url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kurinnya-alkogol-nakomaniya.html | "Куріння, алкоголь, накоманія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/ee5c3439426f8dc875533c6c3bf629eb.pptx | files/ee5c3439426f8dc875533c6c3bf629eb.pptx | Шкідливі звички:куріння, алкоголізм, наркоманія.
Шкідливість куріння
Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.
Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.
Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні.
Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину. Викурюючи 20-25 сигарет на день.
Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця.
Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і неприємні відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.
Алкоголь і алкоголізм
Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі патологічних змін в усіх органах тіла людини.
Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі.
Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, він подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.
Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи.
Близько 5% підлітків які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”.
Проблема наркоманії
За даними опитувань п’ята частка молодих людей знайомі з дією наркотиків. В місті молоді люди вживають наркотики вдвічі частіше, ніж на селі , при цьому в обох типах поселень зафіксовано збільшення числа молодих людей, що вживають наркотики. Найістотнішими причинами вживання наркотиків є цікавість, бравада, прагнення до незвичайних відчуттів, вплив оточення.
При цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більш “досвідченими” товаришами і доповнюється власною самовпевненістю та наївністю початківця. Бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що знають інші, підсилюється прагненням бути як усі, не виглядати білою вороною.
Факторний аналіз масивів інформації розкриває структуру причин:
важлива роль у цьому процесі такої особистісної риси, як конформізм. Він робить молоду людину, з одного боку більш відкритим впливові оточення, з іншого боку – обумовлює некритичне мислення, зайву самовпевненість, браваду, що штовхають його на “героїчні” учинки;
“неблагополучна обстановка в родині”. Він відбиває негативний вплив на соціальний розвиток і здоров'я дитини таких моментів, як порушені сімейні зв'язки, напружені взаємини дітей з батьками, відсутність батьківського контролю. При цьому найбільш важливим стає відсутність батьківської уваги;
відбиває потреби молодої людини справитися зі стресом, змінити фізичний стан. При цьому очевидно, що використання наркотиків, як спосіб справитися з навантаженням – є деяка данина молодіжній моді. Так часто молоді люди відповідають, що наркотики допомагають їм підбадьоритися, набути робочого стану, що вживати наркотики – це круто, що наркотики дають змогу мати кайф, зазнати незвичайних відчуттів;
вплив інформації на ставлення молодих людей до наркотиків. Відсутність знань про наслідки вживання наркотиків, а також перекручені цінності і пріоритети стають благодатним ґрунтом для впливу інформації, що створює позитивне ставлення молоді до наркотиків.
Дякую за увагу!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/lisova-roslinnist.html | Лісова рослинність | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/f0b38ba0eb4324cc51fa7f6bc36c49e1.pptx | files/f0b38ba0eb4324cc51fa7f6bc36c49e1.pptx | Лісова рослинність
Подзаголовок
Лісова рослинність.
Подзаголовок
Макет заголовка раздела
Подзаголовок
Макет заголовка раздела "Лето"
Подзаголовок
Унікальні лісові масиви
Макет заголовка раздела "Осень"
Подзаголовок
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/modefikaciyna-minlivist.html | "Модефікаційна мінливість" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/605d642294b3580a8303bb2df7f0be9c.pptx | files/605d642294b3580a8303bb2df7f0be9c.pptx | Модефікаційна мінливість
Модифікаційна мінливість — зміни у фенотипі організму, що у більшості випадків носять пристосувальний характер та утворюються внаслідок взаємодії генотипу із навколишнім середовищем.
Умовна класифікація модифікаційної мінливості
За характером змін в організмі
Морфологічні зміни
Фізіологічні та біохімічні адаптації — гомеостаз
За спектром норми реакції
Вузькі
Широкі
За значенням
Пристосувальні модифікації
Морфози
Фенокопії
За тривалістю
Механізм модифікаційної мінливості
Ген→білок→зміна у фенотипі організму
↑ ↑
Навколишнє середовище
Модифікайна мінливість — результат не змін генотипу, а його реакції на умови навколишнього середовища. Тобто структура генів не змінюється, — змінюється експресія генів.
Внаслідок цього під дією факторів навколишнього середовища на організм змінюється інтенсивність ферментативних реакцій, що обумовлюється зміною інтенсивності їх біосинтезу. Деякі ферменти, наприклад, МАР-кіназа, обумовлюють регуляцію транскипції генів, яка залежить від факторів навколишнього середовища.
Інший приклад — сезонна зміна забарвлення хутра у тварин (линяння). Линяння та наступна зміна забарвлення обумовлені дією температурних показників на гіпофіз, що стимулює вироблення тиреотропного гормону. Це зумовлює дію на щитоподібну залозу, під дією гормонів якої наступає линяння.
Норма реакції
Норма реакції — спектр експресії генів при незмінному генотипі, з якого вибирається найвідповідніший умовам середовища рівень активності генетичного апарату, що і формує специфічний фенотип.
Характеристика модифікаційної мінливості
Оборотність — зміни зникають при зникненні специфічних умов середовища, що призвели до появи модифікації;
Груповий характер;
Зміни у фенотипі не успадковуються — успадковується норма реакції генотипу;
Статистична закономірність варіаційних рядів;
Модифікації диференціюють фенотип, не змінюючи генотип.
Аналіз та закономірності модифікаційної мінливості
Варіаційна крива
Графічне відображення прояву модифікаційної мінливості — варіаційна крива — відображає як діапазон варіації властивостей, так і частоту зустрічальності окремих варіант.
Форми модифікаційної мінливості
Фенокопії
Фенокопії — зміни фенотипу під дією несприятливих факторів навколишнього середовища, що схожі на мутації. Генотип при цьому не змінюється. Їх причинами є тератогени — певні фізичні, хімічні (ліки тощо) та біологічні агенти (віруси) з виникненням морфологічних аномалій та вад розвитку. Фенокопії часто схожі на спадкові хвороби.
Морфози
Морфози — це зміни у фенотипі під дією екстремальних факторів навколишнього середовища. Вперше морфози проявляються саме у фенотипі та можуть призводити до адаптаційних мутацій, що береться епігенетичною теорією еволюції як основа руху природного добору на основі модифікаційної мінливості.
Тривала модифікаційна мінливість
Більшість модифікацій не успадковуються і є лише реакцією генотипу на умови навколишнього середовища.
Регуляція тригеру модифікаціями
Як приклад довготривалої модифікаційної мінливості розглянемо оперон бактерій. Оперон — це спосіб організації генетичного матеріалу, при якому гени, які кодують сумісно або послідовно працюючі білки, об'єднуються під одним промотором.
Цитоплазматичне успадковування
Цитоплазматична спадковість — це спадковість, яка полягає в потраплянні у цитоплазму речовини-індуктора, яке запускає експресію генів (активує оперон) або у ауторепродукуванні частин цитоплазми.
Природний добір та його вплив на модифікаційну мінливість
Природний добір — це виживання найпристосованіших особин і поява нащадків із закріпленими вдалими змінами. Чотири типи природного добору:
Модифікаційна мінливість у житті людини
Людина, загалом, здавна використовувала знання модифікаційної мінливості, наприклад, у господарстві. При знанні певних індивідуальних особливостей кожної рослини (наприклад, потреба у світлі, воді, температурні умови) можна спланувати максимальний рівень використання (у межах норми реакції) цієї рослини — досягнути найвищої плодоносності.
У комах та тварин
Збільшення рівня еритроцитів при підйомі в гори у тварин (гомеостаз)
Збільшення пігментації шкіри при інтенсивній дії ультрафіолетового випромінення
Розвиток рухового апарату у результаті тренувань
Шрами (морфоз)
Зміна забарвлення колорадських жуків при тривалому впливі на їх лялечки високих чи низьких температур
Зміна забарвлення хутра у деяких тварин при зміні погодних умов
Здатність метеликів з роду Ванесса (Vanessa) змінювати своє забарвлення при змінах температури
У рослин
Різна будова підводного та надводного листя у рослин водяного лютика
Розвиток низькорослих форм з насіння рівнинних рослин, вирощених у горах
У бактерій
робота генів лактозного оперона кишечної палички
Засмага |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutacii1.html | Мутації | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/ff4dabaa25b16587e706edf94dbbabec.pptx | files/ff4dabaa25b16587e706edf94dbbabec.pptx | МУТАЦІЇ
та
СПАДКОВІ ХВОРОБИ
ЛЮДИНИ
Мутації
Генні мутації
Генні (крапкові) мутації – стійкі зміни окремих генів, що виникають в результаті:
- заміни однієї або декількох азотистих основ у
структурі ДНК на інші;
- випадання деяких азотистих основ;
- доповнення нових азотистих основ.
Це призводить до порушення порядку
списування інформації.
Генні мутації змінюють морфологічні, біохімічні і фізіологічні властивості організму.
Мутації
Генні мутації
Генні мутації не проявляються на зовнішній
морфології хромосом, їх не можна побачити під
мікроскопом.
Коли змінюється порядок нуклеотидів в ДНК хромосоми, то відбуваються зміни і молекули РНК, яка будується на основі ДНК. Якщо змінюється РНК, то змінюється і білок, який будується на основі РНК. Отже, виникає мутація.
Найчастіше такими захворюваннями є:
адрено-генітальний синдром;
міопатія Дюшена-Беккера;
муковисцидоз;
гемохроматоз;
нейрофіброматоз.
фенілкетонурія;
Зовнішньо ці хвороби не проявляються, а лише в обміні речовин – метаболізмі.
Мутації
Хромосомні мутації
Хромосомні мутації – аберації – виникають
в результаті значних змін в структурі хромосом.
До них належать:
нехватки;
делеції;
дуплікації;
інверсії;
транслокації;
транспозиції.
Нехватки – хромосома втрачає кінцеві фрагменти і втрачені ділянки видаляються за межі ядра в ході мейозу.
Делеції – втрата частини хромосоми всередині. Це викликає зміну фенотипу, але якщо втрачені гени є життєво необхідними, то це призводить до смерті або патології.
Мутації виникають тому, що змінюється РНК
Хромосомні мутації
Мутації
Приклади хворих дітей з делеціями в хромосомах
Причини мутацій
Фактори, що здатні спричиняти мутації, називаються мутагенними, тобто мутагенами.
Вони бувають:
фізичного;
хімічного;
біологічного походження.
Фізичні мутагени:
іонізуюче випромінювання ( à,ß,Ý - промені, рентгенівські промені, нейтрони);
радіоактивні елементи (радій, радон, ізотопи К, С); ультрафіолетові промені;
надто висока або низька температура.
Вони призводять до змін хімічних реакцій, спричиняють хімічні перетворення різних сполук, що і є причинами мутацій – частіше генних і рідше хромосомних.
Причини мутацій
Хімічні мутагени:
сильні окисники та відновники (нітрати, нітрити);
алкіліруючі агенти (йодацетамид);
пестициди (гербіциди, фунгіциди);
харчові добавки;
продукти перегонки нафти;
органічні розчинники;
ліки зі ртуттю, антидепресанти.
Приклади дії деяких хімічних мутагенів
алкалоїд колхіцин руйнує веретено поділу, що
призводить до подвоєння кількості хромосом у клітині;
газ іприт, який раніше використовували для виготовлення хімічної зброї, підвищував частоту мутацій у експериментальних мишей у 90 разів.
Хімічні мутагени здатні утворювати мутації всіх типів.
Причини мутацій
Приклади дії радіоактивних мутагенів
Причини мутацій
Біологічні мутагени:
– віруси ( у клітинах, уражених вірусами, мутації спостерігаються значно частіше, ніж у здорових). Вони здатні спричинювати і генні, і хромосомні мутації, так як вводять певну кількість власної генетичної інформації у генотип клітини хазяїна.
продукти обміну речовин; антигени деяких мікробів і паразитів.
Класифікація мутацій
За впливом на організм мутації є:
летальні – призводять до внутрішньо-
утробної загибелі зародка або до смерті в дитячому віці;
напівлетальні – знижують життєздат-
ність організму, призводячи до ранньої смерті. В основному смерть наступає до досягнення статевої зрілості;
нейтральні – не впливають суттєвим чином на процеси життєдіяльності;
сприятливі – забезпечують організму нові корисні властивості.
Спадкові хвороби крові
Хвороба, що викликається рецесивним геном і пов’язана з порушенням зсідання крові. Вона супроводжується значними крововтратами.
Афібриногенемія
Серповидноклітинна анемія
Викликається рецесивним геном, який змінює формулу гемоглобіну. До складу ланцюжка гемоглобіну входять:
146 амінокислотних залишків,
які закодовані в ДНК у вигляді 146 триплетів (438 нуклеотидів)
В результаті цього знижується % кисню в крові, що викликає кисневе голодування. Із-за цього еритроцити змінюють свою форму, нагадуючи серп.
Спадкові хвороби крові
Спадкові хвороби крові,
зчеплені зі статтю
Знаходиться в Х хромосомі, викликається рецесивним геном, який не дає змоги крові нормально утворювати згусток. Хворіють лише чоловіки, а переносниками є жінки.
ХХ – здорова жінка,
ХХг – жінка–носій хворого гена,
ХгУ – хворий чоловік.
Гемофілія
Спадкові аномалії кінцівок
Синдактилія
Арахнодактилія
Павучі пальці. Кисть видовжена,
пальці довгі. Часто супроводжується грижами і
вивихом кришталика.
Зрощення пальців
на руках і ногах.
ахондропластична карликовість - хвороба кісткової системи з домінантним типом успадкування)
Аномальний ріст хрящової тканини.
Низький ріст (до 120 см).
Вкорочення кінцівок.
Стегнові та плечові кістки деформовані та потовщені.
Розумова відсталість, пороки психіки.
Спадкові аномалії кінцівок
Ахондропластична карликовість
хвороба кісткової системи
з домінантним типом успадкування
Полідактилія
(спадкова хвороба з домінантним типом успадкування)
Кількість пальців – від 6 до 9.
Зустрічається у представників негроїдної раси у 10 разів частіше, ніж у європеоїдів.
Спадкові аномалії кінцівок
Брахідактилія, ектродактилія
Вкорочені пальці на руках і ногах, пальці, що зрослися, клешнеподібна кисть.
Спадкові хвороби,
викликані нерозходженням
статевих хромосом
Синдром трисомії Х
2n = 47 = 44 + ХХХ
Хворіють тільки дівчата, вони мають:
невірні пропорції тіла;
розумову відсталість;
недорозвинутість статевих залоз; безпліддя.
Спадкові хвороби ,викликані нерозходженням аутосом
Синдром Патау Нерозходження 13 пари
Зменшення головного мозку
Різка розумова відсталість
Расщеплення верхньої губи та піднебіння
Аномалії очного яблука
Підвищена гнучкість суглобів
Полідактилія
Висока смертність (в перший рік життя помирає 90% дітей)
Спадкові хвороби,
викликані нерозходженням
аутосом
Заяча губа ,нерозходження 15 пари
Хвороба Дауна,Нерозходження 21 пари
Розумова та фізична відсталість
Напіввідкритий рот
Монголоїдний тип обличчя. Косо розміщені очі. Широке перенісся
Стопи і кисті короткі та широкі, пальці неначе обрубані
Пороки серця
Тривалість життя знижується у 5-10 разів
Сіамські близнюки
Трьохнога людина
Франк Лантіні, що
народився у 1889 році
Двохголова дитина
Здоров'я
і
успіхів!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/list1.html | Лист | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/373c55c1b45f84a1f8a9bc531c10801a.pptx | files/373c55c1b45f84a1f8a9bc531c10801a.pptx |
Медсестринство в сімейній медицині
Лекція № 8
Суглобовий синдром
Лекція №8 Суглобовий синдром у практиці сімейної медицини План 1. Суглобовий синдром. Артрит . Артроз . Артралгія. Методи обстеження 2. Ревматична хвороба. Етіологія. Клініка. Обстеження. Профілактика. Диспансеризація. 3.Ревматоїдний артрит (РА). Ювенільний РА. Етіологія. Клініка. Обстеження. Профілактика. Диспансеризація. Оцінювання ефективності диспансеризації. 4. Системний червоний вовчак. Деформівний остеоартроз. Етіологія. Клініка. Обстеження. Профілактика. Диспансеризація. Ефективність диспансеризації. Література: 1.” Медсестринство в сімейній медицині” Т.О. Антропова ст.451 – 474. 2. Наказ МОЗ України № 676 від 12. 10 . 2006 р. Визначення: суглобовий синдром – це клінічний симптомокомплекс, обумовлений ураженням анатомічних структур суглобів при різноманіт- них захворюваннях і патологічних процесах. Клінічні ознаки суглобового синдрому: біль, місцеві ознаки запалення (припухлість, місцева гіпертермія і гіперемія), порушення функції, деформації. Суглобовий синдром може проявлятися у вигляді артриту (наведені вище ознаки), у вигляді артралгії – біль, без видимих змін в суглобі, або артрозу- руйнування суглобової хрящової тканини, пов’язаного, переважно, з віковими змінами в суглобі.
Число захворювань, які супроводжуються суглобовим синдромом дуже велике – до 200. В одних випадках ураження суглобів є ведучим у клінічній картині (хвороба Бехтерева, ревматоїдний артрит, деформівний остеоартроз), в інших суглобовий синдром є лише одним з проявів хвороби ( червоний вовчак, склеродермія, ревматична хвороба, вузликовий періартеріїт) Зміни в суглобах, які можна виявити при обстеженні пацієнта складаються з 3-х компонентів: а) ознак запалення синовіальної оболонки (при артритах); б) змін в м’яких навколосуглобових тканинах (бурсит, тендовагініт); г) деструкції (руйнування) хряща і кістки.
Зміни в кістках та хрящах
добре видно при рентге-
нологічному обстеженні.
Останнім часом все частіше застосовують
комп’ютерну томографію,
УЗД дослідження, та
магнітно – резонансну
томографію.
Об’єктивне обстеження хворого із суглобовим синдромом включає: зовнішній огляд, пальпацію в стані спокою та під час рухів, визначення об’єму активних та пасивних рухів у суглобі. Важливим є знаходження характерних для ураження суглобів вузликів- ревматичних при ревматичній хворобі, ревматоїдних при ревматоїдному артриті, а, також кільцевої ерітеми при ревматичній хворобі. Підшкірні вузлики найчастіше знаходяться на розгинальній поверхні суглобів Визначення об’єму рухів у суглобах з допомогою кутоміра
Первинний огляд пацієнта із суглобовим синдромом проводить лікар, сімейна медсестра асистує. При відвідуванні пацієнта на дому медсестра може самостійно визначити динаміку змін у суглобах з допомогою кутоміра та сантиметрової стрічки – визначити зміну об’єму рухів у суглобі та його окружності із записом у листок відвідування та пові- домленням лікаря про результат обстеження. Ревматоїдні вузлики Кільцева ерітема
Рематичний поліартрит (ревматична лихоманка) це гостре запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу у серцево-судинній системі та суглобах. Етіологія. Аутоімунне запалення виникає у відповідь на дію екзо – і ендотоксинів β – гемолітичного стрептокока групи А у схильних осіб, зазвичай у дітей та підлітків. Суглобовий синдром проявляється гострим поліартритом з ураженням колінних, ліктьових, гомілковостоп- них, променево – зап’ясткових суглобів та відрізняється мігруючим харак- тером (летючістю) ураження суглобів. За короткий відрізок часу (2-3 дні) запальний процес може зникнути в одному суглобі і з’явитись в іншому. Ревматичний поліартрит не залишає після себе органічних змін у суглобах і не викликає деформацій та порушень функції суглобів після затихання запального процесу. На відміну від суглобів, ревматичне ураження кла- панів серця, які є продовженням внутрішньої оболонки серця – ендо- карду, призводить до формування вад серця і появи хронічної серцевої недостатності. Тому у клініцистів існує вираз, що ревматизм лиже суглоби а кусає серце. Формування вади серця може зробити хворого інвалідом вже в молодому віці і потребувати хірургічного втручання .
Чинники ризику: люба з форм стрептококової інфекції (ангіна, хронічний тонзиліт, скарлатина, бешихове запалення, стрептодермія, отит, синусит), спадкова схильність до системних захворювань сполучної тканини. Сприяючі чинники: переохолодження, вологий та холодний клімат. Класифікація У протіканні ревматизму розрізняють первинний гострий ревмокардит- першу атаку ревматизму, і зворотній ревмокардит – всі повторні атаки. Гострий ревмокардит починається через 1,5-2 тижні після стрептококової інфекції, з високої t тіла, загальної слабкості, пітливості, болю у одному або декількох великих суглобах, набряку м’яких тканин суглобів та гіперемії шкіри над ними. Через декілька днів з’являються скарги на тупі ниючі болі в ділянці серця, серцебиття, задишку. Ці скарги пов’язані з ураженням запальним процесом м’язевої оболонки серця – міо- кардитом. Перша атака ревматизму триває 3 – 6 місяців і майже ніколи не викликає ураження клапанів серця. Зворотній ревмокардит є хронічною формою ревматизму, він протікає з субфібрильною t, ураження суглобів має характер артралгії, але, не дивлячись на таку стерту клініку, він супроводжується утворенням набутих вад серця.
Ступені активності
запального процесу при ревматизмі
Гострий ремокардит Зворотній ревмокардит
0 – неактивний 0 - неактивний
І – мінімальний І - мінімальний
ІІ – помірний ІІ – помірний
ІІІ – високий
Без вад серця Вади серця
Вади серця Ступені вад серця – І, ІІ, ІІІ, ІV, V
Одужання Серцева недостатність (ФК) – І, ІІ, ІІІ, ІV
Клінічні синдроми ревматичної лихоманки складаються з великих та малих критеріїв (критерії Киселя – Джонса): Великі критерії: 1. Кардит. 2. Поліартрит. 3. Хорея. 4. Кільцеподібна ерітема. 5. Ревматичні підшкірні вузлики. Малі критерії: 1. Артралгії. 2. Лихоманка. 3. Лабораторні дані (ШОЕ, СРБ). 4. Подовження інтервалу PQ на ЕКГ. Ознаки попередньої стрептококової інфекції: 1. Зростання гемолітичного стрептокока при бактеріологічному дослідженні мазка із зіва. 2. Високий або наростаючий титр антистрептококових антитіл. Додаткові методи обстеження: 1. Клінічний аналіз крові. 2. Загальний аналіз сечі. 3. Аналіз крові на ревмопроби. 4. Бактеріологічне дослід- ження мазка із зіву. 5. ЕКГ. 6. ЕхоКГ. 7.ФКГ. 8. Рентгенографія ОГК. 9. Визначення титру антистрептококових антитіл. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога Хворі на гостру ревматичну лихоманку чи в період загострення хронічної, підлягають стаціонарному лікуванню у ревматологічних чи кардіологічних відді- леннях обласних чи міських лікарень. В неактивний період хворі повинні знаходитись під диспансерним наглядом лікарів кардіолога, ревматолога у районних чи міських поліклініках за місцем проживання.
Лікування 1. Етіотропна терапія. – Антибіотики пеніцилінового ряду, макроліди або фторхінолони – при алергічній реакції на пеніциліни. 2. Протизапальна терапія. а) НПЗП (курс лікування 1 – 1,5 міс, до 3-5міс) б) Глюкокортикостероїдні препарати (ГКС). 3. Амінохінолінові препарати Орієнтовна тривалість лікування в стаціонарі – 10 – 14 діб. Первинна профілактика антибіотикотерапія гострої та хронічної інфек- ції верхніх дихальних шляхів (тонзиліт, фарингіт) викликаної β – гемолі- тичним стрептококом типу А Вторинна профілактика встановлюється індивідуально: - не менше 5 років – для хворих, які перенесли гостру ревматичну лихоманку без кардита; - більше 5 років, або протягом усього життя – для хворих, які мали ураження серця, особливо з формуванням вади серця. Проводиться шляхом введення Біциліну -5 та приймання одного з НПЗП курсами – навесні та восени. Критерії ефективності та очікувані результати лікування 1. Відсутність кардіальних та суглобових синдромів. 2. Нормалізація показників активності запального процесу. 3. Нормалізація титру анти- стрептококових антитіл. 4. Стабілізація змін клапанів серця по ЕхоКГ.
Ревматоїдний артрит Визначення: РА – аутоімунне захворювання з невідомою етіологією, для якого характерним є симетричний ерозивний артрит (синовіїт) та широ- кий спектр позасуглобових (системних та вісцеральних) проявів. Чинники ризику: 1. Сімейно – генетична схильність. 2. Персистуючі бакте- рільні та вірусні інфекції. 3. Ультрафіолетове опромінення. 4.Переливання компонентів крові та введення сироваток. Діагностичні критерії: 1. Ранкова скутість протягом 1 год. 2. Артрит 3-х і більше суглобових зон. 3. Артрит суглобів кисті. 4. Симетричність суглобо- вих уражень. 5. Ревматоїдні вузлики. 6. Ревматоїдний фактор у сироватці крові. 7. Рентгенологічні зміни (ерозії, остеопороз кісток суглоба). Ступені активності: 0 – ремісія; І – низький; ІІ – середній; ІІІ – високий. Ступені функціональної активності пацієнта: 1. Виконання життєво важливих маніпуляцій – без утруднень; 2. Здійснюється з утрудненнями; 3. Здійснюється зі сторонньою допомогою. Рентгенологічні зміни в суглобі: навколосуглобовий остеопороз, зву- ження суглобової щілини, поява узур (виразок) на суглобовій поверхні кістки.
Клінічні прояви: початок хвороби в 70% випадків повільний, у 15 - 20% підгострий, у 10 – 15% гострий. З’являється біль в дрібних суглобах кистей рук, ранкова скутість в суглобах (симптом щільних рукавичок). Біль постійний, посилюється при будь – яких рухах, найсильніший у другій половині ночі та зранку. Типовою є симетричність ураження суглобів. Температура тіла субфібрильна або нормальна. З часом у запальний процес втягуються інші суглоби. Через 2 – 5 років з’явля- ється деформація уражених суглобів, об’єм рухів в цих суглобах різко обмежується аж до анкілозу, у хворого настає інвалідність . Деформація рук по типу “плавців моржа” Деформація пальців стоп
У 13 - 36% хворих ревматоїдний артрит супроводжується ураженням внутрішніх органів – серця (міокардит , ендокардит, перікардит), легень (пневмоніт, або ж інтестиціальна пневмонія), нирок (вогни- щевий чи дифузний гломерулонефрит, амілоїдоз нирок), ШКТ (гас- трит, кишкова диспепсія, жирова дистрофія печінки) Ювенільний ревматоїдний артрит - це захворювання, яке характеризу- еться запаленням суглобів і суглобової сумки, у дітей у віці до 16 років. Ревматоїдний артрит у дітей має свої особливості: гостра форма ревма- тоїдного артриту у дітей буває набагато частіше, ніж у дорослих. Прогноз при цій формі несприятливий. Дуже часто ревматоїдний артрит у дітей протікає у суглобово – вісцеральній (системній) формі, з ураженням внутрішніх органів. Для цієї форми характерні різкі стрибки температури до 40 градусів С із швидким падінням до нормальних значень, болі в епігастральній ділянці, збільшення печінки та селезінки, плеврити, міо- кардити, системне збільшення лімфовузлів, ураження багатьох суглобів, висипка алергічного характеру на шкірі суглобів та інших ділянках тіла. На цю форму частіше хворіють дівчатка. Такі діти дратівливі, мало рухаються, швидко втрачають у масі тіла, значно відстають в розвитку.
Ювенільний ревматоїдний артрит
Лікування ревматоїдного артриту
1.НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) неселективні , селективні
2. Базова терапія. а) препарати золота; б) цитостатики; в) циклоспорини;
г) салазо-сульфаніламідні препарати; д) амінохінолінові препарати.
3. Глюкокортикостероїди. Показання для призначення:
неефективність базової терапії;
тяжкий перебіг РА, наявність вісцеральних системних проявів.
4. Плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.
5. Локальна терапія: внутрішньосуглобове введення кортикостероЇдів при моно/олігоартриті, гелевих форм НПЗП, фізіотерапевтичні метод
Схеми застосування НПЗП при ревматоїдному артриті:
А. Монотерапія НПЗП – при мінімальній активності РА;
Б. Комбінована терапія НПЗП: - Амінохінолінові препарати;
- Кортикостероїди; - Імуностимулятори та імунодепресанти;
- Антибіотики; - Коректори метаболізму кісткової і хрящової тканини;
- Препарати системної ензимотерапії; - Простагландини.
Особливості лікування ювенільного РА
Для лікування ювенільного РА застосовуються ті ж групи препаратів, що і
у дорослих. Але є деякі відмінності. З НПЗП часто використовують ацетил саліцилову кислоту (аспірин), яку діти переносять краще, ніж дорослі.
Імунодепресанти застосовують дуже рідко через ризик важких інфекцій.
Кортикостероїди застосовувати для лікування дітей не рекомендується
через пригнічення імунної системи і сильний вплив на обмін речовин.
