), специально выделенном для этого.
Оформление и выдача векселя производится на основании оригинала договора, заключенного с векселеприобретателем, при наличии на нем визы главного бухгалтера или его заместителя, подтверждающей факт поступления денежных средств на счет Банка.
Вексель может быть выписан в отсутствии векселеприобретателя или его представителя (далее - первый векселедержатель). Вексель выписывается в день получения уполномоченным работником экземпляра договора, заключенного с векселеприобретателем и при наличии на нем визы главного бухгалтера или его заместителя, подтверждающей факт поступления средств на счет Банка.
Получив экземпляр договора, заключенного с векселе-приобретателем и при наличии на нем визы главного бухгалтера или его заместителя, подтверждающей факт поступления средств на счет Банка, уполномоченный работник Банка совершает следующие действия:
1. истребует у первого векселедержателя паспорт или заменяющий его документ (далее - паспорт);
2. истребует у первого векселедержателя доверенность. Доверенность на получение векселей первым векселедержателем необходимо составлять по форме Приложения № 5.
Доверенность не требуется, если первым векселедержателем является:
- лицо, которое действует в соответствии с законодательством Российской Федерации или/и уставом от имени юридического лица без доверенности. При этом первый векселедержатель представляет: устав, нотариально заверенную карточку с образцами подписей распорядителей финансов и оттиска печати организации (векселеприобретателя), паспорт, документы, подтверждающие пребывание этого лица в должности;
- физическое лицо - приобретатель векселя. При этом физическое лицо должно представить оригинал договора.
3. производит сверку:
1) оттиска печати, заверяющего доверенность, с оттиском печати, заверяющим договор;
2) подписи, заверяющей доверенность, с подписью на договоре;
3) подписи поверенного по доверенности с подписью этого лица на договоре, подтверждающей получение векселя;
4) паспортных данных физического лица (серия, номер, кем и когда выдан паспорт) - приобретателя векселя с паспортными данными, указанными в договоре.
4. заполняет бланк векселя на основании договора и действующим образцом заполнения бланка векселя (Приложение № 14);
5. получает на векселе подписи руководителя и главного бухгалтера Банка, после чего обращается к сотруднику, ответственному за хранение и использование печати Банка, который, убедившись в наличии и подлинности договора, соответствующих виз и подписей руководителей Банка на бланке векселя, заверяет их оттиском печати;
6. снимает с векселя ксерокопию, которая хранится вместе с договором в выдавшем данный вексель Банке;
7. предлагает первому векселедержателю написать на экземпляре договора, который хранится в Банке: «Вексель серии ХХ, № ххххххх получен по доверенности № __ от «___» ________ 199__г.», расписаться и проставить дату получения векселя.
По договоренности с первым векселедержателем передача векселя может быть осуществлена с помощью Акта приема-передачи (Приложение № 6);
8. выдает первому векселедержателю вексель, возвращает ему паспорт.
Доверенность остается в Банке. В случае если первый векселедержатель предъявил в Банк доверенность (нотариально заверенная доверенность, генеральная доверенность и т.д.), несоответствующую приведенной в Приложении № 5, но которая безусловно разрешает первому векселедержателю совершать действия по получению векселя в Банке, уполномоченный работник совершает следующие действия:
- истребует у первого векселедержателя оригинал доверенности;
- снимает с доверенности ксерокопию, расписывается на ксерокопии доверенности, заверяет ее печатью (штампом) Банка, подписывает ксерокопию доверенности у первого векселедержателя и возвращает оригинал доверенности первому векселедержателю. Ксерокопия доверенности остается в Банке.
Если при выписке векселя была допущена какая-либо ошибка, исправления не допускаются, уполномоченный работник погашает бланк вырезкой не менее двух букв из слова «Вексель», делает на лицевой стороне бланка векселя надпись от руки «Испорчен», ставит дату и расписывается.
Вексельная сумма (номинал) векселя, выписанного в отсутствии первого векселедержателя, отражается по операционному дневнику в графе «Ценности - приход» (выписывается кассовый ордер ф. 54). В конце операционного дня вексель, выписанный в отсутствии первого векселедержателя и неполученный им, вместе с оригиналом договора передается в кладовую, операция отражается по операционному дневнику в графе «Ценности - расход».
Вексель может быть принят от векселеприобретателя на ответственное хранение. Вексель, выписанный в отсутствии первого векселедержателя, хранится в выдавшем его Банке.
Впоследствии первый векселедержатель может по доверенности получить выписанный и принятый на хранение вексель в течение двух рабочих дней, считая с даты обращения в Банк. Физическое лицо - приобретатель векселя при получении векселя с хранения предоставляет паспорт и договор.
Операция по выдаче векселя отражается в операционном дневнике.
Количество израсходованных и испорченных бланков векселей отражается в ордере ф. № 78. Погашенный испорченный бланк векселя прилагается к ордеру.
В конце операционного дня неиспользованные бланки векселей возвращаются в кладовую.
После выдачи выписанного векселя первому векселедержателю оригинал договора, доверенность, копия векселя и другие документы (приложение к договору, акт приема-передачи) передаются в бухгалтерию и хранятся в несгораемом шкафу.
Реквизиты выписанного векселя и договора вводятся в ИС «Вексель» в соответствии с «Порядком ведения информационной системы «Вексель».
9. ОПЛАТА ВЕКСЕЛЯ
Местом платежа по векселю является Банк, выдавший вексель. Помимо указанного места платежа вексель оплачивается в любом уполномоченном Банке.
Оплата векселя производится только после получения из ЦБД ИС «Вексель» подтверждения реквизитов векселя по установленной ИС «Вексель» форме.
Банк осуществляет оплату векселя только при его предъявлении.
Комитет по ставкам может установить максимальную сумму, выплачиваемую Банком по одному векселю. Эта сумма не должна быть меньше максимального размера вексельной суммы (номинала векселя), установленной для Банка Комитетом по ставкам.
Вексель может быть оплачен любому юридическому или физическому лицу - законному владельцу векселя.
При оплате векселя платеж производится:
1. если векселедержатель – резидент (юридическое лицо, в том числе филиал или предприниматель):
- на расчетный счет;
- на текущий валютный счет
2. если векселедержатель – нерезидент (юридическое лицо, в том числе филиал):
- на счет нерезидента в порядке, определенным действующим валютным законодательством (раздел 14).
3. если векселедержатель - физическое лицо:
- на лицевой счет по вкладу. Если у физического лица отсутствует лицевой счет, Банк, оплачивающий вексель, открывает ему лицевой счет по вкладу до востребования;
- на банковский счет с использованием пластиковой карты.
Банк может принять к оплате вексель сроком платежа «на определенный день» за один день до наступления даты срока платежа или вексель сроком платежа «по предъявлении, но не ранее и не позднее» («по предъявлении, но не ранее») за один рабочий день до наступления первого дня срока платежа, указанного в векселе. При наличии в реестре векселей (Приложение № 7) письменного указания векселедержателя произвести оплату в указанный на векселе срок, при наступлении срока платежа векселедержателю выплачивается вексельная сумма с причитающимися процентами по процентному векселю или номинал дисконтного векселя, с учетом удержанного налога в порядке.
При предъявлении в Банк векселя к оплате в первой половине операционного дня оплата должна производиться в течение текущего операционного дня, при предъявлении векселя во второй половине операционного дня оплата векселя должна производиться не позднее следующего операционного дня. Территориальный банк и подразделение центрального аппарата Сбербанка России имеет право самостоятельно, с учетом временных рамок, определять время, в течение которого принимаются векселя для оплаты в день предъявления.
При приеме векселя к оплате уполномоченный работник, занимающийся принятием к оплате векселей, должен поставить в известность службу Банка, занимающуюся планированием денежных платежей (контролирующую ликвидность и состояние корреспондентского счета Банка), о предстоящем платеже по векселю с указанием суммы, подлежащей перечислению векселедержателю. Порядок взаимодействия уполномоченного работника и службы, занимающейся планированием денежных платежей, устанавливается Банком самостоятельно.
10. ОПЕРАЦИОННАЯ РАБОТА,
ПРОИЗВОДИМАЯ ПРИ ОПЛАТЕ ВЕКСЕЛЯ
При оплате векселя уполномоченный работник совершает следующие действия:
1. истребует у предъявителя векселя:
1) паспорт;
2) реестр векселей (Приложение № 7) в двух экземплярах;
3) акт приема-передачи в двух экземплярах (Приложение № 6);
4) доверенность векселедержателя (доверенность, выданная в порядке передоверия, должна быть заверена нотариально) (Приложение № 8), выданную предъявителю на предъявление и погашение векселя.
Доверенность не требуется, если предъявителем векселя является:
- лицо, которое действует в соответствии с законодательством Российской Федерации или/и уставом от имени юридического лица без доверенности. При этом предъявитель векселя представляет: устав, нотариально заверенную карточку с образцами подписей распорядителей финансов и оттиска печати организации (векселедержателя), паспорт, документы, подтверждающие пребывание этого лица в должности;
- физическое лицо - владелец векселя.
2. истребует у предъявителя вексель. Предъявитель векселя предварительно должен на оборотной стороне векселя в верхней части бланка над рамкой сделать надпись следующего содержания: «Вексель предъявлен к оплате. Подпись и дата». После этого уполномоченный работник убеждается в тождественности этой подписи и подписи в доверенности, реестре и/или паспорте предъявителя.
3. проверяет реквизиты векселя, сверяет бланк векселя с образцом бланка векселя, проверяет вексель в соответствии с «Методическими указаниями по определению подлинности ценных бумаг Сберегательного банка Российской Федерации» № 01-4980 от 02.12.96г. Если вексель вызывает сомнение в подлинности, уполномоченный работник действует согласно п. 17.1. «Положения»;
4. проверяет, соответствует ли срок платежа, обозначенный на векселе, фактической дате его предъявления;
5. если имел место индоссамент, проверяет правильность его оформления, а также убеждается в последовательности всех совершенных индоссаментов;
6. в правом верхнем углу оборотной стороны векселя записывает свою должность и Ф.И.О., ставит дату и расписывается.
Если векселедержатель - физическое лицо, то на оборотной стороне реестра на основании предъявленного им паспорта указываются его паспортные данные - серия, номер, кем и когда выдан паспорт, место прописки (регистрации);
7. возвращает представителю векселедержателя паспорт, один экземпляр реестра векселей с отметкой о его принятии и печатью (штампом) Банка и акт приема-передачи;
8 отражает операцию по операционному дневнику в графе «Ценности - приход»;
9. формирует запрос на оплату векселя в ЦБД ИС «Вексель» и передает его службе Банка, занимающейся отправкой электронных документов;
10. вексель до получения ответа на запрос из ЦБД ИС «Вексель» хранится в специально выделенном для этого сейфе. Если ответ из ЦБД ИС «Вексель» не получен, в конце рабочего дня вексель передается в кладовую. Операция передачи векселя в кладовую отражается по операционному дневнику в графе «Ценности - расход»;
11. после получения положительного ответа на запрос из ЦБД ИС «Вексель» в виде предусмотренной ИС «Вексель» формы Справки (далее - Справка):
- получает из кладовой ранее сданный туда вексель. Операция по получению векселя из кладовой отражается по операционному дневнику в графе «Ценности - приход»;
- проверяет соответствие реквизитов векселя с данными Справки, полученной из ЦБД ИС «Вексель»;
- отражает номинал векселя в операционном дневнике в графе «Ценности - расход».
12. производит расчет причитающейся к выплате по векселю суммы;
13. в верхней правой части лицевой стороны векселя записывает «Принят к оплате». Погашает бланк векселя вырезкой не менее трех букв из слова «Вексель». Отражает операцию погашения бланка векселя по операционному дневнику в графе «Ценности - приход» по номиналу векселя;
14. вводит информацию об оплаченном векселе в ИС «Вексель»;
15. для выписки платежного документа на перечисление суммы по векселю на счет векселедержателя передает в бухгалтерию:
1) вексель;
2) Справку, полученную из ЦБД ИС «Вексель»;
3) доверенность векселедержателя;
4) реестр векселей;
5) акт приема-передачи.
16. отражает операцию по передаче векселя в бухгалтерию по операционному дневнику в графе «Ценности - расход».
Если реквизиты векселя, указанные в Справке, расходятся с реквизитами самого векселя, уполномоченный работник действует в соответствии с пунктом 11.5. «Положения».
Контроль за правильностью произведенного уполномоченным работником расчета и своевременностью перечисления средств возлагается на работника бухгалтерии, в чьи функциональные обязанности это входит.
Если оплаченный вексель был выдан другим Банком, работник бухгалтерии Банка, оплатившего вексель, на основании произведенного письменного расчета суммы, выплаченной по векселю, сверенного с ценовыми условиями взаиморасчетов, установленными Комитетом по ставкам, формирует требование на Банк, выдавший вексель, на сумму, выплаченную по векселю и плату в размере, установленным Комитетом по ставкам. Платежный документ после проверки главным бухгалтером или его заместителем на предмет правильности расчета суммы и оформления выставляется через расчетную систему Сбербанка России для возмещения средств, выплаченных по векселю, на Банк, выдавший вексель.
Если из ЦБД ИС «Вексель» получен отрицательный ответ, запрещающий оплату векселя, или реквизиты векселя, указанные на бланке, расходятся с реквизитами векселя, указанными в Справке, то вексель не оплачивается до получения положительного ответа из ЦБД ИС «Вексель». Банк выясняет причину запрета или расхождений и, в зависимости от результата, действует в соответствии с разделом16 или разделом 10.
В случае, если запрет на оплату векселя установлен по следующим причинам:
1) несвоевременный ввод в ИС «Вексель» информации;
2) несвоевременное снятие блокировки с векселя;
3) ошибка при вводе реквизитов векселя в ИС «Вексель»;
4) ошибка при заполнении бланка векселя;
Банк после получения положительного ответа из ЦБД ИС «Вексель» оплачивает вексель, при этом уведомляет вышестоящий Банк о факте выявленного нарушения. Территориальный банк о всех выявленных нарушениях уведомляет УЦБ. Банк, по вине которого из ЦБД ИС «Вексель» получен отрицательный ответ на оплату векселя, должен:
1) исправить допущенную ошибку;
2) компенсировать издержки Банка, оплатившего вексель после получения положительного ответа из ЦБД ИС «Вексель».
Издержками Банка признаются:
1) издержки, возникшие вследствие совершения предъявителем векселя протеста в неплатеже;
2) задержка в платеже на срок, превышающий срок, оговоренный в разделе 9.
Размер платы за издержки на срок, определяется Комитетом по ставкам.
Оплаченный вексель хранится в бухгалтерии Банка.
В дальнейшем оплаченные и испорченные векселя вместе с другими бухгалтерскими документами передаются в архив в порядке, определенном Правилами ведения бухгалтерского учета в кредитных организациях, расположенных на территории Российской Федерации от 18 июня 1997 года № 61 со всеми изменениями и дополнениями, решением Центральной экспертно-проверочной комиссии при Росархиве и Центральной экспертной комиссии Госналогслужбы Российской Федерации от 27 июня 1996 года «Об изменении сроков хранения документов бухгалтерского учета» и «Перечнем документов со сроками хранения, образующимися в деятельности Сбербанка России и учреждений его системы» (утвержден 04 мая 1995г.), для дальнейшего хранения и последующего уничтожения.
11. ПОРЯДОК СПИСАНИЯ С БАЛАНСА БАНКА
НЕ ПРЕДЪЯВЛЕННОГО В СРОК ВЕКСЕЛЯ
Банк не оплачивает вексель, предъявленный к оплате со дня истечения сроков (срок давности).
Ответственность за своевременную подготовку документов, необходимых для списания векселя, возлагается на службу ценных бумаг и бухгалтерскую службу Банка (в центральном аппарате Сбербанка России на Операционное управление).
По истечении срока давности, не позднее 30-го числа месяца, следующего за тем, в котором истёк срок предъявления исковых требований, служба ценных бумаг совместно с бухгалтерской службой Банка (в центральном аппарате Сбербанка России Операционное управление) готовит и выносит на утверждение Комитета банка (в центральном аппарате Сбербанка России на Комитет по ставкам) представление о списании векселей с баланса.
Представление согласовывается с юридической, экономической службами и службой безопасности Банка.
Списание векселя производится по Акту списания векселей (Приложение № 9) только после принятия Комитетом банка или Комитетом по ставкам решения о списании векселя с баланса. Копия Акта списания в трёхдневный срок направляется в УЦБ.
Оператор ИС "Вексель" направляет "запрос на оплату" и, после получения "положительного ответа" из ЦБД ИС "Вексель", подтверждает списание данного векселя по ИС «Вексель». После этого вексель приобретает статус "списан".
Копия решения Комитета банка или Комитета по ставкам и Акт списания хранятся вместе с бухгалтерскими документами, оформляющими операцию списания.
12. ДОСРОЧНАЯ ОПЛАТА ВЕКСЕЛЯ
Банк может принять вексель к досрочной оплате - до наступления срока платежа по векселю.
При досрочной оплате векселя Банку следует исходить из экономической целесообразности проведения данной операции.
Условия досрочной оплаты векселей Банками определяет Комитет по ставкам.
В случае если Банк, выдавший вексель, не желает досрочно его оплачивать, то при передаче реквизитов выданного векселя в ИС «Вексель» в поле «Примечание» необходимо указать, что возмещение средств по досрочно оплаченному векселю не производится раньше срока, указанного на векселе. Отсутствие данной оговорки означает, что Банк, выдавший вексель, обязан возместить средства по досрочно оплаченному другим Банком векселю на момент совершения платежа.
Банк, досрочно оплативший вексель, выданный другим Банком, в случае если в соответствии с раздела 12 возмещение средств по оплаченному векселю:
1. возможно производить раньше срока платежа, указанного на векселе, - должен сразу осуществить взаиморасчет с выдавшим вексель Банком;
2. невозможно производить раньше срока платежа, указанного на векселе, - должен произвести взаиморасчеты с выдавшим вексель Банком в день наступления срока платежа по векселю. Одновременно с оплатой векселя Банк, оплативший вексель, и Банк, выдавший вексель, должны совершить действия, изложенные в разделе 13.
Если вексель предъявлен к оплате досрочно, то при расчете выплачиваемой денежной суммы, определяемой в соответствии с условиями досрочного погашения векселей, которые установлены Комитетом по ставкам в расчет принимаются:
- все дни, начиная с даты, следующей за днем составления векселя, по день погашения векселя (день перечисления суммы на счет векселедержателя);
- все дни, начиная с даты, следующей за днем предъявления векселя к досрочной оплате (только для векселей, досрочная оплата которых производится с помощью дисконтных множителей), по день погашения векселя (срок платежа, указанный на векселе).
13. ПОРЯДОК ВЗАИМОРАСЧЕТОВ МЕЖДУ БАНКАМИ
Взаиморасчеты между Банками, выдавшими векселя и оплатившими их, производятся через расчетную систему Сбербанка России в соответствии с «Положением», «Порядком осуществления расчетов между учреждениями Сбербанка России по расчетным чекам, простым векселям, сберегательным сертификатам и переводам вкладов населения» № 74-р от 22 декабря 1994 года и другими документами (Приложение № 1).
Сумма возмещения средств по оплате векселя, выданного другим Банком, состоит из фактически выплаченной векселедержателю суммы и платы. При этом размер, вид и порядок взимания платы устанавливается Комитетом по ставкам.
При осуществлении взаиморасчетов в срок, Банки совершают следующие действия:
1. Банк, оплативший вексель, в день оплаты векселя составляет документальное сообщение по форме Приложения № 10.1, заверяет его у руководства Банка и передает оператору ИС «Вексель» для отправки в Банк, выдавший вексель.
2. Уполномоченный работник Банка, выдавшего вексель, распечатывает данное сообщение и справку по векселю с реквизитами оплаты, полученную из ЦБД ИС «Вексель», заверяет своей подписью и передает документы на подпись руководству Банка. После подписания сообщения руководством Банка, сообщение (Приложения № 10.2) передается в бухгалтерию и оператору ИС «Вексель» для отправки в Банк, оплативший вексель;
3. Бухгалтерия Банка, выдавшего вексель, на основании полученного и подписанного руководством Банка сообщения и справки по векселю из ЦБД ИС «Вексель», производит списание данного векселя в соответствии с разделом 15.
4. При наступлении срока платежа Банки производят взаиморасчет по оплаченному векселю на основании документального сообщения и раздела 13.
5. Документальные сообщения, направляются по электронной почте ИС «Вексель». При отсутствии электронной почты ИС «Вексель» или при невозможности ее использования документальные сообщения могут, по указанию Сбербанка России, направляться по другим каналам связи.
Территориальный банк имеет право для подчиненных ему Банков самостоятельно устанавливать размер платы (или отменить эту плату), взимаемой за оплату векселя, выданного, а в последствии оплаченного Банками, подчиненным этому территориальному банку. Установленная территориальным банком плата не может превышать размер платы, установленный Комитетом по ставкам.
В случае задержки возмещения средств по оплате векселя Банк, оплативший вексель, взимает с Банка, выдавшего вексель, плату за задержку за весь срок задержки в размере, установленном Комитетом по ставкам. Плата за задержку начисляется на всю сумму возмещения по оплате векселя.
Плата за задержку начисляется со дня, следующего за днем выставления в Расчетный центр Сбербанка России платежного документа о возмещении суммы на Банк, выдавший вексель. При этом последним днем начисления платы за задержку считается день возмещения суммы по векселю и платы. Плата за задержку возмещения суммы по векселю взимается с Банка, выдавшего вексель, платежным требованием после возмещения им суммы по векселю и платы.
Порядок взаиморасчетов по выданным и оплаченным векселям между Банками, подчиненными одному территориальному банку, устанавливается самим территориальным банком.
Порядок и условия взаиморасчетов между Банками могут быть изменены Комитетом по ставкам.
14. ОСОБЕННОСТИ РАБОТЫ С ВАЛЮТНЫМИ ВЕКСЕЛЯМИ
Операции по выдаче валютных векселей совершают:
1. территориальные банки, уполномоченные Комитетом по ставкам. Территориальный банк (неуполномоченный), желающий выдавать валютные векселя, направляет в УЦБ Заявку (Приложение № 3.3) на получение соответствующего разрешения;
2. отделения территориальных банков, (подчиненные уполномоченному на выдачу валютных векселей территориальному банку), уполномоченные Комитетом банка на выдачу валютных векселей. Для этого отделение уполномоченного территориального банка, желающее выдавать валютные векселя, направляет на рассмотрение территориального банка Заявку на получение соответствующего разрешения. Заявка направляется по форме аналогичной приведенной в Приложении № 3.3. Комитет банка рассматривает Заявку, после чего принимает соответствующее решение.
2. Покупка валютного векселя может совершаться физическими и юридическими лицами (независимо от того, в какой кредитной организации юридическое лицо находится на расчетном обслуживании) только за иностранную валюту.
Выдача валютного векселя нерезидентам осуществляется только с разрешения Комитета по ставкам (Приложения № 3.2. и 3.3.).
Комитет по ставкам устанавливает виды валют, в которых Банки могут выдавать валютные векселя.
При указании в векселе вексельной суммы в иностранной валюте (пункт 3.2.2 «Положения»), валюта должна быть обозначена также прописью и указана с помощью стандартного сокращения согласно Общероссийскому классификатору валют ОК 014-94, утвержденному Постановлением Госстандарта России от 26 декабря 1994 г. N 365.
Наличные валютные средства в уплату за вексель не принимаются. Перечисление денежных средств на покупку (выдачу) валютного векселя на счет Банка производится:
1. с текущего валютного счета (вклада) резидента (юридического или физического лица) в уполномоченном банке (имеющем валютную лицензию) Российской Федерации;
2. с ссудного счета;
3. с соответствующего банковского счета нерезидента.
Валютный вексель может быть оплачен как резидентам, так и нерезидентам, получившим вексель по индоссаменту в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации.
Валютный вексель может использоваться в качестве расчетного средства только в разрешенных валютным законодательством Российской Федерации случаях.
При расчетах резидентов с использованием валютных векселей Сбербанка России обязательно наличие лицензий (разрешений) Банка России у обеих сторон.
При расчетах резидентов с нерезидентами с использованием валютных векселей Сбербанка России обязательно наличие лицензии (разрешения) Банка России только у резидента.
Расчеты резидентов с уполномоченными банками (имеющими валютную лицензию) с использованием валютных векселей Сбербанка России производятся без ограничений и без специальных разрешений Банка России.
Нерезиденты могут отчуждать валютные векселя только уполномоченным банкам, нерезидентам, а также резидентам, имеющим лицензию (разрешение) Банка России.
Валютный вексель, предъявленный владельцем в Банк к погашению, может быть оплачен в валюте, в которой выдан, либо, по желанию векселедержателя и с согласия Банка, в рублях Российской Федерации по курсу Банка России, действующему на день предъявления векселя к оплате.
Банк при работе с валютными векселями должен соблюдать установленный сублимит на открытые валютные позиции.
III. БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ
15.БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ ПРОСТЫХ ВЕКСЕЛЕЙ
Бланки векселей учитываются на внебалансовом счете № 90701 «Бланки собственных ценных бумаг для распространения» (активный) в условной оценке 1 рубль за бланк.
Учет номинальной стоимости собственных простых векселей осуществляется на балансовом счете № 523 «Выпущенные векселя и банковские акцепты» (пассивный) по срокам погашения на счетах второго порядка:
52301- до востребования
52302- со сроком погашения до30 дней
52303- со сроком погашения от 31 до 90 дней
52304- со сроком погашения от 91 до 180 дней
52305- со сроком погашения от 181 дня до 1 года
52306- со сроком погашения свыше 1 года до 3 лет
52307- со сроком погашения свыше 3 лет.
Кроме того, в детализированном плане счетов Сбербанка России к счетам 52301-52306 открыты счета третьего порядка для учета векселей, приобретенных физическими и юридическими лицами. Выпущенные банком векселя учитываются по срокам погашения в следующем порядке. Векселя сроком «на определенный день» (срочные векселя) учитываются на счетах по срокам, фактически оставшимся до погашения векселей на момент их приобретения.
Векселя «по предъявлении» учитываются на счетах до востребования, векселя «по предъявлении, но не ранее определенной даты и не позднее определенной даты», «по предъявлении, но не ранее определенной даты» и «на определенный день» учитываются до наступления указанного в векселе срока в соответствии с порядком, установленным для срочных векселей, а после наступления указанного срока переносятся на счета до востребования.
При определении сроков в расчет принимается точное количество календарных дней.
Векселя, не предъявленные к платежу в сроки, определенные векселем, переносятся на счета до востребования.
Аналитический учет ведется раздельно по видам векселей, кроме того ведутся отдельные лицевые счета по каждому векселедержателю.
Векселя, принятые для подтверждения подлинности, принятые от клиентов для оплаты до получения разрешения на оплату из ЦБД ИС «Вексель», а также выписанные векселя до их выдачи клиенту учитываются по номинальной стоимости на внебалансовом счете № 91202 «Разные ценности и документы» (активный) на счете третьего порядка 99 «Прочие» отдельным лицевым счетом (по дебету счета № 91202.99 и кредиту счета № 99999).
После получения разрешения на оплату векселя из ЦБД ИС «Вексель», а также при выдаче первому векселедержателю, векселя выписанного в его отсутствии, номинальная стоимость векселя отражается по дебету счета № 99999 и кредиту счета № 91202.99.
При погашении векселя в срок (или выкупе векселя до наступления срока платежа с целью погашения) по внебалансовым счетам осуществляются одновременно следующие проводки по номинальной стоимости ценной бумаги:
Дт 90704 «Ценные бумаги, выкупленные для погашения» счет третьего порядка 99 «Другие ценные бумаги, выкупленные для погашения»
Кт 99999,
Дт 90702 «Сертификаты, бланки, купоны ценных бумаг для уничтожения», счет третьего порядка 02 «Погашенные ценности, подготовленные к уничтожению в учреждениях Сбербанка России»
Кт 90704.99,
Дт 99999
Кт 90702.02.
Далее векселя помещаются в документы дня вместе с документами по перечислению векселедержателям вексельных сумм и хранятся в бухгалтерии Банка.
Сумма денежных средств, поступивших на счет Банка от клиента на покупку простого процентного векселя, отражается:
Дт 20202 «Касса кредитных организаций» счет третьего порядка 01 «Наличная валюта»,
Дт 30102 «Корреспондентские счета кредитных организаций в Банке России»,
Дт 30110 «Корреспондентские счета в кредитных организациях-корреспондентах»,
Дт 30114 «Корреспондентские счета в банках-нерезидентах в СКВ»,
Дт 30302.01 «Внутрирайонные расчеты»
Дт 30302.06 «Счета межфилиальных расчетов в расчетных центрах Сбербанка России»,
Дт расчетного ( текущего) счета клиента,
Дт 423 «Депозиты физических лиц»,
Дт 426 «Депозиты физических лиц-нерезидентов»
Кт 52301-52307.
Сумма проданных дисконтных векселей отражается по счетам баланса в порядке, указанном в пункте 16.4. «Положения». Кроме того, дисконт (разница между номиналом и фактической ценой реализации) отражается:
Дт 61402 «Расходы будущих периодов по ценным бумагам»
Кт 52301-52307.
Израсходованные бланки векселей отражаются:
Дт 99999
Кт 90701.
Вексель, выписанный, но не полученный клиентом
Дт 91202.99
Кт 99999, отдельным лицевым счетом по номинальной стоимости.
Пересылка неполученных клиентом векселей в кладовую осуществляется с применением счета № 91203 «Разные ценности и документы, отосланные и выданные под отчет, на комиссию».
Векселя, принятые от клиента на хранение по договорам хранения, учитываются по номинальной стоимости
Дт 90803 «Ценные бумаги на хранении по договорам хранения»
Кт 99999.
Погашение Банком собственного векселя по наступлению срока платежа отражается:
Дт 52301-52307 - на сумму номинала
Дт 70204 «Расходы по операциям с ценными бумагами» - на сумму причисленных процентов
Кт 30102,30110,30114,30301.01,30301.06,423, 426 или счет клиента;
Если вексель был продан с дисконтом, то при погашении векселя сумма расходов будущих периодов отражается:
Дт 70204
Кт 61402.
В Банке, выдавшем вексель, который оплачен по наступлении срока его погашения другим Банком, списание с баланса суммы данного векселя, отражается порядком, аналогичным.
В том случае, если срок погашения дисконтного векселя приходится на следующий год, то при окончании отчетного года сумма дисконта, относящаяся на заканчивающийся год, отражается:
Дт 70204
Кт 61402.
Оплата по сроку векселей, выданных другим Банком, отражается:
Дт 30302 (счета второго порядка 02 «Внутриобластные расчеты», 03 «Межобластные расчеты», 04 «Расчеты территориальных банков со Сбербанком России», 05 «Расчеты Сбербанка России с территориальными банками»)
Кт 30102, 30110, 30114, 30101.01, 30301.06, 423, 426 или счет клиента;
Одновременно в адрес Банка, выдавшего вексель, направляется платежное требование на сумму, выплаченную по векселю, включая плату, сумма которой отражается:
Дт 30302.02-30302.05
Кт 61304 «Доходы будущих периодов по другим операциям».
В случае, если сумма возмещения за оплату векселя (с учетом платы за кредитные ресурсы), выданного другим Банком, не поступила на счет Банка, оплатившего вексель, по состоянию на конец текущего месяца, сумма ожидаемого возмещения в последний рабочий день месяца отражается бухгалтерской проводкой:
Дт 47423 «Требования банка по прочим операциям»
Кт 30302.02-30302.05.
ри досрочной оплате векселя, выданного другим Банком, в случае немедленного осуществления взаиморасчетов с выдавшим вексель Банком, бухгалтерские проводки выполняются аналогично.
Сумма, поступившая в возмещение оплаченных векселей другого Банка, отражается:
Дт 30301.01, 30302.06
Кт 30302.02-30302.05, 47423.
Одновременно:
Дт 61304
Кт 70101 «Проценты, полученные за предоставленные кредиты».
В случае задержки возмещения средств по оплате векселя с Банка, выдавшего вексель, взимается плата, которая отражается:
Дт 30302.01, 30302.06
Кт 70101.
Банк, оплативший досрочно вексель, выданный другим Банком, принял решение произвести взаиморасчеты с выдавшим вексель учреждением Сбербанка России при наступлении срока оплаты.
Фактическая сумма выплаты в Банке, оплатившем вексель, отражается:
Дт 30306 (счета второго порядка 01 «Кредитные ресурсы, переданные отделением территориальному банку или другому отделению в рамках одного территориального банка», 02 «Кредитные ресурсы, переданные территориальным банком подчиненному отделению», 03 «Кредитные ресурсы, переданные территориальным банком (отделением тербанка) другому территориальному банку (отделению другого тербанка)», 04 «Кредитные ресурсы, переданные территориальным банком Сбербанку России», 05 «Кредитные ресурсы, переданные Сбербанком России территориальному банку») - лицевой счет по учету предоставленных кредитных ресурсов
Кт 30102, 30301.01, 30301.06, 423, 426 или счет клиента.
Одновременно Банк, досрочно оплативший вексель, направляет Банку, выдавшему вексель, документальное сообщение.
При получении документального сообщения об оплате векселя Банк, выдавший данный вексель, выполняет проводки:
Дт 52301-52307 - на сумму номинала
Дт 70204 - на сумму причисленных процентов (если вексель процентный)
Кт 30305 (счета второго порядка 01 «Кредитные ресурсы, полученные отделением территориального банка или другого отделения в рамках одного территориального банка», 02 «Кредитные ресурсы, полученные территориальным банком от подчиненного отделения», 03 «Кредитные ресурсы, полученные территориальным банком (отделением тербанка) от другого территориального банка (отделения другого тербанка)», 04 «Кредитные ресурсы, полученные территориальным банком от Сбербанка России», 05 «Кредитные ресурсы, полученные Сбербанком России от территориальных банков») - лицевой счет по учету полученных кредитных ресурсов на сумму, фактически выплаченную клиенту
Кт 70102 - на сумму возникшего при оплате дисконта (если вексель дисконтный с нулевым дисконтом)
Кт 61402 - на сумму возникшего при оплате дисконта (если вексель дисконтный)
Дт 70204
Кт 61402 - на разницу между дисконтом продажи и дисконтом оплаты.
При наступлении срока платежа по векселю Банки осуществляют расчеты по предоставленным кредитным ресурсам в порядке, установленным письмом Сбербанка России от 02.12.97г. № 22/1-2895 «О порядке совершения внутрибанковских расчетов». При этом отражение операции по возврату и получению кредитных ресурсов в балансах Банка, оплатившего вексель, и Банка, выдавшего вексель, должно производиться одной календарной датой.
1. При осуществлении расчетов между Банками по счетам межфилиальных расчетов, открытым в Расчетных центрах Сбербанка России.
Банк, выдавший вексель, отражает перечисление суммы кредитных ресурсов (с учетом платы), Банку, оплатившему вексель:
Дт 30305.01-30305.05 - на сумму полученных ресурсов при оплате векселя другим Банком с отсрочкой во взаиморасчетах
Дт 70202 «Проценты, уплаченные юридическим лицам по привлеченным средствам» - на сумму платы за кредитные ресурсы
Кт 30301.01, 30301.06.
Банк, оплативший вексель, отражает сумму кредитных ресурсов (с учетом платы), поступившую от Банка, выдавшего вексель:
Дт 30302.01,30302.06
Кт 30306.01-30306.05- на сумму предоставленных ресурсов при оплате векселя
Кт 70101- на сумму платы за кредитные ресурсы.
Размен собственных векселей отражается:
Дт 52301-52307 - на сумму номинала размениваемого векселя
Кт 52301-52307 - на сумму номиналов векселей, выданных при размене.
Сумма платы за услуги по размену векселей отражается:
Дт 20202.01, 30102, (30302.06) или счет клиента
Кт 70102.
Размен рублевых векселей, выданных другим Банком, отражается:
Дт 30302.01-30302.05 - на сумму номинала размениваемого векселя
Кт 52301-52307- на сумму номиналов векселей, выданных по размену.
Сумма платы за услуги по размену векселей, внесенная клиентом, отражается:
Дт 20202.01, 30102 (30302.06) или счет клиента
Кт 70102.
Одновременно направляется документальное сообщение о размене векселя.
При получении документального сообщения о размене векселя Банк, выдавший вексель, осуществляет проводки:
Дт 52301-52307
Кт 30301.02-30301.05.
При осуществлении взаиморасчетов Банк, выдавший вексель, осуществляет проводки:
Дт 30301.02-30301.05 - на сумму номинала векселя
Кт 30301.06.
Одновременно сумма платы за предоставленные ресурсы отражается:
Дт 70202
Кт 30301.06.
В Банке, осуществившем размен векселя, поступившая сумма возмещения от Банка, выдавшего вексель, отражается:
Дт 30302.06
Кт 30302.02-30302.05- на сумму номинала векселя.
Одновременно сумма платы за предоставленные ресурсы отражается:
Дт 30302.06
Кт 70101.
Списание с баланса процентных векселей по истечении срока давности осуществляется проводкой:
Дт 52301- на сумму номинальной стоимости;
Кт 70102 «Доходы, полученные от операций с ценными бумагами» - на сумму номинальной стоимости.
16.18. Списание с баланса дисконтных векселей по истечении срока давности осуществляется проводками:
Дт 52301- Кт 70102 на сумму разницы между номиналом и дисконтом;
Дт 52301- Кт 61402 на сумму дисконта.
При изменении Комитетом по ставкам или Кредитным комитетом условий проведения операций, предусмотренных «Положением» и регулирование которых относится к их компетенции, Управлением бухгалтерского учета и отчетности Сбербанка России могут быть внесены изменения и дополнения в вышеизложенный порядок бухгалтерского учета.
IV. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
16. ДРУГИЕ ОПЕРАЦИИ С ВЕКСЕЛЯМИ
Уполномоченный работник должен незамедлительно поставить в известность службу безопасности и руководство Банка в случае, если:
1) в Банк к платежу предъявлен:
- поддельный вексель или вексель, вид которого вызывает сомнение в его подлинности;
- вексель, который был утрачен или на основании решения суда признан недействительным или оплачен;
2) из ЦБД ИС «Вексель»:
- получен отрицательный ответ, запрещающий оплату векселя;
- реквизиты векселя, указанные на бланке, расходятся с реквизитами векселя, указанными в ИС «Вексель».
В случае, если Банк не в состоянии определить подлинность векселя самостоятельно, вексель передается в Сектор экспертизы УЦБ. Вексель отправляется «конфиденциально» фельдъегерской связью или, по усмотрению Банка, собственной инкассацией. Выбор средства доставки (в том числе отличного от приведенных) следует производить с учетом затрат, а также обеспечением безопасности и сохранности в пути.
В случае если вексель оказался поддельным, уполномоченный работник Банка истребует у клиента документы, подтверждающие факт приема Банком поддельного векселя и возвращает клиенту поддельный вексель с отметкой на лицевой стороне бланка следующего содержания: «Вексель не платежный», проставляет на векселе штамп с наименованием Банка, ставит дату и расписывается.
Предоставление кредитов с использованием векселей производится в соответствии с «Регламентом предоставления кредитов с применением векселей юридическим лицам Сбербанком России и его филиалами», утвержденным Кредитным комитетом. Порядок работы с векселями, используемыми при выдаче кредита, в части не затронутой вышеназванным «Регламентом», регулируется «Положением». При этом должны соблюдаться следующие условия:
1.Выдача кредита может производиться только с использованием рублевых или валютных дисконтных (с нулевым дисконтом) векселей сроком платежа «на определенный день» или «по предъявлении, но не ранее»;
2. Сумма всех номиналов (вексельных сумм) векселей, выданных по кредиту, должна быть равна сумме предоставляемого кредита;
3. Форма заполнения бланка векселя, используемого при выдаче кредита, полностью совпадает с формой заполнения бланка дисконтного векселя сроком платежа «по предъявлении, но не ранее» или «на определенный день»;
4. Порядок работы с векселями, используемыми при выдаче кредита, регулируется «Положением». Комитет по ставкам или Кредитный комитет может изменить порядок применения счетов, использующихся при выдаче векселей.
Работа Банка по принятию от заемщиков векселей Сбербанка России в счет погашения их кредиторской задолженности проводится в соответствии с «Регламентом приема документарных ценных бумаг в обеспечение по кредитным договорам в рублях, заключаемым учреждениями Сбербанка России с юридическими лицами» № 144-р от 14.01.97г. и «Регламентом по работе с просроченной задолженностью заемщиков (юридических лиц) Сбербанка России» № 278-р от 14 ноября 1997 года в части, не противоречащей «Положению».
Подразделение центрального аппарата Сбербанка России на основании отдельного решения коллегиального органа Сбербанка России может произвести выдачу векселя на английском языке. Выдача векселя осуществляется в соответствии с разделами 7 и 8 «Положения».
В особых случаях выдавать векселя на английском языке могут и территориальные банки. При выдаче векселя на английском языке территориальный банк совершает следующие действия:
1. при обращении в Банк лица, желающего приобрести (получить) вексель на английском языке, территориальный банк направляет в УЦБ Заявку по форме Приложения № 3.2;
2. Заявка рассматривается Комитетом по ставкам. Решение Комитета по ставкам доводится до Банка УЦБ;
3. Банк может производить действия, связанные с выдачей векселя на английском языке, только после получения соответствующего разрешения, утвержденного Комитетом по ставкам.
17. ЭКВИВАЛЕНТНЫЙ ОБМЕН ОДНОГО ВЕКСЕЛЯ НА НЕСКОЛЬКО ВЕКСЕЛЕЙ МЕНЬШЕГО НОМИНАЛА (РАЗМЕН ВЕКСЕЛЯ)
В пределах срока платежа по векселю, определенного в соответствии с разделом 4, вексель может быть предъявлен векселедержателем к эквивалентному обмену на векселя меньшего номинала (далее - размену).
Векселя, выдаваемые по размену, составляются на основании договора эквивалентного обмена одного векселя на векселя меньшего номинала (далее в разделе17 - договор), подготовленного в соответствии с типовой формой (Приложение № 12 ), заключенного между Банком и векселедержателем. Договор подготавливается уполномоченным работником и визируется юридической службой банка.
Договор составляется в двух экземплярах, один из которых остается в Банке, а второй передается векселедержателю.
Дата составления векселей, выдаваемых в размен, соответствует дате получения Справки из ЦБД ИС «Вексель».
Сумма номиналов (вексельных сумм) всех вновь выдаваемых по размену векселей должна совпадать с номиналом (вексельной суммой) принятого к размену векселя (векселей).
Операция размена производится только с дисконтными (с нулевым дисконтом) векселями сроком платежа «по предъявлении» и «по предъявлении, но не ранее».
При этом должны соблюдаться следующие условия:
1. вексель сроком платежа «по предъявлении» может быть разменян только на дисконтный вексель сроком платежа «по предъявлении» или «по предъявлении, но не ранее»;
2. вексель сроком платежа «по предъявлении, но не ранее» может быть разменян только на дисконтный вексель сроком платежа «по предъявлении, но не ранее».
Срок, ранее которого вновь выдаваемые векселя не могут быть предъявлены к оплате, не может наступать ранее срока платежа по предъявленному к размену векселю. Например, если 29 мая 1998 года к размену предъявлен дисконтный (с нулевым дисконтом) вексель номиналом 100 000 рублей, сроком платежа «по предъявлении», размен может производиться только на векселя сроком платежа «по предъявлении» или «по предъявлении, но не ранее 02 июня 1998г. (или более поздняя дата, например, 30 июня 1998г.)» и сумма всех номиналов которых равна 100 000 рублей.
Уполномоченный работник при размене векселей совершает следующие действия:
1. при обращении в Банк векселедержателя, желающего произвести размен векселей, производит расчет вексельных сумм (номиналов) и сроков платежа вновь выдаваемых векселей в соответствии с требованиями Сбербанка России и пожеланиями векселедержателя, вписывает их в договора, которые передает после подписания векселедержателю;
2. производит действия предусмотренные разделом 10;
3. истребует у предъявителя вексель и подписанные договоры. Предъявитель векселя должен предварительно расписаться на оборотной стороне векселя в верхней части бланка над рамкой и сделать надпись следующего содержания: «Вексель предъявлен к обмену. Подпись и дата.» После этого уполномоченный работник убеждается в тождественности этой подписи и подписи в доверенности и/или паспорте предъявителя. Выдает векселедержателю Расписку (Приложение № 11.3.);
4. производит действия, предусмотренные разделом 10;
5. в верхней правой части лицевой стороны векселя записывает «Принят к обмену». Погашает бланк векселя вырезкой не менее трех букв из слова «Вексель». Отражает операцию по размену векселя в операционном дневнике в графе «Ценности - приход» по номиналу векселя;
6. передает в бухгалтерию вексель, договор, Справку, полученную из ЦБД ИС «Вексель» и доверенность векселедержателя;
7. отражает операцию по передаче векселя в бухгалтерию по операционному дневнику в графе «Ценности - расход».
В случае если к размену предъявлен:
- поддельный вексель или вексель, вид которого вызывает сомнение в его подлинности;
- вексель, который был утрачен или на основании решения суда признан недействительным;
- вексель, в отношении которого из ЦБД ИС «Вексель» получен отрицательный ответ, запрещающий оплату векселя, или реквизиты векселя, указанные на бланке векселя, расходятся с реквизитами векселя, полученными из ЦБД ИС «Вексель», уполномоченный работник действует в соответствии с разделом 16 и 19.
Контроль за правильностью произведенного уполномоченным работником расчета вексельных сумм вновь выдаваемых векселей возлагается на работника бухгалтерии.
Работник бухгалтерии производит действия, предусмотренные разделом 10.
При предъявлении к размену векселя, выданного другим Банком:
1. срок платежа по которому наступил, Банк, разменявший вексель, сразу осуществляет взаиморасчеты с выдавшим вексель Банком в соответствии с разделом 13;
2. срок платежа по которому не наступил, Банк, разменявший вексель, и Банк, выдавший вексель, действуют в соответствии с разделами 12 и13.
Оригинал договора передается в бухгалтерию. Бухгалтерия производит действия, предусмотренные разделом 16, после чего оригинал договора с поставленной на нем визой главного бухгалтера или его заместителя, подтверждающими правильность расчета вексельных сумм, передается в уполномоченную службу.
Получив экземпляр договора, заключенного с лицом, предъявившим вексель к размену, и при наличии на нем виз руководителя Банка или его заместителя, главного бухгалтера или его заместителя уполномоченный работник изымает у векселедержателя ранее выданную Расписку, производит действия, предусмотренные разделом 8.
За осуществление операции размена векселя с векселедержателя взимается плата в размере, установленном Комитетом по ставкам.
18. ПОРЯДОК РАБОТЫ С УТРАЧЕННЫМИ ВЕКСЕЛЯМИ
Вексель при утрате не возобновляется. Восстановление прав по утраченным векселям производится судом в порядке, предусмотренным гражданско-процессуальным законодате-льством.
Расчеты по утраченным векселям осуществляются на основании решения суда.
При обращении в Банк лица, утратившего вексель, уполномоченный работник совершает следующие действия:
1. разъясняет порядок признания векселя недействительным;
2. принимает заявление об утрате векселя;
3. информирует службу безопасности, которая в свою очередь информирует службу безопасности вышестоящего Банка;
4. действует в соответствии с разделом 19 и «Порядком ведения информационной системы «Вексель».
Данные об утерянных векселях отражаются в ЦБД ИС «Вексель» на основании информации, предоставляемой Управлением безопасности Сбербанка России.
При предъявлении векселя, который был утрачен и не признан решением суда недействительным, Банк оплачивает вексель. При этом уполномоченный работник должен незамедлительно проинформировать службу безопасности о факте предъявления утраченного векселя.
Если вексель, который был утрачен, а впоследствии по решению суда признан недействительным, оказывается найденным и предъявляется в Банк для оплаты, то он (вексель) не оплачивается, а уполномоченный работник действует в соответствии с разделом 16.
Если в Банк из суда поступило определение о запрещении оплачивать какой-либо вексель, уполномоченный работник незамедлительно информирует службу безопасности, которая, в свою очередь, информирует службу безопасности вышестоящего Банка.
В этом случае вексель блокируется к оплате в ЦБД ИС «Вексель» на основании информации, предоставляемой Управлением безопасности Сбербанка России.
19. ПОРЯДОК ВЫДАЧИ БАНКАМИ ПОДТВЕРЖДЕНИЙ О ФАКТЕ ВЫДАЧИ ВЕКСЕЛЯ И ОСОБЕННОСТИ РАБОТЫ ПРИ ПРЕДЪЯВЛЕНИИ ПОДДЕЛЬНЫХ ВЕКСЕЛЕЙ
При обращении в Банк клиента, желающего получить подтверждение о факте выдачи векселя:
1. выданного самим Банком или подчиненными ему Банками, Банк может:
- устно (по телефону) сообщить клиенту информацию о факте выдачи векселя, если клиент перечислил необходимые реквизиты векселя (серия, номер, дата выдачи, вексельная сумма, срок, наименование выдавшего Банка);
- устно сообщить клиенту, являющемуся одновременно векселедержателем, информацию о факте выдачи векселя, если клиент непосредственно обратился в Банк и предъявил оригинал векселя;
2. выданного другими Банками;
Банк выдает клиенту, являющемуся одновременно векселедержателем и обращающемуся в Банк за подтверждением факта выдачи Сбербанком России векселя, письменное подтверждение - Справку по установленной форме (Приложение № 11.1).
Подтверждения выдаются всем клиентам, обращающимся в Банк, только по предъявлении оригинала векселя и других документов, определенных «Положением».
Справка о подтверждении выдается клиенту бесплатно. Справка удостоверяет только факт выдачи Банком векселя с определенными реквизитами и не является заключением о подлинности векселя.
В случае, если клиент предъявил в Банк вексель, информация о котором отсутствует в ЦБД ИС «Вексель», принявший данный вексель Банк направляет запрос в УЦБ. УЦБ после получения запроса, направляет запросившему Банку рекомендации по работе с данным векселем.
При обращении в Банк клиента, желающего получить подтверждение о факте выдачи векселя, уполномоченный работник совершает следующие действия:
1. Истребует у представителя клиента документы, необходимые для подтверждения факта выдачи векселя:
- оригинал векселя с подписью представителя клиента на оборотной стороне бланка векселя;
- доверенность, выданную представителю клиента на право совершения действий по получению подтверждения факта выдачи векселя Сбербанком России с определенными реквизитами;
- заявку на передачу векселя для подтверждения факта выдачи векселя (Приложение № 11.2.);
- паспорт.
2. Выдает клиенту Расписку (Приложение № 11.3.) в приеме векселя на подтверждение факта выдачи, возвращает паспорт представителю клиента.
3. Операция приема векселя для выдачи подтверждения о факте выдачи отражается в операционном дневнике ф. 24.
4. Визуально убеждается в том, что вексель соответствует имеющимся образцам бланка векселя Сбербанка России. Посылает запрос в ЦБД ИС «Вексель» о наличии векселя.
В ЦБД ИС «Вексель» отражается информация по всем сделанным запросам, относящимся к векселю с определенными реквизитами.
5. При наличии положительного ответа, полученного из ЦБД ИС «Вексель», подтверждающего, что вексель с указанными реквизитами выдавался и является действующим, производит сверку всех реквизитов векселя с данными, содержащимися в ИС «Вексель», истребует у клиента ранее выданную расписку, возвращает вексель и выдает Справку, удостоверяющую факт выдачи Сбербанком России векселя с указанными реквизитами.
На Справке должна стоять подпись уполномоченного сотрудника, печать или штамп Банка в соответствии с «Положением о печатях и штампах учреждений Акционерного коммерческого Сберегательного банка Российской Федерации» № 135-р от 31.10.96г.
Справка выдается не позднее трех рабочих дней, считая с даты, следующей за днем получения от клиента оригинала векселя.
При предъявлении в Банк поддельного векселя (бумага с реквизитами векселя) или утраченного векселя, который решением суда признан недействительным и оплачен, или векселя подлинность, которого вызывает сомнение, уполномоченный работник действует в соответствии с разделом 16.
После принятия руководством уполномоченной службы соответствующего решения предъявленные документы передаются на экспертизу в УЦБ. Клиенту выдается квитанция ф. 31 о приеме векселя на экспертизу.
УЦБ проводит экспертизу в установленном порядке. Срок проведения экспертизы векселей, переданных из центрального аппарата Сбербанка России, не должен превышать двух рабочих дней. Срок проведения экспертизы векселей, поступающих из территориальных банков, не должен превышать двух рабочих дней, не считая дней, затраченных на пересылку.
Если результаты экспертизы и проверки, организованной службой безопасности, показали подлинность векселя и обоснованность его выдачи, документы и вексель возвращаются в уполномоченную службу. Уполномоченный работник истребует у клиента квитанцию ф. 31 и производит действия, предусмотренные разделом 19.
Если экспертизой установлен факт подделки векселя и его недействительности уполномоченный работник совершает следующие действия:
1. снимает с поддельного векселя, на лицевой стороне которого имеется отметка о неплатежности, ксерокопию;
2. заверяет ксерокопию поддельного векселя печатью (штампом) банка. Клиент должен сделать на ксерокопии надпись следующего содержания: «Бумага с реквизитами векселя Сбербанка России серия ХХ № ххххххх получена. Подпись, Ф.И.О., дата»);
3. возвращает клиенту поддельный вексель с отметкой о неплатежности;
4. соответствующие документы и ксерокопия поддельного векселя передаются в службу безопасности.
Если экспертизой установлено, что предъявлен утраченный вексель, соответствующие документы и копия векселя передаются в службу безопасности.
При предъявлении векселя, который решением суда признан недействительным, документы и вексель передаются в службу безопасности.
Служба безопасности совершает следующие действия:
- письменно информирует правоохранительные органы о факте предъявления поддельного векселя с приложением соответствующих документов и ксерокопии поддельного векселя;
- письменно уведомляет правоохранительные органы о факте предъявления утраченного векселя или векселя , признанного решением суда недействительным.
В случаях, если выявлены следующие факты:
1. несоответствие предъявленного векселя установленному образцу;
2. расхождение реквизитов векселя, представленного клиентом, с данными, полученными из ЦБД ИС «Вексель»;
3. получение из ЦБД ИС «Вексель» отрицательного ответа («стоп-лист», «блокирован к оплате», «погашен» и т.д.).
уполномоченный работник немедленно сообщает об этом руководству уполномоченной службы и службе безопасности.
После принятия руководством уполномоченной службы соответствующего решения уполномоченный работник передает все документы, необходимые для выдачи подтверждения о факте выдачи векселя на экспертизу и копии документов в службу безопасности. При обращении клиента за получением Справки истребует у него ранее выданную расписку, взамен которой выдает квитанцию ф. № 31 в приеме векселя на рассмотрение.
Если результаты экспертизы и/или проверки, организованной службой безопасности, выявили факты подделки векселя и/или недействительности, то Справка клиенту не выдается и уполномоченный сотрудник действует в соответствии с разделом 19.
Налогообложение операций с векселями производится в соответствии с законодательством Российской Федерации.
При принятии Банком России или иным органом, регулирующим вексельное обращение, нормативных правовых актов, УЦБ может подготовить и довести до Банков указанные нормативные правовые акты для использования в работе. Документы направляются в территориальные банки за подписью курирующего УЦБ Заместителя Председателя Правления. Документы доводятся применительно к «Положению» и согласуются с юридической службой и при необходимости с бухгалтерией Сбербанка России. «Положение» приводится в соответствие с требованиями указанных нормативных правовых актов и оформляется в виде отдельного решения коллегиального органа Сбербанка России, утверждающего внесение изменений или/и дополнений к «Положению».
Уполномоченная служба центрального аппарата Сбербанка России для получения разрешений, предусмотренных «Положением» (в том числе Приложениями № 3 и № 9) готовит соответствующие документы самостоятельно (минуя УЦБ).
Образцы заполнения бланков векселей, приведены в Приложении № 14 к «Положению».
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
На сегодняшний день единственным сектором финансового рынка, на котором осуществляются операции, остается вексельный. В отсутствии рынка ГКО, традиционно являвшегося ценовым ориентиром для вексельного рынка, ликвидность последнего резко упала, нарушены ценовые ориентиры, значительно снизились объемы сделок. Тем не менее, рынок продолжает функционировать, оставаясь практическим источником рублевой ликвидности и поставщиком рублевых финансовых инструментов.
В связи с резким падением ликвидности, общим негативным настроем и выводом денежных средств на валютный рынок доходности векселей резко возросли, причем об их уровне можно говорить весьма ориентировочно. Так, короткие векселя Сбербанка предлагаются по ценам, обеспечивающим доходность в 150-200% годовых спрос стоит на уровне 200-250% годовых. Менее же ликвидные бумаги (например, «Газпром», «Инком» и т.п.) предлагаются к покупке с доходностью в 300-350% годовых при практически полном отсутствии спроса.
Основными покупателями, в противоположность совсем недавним временам, стали выступать промышленные предприятия, которые используют резко подешевевшие бумаги для расчетов за поставляемую продукцию и погашение кредитов перед банками векселями. Финансовые же компании в связи с острым кризисом ликвидности практически не предъявляют спроса на банковские векселя.
В секторе корпоративных товарных векселей ситуация более неопределенная. С одной стороны, товарное наполнение корпоративных векселей, не имеющих денежного погашения, гарантирует от роста инфляции, и, по большинству бумаг (прежде всего нефтяных), от падения курса рубля. С другой стороны, кризис банковской системы, невозможность привлечения кредитов как на Западе, так и в России, заморозка пакетов ГКО и иные объективные сложности делают для многих промышленных предприятий жизненно необходимым денежную форму оплаты продукции. В такой ситуации многие промышленные предприятия могут отказаться от погашения своих либо требовать большого денежного сопровождения.
Сочетание этих факторов вызвало падение цен на векселя ОАО НК «ЛУКойл» на 2%, «Северстали»-на 1,5%. Цена остальных бумаг практически не изменилась. Поэтому на сегодняшний день наиболее интересным, с точки зрения ликвидности – доходности, фондовым инструментом являются банковские векселя первой группы ликвидности.
По рейтингу агенства РИА «РосБизнесКолсалтинг», восьмой опрос среди основных участников вексельного рынка Москвы и др. городов России показал, что наиболее ликвидными банковскими векселями признаны:
1. Сбербанк 400 баллов
2. ОНЭКСИМ Банк 205
3. Инкомбанк 45
4. МЕНАТЕП 36
5. Автобанк 34
6. Газпромбанк 28
7. СБС-АГРО 11
По оценке доходности вексельных операций рейтинг РИА «РосБизнесКолсалтинг» выглядит следующим образом:
1. Газпром 141баллов
2. Севсталь 55
3. Сбербанк 54
4. ОНЭКСИМ Банк 33
5. ЛУКойл 18
6. Инкомбанк 12
7. Норильский никель 12
Таким образом, по отношению ликвидность/ доходность первое место занимают векселя Сбербанка России. В то же время в ситуации кризиса платежной системы России вексель Сбербанка остается универсальным платежным средством. При этом на вексель в зависимости от срока и суммы начисляется доход до 50% годовых.
Данная дипломная работа преследовала своей целью знакомство с финансовым векселем и использование данного финансового инструмента в работе Сберегательного Банка.
Приложение № 1
ИСПОЛЬЗУЕМАЯ ЛИТЕРАТУРА
1. Женевские вексельные конвенции 1930 года (Конвенция № 358 от 7 июня 1930 г., устанавливающая Единообразный закон о переводном и простом векселе).
2. Федеральный закон «О переводном и простом векселе» № 48-ФЗ (принят ГД ФС РФ 21.02.97г.).
3. Постановление ЦИК и СНК СССР от 7 августа 1937 года № 104/1341 об утверждении «Положения о переводном и простом векселе».
4. Закон Российской Федерации «О валютном регулировании и валютном контроле» от 9 октября 1992 года № 3615-1.
5. Положение «Об изменение порядка проведения в Российской Федерации некоторых видов валютных операций» № 39 от 24 апреля 1996 г.
6. Правила ведения бухгалтерского учета в кредитных организациях, расположенных на территории Российской Федерации, от 18 июня 1997 года № 61 (в ред. Указаний ЦБ РФ от 11.12.97 N 62-У (ред. от 30.12.97), от 30.03.98 N 196-У), (в ред. Указаний ЦБ РФ от 01.06.98 N 245-У, от 09.06.98 N 257-У).
7. Письмо Банка России № 26 от 23 февраля 1995 года «Об операциях коммерческих банков с векселями и изменениях в порядке бухгалтерского учета банковских операций с векселями» (в редакции письма Банка России от 21.02.97 N 414). Письмо № 26 применяется в части, не противоречащей Правилам ведения бухгалтерского учета в кредитных организациях, расположенных на территории Российской Федерации, от 18 июня 1997 года № 61 со всеми изменениями и дополнениями.
8. Положение Банка России от 25 марта 1997 г. № 56 «О порядке ведения кассовых операций в кредитных организациях на территории Российской Федерации», (в ред. Указания Банка России от 30.12.97 № 121-У).
9. «Положение о порядке и условиях выдачи лицензий на производство и ввоз на территорию Российской Федерации бланков ценных бумаг» N 05-01-04 от 17 сентября 1992 г. (в редакции писем Минфина РФ от 19.10.92 N 97, от 22.04.93 N 50, от 27.01.94 N 05-01-04, от 08.04.94 N 05-01-04, от 16.05.94 N 05-01-04, от 13.09.94 N 125).
10. Решение Центральной экспертно-проверочной комиссии при Росархиве и Центральной экспертной комиссии Госналогслужбы Российской Федерации от 27 июня 1996 года «Об изменении сроков хранения документов бухгалтерского учета».
11. «Стандарт выдачи и погашения векселей» и «Стандарт передачи векселей», утвержденные Ассоциацией участников вексельного рынка (АУВЕР).
12. «Порядок ведения информационной системы «Вексель» № 212-р от 16.06.97г. со всеми изменениями и дополнениями.
13. «Положение о печатях и штампах учреждений Акционерного коммерческого Сберегательного банка Российской Федерации» № 135-р от 31.10.96г.
14. Положение «О проведении межфилиальных расчетов в Сбербанке России» от 10 апреля 1998 года № 355-р.
15. «Порядок осуществления расчетов между учреждениями Сбербанка России по расчетным чекам, простым векселям, сберегательным сертификатам и переводам вкладов населения» № 74-р от 22 декабря 1994 года.
16. «Методические указания по определению подлинности ценных бумаг Сберегательного банка Российской Федерации» № 01-4980 от 02.12.96г.
17. «Регламент приема документарных ценных бумаг в обеспечение по кредитным договорам в рублях, заключаемым учреждениями Сбербанка России с юридическими лицами» № 144-р от 14.01.97г. со всеми изменениями и дополнениями.
18. «Регламент по работе с просроченной задолженностью заемщиков (юридических лиц) Сбербанка России» № 278-р от 14 ноября 1997 года.
19. «Регламент предоставления кредитов с применением векселей юридическим лицам Сбербанком России и его филиалами», утвержденный Комитетом Сбербанка России по предоставлению кредитов и инвестиций.
20. «Перечень документов со сроками хранения, образующимися в деятельности Сбербанка России и учреждений его системы» (утвержден 04 мая 1995г.).
21. С введением в действие «Положения о простых векселях Сбербанка России» утрачивает силу «Положение о простых векселях Акционерного коммерческого Сберегательного банка Российской Федерации» № 222-р от 11.06.97г.
22. Действия «Правил особого режима хранения бланков векселей Сбербанка России и бланков фирменных гарантийных писем» № 111-р (утверждены решением Совета Директоров Сберегательного банка Российской Федерации от 29 ноября 1995 г. протокол № 95) утрачивают силу в части работы с бланками векселей Сбербанка России.
ПРИЛОЖЕНИЕ № 2
ОБРАЗЦЫ ЗАПОЛНЕНИЯ ИНДОССАМЕНТОВ НА ВЕКСЕЛЕ
ИНДОССАМЕНТ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА НА ФИЗИЧЕСКОЕ ЛИЦО
1. Для распоряжения векселедержателя по оплате векселя
Платите Фамилия, Имя, Отчество, паспорт серии ХХ, № хххххх, выдан « «
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/aleksandrovskiy-dvorec.html
|
Александровский дворец
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/7492ed1ffb6673146f3a0774aa0bf77b.docx
|
files/7492ed1ffb6673146f3a0774aa0bf77b.docx
|
школа – лицей № 554
И с т о р и я г о р о д а
реферат
александровский дворец
Работа ученицы
класса 9 г
Босовой С. С.
Санкт-Петербург
2001
Александровский дворец
На территории архитектурного ансамбля Царского Села, в северной части Александровского парка, среди живописных пейзажей стоит замечательный дворец с двухвековой историей. Это Александровский, или Новый, Царскосельский дворец. Он был заложен в 1792 году по распоряжению императрицы Екатерины II и приподнесен в дар к бракосочетанию её первого и любимого внука, великого князя Александра Павловича (будущего императора Александра I) с великой княжной Елизаветой Алексеевной (1779-1826). В мае 1796 года, в последний год правления императрицы Екатерины II, постройка дворца была закончена. 12 июня 1796 года великий князь Александр Павлович с супругой въехал в Новый дворец.
Проект Александровского дворца принадлежит знаменитому итальянскому архитектору Дж. Кваренги. Строил дворец также и архитектор П. Неелов. В последующей отделке и перестройке интерьеров Александровского дворца участвовали такие известные архитекторы, как Л. Руска, К. Макер, С. Черфолио, В. П. Стасов, А. Тон, Д. Ефимов, А. Штакеншнейдер, А. Видов, С. Данини, Р. Мельцер. Дворец в стиле классицизма представляет собой вытянутое в длину двухэтажное здание с двумя флигелями по обеим сторонам. В центре главного северного фасада — великолепная сквозная колоннада коринфского ордера, состоящая из двух рядов колонн. Со стороны регулярной части Александровского парка фасад здания решен в виде полуротонды, перекрытой сферическим куполом.
Интерьеры дворца, созданные по проекту Дж. Кваренги, также соответствовали классическим канонам. Столярные работы выполнял Шпонгольц, лепные работы велись под руководством Моклорда, росписи плафонов и стен — живописцем- декоратором Дж. А. де ла Джакомо.
Залы парадной анфилады, облицованные белым искусственным мрамором, располагались по садовому фасаду дворца. В центре анфилады располагался зал с полуротондой, разделенный на три части широкими арками. Средняя часть помещения получила название Полукруглого зала, с восточной стороны — Портретного зала, к которому примыкал Зал с горкой, с западной — Бильярдного (или Малиновой гостиной). Крыло с левой стороны дворца занимала Угловая гостиная, соединенная с библиотечными комнатами, крыло с правой стороны — дворцовая Церковь. В левом флигеле дворца располагались "Концертный зал", непосредственно примыкающий к Угловой гостиной, и ряд жилых комнат.
Император Николай I очень любил Александровский дворец. Здесь, в узком семейном кругу, он бывал часто и подолгу. 19 октября 1860 года в Александровском дворце скончалась супруга императора Николая I, императрица Александра Федоровна (1798-1860).
Для внука Николая I, великого князя Александра Александровича, будущего императора Александра III, Александровский дворец был великокняжеской резиденцией, его апартаменты располагались в правом крыле дворца.
После революции 1905 года, Александровский дворец становится постоянной резиденцией императора Николая II , родившегося в Царском Селе. Именно в этом дворце прошли 22 года царствования последнего российского императора. Утром 1 августа 1917 года отсюда царская семья была отправлена в ссылку, в Тобольск.
В начале XX века в Александровском дворце происходили все важные события, связанные с русской государственной деятельностью: приемы послов, иностранных деятелей, праздники, такие как 300-летие Дома Романовых и 200летие Царского Села. Местом официальных парадных приемов, придворных выходов, церковных и полковых праздников зачастую являлась и площадь перед дворцом.
23 июня 1918 года Александровский дворец был открыт для посетителей, как государственный музей. Экспозиция включала в себя исторические интерьеры на первом этаже центральной части и в левом флигеле дворца с коллекциями предметов и произведений искусства семьи Романовых, сформировавшимися на протяжении ста с лишним лет.
Позднее в правом крыле разместился дом отдыха сотрудников НКВД, в левом — детский дом им. Юных Коммунаров на месте закрытых комнат детей Николая II, на втором этаже левого крыла здания.
В 1941 году, в начале Второй мировой войны, из Александровского дворца- музея были эвакуированы люстры, ковры, мебель, мраморные и фарфоровые изделия, часть книг из библиотеки. В подвале музея располагалось руководство партийных органов.
После взятия г. Пушкина немецкими частями в залах Александровского дворца разместился немецкий штаб и гестапо, а в подвалах — тюрьма, площадь перед дворцом была превращена в кладбище для солдат СС.
По окончанию войны дворец был законсервирован, а в июне 1946 года отдан Академии наук СССР для хранения коллекций Института русской литературы (Пушкинского дома) и размещения экспозиции Всесоюзного музея А. С. Пушкина. В 1947-1951 годах во дворце начались реконструктивные и реставрационные работы, в ходе которых планировалось наряду с сохранившимися интерьерами Дж. Кваренги воссоздать интерьеры времён императора Николая I и Николая II. Однако во время этих работ, сохранившиеся элементы отделки в Кленовой и Палисандровой гостиных супруги императора Николая II, императрицы Александры Федоровны, Уборной императора Николая Александровича были уничтожены. В 1951 году постановлением правительства Александровский дворец передается Военно-морскому ведомству, а коллекции дворца-музея передаются на хранение в Екатерининский и Павловский дворцы-музеи — среди них вещи, созданные специально для интерьеров Александровского дворца.
В 1996 году на реставрацию Александровского дворца был получен грант Всемирного фонда памятников (World Monuments Fund).
В августе 1997 года, при активном содействии музея-заповедника "Царское Село" и военной организации, расположенной в здании дворца, после проведения косметического ремонта в левом флигеле, в личных апартаментах императора Николая II и императрицы Александры Федоровны открылась экспозиция "Воспоминания в Александровском дворце". В частично сохранившихся исторических и несохранившихся интерьерах (выставочных комнатах) сегодня представлены предметы убранства, личные вещи императора, его супруги, их дочерей — Ольги, Татьяны, Марии, Анастасии и сына — царевича Алексея.
Исторические интерьеры
Помещения первого этажа левого флигеля дворца первоначально предназначались для императорской свиты; в Х1Х веке они использовались как запасные комнаты для временного пребывания императорской семьи; здесь часто жил великий князь Константин Николаевич и его супруга Александра Иосифовна. В 1870 году здесь останавливался герцог Эдинбургский и великая княгиня Мария Александровна.
Перестройки 1896-1898 годов уничтожили свитскую половину: на ее месте появились личные апартаменты императора Николая II и императрицы Александры Федоровны. В левой анфиладе — Спальня, Сиреневый кабинет и Палисандровая гостиная императрицы, в правой — Столовая (Приемная Николая II), Рабочий кабинет, Уборная императора и другие служебные помещения. В 1903 году был уничтожен Концертный зал Дж. Кваренги, занимавший всю ширину левого корпуса. Архитектор С. Данини предлагал несколько вариантов приспособления корпуса под жилые и парадные покои для императорской семьи. В одном из проектов 1901 года он предусматривал сохранение Концертного зала, однако в ходе работ, выполненных фирмой Ф. Мельцера по проектам Р. Мельцера в 1903-1906 годах, Концертный зал был уничтожен, и на его месте в первом этаже левого флигеля Александровского дворца появились Кленовая гостиная Александры Федоровны и Парадный (Новый) кабинет императора Николая II, а во втором — комнаты детской половины; коридор, разделяющий личные апартаменты императора и императрицы, был продлен до Угловой гостиной.
В настоящее время из десяти личных интерьеров последних венценосных владельцев дворца только в трех помещениях частично сохранилась внутренняя отделка и фрагментарно воссоздано убранство.
Парадный кабинет императора Николая II
Парадный кабинет замыкал ряд личных комнат императора Николая II, расположенных по правую сторону коридора первого этажа левого флигеля Александровского дворца. Отделка и мебельное убранство этого помещения были созданы в 1903 - 1906 годах по проекту придворного архитектора Р. Мельцера на фабрике поставщика двора Ф. Мельцера.
От первоначального убранства интерьера сохранились панели красного дерева, камины, антресоль с колоннами и обшивка потолка с латунными накладками, а также портреты, фотографии, фарфоровые изделия и книги, входившие в оформление дворцового интерьера. Декор стен, расписанных трафаретным орнаментом, а также книжные шкафы, угловой диван, письменный стол, бра и люстры воссозданы по обмерам и иконографии в 1997 году.
В Новом кабинете Александровского дворца при Николае II проходили заседания Совета министров, представлялись депутации и комиссии. Здесь император играл в бильярд с великими князьями и офицерами свиты. Антресоль с колоннами полированного мрамора соединялась переходом над коридором с Кленовой гостиной императрицы; Александра Федоровна могла тайно присутствовать при совещаниях Николая II, находясь на антресоли.
Приемная императора Николая II
Приемная открывала ряд личных комнат императора Николая II, расположенных по правую сторону коридора первого этажа левого флигеля Александровского дворца. После перестройки, осуществленной Р. Мельцером в 1896-1898 годах, в этой комнате находилась Столовая императорской семьи, от убранства которой сохранились дубовые панели, камин и люстра. Располагаясь рядом с Рабочим (Старым) кабинетом Николая II, это помещение использовалось как приемная государя, где ожидали аудиенции приехавшие на доклад министры, сановники, иностранные послы.
Обстановку приемной составляли большой стол в центре помещения под люстрой (поставленной в 1899 году фирмой Ф. Мельцера и сохранившейся до наших дней), рабочий стол, диван, а также картины, фотографии, серебряные изделия и две подставки для ружей и знамен, запечатленные на фотографиях начала ХХ века.
Угловая гостинная императрицы Александры Федоровны
На половине императрицы Александры Федоровны сохранился лишь один интерьер — Угловая гостиная, входившая в состав Парадной анфилады Александровского дворца, созданной Дж. Кваренги в конце ХVIII веке. Стены белого искусственного мрамора первоначально были украшены пятью большими зеркалами, снятыми при переделках в середине Х1Х столетия. В 1900х годах убранство гостиной императрицы составляла мебель ХYIII века и предметы, изготовленные придворными фабрикантами Ф. Мельцером и Н. Свирским на рубеже Х1Х-ХХ веков, два концертных рояля и фисгармония, множество портретов, бюстов, миниатюр, а также гобелен "Мария-Антуанетта с детьми", принесенный в дар императорской чете французским президентом Э. Лубэ во время его визита в Россию в 1902 году. В этом помещении императрица Александра Федоровна принимала представлявшихся ей министров, иностранных послов и депутации; здесь устраивались концерты, в которых участвовали члены императорской семьи; несколько раз в этой гостиной собирались заседания императорского исторического общества. Внутренняя отделка Угловой гостиной сильно пострадала в годы Второй мировой войны. Интерьер был восстановлен в 1947-1951 годах.
В настоящее время в гостиной представлены ковер французской работы середины XIX века известной фирмы Савонери (Savonnerie), гобелен "Мария-Антуанетта с детьми", портрет императрицы Александры Федоровны кисти художника Каульбаха и полотно французского живописца Э. Детейля "Казаки атаманского полка", написанное по заказу Николая II, находившиеся здесь при последних владельцах, а также другие мемориальные предметы убранства залов Александровского дворца.
Выставочные комнаты
В помещениях левого флигеля Александровского дворца, пострадавших в годы Второй мировой войны и утративших внутреннюю отделку с августа 1997 года развернута выставка "Воспоминания в Александровском дворце", посвященная истории дворца и его уникальным коллекциям. Выставка начинается в помещении, расположенном на месте служебных комнат императрицы Александры Федоровны, непосредственно примыкавших к Спальне императрицы. Уборная, Ванная, Камер-юнгферская и деревянная лестница, соединявшая первый этаж с детской половиной второго этажа, появились в этой части дворца в результате перестройки 1896 - 1898 годов.
В одном из экспозиционных залов демонстрируются двухчасовая документальная хроника "Дом Романовых" (кинодокументы начала XX"века), предоставленная Центральным Государственным архивом кинофотодокументов СССР и международным центром кино и телевидения "Кентавр".
В 1895 году в Париже братья Лемьер провели первый кинематографический сеанс в мире. На следующий год в России, французский кинооператор К. Сеф запечатлел коронацию императора Николая II и его супруги Александры Федоровны. С тех пор императорская семья и двор стали главными героями придворных кинооператоров.
Рабочий кабинет императора Николая II
В VII выставочной комнате можно увидеть парадные платья и мундиры, принадлежавшие членам императорской семьи, парадные портреты Николая II и Александры Федоровны, изображающие императрицу в интерьере Александровского дворца, а также другие предметы, находившиеся в дворцовых залах, комнатах и кладовых. На месте этой выставочной комнаты, рядом с Приемной, убранство которой сохранилось, ранее располагался Рабочий (Старый) кабинет Николая II, оформленный по проекту Р. Мельцера в 1896-1898 годах. Стены кабинета, окрашенные в темно-красный цвет, в нижней части были облицованы панелями и оборудованы встроенными шкафами орехового дерева. В шкафах располагались книги по военным вопросам и истории дома Романовых. Убранство кабинета дополняли оттоманка, покрытая персидским ковром, и большой стол, уставленный семейными фотографиями и разнообразными предметами: здесь находились личная печать Николая II, кожаная пепельница, подаренная детьми, трубки, домино, блокнот и другие вещи.
Гардеробная, уборная и бассейная императора Николая II
Экспонаты выставки в бывшей Уборной императора Николая II посвящены наследнику цесаревичу Алексею и его сестрам. Здесь представлены крестильный комплект цесаревича, комплект обмундирования подпоручика 12 Восточно-Сибирского стрелкового полка, принадлежавший Алексею, а также шефские мундиры великих княжон Татьяны и Ольги. На месте VIIIй выставочной комнаты ранее находилась Уборная (Мавританская) императора Николая II — служебное помещение на половине императора в левом флигеле Александровского дворца.
Название "Мавританская" комната получила по ажурной перегородке, решенной в восточном вкусе. В этой комнате находился большой бассейн на 7000 ведер воды, турник для гимнастических упражнений, а также стойка с винтовками тульского оружейного завода; на стене были развешены пистолеты, охотничьи ножи и шашки. Здесь же хранилась ценная коллекция портсигаров, которую собирал император Николай II.
Рядом с Парадным (Новым) кабинетом Николая II находились служебные комнаты — Гардеробная и Камердинерская, над обоими помещениями находились антресоли. В конце ХIХ века в Гардеробной вдоль стен, окрашенных зеленовато-серой краской, располагались шкафы ясеневого дерева, один из которых сохранился и экспонируется на своем историческом месте. В шкафах размещались предметы гардероба императора Николая II: мундиры гвардейских и армейских полков, шинель, бурка, оленья доха, в которой император ездил на охоту, незначительная часть которых представлена в зале, особым экспонатом является форма полковника Лейб-гвардии Гусарского Его Величества полка. Император Николай II был зачислен в списки Лейб-гвардии Гусарского полка 6 мая 1868 года, а 2 ноября 1894 года стал шефом лейб-гусар и венчался в мундире именно этого полка.
В Камердинерской, сообщавшейся с антресолью и подвальным этажом, находился письменный стол дежурного камердинера и телефон, единственный на половине императора.
Служебные комнаты на половине императора Николая II — Гардеробная и Камердинерская — в настоящее время объединены в одно помещение. Анфиладу личных комнат императора замыкает Парадный (Новый) кабинет императора Николая II, воссозданный в первоначальном виде.
Кленовая гостинная императрицы Александры Федоровны
На месте V и VI комнат ранее находилась знаменитая Кленовая гостиная императрицы Александры Федоровны, отделанная фирмой Ф. Мельцера в 1903-1906 годах. Она входила в состав комнат левого флигеля Александровского дворца на половине императрицы и занимала объем, ныне состоящий из двух помещений. Стены гостиной декорировал рельеф в виде стволов роз с бутонами и листвой под потолком. Для сообщения с половиной Николая II в комнате была устроена антресоль из кленового дерева, украшенная резьбой. На антресоли находился уголок, где императрица занималась рукоделием и рисованием. В этой комнате после обеда царской семье подавался кофе и накрывался стол для вечернего чая, после которого император, закурив папироску, читал телеграммы, императрица работала, маленькие дети играли на ковре с игрушками, дети- подростки приходили с работой; здесь принимался Г. Распутин. В Кленовой гостиной семья прощалась с Николаем II, когда он уезжал в ставку. Тут же они прощались с ним, в том числе и как с царем, 17 февраля 1917 года, когда он сильно расстроенный, в последний раз уезжал в ставку, а императрица Александра Федоровна, огорченная последними переживаниями плакала.
К сожалению, убранство этого нарядного интерьера погибло в годы Второй мировой войны. Некоторое представление об историческом интерьере Кленовой гостиной сегодня можно получить благодаря воспроизведению на стене фотографии 1941 года методом широкомаcштабной струйной технологии на виниловой основе (4 x 6 м), и подлинным экспонатам из фондов ГМЗ "Царское Село" и других музеев. В интерьере V выставочной комнаты приковывает внимание шкура белого медведя, которая на протяжении тридцати лет украшала один из уютных уголков гостиной. Предметы мебели и декоративно- прикладного искусства начала XX века, выполненные в стиле модерн, дополняют убранство бывшей гостиной.
Императрица любила заниматься рукоделием, и среди экспонатов находятся деревянные пяльца и вышивка с изображением лика Иисуса Христа.
В настоящее время в помещении VIй выставочной комнаты экспонируется часть гардероба императора Николая II — мундиры европейских полков, шефом которых был русский, а также его личное оружие.
Палисандровая гостинная императрицы Александры Федоровны
На месте IV-й комнаты, рядом с бывшим Сиреневым кабинетом императрицы Александры Федоровны располагалась Палисандровая гостиная, созданная по проекту Р. Мельцера фирмой Ф. Мельцера в 1896-1898 годах. Стены комнаты были затянуты французским шелком желтоватого цвета без рисунка и в нижней части облицованы панелями из палисандра. Из этого материала был выполнен и декор камина. Убранство помещения дополнял рельефный фриз в виде гирлянд. На полках панелей и многочисленных столиках размещались фарфоровые вазочки, предметы из стекла и бронзы. В гостиной находились два телефонных аппарата, один из которых соединялся со ставкой.
Во дворце не существовало специального помещения для столовой — "государь не любил обедать в каком-то одном помещении, поэтому обеденный стол несли в ту комнату, в которой ему в тот вечер хотелось пообедать". По будням чаще всего обеденный стол для императорской семьи накрывался в Палисандровой гостиной императрицы.
Здесь 2 марта 1917 года генерал Корнилов объявил императрице Александре Федоровне об ее домашнем аресте. Она приняла его сообщение спокойно и сказала: "Я рада генерал, что именно Вы мне сообщили это. Я понимаю, как тяжело было Вам сообщить это мне. Ведь Вы сами знаете хорошо, что значит лишение свободы".
Некоторое представление об историческом интерьере Палисандровой гостиной сегодня можно получить благодаря воспроизведению на стене фотографии 1941 года методом широкомасштабной струйной технологии на виниловой основе (4 x 6 м). В выставочной комнате представлены мемориальные экспонаты и предметы декоративно-прикладного искусства конца XIX - начала XX века. Внимательный зритель может увидеть на фотографии два живописных полотна "Благовещение" художника Гранича и "Мадонна с младенцем" художника Тумана, украшавшие интерьер как до 1941 года, так и сегодня. Как и раньше здесь размещены фарфоровые вазочки, предметы из стекла и бронзы, фотографии, книги из библиотеки Александровского дворца. В витрине между окон экспонируется часть парадного пурпурового Царскосельского сервиза, изготовленного на Императорском фарфоровом заводе в Санкт-Петербурге в 1900е годы и состоявшего из 1690 предметов: тарелок пяти видов, чашек с блюдцами и салатников. Все предметы украшены монохромными пейзажными композициями.
Сиреневый кабинет императрицы Александры Федоровны
На месте третьей выставочной комнаты до революционных событий 1917 года находился Сиреневый кабинет, входивший в анфиладу личных комнат императрицы Александры Федоровны и получивший свое название благодаря шелковой материи любимого императрицей сиреневого цвета, натянутой на стены. Декор стен завершал фриз из стилизованных цветов ириса. Многочисленные предметы мебели, частично встроенные в панели, были окрашены эмалевой краской цвета слоновой кости. На полках углового дивана, шкафах и камине располагались предметы из фарфора, камня и стекла, в том числе вазы, изготовленные Э. Галле.
В кабинете находилось более тысячи томов книг на русском и иностранном языках, среди которых особое место занимала литература философского и религиозно-мистического содержания. В этой комнате императрица Александра Федоровна проводила больше времени, чем в других: работала, читала, сидя у окна в кресле или на кушетке, возле которой стоял стол с телефонным аппаратом. Тут же на столике складывались письма и телеграммы. В Сиреневый кабинет иногда подавался чай для императорской семьи, обычно в 5 часов вся чета собиралась за столом. Сегодня стол в кабинете сервирован фарфоровым сервизом конца XIX века, изготовленным в Петербурге на заводе братьев Корниловых. Иногда императрица Александра Федоровна оставалась здесь с Анной Вырубовой; сидя на ковре возле кушетки императрицы, А. Вырубова работала, читала или слушала чтение, рассказы и жалобы Александры Федоровны. Бывало к ним заходил с прогулки император Николай II.
Некоторое представление об историческом интерьере Сиреневого кабинета сегодня можно получить благодаря воспроизведению на стене фотографии 1941 года методом широкомаcштабной струйной технологии на виниловой основе (4 x 6 м). Мемориальных вещей здесь мало. Представление об убранстве можно получить благодаря экспонатам, хранившимся в фондах ГМЗ "Царское Село" и ГМЗ "Павловск", аналогичных с теми, которые находились в Александровском дворце до 1917 года. Среди исторических предметов мебели особого внимания заслуживают письменный стол, этажерка, кресло и подставка для цветов, изготовленные на фабрике Ф. Мельцера в 1890-е годы и находившиеся в кабинете до 1941 года, остальные предметы мебели подобраны по времени.
Уборная императрицы Александры Федоровны
Экспозиция первой комнаты рассказывает о начальном этапе в истории Александровского дворца и включает портрет императрицы Екатерины II, по указу которой архитектор Дж. Кваренги построил это здание. Портрет и свадебный костюм великого князя Александра Павловича (будущего императора Александра I), изображение его юной супруги Елизаветы Алексеевны и подлинные предметы из убранства интерьеров дворца конца ХVIII - начала ХIХ века.
Здесь можно познакомиться с экспонатами, рассказывающими об эпохе Николая I, для которого Александровский дворец стал настоящим родовым гнездом, где в узком кругу императорская семья проводила несколько месяцев в году. Здесь в 1842 году великолепным праздником императорская чета отметила 25-летнюю годовщину своего брака, напоминаем о котором навсегда останется полотно французского художника О. Верне "Царскосельская карусель", экспонирующееся в этой комнате, а также портрет немецкого живописца Ф. Крюгера, изображающий Николая I со свитой.
Спальня императрицы Александры Федоровны
На месте второй комнаты ранее располагалась Спальня императрицы Александры Федоровны, созданная в 1896 - 1898 годах рядом со служебными помещениями. Стены и мебель этой комнаты были обиты английским чинцем, в глубине комнаты располагался альков, сплошь завешанный иконами, образками и крестами — подношениями общин, войсковых частей и отдельных лиц. Их общее число достигало семисот. В Спальне по традиции находились две витрины для драгоценностей, среди которых особое место занимали пасхальные яйца, изготовленные фирмой К. Фаберже и поднесенные Николаем II супруге.
Некоторое представление об историческом интерьере Спальни сегодня можно получить благодаря воспроизведению на стене фотографии 1941 года методом широкомаcштабной струйной технологии на виниловой основе (4 x 6 м). Предметы мебельного убранства воссозданы по историческим обмерам и иконографии в 1997 году. Собрание икон конца XVIII - XX века получено в 1998 году в дар. Развеска икон вплотную друг к другу оформлена в древнерусских традициях, которые почитал император Hиколай II. Особого внимания заслуживает икона "Вера, Надежда, Любовь и мать их София", выставленная в витрине между окон. Икона была поднесена жительницей Вологодской губернии наследнику русского престола цесаревичу Алексею Николаевичу. До 1917 года икона находилась в Спальне цесаревича Алексея, в формировании характера, привычек и образовании которого большую роль играла религия.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-provedeniya-detskogo-hellouina-s-izucheniem-angliyskogo.html
|
Сценарий проведения детского Хэллоуина с изучением английского языка
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/652ca4a6ba57316686021daa444df146.doc
|
files/652ca4a6ba57316686021daa444df146.doc
| null |
https://doc4web.ru/arhitektura-/proektirovanie-i-raschet-vodopropusknih-trub.html
|
Проектирование и расчет водопропускных труб
|
https://doc4web.ru/uploads/files/229/a6e3539c62032600242fca0b01ed409e.docx
|
files/a6e3539c62032600242fca0b01ed409e.docx
|
Проектирование и расчет водопропускных труб Стрижачук А. В.
СОДЕРЖАНИЕ стр.
Введение. 2
1. Исходные данные и краткая характеристика района проектирования. 3
1.1. Исходные данные. 3
1.2. Климат. 3
1.3. Гидро-геологические условия. 3
1.4. Рельеф. 3
2. Гидравлические расчеты отверстий водопропускных труб. 5
2.1. Определение площади водосборов. 5
2.2. Определение максимального расхода от ливневого стока. 5
2.3. Определение максимального расхода от снегового стока. 6
2.4. Определение пропускной способности трубы при безнапорном режиме. 7
2.5. Расчет отверстий труб с учетом аккумуляции воды у сооружения. 8
2.6. Определение высоты насыпи земполотна над трубой и длины трубы. 10
3. Проектирование поверхностного водоотвода на участке трассы а/д. 12
4. Расчет элементов виража и его конструктивные схемы. 13
Литература. 14
Введение.