У дітей, хворих на РА нерідко буває ураження очей – увеіт та іридоцикліт.
Тому таким дітям обов’язкова консультація окуліста. Невчасне лікування
цих ускладнень може призвести до глаукоми, катаракти і навіть – до пов-
ної сліпоти.
Умови надання медичної допомоги хворим на РА. Хворі вперше
виявлені та в період загострення підлягають стаціонарному лікуванню
у ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень.
В період ремісії хворі знаходяться під “Д” наглядом лікаря – ревматолога
за місцем проживання в районних чи міських поліклініках.
Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарі – 10 – 14 діб.
Ортопедичне лікування хворих на ревматоїдний артрит Ортопедичне лікування уражених РА суглобів проводиться при неактивному запальному процесі і залежить від стадії ураження суглоба. 1. При І стадії: а)профілактичні шинки або ортези на ніч; б) синовектомія; 2. При ІІ стадії: а) синовектомія; б) артропластика; в) ендопротезування; 3. При ІІІ стадії: а) артропластика; б) артродез; в) ендопротезування. Примітка – артродез – фіксація суглоба у функціональному положенні з допомогою металічних штирів, проведених через кістки суглоба. ортез на колінний суглоб ендопротез колінного суглоба
Критерії ефективності та очікувані результати лікування 1. Ранкова скутість не перевищує 15 хв. 2. Відсутня слабкість. 3. Відсутній біль у суглобах. 4. відсутній біль у суглобах при пальпації або рухах. 5. Немає припухлості м’яких тканин навколо суглобів. 6. ШОЕ менше 30 мм/год у жінок або 20 мм/год у чоловіків Артродез суглобів стопи Стадії розвитку ревматоїдного артриту
Участь сімейної медсестри у профілактиці ревматоїдного артриту
Первинна профілактика РА не розроблена. Завданням вторинної профі-
лактики є попередження загострень і уповільнення прогресування РА.
Сімейна медсестра 1) слідкує за своєчасністю спостережень за хворим РА
частота яких – 3 – 4 рази на рік 2) повнотою об’єму додаткових обстежень
3) Контролює прийом хворим призначених лікарем НПЗП та базисних
препаратів, 4) навчає пацієнта застосуванню зігрівального компресу у
випадку його призначення, 5) контролює виконання пацієнтом комплексу
лікувальної фізкультури, призначеного методистом ЛФК, 6) дає рекомен-
дації з дієтичного харчування та контролює дотримання його пацієнтом,
7) допомагає пацієнту у вирішенні питання працевлаштування чи проход-
ження медико – соціальної експертної комісії (МСЕК) для визначення рів-
ня втрати працездатності (групи інвалідності), 8) допомагає пацієнту у ви-
рішенні питання щодо додаткових приладів та пристосувань для полег-
шення самообслуговування пацієнтом, замовлення ортопедичного взуття
тощо, 8) за наявності вогнищ хронічної інфекції контролює їх лікування,
направляючи пацієнта до відповідних фахівців –ЛОР, стоматолога, гінеко-
лога та інш, 9) за призначенням лікаря дає направлення на фізіотерапевтич-
ні процедури та контролює їх реалізацію, 10) допомагає пацієнту у соціаль-
ній адаптації по місцю проживання.
Надання медичної допомоги хворим із системним вовчаком
Системний червоний вовчак (СЧВ) - це системне захворювання сполучної тканини, що розвивається на основі генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що призводить до утворення безлічі антитіл до власних клітин і їх компонентів та виникненню імунокомплексного запалення, наслідком якого є ураже- ння багатьох органів і систем.
Умови, в яких повинна надаватись медична допомога
Хворі на СЧВ, уперше виявлені або в періоді загострення аутоімун -ного процесу, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізо -ваних ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на СЧВ в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії можуть знаходитися під наглядом лікаря ревмато лога в районних поліклініках за місцем проживання. Орієнтовна трива лість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматоло гічні відділення) - 14-20 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабора -торних ознак захворювання.
Діагностичні ознаки системного червоного вовчка
1. Еритема - "метелик".
Фіксована еритема, плоска або така, що піднімається над поверхнею шкіри, на
вилицях, з тенденцією до поширення на назолабіальні складки.
2. Дискоїдний вовчак.
Еритематозні плями, що піднімаються, з щільно прилягаючими роговими
лусочками і закупореними волосяними фолікулами; згодом на місці висипань
формується рубцева атрофія.
3. Фотосенсибілізація.
Поява висипки після надмірної інсоляції (дані анамнезу або спостереження лікаря).
4. Виразки порожнини рота.
Ульцерація ротової, носової порожнин, глотки.
5. Артрит.
Неерозивний артрит, що уражає 2 і більше периферичних
суглобів, що характеризується хворобливістю, припухлістю і болем.
6. Серозит:
а) Плеврит: переконливі дані анамнезу про плевритичний біль
або шум тертя плеври, зафіксований лікарем, або наявність
плеврального випоту; або
б) Перикардит: зафіксовані на ЕКГ ознаки перикардиту або шум
тертя перикарда чи наявність перикардіального випоту.
7. Ураження нирок:
а) Персистуюча протеінурія: більше 0,5 г на добу або
більше +++, якщо підрахунок не проводиться;
б) Циліндрурія: еритроцитарні, гемоглобінові, зернисті,
восковидні, чи змішані циліндри.
8. Ураження нервової системи:
а) Судоми або б) Психоз.
Під час відсутності провокуючих ліків або метаболічних
порушень, таких як уремія, кетоацидоз або електролітний дисбаланс.
9. Гематологічні зміни:
а) Гемолітична анемія, з ретикулоцитозом, або
б) Лейкопенія, менше 4000/куб. мм у двох і більше
дослідженнях, або
в) Лімфопенія, менше 1500/куб. мм, у двох і більше
дослідженнях, або
г) Тромбоцитопенія, менше 100.000/куб. мм під час відсутності
провокуючих ліків.
10. Імунологічні порушення:
а) Анти-ДНК: антитіла до нативної ДНК у високому титрі,
11. Антиядерні антитіла – високий титр у РІФ або еквівалентній р-ції 12. Знаходження LE клітин в мазках крові. Діагноз “Системний червоний вовчак” ставиться за наявності 4-х або більше з 12- и перерахованих критеріїв. Ексудативна ерітема (“метелик” ) Тяжка форма вовчака
Етіологія: досконало не досліджена. Важливу роль грає спадковий фактор не виключають значення хронічної персистуючої інфекції, особливо вірус- ної. Сприяючі чинники – підвищена інсоляція, уведення вакцин, сирова- ток, контакт з токсичними металами – талій, кадмій, цинк, вживання деяких медикаментів – антибіотиків, ізоніазиду, сульфаніламідів, йоду. Хворіють в основному жінки молодого віку і дівчата. Захворювання виникає через неконтрольовану продукцію антитіл до власних клітин і елементів сполучної тканини, внаслідок чого відбувається руй- нівна за своїми наслідками реакція антиген - антитіло з пошкодженням шкіри, суглобів, серозних оболонок, серця, нирок, легень, нервової сист. Клінічно червоний вовчак буває гострим, підгострим або хронічним. Назву “вовчак” хвороба одержала через ураження глибоких шарів шкіри, де після загоєння утворюються рубцеві деформації, а обличчя стає схожим на покусане вовком . Ураження суглобів при червоному вовчаку буває у 80 – 90% хворих. В порівнянні з ревматоїдним артритом при вовчаку більше скарг на болі в суглобах, ніж видимих змін. Артралгії і артрити при вовчаку несиметричні і носять “летючий” характер Разом з артритами також виникають міозити кінцівок. На рентгені зміни в суглобах незначні, деформації в суглобах не розвиваються.
Ступені активності: 0 – відсутня, І – мінімальна, ІІ – помірна, ІІІ - висока.
Прогноз при червоному вовчаку залежить від ступеню ураження нирок,
у яких розвивається запальний процес по типу гломерулонефриту. Цей
нефрит дістав назву “вовчаночного нефриту”. При тривалому підгостро-
му або хронічному перебігу розвивається нефросклероз з нирковою не-
достатністю від якої хворий може загинути.
Лікування системного червоного вовчака
1. Застосування глюкокортикостероїдів (ГКС) (абсолютні показання - ураження центральної нервової системи, нирок та висока активність процесу).
2. Застосування імуносупресорів (цитостатиків).
3. Амінохінолонові препарати при низькій активності процесу на тлі фотосенсибілізації і помірного ураження шкіри та суглобів, можливо в поєднанні з глюкокортикостероїдами.
4. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) при стійких артритах, бурситах, поліміалгіях.
5. Екстракорпоральні методи (на тлі прийому кортикостероїдів і цитостатиків) - плазмаферез, імуносорбція, селективна імуносорбція.
6. Антикоагулянти, антиагреганти і простагландини.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
1. Відсутність або зворотній розвиток клінічних ознак загострення.
2. Нормалізація або зниження показників запалення і нормалізація імунного статусу.
3. Нормальна або незначно знижена функція нирок.
4. Поліпшення і стабілізація гематологічних порушень.
Роль сімейної медсестри у профілактиці червоного вовчака
Для профілактики прогресування захворювання необхідно перекона-
ти пацієнта у доцільності безперервного довготривалого лікування.
Хворому треба пояснити небезпечність перебування на сонці у від-
критому одязі, чому йому протипоказані фізіотерапевтичні процеду-
ри, про негативний вплив тютюнопаління та зловживання алкоголем,
про небезпеку, пов’язану з уведенням вакцин і сироваток. Сімейна
медична сестра, також, контролює своєчасність проходження паці-
єнтом диспансерних медичних оглядів у сімейного лікаря, ревматоло-
га та інших спеціалістів, проходження додаткових лабораторних та
інструментальних обстежень.
Надання медичної допомоги хворим із остеоартрозом
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Остеоартроз - хронічне прогресуюче незапальне захворювання
суглобів невідомої етіології, яке характеризується дегенерацією
хряща та структурними змінами субхондральної кістки, а також явним
або прихованим помірно вираженим синовітом.
Умови, в яких повинна надаватись медична допомога
Хворі на остеоартроз в періоді загострення захворювання, з
вираженим синовітом, підлягають стаціонарному лікуванню в
спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських
лікарень. Хворі на остеоартроз в період ремісії захворювання
можуть знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем
проживання в районних та міських поліклініках.
Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах
(спеціалізовані ревматологічні відділення) - 8 -14 діб за умови
підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми,
поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.
Діагностика
Остеоартроз кистей
1. Біль, ригідність або почуття скутості у кистях, найчастіше вдень
протягом минулого місяця.
2. Щільне потовщення двох або більше суглобів
3. Менше 3-х припухлих п'ястнофалангових суглобів, або
а) тверде потовщення двох чи більше дистальних міжфалангових
суглобів, або
б) неправильне положення одного або декількох суглобів :
II і III дистальні міжфалангові суглоби; II і III проксимальні міжфалангові суглоби; зап'ястно-п'ястковий суглоб на обох кистях
Коксартроз
1. Біль у кульшовому суглобі.
2. Внутрішня ротація менше 15 градусів
3. ШОЕ менше 45 мм/год (при відсутності ШОЕ замість нього - згинання
кульшового суглобу менше 115 градусів) або
4. а) внутрішня ротація менше 15 градусів;
б) біль при внутрішній ротації;
в) ранкова скутість менше 60 хвилин;
г) вік більше 50 років..
Деформівний остеоартроз вузлики Гебердена остеоартроз колінних суглобів
Біль у кульшовому суглобі і, щонайменше, 2 з 3 наступних ознак:
- ШОЕ менше 20 мм/год;
- Рентгенологічно - остеофіти (голівка або вертлужна западина);
- Рентгенологічно - звуження суглобової щілини (угорі, латерально і/або
медіально).
Гонартроз
1. Біль у колінному суглобі.
2. а) крепітація протягом більшості днів попереднього місяця;
б) ранкова скутість при активному русі менше 30 хвилин;
в) вік понад 37 років або
3. а) крепітація;
б) ранкова скутість мінімум 30 хвилин;
в) кісткова деформація (здуття).
4. а) відсутність крепітації
б) кісткова деформація.
Клінічні і рентгенологічні симптоми
1. Біль у колінному суглобі протягом попереднього місяця,
найчастіше вдень.
2. Остеофіти або
3. а) типова для артроза синовіальна рідина (світла, в'язка,
число клітин менше 2000/мл); (якщо немає даних про синовіальну
рідину, то замість цього враховується вік менше 40 років);
б) ранкова скутість щонайменше 30 хвилин;
в) крепітація при активних рухах.
Лікування
1. Протизапальна й знеболююча терапія.
а) Анальгетики:
- ненаркотичні;
- наркотичні (лише у випадках неефективності або
непереносності інших препаратів, нетривало);
б) НПЗП;
в) Препарати системної ензимотерапії (препарат вобензим)
г) Пролонговані форми глюкокортикостероїдів
внутрішньосуглобово (при неефективності інших протизапальних
препаратів не більше 4 ін'єкцій на рік).
2. Хондропротектори (препарати повільної дії):
а) пероральні;
б) парентеральні.
3. Місцеве застосування мазевих і гелевих форм НПЗП.
4. Препарати, що поліпшують мікроциркуляцію.
5. Ортопедичне лікування:
а) I-II рентгенологічна стадія за Келлгреном і Лоуренсом:
- коригуючі остеотомії при дисплазії або біомеханічних
відхиленнях;
б) III-IV рентгенологічна стадія за Келлгреном і Лоуренсом:
- тотальне ендопротезування;
- артродез ураженого суглоба у функціонально вигідному
положенні.
6. Лікувальна фізкультура.
7. Фізіотерапевтичні процедури.
8. Санаторно-курортне лікування.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
1. Відсутність або істотне зменшення проявів суглобового синдрому, відсутність рецидивів синовііта.
2. Поліпшення якості життя пацієнта.
3. Уповільнення рентгенологічного прогресування процесу, деструктивних змін суглобових хрящів (ультразвукове дослідження суглобів, МРТ).
Роль сімейної медсестри у профілактиці остеоартрозів
1. Виявлення факторів ризику остеоартрозу (хронічні травми суглоба,
стереотипні рухи при роботі, посилені фізичні навантаження на суглоб,
хвороби обміну речовин – подагра, ожиріння, спадкові хвороби),
інформування пацієнта про небезпеку дії цих факторів для функції
суглобів та методи і засоби зменшення їх впливу.
2. Інформування пацієнтів про необхідність і суть дієтичного харчуван- ня при обмінних захворюваннях суглобів (подагра, ожиріння).
3. Допомога у соціальній адаптації пацієнтів похилого віку із тяжкими
проявами деформівного остеоартрозу.
Подагра
Подагра – це захворювання, яке виникає внаслідок накопичення в орга-
нізмі продукту обміну білків – сечової кислоти і супроводжується відкла-
данням кришталів сечової кислоти в суглобах та гострим реактивним
артритом.
Основні чинники подагри – значне переважання в раціоні м’ясних страв,
або погіршення функції нирок.
У здорової людини вся сечова кислота виділяється з сечею, тому сеча в більшості випадків має кислу реакцію.
При нирковій недостатності рівень сечової кислоти перевищує норму,
вона кристалізується і відкладається в суглобах у вигляді білого порошку
з кислою реакцією. Навколо цих відкладень в суглобах розвивається
гостре запалення – подагричний артрит . Перша атака подагричного
артриту не залишає слідів, але якщо такі артрити повторюються багато
разів відбуваються деформуючі зміни в суглобах, а навколо суглобів
виростають подагричні вузлики.
Подагра Подагричний артрит стопи Подагричні вузлики
Подагричний артрит має гострий характер, супроводжується високою
температурою тіла, сильним гострим болем в ділянці уражених суглобів.
Біль посилюється при найменших рухах, тому хворий не може ступати на
уражену ногу декілька днів. Гостре запалення триває 7 – 10 днів. Частіше
всього запальний процес відбувається у плюснефаланговому суглобі
великого пальця стопи (в народі – так звана “кісточка”)
Хворіють переважно чоловіки середнього віку та хворі на хронічну нирко-
ву недостатність. В деяких випадках шкіра над подагричними вузликами розривається і звідти висипається сухий білий кристалічний порошок, після загоєння залишається рубець.
Лікування.
Хворий повинен дотримуватись дієти – зменшити споживання м’яса та
м’ясних продуктів, особливо мозку, печінки, нирок та м’ясних відварів.
Обмежуються також страви з бобових та грибів, кава, шоколад.
Для прискореного виведення сечової кислоти з організму призначають
алопурінол або колхіцин. Більш ефективним є препарат фебуксостат
(аденурік). Його приймають по 80 або 120 мг 1раз на добу 6 місяців.
Хвороба Бехтерева (анкілозуючий спонділоартрит)
Хвороба Бехтерева – важка невиліковна
хвороба, що вражає хребет і суглоби.
Вважається, що основним чинником є
спадкова схильність.
Хвороба проявляється вираженим больо-
вим синдромом в спині, ранковою скутістю.
З часом обмежується рухливість хребта,
хребці зрощуються між собою, поступово
постать хворого стає постійно зігнутою в позі “прохача”. На цій стадії хворий стає
інвалідом.
Лікування включає нестероїдні протиза-
пальні препарати, кортикостероїди, імуно-
депресанти а також фізіопроцедури, пла-
вання, масаж, лікувальні грязі.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kora-golovnogo-mozku1.html | "Кора головного мозку" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/a3b4cd51c6c7407b59aae09102cf39c1.pptx | files/a3b4cd51c6c7407b59aae09102cf39c1.pptx | Кора головного мозку
Виконав:
Учень 9 класу
Фурка тарас
Кора головного мозку — структура головного мозку, що грає ключову роль у процесах пам'яті, уваги, свідомості, мислення і мови. У зразках мертвого мозку кора, через відсутність мієліну, має сірий колір, через це вона відноситься до «сірої речовини» мозку.
Кора головного мозку
мозок контролює функції всієї нервової системи і насамперед складні форми поведінки, що забезпечують пристосування організму до змін умов довкілля. Він складається з двох півкуль (правої і лівої), з'єднаних мозолистим тілом. Цей отвір побудований з нервових волокон, які забезпечують зв'язок і взаємоузгоджену роботу лівої і правої півкуль. Кінцевий мозок ще традиційно називають півкулями головного мозку.
Яка будова мозку?
Від кори (тіл нейронів) усередину мозку відходять відростки нейронів, які разом з нервовими волокнами, що спрямовані до кори, утворюють білу речовину півкуль головного мозку. Вона утворює провідні шляхи, які з'єднують між собою всі ділянки кори, а також кору з іншими відділами центральної нервової системи. У ній розташовані скупчення сірої речовини (ядра). Ці утворення називають підкірною.
З яких структур складаються підкіркові утворення?
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/krovonosni-sudini-versiya-.html | Кровоносні судини. Версія 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/874445a47a364710f72a3c2304a80b7b.ppt | files/874445a47a364710f72a3c2304a80b7b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mentalni-karti.html | Ментальні карти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/643fe67f4c1e81ab6bce091804d6b2f7.ppt | files/643fe67f4c1e81ab6bce091804d6b2f7.ppt | www.spiderscribe.net |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikroorganizmi.html | "Мікроорганізми" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/9a4e89fcd36b4dae41e7646c514b07af.pptx | files/9a4e89fcd36b4dae41e7646c514b07af.pptx | Мікроорганізми - велика група переважно одноклітинних живих істот, видимих тільки під мікроскопом і організованих простіше, ніж тварини та рослини.
Мікроорганізми відіграють винятково важливу роль у біосфері і господарської діяльності людини. З більш ніж 100 тис. видів відомих в природі мікроорганізмів людиною використовується кілька сотень, і це число зростає.
З якою метою використовують мікроорганізми?
Виробництво ліків-антибіотиків;
Синтез БАВ - ферментів, вітамінів;
Виробництво кормів для тварин
і поживних речовин;
Синтез харчових добавок;
Молочна промисловість;
Виготовлення вакцин.
Властивості мікроорганізмів.
Мікроорганізмам властива
спадкова мінливість - мутація. За допомогою відбору мутацій створюються активні штами, цінні для людини. Особливо широко і успішно у створенні нових штамів використовується штучний мутагенез.
Особливості мікроорганізмів, як об'єктів селекції.
Використання для харчування органічних відходів;
Астрономічна за чисельністю потомство;
Спрощена організація структури білка;
Мікроскопічні розміри;
Виключно висока швидкість розмноження;
Переважна гаплоїдність, або, навпаки, високий рівень поліплодії;
Здатність в несприятливих умовах переходити в анабіоз;
Здатність переносити високі дози мутагенів.
Генна інженерія.
Являє собою цілеспрямовані маніпуляції з генетичним матеріалом в клітинах мікроорганізмів - це сукупність методів впливу на ДНК, що дозволяють переносити спадкову інформацію з одного організму в інший.
Отримання та передача гібридної ДНК.
1 - сегмент ДНК, 1
призначений для 465757577752341
переносу; 1
2 - ДНК донора; 1
3 - ДНК донора з 1
включеної в неї нової 1
ДНК1 (гібридна ДНК - 1
Донор) 1
4 - бактеріальна ДНК; 1
5 - кільцева ДНК в клітині бактерії; 1
6-гібридна ДНК в клітинах наступних поколінь. 1
Клітинна інженерія.
Це метод
конструювання клітин нового типу шляхом гібридизації їх вмісту. Клітинна інженерія дозволяє поєднувати в одній клітці спадкові матеріали дуже далеких видів, навіть належать до різних царств.
Біотехнологія.
Використання живих клітин і біологічних процесів для отримання речовин, необхідних людині, називають Біотехнологія.
Найчастіше застосовується в медицині, харчовій промисловості, також для вирішення проблем в галузі енергетики, охорони навколишнього середовища, і
в наукових дослідженнях.
Одним з найбільш поширених видів молочнокислих бактерій є Streptococcus lactis. Це рухома паличка, не утворює спор, добре фарбується аніліновими барвниками і за Грамом, у молодому виді має форму стрептокока.
Молонi бактерiї
У природі молочнокислі бактерії зустрічаються на поверхні рослин (наприклад, на листках, фруктах, овочах, зернах), в молоці, зовнішніх і внутрішніх епітеліальних покривах людини, тварин, птахів, риб.
Молочнокислі бактерії відіграють вирішальну роль в технології молока, так як вони зброджують молочний цукор до молочної кислоти, що призводить до зниження рН і потім до згортання казеїну і до придушення чутливих до кислоти мікробів.
Ще 15 років тому про генетично модифіковані організми (ГМО) мало хто знав, сьогодні продукти генної інженерії можна зустріти повселюдно. Сучасне життя людства є неможливим без досягнень у цій галузі науки.
Генетично модифікований організм (ГМО) - живий організм, генотип якого був штучно змінений за допомогою методів генної інженерії. Такi зміни, як правило, проводяться в наукових чи господарських цілях.
Основним видом генетичної модифікації зараз є використання трансгенів для створення трансгенних організмів.
Вакцини (лат. vaccinus коров'ячий) - препарати, одержані з мікроорганізмів або продуктів їхньої життєдіяльності; застосовуються для активної імунізації людей і тварин з профілактичною і лікувальною метою.
Основним діючим початком кожної вакцини є іммуноген, тобто корпускулярна чи розчинена субстанція, що несе на собі хімічні структури, аналогічні компонентам збудника захворювання, відповідальним за вироблення імунітету.
Види вакцин
Залежно від природи іммуногена вакцини розділяються на:
Цельномікробние
Субмікробні
Генно-інженерні вакцини
Химерні
Синтетичні
Мутація - стійка (тобто така, що може бути успадкована нащадками даної клітини або організму) зміна генотипу, що відбуваеться під впливом зовнішнього або внутрішнього середовища. Процес виникнення мутацій отримав назву мутагенезу.
http://www.ibp-ran.ru/Products/Kaskad_R.htm
http://sbio.info/page.php?id=42
http://box36.ru
http://www.uchportal.ru
Список использованных материалов |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadmembranni-i-pidmembrannni-kompleksi-klitin.html | Надмембранні і підмембраннні комплекси клітин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e7eb3e8eed94247226eefa89b2617d31.pptx | files/e7eb3e8eed94247226eefa89b2617d31.pptx | Надмембранні та підмембранні комплекси клітин
Спеціалізована школа I-III ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури №273
Надмембранні комплекси
Надмембранні комплекси клітин складаються зі структур, розташованих над плазматичною мембраною.
У клітинах бактерій, грибів та рослин плазматична мембрана зовні вкрита більш-менш щільною клітинною стінкою. У рослин вона найчастіше включає зібрані в пучки водонерозчинні волоконця полісахариду целюлози. Крім неї можуть входити неорганічні сполуки з кальцію та силіцію.
Будова клітинної стінки рослини
Клітинні стінки здатні дерев’яніти, тобто проміжки між волоконцями целюлози заповнює полісахарид лігнін, що надає стінкам додаткової міцності.
У грибів основу клітинної стінки складають полісахариди, наприклад, це може бути нітрогеновмісний полісахарид хітин, який підвищує міцність та глікоген.
Клітинна стінка
Будова клітинної стінки грибів
Клітинна стінка
Целюлозна стінка
• Опорна функція – основна для підтримання форми клітини
• Захисна функція – захист і охорона внутрішнього вмісту клітини від механічних ушкоджень
•Транспортна функція - переміщення сполук у клітину та за її межі
Клітинна стінка
Проникність клітинних стінок рослин проявляється в явищах:
- плазмолізу - відшарування пристінкового шару цитоплазми ;
- деплазмолізу - повернення протопласта клітин рослин із стану плазмолізу в початковий стан.
Клітинна стінка
Основні форми плазмоліза: 1- початкова стадія;
2 - увігнутий;
3 - опуклий;
4 - судомний.
Деплазмоліз
Зовнішній шар глікокаліксу
У клітинах тварин тверда клітинна стінка відсутня, над їхньою мембраною розташований глікокалікс, що складається із сполук білків та ліпідів з вуглеводами.
Глікокалікс
Глікокалікс забезпечує безпосередній зв’язок клітин у багатоклітинному організмі між собою, і з навколишнім середовищем.
Він здатний сприймати подразники довкілля, брати участь у вибірковому транспорті речовин, а також до його складу можуть входити ферменти, які беруть участь у примембранному травленні – розщепленні сполук, розташованих поблизу поверхні клітини і поза нею.
Глікокалікс
До підмембранних комплексів клітин належать:
мікронитки(мікрофіламенти);
мікротрубочки.
Вони утворюють цитоскелет, який виконує опорну функцію та сполучає всі компоненти клітини.
Підмембранні комплекси
Цитоскелет виконує опорну функцію, а також сполучає всі компоненти клітини: її поверхневий апарат, структури цитоплазми, ядро. Елементи цитоскелета сприяють закріпленню органел у певному положенні і їхньому переміщенню в клітині.
Цитоскелет
У клітинах багатьох багатоклітинних тварин – інфузорії, евглени, до підмембранних комплексів належить пелікула. Вона складається із структур, розташованих в ущільненому зовнішньому шарі цитоплазми і надає міцності оболонці клітини, забезпечуючи відносну сталість її форми.
Підмембранні комплекси |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutacii3.html | Мутації | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/f04811c997b7ba97d02e5b04160cdfa3.pptx | files/f04811c997b7ba97d02e5b04160cdfa3.pptx | Мутації. Види, значення мутацій. Мутагени
Вчитель біології
Дєєва М.І.
Мутації — зміни генетичного матеріалу (звичайно ДНК або РНК).
Х.Гуго де Фріз увів термін “мутація” і провів перші дослідження цього процесу
Властивості мутацій
Мутації виникають раптово, стрибкоподібно
Мутації рідкі події
Мутації успадковуються, тобто стійко передаються з покоління в покоління
Мутації не спрямовані, мутувати може будь яка ділянка, викликаючи зміни як незначних, так і життєво важливих ознак
Одні й ті самі мутації можуть виникати повторно
За своїм проявом мутації можуть бути як корисними, так і шкідливими та нейтральними, як домінантними так і рецесивними
Мутації можуть бути викликані мутагенами
Мутагени – це фактори що викликають мутації
Різні види організмів і навіть різні особини одного виду відрізняються індивідуальною чутливістю до мутагенів
проте
Частота мутацій зростає, якщо дія мутагену сильніша і триваліша
Для мутагенів не існує нижньої межі їхньої дії
Класифікація мутацій
Типи мутацій за походженням
За місцем виникнення
За проявом у гетерозиготному стані
За характером прояву:
За адаптивним значенням для організму людини:
Імовірність того, що мутація підвищить життєдіяльність, незначна.
Але коли змінюються умови існування, нейтральні мутації можуть стати корисними для організму.
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/modifikacii.html | Модифікації | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/3642965b6d9409b1475bf26504f18f7d.ppt | files/3642965b6d9409b1475bf26504f18f7d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvoyni-lisi.html | хвойні ліси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/53/ab9b7269558c6d038598c6001d99a40e.ppt | files/ab9b7269558c6d038598c6001d99a40e.ppt | .
http://cikavo-znaty.blogspot.com/2013/02/blog-post_3772.html
http://fitoapteka.org/herbs-ja/1233--abes
http://pedsovet.su/load/321-1-0-14568 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kolonii-bagatoklitinnih-organizmiv.html | Колонії багатоклітинних організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/f4f2470f3a9db0ed75eceef54c66c6ee.ppt | files/f4f2470f3a9db0ed75eceef54c66c6ee.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/modifikaciyna-minlivist.html | Модифікаційна мінливість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/88db77fba0c5883779197d547cb5b464.ppt | files/88db77fba0c5883779197d547cb5b464.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/membrana-sensor.html | membrana_sensor | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/0af2bbecc4a886b4385dad20608e3cdd.pptx | files/0af2bbecc4a886b4385dad20608e3cdd.pptx | Участь мембрани у функціонуванні сенсорних систем
Мембрана – рухома система
Типи рухів:
дифузія в горизонтальному моношарі ліпідів,
обертання молекул,
обертання ланцюгів довгих ЖК з різним ступенем ненасиченості
Структура мембрани
А – фазові мембранні переходи
Б – схематичне зображення молекулярної геометрії ліпідів мембран при зміні температури
NB !!!
Фазовий перехід мембрани – смерть клітини!!!
Причини:
Зменшення рухомості білків в ліпідному бішарі;
їх нездатність до зміни конформації;
як наслідок – повна втрата своїх функцій (переніс електронів і речовин, синтез АТФ, транспорт іонів).
Зміна структури мембрани – сенсорний сигнал
Осмотичний стрес
Низькотемпературний стрес
Високотемпературний стрес
Осмотичний стрес
різка зміна концентрацій розчинених речовин в навколишьому оточенні і цитоплазмі.
При підвищенні осмотичного тиску зовнішього розчину клітини втрачають воду і зменшуються в об’ємі.
При зниженні - накачують воду всередину і збільшуються в об’ємі.
В обох випадках клітини активують мембранні білки-переносники, а також генні блоки, які відповідають за адаптацію і в нормі, як правило, замовчувані.
гістидин-кіназа KdpD
оперон, що називається kdpFABCDE, кодує:
систему переносу іонів калію, які самі по собі або у взаємодії із глутаміновою кислотою беруть участь у регуляції об'єму й іонного балансу в цитоплазмі клітин при гіперосмотичному стресі.
Чотири гени цього оперона кодують АТФазу, що транспортує іони К+
Крім того, до складу оперону входять два гени, що виконують регуляторні функції.
Молекулярні механізми, що приводять до автофосфорилювання сенсорної кінази kdpD, залишаються неясними, однак передбачається, що вона сприймає або зміну в напруженні мембрани, пов'язану з осмотичним стресом, або зміну іонної сили в цитоплазмі
Регуляція експресії оперону kdp
Осморегуляція АВС-переносника гліцин-бетаїну OpuA в бактерії Lactococcus lactis
Гліцин-Бетаїн є так званим осмопротектором – речовиною, що накопичуються в цитоплазмі клітин, що й дозволяє регулювати їхній об'єм і тургорний тиск при гіперосмотичному стресі, коли в навколишньому середовищі підвищується концентрація осмотично активних речовин
OpuА являє собою основну систему клітин, відповідальну за транспорт гліцин-бетаїну усередину клітин і, таким чином, що захищає їх від гіперосмотичного стресу
активація OpuА відбувається в результаті зміни фізичного стану (текучості) мембран
Порівняння структури переносника OpuА Lactococcus lactis із класичними бактеріальними переносниками ABC-типу
Інші типи осморегуляторів
У клітинах E. coli передбачуваним осмосенсором є трансмембранна гістидин-кіназа EnvZ.
Цей білок регулює експресію генів omp, що кодують порини зовнішньої мембрани
НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНИЙ СТРЕС
гени десатураз жирних кислот, відповідальні за регуляцію текучості
гени РНК-зв’язуючих білків (Rbp), які є шаперонами РНК, подібно білкам холодового шоку (Csp) E. coli і Bacillus subtilis;
гени РНК-хеліказ, що беруть участь у дестабілізації вторинних структур мРНК і в такий спосіб полегшують ініціацію трансляції при низьких температурах;
гени рибосомних білків, надлишок яких необхідний для акліматизації трансляційного апарата до холоду;
гени протеаз, що беруть участь у регенерації фотосистеми II;
інші гени різних функцій, що не попадають у жодну з перерахованих вище категорій
≪гомеовіскозна адаптація≫
зворотний зв'язок між текучістю мембран і компенсаторною експресією генів десатураз
Текучість мембран і експресія генів десатураз жирних кислот: зворотний зв’язок
індукція генів десатураз залежить не від абсолютної температури, а від різниці температур преадаптації й індукції
Сенсор низьких температур, гістидин-кіназа Hik33, був ідентифікований у клітинах Synechocystis як регулятор низькотемпературної індукції експресії гена desb, що кодує ω 3-десатуразу жирних кислот.
Наступний аналіз експресії генома показав, що Hik33 регулює експресію принаймні половини з 50 генів, що індукуються холодом
Гіпотетична схема активації температурного сенсору – гістидин-кінази Hik33
Структура системи терморегуляції
Вважається, що система сприйняття сигналу про зниження температури є або бікомпонентною (Hik33 і Rer1), або трикомпонентною (Hik33, Hik19 і Rer1).
У клітинах B. subtilis ідентифікована гістидин-кіназа Desk, що сприймає холодовий стрес і відповідальна за регуляцію індукції гена Δ 5-десатурази
Високотемпературний стрес
Сенсор?
обробка кліток бензиловим спиртом (і, очевидно, іншими хімічними агентами, що збільшують текучість мембран) не відтворює адекватну картину теплового стресу.
А отже, проблема сприйняття високих температур через зміну текучості мембран поки ще має ряд протиріч, що вимагають додаткових досліджень
Дослідження стресової відповіді гена hspa, що кодує низькомолекулярний білок теплового шоку HspА в Synechocystis
Даний білок індукується при підвищенні температури й зв'язується з ліпідами мембран, запобігаючи в такий спосіб їх дезінтеграцію. Експресія гена hspА активувалася як тепловим впливом, так і пом’якшувачами мембран бензиловим спиртом при нормальній температурі
Високотемпературний стрес
У клітинах E. coli тепловий сигнал передається частково через двокомпонентну систему CpxА-CpxR
CpxА є гістидинкіназою із двома трансмембранними ділянками, а CpxR являє собою регулятор відповіді генів, що індукуються теплом.
Активність CpxA залежить від складу ліпідів мембран, а отже, цей сенсор може вловлювати зміни текучості.
Ця регуляторна система була виявлена тільки в клітинах E. coli, Salmonella typhi і Yersinia pestis
Інші типи теплорегуляторів
В Myxococcus xanthus у якості системи сприйняття й передачі теплового стресу ідентифіковані гістидин-кіназа HsfA і регулятор відповіді.
У цьому випадку HsfA виявилася розчинним білком з доменом одержання фосфату, а виходить, швидше за все цей білок є передавачем сигналу, а не сенсором
Мультифункціональні сенсори
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/meduzi.html | "Медузи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/d784445ba198fe17e36989b4c0114ea4.pptx | files/d784445ba198fe17e36989b4c0114ea4.pptx | Медузи
Медузи – давні мешканці планети
Медузи існують вже 600 років
Вони можуть існувати в брудній воді й без кисню
Харчування медуз
«Намур» - харчуєтся зоопланктоном
Їх аппетит нескінченний
1 медуза зїдає в день до одного бассейну планктону
Turritopsis nutricula
Португальський човник
medusa huevo frito
Морська Оса
Цианея
Сцифоідні медузи
Медуза Номура
Медуза хрестовик
Коренерот |
https://svitppt.com.ua/biologiya/milo1.html | Мило | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/810ad5b60c7b28decfeddebe7dad162e.pptx | files/810ad5b60c7b28decfeddebe7dad162e.pptx |
Мило
Мило - це розчинна у воді миюча речовина, яка перебуває у рідкому або твердому стані) , виготовлена з'єднанням жирних кислот, лугів, рослинних масел. Мило використовують як засіб для очищення та догляду за шкірою або в ролі побутової хімії для прання.
Історична довідка
Миловаріння - одне з найдавніших хімічних виробництв.
Про мило було відомо фінікійцям ще в VI столітті до н.е.
Перші письмові згадки - у Плінія Старшого (Iвек н.е.) в одному з 37 томів його «Природній історії»;
Про професію миловара згадується в 385р. в записах Теодора Прісціануса.
Історична довідка
Миття тіла віталося не завжди ...
У Європі та Росії миловаріння виникло в XIII - XIV століттях;
Пояснив суть процесу отримання мила в XIX столітті французький хімік Мішель Шеврель
Склад мила
Натрієві, калієві і амонієві солі
Інші речовини:
барвники
ароматизатори,
дезинфікуючі
лікувально-профілактичні додатки
компоненти, що роблять піну по-справжньому білосніжною
Компоненти мила
Натрієві солі жирних кислот
Талловат натрію
Натрієві солі кокосового масла
Натрієва сіль пальмоядрова
Кислоти
Вода
Хлорид натрію
Гліцерин
Ланолін
Барвник
Діоксид титану
Лимонна кислота
Бензойна кислота
Вазелінове масло
Жовч
Етідронат
Призначення компонентів мила
Миючі речовини
Регулятори піноутворення і стійкості піни
Барвники
Відбілювачі
Ароматизатори
Зволожуючі компоненти
Наповнювачі
Антисептичні добавки (триклозан)
Абразивні речовини (глини, подрібнений пісок, цегла та ін) в господарських милах
Якості мила
розчинність у воді
мийна здатність,
мило повинно нормально стиратись (має бути невеликий розхід мила) і утворювати при цьому хорошу піну
Види мила
Дитяче гігієнічне мило
Відшелушуюче мило
Відшелушуюче мило
Парфумоване мило
Косметичне мило
Рідке мило
Дитяче гігієнічне мило – виготовляється з легких природних антисептичних компонентів: екстракту ромашки, календули, кори дуба, чебрецю. Таке мило підходить для ніжної шкіри – як дитячої, так і дорослої.
Відшелушуюче мило – крім традиційних компонентів, має скрабові частинки. Тому таке мило може успішно замінити скраб.
Парфумоване мило – зможе порадувати естетів різноманітними приємними ароматами. Такі аромати довго зберігаються на шкірі та допомагають цілий день підтримувати гарний настрій, а також поринути в улюблений аромат фруктів, ягід чи ароматичних масел.
Косметичне мило – має компоненти, які захищають шкіру від пересихання – це можуть бути різноманітні кремові добавки чи гліцерин. Таким милом слід користуватися тим, у кого суха чи нормальна шкіра. Косметичне мило звичайно містить екстракти трав, що мають заспокійливу або тонізуючу дію, масла що пом’якшують шкіру. Поживні компоненти – білки, зволожуючі речовини, вітаміни-антиоксиданти (захищають від передчасного старіння).
Рідке мило – найбільш гігієнічне, бо завдяки дозатору, воно захищає від контакту з руками та брудом на них. Також часто рідке мило має яскраво виражений косметичний ефект, оскільки в рідке середовище легше додати різноманітні корисні компоненти – ефірні масла, рослинні екстракти та інші.
Властивості мила
Гіпоалергенність
Бактерицидна, антисептична та протизапальна дія
До складу мила входять тільки натуральні продукти, при його варінні застосовується холодний процес виробництва, завдяки чому зберігаються всі корисні властивості, які так необхідні для нашої шкіри.
Ці властивості зберігаються завдяки відповідним маслам та добавкам. Це мило не тільки очищає шкіру, але і надійно захищає її від негативного впливу води з під крану та інших небажаних факторів навколишнього середовища.
Використання мила
гігієнічних та косметичних цілей
як засіб побутової хімії для прання, миття посуду тощо.
Мило можна використовувати для:
Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. Умовно склад мила можна позначити формулою R–COONa, де R – вуглеводневий радикал, до складу якого можуть входити 12–17 атомів Карбону. За хімічною природою мило – це сіль, йонна сполука. Вона містить полярний залишок –COO–Na+ і неполярний радикал R. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи – COONa звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали – до неполярних часток бруду. Таким чином, частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.
Синтетичні миючі засоби (СМС) - це рідкі, пастоподібні і порошкоподібні речовини, які містять поверхнево-активні речовини, а також інші органічні і неорганічні речовини, що підвищують ефективність поверхнево-активних речовин(ПАР).
Кінець |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikroevolyuciyniy-proces.html | Мікроеволюційний процес | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/ddeeca0a2e2c73663f50bcc08d7586f7.pptx | files/ddeeca0a2e2c73663f50bcc08d7586f7.pptx | Мікроеволюційний процес
лекція № 7 - 8 (2013- 2014 н. р.)
План:
1.Сутність мікроеволюції.
2.Генетичні основи та елементарні фактори (передумови) еволюції.
2.1.Форми мінливості (сам.)
2.2.Мутаційний процес.
2.3.Динаміка чисельності популяцій (сам.). Популяційні хвилі.
2.4.Сутність ізоляції, її форми та значення в еволюції.
3.Природний добір як рушійний і спрямовуючий фактор еволюції.
3.1.Передумови дії природного добору.
3.2.Форми боротьби за існування.
3.3.Елімінація та її форми.
3.4.Природний добір і механізми його здійснення.
3.5.Форми природного добору.
3.6.Творча роль природного добору.
Загальна характеристика мікроеволюції
Мікроеволюція (грец. mikros – мілий і лат. еvolutio – розгортання, розвиток) еволюційні перетворення всередині виду на рівні популяцій і демів, що призводить до внутрівидової диференціації і утворення нового виду.
Термін «мікроеволюція» запровадив рос. генетик Ю. Філіпченко в 1927 р. під час дослідження механізмів еволюційних процесів у межах виду, на противагу еволюційним перетворенням великого масштабу.
Юрій Філіпченко (1882-1930)
Загальна характеристика мікроеволюції
Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, що відбуваються всередині популяцій.
Мікроеволюція призводить до зміни генофонду популяцій, диференціації виду або розчленування його на внутрішньовидові угрупування – популяції, підвиди, а при певних умовах веде до утворення нового виду.
Сучасне вчення про мікроеволюцію, тобто про генетичні процеси, які відбуваються в популяціях і в подальшому призводять до виникнення нових видів, базується на досягненнях популяційної генетики.
Мікроеволюційний процес розпочинається із змін генетичної структури популяцій і закінчується їх репродуктивною ізоляцією, внутрішньовидовою дивергенцією.
Хід процесу мікроеволюції включає взаємодію передумов і рушійних сил її, що можна виразити так:
Елементарна еволюційна структура – популяція, насичена елементарним еволюційним матеріалом – мутаціями.
Елементарні еволюційні фактори:
фактори, які спрямовують еволюційний процес – боротьба за існування і природний добір
фактори, які не спрямовують еволюційний процес – хвилі життя, дрейф генів, ізоляція
Елементарне еволюційне явище – зміна генофонду популяції:
удосконалення популяції
утворення нової популяції, підвиду, виду
Мікроеволюція – це початковий етап еволюції виду
Масштаб часу мікроеволюції – сотні, частіше – тисячі років.
Але її можна спостерігати і протягом життя людини, наприклад, створення культури тритикале. Це залежить від способу видоутворення і швидкості зміни поколінь.
Основні еколого-генетичні характеристики популяції
Її величина (ареал)
Чисельність особин
Віковий і статевий склад
Гетерогенність
Генетична єдність
На зміну генетичної структури популяцій впливають такі фактори:
Відсутність або обмеженість вільного схрещування між особинами ( панміксії )
Мутаційний процес
Хвилі життя
Дрейф генів
Порушення ізоляції
Природний добір
Зміна генетичної структури будь-якої популяції, що реально існує, являє собою інтегральний результат загальної дії цих факторів.
Форми мінливості
Мутаційна
Комбінативна
Модифікаційна
(на самостіне опрацювання!)
Мутаційний процес
У популяціях постійно постачає новий матеріал, збагачуючи його генофонд і роблячи його все більш різноманітним (гетерогенним).
Є результатом комбінативної мінливості в природних популяціях, розподілу генів у процесі мейозу, кросинговеру, випадковій зустрічі гамет при заплідyенні, мутування, співвідношення частот різних генів тощо.
98 % всіх спадкових змін у популяціях забезпечуються процесами генетичного комбінування первісно рідкісних мутацій. Тому мутаційний процес здійснює тиск на популяцію і забезпечує зміну її генетичного складу.
Надмірна кількість мутацій і мінливість заважають закріпленню корисних генів і розхитують генотип
Тому в процесі еволюції виробились механізми, які обмежують генотипну мінливість і на рівні організму забезпечуються процесами мітозу і розподілом генів за групами зчеплення в певних хромосомах, а на рівні ДНК – механізмами репарації (здатністю поновлювати діл. ДНК); на рівні популяції – певне порушення панміксії і загибель частини особин у результаті боротьби за існування.
Природне надбання організмів – статеве розмноження
Завдяки цьому частина мутацій знешкоджується шляхом їх переведення у гетерозиготний стан, а інша виявляється корисною, оскільки збільшує резерв спадкової мінливості (гетерозиготності) організмів, необхідний для еволюційного процесу
Закон гомологічних рядів спадкової мінливості М. Вавілова:
Генетично споріднені види і роди характеризуються схожими рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, знаючи ряд форм в межах одного виду, можна передбачити знаходження паралельних форм в інших видів і родів.
Цю закономірність можна розглядати як відносну направленість еволюційного процесу, обумовлену його сформованим історично генотипом.
Паралельна мінливість остистості колоса у мякої пшениці (1-4), у твердої пшениці (5-8) і у шестирядного ячменя (9-12) (за Вавиловим).
Висновок
Мутаційний процес – важливий елементарний фактор еволюції організмів, який постійно підтримує високий рівень їх гетерогенності і є постачальником елементарного еволюційного матеріалу на мікроеволюційному рівні для зміни генетичного складу природних популяцій.
Дані щодо мутаційних процесів у природних популяціях мають важливе значення в практичній селекції в рослинництві і тваринництві.
Елементарні фактори еволюції
Хвилі життя
Хвилі життя (популяційні хвилі) – це коливання чисельності особин популяцій, внаслідок яких може випадково змінюватись частота зустрічальності певних генів у генофонді.
Під час хвиль життя, коли чисельність особин популяції даного виду різко змінюється, може змінюватися і інтенсивність боротьби за існування, а в результаті – інтенсивність природного добору.
Ріст популяції регулюється факторами, залежними від циклу розвитку і зумовленими генетично (сезонні коливання чисельності однорічних рослин, комах тощо) та змінами інтенсивності екологічних факторів (умови зимівлі, тиск хижаків, паразитів, наявність їжі).
Класифікація популяційних хвиль
Періодичні популяційні хвилі.
Властиві переважно організмам, що існують нетривалий термін (мікроорганізмам, однорічним рослинам, більшості комах).
Однією основних причин є суттєві відмінності в умовах існування в різні сезони року.
Є наслідком сезонних циклічних пристосувань організмів до річної динаміки екологічної обстановки.
Неперіодичні популяційні хвилі.
Характерна багаторічна динаміка.
Спричиняються в першу чергу дією чинників у біоценотичних зв’язках кількох видів одночасно. Це може стосуватися зменшенням тиску хижаків або паразитів на їх жертви, поліпшення кормової бази або спільної дії низки сприятливих факторів.
Еволюційне значення хвиль життя:
С.С. Четвериков вперше підкреслив, що при зміні чисельності особин в популяції змінюється інтенсивність природного добору.
При зменшенні або збільшенні чисельності особин незалежно від ступеня пристосованості організмів, змінюється співвідношення мутантних алелей у генофонді.
Дрейф генів
Дрейф генів – це сукупність випадкових процесів, які змінюють частоти генів у малих популяціях і не мають адаптивного значення.
У малих популяціях, які схрещуються, гетерозиготні локуси здатні ставати гомозиготними за тим або іншим алелем, що визначається не добором, а випадково. Це може призводити до нагромадження деяких несприятливих ознак і до подальшого вимирання всієї групи, що володіє такими ознаками.
Крім того, в малих популяціях, можуть бути представлені не всі алелі, типові для даного виду. Випадкові події, наприклад, передчасна загибель особин, які є єдиним носієм якогось алеля, приведуть до зникнення такого алеля із популяції. Точно так само, як якийсь алель може зникнути із популяції, його частота може випадковим способом підвищуватися.
Ці випадкові зміни концентрації алелей в популяції (дрейф генів) відкрили генетики- еволюціоністи Р.Фішер і С. Райт та незалежно від них, російські генетик М.П. Дубінін і Д.Д. Ромашов, які назвали це явище генетико-автоматичними процесами.
Однією з причин дрейфу генів є хвилі життя, бо при зниженні чисельності популяції зменшується резерв спадкової мінливості і зростає ймовірність переходу рецесивних алелей у гомозиготний стан. В подальшому це спричинятиме загибель особин з шкідливими рецесивними фенами і подальшу зміну генофонду популяції.
Дрейф генів, як фактор еволюції, має особливе значення під час освоєння нових територій (наприклад, островів) незначного за кількістю особин одного виду з різними генотипами. Із покоління в покоління генофонд такої популяції все більше відрізнятиметься від генофонду вихідної популяції.
Вплив дрейфу генів на зміну мало чисельної популяції було доказано експериментально на мушці дрозофілі.
Р.Фішер
С. Райт
М.П. Дубінін
Ізоляція
Ізоляція – явище припинення обміну спадковою інформацією між популяціями або різними групами особин в середині популяцій, кожна з яких за цих умов пристосовується до факторів довкілля незалежно від інших.
Ізоляція призводить до розчленування виду на ізольовані групи популяцій, окремі популяції або частини однієї і тієї ж популяції, до накопичення генетичних змін у кожній з них і як результат – до дивергенції, що в кінцевому результаті може привести до виникнення нового виду.
Географічна ізоляція
Форма ізоляції, коли популяції роз’єднані непрохідними для них географічними бар’єрами (річками, гірськими хребтами, пустелями, лісами, степами).
Особливо впливає на малорухливі види рослин і деякі види тварин.
Зустрічається у рухливих видів, репродуктивний період яких приходиться на одні і ті ж місця.
Ховрах краплистий
Ховрах сірий
Дніпро є межею ареалів двох видів ховрахів: на правому березі мешкає краплистий, а на лівому — сірий
Біологічна ізоляція
Визначається біологічними відмінностями особин всередині виду.
Може бути підрозділена на екологічну ( трофічна, сезонна і етологічна ), морфологічну і генетичну.
Екологічна ізоляція спостерігається, коли всередині популяції виникають певні раси з різними вимогами до умов довкілля.
Це може бути у випадках, коли різні раси однієї популяції населяють різні місця живлення в межах однієї і тієї ж території – трофічна ізоляція ( різні раси горохової зернівки на горосі і квасолі);
або особини одного виду розмножуються в різні терміни – сезонна ( часова ) ізоляція;
або ізоляція залежить від особливостей поведінки організмів – етологічна ( поведінкова ) ізоляція ( різні популяції форелі озера Севан ).
Етологічна (поведінкова) ізоляція залежить від особливостей поведінки організмів. Наприклад, в озері Севан (Вірменія) мешкає кілька стад форелі, які живляться разом, однак кожне стадо на нерест відправляється в певну річку, чим і досягається репродукційна ізоляція.
Неспарювання внаслідок відмінностей у сексуальній поведінці (у догляді, співі, танцях, демонстраціях, цвітінні). Шлюбне забарвлення, поведінку і сигнали самців сприймають лише самками того ж виду. У ссавців важливу роль відіграють хімічні сигнали
Різноманітне забарвлення папуги Ара
Прикладом трофічної ізоляції є такий. Відомі раси жука горохової зернівки, одні з яких живляться бобами гороху, інші – квасолі тощо. В період розмноження внаслідок різного просторового розміщення кормових рослин ці раси між собою не контактують.
Сезонна (часова) ізоляція спостерігається у разі розмноження особин одного виду в різні терміни. Наприклад, лучні трави одного виду цвітуть залежно від часу припинення весняної повені: особини, що довше перебували під водою, цвітуть пізніше від тих, які взагалі не затоплювались чи підлягали дії повені короткий час.
Ізоляція внаслідок екологічного роз'єднання. Популяції живуть на спільній території, але в різних місцях проживання і тому один з одним не зустрічаються. У горах звичайні два види традесканції: один на скелястих вершинах, інший - у тінистих лісах
Традесканція
Морфологічна ізоляція обумовлена особливостями будови і функціонування органів розмноження, коли змінюється неймовірність зустрічей ( як при сезонній ізоляції ), а ймовірність схрещування – невідповідність у будові копулятивних органів, загибель статевих клітин.
Генетична ізоляція виникає тоді, коли схрещуванні батьківські пари мають істотні генетичні відмінності, в результаті чого знижується життєдіяльність зигот і зародків.
Наприклад, в інфузорії-туфельки нараховують
кілька десятків «статей», які можуть кон’югувати
між собою лише в певних комбінаціях. Особина
кожної «статі» виділяє особливу речовину, яка
діє на специфічні рецептори поверхневої структури
клітини другої «статі». Копуляція можлива лише за
умов взаємної відповідності цих речовин і рецепторів.
Якщо штучно ввести генеративне ядро однієї особини
туфельки всередину іншої, несумісної з нею, ці ядра
не зливаються і гинуть.
Еволюційне
значення
Ізоляція як еволюційний чинник не створює нових генотипів або внутрішньовидових форм.
Значення ізоляції в процесі еволюції полягає в тому, що вона закріплює і підсилює початкові стадії генотипового диференціювання, а також у тому, що розділені бар'єрами частини популяції або виду неминуче потрапляють під різний тиск відбору.
Ізоляція веде до збереження специфічності генофонду дивергуючих форм.
Генетика популяцій
Генетика популяцій – це напрям генетичних досліджень, який вивчає закономірності успадкування генів у популяціях та генетичну структуру популяцій.
Генетична структура популяцій – концентрація
( частота ) домінантного і рецесивного алелей та кількісне співвідношення гомо- і гетерозиготних особин в сукупності, яка складає популяцію ( АА; Аа; аа ), виражене у частках одиниці чи у відсотках.
Характерною особливістю популяції є її здатність зберігати впродовж тривалого періоду генетичну рівновагу – постійність співвідношення генотипів, яке встановлюється у першому поколінні.
Збереження постійності генотипів можливе при умові:
Великочисельної популяції.
Вільного ( панміктичного ) схрещування особин.
Відсутності будь-якого впливу на певні поєднання алелей
Відсутності мутаційного процесу.
Відсутності міграції.
Однакової життєздатності гомо- і гетерозигот. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nashi-domashni-ulyublenci.html | НАШІ ДОМАШНІ УЛЮБЛЕНЦІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/8c1a2c35977c400c6944f1e522234c0f.pptx | files/8c1a2c35977c400c6944f1e522234c0f.pptx | 7-В КЛАС ПРОПОНУЄ ВАШІЙ УВАЗІ ПРОЕКТ
НАШІ ДОМАШНІ УЛЮБЛЕНЦІ
Мета проекту
Познайомити учнів із групами домашніх тварин, їх походженням, поведінкою, визначити їх місце в житті людини
Розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість
Виховувати любов до “братів наших менших”, бажання піклуватися про них
Учнями класу була проведена пошукова робота
Семикласниками зібрано інформацію про тварин, які живуть у них.
Було вивчено енциклопедичну літературу.
Проведено дослідження про походження , поведінку котів, собак, папуг, акваріумних рибок.
У процесі роботи було проведено позакласний захід
Наші улюбленці - кішки
Мета позакласного заходу
Познайомити учнів із походженням, поведінкою котів, визначити їх місце в житті людини
Розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, спостережливість
Виховувати любов до тварин, бажання піклуватися про них
Здавна відомо, що найкращими друзями людей є тварини, які органічно ввійшли в наше життя. Одними з найпопулярніших є коти. Так, саме вони, не дивлячись на свою незалежність, добре співіснують разом з нами, впливаючи на наш настрій, самопочуття.
Сьогодні кішка – одна з найпопулярніших домашніх тварин. У 1947 році була створена Європейська федерація любителів кішок, яка організовує виставки і проводить широку селекційну роботу. Зараз зареєстровано близько 57 порід і сотні кольорових варіацій.
Сторінка перша “КОТЯЧИЙ РОДОВІД”
Звідки родом домашня кішка? Де її корені? Учені й досі не можуть точно відповісти на це питання. Більшість із них вважають, що перша кішка походить від дикої нубійської, лівійської кішки. Потрапивши у Західну Європу в обозах римських легіонерів, ці тварини змішалися з дикими лісовими котами і дали численне потомство, у результаті чого і виникла домашня форма.