Малые водоотводные сооружения устраиваются в местах пересечения автомобильной дороги с ручьями, оврагами или балками, по которым стекает вода от дождей или таяния снега. Количество водопропускных сооружений зависит от климатических условий и рельефа, а стоимость их составляет 8-15% от общей стоимости автомобильной дороги с усовершенствованным покрытием. Поэтому правильный выбор типа и рациональное проектирование водопропускных сооружений имеют большое значение для снижения стоимости строительства автомобильной дороги.
Большую часть водопропускных сооружений, строящихся на автомобильных дорогах, составляют трубы. Водопропускные трубы — это искусственные сооружения, предназначенные для пропуска под насыпями дорог небольших постоянных или периодически действующих водотоков. Они не меняют условий движения автомобилей, поскольку их можно располагать при любых сочетаниях плана и профиля дороги. Они практически не чувствительны к возрастанию временной нагрузки и динамическим ударам, требуют меньшего расхода материала на постройку и меньших затрат на содержание и ремонт, допускают более высокие скорости течения воды в сооружении по сравнению с мостами, а поэтому при разных размерах пропускная способность их выше. Для увеличения водопропускной способности наряду с одноочковыми трубами применяются и многоочковые. Трубы не стесняют проезжую часть и обочины, а также не требуют изменения типа дорожного покрытия. Кроме того, трубы строятся полностью сборными из железобетонных и бетонных элементов небольшой массы, что позволяет пользоваться кранами малой грузоподъемности.
Труба состоит из средней части, входного и выходного оголовков. Средняя часть трубы обычно разделена на звенья, установленные на фундамент, объединяющий их в секции, или на грунтовую подушку. Между секциями устраивают сквозные деформационные швы для предотвращения трещин или других повреждений трубы от воздействия неравномерной осадки. Нижнюю часть отверстия или дно трубы оформляют в виде лотка, которому придают продольный уклон с учетом уклона лога на месте устройства трубы. Уклон трубы обеспечивают путем ступенчатого расположения ее секций.
Трубы под насыпями можно классифицировать по следующим признакам:
по характеру протекания воды;
по форме поперечного сечения трубы;
по конструкции входной части трубы;
по материалу труб.
По характеру протекания воды различают трубы напорные, безнапорные и полунапорные.
в напорных трубах вода заполняет все сечение трубы.
в трубах безнапорных поток на всем протяжении трубы имеет свободную поверхность.
в полунапорных трубах входное сечение трубы затоплено, а на остальном протяжении поток имеет свободную поверхность.
По форме поперечного сечения трубы бывают круглые, овальные, трапецеидальные, прямоугольные, треугольные.
По конструкции входной части различают трубы:
с портальным оголовком;
с раструбным оголовком;
с воротниковым оголовком; при воротниковом оголовке трубы срезаны в плоскости откоса насыпи, а потому их иногда называют трубами со скошенными оголовками;
с коридорным оголовком;
с обтекаемым оголовком.
По материалу трубы бывают железобетонные, металлические, деревянные, бетонные, каменные и др.
Исходные данные и краткая характеристика района проектирования.
Исходные данные.
Район проектирования — Воронежская область.
Интенсивность движения на двадцатилетнюю перспективу — по курсовому проекту №1.
Топографическая карта — по курсовому проекту №1.
Продольный профиль — по курсовому проекту №1.
Климат.
Воронежская область расположена в III-ей дорожно-климатической зоне — зоне со значительным увлажнением грунтов в отдельные периоды года. Для района проложения автомобильной дороги характерен климат с не очень холодной зимой и теплым летом, что видно из дорожно-климатического графика (рис 1.1).
Лето теплое: среднесуточная температура наиболее жаркого месяца (июля) составляет +20,4˚С; зимы не холодные со среднесуточной температурой наиболее холодного месяца (января) –9,2˚С. Отрицательные температуры воздуха бывают с ноября по март, а расчетная длительность периода отрицательных температур Т=179 сут.
Абсолютный максимум температуры воздуха в году достигает +35˚С, минимум -32˚С. Следовательно, амплитуда температуры составляет 67˚С. Годовая средняя суточная амплитуда температуры воздуха бывает в июне (13,2˚С), а максимальная в феврале (30,2˚С).
За год выпадает 696 мм осадков; количество осадков в жидком и смешанном виде 612 мм за год; суточный максимум 112 мм. Средняя за зиму высота снежного покрова составляет 25 см, а число дней со снежным покровом до 142 сут (период 04.12 — 29.03).
Для рассматриваемого района зимой преобладают ветры северного и западного направлений. Летом преобладают ветры южного и юго-восточного направлений (рис 1.2). Средняя скорость ветра за январь равна 3,22 м/с. Максимум из средних скоростей по румбам за январь — 6,8 м/с. Средняя скорость ветра за июль равна 3,55 м/с. Максимум из средних скоростей по румбам за июль — 4,4 м/с.
Гидро-геологические условия.
По характеру и степени увлажнения проектируемый район относится к 1-му типу местности: поверхностный сток обеспечен; грунтовые воды не влияют на увлажнение верхней толщи; почвы серые, лесные слабоподзолистые, в северной части зоны — темно-серые лесные и черноземы оподзоленные и выщелоченные. В районе дороги грунты представлены супесями.
Рельеф.
Вероятная полоса проложения дороги пересекает грядовые холмы рельефа высотой менее 80 м (с перепадом высот 40 м) и речку без поймы и заболачивания. Холмы без растительности и имеют устойчивые склоны. Это позволяет оценить рельеф как равнинный слабопересеченный, то есть трудных участков не имеет и потому для проектирования следует принимать основные расчетные скорости.
Гидравлические расчеты отверстий водопропускных труб.
Определение площади водосборов.
Для определения расчетного расхода необходимо в процессе технических изысканий выполнить необходимые топографо-геодезические работы и обследования. Основными исходными данными являются план бассейна с характеристикой его площади, длины главного лога, среднего уклона лога, склонов. Кроме того необходимо установить характер поверхности бассейна: растительность, почвенный покров.
Бассейном называется участок местности, с которого вода во время выпадения дождей и снеготаяния стекает к проектируемому водопропускному сооружению. Для определения площади бассейна необходимо установить границы его на карте или на местности. Границей бассейна с одной стороны всегда является сама дорога, а с другой стороны — водораздельная линия, которая отделяет данный бассейн от соседних.
Бассейн малых водопропускных сооружений на автомобильных дорогах снимают, как правило, по карте. При определении границ бассейна сначала устанавливают ближайшие к водопропускному сооружению точки перегиба местности на трассе (выпуклые переломы). Эти точки будут началом и концом водораздельной линии. Другие точки водораздельной линии определяют аналогично, при этом учитывают, что водораздел идет всегда перпендикулярно горизонталям и от него вода должна стекать в противоположные стороны.
При отсутствии необходимых карт или когда водосборы выражены неясно, а также при площади бассейна не менее 0,25 км2 надлежит производить съемку водосборов в натуре.
Если местность открытая пересеченная и линии водоразделов ясно выражены, применяют съемку засечками. В этом случае на характерных точках водораздельной линии устанавливают вехи таким образом, чтобы их можно было видеть с двух или нескольких точек трассы. В этих точках устанавливается инструмент, который ориентируют по направлению трассы дороги. Последовательно визируя на выставленные вехи, замеряют углы между направлением трассы, принимаемой за базис, и визирными лучами на веху. На каждую веху должны быть сделаны взгляды не менее чем с двух точек трассы. На плане, ориентируясь на направление трассы, проводят визирные линии. Если из-за рельефа и растительности на поверхности бассейна нельзя выполнить съемку указанным методом, применяют обход по водоразделам. При этом расстояние между вехами определяют лентой или шагомером, а углы поворота по румбам или азимутам, измеренными буссолью или гониометром.
Если водораздел плоский и неясно выражен на поверхности, бассейн снимают ходами по тальвегам до водораздела. Измерив длины ходов и определив их направления, составляют план бассейнов.
Площадь бассейна, очерченного по карте, определяется планиметром, палеткой или разбивкой бассейна на простейшие геометрические фигуры.
В данном курсовом проекте площадь водосбора определялась по выданной топографической карте (см. приложение) методом разбивки очерченного на ней бассейна на квадраты со сторонами 100 м с последующим их суммированием. Площадь водосборного бассейна, F = 1,64 км2.
Расчет максимальных расходов ведется по ливневому стоку и стоку талых вод. За расчетный принимается больший из них.
Определение максимального расхода от ливневого стока.
Для определения максимального расхода ливневого стока (Qл) необходимы следующие данные:
Ливневой район для заданной области, который определяется по рис. XV.2 [1]. Воронежской области соответствует 6 ливневый район;
Площадь водосборного бассейна, принимается по карте, F, км2, F = 1,64 км2;
Длина главного лога, определяется по карте, L, м, L = 1820 м;
Средний уклон лога, i, ‰, i = (57,92-51,16)/1820 = 4 ‰;
Уклон лога у сооружения, iсоор, ‰, iсоор = (52,10-51,16)/320 = 3 ‰;
Вероятность превышения паводка для трубы на дороге III категории — 2 %.
Расход ливневого стока, Qл, м3/с, определяется по следующей формуле:
где ачас — интенсивность ливня часовой продолжительности в зависимости от ливневого района и вероятности превышения максимальных расходов расчетных паводков, мм/мин. По табл. XV.2 [1] ачас = 0,89;
kt — коэффициент перехода от интенсивности ливня часовой продолжительности к интенсивности ливня расчетной продолжительности, зависящий от длины водосбора L и среднего уклона лога i, %. По табл. XV.3 [1] kt = 1,39;
F — площадь водосбора, км2, F = 1,64 км2;
α — коэффициент потерь стока, зависящий от вида и характера поверхности бассейна. По табл. I [2] стр. 23 α = 0,25;
φ — коэффициент редукции (уменьшения), учитывающий неполноту стока, тем большую, чем больше водосбор. Коэффициент редукции φ зависит от площади бассейна и вычисляется по формуле:
Тогда расход ливневого стока по формуле (1) равен:
Определение максимального расхода от снегового стока.
Максимальный расход талых вод для любых бассейнов (Qт), м3/с, определяется по формуле:
где k0 — коэффициент дружности половодья;
n — показатель степени зависящий, который как и k0 зависит от рельефа и климатических условий и определяются по табл. II [2] стр. 23. По указанной таблице k0 = 0,02, а n = 0,25;
F — площадь водосбора, км2;
δ1 — коэффициент, учитывающий снижение максимальных расходов в заболоченной местности. В данном случае бассейн не заболочен, поэтому δ1 принимаем равным 1;
δ2 — коэффициент, учитывающий снижение максимальных расходов в залесенных бассейнах. Определяется δ2 по формуле:
где Ал — залесенность водосбора, Ал =0,5, тогда по формуле (4) δ2 =0,7;
hр — расчетный слой суммарного стока той же вероятности превышения, что и искомый максимальный расход, мм. Определяется по формуле:
где h0 — средний многолетний слой стока, мм, определяемый по рис. XV.3 [1]. Для Воронежской области h0 = 40 мм;
kр — модульный коэффициент для расчетного расхода.
Величина коэффициента kр зависит от величины коэффициента асимметрии Cs, который в свою очередь зависит от коэффициента вариации Cv. Величина коэффициента Cv определяется по карте коэффициентов вариации слоя стока половодий. По рис. XV.4 [1] Cv = 0,5. Данную величину для бассейнов площадью менее 200 км2 умножают на коэффициент определяемый по табл. I [2] на стр. 7 и равный 1,25. Тогда Cv = 0,63.
Коэффициент асимметрии Cs для равнинных водосборов принимается равным:
Величина коэффициента kр определяется по кривым модульных коэффициентов слоев стока для соответствующей вероятности превышения по рис. XV.5 [1]. kр =2,6.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
kр
0
0,5
1,0
Cv
Сs=2Cv
P=2%
2,6
0,63
Рис 2.1. Кривые модульных коэффициентов слоев стока.
Тогда по формуле (5) hр = 104 мм, а по формуле (3):
H
hc
hкр
hт
hвых
Рис 2.2. Протекание воды в трубе при безнапорном режиме.Определение пропускной способности трубы при безнапорном режиме.
Безнапорный режим характеризуется незатопленным входным отверстием и работой трубы неполным сечением, что отвечает условию:
где H — подпор перед трубой, м;
hтр — высота трубы в свету, м.
Принимаем наиболее максимальный расход для определения диаметра трубы, т. е. ливневый расход равный 4,24 м3/с. Принимаем по выбранному расходу диаметр трубы (1,5 м) и скорость воды на выходе (3,9 м/с) по табл. IV [2] стр. 26.
Критическая скорость Vкр, м/с, определяется по формуле:
где Vс — скорость в сжатом сечении, м/с.
Критическая глубина hкр, м, определяется по формуле:
где g — ускорение свободного падения, м/с2.
Глубина воды в сжатом сечении hс, м:
Подпор воды перед трубой определяется по формуле, H, м:
где φ — коэффициент скорости, принимаемый для конического звена 0,97.
Произведем проверку выбранной трубы на высоту подпора трубы по формуле (7):
Произведем проверку пропускной способности выбранной трубы. Пропускная способность трубы Qc, м/с3, при безнапорном режиме определяется по формуле:
где ωс — площадь сжатого сечения в трубе, м2, который определяется из рис. I [2] стр. 13 из соотношения hc/d = 0,38. По этому графику видно, что ω/d2 = 0,29. Следовательно, ωс = 0,65 и по формуле (12):
0
0,1
0,2
0,3
0,4
0,5
0,6
0,7
ω/d2
0,2
0,4
0,6
0,8
hc/d
ω
Рис 2.3. График для расчета круглых сечений.
0,38
0,29
Выбираем одноочковую трубу диаметром 1,5 м.
Расчет отверстий труб с учетом аккумуляции воды у сооружения.
Аккумуляция учитывается во всех случаях расчета по преобладающему ливневому стоку. В результате аккумуляции воды перед трубой образуется пруд. Время прохождения воды через трубу увеличивается по сравнению с продолжительностью паводка, вследствие чего происходит снижение расчетного сбросного расхода в сооружении Qс по сравнению с максимальным паводочным расходом Qр, что приводит к значительному уменьшению отверстия трубы. Расчет производится по ливневому стоку с соблюдением условия Qc ≥ Qт, где Qт по формуле (3) равно 1,9 м3/с, а Qc по формуле (1) равно 4,24 м3/с. Условие выполняется.
Порядок определения расчетного сбросного расхода в сооружении с учетом аккумуляции следующий:
Вычисляется объем стока W, м3, по формуле:
где ачас — интенсивность ливня часовой продолжительности в зависимости от ливневого района и вероятности превышения максимальных расходов расчетных паводков, мм/мин. По табл. XV.2 [1] ачас = 0,89;
φ — коэффициент редукции, определяемый по формуле (2). φ = 0,5;
kt — коэффициент перехода от интенсивности ливня часовой продолжительности к интенсивности ливня расчетной продолжительности. По табл. XV.3 [1] kt = 1,39.
Определяется крутизна склонов m1 и m2.
H
В
i = 4‰
L
1:85
1:150
Рис 2.4. Аккумуляция воды перед сооружением.
Для ряда значений H (с интервалом 0,5 м) в форме таблицы вычисляются объемы пруда аккумуляции Wпр, м3, по формуле:
где H — максимальная глубина в пониженной точке живого сечения при расчетном уровне подпертых вод, м;
m1, m2, iл — крутизна склонов лога и его уклон.
А также расчетный расход Qс по формуле:
где Qл — максимальный расход дождевых вод, м3/с, определяемый по формуле (1);
Wпр — объем пруда аккумуляции перед сооружением, м3, вычисляется по формуле (14);
W — объем ливневого стока, м3, вычисленный по формуле (13);
Kr — коэффициент, учитывающий форму расчетного гидрографа паводка. Для немуссонных районов равен 0,7.
Точка 1.
Точка 2.
Точка 3.
Таблица 2.1. Определение расчетных сбросных расходов при различных величинах H.
Номер точки
H, м
H3, м3
Wпр, м3
Wпр/Kr∙W
Qс, м3/с
1
0
0
0
0
4,24
2
0,5
0,125
1224
0,05
4,03
3
1
1
9792
0,38
2,6
По данным гидравлических характеристик типовых труб (табл. IV [2] стр. 26) строят график пропускной способности Qтр = f∙(H) трубы данного отверстия и режима протекания и график Qс = f∙(H) по данным таблицы 2.1. Искомый расчетный сбросной расход с учетом аккумуляции Qс и величина подпора H соответствуют точке пересечения двух графиков Qс и Qтр.
0
1
2
3
4
5
10
H3
Qc
d = 1,5 м
d = 2 м
Qc = f∙(H)
1,7
Рис 2.5. Графо-аналитический способ расчета труб с учетом аккумуляции.
Для труб диаметра 1,5 и 2 м величина подпора ниже допустимого, т. е. трубы работают в безнапорном режиме. Оставляем трубу диаметра 1,5 м.
Определение высоты насыпи земполотна над трубой и длины трубы.
Минимальная высота насыпи по верховой бровке принимается исходя из формулы, Hнас (мин), м:
где hтр — высота трубы в свету, м, hтр = 1,5 м;
δ — толщина стенки трубы, м, δ = 0,14 м;
Δ — минимальная толщина засыпки над звеньями трубы, принимаемая для всех типов труб на автомобильных и городских дорогах равной 0,5 м (считая от верха трубы до низа дорожной одежды) [3];
hд.о. — толщина дорожной одежды, м, hд.о. = 0,8 м.
Длина трубы при постоянной крутизне откосов насыпи, L, м:
где Bзп — ширина земляного полотна, м, для III категории Bзп = 12 м;
Hзп — высота земляного полотна, м, по продольному профилю Hзп = 3,25 м;
m — заложение откоса, m = 1,5;
sin α — угол пересечения оси дороги с осью трубы, sin 900 = 1.
Проектирование поверхностного водоотвода на участке трассы а/д.
Проектируемое земляное полотно возводят в сухих местах с обеспеченным быстрым стоком поверхностных вод, а грунтовые воды расположены глубоко, поэтому принимаем боковые канавы треугольного сечения глубиной не менее 0,3 метров от поверхности земли. Крутизна откосов таких канав 1:4 и менее, что обеспечивает автомобилям возможность безопасного съезда с насыпи. С ПК 23+00 по ПК 28+00 кюветы можно не устраивать, так как насыпь достаточно высокая. С ПК 28+00 по ПК 33+10 устраиваются кюветы параллельно бровке земляного полотна, то есть с уклоном 15‰.
Назначим глубину воды в кювете 0,9 м. Определим площадь сечения потока ω, м, по формуле:
где m1, m2 — заложения откосов;
h — глубина воды в кювете, м.
Найдем смоченный периметр кювета χ, м, по формуле:
Тогда гидравлический радиус R, м:
Рассчитаем среднюю скорость потока v, м/с, при глубине 0,9 м по формуле:
где n — коэффициент шероховатости (принимаем для укрепленного грунта равным 0,03 по табл. VII. 1 [1]);
i — продольный уклон (i =0,015).
По табл. XIV. 18 и XIV. 19 [4] полученная скорость подходит для укрепления кювета грунтом толщиной 10 см.
Определим расход воды Q, м3/с, на ПК 28+00 по формуле:
Найдем расчетный расход воды для кювета Qк, м3/с на ПК 28+00 по формуле полного стока с учетом того, что площадь водосбора для данного участка равна 0,1 км2 (по карте):
Принимаем кювет треугольной формы с уклоном 15‰, длиной 510 м, глубиной 0,9 м. Назначаем укрепление кювета — укрепленный грунт толщиной 10 см.
Расчет элементов виража и его конструктивные схемы.
При прохождении кривой особенно неблагоприятные условия создаются для автомобиля, двигающегося по внешней полосе проезжей части, которая при двухскатном профиле имеет поперечный уклон от центра кривой. Если увеличение радиуса кривой, необходимое для обеспечения устойчивости автомобиля против заноса, по местным условиям невозможно, то устраивают односкатный поперечный профиль — вираж с уклоном проезжей части и обочин к центру кривой. Учитывая возможность гололеда, уклоны виражей обычно назначают до 60‰.
Устройство виражей предусмотрено на всех кривых в плане для дорог I категории при радиусах менее 3000 метров и на дорогах остальных категорий при радиусах менее 2000 метрах 4.14. [5]. Для нашего радиуса, равного 1000 м, поперечный уклон виража в соответствии с табл. 8 [5] стр. 9 принимается 30‰.
Переход от двухскатного к односкатному профилю виража (отгон виража) осуществляется на протяжении переходной кривой, а при ее отсутствии — на прилегающем прямом участке путем постепенного вращения сначала внешней половины проезжей части вокруг оси дороги (до получения односкатного профиля с уклоном, равным уклону двухскатного профиля), а затем вращением всей проезжей части вокруг ее внутренней кромки до необходимой величины поперечного уклона виража.
Поперечный уклон обочин на вираже принимают одинаковым с уклоном проезжей части. Переход обочин от уклона при двухскатном профиле к уклону проезжей части производят на протяжении 10 метров до начала отгона виража.
Наименьшая длина отгона виража определяется из условия, чтобы дополнительный продольный уклон наружной кромки проезжей части не превышал для дорог I-II категории 5‰, III-V категории в равнинной и пересеченной местности 10‰, в горной местности 20‰. Минимальная длина отгона Lотг, м, может быть определена по зависимости:
где b — ширина проезжей части, м, для дороги III категории b = 7 м;
iдоп — допустимый дополнительный продольный уклон, ‰, для дороги III категории iдоп = 10‰;
iв — уклон виража, ‰, iв = 30‰.
По табл. 11 [5] стр. 11 минимальный радиус переходной кривой, на котором производится отгон виража равен 100 м (R = 1000 м). Примем радиус переходной кривой равным 200 м.
По заданию дана дорога третьей категории для которой ширина проезжей части равна 7 м, ширина обочины — 2,5 м, поперечный уклон — 20‰, уклон обочин — 30‰.
Тогда точки 1 и 5 (см. чертежи) имеют отметку за 10 метров до отгона виража равную 49,50 м. Точки 2 и 3 имеют отметку — 49,50+0,03∙2,5 = 49,56 м. Отметка оси дороги — 49,56+0,02∙3,5 = 49,63 м.
На начале отгона виража точка 5 будет иметь отметку равную 49,56 м.
На конце отгона виража точка 4 будет иметь отметку — 49,63+0,03∙3,5 = 49,74 м, а точка 5 — 49,63+0,03∙6 = 49,81 м.
Литература:
М. Н. Кудрявцев, В. Е. Каганович. Изыскание и проектирование автомобильных дорог. М.: Транспорт. 1980 г.-296 с.
Методические указания по проектированию и расчету водопропускных труб. г. Ростов-на-Дону. 1992 г. –27 с.
СНиП 2.05.03-84. Мосты и трубы. М.: Госстрой СССР. 1986 г.-200 с.
Проектирование автомобильных дорог: Справочник инженера-дорожника / Под ред. Г. А. Федотова. –М.: Транспорт, 1989. –437 с.
СНиП 2.05.05-85. Автомобильные дороги. М.: Госстрой СССР. 1986 г.-53 с.
Министерство Общего и Профессионального Образования Российской Федерации
Ростовский государственный строительный университет
Курсовой проект по дисциплине
Проектирование автомобильных дорог
Проектирование и расчет водопропускных труб
Расчетно-пояснительная записка
111774 РПЗ
Выполнил студент группы Д-327
Стрижачук А. В.
Руководитель:
Сидоренко Н. Н.
Ростов-на-Дону
1999 г.
14
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-dlya-klassa-na-temu-inter-sports.html
|
Урок по английскому для 4 класса на тему "Winter sports"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/22/e6db048ded89020c7ac751af01631d7c.doc
|
files/e6db048ded89020c7ac751af01631d7c.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/ustoychivie-sochetaniya.html
|
Урок английского языка "Устойчивые сочетания"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/20/0947ad7656a5cfe1d545c2fa7bb13e00.doc
|
files/0947ad7656a5cfe1d545c2fa7bb13e00.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-teme-a-talking-parcel.html
|
Урок по теме: "“A Talking Parcel”"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/395f372cebe1a15a6a01d47af087f02f.doc
|
files/395f372cebe1a15a6a01d47af087f02f.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/batkivstvo-i-materinstvo.html
|
Батьківство і материнство
|
https://doc4web.ru/uploads/files/238/f6c9d9881a963c5031a6b3f852ab5f85.docx
|
files/f6c9d9881a963c5031a6b3f852ab5f85.docx
|
Урок з педагогіки на тему:
Батьківство і материнство. (Урок)
Мета уроку. Розказати учням про покликання бути батьком і матір’ю
з християнських позицій. І що сім’я, родина є Божою установою.
І що тільки ті сім’ї, які звертаються до Найдорощого Спасителя і до
Матері Божої Неустаючої Помочі мають мир, спокій родинний і гарних вихованих дітей, які є справжніми християнами і патріотами.
Виховувати в учнів глибокі почуття любові до батьків, свого роду й Батьківщини.
Тип уроку. Лекційний. Засвоєння нових знань
Обладнання. Біблія, образ “Святої Родини”, молитовник християнської родини,
касета з піснею Н.Яремчука “Батько і мати два сонця гарячих”.
Епіграф. ”Діти, - слухайте своїх батьків у Господі, бо це справедливе
”Шануй свого батька та матір” – це перша заповідь з обітницею, -
“щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній !”(Ефес. 6,1-3).
План засвоєння нових знань.
Батьківство і материнство як християнське покликання.
Важливість батьківства і материнства і велика відповідальність перед Господом Богом.
Найбільша відповідальність батьків за виховання дітей.
Звучить пісня у виконанні Н. Яремчука “Батько і мати – два світлих крила”.
На минулих уроках ми говорили про християнське подружжя, яке є установою Божою і має завдання давати нащадків для Царства Божого, для Церкви й народу. І там, де Христос є основа, фундамент родини, там і Він пануєв тій родині. Хворе людство тому, бо багато з його членів родин, ті поодинокі цегли великої будови світу, нездорові, розсипаються, бо життя їхнє будоване не на скелі, але на піску. Відновите суспільство, народ, коли запросите на своє весілля Ісуса Христа, як це зробила молода пара в Кані.
Пропоную учням в Новому Завіті Євангелії від Св. Івана 2, 1-11 знайти “Весілля в Кані Галілейській” і зачитати одному з учнів.
І як таких українських родин як в Кані буде багато, будуть всі, то тоді ті родини відновлять весь наш народ. Потрібно просити Ісуса царювати в наших родинах, в наших подружжях і в тих хто має заключити шлюб і подружжя.
І сьогодні родина, в якій проявляється любов, вірність до Христа, почувається дуже щасливою. У кожній родині є сонячні гарні дні, але є й похмурі, захмарені. Протей й тоді така родина є щасливою, коли в такі похмурі дні вміє молитися. “Боже, згадай за нас, що ми любимо Тебе, пригадай, що Ти при нашім шлюбі обіцяв нам дати силу до видержання”.
І щоб ми могли заспівати ту прекрасну пісню: “ Царюй між нами, Князю мира, по наших селах і містах, пануй в державах і родинах і будь у серцях і умах…”
Так, Христос є Цар царів і Він один може відновити наші родини, а з родинами і весь світ. Бо хто є родина? То є найдорожчий скарб людства. Як для віруючих людей Пресвята родина в небі є найкращою, так на землі батько, мати і діти - це найкраще для всіх. Родина – це серце людства і фундамент будови. Які родини, такі села, міста, парафії, держави, така Церква, такий світ. З поодиноких родин постають цілі громади, держави. Багатство, чесноти, щастя родини – це багатство, чесноти і щастя народу. Упадок родини – це упадок всього. Нічого дивного, що в сторону родин звернені очі цілого світу. На родину полягає Бог і небо, бо святі наповняють небо святими. На родину надіється й Церква, бо в християнських родинах діти одержать гарне релігійне виховання. За родиною спостерігає і батьківщина і народ, бо з справжньої релігійної родини вийдуть щирі, неудавані патріоти – громадяни.
Зараз наш народ переживає моральний, духовний упадок. Як ви думаєте, що може його урятувати?
Маніфестації, віча, резолюції, поліпшення заробітків? Це є потрібно, але це не врятує. Може врятувати лише відродження, скріплення і будування життя родинного на підвалинах Христових. Потребуємо батьків і матерів, але таких, яких бажає християнство. Мужчин є багато, але батьків мало, майже немає. Жінок є багато, але нема багато матерів.
Запитання для учнів. Якими мають бути християнські батько і мати?
Учні розказують про свої родини, батьків.
Епіграфом нашого уроку ми взяли слова із Святого Письма: ”Діти, слухайте у всьому батьків, бо це подобається Богові”, але тут же в цьому посланні св. Апостола Павла до Єфесян нагадує батькам: “Батьки, не дражніть дітей своїх, а виховуйте їх в на поминанні й остереженні Божому!” не лише діти, але й батьки мають добре зрозуміти четверту заповідь Божу. Виховання дитини – то є і хрест, і загадка. Гідність батьків за поняттям християнства рівна гідності священика. Бог для батьків встановив святу Тайну Подружжя. Немає святої Тайни для професорів, адвокатів та лікарів, але є для священників і батьків. Ці дві тайни є дуже важливі в житті людей.
Що значить бути батьком?
Світ не знав ще царів, королів, але уже знав батьків. Це ми бачимо із заповідей Божих. Тут маємо лише три імені. Ім’я Бога, батька і матері. Кожного батька, каже Бог, маємо слухати. За це Бог дає своє благословення: ”Поважай батька твого й матір, щоб добре тобі було, і щоб був ти довголітен на землі.”(Ефес. 6,23). З цього бачимо, що непослух, не пошанування, потягає за собою також прокляття і кару Божу.
Коли мужчина стає батьком, то Бог кладе на його голову корону батьківської гідності. Бог отець – перша особа в Родині небесній, батько особа в родині земській.
Святе Письмо каже, що батько є головою родини. Не чоловік жінці, але жінка чоловікові присягає, що буде слухняною. Голова і серце – це дві найважливіші частини людського організму. І, власне, в родині голова є чоловік, а серце – мати. Батько, чоловік, як голова родини має своїм розумом керувати цілою родиною, а мати любов’ю серця має зігрівати ціле родинне гніздо. Якщо зла голова у чоловіка, то зле й його життя. Так само в родині. Де голова хвора, то нема ладу в родині. Але поговоримо про те, яким має бути батько і конкретно які в нас батьки.
Батько голова дому, але не як тиран, деспот, ні – він має керувати своєю сім’єю. Він має вирішальний голос у всіх справах, матеріальних та фінансових. Він є “президент” своєї малої “держави”, він є “головнокомандувач” своєї “малої армії”. Дбайливий добрий батько запопадливо дбає про виховання своїх дітей. Він проводить дітям молитви, разом з ними йде до святого Причастя, він дає добрий приклад християнського життя, заохочує їх до наук. Він часто хвалить дитину, коли вона заслуговує на це, але і рішучий, коли вона провинилася.
Розсудливий і дбайливий батько не забуває також про відпочинок дітей. Разом з ними займається спортом, іграми, відпочинком на природі. Добрий батько слідкує за кожним рухом дітей і кожну вільну хвилину присвячує для них, через що здобуває в дітей велику пошану й довіру. Розумний та люблячий батько слідкує яке товариство в його дитини, що дитина читає, які фільми і передачі дивиться, чим інтересується. Релігійний батько знає, що не тільки дочасне, але й вічне щастя його дітей залежить більшою мірою від нього.
Хочу привести приклад такого батька. В одній школі вчилися четверо дітей із однієї сім’ї. Діти були дуже виховані, чемні і роботящі. На загально шкільних батьківських зборах директор школи запитав батька цих дітей: “Прошу, скажіть, буть ласк, як ви так гарно виховали своїх дітей?”. “Дуже просто. Я ніколи не сказав своїм дітям. Ідіть, діти, зробіть те або інше. Я говорив до них: діти, завтра підемо робити це, в неділю підемо до церкви, ходімо обідати, ідімо вже спати, діти, за тиждень зачинається Великодня св. сповідь, підемо висповідатися, завтра перша п’ятниця до св. сповіді, а потім підемо у поле працювати, а сьогодні займемося прибиранням подвір’я. І так в моєму домі ніколи ніхто не опустив ані Служби Божої, ані молитви і все я був із моїми дітьми. Куди ішли вони, там був і я і навпаки, куди я йшов, брав їх з собою.” Нічого дивного, що такі діти є добрими, бо для них їх батько був найкращим учителем, прикладом, книжкою, з якої ті діти вчилися. Бо батько, що каже синові йти до церкви, але сам ніколи не ходить може часом почути ось: “Іди сину до Церкви.” “Не іду..” “То ти мене не слухаєш, а четверта заповідь Божа, що каже?” “Тату, а прошу мені сказати, що наказує третя заповідь Божа? Ви також маєте обов’язок слухати Бога, так як я Вас..” це недобрий батько.
Св. апостол Павло сказав: ”І ви, батьки, не роздражнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і на поминанні Господньому та одягніться у всю зброю Божу, щоб ви могли встояти проти хитрощів диявола”(Ефесян 6,4)
А тепер поговоримо про матір.
Як Мати Божа прикрашає небо, як Церква заохочує до неба, так мати земська виховує для неба. Так, земна мати – це найдорожчий скарб на нашій грішній землі. На добрих і святих українських матерів небо і Церква, Батьківщина і родина дивляться також, як на найкращий скарб. Чому? Бо святі добрі матері приготують для неба святих добрих громадян. З якою гордістю дивимося на св. Августина. Дивує його жертовність, працьовитість та його святість. Чия то заслуга? Послухайте! Августин, єретик, ледащо, без найменшої моралі, був причиною, що його добра мати плакала 16 літ, молилася 16 літ, щоб її син навернувся на добру дорогу. Вкінці Бог змилувався над доброю святою матір’ю, бо її син стає приятелем Бога. Мати з радості плаче й дякує Богу, за ласку навернення її сина, але й син оплакує своє грішне життя і часто кличе: “Ти Господи, мене карай, січи, пали, лише збережи мене для щасливої вічності”.
Сьогодні Августин на високому становищі в небі, але не був би він там, коли б його мати не була його випросила для неба. Кажуть св. Отці, що св. Моніка два рази народила Августина: раз для цього життя, а другий - для вічного, два рази ставала матір’ю.
Св. Людвік король французький, все говорив, що свою святість і все, що лише добре мав чи робив, то все завдячував своїй матері.
Наш народ гордиться такими велетнями духу, як св. Володимир, Шевченко, Шашкевич, митрополитом Шептицьким та іншими, але не забуваймо, що святі матері виховують дітей по-святому. Тому велика честь і пошана належить нашим матерям. Українські діти всі повинні бути в небі і так буде, як наше суспільство виховає собі святих, добрих матерів і батьків. Коли йдеться про християнські ідеали, то матері є найкращими провідниками, коли зважити, що світ зараз страдає від численних хворіб, то тільки матері в силі його відродити, бо матері мають найбільшу відвагу в найтяжчих терпіннях. Брак віри, брак любові, брак серця для нещасних, нужди ближніх, упадок моральний та озвіріння багатьох людей є власне тими найтяжчими ранами людства, а матері є тими найкращими лікарями, що навчилися тієї любові в Найсвятішої Матері Божої під хрестом Спасителя, коли то вона помагала терпіти своєму Найдорощому Синові, власне, за ті гріхи.
Кожна мати – це правдива мучениця на землі. Цей привілей мучеництва Господь Бог проголошує вже на перших сторінках СВ. Письма: “У болях родити будеш!”Її очі все купаються в сльозах, а серце часто набігає кров’ю. Вона весь час в терпіннях, чеканню. Без молитви, без Божої помочі вона не утримається на своїх силах і не дасть дітям виховання, бо її все тисне хрест. Чи ті руки матері. На яких спочиває тягар виховання дітей, можуть не підноситися до Бога, щоб її допомагав? Скільки потрібно світла для розуму, щоб виховати ту малу громадку для Бога, Церкви, Народу? А звідки світло приходить? Отже, знову потрібна молитва. А ми ж знаємо, що без Бога не до порога! О, так! Якщо згинаються коліна чиїсь до молитви, то мамині напевно і рано найскоріше і ввечері найпізніше мама клянчить перед Богом. О, Господи, хто годен збагнути зміст розмови мами з Богом і Матір’ю Божою? Що то вона не просить Бога для своїх дітей?
Так як ангели дбають про душі йому повірені, так і мати є таким ангелом. Одним найважнішим та найтяжчим обов’язком матері є виховання дітей. Що до душі, то мати повинна пам’ятати, що дитина не є її цілковитою власністю. Але також Божою. Вона називає ще когось” Отцем і Матір’ю”. Мати дала своїй дитині при Божій помочі тіло. Але Бог дав їй душу, яка призначена не для землі, але для неба. Дитина вже від тепер має починати пізнавати Бога, любити Бога і виконувати Його волю, бо як не навчиться Петрусь, то Петро вже ні! Це є основа при вихованні дітей. Так мати повинна виховувати своїх дітей, щоб вони могли колись оглядати Бога разом з нею.
Бог приймає ту молитву, яка пливе із глибини серця. Молімося всі один за одного, бо така воля Божа. Це є перший важливий чинник через який батьки можуть виховати своїх дітей добре, по-Божому навчаючи їх рівночасно любити і все, що рідне, добре і розумне. Бо молитися можемо на різні теми: за кусок хліба, за здоров’я рідних, за державу, за народ свій та за Церкву.
Другий важливий чинник у вихованні – це є послуг. “Ви, діти, слухняні своїм батькам, бо так годиться ” (Ефес. 6,1). Таке є нагадування св. Павла. І зараз таки говорить до батьків: “А батьки, - не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!”.
Значить, привчати дітей до послуху, до скромності, та у відмовленні собі багатьох речей. Святе Письмо говорить: ”Не пести дитини. Бо вона принесе тобі журу – клопіт. Не позволяй їй на все так довго, як довго вона є малою, а його норови, хиби не зноси.”(Іс. Сир. 30,11). Коли дитина зачинає бути впертою і не слухає родичів, їх розумних нагадувань і повчань, то мудра приповідка говорить: “Кораблі і діти провадиться з-заду”. А інша приповідка каже: “Люби дитину як душу, а тряси як грушу.” Краще щоб дитина плакала від батьків, ніж щоб вони плакали від неї у старості. Святе Письмо не є таким сентиментальним до дітей, як батьки та деякі поблажливі педагоги, які не позволяють покарати слушно дитину. “Глупота глибоко вкорінюється в серце хлопця” (Прип. 22,15), тому воно дає дуже добру раду: “Хто свого сина любить, уживає частіше прута, різки” (Іс. Сир. 30,1). “Карай свого сина, як довго надія триває “(Прип. 19,18). “Не будь скупою, не щади карати сина, бо караючи його патиком, рятуєш його від темряви “(Прип. 23,13). Послух – це найтрудніша чеснота, бо всі люди вже з народження мають неохоту і спротив до послуху. Послух – це жертва власної волі. Св. Боневентура каже, що послух –це від мучеництва, а навіть вершина мучеництва. До послуху ми є всі зобов’язані. Сам Христос дає нам найкращий приклад послуху (Лука 2,51), бо був підданий Марії і Йосифові. Через те. Що Ісус був підданим Йосифові, отже вищий нижчому, хотів Христос нам показати, що підвладний може бути ліпшим від настоятеля. “Христос був послушний Отцю Небесному аж до смерти хресної, Отче не моя , а Твоя воля нехай станеться.” Отже, слухняними мають бути діти своїм батькам. Через послух виконуємо волю Божу і доходимо до найвищої духовної досконалості. “Коли діти слухають батьків, підлеглі керівників, то слухаємо тоді швидше Бога, як людей”( Ефес 6,7). Послух є найкращим сторожем перед всіма поступками, а найперше проти гордості.
Св. Августин називає послух найбільшою чеснотою, матір’ю і початком всіх чеснот. Він є ключем, що відкриває небо, а замикає пекло, бо “ хто ж отворив нам пекло, як непослух”, - каже св. Бернардин. Полюбімо послух, бо через непослух перші люди втратили любов Божу та всю красу, велич і добро раю.
Послух – це фундамент на якому ми повинні будувати життя родинне, життя суспільне і до послуху батьки повинні привчати дітей змалку, як каже наша приповідка “Нагинай лозу поки молода”.
Третьою чеснотою, не менш важною від послуху, є пошанування авторитету. Пошана і послух зв’язані з собою дуже міцно. І все це маємо виконувати для батьків, бо ж вони є заступниками Бога. Цим життям ми зобов’язані любити і шанувати батьків. А батьки повинні бути добрими і справедливими. Сім’я, родина – це початок школи для дитини, а батько і мати в ній перші вчителі. Родина - це той гарний город і сад, а тим першим садівником є батько. І від садівника, і лише від нього залежить, чи ті дерева ростуть криво чи рівно, чи добре доглянуті – то тоді можна сподіватися і гарних плодів.
Четвертою складовою частиною правильного виховання дітей є правдомовність, любов до правди. Яка велика радість, задоволення для родичів, коли вони в усьому вірять своїм дітям! Щирість, правдомовність, є підставою для правильного виховання. Без правдомовності немає бесіди про якусь там вірність, чесність, певність, сталість характеру. Потрібно звернути увагу на дві хиби виховні:
надмірна, неоправдвна строгість батьків,
коли батьки самі послуговуються не правдомовністю.
Дітей треба наказувати за їх проступки, впертість, неслухняність, за злу волю, але не можна карати за нездібність, нерозсудливість, забудькуватість. А вже ніколи не можна карати дитину за її любов до правди, бо й таке інколи трапляється. Коли батьки самі люблять говорити неправду і оббріхувати інших, то нехай пам’ятають, що яке зерно посіють, то таке й збирати будуть. Батьки мають бути найкращими друзями своїх дітей. В часі внутрішньої боротьби. В часі спокуси, діти стають безрадні, бо не мають з ким порадитися. І щаслива підростаюча дитина, якій ці нові життєві тайни вияснить мама або тато, - побожно, розумно, а не вулиця, чи якийсь небажаний зіпсутий учитель, чи кіно, чи неморальна книжка. Діти мають право одержати повчання від родини, і батьки зобов’язані пояснити дітям про речі, які їм до тепер не відомі.
Дитино, коли ти маєш той скарб, тих найдорожчих батьків, цілуй ті руки, що колись тебе носили, годували, цілуй ті уста, що так солодко і мило до тебе промовляли, усміхались та молитву шептали за твоє здоров’я, відплачуйся серцем за серце, не допусти, щоб яка небудь скарга вийшла з твоїх уст, з їх серця на тебе. Пам’ятай про них як пам’ятали і пам’ятають про тебе вони, не забудь про них! Будь для них завжди милим, слухняним, люби їх і шануй, бо того Христос хоче від тебе. В цьому ми повинні наслідувати Ісуса Христа, бо Він був слухняний своїй Матері і св. Опікунові аж до смерті на хресті.
Закінчуючи свою лекцію про батьківство й материнство, де ми говорили про своїх родичів, які повинні бути діти, яке має бути виховання, хочу ще раз сказати, що нам не потрібні будуть ні культура, ні техніка, ні знання, бо народ що немає доброї і великої родини просто на просто зникне.
О, Мати Божа, Діво Маріє.
В Твою честь сонце світить і гріє,
На Твою славу розквітли квіти,
В твою честь щиро співають діти,
О Мати Божа, Неба Княгине,
Най наше слово до Тебе злине,
В тім слові просьба покірна й щира:
Дай нам діждати щастя і мира.
Тебе благають вкраїнські діти:
Не дай нам довше горе терпіти,
Здвигни наш рідний нарід з руїни,
О, стань покровом для України.
Література:
Біблія.
П. Леферв. “Вчитися життя”.
К. Ватаманюк “Від лиця Твого Господи, судьба моя іде…”
Основи християнської моралі.
о. Петро Мельничук. “ Християнська родина, батьки і діти”.
Заняття 17.
Тема уроку. Віра в Бога – свідчення високої наукової і моральної
культури особистої. Між наукою і християнською
вірою немає конфлікту.
Мета уроку. Пояснити учням чому на певному етапі розвитку людського
суспільства виникла певна непримиренність між наукою і релігією
це поширення атеїзму. На основі прикладів з життя відомих
вчених, поетів, філософів, музикантів і їх висловлювань про Бога і релігію. Довести, що між наукою і релігією немає конфлікту, а що вони походять із того самого початку і ведуть до однієї мети.
Тип уроку. Комбінований.
Обладнання: духовна музика, катехизм, Святе Письмо, ілюстративний матеріал.
Епіграф уроку: ”Бог існує. Це так ясно, що я сумніваюся, чи має глузд той,
хто цей факт заперечує”.
Ціцерон
“Бог в людині. Він є або немає. Але повна його відсутність – це великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до Нього.”
О. Довженко.
Якби релігія була несумісна з наукою, як це твердили нам упродовж багатьох десятиліть войовничі атеїсти, - то всі вчені були б атеїстами. Цього якраз немає. У ХХст. колосальні роздми повернулися до ідеї Бога: творець теорії рефлексів головного мозку І. Павлов, творець теорії відносності А.Ейнштейн, творець квантової механіки Е. Шредінгер, винахідник променів, що згодом стали відомі як промені Рентгена, видатний український фізик І. Пулюй та багато інших.
Наука і релігія походять з того самого начала і ведуть до тієї самої мети. Вони обидві шукають правди і взаємно себе доповнюють. Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Великий учений, засновник квантової теорії поля Макс Планк писав: Бог для віруючих стоїть на початку, а для фізиків на кінці мислення”. Наука не може заперечувати існування Бога, проте своїми висновками вона скоріше вказує на Нього, аніж Його відкидає.
Між наукою і християнською вірою немає конфлікту. Віра допомагає науковцеві вибрати напрям в науці, який принесе користь і добро людству, а наука допомагає віруючому краще усвідомити свою віру. Св. Августин повчав: “ Вірую, що розуміти і пізнати, а розумію щоб вірити.”.
Сьогодні наука допомагає релігії звільнитись від забобонів, а християнська віра допомагає науці звільнитись від абсолютизму. Свідченням високої наукової і моральної, культури особистості, є постаті славних українських подвижників: видатних українських фізиків і громадських діячів, професор, дослідник газів і електрики І. Помой (1845-1918р) спільно з П. Кулішем переклав на нашу мову Псалми і Святе Письмо.
Висока інтелектуальність і духовність у геніїв України – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, які засвідчили нашу культуру і духовність.
На Землю йде світло:
З Місяця – 1 хв. 28 сек., Сонця - 1 хв. 19 сек., з планети Плутон ( коли вона находиться у своїй середній віддалі від Сонця ): - 5 год. 4 хв., з найближчої до нас зірки “Проскімо Центаврі” – 4 світл. роки 27 год., з центра Молочного Шляху – 47 тис. літ, з найдальшої зоряної грипи, що находиться на окраїнах т. зв. “Великої Галактики” – 220000 літ, з найближчої пазагалактичної туманності – 850 тис. літ, з найдальших до тепер відомих науці позагалактичній туманності – 140 млн. літ, “довкола простору” ( за теорією Ейнштейна) – 500 мільярдів літ.
Що думають вчені?…
Ісаак Ньотон (1643-1727) англ. фізик, математик, астроном. Засновник класичної теорії фізики. “ Чудесна будова космосу та гармонія в ньому можуть бути пояснені лише тим, що космос був створений по плану свевидячої і все могутньої Істоти. Ось моє перше і останнє слово.”
Ф.В. Гершель (1738-1822) Німецьк. Астроном, відкрив планету Уран.
“ Чим далі наука, тим більше численними та переконливими стають докази того, що існує творча і всемогутня премудрість.”
Кельвін (1824-1902) Англ. фізик. “ Потрясаючі докази мудрості і благих намірів дані нам. Вся природа свідчить про дії розкутої Волі, і ми бачимо, що всі ми залежимо від вічного Господа – Творця.”
Г.Ерстед (1777-1851) Дат. фізик. “… будь-яке грунтовне дослідження природи закінчується визнанням існування Бога.”
Сабатьє (1854-1941) франц. хімік лауреат Нобелівської премії. “Природні науки і релігію протиставляють одна одній лише люди, погано освідченні як в тому, так і в другому.”
Лівір (1803-1873) німець. хімік. “Велич і безмежну мудрість Творця може усвідомити лише той, хто навчився читати у великій книзі під назвою природа”.
Г. Медлер (1794-1874) німець. астроном. Склав першу карту місяця. “Серйозний природослівник не може заперечувати, що Бог існує .Той, хто так глибоко заглянув в майстерню Бога, хто міг в такій мір захоплюватися Божою Мудрістю не може не упуститися на коліна перед цим вищим Духом.”
Лієль Ш. (1797-1875) англ. геолог, засновник сучасної геології. “В якому би напрямку ми не досліджували всюди ми знаходимо докази існування творчого Розуму, Проведіння, Мудрості, Всемогутності.”
Маєр (1814-1888) німець. лікар, фізик. “Істинна наука та істинна філософія повинні вести до віри.”
Лезетер “Геніальними до цих пір вважали людей, що відкривають закони. То чому би не вважати геніальним Того, Хто ці закони створив?”
Паскуаль Йордан (1902 - 1980) німець. фізик, один із засновників квантової механіки. “Сучасна наука зняла перешкоди, які лежали раніше на шляху до гармонії між науковими знаннями та релігійним світоглядом. Сьогоднішні наукові знання більше не постають проти Творця.”
Флемінг (1849-1845) англ. фізик, радіотехнік. “Величезна кількість сучасних винаходів повністю зруйнували матеріалістичні уявлення... Творіння постає перед нами як думка. Але думка передбачає наявність Мислителя.”
В.Ф. Браун (1912-1987) німець.-амер. фізик. “Розповсюджена думка, що в епоху космічних польотів ми вже так багато знаємо про природу, що нам більше не потрібно вірити в Бога. Ця думка дуже помилкова. Лише нове звернення до Бога може врятувати світ від катастрофи, що насувається. Наука і релігія – це сестри, а не вороги.”
Еддігтон (1882-1946) англ. фізик і астроном. “Сучасна фізика по необхідності приводить до віри в Бога.”
Маркс Планк (1858-1947) німець. фізик, засновник квантової теорії лауреат Нобелівської премії в 1928 році. “З якого боку ми б не дивилися, між релігією і наукою немає ніякого протиріччя. Саме в найбільш вирішальних моментах тут спостерігається повна згода. Вони не суперечують одна одну – як багато думають сьогодні – а доповнюють її і обумовлюють одна одну. – Бог для віруючого знаходиться на початку шляху, для фізика – в кінці.”
Що думають поети і філософи.
Джордж Ньюман (1801-1890) англ. кардинал. “От бачиш розум тобі говорить: Бог повинен існувати. Як інакше би виник цей чудесний Всесвіт? Він не міг створити сам себе.”
Жан Кальвін (1509-1564) французько-швейцарський реформатор. “Спочатку ми признаємо Бога як нашого Творця, який підтримує нас Своєю десницею, направляє нас Своєю прозорливістю, живить нас Своїм Милосердям і обдаровує всякою благодаттю.”
Аристотель (384-322 рр. до р. Х.) грецький філософ. “Хоч ми і не бачимо, Бог проявляє Себе через свої творіння. ”
Ф.М. Аруе (псевдо. Вольтер; 1694-1778) франц. філософ. “Якщо би Бога не було, Його треба було би придумати; але Він існує! Вся природа говорить про це. ”
Жан-Жак Руссо (1712-1778) франц.-швейцарський філософ. “Коли я звертаю свій погляд на всесвіт, я безмежно захоплююсь Творцем, що відкриває Себе в ньому.”
Дені Дідро (1713-1784) франц. письменник і філософ освіти. “Ока, крила метелика достатньо, що відкинути аргументи безбожника.”
Імануіл Кант (1724-1804) німець. філософ. “Дві речі захоплюють мене тим більше, чим більше я до них приглядаюся: зоряне небо над нами і моральний закон в нас.”
Сенека (4 рік до р. Х. – 65 по Р.Х.) римський філософ. “Будь-якій людині дане зерно віри в Бога. І брешуть ті, які говорять, що вони не вірять в існування Бога, бо ж вночі, або, коди вони залишаться самі, вони сумніваються в цьому.” “Заперечуючий Бога подібний до того, хто заперечує сонце; сонцю це не шкодить, воно світить далі.”
Твердження, що Шевченко атеїст є абсурдним, злісним наклепом на нього, бо звертаннями до Бога буквально рясніє весь “Кобзар”. У текстах для читання в “Букварі” Т.Г. Шевченка теж є чимало матеріалів релігійного змісту, уривків із псалмів та молитов. Цікавився великий митець і релігійним малярством, сам малював на євангельські теми (“Христос благословляє хліб”, “Апостол Петро.”)
Великий поет жодного разу не заперечував існування Бога.
“Молітесь Богові одному,
Молітесь правлі на Землі,
А більше на Землі нікому
Не поклонітесь...”
Близько 400 років тому англійський філософ Ф.Бекон писав: “мале знання відводить від Бога, велике приводить до Нього.”
Мусимо визнати, що даючи “мале знання” завдяки атеїстичному вихованню в школах і вузах десятиліттями в школах СРСР спустошували людські душі, позбавляли змалку основи духовного життя мільйони людей. Тут доречно згадати рядки Т.Г. Шевченка:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
“І ми не ми, і я не я
І все те бачив і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю
Немає й Бога, тільки Я!”
І. Франко теж був людиною віруючою і часто в своїх поезіях звертався до Творця.
“Христа нас знаменем хрестили,
Ростем під знаменем хреста
З хреста пливуть всі наші сили
І віра наша пресвята.”
Молитва.
Все упованіємоє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердія твоє
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сила всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих невільників.
Подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест – кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно літая, благаю.
Цариц неба і землі!
Вонми їх стону і пошли
Благий конець о всеблагая.
А я, незлобний, воспою,
Як процвітут убогі села,
Псалом і тихий і веселий
Святую доленьку твою.
Ірина Дибко
Скільки думок линуло і лине,
Боже до Тебе!
Скільки імен Тобі дали мільйонні уста!
Скільки ж очей у сльозах
задивлялись у небо,
Скільки Тебе на землі
у досаді шука?
Скільки (без ліку!) пророків,
вождів і жерців
Людство віками вело манівцями.
Тільки народ научити
ніхто з них не вмів,
Щоби Бога збагнули вони не страхом,
а серцями...
Аж Христос научив: “Кличте Господа
“Отче наш...”
Він єдиний Творцем є життя на землі.”
Тож скажіть чи таки захотів Він,
щоб аж
Син Його в таких муках вмирав на хресті...
На горі Голгофі.
Вже довершилась жертва любові,
Останню каплю крові Спас пролляв.
Опали довгі пекла окови,
А Він: “Все совершилось” прошептав.
І задрижала з жалю землиця,
Аж сумно стало за Творцем своїм Христом,
Туга сповила люблячих лиця
За Сином Божим предвічним Добром.
І сумно стало. Тихо довкола,
Лиш легкий вітрець усюди шепта:
За тебе, за тебе сину-доню
Так страшно, так дуже Бог пострадав.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-puteshestvie-v-stranu-angliyskogo-yazika-klass.html
|
Сценарий Путешествие в «Страну английского языка» 2 Класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/14/9377d6dd1d6c57955e4332180d5c9d62.docx
|
files/9377d6dd1d6c57955e4332180d5c9d62.docx
|
Тема урока: Путешествие в «Страну английского языка».
Цель: развивать интерес обучающихся к английскому языку, активизировать пройденную за год лексику и грамматику, развивать умение поддерживать диалог, составлять небольшие монологические высказывания.
Задачи:
Образовательная: обобщить и закрепить знания, полученные в ходе обучения во 2 классе.
Развивающая: развивать навыки монологической и диалогической речи, а так же навыки чтения.
Воспитательная: развивать навыки взаимопомощи, научиться работать в команде, развивать целеустремленность, доброжелательность и активную жизненную позицию.
Форма урока: урок- путешествие.
Оборудование: компьютер, мультимедийный проектор, компьютерная презентация, плакат с изображением дерева, листочки разных цветов, магнитофон.
Ход урока
I. Организационный момент.
Учитель:
Good morning, children! I am glad to see you!
Ученики: Good-morning,
Good morning,
Good morning to you.
Good morning,
Good morning,
We are glad to see you!
II. Сообщение темы урока
Учитель:
Ребята, сегодня у нас с вами необычный урок, урок-путешествие. А путешествовать мы будем по станциям, каждая из которой представляет собой тему, изученную во втором классе. Таким образом, к концу нашего путешествия мы должны будем повторить весь материал, который вы прошли в этом учебном году.
III. Основная часть урока.
1. Станция «Семейная».
Учитель: И первая наша станция называется «Семейная». Как вы думаете, почему она так называется? Всё выговорите правильно, но вот вы пришли в школу и почти каждый день встречаетесь друг с другом, общаетесь, ссоритесь, миритесь. Я думаю, что ваш класс – это тоже семья. Вы согласны? У каждой семьи есть свое генеалогическое дерево. У нас оно тоже есть, где каждый из вас – листочек на этом дереве. У вас на партах лежат листочки разных цветов. Я хочу, чтобы каждый из вас взял листочек того цвета, какому соответствует ваше настроение на сегодняшнем уроке английского языка. И мы прикрепим его на дереве. Но для этого вы должны будете рассказать о себе несколько предложений. (Ребята рассказывают о себе).
Я рада, что у нашего дерева все листочки яркие и светлые, значит настроение ваше тоже радостное и бодрое. Надеюсь, что оно у вас сохранится до конца урока.
2. Станция «Английский алфавит».
Учитель: Ребята, а вы знаете английский алфавит? (Да)
- Давайте покажем как хорошо вы знаете алфавит.
а) И первое задание: назовите букву, которая стоит между буквой Ll и Oo. (Nn). Правильно….
b) Следующее задание: надо найти отсутствующие буквы в алфавите и записать их на доске. (Учитель вызывает учеников к доске)
c) Следующее задание: соотнести заглавную букву с прописной буквой. (Учащиеся выходят к доске и пишут правильный ответ)
3. Станция «Песенная».
Учитель: Двигаемся дальше и следующая остановка «Песенная». На этой станции мы должны вспомнить песни, изученные во втором классе. Все их мы петь не будем, а споем только две из них: “The ABC” и “What is your name?”.
Итак, давайте споем первую песню: «The ABC». Молодцы!
А сейчас споем песню “What is your name?”.
4. Станция «Устный счет».
Учитель: Посмотрим, как вы научились считать. Помогите слоненку. Он добрый и смешной, и хочет с вами подружиться. А для этого решите следующие примеры, называя числа на английском языке.
7 + 3 = 1 + 1 = 5 + 4 =
2 + 2 = 2 + 3 = 2 + 1 =
1 + 5 = 3 + 5 = 4 + 3 =
5. Станция «Физкультминутная».
Учитель: Ребята, я думаю, что вы немного подустали, давайте разомнемся на следующей станции.
Stand up,
Hands up,
Hands down,
Hands on hips,
Sit down.
Stand up,
Hands to the sides,
Bend left,
Bend right.
Hands on hips,
One, two, three, hop!
One, two, three, stop!
6. Станция «Стихотворная».
Учитель: На следующей станции потребуется напрячь память, так как это станция «Стихотворная». Вспомните самое любимое стихотворение, которое вы учили на английском языке. (Декламирование стихов).
7. Станция «Спортивная».
Учитель: Ребята, интересно, а любите ли вы заниматься спортом и каким именно видом спорта мы узнаем на станции «Спортивная».
8. Станция «Зоопарк».
Учитель: Итак, мы отправляемся дальше. Мы подъехали к станции «Зоопарк». Давайте погуляем по зоопарку. Каких животных вы увидели? Назовите их по-английски.
9. Станция «Загадочная».
Учитель: Ребята, я буду загадывать загадки на английском языке, ваша задача - угадать о ком идет речь и ответить по-английски.
I am green. I live in the river. I can swim. I cannot jump. (a crocodile)
I am small. I can run. I am grey. I lives in the house. I say: “Pee – pee – pee!”. (a mouse)
I am brown. I live in the zoo. I can jump, skip, run, I cannot fly. (a monkey)
I am grey. I live in the house. I can run and jump. (a cat)
I am red. I live in the forest. I can run and skip. (a fox)
I am small. I am green. I can jump. I can swim. I cannot fly. (a frog)
I am red. I live in the zoo. I can run and jump. I cannot skip. (a tiger)
Учитель: Молодцы! И с этим заданием вы справились, можно двигаться дальше.
10. Станция «Читательная».
Учитель: А сейчас задание немного посложнее. Вы должны будете прочитать текст и назвать изображенные картинки по-английски.
11. Станция «Цветочная».
Учитель: Посмотрите на экран. Что вы видите? Да, это цветик-разноцветик. Цветик-разноцветик – волшебный цветок, с его помощью мы вспомним названия цветов.
Учитель: Давайте назовем цвета на английском языке.
Учитель: Следующее задание: угадайте какого цвета исчез лепесток.
12. Станция «Оценочная».
Учитель: Мы подошли к самой последней, но очень важной станции. Я думаю, что лучше вас самих никто не знает, как усвоился у вас материал. Так вот, не зря эта остановка называется оценочной. Вы должны оценить себя сами. Если вы работали в полную силу – возьмите кружочек, если не очень – квадратик, а если вам нужно постараться – треугольник.
IV. Заключительная часть урока.
Учитель: Ребята, наш урок подошел к концу. Я очень довольна вашей работой на уроке. А вам понравилось наше путешествие? Что вам запомнилось больше всего? Мы побывали в зоопарке, спели песенки, повторили буквы алфавита, цвета, вспомнили названия животных. Молодцы! И я хочу подарить вам сладкий приз за хорошую работу на уроке.
- The lesson is over. Stand up, please.
Ученики:
Raise your head,
Jump up high,
Wave your hand,
And say “Goodbye”.
Учитель: - Good bye, children.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/formuvannya-nacionalnoi-ekonomiki-kanadi-ta-ii-misce-u-vsesvitno.html
|
Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві
|
https://doc4web.ru/uploads/files/220/40e4ba33592f5ef6cfdce2bb9a21b049.docx
|
files/40e4ba33592f5ef6cfdce2bb9a21b049.docx
|
Київський національний університет ім. Т. Шевченка
Інститут міжнародних відносин
Курсова робота
на тему:
“Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві.”
Виконав студент 2-го курсу відділення МЕВ 3-ї групи
Лещенко Олексій Володимирович
Науковий керівник:
ас. Капустира А.С.
Київ 2001 р
План
Вступ 3
РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ЕКОНОМIКИ КАНАДИ
§ 1.1.ЗАГальні відомості про економіку 5
§1.2.Структура канадської економіки 7
§1.2.1.Сільське і лісове господарство. 7
§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна
промисловість. 9
§1.2.3.Регіональні особливості. 11
§1.3.Ринок праці 13
§1.4.Прибутки населення 16
§1.5.ПОДАТКИ 18
§1.6.Роздрібна торгівля 24
РОЗДIЛ 2. МIСЦЕ КАНАДИ У СВIТОВИХ ВIДНОСИНАХ
§2.1.ВІДНОСИНИ КАНАДИ ІЗ США
§2.1.1.Переваги економiчних вiдносин з США. 26
§2.1.2.Участь Канади у НАФТА 27
§2.1.3.Економіка Канади по відношенню до економіки США. 30
§2.1.4. Переваги та недоліки економічних видносин з США 32
РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ.
§3.1.ПРОГНОЗИ НА 2001 РІК 34
§3.2. ПРИСКОРЕННЯ росту споживчих витрат і інвестицій 35
§3.3. Банк Канади впроваджує жорстку кредитно-грошову политику 36
§3.4 Розвиток зовнішньої торгівлі 37
§3.5. ЕКОНОМІКА КАНАДИ: ПРОГНОЗ НА 2001 Р. 37
§3.6. Становище в основних галузях економіки 38
висновки 42
ДОДАТКИ 43
ЛІТЕРАТУРА 50
Вступ
За результатами "комплексної багатофакторної оцінки", вперше проведеної експертами ООН у 1992 році, Канада стійко займає перше місце у світі по "якості життя".
Вона входить у сімку індустріально розвитих країн світу. По абсолютному обсязі валового національного продукту займає сьоме місце у світі.
Канада - найбільший виробник нікелю, цинку, азбесту, калійних солей і газетного паперу (провідне місце у світі, біля 10 млн. тонн газетного папіру в рік).
Країна входить у першу трійку країн по виробництву золота, срібла, урану, молібдена, титана, гіпсу, сірки, кобальту, свинцю.
Канада є значним експортером пшениці, лісоматеріалів, залізної руди, міді, природного газу, електроенергії, багатьох видів машин і устаткування, аж до космічних засобів зв'язку і ядерних реакторів.
Частка у ВВП (1992, %): промисловість - 32,2, у тому числі обробна промисловість - 17,9, сільське господарство - 2,2.
Головна сільськогосподарська культура Канади - пшениця (у 1993 р. її збір склав 33 млн. тонн). Інші експортні культури - ячмінь, овес; із технічних - льон, тютюн, рапс. Тваринництво (молочне, мясоне, птахівництво) дає біля 60% вартості сільськогосподарської продукції.
Значна частина території Канади зайнята лісами. Звідси великий масштаб лісозаготівель і розвинутий хутровий промисел.
Добре розвинуте рибальство: Канаді належить провидне місце у світі по експорту мороженої риби.
Довжина залізниць - 94,3 тис. км (1992 р.), автодоріг - 850 тис. км. Велике значення в перевезеннях має судноплавство по Великих озерах і "Глибоководний шлях" по ріці Св. Лаврентія.
Велика роль повітряного транспорту, особливо на півночі.
Основні порти: Ванкувер, Сет-Иль, Порт-Карте, Тандер-Бей, Монреаль.
Тонаж морського торгового флоту 2,6 млн. тонн дедвейт.
Основні зовнішньоторговельні партнери Канади:
-США (3/4 торгового обороту)
-Японія
-Великобританія
-Нідерланди
РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ЕКОНОМIКИ
КАНАДИ
§ 1.1.ЗАГальні відомості про економіку
Сучасна Канада - країна з високорозвиненою і диверсійною економікою. Її валовий внутрішній продукт (ВВП) - показник, що відбиває сукупну вартість товарів і послуг, зроблених на території країни - на квітень 1997 р. досяг 822,9 млрд.кан.дол. (більше 600 млрд.дол. США). По обсягах цього найважливішого показника Канада стійко займає сьоме місце у світі. Про високий життєвий рівень у Канаді, який відповідає рівню її економічного розвитку, свідчить інший показник - розміри ВВП на душу населення - за яким Канада дійсно, істотно відстає від США і Японії, проте випереджає такі країни, як Німеччина, Франція, Великобританія, Італія. Нарешті, по показнику якості життя (так званому індексу людського розвитку) ООН у 1997 р. четвертий рік поспіль віддає Канаді перше місце у світі. У 1990-е рр. темпи росту канадського ВВП коливалися навколо цифри 2,5% у рік. Настільки невисокий темп економічного росту не створює умов для істотного зниження рівня безробіття, що у 1997 р. продовжував залишатися високим, уклавши 9,4% від сукупної робочої сили, що майже в два рази вищій, ніж у Сполучених Штатах.
Ахиллесовой п’ятой Канадської економіки залишається ситуація в області державної заборгованості. У 1996 р. сукупна заборгованість госсектора (тобто борг федерального і провінційних урядів і муніципалітетів) перевищив абсолютний обсяг ВВП Канади досягнувши суми в 800 млрд.кан.дол. У сімці провідних країн Заходу лише в Італії ситуація з заборгованістю меньш благополучна, ніж у Канади. Водночас, до середини 90-х років федеральний і більшість провінційних урядів спромоглися послабити гостроту проблеми, істотно скоротивши дефіцити своїх бюджетів і узявши курс на оздоровлення державних фінансів. Проте успіх по цьому напрямку припадає сплачувати дорогу ціну: із року в рік потрішки скорочуються витрати на соціальне забезпечення, охорону здоров'я, тоді як 25% федерального бюджету сьогодні витрачається на обслуговування федерального боргу. Сильною стороною канадської економіки є високий ступінь її інтернаціоналізації. Так, у 1997 р. частка експорту у ВВП Канади досягала 40%, істотно перевищивши відповідні експортні показники США, Японії, Німеччини. При цьому, у канадському імпорті постійно зростає частка продукції обробної промисловості, тоді як експорт ресурсів не перевищує сьогодні 25% від сукупного обсягу експорту. Істотно і те, що зовнішня торгівля Канади, завдяки постійному перевищенню експорту над імпортом, призводить до значного позитивного сальдо. (У 1996 р. позитивне сальдо торгівельного балансу Канади склало близько 40 млрд.кан.дол.). У 90-е роки на фоні слабкого споживчого й інвестиційного попиту і скорочення держзамовлень експорт, що динамічно зростає, став основним "мотором" канадської економіки. Водночас, канадській зовнішній торгівлі є властивим серйозний дисбаланс - 80% експорту Канади постачається на ринок США. Доступ до американський ринок максимально полегшений угодою про вільну торгівлю (НАФТА), до якого входять США, Канаду, Мексику. З одного боку, майже безперешкодний доступ до самого прибуткового риноку світу дає канадським виробникам важливі переваги. Але з іншого , однобока залежність Канади від американської економіки загрожує самостійності країни при прийнятті нею економічних рішень. У останні роки темпами, що випереджають, зростає торгівля Канади з країнами азійско-тихоокеанського регіону.
Основними товарними позиціями канадського експорту є автомобілі й автомобільні запчастини, продукція деревообробної промисловості, наукомістка продукція, продовольство. У імпорті переважають автомобілі, комп'ютери, устаткування.
Іншим параметром інтернаціоналізації канадської економіки є іноземні капіталовкладення. Під контролем іноземного капіталу знаходиться приблизно 20% промислового виробництва Канади. На 1996 р. прямі іноземні капіталовкладення в Канаду склали 180 млрд.дол. (При цьому, на американські інвестиції припадає 67% від загальної суми іноземних капіталовкладень). У той же час швидко зростають і канадські капіталовкладення за кордоном: якщо в 1991 р, їхній загальний обсяг складав 91,5 млрд.дол., та вже 1996 р. він досяг 171 млрд.дол.
§1.2.Структура канадської економіки
Найважливішою відмінною рисою канадської економіки є висока частка сільського господарства і ресурсных галузей у ВВП: більше 16% (в інших країнах сімки вона не перевищує 8%), при більш низкій частці обробної промисловості , ніж в інших провідних країнах Заходу (18% ВВП у Канади в порівняно з 21% у США, 27% у Японії і 29% у Німеччині).
§1.2.1.Сільське і лісове господарство.
Канада - одна з найбільших сільськогосподарських держав світу, третій (після США і Франції) експортер сільськогосподарської продукції на світовий ринок. При цьому частка сільськогосподарського сектора у ВВП Канади невелика - усього 3,5%. Канадське сільське господарство є високопродуктивним і спеціалізованим; основним господарським суб’єктом у ньому залишаються середніх і значних розмірів сімейні ферми, загальна кількість яких у 1994 р. склало 220 тисяч.
У найбільших по населенню провінціях Онтаріо і Квебеке переважає м'ясо-молочна спеціалізація. При цьому значна частка виробленої тут продукції споживається в самої Канаді. Сільське господарство так званих прерійних провінцій - Манитобы, Саскачевана, Альберт - мають яскраво виражену зернову спеціалізацію, причому значна частина зерна іде звідси на експорт. Тут також швидко зростають врожаї соєвих бобів, із яких виробляється олія "Канола", що завоювала світове визнання.
На сході країни провінція Нью-Брансуик відома своїми яблуками; острів Принца Едуарда - вирощуванням насінної картоплі. Спеціалізація у виробництві фруктів характерна для південних районів провінції Британська Колумбія, що називають "садом Канади". Іншим районом разведения фруктів є південь провінції Онтаріо. Тут є навіть виноградники, продукція яких використовується для виробництва канадських вин.
Для малонаселених районів канадської півночі велике значення зберігає хутровий промисел. На світовому ринку хутровини Канада залишається головним конкурентом російської продукції.
Традиційно, провідною галуззю економіки східних провінцій Канади було рибальство. Сьогодні ця галузь переживає глибоку кризу, обумовлений виснаженням рибних ресурсів у прилягаючих до канадського узбережжя водах Атлантичного океану. Водночас, рибальство розвивається на тихоокеанському узбережжі Канади.
Найважливішою галуззю канадської економіки залишається лісове господарство. Достатньо сказати, що вартість продукції цієї галузі (без наступної промислової деревообробки) перевищує вартість усієї сільськогосподарської продукції Канади: у 1995 р. продукція лісового комплексу склала 27,3 млрд.дол., тоді як продукція сільського господарства - 26,7 млрд.дол. виробнича деревина йде на експорт і є сировиною для деревообробної і паперової промисловості. Найбільше значення лісове господарство має для провінції Британська Колумбія, Онтаріо, Квебек. У останні роки чільні в цій галузі компанії під тиском руху Зелених і обмежувальних правових норм виявляють зростаючий інтерес до перенесення своєї діяльності за кордон.
§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна промисловість.
Канада має багаті і різноманітні природні ресурси, будь-то нафта, природний газ, залізна руда, кольорові і дорогоцінні метали, уран, вугілля гідроенергетичний потенціал, нарешті потенціал прісної води.
Експлуатація деяких ресурсів, як наприклад, великіх родовищ нафтоносних сланців, практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в провінції Альберта, що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі "Іберніа", розташованому на атлантичному шельфі Канади.
Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і, особливо, - широке використання гідроенергетичного потенціалу. На півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад гідроенергетичних станцій "Ла-Гранд". Ставка на профілюючий розвиток гідроенергетики, що дає 70% всієї електроенергії Канади, призвела до того, що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій серед розвитих країн Заходу, а це є найважливішою конкурентною перевагою економіки країни. Крім того, канадська електроенергія в промислових масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо, Квебек) нікелю (Онтаріо), залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон), міді (Онтаріо, Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.
У цілому, на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3,5%, а на частку видобувної промисловості - біля 5,5% усього ВВП Канади. Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве більше 18% ВВП Канади. По вартісному обсязі зробленої продукції найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед автомобілебудування), деревообробка, паперова і поліграфічна промисловість, металообробка, харчова і хімічна промисловість, машинобудування.
Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства. Проте ступінь переробки постійно зростає, про що свідчить тенденція до збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної промисловості.
Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки, технології і ноу-хау в сфері видобувної промисловості, гідротурбін, устаткування для лісової і деревообробної промисловості.
Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з американськими виробниками - на канадських автомобільних заводах налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів, що потім проходять складання в Детройті. Сектором канадської обробної, що щвидко развивается, промисловості є високотехнологічні галузі - телекомунікаційна, аерокосмічна, фармацевтична, лазерна промисловість і атомна енергетика. Продукція цих галузей, будь-то засоби супутникової і волоконнооптичного зв'язку, літаки, лікарські препарати, реактори типу "Канду", користуються заслуженим визнанням у усьому світі.
У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка (виробництво комп'ютерів і комп'ютерних чипов). Проте дотепер попит канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок імпорту.
§1.2.3.Регіональні особливості.
На регіональному рівні промисловим і економічним "серцем" Канади залишається господарський комплекс провінцій Онтаріо і Квебек. На Онтаріо припадає більш 50% канадської промислової продукції і 42% ВВП Канади. На Квебек, відповідно, - 22% і 23%. У силу більш низьких, ніж у цілому по Канаді, темпів економічного росту, частка економіки Квебека у ВВП Канади виявляє тенденцію до поступового зниження. Капітали і робітничі місця поступово переміщаються з Квебека в Онтаріо, що зміцнює і без того лідируючі позиції цієї провінції в канадській економіці. Відповідно, знижується економічне значення Монреаля (провінція Квебек) і зростає і без того переважна роль Торонто (Онтаріо) в економічному житті всієї країни. Водночас, на заході Канади високими темпами розвивається економіка провінції Британська Колумбія. Економічний центр цієї провінції - м.Ванкувер - перетворюється у важливий "полюс росту" всього азійсько-тихоокеанського регіону.
Ситуація в економіці Альберти у визначній мірі залежить від кон'юнктури на нафтогазовому рику. будь-яке підвищення цін на енергоносії стимулює її розвиток, тоді як їхнє зниження породжує стагнаційні явища. Узяті разом, чотири вищезгадані провінції виробляють більш 90% промислової продукції і біля 88% ВВП усієї Канади. У той же час економічна вага чотирьох східних провінцій (Ньюфаундленд, о-в Принца Едуарда, Нью-Брансуик, Нова Шотландія) дуже незначна - ледве більше 5% ВВП Канади. Для економіки двох прерійних провінцій - Манітобы і Саскачевана - характерна яскраво виражена сільськогосподарська спеціалізація, при незначному розвитку обробної промисловості.
У цілому, для канадської економіки характерний довгостроковий процес переміщення центру її ваги зі сходу на захід. Природньо, цей процес впливає на спрямованість внутриканадских міграцій населення, (також із сходу на захід), динаміку пропозиції робочих місць і міжпровінційні розходження в рівнях безробіття. Так, у найбільшій мірі від безробіття страждає сама східна провінція Канади - Ньюфаундленд, де її рівень коливається навколо оцінки в 20% робочої сили, високої залишається безробіття в Квебеке - 12,4% у 1996 р., тоді як в Онтаріо вона в тому ж році була істотно нижче - 9,1%, а в Альбертові складала "усього " 7,2%. Показові також дані по географічних змінах ринку робочої сили. Наприклад, у 1996 р. у Квебеке загальне число робочих місць скоротилося на 0,8%, тоді як в Онтаріо воно зросло за той же рік на 1,8%, в Альбертові - на 2,6%, у Британської Колумбії - на 2,9%.
Втім, перспективи на одержання роботи в Канаді залежать не тільки від географічного чинника. Важливі насамперед рівень і специфіка кваліфікації. Так, за період 1992-94 р. 78% усіх робочих місць по Канаді в цілому одержали особи, що працюють на комп'ютері або володіють комп'ютерній письменності і тільки 5% нових робочих місць дісталося некваліфікованим робітникам.
§1.3.Ринок праці
За даними на початок 1998 р., чисельність економічно активного населення - воно включає зайнятих і безробітних, що починають активні спроби працевлаштування - складало деяким більш 15 млн. чоловік.
Зайняте населення нараховувало приблизно 13,6 млн. До цієї категорії статистика відносить усіх працездатних громадян, що виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні в зв'язку з хворобою, відпусткою, фаховим навчанням, тимчасовим припиненням виробництва, страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе роботою (індивідуальна трудова діяльність, включаючи підприємництво, роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на початку 1998 р. біля 1,4 млн. чоловік. Безробітними визнаються працездатні громадяни, не зайняті і які не мають заробітків, що активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства, канадське не потребує, щоб для одержання статусу безробітного громадянину,що шукає роботу, обов'язково реєструвався в державній службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових опитуваннь населення. Водночас, для одержання різноманітного роду допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в центрах зайнятості, що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.
У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день або тиждень. У такому режимі - тобто менше 20 годин на тиждень - 1996-1997 р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального виробництва не цілком зайнятих мало, а середня тривалість робочого тижня складає 39-40 годин. У невиробничій сфері,навідміну від виробничої, зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі, банківсько-фінансовому секторі, у сфері послуг і охорони здоров'я складає 25-26 годин.Розподіл зайнятих по галузях господарства типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих, у галузях сфери послуг, відповідно - більш 76% усіх зайнятих.
Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в 1991-1993 р., потім стала зростати, і до 1998 р. вона повернулася до рівня, досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у цілому зростає постійно.
Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 1992 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора", чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.
Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди, що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-1996 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів, робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища, ніж серед уроджених канадців
Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.
Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-1994 р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 1997 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США. Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости, то в Канаді вона тільки в кінця 1997 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у Канаді.
Така ситуація, що називають "кризою зайнятості", склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989 р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 1994 р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії", скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-1996 р. помітно спала, те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.
Слід зазначити, що найбільші складності з працевлаштуванням відчуває молодь у віці від 15 до 24 років. На початку 1998 р. частка безробітных у даній віковій категорії робочої сили досягала 16%, тоді як цей показник для робітників 25 років і більше був нижче 8%.
Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія. У Альбертові, Онтаріо, Британської Колумбії, Саскачевані ситуація набагато краще, і зайнятість зростає швидше, ніж у середньому по країні.
§1.4.Прибутки населення
У 1990-1996 р. реальні (з урахуванням інфляції) сукупні прибутки канадців зростали повільно. При цьому реальні розпоряджувані прибутки в розрахунку на душу населення - тобто засоби, що залишаються в розпорядженні середньостатистичного громадянина після сплати податків і обов'язкових внесків - скорочувалися з року в рік. У 1996 р. вони були на 8% нижче, ніж у 1989 р. Лише в 1997 р. намітилося деяке підвищення реальних розпоряджуваних прибутків.
Така ситуація склалася насамперед через повільний ріст заробітної плати, на якій припадає більш двох третин сукупних прибутків населення. Тривалий період високого безробіття, через впровадження приватними корпораціями заходів для зниження витрат на робочу силу і політики бюджетних обмежень у госсекторі різко загальмували збільшення трудових прибутків. У 1991, 1993 і 1995 р. вартість життя зростали швидше, ніж погодинні заробітки, хоча темпи інфляції з 1993 р. не перевищували 2% у рік.
У 1997 р. середній приріст заробітної плати склав 2,4% (1,9% у 1996 р.) у приватному секторі економіки і 0,9% (0,4% у 1996 р.) для робітників державних організацій і підприємств. При цьому вартість життя зросла майже на 2%.
Нижче приведені зразкові розміри оплати праці робітників ряду професійно-кваліфікаційних груп по оцінках на 1997 р.(річний заробіток у канадських доларах)
Робітники без спеціального фахового підготування - 15. 000-35.000
Менеджери середньої ланки керування - 40.000-75.000
Рядові бухгалтери, аудитори - 20.000-32.000
Старші бухгалтери 75.000-110.000
Секретарі - 24.000-45.000
Інженери - 60.000-100.000
Механіки - 25.000-40.000
Інвестиційні прибутки - а до їхнього числа відносяться прибутки від вкладень у цінні папери приватних корпорацій і виплати по державних боргових зобов'язаннях - складають в останні роки приблизно 10% сукупних через значне зниження процентних ставок. Згідно з прогнозами, у 1998 р. ставки будуть поступово зростати, що збільшить прибутковість вкладень у державні цінні папери.
Прибутки населення у формі соціальних трансфертів - пенсій, різноманітного роду посібників - будуть, очевидно, поступово зменшуватися. Це пов'язано з проведеної федеральною і провінційною владою політику"оздоровлення державних фінансів" і переглядом принципів здійснення основних соціальних програм. Розміри більшості видів посібників по соціальній допомозі або не зростають, або декілька скорочуються. У більшості провінцій затверджені більш суворі, ніж колись критерії надання соціальних посібників
У цілому усе ж очікується, що наприкінці 1990-х років реальні прибутки населення в Канаді будуть зростати швидше, ніж на початку десятиліття. Цьому сприяє поліпшення загальноекономічної ситуації в країні, більш високий попит на робочу силу і скорочення безробіття. Важливо і те, що зберігаються умови для повільного росту цін. Крім того, уряди ряду провінцій поступово знижують ставки прибуткових податків А це означає, що після їхньої сплати в розпорядженні громадян буде залишатися більше засобів.
§1.5.ПОДАТКИ
Податкова система в Канаді має триступінчасту структуру, що відповідає схемі організації виконавчої влади. Кожний із трьох рівнів влади - (1) федеральний уряд. (2) уряди дев'ятьох провінцій і двох територій, (3) муніципалітети - формують власний бюджет, встановлюючи податки й інші збори. Отримані засоби витрачаються відповідно до конституційно закріплених повноважень.
У федеральному оподатковуванні головну роль грають прямі податки на прибутки населення - податок на прибутки фізичних осіб і обов'язкових внесків у державний фонд страхування зайнятості і державний пенсійний фонд. У 1997 р. на них припадало порядку 60% усіх надходжень у федеральний бюджет. Наступна по розміру стаття його прибутків - непрямі податки (біля 23%), із котрих найбільше "вагою" податок на товари і послуги. Податки на прибутки юридичних осіб включають податок на прибуток корпорацій і податок на капітал великих корпорацій. У сумі вони дають біля 15,5% прибутків федерального бюджету.
Структура податкових надходжень у бюджети провінцій аналогічна федеральної, але крім цього важливим джерелом для них є трансферти (переклади засобів) федерального уряду. Частка трансфертів складає в середньому 19% бюджетів провінцій.
Прибутки місцевих органів влади приблизно на 47% утворюються за рахунок місцевих непрямих податків і продажі різноманітних ліцензій і дозволів. Ще 47% дають трансферти уряду провінції, на території якої розташований той або інший муніципальний округ. Невеличкі субсидії надходять цільовим призначенням і від федерального уряду.
Нижче дані деякі зведення про розміри і засоби сплати основних видів податків.
Федеральний податок на прибутки фізичних осіб (federal personal income tax) і провінційний податок на прибутки фізичних осіб (provincial personal income tax). Платяться безпосередньо фізичною особою або некорпорованим бізнесом один разом у рік із загальної суми прибутків із усіх джерел. У 1997 р. шкала федерального податку виглядала в такий спосіб: 17% на річний прибуток у розмірі до 29 590 доларів; 26% на прибутки від 29 590 до 59 180 доларів; 29% на прибутки понад 59 180 долари.
В усіх провінціях, за винятком Квебека, провінційний податок на прибутки фізичних осіб (скорочено - PPIT) стягається по ставках, що обчислюються як відсоток від аналогічного федерального податку. Ставки РРIТ у різноманітних провінціях неоднакові - вони коливаються від 43% у Північних територіях до 60% у Ньюфаундленді, проте в більшості провінцій вони встановлені в інтервалі 50-55%.За згодою між двома рівнями влади збір провінційних прибуткових податків здійснює федеральна податкова служба на підставі даних, включених громадянами в декларацію про прибутки. Зібрані засоби потім передаються в бюджети провінцій.
Індивідуальні платники податків можуть скористатися цілим переліком пільг. Майже усі вони мають форму знижок із розрахункових сум самих прибуткових податків.При цьому з метою спрощення розрахунків після реформи 1988 р. у Канаді усунутий мінімальний не оподатковуваний податком прибуток і відрахування з оподаткованих сум.
На усіх без винятку платників податків поширюється так називана базова знижка (basic personal tax credit). Вона зменшує підлягаючу сплаті суму прибуткових податків на більш ніж 1 тис. доларів і, відповідно, фактично звільняє від цих податків найбільше низькоприбуткові прошарки населення. Крім того існують додаткові знижки для громадян старше 65 років, для інвалідів і осіб, що мають на утриманні інвалідів, для самотніх матерів і батьків. Знижки з прибуткових податків даються також одержувачам різноманітних видів пенсій і посібників по безробіттю. Існують знижки в зв'язку з витратами на освіту і послуги медичного характеру.
У цілому система пільг достатньо складна, а щорічна податкова декларація - так називана "блакитна книга" ("blue book") являє собою багатосторінкову брошуру, що містить великий обсяг інструкцій, роз'яснень і таблиць. Податкові декларації оформляють абсолютну більшість канадських громадян, за винятком самих малозабезпечених. Водночас, податкову декларацію можуть запропонувати заповнити і людині, що прибула в Канаду з тимчасовою трудовою візою і працюючій там за плату. Декларація повинна бути заповнена і подана в податкову службу до 30 квітня. У її включають відомості про прибутки за попередній фінансовий рік, а також дані, необхідні для одержання знижок із прибуткових податків. Фінансовий рік у Канаді починається 1 квітня і закінчується 31 березня.
До числа прямих податків, що сплачуються як особистий прибутковий або корпораційний, відноситься податок на приріст капітальних активів (capital gains tax). Їм оподатковується прибуток, отриманий від різноманітних операцій із майном - продажі або обміну земельних ділянок, будівель, цінних паперів і т.п. Крім того після скасування в 1972 р. федерального податку на спадщину і введення податоку на приріст капітальних активів сплачується при переході майна від одного власника до іншого. У оподаткований прибуток включається три чверті суми, що складає різницю між ринковою ціною і ціною придбання.
Обов'язкові внески в державний фонд страхування зайнятості і державного пенсійного фонду відчисляється у формі відрахування з заробітної плати. При відрахуванні засобів у фонд зайнятості роботодавці щомісяця сплачують 4,06 долара з кожних 100 доларів фонду заробітної плати. У робітників відраховуються суми з розрахунку 2,90 долар на кожн 100 долар заробітоку. Внески в державний пенсійний фонд відраховуються по ставці 5,6% від суми заробітку (до 2003 р. ставка буде поступово піднята до 9,9%). Від сплати пенсійних внесків звільнені робітники, що одержують менше 3,5 тис. доларів у рік. Водночас такі внески не стягаються і із сум, що перевищують визначений максимум. У 1997 р. він був установлений на рівні 39000 доларів у рік.
Федеральний податок на товари і послуги (goods and services tax - скорочено GST). Аналогічний податку з додаткової вартості, але фактично його сплачує кінцевий споживач по ставці 7%. придбаючи різноманітні товари або платячи за проживання в готелі, послуги хімчисток, перукарень, фотоательє і т.п. треба мати на увазі, що до ціни, зазначеної в прейскуранті варто додати ще 7% податку GST. На товарних чеках або квитанціях за послуги він буде зазначений окремим рядком. Помітний виняток складають продукти харчування і ліки, плата за проїзд у міському суспільному транспорті - на них GST не поширюється. При покупці тих товарів і послуг, на які податок GST установлений, його сплачують усі без винятку споживачі. Проте, якщо Ви прибули в Канаду на термін до трьох місяців і після візиту в цю країну повертаєтеся на постійне місце проживання, то за певних умов є можливість одержати повернення коштів, витрачених на сплату GST. Це робиться відповідно до програми повернення податків (Tax Refund Program).