Тепер на нашій планеті живуть більше ніж 400 мільйонів домашніх кішок, хоч розповсюджені вони нерівномірно. Перше місце у світі за чисельністю міцно утримує США, а в Перу і Габоні цих тварин взагалі немає. В Австралії, наприклад, на кожних десять мешканців припадає дев’ять кішок. Підраховано, що кожна третя людина в Європі піклується про одну або кількох мурок. В останнє десятиліття навіть виникли музеї, присвячені кішкам. Численні експонати – від мумій до картин авангардистів – приваблюють тисячі відвідувачів.
Напевно, історія пішла б іншим шляхом, якби на світі не було домашньої кішки, яка знищила орди гризунів і зберегла для людей запаси продуктів. Слід додати, що пухнасті красені мали неабиякий емоційний вплив на багатьох видатних людей різних часів і народів.
Так, В. Гюго ніжно любив свого кота Гавроша.
У своєму будинку на околиці Гавани Е. Хемінгуей дав притулок цілій колонії котів і постійно піклувався про них.
Видатного шахіста Олександра Альохіна на всіх турнірах супроводжував його чотириногий “талісман” – сіамський кіт Чесс.
Сторінка друга “ЗНАЙОМА НЕЗНАЙОМКА”
Пухнаста, м’яка шерсть, швидкі, енергійні рухи, виразні очі, сила й темперамент, пластичність. І все це органічно поєднується . За кілька тисячоліть “домашнього” існування зовнішній вигляд нашої мурки майже не змінився.
Кішка – високорозвинена істота з різними моделями поведінки. Будова її тіла ідеально пристосована до того способу життя, який вона веде.
Видатний німецький натураліст А. Брем розглядав домашню кішку як зразок усіх котячих і називав її “майстерним творінням природи”.
Максимальну рухливість та елегантність рухів маленькому хижаку забезпечує хребет, який легко вгинається і розтягується. Цим пояснюється , до речі, віртуозна здатність кішки перевертаться в повітрі навколо своєї осі. Найсильніші з 500 котячих м’язів розміщені на задніх лапах, плечах і в ділянці шиї. Це дає змогу тварині стрибати у висоту до 3 метрів, а в довжину – до 15 метрів. Рятуючись від переслідування, вона може розвивати швидкість до 200 км/год та утримувати її на коротких дистанціях. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutacii2.html | "Мутації" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/8bb24d04d2f52a0100a5856c7b4278a5.pptx | files/8bb24d04d2f52a0100a5856c7b4278a5.pptx | Мутації, мутогени, види мутацій, причини мутацій, значення мутацій
Мута́ція (лат. mutatio — зміна) — (тобто таке, яке може бути успадковане нащадками цієї клітини або організму) перетворення генотипу, що відбувається під впливом зовнішнього або внутрішнього середовища.
Термін запропонований Хуго де Фризом.
Процес виникнення мутацій дістав назву мутагенезу.
Причини мутацій
Мутації діляться на спонтанні і індуковані.
Спонтанні мутації виникають мимоволі упродовж усього життя організму в нормальних для нього умовах довкілля з частотою біля - нануклеотид за клітинну генерацію.
Індукованими мутаціями називають успадковні зміни генома, що виникають в результаті тих або інших мутагенних дій в штучних(експериментальних) умовах або при несприятливому впливі оточуючого середовища.
Мутації з'являються постійно в ході процесів, що відбуваються в живій клітині. Основні процеси, що призводять до виникнення мутацій, - реплікація ДНК, порушення репарації ДНК, транскрипції і генетична рекомбінація.
Зв'язок мутацій з реплікацією ДНК
Багато спонтанних хімічних змін нуклеотидів призводять до мутацій, які виникають при реплікації.
Реплікація — процес самовідтворення нуклеїнових кислот, генів та хромосом.
Наприклад, із-за дезамінування цитозина навпроти нього в ланцюг ДНК може включатися урацил(утворюється пара У-Г замість канонічної пари Ц-г). При реплікації ДНК навпроти урацила в новий ланцюг включається аденин, утворюється пара У-А, а при наступній реплікації вона замінюється на пару Т-А, тобто відбувається транзиция(точкова заменапиримидина на інший піримідин або пурину на інший пурин).
Зв'язок мутацій з рекомбінацією ДНК
З процесів, пов'язаних з рекомбінацією, найчастіше приводить до мутацій нерівний кросинговер.
Рекомбінація — процес об'єднання
пари "комплементарних"
частинок з утворенням "цілісного"
об'єкту.
Кросинговер — явище обміну ділянками
гомологічних хромосом після кон'югації у
профазі 1 мейозу.
Він відбувається зазвичай в тих випадках, коли в хромосомі є декілька дуплицированных копій початкового гена, що зберегли схожу послідовність нуклеотидів. В результаті нерівного кросинговера в одній з рекомбінантних хромосом відбувається дупликация, а в іншій - делеція.
Зв'язок мутацій з репарацією ДНК
Репарація ДНК— набір процесів, за допомогою яких клітина знаходить і виправляє пошкодження молекул ДНК, які кодують її геном.
Спонтанні ушкодження ДНК зустрічаються досить часто, такі події мають місце в кожній клітині. Для усунення наслідків подібних ушкоджень є спеціальні репараційні механізми (наприклад, помилкова ділянка ДНК вирізується і на цьому місці відновлюється початковий). Мутації виникають лише тоді, коли репараційний механізм з якихось причин не працює або не справляється з усуненням ушкоджень. Мутації, що виникають в генах, що кодують білки, відповідальні за репарацію, можуть призводити до багатократного підвищення (мутаторний ефект) або пониження (антимутаторный ефект) частоти мутації інших генів. Так, мутації генів багатьох ферментів системи эксцизіонної репарації призводять до різкого підвищення частоти соматичних мутацій у людини, а це, у свою чергу, призводить до розвитку пігментної ксеродерми і злоякісних пухлин покривів.
Моделі мутагенезу
Нині існує декілька підходів для пояснення природи і механізмів утворення мутацій.
Загальноприйнятою, нині, являється полімеразна модель мутагенезу. Вона грунтована на ідеї про те, єдиною причиною утворення мутацій є випадкові помилки ДНК-полимераз. У запропонованій Уотсоном і Криком таутомерної моделі мутагенезу, уперше була висловлена ідея про те, що в основі мутагенезу лежить здатність підстав ДНК знаходитися в різних таутомерних формах. Процес утворення мутацій розглядається як чисте фізико-хімічне явище. Полімеразна - таутомерна модель ультрафіолетового мутагенезаопирается на ідею про те, що при утворенні цис-син циклобутановых пиримидиновых димерів може змінюватися таутомерний стан підстав, що входять в них.
Полімеразна модель мутагенезу
ДНК-полімераза — це фермент, що бере участь у реплікації ДНК.
У полимеразній моделі мутагенезу вважається, що єдиною причиною утворення мутацій є спорадичні помилки ДНК-полимераз. Уперше полімеразна модель ультрафіолетового мутагенезу була запропонована Бреслером. Він припустив, що мутації з'являються в результаті того, що ДНК-полимерази навпроти фотодімерів іноді вбудовують нуклеотиди некомплементу. Нині така точка зору є загальноприйнятою.
Таутомерна модель мутагенезу
Уотсон і Крик припустили, що в основі спонтанного мутагенезу лежить здатність підстав ДНК переходити за деяких умов в неканонічні таутомерні форми, що впливають на характер спаровування підстав. Ця гіпотеза залучала до себе увагу і активно розвивалася. Виявлені рідкісні таутомерні форми цитозина в кристалах підстав нуклеїнових кислот, опромінених ультрафіолетовим світлом. Результати численних експериментальних і теоретичних досліджень однозначно говорять про те, що підстави ДНК можуть переходити з канонічних таутомерних форм в рідкісні таутомерні стани. Було виконано багато робіт присвячених дослідженням рідкісних таутомерних форм підстав ДНК. За допомогою квантовомеханічних розрахунків і методу Монте-Карло було показано, що таутомерна рівновага в цитозин - димери, що містять, і в гідраті цитозинасдвинуто у напрямку до їх форм як в газовій фазі, так і у водному розчині. На цій основі пояснюється ультрафіолетовий мутагенез. У парі гуанин - цитозин стійким буде тільки одно рідкісний таутомерний стан, в якому атоми водопологів перших двох водневих зв'язків, що відповідають за спаровування підстав, одночасно змінюють свої положення. А оскільки при цьому змінюються положення атомів водню, що беруть участь в Уотсон-Криковском спаровуванні підстав, то слідством може бути утворення мутацій заміни підстав, транзиций від цитозина до тиміну або утворення гомологічних трансверсій від цитозина до гуанину. Участь рідкісних таутомерних форм в мутагенезі обговорювалася неодноразово.
Класифікації мутацій
Існує декілька класифікацій мутацій за різними критеріями. Меллер запропонував ділити мутації за характером зміни функціонування гена на
гіпоморфні (змінені аллели діють в тому ж напрямі, що і аллели дикого типу; синтезується лише менше білкового продукту),
аморфні(мутація виглядає, як повна втрата функції гена, наприклад, мутація white у Drosophila), антиморфні (мутантна ознака змінюється, наприклад, забарвлення зерна кукурудзи міняється з пурпурною на буру)
неоморфні.
У сучасній учбовій літературі використовується і формальніша класифікація, грунтована на характері зміни структури окремих генів, хромосом і генома в цілому. У рамках цієї класифікації розрізняють наступні види мутацій :
геномні;
хромосомні;
генні.
Геномні:
- поліплоідизація (утворення організмів або клітин, геном яких представлений більш ніж двома(3n, 4n, 6n і т. д.) наборами хромосом)
- анеуплоїдія(гетероплоидия) - зміна числа хромосом, не кратна гаплоидному набору (см Инге-Вечтомов, 1989).
Залежно від походження хромосомних наборів серед полиплоидів розрізняють аллополіплоиди, у яких є набори хромосом, отримані при гібридизації від різних видів, і аутополіплоиди, у яких відбувається збільшення числа наборів хромосом власного генома, кратне n.
При хромосомних мутаціях відбуваються великі перебудови структури окремих хромосом. В цьому випадку спостерігаються втрата (делеція) або подвоєння частини (дуплікація) генетичного матеріалу однієї або декількох хромосом, зміна орієнтації сегментів хромосом в окремих хромосомах (інверсія), а також перенесення частини генетичного матеріалу з однієї хромосоми на іншу (транслокація).
На генному рівні зміни первинної структури ДНК генів під дією мутацій менш значні, чим при хромосомних мутаціях, проте генні мутації зустрічаються частіше. В результаті генних мутацій відбуваються заміни, делеції і вставки одного або декількох нуклеотидів, транслокації, дуплікації і інверсії різних частин гена. У тому випадку, коли під дією мутації змінюється лише один нуклеотид, говорять про точкові
мутації.
Точкова мутація
Точкова мутація - тип мутації в ДНК або РНК, для якої характерна заміна однієї азотистої основи іншим. Термін також застосовується і відносно парних замін нуклеотидів. Термін точкова мутація включає так само інсерції і делеції одного або декількох нуклеотидів. Виділяють декілька типів точкових мутацій.
Точкові мутації заміни підстав. Оскільки до складу ДНК входять азотисті підстави тільки двох типів - пурини і пиримидины, усі точкові мутації із заміною підстав розділяють на два класи: транзиции і трансверсії. Транзиция - це мутація заміни підстав, коли одно пуринова основа заміщається на іншу пуринову основу(аденин на гуанин або навпаки), або пиримидиновое основу на іншу пиримидиновое основу(тимін на цитозин або навпаки. Трансверсія - це мутація заміни підстав, коли одно пуринова основа заміщається на пиримидиновое основу або навпаки). Транзиции відбуваються частіше, ніж
Точкові мутації зрушення рамки читання. Вони діляться на делеции і инсерции. Делеции - це мутація зрушення рамки читання, коли в молекулі ДНК випадає один або декілька нуклеотидів. Инсерция - це мутація зрушення рамки читання, коли в молекулу ДНК вбудовується один або декілька нуклеотидів.
Наслідки мутацій для клітини і організму
Мутації, які погіршують діяльність клітини у багатоклітинному організмі, часто призводять до знищення клітини (зокрема, до програмованої смерті клітини, - апоптозу). Якщо внутрішні позаклітинні захисні механізми не розпізнали мутацію і клітина пройшла ділення, то мутантний ген передасться усім нащадкам клітини і, найчастіше, призводить до того, що усі ці клітини починають функціонувати інакше.
Мутація в соматичній клітині складного багатоклітинного організму може привести до злоякісних або доброякісних новоутворень, мутація в статевій клітині - до зміни властивостей усього організму-нащадка.
У стабільних (незмінних або таких, що слабо змінюються) умовах існування більшість особин мають близький до оптимального генотип, а мутації викликають порушення функцій організму, знижують його пристосованість і можуть привести до смерті особини. Проте в дуже окремих випадках мутація може привести до появи у організму нових корисних ознак, і тоді наслідки мутації виявляються позитивними; в цьому випадку вони є засобом адаптації організму до довкілля і, відповідно, називаються адаптаційними.
Роль мутацій в еволюції
При істотній зміні умов існування ті мутації, які раніше були шкідливими, можуть виявитися корисними. Таким чином, мутації є матеріалом для природного відбору.
Так, мутанти-меланисти (темнофарбовані особини) в популяціях березового п'ядуна в Англії уперше були виявлені ученими серед типових світлих особин в середині XIX століття. Темне забарвлення виникає в результаті мутації одного гена. Метелики проводять день на стволах і гілках дерев, зазвичай покритих лишайниками, на тлі яких світле забарвлення є таким, що маскує. В результаті промислової революції, що супроводжується забрудненням атмосфери, лишайники загинули, а світлі стволи беріз покрилися кіптявою. В результаті до середини XX століття(за 50-100 поколінь) в промислових районах темна морфа майже повністю витіснила світлу. Було показано,
що головна причина переважного виживання
чорної форми - хижацтво птахів, які
вибірково виїдали світлих метеликів в
забруднених районах.
Якщо мутація зачіпає " ділянки ДНК, що мовчать", або призводить до заміни одного елементу генетичного коду на синонімічний, то вона зазвичай ніяк не проявляється у фенотипі (прояв такої синонімічної заміни може бути пов'язаний з різною частотою вжитку кодонів). Проте методами генного аналізу такі мутації можна виявити. Оскільки найчастіше мутації відбуваються в результаті природних причин, то в припущенні, що основні властивості зовнішнього середовища не мінялися, виходить, що частота мутацій має бути приблизно постійною. Цей факт можна використати для дослідження филогении - вивчення походження і родинних зв'язків різних таксонов, у тому числі і людини. Таким чином, мутації в генах, що мовчать, служать для дослідників "молекулярними годинами". Теорія "молекулярного годинника" виходить також з того, що більшість мутацій нейтральна, і швидкість їх накопичення в цьому гені не залежить або слабо залежить від дії природного відбору і тому залишається постійною впродовж тривалого часу. Для різних генів ця швидкість, проте, розрізнятиметься.
Дослідження мутацій в мітохондріальній ДНК(наслідує по материнській лінії) і в Y- хромосомах(наслідує по батьківській лінії) широко використовується в еволюційній біології для вивчення походження рас, народностей, реконструкції біологічного розвитку людства.
Проблема випадковості мутацій
40-і роки серед мікробіологів була популярна точка зору, згідно якої мутації викликаються дією чинника середовища (наприклад, антибіотика), до якого вони дозволяють адаптуватися. Для перевірки цієї гіпотези був розроблений флуктуаційний тест і метод реплік.
Флуктуаційний тест Лурии-Дельбрюка полягає в тому, що невеликі порції початкової культури бактерій розсіюють в пробірки з рідким середовищем, а після декількох циклів ділень додають в пробірки антибіотик. Потім (без подальших ділень) на чашки Петрі з твердим середовищем висівають стійких до антибіотика бактерій, що вижили. Тест показав, що число стійких колоній з різних пробірок дуже мінливе - у більшості випадків воно невелике(чи нульове), а в деяких випадках дуже високе. Це означає, що мутації, що викликали стійкість до антибіотика, виникали у випадкові моменти часу як до, так і після його.
Метод реплік полягає в тому, що з початкової чашки Петрі, де на твердому середовищі ростуть колонії бактерій, робиться відбиток на ворсисту тканину, а потім з тканини бактерії переносяться на декілька інших чашок, де малюнок їх розташування виявляється тим же, що на початковій чашці. Після дії антибіотиком на усіх чашках виживають колонії, розташовані в одних і тих же точках. Висіваючи такі колонії на нові чашки, можна показати, що усі бактерії усередині колонії мають стійкість.
Таким чином, обома методами було доведено, що " адаптивні" мутації виникають незалежно від дії того чинника, до якого вони дозволяють пристосуватися, і в цьому сенсі мутації випадкові. Проте поза сумнівом, що можливість тих або інших мутацій залежить від генотипу. Крім того, закономірно розрізняється частота мутації різних генів і різних ділянок усередині одного гена. Також відомо, що вищі організми використовують " цілеспрямовані"(тобто ДНК, що відбувається в певних ділянках) мутації в механізмах імунітету. З їх допомогою створюється різноманітність клонів лімфоцитів, серед яких в результаті завжди знаходяться клітини, здатні дати імунну відповідь на нову, невідому для організму хворобу. Відповідні лімфоцити піддаються позитивній селекції, в результаті виникає імунологічна пам'ять. (У роботах Юрія Чайковського говориться і про інші види спрямованих мутацій.)
Мутагени
Мутагени — хімічні і фізичні чинники, що викликають спадкові зміни - мутації.
Уперше штучні мутації отримані в 1925 році Г. А. Надсеном і Г. С. Філіповим у дріжджів дією радіоактивного випромінювання радію;
у 1927 році Г. Меллер отримав мутації у дрозофіли дією рентгенівських променів. Здатність хімічних речовин викликати мутації(дією йоду на дрозофіли) відкрита І. А. Рапопортом. У особин мух, що розвинулися з цих личинок, частота мутацій виявилася в кілька разів вище, ніж у контрольних комах.
Класифікація
Мутагенами можуть бути різні чинники, що викликають зміни в структурі генів, структурі і кількості хромосом.
За походженням мутагени класифікують на:
ендогенні, такі, що утворюються в процесі життєдіяльності організму,
екзогенні - усі інші чинники, у тому числі і умови довкілля.
За природою виникнення мутагени класифікують на:
фізичні,
хімічні,
біологічні.
Фізичні мутагени
іонізуюче
випромінювання;
радіоактивний розпад;
ультрафіолетове
випромінювання;
надмірно висока або
низька температура.
Хімічні мутагени
деякі алкалоїди:
колхіцин - один з найпоширеніших в селекції мутагенів, вінкамін, подофілотоксин;
окисники і відновники (нітрати, нітрит, активні форми кисню);
алкиліруючі агенти (наприклад, иодацетамід);
нітропохідні сечовини:
нитрозометилсечовина, нитрозоэтилсечовина, нитрозодиметилмочевина - часто застосовуються в сільському господарстві;
етиленимін, этилметансульфонат, диметилсульфат, 1,4-бисдиазоацетилбутан(відомий як ДАБ);
деякі пестициди;
деякі харчові добавки(наприклад, ароматичні вуглеводні, цикламати);
продукти переробки нафти;
органічні розчинники;
лікарські препарати(наприклад, цитостатики, препарати ртуті, імунодепресанти).
Біологічні мутагени
специфічні послідовності ДНК - транспозони;
Транспозони деяких вірусів (вірус кору, краснухи, грипу);
продукти обміну речовин (продукти окислення ліпідів);
антигени деяких мікроорганізмів.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-ssavci.html | Клас Ссавці | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/5b388b5282dc589820bbe8fc0dda73b8.pptx | files/5b388b5282dc589820bbe8fc0dda73b8.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/lui-paster3.html | Луї Пастер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/a096944f8529aa6b3b4568b1e808d2c8.pptx | files/a096944f8529aa6b3b4568b1e808d2c8.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutacii-vidi-mutaciy.html | Мутації. Види мутацій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/3112fce298d57879f4e8d016dc6603f3.ppt | files/3112fce298d57879f4e8d016dc6603f3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitinniy-cikl-mitoz-meyoz.html | Клітинний цикл. Мітоз. Мейоз | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/a074aba9ad19a27e85925497f53e2805.ppt | files/a074aba9ad19a27e85925497f53e2805.ppt | 1.
2
3
4
5
6
7
8
1.
2
3
4
5
6
7
8
5-6
7-8
9-10
11-12
13-14
15-16 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/neklitinni-formi-zhittya-prioni.html | "Неклітинні форми життя: пріони" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/8fe7e6f269ac244fdc6f1f5bac004aa4.pptx | files/8fe7e6f269ac244fdc6f1f5bac004aa4.pptx | “Неклітинні форми життя: пріони”
Підготував:
Учень 10-А класу
ЗОШ №25 м. Луцька
Матвійчук Роман
Пріони
Пріони (від англ. proteinaceous infectious particles – білкові заразні частинки) – особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових, які не містять нуклеїнової кислоти, викликають важкі захворювання центральної нервової системи у людини і ряду вищих тварин.
Стійкі до ультрафіолетового і мікрохвильового випромінювання, високих температур.
Життєвий цикл пріонів має свої особливості. За нормальних умов пріони – це нешкідливі клітинні білки, проте вони мають здатність перетворюватися на стійкі структури, які спричиняють деякі смертельні захворювання головного мозку в людей та тварин. Уражена ділянка мозку має характерну губчасту структуру, яка свідчить про ураження великої кількості нервових клітин, що призводить до виражених неврологічних симптомів, таких як зниження тонусу м’язів, недоумство, втрата пам’яті і безсоння.
Гістологічний препарат, ураженої пріонами
тканини із утворенням характерною
губчастої структури.
Зміна укладки поліпептидного ланцюга
під час перетворення нормального балка (а) на пріон (b)
Першим охарактеризованим пріонним білком став PrP (від англ. Protease-resistant protein) масою 35 кДа.
PrP може існувати в двох конформаціях:
- 1) “здоровій” PrPС (від англ. cellular – клітинний), яку він має в нормальних клітинах, в якій переважають альфа-спіралі;
- 2) патологічній PrPSc (Sc - від англ. scrapie), власне пріонній, для якої характерна наявність великої кількості бета-тяжів.
Це мембранний білок нервових клітин. Ген PrP локалізований в короткому плечі 20-ї хромосоми. кДНК кодує 254 амінокислоти.
ПРІОНИ
Тримірні структури С-кінцевих ділянок білків PrPC (зліва) і PrPSc
Причини виникнення пріонів
Помилки в біосинтезі білків
Помилки в укладанні білка
Мутації в генах, які кодують пріонні білки
Помилки трансляції
Помилки протеоліза
Пріонні захворювання людини
Найбільш відомі пріонні інфекції, пов'язані з ураженням головного мозку:
Хвороба Кройтцфельдта - Якоба
Фатальна сімейна безсоння
Хвороба Куру (Kuru), пов'язана з ритуальним канібалізмом у деяких країнах Океанії;
Синдром Герстманна.
Ці хвороби є повільними інфекціями, що спричиняють ураження сірої речовини головного мозку і призводять до рухових порушень, психічних розладів, недоумства, смерті. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kolonialni-odnoklitini-eukarioti-budova-znachennya.html | "Колоніальні одноклітині еукаріоти. Будова значення" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/67307e4becd8f9b7e540300aa5e97286.pptx | files/67307e4becd8f9b7e540300aa5e97286.pptx |
Колоніальні одноклітині еукаріоти. Будова значення.
Анастасія Павлова
БУДОВА Маша Олещук
РІЗНОВИДИ Олег Малахівський
Профілактика
Термічна обробка їжі
Дотримання правил гігієни
Колоніальні одноклітинні водорості
Лишайники
Колоніальні Ціанобактерії
Нітрофікуючі бактерії
ВИСНОВОК
Представники: вольвокс, колоніальні радіолярії, аплізіатоксин, анатоксин-as, , нодуралін R нітрофікуючі, амоніфікуючі.
Будова: складаються з одного або декількох ядер з хромосомами, відокремлених ядерною мембраною від цитоплазми, яка обмежена від довкілля цитоплазматичного мембранного. У багатьох цитоплазма диференційована на два шари - щільні зовнішні (ектоплазму) і внутрішні рухливі (ендоплазму).
Значенння: здатність до фотосинтезу та закріплення азоту, активність проти ВІЛ, являються головними учасники «цвітіння» води.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organeli1.html | "Немембранні органели" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/1922f3e576df21a574ccc91f4bec0441.pptx | files/1922f3e576df21a574ccc91f4bec0441.pptx | Немембранні органели
Спеціалізована школа I-III ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури міста Києва №273
Виконала
учениця 10-А класу
Данільченко Віталія
Перевірила Павленко Т. І
2012
Біологія
Що таке органела?
Органела (від слова орган й давньогрець. εἶδος — вид) — зазвичай вільно плаваюча в цитоплазмі частина еукаріотичної клітини, яка виконує специфічну функцію.
Органели поділяються на немембранні, одномембранні та двомембранні.
На малюнку зображено тваринну клітину з її органелами у цитоплазмі
Немембранні органели
клітинний центр
мікротрубочки
мікрофиламенти
рибосоми
Клітинний центр – органела, яка складається з двох центріолей, розташованих у світлій ущільненій ділянці цитоплазми.
Центріолі— невеликі органели, що входять до складу клітинного центру. Знаходяться вони в цитоплазмі біля ядра, зазвичай поруч із комплексом Гольджі.
Клітинний центр
Центріоль має вигляд порожнього циліндра, стінки якого побудовані з дев'яти комплексів мікротрубочок, по три в кожному. В клітинах зазвичай знаходяться дві центріолі, оточені центросомою. Центріоль характерна для усіх тваринних та деяких рослинних клітин.
Схема групи центріолей: 1 – групи мікротрубочок, по три в кожній
Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу. При цьому вони розходяться до полюсів клітини і між ними натягуються нитки з мікротрубочок. Після поділу материнської клітини в кожну з дочірніх потрапляє по одній центріолі. В період між двома поділами клітини ці структури подвоюються.
Функції центріолей ще остаточно не з'ясовані. Відомо, що вони беруть участь у формуванні мікротрубочок цитоплазми, веретена поділу клітини, джгутиків і війок. Проте в клітинах, які не мають центріолей, ці процеси відбуваються і без їхньої участі.
Мікротрубочки
Мікротрубочки - це прямі, довгі порожнисті циліндри, що не галузяться. Їх зовнішній діаметр становить близько 24 нм, внутрішній просвіт має ширину 15 нм, а товщина стінки - 5 нм. Стінка мікротрубочок побудована за рахунок щільно укладених округлих субодиниць (з білка тубуліну) величиною близько 5 нм.
Мікротрубочки, підсвічені зеленим флуоресцентним білком (внизу, в центрі).
Мікротрубочки входять до складу центріоль, базальних тілець, цитоскелету, війок і джгутиків
У клітинах мікротрубочки відіграють роль структурних компонентів і беруть участь у багатьох клітинних процесах, включаючи мітоз, цитокинез і везикулярний транспорт.
Мікрофіламенти
Мікрофіламенти - нитки, що присутні в цитоплазмі всіх еукаріотичних клітин. Під плазматичною мембраною мікрофіламенти утворюють сплетіння, в цитоплазмі клітини формують пучки з паралельно орієнтованих ниток або тривимірний гель, формуючи цитоскелет. Мають діаметр близько 4-8 нм. До їх складу входять актин, міозин та ін. білки.
Скоротливі елементи цитоскелету - безпосередньо беруть участь у: - прикріпленні до субстрату, - руху амеби, - ендомітозу, - циклозу в рослинних клітинах.
Місця опосередкованого прикріплення деяких мембранних білків-рецепторів. Формування скорочувального кільця при цитотомії в тваринних клітинах. У клітинах кишечника хребетних - підтримка мікроворсинок.
Функції мікрофіламентів
Рибосоми
Рибосоми – позбавлені поверхневої мембрани органели, які беруть участь у синтезі білків. Вони трапляються в клітинах як прокаріотів, так і еукаріотів, мають вигляд вигляд сферичних тілець, що складаються з двох субодиниць: великої та малої. Кожна із субодиниць складається зі сполучених між собою рНК і білків. Субодиниці рибосом можуть роз єднуватися після завершення синтезу білкової молекули і знову сполучатися між собою перед його початком.
Субодиниці утворюються в ядерці. Готові субодиниці транспортуються до цитоплазми.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/metodi-viznachennya-richnogo-prirostu-lishaynikiv.html | Методи визначення річного приросту лишайників | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/a990cab6d1162e68a4a1604d9da80500.pptx | files/a990cab6d1162e68a4a1604d9da80500.pptx | Методи визначення річного приросту лишайників, ліхенологічні дослідження
Лишайники - групи грибів, яка завдяки симбіозу з водоростями або ціанопрокаріотами пристосувались до виживання там, де вищі рослини відсутні.
Різноманітність і поширення лишайників
Лишайники здатні виростати не тільки на корі дерев або грунті, але і на безплідних голих скелях і каменях, на пісках, а також настінні і дахах будинків, бетонних стовпах і т.п. Їх можна знайти і в Антарктиді, і в найвищих горах світу-Гімалаях, і в найбільш посушливих чилійських пустелях. Головне - щоб було світло і хоча б іноді-атмосферна волога.
Лишайники стійкі до нестачі води і перепадів температур. При відсутності вологи вони швидко висихають і в такому стані можуть місяцями чекати випадання опадів. Коли ж це трапляється, лишайник за кілька хвилин насичується водою і відновлює активність. Через часті періодів спокою лишайники ростуть повільно. Лишайник, висотою 10 см, може мати вік понад 100 років. Деякі лишайники занесені до Червоної книги України.
Будова лишайників
За особливостями зовнішньої будови тіла (слані) можна виділити три групи лишайників. Одні з них нагадують щільну кірочку, яка приростає до стовбурів дерев, каменів тощо. Це так звані накипні лишайники .Вони найневибагливіші та найпоширеніші представники лишайників (наприклад, роди Лецидея, Леканора), адже можуть мешкати там, де не виживають інші, наприклад на голих скелях.
А слань таких лишайників, як пармелія чи ксанторія, нагадує листочки, які звуженою частиною кріпляться до субстрату. Це - листу-ваті лишайники .Слань кущистих лишайників нагадує прямостоячі або звислі кущики. Декотрі з них, наприклад бородач, слань якого звисає з різних предметів, може сягати завдовжки до 3 м.
Накипні (1,3), листуваті (2), кущисті (4-6) лишайники
Внутрішня будова лишайника
Якщо зробити зріз через його тіло, то під мікроскопом можна помітити, що щільно переплетені гіфи гриба утворюють верхню, а часто й нижню кірочку. Верхня кірочка може бути яскраво забарвлена в різні кольори завдяки пігментам, що містяться у гіфах. Усередині ли-шайника гіфи переплетені не так щільно й утворюють його серцевину. Саме там розташовані клітини водорості або ціанобактерії. В одних лишайників ці клітини поширені більш-менш рівномірно по всій серцевині, в інших - зібрані в один шар.
Приріст лишайників
Швидкість приросту лишайників залежить від загальних екологічних умов.
Метод ліхенометрії
Лишайники по-різному реагують на забруднення повітря: деякі з них не витримують, навіть, найменшого забруднення та гинуть, інші, навпаки, живуть лише у містах чи інших населених пунктах з відповідними антропогенними умовами. У зв’язку із цим з’явився напрямок індикаційної екології – ліхеноіндикація.
При вивченні лишайників, які ростуть у містах були виявлені загальні закономірності:
чим більше індустрії в місті, тим більше забруднене повітря, і тим менше зустрічається в таких місцях лишайників, вони менше покривають стовбури дерев і мають низьку життєздатність;
при підвищенні ступеня забруднення повітря першими зникають кущисті лишайники, за ними – листуваті, а вже потім накипні.
Видовий склад лишайників у різних частинах міста (у центрі, на околицях, в індустріальних районах, у парках) виявляється настільки різноманітним, що вчені стали у межах міст виділяти так звані «зони лишайників». Вперше вони були виділені у Стокгольмі, де:
фабричний район назвали «лишайниковою пустелею», бо повітря було досить забрудненим і лишайників майже не було;
«зоною змагання» називали частину міста із середнім забруднення повітря, де лишайників було зовсім мало;
«нормальна зона» - периферійні райони, де зустрічається велика кількість видів лишайників. Пізніше такі області стали виділяти і в інших великих індустріальних містах. Цікаво, що з кожним десятиріччям «лишайникова пустеля» збільшується за площею.
Суворі умови проживання лишайників обумовлюють їх повільне зростання. Наприклад, приріст накипних лишайників становить 0,25-0,5 мм. на рік, ягелю — 2-7 мм. на рік, а лишайників, що ростуть на ґрунті та мохах, — до 1-3 см. на рік. Але в цілому швидкість зростання лишайників невелика, повільне зростання зумовлює і високу тривалість їх життя — до 50-100 років.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/modifikaciyna-minlivist1.html | "Модифікаційна мінливість" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/91943177594a9b9472eca8d1f26ab594.pptx | files/91943177594a9b9472eca8d1f26ab594.pptx | Модифікаційна мінливість
Виконала:
Бондар Вікторія
учениця 11-Б класу
ЗОШ №26 м. Житомира
Житомир - 2013
Мінливість – це властивість всіх живих організмів набувати нових ознак в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу).
За механізмами виникнення мінливість поділяють на
неспадкову
спадкову
модифікаційна (фенотипова)
комбінативна
мутаційна
Пригадайте…
Мутаційна мінливість – це спадкова мінливість, обумовлена зміною генетичного матеріалу на різних генетичних рівнях.
Комбінативна мінливість – це поява нових поєднань ознак унаслідок перекомбінації генів (нових поєднань генів у генотипі).
Модифікаційна мінливість – це неспадкові зміни фенотипу, що відбуваються під впливом факторів довкілля.
Ознаки модифікаційної мінливості:
Більшість модифікацій мають масовий адаптивний характер.
Модифікації можуть зникати протягом життя особини, якщо припиняється дія фактора, який їх спричинює.
Певні модифікаційні зміни, які виникають переважно на ранніх етапах онтогененезу можуть зберігатися протягом усього життя особини, але не успадковуються.
Модифікації не успадковуються, але успадковується норма реакції
Для вивчення норми реакції використовують генетично однорідний матеріал, який поміщають в різні умови зовнішнього середовища.
монозиготні близнята
Дякую за увагу!
“Людина за допомогою науки в змозі виправити недосконалість своєї природи”
( І.І. Мєчников) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitinniy-cikl-mitotichniy-podil-klitini.html | Клітинний цикл. Мітотичний поділ клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/593053153708d9c50c3cea471e9525ce.ppt | files/593053153708d9c50c3cea471e9525ce.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/lipidi2.html | ліпіди | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/c1941e3f70d1bc83309411fdd277e569.pptx | files/c1941e3f70d1bc83309411fdd277e569.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/medichna-pyavka.html | Медична п'явка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/858b80bce31434206fbb0d2900115f2f.pptx | files/858b80bce31434206fbb0d2900115f2f.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/krabi.html | Краби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/dfd2f6225178c46c09010efb2f001741.ppt | files/dfd2f6225178c46c09010efb2f001741.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitina-elementarna-odinicya-zhivogo-biomembrani.html | КЛІТИНА – ЕЛЕМЕНТАРНА ОДИНИЦЯ ЖИВОГО. БІОМЕМБРАНИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/bf776d4b1af31b010350c93c879d3418.ppt | files/bf776d4b1af31b010350c93c879d3418.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organoidi-klitini.html | Немембранні органоїди клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/9f4b8df52244cd38ebfc8623b11d1a4f.ppt | files/9f4b8df52244cd38ebfc8623b11d1a4f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/neotropichna-oblast.html | Неотропічна область | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/33488fadb43b9f4aaad8d8d774d797da.pptx | files/33488fadb43b9f4aaad8d8d774d797da.pptx | НЕОТРОПіЧНА ОБЛАСТЬ
Географічне розташування
Північна межа області збігається з кордоном всього царства. Південна проходить по помірних широт півдня материка, залишаючи за межами області (і царства) південь Чилі і Аргентини (в тому числі Вогняну Землю, Фолклендські і інші групи островів), а також острови Карибського моря, що утворюють самостійну область.
Клімат
Клімат області різноманітний: вологий тропічний - в Центральній Америці. Алювіальні рівнини в басейні Амазонки, а також ряд інших районів тропічної зони покриті вологими екваторіальними лісами (Гілея). Загальна площа південноамериканських Гілеї перевищує 5 млн кв. км. Річна кількість опадів тут одно 2500-3000 мм, середньомісячні температури коливаються в межах 23-29 ° С, а середньорічні - 24-27 ° С. Післяполудневі зливи в ГІЛЕЮ - звичайне явище. Характерна особливість амазонського лісу - велика кількість заболочених або періодично затоплюваних ділянок. У південній частині материка - періодично посушливий, жаркий, субтропічний і навіть пустельний.
Фауна
Фауна Неотропічної області відрізняється високим рівнем ендемізму, великою оригінальністю і поряд з цим дефектностью.
Серед ссавців виділяють ендемічний загін неполнозубих (комахоїди, броненосці і лінивці).
Примати все без винятку ставляться до надсемейству широконосих мавп. Майже всі їхні представники мають чіпкий хвіст, типовий для лісових звірів області.
Гризуни різноманітні: це і оригінальні дерев'яні дикобрази, і агутієві, і шиншилові, і восьмізубие і ін.
З непарнокопитних зустрічаються тільки тапіри. Парнокопитні включають такі сімейства: пекарі, що мешкають і в Північній Америці, верблюжих і олені (5 пологів), що відносяться до підродини американських оленів.
Загін хижих представлений кількома родинами (єнотові, кинкажу і ін.).
З кішок звичайні оцелот, дрібна леопард онцилла, Панамериканська пума і великий ягуар, житель густих лісів, нападник навіть на великих тапірів.
У орнітофауні материка присутні чаплі, ібіси, лелеки, качки, хижі птахи, зозулі, сови, голуби, папуги, дятли (в тому числі і тукани), стрижі і деякі інші тропікополітние.
З черепах поширені сімейства Кайманових (або мускусних) черепах Chelydridae, зустрічаються і в Північній Америці; нечисленні водні черепахи Emydidae, більшість яких живе в тропіках Східної Азії, і сухопутні Testudinidae, що включають всього 2 види.
З ящірок незвичайного різноманіття досягають ігуани.
Вельми численні в річках крокодили і каймани.
Дуже багато прісноводної риби.
Арапаїма - найбільша з прісноводних риб
(Довжина до 3 м, маса до 180 кг).
1 — девятипоясний броненосець;
2 — розалія;
3 — звичайна ігрунка;
4 — чорна коата;
5 — великий мурахоїд
6 — ягуар;
7 — колібрі сапфо; 8 8— гоацин;
9 — лама;
10 — вікуня.
1 — коралловий аспид;
2 — совка агрипа;
3 — рудий тінаму ;
4 — бабочка (Morpho menelaus);
5 — піпа;
6 — жук геркулес;
7 — паук-птахоїд;
8 — рогата жаба;
9 — лжаба дереволаз;
10 — малорот;
11 — карнегієла;
12 — орнатус;
13 — електричний вугор.
1 — тамандуа;
2 — трипалий лінивець;
3 — чотириокий опосум;
4 — щелезуб;
5 — плавун;
6 — великий кровосос;
7 — білохвостий пампасовий олень;
8 — водосвинка;
9 — пуду;
10 — віскаша;
11 — цепкохвостий дикобраз;
12 — рівнинний тапір;
13 — агуті; 14 — кетцаль; 15 — шиншила; 16 — хохлата паламедея.
1 — ігуана;
2 — кайман;
3 — анаконда;
4 — лепідосирен;
5 — велика піранья.
1 — гривистий вовк;
2 — кубинский тоді;
3 — звичайний нанду;
4 — оранжевий скалистий півник;
5 — кондор.
Антропогенні фактори
В результаті неправильного ведення господарства
(Випалювання і вирубка лісів, розорювання гірських схилів, монокультура і т. П.)
природні ландшафти Карибської області
сильно порушені, через це багато місцевих видів тварин зникли
або знаходяться на межі вимирання. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organelli.html | Немембранні органели | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/f8659617ce5a5d0df15bbffcb78f368a.pptx | files/f8659617ce5a5d0df15bbffcb78f368a.pptx | Немембранні органели
Біологія
Що таке органела?
Органела (від слова орган й давньогрець. εἶδος — вид) — зазвичай вільноплаваюча в цитоплазмі частина еукаріотичної клітини, яка виконує специфічну функцію.
Органели поділяються на:
немембранні;
одномембранні;
двомембранні.
На малюнку зображено тваринну клітину з її органелами у цитоплазмі
Немембранні органели
клітинний центр
мікротрубочки
мікрофіламенти
рибосоми
Клітинний центр – органела, яка складається з двох центріолей, розташованих у світлій ущільненій ділянці цитоплазми.
Центріолі - невеликі органели, що знаходяться в цитоплазмі біля ядра, зазвичай поруч із комплексом Гольджі.
Клітинний центр
Центріоль має вигляд порожнього циліндра, стінки якого побудовані з дев'яти комплексів мікротрубочок, по три в кожному. В клітинах зазвичай знаходяться дві центріолі, оточені центросомою. Центріоль характерна для усіх тваринних та деяких рослинних клітин.
Схема групи центріолей:
1 – групи мікротрубочок, по три в кожній
Центріолі
Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу. При цьому вони розходяться до полюсів клітини і між ними натягуються нитки з мікротрубочок. Після поділу материнської клітини в кожну з дочірніх потрапляє по одній центріолі.
Відомо, що крім формування мікротрубочок вони беруть участь у формуванні веретена поділу клітини, джгутиків і війок. Проте в клітинах, які не мають центріолей, ці процеси відбуваються і без їхньої участі.
Центріолі
Мікротрубочки
Мікротрубочки - це прямі, довгі порожнисті циліндри, що не галузяться. Їх зовнішній діаметр становить близько 24 нм, внутрішній просвіт має ширину 15 нм, а товщина стінки - 5 нм. Стінка мікротрубочок побудована за рахунок щільно укладених округлих субодиниць (з білка тубуліну) величиною близько 5 нм.
Мікротрубочки, підсвічені зеленим флуоресцентним білком (внизу, в центрі).
У клітинах мікротрубочки відіграють роль структурних компонентів і беруть участь у багатьох клітинних процесах, включаючи мітоз, цитокінез і везикулярний транспорт.
Мікротрубочки
Мікрофіламенти
Мікрофіламенти - нитки, що присутні в цитоплазмі всіх еукаріотичних клітин. Під плазматичною мембраною мікрофіламенти утворюють сплетіння, в цитоплазмі клітини формують пучки з паралельно орієнтованих ниток або тривимірний гель, формуючи цитоскелет. Мають діаметр близько 4-8 нм. До їх складу входять актин, міозин та ін. білки.
Скоротливі елементи цитоскелету безпосередньо беруть участь у: - прикріпленні до субстрату, - руху амеби, - ендомітозу, - циклозу в рослинних клітинах. - місця опосередкованого прикріплення деяких мембранних білків-рецепторів. - формування скорочувального кільця при цитотомії в тваринних клітинах. - у клітинах кишечника хребетних - підтримка мікроворсинок.
Функції мікрофіламентів
Рибосоми
Рибосоми – позбавлені поверхневої мембрани органели, які беруть участь у синтезі білків. Вони трапляються в клітинах як прокаріотів, так і еукаріотів, мають вигляд сферичних тілець, що складаються з двох субодиниць: великої та малої. Кожна із субодиниць складається зі сполучених між собою РНК і білків.
Субодиниці рибосом можуть роз єднуватися після завершення синтезу білкової молекули і знову сполучатися між собою перед його початком.
Субодиниці утворюються в ядерці. Готові субодиниці транспортуються до цитоплазми.
Рибосоми |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutacii4.html | Мутації | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/65771ed3552e72fdb34320bb34e85cd3.pptx | files/65771ed3552e72fdb34320bb34e85cd3.pptx | ЕКОТРОФОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНЕ ХАРЧУВАННЯ
Проектна робота учениці 9-Б класу
ЗОШ№10 Мирошниченко Софії
М. Краматорськ 2019
ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ ПРО ЇЖУ
«Людина народжується здоровою, а всі хворобидо неї приходять через рот з харчовими продуктами» Гіпократ
«Недаремно над усіма явищами людського життя панує турбота про хліб насущний. Він подає той давній зв'язок, який з'єднує всі живі істоти, в тому числі й людину, з усією навколишньою їх природою. Їжа уособлює собою життєвий процес у повному його обсязі»
З доповіді академіка І. Павлова при врученні йому Нобелівської премії
27.07.2019
ЩО ТАКЕ ЕКОТРОФОЛОГІЯ
«Екотрофологія" (гр. ойкос - місце проживання, трофе - харчування, логос - вчення). Цей напрям народився в інтелектуальному просторі Німеччини - у Гіссенському університеті ім. Юстуса Лібіха 1965 року.
Екотрофологія навчає, як створити умови, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в раціональному і збалансованому харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров'я, економічному становищу та екологічній ситуації, відповідно до вимог сучасної медичної науки
27.07.2019
ЕКОЛОГІЯ ХАРЧУВАННЯ
Людина споживає дари природи, постійно змінюючи, модифікуючи їх у процесі життєдіяльності. Рівень виробництва харчової продукції визначає якість життя спільноти людей, їхню працездатність, впливає на долі цілих народів.
Проблема раціонального харчування наразі в Україні не вирішена, оскільки відсутня єдина державна політика в галузі харчування.
Причиною порушення структури харчування населення України є не тільки низька купівельна спроможність, а й низька культура споживання, неосвіченість у галузі харчування
27.07.2019
ЗАБРУДНЮВАЧІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
27.07.2019
Екологія харчування охоплює всю систему харчування, враховуючи його вплив на здоров'я, довкілля, соціальні й економічні аспекти життя людини.
ЯК ХАРЧУЮТЬСЯ УКРАЇНЦІ
27.07.2019
СУЧАСНЕ ПОВСЯКДЕННЕ ХАРЧУВАННЯ
27.07.2019
Сьогодні Україна стала світовим звалищем харчових сурогатів:
80 % всіх захворювань в Україні від неправильного харчування;
Лише 1% всіх лікарів займається проблемами харчування;
У нашому організмі 80-100 трильйонів клітин, з них правильно функціонує лише 15-20%;
За рік з води, повітря і їжі ми отримуємо до десяти кілограмів шкідливих речовин;
До 40 років в кожній людині осідає до 10 кілограмів шкідливих речовин;
Півтора мільйони чоловік в Україні хворі на цукровий діабет, 80 відсотків з них мають надлишкову вагу ;
За смертністю від онкологічних захворювань Україна займає друге місце в Європі;
Кожні 45 секунд від серцево-судинних захворювань в країні вмрає одна людина, 85-90% з них страждають зайвою вагою ;
75 % дітей народжуються хворими, і лише 5 % всіх новонароджених вважаются абсолютно здоровими.
РЕЙТИНГ ШКІДЛИВИХ ПРОДУКТІВ
Сьогодні дешева і сурогатна їжа нажаль стала улюбленою поживою молоді. Молоді люди, не маючи значних фінансових коштів та задурманені рекламою щоденно споживають продукти, які наносять непоправиму шкоду їх здоров'ю.
1 місце - чіпси, лимонад
2 місце – фастфуд (біляші, хачапурі, картопля-фрі)
3 місце – дешеві ковбаси, копченості, кетчупи, майонези
4 місце - овочі та фрукти, забруднені промисловими викидами
5 місце - маргарини (спреди), Кондитерські вироби,злакові (білий хліб
6 місце – енергетичні напої
27.07.2019
МЕНЮ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ
27.07.2019
ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНА ПРОДУКЦІЯ
27.07.2019
Всесвітньо громадська природоохоронна організація Грінпіс сформулювала ознаки «екологічно безпечної» продукції:
1. продукція має бути нетоксичною і не містити шкідливих домішок;
2. вироблятися за допомогою енергозберігаючих технологій;
3. виготовлятися з відновних ресурсів, добування яких не руйнує екологічну систему;
4. призначатися для тривалого й багаторазового використання;
5. легко розбиратися, ремонтуватися, перероблятися й мати взаємозамінні складові частини;
6. мати мінімальну кількість упаковки, виробленої з перероблених або непридатних для повторного використання матеріалів;
7. передбачати можливість вторинного використання або включатися в колообіг речовин у природі після закінчення терміну дії.
ОРГАНІЧНА ПРОДУКЦІЯ У СВІТІ
27.07.2019
ПЕРЕВАГИ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА
27.07.2019
У нашому тілі постійно відбувається боротьба здоров’я та хвороб, імунітету та його багаточисленних ворогів. ХТО ПЕРЕМОЖЕ - ВИРІШУВАТИ ТІЛЬКИ НАМ!
27.07.2019 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organeli-klitini.html | Немембранні органели клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/39bdb8feb5501fc58060c4e1dc6b7413.ppt | files/39bdb8feb5501fc58060c4e1dc6b7413.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitinniy-cikl-mitoz-meyoz-podil-klitin-prokariotiv.html | Клітинний цикл. Мітоз. Мейоз. Поділ клітин прокаріотів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/24d6cc82415e5fe078a1f376ec3ced0c.ppt | files/24d6cc82415e5fe078a1f376ec3ced0c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/neklitinni-formi-zhittya-virusi.html | Неклітинні форми життя. Віруси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/11e5a59b064907498ba52e01baa26a7a.pptx | files/11e5a59b064907498ba52e01baa26a7a.pptx | Неклітинні форми життя. Віруси.
Вчитель біології
Монастирська А.П.
ЗОШ І-ІІІ ст.№2 смт Піщанка
«Брейнстром»
Яка найвища таксономічна одиниця
Які імперії бувають
Які царства до них відносяться
Які особливості будови прокаріот
Ускладнення організації еукаріот
Що таке реплікація
Імперії
Клітинні і неклітинні
Р Т Г Д і В
Одно-…, безядерні
у прокаріотів є лише кільцева ДНК
Методи зараження інфекціями
Віруси
Тварин Рослин Бактерій
Вчені, які вивчали віруси
Івановський Д.Й
Бейєринк
Луї Пастер
Едуард Дженнер
Характеристика вірусів
Паразити клітин
Відсутня клітинна будова і метаболізм
Малий об’єм генетичної інформації
Здатні до кристалізації
Не ростуть, не їдять
Присутній один тип нуклеїнових кислот (ДНК або РНК)
Лінійної або спіральної форми
Будова вірусів
Прості
Складні
Механізм проникнення вірусів в організм |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organeli-citoskelet-klitinniy-centr-ribosomi.html | Немембранні органели: цитоскелет. Клітинний центр. Рибосоми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/865cfd88c112824cd57f589d4db6a9a2.ppt | files/865cfd88c112824cd57f589d4db6a9a2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nemembranni-organeli.html | Немембранні органели | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e6e48f9c6e26a2119f0a12486fc67f43.pptx | files/e6e48f9c6e26a2119f0a12486fc67f43.pptx | Немембранні органели
Біологія
Що таке органела?
Органела (від слова орган й давньогрець. εἶδος — вид) — зазвичай вільноплаваюча в цитоплазмі частина еукаріотичної клітини, яка виконує специфічну функцію.
Органели поділяються на:
немембранні;
одномембранні;
двомембранні.
На малюнку зображено тваринну клітину з її органелами у цитоплазмі
Немембранні органели
клітинний центр
мікротрубочки
мікрофіламенти
рибосоми
Клітинний центр – органела, яка складається з двох центріолей, розташованих у світлій ущільненій ділянці цитоплазми.
Центріолі - невеликі органели, що знаходяться в цитоплазмі біля ядра, зазвичай поруч із комплексом Гольджі.
Клітинний центр
Центріоль має вигляд порожнього циліндра, стінки якого побудовані з дев'яти комплексів мікротрубочок, по три в кожному. В клітинах зазвичай знаходяться дві центріолі, оточені центросомою. Центріоль характерна для усіх тваринних та деяких рослинних клітин.
Схема групи центріолей:
1 – групи мікротрубочок, по три в кожній
Центріолі
Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу. При цьому вони розходяться до полюсів клітини і між ними натягуються нитки з мікротрубочок. Після поділу материнської клітини в кожну з дочірніх потрапляє по одній центріолі.
Відомо, що крім формування мікротрубочок вони беруть участь у формуванні веретена поділу клітини, джгутиків і війок. Проте в клітинах, які не мають центріолей, ці процеси відбуваються і без їхньої участі.
Центріолі
Мікротрубочки
Мікротрубочки - це прямі, довгі порожнисті циліндри, що не галузяться. Їх зовнішній діаметр становить близько 24 нм, внутрішній просвіт має ширину 15 нм, а товщина стінки - 5 нм. Стінка мікротрубочок побудована за рахунок щільно укладених округлих субодиниць (з білка тубуліну) величиною близько 5 нм.
Мікротрубочки, підсвічені зеленим флуоресцентним білком (внизу, в центрі).
У клітинах мікротрубочки відіграють роль структурних компонентів і беруть участь у багатьох клітинних процесах, включаючи мітоз, цитокінез і везикулярний транспорт.
Мікротрубочки
Мікрофіламенти
Мікрофіламенти - нитки, що присутні в цитоплазмі всіх еукаріотичних клітин. Під плазматичною мембраною мікрофіламенти утворюють сплетіння, в цитоплазмі клітини формують пучки з паралельно орієнтованих ниток або тривимірний гель, формуючи цитоскелет. Мають діаметр близько 4-8 нм. До їх складу входять актин, міозин та ін. білки.
Скоротливі елементи цитоскелету безпосередньо беруть участь у: - прикріпленні до субстрату, - руху амеби, - ендомітозу, - циклозу в рослинних клітинах. - місця опосередкованого прикріплення деяких мембранних білків-рецепторів. - формування скорочувального кільця при цитотомії в тваринних клітинах. - у клітинах кишечника хребетних - підтримка мікроворсинок.
Функції мікрофіламентів
Рибосоми
Рибосоми – позбавлені поверхневої мембрани органели, які беруть участь у синтезі білків. Вони трапляються в клітинах як прокаріотів, так і еукаріотів, мають вигляд сферичних тілець, що складаються з двох субодиниць: великої та малої. Кожна із субодиниць складається зі сполучених між собою РНК і білків.
Субодиниці рибосом можуть роз єднуватися після завершення синтезу білкової молекули і знову сполучатися між собою перед його початком.
Субодиниці утворюються в ядерці. Готові субодиниці транспортуються до цитоплазми.
Рибосоми |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nauki-pro-lyudinu.html | Науки про людину | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/44193da26800c1fa817999f91e111e10.ppt | files/44193da26800c1fa817999f91e111e10.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/neklitinni-formi-zhittya-virusi1.html | "Неклітинні форми життя: віруси" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/6f80431d1128f245a5a0bffe859251d7.pptx | files/6f80431d1128f245a5a0bffe859251d7.pptx | “Неклітинні форми життя: віруси”
Підготував:
Учень 10-А класу
ЗОШ №25 м. Луцька
Матвійчук Роман
Зміст
Мета уроку.
Віруси – загальні знання.
Методи зараження інфекціями.
Форми та будова вірусів.
Особливості та класифікація.
Механізм проникнення вірусу.
Розмноження.
Вчені, які вивчали віруси.
Хвороби рослин, тварин та людини спричинені вірусами.
Епідемологічна ситуація в Україні.
Мета уроку:
Дати поняття про віруси, як неклітинні форми життя, внутрішньоклітинних паразитів.
Розвинути вміння відрізняти представників Царства Віра від всіх інших царств живої природи.
Виховувати розуміння цінності людського життя та здоров’я та прагнення зберегти його.
Віруси
Тварин Рослин Бактерій
Жива природа
Неклітинні форми життя
Клітинні форми життя
Царство Віра
Еукаріоти
Прокаріоти
Царство Дроб’янки
Царство Тварини
Царство Гриби
Царство Рослини
Загальні відомості
Вірус (від лат. virus — отрута) — дрібні неклітинні частки , що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки.
Є внутрішньоклітинними паразитами, розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і переключають клітину на синтез зрілих вірусних часток — віріонів.
Методи зараження інфекціями
Форми вірусів
Спочиваюча (перебуває у спокої), або позаклітинна (вірусні частки, або віріони)
Репродукуюча, або внутрішньоклітинна (комплекс вірус - клітина)
Будова і властивості
1) Капсид (білкова
оболонка).
2) Геном (або ДНК,
або РНК).
3) Капсомер.
4) Нуклеокапсид.
5) Віріон.
6) Ліпідна оболонка
7) Мембранні білки
оболонки.
А. Простий вірус В. Складний вірус
Особливості вірусів
Не мають власного обміну речовин;
У них відсутні клітинні органели та структури;
Поза організмом або клітиною не виявляють ознак життя;
У їхньому складі відсутня вода;
Деякі віруси (наприклад, грипу) містять ферменти.
Класифікація
Віруси класифікуються на ті, що містять ДНК (вірус простого герпесу) і ті, що містять РНК (вірус імунодефіциту людини).
За структурою капсомерів. Ізометричні (кубічні), спіральні, змішані.