Провінційні податки на продажі(provincial sales tax - скорочено PST) аналогічні федеральному GST. Вони стягаються по різноманітних ставках у всіх провінціях, крім Альберти. Ставки PST коливаються від 6% у Британської Колумбії до 12% у Ньюфаундленді. Так само як GST, податок PST указується на товарних чеках окремим рядком і сплачується споживачами товарів і послуг як додаток до ціни. У якості міри заохочення іноземного туризму влади провінцій Квебек і Манитоба приєдналися до федеральної програми повернення іноземним громадянам сум, сплачених у виді податків PST при покупці товарів і послуг у Канаді.
Купляючи бензин, споживачі сплачують федеральний податок по твердій ставці 8 центів за літр. Аналогічний провінційний податок (provincial gasoline tax) стягається в провінціях або по твердій ставці, або як процентна надвишка до ціни.
Федеральний податок на прибутки корпорацій (federal corporate income tax). сплачується безпосередньо корпораціями на підставі щорічно поданих ними фінансових звітів. Базова ставка податку складає 29%. Більш пільговим режимом оподатковування користуються тільки дві категорії компаній. По-перше, це підприємства обробної промисловості - для них податок установлений на рівні 21%. По-друге, підприємства малого бізнесу в будь-якій галузі сплачують податок по ставці 12%.
Провінційний податок на прибутки корпорацій (provincial corporate income tax) стягається в провінціях по різноманітних ставках, рівень яких коливається від 5 до 17%.
Основний із муніципальних податків ( а усі вони ставляться до розряду непрямих) - податок на нерухому власність (real estate tax). Він сплачується власниками нерухомості як деякий, установлений конкретним муніципалітетом відсоток від її вартості. У ряді провінцій муніципалітетам надане право збирати додаткові податки на продажі спиртного, при стягуванні плати за послуги готелів і ресторанів. Значну частину надходжень у бюджети муніципалітетів - у середньому приблизно половину - складає плата за різноманітного роду ліцензії і дозволи.
У цілому сучасна податкова система Канади достатньо типова для держав із розвитою ринковою економікою. За рівнем оподатковування корпорацій Канада займає серединне становище серед семи провідних індустріальних країн. Сумарна федерально-провінційна ставка податку на прибутки корпорацій складає в Канаді біля 42%, при 39-40% у США, біля 30% у Франції і Великобританії, більш 50% у Японії, Німеччини й Італії.
За рівнем оподатковування фізичних осіб Канада займає серед країн Групи семи одне з перших місць. Водночас, гнучка система інтеграції особистого прибуткового і корпораційного податків дозволяє уникати подвійного обкладення прибутку, що має місце в США. У 1996-1997 р. такі провінції як Онтаріо, Нова Шотландія, Нью-Брансуік і Британська Колумбія знизили ставки прибуткових податків і мають намір продовжувати аналогічні реформи в майбутньому. Найбільш рішуче це робить уряд провінції Онтаріо: у 1998 р. ставка податку на прибутки фізичних осіб знижена до 45% від рівня аналогічного федерального податку (49% у 1996 р.), а в 1999 р. вона опуститься до 40,5%.
За станом на 1997 р. проживаюча в Онтаріо сім'я з чотирьох осіб із двома дітьми й одним непрацюючим чоловіком повинна була виплатити податки в такому розмірі. При річному прибутку порядку 56 тис. доларів (приблизно такий був прибуток середньостатистичної канадської сім'ї) на сплату всіх податків і обов'язкових внесків пішло приблизно 27 тис. доларів. Сім'я аналогічного складу з річним прибутком у 100 тис. доларів повинна була виплатити у виді податків і обов'язкових внесків більш 36 тис. доларів.
§1.6.Роздрібна торгівля
У роздрібній торгівлі споживчими непродовольчими товарами в Канаді домінуючі позиції займають три фірми - "Сіерз" (Sears), "Бей" (The Bay) і "Ітонз" (Eaton's). У сумі, їм належать більш 300 найбільших універмагів на всій території країни.
Друге важливе рівення роздрібної торгівлі подане також універсальними магазинами, але орієнтованими на покупця з низькими і середніми прибутками. Прикладами компаній цього типу є "Кей-Март" (K-Mart) і "Зеллерз" (Zellers). Не дуже давно в цьому сегменті ринку з'явилися і конкуренти із США, зокрема, одна з найбільших американських компаній "Уол-Март" (Wal-Mart), що створила в Канаді розгалужену мережу своїх магазинів. На небагатих покупців розраховані і магазини так званого дисконтного ланцюга, такі як "Прайс Клаба" (Price Club) і "КостКо" (CostCo), що пропонують покупцям не настільки різноманітний набір товарів, як інші універсальні магазини, проте по значно більш низьких цінах.
В області торгівлі продовольчими товарами також очолює дуже вузьке коло торгових компаній - Loblaws, Loeb, Steinberg, Provigo, Dominion, Safeway, A & P, що мають мережу магазинів по всій країні. Loblaws, до того ж, є найбільшим у Канаді імпортером продовольчих товарів з-за кордону.
Промтоварні магазини і супермаркети працюють звичайно з 9.00 - 9.30 - 10.00 часів ранку до 17.00 - 18.00, у четвер і п'ятницю - до 21.00. Деякі магазини - особливо у великих містах, відкриті й у неділю (як правило з 12.00 до 17.00 часів). Часи роботи продовольчих магазинів ще більш зручні для покупців: багато хто з них працюють до 22.00 - 23.00 часів, а те й цілодобово.
РОЗДIЛ 2. МIСЦЕ КАНАДИ У СВIТОВИХ ВIДНОСИНАХ
§2.1.ВІДНОСИНИ КАНАДИ ІЗ США
§2.1.1.Переваги економiчних вiдносин з США.
Канада з 1994 року постійно одержує самі високі оцінки по розраховуваному ООН індексу якості життя людей. По принадності інвестиційного клімату вона зараз входить у першу «п'ятірку» у світі. Деякі експерти вважають, що причина економічних успіхів Канади - у її сусідстві зі Сполученими Штатами. Наприкінці 90-х років тісні господарські зв'язки із самої потужної і передової в технологічному відношенні державою захистили Канаду від «азіатської кризи», а потім прискорили підйом в економіці.У нове тисячоріччя Канада вступає в «відмінній формі». Період безупинного росту економіки триває майже 25 кварталів підряд, чого не спостерігалося з часів попереднього «технологічного бума» наприкінці 60-х. Правда, у США підйом триває на цілих 100 кварталів довше. Так чи інакше, але по темпах економічного росту Канада в останні роки була в лідерах разом із США, опережаючи всі інші країни «великої сімки».Інші рекордні показники говорять про «гарне здоров'я» державних фінансів. До початку 1998 р. Канада перший у Групі семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір прибутки уряду три роки підряд істотно перевершують витрати. У 2000 р. бюджетний профіцит у розмірі 12,3 млрд. дол. - найбільший за всю історію країни. За прогнозами міністерства фінансів, протягом найближчих п'ятьох років федеральні профіциты будуть складати приблизно 10,6 млрд. дол.
І ще один показник економічних успіхів - бум у зовнішній торгівлі. За минуле десятиліття обсяг канадського експорту більш ніж подвоївся. При цьому поліпшилася його структура: частка машин і устаткування (включаючи продукцію автомобілебудування) підвищилася з 28% у 1980 р. до 45% у 2000 р.Зв'язку з зовнішнім світом завжди багато значили для Канади, а в епоху глобалізації її економіка стала однієї із самих «відкритих». На порозі нового тисячоріччя сумарний обсяг експорту й імпорту досягає майже 85% від ВВП, у порівнянні з 25% у США.Водночас орієнтація на південного сусіду не послабла, а посилилася. У США як і раніше направляється не менше 80% канадського експорту, але тепер він складає приблизно третину ВВП Канади, у порівнянні з 15% у 1989 р. Онтаріо експортує в США цілих 40% усіх вироблених у провінції товарів і послуг.Така прив'язка до одного торгового партнера, звісно ж, робить Канаду дуже залежної від усього того, що відбувається в сусідній країні. Поки там продовжується небувалий підйом, виняткове партнерство приносить Канаді більше вигод, чим втрат. Проте не можна сказати, що ці вигоди дістаються легко і без наслідків.
§2.1.2.Участь Канади у НАФТА
Через величезну різницю в господарському потенціалі обох країн, тісна прив'язка Канади до економіки США вже давно набула характеру залежності. У 1970-ті і початку 1980-х років канадський уряд намагався її послабити, створюючи обмеження для діяльності іноземних компаній і підтримуючи національні. Проте вступивша в силу з 1989 р. угода про вільну торгівлю між Канадою і США поклала кінець такій «нерівності» у правах інвесторів. Обидві держави взяли на себе зобов'язання сприяти свободі прямування капіталів, товарів, послуг і робітників у рамках інтеграційної спілки. У 1994 р. за договором НАФТА до нього приєдналася Мексика. У результаті на Північноамериканському континенті формується самий значний у світі регіональний господарський комплекс. А разом із революцією в інформаційних технологіях усе змінюється настільки, що ні корпорації, ні влади, ні громадяни не можуть жити і діяти як і раніше, якщо не хочуть «вилетіти із сідла».З одного боку, для канадських підприємців відчиняються нові можливості більш вільного доступу на великі ринки сусідів. З іншого, усуваються і бар'єри для зовнішніх конкурентів, особливо з країн-партнерів по НАФТА. Договори про вільну торгівлю забороняють багато які з традиційних методів державного регулювання. А ділове коло Канади жадає від уряду встановити подібні з чинними в США «правила гри» для бізнесу - знизити податки, послабити регламентацію діяльності приватних підприємців, переглянути соціальну політику. Спочатку проблеми пристосування до режиму вільної торгівлі явно переважали над перевагами доступу до нових ринків. Через це наслідоки циклічної кризи, що вразили економіку обох сусідніх країн у 1990-1991 р., виявилися для Канади набагато тяжчими, ніж для США.Зростоння конкуренції змушує канадські компанії здійснювати реструктуризацію - тобто змінювати масштаби і спеціалізацію бізнесу, вкладати великі засоби у відновлення технологій і методів керування. За даними експертів Банку Канади, у минулому десятилітті реструктуризацію проводили майже 90% компаній у різноманітних галузях і регіонах країни. Причому менеджери ринулися в першу чергу знизити витрати, позбутися від менше прибуткових виробництв і зменшити потреби в робітниках. Їхня чисельність скоротили 45% компаній, а ще 17% спочатку теж звільняли робітників, а наймати нових почали тільки через декілька років.
Водночас, правила вільної торгівлі і важкий тягар бюджетних дефіцитів змушують влади федерального і провінційного рівня радикально змінювати економічну політику. Основні напрямки реформ - приватизація, згортання масштабів регулювання, комерціалізація діяльності державних відомств. У період між 1993 і 1998 р. реальний обсяг державних витрат і інвестицій скорочувався.Поряд із цим центральний банк у першій половині 90-х років направив свої зусилля на боротьбу з інфляцією й оздоровлення державних фінансів. Незважаючи на величезне безробіття, від задушливе виробництво політики «дорогого кредиту» відмовилися тільки наприкінці 1995 р., після того, як темпи інфляції протягом трьох років трималися нижче 2%.У результаті всього цього економіка Канади до 1997 р. росла повільно і з перебоями. І, дійсно, головним локомотивом росту тоді був зростаючий експорт у США, але внутрішній попит залишався анемічним. Рівень безробіття ще протягом декількох років після кризи тримався біля 10 -11% і був майже удвічі вище, ніж у США.Відповідно, і прибутки населення в обох країнах у 90-ті роки змінювалися по-різному. У Канаді середні прибутки з урахуванням інфляції і після сплати податків падали протягом восьми років і до 1997 скоротилися на 7%. А в США вони в цей час зросли на 9%.Тільки наприкінці 90-х років ситуація в Канаді перемінилася на краще, і бюджети більшості сімей повернулися до рівня десятилітньої давнини. Завдяки здешевленню кредиту, пожвавилися інвестиції і споживчий попит. Почався підйом у житловому будівництві, і маси «середніх» канадців змогли дозволити собі одержувати нові автомобілі, меблі, побутову техніку й інші товари тривалого користування.
Таким чином, пристосовуючись до свободи торгівлі й інвестицій, Канада в 90-ті роки пережила дуже важкий етап перебудови. І можна з упевненістю сказати, що сьогоднішні економічні рекорди дісталися канадцям дорогою ціною, а не просто тому, що «завдяки історії з географією» їм «пощастило» жити поруч із могутнім південним сусідою.
§2.1.3.Економіка Канади по відношенню до економіки США.
Маючи одного головного економічного партнера і конкурента, Канада змушена постійно порівнювати власні успіхи з його досягненнями. На фоні інших країн «великої сімки» основні показники господарського розвитку Канади виглядають зараз дуже видатними. Проте на фоні США деякі з них викликають хвилювання навіть у самих стійких прихильників лібералізації торгово-інвестиційного режиму.Розрив в рівнях продуктивності праці не скорочується. Конкурентноздатність канадських товарів на ринках США підтримується насамперед завдяки низькому курсу канадського долара стосовно американського, а не росту продуктивності праці. По оцінках міністерства промисловості Канади, у 1999 році її середній рівень у країні відставав від американського на 20%. Насамперед тому, що канадські підприємці не виявляють достатньої (знову ж у порівнянні з американськими партнерами-конкурентами) активності в розробці і впровадженні у виробництво нових ідей, продуктів і технологій.Почасти це відставання компенсується за рахунок державних витрат на наукові дослідження. Тому Канада займає третє місце у світі (після США і Японії) по загальному обсязі таких витрат у розрахунку на душу населення. Примітно, що держава в Канаді надає дуже щедрі по міжнародних стандартах податкові стимули для інноваційної діяльності підприємців. Проте, при більш високому, ніж у США, рівні податків на прибуток, особливо в галузях непромислового сектора, це створює специфічну ситуацію: приватним корпораціям вигідно здійснювати дослідження в Канаді, але реалізовувати їхні результати вигідніше за кордоном. У зв'язку з цим економічні експерти, зокрема, представники ОЕСР рекомендують уряду Канади здійснити реформи в системі оподатковування корпорацій, поєднуючи їх із посиленням захисту прав на інтелектуальну власність і підтримкою інноваційної діяльності.Інший привід для хвилювнь- неадекватна, на думку канадських експертів, частка країни в міжнародних потоках прямих інвестицій. Відповідно до досліджень міжнародних консалтінгових компаній, умови інвестування в значних канадських містах по сукупності більш вигідні, ніж в американських. Проте, Канада залишається в тіні і рідко потрапляє в поле зору багатьох значних інвесторів із Західної Європи і Японії.
У той же час канадські інвестори діють за кордоном дуже активно. У останні два десятиліття вивіз капіталу з країни швидко збільшувався. Більш того, починаючи з 1995 р. із Канади “іде” більше прямих інвестицій, ніж вона одержує з-за кордону.
Провідною сферою інтересів канадських інвесторів залишаються США, хоча туди тепер направляється біля 53% капіталу що вивозиться з країни в порівнянні з 62% у 1980 р. И усе ж, якщо по розмірах ВВП Канада майже в 12 разів поступається своєму головному партнеру, те її прямі інвестиції в США в останні роки лише на одну третину менші сум, вкладених американськими інвесторами в економіку північного сусіди. Утворюється тенденція, що потужне тяжіння самої багатої країни світу відриває від Канади увагу не тільки японських і європейських, але і власне канадських інвесторів. А кожний інвестований за кордон або не отриманий відтіля мільярд доларів інвестицій оцінюється приблизно в 45 тисяч «загублених» робочих місць.
§2.1.4. Переваги та недоліки економічних видносин з США
На порозі нового сторіття реальні середні прибутки канадців виявилися приблизно на одну третину нижчі, ніж у американців, тоді як у 80-ті роки розрив був 25%. Проте загальна картина розходжень у рівні і якості життя в двох країнах набагато складніша. Наприклад, у США набагато глибші соціальні контрасти і, насамперед, нерівність у рівні життя різноманітних груп населення. Узаконені в Канаді принципи організації соціальних програм і перерозподіли прибутків через держбюджет ближче до західноєвропейської моделі. Однієї з найефективніших у світі визнана канадська модель федералізму, що згладжує соціально-економічну нерівність між жителями різноманітних регіонів. У останні роки в Канаді, унаслідок приватизації і дерегулювання, безумовно, зростає участь недержавних підприємств і організацій у наданні суспільних послуг, створенні об'єктів інфраструктури і керуванні ними. Проте, федеральний уряд, провінційні і місцеві влади продовжують грати дуже активну роль у господарському і соціальному житті країни. Навчання в канадських університетах і коледжах, що фінансуються переважно за державний рахунок, обходиться набагато дешевше, ніж в американських. Завдяки цьому, частка молоді, що продовжує після школи навчання у вузах, в останні два десятиліття стала в обох країнах однакової. Середній освітній рівень канадців поки ще нижче, але він поступово наближається до рівня самої багатої країни світу. По показниках здоров'я нації Канада обганяє США. Головну роль у цьому грає чинна з початку 70-х років система охорони здоров'я, завдяки котрій широкий спектр високоякісних медичних послуг надається населенню безкоштовно.
Нарешті, важливо і те, що реальна купівельна спроможність канадського долара помітно вище того курсу, по якому він обмінюється на американський долар на валютних ринках. У 2000 р. по купівельній спроможності один канадський долар дорівнювався приблизно до 80 центів США, тоді як його офіційний курс коливався біля 66 американських центів. По оцінках міжнародних експертів, вартість життя в Канаді - найнижча серед країн Групи семи. І пов'язане це, головним чином, із можливістю користуватися багатьма безкоштовними або субсидованими соціальними послугами, а також із щодо низькими цінами на житло.
РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ.
§3.1.ПРОГНОЗИ НА 2001 РІК
По показниках соціально-економічного розвитку 2000 р. був для Канади найкращим у десятилітті. Канада і США знову істотно випередили інші країни Групи семи по темпах росту економіки (табл. 1). Реальний валовий внутрішній продукт збільшився в Канаді на 3,9% усупереч прогнозам, що ще на початку 2000 р. пророкували уповільнення приросту до 2,0-2,2%. Рівень безробіття помітно впав, а темпи інфляції залишаються дуже помірними. До початку 1999 р. Канада перший із країн Групи семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір сумарний баланс прибутків і витрат усіх рівнів влади став позитивним і, відповідно, почалося скорочення загальнодержавного боргу. У результаті міжнародні експерти стали набагато вище оцінювати конкурентноздатність Канади на світових ринках. У 1995 р. у щорічній доповіді Світового економічного форуму Канада була приміщена лише на 16-е місце, за такими країнами, як Нова Зеландія й Австрія. У 2000 р., отримавши помітно більш високі оцінки по багатьох параметрах, включаючи показники використання передових технологій і стани державних фінансів, Канада за рівнем конкурентноздатності піднялася на п'яте місце серед 59 індустріально розвинутих і країн, що розвиваються. Високий рівень ділової активності тепер підтримують всі основні чинники - розширення експорту, споживчого попиту, житлового будівництва і виробничих капіталовкладень. Причому на відміну від періоду до 1998 р., коли «локомотивом» росту економіки була, насамперед, зовнішня торгівля, тепер головною рушійною силою став внутрішній попит.
§3.2. ПРИСКОРЕННЯ росту споживчих витрат і інвестицій
Наприкінці 90-х реальні прибутки канадців знову почали зростати, і це призвело до підйому в роздрібній торгівлі і житловому будівництві. Помітно зросли продажі автомобілів, побутової техніки, меблів і т.п. У цілому витрати населення на товари і послуги в 2000 р. збільшилися на 3,3%, а витрати на покупку і будівництво житла - більш ніж на 12%.Вона передбачає зниження податків на прибутки громадян і додаткові пільги сім'ям із дітьми. Послабити податковий прес на населення мають намір і влади більшості провінцій. У підприємницькому секторі, завдяки підвищенню світових цін на сировину й енергоносії, відновився ріст прибутків у нафтовій і газовій промисловості, галузях по виробництву кольорових металів, а також у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості. Сукупний обсяг прибутків у 2000 р. збільшився на 29,6% після падіння на 2,3% у попередньому році. Інвестиційний процес активізувався. Загальний обсяг капіталовкладень у підприємницькому секторі в 2000 р. зріс більш ніж на 12%, а витрати на нове обладнання - приблизно на 17%. Особливо швидко ростуть інвестиції в наукомістких галузях, таких як виробництво електронного й електротехнічного устаткування, програмного забезпечення, засобів зв'язку, біотехнології, фармацевтична промисловість, виробництво нових конструкційних матеріалів і деяких видів промислового устаткування. У державному секторі (на нього в Канаді припадає біля 20% внутрішнього попиту) витрати на товари, послуги і капіталовкладення з 1999 р. знову стали рости після п'ятилітньої перерви. У 2000 р. їхній реальний обсяг збільшився на 2,4%, а в 2001 р. очікується приріст на 2,2%.
§3.3. Банк Канади впроваджує жорстку кредитно-грошову политику
В Україні більшість громадян просто не знають, що таке «ставка рефінансування центрального банку». У Канаді ж, де добре розвинутий споживчий кредит і дорогі товари і житло, як правило, придбаються у кредит, якщо Банк Канади підвищить процентну ставку, то за багато чого їм прийдеться сплачувати більше. Істотне і тривале подорожчання кредиту уповільнює ріст економіки. До осені 1999 р. Банк Канади проводив кредитно-грошову політику, що стимулювала підйом ділової активності. У квітні і травні його процентна ставка була поетапно знижена до 4,75% і до середини листопада вона не змінювалася, хоча в США ставка за цей період піднімалася тричі. Проте з листопада Банк Канади усе ж почав посилювати свій курс, вважаючи, що рівень використання ресурсів економіки вже наблизився до оптимального. На думку керівництва БК, якщо темпи господарського росту в 2001 р. не сповільняться, те виникне ситуація надлишкового попиту, що буде підстьобувати інфляцію. Тому до березня 2000 р. ставка Банку Канади була піднята до 5,3%, і очікується її подальший ріст згідно з жорсткою кредитно-грошовою політикою США. Багато авторитетних канадських економістів вважають такий підхід помилковим, оскільки економічна ситуація в країні істотно інша, чим у США. Там так називаний інфляційний перегрів економіки після дев'ятьох років інтенсивного росту вже дійсно подає реальну небезпеку.
§3.4 Розвиток зовнішньої торгівлі
У 1999 р. експортна торгівля росла більш динамічно, ніж це передбачалося в прогнозах. По-перше, більш високим виявився попит на канадські товари з боку США. По-друге, швидко піднімалися світові ціни на сиру нафту, метали і продукцію лісопромислового комплексу. За підсумками 1999 р. позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами майже подвоїлося, а дефіцит платіжного балансу впав до 1 млрд. дол. у порівнянні з 16,4 млрд. у 1998 р. У результаті курс канадської валюти в другій половині 1999 р. став більш стабільним і вищім, коливаючись у межах від 66 до 68 центів США. Зв'язку з зовнішнім світом завжди грали дуже важливу роль у господарському розвитку КанадиПри цьому в структурі канадського експорту відбулися позитивні зсуви: частка машин і устаткування підвищилася з 28% у 1980 р. до 45% у 1999 р., тоді як частка сировинних товарів упала з 60% до 35%. Якщо в 1989-1991 р. у США направлялося 77-79% канадського експорту, то в 1997-1999 р. їхня частка складала 80-84%. Деяку роль у цьому зіграв Азіатську кризу, у результаті якого обсяг торгівлі Канади з країнами регіону за останні два роки скоротився на одну третину.
§3.5. ЕКОНОМІКА КАНАДИ: ЧИ ВЕЛИКА МОЖЛИВІСТЬ СПАДУ? ПРОГНОЗ НА 2001 Р.
По основних параметрах соціально-економічного розвитку 2000 р. був для Канади кращим за останнє десятиліття. Канада і США знову істотно випередили інші країни "групи семи" по темпах росту економіки. Реальний ВВП збільшився в Канаді на 4,8% усупереч прогнозам, що ще на початку 2000 р. пророкували уповільнення приросту до 3,0-3,5%. Проте в другій половині 2000 р. у Північної Америці - спочатку в США, а потім у Канаді - відбувся перелом у господарській кон'юнктурі. Після десятьох років безупинного підйому й істотного прискорення темпів росту в 1997-1999 р. розвиток економіки США різко загальмувалося. Реальний ВВП збільшився тут лише на 2,2% (у середньорічному численні) у третьому кварталі 2000 р. і на 1,1% у четвертому. У Канаді уповільнення відбулося пізніше і було більш плавним: у той же період темпи росту ВВП знизилися з 4,8 до 2,6%. Головним гальмом стало послаблення попиту з боку США на канадський експорт. У першому кварталі минулого року його обсяг виростив на 15,8%, а в останньому - тільки на 1%, і те за рахунок великого попиту американських споживачів на електроенергію, газ і нафта. Результати господарського розвитку Канади в 2000 р. говорять про те, що, внутрішні чинники продовжують сприяти прискореному росту. Проте тепер економічні успіхи минулого року становлять інтерес, головним чином, з однієї точки зору. Як-от - чи забезпечують вони достатній запас енергії для продовження підйому?
§3.6. Становище в основних галузях економіки
Підприємницькі прибутки в 2000 р. швидко росли як у галузях "нової економіки", так і в традиційному секторі. Канадські виробники електронного й електротехнічного устаткування, засобів зв'язку, телекомунікаційні і інтернет-компанії успішно нарощували обсяг продажів і прибутків на внутрішньому і зовнішніх ринках. Завдяки підвищенню попиту і світових цін на енергоносії і сировина, виявилися на гребені підйому компанії нафтової і газової промисловості, галузей по виробництву кольорових металів, лісопромислового комплексу. По попередніх оцінках, сукупні прибутки корпорацій до відрахування податків збільшилися в 2000 р. на 12,4%, після дуже значного росту на 29,6% у попередньому році. Загальний обсяг капіталовкладень у підприємницькому секторі в 2000 р. виростив на 14% (у 1999 р. - на більш ніж 12%). Особливо швидко збільшувалися інвестиції в новітнє устаткування, що підвищує продуктивність праці. Найбільш активно інвестиційний процес йшов у галузях високих технологій, а також у нафтовій і газовій промисловості. Спостерігалося помітне пожвавлення інноваційної діяльності. У 2000 р. у порівнянні з 1998 р. зросли майже вдвічі масштаби венчурного фінансування - інвестицій у "молоді" і компанії, що швидко ростуть, "нової" економіки. При активному сприянні федерального уряду, у різноманітних регіонах країни інтенсивно формувалися так називані технологічні кластери - інноваційні співтовариства, у яких взаємодіють науково-дослідні центри, що починають і значні корпорації, інвестиційні фонди і т.п. Все це позитивно позначилося на динаміку продуктивності праці. За даними Статистичного керування Канади за 1999 р. і оцінкам на 2000 р., продуктивність праці в країні підвищилася на 3% щорічно, у порівнянні з 1% у попередній десятилітній період. Як відзначалося, збій у розвитку економіки США викликав ланцюгову реакцію погіршення кон'юнктури в декількох галузях канадської промисловості. Насамперед, "постраждало" автомобілебудування, оскільки дев'ять із кожних десятьох що випускаються складальними підприємствами в Канаді автомобілів реалізуються в США. Крім того, туди направляються більш 70% вироблених в Онтаріо і Квебекє автомобільних частин і вузлів. До березня 2001 р. спад поширився і на суміжні галузі - сталеливарну, виробництво металлопрокату і пластичних матеріалів.
Водночас, варто підкреслити, що спочатку спад торкнув тільки вузького кола галузей обробної промисловості. У інших приріст виробництва лише сповільнився, а в деяких сферах економіки змін на гірше не відбулося. Наприклад, як і раніше високими темпами ростуть обсяги видобутку й експорту нафти і газу. Підвищення цін на кольорові метали поки що підтримує виробництво у відповідних галузях. За прогнозами, ситуація тут погіршиться у випадку, якщо темпи господарського розвитку в США впадуть нижче 1,5%. У цілому, як вважають експерти, що опрацьовує промисловість Канади зараз знаходиться в набагато "кращій формі", що дозволяє пройти через смугу трудностей із меншими втратами, ніж у період циклічного спаду на початку 90-х років.І усе ж, хоча витривалість багатьох підприємств до коливань у попиті істотно зросла, мало хто з підприємців вірить, що у випадку тривалого погіршення кон'юнктури в США, у Канаді збережуться більш високі темпи росту економіки. Адже на експорт зараз припадає майже 45% канадського ВВП, а в Сполучені Штати направляється більш 80% всіх експортних постачань Канади. Стало відомо, наприклад, про припинення або скасування робіт із будівництва нафто- і газопроводів в Атлантичних провінціях. Особливі надії в Канаді поклададуть на те, що рішучі дії США по здешевленню кредиту підштовхнуть економіку до прямування в гору. Курс кредитно-грошової політики розгорнуть у цьому напрямку й у самої Канаді. Запроваджені з 1 січня 2001 р. заходи для зменшення податкових вилучень із прибутків населення і корпорацій виявилися дуже своєчасними. Відповідно до урядової програми, реформи залишать у розпорядженні канадців додатково біля 100 млрд. дол. протягом трьох років. Федеральна ставка податку на прибуток корпорацій повинна опуститися тим часом із 27 до 21%, і не виключено, що це відбудеться раніш наміченого колись терміна. Податки на прибутки населення і корпорацій знижують також в Альбертові й Онтаріо.Водночас, влади обох рівнів запланували на 2001 р. збільшення інвестицій і витрат на закупівлю товарів і послуг. За прогнозами, реальний обсяг державних витрат цього року зросте приблизно на 2,5%, а, можливо, і більше. Так, у лютому федеральний уряд виділив додаткові (понад намічені раніше по бюджеті) асигнування для державного Фонду підтримки іновацій. Федеральний уряд має зараз дуже міцні фінансові позиції. До початку 1998 р. Канада перший із країн групи семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір сумарний баланс прибутків і витрат усіх рівнів влади став позитивним і, відповідно, почалося скорочення загальнодержавного боргу. Зареєстрований у березні 2000 р. бюджетний профіцит у розмірі 12,3 млрд. дол. - найбільший за всю історію країни. Вперше за півстоліття федеральні прибутки три роки поспіль істотно перевершували витрати. За прогнозами міністерства фінансів, протягом найближчих п'ятьох років профіцити федерального бюджету будуть складати біля 10 млрд. дол. у середньому щорічно. Проте ці прогнози здійсняться, якщо реальні темпи приросту ВВП у Канаді не опуститься помітно нижче 2,5%.
висновки
Особливість теперішньої ситуації в економіці Канади складається саме в тому, що змінилося співвідношення між зовнішніми і внутрішніми чинниками її росту. Протягом майже всього попереднього десятиліття головним локомотивом підйому був інтенсивний розвиток господарських зв'язків із США і збільшення канадського експорту. Потім, починаючи з 1998 р. у Канаді помітно поздоровів споживчий попит. Почався підйом у житловому будівництві. Стали швидко рости інвестиції в галузях "нової" і "традиційної" економіки., соціальні програми. У результаті 2000 р. і став для канадської економіки рекордним відразу по декількох показниках.Поки що, співставляючи "чинники гальмування" і "чинники росту" більшість аналітиків схиляються до щодо оптимістичному сценарію розвитку подій. Він припускає, що застійні явища в економіці США протривають не більш декількох місяців, у другій половині 2001 р. господарський ріст знову прискориться й у середньому за рік його темпи складуть від 2 до 2,5%. У цьому випадку, відповідно до офіційних і неурядових прогнозів, у Канаді вони досягнуть 2,8-3,0% цього року і біля 3,5% у 2002 р. Інакше кажучи, очікують, що загальний ріст канадської економіки лише тимчасово сповільниться, а спад буде локалізований у декількох галузях обробної промисловості. Економічні експерти поклададуть великі надії на стимулюючий вплив бюджетно-податкової політики федерального уряду і мір центрального банки по здешевленню кредиту. Не виключений, проте, і варіант тривалого погіршення господарської кон'юнктури. Його зв'язують із падінням темпів росту американської економіки в 2001 р. до 1,5% і нижче. У цьому випадку спад ділової активності охопить набагато більш широке коло галузей канадської обробної промисловості і "сировинних" галузей. Слід зазначити, що конкретних показників по гіршому варіанті розвитку господарської кон'юнктури зараз навіть не публікують. Водночас, як вважають економічні експерти, дуже важливо, щоб підприємці і споживачі в Канаді не піддавалися панічним настроям, а планували свої інвестиції і витрати з урахуванням реально наявних засобів і умов. Інакше передчасне скорочення витрат і інвестицій лише віддалить момент виходу зі смуги економічних негараздів.
додатки
Хто інвестує в економіку Канади Таб.1.
Млн. кан. Дол.
% до ітогу
Країна походження
1993
1998
1993
1998
США
90600
153387
64,0
69,9
Великобританія
15872
18652
11,2
8,5
Інші країни європейської спілки
15732
25674
11,1
11,7
Японія
6249
8777
4,4
4,0
Розподіл по галузях
Фінанси і страхування
26685
46967
18,8
17,8
Енергетика і гірничодобувна промисловість
30846
57901
21,8
16,7
Виробництво машин і устаткування
20641
34452
14,6
15,7
Послуги і торгівля
11010
21066
7,8
9,6
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість
9109
12288
6,4
5,6
Усього (включаючи інші країни і галузі економіки)
141493
219438
100,0
100,0
Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p. 52.
Куди інвестують канадці Таб. 2.
Млн. кан. дол.
% % до ітогу
Країна-одержувач
1993
1998
1993
1998
США
67677
115727
55,3
52,6
Великобританія
12907
24642
11,2
11,2
Інші країни європейської спілки
11478
22221
11,1
10,1
Японія
2845
3080
4,4
1,4
Розподіл по галузях
Фінанси і страхування
37353
46967
30,5
32,1
Енергетика і гірничодобувна промисловість
27008
57901
22,1
22,6
Виробництво машин і устаткування
4030
34452
3,3
2,9
Послуги і торгівля
10423
21066
8,5
13,2
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість
3727
12288
3,0
3,1
Усього (включаючи інші країни і галузі економіки)
122427
220014
100,0
100,0
Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p.53.
Канада і США: деякі соціально-економічні характеристики Таб. 3.
Показник, рік
Канада
США
ВВП на одного зайнятого, 1999, тис. дол. США
49,2
64,0
Приватні витрати на НДОКР, у розрахунку на душу населення, дол. США, 1997,
206
574
Податкові надходження, % від ВВП, 1999
36,8
28,5
Ставки податків на прибутку, %, січень 1999
38,0-46,1
40
Середній фактичний рівень оподатковування індивідуальних прибутків, 1999
21,84
17,73
Державні витрати на освіту,
% від ВВП, 1999
7,0
5,5
Частка студентів вузів серед молодих людей у віці 18-24 років, %, 1999
35
35
Державні витрати на охорону здоров'я,
% від ВВП, 1999
6,5
6,5
Кількість тяжких злочинів на 100 тис. жителів, 1997
269
598
"The Economist", July 24, 1999, p. 8; OECD Economic Outlook, June 1999.
Приріст ВВП у країнах Групи семи в 1997-2000 р., % Таб.4.
1998
1999
2000
2001*
США
3,8
4,3
4,0
3,7
Канада
3,7
3,1
3,9
3,4
Великобританія
3,0
2,2
1,8
3,0
Японія
0,8
-2,9
1,3
0,9
Реальний приріст ВВП у країнах "групи семи" у 1998-2001 р., %.Таб.5
1998
1999
2000*
2001*
США
4,3
4,2
4,9
2,2
Канада
3,1
4,7
4,8
3,0
Інші країни європейської спілки
2,7
2,2
3,2
3,0
Великобританія
2,2
2,0
3,1
2,5
Японія
-2,9
0,8
2,0
1,3
* Прогноз "Банк оф Монтрcол", складений у лютому 2001 р.
Таб. 6. Прогнози росту економіки Канади в 2001-2002 р.*
Приріст у % відносно попереднього року
2000
2001
2002
Реальний ВВП
4,8
2,8
3,5
Споживчі витрати**
4,0
2,7
2,7
Приватні інвестиції**
14,0
2,6
5,7
Експорт**
9,6
2,1
6,8
Зайнятість
2,6
2,0
2,5
Рівень безробіття (%)
6,8
6,7
6,1
Будівництво нових житлових будинків (тисяч)
151
155
155
Темпи інфляції
2,7
2,4
2,4
* Розрахунки аналітиків "Canadian Imperial Bank of Commerce" за станом на березень 2001 р.
** у постійних цінах
Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p. 52.
Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p.53.
"The Economist", July 24, 1999, p. 8; OECD Economic Outlook, June 1999.
Прогноз "Банк оф Монтрcол", складений у лютому 2001 р.
Джерело: Investment, Licensing and Trading in Canada, 1997. New York, The Economist
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/cinema-.html
|
CINEMA 10
|
https://doc4web.ru/uploads/files/228/be8296f16242c4a55b375939b01738b7.docx
|
files/be8296f16242c4a55b375939b01738b7.docx
|
CINEMA
Cinema plays an important role in life of any society. The cinema has become part of the modern way of life. Its possibilities are unlimited. All people consider cinema one of the best ways of spending their time.
There’re a lot different kinds of films: feature films, theatrical films, horror films, documentaries, mystery films, travelogues, thriller films, popular science films, melodramas, pantomime, tragedy, musical films, adventure films, comedy films, animated cartoon films. Also films may be color or black and white, sound and silent, full-length or short, three-dimensional or wide-screen, dubbed in any language.
Nowadays we can see films in the cinema or on the TV and we can choose what we prefer. Also we can choose between amusing comedies, true-to-life stories or hero films.
The history of developing cinema was hard. But it didn’t stop the film-makers.
In 1895 became available for the general public phonographic motion pictures projected on to a screen. These films were popular as entertainment in music-hall programmes. The first film was produced in France by brothers Lumiere. It was about arriving the train to the station. It lasted only about two minutes.
From 1900 to 1911 films grew from ten minute’s length to two hours. At this period everyone wanted to make films for money – from an old man to a teenager. During the First World War ended cinema developing. But America became the foremost film-making country of the world and Hollywood the chief center of production. The USA made cinema lavish, lurid and available almost to everyone.
After the war Europeans started to make films too. German specialized in fantasy and melodrama. Russia used the film to interpret history and problems of contemporary Russian life. French films were based on ideas of psychology and art. The British films were like American.
Since 1932 films in color have appeared and become more general. From this time new devices were created and created.
Griffith took stock all of the movies’ already existing devices and to create new ones. He influenced and taught film-makers all over the world. His filmic grammar we can observe in every film we see today.
Also big contribution to world’s cinema belongs to Charles Chaplin. He created a lot of short films where he appears like master of both broad, acrobatic pantomime and simple routines that demanded slight hand movements and facial expressions. In his films he made laugh all world. In 30’s he started to make feature-length comedies, which were silent. Sometimes he put music on his films. Nobody did it before. After his films all the cinema industry had turned to sound. In 1936 Chaplin produced “Modern Times”, where he showed in justice and brutality of dehumanized society. In 1940 he made “The Great Dictator”, where he blamed fascism and autocracy. I think Charles Chaplin made a lot for developing cinema.
Another great actor was Kevin Costner. His first films weren’t successful. But in 1987 his starring in “The Untouchables” and in “No Way Out” brought him international fame. He even won the Star of Tomorrow prize from the U.S. National Association of Theatre Owners. He started in many films from this time. His directorial debut was film “Dances With Wolves”, which won 7 Oscars. Kevin Costner was a great actor some people watched films only because he was there. I think he brought a lot for cinema developing.
In nowadays there is a lot of picture studios – Metro-Gold-wynMayer, Warner Brothers, Paramount, Universal, 20th-Century Fox, Hollywood studio, Walt Disney studio. They produced films about Mickey Mouse, Superman, Batman, Terminator, James Bond, Dracula, Indiana Jones and Sherlock Holms, which are well known all over the world.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/investiciyna-diyalnist-yak-ob-ekt-obliku-i-auditu.html
|
Інвестиційна діяльність як об єкт обліку і аудиту
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/565a92e407e3db26c46c012e2d93f79b.docx
|
files/565a92e407e3db26c46c012e2d93f79b.docx
|
73
розділ 1.
інвестиційна діяльність як об’єкт обліку і аудиту
Сутність, форми і види інвестування
Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, інтегруючи інтереси і ресурси громадян, фірм та держави з метою ефективного соціально-економічного розвитку.
У найбільш широкій трактовці інвестицій становлять укладення капіталу з метою наступного його збільшення або збереження.
Термінологічний апарат інвестування не є жорстко стандартизованим. Він може мати варіанти визначень, залежно від національних або авторської своєрідності, від рівня аналізу, національної традиції або авторської своєрідності тощо.
На мікрорівні інвестиція це, насамперед, будь-який інструмент, в котрий можна помістити кошти для отримання прибутку (доходу). Два ключові фактори визначають загальну сутність інвестування: час і ризик.
З точки зору часу отримання прибутку (доходу) може бути послідовним, паралельним чи інтервальним.
З точки зору ризик характерним є те, що кошти вкладаються в певній кількості, а величина майбутнього прибутку (доходу), як правило, не відома. Крім того, винагорода може не поступити взагалі, а в ряді випадків може бути втрачена частина або всі інвестовані кошти. Як правило, вирізняють інвестиції з низьким ризиком (безпечні для збереження вкладеного капіталу і отримання доходу) та інвестицій з високим ризиком. Як правило, вирізняють інвестиції з низьким ризиком (безпечні для збереження вкладеного капіталу і отримання доходу) та інвестиції з високим ризиком (з відносною невизначеністю термінів і розмірів отримання доходу). Для означення високоризикових інвестицій іноді використовується термін “спекуляція”.
На макрорівні інвестиції забезпечують механізм фінансування росту і розвитку економіки країни.
Розрізняють два важливі поняття – валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції – загальний обсяг засобів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних запасів.
Чисті інвестиції – сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка показників чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому чи іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину, це означає зниження виробничого потенціалу і як наслідок – зменшення обсягу продукції, що випускається. При сумі чистих інвестицій рівних нулю це означає відсутність економічного зростання, але виробничий потенціал залишається незмінним. Коли ж сума чистих інвестицій складає позитивну величину, це означає, що економіка знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечує поширене відтворення її виробничого потенціалу.
Рівень чистих інвестицій визначається такими основними чинниками:
Розподіл прибутку, що отримується на споживання та заощадження. В умовах низьких середньодушових прибутків основна їх частина витрачається на споживання. Зростання прибутку викликає підвищення їх частки, що направляється на заощадження, які служать джерелом інвестиційних видатків. Тому, зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій та навпаки.
Очікувана норма чистого прибутку. Прибуток, який підприємці розраховують одержувати від видатків на інвестиції, є основним при мотивації інвестицій. Тому чим вища очікувана норма чистого прибутку, тим, відповідно, вищим буде і обсяг інвестицій та навпаки.
Ставка позикового процента. У процесі інвестування виростає не тільки власний, але й позиковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позикового проценту, за інших рівних умов інвестування опиниться ефективним. Тому зростання ставки проценту викликає зниження обсягу інвестицій та навпаки.
Темп очікуваної інфляції. Чим вище цей показник, тим більшою мірою буде зменшуватися майбутній прибуток від інвестицій та відповідно менше стимулів буде до нарощування обсягів інвестицій.
Зростання обсягів чистих інвестицій викликає збільшення прибутку. При цьому темпи зростання суми прибутку значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії цей процес зростання прибутку у більшому обсязі, ніж інвестицій в економіку, називається “ефектом мультиплікатора”. Він характеризує числове значення коефіцієнта зростання прибутку від зростання обсягу чистих інвестицій.
Інвестиції можна класифікувати, виходячи з різних критеріїв (рис.1.1). Найбільш істотні ознаки інвестицій виділяють у такі визначення:
Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій
Реальні інвестиції – вкладення капіталу (коштів) у реальні активи сфер і галузей народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ. У вітчизняній практиці господарювання такі інвестиції називають капітальними вкладеннями. Стаття 1, пункт 1.28 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає інвестицію як господарську операцію, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції Законом поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Під капітальною інвестицією Закон розуміє господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Капітальні вкладення (складова частина капітальних інвестицій) – інвестиції спрямовані на створення і відновлення основних фондів.
Різноманітність капітальних вкладень вимагає їх класифікацію по характеру організації робіт, структурі, об’єму, напрямкам та призначенню, ступені завершеності.
По характеру організації робіт існує два способи виконання капітальних вкладень: підрядний і господарський.
При підрядному способі замовник – юридична (фізична) особа укладає контракт із спеціальними підрядними організаціями на здійснення робіт та контролює хід їх виконання, приймає закінчені роботи. Цей спосіб є найбільш ефективним.
При господарському способі забудовник (титулодержатель) – юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, здійснює витрати на свій ризик і власними силами підприємства.
Підрядним способом виконується основний об’єм капітальних вкладень і в найбільш розвинутий формі – це проектування та передача об’єктів “під ключ”, де підрядна організація займається придбанням обладнання, запрошує субпідрядників.
На практиці зустрічається суміш підрядного та господарського способів. Замовник подає проектно-кошторисну документацію, забезпечує обладнанням, будівельними матеріалами підрядника, а підрядчик виконує будівельно-монтажні роботи.
По об’єму і характеру будівництво розподіляють на будову, чергу будівництва, пусковий комплекс та об’єкти будівництва.
Будова – сукупність будівель та споруд (об’єктів), будівництво, розширення та реконструкція яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови.
Черга будівництва – частина будови, визначена проектом. Може складатися з одного або декількох пускових комплексів.
Пусковий комплекс-сукупність об’єктів (або їх частин), що забезпечують випуск продукції або надання послуг, передбачених проектом для даного пускового комплексу.
Об’єкт будівництва – окрема будівля або споруда, на будівництво, реконструкцію або розширення якої повинен бути складений окремий проект і кошторис. Якщо на будівельному майданчику за проектом споруджується тільки один об’єкт основного призначення, то поняття “об’єкт будівництва” збігається з поняттям “будова”.
По напрямкам капітальні вкладенням розподіляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств і об’єктів. До нового будівництва відноситься будівництво об’єктів, яке здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності. Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша й наступні черги до введення в дію усіх запроектованих потужностей. До нового будівництва відноситься також будівництво на новій площі підприємства замість підприємства, що ліквідується. До розширення діючих підприємств відноситься будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також розширення існуючих окремих цехів та об’єктів на території діючих підприємств, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей. До реконструкції діючих підприємств відноситься переобладнання цехів та об’єктів, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд, пов’язане з удосконаленням виробництва та здійснюване з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників. До технічного переозброєння діючих підприємств відноситься комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним. Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт. Капітальні вкладення по призначенню групуються на виробничі, тобто вкладення в об’єкти, що беруть безпосередню участь в процесі виробництва, та невиробничі – вкладення в будівництво об’єктів житлового і соціального призначення, комунальні споруди та інші.
Стаття 1, п.1.2.8.1. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” дає визначення фінансовій інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Про ступені завершеності капітальні вкладення групують на завершені та незавершені.
При здійсненні капітальних вкладень, об’єкти нового будівництва, реконструкції, розширення включають в титульний список. Титульний список – перелік будівництв або реконструкції. В ньому передбачаються терміни будівництва, проектна потужність будівництва, план по запровадженню в дію основних фондів, об’єми капітальних вкладень в залежності від етапів робіт. Поряд з титульним списком замовник складає внутрішньобудівельний титульний список по кожному об’єкті капітальних вкладень.
Фінансові інвестиції – вкладення коштів в різних фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частку займають цінні папери.
Цінний папір – це документ, який засвідчує майнове право чи відношення позички власника документа щодо особи, яка випустила такий документ. Цінні папери, як складний об’єкт економічного аналізу, класифікують за численними ознаками.
Одні цінні папери (векселі, депозитні сертифікати та інші короткотермінові папери) обертаються на грошовому ринку як замінники грошей для виконання розрахунків за постачання товарів і платежів за різні зобов’язання, але при цьому виконують також роль засобу для короткотермінового інвестування з метою одержання доходу. Інші цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати та ін.) обертаються на фондовому ринку (іншими словами – ринку капіталів) і служать для фінансування виробництва та іншої комерційної діяльності.
Інвестиційні цінні папери розділяються на пайові, боргові та похідні папери.
Акція – це пайовий цінний папір, що закріплює права його власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і на участь в управлінні цим товариством, а також на частину майна під час його ліквідації. Акція – безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу і його влаштовує те, що він не зобов’язаний повертати інвесторам їх капітал. Інвестор, який купує акції, також дотримується власних інтересів – одержати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).
У більшості випадках емісія акцій здійснюється під час акціонування, тобто заснування акціонерного товариства для формування статутного капіталу, перетворення вже існуючої компанії в акціонерне товариство і під час додаткової мобілізації капіталу для збільшення існуючого статутного капіталу.
Дохід від акцій її власник одержує у вигляді дивіденду, отриманого з чистого прибутку, після сплати всіх боргів і відрахувань. Дивіденди виплачуються, таким чином, в останню чергу і їх розмір встановлюється рішенням загальних зборів акціонерів. Доходи акціонера є також і збільшення ринкової вартості акції.
Акції бувають іменні і на пред’явника. У першому випадку ім’я власника обов’язково заноситься до книги реєстрації (реєстр), який веде або сам емітент, або реєстратор чи депозитор. У другому випадку акції не реєструються і досить фактичного володіння акцією для того, щоб її власник підтвердив, що саме він є акціонером даного акціонерного товариства. Акція на пред’явника – на відміну від іменної – меже випускатися як у документальній (паперовій), так і в електронній формі. Вона повинна бути обов’язково оплачена її власником.
За ступенем вільного обігу акції поділяються на відкриті і закриті. Власником відкритої акції може стати будь-який покупець, а закритої – тільки певна категорія. Більше того, випускаються акції, що не мають взагалі ніякого ходіння на ринку.
Звичайно акції продаються, але існують і безплатні акції, які розподіляються серед акціонерів даної компанії пропорційно раніше одержаним ними акціям. Акція може бути засновницькою, тобто такою, яка розповсюджується лише серед засновників акціонерного товариства і дає їм деякі переваги: додаткову кількість голосів, першочергове право на одержання акцій наступних випусків, вирішальну роль з питань діяльності компанії.
З численних класифікаційних ознак помітно виділяється такий комплекс ознак (фіксованість доходу, участь в управлінні та ін.), за яким акції розділяються на звичайні (прості) і привілейовані (преференціальні) акції.
Звичайна акція є такою, якщо вона засвідчує: а) право власника на участь в управлінні справами акціонерного товариства; б) право на одержання дивідендів, причому не гарантованих і не фіксованих; в) право на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.
Привілейованою акція є, якщо засвідчує: а) право власника на одержання дивідендів, як правило, з фіксованим відсотком, що виплачується незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства; б) переважне право (порівняно з власниками звичайних акцій) на першочергове одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства під час його ліквідації (якщо подібний пріоритет передбачений умовами випуску акцій).
Потрібно сказати про два різновиди привілейованих акцій: кумулятивні і конвертовані.
Більшість привілейованих акцій володіють властивістю кумуляції (накопичення) дивідендів, що надає їм підвищену надійність. Правило таке: дивіденди, не виплачені акціонерам протягом деякого періоду, накопичуються і нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони одержують дохід в наступному періоді у розмірі накопиченої суми. Проте, власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за будь-який період часу, протягом якого не оголошувалася виплата дивідендів.
Кумулятивні привілейовані акції підвищують не тільки надійність, але й додають до справи певну спекулятивність. Справа в тому, що з погіршенням фінансового становища акціонерного товариства заборгованість його перед акціонерами накопичується, а з покращенням – виплата відбувається повністю. Це призводить до того, що зі збільшенням приибутків даного акціонерного товариства зростає попит на кумулятивні акції і заборгованість (так звані “аррії”) одержить той, хто купить кумулятивні акції на момент оголошення дивідендів.
Незалежно від кумулятивних, привілейовані акції можуть бути конвертованими (конвертабельними), тобто мати властивість обмінюватися по обговореній ставці на певну кількість звичайних акцій чи облігацій даного емітента. Неконвертовані акції не змінюють свій статус.
Емітент може залишити за собою право відкликання привілейованих акцій, тобто право будь-коли викупити їх за номінальною ціною з компенсаційною надбавкою.
Облігація – це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником (володарем, держателем) облігації та емітентом і підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість в обумовлений термін, а також виплачувати визначений відсоток (винагороду). Відносини між вказаними особами трактуються як позика.
Облігація є такою, якщо вона засвідчує наступне: а) право на одерження у фіксований термін її номінальної вартості або іншого майнового еквівалента; б) право на одержання фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації.
Акція та облігація належать до різних видів цінних паперів. Акція – це право на власність, а облігація – право на позику. Власник акції бере участь в управлінні (маються на увазі не привілейовані, а звичайні акції), а власник облігації не бере участі. Але зате останньому гарантовано стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), в той час як дивіденди можуть бути як великими, так і малими. І навіть деякий час взагалі не виплачуватися. Акції пов’язані з підвищеним ризиком, хоча, з іншого боку, обіцяють принадливий зиск і тим самим імпонують тим інвесторам, які наважились випробувати своє щастя у грі на фондовому ринку. Вища якість (надійність) облігації супроводжується нижчим відсотком під час виплати з неї. Облігації привабливі для обачного інвестора, тим більше, якщо він не дуже багатий для того, щоб ризикувати. Кожний з цих цінних паперів (акція та облігація) має свій набір достоїнств, вельми різних і таких, які роблять їх не як протистоячими, взаємовиключними, а протилежними і доповнюючими один одного. Одні інвестори віддають перевагу акціям, інші облігаціям. Кому що подобається, кому що до душі, по характеру і можливостях.
До облігації, випущеної в документарній формі, якщо вона не є дисконтною (про дисконт мова піде далі), додається купон, котрий дає власникові право на одержання доходу. Розрізняють номінальну, викупну і курсову (ринкову) вартість облігації. Придбання облігацій може здійснюватися громадянами та юридичними особами як за рахунок власних, так і за рахунок позикових коштів.
Облігації ще більше (порівняно з акціями) відрізняються різноманітністю видів, різновидностями і модифікаціями. Для групування облігацій і створення різновидностей існує безліч класифікаційних ознак, а саме: забезпечення позики, періодичність нарахування доходу, терміни позики, погашення, надійність, режим обігу, способи виплати доходу та погашення облігацій і т.д.
Кожна з різновидностей вимагає певного підходу до неї. Наприклад, якщо облігація є цільовою, то обов’язково вказуються товари або послуги, під які вона випускається. Облігація з бонами на підписку дає право її власникові на одержання облігацій під час їх нових випусків, а якщо власник не хоче цього придбання, то він вправі продати бони на ринку як самостійні цінні папери. Облігації з правом дострокового погашення надають це право емітенту, яким він може скористатися як захоче. Найпопулярнішими різновидностями облігацій є: а) облігації зовнішніх і внутрішніх державних позик; б) облігації місцевих позик; в) облігації підприємств; г) іноземні облігації, наприклад, облігації Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародного валютного фонду.
Одним з видів державних облігацій є казначейські зобов’язання. Рішення про випуск довготермінових і середньотермінових казначейських зобов’язань приймає уряд, а короткотермінових – Міністерство фінансів. Рішення про випуск місцевих позик приймають органи місцевого самоуправління. Підприємства, як правило, мають право випускати облігації на суму не більше 30% від розміру свого статутного фонду і тільки після повної його оплати. У відповідному протоколі підприємства вказуються дані про господарську діяльність підприємства та службових осіб, мета випуску, терміни повернення коштів під час відмовлення від випуску облігацій.
Державні облігації відрізняються високою надійністю. Причина тому – платоспроможність держави, яка має великі фінансові активи.
Облігації випускаються на різні терміни й умовно поділяються на короткотермінові (до 3 років), середньотермінові (від 3 до 7 років) і довготермінові (від 7 до 30 років). Наприклад, казначейські зобов’язання випускаються на термін до 1-го року, від 1-го до 5-ти років або від 5-ти до 10-ти років. Існують також безтермінові облігації, під час випуску яких не вказується термін погашення. Облігації можуть не друкуватися у вигляді окремих документів, а відбиватися у боргових книгах (“касові” облігації). За іменними (зареєстрованими) облігаціями виплати здійснюються безпосередньо їх власником. До облігацій на пред’явника додаються відривні купони для одержання виплат на кожну дату платежу.
Одні облігації мають вільний обіг, інші – обмежений. Останніми емітент має зобов’язати інвестора під час придбання облігацій залишатися їх власником протягом певного часу. Обмежуються ціни або коло суб’єктів торгівлі. Але є і такі облігації, котрі взагалі не підлягають обігові: вони не можуть ні продаватися, ні обмінюватися або використовуватися як застава.
Про заставу слід сказати докладніше. Облігація буде забезпеченою, якщо емітент гарантує виконання своїх зобов’язань як з повернення основної суми боргу, так і виплати доходів з нього. Застосовуються різні види застави: майно, фондові цінності, доходи від майбутніх проектів, майбутні податкові надходження та ін. Облігації із заставою майна розділяються на першозакладні і загальнозакладні. Перші створюють борг, який емітент виплачує в першу чергу, а другі – дохід, за якими виплачується після розрахунків з власниками першозакладних облігацій. Якщо облігація видається під заставу нерухомого майна, то вона називається іпотечною. Облігації із заставою фінансових активів забезпечуються цінними паперами інших компаній, які знаходяться у власності емітента, в тому числі його філіалів або дочірньої фірми. До цього виду застави належать також цінні папери, які зберігаються у даного емітента на умовах трасту. Застава у вигляді майбутніх доходів від інвестованих проектів властива в основному місцевим облігаціям: вони погашаються, зокрема, за рахунок орендних платежів, комісійних зборів і мита, майбутніх податкових надходжень.
Якщо виконання зобов’язань по облігаціях забезпечується не самим емітентом, а іншою юридичною особою, то така облігація називається гарантованою. Рейтинг облігацій цього виду зумовлюється фінансовою вагомістю компанії-гаранта. Предметом гарантій може бути частина виплат: або лише відсотки, або лише сума позики.
За так званими реорганізаційними облігаціями емітент відповідає перед інвесторами тільки по капітальній сумі позики. Щодо виплат відсотків, то їх розмір залежить від доходів емітента.
Надійність одного й того ж емітента на різних ринках звичайно котується по-різному, тому випускають так звані своп-облігації, під час випуску яких умови виплати доходу і погашення пов’язують з умовами обміну валют (своп-угода).
Існують цінні папери, які називаються облігаціями з поверненням. Це облігації з достроковим відкликанням. Емітент має право відкликати їх раніше терміну погашення й викупити за ціною трохи вищою за номінальну. Відкликавши їх, емітент може випустити нові облігації, але вже з новою ставкою і терміном погашення, тобто рефінансувати. Причиною такої вимоги облігацій звичайно є зниження відсоткових ставок порівняно з тими, під які випускались облігації, а також зміни терміну погашення боргу.
Різновидом облігацій з поверненням є облігації відкладеного фонду. Це такі облігації, котрі викупляються емітентом на кошти, які щорічно відкладаються ним з прибутку для погашення частини або навіть всього боргу. Вигода для емітента в тому, що частина позики оплачується достроково і тому на дату погашення потреба в грошових коштах буде не дуже велика. Емітент зобов’язаний раніше попередити інвестора про відкликання облігацій і дати обіцянку викупити їх за ціну вище номінальної. При цьому облігації відкликаються не тільки раніше, але й без виплати винагороди.
Крім відкладеного фонду емітент може створити викупний фонд, що використовується для придбання на фондовому ринку облігацій у тих випадках, коли викуп можна виконати за раніше встановленою ціною або нижчою за неї. Дозволяється створювати обидва фонди одночасно або послідовно. Дякуючи кумулятивним облігаціям, є можливість одержати дохід, що накопичується, до строку викупу і виплачується одночасно з їх погашенням.
Практика знає облігації з розширенням та облігації із звуженням. Перші випускаються на певний термін і дають можливість власникові обміняти їх в момент викупу на довгострокові зобов’язання того ж достоїнства. Облігації із звуженням (так звані рекретивні облігації) мають зворотну дію: випущені на довший термін, вони можуть погашатися значно раніше. Не важко побачити, що облігації з розширенням більше влаштовують емітента, а облігації із звуженням – інвестора.
Облігації можуть бути конвертованими (конверсіонними), якщо в умовах їх випуску обумовлена можливість обмінювати їх на прості або привілейовані акції, які випускає даний емітент. Обмін відбувається протягом строку позики. Звичайно, власник таких облігацій обмінює їх лише тоді, коли дивіденди з акцій будуть вищими, ніж відсотки з облігацій (така ознака властива єврооблігаціям). Конверсія дає можливість емітенту знизити ставку відсотка, а інвестору – впевнитися у підвищеній надійності облігації та заручитися перспективою зростання власного капіталу вже у формі дивідендів.
Правилами фондового ринку можуть створюватися модифікації процесу конверсії. Наприклад, грошовий дохід з конвертованих облігацій може не виплачуватися, а замість нього їх власникам безплатно видаються нові цінні папери. При цьому номінальна вартість облігації наступного випуску збільшується на величину доходу з конвертованої облігації, а відсоток залишається незмінним.
Нормативними положеннями можна передбачити порядок, за яким власник облігації не може продати право на придбання акцій за певною ціною окремо від облігацій. Можна передбачити додаткову плату за обмін цінних паперів. Для інвестора вельми привабливі так звані відшкодовувальні облігації, які він може в зручний момент обміняти на готівку.
Виходячи із способу погашення, облігації класифікуються на серійні, котрі погашаються послідовно за серіями через певні проміжки часу, і ординарні, що викуповуються емітентом в установлену дату. Відомі також облігації з правом дострокового погашення, під час випуску яких емітент повідомляє всі відомості, що супроводжують випуск термінових облігацій, але при цьому резервує за собою право на дострокове погашення боргу. Необхідно відмітити, що таке резервування не повинно бути безмежним у часі: емітент зобов’язаний повідомити після закінчення якого терміну він може скористатися вказаним правом.
Серійні облігації можуть погашатися або одноразово, або за групами і розрядами, а також викупом партій облігацій на біржі. Для країни з підвищеною інфляцією доцільно випускати індексовані облігації, курс погашення яких рано чи пізно зміниться.
Облігації вважаються погашеними, якщо передбачається виплата інвесторам відсотків за останній період і номінальну вартість облігацій. Випускаються також “вічні” облігації, які не передбачають зобов’язань емітента з погашення.
Під час розгляду питання про виплати з облігацій потрібно з’ясувати, по-перше, за якою ставкою здійснюється виплата, по-друге, у якому вигляді і, по-третє, коли відбувається виплата.
Ставка облігацій може бути не тільки твердою (фіксованою), але й змінною (плаваючою). Фіксована купонна ставка використовується для періодичної виплати доходів у вигляді відсотків (такі облігації можуть достроково відкликатися емітентом). Облігація з плаваючою купонною ставкою, яка залежить від кон’юнктури на ринку, звичайно є цінним папером із зростаючою купонною ставкою, яка служить стабілізуючим елементом в умовах інфляції. Облігації з мінікупоном – перехідна форма від купонної до безкупонної облігації, котра має порівняно невелику відсоткову ставку за купоном і мінімальну знижку (дисконт). Не винятком є виплата доходу за змішаною формою: частина терміну (наприклад, перші два-три роки) відсоток з облігації виплачується за фіксованою ставкою, решту часу – за плаваючою.
Терміни виплат з відсотків обумовлюються в умовах випуску облігацій. Наприклад, за середньостроковими облігаціями терміном від одного до п’яти років (так звані “ноти”) відсотки виплачуються раз на півроку. Відома облігація під назвою “дохідна”. За нею емітент зобов’язується виплатити суму боргу, а щодо відсотків, то вони виплачуються лише тоді, коли емітент одержує дохід, розмір якого дає йому можливість робити виплату. У деяких випадках сума накопичених, але невиплачених відсотків, може виставлятися як вимога до емітента з настанням терміну погашення облігації. Тобто, мова йде про кумулятивні облігації, дохід з яким накопичується на момент викупу і виплачується одночасно з погашенням.
Вельми розповсюдженим є спосіб виплати через безвідсоткові (але не бездохідні!) облігації, які реалізуються зі знижкою (проти номіналу), а погашаються за номінальною ціною, створюючи тим самим дохід інвестора. Такі облігації належать до дисконтних цінних паперів. Дисконт – це різниця між номінальною вартістю цінного паперу та його ринковою (продажною, курсовою) ціною. За такою дисконтною облігацією (до неї належать безкупонні облігації з нульовим купоном) інвестор одержує дохід тільки під час викупу облігацій один раз, а не щорічно, але може не сплачувати податок на дохід від облігацій (за відповідними законодавчими положеннями). Дисконтні облігації належать до ризикових, але привабливих, які передбачають одержання великого доходу.
Облігації місцевих позик, що випускаються місцевими органами влади, коротко називають муніципальними.
Муніципальні облігації привабливі для всіх учасників їх обігу: емітенти одержують позикові грошові кошти для здійснення своїх програм і проектів, в результаті чого їм немає необхідості збільшувати місцеві податки для забезпечення збільшення витрат з місцевого бюджету або ж просити дотації з центру; інвестори теж мають зиск, тому що одержують у власність надійні цінні папери, які дають хоча й невеликий, але стабільний дохід; населення регіону одержує важливі для нього об’єкти у галузях виробництва, торгівлі й обслуговування, не підлягаючи при цьому обкладанню підвищеними податками.
Популярність облігацій підтверджується цифрами. Якщо світове фінансове багатство взяти за 100%, то готівка складе 14, акції – 40, а облігації – 46% [c. ].
Відомо, що контракти на купівлю та продаж певних активів (цінних паперів) можуть передбачити як негайне постачання активів і їх оплату, так і постачання та оплату активів у майбутньому (такі контракти називаються терміновими, мається на увазі не підвищена швидкість їх здійснення, а виконання їх в установлений у контракті термін). Термінові контракти належать до похідних фінансових інструментів (деривативів), які називаються також цінними паперами другого порядку. Виникнення такого виду цінних паперів пов’язано з тим, що учасники фондового ринку не впевнені у своїх прогнозах щодо майбутньої кон’юнктури цін, попиту і пропозиції й тому намагаються знизити ризик. Потрібно сказати, що фондвоий ринок – це не тільки сфера, де укладаються угоди для довготермінових інвестицій, але й широке поле для спекуляції. Саме термінові контракти краще за інші відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів.
Похідні цінні інструменти – це особливі цінні папери, які фіксують проміжні права партнерів під час укладання угоди. Вони не дають їх власникові ні права власності, ні права на одержання доходу, але зате засвідчують право на купівлю або продаж в майбутньому цінних паперів того чи іншого виду (частіше акцій). Термінові угоди бувають тверді й умовні. Перші – обов’язкові до виконання, а другі – надають одній із сторін угоди право виконати або не виконати її. До твердих належать форвардні й ф’ючерсні угоди, а до умовних – опціонні угоди.
У практиці ринку термінових контрактів вживається ряд спеціальних термінів. Так, коли особа купує контракт, то говорять, що вона відкриває (або займає) довгу позицію. Навпаки, особа, яка продає контракт, займає (або відкриває) коротку позицію. Якщо інвестор купив (або продав) контракт, то він може потім закрити свою позицію за допомогою продажу (або купівлі) його. Угода, що закриває відкриту позицію, називається офсетною (протилежна дія), тобто протилежною щодо початкової угоди. Довгий контракт означає купівлю контракту, а короткий – продаж контракту.
Форвардний контракт являє собою угоду між контрагентами про майбутнє постачання предмету контракту (активу). Форвардний контракт укладається поза фондовою біржею. Умови договору обумовлюються на момент укладення контракту, а його викоання здійснюється у відповідності з цими умовами в зазначений термін. Форвардний контракт укладається звичайно для здійснення реального продажу або купівлі відповідного активу і має за мету страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої для нього зміни на ринку.
Угоди, які ставлять метою негайне постачання активу, називаються касовими або спотовими (“спот”, означає “наявний”), а ринок таких угод –касовим або спотовим. Ціна, що виникає в результаті укладення касових (спотових) угод, називається відповідно касовою або спотовою.
Форвардний контракт може укладатися не тільки для страхування (хеджування) від можливих збитків, але й для гри на різниці ринкової (курсової) вартості активів. При цьому особа, яка відкриває довгу позицію (купує контракт), розраховує на майбутнє зростання ціни активу, а особа, яка займає коротку позицію (а, що продає контракт), розраховує на зниження ціни активу. Саме протилежність прогнозів сторін є основою для укладення такого контракту.
Форвардний контракт – це угода, що укладається, як було сказано, за межами фондової біржі, тому він не є стандартним, тобто склад умов може бути довільним, а самі умови не є контрольованими. Ця обставина звужує вторинний ринок форвардних контрактів, так як важко знайти третю особу, інтереси якої точно відповідали умовам форвардного контракту. Ліквідувати свою позицію за форвардним контрактом одна зі сторін, як правило, має право лише за згодою іншої сторони.
Ф’ючерсний контракт нагадує форвардний, але в той же час відрізняється від нього. Найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що ф’ючерсний контракт укладається лише на фондовій біржі і є стандартним за складом умов і процедур виконання. Біржа розроблює стандартні умови для кожного виду активу. Тому ф’ючерсні контракти є ліквідними і для них існує широкий вторинний ринок. Цим, ф’ючерсний контракт, порівняно з форвардним надає своєму власникові суттєву перевагу. Однак, необхідно визнати, що стандартний характер контракту інколи буває незручним для учасників ринку, які бажають постачати актив в іншому обсязі, в іншому місті і в інший час, ніж це передбачено ф’ючерсом. І все ж, частіше віддають перевагу ф’ючерсному контрактові. Адже його виконання гарантується розрахунковою палатою біржі, і тому інвесторам немає потреби з’ясовувати фінансове становище контрагента. Після укладення і реєстрації ф’ючерсного контракту посередником між продавцем і покупцем стає розрахункова палата біржі. Для покупця палата є продавцем, а для продавця – покупцем. Механізм таких взаємовідносин вже досить відпрацьований. Коли в учасника контракту з'являється бажання здійснити або прийняти поставку, то він не ліквідовує свою позицію до дня поставки і в установленому порядку інформує палату про готовність виконати свої зобов’язання за даним контрактом. У цьому випадку розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією, котра не закрита за допомогою офсетної угоди, і повідомляє учасника контракту про необхідність здійснити або прийняти актив, що вимагається.
Укладення ф’ючерсного контракту не вимагає від інвестора негайних витрат за контрактом (за винятком комісійних). Але під час укладення контракту розрахункова палата пред’являє певні вимоги до учасників. З відкриттям позиції інвестор (як з довгою, так і з короткою позиціями) зобов’язаний внести на рахунок брокерської компанії певну суму грошей як заставу. Ця застава називається маржею. Мінімальний розмір маржі встановлюється розрахунковою палатою на підставі обліку максимальних денних відхилень ціни активу, що лежить в основі контракту, за минулі періоди. Розрахункова палата встановлює також нижній рівень маржі. Якщо за форвардним контрактом виграші і втрати реалізуються тільки після закінчення терміну контракту, то за ф’ючерсним – розрахункова палата біржі робить в кінці кожного торгового дня перерахунок позицій інвесторів і переказує суму виграшу з рахунка тієї сторони, що програла, на рахунок тієї, що виграла. Дана сума грошей називається варіаційною (змінною) маржею. Коли на маржевому рахунку інвестора накопичуєтся сума більша встановленого палатою нижнього рівня маржі, то він може скористатися цим надлишком, знявши його з рахунка. Якщо сума вкладника на рахунку опускається нижче встановленого мінімуму, брокер сповіщає клієнта про необхідніст внесення додаткового внеску. У випадку, коли інвестор не вносить суму, що вимагається, брокер може ліквідувати його позицію, здійснивши офсетну операцію. Для того, щоб не допускати надмірної спекуляції на ф’ючерсних контрактах і забезпечити систему гарантування виконання операцій, біржа встановлює для кожного виду контракту ліміт відхилення ф’ючерсної ціни поточного дня від ціни котування попереднього дня. Для обмеження спекулятивної активності фондова біржа встановлює також так званий позиційний ліміт у вигляді обмеження загальної кількості контрактів з врахуванням закінчення їх термінів, яке має право тримати відкритим один інвестор.
Ціна, що фіксується під час укладення ф’ючерсного контракту, називається ф’ючерсною і відображає очікування інвесторів щодо майбутньої спотової ціни активу на ринку. На момент укладення контракту ф’ючерсна ціна може бути вищою (контанко) або нижчою (бекуордейшн) за спотову. До моменту закінчення терміну контракту ф’ючерсна ціна повинна стати рівною ціні спот, інакше з'являється можливість виконати арбітражну операцію: якщо ф’ючерсна ціна вища за спотову, то арбітражер продасть контракт і купить актив, за протилежної ситуації він продасть актив і купить контракт.
У випадках, коли інвестор не сумнівається у прогнозах щодо розвитку ситуації на фондовому ринку, він надає перевагу укладенню ф’ючерсного контракту. Але ф’ючерсний контракт вимагає обов’язкового виконання операції і, якщо прогноз помилковий, інвестор може зазнати втрат. Для зменшення фінансового ризику інвестор звертається до опціонних контрактів (опціонів).
Слово “опціон” означає “вибір”. Право вибору надається покупцеві опціону. Володар опціону має право на здійснення операції з цінними паперами, але він не зобов’язаний цю операцію виконувати. Так як і ф’ючерс, опціон є стандартизованою угодою. У ньому вказується кількість активів, ціна виконання контракту і дата здійснення операції.
Опціони бувають різними за своїми ознаками. Такими ознаками, в першу чергу, є тип опціону і позиція учасників угоди. Існують два типи опціону:
опціон колл, тобто опціон на купівлю (опціон покупця);
опціон пут, тобто опціон на продаж (опціон продавця).
Той, хто продає опціон, надає право вибору тому, хто цей опціон купує. Купуючи опціон колл, покупець набуває права купити у продавця опціону актив у встановленні терміни за ціною виконання або ж відмовитися від купівлі. Купуючи опціон пут, покупець набуває права продати продавцю опціону актив у встановленні терміни за ціною виконання або ж відмовитися від такого продажу.
Існують дві позиції по опціону: довга (позиція покупця опціону) і коротка (позиція продавця опціону). Сполучення типів і позицій створюють чотири види опціонів:
довгий колл;
короткий колл;
довгий пут;
короткий пут.
Отже, кожна особа, в принципі, може стати:
покупцем опціону на купівлю;
покупцем опціону на продаж;
продавцем опціону на купівлю;
продавцем опціону на продаж.
Взаємовідносини між учасниками опціонної операції мають два особливі етапи: момент укладення угоди і момент її виконання. Під час купівлі-продажу опціону (на першому етапі) продавець виписує опціон (продавця інколи називають “надписантом”) і передає його покупцеві, одержуючи замість нього винагороду у вигляді премії (свого роду комісійні). Покупець опціону розглядає премію як плату за визначення права вибору (здійснювати угоду чи ні). Премія є компенсацією за ризик, що виникає під час купівлі-продажу цінних паперів. Отримана продавцем опціону премія залишається у нього незалежно від того, яке рішення прийме покупець – виконувати угоду чи ні. Отже, купівля-продаж опціону (на першому етапі) є не купівлею-продажем акцій (чи іншого активу), а передачею права покупцеві на здійснення в майбутньому (на другому етапі) купівлі або продажу акцій.
Покупець опціону колл має гроші, а продавець опціону колл має акції (актив). І навпаки, покупець опціону пут має акції (актив), а продавець опціону пут має гроші. Опціон колл передбачає купівлю акцій покупцем опціону, а опціон пут – купівлю акцій продавцем опціону. Тобто, що напрями руху акцій в опціонах колл і пут змінюється протилежні, тоді як напрями руху опціонів однакові (від продавця опціону до його покупця).
Під час укладання контракту на опціон колл покупець опціону залишається покупцем акцій, а продавець опціону залишається продавцем акцій. Іншими словами, одна сторона двічі є покупцем, а інша – двічі продавцем.
Навпаки, якщо укладається контракт на продаж акцій, тобто опціону пут, то відбувається метаморфоза: покупець опціону на етапі виконання угоди стає продавцем акцій, а продавець опціону – їх покупцем.
Покупець опціону (колл чи пут) може відмовитися на другому етапі від виконання операції, в той час як продавець не може відмовитися, від виконання зобов’язань (якщо їх виконання вимагатиме покупець опціону). Продавець добровільно поставив себе у залежність від вибору покупця опціону, одержавши за це певну премію від покупця. Покупець опціону може продати його третій особі, не питаючи для цього згоди продавця опціону, якому після такого продажу доведеться виконувати умов контракту вже щодо нового власника опціону. Контракт на опціон цінним папером, який може бути в обігу як і акція чи облігація.
Отже, існують чотири види опціонних операцій, які вважаються простими опціонними стратегіями: купівля коллу, продаж коллу, купівля путу, продаж путу. Розглянемо кожний з них.
Купівля коллу. Допустимо, що інвестор придбав опціон колл на деяку кількість акцій ціною 100 грн. за акцію, заплативши премію 10 грн. Якщо ринкова ціна буде нижчою ціни виконання, наприклад 85 грн., то покупцеві немає сенсу купувати акції по 100 грн., коли він може на ринку купити її за 85 грн., покривши тим самим витрати на премію і здобувши прибуток (5 грн.). Коли ж ринкова ціна буде вище ціни виконання операції, наприклад на рівні 105 грн., то покупець опціону колл виконає операцію з метою скорочення втрат з премії: його втрати з премії скоротяться на 5 грн. – 105-110 = -5 (грн.). Якщо ринкова цінабуде рівною ціні виконання плюс заплачена премія (110 грн.), то дозволить покупцеві опціону покрити витрати з премії, але прибуток він ще не одержить. Нарешті, якщо ринкова ціна складатиме 115 грн., то прибуток покупця опціону колл становитиме 115 – 110 = 5 (грн.)
Продажа коллу. Тепер поглянемо на ситуацію з позицій продавця опціону колл, що одержав премію 10 грн. за продаж опціону за ціною виконання 100 грн. за акцію. Виписуючи і продаючи опціон колл, продавець очікує зниження курсу активу (на противагу покупцю опціону). Якщо ринкова ціна буде 85 грн., тоді після відмови покупця опціону виконати операцію (про це йшла мова вище) прибуток продавця опціону колл становитиме 10 грн. (розмір премії). За ринковою ціною 105 грн. покупець відігрує, як уже говорилося, 5 грн. Скільки ж залишається у продавця опціону? За такої ситуації продавець опціону втрачає частину прибутку: адже він зміг би не продавати акції за контрактом за 100 грн., а продати на їх ринку по 105 грн. З перевищенням ринкової ціни рубежа 110 грн. втрати продавця у вигляді втраченого прибутку будуть рости безмежно (в міру зростання ринкової ціни).
Купівля путу. Припустимо, що покупець придбав опціон пут: право на продаж деякої кількості акцій ціною 100 грн., заплативши 10 грн. премії. Придбаваючи опціон пут, його покупець очікує зниження ціни акції. Допустимо, що ринкова ціна акції рівна 85 грн. У цьому випадку покупцеві опціону пут (він же за умовами опціону пут є також продавцем акцій) краще продати свої акції продавцю опціону пут (він же за умовами опціону пут є також покупцем акцій) ціною 100 грн., ніж відмовитися від операції і продати акції на ринку за 85 грн. Різниця істотна: 100 – 85 = 15 (грн.) доходу. Правда ця цифра є валовим доходом, тобто без урахування затрат покупця опціону на його купівлю у вигляді премії 10 грн. З урахуванням цих затрат покупець має чистий дохід 15 – 10 = 5 (грн.). Природно, з таким рівнем ринкової ціни покупець опціону пут реалізує своє право на продаж акцій по 100 грн. своєму контрагенту за опціонним договором.
Тепер допустимо, що ринкова ціна рівна 90 грн. У цьому випадку покупцеві опціону пут також немає сенсу відмовлятися від його реалізації. Знову ж таки вигідніше продати акції по 100 грн., ніж продати їх на ринку по 90 грн. Різниця в цінах повністю покриє витрати на виплачену премію. Звичайно, з таким валовим доходом чистий дохід буде нульовим.
З ринковою ціною акції рівною 95 грн. теж немає сенсу відмовлятися від реалізації опціону, адже краще продати акції за 100 грн. За опціонним контрактом, ніж продати їх по 95 грн. на ринку. Валовий дохід складе 100 – 95 = 5 (грн.) і покриє частину затрат на виплачену премію. Отже, покупець опціону пут з такою ціною зазнає втрат, але не 10 грн. за акцію, а лише 5 грн.
Допустимо, що ринкова ціна 100 грн. Це означає, що для покупця опціону пут байдуже – реалізовувати опціон чи не реалізовувати, так як немає різниці в цінах за контрактом і на ринку. Валовий дохід буде нуль, а замість чистого доходу буде збиток у розмірі виплаченої премії (15 грн.).
Нарешті, припустімо, що ринкова ціна знаходиться на рівні 105 грн. за акцію, тобто на 5 грн. вище за контрактну. У цьому випадку покупцеві опціону пут немає сенсу виконувати його і продавати акції своєму контрагенту за 100 грн. Адже він зможе продати їх на ринку по 105грн. Правда, при цьому залишаються раніше здійснені покупцем затрати на виплачену премію.
Продажа путу. Продавець опціону пут одержав від покупця премію в розмірі 10 грн. за продажу опціону. Ціна виконання контракту 100 грн. за акцію. Виписуючи і продаючи опціон пут, продавець очікує підвищення ринкової ціни акції. З ринковою ціною на рівні ціни виконання і вище дохід продавця буде стабільним і максимально можливим – 10 грн. за акцію. В інтервалі ціни від 90 до 100 грн. дохід продавця опціону пут зменшується (пропорційно зниженню втрат покупця опціону пут). Нижче 90 грн. ціни однієї акції відбувається збільшення розміру втраченого доходу (пропорційно зростанню реального доходу покупця опціону).
Як бачимо, існує набір способів для страхування цінних паперів і для досягнення виграшу. Вибір потрібного способу пов’язаний з вибором типу опціону і позиції учасника операції.
Якщо особа розраховує на підвищення ринкової ціни акції, то вона повинна або купувати опціон колл, або продавати опціон пут. Коли ж особа розраховує на зниження ринкової акції, то вона повинна або купувати опціон пут, або продавати опціон колл. Таким є одне з основних правил ринку виробництва цінних паперів, в тому числі опціонів.
Довга позиція обмежує втрати і не обмежує прибутки, а коротка позиція, навпаки, обмежує прибутки і не обмежує втрати. При опціоні колл зміни результатів операції (прибутків чи збитків) відбуваються з підвищенням ціни акцій, а при опціоні пут – з її зниженням.
Ми розглянули чотири прості стратегії опціонного ринку. Складних же стратегій опціонного ринку нараховується на порядок більше і побудовані вони на комбінаціях двох і більше опціонів в одній операції. Коли комбінація будується на сполученні двох і більше опціонів, то ціни і терміни по них можуть бути або однаковими, або різними. Можливі такі чотири сполучення:
однакові ціни й однакові терміни;
різні ціни й різні терміни;
однакові ціни й різні терміни;
різні ціни й однакові терміни.
Існують комбінації, в які включені два колли і один пут, і є комбінації, в які включені один колл і два пути. Особа, що визначає свою стратегію на ринку опціонів, може займати або довгу, або коротку позицію, або ту й іншу одночасно (в одній операції). За приклад розглянемо кілька найпопулярніших комбінацій опціонних операцій.
До цього мова йшла про те, що один з учасників опціонного контракту робить розрахунок на підвищення ринкової ціни акції, а інший – на її зниження. Інша справа – композиція з двох опціонів. Один з її учасників робить ставку на відносну стабільність ціни, а інший – на суттєву її зміну, причому в будь-яку сторону. Така комбінація зветься стеллажем або стредл. Покупець стеллажа почергово приймає рішення то з опціону колл, то з опціону пут, які він купує за дві премії – залежно від того, що йому вигідніше. А вигідні йому значні зміни. Продавець стеллажа розраховує на стабільність.
Під час виконання комбінації стрендл ціна виконання з обох опціонів різна: ціна опціону колл вища за ціну виконання опціону пут. З цієї причини створюється ціновий інтервал втрат для покупця і такий же за розміром інтервал доходу для продавця.
Комбінація стреп складається з одного опціону пут і двох опціонів колл. Якщо при цьому ціни однакові, то ступінь зміни опціону колл і опціону пут не однакова (адже опціонів колл два). Комбінація стрип складаєтся з одного опціону колл і двох опціонів пут. Покупець опціонів вдається до стрепу, якщо передбачає підвищення ціни акцій, а до стрипу – навпаки, розрахунок будується на можливе зниження ціни акцій.
Комбінація спред характеризується наявністю в одній операції однотипних опціонів – або два опціони колл, або два опціони пут. Ця комбінація має ряд різновидностей залежно від ціни й терміну. Одні комбінації мають різні дати закінчення контракту, інші – різні ціни виконання, а треті – одночасно різні дати закінчення і різні ціни виконання. Назвемо деякі різновидності комбінації спред, а саме:
Сполучення короткого опціону путт з нижчою ціною виконання і довгого опціону колл з вищою ціною виконання. Передбачення – зниження ціни. Мета – одержання прибутку в інтервалі між цінами виконання.
Сполучення довгого опціону пут з нижчою ціною і короткого опціону колл з вищою ціною. Передбачення – зниження ціни. Мета – одержання прибутку в інтервалі цін.
Сполучення купівлі й продажу опціонів колл або опціонів пут з однією й тією ж датою закінчення за умови, що довгі опціони мають нижчу ціну виконання, а короткі опціони – вищу. Якщо інвестор орієнтується на підвищення ціни, то він використовує опціони колл, в іншому випадку – дія зворотна.
Сполучення купівлі й продажу опціонів колл або опціонів пут з однією й тією ж датою виконання за умови, що кількість опціонів, які продаються, більша за кількість тих, що купуються. Опціони колл, що продаються, мають вищу ціну виконання, а ті, що купуються – нижчу. Відносно опціонів пут – все навпаки. Передбачення – незмінність ціни акцій.
Сполучення опціонів колл або опціонів пут з однаковою датою закінчення контрактів, але з трьома різними цінами виконання. Якщо використовуються опціони колл, то композиція будується через придбання одного опціону з нижчою ціною, другого опціону з вищою ціною і продажу цих двох опціонів за ціною, яка знаходиться між двома названими цінами виконання. Передбачення – незначне коливання ціни акцій.
Сполучення купівлі опціону колл з нижчою ціною виконання, продажу двох опціонів колл з вищими, але відмінними одна від одної цінами виконання і купівлі опціону колл з ще вищою ціною виконання. Дана комбінація знижує ризик втрат за значної зміни ціни акцій, однак обмежує величину доходу у разі невеликих змін.
Прикладом різних модифікацій може бути також спред, який передбачає різні ціни виконання і різні дати закінчення. Оперуючи фактором часу, можна одержати складніші комбінації, зокрема, продаж короткотермінового коллу (або путу) з одночасною купівлею довготермінового коллу (або путу) з однаковою ціною виконання. В усіх випадках комбінація спред фіксує розрив, що створюється між кращою ціною продавця (мінімальною ціною) і кращою ціною покупця (максимальною ціною) на даний цінний папір.
Цікавим є й інші комбінації: продаж акцій і купівля одного опціону колл; купівля акцій та одного опціону пут; продаж акцій і одного опціону пут. Такі комбінації називаються синтетичними.
Ще одна група синтетичних комбінацій створюється з включенням в операцію не одного, а зразу двох опціонів. У такому випадку ми маємо: купівлю акцій і продаж двох опціонів колл; купівлю акцій і двох опціонів пут; продаж акцій і купівлю двох опціонів колл; продаж акцій і двох опціонів пут. Кожний з методів синтетичних комбінацій дозволяє одержувати результативну позицію, яка краще інших комбінацій відповідатиме інтересам інвестора.
Великі можливості відкриваються навіть у такій відносно простій синтетичній комбінації, яка полягає у купівлі акцій з одночасним продажем одного опціону колл. Ця комбінація доступна для широкого застосування.
Використовуючи можливості опціонів створювати різні комбінації, інвестор (в особі покупця або продавця опціонів) має сприятливі умови для маневрування на фондовому ринку, виконуючи частину важливих функцій суб’єктів цього ринку.
Специфічне місце серед біржових фондових операцій займає своп – угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежів відповідно до визначених у контракті умов.
Розглянемо три типи свопів – відсотковий, валютний та своп на активи.
Відсотковий своп складається з обміну боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою. Особи, що беруть участь у свопі, обмінюються тільки відсотковими платежами, але не номіналами. Платежі здійснюються єдиною валютою. За умовами свопу сторони зобов’язуються обмінюватися платежами протягом ряду років. Звичайно період дії угоди про своп коливається від 2-х до 15-ти років. Одна сторона виплачує суми за твердою відсотковою ставкою від номіналу, зафіксованого в контракті, а інша сторона – суми з плаваючою ставкою від даного номіналу. Плаваючою ставкою у свопах часто є ставка LIBOR. LIBOR – це ставка міжбанківського лондонського ринку на надання коштів у євровалюті. Вона є плаваючою і переглядається зі зміною економічних умов. LIBOR виступає довідковою плаваючою ставкою при запозиченнях на міжнародних фінансових ринках.