За наявністю або відсутністю додаткової ліпопротеїдної оболонки.
За клітинами-хазяїнами.
Механізм проникнення вірусів в організм
Розмноження
Перепрограмування клітини : вірусна нуклеїнова кислота передає клітині-хазяїну спадкову інформацію, по якій будуть синтезуватися вірусні білки в клітині.
Вірусні білки, накопичуючись пригнічують утворення власних білків клітини.
Формування вірусних частинок всередині клітини-хазяїна : навколо молекули нуклеїнової кислоти утворюється білкова оболонка.
Вихід вірусних частинок з клітини: вірусні частки в одних випадках залишають клітину, поступово відбруньковуючись від неї, а в інших випадках відбувається мікровибух , який супроводжується смертю клітини.
Вчені, які вивчали віруси
Івановський Д.Й
Бейєринк
Луї Пастер
Едуард Дженнер
Вірусні хвороби тварин
1. Ящур
2. Сказ
3. Ентерит
4. Чума (у собак)
5. Чума у курей
6. A1H1 (свинячий грип)
Вірусні хвороби рослин (понад 1000)
Мозаїчність
Плямистість
Відмирання органів
Пухлини (“рак” плодових дерев)
Вірус Тютюнової мозаїки
Вірусні хвороби людини
Кір
Грип
Поліомієліт
Сказ
Віспа
Герпес
Деякі види ракових захворювань
СНІД
Епідеміологічна ситуація на Україні
Високий рівень захворювання
Середній рівень захворювання
Низький рівень захворювання
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-regulyaciya1.html | Нервова регуляція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/f3a4e5fe694528ea11864e3cdbd8496b.pptx | files/f3a4e5fe694528ea11864e3cdbd8496b.pptx | НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ
Підготувала:
учениця 9 класу
Верхогляд Катя
Нервова регуляція відбувається за участю нервової системи.
Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є нервова клітина - нейрон.
Він має тіло (1), численні короткі відростки (дендрити (2)) та один довгий (аксон (3)).
Тіла і дендрити аксонів складають сіру речовину, а аксони – білу.
У процесі еволюції у тварин виникли такі типи нервової системи: дифузна, стовбурова, вузлова та трубчаста.
Дифузна нервова система найдавніша, характерна для кишковопорожнинних.
Стовбурова нервова система характерна для Плоских та Круглих червів.
Вузлова нервова система типова для кільчастих червів, молюсків, членистоногих.
Трубчаста нервова система характерна для вищих тварин — хордових.
типи нервової системи
У більшості тварин нервова система складається з двох частин — центральної та периферичної.
Центральна нервова система хребетних (зокрема людини) складається з головного та спинного мозку.
Периферична нервова система складається з сенсорних нейронів, сукупностей нейронів, що називаються гангліями, та нервів, що сполучають їх між собою та з центральною нервовою системою.
Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані.
Частини нервової системи
У більшості тварин нервова система складається з двох частин — центральної та периферичної.
Центральна нервова система хребетних (зокрема людини) складається з головного та спинного мозку.
Периферична нервова система складається з сенсорних нейронів, сукупностей нейронів, що називаються гангліями, та нервів, що сполучають їх між собою та з центральною нервовою системою.
Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані.
В основі нервової регуляції лежить принцип рефлексу.
Рефлекс – це реакція організму у відповідь на будь-яке подразнення, яка здійснюється і контролюється центральною нервовою системою.
Усі рефлекси людини поділено на безумовні і умовні.
Безумовні рефлекси поділяються на: 1. Орієнтувальні, 2. Захисні, 3 Травні, 4 Статеві.
Умовні рефлекси виникають в процесі життя на основі безумовних. Для їх утворення необхідна сукупність певних чинників:
1. Передувати безумовному подразнику повинен байдужий (умовний).
2. Умовний подразник має бути слабкішим за безумовний.
3. Між умовним та безумовним подразниками інтервал часу має бути незначним.
4. Необхідне періодичне повторення дії закріплення умовного рефлексу. Тобто умовний подразник має бути підкріплений безумовним.
Рефлекс
Рефлекторна дуга
В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга:
1. Рецептори органів чуття сприймають подразнення і перетворюють їх на нервовий імпульс, який далі поширюється по структурах рефлекторної дуги.
2. Нервовий імпульс по доцентровому шляху (чутливому) несе інформацію до ЦНС, де відбувається передача імпульсу з чутливого на руховий нейрон.
3. В ЦНС інформація отримується, обробляється і передається на руховий шлях.
4. По руховому шляху (відцентровому) імпульс іде до робочого органа.
5. Робочим органом можуть бути скелетні та гладкі м’язи, залози, серце.
Основна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів, деякі з двох.
Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги, сили подразнення та рівня збудливості. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/naybilshi-komahi-ta-pavuki-planeti.html | Найбільші комахи та павуки планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/12953756aca335d76d9c5f31b3c40850.pptx | files/12953756aca335d76d9c5f31b3c40850.pptx | Найбільші
комахи
та павуки
планети
Презентацію підготувала Кащенко Ірина Петрівна, вчитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова
Дроворуб - титан (лат. Titanus giganteus). Живе у Французькій Гвіані та Бразилії. Личинок цих жуків ніхто ніколи не бачив, проте вважається, що вони харчуються і ростуть усередині дерев. Досягає у довжину 21 сантиметр.
Жук-слон зустрічається у Мексиці та Венесуелі. Цікавий факт: цикл життя дорослої особини від одного до трьох місяців.
Гігантські довгоногі коники (лат. Macrolyristes corporalis). Живуть у Малайзії.
Жук-голіаф (лат. Goliathus giganteus). Живе у Гані, Кот д'Івуар. Їжа цих жуків складається в основному з деревних соків і фруктів.
Тарган - носоріг (лат. Macropanesthia rhinoceros). Живе в Австралії. Це найбільший тарган в світі.
Фаланга. (Лат. Galeodes). Живе у Пустелі Близького Сходу. Цікаво, що при атаці фаланга лякає противника гучним звуком, який з’являється при зіткненні і терті хелицер одна об другу. Люблять ховатися в спальних мішках солдат.
Мегапалочнік Чана (лат. Phobaeticus chani). На сьогоднішній день вважається найдовшою комахою в світі. Він був виявлений місцевими жителями в лісах острова Калімантан в 1989 році. Розмах кінцівок цих комах майже непомітний і досягає 35 см. Це найдовша комаха в світі.
Гігантська уета. (Лат Deinacrida) Живе у Новій Зеландії. Вважається одною з найважчих комах у світі. Деякі екземпляри у вазі не поступаються горобцеві.
Павлиноочка (Attacus atlas). Живе у Південно-Східній Азії. В Індії цих шовкопрядів розводять для виробництва шовку.
Дорожня оса. Основна їжа цих комах - павуки-птахоїди. Цікавий факт: вони полюють на тарантул і згодовують їх м'ясо своїм личинкам.
Гігантські водяні клопи. Цікавий факт: у Таїланді вони вважаються делікатесом. Їх розводять і збирають за допомогою ліхтарів з чорним світлом, а потім смажать і вживають в їжу.
Птахокрил королеви Олександри. (Лат. Ornithoptera alexandrae) Живе в Папуа - Новій Гвінеї. Це найбільший метелик в світі. Найперший в історії примірник був здобутий за допомогою дробовика.
Китайський богомол. (Лат. Tenodera sinensis) Вперше вони були привезені до Північної Америки з Китаю в 1895 році для боротьби зі шкідниками.
Птахоїд - голіаф. (Лат. Theraphosa blondi). Живе у тропічних лісах Південної Америки. Самки птахоїда - голіафа іноді закінчують залицяння поїданням партнера.
Величезний Азіатський Шершень. (Лат. Vespa mandarinia japonica). Живе в Японії. Цікаво, що розсерджений шершень здатний переслідувати свого кривдника на відстані трьох миль. У середньому вони вбивають сорок чоловік на рік. Це більше, ніж будь-яка інша хижа тварина в Японії.
Метелик-вітрильник - Ornithoptera alexandrae - з Папуа-Нової Гвінеї важить більше 25 грамів. Розмах крил у самок більше 28 сантиметрів.
Гігантський рівноногий рак. Живе у Мексиканській затоці. Цікавий факт: він є прямим родичем мокриць.
Терафоза Блонда. Живе в тропічних лісах Південної Америки. Цікавий факт: цей павук здатний полювати на жаб, ящірок, мишей і навіть невеликих змій.
Південноамериканська совка (Erebius [Thysania] agrippina). Великий нічний метелик. В 1934 році в Бразилії була спіймана найкрупніша особина з розмахом крил 30,8 см. Аналогічний екземпляр був спійманий в 1997 році ентомологом Маріо Каллегарі на півночі Перу.
Використано ресурси Інтернету:
http://www.dezinfo.net/foto/45545-samye-krupnye-nasekomye-planety.html
http://www.zoopicture.ru/samyx-krupnyx-nasekomyx-v-mire/
http://whoyougle.ru/texts/largest-insects
http://igorek44.livejournal.com/30066.html
http://nasekomoe.info/?cat=30
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kvitka2.html | Квітка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/82fa462d76ca991e95daa9054f6bf0a1.pptx | files/82fa462d76ca991e95daa9054f6bf0a1.pptx | «Рослини.
Органи рослин, їх функції та взаємозв’язок.
Вегетативні органи рослин. Корінь і кореневі системи.
Рослини-хижаки.»
Презентація за темою:
Підготувала учениця 10-Б класу Рубіш Каміла
Тканини формують органи вищих рослин. Рослини дуже різноманітні: від маленької ряски, що плаває на воді, різних трав’янистих рослин (пшениця, конюшина, жовтець, папороть-орляк), кущів (малина, шипшина, глід, бузок) до високих дерев (сосна, береза, клен, дуб, тополя).
Рослини мають різні життєві форми, які забезпечують пристосування до умов існування. І всі вони складаються з однакових органів: мають корені й пагони та органи, завдяки яким відбувається їхнє розмноження.
Вегетативні органи складаються з коренів та пагонів і виконують функцію росту, живлення, обміну речовин тощо. Вегетативні органи не беруть участі у статевому розмноженні та все-таки можуть розмножуватися вегетативним способом (наприклад, за допомогою кореневищ, бульб, цибулин, вусів тощо). При такому способі новий організм виростає з багатоклітинної частини материнської особини.
Основними функціями кореня є всмоктування розчинів мінеральних речовин, їхнє проведення до надземних частин та закріплення рослин у ґрунті.
Корінь — це осьовий, радіально симетричний підземний орган рослини.
Коренеплід — складне утворення: у головному корені та основі пагона відкладаються запасні поживні речовини, він потовщується (морква, буряк, петрушка, редька).
Кореневі бульби утворюються при відкладанні запасних поживних речовин у додаткових бічних коренях, які набувають бульбоподібної форми (жоржина, батат, пшінка весняна).
Корені-присоски притаманні рослинам-паразитам (повитиця) та напівпаразитам (омела, дзвоник). Такі корені проникають у товщу стебел інших видів і споживають їхні соки.
Дихальні корені зустрічаються у деяких рослин боліт для забезпечення дихання підземної частини рослини. Це бічні корені, які ростуть угору та піднімаються над поверхнею ґрунту (або води).
Опорні корені — додаткові корені, що утворюються на стеблі: звисаючі корені фікуса бенгальського; ходульні корені для додаткової опори у кукурудзи; дошкоподібні корені фікуса каучуконосного; корені-причіпки вздовж стебла витких рослин (у плюща).
Листок(бічна частина пагона) здійснює фотосинтез, газообмін і випаровування води.
Стебло (осьова частина пагона) забезпечує зв’язок між усіма частинами рослини, збільшує поверхню надземної частини, утворює та певним чином розташовує листки та квітки.
Генеративні органи забезпечують статеве розмноження. Генеративні органи покритонасінних рослин — квітки, за рахунок яких формуються плоди з насінням.
За формою, розміром, кольором та особливостями будови квітки дуже різноманітні.
Рослини-хижаки
Хижі рослини — збірна, таксономічно неоднорідна група рослин, для яких характерна часткова або переважаюча, проте, не цілковита гетеротрофія
Рослини-хижаки живуть у воді прісних водоймищ, на заболочених лугах і болотах, в торфі, піску.Фосфор, калій та інші речовини хижі рослини компенсують за рахунок перетравлювання невеликих тварин, в основному комах, яких ловлять за допомогою спеціальних органів — метаморфізованного листя. На поверхні такого листя є залозки, що виділяють травні ферменти пепсину і органічні кислоти (мурашину, бензойну тощо). Ферменти розщеплюють білки тіла тварини до простіших, засвоюваних рослинами з'єднань
В наземних хижих рослин коренева система розвинена слабо, у водних вона зредукована, проте, всі вони можуть існувати за рахунок речовин, що отримуються з ґрунту або води. Додаткове живлення тваринною їжею прискорює розвиток комахоїдних рослин, перехід до цвітіння і плодоносіння.
У світі налічується близько 450 видів таких рослин, що належать до 6 родин, у тому числі:
росянкових (Дрозера круглолиста і ін.),
пухирникових,
непентесових,
сарраценієвих,
цефалотових.
Рослини використовують п'ять механізмів різного типу для ловлі здобичі:
ловильні листки у формі глечиків;
листки, що стуляються;
липкі пастки;
засмоктувальні пастки;
пастки типу невиливайки.
Краї та внутрішні стінки ловильних листків у деяких рослин забарвлюються в яскраво-червоний колір, інші виділяють подібно до цукрової речовину. У Сараценії на шийці глечика ростуть довгі волоски, спрямовані донизу, що не дозволяє комахам вилізти на гору. У середині глечика залозки виділяють ферменти, що значно прискорюють розчинення комашиної плоті.
Глечики-пастки
Найвідоміший приклад такої пастки — це венерина мухоловка. Пастка формується в кінці листка, черешок відіграє роль петлі, а сам листок утворює дві облямовані зубцями частки. Кожна з них має чутливі волоски, що приводять у рух пастку.
Це відбувається у тому разі, якщо комаха ворухне одним з волосків. Вже при другому дотику до волоска з основи рослини надходить потужний електричний імпульс, що змушує пастку зачинитися.
Пастки, що зачиняються
Росички , росолисти, жирянки і бібліси використовують клейку речовину. Сівши на листок, комахи залипають у цукристій рідині. Намагаючись виповзти, жертва змушує сусідні волоски схилитися в бік джерела руху, внаслідок чого потрапляє в надійні обійми.
Липкі пастки
Пухиринки ростуть у водоймах. Вони вільно плавають або ж пускають коріння. З листків у них звисають пухирці з отвором, що затуляє вільно звисаючий клапан. Спеціальні залози викачують з пухирця майже всю воду, аби клапан щільно затулився під тиском води ззовні. Щетинки спрямовують здобич до клапана, тиск змушує клапан відчинятися в середину, внаслідок чого здобич разом із водою засмоктується в пухирець. Далі клапан швидко затуляється, вода викачується і розпочинається перетравлювання улову.
Засмоктувальні пастки
На мілинах, поруч із пухирником зустрічається генлісея — невеликі, ледь затоплені розетки, що вільно плавають. Ловильні листки рослин мають короткий черешок, розділений на дві трубки, спрямовані у воду. Уздовж кожної з трубок проходить спіральний проріз. Залози розташовані на передньому краї, виділяють клейку речовину.
Невеликі водні організми спрямовуються волосками всередину пастки, звідки вони вже неспроможні вилізти.
Пастки-невиливайки
Розмір квітів рафлезії коливається від 30 см (Rafflesia patma) до 1 м (Rafflesia tuan-mudae) у діаметрі, і одна квітка може важити більше 10 кг!
Рафлезія – найбільша в світі квітка
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/naukove-doslidzhennya-yakisnogo-skladu-antocianiv-u-sucvittyah-suhover.html | НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКІСНОГО СКЛАДУ АНТОЦІАНІВ У СУЦВІТТЯХ СУХОВЕРШКІВ ЗВИЧАЙНИХ (PRUNELLA VULGARIS L.) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/d3b88907b43c86922ba1b1264fb964d1.ppt | files/d3b88907b43c86922ba1b1264fb964d1.ppt | + 4% H3PO4 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchovi-domishki.html | харчові домішки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/b30361a229af86a025805f70407f215e.pptx | files/b30361a229af86a025805f70407f215e.pptx | Харчові добавки і їх вплив на організм людини
Зміст
1. Харчові добавки
2. Класифікація харчових добавок
3. Вплив на здоров'я харчових добавок
4. Фаст-фуди
Харчові добавки – природні і синтезовані хімічні сполуки, призначені для введення в харчові продукти з метою прискорення або поліпшення їх технологічної обробки, збільшення термінів зберігання, консервування, а також зберігання або надання готовим продуктам харчування певних органолептичних властивостей (кольору, запаху, смаку, консистенції).
Класифікація харчових добавок Е100-Е182 – барвники Е200-Е299 – консерванти Е300-Е399 – антиоксиданти Е400-Е499 – стабілізатори Е500-Е599 – емульгатори Е600-Е699 – посилювачі смаку і аромату Е700-Е899 – запасні індекси Е900-Е999 – піногасники
Добавки, які викликають особливе застереження щодо впливу на здоров’я, хвороби, які вони викликають.
Е102, Е103 (малиновий) – викликає приступи астми; Е104-Е107, Е110, Е120 (жовтий, оранжевий) – викликає астму, гастрити, виразкову хворобу шлунка. Е121 (цитрусовий, червоний), Е122 – ракові хвороби Е123 – спричиняє пороки серця у плода (під час вагітності), утворенню каменів у нирках і печінці.
Е124 (пунцовий) – канцерогенний, викликає астму. Е125, Е127 – викликає гіперфункцію щитовидної залози. Е210; Е211; Е212 - канцерогенний, викликає астму. Е 221; Е220– руйнують вітаміни В1 (тіамін) і вітамін Н (біотин) в організмі людини, спонукають збудливість нервової системи, дратівливість, камені в нирках і печінці. Е250, Е251 -викликають хвороби серцево-судинної системи, гастрити, кам’яну хворобу печінки і нирок, підвищують збудливість у дітей, можуть призвести до харчового отруєння і навіть смерті. Є канцерогенні.
Е282 – канцерогенний. Е239, Е240 – канцерогенний. Викликає рак молочних залоз, остеопороз. Е201 викликає онкохвороби. Е230 викликає кровотечі в органах і злоякісні зміни в органах. Канцерогенний. Е321 – викликає онкологічні хвороби, токсикоз. Е400-Е405 – стабілізатори, дуже небезпечні.
Е450-Е451 (фосфати). Надмірне їх використання погіршує засвоєння Кальцію, що сприяє відкладенню фосфору і кальцію в нирках і печінці у вигляді каменів і сприяє розвитку остеопорозу.
Консервант Е281 викликає мігрень.
Е636, Е637– небезпечний для організму людини Е951– дуже небезпечний (нирково - та печінково - кам’яна хвороба, онкологія) Е954– канцерогенний. Е967 – викликає нирково -, та жовчнокам’яну хворобу.
Добавки Е500-Е599 – емульгатори, можуть спровокувати захворювання травної системи.
Небезпечні добавки Е510, Е513 та Е527, особливо негативно впливають на печінку та викликають розлади шлунка.
Фаст-фуди – висококалорійна їжа без корисних біологічно-активних речовин, вітамінів, мікроелементів, проте містять у великій кількості консерванти, які імітують натуральні апетитні запахи, що нейтралізуються печінкою. Така їжа викликає гастрити, виразку шлунку, слабкий імунітет, атеросклероз, варікоз вен, кили, запори, спайки, непрохідність кишечника, безсоння, ожиріння. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/navchalnodovidkova-literatura-z-biologii.html | навчально-довідкова література з біології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/2836384b5232298357125ced8b4b87f3.ppt | files/2836384b5232298357125ced8b4b87f3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/naydivovizhnishi-istoti-nashoi-planeti.html | "Найдивовижніші істоти нашої планети" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/e79234b1d31c9cfe6f16486c4b8b303f.pptx | files/e79234b1d31c9cfe6f16486c4b8b303f.pptx | Найдивовижніші істоти нашої планети
Найдивовижніші тварини Найдивовижніші риби Найдивовижніші птахи
Найдивовижніші риби
Одна з найстаріших риб
Найбільші риби
Найменші риби
Незвичайний рух риб
Латимерія
Латимерія - єдиний нині живий представник загону целакантоподібних і надряду кистеперих риб, які, як вважалося, повністю вимерли. У грудні 1952 р. з'ясувалося, що постійна популяція целакантів проживає у невеликій акваторії біля трьох Коморських островів.
Найбільша риба в світі
Це китова акула, що харчується планктоном. Найбільший екземпляр мав 12,65 м в довжину, 7 м в обхваті самій товстій частині тіла і вагу 15-21 тонн.
Сом-гігант Вагою 78 кг був виловлений в річці Мста (в Новгородській області). Сом жив у річковій ямі глибиною понад сім метрів. У нього в шлунку виявили двох лящів вагою майже по кілограму кожен.
Весь з хвоста Хвіст сома рибалки називають плесо. Він дуже своєрідний, важко зрозуміти, де цей хвіст починається: вся величезна риба складається із значної голови і великого хвоста.
З усіх морських риб найкоротший тіло у карликового бичка, що живе в in coral reefs of the western Pacific. Середня довжина тіла самців склає 8,9 мм, а самок - 9 мм.
Дорослі особини морського коника виду Hippocampus denise зазвичай досягають в довжину всього 16 міліметрів. У минулому дослідники на них неодноразово натрапляли, але помилково приймали їх за мальків якого-небудь іншого з тридцяти двох видів морських коників.
Найменші морські істоти
Риби, які плавають задом наперед
Латимерії можуть плавати і задом наперед, і черевом вгору, можуть стояти на голові або лежати черевом на дні ... Ниряючи, риби легко огинають перешкоди і чудово орієнтуються в навколишньому просторі, використовуючи для цієї мети електрорецепції. Але ось повзати по дну з допомогою своїх потужних плавників, як це вважалося раніше, швидше за все, не можуть. У ході спостережень з'ясувалося, що латимерія веде нічний спосіб життя, опускаючись для полювання на глибину до 700 м і більше.
Інший акробат в світі риб - це рибки Убангі, які плавають у всіх напрямках, навіть хвостом вперед і черевом вгору, з дивовижною спритністю. Для орієнтації Убангі використовують електричні органи, які розташовуються в кінці тіла і в стеблі хвоста і створюють навколо тіла риби постійне електричне поле.
Найдивовижніші птахи
Найдовший літун
Найшвидший літун
Найменша пташка
Різнокольорове пір’я
Цікаві птахи
Королівський і мандрівний альбатроси найбільші зі всіх літаючих птахів.
Довжина тіла 120—130 см., розмах крил — до 3 м. Важить – 8 кг.
Найдовший літун
Найшвидший літун
Чорний стриж належить до своєрідних рекордсменів зі світу птахів. Птах може розвивати швидкість 120-180 км/год та може знаходитися в повітрі без зупинок 2-3 роки.
Найбільша пташко на землі, яка не вміє літати – африканський страус. Він 2,5 м заввишки і важить більше 135 кг.
Найменша пташка
Усім відомо, що найменшою пташкою є колібрі-бджола. Вона знана також як кубинська бджола, і саме на цьому острові найчастіше трапляється. Довжина маленької пташки – 5,7 см, а вага – 2 г.
У світі є велика кількість птахів із яскравим та різнобарвним пірям. Серед них:
папуга,
павич та колібрі.
Різнокольорове пір’я
Павич
Папуга
Цікаві птахи
Імператорський пінгвін досягає зросту до 1,30 м і важить до 50 кг. Це найбільший зі всіх пінгвінів. Вони здатні пірнати на глибину до 540 м, а тривалість занурення складає до 20 хвилин.
Пінгвін може продовжувати плисти навіть тоді, коли запас кисню в тілі вичерпався.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-regulyaciya-diyalnosti-travnoi-sistemi.html | "Нервова регуляція діяльності травної системи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/2311ca4aba807cf424731a810e2759d9.pptx | files/2311ca4aba807cf424731a810e2759d9.pptx | Нервова регуляція діяльності травної системи
Безумовно -рефлекторний процес травлення
Довгастий мозок
УМОВНО – РЕФЛЕКТОРНИЙ ПРОЦЕС ТРАВЛЕННЯ
Дякуємо за увагу
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/naycikavishi-porodi-sobak.html | Найцікавіші породи собак | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/d5386918e23ddc49b6ff1eab6b39b9bd.ppt | files/d5386918e23ddc49b6ff1eab6b39b9bd.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mutaciyna-minlivist.html | Мутаційна мінливість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/7c45156ce7886a280930fbeaf7f59eaa.ppt | files/7c45156ce7886a280930fbeaf7f59eaa.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/naydivnishi-roslini-planeti.html | Найдивніші рослини планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/777836749102e3e7109155ff747b7d72.pptx | files/777836749102e3e7109155ff747b7d72.pptx | Найдивніші рослини планети
Кащенко Ірина Петрівна, вчитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи №5 ім. В.І.Чуйкова
Гіднора африканська (Hydnora africana) - комахоїдна квітка, що росте в пустелях Південної Африки
Аронник звичайний (Dracunculus vulgaris) - рослина до 90 см заввишки, листя досягає 20 см в довжину. Черешки листя і м'ясисті стебла - з коричневими плямами, що надає їм вигляду зміїної шкіри. На верхівці кожного стебла з початку літа з'являється суцвіття. Покривало з хвилястим краєм досягає в довжину 45 см. Зовні воно блідо-зелене, зсередини - пурпурово-червоне. Темно-пурпурний початок такої ж довжини, як покривало.
Воллемія (Wollemia nobilis) У серпні 1994 р. Д. Нобл (D. Noble; Служба національних парків і дикої природи Нового Південного Уельсу, Австралія) забрався в один з найбільш диких куточків Національного парку "Воллемі", де виявив кілька дивних дерев. Найвище з них зі стволом метрового діаметру досягало 35 м. Стовбури були вкриті шоколадно-коричневою губчастою корою, схожою на бульбашки шоколаду, а гілки - густо засаджені великими широкими хвоїнками, причому молоді хвоїнки були помітно яскравіше старих. Цей вид реліктових хвойних рослин отримав назву Воллемія нобіліс - за іменами парку і першовідкривача. Воллемія - справжня "жива копалина"; її найближчі родичі відомі по скам'янілостях часів юрського і крейдяного періодів (200 - 65 млн років назад). Популяція вкрай мала: відомо всього 23 дорослих дерева (найстарішому близько 400 років).
Вельвічія (Welwitschia mirabilis) - рослина, відкрита в 1860 році португальським ботаніком Фрідріхом Вельвічія в кам'янистих пустелях тропічної Південної Африки. Стовбур рослини лише трохи виступає над поверхнею ґрунту, а листя всього два, які в міру зростання поздовжньо розриваються на стрічки, а кінчики відсихають. Вони стеляться по землі і бувають завдовжки до 8 метрів, а завширшки від 20 см до 1,8 м. У кутах листя з'являються розгалуджені суцвіття, що несуть на кінцях гілок шишковидне колосся. Шишки довгастої або веретеноподібної форми складаються з 70 - 90 лусочок, у пазухах яких знаходиться по одній квітці. Передбачувана тривалість життя вельвічії варіюється від 400 до 2000 років.
Дракея (Drakaea glyptodon) – дивовижна орхідея, яка дещо різниться від своїх витончених сестер. Форма квітки нагадує молоточок. Дракея виростає в Австралії і розпускається строго в ті 6 тижнів, що вилуплюється і живе самець певного виду оси, який і запилює цю рослину.
Вольфія (Wolffia angusta) - субтропічна рослина, водиться в Північній і Західній Африці, Азії, Америці. Всього на Землі налічується 17 видів Вольфій. Вольфія складається з кулясто-овальної стеблинки 0,3-2,0 мм в діаметрі, листя і кореня немає. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Цвіте Вольфія дуже рідко. Квіти, величиною зі шпилькову голівку, є найменшими в світі.
Опунція Біджелоу (Opuntia bigelovii) Опунція Біджелоу, напевно, один з найдивовижніших видів роду Опунція сімейства кактусових. Ця фотографія, зроблена в Каліфорнійському національному парку Joshua Tree. На знімку весь пустельний ландшафт до горизонту вкритий дивовижними пухнастими кактусами, висотою до двох метрів. У променях призахідного сонця краєвид виглядає фантастично. У людини, яка знаходиться тут складається враження, що вона у складі космічної експедиції висадилася на іншу планету, вкриту невідомими формами життя.
Карнегія гігантська (Carnegiea gigantea) - ще одна дивовижна рослина сімейства кактусових. Найбільш дивною особливістю цього кактуса є його велетенські розміри. Висота окремих рослин становить близько 14 метрів, а діаметр більше 3 метрів! При цьому вік окремих кактусів досягає 150 років.