Особу, яка здійснює фіксовані виплати по свопу, звичайно називають покупцем свопу, а особу, котра здійснює платежі за плаваючою ставкою, - продавцем свопу. За допомогою свопу сторони, що беруть участь, одержують можливість обміняти свої зобов’язання з твердою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою і навпаки.
Бажання здійснити такий обмін може виникнути, наприклад, через те, що сторона, яка випустила твердовідсоткове зобов’язання, чекає падіння у майбутньому відсоткових ставок, в результаті ж обміну фіксованої ставки на плаваючу вона одержить можливість зняти з себе частину витрат з обслуговування боргу. З іншої сторони, компанія, що випустила зобов’язання з плаваючою ставкою і очікує у майбутньому зростання відсоткових ставок, зможе запобігти збільшенню своїх виплат з обслуговування боргу за рахунок обміну плаваючої ставки на фіксовану. Оскільки різні учасники економічних відносин по-різному оцінюють майбутню ринкову кон'юнктуру, то й виникають такі обміни. В той же час привабливість відсоткового свопу зумовлена не тільки і не стільки можливістю застрахувати від несприятливих змін у майбутньому відсоткові ставки, скільки можливістю емітувати заборгованість під нижчу відсоткову ставку.
Згідно статті 1, п. 28.2 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.
Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами, у обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).
Іншим найбільш розповсюдженим різновидом свопу є валютний своп, який являє собою обмін номіналу фіксованого відсотка в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті. Інколи реального обміну номіналу не відбувається. Здійснення валютного свопу може бути зумовленим різними причинами: валютними обмеженнями з конвертації валют, прагненням усунути валютні ризики або бажанням випустити облігації у валюті іншої країни тощо.
Своп активів полягає в обміні активами для створення синтетичного активу, який би дав вищий дохід. В рамках такого свопу актив, що приносить фіксований дохід, можна обміняти на актив з плаваючою ставкою або актив в одній валюті обміняти на актив в іншій валюті.
Свопи відіграють надзвичайно важливу роль в сучасних міжнародних інвестиціях. Вони вирівнюють ті відмінності, які є на ринках країн внаслідок, наприклад, адміністративно-регулюючих заходів, відмінностей у валютному контролі і навіть обліковій практиці, в оціненні кредитного, відсоткового і валютного ризику для різних сегментів ринку, у податкових режимах, трансакціонних витратах і т.д. Із загальнотеоретичної точки зору свопи ведуть до інтеграції різних ринків у рамках як національної, так і інтернаціональної економіки. Капітал у вигляді цінних паперів називають фондовим. По суті він є непродуктивним (фіктивним) капіталом.
Зазначимо, що, вкладення капіталу в розвиток науки, освіти, підготовки кадрів тощо, іноді називають інтелектуальними інвестиціями. Іх роль в сучасній економіці значно підвищалась і для ефективного розвитку ниобхідними стають випереджуючі темпи зростання відповідних витрат.
Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю iнвестора у виборі об'єктів iнвестування та укладення коштів, а непрямі – придбанням частки в портфелі цінних паперів або майнових цінностей, як правило, через посередників.
Короткострокові інвестиції – це вкладення капіталу на період до року. Довгострокові інвестиції розраховані на термін більше року або взагалі не обмежені якимось терміном.
Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, державні інвестиції – центральними та місцевими органами.
Внутрішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти iнвестування, розміщення у територіальних межах даної країни. Національні (місцеві) інвестиції здійснюються суб’єктами даної країни на її території. Іноземні інвестиції здійснюються інозеними громадянами, юридичними особами та державами.
Зарубіжні інвестиції – вкладення в об'єкти інвестування, розміщені за територіальними межами даної країни.
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій суб’єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій. Головним суб’єктом інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей у суб’єкти інвестування, є інвестор.
Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвесторів. Відмінності між ними полягають в масштабах керованих ними ресурсів, характері і методиках прийняття рішень.
Індивідуальний інвестор – це окрема юридична чи фізична особа, що самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність.
Інституційний інвестор – це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність, як правило, на операціях з цінними паперами. До інституціональних інвесторів відносяться інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди, а також банки.
Як окремих суб’єктів інвестиційної діяльності також виділяють корпоратинвих інвесторів та уряд.
Учасники інвестиційної діяльності (фізичні та юридичні особи) забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора. Визначаючи цілі, напрями і обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів залучає на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.
Об’єкти інвестиційної діяльності зосереджені у двох групах:
матеріальні активи (рухоме та нерухоме майно; земля; будинки; дорогоцінні метали; товари тривалого користування; інші матеріали);
фінансові активи (готівка; вклади на поточних рахунках; інші термінові вклади в банках; боргові забов’язання; облігації; акції; інші фінансові документи).
Комплекс міроприємств з моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту визначається як інвестиційний цикл. Інвестиційний цикл включає передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну фази.
Ряд інвестиційних циклів, що повторюються, – це інвестиційний процес. У інвестиційний процес постійно залучаються ті, хто має вільні інвестиційні ресурси, і ті, хто відчуває в них потребу.
Ресурси інвестора складаються з ресурсів, отриманих з усіх доступних джерел інвестиційних ресурсів – внутрішніх, залучених і позичених.
Суб’єкти інвестиційної діяльності мають різні джерела залучення ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Ресурси суб’єктів інвестиційної діяльності [ ]
Інвестори
Ресурси
Власні (внутрішні)
Залучені та запозичені
Фізичні особи
Збереження та заощадження, неспожита частина індивідуальних доходів
–
Корпорації
Запаси компанії, нерозподілений прибуток, амортизаційні та інші фонди, інші власні засоби (ноу-хау, позареалізаційні прибутки тощо)
Кошти, залучені за рахунок продажу акцій, облігацій, інших цінних паперів, довгострокові кредити та позики
Держава (уряд)
Прибутки державних підприємств, податкові надходження, відрахування у державні фонди соціального страхування, державні резерви, кредитно-грошові емісії, кошти від приватизації
Внутрішні і зовнішні позики (державні облігації, казначейські зобов’язання тощо)
Зазначимо, що саме залучені та позичені кошти – це перерозподілені кошти власних (внутрішніх, первинних) джерел інвестиційних ресурсів. Перезподіл здійснюється згідно певних методів фінансування інвестицій або, іншими словами, способів формування джерел інвестиційних ресурсів для окремих проектів або програм. Вони, як правило, базуються на наступних принципових підходах: 1) повне самофінансування; 2) акціонування; 3) кредитне фінансування; 4) лізинг та селенг; 5) змішані методи фінансування.
Застосування означених методів фінансування інвестицій визначає і призводить до певної структури інвестиційних ресурсів.
Структура інвестиційних ресурсів – пропозиція формування джерел фінансування інвестиційного проекту або портфеля в розрізі власних, залучених та позичених ресурсів. Структура інвестиційних ресурсів суттєво впливає на доходність та ризик інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність являє собою досить складний об’єкт аналізу, обліку і аудиту. По-перше,
По-друге,
По-третє,
Крім того, слід враховувати:
тощо.
Особливості іноземної інвестиційної діяльності
Кожна країна (національна економіка) володіє певними інвестиційними ресурсами, що складаються із її власних (національних) та іноземних інвестицій.
Іноземні інвестиції згідно діючого в Україні законодавства визначається як цінності, що вкладають іноземні інвестори в об’єкти інвестиційної діяльності в відповідності до законодавства України з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту (ст. 1, п. 2 Закону про іноземні інвестиції від 25.04.96 р.) [ ].
З напрямком руху іноземних інвестиційних ресурсів пов’язані поняття “чистого припливу капіталу” як різниці між обсягом надходження грошових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) і обсягом вивозу капіталу у формі позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів.
У широкому розумінні іноземними є ті інвестиції, реалізація котрих передбачає взаємодію учасників, які належать різним державам (резидентів та нерезидентів по відношенню до конкретної країни).
Мотивацію і форми іноземних інвестицій можна представити за допомогою схеми міжнародного руху капіталу (рис. 1.2).
На рівні окремих країн розрізняють імпорт приватного і державного капіталів.
Основу підприємницького капіталу як форми міжнародного руху капіталу становлять прямі та портфельні іноземні інвестиції.
Прямі інвестиції – це вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу), та які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування.
Зазначимо, що прямими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу об’єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій відносять всі івнутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірними та асоційованими компаніями.
Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування.
Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці є 10% об’єкта інвестування. Однак, прямою може вважатися й інвестиція з меншою часткою участі, але яка забезпечує реальний вплив на прийняття рішень об’єктом інвестування. І навпаки, якщо частка інвестора становить більше 10%, але він не має реального контролю над об'єктом, то відповідна інвестиція не визнається прямою.
Прямі та портфельні інвестиції домінують у структурі міжнародного руху капіталу (рис 1.3).
Кількісно міжнародні інвестиції оцінюються майже у 900 млрд.дол.США. І якщо протягом останніх десятиліть переважали прямі інвестиції, то 1990-і роки спостерігається різке зростання обсягів портфельних інвестицій. Зазначимо, що міжнародні інвестиції реалізуються переважно (більш нижча 90%) у розвинутих країнах.
Рис. 1.3. Структура міжнародного руху капіталу
Поряд з прямими і портфельними інвестиціями важливою складовою міжнародної інвестиційої взаємодії є державна іноземна допомога. Іноземна допомога за визначенням не має комерційного характеру і надається на пільгових умовах. Структурно її формують гранти, займи і технічна допомога, що мають як двох-, так і багатосторонню основу.
У країн-донорів (як правило, промислово розвинених) превалюють політичні і стратегічні пріоритети при наданні допомоги тій чи іншій країні. Однак, як показує практика, майже у всіх випадках має місце економічне обгрунтування грантів, позик, технічної допомоги. Типовим прикладом, зокрема, є “прив’язка” іноземної допомоги до експорту країни-донора. Очевидною також є тенденція подорожання іноземної допомоги, превалювання займів над грантами тощо.
Мотивація країн-реципієнтів (майже виключно країни, що розвиваються та країни з перехідними економіками) витікає із необхідності залучення додаткових ресурсів для економічного розвитку в умовах нехватки внутрішніх накопичень для інвестування та валюти.
Масштаби іноземної допомоги у 1990-і роки оцінюються більш як у 70 млрд.дол.США, проти 5 млрд.дол.США у 1960-і роки, хоча питома вага іноземної допомоги у ВВП країн донорів постійно знижується (з приблизно 0,5% у 1960-і роки до 0,9 у 1990-і роки).
У цілому, іноземні інвестиції як об’єкт системного аналізу і обліку, характеризуються різною інституційною природою і цільовою орієнтацією, певними видами і формами, величиною, термінами та джерелами.
Рис. 1.4. Систематизація міжнародних інвестицій [ ].
Іноземна інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій суб’єктів по реалізації іноземних інвестицій. Згідно діючого українського законодавства вона трактується як
[ ].
Іноземний інвестор – суб’єкт, що не є резидентом приймаючої країни і вкладає кошти в реципієнтів, що є резидентами приймаючої країни.
Реципієнт іноземних інвестицій – суб’єкт, що є резидентом приймаючої країни, і залучає кошти іноземних інвесторів.
На мотивацію, обсяги та напрями іноземного інвестування впливають багато факторів. Вирішальне значення мають: політична стабільність, ступінь втручання уряду в економіку, відношення до іноземних інвестицій, наявність і дотримання дво- і багатосторонніх угод; наявність чи відсутність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; рівень та динаміка ключових макроекономічних показників.
У більш широкому контексті на інвестиційні процеси впливають: стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних та інвестиційних ринків; стабільність світової валютної системи; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури тощо. В умовах глобалізації іноземні інвестиції знаходяться під впливом взаємодіючих процесів транснаціоналізації та регіональної економічної інтеграції [ ]. Дія глобально-економічних факторів, з одного боку, нівелює окремі відмінності між країнами, а з іншого – формує макросередовище для масштабної діяльності власне міжнародних суб’єктів та інститутів інвестування.
Сучасна інвестиційна діяльність має розвинуте інфраструктурне забезпечення. У широкому розумінні інвестиційна інфраструктура це відповідні інформаційні і транспортні мережі, валютно-банківська система, заклади по підгтовці та атестації фахівців тощо, а у вузькому – сукупність спеціальних інвестиційних інститутів і мереж. Зазначимо, що одночасно з національними інвестиційними інститутами в іноземній інвестиційній діяльності активну участь беруть міжнародні інвестиційні інститути (міжнародні інвестиційні фонди, компанії, промислові і фінансові ТНК). Їх сукупність можна трактувати як міжнародну інвестиційну інфраструктуру.
Інфраструктура міжнародного інвестування не тільки забезпечує обслуговування руху коштів від інвестора до реципієнта, але й задає можливі схеми такого руху.
Інвестиційна діяльність, спрямована на здійснення прямих іноземних інвестицій може розглядатися як іноземна підприємницька інвестиційна діяльність, а основу іноземного портфельного інвестування складають операції з цінними паперами.
Іноземна підприємницька інвестиційна діяльність розвивається у контексті поглиблення інтернаціоналізації, об’єктивних процесів усуспільнення капіталу, генезису форм та методів його концентрації і експорту, диверсифікації виробництва у динамічному конкурентному середовищі [ ].
Для приймаючої країни привабливість прямих інвестицій зумовлена ось чим:
імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів; сприяє поширенню передової технології і управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;
з’являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобілізуються і більш продуктивно використовуються національні ресурси;
прямі інвестиції сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;
стимулюється конкуренція і пов’язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);
підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва;
збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;
в умовах слабкого контролю використання держпозик ризик з місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.
Одночасно слід вказати на стримуючі фактори розвитку іноземної підприємницкої діяльності:
імпортовані ресурси потребують окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковому контексті відтік ресурсів через репатріацію прибутку повинен перевищувати величину первинних вкладів, тому говорити про зростання виробничого апарату за рахунок іноземних інвестицій доцільно тільки у розрахунку на їх стимулюючий вплив на економічний розвиток приймаючої країни в цілому;
залучаються ресурси у цілях іноземного інвестора, які можуть не збігатися з національними. На практиці, як правило. не вдається уникнути зіткнення національних інтересів та інтересів іноземних інвесторів. Нерідко має місце дискримінація національного сектора, яка посилюєтья правовими заходами макроекономічного стимулювання;
ПІІ як канали передачі технологій часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов’язаними з іншою її частиною, на яку, проте, падають витрати із забезпечення функціонування анклаву. При цьому сила ефекту анклавності обернено пропорційна до рівня приймаючої країни. Крім того, на практиці приймаюча країни (навіть промислово розвинута) майже не бере участі у створенні нової технології, а отримує її кінцевий продукт. Передача частини науково-дослідних робіт має місце переважно у низькотехнологічних галузях;
являючи собою форму проникнення на зарубіжний ринок, ПІІ можуть вступати в угоди з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше – монополією), коли “збивати ціни” не входить до їх завдань. ПІІ також можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті;
суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях в той час, коли в обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпортозаміщуючий характер;
нерегульований розвиток ПІІ може підсилити соціальне розшарування, маргіналізацію значної частини приймаючих країн та маси споживачів.
Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації у контексті їх інтеграції у сучасну світогосподарську систему.
Головними мотивами іноземного інвестування на мікрорівні є: зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни, що приймає.
Окремо слід зазначити, що головним суб’єктом іноземної підприємницької інвестиційної діяльності є транснаціональні корпорації – групи підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, що міститься в одній конкретній країні. Важливо не тільки те, що ТНК інвестують значні кошти у зарубіжній філії, дочірні і асоційовані підприємства, але й виникнення специфічних проблем обліку їх інвестиційної діяльності.
Поширеною формою іноземної підприємницької інвестиційної діяльності, яка потребує окремого розгляду, є спільні підприємства.
Спільне підприємство (СП), це форма міжнародного бізнесу, коли зарубіжний та місцевий партнери поєднують свої зусилля в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів та ризиків.
Насамперед, СП є різновидом прямого інвестування у разі, коли дві або більше фірм мають право власності на прямі інвестиції в одну компанію, тобто об’єктивною основою розвитку міжнародних спільних підприємств є прямі інвестиції.
У міжнародній економічній теорії та практиці виділяють такі характерні особливості СП: наявність згоди про довгострокові завдання співробітництва; об’єднання сторонами активів; оцінка об’єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін; участь обох сторін у прибутках та збитках, відповідно до вкладеного капіталу.
Переваги СП обумовлені тим, що забезпечується довготривалість угод, комплексність співробітництва, спільна відповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик, особливо політичний. Дуже часто СП – це єдина або найбільш заохочувана форма проникнення підприємницького капіталу в іншу країну.
Слід акцентувати увагу на тому, що реалізація форм міжнародного бізнесу можлива двома шляхами:
без створення нового підприємства (юридичної особи) у рамках міжнародної кооперації та міжнародної торгівлі товарами та послугами (експорт, управління за контрактом, ліцензування). У цих випадках відносини між партнерами регулюються відповідними угодами та контрактами;
із створенням нового суб’єкта господарювання, а саме спільного підприємства або зарубіжної філії (при 100%-му прямому інвестуванні). Тому суттєвою ознакою створення СП є те, що у більшості випадків з’являється новий суб’єкт міжнародного бізнесу (крім випадків, коли створюються так звані контрактні (договорні) СП без реєстрації підприємства у спільному володінні).
Спільні підприємства можна розглядати також як один із різновидів стратегічних альянсів, що реалізується через ефективний розподіл прав власності. Важливо, що одночасно із традиційними аргументами на користь розподілу прав власності у порівнянні із 100%-ним володінням підприємством за кордоном (прискорення процесу розширення фірми у географічному аспекті, розширення бази досліджень і розробок, передача контролю над підприєством на місця тощо) підкреслюється така причина спільного володіння у випадку СП як синергітичний ефект від взаємодії двох або декількох фірм, що знаходяться в різних країнах [ ]. При цьому слід мати на увазі, що партнери по стратегічному альянсу у формі СП можуть діяти різними шляхами:
іноземна фірма може об’єднати свої зусилля з місцевою;
фірми двох або декількох держав можуть поєднатися для дії у третій країні або у одній із своїх країн. Зазначимо, що коли в роботі СП беруть участь більше двох організацій, його іноді називають консорціумом.
Зауважимо, що у багатьох країнах з перехідною економікою, в тому числі і в Україні, спільні із зарубіжними партнерами підприємства розглядаються як одна із нових форм господарювання [Закон про ЗЕД].
Визначення спільного підприємства одночасно як:
а) форми міжнародного бізнесу; б) специфічного (нового) суб’єкта міжнародного бізнесу; в) стратегії входження у зарубіжний ринок; г) різновиду прямого іноземного інвестування; д) форми господарювання – дозволяє не тільки визначити його суттєві ознаки, але й позиціонувати СП у системі макро- та мікроекономічного регулювання. Тобто специфіка спільних підприємств проявляється ще і в тому, що процеси їх створення та діяльності регулюються різними нормативно-правовими актами (про іноземну інвестиційну діяльність, про національне підприємництво, у межах антимонопольних заходів тощо).
Таким чином, феномен спільних підприємств, що проявляється через кілька ключових суттєвих ознак, з одного боку, та специфіка регулювання процесів їх створення і діяльності, з другого, – обумовлюють доцільність багатокритеріальних підходів до їх визначення та аналізу. Специфічним, як правило, є і бухгалтерський облік діяльності спільних підприємств з урахуванням особливостей їх організації, структури, вкладень в статутний фонд, сфер, видів, термінів діяльності та розмірів (див. додаток 1).
В процесі комплексного аналізу СП принципово важливо, на яких засадах партнери беруть участь у спільному підприємстві – паритетних, з більгою чи меншою участю іноземного інвестора. Участь на паритетних засадах поширена в промислово розвинутих країнах, коли підприємство створюється майже виклчюно з підприємницьких мотивів при участі рівних за значенням партнерів. Рівна частка участі в капіталі підприємства розглядається як доказ рівноправного співробітництва та взаємного визнання партнерів і є теоретично ідеальним вирішенням організації підприємства з іноземною участю. Однак таке співробітництво має і негативний бік в тому випадку, коли одному з партнерів необхідно взяти на себе відповідальність за вирішення якого-небудь питання (відсутність “лідера” в конфліктній ситуації).
Створення підприємств на паритетних засадах може також бути наслідком правового регулювання, згідно з яким участь іноземного партнера не повинна перевищувати частки місцевого партнера Таке обмеження було характерним для соціалістичних країн у 50-80-ті роки, а також для СРСР на початку діяльності СП (з 1987 по 1991 р.). Потім воно було зняте, і в сучасних, зокрема українських, законах його немає.
Більша частка іноземного капіталу має місце, якщо іноземний партнер бажає забезпечити максимальний контроль за діяльністю підприємства. Вона необхідна також і в тому разі, коли місцевий партнер не має фінансових коштів для того, що б збільшити свою частку в підприємстві. Для таких підприємств негативним моментом є те, що місцева влада розглядає подібне підприємство не як національне, а як іноземне, і може відмовити йому в наданні непередбачених пільг. Іноді для усунення цього недоліку іноземні підприємці намагаються перекласти на плечі місцевого партнера поточне керування підприємством, а свою власну діяльність обмежують контролем. В цьому випадку в оперативні відносини з державними органами вступає тільки місцевий партнер. У деяких країнах, зокрема і в Україні, існує порядок, який передбачає додаткові пільги тим підприємствам, які мають участь іноземного капіталу, більшу за певний відсоток від статутного капіталу, а у випадку його перевищення – надаються додаткові пільги.
Менша чатска іноземного партнера є у більшості випадків неприйнятною для західних фірм, котрі прагнуть здійснювати контроль за діяльністю підприємства. При цьому іноземні інвестори встановлюють сувору взаємозалежність між часткою капіталу і правом контролю. Існує практика, коли право на керування може бути встановлене договором про порядок діяльності підприємства без залежності від частки капіталу. Закордонні інвестори погоджуються з меншою часткою своєї участі в капіталі СП в країнах, де помітні значні зусилля щодо націоналізації економіки. В протилежному випадку вони можуть зазнати збитків внаслідок дискримінації, офіційних регламентацій, які обмежують діяльність підприємства. Підприємства, в капіталі яких іноземний інвестор має меншу частку, за своїм характером більш близькі до національних підприємств і внаслідок цього користуються різними пільгами. Вони більш масштабно використовують місцеву робочу силу, сировину, а також можливості збуту продукції на місцевому ринку.
Систематизація СП за способом організації важлива тому, що законодавчо встановлюються організаційно-правові форми підприємств, які можуть значно відрізнятись у різних приймаючих країнах. Від того, в якій сфері діє СП, залежать пільги або обмеження, а від місця реєстрації – превалюючі норми національного регулювання.
Зазначимо, що розмір СП (малі, середні, великі, крупні) може визначатися за різними параметрами: 1) величина статутного фонду, включаючи розмір внеску іноземного партнера; 2) чисельність персоналу; 3) вартість виробничих фондів; 4) обсяги продукції та її експорту тощо. Зрозуміло, що доцільно використовувати сукупність показників, однак у період створення важливе значення має розмір декларованої або реально внесеної іноземної інвестиції, а також її джерело, зміст, якість, мета і структура.
В цілому систематизація спільних підприємств, з одного боку, відображає мотивацію як країн базування та приймаючих країн, так і безпосередніх партнерів, а з другого – дає змогу поглиблено проаналізувати процес створення та функціонування СП, налагодити ефективний облік їх господарської діяльності.
Основу іноземного портфельного інвестування складають операції з цінними паперами. Іноземна портфельна інвестиційна діяльність вимагає від її учасників здійснення численних операцій з цінними паперами. Причому ці дії не обмежуються лише продажем і купівлею активів. Необхідно здійснювати весь спектр операцій. Наведемо основні з них:
купівля цінних паперів за власний рахунок;
купівля цінних паперів за дорученням і за рахунок коштів замовника;
продаж власних цінних паперів;
продаж за дорученням;
інформаційне, аналітичне й консультативне обслуговування, яке включає аналіз ринку цінних паперів і портфеля фінансових активів;
організаційні дії, що супроводжують операції з цінними паперами (наприклад, реєстрація випуску, організація допущення на фондову біржу і т.д.);
посередництво в організації випуску і первинного розміщення цінних паперів (розроблення документації та умов випуску, попереднє оцінення паперів, реклама, підбір інвесторів і т.д.);
здійснення розрахунків з цінних паперів;
реєстрація власників цінних паперів під час здійснення операції купівлі/продажу;
охорона, збереження і пересилання цінних паперів;
у випадку відкликання емітентом облігацій до строку їх погашення здійснюється повернення облігацій, що відкликаються;
погашення цінних паперів з настанням відповідного терміну;
виплата дивідендів з акцій і купонних платежів з облігацій;
конвертування в прості акції конвертованих привілейованих акцій та облігацій;
передача довіреній особі повноважень на голосування;
гарантоване розміщення цінних паперів (андеррайтинг);
реінвестування дивідендів від цінних паперів і доходів від приросту ринкової вартості;
розміщення цінних паперів під заставу;
управління портфелем цінних паперів;
надання та одержання позичок цінними паперами;
страхування валютних ризиків.
Міжнародні операції з цінними паперами – це надзвичайно складний вид діяльності. Як правило, вихід на міжнародний фондовий ринок можуть здійснити тільки великі організації, а також уряди країн з розвинутою інфраструктурою національного ринку цінних паперів.
У світовій практиці існує така класифікація учасників ринку цінних паперів:
держава, муніципалітети, великі національні та міжнародні компанії. Дякуючи своєму високому іміджу, надійності та обсягу операцій вони є основними учасниками ринку цінних паперів;
інституціональні інвестори. Ними є різні приватні особи. Частка цих учасників у міжнародному фондовому ринку вкрай мала;
професіонали ринку цінних паперів. Це брокери й дилери. Брокер – це агент чи посередник, який допомагає інвесторам у торгівлі цінними паперами. Дилер – це особа, що сприяє торгівлі фінансовими активами шляхом створення запасів різних цінних паперів. Купуючи папери, дилер збільшує запас, а продаючи – зменшує його, одержуючи прибуток за рахунок різниці цін купівлі та продажу.
Фінансові брокери – юридичні особи, які виконують посередницькі функції під час купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і дорученням клієнта на основі договору комісії чи доручення.
Інвестиційні консультанти – юридичні або фізичні особи, які надають консультативні послуги під час випуску та обігу цінних паперів.
Інвестиційні компанії, – це юридичні особи, які діють на ринку цінних паперів за власний рахунок. Інвестиційна компанія є спеціалізованим підприємством для: а) організації та гарантування випуску цінних паперів; б) вкладання коштів у цінні папери; в) купівлі-продажу цінних паперів дилером.
Андеррайтинг – базова функція інвестиційної компанії. З ним пов'язано таке поняття, як емісійний синдикат. Це група андеррайтерів, які сумісно, за договорами, на принципах розподілу прибутків здійснюють розміщення та гарантований випуск цінних паперів.
Фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та фонди здійснюють різні операції з цінними паперами. Багато компаній поєднують ці види діяльності. У світовій практиці для таких компаній існує термін – компанії з цінних паперів (Security firm).
Інвестиційні фонди – здійснюють випуск акцій з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на депозитні рахунки та вклади. Ніякими іншими видами діяльності інвестиційний фонд займатися не повинен. Такі організації можуть забезпечувати індивідуальним інвесторам вихід на міжнародний ринок цінних паперів. Інвестори купують акції фондів, які випускаються на національних ринках, а фонди використовують кошти, одержані від продажу акцій, для вкладення в іноземні папери.
Інвестиційний банк – це такий кредитно-фінансовий інститут, що спеціалізується на операціях з цінними паперами (їх випуску та розміщенню) для залучення додаткових грошових коштів, а також для довгострокового кредитування своїх клієнтів, серед яких може бути і держава. Інвестиційні банки не є банками в класичному розумінні цього поняття, так як вони не виконують багатьох видів банківських операцій, тому їх звичайно називають інвестиційними банкірами.
Комерційні банки. Діяльність цих організацій на ринку в різних державах не однакова, але можна зазначити деякі спільні закономірності взаємодії комерційних банків з національними і міжнародними ринками цінних паперів. Перш за все, післявоєнний період характеризується активним проникненням комерційних банків на ринок цінних паперів прямо чи опосередковано. В Німеччині, де банки мають право здійснювати всі види операцій з цінними паперами, вони активно виходять на ринок як емітенти (емітуючи, головним чином, облігації), посередники та найбільші інвестори. В тих країнах, де роль комерційних банків на фондових ринках обмежена (США, Канада, Японія), вони знаходять опосередковані шляхи участі в інвестиційній та посередницькій діяльності – через трастові компанії, кредитування інвестиційних компаній і банків, співробітництво з брокерськими фірмами та ін.
Комерційні банки виходять на міжнародний ринок цінних паперів також через власну мережу зарубіжних інвестиційно-банківських філій та дочірніх компаній. Особливо широких масштабів інвестиційна діяльність зарубіжних філій набуває у банків тих країн, де існуюють прямі обмеження на операції з цінними паперами. Так наприклад, найбільший банк світу "Сітікорн" має 7000 співробітників, які виконують функції типового інвестування, це більше, ніж кількість співробітників найбільших інвестиційних банків США "Соломон Бразерс" і "Ферст Чікаго" взятих разом.
Основним місцем проведення торгівлі цінними паперами є фондові біржі.
Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фондові біржі сприяють накопиченню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. Ефективність фондових бірж загальновизнана. Всього у світі налічуєтся біля 200 фондових бірж, об’єднаних у Міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо, на які приходиться до 60% загально-світового обсягу торгівлі акціями (на, Франкфурт припадає 10%, Тайвань – 6%, Сеул – 4%, Цюріх – 4%, Париж – 3%, Куала Лумпур –2%, Гонконг – 2%).
Все зростаюча кількість операцій з цінними паперами здійснюється на євроринку, найбільшою та найактивнішою частиною якого є ринок середньо- і довгострокових незабезпечених облігацій. На сьогодні цей ринок знаходиться під дією різних інновацій. Так розвивається ринок цінних паперів з особливими плаваючими термінами погашення та ін. Подібні інновації з'являються для задоволення запитів певних груп інвесторів. Проте євробондам властиві такі загальні ключові характеристики:
відсоткові платежі звільнені від податків;
облігації випускаються майже завжди на пред'явника;
основна маса облігацій є незахищеною;
майже у всіх випадках відкрито пропоновані цінні папери котируються на одній чи більше фондових біржах, хоча емісії можуть продаватися і на позабіржовому ринку.
Ринок євробондів в перші роки свого існування був ринком довгострокових облігацій зі строком погашення від 10-ти до 20-ти років. Після інфляції 1973-1974 рр. строки погашення звузились і стали в основному від п’яти до восьми років. На сьогодні емітенти здійснюють випуски єврооблігацій зі строком погашення в різних межах – від року і за 25 років.
Купонні платежі на ринку євробондів здійснюються з відставанням. За облігаціями з фіксованим відсотком і за більшістю конвертованих облігацій відсотки виплачуються щорічно. Нараховування відбувається за базисом 360 днів, 12 місяців, в місяці 30 днів.
Фундаментальною вимогою ринку євробондів є та, що облігації повинні бути на пред’явника з прикріпленими купонами. Євробонди найчастіше випускаються номіналом в US$1000 чи US$5000.Останнім часом для інституційних інвесторів випускаються більші номінали (від US$10000 до US$500000).
Ринок єврооблігацій славиться відсутністю управління своєю активністю (хоча певне регулювання здійснюється центральними банками під час прийняття ними емісій в тих чи тих валютах, а також провідними банками, які управляють емісіями).
Існують дві міжнародні організації, які впливають на розвиток ринку євробондів. Це:
The International Primary Market Association ("I.P.M.A.") (з 1985 р. є головними учасниками ринку євробондів). До неї входять лише банки. I.P.M.A. Вона розробляє рекомендації щодо регулювання ринку.
Тhe Association of International Bond Dealers ("A.I.B.D.") (учасники вторинного ринку, як правило, є її членами). Вона розглядає питання, що є важливими для ринку цінних паперів. A.I.B.D. також забезпечує різне обслуговування та допомогу своїм членам.
Серед типів єврооблігацій відзначимо облігації з фіксованим відсотком, основними їх різновидами є:
прямі облігації (straight bond) – облігації з фіксованим відсотком, які мають серії щорічних купонів. Їх також називають "plain vannilla";
облігації з нульовим купоном (zero bond) – не мають ніяких платежів до настання строку погашення, продаються нижче номіналу, чим і забезпечують прибуток власникові;
глибоко дисконтовані облігації (deep discount bonds) – облігації, за якими виплачується щорічний відсоток, але на відміну від інших облігацій, цей відсоток нижчий від превалюючого ринкового відсотка. Тому ці облігації повинні продаватися з дисконтом, подібно облігаціям з нульовим купоном;
облігації з можливою зміною відсотка (retractable/extendable bond) – такі облігації мають звичайно строк погашення 12-15 років, але початковий відсоток може змінюватися через короткий період 3-5 років);
частково оплачені облігації (partly paid bonds) – інвестор спочатку оплачує лише частину вартості облігації (15-30 %), решту оплачує пізніше (через 6-9 місяців). Якщо інвестор через певний строк не оплачує решту, він втрачає початковий платіж і, відповідно, облігацію;
середньострокові ноти (medium-term notes (MTN) – відносно новий вид облігацій на європейському ринку. Строк їх погашення від року до п’яти. Вони мають ті самі характеристики по купонних виплатах, що й прямі облігації;
двохвалютні облігації (dual currency bonds) – облігації, які оплачуються однією валютою, а купонні платежі та погашення здійснюються в іншій валюті (більш слабкій). За час існування облігацій коефіцієнт обміну між двома валютами фіксований.
Ноти з плаваючим відсотком Floating Rate Notes (FRN) – це облігації, купонні платежі яких перепризначаються через певні інтервали (традиційно кожні три або шість місяців) і звичайно прив'язані до надбавки Лондонського пропонованого відсотка на міжбанківському ринку (LIBOR – London Interbank offered Rate). Такі цінні папери з'явилися на ринку євробондів у 1970 р., як фінансовий інструмент, що комбінує елементи середньострокових банківських кредитів і довгострокоих євробондів.
Конвертовані облігації – це облігації з фіксованим відсотком, які можуть конвертуватися в звичайні акції емітента чи іншої компанії, що виступає гарантом облігацій. Суттєвим компонентом конвертованої облігації є коефіцієнт обміну між валютою облігації та акціями емітента. Якщо ці валюти різні, то їх коливання відносно одна одної будуть значно впливати на вартість обміну.
Останнім часом для ринку облігацій чи акцій надзвичайно важливими стають варанти. Вони можуть випускатися з облігаціями (які в такому випадку називаються хост-облігаціями) або окремо від них (такі варанти називаються голими). Варанти фізично відділені від облігацій, чи акцій і торгують ними в основному окремо. Їх можна розділити на два найважливіших типи. Це:
варанти акцій. Вони дають право власникові на купівлю акцій компаній за фіксованою ціною. Таке право зберігається на певний строк. Такі варанти звичайно пропонуються як частина пакета облігацій з фіксованим відсотком;
варанти облігацій. Вони дають право на купівлю за певною ціною (протягом життя варанта) облігацій, з фіксованою датою погашення.
Основну частину клірингу ринку євробондів складають дві централізовані клірингові системи:
Euro-clear (Euro-clear Clearance System Public Limited Company) в Брюселлі. Заснована в 1968 р., управляється через Morgan Guaranty Trust Company of New-York;
CEDEL (Centrale de Livrasion de Valeurs Mobilieres S.A.) в Люксембурзі. Заснована в 1970 р. групою головних фінансових інститутів і управляється незалежно.
Ці системи були створені для забезпечення ефективної безризикової системи клірингу, для міжнародної торгівлі цінними паперами та уникнення затримок і витрат, викликаних фізичною доставкою сертифікатів.
Зазначимо, що ринок цінних паперів знаходиться у постійному розвитку. Вражаючою є динаміка виникнення і практичного застосування нових фінансових інструментів. Це, з одного боку, дає нові імпульси портфельному інвестуванню, а з іншого – породжує обліково-аналітичні проблеми. Принципово важливого значення набуває розвиток міжнародно-уніфікованих принципів та стандартів бухгалтерського обліку.
Методологія і порівняльний аналіз міжнародної та національної системи обліку інвестування
Методологія обліку інвестиційної діяльності базується на загально прийнятих у міжнародній практиці принципах бухгалтерського обліку базових концепціях, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного і політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки, бізнесу призвели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, яких є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цих обставин, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйнятні для всіх країн. Найважливіші з них висвітлено у книзі В.І.Єфіменка та С.Ф.Голова [ ].
Принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (фірма) розглядається як самостійна господарська одиниця, відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки підприємства мають бути відокремлені від рахунків його власників. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерській облік і складається фінансовий (бухгалтерський) звіт. Принцип автономності дотримується в усіх випадках, незалежно від організаційно-правової форми підприємства. Цей принцип ще називають принципом одиниці обліку.
Принцип безперервності діяльності. Ця концепція бухгалтерського обліку базується на тому положенні, що підприємство постійно функціонує і продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений період часу. Власники підприємства не мають наміру його ліквідувати чи продати. Виходячи з цього принципу, господарські засоби включаються до балансу в оцінці за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. У звіт про прибутки включаються доходи і витрати, зумовлені нормальною поточною діяльністю підприємства.
У протилежному разі, коли є ознаки, що підприємство припинить свою діяльність і буде ліквідовано, використовуються інші правила бухгалтерського обліку. В разі ліквідації підприємства його активи (майно) оцінюються за ліквідаційною (ринковою) вартістю.
Принцип двосторонності полягає в тому, що засоби підприємства відображаються у двох напрямках: з одного боку – за їх речовим складом (гроші, складські запаси, основні засоби і ін.), а з іншого – за джерелами їх формування. Джерела формування у свою чергу можуть бути залучені (зобов’язання) та власні. Тому принцип двосторонності може бути виражений формулою:
Господарські засоби = Зобов’язання + Власний капітал.
Права сторона рівняння визначає права власності на майно (засоби). Воно може бути об’єктом позову кредиторів та інвесторів (власників). Безперервна господарська діяльність змінює абсолютну величину складових частин, але не змінює рівності, з одного боку, засобів, а з іншого – суми зобов’язань та власного капіталу.
Принцип грошового вимірювання означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені в грошовому вимірі. Звичайно, в обліку можуть застосовуватись й інші вимірники господарських засобів (натуральні, трудові), але узагальнення їх можливе тільки за допомогою грошового вимірника.
Принцип собівартості. В бухгалтерському обліку відображається собівартість (первісна, історична тощо) засобів, а не їхня ринкова вартість. Іншими словами, в обліку і звітності оцінка активів здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво. Відображення в обліку та звітності господарських засобів за їхньою собівартістю пояснюється двома причинами. По-перше, оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується великими труднощами її визначення. Крім того, ринкова оцінка (вартість) в будь-якому разі носить елемент суб’єктивності, тоді як собівартість є об’єктивною. По-друге, виходячи з принципу безперервності діяльності, підприємство не буде швидко реалізовувати засоби, які йому належать. Воно використовує ці засоби для забезпечення своєї поточної діяльності. А тому нема необхідності знати ринкову вартість засобів, що знаходяться на підприємстві і використовуються ним.
Принцип нарахування. Цей принцип регулює собою момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані тобто зроблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати – з моменту сплати грошей.
Принцип реалізації тісно пов’язаний з принципом нарахування. За цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують коли виконано договірні зобов’язання та надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, моментом реалізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції і переходу права власності на неї від постачальника до клієнта.
Принцип консерватизму (обачливості, обережності). За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цієї концепції покладено принцип оцінки об’єктів обліку, який дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов’язань і витрат. Згідно з принципом консерватизму (обережності), непередбачені потенційні збитки (сумнівна заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо) мають бути відображені в результатах звітного періоду.
Принцип матеріальності або суттєвості означає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти не повинні відображатися в обліку та звітності. Якщо, наприклад, куплено для офісу кілька олівців, то чи варто по них нараховувати знос, щоб розподілити витрати на декілька звітних періодів (місяців)? Ні. Це не суттєва подія. Доцільніше їх списати відразу на загальногосподарські витрати.
Принцип відповідності – це принцип розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати даного звітного періоду – це ті витрати, що пов’язані з господарською діяльністю, яка зумовила отримання доходів у даному періоді. Цей принцип має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.
Принцип постійності вимагає від підприємства застосування обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обгрунтовані і докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зносу малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку витрат виробництва, методів оцінки майна тощо.
Принцип періодичності (або облікового періоду) визначає можливість і необхідність поділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди для складання необхідної звітності і виявлення результатів діяльності. Найчастіше обліковий період збігається з календарним роком. Проміжними обліковими періодами є поквартальні періоди, за які теж складається звітність і виявляються фінансові результати.
Правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності відображаються в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО). Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, створенням та функціонуванням спільних підприємств, реалізацією спільних проектів. Обік, як мова бізнесу, повинен будуватись на загальноприйнятих принципах. Тільки в цьому разі можна говорити про співмірність облікової інформації, що подається у звітності, про інформаційне взаєморозуміння в бізнесі, про довіру з боку інвесторів. Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організації. Серед них насамперед слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, створений 1973 р. в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основні завдання комітету сформульовані так:
Розробляти і публікувати найважливіші бухгалтерські стандарти формування фінансової звітності.
Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.
Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.
Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в даний час має широке представництво професійних бухгалтерських організацій з різних країн світу.
Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів, створена 1977 р. в Мюнхені. Сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку. Працює в тісному контакті з Комітетом з міжнародних стандартів.
Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Головним об’єктом діяльності цієї організації є вивчення питань обліку і звітності міжнародних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації. Крім того, робоча група експертів займається дослідженням стану організації обліку, сприяє запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі.
У процесі гармонізації економічної політики Європейського Союзу (ЄС) реалізуються заходи щодо стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах цього інтеграційного угруповання. Серед директорів Ради ЄС безпосередньо сфери бухгалтерського обліку і фінансової звітності стосуються: четверта Директива – “Форма та зміст річного фінансового звіту компанії”, прийнята 25 липня 1978 р., та сьома Директива – “Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки”, прийнята 13 червня 1983 р.
Ці директиви розроблено відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вони деталізують ці стандарти згідно з вимогами країн ЄС. Так, у четвертій Директиві викладено питання ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, уніфікації форм звітності та її публікації, а також організації контролю за правильною постановкою обліку і складання фінансової звітності. Сьома Директива розкриває технологію та методику складання консолідованої фінансової звітності.
За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 32 стандарти.
Деякі стандарти мають загальнометодологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт №1 – Розкриття облікової політики, №5 – Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах, №10 – Ймовірність події та події після дати складання балансу, №21 – Вплив зміни валютних курсів, №29 – Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках та інші.
Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт №22 – Об’єднання компаній, №24 – Розкриття інформації про партнерів, №27 – Консолідовані фінансові звіти, №28 – Облік інвестицій в асоціації, №31 – Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах та інші.
Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, признання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти №2 – Запаси, №4 – Облік амортизаційних відрахувань, №13 – Подання поточних активів і поточних пасивів, №16 – Основні засоби, №17 – Облік орендованого майна, №18 – Доход.
Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, №9 – Облік витрат на дослідження і розробки, №11 – Облік будівельних контрактів, №30 – Розкриття в фінансовій звітності банків і подібних фінансових інститутів.
Нарешті, існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них №19 – Витрати на пенсійне забезпечення, №26 – Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення тощо.
Інвестиційна діяльність як об’єкт обліку має свою специфіку, що знайшло відображення у відповідному міжнародному стандарті бухгалтерського обліку МСБО 25 “Облік інвестицій”.
Інвестиції можуть обліковуватись як короткострокові, так і як довгострокові. У випадку короткострокових інвестицій їх поточна балансова вартість повинна співпадати або з ринковою вартістю, або з вартістю придбання в залежності від того, яка з них нижча. Довгострокові інвестиції повинні обліковуватись або по вартості придбання, або по вартості з урахуванням переоцінки, або, у випадку ринкових долевых цінних паперів, по вартості придбання чи ринковій вартості, в залежності від того яка з них нижча.
Інвестиції в нерухомість можуть обліковуватись або у відповідності зі стандартом МСБО 16 з нарахуванням амортизації, у відповідності зі стандартом МСБО, з відображенням (по дебету) у звіті про прибутки і збитки; допускається також облік інвестицій у нерухомість як довгострокових інвестицій. Визначаються також питання обліку змін поточної вартості інвестицій, трансферт чи продаж. Стандарт обумовлює вимоги стосовно розкриття інформації.
В умовах інтернаціоналізації господарського життя, підвищення ролі міжнародних компаній (багатонаціональних та транснаціональних) виникла гостра необхідність стандартизації обліку корпораційного інвестування. МСБО 27, 28 і 31 містять загальні рекомендації щодо відображення у бухгалтерському обліку інвестицій відповідно у дочірні підприємства, асоційовані компанії та спільні підприємства.
МСБО 27 “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства” визначає вимоги підготовки і надання консолідованої фінансової звітності групи підприємств, які знаходяться під контролем материнської компанії.
МСБО 28 “Облік інвестицій в асоційовані компанії” визначає, що інвестиції в асоційовані компанії повинні обліковуватись на основі методу долевої участі; стандарт також обумовлює припустимі виключення. Встановлені вимоги стосовно розкриття інформації.
МСБО 31 “Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах” визначає, що вимоги по розкриттю інформації про участь в спільних підприємствам створюються окремо по операціях і активах, котрі контролюються спільно. Також обговорюються вимоги щодо звітності для підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.
У контексті нашого дослідження слід зазначити, що: по-перше, процес розробки і впровадження міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним, окремі з них уточнюються або замінюються новими з урахуванням досвіду застосування та сучасних вимог; по-друге, міжнародні стандарти не є обов’язковими і виступають як рекомендації для запровадження; по-третє, міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики бухгалтерського обліку, яка була і буде різною в різних країнах світу.
Не зважаючи на те, що стандарти обліку інвестиційних операцій є в цілому міжнародно уніфікованими, системи бухгалтерського обліку інвестування мають певну національну специфіку, що особливо стосується країн з перехідними економіками. Це обумовлено не тільки наявними відмінностями політико-економічного середовища господарської діяльності, традиціями бухгалтерського обліку (децентралізовані та централізовані моделі), але й тим, що інвестиційна діяльність проходить в умовах невизначеності. Інвестиційні операції, займають тривалий період часу і, як правило, виходять за межі річного фінансового звіту. На звітну дату існують незакінчені інвестиційні операції, результат яких не визначено, що потребує оцінки майбутніх подій з розподілом витрат і доходів між відповідними звітними періодами. В умовах перехідних економік невизначеність результативності інвестиційних операцій посилюється інфляційними та іншими факторами.
Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних принципів та стандартів. На вирішення цього завдання спрямований Указ Президента України від 23 травня 1992 р. “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики”. Цей процес об’єктивний, у ньому є зрушення, але він потребує часу для повного приведення системи обліку України у відповідність з міжнародними стандартами. Це стосується як повноти відображення різних видів господарської діяльності, так і термінів впровадження стандартів.
Слід зазначити, що у цілому перелік проектів національних стандартів відповідає міжнародно уніфікованим аналогам (таблиця 1.2).
Звернемо увагу на наступне. По-перше, національні стандарти охоплюють всі діючі МСБО. По-друге, національний стандарт НСБО 12 “Інвестиції” об’єднує положення кількох відповідних МСБО. По-третє, окремі положення щодо обліку інвестиційних операцій включено до ряду інших національних стандартів (визначення інвестицій та їх відображення в балансах – НСБО 2; визначення акцій та методи участі у капіталі, прибуток на акції, дивіденди – НСБО 3, НСБО 15; визначення інвестиційної діяльності – НСБО 4; розкриття інформації акціонерних товариств – НСБО 5); оцінка ринкових паперів – НСБО 19; визначення материнської і дочірнього підприємства, групи підприємств – НСБО 20; інвестування в закордонні підприємства – НСБО 21.
Таблиця 1.2
Порівняльна характеристика українських і національних стандартів бухгалтерського обліку
Національний стандарт
Кореспондуючий МСБО
1. Загальні вимоги до фінансової звітності
1. “Подання фінансових звітів”
2. Баланс
1. “Подання фінансових звітів”
3. Звіт про прибутки та збитки
1. “Подання фінансових звітів”
33. Прибуток на акцію
4. Звіт про рух грошових коштів
7. “Звіт про рух грошових коштів”
5. Звіт про власний капітал
1. “Подання фінансових звітів”
6. Виправлення помилок і змін у фінансових звітах
8. “Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці”
10. “Непередбачені події та події, які відбуваються після дати балансу”
7. Основні засоби
16. “Основні засоби”
8. Запаси
2. “Запаси”
10. Дебітори
1. “Подання фінансових звітів”
32. “Фінансові інструменти: розкриття та подання”
11. Зобов’язання
1. “Подання фінансових звітів”
22. “Фінансові інструменти: розкриття та подання”
12. Інвестиції
25 “Облік інвестицій”
28. “Облік інвестицій в асоційовані компанії”
31. “Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах”
13. Фінансові інструменти
32. “Фінансові інструменти: розкриття та подання”
14. Оренда
17 “Оренда”
15. Дохід
18 “Дохід”
16. Витрати
9. “Витрати на дослідження та розробки”
19 “Витрати на пенсійне забезпечення”
17. Податок на прибуток
12. “Податки на прибуток”
18. Довгострокові контракти
11. “Будівельні контракти”
19. Об’єднання підприємств
22. “Об’єднання компаній”
20. Консолідовані фінансові звіти
27. “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства”
21. Вплив змін валютних курсів
21. “Вплив змін валютних курсів”
22. Вплив змін цін та інфляції
15. “Інформація, що відображає вплив змін цін”
29. “Фінансова звітність в умовах гіперінфляційної економіки”
23. Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін і сегментів діяльності
24. “Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін”
Насьогодні національні стандарти, що розроблено стосовно обліку інвестиційних операцій, задовольняють потреби користувачів. Вони, зберігаючи концептуальні положення відповідних МСБО, конкретизують їх з урахуванням рівня економічного розвитку України та національних традицій. Однак, у процесі зростання масштабів іноземної інвестиційної діяльності і, особливо, інвестиційної діяльності українських суб’єктів господарювання у зарубіжних країнах виникне потреба розробки і впровадження національних стандартів щодо обліку інвестицій в дочірні та асоційовані компанії, фінансової звітності про частки у спільних підприємствах. Вже зараз створення промислово-фінансової групи (ПФГ), особливо транснаціональних актуалізує ці питання.
У цілому приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів – це шлях до інтернаціоналізації обліку і його гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів. Важливо, щоб методологія та інструментарій обліку інвестування, з одного боку, бути адаптивними до національної специфіки і традицій обліково-аналітичної роботи, а з іншого – враховувати тенденції і перспективи міжнародної уніфікації систем аналізу, обліку і аудиту.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/arhitektura-perioda-rossiyskoy-imperii.html
|
Архитектура периода Российской Империи
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/06499937c2116d76b6383c2a6638a627.docx
|
files/06499937c2116d76b6383c2a6638a627.docx
|
Большие успехи зодчества периода Российской империи (18-первая половина 19 вв.), как и всей русской экономики и культуры в целом, связаны с деятельностью Петра 1 . В его царствование, в частности, было значительно расширено производство кирпича и других строительных материалов и изделий, стандартизировалось их изготовление; были введены различные законоположения, инструкции и кодексы по строительству; началась систематическая подготовка архитектурных кадров, издание литературы по строительству и архитектуре, а так же изучение опыта зарубежного строительства; в Россию стали приглашать западноевропейских зодчих.
Крупным вкладом в сокровищницу русского и мирового зодчества было возведение Петербурга с его ансамблями, общественными зданиями, городскими и загородными дворцами, улицами, парками.
Строительство его осуществлялось по заранее разработанному генеральному плану, основанному на принципах регулярной планировки. Сооружение жилых домов в Петербурге велось с обязательным условием выхода их фасадов на улицу, а не в усадьбу, как это делалось раньше. Строго регламентировалась также высота домов. Новым в архитектуре Петербурга было то, что застройка его производилась не только по генеральному плану, но и по «образцовым» (типовым) проектам, в которых различались дома для именитых, зажиточных и др.
Одним из первых монументальных сооружений Петербурга был собор Петропавловской крепости (1712-1733 гг.) с огромной колокольней, увенчанной 34-метровым золоченым шпилем, символизировавшим величие новой русской столицы. Характерным в этом соборе было то, что по архитектуре он больше походил на светское здание типа западноевропейских городских ратуш.
Сердцем же Петербурга, символом морского могущества России стало Адмиралтейство с его 72-метровойбашней со шпилем, увенчанным кораблем (1704 г. заново возведено зодчим И.К.Коробовым в 1732-1738 гг. и перестроено затем А.Д.Захаровым). От здания, как лучи, расходятся три крупных проспекта города.
Существенным отличием Петербурга от Москвы и других городов России является то, что зодчество в нем носило утилитарный характер. Строительство культовых зданий было ограничено – их возводили лишь в случаях крайней необходимости.
Сдержанная и монументальная в петровскую эпоху архитектура в последующие годы под влиянием стиля барокко становится пышной и торжественной. Образцы архитектуры русского барокко представлены
дворцовыми зданиями, дворцово-парковыми ансамблями, триумфальными арками, которые носили характер показной парадности, роскоши и должны были демонстрировать богатство и могущество дворянства.
Крупнейшим мастером русского барокко петербургской школы был зодчий В.В.Растрелли, создавший такие памятники русской архитектуры, как Екатеринский дворец в Царском Селе (1752-1762 гг.), Зимний дворец (1754-1762 гг.) и Смольный монастырь в Петербурге (1748-1757 гг.), Андреевский собор в Киеве (1747-1762 гг.) и другие. Особенностями внешней архитектуры зданий В.В.Растрелли, как, впрочем, и всего русского зодчества, являются протяженность зданий, ясность и простота их плана, членение на выступающие и западающие объемы, применение ордеров с раскрепованными антаблементами, украшение фасада скульптурами, позолоченными белым лепным декором на цветном, чаще голубом фоне стены. Для интерьеров зданий характерно наличие парадных залов, просторных вестибюлей, а так же богатство отделки.
Типичным сооружением дворцового зодчества этого периода является грандиозный по протяженности (около 500 м.) Екатеринский дворец в Царском Селе. Здание его состоит из центральной части и четырех флигелей, связанных между собой в единый корпус промежуточными вставками. Дворец примыкает к большому регулярному парку, застроенному различными увеселительными павильонами. Расположенные анфиладой на втором этаже дворца парадные помещения – огромные залы – имеют большую ширину и двухстороннее освещение, а некоторые устраивались и двусветными, то есть имеют два яруса оконных проемов. Стены и потолки помещений отделаны золоченой резьбой, картушами*, вензелями и др.
Великолепен по национальному колориту динамичный, парящий над днепровскими кручами на высоте более ста метров над уровнем реки бело-голубой Андреевский собор в Киеве. Это произведение В.В.Растрелли, помимо своих изумительных художественных качеств, имеет большое градостроительноеное значение благодаря исключительно удачной постановке на местности. Откуда ни посмотришь на храм – с близкого ли расстояния, находясь у подножья горы, вдалеке от нее, - отовсюду он поражает удивительной стойкостью силуэта, великолепно вписанного в окружающий ландшафт и неразрывно с ним связанного.
Архитектура собора отличается четкостью плана (он имеет форму четырех сторон креста), исключительной пластикой объема, легкостью архитектурных элементов и деталей. Украшенный нарядными люкарнами** легкий центральный купол, кусты стройных колонн, несущих изящные декоративные боковые главы, замечательных пропорций ордер с раскрепованным антаблементом, опоясывающий здание, в сочетании с хорошо прорисованными лепными золочеными и белыми деталями на голубой поверхности стен придают храму необычайную живописность и выразительность.
Андреевский собор – самое совершенное и зрелое произведение В.В.Растрелли. Он по праву относится к наиболее прославленным шедеврам архитектурного наследия.
Архитектурная школа В.В.Растрелли нашла в России многочисленных последователей. Вторым архитектурным направлением барокко была московская школа Д.В.Ухтомского, воспитавшего таких выдающихся мастеров архитектуры, как М.Ф.Казаков, А.Ф.Кокоринов и другие.
Известные работы Д.В.Ухтомского – триумфальная арка Красные ворота в Москве (1753-1757 гг.), колокольня Троице-Сергиевой лавры в Загорске (1741-1770 гг.) и ряд других дворцовых и культовых сооружений. В своих проектах Д.В.Ухтомский развивал традиции отечественной архитектуры. Его произведения отличаются национальным своеобразием и художественной целостностью.
Д.В.Ухтомский сочетал практическую работу с теоретическим обучением многочисленных учеников. Задолго до открытия Академии художеств им была создана особая школа – «Команда Ухтомского», - в которой обучались русские зодчие.
Во второй половине 18 в. барокко и рококо были вытеснены пришедшим с Запада стилем классицизма, под влиянием которого созданы замечательные творения русского искусства – величественные городские и загородные ансамбли, монументальные высокохудожественные светские здания и др. При этом русский классицизм, как и русское барокко, был глубоко отличен по своему идейно-художественному содержанию от этого стиля в других странах. Обладая рядом прогрессивных особенностей, русский классицизм способствовал созданию сугубо национальных, самобытных архитектурных произведений, поставивших русское зодчество на одно из ведущих мест в мире.
Основоположниками русского классицизма были выдающиеся зодчие В.И.Баженов, М.Ф.Казаков, И.Е.Старов, А.Ф.Кокоринов, воздвигнувшие замечательные памятники, в которых гениально сочетались классические принципы античной архитектуры, мировой классики и русского архитектурного наследия. Зданиям этих архитекторов присуще основанные на классических ордерах простота и строгость объемно-планировачных схем, четкость и ясность форм, сдержанность в применении декоративных элементов и деталей.
Большие успехи в этот период достигнуты в области реконструкции и планировки городов. По размаху градостройства Россия далеко опередила другие европейские государства: реконструкции подвернулись многие города и населенные места. Применяя регулярную систему, русские мастера избегали свойственному Западу схематизма, чисто геометрической планировки, широко использовали национальные традиции, умело сочетали планировку с особенностями рельефа местности и окружающей природы. При планировке они мастерски вписывали в общий план исторически сложившиеся системы застройки, памятники архитектуры и другие. Площадям обычно придавали простую форму и застраивали их главным образом административными и общественными зданиями, а так же капитальными каменными домами дворян и купечества. Улицы делали прямыми и широкими. Прямоугольная сетка улиц в большинстве городов удачно сочеталась с радикальной. При планировке улиц, в том числе в провинциальных городах и сельских местностях, широко использовались «образцовые проекты».
Лучшими творениями зодчества раннего классицизма является здание Петербургской академии художеств, построенное по проекту А.Ф.Кокоринова при участии Валлена Деламота в 1764-1788 гг.; произведения В.И.Баженова -- выстроенный в 1784-1786 гг. дом Пашкова в Москве и неосуществленный проект грандиозного Кремлевского дворца в царской резиденции в Царицыне; Московский сенат в Кремле (1776-1787 гг.), Голицинская больница в Москве (1796-1801 гг.), выстроенные М.Ф.Казаковым; Таврический дворец в Петербурге (1783-1789 гг.) И.Е.Старова; Камеронова галерея в Царском Селе ( 1783-1786 гг.) Чарльза Камерона; Смольный институт в Петербурге (1806-1808 гг.) Джакомо Кваренги и другие.
Среди немногочисленных сохранившихся произведений В.И.Баженова особенно выделяется дом Пешкова – одно из красивейших зданий Москвы. Он отличается исключительной композицией и изумительными пропорциями. Фасад дома имеет типичное для многих русских усадебных дворцов того времени объемное построение – членение здания на три объема. Центральный трехэтажный объем и связанные с ним посредством одноэтажных галерей двухэтажные боковые объемы оформленные разными ордерами. При этом чем выше по фасаду здания расположен орден, тем он стройнее и изящнее. Этим подчеркивается нарастающая к центру динамичность силуэта здания. Боковые объемы здания приземистые, оформлены портиками*** ионического ордера грузных пропорций. Портик центрального главенствующего объема более тонких пропорций и поднят на рустованном цокольном этаже. Центральный объем, кроме того, увенчан ротондой**** с колоннами тонких пропорций.
Здание это сильно пострадало во время пожара 1812 г. и восстановлено в несколько искаженном виде. И все же оно остается одним из примечательных в Москве. Поставленный на холме дом, особенно его центральная часть, хорошо воспринимается с различных сторон, выглядит величаво и свидетельствует о высоком композиционном мастерстве автора, его таланте как градостроителя. При проектировании зодчий здесь подошел к отдельному зданию, как к составной части ансамбля.
Наиболее заметный след в истории архитектуры конца 18 в. оставил замечательный зодчий, сочетавший в себе талант художника и инженера, М.Ф.Казаков. В отличие от зданий В.И.Баженова произведения М.Ф.Казакова дошли до наших дней в большом количестве и в хорошей сохранности. Архитектура его творений отличается строгостью общей композиции, логичным выявлением в наружных формах внутренней структуры здания, сдержанностью архитектурных форм.
Сооружением, в котором более ярко проявился широкий диапазон мастерства зодчества, считается здание Сената в Московском Кремле. Помимо блестящего архитектурного решения, в нем применена технически смелая конструкция кирпичного купала диаметром около 25 м. (наибольшего в те годы в Европе) толщиной всего в один кирпич, которым увенчан цилиндрический объем зала заседаний.
Среди общественных сооружений М.Ф.Казакова выделяется ансамбль Голицынской больницы в Москве – усадьба с открытым парадным двором – курдонером***** и парком, расположенным за центральной частью корпуса на склоне Москва-реки. Доминирующим в композиции здания является его центральный объем с портиком, за которым размещен торжественный купольный зал-ротонда, являющийся лучшим образцом интерьера классицизма. Купол органически связан как с внутренним пространством зала, так и с наружной архитектурой всего здания – пример единства наружных форм и внутренней структуры здания, единства художественного и технического замысла.
Однако такое ансамблевое строительство проводилось только в центральных районах; окраины по-прежнему, бессистемно застраивались убогими деревянными и глинобетонными домами бедноты, в чем сказалась классовая ограниченность градостроительства.
Картуш* – орнамент с завитками по сторонам и полем по середине с вензелями, эмблемой, надписями.
Люкарн** - окно для освещения чердака, в данном случае подкупольного пространства.
Портик*** - открытая колоннада, установленная у наружной части стены.
Ротонда**** - круглое в плане строение, обычно перекрытое куполом.
Курдонер***** - парадный двор, образуемый выступающими боковыми объемами здания П-образной формы.
Николай Антонович Черкасов Архитектура (издание 2-е, переработанное)
Издательство “Будiвельник” Киев – 1968 год
Реферат по истории
тема: Архитектура
периода Российской империи
Ученицы 7 Б класса Кравчик Ани 2001год
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/grunti-girskih-oblastey-ukraini.html
|
Грунти гірських областей України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/86c7f43dd38ffcf337557bfb854dbd5f.docx
|
files/86c7f43dd38ffcf337557bfb854dbd5f.docx
|
Реферат
на тему:
“Грунти гірських
областей України”
Савченко Вікторія Андріївна
Коломия - 2003
Грунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості і віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчиння різних сполук у грунті та їх переміщення. Температура впливає на перебіг хімічних і біохімічних реакцій.
У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад грунту.
Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук.
Найважливішою складовою частиною грунту є гумус – перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних рештов, які щорічно потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються.
Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні та біологічні властивості.
Рослинний опад в лісах і відмерла трав’яна рослинність після розкладу мікроорганізмами дають багато органічної речовини, збільшуючи потужність грунту. Частково гумус мінералізується і знову під впримом мікроорганізмів переходить в доступні рослинам мінеральні сполуки.
Грунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо та ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк та ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їх співвідношення і визначає хімічний склад грунту. Він залежить від вмісту елементів в материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений грунт, тим переважно бідніше мінеральними сполуками її верхні горизонти.
Хімічний склад грунту постійно видозмінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні добривами грунт збагачується живильними речовинами.
Для грунтів гірських обалстей характерна широтна зональність на рівнині і вертикальна зональність в Карпатах. На рівнинах переважають три типи широтно-зональних грунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені і дерново-підзолисті.
У Карпатах теж виділяються три типи грунтів: опідзолені буроземи, гірські підзолисті і гірсько-лучні.
Як рельєф, так і грунтовий покрив гірських областей формувалися під дією різноманітних природних умов.
На території парку переважають бурі гірсько-підзолисті, а також дернові та гірсько-лучні грунти. Тут їх зустрічається 26 різновидів. Поширені вони виключно в гірській частині в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м н.р.м. У межах хвойно-широколистяних лісів переважають світлобурі грунти, а вище, в межах смерекових лісів – темнобурі.
Гірсько-підзолисті грунти залягають на середніх і високих терасах карпатських рік, на делювіальних шлейфах схилів, вирівняних частинах вододілів на висотах 400-600 м н.р.м. Їх зустрічається 9 різновидностей.
Гірсько-лучні грунти поширені в субальпійському та альпійському поясах на висотах понад 1500-1550 м н.р.м. Сформувалися вони під трав’янистою та чагарниковою рослинністю високогір’я. Ці грунти представлені 3 різновидами.
Дернові грунти представлені 4 різновидами і знаходяться в межах заплави і першої-третьої надзаплавних терас рік. Утворилися вони під трав’яною та чагарниковою рослинністю.
Зустрічаються на території парку також торфовища та торфово-болотні різновиди грунтів, а також виходи на поверхню корінних порід.
Гірські області, як правило, розташовані у кількох геоморфологічних областях –Зовнішніх Карпат, Вододільно-Верховинській та Полонинсько-Чорногірській, які, в свою чергу, поділяються на ряд геоморфологічних районів.
Чорногора має складчасто-покривну будову, що складається з невеликих лусок та покривів, насунутих у північно-східному напрямку на Скибову зону, що надає Чорногірському хребту чіткої асиметрії. Його північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні. Тут переважають форми давнього зледеніння та радіальне розчленування.
Чорногірський масив має п’ять паралельних хребтів, витягнутих з північного заходу на південний схід. На північній границі височать гори Говерла (2061 м), Брескул (1911 м), Туркул (1935 м). Північніше – Козмеска (1592 м) та Маришевська (1587 м), які мають вигляд округлих конусів або куполів.
Третя група хребтів має найвищі вершини Гига (1325 м), Мариш (1342 м) та Кострище (1148 м); четверта – Кукул (1540 м), Озірний (1323 м); п’ята – Гостру Клеву (1226 м), Кострицю (1386 м), Кострич (1344 м) та інші.
В околицях Ворохти переважає низькогірний рельєф.
В межах Горган є декілька відокремлених хребтів, які мають напрямок з північного заходу на південний схід. У крайній південно-східній частині розміщений хребет Явірник, у пригребеневій частині якого утворились кам’яні розсипи. На правобережжі ріки Прут хребет Явірник продовжується хребтом з вершинами Ягідний (1216.5 м), Куніклива (1262 м), Чорний Погар (1266.2 м), Гордя Доброківська (1356.8 м), Гордя (1478 м).
В групі вершин вододілу Прутця Чемигівського вирізняються Шекелівка (1284 м) та Гига (1117 м). На правобережжі – вершини Малі Погари (1076.6 м) та Горган (1049.1 м). Переважають на цих хребтах обвально-осипні схили та кам’яні розсипи. Такі форми рельєфу зустрічаються і в басейні ріки Жонка на схилах хребта з вершиною Синячка (1401.5 м).
Терасовий комплекс ріки Прут та її приток відображають специфічні особливості геолого-геоморфологічної будови. Глибина врізу зменшується від 600-1000 м (в районі смт.Ворохта) до 500-600 м (в околицях міста Яремче). Долина ріки звужується в урочищах Женець, Дрибка та розширюється поблизу сіл Ворохта, Микуличин, міста Яремче. В розширеннях простежується комплекс терас з двох рівнів заплави (голоценовий вік) та 17 надзаплавних терас, з яких 1-8 є плейстоценовими, а 9-17 – пліоценові. Останній факт підтверджує, що долина ріки Прут пройшла в своїй історії тридцять п’ять етапів.
Типовими грунтами для гірських провінцій Карпат і Криму є буроземи, хоч тут формуються й інші відміни, які зустрічаються на рівнинних територіях, особливо під лісовою рослинністю.
Буроземи утворюються під лісовою рослинністю і високо гірськими луками в умовах посиленого сезонного промивного типу водного режиму та підвищеної відносної вологості повітря. Інтенсивність буроземного процесу залежить від грунтоутворюючої породи і типу лісів. Він сильніше проявляється у грунтах, які сформувались на безкарбонатних породах, ніж на карбонатних, а також під буком і грабом, ніж під хвойними.
Буроземи отримали свою назву за характерний жовто-палевий або бурий колір, який обумовлений інтенсивним глиноутворенням в умовах підвищеної вологості й температури. Характерною властивістю буроземних грунтів є збільшена кількість у них несилікатних форм сполук заліза та рівномірний їх розподіл за профілем.
Глибина грунтового профілю - 20-90 см визначається глибиною залягання щільних порід. Диференціюється він на гумусовий, потужністю 15-25 см, і два перехідних горизонти.
Коричневі грунти Криму сформувались під сухими лісами і чагарниками та степовою рослинністю в кліматичних умовах, характерних для сухого середземноморського клімату. В Криму вони займають смугу Південного берега, розміщуючись окремими плямами від західної його границі до східної. Колір грунтів залежить від особливостей грунтоутворюючих порід. При загальному для них коричневому кольорі на продуктах вивітрювання вапняків вони мають червоно-бурий відтінок, а на сланцях - сіруватий, За механічним складом переважають важкосуглинкові та глинисті відміни. Характерною їх особливістю є наявність скелетних включень у вигляді щебеню і каміння.
Список використаної літератури:
Екологічна енциклопедія. – Кишинів, 1996.
Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І.Дедю. – Кишинів, 1990.
Энциклопедический словарь юного земледельца. – М., 1988.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-teme-does-your-ealt-depend-on-you.html
|
Урок по теме: "Does your health depend on you?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/16/10cbc0cb04dad6041c9da07fc67bcd0a.docx
|
files/10cbc0cb04dad6041c9da07fc67bcd0a.docx
|
Конспект урока по теме Does your health depend on you?
Никитина Юлия Михайловна
МОУ СОШ №44 г.Ярославля
Учитель иностранных языков
ЦЕЛЬ:
Обобщение и систематизация знаний по теме «Does your health depend on you?
ЗАДАЧИ:
Образовательные:
обобщение лексического материала по теме;
обобщение грамматического материала (модальный глагол "should и must");
развитие навыков говорения, аудирования и письма по теме.
Воспитательные:
воспитание здоровых привычек и культуры здорового образа жизни;
воспитание умения работать в сотрудничестве (парах и группах)
Развивающие:
развитие коммуникативных навыков по теме;
развитие творческих способностей учащихся;
развитие памяти, внимания и мышления;
развитие умения обобщать и делать выводы.
ОБОРУДОВАНИЕ: аудиозапись, компьютер, раздаточный материал.
Часть
урока
Вид деятельности
Вид работы
Время
1
Фонетическая зарядка; введение в тему:
- Hello! How are you?
- How do you feel? I hope well!
- What date is it today? What day of the week?
!! Look at the board (прошу ученика прочитать this sentence). How do you understand it? Do you agree? So… what will we talk today? – О ЗДОРОВЬЕ
Today we have a final lesson according to our topic “Does your health depend on you”.
a) And what associations do you have with this word “HEALTH”???
HEALTH
medical check
sport doctor
Фронт.
5 min
2
Основная часть урока
а) - Yes, good! I agree. And do you know any proverbs relating to HEALTH?
Какие русские пословицы вы знаете? (примеры)
- Болен - лечись, а здоров - берегись.
- Еле-еле душа в теле.
- Здоровье дороже денег.
- В здоровом теле - здоровый дух.
But do you remember any English proverbs? Let’s check it! Work in pairs.
(Учащиеся получают разрезанные части пословиц, которые должны соединить и дать русский вариант перевода)
b) And what problems can we have? Look at the board! (На доске развешаны картинки с болезнями. Задача учащихся - назвать эти проблемы) - matching
He has ...
She has...
We have...
And what do you usually do, when you are sick? Do you go to the doctor? Do you know the names of doctors? Check it up.
(Учащиеся получают задание на копии, в котором нужно соединить докторов, а потом назвать их)
Finished? Let’s checking. How do you say in English...
c) Good! And can you give some advice? Of course, you can.
А когда мы даем советы, или настоятельно рекомендуем, какие глаголы мы используем? - must / should.
+ Today Adam is sick. He is feeling awful. Let’s listen his medical history , be attentive, after that we will do some tasks.
Take copies with tasks. (прошу детей прочитать задания и перевести их, читаю диалог второй раз, а они выполняют задания. Потом они меняются листами, и мы начинаем проверять)
+
Now let’s work in groups. Take a card with a problem. You should write some advice. You have 5 min
(Делим учащихся на 3 группы, каждой даем карточку с проблемой, а их задача написать как можно больше советов)
d) You give good ideas! Well done!
Let’s continue our talk about health. Now you have a chance to make your own project. Take copies and listen the task.
Фронт.
Парная
Фронт.
Парная
Индивид.
Индивид.
Фронтал.
Групповая
Групповая
5 min
5 min
3 min
7 min
7 min
10 min
4
Заключительный этап; подведение итогов.
What have we learn learned today? Did you like this lesson?
I’m very glad. Thank you for your attention. You can be free.
Фронтал.
3 min
Раздаточный материал
№ 1 Add the words in the correct odder and match
better health wealth is than
Ешь вволю, а пей в меру....
pleasure eat measure at, drink with!
Лук от семи недуг.
day an the apple a away keeps doctor.
Здоровье всего дороже.
mind in healthy body a healthy.
В здоровом теле - здоровый дух
precaution better is cure than.
Предупредить легче, чем лечить.
№ 2 Match and say what do they have (картинки с проблемами) - задание на доске
FLU
TOOTHACHE
HEADACHE
SORE THROAT
CUT
BROKEN LEG
A physician
Ветеринар
A surgeon
Терапевт
A doctor
Зубной
A pediatrician
Педиатр
A nurse
Хирург
A dentist
Врач
A vet
Медсестра
№ 3 Match
№4 Задания к аудированию
№ 1 What problems does he have?
___________________________
___________________________
___________________________
№2 What advices did the doctor give?
he should
he should not
№5 What advices can you give if your friend has...
a) a headache
b) the flu
c) a broken arm
№6 Распределите по графам (мы должны/ мы не должны) следующие выражения. Украсьте свой проект картинками.
be healthy; smoke; wash hands; clean the house; eat too much; drink the alcohol; eat the snow; go in for sport; eat fruit and vegetables; do morning exercises; eat too many sweets; go to bed late; sleep eight hours; visit the doctor regularly; clean the teeth; feel fine; feel sick; have headache; have a bad cold; drink very cold water; sleep 8 hours a day; eat at night; eat fast food; play computer games; have a medical check; be nervous; smile
Health
We must
We must not
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/filosofiya-klonuvannya.html
|
Філософія клонування
|
https://doc4web.ru/uploads/files/242/4c2c4ae4a91faf74bb10569a962592f0.docx
|
files/4c2c4ae4a91faf74bb10569a962592f0.docx
|
План :
Вступ
1.Погляд сучасності
1.1Найближчі наслідки клонування людини
1.2Клонування та суспільство
1.3Біотехнології та мораль
2.Проблема клону
2.1Генетика та суспільство
2.2 Внесок “Євгеніки”
2.3Розвиток генетики
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Якщо говорити про екологію сучасної Землі, ні для кого не будуть новиною екологічні проблеми, що беруть свій початок ще з часів індустріалізації та промислової революції.
Однак саме зараз людство стоїть на межі вибору. З однієї сторони ми можемо самі себе знищити за допомогою техніки та відходів ,з іншої сторони, як перспектива, прийти до чіткого визначення пріоритетів розвитку. Якщо раніше були нагальними проблемами були лишень екологічні, то тепер до них додалися питання доцільного використання біотехнології.
До речі, одним з найбільших надбань розвитку екологічної свідомості стала концепція виживання людства, в основі якої лежить ідея необхідності його об'єднання, цілісності перед небезпекою глобальної екологічної катастрофи, або, простіше кажучи, — загрозою смерті, перед якою всі рівні. Природні (расові, етнічні, статеві і т.п.) розбіжності і соціальні протиріччя (ідеологічні, економічні, соціокультурні, політичні тощо) видаються за таких умов несуттєвими, нівелюються.
1. Погляд сучасності
Усвідомлення пріоритету загальнолюдських гуманістичних цінностей веде до конструктивного діалогу, сприяє міжнародному співробітництву, виробленню стратегії сталого розвитку цивілізації [13]. Клонування та його можливі соціальні наслідки з погляду їхньої етико-філософської оцінки ставлять під загрозу ці успіхи. По-перше, суспільство вже розділилося на супротивників і прихильників клонування, що призводить до протистояння, і досить напруженого. По-друге, розділилася також світова спільнота, оскільки різні країни зайняли різні позиції, що відбилося у їхніх національних правових нормах. По-третє, якщо клонування людини буде все-таки здійснено, то виникне новий вид індивідуальних відмінностей — генетичний (за способом народження), нова соціальна верства — клони, нова проблема — співіснування клонів і звичайних людей. Навіть для психологічної адаптації до цих проблем соціуму знадобиться певний час і значні зусилля. Можливо, було б доцільно прийняти відповідну міжнародну гуманітарну програму з подальшою її реалізацією на державному рівні.
За твердженнями вчених, клони людини будуть звичайними людськими істотами [14]. Вони народяться, як звичайно, — через 9 місяців — і виховуватимуться в сім'ї, як і будь-яка інша дитина. Їм потрібно буде 18 років, щоб досягти повноліття, як і всім людям. Від початку соціального експерименту з клонування людини до появи перших симптомів його наслідків мине приблизно той же час.
1.1Найближчі наслідки клонування людини
Найближчі наслідки клонування людини — це політизація та ідеологізація розвитку біології і медицини. У Москві вже організовано комітет у справах захисту клонування і безсмертя, що об'єднує вчених—біологів та медиків. Як заявляє його голова Сергій Бодров, комітет виступає за легалізацію досліджень з питань клонування людини. Причому, на думку організаторів, тільки створення державної програми з проблеми клонування вже найближчим часом зможе довести тривалість людського життя до 500 років: «Метод... клонування людей у перспективі обіцяє можливість радикального лікування всіх хвороб людини раз і назавжди шляхом замінювальної терапії» [15].
1.2Клонування та суспільство
Віддаленими наслідками реалізації можливості розмножуватися за допомогою клонування може стати остаточна легалізація нетрадиційних з погляду моралі, нових форм сімейно-шлюбних відносин, які суперечать традиції моногамного шлюбу. Якщо почнуть використовуватися такі методи штучного розмноження, зростатиме кількість неповних сімей, стане більше дітей, що народжуватимуться поза шлюбом і виховуватимуться у таких сім'ях. Клонування як метод штучного розмноження руйнує історичну систему моральних цінностей, деформує передусім головну з них — любов.
«Дивовижний новий світ», описаний О. Хакслі, де до логічної межі доведено наслідки штучного розмноження людей за заданими параметрами, може слугувати образним відтворенням перспектив соціального розвитку людства, якщо воно піде цим шляхом. Законодавче визнання штучного розмноження у державі матиме своїм наслідком остаточну руйнацію сім'ї, материнства, одношлюбності, які розглядатимуться в новому суспільстві як джерело зайвих емоцій, небажаних переживань, душевного болю і, як наслідок, — усіляких хвороб. Місце любові в ієрархії цінностей такого суспільства займе поняття «взаємовикористання», яке несе в собі презирство до гідності людини і заперечує особисту свободу.
1.3Біотехнології та мораль
Існує жорсткий зв'язок між запереченням традиційної моральності, розпадом інституту шлюбу і штучними технологіями зачаття. Еволюціонуючи, антропоцентризм XX століття відмовляється від розуміння людини як істоти, залежної від вищих сил — будь то природа чи Бог. Він зміцнює людину в оцінці себе як самодетермінуючого суб'єкта, цілеосмисленого «творця» техніки, власного життя, самої себе. Унікальні факти соціально-практичної «апробації» антропоцентризму дав досвід соціалістичного «будівництва» і перетворень в СРСР, негативні наслідки якого ще довго житимуть у свідомості населення і проявлятимуться на всій величезній території колишнього Союзу.
Повчальні приклади, які дає нам соціоекологія, свідчать, що передбачити всі варіанти подальшого розвитку соціоприродних систем неможливо. Негативні наслідки втручання людини у перебіг природних процесів проявляються не одразу, іноді через значний час, а завдані ними збитки можуть виявитися не просто серйозними, а й непоправними [16].
2.Проблема клону
Клон-близнюк буде на кілька десятиліть молодшим від свого оригіналу, тому немає небезпеки, що люди плутатимуть їх. Але чи готові ми зустрітися зі своєю молодшою копією? Що при цьому відчуємо — інтерес, радість чи збентеження і навіть обурення? І навпаки: що відчуватиме, як поводитиметься при такій зустрічі людина-клон? Спеціалісти підраховують у відсотках можливу міру талановитості клонів великих людей, ступінь їхньої корисності для суспільства за методом аналогії, який, до речі, має свої обмеження.
Чимало екстремістських організацій і сект уже заявили про свої наміри клонувати гуру, великих пророків і навіть самого Ісуса Христа. Як вагомий соціальний аргумент і моральне виправдання клонування високообдарованих людей минулого, зокрема для країн СНД, висуваються великі генетичні втрати талановитої, інтелектуальної частини населення у періоди революції, сталінських репресій, війн.
Ще складніше, ніж фізичні ознаки, передбачити характеристики клона як соціалізованої особистості. Якими будуть його внутрішній світ і душевні переживання з приводу власної природи, призначення, долі? Що домінуватиме в його психології, поведінці, мотивації вчинків, системі цінностей? Чи буде прийнятною для клонів наша — людська — мораль, чи вони створять власну?
Плюралізм думок і гарантії свободи у правовій державі потребують більш вагомих підстав для заборони клонування людини, ніж просто неприйнятність самої думки про нього. Кажуть, немає злочину без жертви. Як почуватиметься біокопія людини, коли дізнається правду про своє «народження»? Дякуватиме вона своїм творцям чи почне мститися їм? Можливо, клон сприйматиме себе як особливе створіння, тим більше якщо він — близнюк видатної особистості. Перевагою клонів може стати те, що вже з самого початку життя будуть відомі їхні здібності. Але, можливо, клон сприйматиме себе як неповноцінну особистість, принижену самим фактом свого зачаття «не по-людськи». Адже відомо, що діти, в яких щось «не так, як у всіх», якою б не була причина цього, є проблемними і завжди важко переживають свою «неповноцінність». Не виключено також, що клони будуть «бездумними» функціонерами на зразок булгаковського Шарикова з «собачим серцем».
2.1Генетика та суспільство
У генетики безліч аспектів, що мають вихід у соціальну, політичну, етичну сфери. Це, насамперед, питання про використання досягнень науки з метою поліпшення людської «породи». Прикметно, що про це мріяли нацистські керівники і віддані їм представники біології, які посилено розробляли расову теорію у Німеччині за часів панування фашистської ідеології. Відомі також спроби «створення» людей особливого — соціалістичного— типу в колишньому СРСР.
Проте подібні ідеї, котрі несправедливо названі «євгенікою», були чужі світовій генетичній спільноті, вихованій у гуманістичному і демократичному дусі. Наш співвітчизник Феодосій Григорович Добржанський, котрого називають Дарвіном XX століття, розумів під євгенікою пропаганду елементарних генетичних знань і проведення медико-генетичних консультацій. Він вважав, що носіїв генетичних дефектів слід переконувати, що в їхніх вадах немає якоїсь провини або того, чого можна соромитися. Необхідно також попереджати їх про можливі небезпеки для їхніх нащадків. Однак ніхто, крім самого носія генетичних дефектів, не повинен вирішувати питання, чи варто йому мати дітей.
2.2 Внесок “Євгеніки”
От що насправді могла дати світові євгеніка. Проте, як це часто бувало в пореволюційній Росії, через політичні амбіції влада проголосила євгеніку реакційною буржуазною лженаукою і фактично заборонила вивчати генетику людини, а заразом — і медичну генетику, розглядаючи їх як похідні расизму. До речі, ці напрями генетики, такі необхідні для збереження здоров'я людини, виникли саме в нашій країні завдяки зусиллям таких видатних учених, як С. Н. Давиденков, С. Г. Левіт, І. І. Агол та інші. Однак втілити їхні ідеї в життя повною мірою не вдалося, оскільки партія «чуйно опікувалася» наукою.
Ця ж «турбота» істотно загальмувала розвиток такого важливого розділу генетики, як генетика поведінки. Проголошувалося, що людина — це плід чистого виховання, за допомогою якого можна ліпити будь-яку «продукцію» з вихідного, абсолютно однакового людського «матеріалу» (саме так за радянських часів дехто трактував поняття «рівність»). А генетики стверджували, що багато не тільки фізичних, а й психічних якостей визначено генетично і лише частково вони піддаються впливу середовища і зовнішній корекції. Вивчення генетики поведінки дає змогу зрозуміти механізми патологічних відхилень (у тому числі й злочинності) у поведінці людини, виявити у неї схильність до тих або інших видів творчої діяльності. Важко собі уявити, яким чином суспільне середовище може вплинути, наприклад, на розвиток больових рецепторів. Цілком очевидно, що ці особливості є генетично детермінованими, а не соціальними, політичними ознаками.
2.3Розвиток генетики
Отже, соціально і юридично значущі відкриття генетиків тривалий час ігнорувалися суспільством. Тож сьогодні надзвичайно важливо по-новому оцінити деякі соціальні явища, зокрема форми поведінки, що колись помилково розцінювались як збочення, зумовлені неправильним вихованням [17]. У зв'язку з цим доведеться також переглянути і деякі узвичаєні моральні норми.
Схоже, людина так досі і не усвідомила, що, знищуючи або спотворюючи природу, вона знищує саму себе. Але для того, щоб змінитися, їй необхідно прийняти повну міру всього людського: сорому і совісті, обов'язку і співчуття, перейнятися «шанобливим ставленням до буття» і перестати ставити прибуток вище самого життя. У рамках нашого дослідження важливо підкреслити, що механізм моральної регуляції ґрунтується на вільному виборі, свободі волі. Відомий дослідник С. С. Аверинцев так пише про цей регулятор людської моральності: «Совість — не від розуму, вона глибше розуму, глибше всього, що є в людині, але для того, щоб зробити з доводів совісті правильні практичні висновки, потрібен розум. Мораль повинна бути посередницею між совістю і розумом. Совість — глибина, розум — світло; мораль потрібна, щоб світло прояснило глибину» [18].
Перед фактом революційного прогресу в генетиці, зокрема у галузі клонування людини, не можна недооцінювати моральні закономірності влаштування людського життя.
Таким чином, поява біоетики знаменує перехід до глибшого розуміння напрацьованого раніше теоретичного матеріалу у сфері людських відносин, перенесення центру уваги з виникнення моральної свідомості на сутність моральних проблем у зв'язку з новими реаліями і практичними можливостями їхньої реалізації. Очевидно, що така рефлексія потребує виходу за рамки вузької предметної галузі (біології, медицини), істотно розширюючи уявлення про суб'єкт моральних відносин.
Спираючись на систему ключових вітальних цінностей — життя, здоров'я, смерть, дитинство, старість — біоетика охоплює не тільки етичні норми стосунків лікар — пацієнт, а й екологічну етику: ставлення до тварин, біоценозів, біосфери в цілому. Це означає, що не лише людина, а й уся природа стає суб'єктом моральних зв'язків і моральної регуляції. Кардинально розширюються і поглиблюються підвалини традиційної моралі як моралі «благоговіння перед життям» (за А. Швейцером) [19]. Справжні моральні якості людини — доброта, щедрість, всепрощення, гуманізм — «висвічуються» саме у ставленні до природи, до мовчазних і безпомічних наших «молодших братів», які, на відміну від людей, не можуть звернутися до суду з приводу захисту своїх прав.
Висновок
З розвитком новітніх технологій, перед нами постає питання ,- як використовувати наші здобутки. Хтось з великих людей сказав : “З розвитком науки та техніки, деградує культура.”
У своїй роботі я зазначаю, і показую на простих фактах тезу про те. Що якщо люди не змінять своє відношення до екології, природи та НТР, то залишиться у природи лише один вихід ,- ліквідувати свою ланку, що загрожує існуванню інших , та бере на себе повністю всі функції творця...
Чи не ця глобальна відповідальність людства за існування життя на Землі (ноосфери, за В. І. Вернадським) допоможе у третьому тисячолітті всесвітньої історії нарешті розгадати загадку людського «Я», зрозуміти справжнє призначення людини і відкрити нову еру в розвитку моралі — еру милосердя і співчуття, коеволюції людини і біосфери.
Поважаймо природу, і нам вона віддячить тим же...
Список використаної літератури
1. Шевчук Е. Н. Философско-этические последствия клонирования человека // Социально-правовые аспекты клонирования человека. — Одесса: ЛАТСТАР, 2001. — С. 89—124.
2. Пирогов Н. И. Севастопольские письма и воспоминания. — М.: АН СССР, 1950. — С. 65—94.
3. Согласны ли Вы клонировать себя? // Известия.— 2001. — 28 июля.
4. Гуманистический манифест 2000: Призыв к новому планетарному гуманизму // Современный гуманизм.— М.: Рос. гум. об-во, 2000. — С.28—67.