Фікус Бенгальський (Ficus benghalensis). На перший погляд може здатися, що на фото зображено ліс. Насправді - це одне єдине дерево. Фікус Бенгальський утворює потужні гілки для підтримки яких відростають пагони, які відростаючи вниз до землі вкорінюються, утворюючи потужні колони-стовбури.
Секвоя вічнозелена (Sequoia sempervirens) - це найвище дерево нашої планети. Наші ліси помірного поясу - це трава в порівнянні з лісом, що складається з цих могутніх велетнів. Висота багатьох дерев перевищує 110 метрів, а вік понад 3500 років! Раніше в стволах секвой видовбували будинку й навіть прорубали тунелі крізь які проходили автомобільні дороги. У вітряну погоду багатьом відвідувачам лісу велетнів стає не по собі від галасливого "скреготу" і розгойдувань могутніх стовбурів секвой. Виростає в Каліфорнії.
Пуйя Раймонда (Puya raimondii) сімейства бромелієвих виростає в Болівійських і Перуанських Андах. Має найбільше суцвіття діаметром 2,5 метра і висотою близько 12 метрів, що складається з приблизно 10000 простих квіток. Дуже шкода, що цвіте ця дивовижна рослина тільки при досягненні 150-річного віку, а потім гине.
Використано ресурси Інтернету:
http://doseng.org/interesnoe/10582-samye-strannye-rastenija-v-mire-13-foto.html
http://clubs.ya.ru/4611686018427398066/replies.xml?item_no=176629
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/naturfilosofiya-dzhuzeppe-archimboldo.html | Натурфілософія Джузеппе Арчимбольдо | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/09d52ebd986c3e223eccdfa53c493bf5.ppt | files/09d52ebd986c3e223eccdfa53c493bf5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/neparnokopitni.html | "Непарнокопитні" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/62ed05699438b112b1647ce65374f984.pptx | files/62ed05699438b112b1647ce65374f984.pptx | Презентація на тему:
Непарнокопитні
Виконала
Учениця 8-А класу
Безсмола Оксана
Ряд непарнокопитні об'єднує звірів, які мають високі ноги з обре розвиненим середнім пальцем. Він є опорою для всього тіла. Пальці вкриті копитами
Череп масивний з досить великою лицьовою частиною. Очні орбіти відкриті або замкнуті. Носові кістки розвинені добре і розширені ззаду. Ключиці відсутні. Будова і кількість зубів, залежно від способу харчування, значно варіює.
Будова травного тракту непарнокопитних сильно відрізняється від його будови у парнокопитних, які також є рослиноїдних тваринами. Непарнокопитні, як і гризуни, перетравлюють їжу головним чином в товстій кишці.
Спосіб життя різних видів непарнокопитних багато в чому залежить від середовища проживання. Вони зазвичай активні в нічний або сутінковий час доби. Носороги живуть поодинці і зустрічаються в посушливих саванах Африки, а в Азії в болотних і лісових місцевостях з підвищеною вологістю. Тапіри ведуть також одиночний спосіб життя і поширені в тропічних та інших лісах
Конячі мешкають, тримаючись групами, у відкритих місцевостях, таких як савана, степи і напівпустелі. Непарнокопитні - виключно рослиноїдні тварини. Харчуються різного ступеня травами, листям дерев, чагарників і іншими частинами рослин.
Для непарнокопитних характерний довгий термін вагітності, який триває від 350 до 500 днів і найбільш великий. Самки народжують по одному дитинчаті.
Новонароджені малюки незабаром після народження вже здатні самі слідувати за матір'ю. Винятком є лише дитинчата тапірів, які проводять свої перші дні в надійно захищеному місці. Молодняк більше року вигодовується молоком, а у віці з 2 до 8 років досягає статевої зрілості. Непарнокопитні живуть досить довго. У неволі вік деяких тварин досягає до 50 років.
Дикі представники непарнокопитних населяють райони Африки, Азії та Південної Америки і перебувають під охороною, так як кількість їх нині різко зменшилася. Ряд видів знаходиться на межі зникнення, а деякі зовсім вимерли. Господарське значення цих тварин невелика. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kilchasti-chervi4.html | "Кільчасті черви" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/61c96413fe64061991b547db94e85541.pptx | files/61c96413fe64061991b547db94e85541.pptx | Презентація на тему
«Кільчасті черви»
Біологічна класифікація
РОЗМНОЖЕННЯ Статеве дозрівання: з 6-18 Шлюбний період: вологі, теплі літні ночі. Кількість яєць: 20 у коконі. Інкубаційний місяців. період: 1-5 місяців.
РОЗМІРИ Довжина: зазвичай до 30 см, іноді більше.
СПОСІБ ЖИТТЯ Звички: одинаки; у холодні або сухі дні нерухомо лежать у землі. Їжа: земля, що містить залишки органічних речовин, іноді дрібна падаль. Тривалість життя: у неволі до 6 років.
СПОРІДНЕНІ ВИДИ До родини справжніх дощових черв'яків належить близько 300 видів. Найближчими їхніми родичами є п'явки та морські багатощетинкові черв'яки.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ Дощові черв'яки зустрічаються у всьому світі. Звичайні дощові черв'яки живуть у всій Європі та Азії, скрізь, де вони знаходять належні ґрунтові і кліматичні умови.
Системи внутрішніх органів
Травна
Видільна
Нервова
Кровоносна
Будова
Будова
Кутикула
Шкіряний епітелій
Кільцеві
м’язи
Поздовжні
м’язи
Щетинка
метанефридій
Черевний нервовий ланцюжок
Черевна кровоносна судина
Порожнина кишка
Целом
Спинна кровоносна судина
метанефріїид
Видільна
Видільна система має вигляд довгих звивистих трубок - метанефридій, розташованих попарно в кожному сегменті.
Нервове кільце
Нервове кільце
Черевний нервовий ланцюжок
Нервова
У кільчастих червів — вузлового типу, але складніша, ніж у плоских та круглих червів. Вона представлена навкологлотковим кільцем, черевним нервовим ланцюжком та нервами, що відходять до різних органів.
Травна
стравохід може утворювати розширення - воло,
в якому їжа певний час накопичується
Укільчастих червів складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу і кишечника, який закінчується анальним отвором. Перетравлювання їжі відбувається в кишечнику.
Кровоносна
Вперше з’являється кровоносна система замкненого типу, тобто кров не виливається в порожнину тіла. Кровоносна система забезпечує транспортування поживних речовин і газів та здійснює захист.
Кров кільчастих червів може бути безбарвною або забарвленою у червоний чи зелений кольори,
що спричиняють дихальні пігменти
Кровообіг - циркуляція крові - рідкої тканини внутрішнього середовища
Рух
Під шкірою розміщені кільцеві м’язи, які зрослися з нею, а під ними — шар поздовжніх м’язів. Таким чином утворюється шкірно-м’язовий мішок. Кільцеві м’язи роблять тіло черв’яка тонким і довгим, а поздовжні — скорочують і потовщують його. Завдяки поперемінній роботі цих м’язів черв’як пересувається.
Шкірно-м’язовий мішок. Якщо взяти черв’яка в руки, то побачимо, що шкіра його волога, вкрита слизом. Цей слиз полегшує рух черв’яка у грунті
Дихальна система: дихання здійснюється через усю поверхню шкіри, багату на кровоносні судини. Спеціальні органи дихання — зябра (вирости шкіри) — мають тільки деякі морські кільчасті черви.
Параподія
Черевний вусик
Спинний вусик
Щетинки
На кожному членику є маленькі пружні щетинки. Їх майже не видно, та коли провести пальцями від заднього кінця тіла дощового черв’яка до переднього, то відразу відчуємо їх. Цими щетинками під час руху черв’як чіпляється за нерівностіна грунті.
Параподії м'язеві вирости тіла розташовані попарно на кожному сегменті тулуба, які слугують головним чином в якості органів руху.
Розмноження
1 – копуляція гермафродитних особин – взаємообмін сперматозоїдами
2 – відкладання яєць у поясок
3 – запліднення яєць у пояску сперматозоїдами із сім'яприйомника;
кокон рухається до голови черв'яка
4 – відкладання кокону
запліднення може бути як зовнішнім, так і внутрішнім
багатьом видам притаманне
й вегетативне розмноження
є як роздільностатеві, так і гермафродити
Парування: дощові черв'яки - гермафродити. Вони знаходять одне одного за запахом й, сполучені слизовою оболонкою, обмінюються сперматозоїдами на поверхні землі. Поява слизової оболонки: слиз виділяється з поясочка - світлої, потовщеної частини на передньому кінці тіла, куди відкриваються численні залози. Із слизу, що виділяється, утворюється слизова оболонка. Запліднення: слизова оболонка пересувається по тілу й збирає яйцеклітини і сперматозоїди. Слизова оболонка: через голову зісковзує з тіла черв'яка. Кокон: слизовий контейнер, що містить до 20 яєць, закривається і утворює кокон, який в змозі витримати навіть екстремально несприятливі умови. Найчастіше з нього вилуплюється тільки один дощовий черв'як.
ЯК РОЗМНОЖУЮТЬСЯ ДОЩОВІ ЧЕРВ'ЯКИ
Кільчасті черви
Малощетинкові черви
Багатощетинкові
черви
П’явки
П’явки
П'явки — клас безхребетних тварин типу Кільчасті черви. Мають тіло завдовжки до приблизно 20 см, воно поділяється на 34 сегменти. Існують прісноводні, морські та сухопутні, де формуються яйця, та, як і більшість кільчастих червів, п'явки — гермафродити. Рухаються пявки за допомогою присосок
В Україні — понад 25 видів, у тому числі: європейська медична п'явка довжиною 80 — 120 мм, а також її родич, поширені у прісних водах, переважно у стоячих водоймах. П'явки, що належать до цих видів, живлятьсякров'ю хребетних тварин (земноводних і великих ссавців, зокрема людини).
Різноманітність
равликова п'явка
велика псевдокінська п'явка
тричастинна п'явка
медична п'явка
Малощетинкові
Представники цього класу, який налічує понад 5000 видів, поширені у ґрунті та прісних водоймах. Деякі з них трапляються уморях на різних глибинах (до 5000 м). Від багатощетинкових червів малощетинкові відрізняються відсутністю параподій. Пересуваючись вони звичайно, скорочуючи почергово шари кільцевих та поздовжніх м'язів. Представники цього класу —гермафродити, для яких характерний прямий розвиток.
Серед малощетинкових є карлики, довжина тіла яких дорівнює декільком міліметрам, але трапляються і справжні гіганти. Так, довжина австралійського земляного черв'яка, який зовні нагадує велику змію, може сягати 2,5—3 м.
Різноманітність
дощовий черв'як
апоректода довга
ейсенія
трубочник
Ці черви живуть переважно в солоній воді. Серед них є сухопутні та паразитичні види. Деякі багатощетинкові ширяють у товщі води, інші рухаються по дну, будують тимчасові хатинки або риють нірки в ґрунті. Їх тіло членисте, вкрите щетинками, з боків від кожного сегмента відходять органи пересування — параподії.
Багатощетинкові
хетоптерус різноногий
міксікола лійковидна
платинереїс Дюмеріля
спіробрахус гігантський
протула чудова
нереїс зелений
біспіра коричнева
Різноманітність
хлойя
Багато із багатощетинкових червів служать основною їжею риб, у зв'язку з чим велике значення мають у кругообігу речовин у природі. Наприклад, один з видів кільчастих червів — нереїда, що живе в Азовському морі, являється основним кормом промислових риб.
Значення
Дощові черви живляться рослинними рештками, що знаходяться в ґрунті, який пропускають через кишки, залишаючи на поверхні купки екскрементів, до складу яких входить ґрунт. Цим вони сприяють перемішуванню і розпушуванню ґрунту, а також збагаченню його на органічні речовини, поліпшенню водного і газового балансу ґрунту. Ще Ч. Дарвін відмічав корисний вплив кільчастих червів на родючість ґрунту.
Багатощетинковий черв'як, якого туземці Полінезії назвали «палоло», використовується ними в їжу.
Беруть участь у біологічному очищенні води
Гірудотерапія-лікування п'явками
за спеціальними схемами;
висмоктуючи кров,
вони зменшують набряк,
гірудин розблоковує мікрокапіляри і покращує кровопостачання,
інші ферменти знімають запальний процес
Гірудотерапія
Чи знаєте ви що…
У 1982 році в Англії був знайдений дощовий черв'як завдовжки 1,5 м. Проте він значно менший, ніж австралійські й південноамериканські види (їх довжина складає 3 м).
Викопні черв'яки, що нагадують сучасних дощових черв'яків, були знайдені в геологічних шарах віком приблизно 600 мільйонів років.
На підставі зважування відходів звичайних дощових черв'яків на площі 1 м2 протягом року можна зробити висновок, що дощовий черв'як виносить за цей час на поверхню землі 6 кг екскрементів.
Якщо звичайний дощовий черв'як втратить кінець тіла, у нього найчастіше виростає новий. Проте ніколи з двох частин не з'явиться два дощових черв'яки. Звичайний дощовий черв'як, якого розрізають навпіл, гине. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/likarski-roslini.html | Лікарські рослини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/4ca77cd9839635f8acb51720d84d829b.pptx | files/4ca77cd9839635f8acb51720d84d829b.pptx |
Лікарські Рослини
Лікувальні властивості рослин
м‘ята
звіробій
материнка
ромашка лікарська
календула
Народні рецепти догляду за волоссям
кропива
ромашка
алое
лопух
Народні рецепти догляду за шкірою
календула
звіробій
чебрець
м`ята
Маска для обличчя
…з квіток шипшини. Сухі або свіжі квіти шипшини залийте кип’ятком, дайте настоятися. Змочіть марлю, накладіть на обличчя на півгодини. Компрес тонізує і освіжає шкіру.
…з петрушкою. У блендері подрібніть невеликий пучок петрушки з кефіром, додайте кілька крапель лимонного соку і оливкового масла. Нанесіть на 25 хвилин. Маска відмінно вибілює і вітамінізує шкіру. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/leykocitoz-leykopeniya-leykoz.html | ЛЕЙКОЦИТОЗ, ЛЕЙКОПЕНІЯ. ЛЕЙКОЗ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/0746f438f2b9084c75cb59a4629df050.ppt | files/0746f438f2b9084c75cb59a4629df050.ppt | HTLV-IV (HIV)
Extranodal marginal zone lymphoma
Mantle cell lymphoma
Follicular lymphoma
Burkitt lymphoma
T-cell acute lymphoblastic leukemia/lymphoma
B-cell acute lymphoblastic leukemia/lymphoma |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervnaya-sistema.html | Нервная система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/abdc39d43e36237ca2ff3ed62cb005a1.ppt | files/abdc39d43e36237ca2ff3ed62cb005a1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/krovoobig1.html | "Кровообіг" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/c3f54b19c37061752e246064265ab49c.ppt | files/c3f54b19c37061752e246064265ab49c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadpochechniki.html | "Надпочечники" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/0fcf197550b2251ac8bb643be0513155.ppt | files/0fcf197550b2251ac8bb643be0513155.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadryad-pingvini.html | Надряд Пінгвіни | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/421ef370405b66e875b82791b5f0597c.pptx | files/421ef370405b66e875b82791b5f0597c.pptx | Надряд Пінгвіни 16 видів
Клас Птахи
Пінгвіни
Крила видозмінені в ласти.
Пера не мають опахал, короткі, утворюють густий покрив.
4 пальці спрямовані вперед, три з них з'єднанні плавальною перетинкою.
Кістки не мають повітряних порожнин, на грудині високий кіль.
Вірно чи ні
Загальна характеристика
Ряд Пінгвіноподібні налічує 16 видів, які не можуть літати.
так
Передні кінцівки видозмінені на еластичні ласти, які слугують їм для плавання.
так
Ноги в пінгвінів мають по три пальці і не мають перетинок.
ні
Суходолом пересуваються повільно.
так
Жировий прошарок не розвинений.
ні
Тіло тримають у вертикальному положенні.
так
Пера створюють густий покрив.
так
Великолепная картинка императорских пингвинов. Темное грозовое небо, низкое солнце отбрасывает тени. И на фоне величественной суровой природы Антарктиды колония императорских пингвинов. Ослепительно белые брюшки-манишки, оранжево-желтые воротнички. Пингвины антарктические джентльмены. Картинка пингвинов завораживает.
Колонии на островах Магдалена и Марта в Магеллановом проливе издавна подвергались набегам индейцев, которые ловили небольшое количество птиц, но численность вида при этом оставалась стабильной. В XVIII—XIX веках пингвины стали подвергаться нападению со стороны европейцев, организовавших сюда многочисленные экспедиции. Только на острове Магдалена европейцы заготавливали до 14 тысяч птиц в год. Численность вида стала падать. И несмотря на то, что сегодня на островах Магдалена и Марта создан национальный парк пингвинов, численность этого вида продолжает оставаться небольшой. Во-первых, сбор яиц местным населением продолжается, а во-вторых, многочисленные туристы часто тревожат птиц и разрушают их норы.
Взрослые особи достигают роста около 50 см и веса около 2,5 кг. Основной рацион питания — мелкие рыбы, ракообразные.
Пингвин Адели[1] (лат. Pygoscelis adeliae) — нелетающая птица из отряда пингвинообразных. Один из самых распространённых видов пингвинов. Назван французским исследователем Дюмоном-Дюрвилем
Из – за достаточно сурового климата Антарктиды пингвинам Адели приходится гнездиться строго в определенное время года, а именно в начале октября. Им приходится затрачивать до одного месяца на путешествие от океана к своим местам гнездовья. Первыми к назначенному месту приходят самцы и лишь спустя неделю — самки. На протяжении пяти дней самки Адели откладывают два яйца, и затем отправляется в океан на кормежку. Через три недели они возвращаются к гнезду, чтобы заменить самцов, которые так же уходят на поиски корма. В январе появляются птенцы и спустя четыре недели они собираются в «ясли». |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-sistema-u-ditey-ta-pidlitkiv.html | Нервова система у дітей та підлітків | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/656c8dae6767173ec33bf8f99f9a7b98.pptx | files/656c8dae6767173ec33bf8f99f9a7b98.pptx |
Нервова система у дітей та підлітків
Віртуальна виставка
В учбовому посібнику розглядаються питання загальної анатомії, розвитку та будови спинного і головного мозку, периферійної нервової системи, а також загальні принципи і особливості структурної організації автономної нервової системи. У навчальному посібнику розглядаються питання загальної анатомії, розвитку та будови спинного і головного мозку, периферійної нервової системи, а також загальні принципи і особливості структурної організації автономної нервової системи. 611 К59 Козлов В.И., Цехмистренко Т.А. Анатомия нервной системы/Учебное пособие.- М.: Мир,2008.-208с.:ил.
Посібник знайомить з анатомо-фізіологічними особливостями підлітків і з основними нервово-психічними розладами підліткового віку.
616-053
П44
Подростковая медицина: Руководство для врачей/Под ред. проф. Л.И.Левиной.-СПб.: Специальная литература,1999.-731 с.: ил.
616.8 Н31 Наследственные нарушения нервно-психического развития детей: Руководство для врачей/Под ред. П. А. Темина, Л.З.Казанцевой. -М.: Медицина,2001.-432с.:ил. У посібнику систематизовані найбільш поширені спадкові хвороби та синдроми, які поєднуються з порушенням нервово-психічного розвитку. Новими є дані про дисгенезії мозку, органічні ацидурії.
616.8-053.2 С42 Скворцов И.А., Ермоленко Н.А. Развитие нервной системы у детей в норме и патологии..-М.: МЕДпресс-информ,2003.-368с. Посібник є першим виданням з неврології розвитку. У ньому наведені відомості про нормальний та аномальний нейроонтогенез, етиологію,патогенез, морфологію та клініку основних синдромів і захворювань, пов’язаних з порушенням формування психоневрологічних функцій у дітей.
616.8 Н52 Неординарные (раритетные) синдромы и заболевания нервной системы у детей и взрослых: Материалы межд. Науч.практ.конф./Под ред. проф. С.К.Евтушенко.-Донецк-Святогорск,2003.-с.398. У збірнику представлені матеріали конференції, яка відбуласся 2-3 жовтня 2003 року в м.Святогірську
616-053 К20 Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за детьми /Т.В.Капитан.-М.: МЕДпресс-информ,2009.-656с.:ил. Підручник рекомендовано студентам вищих учбових закладів для підготовки до практичних занять з курсу пропедевтики дитячих хвороб з доглядом за дітьми. Підручник містить розділ, в якому дається характеристика нервово-психічного розвитку дитини.
Гончарова Г.А. Особенности нервно-психических нарушений у младших школьников в динамике обучения//Российский педиатрический журнал.-2009.-№2.-с.23-27.
У роботі представлено результати вивчення особливостей донозологічних порушень нервово-психічного здоров’я учнів молодших класів в динаміці навчання.
Особенности психических функций у детей младшего школьного возраста с изменениями психоневрологического статуса/Л.М. Сухарева, Д.С. Надеждин, Л.М. Кузенкова и др.// Российский педиатрический журнал.-2009.-№2.-с.28-34.
У роботі представлено результати дослідження зв’язку прикордонних неврологічних розладів з розвитком вищих психічних функцій та психосоціальної адаптації молодших школярів.
Ледяев М.Я., Степанова О.В., Шахова Н.В. Синдром вегетативных дисфункций у детей: мифы и реальность// Лечащий врач.-2009.-№1.-с.27-29 В статті автори зробили спробу визначити сутність синдрому вегетативних дисфункцій у дітей та розвіяти міфи відносно цієї проблеми.
Организация реабилитации детей с последствиями перинатальной патологии нервной системы в условиях дневного стационара/П.А. Жданова, М.Н.Салова, О.С. Рунова, А.В.Шишова //Проблемы социальной гигиены.-2008.-№2.-с.45-47.
Запрошуємо
отримати
представлені документи
у Дніпропетровській
обласній
науково-медичній
бібліотеці |
https://svitppt.com.ua/biologiya/naturalna-vispa1.html | Натуральна віспа | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/58e83006c88634d9f9a9676c1277dc6f.pptx | files/58e83006c88634d9f9a9676c1277dc6f.pptx | Натуральна віспа
Роботу підготувала
Григорян Каріна
Характеристика збудника
Вірус Orthopoxvirus variola входить до групи вірусів віспи тварин і людини, стійкий у навколишньому середовищі, легко переносить зниження температури і висихання, може зберігати життєздатність при заморожуванні протягом декількох років.
При кімнатній температурі зберігається в віспяних корочках до року, в мокроті і слизу – до трьох місяців.
При нагріванні до 100 ° С вірус в висушеному вигляді гине тільки через 5-10 хвилин.
Переважна локалізація збудника в організмі людини – слизові оболонки ротової порожнини, носа, глотки, верхніх дихальних шляхів, виділення відбувається з кашлем, чханням, в процесі дихання. Шкіра так само може служить місцем виділення збудника.
Натуральна віспа передається по аерозольного механізму переважно повітряно-крапельним та повітряно-пиловим шляхами.
Симптоми натуральної віспи
інкубаційний період натуральної віспи зазвичай становить 9-14 днів, може збільшуватися до 22 днів. Виділяють періоди захворювання: продромальний (або період передвісників), висипань, нагноєння і реконвалесценції. Продромальний період триває від двох до чотирьох днів, відзначається лихоманка, симптоми інтоксикації (головний біль, озноб, слабкість, болі в м'язах, попереку). До кінця продромального періоду лихоманка, зазвичай, спадає.
На 4-5 добу з'являється висип (період висипання), спочатку представляє собою дрібні розеоли, прогресуючі в папули, а через 2-3 дні – в везикули. Везикули Мають вигляд багатокамерних дрібних бульбашок, оточених гиперемированной шкірою і мають невелике пупковідне поглиблення в центрі. До кінця першого тижня захворювання, на початку другого, починається період нагноєння: температура різко піднімається, стан погіршується, висипні елементи нагноюються.На 20-30 добу настає період реконвалесценції. Температура тіла хворого поступово нормалізується з 4-5 тижня захворювання, віспини заживають, залишаючи після себе виражене лущення, а в подальшому – рубці, іноді дуже глибокі.
Ускладнення натуральної віспи
Найчастіше натуральна віспа ускладнюється інфекційно-токсичним шоком. Відзначають ускладнення запального характеру з боку нервової системи: міеліти, енцефаліти, неврити. Є ймовірність приєднання вторинної інфекції та розвитку гнійних ускладнень: абсцесів, флегмони, лімфаденітів, пневмонії та плевриту, отитів, остеомієліту. Може розвинутися сепсис.
Після перенесення віспи можуть залишитися наслідки у вигляді сліпоти або глухоти.
Дівчинка з Бангладешу, хвора натуральною віспою (1973 р.). Про повне знищення віспи у Бангладеші було оголошено у грудні 1977 р., коли ВООЗ офіційно підтвердила цей факт
розвиток натуральної віспи
2 день натуральної віспи
3 день
4 день
5 день
6 день
7 день
8 день
13 день
20 день
Діагностика натуральної віспи
Діагностика натуральної віспи проводиться за допомогою вірусоскопічного дослідження з використанням електронного мікроскопа, а так само вірусологічним та серологічними методами: мікропреципітації в агарі, ІФА. Дослідженню підлягає відокремлюване віспяних пустул і скоринки.
Лікування натуральної віспи
Лікування натуральної віспи полягає в призначенні противірусних препаратів (метісазон), введення імуноглобулінів. Шкіру, уражену висипом, обробляють антісептичними засобами. Додатково (зважаючи гнійного характеру інфекції) призначається антибіотикотерапія: застосовують антибіотики груп напівсинтетичним пеніцилінів, макролідів та цефалоспорини.
Прогноз при натуральної віспи
Прогноз залежить від тяжкості перебігу і стану організму хворого. Щеплені особи, як правило, переносять віспу в легкій формі. Важко протікає віспа з геморагічним компонентом може закінчитися смертю
Профілактика натуральної віспи
В даний час специфічна профілактика віспи проводиться з метою не допустити її завезення з епідемічним небезпечних регіонів. Ліквідація віспи в розвинених країнах досягнута завдяки масовій вакцинації та ревакцинації населення протягом кількох поколінь, в даний час планова загальна вакцинація недоцільна. А також проводиться Госпіталізація хворих, проведення карантинних
заходів.
Монумент присвячений ерадикації віспи. Встановлений на території штаб-квартири ВООЗ в Женеві |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-ta-gumoralna-regulyaciya.html | Нервова та гуморальна регуляція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/2459ee65c0396fb549f13a6474090e62.ppt | files/2459ee65c0396fb549f13a6474090e62.ppt | ?
?
1-?
2-?
?
?
?
?
?
?
?
?
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metabolizm-kletki.html | "Метаболизм клетки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/56bed5b535415887ed39634a61ad2412.pptx | files/56bed5b535415887ed39634a61ad2412.pptx | тема урока: «Метаболизм клетки».
автор:
Киселева О.Н.,
учитель биологии
МАОУ «Лицей№37»
г. Саратова
Метаболизм
Важнейшее свойство живых организмов –
обмен веществ.
Любой живой организм - открытая система, которая потребляет из окружающей среды различные вещества и использует их в качестве строительного материала, или как источник энергии и выделяет в окружающую среду продукты жизнедеятельности и энергию.
Метаболизм
Совокупность реакций обмена веществ и энергии, протекающих в организме, называется метаболизмом,
состоящим из взаимосвязанных реакций:
ассимиляции (пластического обмена, анаболизма)
диссимиляции (энергетического обмена, катаболизма).
метаболизм
внутренний обмен – химические превращения веществ в клетке
внешний обмен- поглощение и выделение веществ клеткой
катаболизм
анаболизм
совокупность процессов распада сложных органических соединений до более простых
совокупность процессов синтеза сложных органических соединений из более простых
сопровождается выделением энергии
сопровождается поглощением энергии
Метаболизм
Эти две группы реакций взаимосвязаны, реакции биосинтеза невозможны без энергии, которая выделяется в реакциях энергетического обмена, реакции диссимиляции не идут без ферментов, образующихся в реакциях пластического обмена.
анаболизм
катаболизм
АТФ
ферменты
Классификация по способу питания
организмы
автотрофы
гетеротрофы
симбионты
копрофаги
сапрофаги
хемотрофы
фототрофы
хищники
паразиты
Классификация по способу получения энергии
организмы
фотоавтотрофы
хемоавтотрофы
хемогетеротрофы
миксотрофы
- используют энергию окисления органических соединений
- используют энергию окисления неорганических соединений
- используют энергию солнечного света
- в разных ситуациях ведут себя как авто- или гетеротрофы |
https://svitppt.com.ua/biologiya/listok1.html | листок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/afecece51d4c6e58ee5e769d8a66c2c0.ppt | files/afecece51d4c6e58ee5e769d8a66c2c0.ppt | 2
1 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mollyuski0.html | Моллюски | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/1713b2677c47dbb82493f6351501e3a0.pptx | files/1713b2677c47dbb82493f6351501e3a0.pptx | Тип Молюски. Загальна характеристика типу
“ Молюски» від лат. «mjlluskus” , що в перекладі означає м’який або м’якотілий
Цікаві факти
Символ @, який ми називаємо «собачка», корейці називають «веселою завиткою».
У давнину черепашки каурі в південних країнах слугували розмінною монетою
На Кубі знайшли незвичайний цікавий молюск, який випромінює світлові сигнали під час подразнення. Його відкрили іспанські та кубінські дослідники.
Мета
Ознайомитись:
з систематикою типу Молюски
особливостями будови та життєдіяльності
різноманітністю та значенням молюсків
Дати відповідь на проблемне птання
Проблемне питання
« Як народжуються перлини?»
Систематичне положення молюсків
Царство Тварин
Підцарство Багатоклітинні
Тип Молюски
Класи
Черевоногі Двостулкові Головоногі
Зовнішня будова
Тулуб
Нога
Голова
Відділи тіла
Голова (відсутня у двостулкових)
Нога (щупальця у головоногих)
Мантія – складка шкіри, яка оточує тулуб
Між мантією та тулубом – мантійна порожнина, сполучена з зовнішнім середовищем.
Типи симетрії у молюсків
У більшості двобічна
Черевоногих – асиметрична.
Як утворюється черепашка?
Будова черепашки
внутрішній шар середній шар зовнішній шар
перламутровий, порцеляноподібний рогоподібна
кристали кальциту кристали кальцій органічна речовина
карбонату
рослиноїдні хижаки фільтратори
(черевоногі ) (черевоногі, ( двостулкові)
головоногі)
Типи живлення
Внутрішня будова молюсків
Нервові вузли
Нервові стовбури
Легеня
Серце
Кровоносні судини
Тонка кишка
Шлунок
Глотка
Кровоносна система Незамкнена
Серце + Судини
кров витікає в
(Передсердя + Шлуночки) порожнину тіла
серце
судини
Нервова система розкидано-вузлового типу
Центральна
Нервові вузли та
нервові стовбури
Периферична
Нерви, що відходять від стовбурів та вузлів
Особливості внутрішньої будови
Органи виділення – нирки
Органи дихання легені (у наземних, прісноводних),
зябра (у мешканців водоймищ)
Органи чуття – органи зору, нюху, рівноваги, хімічного чуття, дотику
Порівняти особливості будови та життєдіяльності
Тип Молюски
Моря, водойми,суходіл
Двобічна, асиметрична
Залишкова вторинна
Голова, тулуб, нога
Незамкнена
Розкидано-вузлового типу
Легені або зябра
нирки
Тип Кільчасті черви
Водойми,грунтове
Двобічна
Вторинна
Головний відділ, тулуб, анальна лопать
Замкнена
Нервові вузли та черевний ланцюжок
Відсутні, газообмін через покрив
метанефрідії
Домашнє завдання
Опрацювати параграф 27
Біологічна задача: Легеневі черевоногі молюски котушки мають червону кров, колір якої обумовлений присутнім у ній пігментом геміеротрином, який здатен зв’язувати кисень повітря. На відміну від ставковика, кров якого безбарвна, котушки можуть значно довше знаходитись під водою, не піднімаючись на поверхню. Чим пояснюють такі відмінності?
Молюски в житті людини
Дякую за увагу! Бережіть найдорожчу перлину – життя! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nirki1.html | Нирки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/bf070b7db4d0b2539f9b74bcb0d45c29.pptx | files/bf070b7db4d0b2539f9b74bcb0d45c29.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-regulyaciya-funkciy-organizmu.html | Нервова регуляція функцій організму | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/9e92177637db0b4cbc3a16e5293f6917.pptx | files/9e92177637db0b4cbc3a16e5293f6917.pptx | Нервова регуляція
функцій організму
Особливості нервової регуляції
Загальний план будови НС
Особливості будови нервової тканини
Будова, властивості, різноманітність нейронів
Принцип дії НС
Будова рефлекторної дуги
Передача інформації в НС
Щ
О
Ц
Е
?
Довгий нерозгалуджений відросток нервової клітини
Місце контакту двох нейронів
Скупчення тіл та дендритів нейронів
Дія подразника
Відповідь організму на подразнення
аксон
синапс
сіра речовина
подразнення
рефлекс
В
И
П
Р
А
В
П
О
М
И
Л
К
У
Рефлекс – будь-яка реакція організму
Нервова клітина нефрон
Аксон – короткий відросток
Сіра речовина – скупчення аксонів
Мієлінова оболонка вкриває дендрити
Рухові нейрони - доцентрові
Подразливість – це дія подразника
З
Н
А
Й
Д
И
В
І
Д
П
О
В
І
Д
Ь
До центральної НС відносяться:
А) головний мозок В) спино-мозкові нерви
Б) черепно-мозкові нерви Г) спинний мозок
До переферичної НС відносяться:
А) головний мозок В) спино-мозкові нерви
Б) черепно-мозкові нерви Г) спинний мозок
Шлях збудження по чутливому нейрону:
А) до ЦНС В) до органу
Б) від ЦНС Г) від органу
Шлях збудження по руховому нейрону:
А) до ЦНС В) до органу
Б) від ЦНС Г) від органу
Д
А
Й
Т
Е
В
І
Д
П
О
В
Д
Ь
Яку будову має нейрон?
Які властивості має нейрон?
2
1
3
Д
А
Й
Т
Е
В
І
Д
П
О
В
Д
Ь
Що таке рефлекторна дуга?
Яку будову вона має?
Назвіть функції складових частин рефлекторної дуги.
Д
А
Й
Т
Е
В
І
Д
П
О
В
Д
Ь
Яку будову має нервова система?
Які функції вона виконує?
І (1,2)
ІІ
Будова нервової системи.
Будова та функції
спинного мозку
МЕТА
Поглибити знання про будову НС
Вивчити будову та функції спинного мозку
Урок №2
Поняття
ЦНС, ПНС
Нервові центри
Провідні шляхи
Біла та сіра речовина
Спино-мозкові нерви
НС
Сіра речовина
Мікроскопічна будова НС
Біла речовина
тіла + дендрити
аксони
Зовнішня будова спинного мозку
розташування
форма
L
Ø
8-14 см
канал хребта
тонкостінна трубка
41-45 см
31 х 2
31 х 2
сегменти
Оболонки спинного мозку
м'яка
павутинна
тверда
Внутрішня будова спинного мозку
Центральний канал (ліквор)
Сіра речовина
Біла речовина
Задній корінець (ЧН)
Передній корінець (РН)
Ганглій
1
2
3
4
5
6
?
Сіра речовина складається з 3% тіл рухових нейронів та 97% вставних нейронів
Функції спинного мозку
провідникова
рефлекторна
Рефлекси:
підтримання постави
ходіння
регуляція функцій внутрішніх органів
Функції спинного мозку
шийний
грудний
поперековий
крижовий
куприковий
Вставте пропущені слова
СМ має вигляд трубки діаметром 8 – 14см
та довжиною 41 – 45 см.
СМ розташований у каналі хребта .
СМ захищений оболонками: твердою, павутинною та м'якою.
В центрі СМ розташований центральний канал , заповнений рідиною – ліквором.
У СМ сіра речовина розташована в центрі .
Біла речовина утворена аксонами нервових клітин.
СМ складається з 31 сегменту.
Від СМ відходить 31х2 спинномозкових нервів.
Кожен нерв починається двома корінцями: переднім та заднім .
У задніх корінцях розташовані чутливі нейрони.
У передніх – рухові нейрони .
СМ виконує провідну та рефлекторну функції.
трубки
8 – 14
каналі хребта
41 – 45
твердою, павутинною та м'якою
центрі
центральний канал
аксонами
31
31х2
переднім та заднім
чутливі
рухові нейрони
провідну та рефлекторну
Домашнє завдання
Опрацювати § 54
Вивчити ОК-2, терміни
Дати відповіді на ?1-7, 8*
Повторити § 52, 53 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadryad-bezkilovi-ptahi.html | Надряд Безкільові птахи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/935fd40aa43e5f8d8c6602bff7102e1f.ppt | files/935fd40aa43e5f8d8c6602bff7102e1f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metabolizm1.html | "Метаболізм" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/833b9c672acdbb22bba38ac50fec4e26.pptx | files/833b9c672acdbb22bba38ac50fec4e26.pptx | Метаболізм
Метаболiзм
О́бмін речови́н або метаболі́зм — сукупність хімічних реакцій, що відбуваються в живих організмах.
Метаболізм поділяється на дві гілки: катаболізм, що включає реакції розщеплення складних органічних речовин до простіших, яке супроводжується їх окисненням і виділенням корисної енергії, та анаболізм — реакції синтезу необхідних клітині речовин, у яких енергія, отримана у катаболічних реакціях, використовується.
Метаболiзм
Майже всі метаболічні реакції пришвидшуються ферментами — каталізаторами білкової природи. Ферменти не тільки роблять можливим швидке протікання у клітині великої кількості реакцій.
Реакції каталізовані ферментами часто об'єднуються у послідовності, де продукт однієї стає субстратом для наступної, такі серії реакцій називаються метаболічними шляхами.
Важливою характеристикою основних метаболічних шляхів та їх компонентів є те, що вони є спільними для більшості живих організмів, що свідчить про єдність походження живої природи.
Схема деяких метаболічних реакцій клітини, кружечками позначені окремі речовин, виділена серія реакцій — основний шлях катаболізму вуглеводів.
У мікроорганізмів існує дві основні форми енергетичного обміну (катаболізму) – дихання і бродіння. Як під час дихання, так і під час бродіння відбуваються процеси розпаду поживних речовин, в основному, внаслідок реакції окислення.
Особливості біологічного окислення:
1.Безпосереднім втрачанням електрона, результатом якого є зміна валентності
Fe2+ - Fe3+ + ;
2. Вилученням із речовини водню (для перебігу цієї реакції необхідною є наявність у системі рецептора водню);
3. Безпосереднім приєднанням до речовин кисню;
4. У переважній кількості біологічних реакцій речовина, яка піддається окисленню. попередньо гід ратується, в результаті чого її здатність до окислення відчутно зростає.
Процеси енергетичного обміну
Процеси енергетичного обміну
У біологічних системах ці шляхи окислення пов’язані, до того ж в усіх випадках в основі окислення лежить втрата електрона речовиною, яка окислюється. Таке втрачання електрона, зазвичай, поєднується з одночасним втрачанням водню. Віддача електрона можлива тільки тоді, коли в клітині є речовина, здатна приєднати електрон. Інакше в живих організмах окислення будь-якої сполуки завжди поєднується з відновленням іншої.
Процеси енергетичного обміну
Акумуляція енергії в мікробній клітині. Під час біологічного окислення перенесення електронів супроводжується вивільненням енергії, яка утилізується клітиною за допомогою відповідних сполук. У тварин цей процес відбувається в мітохондріях а у бактерій – в мезосомах.
Клітина запасається енергією ц формі сполук, які мають так звані макроенергетичні зв’язки. При гідролітичному розщепленні цих зв’язків енергія звільняється і може бути використана в різних процесах життєдіяльності мікробної клітини.
Аеробне дихання мікроорганізмів
Ацетильні групи, утворені із вуглеводів, жирів і амінокислот на другій стадії катаболізму, вступають в третю стадію, тобто цикл трикарбонових кислот– загальний кінцевий шлях окислювального катаболізму всіх видів клітинного палива в аеробних умовах. В цьому циклі ацетильні групи розщепляються з вивільненням СО2 із атомів водню.
CH3COOH + 2H2O 2CO2 +8H
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadryad-kilogrudi-ptahi.html | Надряд Кільогруді птахи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/d63c06a0a823ba5d797eb5194dc03c2d.pptx | files/d63c06a0a823ba5d797eb5194dc03c2d.pptx | Надряд Кільогруді птахи
Ряди:
Лелекоподібні- 118 видів; Журавлеподібні – 62види; Гусеподібні – 150 видів.
Ряд Лелекоподібні
118 видів
Лелека білий
Лелека чорний
Сіра чапля
Марабу
Ряд Журавлеподібні
62 види
Журавель степовий
Лиска
Ряд Гусеподібні
150 видів
Гуска сіра
Лебідь кликун
Крижень
Гага звичайна
Червона книга України
Лелека чорний Червоновола козарка
Коровайка Лебідь малий
Косар Огар
Чапля жовта Гоголь
Степовий журавель Гага звичайна
Сірий журавель
Кільогруді птахи
Добре розвинені крила.
Пера мають стовбур та опахала.
4 пальці, три з них спрямовані вперед, один – назад.
Кістки полегшені, з повітряними порожнинами, на грудині високий кіль.
Чи уважно ви слухали доповідь про надряд Кільогруді? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-sistema-zmicnennya-nervovoi-sistemi.html | Нервова система. Зміцнення нервової системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/8e39870dec512228996c3342839f3ea4.ppt | files/8e39870dec512228996c3342839f3ea4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nestacha-ta-nadlishok-pozhivnih-rechovin-u-roslin.html | "Нестача та надлишок поживних речовин у рослин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/da2e2b1dc9ee64635de5c76b8f884226.pptx | files/da2e2b1dc9ee64635de5c76b8f884226.pptx | Нестача та надлишок поживних речовин у рослин
Ознаки нестачі
пригноблений ріст
короткі і тонкі пагони та стебла
дрібні суцвіття
слабко облистяні рослини
слабке розгалуження
дрібні, вузькі листя
забарвлення їх блідо-зелене
Надлишок певних речовин
з'являються дрібні бурі плями
припиняється ріст кореневоїсистеми
листя поступово жовтіє з країв і скукожуються
Висновок
Як надлишок, так і нестача біологічно важливих хімічних елементів супроводжується порушеннями функціонування клітини й усього організму як людини, тварин, так і рослин. У ряді випадків це призводить до захворювань і навіть смерті. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kvitka-generativniy-organ-sucvittya-laboratorna-robota-budova-y-riznom.html | Квітка — генеративний орган. Суцвіття. Лабораторна робота № 9. Будова й різноманітність квіток | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/5b87e3148eadbc0af038b5bccc645ac0.ppt | files/5b87e3148eadbc0af038b5bccc645ac0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitina.html | Клітина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/8c739b4cbab6f19dc9c716aa948c84a1.ppt | files/8c739b4cbab6f19dc9c716aa948c84a1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nadzemna-chastina-roslin.html | Надземна частина рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e6563fb869c723eeb17a510fe89c74a3.pptx | files/e6563fb869c723eeb17a510fe89c74a3.pptx | Надземна частина рослин.
Матеріали до уроків у 7 кл.
Що складає надземну частину?
Надземна частина рослин – це пагін. Він має листкостеблову будову. Розподіл пагона на стебло та листки виявилося найоптимальнішим для життя рослин в повітряному середовищі.
Будова пагона
Пагін – це вегетативний орган, що виник у рослин як пристосування до життя в повітряному середовищі. За будовою він складніший за корінь і складається із стебла, листків та бруньок.
Стебло
Стебло – вісь пагона. Воно утримує на собі не лише листки і бруньки, а також квіти і плоди.
Стебло забезпечує пересування по рослині поживних речовин.
Зовнішня будова стебла
На стеблі добре помітні вузли та міжвузля. Вузол - це місце, де листки відходять від стебла. Міжвузля – відстань між сусідніми вузлами. Уявний кут між стеблом і листком називають пазухою листка.
Вузол
Міжвузля
Пазуха листка
Які бувають стебла?
За спрямованістю росту розрізняють такі стебла як:
прямостоячі;
повзучі;
стелючі (лежачі);
виткі (в’юнкі);
чіпкі;
вкорочені…
Які бувають стебла?
За зовнішнім виглядом стебла бувають:
гладенькі або опушені;
ребристі або шипуваті;
тригранні або чотиригранні;
округлі або гранчасті;
колючі.
За твердістю стебла
поділяють на трав’янисті і
дерев’янисті.
Які бувають стебла?
Головне стебло у деревних рослин називається стовбуром. Стебла дерев і кущів тверді, товсті, багаторічні. У трав вони тонкі, ламкі і відмирають на зиму.
Внутрішня будова стебла
На поперечному зрізі стовбура дерева помітні такі шари:
кора;
камбій;
деревина;
серцевина.
У деревині формуються річні кільця.
Що можна за ними
довідатися про рослину?
Чи знаєте ви, що…
Найвищими є стовбури евкаліптів – 100-105 м.
Найтовщими є стовбури баобабів – 9 м у діаметрі.
Найменшою рослиною є вольфія безкоренева, стебло якої 2 мм.
Дуб може рости до 2000 р.,
а мамонтове дерево до 4000-
5000 років.
Листки
Листки – бічні частини пагона. Основними функціями їх є фотосинтез та транспірація - випаровування води.
Бруньки
Бруньки – зародкові пагони, тобто зачатки наступних молодих пагонів. Вони є вегетативні, з яких розвива-ються листки та репродуктивні, з яких розвиваються квітки.
вегетативна репродуктивна
Ззовні бруньки захищені міцними покривними лусками.
Бруньки
Бруньки відрізняються за формою, розмірами, розташуванням на стеблі та функціями. У залежності від місця розміщення на стеблі вони є верхівковими та пазушними.
Особливості бруньок вико- ристовують для розпізнавання рослин взимку.
Бруньки забезпечують ріст рослин у висоту, галуження та перенесення несприятливих умов довкілля.
Різноманітність пагонів
Залежно від функцій пагони поділяють на вегетативні та репро-дуктивні. Вегетативні виконують основні життєві функції (фотосинтез, дихання, транспорт речовин), а репродуктивні здійснюють розмноження рослин.
Різноманітність пагонів
За напрямком росту розрізняють вертикальні та горизонтальні пагони. Вертикальні ростуть прямо вгору, тобто вони прямостоячі. Повзучі пагони, лежачі (стелючі) та бічні гілки дерев ростуть горизонтально.
Галуження пагона
Галуження пагона відбувається за рахунок пазушних бруньок. Верхівкова брунька забезпечує ріст рослини у висоту, а з пазушних бруньок виростають нові бічні пагони. Вони у свою чергу також галузяться. За
формою крони можна
розрізняти всі дерева і
кущі. Різноманітність
пагонів зумовлена їхнім
походженням, особливос-
тями будови та функціями.
Цікаво знати
Пагони плодових дерев в основному яблунь та груш вкорочені і називають плодушками. Деякі пагони цих дерев досить довгі і тонкі, вважають, що вони утворилися із сплячих бруньок. Їх називають вовчками і тому видаляють під час обрізування дерев.
Успіхів
у вивченні
наступних тем! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/morfologiya-ta-ultrastruktura-bakteriy.html | Морфологія та ультраструктура бактерій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/ae4187c6b1ce4ef63c9df6947cde3408.ppt | files/ae4187c6b1ce4ef63c9df6947cde3408.ppt | Mycoplasma pneumoniae
Escherichia coli
Staphylococcus aureus
Streptococcus pyogenes
Neisseria meningitidis
Escherichia coli
Corynebacterium diphtheriae
Clostridium tetani
Vibrio cholerae
Spirillum minus
Treponema pallidum
Borrelia recurrentis
Leptospira interrogans
Staphylococcus aureus
Escherichia coli
Clostridium perfringens
Clostridium tetani
Bacillus cereus
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Escherichia coli |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mezozoyska-era.html | "Мезозойська ера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/11ebec1faf24e9b237667ff5ef98463c.ppt | files/11ebec1faf24e9b237667ff5ef98463c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-tkanina.html | "Нервова тканина" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/632cf0b87e1656f566156535e486bf66.pptx | files/632cf0b87e1656f566156535e486bf66.pptx | Нервова тканина
Роботу підготувала студентка
32ПО(а) групи
Бодарєва Таїсія
Тканина – це історично утворена спільність клітин і міжклітинної речовини, об’єднаних єдиним походженням, будовою та функцією. В організмі людини є 4 види тканин: епітеліальна, сполучна, м’язова та нервова.
Нервова тканина утворює центральну нервову систему, периферичні нерви та їхні вузли.
Склад тканини
Нервова тканина складається з клітин – нейронів (нейроцитів) і нейроглії.
Нейрони
Основні структурні елементи ЦНС, вони утворюють у ній цервові центри, до яких від органів чуття чутливими нейрнами проводяться нервові імпульси.
Рефлекторна дуга
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/imunna-sistema.html | Імунна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/64addc7f4343f3882210d01f9e7f83f3.ppt | files/64addc7f4343f3882210d01f9e7f83f3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/krovoobig.html | кровообіг | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/253ad73e49d97180c8624d11d522620c.ppt | files/253ad73e49d97180c8624d11d522620c.ppt | ?
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klonuvannya1.html | "Клонування" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/2056c32b909ebb4836224e0503c89bb4.ppt | files/2056c32b909ebb4836224e0503c89bb4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metabolizm.html | Метаболізм | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/40c30a23314a97cb46fe89e2a6fa9752.ppt | files/40c30a23314a97cb46fe89e2a6fa9752.ppt |
R
R
OH
R1
R2
S
R1
R2
S=O
RCH- CH3
NH2
R- C- CH3
NH2
OH
R- C CH3
O
+
NH3
R1
R2
S
R1
R2
H+
O
OH
0,28
59
0,09
5
0,43
0,28
82
0,27
98
0,02
90
0,3
97
0,005
98
0,03
98
0,22
93
0,64
95
0,8
35
0,7
50
0,7 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/likarski-roslini-i-likarska-roslinna-sirovina-scho-mistyat-saponini.html | Лікарські рослини і лікарська рослинна сировина, що містять сапоніни | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/aa80d2842f674eef5d39fe82ce8e8594.ppt | files/aa80d2842f674eef5d39fe82ce8e8594.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/minlivist-u-lyudini-yak-vlastivist-zhittya-i-genetichne-yavische1.html | Мінливість у людини як властивість життя і генетичне явище | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/87c0f8a1eed6d506b9a7add2e374bddf.ppt | files/87c0f8a1eed6d506b9a7add2e374bddf.ppt | - |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nazemnopovitryane-seredovische-isnuvannya.html | "Наземно-повітряне середовище існування" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/ebcb04a7ab44ccce078ac9dfe1e231be.ppt | files/ebcb04a7ab44ccce078ac9dfe1e231be.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mirna.html | miRNA | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/22d5627890b69f16d00e91f65fa3c81b.ppt | files/22d5627890b69f16d00e91f65fa3c81b.ppt | miRNA
Therapeutic options
miRNA
Small
Evolutionary conserved
Non-coding RNAs of 18-25 nucleotides
Identified and characterized the first microRNA.
Dr. Ambros' laboratory yielded the discovery of the first microRNA
Dr. Ruvkun's laboratory identified how that microRNA regulates its target messenger
Together, they demonstrated that the microRNA inactivates its target through direct, base-pairing interactions.
miRNA
DATABASE: When RNA Says No
Small strands of RNA that stifle protein synthesis are one of the hottest topics in molecular biology because they might be able to stem cancer and other diseases. Researchers looking for information on one type of obstructionist RNA, called microRNA (miRNA), should check out the miRNA Registry from the Sanger Institute in Hinxton, U.K. The site tallies sequence data on more than 700 miRNAs from eight species, including humans. You can also locate the original literature description and similar miRNAs. To help the field keep miRNA nomenclature straight, researchers can deposit a newly discovered sequence, and the curators will name it.
Science 19 March 2004: Vol. 303 no. 5665 p. 1741
Functions of miRNA regulation of target genes expression
Postranscriptional mechanisms
Inhibiting the translation of mRNA
Promoting degradation of mRNA
Epigenetic modification of regulated genes
DNA methylation
Histone modification
Each miRNA appears to regulate the translation of multiple genes,
and many genes appear to be regulated by multiple miRNAs
Proc Natl Acad Sci U S A. 2004 Mar 2;101(9):2999-3004. Epub 2004 Feb 18.
Human microRNA genes are frequently located at fragile sites and genomic regions involved in cancers.
Calin GA, Sevignani C, Dumitru CD, Hyslop T, Noch E, Yendamuri S, Shimizu M, Rattan S, Bullrich F, Negrini M, Croce CM.
Applications of miRNA therapeutic and diagnostic options
The special features of miRNAs make them potentially useful for detection in clinical specimens
relatively resistant to ribonuclease degradation
can be easily extracted from small biopsies, frozen samples and even formalin-fixed, paraffin-embedded tissues
relatively simple and reproducible assays have been developed to detect the abundance of individual miRNAs
methods that combine small RNA isolation, PCR and next-generation sequencing, allow accurate and quantitative assessment of all the miRNAs that are expressed in a patient specimen, including material that has been isolated by laser capture microdissection.
Applications of miRNA therapeutic and diagnostic options
Potential use of miRNA mimics or antagonists as therapeutics
A) the targeting of a single miRNA can be a form of 'combination' therapy
B) because miRNA expression is often altered in cancer cells, agents that modulate miRNA activity could potentially produce cancer-specific effects
C) anticancer therapies that inhibit or enhance miRNA activity are being developed (based on animal study)
Oncogenic miRNAs can be blocked by:
antisense oligonucleotides
antagomirs
sponges
locked nucleic acid (LNA) constructs
Santaris Pharma A/S advances MIRAVIRSEN, the first microRNA-targeted drug to enter clinical trials, into Phase 2 to treat patients infected with Hepatitis C virus
- Santaris Pharma A/S initiates Phase 2a clinical trial with miravirsen (SPC3649) to assess safety and tolerability in treatment-naïve patients with chronic Hepatitis C
Miravirsen is the first microRNA-targeted drug to receive Investigational New Drug (IND) acceptance from FDA, paving the way to conduct Phase 2 trials for treatment of Hepatitis C in the United States
The Phase 2a clinical trials will be conducted in the Netherlands, Germany, Poland, Romania, and Slovakia.
- Developed using Santaris Pharma A/S Locked Nucleic Acid (LNA) Drug Platform, miravirsen inhibits miR-122, a microRNA important for Hepatitis C viral replication, thereby significantly reducing the levels of Hepatitis C virus
- Due to unique mechanism-of-action, miravirsen holds promise as new treatment option for Hepatitis C patients, including the 50% of patients not responsive to current standard of care1
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitinniy-cikl-vid-mitozu-to-smerti.html | КЛІТИННИЙ ЦИКЛ ВІД МІТОЗУ ТО СМЕРТІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/83a8d97a757ff22421d7c7f8d298e445.ppt | files/83a8d97a757ff22421d7c7f8d298e445.ppt | DIFFERENT TYPES OF CELL DEATH IN CULTURE OF NEONATAL CARDIOMYOCYTES
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
E1
The Nobel Prize in Chemistry 2004
+ + +
-
-
+
-
+
-
+
-
+ + +
Visualization of living, necrotic and apoptotic cells with use of Hoechst 33342
Visualization of autophagic cells with use of monodansylcadaverine
Duran A. et al. p62 is a key regulator of nutrient sensing in the mTORC1 pathway // Mol Cell. 2011 Oct 7;44(1):134-46.
Jenna L. Jewell, Ryan C. Russell & Kun-Liang Guan
Amino acid signalling upstream of mTOR
Nature Reviews Molecular Cell Biology 14, 133-139 (March 2013)
DIFFERENT TYPES OF CELL DEATH IN CULTURE OF NEONATAL CARDIOMYOCYTES
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling
DIFFERENT TYPES OF CELL DEATH IN CULTURE OF NEONATAL CARDIOMYOCYTES
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling
Endoplasmic reticulum to nucleus signaling |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nazemnopovitryane-seredovische-zhittya-organizmiv.html | "Наземно-повітряне середовище життя організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/dd52859d2ae7a5829cb4e41d533d36d2.ppt | files/dd52859d2ae7a5829cb4e41d533d36d2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/makroevolyuciyniy-proces.html | Макроеволюційний процес | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/0a70c27004b9393e47e8d8be841bad4a.ppt | files/0a70c27004b9393e47e8d8be841bad4a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/koli-zyavilis-nayprostishi.html | Коли з’явились найпростіші? | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/34fc203deca3e08e89922ca9c2f6a8e9.ppt | files/34fc203deca3e08e89922ca9c2f6a8e9.ppt | Tree of Life P. Keeling, B.S. Leander, A. Simpson WWW.TOLWEB.ORG |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nabuta-povedinka2.html | Набута поведінка. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/382eced66a58a43535b62fbc2a12426d.ppt | files/382eced66a58a43535b62fbc2a12426d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nazpovitryane-seredovische.html | Наз-повітряне середовище | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/3c2643df80d764a701a3cc3ffba8005d.ppt | files/3c2643df80d764a701a3cc3ffba8005d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/makroevolyuciya.html | Макроеволюція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/c7306e33f2c3b42ea278dc6008db960c.ppt | files/c7306e33f2c3b42ea278dc6008db960c.ppt |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.