5. Корочкин Л. В лабиринтах генетики // Новый мир. — 1999. — №4. — С.112.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-letiyu-so-dnya-rozhdeniya-na-nekrasova.html
|
Внеклассное мероприятие "190-летию со дня рождения Н.А Некрасова"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/2a449a4a5d35abdab88675fb9c6076a5.docx
|
files/2a449a4a5d35abdab88675fb9c6076a5.docx
|
Владимирский институт повышения квалификации работников образования
Внеклассное интегрированное мероприятие,
посвящённое
«190-летию со дня рождения Н.А Некрасова».
Подготовили:
Ференгер Надежда Олеговна-
учитель русского языка и литературы
первой квалификационной категории
Кожемяка Анна Валерьевна-
учитель английского языка
первой квалификационной категории
2012г
Класс: 7-8
Цель: развитие навыков устного и письменного высказывания на основе прослушанного текста: монолога и диалога.
Задачи:
Слушание с извлечением информации
Формирование действий, связанных с осознанным и самостоятельным построением устного и письменного речевого высказывания
Умение запросить информацию
Умение выразить отношение к содержанию высказывания
Реализация эмоционально-оценочной функции общения
(выражение своего мнения, чувств, эмоций, оценки)
Оборудование: портрет Н.А.Некрасова, стенгазеты, посвященные его творчеству, плакаты с известными крылатыми выражениями и афоризмами, принадлежащими Некрасову.
Раздаточный материал: карточки с заданием (модельный ответ)
Учащиеся получили задания: подготовить краткие сообщения о поэте в виде презентации, выучить стихи и подготовиться к выразительному чтению, подготовить перевод стихотворений, оформить стенд, посвященный Некрасову.
Ход и содержание мероприятия.
Орг. момент. Приветствие.
Учитель литературы: - Здравствуйте, ребята и дорогие гости!
Учитель английского:Hello boys and girls!
Тема урока.
Учитель литературы:
Сегодня наше мероприятие посвящено 190-летию со дня рождения Н.А.Некрасова. Давайте представим, что к нам в гости приехали гости из Англии и хотели бы познакомиться с жизнью и творчеством Н.А. Некрасова.
Уважаемые гости, какие вопросы вы задали бы знаменитому писателю?
The teacher of the English language.
Our meeting is devoted to the birthday of the favourite Russian poet and writer N. Nekrasov. We celebrate his 190 birthday. In our meeting there are guests from England. They came here to make acquaintance with the life and creation of Nekrasov. Dear guests, what questions would you like to ask us about?
Ход мероприятия.
Знакомство с жизнью и творчеством Н.А.Некрасова.
Работа проводится в форме интервью: английские гости запрашивают информацию по-английски для практики русского языка, хозяева рассказывают о поэте на русском языке, так как гости приехали для практикования русского языка.
Аудирование.
When and where was Nikolay Nekrasov born?
Николай Алексеевич Некрасов родился 28 ноября (10 декабря) 1821 года в местечке Немирово, Брацлавского Уезда, Подольской губернии, на Украине, где был в то время расквартирован полк, в котором служил его отец. В 1824 году семья Некрасовых переехала в Грешнёво, где и прошло детство будущего поэта. (слайд 2)
What do you know about the poet’s parents?
Отец поэта Алексей Сергеевич Некрасов принадлежит довольно к старинному, но обедневшему роду. Человек суровый и своенравный. Любимой забавой отца была псовая охота, во время которой нередко вытаптывались крестьянские наделы. После удачной охоты в доме устраивали кутежи, играл крепостной оркестр, пели и плясали дворовые девушки. (слайд 4)
Мать Некрасова – Елена Андреевна, женщина удивительно мягкая, добрая, прекрасно образованная, она была полной противоположностью грубому и ограниченному мужу. Елена Андреевна серьёзно занималась воспитанием детей, много читала им, играла для них на фортепьяно и пела. По словам поэта, она была «певицей с удивительным голосом».
(слайд 5)
What was the childhood of a poet ?
Where did he spend his childhood ?
О детстве поэта, о его семье сохранилось очень мало свидетельств. Но в стихах Некрасова нашли своё отражение не только многие факты его биографии, переданные удивительно тонко и точно, не только впечатление от отдельных сцен, свидетелем которых он был, но и те чувства и переживания, которые эти сцены у него вызвали. (слайд 3)
Невдалеке от Грешнёво протекала Волга. Вместе со своими деревенскими друзьями Некрасов часто бывал на волжском берегу. Но однажды мальчик был потрясён открывшейся перед ним картиной: по берегу реки, почти пригнувшись головой к ногам, толпа измождённых бурлаков из последних сил тянула огромную биржу. Некрасов иногда приходил к бурлакам, располагавшимся привалом у реки; внимательно всматривался в их лица, прислушивался к разговорам, которые они вели между собой. (слайд 6)
What was the education of the famous Russian poet? Where did he study?
В 1832 году Некрасов вместе со своим братом Андреем поступил в
Ярославскую гимназию. Обучение в гимназии было поставлено плохо.
Многие учителя слабо разбирались в предметах, которые преподавали.
За каждую провинность они сурово наказывали своих воспитанников и
учился Некрасов неровно, но товарищи любили его за живой и
общительный характер. Летом 1837 года Некрасов оставил гимназию.
(слайд 7)
Некрасову не было ещё семнадцати лет, когда он, преисполненный самых разных надежд, приехал в Петербург. Тяжёлое наступило время. В университет поступить не удалось: слишком скудны оказались знания, полученные в гимназии. Но жизненные невзгоды не сломили Некрасова, не поколебали в нём страстного желания учиться. Он продолжал мечтать о поступлении в университет и упорно готовился к экзаменам. Однако не смотря на помощь друзей, осуществить свою мечту так и не удалось.
Did he begin to write poems while he was studying?
По совету одного из своих знакомых Некрасов решил собрать свои напечатанные и рукописные стихотворения и издать их отдельной книжкой под названием «Мечты и звуки». Сборник «Мечта и звуки» вышел в начале 1840 гола. Своё имя Некрасов скрыл под инициалами Н.Н. Как и предполагал Жуковский, книга успеха не имела, хотя некоторые критики отозвались о ней в целом довольно благосклонно. Только В.Г.Белинский, по словам поэта, обругал его. (слайд 9)
When was the first book published?
В середине 1840 года начинается активная деятельность Некрасова как издателя. Поэт оказался прекрасным организатором. Некрасов выпустил два тома альманаха : «Физиология Петербурга», а в 1846 году – «Петербургский сборник», которые были тепло встречены публикой и получили высокую оценку передовой критики в лице Белинского.
С помощью друзей поэт вместе с писателем И.И.Панаевым в конце 1846 гола взял в аренду журнал «Современник». (слайд 10)
We know that Nekrasov spent much time because of his health. Can you tell us any facts about it?
Ещё в начале 1850 года Некрасов серьёзно заболел. Он предпринял издание сборника стихов, для которого отобрал лучшие произведения. Сборник «Стихотворения Н.Некрасова» вышел весной 1856 года. Его появление стало важным общественным и литературным событием. В сборник вошли произведения, в которых содержался призыв к социальным преобразованиям, к борьбе против всех форм эксплуатации и угнетения. (слайд 11)
When and where did he die?
Осенью 1877 года Некрасову стало совсем плохо. Вечером 27 декабря 1877 года Некрасов скончался. Морозным декабрьским утром от квартиры Некрасова на Литейном проспекте в сторону Новодевичья кладбища двинулась похоронная процессия. Гроб всё время несли на руках. Над могилой поэта с речами выступали В.А.Панаев, П.В.Засодимский, Ф.М.Достоевский. «Он был выше Пушкина!» -закричали многие. Это было мнение передовых русских людей, считавшие Некрасова одним их величайших поэтов. (слайд 12)
It was so great to listen to the information about the Russian and very famous poet not only in your country but also abroad. All the people in the world read his unforgettable works. We’d like to listen some from his amazing poetry. We are sure you remember some of them? We are ready to help you.
Декламирование стихов Н.А.Некрасова.
Учитель литературы:
Творчество Некрасова разнообразно по тематике. Но все считают Некрасова народным поэтом, так как главная тема некрасовской поэзии – «страдание народа» (он и сам так считал). Именно сострадание одушевляет поэзию Некрасова. Основной темой творчества Н.Некрасова является тяжелое положение русского народа, которому поэт сочувствовал всей душой. В стихотворении “Элегия” он писал:
Я лиру посвятил народу своему.
Быть может, я умру неведомый ему,
Но я ему служил – и сердцем я спокоен…
Пускай наносит вред не каждый воин,
Но каждый в бой иди! А бой решит судьба…
Я видел красный день: В России нет раба!
Тема любви вообще не типична для творчества Некрасова, но
мы не можем дать однозначно определение любви, потому что это понятие очень личное, и каждый понимает его по – своему. Составляющие понятия любовь: взаимопонимание, дружба, сострадание, уважение, верность, идеализация. Предметом любви может быть Родина, животные, женщина, мужчина, сестра, мать... На первом месте мы выделили любовь к матери. Главная тема прозвучавших стихотворений – любовь, а подтема – любовь к матери.
До Некрасова в русской литературе уже существовала традиция изображения женских образов. Каждый русский писатель пытался отыскать истоки подлинной красоты, свой идеал женщины. Некрасов был первым русским писателем, который столь широко раздвинул социальные рамки в поиске идеала. Не только дворянка составляет предмет художественного исследования поэта. Никто до него с такой силой не воспел красоту крестьянской женщины.
Стихотворение « В полном разгаре страда деревенская...» многие критики относят к народной тематике, к теме женской доли, мы не будем это отрицать. Это ещё раз подтверждает, что Некрасов, в первую очередь, - народный поэт. В строках этого стихотворения есть сострадание, уважение и восхищение русской женщиной – крестьянкой. Разве это не дань уважения русской женщине? Разве это не своеобразное признание в любви?
(Звучит стихотворение «В полном разгаре страда деревенская...»)
Следующая страничка (на экране портрет Некрасова 1847 года .Таким был Некрасов, когда познакомился с женщиной, которую очень любил. Эта женщина – Авдотья Яковлевна Панаева. Ранее прочитанные стихотворения о любви имели свою подтему: любовь к матери, любовь к русской женщине – крестьянке; а вот подтему этих стихотворений о любви можно определить так: интимная лирика поэта.
Но кто же эта женщина, которую так любил Некрасов?
Слово учителя. «Панаевский цикл» стихотворений. В чём его особенность и отличие от стихотворений о любви других русских писателей?
Когда критики говорят об этих стихотворениях, то используют термин – бытовая конкретизация. Что это значит? Предшественники поэта предпочитали изображать чувство любви в прекрасных мгновениях. Некрасов же не обошёл вниманием прозу, которая в любви неизбежна. В его стихотворениях изображены случаи из жизни Некрасова и Панаевой, ссоры и примирения, и опять ссоры – это и есть «проза любви», быт, бытовая конкретизация.
В его стихотворениях не просто создаётся образ героини или её характер (что было раньше), а мы видим характеры двух героев, их своеобразный диалог. (Звучит стихотворение «Мы с тобой бестолковые люди....») .
Ключевая фраза этого стихотворения:
Если проза в любви неизбежна... (1876 г.)
Последний роман в жизни Некрасова начался в июле 1870 года и длился всего 7 лет. Между ними была огромная разница: ей – 23, ему – 49. Он – знаменитый поэт, умнейший человек России. Она – простая девушка самого скромного происхождения и образования. “Она была красавицей, располагавшей к себе и нежным взглядом, и всегда приветливой улыбкой. Волосы её светлые, профиль на редкость правильный, римский. Душа русской добрейшей женщины чувствовалась в ней с первого знакомства”. Он звал её Зиной, Зинаидой Николаевной. Они обвенчались за несколько месяцев до его смерти. Он составил завещание, не забыв никого. Состояние его здоровья было настолько плохим, что друзья организовали церковь-палатку на его квартире. Это был последний подвиг любящего сердца.
Предвидя скорый конец своей жизни, он писал:
Ты еще на жизнь имеешь право,
Быстро я иду к закату дней.
Я умру – моя померкнет слава,
Не дивись – и не тужи о ней!
Знай, дитя: ей долгим ярким светом
Не гореть на имени моем:
Мне борьба мешала быть поэтом,
Песни мне мешали быть бойцом.
Кто, служа великим целям века,
Жизнь свою всецело отдает
На борьбу за брата-человека,
Только тот себя переживет…
И ещё одно: пожалуй, ни у кого из русских поэтов не найдешь столько стихов, посвященных детям, сколько у Некрасова. Давайте послушаем стихотворение Н.А.Некрасова "Мужичок с ноготок".
(стихотворение звучит на русском и английском языках) (буклет 10 класс)
Заключительная часть
Разноуровневые задания:
Модельный ответ ( для слабых учащихся)
Монолог ( для сильных учащихся)
Модельный ответ
Theme
Facts from the life
(в форме тезисов)
1.November 28th, 1826
Nemirovo, Ukraine
2. A.S. Nekrasov
E.A. Nekrasova
3.The Volga
4.1832-1837, Andrew
5.1840, “ Dreams and sounds”
6.1846, St. Petersburg
7.1856, “ Poems of Nekrasov”
8.December 27th, 1877
5.Дом.задание:
1.Задание по английскому языку: составить монолог на тему « Жизнь и творчество Н.А. Некрасова, используя «модельный ответ»
2.Задание по литературе: проанализировать одно из стихотворений Н.А. Некрасова о любви.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/druga-svitova-viyna-veresnya-veresnya-.html
|
Друга світова війна 1 вересня 1939 2 вересня 1945
|
https://doc4web.ru/uploads/files/226/301a1d961333a54cee9eecca03da4422.docx
|
files/301a1d961333a54cee9eecca03da4422.docx
|
Друга світова війна 1 вересня 1939 – 2 вересня 1945
Періоди
Військові дії на території СРСР
Військові дії в Європі
Військові дії на Тихому океані
Військові дії в Африці
Перший період охоплює проміжок часу з 1 вересня 1939 р. до 22 червня 1941 р. Він характеризується значними військовими успіхами Німеччини у Європі. Вже навесні 1941 р. гітлерівці окупували всю Західну Європу до Ла-Маншу й увесь Балканський півострів.
17 вересня 1939 року – червона армія перейшла радянсько-польський кордон, вступила на територію Західної Білорусії та Західної України.
1,2 листопада 1939 року – прийняття Західної України та Західної Білорусії до складу СРСР.
1 вересня – напад на Польщу
3 вересня – об’ява війни Німеччині Францією та Англією
17 вересня Польща знаходилась під контролем німецьких військ
9 квітня 1940 року – вторгнення німецьких військ в Данію
9-14 квітня – окупація Норвегії
10 травня 1940 року – вторгнення в Голландію, Бельгію, Люксембург
13 травня – німці прорвали фронт на річці Маас
17 травня – вступ до столиці Бельгії – Брюсселю
20 травня – війська підійшли до Кале
5 червня 1940 року – перші авіоудари по позиціях французьких військ
14 червня – вступ німецьких військ до Парижу
22 червня – 1940 року капітуляція Франції
24 червня – франко-італійське перемир’я
Літо – осінь 1940 – операція “Морський лев” проти Англії
28 жовтня 1940 – втуп італійських військ в Грецію
6 квітня 1941 року – вступ німецьких військ до Греції та Югославії
21 квітня 1941 року – завоювання столиці Югославії – Белграду
17 квітня – капітуляція Югославії
29 квітня – капітуляція Греції
Травень 1941 – захоплення острову Кріт
27 вересня 1940 року – Японія увійшла у “Троїстий союз” з Німеччиною та Італією
10 червня 1940 року –
вступ Італії в війну проти Англії та Франції
Літо 1940 року – агресія в Африці на позиції британців
13 вересня – агресія на Єгипет
Грудень 1940 – витіснення італійських військ з Єгипту, захоплення форту Тобрук
9 лютого 1941 – англійські війська досягли Єль-Аламейна
4 квітня 1941 – здача Адисс-Абеби італійськими військами
15 червня – операція “Вісь”
17 червня – швидкий відступ англійських військ
14 лютого 1941 – операція в Африці під командуванням генерала Ромеля
31 лютого – початок масованого наступу на англійські війська,
11 квітня оточили Тобрук
Другий період розпочався у червні 1941 року нападом Німеччини на СРСР, а завершився 18 листопада 1942 р., коли радянські війська перейшли в наступ під Сталінградом. Це був провал «блискавичної війни» фашистської Німеччини проти Радянського Союзу. З кінця 1941 року у зв'язку з нападом Японії на тихоокеанські володіння США та Англії, війна поширилася на всі материки й океани.
22 червня 1941 – напад Німеччини на СРСР
23 червня 1941 – масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди
28 червня 1941 – війська ЧА залишили Мінськ
30 червня 1941 – вступ до Львову
поч. липня 1941 – захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України
7 липня – 26 вересня 1941 – оборона Києва
10 липня – 10 жовтня 1941 – Смоленська битва
29 липня 1941 – захоплення Смоленська
4 серпня – 16 жовтня 1941 –
оборона Одеси під командуванням генерала Петрова
30 серпня 1941 – 27 січня 1943 – блокада Ленінграда
19 вересня 1941 – захоплення Києва німецькими військами
30 вересня 1941 – поч. Січня 1942 – оборона Москви. Початок операції “Тайфун”
Вересень – жовтень 1941 –
Донбаська оборонна операція
25 жовтня 1941 – захоплення Харкова
30 жовтня 1941 – 1 липня 1942 – оборона Севастополя
5 грудня 1941 – поч. Січня 1942 – наступ на лінії Єлець – Калінін
4 березня 1942 – розгін Української Національної Ради
12-19 травня 1942 – невдалий наступ військ ЧА на Харків
30 травня 1942 – створення Центрального Штабу Партизанського Руху на чолі із Понаморенко, на Україні на чолі із Струкачем.
28 червня 1942 – наступ німців на Волгу та Північний Кавказ
22 липня 1942 – ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України
17 липня – 18 листопада 1942 --
Сталінградська битва (оборонний період)
25 серпня 1942 – військове положення в Сталінграді
25 вересня 1942 – початок боїв у місті
14 жовтня 1942 – створення Української Повстанської Армії
Серпень 1941 – Радянські війська захопили Північний Іран, одночасно англійці взяли під свій контроль південь Ірану.
7 грудня 1941 – авіоудар по військово-морській базі Пірл-Харбор
Літо 1942 - завоювання Японією Сінгапуру, Бірми, Індонезії та Філіппін, Гонконгу, острові Нової Гвінеї, вторгнення у південно-західний Китай
18 січня 1942 року – підписання угоди про розмежування зон військових дій між Німеччиною, Італією та Японією
червень 1942 – американський флот наніс поразку японському флотові біля острова Мідуей
Березень 1941 – січень 1942 бої за фортецю Тобрук
11 грудня 1941- Італія оголосила війну США
Третій період розпочався наступом радянської армії під Сталінградом 19 листопада 1942 р. і завершився у грудні 1943 р. битвою на Волзі, яка ознаменувала корінний перелом під час другої світової війни, остаточно закріплений у битві під Курськом.
19 листопада 1942 – 2 лютого 1943 – корінний перелом, наступальний період Сталінградської битви
грудень 1942 – вступ радянських військ у Ворошиловградську обл.
29 січня – 18 лютого 1943 звільнення територій північного Донбасу
2 лютого – 3 березня 1943 –наступальна операція Воронезького фронту, визволення Харкова
19 лютого –25 березня 1943 контрнаступ німців – окупація північно-східного Донбасу та Харкова
5 липня – 25 серпня 1943 – Курська битва
5 серпня 1943 – визволення Орла та Бєлгорода
23 серпня 1943 – визволення Харкова
22 вересня 1943 – форсування Дніпра в районі Великого Букрина
12 жовтня – 3 листопада 1943 – наступ радянських військ на Київському напрямку
14 жовтня 1943 – визволення Запоріжжя
25 жовтня 1943 – визволення Дніпропетровська
6 листопада 1943 – визволення Києва
8-9 листопада 1943 – визволення Житомира
10 липня 1943 – вторгнення англо-американських військ в Італії на острів Сицилія
3 вересня 1943 – висадка англо-американських військ на території Італії
8 вересня – оголошення капітуляції Італії підписаної урядом Бадольо
13 вересня 1943 – Італія оголошує війну Німеччині, визнана США, СРСР, Англією як спільно воююча країна
28 листопада – 1 грудня 1943 –Тегеранська конференція
12 травня 1943 капітуляція німецько-італійських сил у Африці
Четвертий період розпочався у січні 1944 року вступом радянської армії у Західну Європу та відкриттям другого фронту і закінчився розгромом і беззастережною капітуляцією Німеччини у травні 1945 року
14 січня – 29 лютого 1944 –
визволення Новгорода, Ленінградської та Калінінської областей, вступ на територію Естонії
Березень – травень 1944 – визволення Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам’янця-Подільського
8 березня – 28 жовтня 1944 –
Карпатська наступальна операція
26 березня 1944 – на 1009 день ВВВ – радянські війська вийшли на кордон СРСР з Румунією
8 квітня – 12 травня 1944 – Кримська наступальна операція
9 травня 1944 – визволення Севастополя
20 червня 1944 – вступ радянських військ на територію Польщі
22 червня 1944 – визволення Білорусії
29 червня 1944 – форсування Вісли
3 липня 1944 – визволення Мінська
Сер. липня – 29 серпня 1944 –
наступ військ ЧА на лінії Львів – Сандомир
27 липня 1944 – визволення Львова і Станіслава
15 серпня 1944 – визволення Сандомира
Серпень 1944 – Яссько-Кишенівська операція
8 травня 1945 – підписання акту про капітуляцію Німеччини в передмісті Берліну Карлсхорості було підписано беззастережну капітуляцію Німеччини між В. Кейтелем і Г. К. Жуковим
6 червня 1944 року війська під командуванням Дуайта Ейзенхауєра висадились в північній Франції – відкриття другого фронту.
24 серпня визволення Парижу.
16 червня 1944 – бомбардування Англії крилатими ракетами ФАУ-1
25 липня 1944 наступ англо-американських військ в Нормандії
8 вересня – бомбардування Англії балістичними ракетами ФАУ-2
28 жовтня 1944 - перемир’я між державами антифашистської коаліції і Болгарією
Серпень – вересень 1944 – повстання опозиційних сил Польського Комітету Національного Визволення
Кін. серпня 1944 – визволення Румунії
23 серпня 1944 – повстання в Бухаресті – падіння диктатури Антонеску
5 вересня 1944 – радянський уряд оголосив війну Болгарії
8 вересня 1944 – частини ЧА перейшли болгарський кордон, антифашистське повстання в Софії
вересень – визволення Брюсселю
Жовтень 1944 – штурм Белграда спільними діями НВАЮ та ЧА
2 жовтня 1944 – капітуляція Варшавського повстання
кін. листопада 1944 – форсування Дунаю, проголошення Чехословацької Народної Республіки
10 грудня 1944 підписання договору між Тимчасовим урядом де Голля
та Сталіним про союз і взаємну допомогу на 20 років
17 січня 1945 – визволення Варшави
4 – 11 лютого 1945 – Ялтинська конференція
сер. лютого – поч. квітня 1945 –
Бої біля озера Балатон
13 лютого 1945 –
Визволення Будапешту
4 квітня 1945 – визволення Братислави, завершення визволення Угорщини
16 квітня – 2 травня 1945 –
Берлінська операція
30 квітня – самогубство Гітлера, уряд очолив Денніц
7 травня – генерал А. Йодль від імені німецького уряду в ставці Эйзенхауера в Реймсі підписав беззастережну капітуляцію Німеччини, яка вступала в дію опівночі 9 травня.
9 травня – визволення Праги
17 липня – 2 серпня 1945 – Потсдамська конференція лідерів США, СРСР, Англії
Початок 1944 року –наступ на філіппінському напрямку Початок лютого 1944 – вступ американців на Маршалові острови
Червень 1944 – напад американських військ на Маріанські острови
Жовтень 1944 – Філіппінська операція, найбільша морська битва ІІ світової війни біля острова Лейте
Лютий – березень 1945 – 5-й флот США заволодів островом Іводзіма
1 квітня – штурм острова Окінава.
5 квітня – денонсація пакту про ненапад між Японією та СРСР
П'ятий період, завершальний, розпочався 9 травня 1945 року капітуляцією Німеччини та закінчився беззастережною капітуляцією мілітаристичної Японії 2 вересня 1945, й ознаменував кінець другої світової війни
26 липня - проект резолюції беззастережної капітуляції Японії, прийнятної на Потсдамській конференції
6, 9 серпня 1945 – ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі
9 серпня – СРСР оголошує війну Японії
14 серпня 1945 – наказ уряду Японії про припинення опору
2 вересня – капітуляція Японії, закінчення ІІ світової війни
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnogo-meropriyatiya-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-na-.html
|
внеклассного мероприятия по английскому языку для 5 класса на тему «British Schools»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/0510a98196a878663bd7f9e7c93c850f.docx
|
files/0510a98196a878663bd7f9e7c93c850f.docx
|
Конспект внеклассного мероприятия по английскому языку для 5 класса на тему: « British Schools»
Выполнила: Мальцева Инна Викторовна,
учитель английского языка МОУ СОШ№7
г. Ейска Ейского района
Good afternoon, children! The theme of our extracurricular lesson is «British schools». Today you will get new information about the system of education in Britain and we will discuss your school days.
Do you like to go to school? Why?
What is your favorite subject?
What do you know about British system of education?
Listen to some information. In Britain Schooling is compulsory for 12 years for all children from 5 till 16. There are two voluntary years of schooling thereafter. So many of them stay longer and take final examinations when they are 17 or 18. Pupils attend primary schools in the state sector from the age of 5 till 11 years old. Primary school is divided into infant (5-7 year-old) and junior (7-11). After it they continue their education in secondary school.
Today three types of state schools mainly provide secondary education: secondary modern schools, grammar schools and comprehensive schools. Grammar schools. Children who go to grammar schools are usually those who show a preference for academic subjects, although many grammar schools now also have some technical courses.
Technical schools. Some children go to technical schools. Most courses there are either commercial or technical.
Modern Schools' Boys and girls who are interested in working with their hands and learning in a practical way can go to a technical school.
Comprehensive schools. These schools usually combine all types of secondary education. They have physics, chemistry, biology laboratories, machine workshops for metal and woodwork and also geography, history and art departments, commercial and domestic courses.
There are also many schools which the State does not control. They are private schools. They charge fees for educating children, and many of them are boarding schools, at which pupils live during the term time.
The most famous public schools in the UK are Eton, Harrow, Rugby, Winchester. The fees in this schools are very high. Children can enter these schools on the basis of examinations, known as Common Entrance.
Сообщение о частных школах.
Итон.
«Не всякий джентельмен - итонец, но любой итонец - джентельмен», - гласит поговорка. Королевский колледж Итон является самой популярной и самой престижной школой Англии.
Итон является традиционной для Великобритании школой-пансионом. Дети здесь живут и учатся. И для первого, и для второго в Итоне созданы все условия.
Итонский колледж был основан в 1440 году по приказу короля Генриха VI, именно поэтому его называют «королевским». Не смотря на солидный возраст, учебное заведение оснащено последними новинками XXI века. Его лабораториям может позавидовать любой научный университет страны.
Огромное внимание уделяется увлечениям учащихся. Так, для развития актерского мастерства на базе колледжа выстроен собственный театр. Юные музыканты имеют возможность записываться в профессиональной студии, не покидая стен альма-матер. Один ученик Итона изъявил желание играть на диджерите (эвкалиптовая труба африканских аборигенов), в кратчайшие сроки ему нашли преподавателя.
Итонцы - это особая каста. Ученики очень почитают местные традиции, у Королевского колледжа даже есть собственный словарь, созданный на основе так называемого итонского языка.
Ни одно из аналогичных заведений страны не сравнится с Итоном ни по статусу, ни по древности, ни по списку знаменитых выпускников. В итонском послужном списке 19 премьер-министров, популярные актеры (Хью Лори), ведущие, журналисты, августейшие особы (Принц Уильям, Принц Гарри, Граф Спенсер, брат принцессы Дианы).
Стоимость обучения: 9 954 евро за семестр. Шутят, что сперва нужно работать на Итон, чтобы впоследствии Итон работал на тебя.
У Королевского колледжа, кроме заоблачной стоимости, есть еще один существенный недостаток - туда не принимают девочек.
Рэгби
Рэгби элитная школа с многовековой историей. Она была основана в 1567 году, качество образования и успехи выпускников стали главным показателем высочайших стандартов обучения в этой школе. Одним из самых известных людей, окончивших Рэгби, был сам Льюис Кэрол.
Хэрроу
Хэрроу является одной из старейших и самых известных частных школ Великобритании в мире и была основана по приказу королевы Елизаветы в 1572 году. В числе выпускников Harrow лорд Байрон, Уинстон Черчилль и другие ведущие политические деятели, писатели, поэты и военачальники.
Винчестер
Winchester College – школа–пансион для мальчиков, основанная в 1382 году, расположена в одноименном городе Winchester в графстве Хэмпшир, на юго-западе Англии. Уникальный архитектурный ансамбль колледжа включает в себя старинные здания, некоторые из которых были построены более 600 лет назад, и современные корпуса Концертного холла, театра, музыкальной, научной, художественной школ, Центра физического воспитания с множеством спортивных кортов. Winchester College известен стабильно высокими академическими результатами учеников, отличным качеством преподавания. Это подтверждается и неизменно высокими местами в рейтингах лучших школ Англии, и большим процентом учеников, сдающих выпускные экзамены на высшие оценки. В последние годы особенно впечатляющи достижения по таким предметам, как музыка, искусство, драма. Winchester College предоставляет ученикам все возможности для успешного обучения, культурного развития и для занятий различными видами спорта. Выпускники колледжа поступают в ведущие университеты Великобритании: последние 50 лет большинство учащихся получают места в университетах Кембриджа и Оксфорда.
English schools have no numbers, they have names.
A lot of British schools have uniforms. One of the most important elements of the uniform is a school tie.
English marks
A* (star)
Excellent
A
Very good
B
Good
C
Satisfactory
D
Poor
E
Very poor
F
Awful
Now we are going to have a competition. You’ ll be the first team (the second).
Задание 1. Answer the questions.
1. At what ages must British children stay at school?
2. What is the first stage in the UK educational system?
3. What is the second stage in the UK educational system?
4. What types of state schools do you know?
5. What is a private school?
6. What private schools do you remember?
7. What is the most important elements of the uniform?
8. What does mark «A with a star» mean?
Задание 2. Look at your timetable on Monday.
Time
Monday
8:00 – 8:40
Russian
8:55 – 9:35
Maths
9:50 –
10:30
Biology
10:45 – 11:25
Physical Education (PE)
11:40 – 12:20
Literature
12:30 – 13:10
English
When does your Russian Lesson start?
When does your Russian Lesson finish?
…
Задание 3. Say in what lesson you do these actions:
learn how to use computers,
draw and paint pictures,
study past events,
translate new words,
run, jump and play,
do sums or solve different problems,
sing songs,
recite poems by heart.
Let’s count points. The competition is won by the … team. The members of it get excellent marks. So the lesson is over. Goodbye.
|
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/uchastie-tretih-lic-v-arbitrazhnom-processe.html
|
Участие третьих лиц в арбитражном процессе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/250/6fdfa7feea393a88f15ff10f46540203.docx
|
files/6fdfa7feea393a88f15ff10f46540203.docx
|
СОДЕРЖАНИЕ:
Введение 2
Понятие третьих лиц в Арбитражном процессе 3
Участие третьих лиц в арбитражном процессе. 8
Заключение 18
Список использованной литературы. 19
Введение
Институт третьих лиц, участвующих в разрешении хозяйственного спора, появился только с разработкой и принятием арбитражного процессуального законодательства. Несмотря на то, что в законодательстве, регулирующем порядок разрешения хозяйственных споров государственными арбитражами, такой институт не предусматривался, о необходимости его говорили многие ученые и практические работники.
Отсутствие этого института объяснялось несогласованностью процессуальных норм с нормами материального гражданского права, в которых широко закрепляется участие третьих лиц в имущественных отношениях.
Целью работы является ознакомление с Арбитражным Процессуальным Кодексом РФ, а в частности с вопросом участия третьих лиц в арбитражном процессе.
В данной работе говориться о значении третьих лиц в арбитражном процессе. Также рассмотрены примеры судебной практики с участием третьих лиц, дан анализ необходимости участия и возможности повлиять на судебный процесс.
Понятие третьих лиц в Арбитражном процессе
С участием третьих лиц может исполняться практически любой хозяйственный договор, спор о котором может быть предметом рассмотрения арбитражного суда. В договоре строительного подряда, например, субподрядчик является третьим лицом по отношению к заказчику. Третьи лица могут быть в договорах перевозки, контрактации, на выполнении научно-исследовательских работ и т.д. Гражданским законодательством допускается исполнение обязательства, возникшего из договора третьим лицом (ст.313 ГК РФ), договор в пользу третьего лица (ст.430 ГК РФ), ответственность должника за действия третьих лиц и др.
Однако прямой связи между институтом третьих лиц в материальном гражданском праве и институтом арбитражного процессуального права может и не быть. Третье лицо - субъект материального права может быть истцом или ответчиком в суде, и, наоборот, сторона в гражданском правоотношении может быть третьим лицом в арбитражном процессе. В этом отношении характерно положение продавца по договору купли-продажи, который обязан вступить в дело на стороне покупателя, если третье лицо по основанию, возникшему до продажи вещи, предъявит к покупателю иск об изъятии ее.
В такой ситуации совершенно очевидно, что третье лицо займет положение истца, а третьим лицом в арбитражном процессе окажется продавец.
Субъекту правоотношения, находящемуся под прямым влиянием (воздействием) спорного материального правоотношения, являющегося предметом разбирательства в арбитражном суде, необходима процессуальная гарантия от возможного прямого или косвенного ущемления его субъективных прав и законных интересов, он должен принять участие в деле. На этом и заканчивается связь двух самостоятельных правовых институтов в гражданском и арбитражном процессуальном праве.
Арбитражным процессуальным кодексом предусматривается участие в арбитражном процессе третьих лиц двух видов:
третьих лиц, заявляющих самостоятельные требования (ст.38 АПК РФ), и третьих лиц, не заявляющих самостоятельные требования на предмет спора (ст.39 АПК РФ).
Третьими лицами, заявляющими самостоятельные требования, называются лица, вступающие в уже возникший процесс для защиты своих самостоятельных прав на предмет спора.
Арбитражное процессуальное законодательство прямо не регламентирует порядок вступления третьих лиц, заявляющих самостоятельные требования на предмет спора. Но по смыслу закона такое вступление осуществляется путем подачи искового заявления.
Третье лицо, заявляющее самостоятельные требования на предмет спора, вступает в процесс потому, что считает спорное право принадлежит ему, а не истцу или ответчику. Это лицо предполагается субъектом спорного материально-правового отношения.
Третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора могут вступить в дело до принятия арбитражным судом решения. Они пользуются всеми правами и несут все обязанности истца, кроме обязанности соблюдения досудебного (претензионного) порядка урегулирования спора с ответчиком, когда это предусмотрено федеральным законом для данной категории споров или договором. Это исключение вполне объяснимо, ибо в противном случае третьи лица вряд ли смогут вступить в начавшийся арбитражный процесс. Третьи лица, не вступившие в чужой процесс, могут предъявить свои требования в общем порядке. Но вступление третьего лица в чужой процесс имеет определенные преимущества. Во-первых, сокращается срок восстановления нарушенных прав третьих лиц. Во-вторых, если спорное имущество будет передано первоначальному истцу или оставлено у ответчика, то они могут им распорядиться, что затруднит или сделает невозможным в последующем защиту прав третьих лиц.
Заявление о вступлении в дело в качестве третьего лица, предъявляющего самостоятельные требования на предмет спора, оплачивается государственной пошлиной в установленном порядке. Однако расходы по государственной пошлине относятся на ответчика в размере, соотносимом с удовлетворенными требованиями. Таким образом, поскольку будут удовлетворены требования истца или третьего лица с самостоятельными требованиями, то расходы другого, связанные с уплатой госпошлины, возмещены не будут в связи с неудовлетворением его требований. В доход бюджета поступит государственная пошлина в двойном размере.
Третьи лица с самостоятельными требованиями следует отличать от соистцов, которые вступают в процесс одновременно в связи с возбуждением дела. Во-первых, требования соистца, соистцов всегда направлены к ответчику по первоначальному иску. Требования же третьего лица с самостоятельными требованиями могут быть обращены как к истцу, так одновременно и к истцу, и ответчику. Во-вторых, требования соистцов всегда тесно связаны между собой, требования же третьего лица и соистца обязательно имеют взаимоисключающий характер.
Третьи лица, не заявляющие самостоятельных требований на предмет спора, могут вступить в дело на стороне истца или ответчика до принятия арбитражным судом решения, если решение по делу может повлиять на их права или обязанности по отношению к одной из сторон. Они могут быть привлечены к участию в деле также по ходатайству сторон или по инициативе суда.
Третье лица, не заявляющие самостоятельных требований на предмет спора, несут процессуальные обязанности и пользуются правами стороны, кроме права на изменение основания или предмета иска, увеличение или уменьшение размера исковых требований, отказ от иска, признание иска или заключение мирового соглашения, требование принудительного исполнения судебного акта.
Третье лицо без самостоятельных требований - это предполагаемый участник материально-правового отношения, связанного по объекту и составу с тем, какое является предметом разбирательства в арбитражном суде. Наиболее типичное основание вступления третьего лица без самостоятельных требований в дело, уже начатое, - возможность регрессного иска одной из сторон спорного отношения к третьему лицу после вынесения решения арбитражным судом по основному спору.
Интересы соответчика и третьего лица без самостоятельных требований на стороне ответчика различны. Соответчик всегда противостоит истцу, несет перед ним непосредственно ответственность целиком или в части. Третье же лицо без самостоятельных требований на стороне ответчика находится в материальных правоотношениях лишь с ответчиком и непосредственно перед истцом ответственности не несет. На третье лицо ответственность может быть возложена лишь посредством регресс-ного требования ответчика в отдельном процессе.
Арбитражный процессуальный кодекс РФ (ч.2 ст.39) устанавливает исключения из прав сторон, принадлежащих третьим лицам без самостоятельных требований. Эти исключения касаются распорядительных прав сторон и связаны с тем, что третье лицо без самостоятельных требований не является предполагаемым субъектом спорного материального правоотношения и не претендует на объект спора. Из этого вытекает и то, что на третьих лиц без самостоятельных требований не распространяется требование о соблюдении претензионного порядка, хотя это и не предусмотрено в законе.
Часть 4 ст.32 АПК РФ 1992 г. давала арбитражному суду право в одном процессе рассмотреть как первоначальные требования к ответчику, так и регрессные требования ответчика к третьему лицу без самостоятельных требований или требование последнего к одной из сторон и принять решение по регрессно-му требованию. Однако в АПК РФ 1995 г. такой нормы нет, не было ее и в Правилах рассмотрения хозяйственных споров государственными арбитражами, хотя практика удовлетворения регрессных требований в первоначальном иске существовала. Вместе с тем, следует иметь в виду, что для признания требований регрессными необходимо наличие не менее двух правоотношений с тремя субъектами, наличие оснований для выплаты суммы стороне одного правоотношения по вине субъекта второго правоотношения и невозможности предъявления к нему прямого требования. При соблюдении указанных требований рассмотрение регрессных требований вместе с первоначальным иском является проблематичным. А третье лицо остается третьим лицом. Оно не становится стороной, истцом по первоначальному иску. Участие третьих лиц без самостоятельных требований на стороне ответчика в арбитражном процессе нельзя рассматривать как процессуальный механизм переложения ответственности на действительно виновного в нарушении обязательства. Никакие механизмы переложения ответственности не должны иметь место, если они не обеспечены процессуальными гарантиями. Участие третьих лиц без самостоятельных требований в арбитражном процессе как раз и создает им гарантии, возможность заранее предотвратить присуждение с него определенных сумм, например по последующему регресс-ному иску, возможность заранее получить информацию о регресс-ном иске к третьим лицам. Поэтому в отличие от ответчика — пассивной стороны в деле, так как к нему его привлекает истец, соответчик или сам арбитражный суд, третье лицо без самостоятельных требований имеет собственный интерес и стимул к вступлению в дело.
Отказ нового арбитражного процессуального законодательства от возможности рассмотрения арбитражным судом регрессных требований с первоначальным иском воспринимается неоднозначно.
Третьи лица обоих видов могут вступить в арбитражный процесс только до принятия арбитражным судом решения, т.е. их участие возможно в суде первой инстанции и не возможно в апелляционном суде и в кассационной инстанции.
Вступление третьих лиц в арбитражный процесс разрешается определением в силу ст. 118 АПК РФ. Это определение не подлежит обжалованию, поскольку последнее не предусмотрено Арбитражным процессуальным кодексом РФ.
Участие третьих лиц в арбитражном процессе.
С начала 90-х годов, ознаменовавшихся образованием системы арбитражных судов России, арбитражное процессуальное законодательство, которое и ранее отличалось динамичностью, претерпело изменения принципиального плана. Так, например, был восстановлен институт апелляции, создана кассационная инстанция на базе арбитражных судов округов, что Председатель Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации В.Ф. Яковлев назвал "маленькой революцией".
Хотелось бы выделить положения Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации (далее - АПК РФ) о третьих лицах как участниках арбитражного судопроизводства. Это тот случай, когда принято говорить, что все новое - хорошо забытое старое. Третьи лица (с самостоятельными требованиями на предмет спора и без таковых) были легальными участниками арбитражного производства в 20-е годы. И в дальнейшем они также участвовали в разрешении хозяйственных споров в том или ином качестве.
Вопрос о легализации фигуры третьего лица в арбитражном процессе в течение многих лет был предметом дискуссии. Ученые и практики делали вывод о несомненной схожести положения участвующих в гражданском процессе третьих лиц с "другими" истцами и ответчиками в арбитражном процессе. В то же время расходились во мнении относительно возможности и целесообразности законодательного закрепления нового участника арбитражного производства.
Итог дискуссии подвел законодатель принятием Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации 1992 года, где третьи лица названы участниками процесса, а также дана характеристика их видов (статьи 27, 32). Аналогичные нормы появились в тот же период в новом арбитражном процессуальном законодательстве ряда государств СНГ, например, Казахстана.
С учетом предшествующих многолетних теоретических дискуссий по этой проблеме реализация на практике названных положений Кодекса представляет несомненный интерес. Первая попытка обобщить арбитражную практику была предпринята по материалам дел, рассмотренных в 1993 году арбитражными судами Самарской области. Изучение проводилось с целью выявить наиболее характерные, часто повторяющиеся случаи участия третьих лиц в арбитражном процессе и на этой основе проанализировать характер связи третьего лица со спорным правоотношением, мотивы и порядок привлечения (вступления) этих участников в процесс. Сознавая ущербность подобных исследований на фактическом материале одного арбитражного суда, все же рискнем предложить их результаты вниманию читателей.
Доля дел с участием третьих лиц без самостоятельных требований на предмет спора составила около 0,5 процента от общего количества дел, рассмотренных в 1993 году. Причем весьма неравномерным оказалось их распределение по двум основным группам споров: 0,2 процента по спорам, возникшим из гражданских правоотношений, и 12 - из административных правоотношений. Это соотношение показательно: ведь авторы теоретических публикаций по рассматриваемому вопросу полагали, что участие в процессе третьих лиц без самостоятельных требований на предмет спора связано в основном с правом регресса, в первую очередь в отношениях по поставке товаров, продукции. Правда, анализируя практику последних лет, некоторые ученые допускали возможность появления третьих лиц не только в исковых делах, но и в делах по заявлениям о признании недействительными актов органов управления.
В том, что дела с участием третьих лиц распределялись именно таким образом, нет ничего удивительного. Первая причина заключена в консервативности арбитражной практики, приверженности ее старым подходам. В 1993 году без малого треть всех исков были предъявлены одновременно к нескольким ответчикам, среди которых соответчики - скорее исключение, нежели правило. В течение двух лет после внесения обсуждаемых изменений в процессуальное законодательство арбитражная практика рассмотрения гражданско-правовых споров шла по накатанной калее.
Вторая причина более частого появления третьих лиц в делах по спорам, возникающим из административных правоотношений, состоит в том, что анализируемый период совпал с активным процессом приватизации государственной и муниципальной собственности, образованием многочисленных новых предприятий. Так, половина дел указанной категории с участием третьих лиц была возбуждена по искам о признании недействительными решений о создании государственной регистрации юридических лиц. В таких делах в качестве третьих лиц без самостоятельных требований на стороне ответчика участвовала организация, законность создания которой оспаривает истец. Следует отметить достаточно пассивную роль в арбитражном процессе государственного органа, чье решение обжаловано в арбитражный суд. Иное дело - организация, в чью пользу состоялось оспариваемое решение. Ведь следствием удовлетворения иска будет ликвидация юридического лица. Этим объясняется высокая активность в разбирательстве спора третьих лиц, которые, например, чаще всего становились инициаторами пересмотра состоявшегося решения.
Иная ситуация возникала по искам лиц, оспаривающих отказ в государственной регистрации либо принятый местной администрацией акт об отмене своего прежнего решения о регистрации данного предприятия. В таких делах на стороне ответчика в качестве третьего лица часто выступало предприятие, на базе структурного подразделения которого создана (создается) новая организация. Другой распространенный случай - иски о признании недействительными решений о приватизации структурных подразделений либо об отказе в их приватизации отдельно от основного предприятия. На эту категорию споров приходилась пятая часть анализируемых дел в сфере управления. Названные дела схожи по структуре правоотношений, характеру интересов истца и третьего лица: изданием оспариваемого акта предположительно нарушено вещное право ранее существовавшего предприятия в пользу вновь созданного. Рассматривая такой иск, арбитражный суд разрешает как бы два спора между истцом и органом управления о законности изданного последним акта, между истцом и третьим лицом о праве собственности.
Что касается дел по спорам, возникающим из гражданских правоотношений, хотелось бы отметить следующее обстоятельство. Достаточно распространенной является ситуация, когда субъекты, занимающие идентичное в материально-правовом смысле положение, выступают по аналогичным делам в различном процессуальном качестве. Например, арбитражным судом почти одновременно были рассмотрены два дела по искам банков о взыскании суммы страхового возмещения по договору страхования ответственности должника по кредитному договору. Дела одинаковы: кроме кредитного договора заключены трехсторонние договоры страхования, участниками которых являются банк, заемщик и страховая компания. Заемщик (страхователь) не возвратил в срок полученную сумму, не уплатил проценты, использовал деньги на цели иные, чем это было определено договором. Но в первом случае заемщик наряду со страховой компанией был привлечен банком в качестве ответчика, а во втором - по ходатайству ответчика (страховщика) привлечен в дело третьим лицом на ответной стороне. Различное процессуальное положение заемщика никоим образом не отразилось на ходе и результатах судебного разбирательства. В обоих случаях, не ставя вопрос о регрессе, страховая фирма, за счет которой был удовлетворен иск, обжаловала решение, полагая, что заявленная сумма подлежала взысканию с заемщика.
Анализ проводился только по делам с участием третьих лиц без самостоятельных требований, из них 90 процентов - на стороне ответчика. Характеризуя названных участников арбитражного процесса, в числе черт, отличающих их от ответчика, обычно называют большую процессуальную самостоятельность. При этом делаются ссылки на законодательно закрепленное право их вступления в начатый процесс по своей инициативе. На практике же оказалось, что на данном этапе (в отличие от стадии судебного разбирательства) третьи лица особой активности не проявляли. Так, обращение самих третьих лиц о допуске их в процесс содержит лишь около трети дел. В остальных случаях они привлекались по инициативе истца - 30 процентов, арбитражного суда - 25, ответчика - 15.
Изучение судебной практики по делам с участием третьих лиц было продолжено в 1996 году. Далее приводятся краткие сведения о результатах исследования за этот период.
При незначительном - в сравнении с 1993 годом - увеличении общего количества рассмотренных дел, удельный вес дел с участием третьих лиц остался прежним - около 0,5 процента. Но вот количественное соотношение двух основных групп дел изменилось: теперь третьи лица одинаково часто присутствовали в делах по спорам, возникающим как из административных, так и гражданских правоотношений. При знакомстве с делами первой группы оказалось, что участием третьих лиц "отмечены" те же категории дел, что и в 1993 году, хотя и в ином количественном соотношении. Треть всех дел составили споры о недействительности решений о регистрации юридических лиц, остальное - споры о недействительности актов государственных органов, связанных с приватизацией. В то же время в характере связи между участниками процесса по таким делам не выявляется ничего нового.
Дела другой группы (по спорам, возникающим из гражданских правоотношений) можно разделить на две категории: споры о собственности и споры, возникающие при исполнении обязательства. К первой категории относятся дела по искам о признании права собственности, об истребовании из чужого незаконного владения, о понуждении к заключению договора купли-продажи, аренды, о признании недействительным договора купли-продажи. Объединение таких дел в одну группу оправдывается единством целей, которые преследуют истцы. Речь идет о распределении, перераспределении государственной, муниципальной собственности. Например, комитет по имуществу претендует на получение ответчиком по сделке с третьим лицом (участвует в деле на стороне ответчика) недвижимое имущество, являющееся, по мнению истца, муниципальной собственностью. В другом деле комитет по имуществу просит признать недействительным договор купли - продажи недвижимости, заключенный ответчиком (покупатель) и третьим лицом на стороне ответчика (продавец).
Установлено несколько случаев, когда место третьего лица без самостоятельных требований на предмет спора занимала организация, имеющая материально-правовой интерес к исходу дела. Например, упоминавшееся дело по иску о признании недействительным договора купли-продажи недвижимости. Вместо того чтобы предъявить иск к обеим сторонам сделки, комитет по имуществу в исковом заявлении называет ответчиком покупателя и ходатайствует о привлечении продавца третьим лицом на стороне ответчика. Другое дело было возбуждено по иску, предъявленному в защиту государственных интересов прокурором, который оспаривал сделку приватизации гостиницы в части передачи в собственность ТОО всего здания. Иск был предъявлен к двум ответчикам: фонду имущества города и ТОО "Гостиница" - соответственно продавцу и покупателю по оспариваемой сделке. Одновременно прокурором было заявлено и арбитражным судом удовлетворено ходатайство о привлечении в дело в качестве третьего лица без самостоятельных требований на стороне прокурора ТОО "Магазин". Ходатайство обосновывалось тем, что магазин изначально располагался в помещениях первого этажа здания, проданного гостинице, и передача всего здания ответчику нарушала право магазина на приватизацию занимаемых помещений.
В сфере обязательственных отношений дела с участием третьих лиц отличались разнообразием правовых конфликтов, что затруднило их систематизацию и обобщение. Среди них можно выделить несколько аналогичных дел по искам комитета по управлению имуществом о взыскании арендной платы за пользование нежилыми помещениями. Заявленные суммы комитет просил взыскать в доход местного бюджета. Районная администрация как владелец счета, на который поступали доходы местного бюджета, участвовала в этих делах третьим лицом без самостоятельных требований на стороне истца. Рассматривались также дела о нарушении кредитным учреждением договора банковского счета. Наряду с банком, допустившим нарушение, в делах участвовали плательщик и получатель денежных средств - хозяйственные партнеры в отношениях поставки, строительного подряда. Например, плательщик предъявил обслуживающему банку иск о возврате денежной суммы, которая по платежному поручению истца была списана с его счета, но не поступила на счета контрагента - организации, привлеченной в дело третьим лицом без самостоятельных требований на предмет спора на стороне истца. В другом случае иск предъявлен клиентом к обслуживающему его банку в связи с неосновательным безакцептным списанием средств по инкассовому поручению, выставленному организацией, которая участвовала в деле в качестве третьего лица на ответной стороне. Кроме того, привлечение третьего лица в дело было обусловлено, например, уступкой права требования по договору. Новый кредитор выступал в деле в качестве истца, а первоначальный кредитор - как третье лицо без самостоятельных требований на стороне истца. Встретилось лишь одно дело с "классической" схемой отношений участников: поставщик предъявил иск к покупателю, отказавшемуся от оплаты некачественной продукции, а изготовитель, он же грузоотправитель, привлечен в дело на стороне истца третьим лицом без самостоятельных требований.
Характерно, что приведенный неполный перечень категорий дел с участием третьих лиц во многом совпадает с данными опубликованных в 1996 году постановлений Президиума Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации.
Наряду с вопросами материально-правового характера обращают на себя внимание процедурные моменты, связанные с появлением третьего лица в деле. Коль скоро мы говорим об "интересе" третьих лиц к "чужому" процессу, то естественным было ожидать от них инициативных действий по вступлению в дело. На практике же оказалось, что третьи лица проявляли активность и обращались к арбитражному суду с соответствующими заявлениями лишь по одному из каждых семи дел с их участием. Как правило, инициатором привлечения в процесс третьих лиц становился истец (три четверти всех дел). В равной, хотя и очень незначительной, степени проявляли инициативу ответчик и арбитражный суд. Еще более контрастным в этом плане оказались результаты анализа, проведенного раздельно по делам, где третьи лица участвовали соответственно на стороне истца и на стороне ответчика. Например, из числа дел с участием третьих лиц на стороне истца сами они инициативы по вступлению в процесс не проявляли: 95 процентов всех случаев приходится на истца, который ставил перед арбитражным судом вопрос о привлечении нового участника. Особый интерес вызывают факты проявления истцами активности по привлечению в дело третьих лиц на стороне ответчика (более половины всех дел с участием этого вида третьих лиц). Ответчики же полагали необходимым привлечение третьих лиц и заявляли соответствующее ходатайство только в 10 процентах дел, которые фактически были рассмотрены арбитражным судом с их участием.
Изучение материалов дел приводит к выводу о неоправданной лаконичности статей 38 и 39 АПК РФ. Например, законодатель одним и тем же словом "вступает" обозначил появление в процессе третьего лица с самостоятельными требованиями на предмет спора и третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований, хотя это совершенно разные процессуальные фигуры. В законе нет ответа на вопрос, каков порядок "вступления" в дело тех и других.
Практическая значимость статьи 38 АПК РФ была бы значительно выше, если бы она содержала положения, аналогичные статье 169 ГПК РСФСР 1923 года или статье 26 АПК Украины 1991 года. В связи с этим можно предложить внести в статью 38 АПК РФ изменения, изложив ее в следующей редакции: "Третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора, могут вступить в дело до принятия арбитражным судом решения, предъявив иск к одной или обеим сторонам по общим правилам предъявления исков. О принятии искового заявления и вступлении третьего лица в дело арбитражный суд выносит определение. Третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора, пользуются всеми правами и несут все обязанности истца, кроме обязанности соблюдения досудебного (претензионного) порядка урегулирования спора с ответчиком, когда это предусмотрено федеральным законом для данной категории споров или договором".
Практика убеждает в необходимости более подробной регламентации и процедуры вступления в дело третьих лиц без самостоятельных требований. Знакомство с заявлениями, ходатайствами по статье 39 АПК РФ показало, что, как правило, в них не конкретизируется характер юридической заинтересованности третьего лица. Заявители, а вслед за ними арбитражный суд ограничиваются общей фразой о том, что спор "затрагивает права и интересы" третьих лиц. На это обстоятельство следует указать особо. Одно дело, когда общий характер носит формулировка закона. В данном случае это оправдывается тем, что иные - кроме регрессного обязательства - основания юридической заинтересованности третьих лиц встречаются на практике нечасто, мало изучены и не систематизированы. Но вот неспособность сформулировать основания участия третьего лица в конкретном деле весьма показательна. Здесь нелишним будет вспомнить, что статья 170 ГПК РСФСР 1923 года требовала от заявителей точных указаний в ходатайствах на основания, по которым третьи лица должны быть привлечены в дело.
О наличии оснований для привлечения третьего лица в процесс, как правило, можно говорить, если из материалов дела усматривается, во-первых, что предполагаемый новый участник состоит в правоотношении с кем-либо из сторон в споре. Во-вторых, указанное правоотношение часто связано со спорным правоотношением по объекту материальных прав. В-третьих, арбитражный суд должен иметь конкретный ответ на вопрос о том, как именно решение по делу может повлиять на права и обязанности третьего лица по отношению к той или иной стороне в споре. Например, иск о признании права собственности на нежилое помещение предъявлен к организации, которая, распорядившись этим помещением как своим собственным, передала его по договору аренды третьему лицу. Здесь очевидна связь отношений собственности и аренды по субъекту (ответчик) и объекту. Удовлетворение иска к арендодателю послужит основанием для заявления требования о выселении арендатора.
Наряду с ходатайствами, которые в той или иной степени мотивируются заявителями, довольно часто (в 1993 году - 25 процентов, в 1996-м - 50 процентов анализируемых случаев) встречается иная форма инициативных действий, присущая истцу. Обращаясь в арбитражный суд, истец не заявляет ходатайство, а просто вписывает во вводную часть искового заявления кроме своего собственного наименования и сведений об ответчике также реквизиты организации, которую он называет третьим лицом. Зачастую в подобных случаях сведения из искового заявления, по аналогии с данными об ответчике, переносятся арбитражным судом во вводную часть определения по статье 106 АПК РФ без какой-либо аргументации. В арбитражных судах процессуальные документы оформляются на бланках установленной формы. Бланк определения о принятии искового заявления не содержит в качестве реквизита записи о рассмотрении арбитражным судом возможных ходатайств истца. Согласно статье 118 АПК РФ по результатам рассмотрения ходатайства должно быть вынесено определение, причем с учетом мнения других лиц, участвующих в деле. Определение должно быть мотивированным (ст. 140). Следовательно, простое переписывание реквизитов организации, которую истец назвал третьим лицом, из искового заявления в определение о возбуждении дела нельзя признать привлечением этого участника в процесс.
Естественно возникает вопрос, какова должна быть реакция арбитражного суда на такое оформление искового заявления. Во всяком случае оставить этот момент без внимания было бы неверным. Истцу следует заявить (в той или иной форме) о своем желании видеть конкретную организацию, причем во вполне определенном качестве, в числе лиц, участвующих в деле. Поэтому представляется разумным в порядке подготовки к судебному заседанию предложить истцу довести начатое дело до конца: сформулировать и обосновать ходатайство. Практика показывает, что участие третьего лица в первую очередь по спорам, возникающим из административных правоотношений, во многом способствует скорейшему выяснению всех обстоятельств дела, исключает вероятность вынесения решения о правах и обязанностях лица, не участвующего в деле, поэтому арбитражный суд должен быть заинтересован в привлечении этого участника в процесс. Используя "подсказку" истца, суд может проявить инициативу выяснить отношение обозначенного истцом лица к предмету спора и при наличии указанных в законе оснований ввести это лицо в состав участников процесса.
Материалы обобщения практики позволяют выделить несколько наиболее характерных ситуаций, предполагающих участие в деле третьих лиц, не заявляющих самостоятельных требований на предмет спора:
- когда состоявшееся в пользу одной организации (третье лицо) решение государственного или иного органа (ответчик) нарушило права или законные интересы другой организации (истец);
- когда иск о признании оспоренного или защите нарушенного права собственности имеет своим объектом имущество, по поводу которого к тому времени состоялась сделка между лицом, считающим себя собственником (ответчик) и покупателем, арендатором, залогодержателем (третье лицо);
- когда собственник предъявил к фактическому владельцу иск об отобрании имущества, которое ответчик ранее получил не от истца, а от иной организации (третье лицо);
- когда неисполнение должником (ответчик) обязательства перед кредитором (истец) связано с нарушением своей обязанности контрагентом должника (третье лицо).
Если же истец не представит ходатайства, а суд со своей стороны не найдет достаточных оснований для участия такого лица в деле, необходимо будет впоследствии сделать в решении соответствующую оговорку, дабы исключить неопределенность в процессуальном положении организации, которую истец назвал третьим лицом и которой направил копию искового заявления. Впрочем, не исключена вероятность того, что, будучи таким способом извещенной о возникшем споре и передаче его на разрешение арбитражного суда, организация сама проявит интерес к делу и обратится с соответствующим ходатайством в суд, принявший дело к своему производству.
Что касается формы обращения в суд по рассматриваемому вопросу, то обращение сторон и прокурора целесообразно именовать "ходатайством", как это сделано в статье 39 АПК РФ, а обращение самого третьего лица - "заявлением". Именно такие формулировки содержались в статье 170 ГПК РСФСР 1923 года. В пользу этого предложения говорит и различие в характере правомочий указанных лиц, как они изложены в статье 39 АПК РФ: стороны вправе просить суд, а третье лицо вправе вступить в дело. Ходатайство стороны, прокурора должно содержать просьбу "привлечь", а в заявлении третьего лица следует излагать просьбу "допустить к участию". Соответственно должна формулироваться и резолютивная часть определения арбитражного суда о рассмотрении этих заявлений, ходатайств. Эти рассуждения могут показаться несущественными. Однако небрежность в употреблении юридических терминов, не говоря уже о дискуссионности многих правовых категорий, - реальность, с которой нельзя не считаться. Отсутствие ясности в терминологии приводит к ситуации, когда третье лицо порой не знает, как сформулировать свою просьбу к суду: "прошу привлечь" или "прошу разрешить вступить" и т.д. Это снижает качество судебных актов.
Поэтому представляется необходимым внести в статью 39 АПК РФ дополнения. Во-первых, пункт 2 следующего содержания: "В ходатайствах о привлечении и в заявлениях третьих лиц о вступлении в дело на стороне истца или ответчика указывается, на каких основаниях третьих лиц следует привлечь или допустить к участию в деле". И, во-вторых, пункт 3 с такой формулировкой: "Вопрос о допуске или привлечении третьих лиц к участию в деле разрешается арбитражным судом, который выносит по этому поводу определение".
Заключение
Проведенная работа позволила убедиться в том, что проблема участия третьих лиц в арбитражном процессе до конца не решена, а также выявить сложности в реализации обсуждаемых норм. Одно бесспорно - грамотное использование имеющегося процессуального инструментария позволит повысить эффективность судебной защиты в сфере предпринимательской деятельности.
Список использованной литературы.
Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации. 5 мая 1995 года.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/arhitekturnie-pamyatniki-goroda-elca.html
|
Архитектурные памятники города Ельца
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/95e398273c7e703942b28e435ce570d0.docx
|
files/95e398273c7e703942b28e435ce570d0.docx
|
Введение.
Город Елец впервые упоминается в Никоновской летописи в 1146 году: "Князь же Святослав Ольгович иде в Рязань, и быв во Мченске, и в Туле и в Дубке на Дону и в Ельце, и в Пронске и приде в Рязань на Оку". Эту дату и принято считать годом основания города, хотя есть предположения о том, что город основан во второй половине X века.
В год первого летописного упоминания Елец был центром удельного княжества, находившегося в вассальной зависимости князя Черниговского. В конце XII века Елецкое княжество входит в состав великого княжества Рязанского. По своим размерам елецкое княжество равнялось современной Голландии или Бельгии.
Долгое время Елец был пограничным городом, охранявшим юго-восточные рубежи Российского государства. Неоднократно он подвергался нападению и разорению. Сначала город осаждали половецкие орды, историкам известен целый ряд половецких набегов на протяжении второй половины XII - первой половины XIII веков. С 1237 года начинается период татаро-монгольского ига. В этом году полчища татаро-монгол под предводительством хана Батыя огнем и мечом прошлись по русской земле. Выходя в степь ранней весной 1238 года, орда смела на своем пути Елец.
На протяжении следующих двух веков город вставал на пути татарских орд:
1283 г. - разорение Ельца войсками хана Ахмата Темира
1316 г. - разорение Ельца войсками хана Узбека
1365 г. - новый завоеватель - хан Тогай
1380 г. - войска хана Мамая уничтожают елецкий кремль, ельчане участвуют в Куликовской битве против Мамая
1382 г. - на Москву через елецкие земли идут орды хана Золотой Орды Тохтамыша
1359 г. - уничтожение города войсками Тамерлана
1408 г. - Елец штурмуют полчища Едигея
1437 г. - нападение татарского хана Улу-Мухамеда
С половины XV века Елецкое княжество переходит в вотчину Москвы, а елецкие князья и правители вступают на службу московскому государю. Они становятся воеводами, стольниками, различными придворными и служилыми чинами. Воеводы в Елец теперь уже большею частью присылаются из Москвы. Московское государство видит в Ельце важный опорный и стратегический пункт. Для его защиты посылает ратных людей и оружие. Наступает относительная передышка на 60-70 лет от набегов степняков, растет посадское население, укрепляется город, начинается распашка черноземной плодородной целины.
В начале XVI века появляется новый враг - крымские ханы. Занимаясь работорговлей и грабежами, они совершают разбойничьи налеты, уводя тысячи жителей на невольничьи рынки Крыма. Их набеги продолжались вплоть до середины XVII века.
В 1606 году ельчане участвуют в народном восстании под руководством Ивана Болотникова. Елец играл одну из ведущих ролей в этом восстании.
В первой четверти XVII века на юге России было проведено административное деление, здесь образовано семь уездов. Елец стал уездным городом. После строительства Белгородской пограничной черты началось заселение елецких земель. Город перестал быть пограничной крепостью, его население стало быстро расти. Во второй половине XVII века завершается освоение и заселение края. Необжитые, истерзанные постоянными набегами татар земли превращаются в густонаселенный район. Город-воин, несколько веков первым грудью встречавший набеги кочевых орд, стал превращаться в город торговцев и ремесленников, административный центр большой сельскохозяйственной округи Российского Черноземья. Быстрому развития города способствовали не только богатые черноземные земли, обилие лесов, но и выгодное географическое положение на перепутье дорог. Елец постепенно становится центром торговли с Доном и Югом страны. Дорога из Москвы на Валуйки и Оскол, почтовый тракт из Тулы в Воронеж, большак из Орла через Ливны на Тамбов, дорожная связь через Лебедянь, Данков, Пронск с Рязанью содействовали росту Ельца как торгового города, перевалочного пункта. Для хранения и переработки сельскохозяйственного сырья строятся склады, возникают кустарные ремесла и промыслы, а затем и первые промышленные предприятия. Богатеют елецкие купцы и промышленники, идет накопление торгового капитала, расширяются торговые связи. Уже к концу XVII века Елец превращается в одного из крупнейших поставщиков и перекупщиков хлеба. Хлебные поставки для армии Петра под Азовом и донским казакам отмечены в истории города. Царь Петр не раз посещал Елец, проезжая из Брянска на воронежские корабельные верфи. В XVIII веке в городе развиваются кожевенное и кузнечное производство, кружевоплетение.
По административному делению 1708 года в России было образовано 8 губерний. Елец вошел в состав Азовской с центром в г. Азове. Позднее, с 1726 года центр губернии был перенесен в Воронеж. В 1719 году губерния была подразделена на пять провинций с центрами в Воронеже, Ельце, Тамбове, Шацке, Бахмуте. Елец стал провинциальным городом. Елецкая провинция включала Ливны, Ефремов, Лебедянь, Данков, Липецк, Усмань, Задонск, ее площадь превосходила нынешнюю Липецкую область. В 1779 году из Воронежской губернии были выделены Курская и Тамбовская, Елец стал центром уезда. Елецкий уезд вошел в состав Курской, а затем Орловской губернии.
XIX век для России характеризуется как век крупных изменений во внутренней и международной жизни. В эти годы русский народ не раз выступал против захватчиков - наполеоновской армии в 1812 году, объединенных англо-французских сил в 1853-1856 гг., при освобождении братского болгарского народа от пятивекового турецкого ига в 1877-1878 гг. При этом в составе русской армии в боях участвовали и ельчане. В 1812 году они сражались с французами под Смоленском, на Бородинском поле, под Малоярославцем, участвовали в заграничном походе русской армии, в "битве народов" под Лейпцигом, отличились при взятии Парижа. За подвиги в этой войне 253 ельчанина были награждены орденами и медалями. В 1853-1856 гг. во время Крымской войны Елецкий полк участвовал в героической обороне Севастополя. За мужество и героизм, проявленные в этой войне, он был награжден георгиевским знаменем с надписью "За Севастополь в 1854-1855 гг.". Елецкий полк принял активное участие и во время освобождения Болгарии от турецкого ига. О подвигах полка говорят многие памятники и мемориальные доски, в частности, в Георгиевском зале Кремля в Москве, в Болгарии.
В XIX веке город становится крупным промышленным и торговым центром. В городе действует несколько махорочных фабрик, чугунолитейные мастерские, более десятка кожевенных предприятий, пивоваренный, спиртоводочный, мыловаренные и салотопенные заводы. Особое развитие получили мукомольное дело и кружевной промысел. Быстрому развитию капиталистических предприятий и торговли способствует строительство железной дороги Грязи-Елец-Орел, прошедшей через Елец в 1868 году, а также строительства в 1888 году первого в России элеватора. Перед 1917 годом в Ельце было 915 лавок и 301 торговый склад.
С развитием промышленности и транспорта растет население города. Если до отмены крепостного права здесь жило 27,5 тысячи человек, то в 1897 году - 45827, а в 1900 году - до 50 тысячи человек.
В 1869 году в Ельце открыто первое в России железнодорожное училище, в 1871 году - мужская гимназия (ныне средняя школа номер 1), в 1874 - женская гимназия.
1917 год коренным образом изменил социальную структуру населения города. Ушли в небытие елецкие купцы и капиталисты. Разруха и гражданская война задержали развитие города. Значительный урон Ельцу нанесли ворвавшиеся 31 августа 1919 года банды Мамонтова. Они взорвали железнодорожный мост, сожгли станцию, музей, разрушили многие здания города. В послереволюционный период были преодолены последствия разрухи, начался подъем и коренная перестройка народного хозяйства. Годы первых пятилеток ознаменовались в городе качественными изменениями социально-экономической и градообразующей базы. Кожевенный завод им. Ленина, известковый завод им. Кирова стали первенцами первых пятилеток. Начали возводиться корпуса завода "Промэлектроуголь". В 1933 году началось строительство важной хозяйственной артерии страны - железной дороги Москва-Донбасс, проходящей через елецкий узел. Все это повлекло за собой рост населения города.
Развитие города как административного центра было тесно связано с изменениями административно-территориального деления края. До 1928 года просуществовали губернии и уезды. Елец оставался уездным административным центром. В 1928 году была образована Центрально-Черноземная область, в которую вошли Воронежская, Курская, Орловская и Тамбовская губернии. Область была поделена на 11 округов, Елец стал центром округа, в него вошли Липецкий, Ливенский, Лебедянский, Задонский уезды. Одинадцать созданных округов делились в свою очередь на 178 районов.
Именно в этот период Елецкий окружком принял решение о строительстве Новолипецкого металлургического завода. Трехступенчатое управление просуществовало недолго. В 1930 году округа были упразднены, восстановлена двухступенчатая структура - область, район. В 1934 и 1937 годах ЦЧО была разукрупнена. Из нее выделена сначала Курская, а затем образованы Тамбовская, Рязанская и Орловская области. Елец стал районным центром последней.
В предвоенное время получает ускоренное развитие промышленность города. В 1937 году началось строительство крупнейшего предприятия Ельца - Элементного завода. Рядом с ним почти одновременно росли корпуса заводов "Прожекторные угли" и цинкопрокатного, давшего начало заводу Медоборудования. Кроме этого в городе в это время было двадцать промышленных предприятий: кожевенный завод, два кирпичных и два известковых завода, лесопильный завод, деревообделочная фабрика, хладокомбинат, скотобойня, махорочная фабрика, несколько мельниц, чугунолитейный завод, в 1940 году преобразованный в станкостроительный завод "Гидропривод". Территорию города обеспечивала энергией электростанция мощностью 1200 киловатт.
В Великую Отечественную войну Елец и железнодорожный узел длительное время являлись важной базой фронта в районе Орловского плацдарма и Курско-Белгородской дуги. Кроме того, два полевых аэродрома постоянно поддерживали связь с партизанами в брянских лесах и в Белоруссии. За время войны городу был причинен громадный ущерб,в период с 3 по 9 декабря 1941 года Елец был оккупирован фашистами, бомбардировки города продолжались вплоть до 5 августа 1943 г. Тысячи ельчан участвовали в боевых действиях, свыше 8 тысяч награждены орденами и медалями, некоторые из них были удостоены звания Героя Советского Союза. Наши земляки прошли с боями по всем фронтовым дорогам до Кенинтсберга, Праги, Вены, Варшавы, Берлина и на колонне рейсхтага оставили надпись: "Мы из Ельца!".
С 50-х годов начинается ускоренное развитие промышленности города. Строится теплоэлектроцентраль, вырастают корпуса мощного сахарного завода. Из небольших моторемонтных мастерских создается современный завод тракторных гидроагрегатов. В 1962 году начал работать завод "Эльта", специализирующийся на производстве кинескопов (к сожалению, сегодня это предприятие признано банкротом и который год не работает).
6 января 1954г. в результате разукрупнения Воронежской, Курской, Орловской и Рязанской областей была образована Липецкая область.
Елецкая земля - родина многих выдающихся общественных и государственных деятелей, ученых, писателей, художников, скульптуров, композиторов и артистов. Это знаменитый писатель Михаил Михайлович Пришвин, писательница Марко Вовчок, композитор Тихон Николаевич Хренников, художники Николай Николаевич Жуков,Василий Никитич Мешков,Валентин Викторович Волков, Иван Владимирович Космин,Николай Иванович Москалев и Николай Павлович Ульянов, скульптор Алексей Матвеевич Измалков, актеры Николай Иванович Дорохин иВарвара Осиповна Массалитинова. Елецкий уезд - родина русского революционера-демократа Дмитрия Ивановича Писарева, нашими земляками также были первый нарком здравоохранения РСФСР Николай Александрович Семашко и известный политический деятель советского времени Михаил Сергеевич Соломенцев. Елецкий уезд - родина знаменитого Алексея Григорьевича Стаханова.
С именем города Ельца неразрывно связаны жизнь и творчество Ивана Алексеевича Бунина.
Памятники архитектуры города Ельца.
Как один из древнейших городов вашей страны, Елец включен в список 115 городов Российской Федерации, имеющих интересные памятники истории и архитектуры. Под охраной государства находятся 20 памятников республиканского и местного значения и еще 40 состоят на особом учете.
Самые ранние из каменных построек города датируются серединой ХУШ века. Часто спрашивают, чем объяснить, что город, имеющий многовековую историю, не донес до нас более древних памятников архитектуры?
П. Ридингер, один из первых историков Ельца, еще сто лет тому назад ответил на этот вопрос: «Изобилие лесов, ныне почти совсем исчезнувших, дозволяло строиться скоро и дешево; но зато все здания в этом городе и даже церкви долгое время были деревянными и поэтому легко подвергавшиеся пожарам частым и сильным. Не только изобилие лесов и дешевизна их в целой России, но и простота тогдашней жизни в малые требования были причиной того, что каменных зданий везде было мало. Вот почему так редки в России руины старинных строений, а в Ельце их совсем нет».
1. Вознесенский собор
Это крупнейшее здание города, расположенное в самом его центре на Красной площади. Своими величественными формами собор играет важнейшую роль в силуэте города, подчеркивая его центр. Собор построен по проекту академика архитектуры Константина» Андреевича Тона, автора проекта большого Кремлевского Дворца. Здание подавляет колоссальностью своих размеров, высота собора вместе с крестом составляет 74 метра, длина 84 метра, ширина 34 метра. По утверждению специалистов, это второй по величине после Исаакиевского собор в России. Строился он 44 года, с 1845 по 1889 год, но так и остался неоконченным. Колокольня, запроектированная на 10 метров выше основного купола, осталась недостроенной.
Архитектурно-пространственная композиция здания складывается из огромного кубовидного четверика, увенчанного пятью главами, имеющими луковидную форму и покоящимися на восьмигранных световых барабанах, трапезной и недостроенной колокольни. Алтарная часть собора имеет три полукруглые апсиды. Храм четырехстолпный, одноэтажный. Огромный подклетный этаж и фундаменты выполнены из известняковых блоков, стены здания и купола кирпичные. В наружном оформлении здания архитектор применил стилизованные формы русского и византийского зодчества, принятые для небольших древнерусских храмов. В их числе аркатурный пояс, колонны-дудочки, килевидные кокошники, наличники в виде «ромашек». В то же время узкие высокие окна являются элементами классицизма.
Внутренность собора украшает трехъярусный иконостас из золоченого резкого дерева, изготовленный по рисунку московского архитектора А. В. Каминского.
Внутренняя роспись собора и иконы иконостаса выполнены академиками живописи А. В. Корзухиным и К. В. Лебедевым. Кисти А. В. Корзухина принадлежит сохранившаяся в настоящее время картина «Распятие Христа», К. В. Лебедева — «Второе пришествие Христа».
Собор, стоящий на высоком крутом берегу реки Быстрой Сосны, открывается при подъезде к Ельцу с очень больших расстояний и особенно внушительно смотрится из-за реки, со стороны Засосенской части города.
2. Часовня над братской могилой
Рядом с Вознесенским собором за оградой с его северной стороны расположена часовня над братской могилой ельчан, погибших в борьбе с полчищами Та-мерлана в 1395 году. На стене часовни сделана надпись: «Божиею милостию сия часовня... построена над посеченными христианы отбезбожнаго царя Темир-ак-сака, собраны в груп и для того сей честный крест вооружен древних лет, а состроена старанием Онисима Родионова, сына Лопухина 1801 года месяца июля 23 дня».
Часовня выполнена в форме, напоминающей древнерусский шлем, символ геройства, мужества и несгибаемой воли непокоренных жителей Ельца, Почти квадратное в плане здание заглублено на три четверти своей высоты в землёю. Вниз ведет прямая одномаршевая лестница с крылечком и навесом над ним, с большой площадкой перед входом. Памятник дошел до наших дней без существенных переделок, он лишь неоднократно капитально ремонтировался.
3. Дом воеводы
Значительную историческую и архитектурную ценность как самый древний из известных памятников гражданской архитектуры представляет дом воеводы. К нему можно пройти, спустившись вниз от Красной площади по улице Шевченко к Огородному переулку на берег речки Ельчика Это одноэтажный жилой каменный дом, построенный по древнерусскому образцу: в центре сени, а слева и справа жилые комнаты. Вход в сени сделан со двора. Основные размеры дома 9,3 на 12,3 метра. Объемно-пространственная композиция строится из низкого прямоугольного здания с высоким цоколем и подвалом, покрытого простой четырехскатной крышей. Фундамент и цоколь сложены из блоков известнякового камня, стены выполнены из кирпича, перекрытия плоские по деревянным балкам. Симметрично решенный фасад украшен рустованными пилястрами и наличниками с сильным рельефом. Окна имеют лучковые перемычки, профили наличников, карнизы и базы пилястр вытесаны из кирпича. Здание построено во второй половине ХУШ века. Оно дошло до наших дней с несущественными переделками, в нем лишь разобрана часть внутренних поперечных стен. Его архитектура относится к раннему стилю барокко. Первоначальное внутреннее убранство дома не сохранилось. В настоящее время дом состоит из пяти жилых комнат и сеней-передней, сообщающихся между собою, и находится в личном владении.
4. Введевская церковь
Здание церкви начали строить в середине XVBI века и закончили в 1761 году. По объемно-пространственной композиции это однокупольный бесстолпный храм с трапезной, имеющей два придела, с трехярусной колокольней, завершенной высоким шпилем, Основные габариты здания 19 на 37 метров. Собственно церковь построена по древнерусскому образцу «восьмерик на четверике», перекрыта восьмигранным куполом с красивой главкой в его вершине» Здание построено на крутом косогоре, и поэтому с восточной стороны под самим храмом и апсидой построен подклетный этаж. Фундаменты и цоколь здания сложены из блоков известнякового камня» стены и своды из кирпича» Отделочным материалом также служит кирпич. Из него выложены пилястры, наличники окон) карнизы. Декоративное убранство фасада осуществлено в характерных приемах русской барочной архитектуры 40—50-х годов ХУШ столетия. Первоначально стены оставались неоштукатуренными и все детали убранства были выложены из кирпича. Наружная штукатурка выполнена в 1902 году. Стены трапезной расчленены пилястрами, прорезаны оконными проемами с лучковыми перемычками и обработаны характерными для того времени красивыми наличниками. Первый ярус самого храма украшен по южному и северному фасадам фронтонами с крутыми скатами» второй восьмигранный ярус обработан по углам пилястрами и каждая грань прорезана широким окном с богатым наличником. Купол увенчан красивым световым барабаном с изящной кладкой в его вершин?, апсида имеет с наружной стороны гранёную форму, по углам обработана пилястрами. Квадратная в плане колокольня украшена по фасадам парными пилястрами, немного сдвинутыми от угла в поле стены, и прорезана сквозными арочными проемами. Верхний ярус перекрыт сомкнутым куполком и увенчан высоким шпилем. Завершение колокольни относится к началу XIX столетия.
Вместе с Вознесенским собором памятник играет важную роль в силуэте города, открываясь с больших расстояний и особенно красиво с юго-восточной стороны. В 1977 году начаты работы по реставрации здания.
5. Успенская церковь
Располагается в центральной части города на пересечении улиц Советской и Карла Маркса. Церковь сооружена в 1815—1829 годах, колокольня — в 1833—1847-м. Здание неоднократно подвергалось капитальному ремонту и перестройке. Существовавшее пространство между колокольней и трапезной было застроено. Были пристроены входные одноэтажные тамбуры в трапезную с северной и южной сторон.
По своей объемно-пространственной композиции это пятикупольный бесстолпный двухэтажный с одной полукруглой апсидой храм, с прилегающей трапезной и большой четырехъярусной колокольней, увенчанной высоким шпилем. Небольших размеров боковые главки крыты пологими куполами, центральная глава, с массивным восьмигранным барабаном перекрыта восьмигранным куполом и увенчана небольшой профилированной главкой. Квадрат самого храма имеет сложную внутреннюю планировку с двумя приделами и полукружием апсиды. Второй этаж повторяет планировку первого, но трапезная здесь удлинена до объема колокольни. Фундамент здания ленточный, сложен из бутового камня под колокольней — сплошной. Стены и своды первого этажа сложены из кирпича, отделочным материалом явился гипс, лепные детали. Декоративное убранство фасада осуществлено согласно коринфскому ордеру, северный и южный фасады самого храма украшены четырехколонными портиками и фронтонами, трапезная — двухколонными, прислоненными к стене. Скругленные углы — четырьмя малыми колоннами.
Стены нижнего этажа были обработаны горизонтальным рустом поштукатурены, верхнего — оставлены плоскими. Вверху и внизу они прорезаны большими арочными окнами» Нижний ярус колокольни квадратный в плане, украшен со всех сторон пространственными портиками с фронтонами, верхний восьмигранный — двухколонными портиками по четырем сторонам. Все ярусы прорезаны широкими циркульными арками, а в верхних из них сохранились красивые ограждающие решетки.
Своими размерами и монументальностью, отличными пропорциями и чистотой стиля здание производит неизгладимое впечатление. Скругленные углы, раскреповка стен, рустовка — все это указывает на то, что автор находился под влиянием русской ранней классической архитектуры. Успенская церковь по своей композиции, силуэту и изящному рисунку всех деталей является одной из красивейших сохранившихся построек Ельца. Благодаря своему удачному размещению в центральной части города она является неотъемлемой частью его панорамы, важным элементом его архитектурного силуэта. К сожалению, здание находится в аварийном состоянии.
6. Преображенская церковь
Церковь расположена на углу улиц Октябрьской и Льва Толстого. Время сооружения — 1771 год. Здание возведено на месте существовавшей ранее деревянной церкви и неоднократно перестраивалось. Построенная в 1871 году колокольня двадцать лет спустя была разрушена грозой и в 1892 году восстановлена. По своей композиции — это одноглавая, бесстолпная, одноапсидная с четырьмя приделами приходская церковь. Ее облик складывается из высокой многоярусной колокольни, низкого протяженного объема
трапезной с приделами и высокого объема храма. Композиция самого храма, перекрытого восьмигранным куполом с красивой главкой в его вершине, построена по излюбленному приему древнерусских мастеров « восьмерик на четверике». Помещение под колокольней, обширная трапезная с двумя приделами, сам храм с двумя приделами выполнены из камня, цоколь и фундамент сложены из хорошо околотых каменных известняковых блоков, стены, своды и купол выполнены из кирпича. Перекрытие в трапезной было плоское по деревянным балкам. Отделочным материалом явился белый и темный камень, из которого выполнены подоконники, карнизы, капители. Декоративное убранство фасада осуществлено согласно принятому дорическому ордеру. Стены были кирпичными, архитектурные детали — карнизы, подоконники капители колонн, пилястры — выполнены из белого камня, что придавало живописность всему зданию. Широкие арочные окна были растесаны в конце XIX столетия, а последующее изменение объема трапезной несколько нарушило тектонику стен и стройность композиции всего здания. Но, несмотря на это, архитектурное убранство воспринимается цельно, оно характерно для раннего периода русского классицизма, когда наряду с классическими деталями и формами введены барочные. Здание дошло до нашего времени со значительными изменениями: были разобраны апсида, выходящая на тротуар улицы Октябрьской, четырехколонные портики с фронтонами с северной и южной сторон, что в значительной мере обеднило общую композицию. И тем не менее, занимая выгодное место на бровке высокого левого берега реки Сосны, Преображенская церковь входит в неотъемлемую часть исторически сложившейся панорамы города, создает своеобразный неповторимый облик древнего Ельца.
Памятники архитектуры — здания церквей и соборов — по своей капитальности рассчитывались на многовековую службу. Елецкие церкви относительно молоды) лишь немногим из них перевалило за два столетия. Однако состояние большинства памятников архитектуры весьма плачевно. Огромные здания, имеющие не только архитектурную, историческую, но и чисто материальную ценность, десятилетиями стоят без крыш, разрушаются от дождя, мороза, ветра. Торгующие организации города, на протяжении десятков лет использовавшие эти помещения под склады, не нашли возможным проводить даже элементарный поддерживающий ремонт. Немым укором бесхозяйственности их пользователей является бурьян, а кое-где и березки, растущие на куполах и карнизах церквей.
Церковное здание может быть использовано в современных условиях для самых разнообразных потребностей. Есть немало замечательных примеров приспособления церковных зданий под музеи и картинные галереи, кинотеатры и концертные залы, библиотеки и спортивные помещения. Назрела острая необходимость остановить дальнейшее разрушение памятников архитектуры, в которые вложен труд, мастерство я талант нескольких поколений ельчан, провести их консервацию, восстановить кровли.
7. Владимирская церковь
Расположена на реке Ельчик по улице Маяковского. Дошедшее до нас сильно разрушенное .здание храма, историческое его описание и найденный проект, составленный в 1829 году, на реконструкцию существовавшей на этом месте старой церкви, дают общее представление об его первоначальной архитектурной композиции. Реконструкцией не затрачивалась трехъярусная колокольня высотой до шпиля 40 метров, возведенная в 1809 году; трапезная же и собственно церковь вновь выстроены в 1841—1844 годах на месте ранее существовавших.
Имея небольшие, в. сущности, общие размеры в плане — 32 на 22 метра, — в силу найденных пропорций, всегда являющихся индивидуальным, творческим секретом мастерства и таланта зодчего, церковь имеет внушительный вид. Объемно-планировочное ее решение является традиционным: однокупольная церковь с полукруглой алтарной частью; низкая, квадратная в плане трапезная, внутреннее пространство которой двумя рядами колонн разбито на три части. Что касается архитектурно-стилевых особенностей, то по счастливому стечению обстоятельств все эти составные части храма были выстроены и реконструированы в период существования одного стиля -— позднего классицизма. И он, этот стиль, прозвучал в здании Владимирской церкви в полную силу, выявив все свои лучшие черты: ясность композиции, сдержанность и в то же время выразительность архитектурного целого и деталей, которые и в руинах выглядят удивительно соразмерно и значительно.
8. Церковь Михаила-архангела.
Находится на углу улиц Октябрьской и Свердлова. Вследствие неоднократных перестроек и реконструкций в дошедшем до нас здании Архангельской церкви три ее части имеют различный «возраст», отличающийся почти столетием. Наиболее древней является колокольня, выстроенная в 1788 году; трапезная построена на месте прежней в 1828 году; собственно церковь заменила более раннюю и возводилась с 1845 по 1860 год.
Разное время нашло свое отражение в самом здании, заявляя о себе соответствующим архитектурным стилем. Если поздний классицизм трапезной мог найти «общий язык» с ранним классицизмом колокольни и архитектурным оформлением ранее существовавшей собственно церкви, то вновь выстроенная в I860 году огромных размеров собственно церковь своим официальным русско-византийским стилем вторглась чужеродным элементом как в общую композицию храма, так и особенно в характер его архитектурного декора. Это не может не снизить архитектурно-художественной ценности памятника, играющего большую роль в создании запоминающегося силуэта города Ельца. В то же время историческая ценность колокольни и трапезной несомненна.
9. Церковь Рождества Богородицы.
Расположена в Аргамачской слободе, на высокой горе, круто спускающейся к рекам Сосне и Ельчику. Собственно церковь заложена в 1768, закончена строительством в 1789 году, но дошла до нашего времени в сильно реконструированном и измененном виде: в 1831 году ее несколько расширили, а в 1871 году с восточной стороны к главному алтарю ее пристроили два боковых алтаря «в память избавления от холеры». Колокольня была построена в 1812 году, трапезная часть, вероятно, одновременно с церковью. Во второй половине XIX века храм был расширен в русско-византийском стиле. Откровенно эклектический характер декора снижает архитектурную ценность этого здания. Однако здесь при четко видимом наслоении эпох и стилей зодчими тактично сохранялась общая целостная композиция русского храма, наиболее полно иллюстрируя его изменения во времени.
Заключение
Непрерывный процесс выявления памятников архитектуры города продолжается. И в это дело свою лепту могут внести ельчане-краеведы, так ревностно охраняющие прошлое и настоящее своего города.
Еще во второй половине прошлого века Елец имел широкую известность красивого города. Мощные, разнообразные по форме и величине вертикали церквей и колоколен, накладываясь зрительно друг на друга, создавали впечатляющую панораму города. Особенно выразительна эта панорама со стороны реки Сосны, высокие, крутые берега которой приподнимали весь город и отражали в своих водах...
Новое неизбежно и закономерно вытесняет старое. На местах обветшавших домишек вырастают современные благоустроенные дома, и город меняет свое лицо. Но — удиви- тельное дело! — Елец в центральной своей части устойчиво сохраняет свой былой облик и архитектурную среду, сформировавшуюся до середины XIX века. Этот исторический фон придает городу особую эмоциональную окраску. Елец — это м своеобразная и полная особой прелести частица нашей Родины, город, донесший до нас тонкий аромат истории.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/barvinkovimi-stezhkami-tarasa-melnichuka.html
|
Барвінковими стежками Тараса Мельничука
|
https://doc4web.ru/uploads/files/229/2c177d6d16213024f48981a304dda6ff.docx
|
files/2c177d6d16213024f48981a304dda6ff.docx
|
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ
(Барвінковими стежками Тараса Мельничука)
Тема: Барвінковими стежками Тараса Мельничука.
Мета: Ознайомити учнів із багатогранною автобіографічною творчістю Тараса Мельничука; розвивати навики виразного читання та аналізу поезії; виховувати любов до свого краю, до поезії.
Обладнання: ілюстрації, портрет Тараса Мельничука, збірка поезій поета.
Хід уроку:
І. Організаційна частив.
ІІ. Мотивація навчання школярів.
Повідомлення теми, мети уроку.
- Діти, сьогодні у нас незвичайних урок – урок-подорож. Ми з вами помандруємо барвінковими стежками Т.Мельничука, разом з ним поглянемо на світ з усіма його болями і тривогами.
Ми навчимося засобами виразного читання передавати ті найтонші почуття та емоції, які переповнювали душу Поета.
Ми повинні з пошанівком та любов’ю ставитися до свої землі, до свого краю і до тих людей, які є сіллю землі – поетів.
2.Вступне слово вчителя.
Для більш повного аналізу поезій, для оптимальної праці наш клас поділений на групи. Кожна група буде мати своє завдання; аналізувати якийсь певний відрізок біографії поета і поезію, яка написана в цей час.
І група – “Дитинство поета”.
(Проблемне запитання: які фактори мали вплив на формування характеру письменника?)
Народився Т.Мельничук 20 серпня 1938 року в с. Уторопи, що розташоване біля підніжжя мальовничих Карпат, на Косівщині.
Карпати мене народили,
А хрестив Піп-Іван – напише пізніше поет. Батько поета – Юрій Федорович – був добрим господарем; потрібно було роботящих рук, тому він радів появі третього сина.
Сім’я Мельничуків була глибоко віруюча. Свідченням цього є капличка, збудована в 1899 році родичем Мельничуків, яка збереглася і до сьогоднішнього дня.
За давнім християнським звичаєм 6 вересня охрестили немовля і дали йому ім’я Тарас.
Цікавим є те, що з 1874 року це вперше в селі немовляті дали ім’я Тарас, і він виявився гідним свого імені, адже з грецької мови означає “бунтар”.
Уже з перших днів життя немовля відчувало на собі запах хліба і поту, ніжність і чистоту натруджених материнських долонь.
Назавжди в пам’яті залишилась згадка про батькову криницю:
“Пив я воду з сорока криниць” (ст.. 26)
Пив я воду з сорока криниць,
Грівся світом сорока зірниць.
То були криниці і чужі, і братні,
То були зірниці – грона виноградні.
То були криниці, мов столітні вина,
Із землі - з самої серцевини.
Дякую криницям та ще й тому роду,
Де у жовту спеку пив я синю воду.
Пив я синю воду, синю і прозору,
Тільки в кожній бачив – косівськії зорі.
Пив я синю воду із криниць глибинних,
А мені здавалось – вдома з-під калини.
Тарас був як звичайний сільський хлопець. Всі його любили, бо він був наймолодшим. Він мріяв літати, ганяти на велосипеді.
Батько виготовив йому дерев’яного ровера, і малий Тарас ганяв з гори. Та недовго тривали забави хлопця, бо треба було допомагати батькові по господарству. Старші брати працювали разом з батьком у майстерні – виготовляли сани, вози, колеса, шили постоли, ткали верети. Мав і Тарас свою роботу: пас худобу. У вільний час любив він малювати, роздумував про Олексу Довбуша. Неповторні краєвиди і музика справляли неповторне враження на дитячу душу, і він складав свої перші вірші.
“Така Гуцульщина” (ст. 31)
Така Гуцульщина!
Тут все співа:
Про волю - птаха, про косу трава,
Про горе матері – мальована трембіта,
Про чорного джмеля – черемха біла.
Гуцулка древня журними губами
Співа про Довбуша й червону його барду,
Струмок–джигун – про море сиве,
Барвінку синь – про жовть осінню,
Вітри про полонину, ніч про днину,
А кожне серце – про Вкраїну.
Гра “Мікрофон”
“Т. Мельничук народився в...ё.”.
(продовжити думку)
“На формування світогляду Тараса мали вплив...”
ІІ група “Шкільні роки письменника”
(Проблемне запитання: які уроки взяв Тарас у доросле життя?)
- Непомітно збігав час. У сім років віддали батьки Тараса до школи. Прийняли його відразу до 2 класу, бо вмів уже добре читати, писати, рахувати. У школі він виявився надзвичайно обдарованою дитиною: був дуже допитливим, все хотів знати. Прийшовши зі школи, Тарасик часто пропадав на самоті, а коли його знаходили, він завжди читав складені ним коломийки. Діти відповідали; “Ти, Тарасе, як поет говориш”.
Великою втіхою були для Тараса книжки. Наука настільки заполонила хлопця, що його не бралася робота, на що батько, киваючи головою, казав: “З тебе, Тарасе, ґазди не буде”.
Хлопець захоплювався Біблією, творами Т.Шевченка, Шекспіра. Мабуть, тоді і зародилися рядки:
“Великі знали завчасно...”
Великі знали завчасно,
Що їх жде ешафот.
Великі без бою не йшли
На ешафот.
Великі спокійно не ждали
На шию петлі –
Її заробляли трудом,
Наче хліб, на землі.
О, Господи, в височині
Ти цар
і царство там –
Твоє!
То ж в цій земній
у цій сумній,
у цій недолі навісній –
Дай царство, Господи,
й мені –
Своє! -
Амінь.
Восени 1946 р. в обійстя Мельничуків постукало горе. Хтось приніс вістку, що старшого сина Василя просто зі школи забрали в тюрму. Його звинуватили з іншими хлопцями у співпраці з бандерівцями. Три місяці відсидів Василь, а потім відпустили, визнавши невинним. Вже тоді в душі поета заробилась ненависть до невідомої системи, яка катувала й брата, й батька.
Батька на розстріл вели поляки,
Вели фашисти, вели свої.
Батькова кров – червоними маками.
Сто ночей і сто днів плакали
Батькові солов’ї...
Батько вмирав повільно.
Батько дивився на мене.
Крізь думи його пройшли війни,
Мов куля крізь груди оленів.
Батько вмирав і скаржився винно,
Що землю забрав колгосп.
А земля йому готувала віно –
Хрест серед цвинтарних рос.
І чого він за землю тримався,
Мов до неї приріс пуповиною?
Була земля для нього сонечком майським,
А стала навік домовиною.
Тяжко жив і вмирав він тяжко,
Просив синів, щоб його добили.
У світі червона ромашка
Востаннє цвіла йому біло.
Твердо запам’яталася Тарасові батькові слова, сказані в ті хвилини: “Сини мої, якщо ви українці, ви не можете бути ні поляками, ні росіянами”. Тарас зрозумів, що бути українцем – це вище від усіх святинь.
У 1952 р. він закінчив 7 класів Уторопської школи, продовжував навчання у сусідньому селищі Яблуневі. Не всім випадали нагода продовжувати навчання, але Тарас твердо вирішив продовжувати навчання.
Незважаючи ні на що, Тарас закінчив школу на відмінно. Відкрився широкий світ невідомого майбутнього.
Підведення підсумку:
як навчався Тарас?
яку рису характеру Тараса ви взяли б для себе?
Лірична пауза (звучить пісня Степана Ткачука “Повези мене, батьку, на Україну”
ІІІ група “У пошуках шляху істини”
Проблемне завдання: Яке життєве кредо Тараса?
“Шукаю дороги, що знає про завтра,
Вірю дорозі, що веде до людей”.
Перед юнаком постало запитання: яку дорогу вибрати собі в життя, щоб гідно пройти її від початку до кінця.
Дороги, як долі, схрещуються.
Котра з них моя? Котра?
Напевно, ота в суперечностях
Як небо нова, і як небо – стара.
А може, дорога моя не визначена?
А може, шукаю дарма?
Тоді мені сили вистачить
Іти по дорозі, якої нема.
Після закінчення школи працює коректором Яблунівської районної газети, зарекомендував себе як фахівець своєї справи. Пізніше їде на заробітки в Комі АРСР, працює лісорубом. Приїздить з лісозаготівлі, і через кілька тижнів – на Донбас. Пізніше – одруження, народжена дочки, знову робота, негаразди в сім’ї, розлучення...
Навчання в університеті, але через за політизованість покидає навчання.
І жить охота, й неможливо.
З таким життям змиритися як?!
Прожив я он, - а ще ж не жив я.
І в цім не лиш моя вина.
Хотілось чесно, принципово,
Та де там принципи оті,
Коли ридає ридма слово
На шибениці золотій.
Весь край, вся Русь – кривава плаха,
Повік з якої не втекти.
Життє моє, підеш ти прахом,
Як скарб загублений в путі.
Іди!... Байдуже... Чорт з тобою...
Мені не жаль убитих літ.
А тільки жаль, що я без болю
Віддам, цей раз нам даний, світ.
В усьому я і все в мені:
І швидкоплинне, й невмируще.
Йти по житті, яке по вогні, -
І не стоптати білі ружі.
І зберегтися в чистоті –
У тій високій, в тій єдиній...
Щоб у кінці мого путі
Промовив клен: “Пройшла людина”
У 1967 р. в Ужгороді виходить перша збірка поета “Несімо любов планеті”, яка вміщувала 23 вірші.
Доки буде Людина – буде пісня й калина,
Буде віра в життя.
І світатиме росами Україна,
І буде всміхатися до сонця дитя.
Буде вірність, краса і розум,
Й вища сила, що творить нове.
Будуть вихори, смерчі і грози,
Будуть! -
поки Людина живе.
Гаряча любов до рідної землі незгасимим вогнем нуртувала у Тарасовій крові.
Батьківщино моя...
за травинку твою,
за ромашку
Я віддам
свою серце
світло.
Все віддам
Усього себе.
До краплини.
А інакше –
не варто жити...
Як нема Батьківщини
в людини,
То й людини не треба
на світі!
Пізніше за свою палку любов до України, до її народу тяжко поплатився поет – його неодноразово арештовують. Так виникає поезія “Чага” – тобто приріст на березі, де в образі чаги автор бачить поета.
Чага – наріст на березі,
чорний паріст кострубатий.
Він смокче тіло берези,
як маму дитина,
а поета – слово...
Тяжке життя, душевна розпука сильно підірвали здоров’я: вороги навмисне підпалили хату, до кінця свого життя поневірявся по чужих домівках. 31 березня 1995 року Тараса не стало.
Девізом його життя, його творчості можна вважати слова:
“Не снись мені, кривавий сон,
Не сніться рани і руїни, -
Мені не треба десять сонць –
Живу тобою, Україно.
В мене ланів, в мене пшениць,
Я срібла – злота по всім світу.
За сто чужинських зоряниць
Я не віддам й вишневу віту.
ІІІ. 1.Підведення підсумку.
Отож, яка життєва кредо поета?
Заключна частина.
Домашнє завдання.
Написати твір-роздум “Поезія – це завжди неповторність...”
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansi-predpriyatiy-i-korporaciy.html
|
Финансы предприятий и корпораций
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/5c17a354c2bce29c6f9b39bdac83f578.docx
|
files/5c17a354c2bce29c6f9b39bdac83f578.docx
|
Финансы предприятий и корпораций
содержание финансов на предприятии;
функции финансов;
принципы организации финансов;
организация финансовой работы на предприятии.
Финансы – это система экономических денежных отношений, связанных, главным образом, с перераспределением ВВП и формированием централизованных и децентрализованных денежных фондов.
Финансы – система денежных отношений, связанных, главным образом, с перераспределением прибыли и формированием централизованных и децентрализованных денежных фондов. Финансы опираются на бухгалтерский учет, экономический и производственный анализ, на действующую налоговую систему и т.д.
Финансы – система отношений, созданная государством, т.е. государство все отношения, связанные с финансами, регулирует само.
При свободном рынке финансовые отношения охватывают только бюджет (предприятия работают по своим, не подчиняющимся экономике законам) , при регулируемой экономике часть отношений формируется непосредственно государством, часть – регулируется.
Все финансовые отношения действуют только на уровне предприятий, как юридических лиц. Все финансовые отношения, действующие внутри предприятия, являются условными финансовыми отношениями.
Децентрализованные фонды – все фонды, создаваемые на уровне предприятия (фонд накопления, фонд потребления, резервный фонд, амортизационный фонд) .
Отличие фонда от средств: средства = сумме средств, а фонд = сумме средств, которая имеет целевое назначение.
На предприятии финансы используются из следующих экономических отношений:
отношения между предприятием и другими предприятиями, в ходе выполняемой финансово-хозяйственной деятельности. К финансовым отношениям не относятся отношения купли-продажи, обмена и т.п., а относится только применение финансовых санкций за невыполнение или некачественное выполнение;
между предприятиями и подразделениями, входящими в его состав. Эти отношения зависят от структуры предприятия и финансовых отношений, возникающих только между подразделениями, имеющими самостоятельные балансы и счета. Эти отношения могут быть пополнены формированием уставных фондов, перераспределением оборотных средств, перераспределением прибыли, уплатой налогов между предприятиями;
между предприятиями и работниками по поводу выплаты денежных средств, главным образом из прибыли, и части, попадающей под государственное регулирование;
между предприятием и государственным бюджетом по поводу уплаты налогов и по поводу получения льгот, целевого финансирования, государственных кредитов в различных формах и т.д. ;
между предприятием и коммерческими банками по поводу получения и возврата кредитов;
между предприятиями и инвестиционными институтами по поводу формирования свободных денежных ресурсов и их использования (инвестиционные фонды, пенсионные фонды и т.д.) ;
между предприятием и вышестоящими органами (холдинги, концерны) по поводу перелива капитала.
Финансы на предприятии выполняют следующие функции:
формирование – функция обеспечивает денежными ресурсами, кругооборот средств на предприятии, т.е. функция формирования денежных фондов. Задача заключается в том, чтобы сформировать так денежные потоки на предприятии, чтобы все финансовые потоки работали и работали эффективно. Основные показатели – плановые;
использование – функция использования денежных средств и фондов;
контрольная функция – на самих предприятиях, между предприятиями, если существует нарушение закона – на уровне бюджета, или государства.
Финансовый рынок связан с обращением финансового капитала.
Финансовый поток определяет звено экономических отношений, где осуществляется рынок финансовых капиталов и финансовых ресурсов.
Включаются 3 звена:
рынок капиталов;
рынок кредитных ресурсов;
рынок денег;
+ 3) = рынок ценных бумаг (это и есть финансовый рынок) , рынок инвестиций, который регулируется государством.
Принципы организации финансов. Принцип саморегулирования хозяйственной деятельности – предопределяет предоставление предприятию полной самостоятельности в принятии решений о направлениях развития, исходя из имеющихся условий и наличия финансовых ресурсов у предприятия, или у собственника.
Принцип самоокупаемости – предполагает, что средства, вносимые в какое-либо направление развития, будут окупаться за счет прибыли или других собственных ресурсов предприятия.
Принцип самофинансирования – предполагает не только рентабельную работу предприятия, но и формирование структуры денежных фондов, достаточных как для простого, так и для расширенного воспроизводства.
Предприятие имеет право формировать не только собственные, но и внебюджетные фонды.
Основные источники самофинансирования:
прибыль;
средства ремонтных фондов;
внутренние финансовые резервы;
паевые взносы;
выпуск ценных бумаг и т.п.
Принцип деления оборотных средств на собственные и заемные – предполагается по техническому процессу, что связано с производством продукции и формированием чистой прибыли.
Принцип образования или наличия финансовых резервов – признак самостоятельности предприятия. Эти резервы создаются за счет чистой прибыли и включают в себя: гарантийные резервы и резервы на восполнение собственных средств.
Организация управления финансами. За финансовую работу на предприятиях, в соответствии с Гражданским Кодексом, отвечает директор данного предприятия, а за материальные издержки – собственник. За управление финансами отвечает финансовый директор или главный бухгалтер.
На крупных предприятиях создаются спец службы: отдельно специалисты по оперативным, текущим и стратегическим денежным потокам.
Задачи финансовой службы.
контроль за выполнением принятых решений;
учет и анализ прошлого опыта и экстраполяция его на будущее;
учет тенденций развития и возможных направлений изменений во внешней среде хозяйствования;
учет стратегических целей и перспектив;
ориентация на экстренный характер принимаемых решений или проводимых преобразований;
обоснование и признание непредсказуемости влияния некоторых внешних факторов.
Основная задача финансового менеджмента: управление денежными потоками на предприятии и возможность балансирования управлением материально-техническими и денежными ресурсами.
Финансовый механизм управления .
Финансовый механизм – совокупность способов, методов организации финансовых отношений на предприятии.
Финансовые методы:
планирование,
прогнозирование,
кредитование,
финансирование,
материальная ответственность,
стимулирование, и т.п.
Прогноз – расчет определенных показателей при заданных параметрах.
Финансовые рычаги:
прибыль,
доход,
амортизация,
выручка и т.п.
Правовое обеспечение – законы, указы, постановления, письма, Устав.
Нормативное обеспечение – инструкции, методические указания, нормы, нормативы.
Информационное обеспечение: финансовая информация, производственная, коммерческая.
СОБСТВЕННЫЙ КАПИТАЛ ПРЕДПРИЯТИЙ И КОРПОРАЦИЙ .
СК предприятий и корпораций.
Финансовые ресурсы и резервы.
Фонды.
Все теории экономического развития рассматривают капитал, как составляющую часть процесса воспроизводства. Теория трудовой направленности рассматривает капитал как составляющую часть воспроизводства, теория рыночной направленности – как факторы производства.
Авторы всех экономических теорий признают за капиталом решающую роль и исследуют как общие вопросы, так и частные варианты использования капитала. Законодательства различных стран выделяют капитал со своими особенностями: рассматривают и капитал государства, и капитал корпораций, и капитал международных объединений.
Роль капитала и его изучение связано с тем, что государство теряет свои позиции в управлении капиталом, т.е. жизненная практика опережает государственное регулирование и капитал уходит от государства.
Общепризнанным является определение капитала как совокупности стоимостей средств в денежно-натуральной форме, которые приносят или добавочный капитал, или прибавочную стоимость, или прибыль.
На практике различают несколько наименований капитала: СК, привлеченный капитал, заемный капитал.
СК – представляет собой совокупность средств, принадлежащих собственнику предприятия на правах собственности, участвующие в процессе производства и приносящие прибыль.
В процессе деятельности собственник предприятия может на любых условиях привлекать дополнительные капиталы граждан других предприятий, государства, как на возмездной, так и на безвозмездной основе.
Заемный капитал – представляет собой заимствование средств в кредитной сфере, с возвратом после использования и уплатой процентов. Это заимствование может быть как краткосрочным, так и долгосрочным.
Капитал по функциональной принадлежности подразделяется на основной и оборотный.
Основной капитал представляет собой совокупность ОФ и НА, а ОС, не имеющие конкретного назначения, но использующиеся в производстве, также относятся к основному капиталу.
В связи с принадлежностью к производству капитал подразделяется на: основной производственный капитал и основной непроизводственный капитал.
Обычно основной капитал очень трудно отделить от непроизводственных фондов, т.е. от тех, которые напрямую не участвуют в производстве.
С точки зрения бухгалтерского учета и материально-вещественного состава основные производственные фонды состоят в России из 13 групп (здания, сооружения и т.п.) , каждая из этих групп по-разному участвует в процессе производства. Поэтому существует еще деление в участии на активное и пассивное. Не производственные основные фонды могут также делиться на активные и пассивные, но влияние их на производство можно определить лишь условно.
Оборотный капитал – средства, вложенные в оборотные активы предприятия, использующиеся или предназначающиеся к использованию в производстве. Оборотный капитал участвует на всех стадиях производства в различный формах и поэтому может быть: денежный, натуральный или товарный.
Оборотный капитал подразделяется по стадиям на:
производственный оборотный капитал, который включает в себя предметы труда, средства труда, незавершенное производство, расходы будущих периодов;
оборотный капитал в сфере обращения, включающий в себя запасы готовой продукции, средства на расчетных и валютных счетах, в кассе, а также средства в расчетах.
Т. к. оборотный капитал на действующем предприятии должен быть одновременно на всех стадиях, то следовательно предприятие должно иметь оба вида капиталов.
Если посмотреть по балансу, основной оборотный капитал представляет собой актив баланса. Основной капитал используется на предприятии в течение определенного периода, а оборотный капитал, проходя стадии оборота, полностью возмещается за счет выручки. Поэтому на практике различают денежные средства, израсходованные на приобретение или строительство, расширение или реконструкцию (вложения в основной капитал) ; а денежные средства, израсходованные на приобретение материалов, топлива и т.п., считаются авансированными в оборотный капитал.
Приобретение основного капитала возмещается в течение нескольких лет. Все составляющие основного капитала, в момент их принятия на баланс, оцениваются по первоначальной стоимости, которая фактически становится балансовой стоимостью. В целях приведения балансовой стоимости капитала к действительным условиям, производятся переоценки по решению Правительства. Коэффициенты пересчета по основному капиталу устанавливаются Правительством, но предприятия с 1997 года имеют право, для реальной оценки стоимости капитала, прибегать к независимым аудиторам.
Незавершенное производство, производственные запасы, затраты, входящие в оборотный капитал предприятия переоценке не подлежат. Уценка производится за счет прибыли.
Средства амортизации по ОФ формируются путем начисления ежемесячных отчислений, которые рассчитываются как произведение среднегодовой стоимости на норму амортизации. Норма амортизации устанавливается исходя из срока службы или по решению правительства. Можно применять систему ускоренной амортизации на новейшие ОФ и для ОФ малых предприятий, причем только на производственные фонды. Не применяется ускоренная амортизация ОФ нормативный срок службы которых менее 3 лет, это правило также распространяется на уникальную технику, оборудование и т.п.
Балансовая стоимость, уменьшенная на сумму амортизации, представляет собой остаточную стоимость. Остаточная стоимость определяется по расчетам.
Оборотный капитал предприятия оценивается по фактической с/с, которая включает в себя: затраты на приобретение материальных ресурсов, оплата процентов за кредиты, наценки, комиссионные, таможенные пошлины, транспортные услуги и т.п.
Для оценки стоимости запасов на конкретную дату используются:
оценка по текущим ценам – по фактической с/с последней закупки, а остатки запасов на конец периода, по фактической с/с первых закупок;
оценка по фактическим ценам – по фактической с/с первых закупок, а остатки на конец периода, по фактической с/с последних закупок;
оценка по средним фактическим ценам – остатки запасов оцениваются как средневзвешенная величина, взвешивание осуществляется от суммарной стоимости однородных ресурсов к количеству единиц этих ресурсов.
Т. о. для оценки запасов, как правило суммируют поступления материальных ресурсов за месяц и тогда сумма израсходованных на производство продукции ценностей приобретает балансовую стоимость, а остатки оцениваются или по последней или по первой партии.
Капитал предприятия включает в себя и НА. Они могут представлять собой стоимость лицензий, патентов, товарных знаков и т.п., а также как величина затрат на освоение нового производства, новой техники и т.п.
Совокупность собственного, оборотного капитала и нематериальных активов представляет собой собственный реальный капитал предприятия.
В состав собственного капитала может входить и сумма средств, вложенных в ценные бумаги (государственные и корпоративные) . Такая часть собственного капитала называется финансовой частью. Данная система получения дополнительной прибыли связана с использованием свободных денежных средств или ресурсов. Структура финансового капитала может включать различные ценные бумаги: как краткосрочные, так и долгосрочные.
Определение величины финансового капитала осуществляется по ценам приобретения ценных бумаг или их номинальной стоимости, включая в себя и степень риска и степень доходности.
Величина СК не является постоянной величиной, она изменяется в соответствии со сферой деятельности и целями развития. Корректировка производится в соответствии с условиями максимизации прибыли.
Общая стоимость капитала, находящегося в распоряжении собственника, называется балансовой оценкой СК, однако используется и текущая оценка стоимости капитала, будущая стоимость и рыночная стоимость капитала, причем эти понятия имеют различный характер.
Текущая стоимость – дисконтированная стоимость – будущий денежный поток, т.е. исходя из принципа, что денежная единица сегодня стоит дороже, чем завтра, рассчитывается доход, полученный позже, т.е. рассчитывается стоимость с учетом доходов будущих периодов.
Будущая стоимость – стоимость в будущем, эмитированная производством, т.е. конечная стоимость предприятия.
Текущая стоимость для учета вложенного капитала предприятия (в бухгалтерском понимании) – это балансовая стоимость за минусом суммы начисленного износа по ОФ и НА.
Рыночная стоимость – это будущая стоимость с учетом доходности, степени риска, финансовых вложений и т.п.
УК предприятий и корпораций. Порядок формирования, распределения и использования УК не каждом предприятии регулируется учредительными документами и законодательством того государства, на территории которого зарегистрировано предприятие.
УК – первоначальный источник формирования СК предприятия.
Первоначально УК предприятия формируется за счет вкладов учредителей в виде денежных средств в любой валюте, ценных бумаг, различных видов имущества, прав пользования или владения и т.п. Стоимость вкладов оценивается в валюте РФ учредителем или совместным решением учредителей. Если вклад в иностранной валюте, учет ведется в иностранной валюте и производится ежеквартальный пересчет по курсу ЦБРФ.
Сформированный первоначальный капитал является одновременно с одной стороны единоличной или коллективной собственностью учредителей, а с другой стороны собственностью предприятия, как юридического лица.
Т. к. в состав учредительных взносов могут входить и средства, которые не являются капиталом, т.е. не будет возможности использования их в производстве, то в этом случае УК будет больше суммарной величины СК.
Российское законодательство установило минимально допустимые величины УК для предприятий различных организационно-правовых форм, но не оговорило различия в капитале и в средствах. Кроме того, законодательством установлено ограничения поп предприятиям, ранее находившимся в распоряжении государства (для их приватизации нужно решение правительства) .
На частых предприятиях регулированием отношений занимаются собственники на основе ГК РФ. Собственник имеет право передавать часть функций предприятия наемным работникам в сфере управления.
Формирование УК АО основывается на законе об АО. УК складывается из номинальной стоимости акций, имеющих одинаковую оценку. Общество может иметь обычные и привилегированные акции. Все акции АО, как правило, именные, а первый выпуск называется учредительским. Для АО существуют определенные правила эмиссии, передачи и перепродажи акций.
В процессе хозяйствования может быть произведено увеличение УК. Причиной может быть увеличение СК или дивидендная политика. Повышение производится и по обычным, и по привилегированным акциям.
Законодательство предусматривает два варианта понижения УК:
понижение номинальной стоимости акций;
сокращение общего количества акций.
Но, только в том случае, если это предусмотрено в уставе.
УК производственных кооперативов складывается из имущества кооператоров, т.е. вкладов в виде паевых взносов членов кооперативов. Членами кооперативов могут быть граждане, формирование имущества за счет прибыли от собственной деятельности, кредитов и т.п.
УК – паевой фонд, который формируется в течение года после регистрации, а паевой взнос (первоначальный) должен быть не менее 10% общего вклада.
ФПГ создается, как правило, на добровольных началах или в порядке консолидации акций по решению Правительства, или учреждением АО открытого типа, или передачей группы предприятий в доверительное управление, или приобретением одним из участников пакетов акций других предприятий.
В ФПГ могут входить не только предприятия, но и кредитные учреждения.
Уставные фонды таких групп формируются на основе организационно-правовых форм, но государство может изменять фонд и регулировать деятельность.
ФИНАНСОВЫЕ РЕСУРСЫ И РЕЗЕРВЫ ПРЕДПРИЯТИЙ И КОРПОРАЦИЙ .
СК предприятия, его сформировавшаяся часть (уставной фонд) , представляет собой основу для деятельности предприятия. Кроме СК, предприятие может формировать всевозможные ресурсы. Финансовые ресурсы, фонды и резервы имеют в основе материальную часть. Их величина зависит от величины поступающей выручки, продукции и услуг, реализации собственных ценных бумаг. А также средства, поступающие через бюджетные ассигнования от операций на финансовом рынке – это внешняя часть поступлений.
Источники формирования фондов и резервов делятся на внутренние и внешние.
Финансовыми ресурсами предприятий называют всю совокупность возможных денежных средств, которые могут быть использованы в процессе хозяйственной деятельности.
Финансовые резервы – совокупность определенных частей денежных средств, которые могут быть использованы только при наступлении определенных обстоятельств.
Финансовые ресурсы и резервы могут быть в форме денежных средств, а также материалов, ценных бумаг, и т.д.
Следует различать финансовые ресурсы в оперативной, текущей и перспективной практике.
В оперативной работе финансовые ресурсы могут быть использованы по прямому и не по прямому назначению, но при условии их накапливания и использования в последующих периодах деятельности.
Бюджетные средства нельзя использовать в оперативной практике. Т. о. источники финансовых ресурсов, денежных средств в оперативной практике значительно шире числа источников в перспективном и текущем за счет привлечения временно свободных денежных средств.
Внутренние финансовые ресурсы предприятия. Внутренние финансовые ресурсы предприятия формируются в процессе его хозяйственной деятельности, а величина зависит от масштабов и результатов деятельности с учетом УК.
Источники: амортизационные отчисления, прибыль или доход.
Особенности амортизационных фондов – как фонды денежных средств они не обособлены и постоянно находятся в денежном обороте предприятия.
Прибыль только от реализации продукции, работ, услуг – результат хозяйственной деятельности, но ее величина может колебаться в значительной степени в зависимости от реализации имущества, внереализационных доходов, а ее использованием руководит собственник. Особенность прибыли в том, что предприятие имеет право использовать как финансовый ресурс всю прибыль или 10 – 50% прибыли (это зависит от обоснования, сферы хозяйствования, организационно-правовой формы предприятия) .
В части использования прибыли предприятие может получать льготы: за счет изменения налогооблагаемой базы, понижения ставок, исключения прибыли из налогооблагаемой базы, отсрочки платежа.
Использование прибыли находится в распоряжении собственника, как правило, не происходит формирование единого фонда, а существует несколько раздельных фондов. Т. к. формирование и использование прибыли не стыкуются, следовательно, средства могут направляться на целевое использование между этими периодами (не затрагивая саму прибыль как таковую) .
Еще один источник внутренних резервов – добавочный капитал –образуется в результате прироста стоимости имущества, выявленной в результате переоценки; получение эмиссионного дохода (от дополнительной эмиссии акций, продажи акций выше номинала) ; безвозмездное получение ценностей или имущества от других предприятий и лиц (как правило, носят строго целевой характер) . В уставных документах может предусматриваться создание неделимого фонда сверх суммы УК, фонд используется, как финансовый ресурс.
В АО, кроме указанных фондов, можно формировать: выкупной фонд, который формируется из регулярных отчислений средств для выкупа своих облигаций или акций; отложенный фонд – для выкупа предприятием части или всех акций.
Каждое предприятие имеет, кроме того, свои дополнительные финансовые ресурсы: дебиторская задолженность (внутренняя и внешняя) , страховые фонды, расходы будущих периодов.
Внешние источники или заемные финансовые средства .
Бюджетные – предоставляются предприятию прямым перечислением по утвержденным программам (+ отсрочка налогов, возврат кредитов) . Предоставление бюджетных средств осуществляется предприятиям, занимающимся стратегической деятельностью и если предусмотрена возвратность средств, то в отличие от кредитных ресурсов, нет уплаты процентов.
Привлечение средств с рынка кредитов и кредитных ресурсов – субъектами сделок могут выступать коммерческие банки, государство и муниципальные органы. Использование заемного капитала осуществляется на условиях возвратности, срочности и платности. Сфера долго- и среднесрочного кредитования регулируется ЦБРФ и условиями договоров кредитования.
Крупные предприятия могут использовать, как финансовый ресурс, средства по перераспределению внутри предприятий или корпораций, следовательно, на этих предприятиях создается научно обоснованная система управления капиталом и финансовыми ресурсами.
Российские предприятия могут использовать также: рациональное использование основных и оборотных фондов в части альтернативного использования материалов, топлива (около 5% от с/с) ; привлечение иностранных инвестиций (в основном как привлеченные, а не как заемные средства) . Это используется, как правило, на крупных предприятиях, при полной гарантии возврата суммы.
Средства инвестиционных институтов: банки, страховые организации, пенсионные фонды (как кредиты и вложения средств фондов) . Но используются эти ресурсы не только в период стабилизации, имея в виду, что эти фонды являются подразделениями крупного предприятия.
Финансовые ресурсы создаются на различных стадиях кругооборота капитала. Они необходимы для нормального протекания процесса производства и превращение этих ресурсов из товарной формы в денежную происходит на последней стадии (получение выручки от реализации) . Действующее российское законодательство определяет финансовые ресурсы как фонды накопления и фонды потребления.
Фонды накопления .
В процессе кругооборота средств финансовые ресурсы принимают различные материально-вещественные формы и после завершения определенного кругооборота перед предприятием стоят различные задачи: расширение, сокращение или воспроизводство, в зависимости от принятой финансовой политики. Следовательно, необходимо создание фонда возмещения израсходованных ресурсов, фонда оплаты труда самого собственника и работников, фонда дальнейшего расширения.
По российскому законодательству и система учета затрат на производство, система налогообложения фондов возмещения в части капитальных затрат, фонда расширения в части повышения количества приобретаемых материальных ресурсов и стоимости НА объединены в фонды накопления, финансовые вложения в расширение производства – КВ. Т. о. вложение средств в воспроизводство ранее действующего и частично использованного собственного капитала, вложения в новую величину капитала осуществляются с помощью создания и использования фонда накопления.
Система управления этими фондами регулируется законодательством, но на практике отсутствует система сопоставления факта и плана и государственное регулирование этого сопоставления. Основной принцип: контроль фактического исполнения смет, правильности использования смет и формирования затрат. Создание и использование фонда накопления находится в полной зависимости от решения собственника капитала, а в оперативной практике эти функции выполняют исполнительные органы управления в рамках, оговоренных в учредительных документах.
Структура фонда накопления строится в зависимости от источников, а разделение на фонды не является обязательным, но это предпочтительнее с точки зрения эффективности использования, учета и т.п.
Источники фондов формируют названия фондов:
амортизационный;
инвестиционный;
резервный;
страховой;
ассоциативный или отраслевой;
пенсионный и прочие.
С выходом нового Уголовного Кодекса существенно изменилось начисление амортизации и формирование фондов.
Инвестиционные фонды формируются как самостоятельные фонды, в соответствии с требованиями законодательства. Существует прямое и косвенное разделение инвестиционных фондов.
Инвестирование в капитальные вложения (КВ) .
На предприятии формируется фонд инвестирования в КВ или в ОФ производственного или непроизводственного назначения. Кроме того, формируются фонды на закупку оборудования, фонды пополнения собственных оборотных средств или их прироста, фонд освоения новой техники и технологий. Формируются специальные фонды для работы на финансовом рынке (при условии, что вырабатывается система работы на рынках денег, кредита и ценных бумаг) .
Т. к. инвестиционные фонды затрагивают стратегию развития данного предприятия, то формирование и использование этих средств находится в компетенции собственников. Технически использование оформляется в виде смет, расчетов, технических обоснований.
При формировании инвестиционных фондов могут привлекаться как собственные, так и заемные ресурсы. К собственным ресурсам: налог на прибыль, схема местных налогов, средства бюджетных и внебюджетных фондов. Ассигнования бюджетных и внебюджетных фондов должны носить целевой характер.
Средства, привлекаемые в инвестиционные фонды, должны учитываться отдельно, т.к. каждое предприятие имеет не одну цель, а несколько, т.е. фонд создается для определенной цели.
Привлечение иностранных инвестиций возможно только для транснациональных корпораций или крупных компаний, т.к. они имеют возможность формировать реальную прибыль и передавать собственнику.
Резервный фонд – формируется за счет валовой прибыли, с 1997 года - за счет чистой прибыли. Каждое предприятие обязано сформировать резервный фонд для покрытия каких-либо расходов в пределах до 25% от УК.
Отраслевые фонды создаются только там, где существует отраслевая структура.
В связи с требованиями развития предприятия формирование и использование фондов может быть в рамках квартала или года и т.д. и по направлениям.
Фонд потребления формируется из двух частей:
фонд потребления собственника;
фонд поддержки трудовых ресурсов.
Фонды подразделяются на составные части в зависимости от источников формирования. Основа деления – законодательство, которое регулирует различные варианты изъятия денежных средств в определенные фонды.
Заемные и привлеченные средства, которые далее направляются в фонды потребления в России, как правило, не используются. Средства фондов потребления формируются как на предприятии, так и вне предприятия (пенсионные фонды, фонды страхования) , т.е. негосударственные фонды, которые выплачиваются работникам.
Фонд потребления делится на три основных:
фонд заработной платы;
фонд социального характера;
прочие фонды потребления.
Источником этих фондов может быть с/с, издержки и прибыль, в соответствии с положением о составе затрат.
Фонд заработной платы – оплата за отработанное время по тарифам или тарифным ставкам, или в процентах от выручки, премии и вознаграждения, выплаты за неотработанное время, носящие регулярный характер (отпуска) , единовременные поощрительные выплаты, материальная помощь, оплата жилья, коммунальных услуг, выплаты на питание, и т.п.
Фонд заработной платы делится на:
фонд заработной платы работников основного и вспомогательного производств;
фонд заработной платы управленческого состава.
Фонды социального характера формируются за счет чистой прибыли, их формирование оформлено решением собственника или учредителей – надбавки к пенсии за счет прибыли, страховые платежи, взносы на добровольное медицинское страхование, расходы по путевкам и т.п.
Т. к. расходы по этим фондам характеризуют финансовое положение предприятия и возможности стимулирования работников за счет прибыли, то эти фонды должны учитываться обособленно на субсчетах и связываться с порядком распределения чистой прибыли.
Распределение чистой прибыли в АО по акциям, облигациям и другим ценным бумагам регламентировано государством, по выплате дивидендов и процентов, по ценным бумагам для негосударственных предприятий.
Т. к. регулирование фондов потребления и накопления ан предприятии осуществляется по фактическому их исполнению, т.е. по величине начисленных или выплаченных сумм, то ряд статей могут быть прогнозируемы, а ряд статей не имеет варианта прогноза. Кроме того, в зависимости от учетной политики, предприятие может создавать дополнительные фонды как за счет чистой прибыли, так и за счет с/с.
ИЗДЕРЖКИ .
Состав затрат, включаемых в с/с продукции, работ и услуг, влияющих на формирование финансового результата.
В процессе хозяйственной деятельности предприятие производит комплекс денежных затрат и расходов. В отечественной практике не применяются разбивки комплекса затрат и комплекса расходов.
Затраты – предусмотренный момент возмещения.
Расходы – непредусмотренный момент возмещения.
Затраты и расходы объединяются в несколько групп:
затраты на воспроизводство капитала;
затраты на производство и реализацию продукции;
затраты на социально-культурные программы;
операционные расходы.
Затраты на воспроизводство капитала обеспечивают процесс непрерывный процесс производства и предусматривают использование средств на создание, реконструкцию и расширение ОПФ. Формирование оборотного капитала – затраты на формирование запасов товароматериальных ценностей, заделов незавершенного производства, ГП, расчетов, т.е. авансирование простого и расширенного воспроизводства.
Затраты на производство складываются из основного капитала, оборотных активов и труда. Эти затраты полностью возмещаются из выручки от реализации продукции, работ, услуг.
Затраты на социально-культурные программы – затраты на повышение квалификации работников, подготовку кадров, бытовых условий и т.п.
Операционные расходы – затраты разового характера или имеющие для предприятия специфическое значение (затраты на переоценку ОФ, затраты на проведение разовых научно-исследовательских работ) .
Экономическое содержание затрат предусматривает их классификацию на:
материальные;
трудовые;
денежные;
а так же:
явные;
неявные.
Т. е. деление может быть четко разграничено, а может только просматриваться.
Затраты также делятся на:
бухгалтерские;
экономические;
альтернативные.
Выбор варианта во многом решает эффективность производства и возможность экономии всех имеющихся ресурсов.
По источникам финансирования все затраты делятся на:
финансирование за счет собственных и привлеченных средств предприятия;
финансирование за счет бюджета и бюджетных ассигнований;
затраты, покрываемые за счет кредитных ресурсов.
Затраты на воспроизводство капитала по источникам делятся на три части:
затраты на восстановление ОПФ, ремонт и обслуживание; осуществляется из выручки от реализации продукции;
оборотные активы, авансированные в производство;
затраты на формирование, реконструкцию, расширение ОПФ, прирост оборотных активов, производство за счет собственных, привлеченных и заемных средств.
Затраты на производство продукции возмещаются из выручки, но с учетом положения о составе затрат. Направление средств на социально-культурную программу осуществляется только за счет собственных средств, с незначительным использованием кредитных ресурсов банков. Операционные расходы могут покрываться за счет всех источников средств.
По источникам и методам финансирования все затраты подразделяются на две группы:
финансируемые из собственных, привлеченных и заемных средств;
возмещаемые из выручки от реализации продукции.
К первой группе относятся:
затраты, связанные с восстановлением и расширением основного производственного капитала, имеющие капитальный характер;
затраты на приобретение товароматериальных ценностей;
затраты, связанные с разовыми расходами;
затраты, связанные с инвестированием свободных денежных средств.
Ко второй группе относятся:
оплата задолженности внутри предприятия;
затраты разовые, но носящие некапитальный характер;
затраты на инвестирование некапитального характера.
Первая группа – затраты на производство и реализацию продукции – вложение свободных денежных средств предприятия. Вторая – затраты, связанные с производством, они и образуют издержки.
Так же как и затраты, издержки делятся на:
экономические;
бухгалтерские;
альтернативные.
В состав бухгалтерских издержек включаются только явные затраты, т.е. стоимость всех видов затраченных ресурсов на производство и реализацию продукции.
В состав экономических издержек включаются бухгалтерские затраты и доходы факторов производства, которые не могут быть выражены в стоимостном выражении.
Альтернативные издержки – минимальные издержки; лучший вариант сочетания используемых ресурсов при производстве и реализации продукции.
В российской практике понятие издержки равно с/с. Только в торговле общественным питанием в документах выделены издержки.
Различают:
производственную с/с – совокупность всех производственных затрат, связанных с изготовлением продукции;
полная с/с – производственная с/с плюс затраты, связанные с реализацией, т.е. непроизводственные, коммерческие расходы.
Затраты, относимые на с/с, классифицируются по признакам:
метод отнесения на с/с;
связь с объемом производства;
степень однородности затрат.
Затраты:
условно-постоянные;
условно-переменные;
одноэлементные (или комплексные) .
Затраты делятся по элементам и по статьям затрат.
Затраты, входящие в с/с, группируются по элементам:
материальные затраты;
затраты на оплату труда;
отчисления на социальные нужды;
амортизация ОФ;
прочие затраты.
Кроме того, в каждой отрасли существует специфический ряд затрат, которые могут по-другому учитываться в составе с/с и всех затрат:
затраты, связанные с технологией и организацией производства;
затраты, связанные с использованием природного сырья;
затраты некапитального характера связанные с совершенствованием технологий;
затраты на производственное обслуживание;
отчисления в государственные и внебюджетные фонды;
платежи по кредитам банков;
затраты связанные с воспроизводством ОФ, включаемые в с/с;
износ НА;
налоги, отчисления из с/с;
и другие виды затрат.
Затраты, входящие в с/с в валюте, пересчитываются по курсу ЦБРФ и отражаются в рублях.
Состав затрат по элементам формируется в отраслевых инструкциях и характеризует отраслевую структуру с/с. Издержки в системе управления предприятием являются основным показателем, т.к. показатель используется в финансовой работе, при расчете прибыли, суммы налогов, взаимоотношений с бюджетом, рентабельности в целом и по программам.
Управление с/с включает в себя все этапы производства, а финансовое управление является начальным и завершающим этапом. На начальном этапе – это определение имеющихся ресурсов, на завершающем – определение выручки от реализации. На завершающем этапе проводится анализ с точки зрения безубыточности объемов производства и реализации, рынков сбыта, т.к. для управления или организации финансового управления и контроля используются предварительные данные смет затрат на производство и реализацию продукции, или бюджет производства и реализации. Такие сметы или бюджеты являются расчетными, имеют различные формы и составляются для разработки технологических бюджетов или смет, смет обеспечения трудовыми ресурсами, смет накладных расходов, смет о финансовых ресурсах и т.д. Кроме того, в расчетах применяются альтернативные сметы, они берутся или из условных параметров, или с конкурирующих предприятий, могут быть рассчитаны специалистами.
Смета позволяет рассчитать:
объем реализации продукции по с/с;
прибыль от реализации произведенной продукции;
оценить материалоемкость и трудоемкость;
спрогнозировать потребность в оборотных средствах и т.п.
на практике применяют два вида смет:
смета производства продукции (бюджет производства) ;
смета производства и реализации.
Для удобства и более полного обоснования с/с на практике могут использоваться годовые, квартальные и месячные сметы.
Т. к. финансисты работают с плановыми показателями, то плановый объем реализации рассчитываем по следующей формуле: Выручка от реализации по с/с = остатки на начало периода + объем выпущенной продукции – остатки на конец периода.
В зависимости от учетной политики остатки на начало и на конец года могут иметь различный состав:
если предприятие работает по поступлению средств в кассу или на расчетные счета, то остатки на начало года включают в себя:
остатки на складе ГП;
товары отгруженные, срок оплаты которых не наступил;
товары отгруженные, срок оплаты которых истек;
товары на ответственном хранении;
на конец года:
товары отгруженные на складе;
товары отгруженные, срок оплаты которых не наступил;
при учетной политике по отгрузке рассчитываются только остатки по ГП на начало и конец года на складе ГП.
ФОРМИРОВАНИЕ ВЫРУЧКИ ОТ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОДУКЦИИ, РАБОТ, УСЛУГ. Момент реализации продукции, работ, услуг в мировой практике определяется моментом перехода права собственности от первых владельцев к другим. Передача этого права осуществляется в соответствии с условиями договоров купли-продажи, договоров обмена и регулируется гражданским правом той страны, где осуществляется операция.
В России переход прав осуществляется на основе законодательства по двум вариантам:
по оплате;
по отгрузке;
При условиях бартерной сделки моментом реализации считается момент поступления продукции, работ, услуг покупателю.
Стоимость продукции, реализованной покупателю, можно определить по различным ценам:
оптовым;
розничным;
договорным, которые в свою очередь делятся на отпускные и покупные;
мировым;
На практике можно так же применить условно-расчетные цены. Выручка т. о. будет определяться по желанию предприятия, исходя из требований законодательства.
От своевременности поступления средств зависит финансовое состояние и устойчивость положения предприятия, состояния оборотных средств, расчётов с бюджетами и внебюджетными фондами. (В соответствии с российским законодательством, как предварительная оплата, так и задержка приводят к дополнительным расчётам с бюджетом по налогам.) Расчёты по договорам поставок осуществляются, как правило, в валюте России; учёт выручки так же в рублях. Международные расчёты осуществляются в соответствии с системой валютного регулирования и в иностранной валюте (существуют определённые правила покупки, продажи валюты; правила учёта валюты, налогообложения валютных операций) .
Предприятия, экспортирующие продукцию, получают выручку на валютные счета банков, остатки по валютным счетам пересчитываются в рубли, при расчёте выручки от реализации. Существуют определённые правила зачисления средств на расчетный счет и их расходования.
Выручка, поступившая на счета или с кассу, как правило, сразу используются на определённые цели (покупка сырья, материалов и т.п.) .
Не смотря на все внешние признаки, т.е. денежная форма расчётов за выполнение работ и услуг или за отгруженную продукцию, выручка не является доходом в полном смысле слова, т.к. она включает в себя, по внутреннему содержанию, средства по возмещению затрат, средства по оплате налогов и прибыль.
На величину выручки влияют объективные и субъективные факторы.
К объективным относятся внутренние и внешние.
Внутренние – объём производства, уровень издержек, качество продукции, ритмичность выпуска, ассортимент (в производстве) ; ритмичность отгрузки, своевременное оформление документов, оптимальные формы расчётов (в обращении) .
Внешние – рынок сырья, материалов, полуфабрикатов, объём производства в своей компетенции, качество по сравнении с аналогами других предприятий, ритмичность поставок (в производстве) ; сроки документооборота, соблюдении условий договоров, оптимальная форма расчётов (в сфере обращения) .
Кроме того, могут быть дополнительные расходы: нарушение сроков поставки материалов и других ресурсов, ошибки в транспортном обеспечении, несвоевременная оплата.
К субъективным факторам относятся: факторы морального плана, политическая обстановка на рынке, сфера деятельности, реклама или антиреклама.
Как правило, выручка от реализации продукции основана на: объёме реализации продукции на сторону, исходя из цен без НДС, акцизов, торговых и сбытовых скидок; без таможенных пошлин и тарифов.
НДС и акцизы, как косвенные налоги, подлежат оплате в бюджет и не принадлежат предприятию.
Торгово-сбытовые скидки поступают посредническим организациям.
Пошлины оплачиваются до реального осуществления экспорта или импорта.
Величина выручки от реализации услуг определяется от объёма реализации услуг, выполненных для сторонних предприятий по направлениям и в соответствии с установленными тарифами и расценками.
В состав объёма реализации включаются также: реализация своим работникам, реализация внутри предприятия, выданная в качестве возмещения.
Деньги и иные средства, поступающие от реализации или выбытия ОС, ОА, НА не включаются в выручку от реализации продукции, работ, услуг. Выручка от реализации валютных ценностей, ценных бумаг может включаться в объём выручки при определённых условиях.
Различные методы учёта выручки от реализации, специфика деятельности, организационно-правовые формы предприятия предполагают и различные варианты её отражения.
Применение метода учета выручки по отгрузке учитывается в мировой практике на положении о том, что доходы, начисляются в том же периоде, в котором они заработаны, независимо от поступления денежного эквивалента, а так же на законодательстве о переходе права собственности. В России такая система учёта применяется, как правило, только предприятиями, работающими с зарубежными клиентами.
Величина выручки от реализации в системе управления определяется по аналогичной формуле, как и величина издержек на производство и реализацию продукции.
Затраты на производство=Затраты в остатках на начало периода + Затраты на производство в данном периоде - Затраты в остатках на конец периода.
Выручка=Выручка в остатках на начало периода + Выручка от реализации в отчётном периоде - Выручка в остатках на конец периода.
Выручка определяется в ценах того периода, в котором производится реализация. Остатки на начало и на конец года переводятся в цены данного периода, для этого используется коэффициент рентабельности и индекс цен.
Все составляющие выручки выражаются в ценах реализации: остатки пересчитываются на начало планового года из цен предшествующего планируемому периоду с учётом коэффициентов инфляции и рентабельности. Выпущенная продукция отражается в действующих ценах, остатки на конец периода учитываются в ценах планового периода, т.е. не пересчитываются.
В связи с выручкой, существуют такие понятия, как минимальный объём реализации продукции, который определяет количество реализованной продукции, при котором предприятие уже не несёт убытка от производства, но и не получает прибыли.
Здесь применяется формула: Постоянные плановые затраты / 1-Базисная доля переменных затрат, где Базисная доля переменных затрат=Переменные расходы в базисном периоде / Объём реализации в базисном периоде.
Минимальный объём реализации позволяет покрыть все постоянные расходы предприятия. Для покрытия затрат в целом по предприятию (в большем объёме) должна быть получена какая-либо прибыль, применяем следующую формулу: Минимальный объём реализации * (1- базисные переменные расходы) – Постоянные плановые расходы.
Следует иметь в виду, что такие формулы расчета объёма реализации применяются только для малых предприятий, где существуют 1-2 производственные программы.
Производственный рычаг. Производственный рычаг связан с объёмом реализации и непосредственно с прибылью.
Применяются два основных подхода:
сопоставление предельной выручки с предельными затратами;
сопоставление выручки от реализации с суммарными затратами (постоянными или переменными) ;
При решении обеих этих задач на практике, обнаруживается, что каждое изменение выручки от реализации порождает ещё более сильное изменение прибыли (это сила рычага) .
Сила воздействия производственного рычага=Результат от реализации – Переменные затраты / Прибыль.
Эта формула используется в западной практике, как формула бюджетирования затрат, т.е. на каждое производство составляют смету затрат, для определения минимальных постоянных и минимальных переменных затрат.
Для определения финансовой устойчивости или предела безопасности предприятия рассчитывается порог рентабельности.
Порог рентабельности – это такая выручка от реализации, которая=Постоянные затраты / Результат от реализации-Переменные затраты.
Т. о. Прибыль= (Результат от реализации-Переменные затраты * Порог рентабельности) – Постоянные затраты=0 Существуют две формулы порогового количества товаров:
порог рентабельности данного товара / цена реализации;
постоянные затраты / цена за единицу товара - переменные затраты на единицу товара;
Кроме того на общую выручку могут влиять и другие показатели: выручка от реализации основных фондов, НА, имущества и т.д. Такая выручка, как правило, никаких закономерностей не имеет и результат, полученный от данной операции, зависит от достоверности учёта товароматериальных ценностей.
При прогнозировании выручки учитываются несколько факторов: возможность дальнейшего использования ОФ, возможность продажи ОФ, т.е. цена реализуемых ОФ и НА будет зависеть от спроса, предложения и остаточной стоимости.
Формирование выручки, в целом по предприятию, по своему экономическому содержанию тесно связано с её распределением и использованием т.к. элементы, формирующиеся одновременно, являются элементами распределения и использования. Одна часть выручки (основная) идёт на возмещение затрат; другая часть на оплату налогов, сборов и отчислений, которые включаются в с/с или не включаются в с/с, но обязательны к уплате из выручки. Третья часть выручки – прибыль предприятия и находится в полной собственности владельца.
Формирование и использование выручки на различных типах предприятий имеет свои особенности. Поэтому различают несколько направлений использования выручки.
На МП формирование выручки связано с ограниченностью финансовых и других ресурсов и сравнительно быстрого получения выручки в денежной форме. Основная цель такого предприятия - поддержание уровня безубыточности и изыскание вариантов минимизации издержек; как правило, значительная часть прибыли такого предприятия используется на нужды самого собственника.
На средних и крупных предприятиях значение выручки несколько снижено, т.к. имеется ряд возможностей альтернативного её использования, т.е. минуя процесс получения средств на расчётный или валютный счёт.
Основная часть выручки, в части прибыли, направляется на развитие производства и на уменьшение доли уплаты налогов, платежей и сборов.
На крупных предприятиях и корпорациях формирование и использование выручки полностью зависит от степени экономии, производственной грамотности собственника и руководителя.
В экономической литературе зарубежных стран выручкой от реализации работ и услуг может называться стоимостное выражение объёма затрат, сумма наличных и безналичных поступлений и т.п. От названия зависит величина и возможность использования.
В России в систему выручки входят: -система взаимозачётов; -система авансов; -бартер; -система тройных взаимосвязей; -схема поступлений валютных средств на транзитный и текущий счета.
Схема распределения выручки и формирования прибыли. Выручка от реализации продукции Величина НДС, акцизов, или услуги по отпускным ценам с таможенных пошлин и т.д.
НДС, акцизами, таможенными пошлинами.
Выручка от реализации продукции Полная с/с продукции, работ, работ, услуг в отпускных ценах без услуг.
НДС, акцизов и т.п. (чистый оборот) Результат от прочей реализации ОФ, Прибыль от реализации продукции НА и других товарно- материальных ценностей.
Результат внереализационных Прибыль от всей реализации.
операций.
Величина корректировки балансовой Валовая или балансовая прибыль.
прибыли для целей налогообложения.
Налогооблагаемая прибыль по видам Величина налога на прибыль деятельности. по видам деятельности.
Чистая прибыль.
Фонд накопления Фонд потребления Резервный фонд ПРИБЫЛЬ.
Сущность прибыли.
Формирование прибыли.
Методы планирования прибыли.
Налогообложение прибыли.
Распределение прибыли.
Прибыль представляет собой форму прибавочной стоимости, сформированной в процессе воспроизводства, для удовлетворения различных потребностей.
Превращённая форма стоимости – цены, по которым реализуются товары, продукция и т.п. не всегда соответствуют затратам т.к.
рынок влияет на величину цены и прибыли;
прибыль не всегда отражается величиной реализованных товаров и услуг, а в неё ещё включается прибыль от реализации имущества и внереализационные операции, что влияет на совокупный доход.
В России существуют понятия:
балансовая прибыль – прибыль отражается в балансе предприятия;
налогооблагаемая прибыль – прибыль, подлежащая налогообложению;
чистая прибыль – прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, или собственников предприятия;
В зарубежной литературе:
бухгалтерская прибыль – прибыль, которая определяется как разница между выручкой предприятия и внешними издержками (те затраты, которые предприятие несёт в пользу других предприятий) ;
экономическая прибыль – общая величина выручки предприятия за вычетом внешних и внутренних издержек;
чистая прибыль – разница между выручкой и экономическими издержками;
нормальная прибыль – минимальная прибыль, которая остаётся у предприятия и которая необходима для поддержания его стремлений использовать свой капитал на данном предприятии;
экстремальная прибыль - в основном разовая прибыль, полученная по рисковым операциям.
Формирование прибыли связано с различным набором факторов.
Внутренние факторы: объём выручки (объем продаж, объём реализации) , издержки (с/с) .
На каждом предприятии, в зависимости от сфер деятельности, влияние этих двух факторов связано ещё с некоторыми факторами, влияющими на внешние и внутренние факторы.
От правильности определения величины прибыли на предприятии зависит его обеспеченность денежными ресурсами, а формирование прибыли включает различные виды деятельности: учёт изменений объёма производства, учёт изменений ассортимента, учёт издержек, учёт цен на материалы, сырьё, топливо, готовую продукцию.
Поэтому планирование прибыли делится на: планирование самой величины прибыли и планирование её использования.
В планировании могут применяться различные коэффициенты:
прогноз рентабельности вложенного капитала, где капитал определяется как оборотный капитал + инвестиции в основной капитал;
коэффициент прибыльности;
коэффициент рентабельности – прибыль / оборотный капитал.
Все эти коэффициенты связанны с критическими точками убыточности.
На Западе применяется много видов планирования прибыли. Они зависят от сферы деятельности, фондовооружённости и т.п.
В России существуют 5 методов планирования прибыли, которые можно использовать только с учётом специфики деятельности предприятия.
Метод прямого счёта.
Аналитический метод, который делится на два:
посредством издержек на рубль произведённой (или реализованной) продукции;
по уровню базовой рентабельности.
Совмещённый метод – 1) + 2) ;
Нормативный метод – когда предприятие выпускает 1 – 2 вида продукции;
Экономико-математический метод – на уровне крупных и крупнейших предприятий.
Метод прямого счёта: расчёт прибыли осуществляется по каждому виду реализованных изделий, по всему ассортименту.
Принцип расчёта: по каждому виду реализованной продукции в расчёт принимаем объём реализации, в ценах реализации (количество * цену) , полную с/с (единица продукции * *затраты на единицу продукции) – разница между ними и даёт прибыль. Т. е. по каждому виду продукции берём: цена – полная с/с * количество выпущенной продукции = прибыль.
Аналитический метод. Основной принцип: при расчёте прибыли она увеличивается или уменьшается в соответствии с увеличением реализованной продукции, с учётом понижения издержек, изменения цен, ассортимента. Обычно прибыль планируют на определённый период, который ещё не наступил, поэтому используют расчёты предыдущего периода.
1 этап: расчёт базовой прибыли, которая определяется исходя из фактических отчётных данных, скорректированных на определённые изменения в текущем году.
2 этап: определяет процент базовой рентабельности продукции, выпущенной в текущем году с учётом корректировок.
3 этап: расчёт планируемого объёма реализованной продукции.
4 этап: расчёт прибыли от реализации с учётом базовой рентабельности.
5 этап: корректировка на несравнимую продукцию, влияние фактора цен и т.п.
Совмещённый метод. Его используют, когда предприятие выпускает сравнимую и несравнимую продукцию. По первой – аналитический метод, по второй – метод прямого счёта. Если совмещённый метод применяется только по сравнимой продукции, то это значит, что аналитический метод используется как сравнительный метод для проверки.
Нормативный метод. Используется, если на предприятии 1 – 2 вида продукции, или в случае, когда предприятие имеет возможность установить конкретные нормативы по расходованию средств (применяется система бюджетирования) , т.е. когда метод прямого счёта совмещается с нормами затрат.
Экономико-математический метод. Используется на крупных предприятиях, где существует большая нормативная и учётная база. На первом этапе используют стандартные программы анализа (факторный, корреляционный, индексный) . Вводится 15 – 30 показателей, влияющих на прибыль. Определяется их влияние на величину прибыли (теснота связи между прибылью и показателями, между самими показателями) , определяется основной фактор (как правило прибыль реализации) и влияние остальных факторов на этот показатель суммарно.
Т. о. существуют 5 методов, которые тесно связаны с функциями прибыли, которые она выполняет. Существует балансовая прибыль, которая отличается от налогооблагаемой, а эта в свою очередь отличается от чистой. Влияние этих функций зависит от того, какую прибыль получает предприятие и как оно её использует.
Функции прибыли.
оценочная;
стимулирующая;
основной доходный источник бюджетных средств государства.
Оценочная функция – прибыль характеризует эффект, полученный в ходе хозяйственной деятельности, но т.к. прибыль не является универсальным показателем, при планировании используется система показателей (относительных и абсолютных) , которые влияют на прибыль, как на эффект. Значение прибыли проявляется в том, что это конечный финансовый результат. А на её динамику влияют как зависящие от деятельности предприятия, так и не зависящие факторы. Кроме того, часть факторов влияет прямо, а часть косвенно.
Стимулирующая функция состоит в том, что прибыль является основным элементом финансовых ресурсов предприятия, реально обеспечивает принцип самофинансирования (из-за этого также необходима реальная оценка прибыли и реальное планирование) . Только чистая прибыль показывает реальный источник финансирования, который может быть направлен на определённые цели.
Доходный источник бюджетов: 12%-Федеральный Бюджет, до 22%-бюджеты субъектов РФ.
Т. к. функции прибыли проявляются в реальной экономической деятельности, планируя её, необходимо учесть не только прибыль или РП, но и всю ВП, налогооблагаемую, чистую.
На практике существуют 3 группы корректировок ВП:
на сумму реализованного имущества;
по предполагаемым затратам;
по налогообложению (исключаются все виды других доходов, учёт льгот) .
Общая схема корректировок состава затрат делится на:
показатели, увеличивающие балансовую прибыль для целей налогообложения;
показатели, уменьшающие балансовую прибыль для целей налогообложения;
Показатели, увеличивающие балансовую прибыль для налогообложения.
Дополнительная прибыль, полученная от пересчёта выручки от реализации, обмене и безвозмездной передаче, по ценен не выше фактической с/с. Условие: предприятие ориентируется на продажу аналогичной продукции в течение последних 30 дней, и для целей налогообложения величина выручки увеличивается на разницу между ценой фактической реализации и максимальной ценой реализации за последние30 дней. Если за последние 30 дней не было реализации, то используется разница между рыночной ценой и фактической ценой реализации.
Затраты, которые могут быть включены в с/с реализованной продукции, работ, услуг сверх установленных лимитов, норм и нормативов: в соответствии с положением №552 определённый ряд статей может быть включён в с/с в полном объёме, но для целей налогообложения установлены лимиты:
сумма превышения процентов по рублёвым кредитам банков = ставка рефинансирования + 3 пункта;
сумма превышения по валютным кредитам = ставка ЦБРФ – 15%;
сумма превышения по бюджетным ссудам, сверх установленного законодательством размера;
на всю сумму по просроченным ссудам;
ограничения в командировочных расходах (устанавливаются Правительством, причём отдельно по рублёвым, отдельно по валютным) ;
ограничение расходов по рекламе (процент зависит от объёма реализации продукции) , всё сверх норм идёт за счёт чистой прибыли, включая налог;
ограничение представительских расходов (зависит от объёма реализации продукции) ;
расходы на подготовку кадров сверх норм;
компенсации за использование служебных автомобилей в личных целях;
стоимость безвозмездно полученного имущества;
убытки от прочей реализации, внереализационные расходы в том числе затраты, которые производит предприятие, но только за счёт чистой прибыли (от реализации ОФ и имущества, покупка и продажа валюты) ;
в соответствии с Постановлением Правительства РФ предприятие обязано по истечении 4 месяцев дебиторскую и кредиторскую задолженность списывать на прибыль или убыток;
начисленные, но не уплаченные штрафы, пеня, неустойки по хозяйственным договорам;
уценка сырья, материалов и ГП;
прочие.
Показатели, уменьшающие балансовую прибыль для целей налогообложения.
присуждённые в пользу предприятия или признанные должником штрафы, пеня, неустойки по хозяйственным договорам;
прочие.
Корректировки в части налогообложения, они связаны с возможностью использования предприятием существующих льгот по налогообложению.
налоговые льготы, создающие условия для увеличения КВ: основные льготы связаны с фактическими затратами, произведёнными на финансирование КВ производственного назначения и погашение банковских кредитов по ним;
льготы в части фактических затрат, произведённых на содержание находящихся на балансе предприятия объектов здравоохранения, образования, культуры и т.п. + на благотворительные цели в пределах определённых сумм;
льготы, предоставляемые МП: по перечню сфер деятельности освобождаются от налога на прибыль в первые два года существования, 25% - 50% общей ставки последующие 3 – 4 года; право получать инвестиционные кредиты (в размере до 10% общей выручки) ; по перечню сфер деятельности могут использовать ускоренную амортизацию (списывать 50% в первый год существования) ;
не подлежат обложению налогом на прибыль ряд плательщиков: религиозные объединения, организации инвалидов в части их уставной деятельности и т.п.
снижение ставок – когда из общего числа работников более 50% - инвалиды;
не облагаются налогом на прибыль предприятия сельскохозяйственного профиля (если доля таких работ более 70%) .
Некоторые предприятия по-другому облагаются налогом на прибыль: предприятия железнодорожного транспорта, ВПК, почта и др.
Из валовой прибыли вычитается ряд расходов, которые облагаются отдельно и по другим ставкам:
дивиденды, проценты, полученные по всем видам ценных бумаг (по ставке = 15% у источника) ;
доходы от казино, игорных домов и т.д. (по ставке = 90%) ;
видеосалоны, видеопрокат (по ставке = 70%) .
Крупные предприятия получают консолидированную прибыль (а не прибыль по отдельным операциям) – это прибыль по сводной бухгалтерской отчётности о деятельности материнских и дочерних предприятий. Необходимость консолидации прибыли связана с экономической целесообразностью и имеет особенности:
сводная отчётность, из которой берутся данные, как правило, не является юридической отчётностью (используется только для налогового планирования фирмы) и имеет ярко выраженную направленность в вариантах:
минимизация нологообложения;
эффективное использование капитала;
в такой отчётности отражаются активы и пассивы, доходы и расходы по расчётам с третьими лицами за рамками компании (т.е. внутренние обороты из отчётности исключаются) .
После оптимального планирования величины прибыли, на предприятии планируют её использование. Распределение прибыли: из валовой прибыли вычитают налог на прибыль и другие виды налогов, которые облагаются по другим ставкам, с учётом корректировок валовой прибыли и у предприятия остаётся чистая прибыль.
Чистая прибыль распределяется:
штрафы, пеня, неустойки, которые платятся из ЧП;
часть местных налогов, лицензионные сборы, налоги, которые введены местными законодательными органами власти;
фонд накопления:
финансирование КВ в ОФ,
финансирование КВ в оборотные фонды,
все вложения в социальную сферу,
финансовые вложения в другие предприятия и финансовые структуры,
возврат долгосрочных ссуд,
все резервные фонды,
благотворительные взносы,
прочие.
фонд потребления:
все премии,
содержание социальной сферы,
удешевление питания,
покупка спецодежды,
все ссуды работникам,
негосударственное пенсионное страхование,
сверхлимитное использование средств в части потребления,
прочие.
Основа формирования фонда потребления в Положении №552, Законе о подоходном налоге и методических указаниях МинФина по исчислению подоходного налога.
Планирование и распределение прибыли имеет большое значение с точки зрения правильности использования ЧП.
Коэффициенты рентабельности. В российском понимании рентабельности имеется ввиду рентабельность продукции, производства или рентабельность реализации. В зарубежной практике все показатели рентабельности являются косвенными (относительными) и в расчётах, как правило, присутствует ВП или ЧП.
Рентабельность продаж = выручка от продаж – с/с выручка от продаж Коэф. ЧП = ЧП (после налогообложения) Выручка от продаж Коэф. рентабельности СК = ЧП – дивиденды по привилегированным акциям СК – привилегированные акции по номинальной стоимости Коэф. рентабельности активов = ЧП _ Общая сумма материальных активов Доходность (1) = ЧП (после налогообложения _ Общая сумма материальных затрат Доходность (2) = выручка от продажи _ ЧП _ Общая сумма материальных затрат * выручка от продажи Рентабельность капитала (формула Дюпона) ЧП _ = ЧП _ оборот _ активы _ Акционерный капитал объём продаж * активы * акционерный капитал Показатель Леверидж (рычаг) а) производственный леверидж темпы прироста валового продукта _ темпы прироста объема реализованной продукции б) финансовый леверидж темп прироста ЧП _ темп прироста валового дохода в) производственно – финансовый леверидж = производственный * финансовый г) леверидж по заёмным средствам кредиторская задолженность банку активы баланса Гиринг – отражает отношение заёмного капитала к собственному.
Леверидж фирмы показывает изменение заёмных средств с фиксированным процентом, для повышения прибыли держателей обыкновенных акций: Заёмные средства с фиксированным процентом Прибыль по обыкновенным акциям Операционный леверидж Прибыль или изменение прибыли _ Активы изменение постоянных и переменных затрат Эффект финансового рычага как приращение к рентабельности собственных средств, полученных после использования кредитов.
средняя процентная ставка = сумма процентов за кредит * 100%
общая сумма заёмных средств
дифференциал = процент (или прибыль) _
рентабельность – средняя ставка процента
плечо рычага (гиринг) = заёмные средства _
собственные средства
эффект финансового рычага = дифференциал * плечо рычага,
или с учётом налогообложения = 2/3 дифференциала * плечо рычага.
Эффект финансового рычага должен быть больше или равен рентабельности (2/3 рентабельности) .
Показатели прибыльности.
Показатели прибыльности рассчитываются, как правило, относительно объёма продаж, активов баланса и акционерного капитала.
Коэффициент L = брутто прибыль Объём продаж, показывает, на сколько выгодны были закупки сырья и материалов (как они повлияли на величину затрат на производство) и цены продаж.
L = объём продаж – затраты на производство объём продаж Коэффициент M показывает, какая доля прибыли будет приходиться на объём продаж, если брутто прибыль будет уменьшена не расходы по содержанию аппарата управления и амортизацию и рассчитывается:
сумма прибыли до уплаты процентов банку и налогов
объём продаж
брутто прибыль – накладные расходы
объём продаж
валовая прибыль
объём продаж Сравнение коэффициентов L и M позволяет определить изменение прибыльности в процентах в зависимости от объёма продажи условно-постоянных расходов.
Коэффициент N показывает процент возврата в оборот средств, как своих, так и заёмных. В принципе, это та сумма, которую следует платить лицам, финансирующим предприятие, т.е. сравнить со стоимостью капитала: N = прибыль до уплаты процентов и налогов общая стоимость активов Коэффициент О характеризует прибыльность производства для акционеров: О = ЧП _ Акционерный капитал, исходя из этого, принимается решение об изъятии части прибыли из оборота или сохранения её в обороте.
Коэффициенты P и Q характеризуют кредитоспособность фирмы, относительно возврата банковских кредитов, показывает покрытие банковских процентов получаемой прибылью: Р = прибыль до уплаты процентов и налогов Сумма задолженности Примечание: если расчёт ведётся за определённый период, то делим на общую сумму задолженности; если на определённую дату, то на сумму банковского процента.
Q = общая сумма задолженности банку _ прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия Коэффициент R характеризует среднегодовой объём продаж, это коэффициент жизненного цикла предприятия. Полученный коэффициент обязательно должен быть скорректирован на уровень инфляции, на формальный рост продаж и т.п.: R = изменения в объёме продаж * 100% объём продаж за последний год ИНВЕСТИЦИИ. Сущность инвестиций. В экономической литературе существует следующая терминология, связанная с инвестициями: КВ, вложения в оборотные средства или активы, инвестиции.
Инвестиции объединяют КВ, вложения в оборотные активы и финансовые вложения. Различие в том, долгосрочные инвестиции – КВ, краткосрочные инвестиции – вложения в оборотные средства или активы.
Собственные инвестиции – различные ресурсы и резервы, направленные на инвестиции.
Внешние инвестиции – российские и зарубежные.
Собственные источники инвестиций:
прибыль;
амортизационный фонд;
уставный фонд.
Краткосрочные вложения, как правило, не затрагивают источников, т.е. идут из выручки.
Субъекты инвестирования: государство; предприятия (организации) ; частные инвесторы физические лица) ; другие организации (фонды, инвестиционные фонды и т.д.) ; иностранные инвесторы.
Основные документы, связанные с инвестиционной деятельностью: Закон о частных инвестициях в РФ (распределяется на физических и юридических лиц – резидентов) , Закон об иностранных инвестициях в РФ, Таможенный Кодекс, налоговое законодательство.
Государство осуществляет инвестиции на основе использования средств бюджетов по целевым программам, как правило, по защищённым статьям. Кроме того, государство может предоставлять дотации.
Предприятия могут инвестировать в форме вкладов в уставные фонды других организаций, в виде приобретения ценных бумаг; создание пая или вклада в виде финансовой помощи, вывоза капитала; вложения частных инвесторов, как физических лиц, ограничены правилами взимания подоходного налога и обоснованием (при больших вложениях) источника доходов. Вложения могут быть в различной форме (ценные бумаги, благотворительные взносы и т.п.) .
Иностранные инвесторы могут вкладывать только в ограниченное количество производств. В различных сферах доли иностранных инвесторов различны, доля ограничивается в зависимости от формы собственности.
Основной задачей государства в области инвестиционной политики является максимальное привлечение частных иностранных инвестиций.
Вся инвестиционная деятельность регулируется государством по следующим направлениям:
административное регулирование: выдача разрешений, лицензий, квот;
экономическое регулирование: налоговое, кредитное, валютное и другие.
Гарантией для инвесторов по вложенным инвестициям могут выступать: государство; честное слово предпринимателя, банкира и т.п. ; Гражданский и Уголовный Кодексы.
По вложениям в ценные бумаги, как правило, в России на данный момент нет.
Инвестиции так же могут рассматриваться как инвестиции реальные, т.е. инвестиции в ОФ и оборотные фонды, а так же инвестиции портфельные (финансовые) .
Основные назначения инвестиций – получение прибыли. Инвестиции и накопления тесно взаимосвязаны, т.к. инвестиции осуществляются за счёт накоплений. В то же время, инвестиции ведут к росту накоплений. Необходимо учесть, что реальные инвестиции понижают ликвидность предприятия.
Инвестиции в ОС. Управление ОС. Основные средства предприятия – это капитал, вложенный в ОФ.
Основные средства:
основные производственные фонды:
активные,
пассивные;
фонды непроизводственного назначения.
Стоимость ОФ:
первоначальная – стоимость ОФ в момент постановки на баланс;
остаточная = первоначальная стоимость – износ;
восстановительная (по переоценке) – реальная оценка действующих ОФ на момент оценки. С 1992 года переоценка происходит ежегодно. Переоценка осуществляется на основе коэффициентов, установленных МинФином РФ. В том случае, если стоимость ОФ оказывается значительно выше рыночной цены, предприятиям разрешается осуществлять переоценку на основе справок товарной биржи, торговой палаты, справок розничных организаций, или возможна экспертная оценка имущества предприятия на основе договора с соответствующей организацией.
Т. к. ОС – это капитал предприятия, вложенный в ОФ, параллельно происходит процесс индексации ОС. В процессе индексации происходит создание добавочного капитала, который отражается в четвёртом разделе пассива баланса, как собственный источник.
Основные цели переоценки ОФ и индексации ОС:
обеспечение процесса расширенного воспроизводства источниками (амортизационные отчисления) ;
сохранение капитала предприятия от инфляционных потерь.
КВ предприятия. Источники их финансирования.
В процессе использования ОФ подвергаются износу (как физическому, так и моральному) и требуют восстановления. Различают простое и расширенное воспроизводство.
Простое воспроизводство – капитальный ремонт ОФ.
Расширенное воспроизводство – предполагает строительство новых предприятий, реконструкцию, техническое перевооружение действующих и т.д.
Источники финансирования КВ зависят от:
вида КВ;
способа осуществления КВ.
По видам инвестирования КВ делятся на:
централизованные КВ:
нецентрализованные КВ.
Централизованные КВ – КВ, планируемые государством, имеют большое народно-хозяйственное значение, изменяющее пропорции отраслей. Их важнейшим источником являются бюджетные ассигнования.
Все прочие КВ являются нецентрализованными и планируется предприятием самостоятельно.
Источники централизованных КВ:
собственные средства предприятия;
ресурсы отрасли (централизованные фонды и резервы министерств и ведомств) ;
долгосрочные кредиты банков;
бюджетные ассигнования.
Источники финансирования нецентрализованных КВ: 1) Собственные источники:
чистая прибыль предприятия. Величина ЧП, направляемая на финансирование КВ, определяется предприятием в зависимости от общей суммы прибыли, а так же от потребности предприятия в области стимулирования и поощрения собственных работников;
амортизационные отчисления. Расчёт амортизационных отчислений, их планирование и т.д.
2) Ресурсы отрасли – централизованные фонды и резервы министерств и ведомств. Имеет место только для предприятий, сохранивших вертикальную структуру подчинения.
3) Долгосрочные ссуды и займы. Особую роль играет указ Президента от 17.09.94 №1982 “О частных инвестициях в РФ” . По этому указу инвестор обязан вложить не менее 80% собственных и заёмных средств. При этом СК инвестора должен составлять не менее 20%. Инвестиционные проекты сопровождаются составлением бизнес-планов.
Участие государства может иметь форму:
льготные государственные кредиты на срок не более двух лет;
предоставление бюджетных ассигнований.
Предусматривается закрепление в государственной собственности части акций, создаваемых АО.
4) Эмиссия ценных бумаг – при выпуске акций увеличиваются собственные источники; облигации, векселя предполагают привлечение в оборот заёмных источников.
5) Инвестиционный кредит – по ряду налогов даётся отсрочка по платежам в бюджет при условии, что сумма отсроченных платежей будет использована на КВ.
6) Средства внебюджетных фондов.
КВ могут осуществляться: как строительство подрядным способом и строительство хозяйственным способом.
При строительстве подрядным способом предприятие использует все источники финансирования, при хозяйственном способе перечень источников расширяется за счет:
часть прибыли, которая при подрядном способе входит в цену объекта (передается подрядчику) , при хозяйственном способе уменьшает величину инвестиций, т.к. эта прибыль распределяется в целом по предприятию;
экономия материалов (до 5% сметной стоимости) ;
использование внутренних ресурсов и резервов (мобилизация внутренних ресурсов) , т.е. у подразделения, занимающегося строительством, приводятся в соответствии с нуждами кредиторская и дебиторская задолженности и наличие собственных оборотных средств:
М (И) = (А – Н) +/- (К – У) , где М (И) – мобилизация (иммобилизация) , А – фактическое наличие собственных оборотных средств в предшествующем году, Н – плановая потребность в собственных оборотных средствах в плановом году, К – фактическая кредиторская задолженность на начало планового года, У – кредиторская (-) / дебиторская (+) задолженность.
Выручка от продажи излишнего имущества и оборотных средств.
Изъятие прибыли от попутной добычи чего-либо.
Источник при покупке ОС по сравнению с КВ – разница по НДС.
Использование льгот по налогу на прибыль (для предприятий по перечням отраслей) при осуществлении КВ производственного назначения (до 50% налогооблагаемой базы) .
Финансирование ремонта ОС. Если инвестиции в ОФ осуществляются за счет собственных ресурсов, то финансирование всех видов ремонтов (мелкий = текущему, средний, капитальный) включается в себестоимость выпускаемой продукции по соответствующим статьям, в том периоде, в котором они произведены. Все виды ремонтов осуществляются в соответствии с техническим состоянием ОС и технологической потребностью.
В случае значительных затрат на ремонты, предприятие может создавать ремонтные фонды в процентах от балансовой стоимости. Для его создания необходимо изменение учетной политики. Для создания фонда за счет себестоимости – согласование с налоговой инспекцией.
Эффективность использования ОС. Эффективность использования ОС отражается в коэффициентах: фондовооруженность, фондоотдача, рентабельность оборудования, рентабельность имущества, рентабельность собственных и заемных инвестиций, коэффициент покрытия инвестиций, коэффициент соотношения собственных и заемных средств, коэффициент соотношения финансовых издержек и экономического эффекта, коэффициент реальной стоимости имущества, коэффициент накопления и амортизации, средний срок службы оборудования.
Финансовый лизинг .
Одним из методов рационального использования имеющихся финансовых ресурсов предприятия является лизинг. Лизинг – долгосрочная аренда машин и оборудования, сооружений производственного характера.
В России существует:
финансовый, капитальный (прямой) лизинг;
оперативный (сервисный) лизинг;
возвратный лизинг;
+ существует оперативный лизинг с неполной окупаемостью и финансовый лизинг с полной окупаемостью.
При лизинге предприятие использует привлеченные средства.
1) Не предусматривается обслуживание имущества со стороны арендодателя, не допускается досрочное прекращение аренды.
При заключении договоров лизинга: арендатор, как правило сам, находит поставщика оборудования; заключается договор на поставку, но его подписывает не арендатор, а арендодатель или лизинговая компания.
Предприятие одновременно подписывает договор о лизинге с расшифровкой всех условий (расходы, сумму и сроки выплаты арендной платы и т.д.) между арендующим и арендодателем. Как правило, сроки арендных платежей приближены к срокам окупаемости инвестиций и лизинговые операции позволяют покрыть все расходы (в том числе накладные) .
2) Предусмотрен широкий круг отношений между арендатором и арендодателем: обслуживание, наладка, ремонт арендуемого оборудования. Эти расходы включаются в платежи по лизинговому соглашению.
Это система взаимоотношения, когда собственник оборудования, зданий и т.п. продает их финансовой (лизинговой) компании и одновременно оформляет соглашение о долгосрочной аренде бывшей своей собственности на условиях лизинга.
Лизинг с неполной окупаемостью связан с приобретением имущества. Особенности:
арендодатель не рассчитывает покрыть все свои затраты, за счет поступлений, только от одного арендатора;
сроки аренды охватывают не полный цикл физического износа оборудования;
риск потерь от уничтожения имущества лежит на арендодателе;
по окончании аренды имущество возвращается арендодателю.
В состав такого лизинга входят: рентинг – краткосрочная аренда имущества (от одного дня до одного года) ; хайринг – среднесрочная аренда (один – три года) .
Финансовый лизинг с полной окупаемостью – предусматривают выплату, в течение определенного срока, всей суммы арендной платы, которая покрывает амортизацию с учетом прибыли.
Российской законодательство предусматривает следующие виды лизинговых платежей:
платежи с фиксированной общей суммой;
платежи с авансом;
минимальные платежи;
неопределенные платежи:
общая сумма платежей выплачивается в течение всего срока действия договора лизинга по установленной периодичности и срокам;
лизингополучатель в момент подписания договора уплачивает арендодателю аванс в согласованной сумме, остальная часть уплачивается в течение срока действия договора, как при первом варианте;
если в договоре лизинга предусмотрен выкуп имущества по заранее установленной цене, то эта стоимость соответствующими долями прибавляется к выплатам, рассчитанным, исходя из фиксированной общей суммы лизинговых платежей;. та сумма может быть выплачена и отдельно, после заключения договора.
Лизингополучатель в отличие от арендатора не только получает объект в длительное пользование, но него возлагаются обязанности, связанные с правом собственности: оплата имущества, возмещение потерь в случае гибели, страхование, техническое обслуживание и ремонт.
Лизинг предоставляет следующие преимущества лизингодателю:
расширение номенклатуры: лизингодатель выступает на внутренний и внешний рынок;
обеспечение реализации технических средств, продажа которых на других условиях невозможна или невыгодна;
повышение эффективности сдаваемых в долгосрочную аренду машин и оборудования путем отбора выгодных контрактов;
расширение круга партнеров минуя посредников
Плюсы для лизингополучателя:
получает необходимое имущество без значительных капитальных затрат;
частично устраняется риск потерь для предприятия в связи с моральным износом машин и оборудования;
получение налоговых льгот, так как арендная плата включается в операционные расходы;
учитывает особенности деятельности предприятия, упрощенное заключение договоров по сравнению с банковскими кредитами.
Плюс для предприятия-изготовителя:
снижение расходов на рекламу, изучение рынка потребителей;
оплата всей стоимости заказа через постоянного партнера – лизинговую компанию.
Все претензии по качеству и тому подобные предъявляются к лизинговой компании, а не производителю.
Инвестиции в нематериальные активы. НМА отличается от ОС тем, что они не являются ТМЦ, от оборотных средств – тем, что они используются более одного года.
К НМА относятся:
право пользования земельными участками;
патенты и лицензии;
авторские права;
торговые марки и знаки;
программные продукты;
изобретения.
Как правило, все операции с НМА можно разделить на 3 группы:
поступление: в счет взносов в уставные фонды, приобретение за плату, безвозмездные поступления;
движение, использование;
ликвидация, списание, реализация, безвозмездная передача.
НМА, как объекты долгосрочного использования, амортизируются. Амортизация начисляется исходя из срока службы. НДС списывается в момент оплаты.
Источники финансирования:
чистая прибыль;
амортизационные отчисления;
ссуды и кредиты банков;
средства от реализации имущества, ценных бумаг и т.п. ;
Цена НМА в случае покупки – договорная цена (или остаточная стоимость, если они были в употреблении) .
Показатели использования НМА: рентабельность, доходность.
Доходность = прибыль за период (валовая или чистая) Средние остатки НМА за период ИНВЕСТИЦИИ В ОБОРОТНЫЕ АКТИВЫ И УПРАВЛЕНИЕ ПРОИЗВОДСТВЕННЫМИ ЗАПАСАМИ.
сущность и роль инвестиций в оборотные средства;
источники инвестиций в оборотные средства;
управление запасами и закупками;
финансовые показатели, характеризующие использование оборотных средств.
Сущность и роль инвестиций в оборотные средства.
Оборотные средства – денежные средства, авансированные в оборотные производственные фонды и фонды обращения, для обеспечения непрерывности воспроизводственного процесса на предприятии.
Особенности оборотных средств:
в отличии от денежных средств, оборотные средства не расходуются, а авансируются и, пройдя 3 фазы индивидуального кругооборота фондов, возмещаются из выручки от продажи товаров и вновь возвращаются в оборот данного предприятия в денежной форме;
для оборотных средств характерна непрерывность движения по фазам и смена форм стоимости;
оборотные средства – стоимостная категория расширенного воспроизводства.
В состав оборотных средств входят:
средства в сфере производства: производственные запасы (в т.ч. МБП) , незавершенное производство, расходы будущих периодов;
средства в сфере обращения: готовая продукция, товары отгруженные, средства в расчетах (расчеты с дебиторами, авансы от поставщиков и подрядчиков, краткосрочные финансовые вложения и т.п.) , денежные средства (касса, расчетный счет, валютный счет и т.д.) .
В составе производственных запасов отражается фактическая стоимость сырья, комплектующих и т.п. Определение стоимости материальных ресурсов, списываемых на производство, может осуществляться по трем методам:
ФИФО
ЛИФО
Средней себестоимости.
Незавершенное производство – продукция всех стадий, фаз, переделов, предусмотренных технологическим процессом, продукция недоукомплектованная.
Незавершенное производство отражается в учете по:
нормативной с/с;
прямым статьям расходов;
стоимости материальных ресурсов.
Расходы будущих периодов – расходы, осуществляемые в отчетном периоде, но относящиеся на себестоимость в следующих периодах.
Готовая продукция – фактическая производственная с/с готовой продукции, предназначенной к реализации.
Товары – изделия для комплектации, которые отражаются по покупной стоимости, независимо от вариантов учета.
Товары отгруженные – готовая продукция, отгруженная, но не оплаченная; продукция, переданная для реализации. Учитывается по фактической производственной с/с, или по нормативной с/с.
Дебиторская задолженность – расчеты за товары, работы, услуги по векселям полученным, по расчетам с бюджетами и дочерними предприятиями, персоналом, прочими дебиторами. Она может быть нормальной и ненормальной, в соответствии с этим происходит ее списание.
Структура оборотных средств зависит от нескольких факторов:
производственные;
особенности закупок материалов;
система расчетов;
спрос на продукцию данного предприятия.
Источники инвестиций .
Источники инвестиций отражаются в пассиве баланса: собственные, привлеченные, заемные средства.
Собственные источники:
чистая прибыль отчетного года;
резервный капитал для покрытия убытков;
резервы по сомнительным долгам;
целевое финансирование и поступления;
фонды накопления.
Источник формирования собственных оборотных средств – уставный капитал.
Привлеченные средства:
краткосрочные займы (кроме банковских) ;
кредиторская задолженность;
авансы полученные;
прочие краткосрочные пассивы;
Заемные средства: Краткосрочные кредиты банков, т.к. на действующих предприятиях основной состав оборотных средств сформирован, и в зависимости от производственной программы требуется его изменение, следовательно, основная задача предприятия – обоснование и поиск источников пополнения оборотных средств. Основной источник пополнения оборотных средств – чистая прибыль. Наличие собственных оборотных средств на определенную дату и их потребность равна разнице между активом и пассивом баланса по первому разделу. В состав привлеченных средств включается кредиторская задолженность, которая возникает, как правило, из-за недостатков системы расчетов между предприятиями или нарушения законодательства по расчетам.
Источники оборотных средств: собственные, заемные.
За счет собственных оборотных средств покрывается действительная потребность предприятия в денежных ресурсах, обеспечивающая непрерывность процесса производства и реализации на протяжении года.
За счет заемных средств покрывается дополнительная потребность для образования сезонных запасов материальных ценностей и покрытия затрат на производство, вызываемых колебаниями рыночной конъюнктуры.
Заемные средства, как правило, формируются за счет краткосрочных банковских ссуд, а также за счет средств мобилизованных на финансовом рынке. Краткосрочные кредиты предоставляются на коммерческой основе, на основе запланированных кредитных договоров, на условиях их целевого использования, обеспеченности, срочности, платности, в пределах кредитных ресурсов банка. В дополнение к кредитному договору составляется календарный график платежей по основному долгу и по процентам. Предоставление ссуд может быть: - под залог имущества и ценностей клиента; - гарантии или поручительства; Бланковые кредиты первоклассным заемщикам предоставляются без гарантий и поручительств.
- ссуды на пополнение собственных оборотных средств; Банк может принимать под гарантию только имущество находящееся в собственности на условиях права собственности, включая имущественные права. При чем учитывается не только балансовая стоимость, но и реальная стоимость залога с учетом быстрой ее реализации. При принятии в залог имущества банк может потребовать его страхование за счет заемщика. Заемщик обязан в течении оговоренного срока погасить сумму кредита и проценты по нему.
В случае нарушения условий сумма непогашенного долга переносится на счет просроченных ссуд и банк в праве преступить к взысканию ссуды в арбитражном порядке.
Если задолженность банку больше 30 дней, то он в праве прекратить выдачу ссуд и предупредить о взыскании, реализовать принятое в залог имущество, включая основные средства, и предъявить взыскание суммы на гаранта. В определенных случаях предприятие должник может быть признано банкротом, также могут применяться следующие меры: реорганизация, реструктуризация долга, передача в оперативное управление, реорганизация предприятия, ликвидация предприятия с последующей реализацией имущества. Рентабельность заемщика при получении кредитов определяется с точки зрения финансового результата его деятельности, поэтому при получении кредитов, как правило, требуются экономические расчеты. Здесь рассчитывается рентабельность продукции, имущества, собственного капитала, рентабельность текущих активов и т.д..
Кроме того определяется уровень риска с точки зрения реальности выполнения кредитуемого мероприятия, а также обеспеченности гарантий. Проверяется ликвидность баланса с точки зрения структуры капитала и его размещении (коэффициент абсолютной ликвидности, уточненный коэффициент ликвидности, общий коэффициент ликвидности, коэффициент маневренности; коэффициент отношения собственных оборотных средств находящихся в обороте ко всем; доля трудно реализуемых активов во всех активах; соотношение трудно реализуемых активов к легкореализуемым) . Предприятие, поэтому, при использовании собственных заемных средств, а также возможность привлечения дополнительных ресурсов для производства, готовой продукции на складе по товарам и т.д.) .
Рассчитываемые предприятием нормативы оборотных средств используются в качестве контроля за деятельностью внутренних подразделений, для исчисления плановой потребности в оборотных средствах используются метод прямого счета, аналитический и смешанный, при чем обязательным дополнением в этих расчетах должно быть учтено как внешних (инфляция, нестабильность рынка продукции и производственных запасов и т.д.) так и внутренних факторов (ритмичность выпуска продукции, сдвиги в ассортименте и т.д.) .
При методе прямого счета потребность в оборотных средствах по сырью и материалам определяется путем умножения однодневного расхода сырья и материалов (по смете затрат на производство) на норму запасов в днях.
По незавершенному производству как произведение однодневного выпуска товарной продукции по себестоимости на продолжительность производственного цикла в днях на коэффициент нарастания затрат в производстве.
По готовой продукции на складе путем умножения однодневного выпуска продукции по себестоимости на норму запасов в днях, по товарам путем умножения однодневного товарооборота на норму в днях.
При аналитическом методе фактически средние остатки материальных ресурсов за отчетный период (за исключением неликвидных) умножаются на темпы роста объема реализации в предстоящем году. Для расчета потребностей и нормативов следует различать понятия планирование и нормирование.
При планировании определяется общее количество собственных и заемных оборотных средств необходимых в определенный период деятельности (в денежном выражении и натуральном выражении) ; при нормировании определяют оптимальную потребность в денежных средствах для создания соответствующих запасов товарно - материальных ценностей (ежедневн., ежедекад.) .
Нормирование таким образом - составная часть планирования и предполагает следующие особенности: учет отраслевых и договорных условий поставок сырья и реализации готовой продукции; обеспечения оптимизации или минимизации запасов на основе технологических норм в днях или в процентах и т.д..
Нормирование, как правило, начинается с разработки норм по всем статьям оборотных средств, затем на основе этих норм запаса в днях и однодневных затрат по каждой статье определяется норматив по этой статье. Все нормирование оборотных средств осуществляется по одной общей формуле: H=N*O, где H – норматив; N - норма запасов; O - однодневные запасы или затраты по статье или в целом по предприятию; Однодневные запасы и затраты, как правило, определяются по смете затрат на производство, а нормы в днях определяются по каждому виду оборотных средств по разному. В целом по предприятию определяются совокупные нормативы, т.е. общий бюджет оборотных средств, определяется как сумма частных нормативов.
Нормирование производится отдельно по каждой статье элементов запасов, затрат и готовой продукции. По статьям запасов различают сырье и основные материалы, вспомогательные материалы, топливо, энергия, тара, МБП и некоторые др..
Следует иметь ввиду, что вложенные деньги в данные статьи запасов действительно не являются вложенными в эти запасы, т.е. сырье может не дойти; может дойти, но не быть разгруженным; может придти, но не того качества.
Норма запасов по сырью и материалам определяется исходя из следующего, что предприятие должно иметь для нормальной работы ежедневно следующие виды запасов: транспортные запасы, запас на приемку и разгрузку материалов, запас на складирование, запас на лабораторный анализ, технологический запас, текущий складской запас, гарантированный или страховой - в днях.
Транспортный запас создается у предприятия покупателя и необходим на время разрыва между оплатой счета покупателя и временем поступления сырья и материалов и определяется как разница между временем пробега груза и временем документооборота. Если это время со знаком "-" (минус) , то в расчет принимается 0. Так как предприятие получает сырье и материалы одновременно от разных поставщиков, то при определении нормы запаса необходимо определить средневзвешенную величину запасов (взвешивание производится на объем поставок) .
Время необходимое на приемку грузов лабораторный анализ складирования определяется либо по установленным предприятием нормам, либо по хронометражу, время на подготовку к производству определяется по технологическим картам.
Текущий складской запас складывается из частоты поставок сырья и материалов, которая зависит от ряда причин, в т.ч. условия договоров (либо карточки складского учета на складах) , анализ практики предшествующих периодов. Для расчета, как правило, применяются условия договоров.
Если поставщиков много, то рассчитывается средневзвешенный интервал между поставками, принято считать, если поставок в год меньше 20, то принимается как текущий складской запас интервал поставок. Если материалы и сырье поступают от одного поставщика, то тоже интервал; если много поставщиков - 50% интервала принимается в расчет; если поставщик находится рядом, то текущий складской запас менее 50%.
Страховой запас принимается, как правило, в размере 50% от текущего складского запаса. При ежедневном завозе такой запас, как правило, не создается. Складывая все нормы по сырью и материалам создают общую норму и затем рассчитывают средневзвешенную норму по данной статье. В зависимости от условий поставок может рассчитываться норма по вспомогательным материалам (эта методика в некоторых случаях может применяться и к основным материалам) . Могут применяться два метода: - для материалов применяемых часто и в большом количестве (также как и по основным материалам и сырью) - для вспомогательных материалов используемых редко и в небольшом количестве (по методу средних фактических остатков) . Этот метод предполагает следующие этапы: 1 фактические средние остатки вспомогательных материалов за отчетный период корректируются на сумму излишних и ненужных материалов (данные берутся помесячно, подекадно, поквартально из данных бухгалтерского учета, складского учета) ; 2 на основе откорректированных сумм остатков и однодневных затрат в предшествующем сопоставимом периоде по данной группе материалов определяют фактическую норму запасов в днях; 3 Эту определенную норму в днях запасов прошлого периода распространяют на планируемый период и для определения норматива умножают на плановые однодневные затраты по данной группе материалов; 4 либо нормы, либо нормативы суммируют.
Топливо.
Норматив по топливу устанавливается в основном также как и по сырью и материалам, для расчета однодневных затрат необходимо исключить затраты на газ (по трубопроводу, газ в баллонах нормируется) . Следует иметь ввиду, что в сметах затрат газ учитывается как топливо направляемое на технологические цели, поэтому к данным затратам прибавляют расходы на топливо по непромышленным хозяйствам. Как правило, если топливо поступает от одного поставщика, то текущий складской запас принимается равным интервалу поставок, а страховой на уровне текущего запаса.
Тара.
- покупная; запасы определяются также, как по сырью и материалам, в кот. упаковывается данный товар; норматив определяется также как и по материалам.
- Тара собственного производства, стоимость которой включается в цену товара. Она нормируется исходя из времени нахождения на складе от момента изготовления до момента упаковки (в каждом конкретном случае будут конкретные расчеты) ; - Возвратная тара. По ней норма запаса в днях зависит от средней продолжительности одного оборота с момента оплаты счета за тару, полученной с сырьем и материалами до момента сдачи платежных документов в банк на отгрузку тары поставщику. Время нахождения тары в обороте (возвратной) включает в себя время нахождения на складе под сырьем и материалами, необходимость времени на чистку, промывку, ремонт, комплектование партии, отгрузку и выписки расчетных документов.
МБП.
Для определения запасов по МБП расчет производится методом прямого счета раздельно по каждой группе МБП, исходя из стоимости единицы установленных норм расхода и общей потребности. Здесь надо иметь в виду, что нормы установлены законодательством РФ.
Нормы по МБП устанавливаются в двух разрезах: на складе и в производстве, на складе по полной стоимости, в производстве 50% стоимости. Если износ начисляется сразу при моменте оприходования и оплаты в размере 100%, то нормы могут не начисляться (зато учет всего МБП находящегося в производстве должен вестись) . Нормируются также запасы по каждому виду МБП отдельно. Спецоснастка учитывается и нормируется отдельно в зависимости от количества обеспеченных людей этой оснасткой, времени службы и т.д..
Незавершенное производство.
Если на практике производственные запасы в определенной части могут формироваться с участием заемного капитала, то незавершенно производство, как правило, только за счет собственных средств. Запасы незавершенного производства зависят от длительности производственного цикла и характера нарастания затрат.
Характер нарастания затрат в различных отраслях различен (например, судостроение до 1 года и более) . Характер нарастания затрат при каждом виде производств определяется по разному. Если затраты нарастают равномерно, то коэффициент нарастания затрат определяется по формуле: А + 0.5Б К= -----------, где А + Б А - первоначальные затраты первого дня; Б - все последующие затраты; А+Б - полная себестоимость; Если затраты нарастают неравномерно, то коэффициент нарастания затрат определяется с учетом длительности пребывания этих затрат в процессе производства. Коэффициент нарастания затрат определяется, как отношение средней стоимости незавершенного производства к общей сумме плановых затрат или расходы каждого дня суммы всех затрат по плану нарастающим итогом К=----------------------------------------- суммы всех затрат по плану З1 +З2 +....
К= ------------------, где Д * З Д - длительность производственного цикла * на сумму всех затрат Кроме того, могут быть особенности в исчислении исходя из систем отгрузки либо со склада, либо из цеха на основе коэффициента нарастания затрат, по формулам и длительности производственного цикла определяют норму запасов в днях по следующей формуле: N = K * D Отличие в определении норматива незавершенного производства от норматива "производственные запасы "- по сырью все нормативы складываются, а по незавершенному производству считают непосредственно по формуле: норма*однодневные запасы на производство Н=N*О При чем эти затраты могут считаться по валовому выпуску или по однодневным затратам.
Расходы будущих периодов.
Потребность в таких средствах определяется специальном расчетом метода прямого счета. Норматив определяется: Н= Вн + Рп - Ра, где Вн - сумма средств вложенных в данную статью (остаток средств) на начало периода; Рп - расходы планируемого периода на данную статью; Ра - расходы включаемые в себестоимость продукции планируемого периода; Готовая продукция на складе.
Норма запасов по готовой продукции на складе определяется временем необходимым для досборки, сортировки партий по заказам, времени на накопление партии, частоты в подаче транспорта, от транспортных и монтажных норм, от времени на выписку счетов, времени на погрузку и т.д.. Транспортные нормы представляют собой норму отгрузки данной партии товара.
Монтажные нормы - меньше данной нормы не принимает покупатель.
Норма в целом определяется методом последнего усреднения и таким образом норматив под готовую продукцию на складе будет определяться исходя из средневзвешенной нормы запаса на складе и однодневной отгрузки продукции.
Сумма частных нормативов представляет собой совокупный норматив, а норма запаса в днях по предприятию в целом определяется таким образом делением совокупного норматива на однодневные затраты по смете затрат на производство.
Все вышеперечисленные методы расчета нормативов имеют свои достоинства и недостатки, поэтому на конкретном предприятии эти особенности должны быть учтены. Процесс управления производственными запасами и закупками, как правило, только на средних и крупных предприятиях.
Для управления необходимо знать какие материалы требуются для выпуска продукции, и как составить сам план закупок. Схема составления плана закупок основывается на источнике поставок и предусматривает следующие этапы: 1 сбор информации, который включает в себя кабинетные исследования, изучение коммерческой деятельности и самого продукта производства и реализации; 2 анализ потребностей и возможностей, который состоит из анализа возможностей поставщиков, расчет общей потребности материальных ресурсов, оценка собственной материальной и финансовой базы; 3 выбор стратегии; 4 определение метода закупок; 5 принятие оперативных решений (какие материалы закупать, когда закупать, какие требуются складские помещения, трудовые ресурсы и затраты по закупкам) .
6 контроль на случай непредвиденных трудностей; 7 анализ выполнения плана закупок (оперативный, текущий) 8 корректировка плана закупок; Краткие пояснения к этапам: 1) изучение специальной литературы, справочников, устной информации, изучение известных уже потенциальных поставщиков с точки зрения упорядочения цены, качества поставляемого сырья. Сравнение качества продукции, поставляемой на рынок по технологическим характеристикам исходя из классификации производителей этой продукции.
2) определение возможности поставщиков, у которых могут быть приобретены материалы, топливо и т.д., определение общей потребности необходимой для производства, определение преимуществ или недостатков организации производства у поставщиков; 4) В части закупок это могут быть оптовые закупки, регулярные закупки, мелкими партиями, закупки по мере необходимости и т.д..
3) исходя из вариантов закупок (сравнения методов) определяют свой вариант; 5) после выбора метода определяют какие материалы требуются и по пунктам; 6) в ходе реализации плана закупок необходимо осуществлять контроль путем выборочных проверок периодически или по необходимости, в результате которых может быть произведена корректировка плана с целью сокращения до минимума производственных запасов и ускорение оборачиваемости (инвентаризация) .
7) через определенное время целесообразно проводить анализ выполнения плана с конкретными выводами; 8 оплата поставок - это заключительный этап, поэтому необходимо сверять счета на оплату с количеством фактических поставок. Это нужно для того чтобы - проверить являлись вы непосредственно плательщиком; - сверить номер заказа на продукцию с номером заказа по материалам ; сверить качество, количество, цену заказа указанных в счетах и др. документах.
Финансовые показатели, характеризующие использование оборотных средств. Для измерения эффективности использования оборотных средств на предприятии применяются традиционные показатели: Ко=Вр/Со ; Пд = Д/Ко;Кз=Со/Вр Котмз=Ср/ТМЗ; Пдтмз=Д/Котмз;Когп=Ср/ГП Пдгп=Д/Когп; Кодз=Вр/Дз; Пддз=Д/Кодз; Кокз=Вр/Кз; Пдкз=Д/Кокз; Ко-коэффициент оборачиваемости (количество оборотов совершенными оборотными активами за период) ; Пд- продолжительность одного оборота оборотных средств за период в днях; Вр-выручка от реализации продукции в рыночных ценах в руб..
Cо - средний остаток оборотных средств (текущих активов) за период в рублях.
Д-количество дней в расчетном периоде; Кз - коэффициент закрепления оборотных средств (показатель обратный коэффициенту оборачиваемости) ; Котмз - коэффициент оборачиваемости товарно - материальных запасов; СР - себестоимость реализуемой продукции за период в рублях; ТМЗ - средние за период остатки товарно - материальных запасов по балансу в рублях.
Пдтмз - продолжительность одного оборота товарно – материальных запасов в днях; Когп - коэффициент оборачиваемости готовой продукции на складе; ГП - средние за период остатки готовой продукции в рублях; Кодз - коэффициент оборачиваемости дебиторской задолженности; ДЗ - средние остатки дебиторской задолженности за период в рублях; Пддз - продолжительность одного оборота дебиторской задолженности в днях; Кокз - коэффициент оборачиваемости кредиторской задолженности; Кз - средние остатки кредиторской задолженности за период; Пдкз - средний за период срок погашения кредиторской задолженности; Для оценки оборачиваемости могут использоваться и другие показатели, в том числе - коэффициент привлечения средств в оборот.
К= В от РП/360 * (период одного оборота отчетного года - период одного оборота в предыдущем периоде) ; - доля дебиторской задолженности в общем объеме активов; Д=ДЗ (на начало или конец периода) /все текущие активы - доля сомнительной дебиторки в общем объеме активов; Д=Дз сомнит./вся Дз -коэффициент инфляции; К=1/индекс цен за период -оборачиваемость запасов; Об=себестоимость РП/ср. величина запасов -срок хранения запасов; С=360/оборачиваемость запасов На величину всех коэффициентов может значительно повлиять применение того или иного метода оценки этих запасов (ФИФО, ЛИФО и т.д.) .
Коэффициент абсолютной ликвидности показывает какая часть задолженности может быть погашена на дату составления баланса и считается: (денежные средства + быстрореализуемые активы) /краткосрочные обязательства по балансу.
Уточненный коэффициент ликвидности отражает какая часть текущих обязательств может быть погашена не только за счет денежных средств, но и поступлений от дебиторов: (денежные средства + дебиторская задолженность + быстро реализуемые активы (ценные бумаги) ) /краткосрочные обязательства Общий коэффициент покрытия или ликвидности показывает в какой степени текущие активы покрывают краткосрочные обязательства: текущие активы/краткосрочные обязательства Показатель оборотного оборотного капитала находящегося в обороте показывает превышение текущих активов над краткосрочными обязательствами по балансу и считается, как разница: актив баланса - пассив.
Коэффициент маневренности показывает какая часть собственных источников средств вложена в наиболее мобильные активы предприятия: оборотные активы / источники собственных средств Доля трудно реализуемых активов в общей величине текущих активов - характеризует качество активов: (залежалые ТМЦ + труднореализуемая ГП + просроченная дебиторская задолженность) / текущие активы по балансу Коэффициент соотношения труднореализуемых активов и легкореализуемых: Труднореализуемые активы / (текущие активы - труднореализуемые активы) Долгосрочные инвестиции в нематериальные активы . Нематериальные активы отличаются от основных фондов тем, что они не являются товарно-материальными ценностями. От товаров тем, что они не предназначены для продажи, а от товарно - материальных запасов (материалы, сырье и т.д.) тем, что они используются больше 1 года. К нематериальным активам в соответствии с законодательством относится, например, право на патент, право на лицензию, авторские права, права на товарные знаки и торговые марки, права на программные продукты и т.д..
Т. о. к нематериальным активам относятся права на использование чего-либо. НМА могут поступать на предприятие в качестве взносов в уставной фонд, приобретаться за плату и получаться безвозмездно. Они могут быть проданы, списаны по причине нецелесообразности использования, безвозмездно переданы, вложены в совместную деятельность. Это отражается по счетам 48 и 80.
НМА, как объекты долгосрочного использования, списываются на затраты при помощи начисления износа (амортизации) равными долями в течении, как правило, 10 лет или в соответствии с условиями приобретения. НДС списывается также, как по основным фондам, т.е. предъявляется в бюджет при условии оплаты и оприходования. Льгот фактически нет. Источниками финансирования НМА является чистая прибыль остающаяся в распоряжении предприятия, амортизационные отчисления, средства поступающие от эмиссии и реализации ценных бумаг (как по основным фондам) и могут быть использованы в долгосрочные кредиты. Оприходование через 08 счет. Под ценой НМА понимается договорная цена, либо остаточная цена, если НМА были частично использованы. Учет источников приобретения НМА ведется отдельно от основных средств и т.д.. К показателям использования НМА используются такие показатели, как доходность НМА и рентабельность продаж, может быть также оборачиваемость НМА.
Д=ВП/НА Днма=БП/Вр*Вр/НА где Вр/Нма*100%-оборачиваемость НМА.
Рентабельность продаж= Вр/НМА БП - балансовая прибыль за расчетный период; НМА - средние остатки за этот же период; Вр - выручка от реализации продукции; Финансовые инвестиции. 1 Экономическая сущность и характерные черты финансовых инвестиций.
2 Факторы определяющие курсовую стоимость ценных бумаг.
3 Определение дохода по ценным бумагам.
4 Использование предприятием средств полученных фондового рынка.
5 Типы портфелей корпоративных ценных бумаг.
6 Риски связанные с финансовыми инвестициями.
Экономическая сущность и характерные черты финансовых инвестиций.
Финансовый рынок представляет собой совокупность рыночных институтов, направляющих потоки денежных средств от владельцев и собственников заемщикам в качестве предмета купли - продажи рынке выступают деньги предоставляемые в пользование в различных формах. Этот рынок включает в себя денежный, кредитный и фондовый рынки (именно последний собственно называется финансовым рынком) . Финансовый рынок распадается по элементам на 4 больших группы: 1 по принципу возвратности финансовый рынок подразделяется на рынок долевых ценных бумаг (акций) или рынок долговых обязательств (облигаций) .
2 по характеру движения ценных бумаг: - первичный - вторичный 3 по форме организации: -организованный (фондовые биржи) - распределенный (уличный, через брокерские и дилерские фирмы) 4 по способу предоставления средств: -рынок денег (краткосрочных обязательств до 1 года) -рынок капитала (долгосрочных обязательств свыше 1 года) На фондовом рынке функционируют финансовые портфельные инвестиции, предназначенные для приобретения ценных бумаг. Объективной предпосылкой формирования финансового рынка является несоответствие потребности в денежных средствах у субъектов с наличием источников ее удовлетворения. Поэтому действуют отношения между сберегателями, т.е. владельцами денежных средств и пользователями (инвесторами) .
Сберегатели (юридические лица или граждане) ; пользователи-хозяйствующие субъекты и государство, вкладывающие данные денежные средства в объекты предпринимательской экономической деятельности. Именно на фондовом рынке через деньги, ценные бумаги происходит мобилизация свободных денежных средств. Ценной бумагой признается документ удостоверяющий, с соблюдением установленной формы и обязательных реквизитов имущественные права, осуществление и передача которых возможно при его предъявлении.
С передачей ценной бумаги другому лицу переходят все удостоверяемые ею права. К ценным бумагам относятся акции, государственные и муниципальные облигации, корпоративные облигации, векселя при определенных условиях, чеки, денежные и сберегательные сертификаты и др. документы, которые отнесены к фондовым ценностям. Ценные бумаги характеризуются следующими основными принципами: состоят из совокупности имущественных и личных неимущественных прав, подлежащих удостоверению и безусловному осуществлению в соответствии с законодательством РФ.
- размещаются выпусками; -характеризуются равным объемом и сроками осуществления прав вне зависимости от времени их приобретения.
Ценные бумаги могут: 1 выпускаться для первичного размещения на фондовом рынке; 2 обращаться на нем; 3 погашаться, т.е. изыматься из обращения с выплатой владельцам соответствующего вознаграждения; 4 выступать в качестве объекта залога, страхования; 5 быть предметом срочных контрактов (фьючерсов и опционов) ; Виды прав, которые удостоверяются ценными бумагами, а также обязательные реквизиты и др. требования по оформлению ценной бумаги. Отсутствие обязательных реквизитов влечет недействительность ценной бумаги. Права удостоверяемые ценными бумагами принадлежат: -предъявителю ценной бумаги (фондовая ценность на предъявителя) -названному в ценной бумаге лицу (именные) -названному в ценной бумаге лицу, которое само в праве реализовать право или назначить своим распоряжением другое уполномоченное лицо.
Для передачи другому лицу прав на ценные бумаги достаточно ее передачи данному лицу, права передаются в порядке цессии.
Ордерные ценные бумаги - путем передаточной записи, индоссамент бывает: бланковым, ордерным. Все ценные бумаги классифицируются по двум группам: денежные, капитальные. Денежные бумаги выражают заимствование денег (долговые ценные бумаги) к ним относятся коммерческие векселя, денежные и сберегательные сертификаты и другие документально оформленные обязательства со сроком исполнения платежа до 1 года (чеки, аккредитивы, платежные поручения и т.д..) Доход по ценным бумагам, как правило, носит краткосрочный характер. Этот доход образуется в результате покупки ниже номинальной стоимости и погашения в пределах номинала через дисконт, либо за счет получения процента при погашении. Капитальные ценные бумаги, как правило, выпускаются с целью формирования или увеличения уставного капитала или актива предприятия и подразделяются на долевые и долговые. К долевым относятся акции и инвестиционные сертификаты (подтверждают долю участия владельца в инвестиционном фонде и дают право на получение дохода этого фонда) . Акции: -обыкновенные -привилегированные; К долговым ценным бумагам относятся все виды облигаций, т.к. они удостоверяют отношение займа, они могут быть краткосрочными со сроком до 1 года и долгосрочными свыше 1 года. По истечении определенного срока заемщик обязан вернуть кредитору обозначенную на облигации сумму. Сроки выплаты могут быть регулярными или разовыми.
Облигации: -государственные - муниципальные -облигации инвестиционных фондов, банковские, корпоративные.
Как правило, корпоративные облигации выпускаются под залог определенного имущества, что дает дополнительную гарантию от потери своих средств.
Порядок выплаты доходов по корпоративным ценным бумагам следующий: в первую очередь из чистой прибыли выплачивается процент по облигациям, во-вторую - дивиденды по привилегированным акциям, в - третью дивиденды по обыкновенным акциям.
На фондовом рынке функционируют производные ценные бумаги (опционы, фьючерсы, варранты) . Производные ценные бумаги удостоверяют право владельца на покупку или продажу ценной бумаги в определенном количестве и по фиксированной цене, т.е. они удостоверяют право на ценные бумаги, но не являются таковыми.
Фондовый рынок делится на первичный и вторичный. Такой принцип основан на том, что первоначальный инвестор свободен в своем праве владеть и распоряжаться ценными бумагами.
Эмитенты стремятся получить дополнительные финансовые ресурсы от выпуска и размещения ценных бумаг с целью вложения этих средств в производство, валюту, высокодоходные ценные бумаги других акционерных обществ или предприятий. Посреднические функции между эмитентами и инвесторами выполняют брокерские и дилерские компании.
Вторичный фондовый рынок предназначен не для привлечения дополнительных финансовых ресурсов, а для перераспределения уже имеющихся между хозяйствующими субъектами, наиболее эффективно посреднические функции выполняют фондовые биржи.
Фондовая биржа - это посредник оказывающий организационные услуги только профессиональным участникам рынка ценных бумаг, членам данной биржи.
Основными функциями биржи являются: - активные операции по продаже и покупке ценных бумаг (ценные бумаги выступают, как товар; цена зависит от спроса и предложения) ; - предоставление эмитентам ценных бумаг дополнительных средств на неотложные нужды; - перераспределение финансовых ресурсов между субъектами и организация структурной перестройки в конечном итоге; - предоставление сберегателям использовать накопленные средства наиболее выгодно; Известны 5 основных правил биржевой торговли: 1 искомый биржевой курс ценных бумаг всегда будет таким по которому может быть произведено наибольшее количество сделок.
2 все заявки, в которых указано по наилучшему курсу всегда реализуются при первом предложении цены.
3 все заявки, в которых указывается максимальные цены при покупке и минимальные при продаже должны исполняться.
4 все заявки, в которых приводятся цены приближающиеся к максимальным при продаже могут выполняться частично.
5 все заявки, где приведены цены ниже искомого курса при покупке и выше при продаже не реализуются.
Наряду с фондовой биржей на рынке ценных бумаг работают также финансовые институты, которые называются финансовые посредники - это коммерческие и инвестиционные банки, инвестиционные компании и фонды, трастовые и страховые компании, государственные и негосударственные внебюджетные фонды и т.д.
Каждый из этих посредников имеет свои права и может осуществлять только отдельные виды операций. Значение фондового рынка заключается в том, что более или менее цивилизованных формах происходит перелив капитала между предприятиями и отраслями, происходит финансирование различных программ, для сберегателей предоставляется возможность участвовать в прибыли предпринимательских структур, для государства возможность покрывать бюджетный дефицит, т.к. именно на этом рынке аккумулируется большинство свободных денежных средств юридических и физических лиц.
В бухгалтерском учете и отчетности финансовые инвестиции отражаются отдельно в форме долгосрочных и краткосрочных финансовых вложений с различным целевым назначением и сроками погашения.
Долгосрочные финансовые вложения (06 счет) отражаются паи и акции, облигации, предоставленные займы и др. финансовые обязательства - они приходуются по покупной цене. При этом следует учитывать, что вложения в процентные облигации и в коммерческие займы учитываются в долгосрочных вложениях в том случае, если установленный срок погашения превышает год.
Вложения в ценные бумаги, по которым срок погашения (или выкупа) не определен также учитываются на этом счете. Те средства, которые предприятие перечислило за ценные бумаги, но если в этом периоде не поступили документы, подтверждающие права предприятия, показываются в составе долгосрочных финансовых вложений обособленно. На счете 58 краткосрочные финансовые вложения (на срок до 1 года) . Это ценные бумаги других предприятий, процентные облигации государственных и муниципальных займов, депозиты, а также выданные другим предприятиям займы. Вложения в ценные бумаги по которым срок погашения не определен относятся к краткосрочным в том случае, если заранее известно, что предприятие хочет получить доходы в пределах 1 года.
Для деятельности предприятия очень важно иметь обоснованную оценку ценных бумаг, различают следующие оценки ценных бумаг: - номинальная стоимость, которая указывается на бланке акции, она определяется эмитентом произвольно, т.к. эти ценные бумаги даже на первичном рынке используются не по этой стоимости ; Продажа выше номинальной стоимости относится на 87 счет "Добавочный капитал" и не облагается налогом на прибыль. Т. к. с 1996 года отменен налог на куплю - продажу ценных бумаг в настоящее время действует закон о налоге на эмиссию ценных бумаг. Под него попадает номинальная стоимость эмиссии ценных бумаг подлежащих регистрации. Налог уплачивается до регистрации в размере 0,8%.
Не облагается данным налогом первичная эмиссия в части только формирования уставного капитала (вторичная и первичная эмиссии в части увеличения и расширения уставного капитала не льготируются) . В бухгалтерском учете номинальная стоимость учитывается и используется, в частности в оценке уставного капитала.
- эмиссионная - цена продажи ценной бумаги при ее первичном размещении, она может совпадать с номинальной стоимостью; - курсовая или рыночная стоимость - цена, которая отражает соотношение или равновесие между спросом и предложением в определенном интервале времени; - ликвидационная стоимость - величина реализуемого имущества ликвидируемого акционерного предприятия выплачиваемая на одну акцию; - балансовая (книжная стоимость) - стоимость имущества общества и предприятия созданного за счет собственных источников деленное на количество выпущенных акций; - учетная стоимость ценных бумаг - стоимость, по которой ценные бумаги числятся на балансе предприятия в данный момент времени; - выкупная стоимость - стоимость, которая указывается на отзывных акциях или облигациях, т.е. та сумма, которая оплачивается обществом и предприятием за приобретение собственных акций или при досрочном погашении облигаций.
УК (85 счет) формируется по номинальной стоимости акций приобретенных акционерами и определяет, как правило, минимальный размер имущества гарантирующие интересы его кредиторов. Аналитический учет по данному счету ведется т. о., чтобы обеспечить информацию об учредителях видам акций и стадий формирования уставного капитала, поэтому может вестись ряд субсчетов: /1 - объявленный капитал (сумма, которая указана в уставе акционерного общества) ; /2 - подписной капитал (стоимость акции, по которой произошла подписка) ; /3 - оплаченный капитал (в сумме тех средств, которые внесены акционерами в момент подписки или после) ; Факторы, определяющие курсовую стоимость ценных бумаг. Курс акций (цена) определяется ценностью данной бумаги для эмитента и для инвестора, ценность для эмитента определяется способностью ценной бумаги быстро превращаться в реальные деньги (т.е. их ликвидность) ; ценность для инвестора - доход, который может принести данная ценная бумага. Доход может быть получен, как при выплате процентов и дивидендов, так и в результате роста курса акций.
Следует помнить, что общий уровень дохода сравнивается с риском, который имеет владелец данной ценной бумаги.
При вложении денежных средств предприятий в краткосрочные и долгосрочные ценные бумаги других эмитентов и государства одна из задач финансистов на предприятии состоит в том, чтобы создать эффективный портфель фондовых инвестиций, кот. Соответствует трем критериям: ликвидность, доходность, минимизация риска.
Один из методов управления - диверсификация. Соотношение между доходностью и риском может осуществляться как по расчетам собственно предприятия, так и альтернативным проектам, в т.ч. по вложениям в депозитные вклады, покупку валюты, товаров и т.д..
Курсовая стоимость ценных бумаг – результат соотношения между объемами спроса и объемами предложения. Если оценка инвесторов и продавцов совпадает, то они заполняют акт купли - продажи.
Некоторая неопределенность и колебание курса ценных бумаг на фондовом рынке в современной России определяется следующими мотивами (обстоятельствами) : 1 недостаточными объемами капиталовложений, что практически всегда объясняется значительным числом учредительства и искажением инвестиционных направлений; 2 тесной взаимосвязью рынка ценных бумаг с процессами акционирования и темпами приватизации ; 3 неликвидным и рисковым характером самого финансового рынка; 4 конкуренцией за новые сбережения между финансовыми посредниками; Существенную роль в данном процессе занимает ЦБ РФ через проводимую денежно - кредитную политику.
Курс ценных бумаг определяется, как правило, тремя группами факторов: -объективные -спекулятивные - субъективные К объективным, действующим на уровне предприятия, относится финансовое состояние предприятия эмитента; количество акций в руках у владельца; текущая прибыль акционерного предприятия; перспективность сферы деятельности, в которой действует предприятие и т.д..
На уровне государства к ним относятся: устойчивость и перспектива развития страны в целом; надежность финансовых и денежных кредитов в целом; конъюнктура рынка товаров, недвижимости, валюты, состояние платежного баланса государства, направление переливов капиталов и т.д..
2 Спекулятивные - объем программной торговли (в ее основе лежит принцип получения прибыли от разницы между изменением курсов акций и ценами фьючерсных контрактов на них) . Этот фактор может перекрыть все объективные факторы. Состояние короткой позиции (характеризует общий объем проданных на срок акций) . Если данный показатель очень высок, то следовательно инвесторы работают на понижение курса акций.
Скупка акционерными компаниями своих акций; такая скупка вызывается, как правило, стремлением улучшить финансовое состояние, либо перераспределить контрольный пакет компании.
3 склонность отдельных биржевиков к использованию конфиденциальной информации. В зависимости от степени риска основная масса мелких вкладчиков ориентирована на безопасное вложение средств, а к рисковым операциям относится лишь незначительная часть. К безрисковым операциям, как правило, относятся государственные и муниципальные облигации.
Определение дохода по ценным бумагам. По своей экономической природе корпоративные облигации наиболее тесно связаны с производством, они служат определенным инструментом аккумулирования и инвестирования свободных денежных средств юридических и физических лиц. Приобретая акции акционерного общества владелец ее берет на себя ответственность за предпринимательский риск, т.к. в некоторых случаях уровень дивидендов может быть ниже доходов самых безрисковых операций. Естественно, чем выше дивиденд, тем дороже рыночная стоимость акции, и тем выше рейтинг акционерного предприятия на фондовом рынке. Однако при получении банками нормы ссудного процента курс акций может резко понижаться, поэтому эта зависимость проявляется в формуле: Курс акции = (норма процента (дивиденда) / ставка ссудного процента (дивиденда) ) * номинальная стоимость акции Для расчета сегодняшней стоимости акции по прогнозным оценкам вероятных доходов в будущем применяется формула (упрощенный вариант) Курс акции = прибыль на одну акцию/ставка процента * номинал Са = Д/Р Са = Д1/ (1+Р) + Д2/ (1+Р) ^2 +... + Дn/ (1+Р) ^n При необходимости учета роста дивидендов в будущем формула расчета сегодняшней действительной стоимости может принять следующий вид: Са = До* (1+К) / (Р-К) , где До - сумма дивидендов полученных по акциям в прошлом году; Р - требуемый акционеру уровень прибыльности в долях к единице; К - предполагаемый ежегодный рост дивиденда в долях к единице.
Средства полученные предприятием с фондового рынка могут направлять на следующие цели: 1 средства полученные от первичного выпуска ценных акций направляются на формирование УК, предусмотренное в учредительных документах; 2 средства полученные от дополнительных эмиссий акций на увеличение УК для расширения своей деятельности в целях максимизации прибыли; 3 средства от выпуска корпоративных облигаций на финансирование реальных активов, нематериальных активов, приобретение высокодоходных ценных бумаг других эмитентов, страхового полюса и т.д. ; 4 ГКО служат платежным средством в договорных взаимоотношениях; 5 Доходы по депозитным счетам и облигациям, займам могут быть направлены на пополнение оборотных средств предприятия; 6 Эмиссионный доход акционерного общества служит источником пополнения добавочного капитала, также, как переоценка основных средств и т.д. ; Если посчитать на математических моделях эффективность привлечения средств с фондового рынка, то они повышают финансовую устойчивость предприятия, повышают ликвидность предприятия и платежеспособность, но при определенных условиях.
Типы портфелей корпоративных ценных бумаг.
Тип портфеля - это его обобщенная характеристика с позиции задач и видов ценных бумаг входящих в этот портфель. Структура больших портфелей корпоративных ценных бумаг отражает определенные соотношения интересов инвесторов, а также объединяет риски по отдельным видам по ценных бумаг. В связи с этим фондовый портфель акционерного предприятия практически всегда рассматривается, как целостный портфель управления, что предполагает:
определение задач стоящих перед портфелем в целом;
разработка и реализация различных стратегий по реализации этих задач;
Типы портфелей ценных бумаг можно классифицироваться следующим образом: 1 портфели роста ориентированы на акции растущие на рынке по курсовой стоимости. Целью таких портфелей является увеличение капитала инвесторов (дивиденды владельцам портфелей, как правило, выплачиваются в небольшом размере) ; 2 портфели дохода - они ориентированы на получение высоких текущих доходов отношение стабильно выплачиваемых процентов к курсовой стоимости ценных бумаг, входящих в данный портфель выше среднеотраслевых среднего уровня.
3 портфели рискового капитала состоят, как правило, из ценных бумаг молодых компаний или компаний агрессивного типа, выбирающие своей стратегией - освоение производства на основе новых видов продукции и техники.
4 сбалансированный портфель, который частично состоит из ценных бумаг быстрорастущих в курсовой стоимости, а частично из высокодоходных ценных бумаг с большой степенью риска. В этом портфеле, т. о. балансируется приращение капитала, высокие доходы, степень риска.
5 специализированные портфели в этих портфелях ценные бумаги объединены не по общим целевым признакам (критериям) , а по более частным показателям (вид ценных бумаг, вид риска, региональная принадлежность и т.д.) .
К специализированным портфелям относится:
портфели стабильного капитала и дохода;
Например, краткосрочных и среднесрочных депозитных сертификатов банков;
портфели краткосрочных фондовых ценностей (векселя, чеки, аккредитивы, которые, как правило, обращаются на денежном рынке) ;
портфели долгосрочных ценных бумаг с фиксированным доходом - это государственные и корпоративные облигации;
региональные портфели, в которых собираются муниципальные ценные бумаги и т.д..
Конкретно портфели корпоративных ценных бумаг могут иметься следующие цели или не иметься таковых: 1 односторонний целевой характер, если предпочтение отдается одной из указанных целей; 2 сбалансированный характер, где в портфеле собираются ценные бумаги исходя из разных целей и задач; 3 бессистемный характер: ценные бумаги приобретаются хаотично, портфель разрознен, высокие риски.
Риски финансовых инвестиций. В целом риски можно подразделять на производственные, связанные с процессом производства; коммерческие риски; финансовые риски; критические риски. Любая финансовая операция связана либо с возможностью получения и приращения капитала, либо получения убытков, т.е. действие фактора риска. Финансовая операция или сделка считается рискованной, если ее эффективность (доходность) неполностью известна инвестору в момент заключения сделки, т. о. рискованность - свойство любой сделки, связанной с куплей - продажей ценных бумаг, за исключением государственных ценных бумаг.
Эффективность фондовых ценностей зависит от трех факторов:
цены покупки;
промежутков выплат;
цены продажи.
Любое приобретение ценных корпоративных ценных бумаг связано с риском: первый риск - риск портфеля ценных бумаг (портфельные риски) , т.е. могут наступить такие обстоятельства, при которых инвестор несет потери связанные с содержанием фондового портфеля и по операциям, связанным с привлечением денежных ресурсов для создания данного портфеля. Портфельные риски включает в себя ряд рисков:
капитальный риск
селективный риск
временный риск
риск законодательных изменений
ликвидный риск
рыночный риск
кредитный риск
инфляционный риск
процентный риск
отзывной
страновой
отраслевой
валютный
риск самого предприятия.
Наиболее часто встречаются риски следующие: 1 капитальный риск - общий риск на все вложения в ценные бумаги (такие потери неизбежны, а анализ такого риска сводится к оценке того, кто имеет дело с портфелями ценных бумаг, или вложить денежные средства в ценные бумаги в недвижимость, товары, валюту и т.д.) 2 селективный риск - связан с неправильным выбором ценных бумаг для инвестирования по сравнением с др. видами ценных бумаг при создании портфеля; 3 временный риск - связан с покупкой или продажей ценных бумаг в неподходящее время, что соответственно влечет риск потери; 4 риск ликвидности - связан с возможностями потери при реализации ценный бумаг, при изменении оценки их качества; 5 рыночный риск - связан с потерями от снижения стоимости ценных бумаг в связи с общим падением конъюнктуры на фондовом рынке; 6 кредитный (деловой) - вызывается тем, что эмитент выпускающий долговые или процентные ценные бумаги окажется не с состоянии выплатить процент или основной суммы долга ; 7 процентный - связан с потерями, которые может понести инвесторы из-за изменения процентных ставок на рынке кредитных ресурсов (рост банковской процентной ставки приводит к снижению курсовой стоимости ценных бумаг (особенно облигаций с фиксированным процентом) , а при резком увеличении процента, может быть начаться массовая распродажа ценных бумаг или досрочно возвращены эмитенту) ; Наиболее распространенным методом снижения рисков от финансового вложения или инвестиций является диверсификация фондового портфеля - разнообразия ценных бумаг входящих в портфель. Потери от одних ценных бумаг компенсируются доходом по другим ценным бумагам; могут применяться такие методы, которые применяются в анализе - метод дисперсии; в статистике - корреляции; самострахование.
Критерии принятия инвестиционных решений. В качестве источников инвестиций могут быть средства УФ, прибыль акционерных предприятий, денежные ресурсы банков, резервы страховых компаний и др. финансовых посредников и т.д.. Выбор наиболее эффективного способа инвестирования начинается с четкого определения возможных вариантов, т.е. альтернативные проекты поочередно сравниваются друг с другом и выбирается наилучший из них; с точки зрения соотношения издержек и прибыли (уменьшение издержек, увеличение прибыли) . Речь идет о любых инвестициях (либо реальных в предприятия, в товары, в ценные бумаги и т.д.) . После этого определяют эффективность инвестиций с точки зрения срока окупаемости затрат, степени риска, высоких темпов инфляции, перспектив налогообложения и др. факторов.
Поэтому в качестве критерия инвестиционных решений учитывается: 1 отсутствии более выгодных альтернатив; 2 минимизация риска потерь от инфляции; 3 краткосрочных рисков окупаемости затрат; 4 дешевизна проекта; 5 обеспечение стабильности поступлений выручки (доходов) ; 6 высокая рентабельность инвестиций как таковых; 7 высокая рентабельность после дисконтирования денежной выручки или доходов; 8 большая прибыль, чем банковский процент; При чем для принятия решений используются комбинации критериев.
При выборе инвестиционной стратегии на предприятиях необходимо вести учет жизненного цикла товара, продукции и т.д.. (порог рентабельности) . На первой стадии цикла освоения выручка растет очень медленно, т.к. объемы продаж не велики; 2 стадия - быстрый рост прибыли, выручки, т.е. объема продаж; 3 стадия - выручка остается на одном и том же уровне, прибыль достигает максимального значения; 4 стадия - выручка уменьшается, прибыль сокращается.
Финансовое планирование. 1 Сущность, задачи.
2 Объекты.
3 Виды финансового плана.
Планирование представляет собой составную часть управления направленную на оптимальное принятие решений при многовариантном возможном исходе. Планирование - процесс деятельности людей связанный с принятием определенных решений, (прогнозирование - это расчет показателей при заранее обусловленных пара метрах или границах) .
Основными задачами финансового планирования является: 1 обеспечение производственного и социального развития предприятия за счет собственных средств или ресурсов; 2 увеличение прибыли за счет роста объемов производства и оптимизации системы государственного регулирования, т.е. увеличение реальной прибыли и минимизация (оптимизация) налогообложения; 3 обеспечение финансовой устойчивости предприятия, т.е. обеспечение своевременности расчетов по всем своим обязательствам, включая расчеты с бюджетом, внебюджетными фондами, кредиторами и т.д..
До перехода к перестройке все предприятия в обязательном порядке должны были разрабатывать финансовый план по рекомендуемым формам и в разрезе месяц, квартал, год, пятилетие (по унифицированным формам) . С 1987 года все финансовое планирование отдано на самостоятельность предприятий, отменены все формы расчетов, осталась только система государственного регулирования состояния финансовых планов. Фактически большинство предприятий отказалось от составления таких планов самостоятельно. Теоретически методологическая база перенесена на составление бизнес-планов, а финансовый план - составная часть бизнес-плана. Опыт зарубежных предприятий и российских предприятий перешедших на бизнес-план, неправильный перевод терминов, показателей и т.д. привели к обрат ному эффекту при составлении бизнес-планов.
Следует иметь в виду, что бизнес-план за рубежом представляет собой now- how, и поэтому ни в одной книжке не распечатывается.
Российские предприятия основываясь на своей методологической базе и применяя бизнес-план фактически оказались в той ситуации, когда план есть, а ресурсов нет, т.к. все зарубежные планы рассчитаны на стабильные условия деятельности предприятия.
Объектами финансового планирования являются: 1 выручка от реализации продукции, работ, услуг при всех системах расчетов (наличный, безналичный, бартер, валюта) ; 2 прибыль, ее формирование, распределение и использование; 3 Фонды специального назначения: потребления, накопления, резервный, страховой; их формирование, распределение и использование; 4 объемы платежей в бюджет, внебюждетные фонды и другие отчисления.
Принципы составления финансовых планов: 1 Все виды финансовых планов на предприятии должны быть тесно связаны между собой и составлять единую систему; 2 непрерывность планирования; 3 единоначалие - при принятии каких-либо решений собственник - главное лицо; 4 данные финансовых планов являются коммерческой тайной предприятия и вся информация, связанная с расчетами, только для внутреннего использования. Первоначальный этап разработки бизнес-плана - это финансовый план (план финансовых ресурсов предприятия) , затем - производство, снабжение, реализация. Т. о. финансовый план - завершающий этап.
5 принцип научности; 6 обеспечение соответствия потребностям рынка, т.е. учет конъюнктуры, платежеспособного спроса, платежеспособности, т.е. возможности нормальных расчетов; 7 соответствие сроков получения и использования средств; 8 Обеспечение возможности маневрирования при недостижении запланированной реализации или при превышении плановых затрат; 9 обеспечение эффективности (рациональности) вложений капитала в новые инвестиции должно давать больше, чем в действующих условиях; 10 инвестиции и затраты должны обеспечиваться самым дешевым способом финансирования (собственные средства и бюджетные ассигнования) ; 11 поддержания платежеспособности предприятия в любой период, в любое время. Основой для финансового планирования является принцип самофинансирования - использование собственных ресурсов, т.е. может рассчитываться коэффициент самофинансирования: К = собственные источники /привлеченные источники = (прибыль+амортизация) /привлеченные источники Реально коэффициент зависит от трех источников: собственных, государственных, при влеченных. Для нормального значения этого коэффициента (по теории) доля собственных средств должна быть не меньше 50% общих финансовых ресурсов.
Типы финансовых планов.
1 оперативный - составляется в форме кассовой заявки или планов движения денежных ресурсов предприятия (составляется на один месяц с подекадной или ежедневной разбивкой) ; 2 текущий - все расчеты ведутся на один год с разбивкой по кварталам. Такой план включает в себя план доходов и затрат, план получения платежей и уплаты налогов в бюджет и внебюджетные фонды, инвестиционный план, план обеспеченности трудовыми ресурсами и т.д..
3 перспективный (стратегический) рассчитывается на 5-10 лет или на программу. Законодательство не предусматривает формальное указание на составление данный планов, но косвенно регулирует. Например, план движения денежных средств в годовой отчетности, заполнение кассовой заявки при расчете с банком, инвестиционный план при получении бюджетных ассигнований и т.д. ; через налоги и получение льгот определенным категориям предприятий. Как правило, на МП разрабатываются только оперативные финансовые планы, т.к. невозможно рассчитать на какую-либо перспективу состояние ресурсов, производства выручки (можно рассчитать только на стабильном МП) . Оперативные и текущие планы начинают разрабатываться, как правило, со средних предприятий целью развития является расширение сферы деятельности и закрепление на рынке. Цель разработки: наиболее эффективное использование прибыли и нахождение дешевых привлеченных или заемных ресурсов. Перспективные планы разрабатываются ограниченно, только на конкретные программы. Перспективные, текущие и оперативные разрабатываются на крупных предприятиях, концернах и ТНК. Цель их составления: освоение рынков, как внутренних, так и за рубежных; выпуск новых видов продукции, наиболее эффективное использование свободных денежных средств или прибыли; оптимизация системы налогообложения.
Основой для составления финансового плана является: 1 договоры с поставщиками ТМЦ и покупателями; 2 экономические нормативы, утвержденные законами (реклама, представительские) , ставки налогообложения (расчет налогооблагаемой базы и применение ставок) , нормы амортизации, ставки процентов за банковский кредит. Т. о. разработанные финансовые планы являются увязкой общего объема финансовых ресурсов, их источников и направлений использования.
Основной документ финансового планирования - план доходов и расходов или расчет валовой прибыли и ее распределения. В общем виде этот план можно составить в следующей форме (каждый показатель этого плана рассчитывается по специальным формулам дополнительно: расчет потребности в оборотных средствах, построение графика безубыточности, расчет валовой прибыли и т.д.) .
План доходов и расходов. (см. приложение) Расчет позволяет проверить правильность налоговых и неналоговых платежей, определить необходимую потребность в денежных ресурсах для уплаты налогов, в т.ч. по авансам, осуществить оперативный финансовый контроль, определить в целом налоговый пресс на предприятие и корректировать налоговую политику предприятия (минимизация прибыли под налогообложение
23 - 25%) .
План движения денежных средств на счетах в банках и в кассе.
Он отражает поток денежных ресурсов (нал. и безнал.) . Этот план необязателен, но годовой отчетности предусматривается отчет о движении денежных средств (форма 4) . Составляется на год с разбивкой по кварталам и месяцам, с делением на текущую, инвестиционную и финансовую деятельность.
Примерная схема: 1 все расходы и поступления; 2 все расходы и отчисления; 3 балансирующие статьи.
А также может быть составлен кассовый план (кассовая заявка) - план оборота наличных денег (поступления или выплаты через кассу предприятия) . Включая поступления в кассу (кроме поступлений из банка) , расходы наличкой, расчет расходов на оплату труда.
Плановый бухгалтерский баланс на конец планируемого года (сводный баланс активов и пассивов) . Составляется по форме бухгалтерского баланса отчетного периода с учетом плановых изменений и корректировок. Он показывает какое было состояние активов и пассивов после окончания периода деятельности. Этот баланс позволяет инвесторам и акционерам видеть перспективу развития. Каждый раздел баланса (или финансового плана) может иметь соответствующие расшифровки или дополнения.
Перечень предприятий дебиторов и кредиторов: позволяет выявить динамику состояния дебиторской и кредиторской задолженности, реальность получения денег, выявить неплатежеспособность дебиторов для последующего списания затрат на финансовые результаты. План движения капитала: составляется в разрезе УК, добавочного капитала, резервного капитала (фонда) , фондов целевого назначения (потребления, накопления, страховой) , нераспределенная прибыль. Остаток на начало, планируемое поступление (все источники) , планируемое использование, остаток на конец.
Денежные потоки. 1 Цели задачи управления денежными потоками.
2 Денежные потоки, возникшие в текущей деятельности предприятия.
3 Денежные потоки, формируемые в инвестиционной сфере.
4 Прогнозирование денежных потоков по предприятию.
1. Вся совокупность финансовых отношений на предприятии обуславливает использование денег денежных отношений. Для обеспечения непрерывности процесса производства и реализации в соответствии с целями развития данного предприятия они будут систематически восстанавливать и пополнять, используя денежные средства, свои производственные запасы, производственные фонды, выплачивать заработную плату, производить расчеты с другими предприятиями, бюджетом и внебюджетными фондами, реализовывать свою продукцию и т.д.. Т. е. при наличии денежных средств совершается кругооборот средств на предприятии.
В экономической литературе существует несколько толкований денежных потоков: 1 Движение только наличных денег; 2 Движение только безналичных денег; 3 Денежные потоки связанные с обслуживанием только оборотного капитала; 4 Денежные потоки связанные с обеспечением предприятия основным и оборотным капиталом. Система денежных отношений, денежные потоки на предприятии можно подразделить на денежные потоки: 1 между предприятием и другими предприятиями по поводу оплаты поставок, оборудования, материалов, сырья, реализация продукции, с работниками по выплате заработной платы; 2 между предприятием и собственниками, учредителями или акционерами, по выплате процентов, дивидендов, вкладов в УК, дополнительных взносов и т.д. ; 3 между предприятием и подразделениями (самост. и завис. юридически) по нераспределенной прибыли, оборотному капиталу и т.д. ; 4 между предприятием и бюджетом, внебюджетными фондами по уплате налогов и сборов, получению бюджетных ассигнований и т. д; 5 между предприятием и банками по осуществлению расчетов, получению и возврату кредита; 6 между предприятием и инвестиционными фондами, страховыми компаниями и т.д. по получению и возврату инвестируемых средств; 7 между предприятием гражданами, как юридическими лицами, по получению и возврату ссуд, благотворительным взносам и т.д..
Потоки: 1 наличные; 2 безналичные: включающие непосредственно безналичные расчеты; оплату векселями ; ценными бумагами; бартерные операции и т.д..
В зависимости от условий договоров по расчетам денежные потоки могут иметь различные временные периоды осуществления: 1 предоплата; 2 оплата по аккредитивам; 3 оплата в кредит (краткосрочный кредит; среднесрочный кредит; долгосрочный кредит и т.д.) .
Основная цель управления денежными потоками – максимизация прибыли; которая в части использования денежных средств (собственных; привлеченных; заемных) включает в себя обеспечение предприятия необходимыми денежными ресурсами для непрерывного процесса воспроизводства ; увеличения доходов собственников (учредителей) .
В соответствии с этой целью на предприятии решаются следующие задачи:
формирование источников денежных фондов (денежных потоков) ;
использование денежных средств и фондов;
контроль за формированием и использованием денежных средств и фондов.
Во временном периоде (перспективная, текущая, оперативная деятельность) задачи управления денежными потоками различны и иногда противоречат друг другу, что не является критическим. Задачей оперативного формирования денежных потоков является необходимость обеспечения непрерывности производственного процесса и рациональности.
Основными источниками информации о денежных потоках являются данные баланса предприятия, данные отчета об использовании денежных средств и другие разработочные таблицы и схемы. Но данные этой таблицы могут только проследить изменения в общей структуре источников и расходование денежных средств за период, следовательно основной раздел в формировании системы управления – анализ движения денежных потоков.
Цель формирования денежных потоков – обеспеченность денежными ресурсами, которая зависит от многих факторов:
организация производства;
структура производства;
наличие ресурсов;
грамотность управления;
система налогообложения;
уровень состояния учета (оперативный и бухгалтерский) .
Формирование денежных потоков в текущей деятельности не должно противоречить общей направленности формирования стратегических потоков.
Одним из источников денежных потоков в текущей деятельности является выручка от реализации продукции, работ, услуг (первое исключается) , выручка от реализации имущества.
Этот объем выручки зависит от производственного графика, уровня издержек в производстве и обращении, объем продаж, времени и условий реализации, затрат капитального характера и финансирования расходов (которые не возмещаются) .
В Российской практике расчеты затруднены возможностями сокрытия, искажения выручки из-за нечеткости законодательства.
Факторы, влияющие на величину источников денежных потоков могут быть различны:
независимыми от системы оперативного управления:
*уменьшение объема выручки при условии использования в данный период амортизационных отчислений на капитальные затраты; *финансирование расходов непроизводственного характера (инфраструктуры) ; *уровень налоговых отчислений и т.д.
зависимые (частично или полностью управляемые) :
*уровень затрат на производство и реализацию продукции (организация системы бюджетирования и центров ответственности) ; *оптимальное регулирование наличия запасов; *правильность расчетов и минимизация налоговых отчислений в бюджеты и внебюджетные фонды; *организация расчетов за сырье, материалы, реализацию продукции и т.д.
В каждом конкретном случае состав и набор факторов различен. Например, на уровне малого предприятия, специализирующегося на выпуске одного – двух видов продукции, влияние всех факторов носит упрощенный и прямолинейный характер. На уровне крупного предприятия, когда на величину выручки оказывают влияние структурные факторы и взаимоотношения внутри подразделений, влияние одних факторов усиливается, а других – нивелируется. Для предприятий-монополистов особое значение имеет установление монопольных цен.
Другой источник – совокупность средств, временно свободных для целевого использования: средства по выплате заработной платы, средства предстоящих расходов, средства в бюджеты и внебюджетные фонды, средства дебиторов и кредиторов и т.д.
Важный источник – заемные средства – краткосрочные ссуды банков и краткосрочный коммерческий кредит. Особенность использования заемных средств для различных предприятий – возможность привлечения этих средств на различных условиях. Как правило, крупные предприятия используют незначительное количество заемных средств, а т.к. суммы большие, то проценты по ним небольшие.
Часть источников в текущей деятельности: средства начисленной амортизации, долгосрочные кредиты, которые по своей сути имеют целевую направленность, но как временный источник могут быть направлены на другие цели (кроме бюджетных средств) .
Дополнительные источники – средства эмиссионных доходов, средства от увеличения УК и т.д. Т. к. предприятия имеют в своем распоряжении ряд разных источников, разрабатывают графики поступления наличных и безналичных средств.
Все денежные источники имеют самостоятельную направленность. Из основного денежного источника (выручка) идет:
пополнение оборотных средств, израсходованных на производство и реализацию продукции (покупка сырья, материалов, топлива, коммерческие расходы, оплата за выполненные работы) ;
изъятие денежных средств в бюджетные и внебюджетные фонды. На основании планов развития производства, планов выплат доходов собственникам и использование других источников составляются различные варианты планов. В зависимости от целей деятельности: МП – на расширение производства, средние и крупные – на расширение сфер деятельности, крупные – на завоевание рынка (в основном – мирового) .
В зависимости от форм собственности такое распределение на частных предприятиях производится по окончании года (по окончании программы) , на частных акционерных предприятиях – ежеквартально или по году; но предприятия с государственными или смешанными формами собственности – ежеквартально. В части воспроизводства направление денежных потоков носит упорядоченный характер, а в части увеличения или приложения нового капитала – направление зависит от агрессивности характера деятельности. Такие изменения анализируются ежемесячно, ежеквартально и ежегодно на основании общепризнанных методик сравнительного анализа.
В отличие от текущей деятельности, которая требует регулярного использования денежных средств в сравнительно небольшом объеме, инвестиционная деятельность требует больших объемов денежных средств, сформированных, главным образам, из собственного капитала, с привлечением в некоторых случаях заемного капитала.
Основной источник, который формирует денежные фонды и потоки, направленные на инвестирование – прибыль до и после налогообложения. Несмотря на то, что прибыль – составная часть выручки, она формирует инвестиционные фонды предприятия, а другая масса выручки идет на возмещение и операционные расходы.
В соответствии с планами уже в оперативной деятельности прибыль отделяется от операционных расходов и использование прибыли на инвестирование прибыли связанной с порядком расчета амортизационных отчислений. Сумма отделенная на инвестиции рассчитывается в таблице, где собираются и дополнительные источники. Такое требование заложено в законодательстве РФ, т.к. от полноты расчетов зависит возможность использования льгот по налогообложению на предприятии. Внешнее использование таких расчетов и сопоставление их с выручкой приводит к тому, что в определенный момент вся поступающая выручка может быть равна прибыли с учетом фонда амортизации (в таких ситуациях предприятие должно изыскивать дополнительные источники денежных потоков для покрытия операционных расходов, которые необходимо производить) . В этом случае привлекают дополнительные средства инвесторов или краткосрочные кредиты. Для определения величины убытков, связанных с привлечением заемных средств проводят сравнительный анализ учетного процента и рентабельности денежных средств за предыдущий период (т.е. период накопления средств на инвестирование) .
Сумма денежных фондов, сформированных из бюджетных ассигнований как источник, имеющий свою специфику на предприятии:
можно сформировать весь денежный поток, направленный на инвестирование;
время поступления денежных средств может не совпадать с временем их использования. Получение денежных средств связано с большими трудностями и ограничениями (для крупного предприятия, работающего на стратегических направлениях, а МП и средние могут использовать их только как часть денежного потока со значительным опозданием по срокам) .
Бюджетный (налоговый) кредит – выгоден для предприятия совпадением сроков предоставления и использования, и низкими процентными ставками, с отсрочкой платежей по ним. Т. к. формирование таких денежных потоков производится из выручки, отрицательным является то, что не хватает средств на операционные расходы.
В практике формирования денежных потолков на инвестирование основной проблемой является увязка оперативного, текущего и перспективного планов и графиков, что связано с невозможностью полного учета нарушения договоров, сроков поступления выручки, предоставления ссуд.
При определенных условиях источником денежных потоков может быть сумма средств, полученная от собственника (учредителя) в качестве взносов с целевым назначением. Эти средства поступают на счет " добавочный капитал" и учитываются там до момента перерегистрации. Привлечение такого источника связано, например, с переводом наличного оборота в безналичный оборот, инфляционным влиянием. Такое привлечение средств жестко регламентируется государством.
Долгосрочные кредиты банков.
Иностранные инвестиции (Закон об иностранных инвестициях в РФ, Закон о валютном регулировании и валютном контроле) . Такой источник возможен только для крупных предприятий (это связано с желанием инвесторов) .
Направление денежных средств и фондов характеризуются некоторыми понятиями: реальные инвестиции, краткосрочные, среднесрочные, долгосрочные инвестиции, капитальные вложения и закупка оборудования. Если предприятие проводит одну линию инвестирования – составляет одну общую схему, если несколько направлений – несколько взаимоувязанных схем. Одно из направлений реальных инвестиций – капитальные вложения. Сложность: в соответствии с условиями оплата может производиться в различных формах расчетов (взаимозачетом, бартером, векселями и т.д.) , могут использоваться лизинговые и трастовые операции. При вложении в ОФ или НМА оплата носит разовый характер.
Практика использования бюджетных ассигнований и бюджетных кредитов требует отделения данных денежных потоков. При вложении в финансовые инструменты используют на предприятии только свободные денежные средства.
Характерная особенность использования денежных потоков на МП такие схемы очень просты, а на крупных – сложность заключается в взаиморасчетах между текущей деятельностью и инвестиционной.
Планирование денежных потоков производится на основании анализа планируемых и отчетных данных о наличии и движении денежных средств, отраженных в бухгалтерском балансе, отчете о движении денежных средств с точки зрения отчета и в финансовых планах. Этот анализ позволяет отделить существенные операции от несущественных, несбалансированность в использовании денежных средств, подтвердить обоснованность изменений в составе производственных запасов и затрат, активов и пассивов и обосновать сумму выручки при всех формах расчетов.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-abc-party.html
|
Урок по английскому языку "ABC Party"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/e778416af2aec668ef684a6e0e9857dc.docx
|
files/e778416af2aec668ef684a6e0e9857dc.docx
|
Проплёткина Марина Викторовна
СУВК «Лингвист» г.Симферополь
учитель английского языка
ABC Party
Musical Holiday of the English Language
for the Primary School Students
Compere Hello, boys and girls! Welcome to our ABC Party!
Children sing song ABC.
A B C D E F G
H I J K
L M N
O PQ
R S T
U V W
X Y Z
Children with cards in their hands recite rhymes
A is for Apples and Apple-trees.
You can see apples on apple trees.
В is for Books and for Bookcase.
I've got many books in my bookcase.
С is for Cat. My cat is grey;
And with me it likes to play.
D is for Dog and for Doggy.
I have a dog, not a doggy.
E is for Eight and for Eleven.
How much is eight and eleven?
F is for Flowers: red and blue,
White and yellow and rosy too.
G is for Girl, and also for Garden.
I see a girl going to the garden.
H is for Hand. I have two hands.
This is the way I clap my hands.
I is for I. I'm a boy and I'm ten.
I like to play with my brother Ben.
J is for Jam. This is apple jam.
Jimmy likes it, and so does Sam.
К is for Kate. Kate has a kite.
It is little and it is white.
L is for Letter. This letter is for me.
It is from my sister as you can see.
M is for May and May Day,
For March and for Mother's day.
N is for Nine, Ninety and Ninety-nine.
Children, how much is ninety and nine?
О is for One. One and two is three.
Three little cats are in the tree.
P is for Pencils. With them I can draw:
A red pen, a green tree or a blue door.
Q is for Questions: How are you? How old are you?
and How do you do?
R is for Red. Many things are red.
What can be red? Do you know, Fred?
S is for street. This is my street.
There are a lot of trees in my street.
T is for Tick and for Tock.
"Tick-tock", says the clock.
U is for Under, but not for At.
"I'm under the tree", says Pat.
V is in Five and also in Seven.
It is in Twelve and in Eleven.
W is for Winter when it is cold.
But I like winter and I like cold.
X is in Six. Let's count up to six!
One, two, three, four, five, six!
Y is for a Yard where children play.
They play in the yard every day.
Z is for the Zoo. Let's go to the zoo.
I like to go to the zoo and you?
Girl I like studying and I like to go to school. That's why I have such a big school bag.
Children sing Song My School Bag
What have I got
In my big bag?
A ruler, a pen,
Two pencils, three books,
Ten crayons. What then?
An apple and an orange
For my lunch
And three bananas
In a bunch.
A boy with a plane in his hands comes.
Compere Look, there's a High flyer in the air! Where is he flying?
Children sing Song High flyer
High flyer, high
In the sky
Where are you going
Flying so high?
Over the mountains
And across the sea
High flyer, high flyer,
Please take me
... under the bridge
And down the valley
... up in the air
And over the clouds.
High flyer I'll take you to America to learn English.
Girl No, thanks. We'll learn English at our school.
Boy We can read, we can write. We can speak English, too. We like learning English. And what about you?
Girl Every day we get up early, wash our faces, get dressed and hurry to school.
Children sing Song This is the way
This is the way I wash my face
Wash my face
Wash my face.
This is the way I wash my face
At seven o'clock In the morning.
This is the way
I comb my hair...
At a quarter past seven
In the morning.
This is the way
I brush my teeth...
At a quarter to eight
In the morning
This is the way I go to school...
At eight o'clock In the morning.
Pupil 1 At school we write and read and play. We get new knowledge every day.
Pupil 2 Oh, I'm so tired. Let's have a break, Let's do some exercises!
Children sing Song Head and shoulders
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes
Eyes and ears
And mouth and nose
Head and shoulders
Knees and toes
Knees and toes.
Pupil 3 I like doing sports.
Pupil 4 I like playing computer games
Pupil 5 I like riding my bike.
Pupil 6 And I like watching cartoons.
Pupil 7 Oh! Let's watch a cartoon about a brave mouse. It's my favourite.
Mouse I'm a brave mouse. I live in a house. And I'm not scared.
Cat There's a cat in the house. A big fat cat.
Mouse What? A cat? I'm scared of cats.
I'm a brave mouse. I live in the house. And I'm not scared.
Trap There's a trap in the house. The trap goes "Snap!"
Mouse What? A trap? I'm scared of traps.
I'm a brave mouse And I live in the house. And I'm scared.
Squeak! Squeak! Squeak!
Pupil 8 It's fun to study at school. That's why we go to school with great pleasure.
Children sing Song On my way to school
On my way to school
I see the sun in the sky
On my way to school.
On my way to school
I hear the birds in the trees
On my way to school.
On my way to school
I smell the bread in the shop
On my way to school.
On my way to school
I see the clouds in the sky
On my way to school.
Источники:
Аудиозаписи и тексты песен – Ron Holt Blue Skies 2 Longman 2000
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/kalina-zvichayna-kapusta-gorodnya.html
|
Калина звичайна капуста городня
|
https://doc4web.ru/uploads/files/220/b95a5c31f9adbc8c4b694774d2807ff8.docx
|
files/b95a5c31f9adbc8c4b694774d2807ff8.docx
|
РЕФЕРАТ
з біології
на тему:
“Калина звичайна,
капуста городня”
КАЛИНА ЗВИЧАЙНА
Viburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими залозками вгорі при основі листкової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях, віночок зрослопелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями, віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Калина звичайна росте в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій території України. Широко вирощують її на присадибних ділянках. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють кору, плоди і квітки. Кору здирають весною перед розгортанням листя: на молодих гілках роблять на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві надрізи, сполучають їх двома поздовжніми розрізами, знімають кору двома півтрубками і сушать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 38—40 % . Строк придатності —4 роки. Плоди збирають у вересні — жовтні, коли вони повністю достигнуть. Сушать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при температурі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відділяючи гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпускаються аптеками. Квітки використовують лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від гілочок і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папером.
Хімічний склад. Кора калини містить суміш флавоноїдів, відому під назвою вібурніну, дубильні речовини, фітостерини, ефірну олію, спирт вібурніт, а-амірин і ß-амірин та їхні похідні, понад 6 % смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, пальмітинова, валеріанова, ізовалеріанова, олеїнова, лінолева, капронова, каприлова і церотинова кислоти. У плодах є цукри, флавоноїди (астрагалін, кверцетин, кемпферол, пеонозид та інші), біфлавоноїд аментофлавон, дубильні, пектинові і барвні речовини, вітамін С, р-каротин, органічні кислоти й мікроелементи, у квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати кори калини виявляють кровоспинну і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють тонус м'язів матки, збільшують тривалість дії снотворних засобів. Як кровоспинний засіб препарати кори калини використовують при маткових кровотечах, особливо в клімактеричний період, при альгоменореї, субінволюції матки в післяпологовий період, при кровотечах на грунті запальних захворювань жіночих статевих органів, а також при гемороїдальних кровотечах. Використовують кору і як запобіжний засіб проти випадкових та звичних абортів. Відваром кори промивають піхву при болісних маткових кровотечах і білях у жінок. Плоди калини (свіжі, протерті, з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з метод плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з метод використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систематичне вживання плодів калини покращує самопочуття хворих на злоякісні пухлини органів травлення. Настій плодів калини п’ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ранг і ураженої екземою шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді, задишці, склерозі, туберкульозі легень та при захворюваннях шлунка. Ним полощуть горло при ангінах і промивають рани.
КАПУСТА ГОРОДНЯ
Brassica oleracea - дворічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, складених у щільну гладеньку головку, на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні, чотиричленні, зібрані в китиці: пелюстки блідо-жовті або білі. Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Капусту городню вирощують по всій території України як овочеву рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини.
Хімічний склад. У листі капусти є білки (1,1—2,3%), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глю-куронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, мурашина та інші), цукри (1,9— 5,3%), вітаміни С, В,, В2, Вв, Н, Е, р-каротин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6—1,6 %), макро- і мікроелементи (калій — 185—375 мг % , фосфор — 31 — 78 мг % , сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, свинець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і переробці капусти.
Фармакологічні властивості і використання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речовиною в цьому випадку вважається вітамін й, який має анти-гістамінні й антисеротонінові властивості, поліпшує ліпідний обмін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її опірність до ушкоджуючих факторів і стимулюючи процес загоювання виразок. Під назвою «вітамін II» промисловість випускає активовану форму метіоніну — метил-метіонінсульфонію хлорид. Його застосування показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при ентеритах, колітах, захворюваннях шкіри (екзема, псоріаз, нейродерміт, поверхневий алергічний васкуліт) та при кардіосклерозі. Слід однак зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капусти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метил-метіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріостатичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експериментальне доведено, що свіжий сік капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікро-бактерії туберкульозу. Крім цього, свіжий сік капусти має протикашлеві й відхаркувальні властивості. Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок (діуретична здатність завдяки підвищеному вмісту солей калію), при атеросклерозі (наявність пектинів, спроможних виводити з організму токсичні речовини й холестерин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожирінні (тартронова кислота гальмує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніх-давен використовують капусту і в народній медицині, її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стійкість організму до різних захворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту або сік при безсонні, головних болях, жовтусі та хворобах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного міхура холангіогепатитах, капустяний розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої. Сік капусти і її відвар з медом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Лля гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєчним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/druk-.html
|
Друк 4
|
https://doc4web.ru/uploads/files/222/da3edca06754a32237409e58e38be5af.docx
|
files/da3edca06754a32237409e58e38be5af.docx
|
Реферат на тему:
Друк
Проглядання документа перед друком
Можливість друкування документа саме так, як його видно на екрані
Текст на екрані більш всього відповідає виведеному на друк, якщо у вікні діалогу «Масштаб» (команда «Масштаб...» меню «Вид») встановлено масштаб 100% (найпростіше встановлювати та змінювати масштаб можна за допомогою кнопки — «Масштаб» стандартної панелі інструментів). Крім того, при роботі у звичайному режимі можна зробити зображення на екрані більш точним. Для цього, знаходячись у звичайному режимі, виберіть команду «Параметры...» у меню «Сервис», а потім — вкладку «Вид». В групі «Показывать» зніміть прапорці «Черновик» та «Перенос по границе окна».
Попередній перегляд документа перед друком
Виберіть команду «Предварительнй просмотр» у меню «Файл» або натисніть кнопку — «Предварительнй просмотр» стандартної панелі інструментів. Ви побачите сторінки документа так, як вони будуть виглядати на папері після друку.
Правка тексту в режимі попереднього перегляду
В режимі попереднього перегляду відкрийте сторінку, що підлягає редагуванню. Помістіть курсор у початок тексту, який треба змінити. Натисніть кнопку — «Увеличение». Коли покажчик змінить вигляд з лупи на звичайний текстовий покажчик, внесіть необхідні зміни в документ.
Зміна полів у режимі попереднього перегляду
У режимі попереднього перегляду зробіть видимими лінійки, для чого натисніть кнопку — «Линейка». Щоб перемістити ліве або праве поле сторінки, підведіть покажчик до границі поля на горизонтальній лінійці. Коли покажчик змінить вигляд на двосторонню стрілку, перетягніть границю поля. Щоб перемістити верхнє або нижнє поле сторінки, підведіть покажчик до границі поля на вертикальній лінійці. Коли покажчик змінить вигляд на двосторонню стрілку, перетягніть границю поля.
Попередження переносу невеликої частини тексту на останню сторінку
Знаходячись у режимі попереднього перегляду, натисніть кнопку — «Подгонка страниц».
Друк документів
Виконайте команду «Печать...» у меню «Файл», після чого зявиться таке вікно діалогу:
Відразу скажемо, що тип принтера, імя якого виводиться у полі «Имя:» групи «Принтер», повинний відповідати дійсності (тому принтеру, який зараз підключений до вашого комп’ютеру).
У відповідних полях задайте сторінки документа, які виводяться на друк, необхідну кількість копій та натисніть кнопку «OK».
Зауваження. Знаходячись у режимі попереднього перегляду, перейти до друку документа можна, натискуючи кнопку — «Печать».
Фоновий друк
Щоб мати можливість продовжити працювати у системі Word під час виведення документа на друк, виконайте команду «Параметр...» у меню «Сервис» та у вкладці «Печать» встановіть прапорець «Фоновая печать». При цьому використовується додаткова системна память, що уповільнює роботу принтера.
Друк чернетки документа
Щоб виводити на друк документи з мінімальним форматуванням (чернетку документа) виконайте команду «Параметр...» у меню «Сервис» та у вкладці «Печать» встановіть прапорець «Черновой» групи «Режим».
Переривання друку
Якщо режим фонового друку вимкнутий, натисніть кнопку «Отмена».
Якщо режим фонового друку увімкнутий, двічі натисніть значок друку в рядку стану.
Зауваження. Якщо на друк виводиться короткий документ при увімкнутому режимі фонового друку, значок принтера може не встигнути зявитись у рядку стану і відмовитись від друку буде неможливо.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/golovniy-mozok-.html
|
Головний мозок 3
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/a999ccc61818c4080d13a95284b6d8f9.docx
|
files/a999ccc61818c4080d13a95284b6d8f9.docx
|
Реферат
на тему
“Головний мозок”
ВСТУП
Головний мозок, із навколишніми його оболонками знаходиться в порожнині мозкового черепа. Верхня вентральна поверхня головного мозку за формою відповідає внутрішній увігнутій поверхні зводу черепа. Нижня поверхня - основа головного мозку, має складний рельєф, що відповідає черепним ямкам внутрішньої основи черепа.
Маса мозку дорослої людини коливається від 1100 до 2000 грам. Протягом від 20 до 60 років маса й об'єм залишаються максимальним і постійним для кожного індивідуума .
При огляді препарату головного мозку добре помітні три його найбільш великі складові частини. Це парні півкулі великого мозку, мозочок і мозковий стовбур.
Малюнок A Основа головного мозку і вихід корінців черепних нервів.
1 - нюхова цибулина;
2 - нюховий тракт;
3 - передня продірявлена речовина;
4 - сірий бугор;
5 - зоровий тракт;
6- сосцевидні тіла;
7 - трійчастий вузол;
8 - задня продірявлена речовина;
9 - міст;
10 -мозочок;
11 - піраміда довгастого мозку;
12 - олива;
13 - спинномозкові нерви;
14 - під'язичний нерв;
15 - додатковий нерв;
16 - блукаючий нерв;
17 - язико-глоточний нерв;
18 – преддверно равликовий нерв;
19 - лицевий нерв;
20 - нерв, що відводить;
21 - трійчастий нерв;
22 - бічний нерв;
23 - окоруховий нерв;
24 - зоровий нерв;
25 нюхові нерви.
ПІВКУЛІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ в дорослої людини - це найбільш сильно розвинена, сама велика і функціонально найбільш важлива частина ЦНС. Відділи півкуль прикривають собою всі інші частини головного мозку. Права і ліва півкулі відділені одна від одної глибокою подовжньою щілиною великого мозку, що досягає великої спайки мозку, або мозолистого тіла.
У задніх відділах подовжня щілина впадає в поперечну щілину великого мозку, що відокремлює півкулі від мозочка.
На вентральній, медіальній і нижній поверхнях півкуль головного мозку розташовані глибокі і дрібні борозни. Глибокі борозни розділяють кожну з півкуль на долі великого мозку. Дрібні борозни відокремлюють один від одного звивини великого мозку. Нижня поверхня, або основа, головного мозку утворена вентральними поверхнями півкуль великого мозку, мозочка і вентральними відділами мозкового стовбура.
До задньої поверхні зорового перехрещення прилягає сірий бугор, нижні відділи якого витягнуті у вигляді трубки, що звужується поступово до низу . лійки. На нижньому кінці лійки розташовується округле утворення - гіпофіз. До сірого бугра примикають два білих кульоподібних підвищення - сосцевидних тіл.
Позаду від зорових трактів значні два подовжні білих валики - ніжки мозку, між якими знаходиться заглиблення - міжніжкова ямка. Дно її утворено задньою продірявленою речовиною. Ще далі розташовується широкий поперечний валик - міст. Латеральні відділи мосту продовжуються в мозочок, створюючи його середні мозжечкові ніжки.
Каудальні відділи моста довгастого мозку подані медіально розташованими пірамідами, розділеними одна від одної передньою серединною щілиною, а латерально - оливами.
Огляд медіальної поверхні півкуль великого мозку , деяких деталей мозкового стовбура і мозочка ставати можливим при проведенні серединного розрізу по подовжній щілині великого мозку .
Велика медіальна поверхня півкуль великого мозку нависає над значно меншими по розмірах мозочком і мозковим стовбуром. На медіальній поверхні півкуль, як і на інших поверхнях, значні борозни, що відокремлюють одну від одної звивини.
Ділянки лобової, тім'яної і потиличної долі відділені від мозолистого тіла однойменною борозною.
Серединна частина мозолистого тіла зветься стовбур. Передні відділи його загинаються до низу, створюючи коліно мозолистого тіла. Ще більш донизу мозолисте тіло потоншується і переходить у дзьоб мозолистого тіла. Задні відділи мозолистого тіла в середньої його частини відокремлюється тонка біла пластинка, яка називається тілом зводу. Поступово відділяючись від мозолистого тіла і створюючи дугоподібний вигин вперед і донизу, тіло продовжується в стовп зводу, що закінчується сосцевидним тілом, позаду - у ніжки зводу. Між стовпами зводу поперечно проходить пучок нервових волокон, помітний на зрізі у вигляді білого овалу, - це передня спайка мозку. Як і волокна мозолистого тіла, що йдуть поперечно, вони зв'язують один з одним півкулі великого мозку.
Стовпи зводу оточують тонку пластинку мозкової речовини - прозору перегородку.
Усі перераховані утворення головного мозку відносяться до кінцевого мозку.
Структури, розташовані нижче, за винятком мозочка, відносяться до мозкового стовбура (проміжні, середні, задній відділи головного мозку і довгастий мозок).
Самі передні відділи мозкового стовбура утворені зоровими буграми, що розташовані до низу від тіла зводу і мозолистого тіла і за стовпами зводу.
На серединному розрізі мозку видно тільки медіальну поверхню заднього таламуса (зорового бугра).
У задньоверхніх відділах зорових бугрів знаходиться шишковидне тіло, передньонижні відділи якого зростаються тонким тяжем який іде поперечно (задня спайка).
Зорові бугри і розташовані поруч із ним утворення, описані вище, відносяться до проміжного мозку.
До задньої поверхні зорового бугра примикають утворення, що відносяться до середнього мозку.
ДОВГАСТИЙ МОЗОК є безпосереднім продовженням спинного мозку. Границя між довгастим і спинним мозком відповідає рівню країв великого потиличного отвору. Верхня границя довгастого мозку на вентральної поверхні проходить по задньому краї моста.
Передні відділи довгастого мозку в порівнянні з задніми декілька товщають і цей відділ мозку набуває форми усіченого конуса. Борозни довгастого мозку є продовженням борозен спинного мозку і носять ту саму назву. По обидва боки від передньої серединної щілини на вентральній поверхні довгастого мозку розташовані опуклі, що поступово звужуються до низу піраміди.
Латеральні піраміди по обидва боки знаходяться овальні підвищення - оливи.
У нижній частині на дорсальній поверхні довгастого мозку тягнеться задня серединна борозна, по боку від який закінчується стовщеннями тонкий і клиновидний пучки задніх канатиків спинного мозку. У цих стовщеннях розташовуються ядра цих пучків, від яких відходять волокна, що формують медіальну петлю. Медіальна петля на рівні довгастого мозку утворить перехрещення. Пучки цього перехрещення розташовані дорсальніше пірамід, у міжоливному шарі. Тут проходять волокна медіального пучка. Латеральні оливи з задньої латеральної борозни виходять тонкі корінці язико-глоточного, блукаючих і додаткових нервів, ядра яких лежать у дорсолатеральних відділах довгастого мозку.
Сіра речовина довгастого мозку подано у вентральних відділах скупченнями нейронів, що утворять нижні оливні ядра. Дорсальні пірамід уздовж усього довгастого мозку розташовується ретикулярна формація, що подана переплетенням нервових волокон і лежачими між ними нервовими клітками.
На рівні довгастого мозку знаходяться такі життєво важливі центри, як дихальний і кровообігу.
МІСТ на основі мозкового стовбура має вигляд поперечно розташованого білого валика, що у каудальному відділі граничить із пірамідами й оливами довгастого мозку, а в краніальному и із ніжками мозку,
Продовження мосту в латеральному напрямку утворить середню ніжку мозочка.
Дорсальна поверхня моста прикрита мозочком і зовні не видна.
На поперечному розрізі мосту в центральних відділах можна бачити товстий пучок волокон, що поперечно йдуть стосовних до провідного шляху слухового аналізатора й утворюючих трапецевидне тіло.
У нижніх відділах моста помітні скупчення сірої речовини, названі ядрами власне моста, що виступають у ролі посередників у здійсненні зв'язків кори півкуль великого мозку з півкулями мозочка.
У дорсальній частині моста лежать волокна медіальній петлі, що йде від довгастого мозку. над яким розташована ретикулярна формація моста. Латеральне проходять волокна слухової петлі.
МОЗОЧОК складає більш велику, чим міст, частина заднього мозку, що заповнює собою велику частину задньої черепної ямки.
У мозочку розрізняють верхню і нижню поверхні, границями між який є передні і задній краї.
Верхня поверхня мозочка на цілому мозку прикрита потиличними долями півкуль великого мозку і відділена від них глибокою поперечною щілиною великого мозку. У мозочку розрізняють непарну серединну частину - черв, дві півкулі. поперечними борознами черв розчленований на дрібні звивини, що додають йому деяка подібність із кільчастим червом. Обидві поверхні півкуль і черва порізані безліччю поперечних дрібних борозенок, що йдуть паралельно, між якими знаходяться довгі і вузькі звивини мозочка. Група звивин, відділених більш глибокими борознами, утворять часточки мозочка. Півкулі мозочка і черв складаються із білої речовини, розташованої в середині і тонкого прошарку сірої речовини кори мозочка, що обмережує білу речовину по периферії. Кора мозочка подана трьома шарами нервових кліток. На сагітальному розрізі біла речовина мозочка подана трьома шарами нервових кліток і має вигляд гіллястого дерева.
У товщі білої речовини виявляються окремі парні скупчення нервових кліток, що утворять зубчасте, пробковидне, шаровидне ядро мозочка і ядро намету.
У мозковому стовбурі наступним після мосту відділом, невеликим, але функціонально важливим, є перешийку ромбовидного мозку, що складає з верхніх ніжок мозочка, верхнього мозкового вітрила і трикутної петлів у якому проходять волокна латеральної (слухової ) петлі.
СЕРЕДНІЙ МОЗОК складає з дорсального відділу даху середнього мозку і вентральної - ніжок мозку, що розмежовуються порожниною - водопроводом мозку. Нижньою границею середнього мозку на його вентральній поверхні є передній край моста, верхній зоровий тракт і рівень сосцевидних тіл. На препараті головного мозку пластинку четверхоломія, або верх середнього мозку, можна побачити лише після видалення півкуль великого мозку.
На підставі головного мозку добре видна друга частина середнього мозку у вигляді двох товстих білих розбіжних пучків, що йдуть у тканину півкуль великого мозку - це ніжки мозку. Заглиблення між правою і лівою ніжками мозку називаються міжножковою ямкою, із неї виходять корінці окорухових нервів. Перед ядрами окорухового нерва лежить ядро медіального подовжнього пучка. Самим великим ядром середнього мозку є червоне ядро - одне з центральних координаційних ядер экстрапірамідної системи. Поруч із водопроводом лежить ретикулярна форма середнього мозку.
На поперечному розрізі чітко видно черепну речовину, що поділяє ніжку мозку на два відділи: дорсальний - покришку середнього мозку і вентральний - основа ніжки мозку. У покришці середнього мозку розташовуються ядра середнього мозку і проходять висхідні провідні шляхи. Вентральні відділи ніжок мозку цілком складаються із білої речовини, тут проходять спадні провідні шляхи.
Функціональне значення середнього мозку полягає в тому, що тут розташовані підкіркові центри слуху і зору; ядра головних нервів, що забезпечують іннервацію поперечнополосатих і гладких м'язів очного яблука: ядра, що відносяться до екстрапірамідної системи, що забезпечує скорочення м'язів тіла під час автоматичних рухів. Через середній мозок ідуть спадні (рухові) і висхідні (дошкульні) провідні шляхи. Область середнього мозку є також місцем розташування вегетативних центрів (центральна сіра речовина) і ретикулярної формації.
ПРОМІЖНИЙ МОЗОК поданий наступними відділами
областю зорових бугрів (таламічна область), що розташована в дорсальних його ділянках;
гіпоталамусом (підталамічна область), що складає вентральні відділи проміжного мозку;
III шлуночком, що має вигляд подовжньої (сагітальної) щілини між правим і лівим зоровими буграми і з'єднуються через міжшлуночковий отвір із бічними шлуночками.
У свою чергу таламічна область підрозділяється на таламус (зоровий бугор), метаталамус (медіальне і латеральне колінчаті тіла) і епіталамус (шишковидне тіло, поводки, спайки поводків і епіталамічна спайки).
Зорові бугри складаються із сірої речовини, у якому розрізняють окремі скупчення нервових кліток (ядра зорового бугра), розділеними тонкими прошарками білої речовини. У зв'язку з тим що тут переключається велика частина чутливих провідних шляхів, зоровий бугор фактично є підкірковим чутливим центром, а його подушка - підкірковим зоровим центром.
До медіальної поверхні зорових бугрів за допомогою поводків приєднується шишковидне тіло - епіфіз.
Гіпоталамус складає вентральний відділ проміжного мозку і бере участь в утворенні дна III шлуночка. До гіпоталамусу відносяться сірий бугор із лійкою і гіпофізом - залізної внутрішньої секреції, зоровий тракт, зорове перехрещення, сосцевидні тіла.
Гіпоталамус являє собою продовження ніжок мозку в проміжний мозок. Сіра речовина підталамічної області розташовується у вигляді ядер, здатних виробляти нейросекрет і транспортувати його в гіпофіз, регулюючи ендокринну роботу останнього.
Таким чином, сіра речовина проміжного мозку складають ядра, що відносяться до підкіркових центрів усіх виглядів чутливості. В області проміжного мозку розташовані ретикулярна формація, центри екстрапірамідної системи, вегетативні центри, що регулюють усі види обміну речовин і нейросекреторні ядра.
Біла речовина проміжного мозку подано провідними шляхами висхідного і спадних напрямків, що забезпечують двосторонній зв'язок кори головного мозку з підкірковими утвореннями і центрами спинного мозку. Крім цього, до проміжного мозку відносяться дві залози внутрішньої секреції - гіпофіз і шишковидне тіло, що приймають участь разом із відповідними ядрами гіпоталямуса і епіталямуса й утворенні гіпоталамогипофізарної і епіталамо-епіфізарної систем.
КІНЦЕВИЙ МОЗОК складає з двох півкуль великого мозку, кожне з яких представлено плащем, нюховим мозком і базальними ядрами. Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки, що знаходяться в кожному з півкуль. Півкулі великого мозку відділений одне від одного подовжньою щілиною великого мозку і з'єднуються за допомогою мозолистого тіла, передньої і задньої спайок і спайки зводу. Мозолисте тіло складається з поперечних волокон які у латеральному напрямку продовжуються в півкулі, створюючи лучистість мозолистого тіла, з’єднуючи один з одним ділянки лобової і потиличної до- лей півкуль, дугоподібно вигинаються і утворюють передні и лобові і задні - потиличні щипці. До заднього і середній частинам мозолистого тіла знизу прилягає звід мозку, що складається з двох дугоподібно вигнутих тягів, зрощених у середній своїй частині за допомогою передньої спайки мозку.
КОРА ВЕЛИКОГО МОЗКУ утворена білою і сірою речовиною. У корі виділяють 6 шарів нервових кліток, різні її відділи мають різну товщину (від 1,5 до 5,0 мм, у середньому 2-3 мм). Кожна з півкуль має три поверхні : найбільш опуклу верхньолатеральну, плоску, звернену до протилежної півкулі медіальну і маючу складний рельєф, що відповідає внутрішній основі черепа - нижня, поверхня півкулі або основу мозку. Найбільш виступаючі ділянки півкуль одержали назву лобових, потиличних, скроневого полюсів. Поверхня півкуль порізана глибокими щілинами, борознами. Ускладнюють рельєф розташовані між ними ділянки - звивини. Глибина, довжина борозен, їхня форма і напрямок дуже мінливі.
Щілини і борозни підрозділяють півкулі на лобову, тім'яну, скроневу, потиличну й островкові долі. Остання не видна при огляді поверхонь півкуль, тому що острівець знаходиться на дні латеральної борозни і прикритий ділянками іншою долею.
На верхньолатеральній поверхні півкулі звертає на себе увагу латеральна борозна, що є границею між лобовими, тім'яними і скроневими долями і йде від нижньої поверхні півкуль назад і вгору.
Інша велика борозна - центральна борозна. Починається приблизно від середини верхнього краю півкуль і іде вниз і трохи вперед, але не досягає латеральної борозни. Центральна борозна відокремлює лобову долю від тім'яної. Виражена границя між тім’яною і потиличною долями на дорсолатеральній поверхні півкуль відсутніх.
Лобова доля. Спереду від центральної борозни майже паралельно їй тягнеться предцентральна борозна, що дає початок двом рівнобіжним борознам, що йдуть до лобового полюса. Названі борозни поділяють поверхню мозку на лежачу перед центральною борозною предцентральну звивину і горизонтальнойдучі верхню, середню і нижню лобові звивини.
Тім'яна доля. Позаду від центральної борозни і майже паралельно їй проходить постцентральна борозна, від якої убік потиличної долі направляється подовжня внутрішньотімяна борозна. Ці дві борозни поділяють тім'яну долю на постцентральну звивину, а також на верхню і нижню тім'яні часточки.
Скронева доля. Верхньолатеральна поверхня скроневої долі подані двома борознами, що йдуть паралельно латеральній борозні, що поділяють поверхню мозку на верхню , середню і нижню звивини.
Сіра речовина півкуль великого мозку подано корою і базальними ядрами кінцевого мозку. До базальних ядер відносяться смугасте тіло, що складається з хвостатого і чечевицеподібних ядер; огорожа і мигдалеподібне тіло. Прошарки білої речовини між ними утворять зовнішню і внутрішню капсули, причому остання являє собою товстий шар білої речовини, що складає з провідних шляхів головного мозку. В внутрішній капсулі і виділяють передню і задню ніжки і коліно.
Стріопаладарна система являє собою основну частину рухових центрів, що відносяться до екстра пірамідної системи. Це центр, що управляє автоматичними рухами і регулює тонус м'язів. Крім цього, смугасте тіло виконує функцію вищого центру, що регулює процеси теплорегуляції й обміну вуглеводів. Цей центр займає чільне положення стосовно подібного йому вегетативним центрам, що розташовані в гіпоталамічної області.
Кора півкуль головного мозку подана сірою речовиною , розташованим на їхнє периферії.
БІЛА РЕЧОВИНА ПІВКУЛЬ великого мозку утворює білий півовальний центр, що складається з величезного числа нервових волокон. Усі нервові волокна подані трьома системами провідних шляхів кінцевого мозку:
асоціативними;
комісуральними;
проекційними.
Висхідні (чутливі) проекційно провідні шляхи по місцю свого закінчення підрозділяються на свідомі і рефлекторні.
Функціонування і взаємозв'язок асоціативних, комісуральних , а також висхідних і спадних шляхів забезпечує існування складних рефлекторних дуг, що дозволяють організму пристосовуватися до постійно мінливих умов внутрішнього і зовнішнього Середовища.
БІЧНІ ШЛУНОЧКИ знаходяться в товщі білої речовини півкуль великого мозку. Порожнина шлуночків має вигадливу форму в зв'язку з тим. що відділи кожного з них розташовуються у всіх частках півкулі (за винятком острівця). Середня - центральна - частина шлуночка залягає донизу від мозолистого тіла, у тім'яній частці півкулі. Від центральної частини в усі частки мозку розходяться відростки порожнин, названі рогами: передній (лобовий ріг) - у лобову частку, нижній (скроневий ріг) - у скроневу, задній - (потиличний ріг) - у потиличну частку. Центральна частина за допомогою міжшлуночковому отвору з'єднується з III шлуночком.
ОБОЛОНКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Головний мозок, як і спинний, оточений трьома з’єднювальнотканими листками, або оболонками, що є продовженням оболонок спинного мозку, кожна з яких відділена від сусідніх міжоболочним простором.
Тверда оболонка головного мозку. відрізняється по будівлі від аналогічної оболонки спинного мозку. Вона є одночасно окістям на внутрішній поверхні кісток черепа, із якими зв'язана не міцно. В області основи черепа оболонка дає ряд відростків, що проникають у щілини й отвори кісток черепа, чим пояснюється велика міцність прикріплення тут твердої оболонки головного мозку. Більш того, у місцях виходу з порожнини черепних нервів тверда оболонка головного мозку на деякому протязі продовжує оточувати нерв, створюючи його піхву і проникаючи разом із нервом через отвір назовні.
На внутрішній поверхні твердої оболонки розрізняють трохи відростків, що проникають у подовжню щілину великого мозку і відокремлюють одну від одної його півкулі. Задній відділ серпа зростається з іншим відростком оболонки - наметом мозочка, що відокремлює потиличні долі півкуль від мозочка.
Продовженням серпа великого мозку є серп мозочка, що проникає знизу між півкулями мозочка. Ще один відросток оточує зверху турецьке сідло, створюючи його діафрагму і захищаючи гіпофіз від тисків усієї маси мозку, що лежить вище.
У визначених ділянках твердої оболонки головного мозку є розщеплення, вистелені зсередини ендотелієм, - це синуси твердої оболонки головного мозку, по яких відтікає венозна кров. Особливістю синусів є міцність стінок, що пояснює неможливість їх спаду. Крім того, синуси з'єднуються з зовнішніми венами голови через емісарні вени.
Павутинна оболонка головного мозку розташовується до середини від твердої мозкової і відділена від неї субдуральним простором.
Підпаутиний простір головного мозку в області великого потиличного отвору повідомляється з підпаутиним простором спинного мозку.
У визначених місцях, поблизу синусів твердої оболонки головного мозку, павутинна оболонка утворить своєрідні вирости - грануляція павутинної оболонки. Ці вирости вдадуться в синуси твердої оболонки. На внутрішній поверхні кісток черепа в місці розташування грануляцій відзначаються вдавлення і ямочки.
Загальновизнаним є думка про участь грануляції павутинної оболонки в забезпеченні відтоку спинномозкової рідини у венозне русло.
М'яка (судинна) оболонка - це сама внутрішня з оболонок головного мозку. Вона складається зі сполучної тканини, що утворить два шари (внутрішній і зовнішній,, між якими залягають кровоносні судини. Оболонка зрощена з зовнішньою поверхньою мозку і глибоко проникає в усі його щілини і борозни. Кровоносні судини , покидаючи судинну оболонку, направляються в тканину мозку, забезпечуючи його харчування. У визначених місцях судинна оболонка проникає в порожнині шлуночків мозку й утворить судинні сплетення, що проектують спинномозкову рідину.
Список літератури:
Анатомія людини Р.П. Самусєв Ю.М. Селін М. : Медицина 1995 р.
Фізіологія людини /під ред. Г. І. Косицького М. : Медицина 1985 р.
14
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-po-angliyskomu-yaziku-elcom.html
|
Внеклассное мероприятие для 6 класса по английскому языку: «Welcome, Spring!»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/eeafbb2b78715d5d9e33f2b224d580d7.doc
|
files/eeafbb2b78715d5d9e33f2b224d580d7.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-skazki-na-angliyskom-yazike-te-en-and-te-rose.html
|
Сценарий сказки на английском языке "The Hen and the Rose"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/e2283482df95624b58d002a1cb915004.docx
|
files/e2283482df95624b58d002a1cb915004.docx
|
Исаева Ольга Николаевна
МБОУ СОШ №51 г.Воронеж
учитель иностранного языка
The Hen and the Rose
Звучит «Вальс цветов», появляются девочки в костюмах цветов, среди них одна в костюме розы, они танцуют, затем они замирают, роза останавливается на переднем плане.
Author: There was a beautiful rose in a beautiful garden. Every morning she looked at the sun and
smiled. But one morning the ugly worm crawled to Rose and began to eat its leaves.
(Пока автор произносит эти слова, появляется Солнце, Роза улыбается ему, Солнце уходит, затем появляется червяк.)
The Worm: What a nice Rose! What tasty leaves!
Author: When the sun came out he was surprised to see that his friend looked sad.
(Появляется солнце.)
The Sun: Dear, Rose, why do you look so sad?
Rose: Oh dear! I am so unhappy because an ugly worm is eating my leaves and will not go away.
The Worm: Yummy! Yummy!
The Sun: I will not shine until Rose is happy.
(Солнце прячется за облако.)
The Wind (появляясь): Father Sun, why are you not shining today?
The Sun: Rose is so unhappy. An ugly worm is eating her leaves and he will not go away. I will not shine
until Rose is happy.
Author: And the Wind stopped blowing. A Bird was surprised when the wind stopped blowing.
(Прилетает птичка.)
The Bird: Mr Wind, why have you stopped blowing?
The Wind: Rose is so unhappy. An ugly worm is eating her leaves. So Father Sun will not shine and I will
not blow until Rose is happy.
The Bird: I also love Rose. I will not sing again until Rose is happy.
Author: The Bird met a Hen.
(Выходит курочка.)
The Hen: Why do you look so sad? Why aren’t you singing?
The Bird: Rose is so unhappy. An ugly worm is eating her leaves so Father Sun will not shine, Mr Wind
will not blow and I will not sing again until Rose is happy.
The Hen: Really! Please tell me how this will help Rose? If you want to help Rose you must do something
for her. Come with me.
(Птичка и курочка подходят к розе. Курочка находит червяка и съедает его.)
The Hen: See how I have helped Rose and at the same time had a delicious breakfast.
Rose (оживая и улыбаясь): Thank you.
Все исполняют заключительную песню на мотив песни «Дорогою добра» из мультфильма «Маленький Мук».
The Sun is shining brightly,
The Rose is smiling smartly,
The singing birds are flying over
growing greeny trees.
And they are friends forever,
They spend all time together,
They help each other every day
and never put in trouble.
Но если с другом худо, не уповай на чудо.
Спеши к нему, всегда иди дорогою добра.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-skazki-na-angliyskom-yazike-te-bread-roll.html
|
Сценарий сказки на английском языке «THE BREAD ROLL»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/27/bb825a672793b0fa72b2400127f98caa.doc
|
files/bb825a672793b0fa72b2400127f98caa.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-v-mire-zhivotnih.html
|
Урок в 6 классе «В мире животных»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/90/54476797fb422aa8286524f2d0699514.doc
|
files/54476797fb422aa8286524f2d0699514.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/demografichna-situaciya-v-ukraini-i-problemi-medikogenetichnoi-s.html
|
Демографічна ситуація в Україні і проблеми медико-генетичної служби
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/32b6e645bed02b53b33669874dfbfe9f.docx
|
files/32b6e645bed02b53b33669874dfbfe9f.docx
|
ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ
І ПРОБЛЕМИ МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНОЇ СЛУЖБИ
Загострення економічної кризи в Україні призвело до подальшого погіршення демографічної ситуації. Вперше за повоєнний період, починаючи з 1993 p., чисельність населення вкрай зменшилась. Фактором, який цьому сприяв, було природне зменшення населення. Якщо до 1990 p. в країні спостерігався ще деякий природний його приріст, то з 1991 p. в результаті перевищення числа померлих над кількістю народжених невпинно зростає природне зменшення населення.
Катастрофічне зниження життєвого рівня переважної більшості населення в останні роки, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, невпевненість у зміні ситуації на краще призвели до відновлення тенденції падіння народжуваності. Її сучасний рівень найменший за весь період існування України і найнижчий серед країн, розташованих на території колишнього СРСР. В 1997 p. середнє число дітей, народжених жінкою за все життя, становило 1,4 при необхідних 2 2
Pi ікс зниження народжуваності розпочалось і 1986 року
1986 р 15,5 на 1000 населення
1990р. 10,0
1996p 9,1
1997p 8,7
II,i процеси у наступні роки набули кризового характеру
Загальна смерт ніс гь 12,0 13,6 14,0 13,8
Роки Народжуваність
1991 12,1
1994 10,0
1996 9,1
1997 8,7
Неіаіивної тенденції набули і спеціальні показники народжуваності, зокрема, середнє число народжених диеи на 1000 жінок віком 15-49 років
ті р 50
1994р 43 1996 р 42 1997p 42
Смертність дітей першого року життя, як основний інтегральний показник соціально-економічного розвитку країни, її культурної о рівня, подання медичної допомоги, з 1976 до 1990 р. постійно зменшувалась:
1976 р. — 20,1 на 1000 народжених живими
1990р.—12,8
Починаючи з 1990 p., відмічається зростання показника малюкової смертності з деякою стабілізацією в 1997 році.
1990р.- 12,9 1994р 14,5
1991 p. - 13,9 1995р. 14,7
1992р. - 14,0 1996p. 14,3
1993р. 14,9 1997p. 14.0
Не має тенденції до зниження в останні роки і материнська смертність:
1990р. -32,4 1993р. 32,8
1991р. 29,8 1994р 31,2
1992р. 31,3 1997p. 30,9
Сигуація ускладнюєіься тим. що поряд з депопуляцією відбуває гься погіршення якісних характеристик населення, зокрема його здоров'я. Надзвичайно скрутні умови відтворення переважної більшості населення призвели до того, що в останні роки спос-іерігається зниження показника середньої тривалості життя, за яким Україна перебуває у 5-му десятку серед країн світу. Погіршує і ьсядемовідтворюва-тьний і заіальносоціальний ноіенціа і сімейної структури населення знижується рівень показників шлюбності, дії носі і сімей та підвищує гься рівень розлученості. Все більше число сімей обмежується народжуванням лише однієї дитини. Так, питома вага дітей, народжених першими, підвищилась від 49% в 19<S9 p. до 58°/' в 1997 р , а народжених друї ііми, навпаки, знизилась від 37 до 26%.
Рівень народжуваності в Україні слід оцінити як вкрай недостатній, оскільки він забезпечує заміщення попереднього покоління насгупним лише на 79".:! (в місі ах 70%).
Підвищується питома вага дітей, народжених поза шлюбом (12,1%і), що погіршує умови їх утримання і виховання У важкому сгановищі перебува-юіь багатодітні сім'ї
Негативно впливають на народжуваність зменшення числа шлюбів і збільшення числа розлучень. Внаслідок розлучень щороку понад 150 тисяч дітей залишаються без одного з батьків.
За останні роки значно погіршилась ситуація в с4іері здоров'я народу України. Ріст смертності населення значною мірою зумовлений процесом постаріння населення — збільшенням частки осіб пенсійного віку, яка у 1997 p. становила 26%. Суттєво зростає смертність населення в працездатному віці, особливо чоловіків. Порівняно з 1989 p. смертність чоловіків в працездатному віці збільшилась від 663 до 823 померлих на 100 тис. жителів.
Як наслідок постаріння населення погіршився показник "демографічного навантаження" у бік підвищення частки осіб пенсійного віку і зниження частки дітей.
Кількісна т а якісна оцінки здоров'я дітей свідчать про стійке погіршення їх фізичного та психічного розвитку, що ставить під загрозу існування нації. Сьогодні в Україні близько 70% новонароджених з перших днів життя мають ті чи інші відхилення у стані здоров'я.
Здоров'я матерів є одним із вирішальних факторів, які визначають рівень здоров'я народжених ними дітей.
У свою чергу, здоров'я жінок дітородного віку формується упродовж всього попереднього періоду життя і особливо в підлітковому віці. Аналіз рівня здоров'я дівчат-підлітків показав, що серед цієї групи населення зростає частота серцево-судинних захворювань, анемій, захворювань нирок і статевих органів. Щороку в репродуктивний вік (15 років) вступає 13-14 тисяч дівчат з тяжкою соматичною патологією, які потім під час вагітності та пологів формують групи високого ризику материнської і пе-ринатальної смертності.
Кризовий стан демографічної ситуації в Україні вимагає перегляду конкретних напрямів демографічної політики. Сформувалась об'єктивна необхідність переорієнтації демографічної політики. Перенесення центру її ваги з стимулювання народжуваності, яке не під силу суспільству в сучасних умовах, на збереження здоров'я. Здоров'я має розглядатись як найважливіший пріоритет нації. Висока дитяча смертність, підвищення повікової смертності, більш висока смертність сільського населення порівняно з міським — це ті найважливіші орієнтири, довкола яких повинна сьогодні формуватися система заходів, спрямованих на оздоровлення умов відтворення населення України.
Орієнтація України на побудову ринкової економіки вимагає дотримання таких засад у матеріальному забезпеченні відтворення населення:
посилення ролі доходів сім'ї в системі джерел і засобів матеріального забезпечення відтворення населення;
— підхід до соціального захисту населення, як важливого засобу демографічної політики, посилення демографічної спрямованості заходів соціального захисту, підвищення їх адресності та ефективності;
— створення принципово нової системи кредитування населення взагалі та молодих сімей;
— створення нової ефективної системи охорони материнства і дитинства, яка забезпечує реалізацію пріоритетів сім'ї, дитини.
Відомо, що генетичний компонент у формуванні здоров'я людини складає близько 30%, таку ж питому вагу мають фактори навколишнього середовища. Взаємно вони зумовлюють ураження близько 60% популяції.
У структурі захворюваності та смертності дітей відбуваються зміни в бік підвищення питомої ваги та природжених спадкових захворювань.
В Україні серед дітей віком від 0 до 14 років щороку реєструється близько 130 тисяч хворих з вадами розвитку.
Рівень розповсюдженості на 10 тис. дитячого населення природжених вад:
1992р.—11,2
1993р.—12,4
1994р.—14,7
1997р.—15,6
Природжена та спадкова патологія є однією з провідних причин (другою в структурі) захворюваності та смертності дітей першого року життя, а також перинатального періоду. Так, частота природжених аномалій серед новонароджених у пологових відділеннях складала на 1000 народжених:
1992р.—13022 дітей (21,9)
1993р.—12331 дітей (22,9)
1994р. 13420 дітей (25,8)
1997р.— 12717 дітей (28,6)
Серед причин смертності новонароджених у пологових стаціонарах природжена та спадкова патологія на 1000 народжених живими складала 1,05. У структурі смерті дітей першого року життя упродовж останніх п'яти років природжена та спадкова патологія займає друге місце.
Нині основними формами профілактики природженої та спадкової патології в Україні є:
— пренатальна діагностика;
— преклінічна діагностика хвороб у новонароджених;
— медико-генетичне консультування. Ефективність діяльності медико-генетичних установ для суспільства виражається не тільки у прямому лікувальному впливі на пацієнтів, але й у виробленні стратегії репродуктивного планування для сімей, включаючи засоби діагностики носійства і а пренатальної діагностики іенетично зумовлених захворювань.
В останні роки в Україні склалася цілісна система медико-генетичної служби. Діагностичний потен-
ціал медико-генетичних закладів зріс, щороку отримують допомогу 80-90 тис. сімей.
Провідним, найбільш розповсюдженим і найменш шкідливим методом пренатальної діагностики є ультразвуковий скрииінг — масовий і селективний. Масовим УЗ скринінгом в Україні охоплено 66% ваптних, необхідно 100%.
Поточний рік є надзвичайно складним для розширення впровадження масових скринінгових програм через відсутність достатньої кількості тест-систем.
Болючим питанням у проблемі консультування є кадрове, а також фінансування служби.
В 1992 p. Урядом України прийнята «Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї,
охорони материнства і дитинства», а в 1995 p. — програма «Планування сім'ї», в яких приділяється велика увага створенню умов і подальшому розвитку медико-генетичних закладів.
Підсумовуючи сказане, слід підкреслити аргументовану необхідність розвитку пренатальної й пост-натальної діагностики природжених вад і спадкових захворювань, проведення своєчасної коригуючої терапії, запобігання народженню дітей з тяжкими вадами розвитку, що в кінцевому результаті дасть змогу впливати на зниження захворюваності, інвалідності та смертності дітей.
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВЖИВАННЯ наркотичних речовин вагітними жінками є однією з актуальних та драматичних проблем сучасного світового суспільства. Швидке зростання частоти даної патології ставить під загрозу фізичний та соціальний добробут майбутніх поколінні, 4, б]. За даними ряду авторів, при скринінгових дослідженнях метаболіти різних психоактивних речовин визначаються майже у 15% вагітних жінок [4,5]. Обстеження 4 мільйонів вагітних та породіль в США показало, що 7% з них зловживали забороненими наркотичними препаратами чи ліками з немедичною метою [7]. На жаль, ця проблема повною мірою стосується й України. У 1996 р в Україні було зареєстровано 54 тисячі хворих у 2-3 стадії наркоманії. За оцінками фахівців, упродовж кількох років їх число мало зрости до 400-600 тисяч [2] Дані Одеського обласного наркологічного диспансеру свідчать, що жінки становлять 25% серед хворих на наркоманію, 89% з них молодші ЗО років [3] Аналіз медичної документації пологового будинку № 5 м. Одеси за період 1993-1997 pp. виявив збільшення кількості вагітних жінок, хворих на
наркоманію, майже в 6 разів. У 1997 р. вони складали понад 1% від усієї кількості породіль, і цей показник має тенденцію до подальшого збільшення. Слід відмітити, що отримані нами дані стосуються лише жінок з вираженою психофізичною залежністю Вагітні, котрі вживають наркотичні препарати епізодично, застосовують інгаляційні або табле-товані форми, при відсутності скринінгових систем на метаболіти наркотиків не потрапляють у коло нашої уваги. Таким чином, можна припустити, що дійсний відсоток вагітних з цією патологією буде значно більшим.
З метою оцінки впливу наркоманії на перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду та пе-ринатальну захворюваність і смертність обстежено 66 жінок, хворих на наркоманію, які вступили для розродження до клінічного пологового будинку № 5 м. Одеси. Верифікація діагнозу здійснювалась на підставі консультації нарколога або психіатра. Встановлено, що основними наркотичними препаратами, які вживали вагітні, були "макова соломка" та препарати, кустарно виготовлені з ефедрину. Знач-
но рідше, як додаткові, застосовувались препарати коноплі, бензодіазепіни, наркотичні анальгетики. Стаж вживання наркотиків складав від 1 до 15 років.
Середній вік обсгежених складав 25,6±3,2 року. Усі жінки були міськими мешканками. Серед обстежених 42 (63,6%) жінки не працювали, жили на випадкові прибутки, 10 (15,1%) — перебували в місцях позбавлення волі, шлюб був зареєстрований лише у 21 (32,0%) жінки, в більшості випадків батько майбутньої дитини теж був наркоманом і основним постачальником наркотичних речовин для жінки.
Первовагітних було 18,2%, повторновагітних — 81,8%. Середня кількість штучних абортів дорівнювала 1,82. Первородящі жінки складали 34,8%, повторнородящі (другі-шості пологи) 65,2%. Двоплодова вагітність була у 2 жінок. Середня кількість пологів серед повторнородящих складала 2,4. Співвідношення пологів до абортів становило 4:3.
Звертає увагу надто низький рівень акушерської та перинатальної допомоги вагітним, хворим на наркоманію, внаслідок того, що вони не звертаються за нею. Лише 35% жінок спостерігались акушером-гінекологом під час вагітності, з них майже половина це ув'язнені. 18 (27,2%) жінок вступили до пологового будинку у другому періоді пологів, а 4 (6,0%) — в ранньому післяпологовому періоді, 24,2% жінок самовільно пішли з пологового будинку у післяпологовому періоді. Щодо наркологічної допомоги, то тільки 12 вагітних перебували під диспансерним спостереженням.
Вагітність закінчилась терміновими пологами у 25 (38,0%) жінок, пролонгована вагітність мала місце у 5 (7,5%), дострокове переривання вагітності у терміні 26-28 тижнів відбулося у 4 (6,0%) (ці випадки були виключені з подальшого аналізу), передчасні пологи — у 32 (48,5%) жінок. Передчасні пологи відбулися в 29-31 тиждень у 7 (10,6%) жінок, в 32-34 тижні — у 4 (6,0%), в 35-37 тижнів — у 21 (31,9%). Частота передчасних пологів серед перво- і повторнородящих складала відповідно 52,2 і 46,5%.
Серед інших ускладнень вагітності значне місце посідають різноманітні інфекційні захворювання. Так, ВІЛ-інфікування діагностовано у 6 (9,7%) жінок, трихомоніаз — у 9 (14,5%), сифіліс — у 4 (6,5%і), гонорею — у 2 (3,2%), інфекції сечовивідних шляхів — у 7 (11,3%), відкриту форму туберкульозу — у однієї вагітної, інші інфекції (флебіти, піодермії, абсцеси, грибкові захворювання) — у 14 (22,5%) жінок. Наслідком зниженої імунологічної резистентності, що має місце у хворих на наркоманію, та поширеної інфекційної патології є висока частота інфікування фетоплацентарного комплексу. Серед обстежених багатоводдя спостерігалось у 6,4%і жінок, маловоддя — у 9,6%; частота допологового розриву плодових оболонок складала 32,3%, з них безводний період
понад 12 годин зафіксовано у 17,7% жінок, раннє відтікання навколоплодових вод спостерігалось у 8,0% жінок, ендометрит в пологах діагностовано у 2 (3,2%), післяпологовий ендометрит розвинувся у однієї обстеженої.
Патологія посліду мала місце у 5 (8,0%) жінок: у вигляді часткового відшарування нормально розміщеної плаценти — у 3,2% та інтимного прикріплення плаценти — у 4,8%; в усіх випадках крововтрата не перевищувала фізіологічні норми.
Анемія І ступ. спостерігалась у 13 (21,0%) вагітних, II ступ. — у 11 (17,7%). Гестоз другої половини вагітності легкого ступеня діагностовано у 13 (20,9%) вагітних, середніх і тяжких форм гестозів не було. Основною формою аномалій полоіової діяльності були швидкі пологи — 7(11,3%) випадків, слабість пологової діяльності не зустрічалась в жодному випадку.
Частота оперативного розродження складала 6,5% (4 випадки). В умовах надто високого ризику септичних ускладнень, природжених вад розвитку плода у жінок, які зловживали наркотиками, операція кесарева розтину проводилась лише у виняткових випадках (з урахуванням соціальних, медичних, психологічних аспектів). Показаннями для оперативного розродження стали анатомо-функціо-нальна недостатність міометрія з загрозою розриву матки по рубцю в 3 випадках та поєднання допологового відтікання навколоплодових вод при тазовому передлежанні плода у роділлі з інтранатальною загибеллю плода в перших пологах.
Порушення функції фетоплацентарного комплексу у вигляді фетоплацентарної недостатності (ФПН) різного ступеня тяжкості є найбільш розповсюдженим ускладненням вагітності при зловживанні наркотичними речовинами. Компенсовані форми ФПН діагностовано у 15 (24,2%) вагітних, субкомпенсовані з розвитком синдрому затримки розвитку та порушення харчування плода — у 18 (29%), декомпенсовану форму ФПН з антенатальною загибеллю плода виявлено у 3 (4,8%і) жінок. В 18 (29%) випадках спостерігалось меконіальне забарвлення навколоплодових вод, що свідчить про внутрішньоутробне страждання плода.
В терміні 28-42 тижні народились 64 дитини, з них 2 двійні. Перинатальні втрати складали 140,6%о, з них антенатальна загибель плода — 46,8%о, рання неонатальна смертність (всі випадки серед недоношених дітей) — 93,8%и (одна двійня). Причинами смерті були: внутрішньошлункові крововиливи гіпоксичного генезу у глибоконедоношених новонароджених (у 2), природжена пневмонія (у 4), з них у З на фоні синдрому гіалінових мембран. 5 (7,8%) малюків народились з вадами розвитку (у 2 — мікроцефалія, у 1 — гіпоспадія, у 1 — "вовча паща", у 1 — природжена клишоногість). Незважаючи на великий відсоток недоношеності та відсутність у
більшості випадків заходів з профілактики синдро- 3. Виявлені нами ускладнення значно перевищу-
му гіалінових мембран (внаслідок зазначених обста- ють дані іноземних досліджень, що, на наш погляд,
вин), пневмопатія спостерігалась відносно рідко — викликано кількома причинами. По-перше, в умо-
у 6 (9,3%). Прояви неонатального наркотичного аб- ^ „^. ^^ ^^ зловживають кустарне ви-
стинентного синдрому мали місце в різні терміни . .
- . ґ г готовленими наркотичними препаратами, які містять
майже у всіх новонароджених і вимагали медикамен- . . „
тозної корекції. Перинатальну патологію ЦНС у велику ^ь^ть баластних, високотоксичних для
вигляді синдрому збудження, рідше синдрому організму речовин. По-друге, повністю відсутні будь-
пригнічення, діагностовано у 81,9% дітей. 45,5% дітей які програми допомоги цьому контингенту жінок.
потребували переведення на другий етап лікування. По-третє, крайньо обмежена інформованість медич-
Внсновки. 1. Найчастішими ускладненнями них працівників щодо наслідків вживання наркотиків
вагітності у жінок, які зловживають наркотичними під час вагітності та методів їх корекції.
речовинами, є: фетоплацентарна недостатність, яка, 4. Важливою умовою ефективного вирішення
на наш погляд, носить первинний характер, та по- питання допомоги вагітним жінкам, хворим на
в'язані з нею внутрішньоутробна гіпоксія та гшотро- наркоманію, є не тільки подальші дослідження
фія плода; передчасне переривання вагітності, швидкі механізмів дії наркотичних речовин на перебіг
пологи внаслідок підвищення тономоторної актив-
. ,. ' ,...,-„, гестаціиного періоду та розвиток плода, а й поєднані
ності мюметрія; перинатальне інфікування ФПК, з , .
розвитком мало-1 багатоводдя, передчасним розри- зусилля ^wlu акушерів-гінекологів, психіатрів,
вом плодових оболонок, психологів, робітників служб соціального захисту в
2. Частота пізніх гестозів вагітності значно ниж- напрямку широкої інформованості та кваліфіко-
ча, ніж можна очікувати, виходячи з того, що ваного консультування населення щодо поставленої
більшість наркотичних речовин має гіпертензивну проблеми. Дію.
Список літератури
1 Горячеє П Й Клинико-психопатологическии анализ состояния осужденньїх женщин, больньтх наркоманиеи, й оценка нервнопсихического развития их потомства Автореф дис канд мед наук — Одесса, 1995
2 Стіицкий В Н Наркомания. современньїе представлення//Журн практ врача —1996 —№4.—С 23-25 3. Шипилов Ю А Течение опиинои наркомании у женщин//Вопр. наркологии —1991 —№2.—С 19-21 4 Belwke M , Eyier F D The consequences of prenatal substance use for the developing newborn and young child // Int J Addict —1993 —V 28, №13 —P. 1341-1391.
5. ChamoffJ J , Landress Н. J , Barret M. E The prevalence of illicit drug or alcohol use during pregnency and discrepancies in mandatory reporting in Pinnelas County, Florida//New Engi J Med — 1990.— V. 332, Н 17.- P. 1202-1206.
6. Fmnegan L P Perinatal morbidity and mortality in substance using families: effects and intervention strategies // Bull Narcotics — 1994. — V. 46, № 1. — P. 19-43
7. Summary tables annualized estimates from the national pregnancy and health survey // U S. Department of Health and Human Services, National Institute on Drug Abuse — 1994. — Sept. 12 — Table 1.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vnutrishkolniy-kontrol-proverochnaya-rabota-po-angliyskomu-yazik.html
|
Внутришкольный контроль. Проверочная работа по английскому языку «Глагол-связка «быть»» 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/81/48eff6e6d3fbbde46b6b50c1217acce8.doc
|
files/48eff6e6d3fbbde46b6b50c1217acce8.doc
| null |
https://doc4web.ru/arhitektura-/bashni-moskovskogo-kremlya.html
|
Башни Московского Кремля
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/bc128263fffe9f2fac3a8e6fd7234829.docx
|
files/bc128263fffe9f2fac3a8e6fd7234829.docx
|
ТАЙНИЦКАЯ БАШНЯ
В 1485 году, когда Иван III развернул в Кремле строительство, итальянский зодчий Антон Фрязин заложил первую башню нового Московского Кремля, которая получила название Тайницкая. Летописец так описывает это событие: "...заложена бысть на реце на Москве стрельница у Шешковых ворот, а под ней выведен тайник, а делал ее Антон Фрязин". Эти проездные ворота были выстроены на месте старых Чешковых ворот Кремля
- времен Дмитрия Донского.
Как верно отметил летописец, при сооружении башни под ней был вырыт колодец и тайный ход к Москве-реке, снабжавший москвичей водой в случае осады, отсюда и ее название. Тайницкая башня с проездными воротами имела отводную стрельницу, соединявшуюся с ней каменным мостом, внутри башни находилось громадное помещение с мощными сводами. Судя по Годуновскому плану Московского Кремля, составленному в 1597 году, до 17 века на верху башни находилась четырехскатная крыша с бревенчатой надстройкой, в которой помещался шатер с колоколом. Часовые на башне наблюдали за Москворечьем и в случае пожара специальными сигналами колокола давали о нем знать.
В 1670-1680 годах над четвериком башни русские мастера возвели каменный верх - открытый арочный четверик,завершенный четырехгранным шатром со смотровой вышкой.
В 1770-1771 годах в связи со строительством Кремлевского дворца по проекту В.И. Баженова Тайницкую башню разобрали. В 1812 году, во время отступления войск Наполеона из Кремля, башня пострадала от взрыва, но скоро была отстроена. В 1862 году по проекту одного из семьи художников Кампиони стрельница также была восстановлена. В 1930-1933 годах стрельницу разобрали вновь, тогда же были заложены проездные ворота и засыпан колодец.
Высота Тайницкой башни - 38,4 метра.
КУТАФЬЯ БАШНЯ (ПРЕДМОСТНАЯ)
Подходы к Троицкой башне защищала башня Кутафья, единственная из сохранившихся предмостных укреплений Кремля. Сооружена она в 1516 году напротив Троицкой башни, в конце Троицкого моста, под руководством миланского архитектора Алевиза Фрязина. Невысокая, окруженная рвом и рекой, с единственными воротами, которые в минуты опасности наглухо закрывались подъемной частью моста, башня была грозной преградой для осаждавших крепость. Она имела бойницы подошвенного боя и машикули.
В XVI-XVII веках уровень воды в реке Неглинной был высоко поднят плотинами, так что вода окружала башню со всех сторон. Первоначальная высота ее над уровнем земли равнялась 18 метрам. Въехать в башню со стороны города можно было лишь по наклонному мосту.
Как считают историки, название "Кутафья" происходит от слова "кут" - укрытие, угол. Кутафья башня никогда не имела покрытия. В 1685 году ее увенчали ажурной короной с белокаменными деталями.
В 1668 году через башню устроили сквозной проезд из города на Троицкий мост, древние боковые ворота бали заложены. С южной стороны была пристроена кордегардия.
В 1976-1977 годах башню отреставрировали, разобрали кордегардию, восстановили боковые арочные проемы идвухцветную окраску стен.
Высота башни со стороны города - 13,5 метра.
ТРОИЦКАЯ БАШНЯ
Самая высокая башня Кремля - Троицкая - по значению считалась второй после Спасской. Выстроена она в 1495 году. Массивный четверик башни имеет шесть ярусов, в ее основании - двухъярусный подвал с мощными стенами. Все ярусы соединены друг с другом лестницами. Первоначально башня называлась Богоявленской, затем Знаменской, Куретной. По указу царя Алексея Михаиловича в 1658 году она стала называться Троицкой по находящемуся рядом Троицкому монастырскому подворью.
В 1516 году от стрельницы через реку Неглинную был построен каменный мост, соединивший Троицкую башню со сторожевой предмостной башней - Кутафьей. Ворота башни служили проездом к покоям царицы и царевен, ко двору патриарха, через них выходило духовенство встречать царя, возвращавшегося из походов.
В 1685 году башню надстроили многоярусным верхом, напоминающим своими очертаниями верх Спасской башни. Ее украшают декоративные башенки с флюгерами и стрельчатые арки. В 1686 году на башне установили часы - куранты. После пожара в Москве 1812 года поврежденные куранты уже не восстанавливались. В XIX веке в башне размещался архив министерства императорского двора.
В 1937 году на Троицкой башне установили рубиновую звезду. Высота башни до звезды со стороны Кремля - 65,65 метра, со звездой - 69,3 метра. Со стороны Александровского сада высота башни до звезды составляет 76,35 метра, со звездой - 80 метров.
БЕКЛЕМИШЕВСКАЯ БАШНЯ (МОСКВОРЕЦКАЯ)
В 1487 году итальянский архитектор Марко Фрязин выстроил в юго-восточном углу Кремля высокую круглую башню - Беклемишевскую. Она находится возле нынешнего Москворецкого моста и хорошо видна со стороны Красной площади. Эта башня ввиду своего расположения первая принимала на себя удары подступавших врагов. Внутри нее находился тайник - колодец. Название она получила от двора боярина Беклемишева, находившегося в XV веке рядом с башней со стороны Кремля.
В XVII веке башня была надстроена красивым высоким шатром, благодаря чему она приобрела стройные архитектурные формы, утратив свою крепостную суровость. В начале XVIII века в связи с русско-шведской войной вокруг нее были устроены бастионы, растесаны, расширены бойницы для установки более мощных орудий. Во время реставрационных работ, проводившихся на башне в 1949 году, бойницы были восстановлены в прежнем виде.
В 1917 году во время боев за Кремль снарядом был сбит верх башни, но вскоре его восстановили. Это одна из немногих кремлевских башен, не подвергавшихся серьезной реконструкции.
Высота Беклемишевской, или Москворецкой, башни - 46,2 метра.
ВОДОВЗВОДНАЯ БАШНЯ (СВИБЛОВА)
В 1488 году недалеко от впадения реки Неглинной в Москву-реку, на месте, которое, по выражению Петра I, "натура зело укрепила", воздвигли вторую круглую в плане башню - Свиблову, также получившую свое название по имени боярина Свиблова. Башня имела колодец и тайный выход к реке.
В 1633 году в Свибловой башне была установлена водоподъемная машина, которая из колодца,находящегося внизу башни, накачивала воду в выложенный свинцом водоем, устроенный на верху башни. Оттуда по свинцовым трубам вода поступала в водовзводную палатку, стоявшую в Кремле около Старого Денежного двора и Верхнего Набережного сада. Через трубы, проложенные в земле, вода расходилась по всему Кремлю. Как свидетельствовали современники, эта машина, изготовленная под руководством англичанина Христофора Головея, стоила несколько бочонков золота. С тех пор эту башню стали называть Водовзводной.
В 1672-1686 годах башня была надстроена ярусным верхом с шатровым завершением. Сырость от колодца и близлежащих рек постепенно разрушала кладку стен. Зодчий В.И. Баженов предлагал ее снести и построить вновь, но не получил на то разрешения. В 1805-1806 годах по проекту
И.В. Еготова башню разобрали до фундамента и сложили вновь. В1812 году при отступлении наполеоновских войск из Кремля башня была взорвана неприятелем, а в 1817-1819 годах ее восстановили под руководством О.И. Бове. В оформление башни внесены классические и псевдоготические детали: массивный нижний цилиндр обработан рустом, завершен декоративными машикулярами и прорезан большими окнами.
Верх башни увенчан рубиновой звездой. Ее установили в 1937 году в честь двадцатилетия Великой Октябрьской социалистической революции.
Высота Водовзводной башни до звезды - 57,7 метра, со звездой - 61,45 метра.
БЛАГОВЕЩЕНСКАЯ БАШНЯ
Вдоль берега Москвы-реки располагается семь кремлевских башен, соединенных высокими зубчатыми стенами. Башни имеют различное функциональное значение - угловые, проездные, глухие.
Одна из них - Благовещенская, глухая, расположенная между Тайницкой и Водовзводной башнями, построена в 1487-1488 годах. Ее название связано, как свидетельствует легенда, с помещавшейся здесь когда-то чудотворной иконой "Благовещение". Название башни можно связать и с тем, что в 1731 году к ней была пристроена церковь Благовещения, которую в наше, советское время разобрали.
В XVII веке рядом с башней были сооружены Портомойные ворота для прохода дворцовых прачек к Портомойному плоту на Москве-реке полоскать порты - белье. В 1831 году Портомойные ворота были заложены.
В глубине башни находилось глубокое подполье. Высота Благовещенской башни - 30,7 метра, с флюгером -
32,45 метра.
1-я БЕЗЫМЯННАЯ БАШНЯ
В 1480-х годах рядом с Тайницкой была сооружена глухая 1-я Безымянная башня. В XV - XVI веках в ней хранился порох. У этой башни трудная судьба. В 1547 году во время пожара она разрушилась, а в XVII веке ее возвели вновь. Тогда же ее надстроили шатровым ярусом. В 1770-1771 годах в связи со строительством Кремлевского дворца В. И. Баженова башню разобрали, а когда это строительство было прекращено, ее построили заново.
В 1812 году, во время нашествия Наполеона, башня была взорвана. Восстановили ее в 1816 - 1835 годах под наблюдением О. И. Бове.
Высота 1-й Безымяннои башни - 34,15 метра.
2-я БЕЗЫМЯННАЯ БАШНЯ
К востоку от 1-й Безымянной находится 2-я Безымянная башня. В 1680 году ее надстроили четырехгранным шатром, увенчанным смотровой вышкой. Башню венчает восьмигранный шатрик с флюгером.
В древности эта башня имела ворота. В 1771 году в связи со строительством Кремлевского дворца она была снесена, а после прекращения строительства ее заново восстановили. Внутри четверика имеется два яруса сводчатых помещений.
Высота 2-й Безымянной башни - 30,2 метра.
КОМЕНДАНТСКАЯ БАШНЯ (КОЛЫМАЖНАЯ)
В 1495 году южнее Троицкой башни была возведена глухая строгая башня, которую через два века, в 1676 - 1686 годах, надстроили.
Прежде она называлась Колымажной - от Колымажного двора, находившегося в Кремле. В XIX веке, когда в Кремле, неподалеку от башни поселился в Потешном дворце комендант Москвы, ее стали называть "Комендантская".
Высота Комендантской башни со стороны Александровского сада - 41,25 метра.
КОНСТАНТИНО - ЕЛЕНИНСКАЯ БАШНЯ (ТИМОФЕЕВСКАЯ)
Проездная Тимофеевская башня была сооружена в 1490 году на том месте, где раньше стояла башня белокаменного Кремля времен Дмитрия Донского. Башня служила для прохода посадского населения в Кремль, через нее проходили полки. Через древние ворота этой башни в 1380 году выехал из Кремля Дмитрий Донской, направляясь на поле Куликово.
Необходимость строительства новой башни на том же месте определилась тем, что с этой стороны Кремля не было естественных преград на случай нападения врагов, место было открытым, уязвимым в обороне. Новая башня защищала Великий посад, подъезды от пристани на Москве-рекеи от близлежащих улиц - Великой и Варварской. Она имела мощную отводную стрельницу, подъемный мост и проездные ворота в Кремль.
Свое название башня получила в XVII веке от церкви Константина и Елены, стоявшей неподалеку в Кремле.
В 1680 году над башней возвели стройный шатровый верх на арочном четырехугольном основании. Тогда же ворота башни закрыли, а отводную стрельницу превратили в застенок. В 1707 году по приказу Петра I на Константино-Еленинской башне растесали бойницы для установки пушек. В XVIII - начале XIX веках были разобраны мост и отводная стрельница.
Высота Константино-Еленинской башни - 36,8 метра.
ОРУЖЕЙНАЯ БАШНЯ (КОНЮШЕННАЯ)
Между Боровицкой и Комендантской башнями со стороны нынешнего Александровского сада расположена Оружейная башня, ранее называвшаяся Конюшенной. Она была выстроена в 1493-1495 годах рядом с царским конюшенным двором. Название "Оружейная" башня получила в 1851 году, когда на территории Кремля было сооружено здание Оружейной палаты.
Башня надстроена в 1676-1686 годах. Ее высота - 32,65 метра.
БОРОВИЦКАЯ БАШНЯ (ПРЕДТЕЧЕНСКАЯ)
В 90-е годы XV века работы по строительству кремлевской крепости возглавил Пьетро Антонино Солари. Письменные источники отмечают, что именно в это время Кремль приобрел грандиозный размах и величественную суровость.
На месте древнейшего выхода из Кремля, с западной его стороны, в 1490 году была заложена проездная Боровицкая башня. Из ее ворот вели удобные сходы н реке Неглинной. В основном Боровицкую башню использовали для хозяйственных нужд Житного и Конюшенного двора, находившегося рядом. Ее проездные ворота были как бы "задними" воротами Кремля.
Название башни напоминает нам о том, что некогда здесь, на Кремлевском холме, шумел густой бор. Некоторые исследователи связывают название башни с тем, что во времена Дмитрия Донского этот участок белокаменного Кремля строили жители Боровска - крупного торгового центра того времени.
В XV веке четверик башни был покрыт деревянным шатром, башня соединялась мостом с другим берегом реки Неглинной. В XVII веке, 1666-1680 годах, мощный четверик башни надстроили тремя уменьшающимися кверху четырехгранниками, что придало ей пирамидальную форму. Верх башни увенчали открытым восьмериком и высоким каменным шатром.
Одновременно с надстройкой ступенчатого верха Боровицкой башни к ней с боку была пристроена отводная стрельница, существующая и поныне. По бокам проездных ворот видны отверстия в форме замочных скважин, через которые древности пропускали цепи подъемного моста через реку Неглинную. Сохранились также вертикальные пазы для решетки - герс, защищавшей вход в ворота.
В 1658 году царским указом Боровицкая башня была переименована в Предтеченскую, по имени стоявшей рядом церкви, но новое название не прижилось. В XVIII веке в декор башни были введены белокаменные пседоготические детали.
В 1812 году во время взрыва отступавшими французскими войсками соседней, Водовзводной башни была повреждена и Боровицкая башня - упал верх ее шатра. В 1816-1819 годах башню отремонтировали под руководством О. И. Бове. В 1821 году,когда реку Неглинную заключили в трубу, Боровицкий мост был сломан. В 1048 году Боровицкую башню перенесли престол церкви Рождества Иоанна Предтечи под Бором.
На башне горит рубиновая звезда, установленная в 1937 году. Высота Боровицкой башни до звезды - 50,7 метра, со звездой -
54,05 метра.
ЦАРСКАЯ БАШНЯ
Между Спасской и Набатной башнями, прямо на кремлевской стене, располагается небольшая башенка - Царская. В древности, судя по планам Москвы, на это месте находилась четырехгранная деревянная вышка. Предание говорит, что с этой вышки царь Иван Грозный наблюдал со стен Кремля за событиями, совершавшимися на Красной площади.
В 1680 году на месте вышки на кремлевской стене и была построена небольшая эта необычная каменная красавица-башенка, напоминающая теремок. На четырех кувшинообразных столбах покоится изящный восьмигранный шатер, увенчанный позолоченным флюгером. На нем некогда размещались колокола кремлевской пожарной службы. До наших дней башня дошла без особых изменений. А название ее, видимо, сохранило отзвук старинной легенды.
Высота башни с флюгером - 16,7 метра.
СЕНАТСКАЯ БАШНЯ
Ее построили в 1491 году на Красной площади, между Фроловской и Никольской башнями. Архитектор - Пьетро Антонино Солари. До конца XVIII века она была безымянной, и только после завершения строительства в Кремле здания для Сената (1790 г., архитектор М. Ф. Казаков) ее стали называть Сенатской.
Внутри основного объема башни имеются три яруса сводчатых помещений. Глухая, квадратная в плане башня в 1680 году была надстроена каменным шатром, его венчает золоченый флюгер.
В 1918 году на Сенатской башне при участии В. И. Ленина была установлена доска скульптора С. Т. Коненкова "Павшим в борьбе за мир и братство народов", которая сейчас находится в Музее Революции СССР.
Высота башни - 34,3 метра.
УГЛОВАЯ АРСЕНАЛЬНАЯ БАШНЯ (СОБАКИНА)
Это треть по счету угловая башня Кремля. Ее выстроил в 1492 году зодчий Пьетро Антонио Солари. Из оборонительных сооружений она самая монументальная. Стены нижнего массива расчленены 16 гранями, основание сильно расширено, толщина стен - 4 метра. В глубоком подвале башни, в который ведет внутренняя лестница, находится родник - колодец с чистой прозрачной водой, сохранившийся до наших дней. Родник, заключенный в сосновый сруб, был необыкновенно чистым и обильным, и когда в 1894 году решили эту воду откачать, она, как писал историк Кремля С. П. Бартеньев, прибывала "каждые пять минут на 2 с половиной вершка". Приток воды, как подсчитали инженеры, составлял около 10-15 литров в секунду. Но вода не приносила никакого вреда ни самой башне, ни архиву, хранившемуся внутри нее. В древности из Угловой Арсенальной башни шел тайный ход к реке Неглинной. В XV-XVI веках башню укрепили дополнительной стеной, огибающей ее полукругом.
Свое первоначальное название - Собакина - башня получила от находившегося поблизости двора боярина Собакина, а после постройки Арсенала в XVIII веке ее стали называть Угловой Арсенальной. В 1672-1686 годах над ней возвели восьмигранный шатер, который заканчивается ажурным восьмериком с шатриком и флюгером. В 1894 году интерьер башни был перепланирован для московского губернского архива.
В 1812 году, когда отступавшие из Москвы французы взрывали кремлевские памятники, взрывная волна сорвала с Угловой Арсенальной башни верхний шатрик с вышкой, массив ее дал трещины. Башню отреставрировали уже в советское время, в 1946-1957 годах.
Высота ее со стороны Александровского сада - 60,2 метра.
НАБАТНАЯ БАШНЯ
Глухая Набатная башня была сооружена в 1495 году между двумя другими - Царской и Константино-Еленинской. Внутри она разделена на два яруса. Ее нижний ярус - сложное многокамерное помещение, связанное с ходовой частью стен лестницами. В 1676-1686 годах надстроена шатровым четырехгранным верхом.
На этой башни размещались колокола Спасского набата - противопожарной службы Кремля. Набатный колокол отлит мастером Иваном Моториным, о чем гласит надпись: " 1714 года июля в 6 день вылит сей набатный колокол из старого набатного колокола, который розбился Кремля города к Спасским воротам. Весу в нем 150 пуд."
С набатным колоколом связаны события Чумного бунта 1771 года, когда восставшие москвичи ударили в набат, созывая народ. Восстание было подавлено, и Екатерина II приказала вырвать язык у "смутьяна-колокола". Без языка колокол провисел на башне более 30 лет. В 1803 году его сняли и передали в Арсенал, а в 1851 году он поступил в Оружейную палату, где и хранится до наших дней.
Высота Набатной башни - 38 метров.
СРЕДНЯЯ АРСЕНАЛЬНАЯ БАШНЯ (ГРАНЕНАЯ)
Построена в 1493-1495 годах на месте угловой башни Кремля времен Дмитрия Донского. Древняя башня стояла довольно высоко на твердом грунте, благодаря чему менее других подверглась разрушениям. В XV-XVI веках около заново возведенной башни на реке Неглинной находились плотины.
В начале XVIII века, при возведении здания Арсенала, башня получила свое нынешнее название.
Наружная грань башни расчленена двумя плоскими вертикальными нишами. Верх четырехугольного объема завершается машикулями и парапетом с ширинками. Внутри башня имеет три яруса, перекрытых цилиндрическими сводами, которые соединены между собой лестницами.
В 1680 году башня была надстроена. Венчает ее сквозная смотрильная вышка с шатриком.
В 1812 году по проекту О. И. Бове у подножия башни был сооружен грот - одна из достопримечательностей Александровского сада.
Высота башни - 38,9 метра.
НИКОЛЬСКАЯ БАШНЯ
На северной стороне Кремля одновременно со Спасской башней Пьетро Антонино Солари в 1491 году построил и Никольскую. В ее мощном четверике находились проездные ворота и отводная стрельница с подъемным мостом.
Название башни связано с иконой св. Николая, которая была установлена над проездными воротами отводной стрельницы. По существовавшей традиции у этой иконы решались спорные вопросы. Через ворота Никольской башни въезжали обычно те люди, которые направлялись к боярским и монастырским подворьям, располагавшимся в Кремле.
В 1612 году во время борьбы с польско-шляхетскими интервентами народное ополчение во главе с князем Дмитрием Пожарским и Кузьмой Мининым с боем ворвалось в эти ворота и освободило Кремль.
В древности, как свидетельствуют документы, на этой башне тоже находились часы. В 1780 году Никольскую башню надстроили и завершили низким шатриком. В1806 году архитектор И. Л. Руска возвел над четвериком башни восьмерик с кружевными белокаменными деталями в готическом стиле и шатер. В 1812 году, во время нашествия французских войск, часть четверика и шатер башни были разрушены. В 1816-1819 годах по предложению Ф. К. Соколова шатер был выполнен из железа на каркасе, по углам башни поставили четыре белокаменные башенки.
В дни Октября 1917 года Никольская башня сильно пострадала от артиллерийского обстрела, но уже в 1918 году по указанию В. И. Ленина ее восстановили.
Стройный шатер башни венчает рубиновая звезда. Высота до звезды - 67,1 метра, со звездой - 70,4 метра.
ПЕТРОВСКАЯ БАШНЯ (УГРЕШСКАЯ)
Из столетия в столетие совершенствовалась военно-оборонительная система кремлевской крепости, повышались боевые качества ее и в соответствии с развитием артиллерии изменялась архитектура крепостных сооружений.
Появление артиллерии было величайшим изобретением средневековья. Порох, по словам Энгельса, "произвел переворот во всем военном деле". Пушки становятся основным средством разрушения крепостей и почти полностью вытесняют метательную технику. В это время естественные преграды не являются большим препятствием для наступления. Крепости штурмуют со всех сторон. В результате их защитники стремятся к равномерному размещению башен по всему периметру крепостных стен.
Расстояние между башнями определялось дальнобойностью оружия. Там, где стена подвергалась большей опасности, башни становились теснее.
Так, с южной стороны Кремля, между Тайницкой и Беклемишевской башнями, на сравнительно небольшом участке сгруппированы еще три башни. Первоначально все они были безымянными. Позже одна из них, стоящая рядом с Беклемишевской, получила название Петровская - от церкви митрополита Петра, которая располагалась на подворье Угрешского монастыря, находившегося в Кремле, рядом с башней. В 1676-1686 годах башня была надстроена.
В 1771 году в связи со строительством Кремлевского дворца под руководством В. И. Баженова башню, церковь митрополита Петра и подворье Угрешского монастыря разобрали.
В 1783 году башню восстановили. В 1812 году она была разрушена взрывом порохового заряда, заложенного в нее французами. В 1818 году башня вновь, уже в третий раз, была восстановлена под руководством архитектора О. И. Бове.
Петровская башня, возведенная "для лучшего вида и прочности", служила для нужд кремлевских садовников.
Высота башни - 27,15 метра.
СПАССКАЯ БАШНЯ (ФРОЛОВСКАЯ)
Для укрепления северо-восточной части Кремля, не защищенной естественными преградами, в конце XV века были возведены еще две башни с проездными воротами - Фроловская и Никольская. На том месте, где в древности находились главные ворота Кремля, в 1491 году соорудили Фроловскую башню.
Башня с главными воротами Кремля и в те времена производила неизгладимое впечатление стройностью пропорций, богатством белокаменных украшений фасадов, состоящих из башенок, резных столбиков, колонок, фигур фантастических животных. По углам четверика находились пирамидки с золочеными флюгерами.
Вплоть до XVII века башню украшали белокаменные рельефы работы В.
Д. Ермолина.
Башня имела двойные стены, выложенные из большемерного кирпича (размеры 31 x 14 x 18 см), между стенами находилась лестница, соединяющая все пять ярусов. Ворота этой башни защищала отводная стрельница с двумя боковыми бастионами. Соединялась башня со стрельницой деревянным мостом.
Главные ворота Кремля, т. е. проездные ворота Фроловской башни, особенно почитались в народе и считались "святыми". Через них запрещалось проезжать верхом на лошадях и проходить с покрытой головой. Через них входили и выходили полки, выступающие в поход. У этих ворот встречали царей и послов.
Над воротами башни с внутренней и внешней стороны на досках из белого камня были вырезаны надписи по-латыни и на русском языке, повествующие об истории ее постройки: "Иоанн Васильевич, божией милостью великий князь Владимирский, Московский, Новгородский, Тверской... и иных и всея России государь, в лето 30 государствования своего сии башни повелел построить, а делал Петр Антоний Соларрий, медиоланец, в лето от воплащения господня 1491". Это были первые мемориальные доски нашей столицы.
С 1625 года кремлевские башни начали надстраивать. Прежде всего была надстроена главная башня Кремля - Фроловская. Надстройка башни гармонировала с ее древним массивом, со всем обликом Кремля, с храмом Василия Блаженного, который был воздвигнут в середине XVI века в честь победы русских войск над Казанским ханством при Иване Грозном.
В 50-ч годах XVII века на вершине шатра главной башни Кремля водрузили герб Российской империи - двуглавого орла. Позже подобные гербы установили на самых высоких башнях - Никольской, Троицкой и Боровицкой.
В апреле 1658 года вышел царский указ о переименовании всех кремлевских башен. Фроловская башня была переименована в Спасскую в честь иконы Спаса Смоленского, помещенной над проездными воротами башни со стороны Красной площади, и в честь иконы Спаса Нерукотворного, находившейся над воротами со стороны Кремля.
В XVII столетии через ров, проходившей вдоль кремлевской стены, был построен Каменный мост, на котором стали торговать книгами. Наряду с книгами духовного содержания здесь продавались "писания" светского содержания, можно было купить и сказания о чудесах, повести из "Великого зерцала" или рукописную "Повесть о Горе и Злочастии", "Слово о полку Игореве", "Шемякин суд" и др. Здесь же продавали "печатные листы" - лицевые изображения святых и царских особ. Книжная торговля на Каменном, или Спасском, мосту продолжалась до 1812 года.
В шатровом верхе башни, выстроенном русским мастером Баженом Огурцовым, разместили главные часы государства. Как свидетельствуют архивные документы, впервые часы на этой башне были установлены гораздо раньше, еще в 1491 году, сразу после ее постройки.
Надо сказать, что история башенных часов Московского Кремля уходит в глубину веков. Первые башенные часы были установлены в 1404 году на дворе великого князя Василия, сына Дмитрия Донского. В Троицкой летописи пишется о том, что "сей часник наречется часомерие, на всякий же час ударяет молотом о колокол, размеряя и расчитая часы нощные и дневные...". Изготовил часы мастер Лазарь Сербин. Эти часы по времени их сооружения были вторыми в Европе, и только спустя десятилетия башенные часы появились в Великом Новгороде, а затем в Пскове.
В 1625 году под руководством Христофора Головея русские кузнецы-часовщики крестьяне Ждан, и его сын и внук установили часы на Спасской башне, а тридцать колоколов для перечасья отлил литейщик Кирилл Самойлов. Устройство часов Христофора Головея значительно отличалось от современных. Часы имели огромный вращающийся циферблат, разделенный на 17 частей. Отбивание часов начиналось от восхода солнца, а с заходом солнца часы переводились на ночной счет времени. В разное время года продолжительность ночного и дневного времени различна. В дни летнего солнцестояния, когда бывают самые продолжительные дни, часы отбивали 17раз, а в ночное время - 7 раз.
Но такой отсчет времени был очень неудобен. И в начале XVIII века Петр I издает указ, по которому вся страна перешла на единый для всей России суточный отсчет времени. Тогда же на Спасской башне были установлены голландские часы с музыкой и 12-часовым циферблатом. Установил эти огромные часы, привезенные на 30 подводах, кузнец Никифор Яковлев "с товарищи". Но вскоре эти часы остановились, а после пожара 1737 года пришли в негодность.
Часы, которые мы видим сейчас на Спасской башне, установлены братьями Бутеноп в 1851-1852 годах. Они занимают три этажа башни - 7-й, 8-й, 9-й - и состоят из трех узлов: механизма хода, механизма боя четвертей и механизма боя часов. Часы приводятся в действие тремя гирями весом от 160 до 224 килограммов. Точность хода их обеспечивается при помощи маятника весом в 32 килограмма. Механизм боя состоит из 10 четвертных колоколов и колокола, отбивающего один час. Колокола отлиты в XVII-XVIII веках русскими и иностранными мастерами. Подпись на одном из колоколов гласит:"Сей колокол для битья четвертей Спасской башни вылит в 1769 году, майя 27 дня. Весу 21 пуд. Лил мастер Семен Можжухин." Все колокола помещаются на 10-м ярусе башни в открытых звонах под шатром.
Часы, которые обычно называют курантами, имеют четыре циферблата, диаметр каждого - 6,12 метра, высота цифр - 72 сантиметра, длина часовой стрелки - 2,97 метра, минутной - 3,28 метра. Общий вес механизма часов - около 25 тонн.
Во время октябрьских боев 1917 года за власть Советов при артобстреле была повреждена Спасская башня. Снарядом были выведены из строя часы. После осмотра достопримечательностей Московского Кремля В. И. Ленин дал указание о реставрации исторических памятников. Тогда же приступили к ремонту Спасской башни и часов. Объем работы был немалым
- необходимо было изготовить новый диск маятника, восстановить циферблат, изготовить минутную стрелку, восстановить разбитые шестерни, выпрямить согнутые валы.
Исправил часы на Спасской башне кремлевский слесарь Н. В. Беренс, помогали ему два его сына - Владимир и Василий. А художник и музыкант
М. М. Черемных набрал на игральный вал курантов революционные мелодии.
В августе 1918 года часы на Спасской башне впервые исполнили новые мелодии - партийный гимн "Интернационал" и марш "Вы жертвую пали".
За время своего существования куранты неоднократно реставрировались. Последняя, самая серьезная реставрация была проведена в 1974 году. Специалисты разобрали и проверили весь механизм. спроектировали и изготовили более тысячи новых деталей, создали новые автоматические программные установки. Комплексные работы по обновлению главных часов Москвы были проведены за короткий срок. Гарантийный срок ремонта - 30 лет. Это значит, что курантам предстоит показывать время и в XXI веке.
Спасская башня имеет 10 этажей. Ее высота до сияющей рубиновой звезды - 67,3 метра, со звездой - 71 метр.
КОНСТАНТИНО - ЕЛЕНИНСКАЯ БАШНЯ (ТИМОФЕЕВСКАЯ)
Проездная Тимофеевская башня была сооружена в 1490 году на том месте, где раньше стояла башня белокаменного Кремля времен Дмитрия Донского. Башня служила для прохода посадского населения в Кремль, через нее проходили полки. Через древние ворота этой башни в 1380 году выехал из Кремля Дмитрий Донской, направляясь на поле Куликово.
Необходимость строительства новой башни на том же месте определилась тем, что с этой стороны Кремля не было естественных преград на случай нападения врагов, место было открытым, уязвимым в обороне. Новая башня защищала Великий посад, подъезды от пристани на Москве-рекеи от близлежащих улиц - Великой и Варварской. Она имела мощную отводную стрельницу, подъемный мост и проездные ворота в Кремль.
Свое название башня получила в XVII веке от церкви Константина и Елены, стоявшей неподалеку в Кремле.
В 1680 году над башней возвели стройный шатровый верх на арочном четырехугольном основании. Тогда же ворота башни закрыли, а отводную стрельницу превратили в застенок. В 1707 году по приказу Петра I на Константино-Еленинской башне растесали бойницы для установки пушек. В XVIII - начале XIX веках были разобраны мост и отводная стрельница.
Высота Константино-Еленинской башни - 36,8 метра.
ОРУЖЕЙНАЯ БАШНЯ (КОНЮШЕННАЯ)
Между Боровицкой и Комендантской башнями со стороны нынешнего Александровского сада расположена Оружейная башня, ранее называвшаяся Конюшенной. Она была выстроена в 1493-1495 годах рядом с царским конюшенным двором. Название "Оружейная" башня получила в 1851 году, когда на территории Кремля было сооружено здание Оружейной палаты.
Башня надстроена в 1676-1686 годах. Ее высота - 32,65 метра.
БОРОВИЦКАЯ БАШНЯ (ПРЕДТЕЧЕНСКАЯ)
В 90-е годы XV века работы по строительству кремлевской крепости возглавил Пьетро Антонино Солари. Письменные источники отмечают, что именно в это время Кремль приобрел грандиозный размах и величественную суровость.
На месте древнейшего выхода из Кремля, с западной его стороны, в 1490 году была заложена проездная Боровицкая башня. Из ее ворот вели удобные сходы н реке Неглинной. В основном Боровицкую башню использовали для хозяйственных нужд Житного и Конюшенного двора, находившегося рядом. Ее проездные ворота были как бы "задними" воротами Кремля.
Название башни напоминает нам о том, что некогда здесь, на Кремлевском холме, шумел густой бор. Некоторые исследователи связывают название башни с тем, что во времена Дмитрия Донского этот участок белокаменного Кремля строили жители Боровска - крупного торгового центра того времени.
В XV веке четверик башни был покрыт деревянным шатром, башня соединялась мостом с другим берегом реки Неглинной. В XVII веке, 1666-1680 годах, мощный четверик башни надстроили тремя уменьшающимися кверху четырехгранниками, что придало ей пирамидальную форму. Верх башни увенчали открытым восьмериком и высоким каменным шатром.
Одновременно с надстройкой ступенчатого верха Боровицкой башни к ней с боку была пристроена отводная стрельница, существующая и поныне. По бокам проездных ворот видны отверстия в форме замочных скважин, через которые древности пропускали цепи подъемного моста через реку Неглинную. Сохранились также вертикальные пазы для решетки - герс, защищавшей вход в ворота.
В 1658 году царским указом Боровицкая башня была переименована в Предтеченскую, по имени стоявшей рядом церкви, но новое название не прижилось. В XVIII веке в декор башни были введены белокаменные пседоготические детали.
В 1812 году во время взрыва отступавшими французскими войсками соседней, Водовзводной башни была повреждена и Боровицкая башня - упал верх ее шатра. В 1816-1819 годах башню отремонтировали под руководством О. И. Бове. В 1821 году,когда реку Неглинную заключили в трубу, Боровицкий мост был сломан. В 1048 году Боровицкую башню перенесли престол церкви Рождества Иоанна Предтечи под Бором.
На башне горит рубиновая звезда, установленная в 1937 году. Высота Боровицкой башни до звезды - 50,7 метра, со звездой -
54,05 метра.
ЦАРСКАЯ БАШНЯ
Между Спасской и Набатной башнями, прямо на кремлевской стене, располагается небольшая башенка - Царская. В древности, судя по планам Москвы, на это месте находилась четырехгранная деревянная вышка. Предание говорит, что с этой вышки царь Иван Грозный наблюдал со стен Кремля за событиями, совершавшимися на Красной площади.
В 1680 году на месте вышки на кремлевской стене и была построена небольшая эта необычная каменная красавица-башенка, напоминающая теремок. На четырех кувшинообразных столбах покоится изящный восьмигранный шатер, увенчанный позолоченным флюгером. На нем некогда размещались колокола кремлевской пожарной службы. До наших дней башня дошла без особых изменений. А название ее, видимо, сохранило отзвук старинной легенды.
Высота башни с флюгером - 16,7 метра.
СЕНАТСКАЯ БАШНЯ
Ее построили в 1491 году на Красной площади, между Фроловской и Никольской башнями. Архитектор - Пьетро Антонино Солари. До конца XVIII века она была безымянной, и только после завершения строительства в Кремле здания для Сената (1790 г., архитектор М. Ф. Казаков) ее стали называть Сенатской.
Внутри основного объема башни имеются три яруса сводчатых помещений. Глухая, квадратная в плане башня в 1680 году была надстроена каменным шатром, его венчает золоченый флюгер.
В 1918 году на Сенатской башне при участии В. И. Ленина была установлена доска скульптора С. Т. Коненкова "Павшим в борьбе за мир и братство народов", которая сейчас находится в Музее Революции СССР.
Высота башни - 34,3 метра.
УГЛОВАЯ АРСЕНАЛЬНАЯ БАШНЯ (СОБАКИНА)
Это треть по счету угловая башня Кремля. Ее выстроил в 1492 году зодчий Пьетро Антонио Солари. Из оборонительных сооружений она самая монументальная. Стены нижнего массива расчленены 16 гранями, основание сильно расширено, толщина стен - 4 метра. В глубоком подвале башни, в который ведет внутренняя лестница, находится родник - колодец с чистой прозрачной водой, сохранившийся до наших дней. Родник, заключенный в сосновый сруб, был необыкновенно чистым и обильным, и когда в 1894 году решили эту воду откачать, она, как писал историк Кремля С. П. Бартеньев, прибывала "каждые пять минут на 2 с половиной вершка". Приток воды, как подсчитали инженеры, составлял около 10-15 литров в секунду. Но вода не приносила никакого вреда ни самой башне, ни архиву, хранившемуся внутри нее. В древности из Угловой Арсенальной башни шел тайный ход к реке Неглинной. В XV-XVI веках башню укрепили дополнительной стеной, огибающей ее полукругом.
Свое первоначальное название - Собакина - башня получила от находившегося поблизости двора боярина Собакина, а после постройки Арсенала в XVIII веке ее стали называть Угловой Арсенальной. В 1672-1686 годах над ней возвели восьмигранный шатер, который заканчивается ажурным восьмериком с шатриком и флюгером. В 1894 году интерьер башни был перепланирован для московского губернского архива.
В 1812 году, когда отступавшие из Москвы французы взрывали кремлевские памятники, взрывная волна сорвала с Угловой Арсенальной башни верхний шатрик с вышкой, массив ее дал трещины. Башню отреставрировали уже в советское время, в 1946-1957 годах.
Высота ее со стороны Александровского сада - 60,2 метра.
НАБАТНАЯ БАШНЯ
Глухая Набатная башня была сооружена в 1495 году между двумя другими - Царской и Константино-Еленинской. Внутри она разделена на два яруса. Ее нижний ярус - сложное многокамерное помещение, связанное с ходовой частью стен лестницами. В 1676-1686 годах надстроена шатровым четырехгранным верхом.
На этой башни размещались колокола Спасского набата - противопожарной службы Кремля. Набатный колокол отлит мастером Иваном Моториным, о чем гласит надпись: " 1714 года июля в 6 день вылит сей набатный колокол из старого набатного колокола, который розбился Кремля города к Спасским воротам. Весу в нем 150 пуд."
С набатным колоколом связаны события Чумного бунта 1771 года, когда восставшие москвичи ударили в набат, созывая народ. Восстание было подавлено, и Екатерина II приказала вырвать язык у "смутьяна-колокола". Без языка колокол провисел на башне более 30 лет. В 1803 году его сняли и передали в Арсенал, а в 1851 году он поступил в Оружейную палату, где и хранится до наших дней.
Высота Набатной башни - 38 метров.
СРЕДНЯЯ АРСЕНАЛЬНАЯ БАШНЯ (ГРАНЕНАЯ)
Построена в 1493-1495 годах на месте угловой башни Кремля времен Дмитрия Донского. Древняя башня стояла довольно высоко на твердом грунте, благодаря чему менее других подверглась разрушениям. В XV-XVI веках около заново возведенной башни на реке Неглинной находились плотины.
В начале XVIII века, при возведении здания Арсенала, башня получила свое нынешнее название.
Наружная грань башни расчленена двумя плоскими вертикальными нишами. Верх четырехугольного объема завершается машикулями и парапетом с ширинками. Внутри башня имеет три яруса, перекрытых цилиндрическими сводами, которые соединены между собой лестницами.
В 1680 году башня была надстроена. Венчает ее сквозная смотрильная вышка с шатриком.
В 1812 году по проекту О. И. Бове у подножия башни был сооружен грот - одна из достопримечательностей Александровского сада.
Высота башни - 38,9 метра.
НИКОЛЬСКАЯ БАШНЯ
На северной стороне Кремля одновременно со Спасской башней Пьетро Антонино Солари в 1491 году построил и Никольскую. В ее мощном четверике находились проездные ворота и отводная стрельница с подъемным мостом.
Название башни связано с иконой св. Николая, которая была установлена над проездными воротами отводной стрельницы. По существовавшей традиции у этой иконы решались спорные вопросы. Через ворота Никольской башни въезжали обычно те люди, которые направлялись к боярским и монастырским подворьям, располагавшимся в Кремле.
В 1612 году во время борьбы с польско-шляхетскими интервентами народное ополчение во главе с князем Дмитрием Пожарским и Кузьмой Мининым с боем ворвалось в эти ворота и освободило Кремль.
В древности, как свидетельствуют документы, на этой башне тоже находились часы. В 1780 году Никольскую башню надстроили и завершили низким шатриком. В1806 году архитектор И. Л. Руска возвел над четвериком башни восьмерик с кружевными белокаменными деталями в готическом стиле и шатер. В 1812 году, во время нашествия французских войск, часть четверика и шатер башни были разрушены. В 1816-1819 годах по предложению Ф. К. Соколова шатер был выполнен из железа на каркасе, по углам башни поставили четыре белокаменные башенки.
В дни Октября 1917 года Никольская башня сильно пострадала от артиллерийского обстрела, но уже в 1918 году по указанию В. И. Ленина ее восстановили.
Стройный шатер башни венчает рубиновая звезда. Высота до звезды - 67,1 метра, со звездой - 70,4 метра.
ПЕТРОВСКАЯ БАШНЯ (УГРЕШСКАЯ)
Из столетия в столетие совершенствовалась военно-оборонительная система кремлевской крепости, повышались боевые качества ее и в соответствии с развитием артиллерии изменялась архитектура крепостных сооружений.
Появление артиллерии было величайшим изобретением средневековья. Порох, по словам Энгельса, "произвел переворот во всем военном деле". Пушки становятся основным средством разрушения крепостей и почти полностью вытесняют метательную технику. В это время естественные преграды не являются большим препятствием для наступления. Крепости штурмуют со всех сторон. В результате их защитники стремятся к равномерному размещению башен по всему периметру крепостных стен.
Расстояние между башнями определялось дальнобойностью оружия. Там, где стена подвергалась большей опасности, башни становились теснее.
Так, с южной стороны Кремля, между Тайницкой и Беклемишевской башнями, на сравнительно небольшом участке сгруппированы еще три башни. Первоначально все они были безымянными. Позже одна из них, стоящая рядом с Беклемишевской, получила название Петровская - от церкви митрополита Петра, которая располагалась на подворье Угрешского монастыря, находившегося в Кремле, рядом с башней. В 1676-1686 годах башня была надстроена.
В 1771 году в связи со строительством Кремлевского дворца под руководством В. И. Баженова башню, церковь митрополита Петра и подворье Угрешского монастыря разобрали.
В 1783 году башню восстановили. В 1812 году она была разрушена взрывом порохового заряда, заложенного в нее французами. В 1818 году башня вновь, уже в третий раз, была восстановлена под руководством архитектора О. И. Бове.
Петровская башня, возведенная "для лучшего вида и прочности", служила для нужд кремлевских садовников.
Высота башни - 27,15 метра.
СПАССКАЯ БАШНЯ (ФРОЛОВСКАЯ)
Для укрепления северо-восточной части Кремля, не защищенной естественными преградами, в конце XV века были возведены еще две башни с проездными воротами - Фроловская и Никольская. На том месте, где в древности находились главные ворота Кремля, в 1491 году соорудили Фроловскую башню.
Башня с главными воротами Кремля и в те времена производила неизгладимое впечатление стройностью пропорций, богатством белокаменных украшений фасадов, состоящих из башенок, резных столбиков, колонок, фигур фантастических животных. По углам четверика находились пирамидки с золочеными флюгерами.
Вплоть до XVII века башню украшали белокаменные рельефы работы В.
Д. Ермолина.
Башня имела двойные стены, выложенные из большемерного кирпича (размеры 31 x 14 x 18 см), между стенами находилась лестница, соединяющая все пять ярусов. Ворота этой башни защищала отводная стрельница с двумя боковыми бастионами. Соединялась башня со стрельницой деревянным мостом.
Главные ворота Кремля, т. е. проездные ворота Фроловской башни, особенно почитались в народе и считались "святыми". Через них запрещалось проезжать верхом на лошадях и проходить с покрытой головой. Через них входили и выходили полки, выступающие в поход. У этих ворот встречали царей и послов.
Над воротами башни с внутренней и внешней стороны на досках из белого камня были вырезаны надписи по-латыни и на русском языке, повествующие об истории ее постройки: "Иоанн Васильевич, божией милостью великий князь Владимирский, Московский, Новгородский, Тверской... и иных и всея России государь, в лето 30 государствования своего сии башни повелел построить, а делал Петр Антоний Соларрий, медиоланец, в лето от воплащения господня 1491". Это были первые мемориальные доски нашей столицы.
С 1625 года кремлевские башни начали надстраивать. Прежде всего была надстроена главная башня Кремля - Фроловская. Надстройка башни гармонировала с ее древним массивом, со всем обликом Кремля, с храмом Василия Блаженного, который был воздвигнут в середине XVI века в честь победы русских войск над Казанским ханством при Иване Грозном.
В 50-ч годах XVII века на вершине шатра главной башни Кремля водрузили герб Российской империи - двуглавого орла. Позже подобные гербы установили на самых высоких башнях - Никольской, Троицкой и Боровицкой.
В апреле 1658 года вышел царский указ о переименовании всех кремлевских башен. Фроловская башня была переименована в Спасскую в честь иконы Спаса Смоленского, помещенной над проездными воротами башни со стороны Красной площади, и в честь иконы Спаса Нерукотворного, находившейся над воротами со стороны Кремля.
В XVII столетии через ров, проходившей вдоль кремлевской стены, был построен Каменный мост, на котором стали торговать книгами. Наряду с книгами духовного содержания здесь продавались "писания" светского содержания, можно было купить и сказания о чудесах, повести из "Великого зерцала" или рукописную "Повесть о Горе и Злочастии", "Слово о полку Игореве", "Шемякин суд" и др. Здесь же продавали "печатные листы" - лицевые изображения святых и царских особ. Книжная торговля на Каменном, или Спасском, мосту продолжалась до 1812 года.
В шатровом верхе башни, выстроенном русским мастером Баженом Огурцовым, разместили главные часы государства. Как свидетельствуют архивные документы, впервые часы на этой башне были установлены гораздо раньше, еще в 1491 году, сразу после ее постройки.
Надо сказать, что история башенных часов Московского Кремля уходит в глубину веков. Первые башенные часы были установлены в 1404 году на дворе великого князя Василия, сына Дмитрия Донского. В Троицкой летописи пишется о том, что "сей часник наречется часомерие, на всякий же час ударяет молотом о колокол, размеряя и расчитая часы нощные и дневные...". Изготовил часы мастер Лазарь Сербин. Эти часы по времени их сооружения были вторыми в Европе, и только спустя десятилетия башенные часы появились в Великом Новгороде, а затем в Пскове.
В 1625 году под руководством Христофора Головея русские кузнецы-часовщики крестьяне Ждан, и его сын и внук установили часы на Спасской башне, а тридцать колоколов для перечасья отлил литейщик Кирилл Самойлов. Устройство часов Христофора Головея значительно отличалось от современных. Часы имели огромный вращающийся циферблат, разделенный на 17 частей. Отбивание часов начиналось от восхода солнца, а с заходом солнца часы переводились на ночной счет времени. В разное время года продолжительность ночного и дневного времени различна. В дни летнего солнцестояния, когда бывают самые продолжительные дни, часы отбивали 17раз, а в ночное время - 7 раз.
Но такой отсчет времени был очень неудобен. И в начале XVIII века Петр I издает указ, по которому вся страна перешла на единый для всей России суточный отсчет времени. Тогда же на Спасской башне были установлены голландские часы с музыкой и 12-часовым циферблатом. Установил эти огромные часы, привезенные на 30 подводах, кузнец Никифор Яковлев "с товарищи". Но вскоре эти часы остановились, а после пожара 1737 года пришли в негодность.
Часы, которые мы видим сейчас на Спасской башне, установлены братьями Бутеноп в 1851-1852 годах. Они занимают три этажа башни - 7-й, 8-й, 9-й - и состоят из трех узлов: механизма хода, механизма боя четвертей и механизма боя часов. Часы приводятся в действие тремя гирями весом от 160 до 224 килограммов. Точность хода их обеспечивается при помощи маятника весом в 32 килограмма. Механизм боя состоит из 10 четвертных колоколов и колокола, отбивающего один час. Колокола отлиты в XVII-XVIII веках русскими и иностранными мастерами. Подпись на одном из колоколов гласит:"Сей колокол для битья четвертей Спасской башни вылит в 1769 году, майя 27 дня. Весу 21 пуд. Лил мастер Семен Можжухин." Все колокола помещаются на 10-м ярусе башни в открытых звонах под шатром.
Часы, которые обычно называют курантами, имеют четыре циферблата, диаметр каждого - 6,12 метра, высота цифр - 72 сантиметра, длина часовой стрелки - 2,97 метра, минутной - 3,28 метра. Общий вес механизма часов - около 25 тонн.
Во время октябрьских боев 1917 года за власть Советов при артобстреле была повреждена Спасская башня. Снарядом были выведены из строя часы. После осмотра достопримечательностей Московского Кремля В. И. Ленин дал указание о реставрации исторических памятников. Тогда же приступили к ремонту Спасской башни и часов. Объем работы был немалым
- необходимо было изготовить новый диск маятника, восстановить циферблат, изготовить минутную стрелку, восстановить разбитые шестерни, выпрямить согнутые валы.
Исправил часы на Спасской башне кремлевский слесарь Н. В. Беренс, помогали ему два его сына - Владимир и Василий. А художник и музыкант
М. М. Черемных набрал на игральный вал курантов революционные мелодии.
В августе 1918 года часы на Спасской башне впервые исполнили новые мелодии - партийный гимн "Интернационал" и марш "Вы жертвую пали".
За время своего существования куранты неоднократно реставрировались. Последняя, самая серьезная реставрация была проведена в 1974 году. Специалисты разобрали и проверили весь механизм. спроектировали и изготовили более тысячи новых деталей, создали новые автоматические программные установки. Комплексные работы по обновлению главных часов Москвы были проведены за короткий срок. Гарантийный срок ремонта - 30 лет. Это значит, что курантам предстоит показывать время и в XXI веке.
Спасская башня имеет 10 этажей. Ее высота до сияющей рубиновой звезды - 67,3 метра, со звездой - 71 метр.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-puteshestvie-po-strane-angl.html
|
Внеклассное мероприятие для 5 класса "Путешествие по стране английского языка"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/d136edb73ce56616c0739e7849e99a13.docx
|
files/d136edb73ce56616c0739e7849e99a13.docx
|
Учитель английского языка: Журавлёва Ирина Сергеевна
Внеклассное мероприятие: Путешествие по стране английского языка.
Grade: 5
Theme: Travelling.
Aims: 1. Developing pupils' abilities of listening and speaking.
2. Developing pupils' logical thought.
3. Forming skills to work in groups and pairs.
Plan:
1. Beginning:
T: Good morning, children! Sit down, please!
2. Today we’ll travel to the English land. Let’s go!
The song “How often…?” (Песня на диске, учащиеся подпевают)
3. Warming up.
T.: Do you know English – speaking countries? (Match the country and its capital)
(Учащиеся выполняют работу на интерактивной доске)
The USA
Washington
Canada
Ottawa
Scotland
Edinburgh
Wales
Cardiff
England
London
Northern Ireland
Belfast
New Zealand
Wellington
Australia
Canberra
4. Working with words. (Children work in groups)
T.: You have letters. Your task is to make words:
Dinosaur, balcony, stadium.
5. Crossword: Find 10 names of countries. (Children work in groups)
U
I
O
K
H
C
D
S
A
Z
A
K
S
K
A
Z
A
K
H
S
T
A
N
P
F
B
U
G
M
N
K
U
L
M
Z
X
S
W
S
D
E
D
F
G
E
H
J
K
C
O
T
V
R
C
H
I
N
A
W
R
O
N
R
B
I
U
T
R
G
S
E
U
T
Q
A
E
C
Q
W
E
L
H
D
S
L
W
L
A
A
R
T
Y
A
I
C
S
A
E
I
N
D
I
A
G
N
J
V
I
N
R
A
E
S
V
G
Y
D
W
N
A
D
T
A
R
I
R
E
L
A
N
D
Z
Y
W
Y
Q
W
A
L
E
S
F
M
K
6. Reading. (Children work in groups)
T.: You have the text and some words from the text. Your task is to fill in the gaps.
Gulliver’s Travels.
My name is 1__________ and when I was a young man, I went travelling. I joined a ship and sailed to the 2_________ of the South Pacific. It was a brilliant voyage at first. We sailed across the Atlantic Ocean and the Indian Ocean. But one 3__________ there was a terrible storm and I fell into the 4_________. Finally I swam to an island. I walked on the beach and looked around me. There were no 5_________ and no houses. I was very tired, so I fell asleep on the 6_________.
1.Gulliver, 2. island, 3. day, 4. water, 5. people, 6. sand.
7. Proverbs. (Children work in groups)
T.: Do you know proverbs? Let’s compare English and Russian ones.
Business before pleasure.
Работа прежде всего.
Time is money.
Время – деньги.
All is well that ends well.
Всё хорошо, что хорошо кончается.
A tree is known by its fruit.
Дерево узнают по его фруктам.
A friend in need is a friend indeed.
Друг познаётся в беде.
An apple a day keeps the doctor away.
Ешь в день по яблоку, и тебе никогда не понадобится врач.
Better late than never.
Лучше поздно, чем никогда.
Look before you leap.
Не зная броду, не суйся в воду.
One man, no man.
Один в поле не воин.
There is no place like home.
Нет места лучше, чем дом.
East or West – home is best.
В гостях хорошо, а дома лучше.
Everything is good in its season.
Всякому овощу своё время.
The early bird catches the worm.
Кто рано встаёт, того удача ждёт.
Friendless is poor.
Беден тот, у кого друзей нет.
8. Reflexion:
There is a proverb on the blackboard: Friendless is poor. Children speak about friends and friendship.
Do you like the proverb? Why?
What do you like at the lesson?
What do you want to learn next?
What marks can you give to each other?
9. Ending of the lesson:
Thank you for your good work at the lesson. You are wonderful speakers and you know a lot of words! Your marks are excellent!
Our lesson is over. Good bye!
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.