id
stringlengths 3
8
| url
stringlengths 31
795
| title
stringlengths 1
211
| text
stringlengths 12
350k
|
|---|---|---|---|
2332212
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BD%20%D0%AE%D0%B5
|
Ван Юе
|
Ван Юе (王玥; 31 березня 1987) китайський шахіст, гросмейстер. 2004 року він став у Китаї 18-м гросмейстером, коли йому було 17 років. Найпершим серед китайських шахістів увійшов у ТОП-10 світового рейтингу ФІДЕ і посідав у цьому рейтингу найвище серед китайських шахістів місце. Його найвищим місцем у рейтингу до сьогодні є № 8 у травні 2010 року з рейтингом 2752. У серпні 2015 року його рекорд побив Дін Ліжень.
Його рейтинг на березень 2020 року — 2669 (69-те місце у світі, 7-ме у Китаї).
У серії Гран-прі ФІДЕ 2008-2010 йому достатньо було здобути в останньому турі перемогу над Теймуром Раджабовим, щоб разом з Левоном Ароняном кваліфікуватись на матчі претендентів у Казані, які визначали суперника чемпіона в матчі за звання чемпіона світу 2012; однак, Раджабов домігся нічиєї, яка дозволила йому завоювати останню путівку на той турнір.
Ван Юе грав за першою шахівницею збірної Китаю, яка виборола золоті нагороди на Олімпіаді 2014.
Раннє життя
Ван Юе народився у місті Тайюань (провінція Шаньсі), де навчився грати в шахи у чотири роки. Влітку щодня після вечері він дивився як люди грають у сянці на вулицях. Коли йому було 5 років, то за підтримки своїх батьків він почав здобувати шахову освіту в школі і домігся швидкого прогресу. Коли йому було 9 років Ван Юе увійшов до складу юнацької збірної й виграв Національний дитячий кубок Лі Ченчжи (李成智). У 12 років приєднався до національної команди і в 15 років вступив у міський клуб Тяньцзінь.
Кар'єра
Ван Юе станом на 2015 рік є вивчає соціальну комунікацію в в Тяньцзіні.
Починаючи з 2004 року є членом китайської олімпійської збірної з шахів, за яку також грають Ні Хуа, Бу Сянчжі, Ван Хао і Лі Чао.
У 2005 році він став наймолодшим чемпіоном Китаю серед чоловіків. Крім того, 2005 року виграв Національну юнацьку першість і Національний учнівський чемпіонат.
Ван взяв участь у кількох матчах збірної на найвищому рівні, зокрема проти США (2002), Росії (2004, 2006, 2007, 2008, 2009), Франції (2006) та Великої Британії (2007).
У лютому 2007 року виграв відкритий турнір Каппель-ла-Гранд за участю 93 гросмейстерів та 80 міжнародних майстрів (загалом 608 учасників), досягнувши своєї мети перетнути позначку 2700 рейтингу Ело (вперше серед китайських шахістів).
З березня по грудень 2008 року Ван Юе зіграв 85 ігор поспіль без поразок, одна із найдовших зафіксованих серій. Його безпрограшна серія почалася в другому турі Рейк'явік опен і закінчилися в 1 раунді третього турніру серії Гран-прі ФІДЕ 2008-2010. (див. .)
1999—2006: юніорські роки
1999 року Ван виграв Чемпіонат світу серед юнаків у категорії до 12 років, який відбувся в Орпезі (Іспанія).
У 2000 році посів друге місце на алогічному змагання, яке також відбулося а Орпезі, але вже в категорії до 14 років, після Олександра Арещенка. Того ж року в Артеку (Україна), і знову в 2002 році в Куала-Лумпурі (Малайзія) він виступав за китайську збірну на Всесвітній юнацькій шаховій олімпіаді до 16 років. 2000 року команда посіла 9-те місце, а Ван набрав 6.0/9 (+4 -1 =4) з перфоменсом 2430. У 2002 році команда виграла золото, і він також здобув на першій шахівниці індивідуальну золоту медаль завдяки приголомшливому результатові 8.5/10 (+7 -0 =3) з перфоменсом 2657. Його підтримав товариш по команді Чжао Цзюнь, який набрав 80 % на 2-й шахівниці.
У липні — серпні 2002 року, у другому матчі Китай — США в Шанхаї, Ван набрав 2.5/4 (+1 -0 =3), показавши перфоменс 2526. З Хікару Накамурою він зіграв одну партію в останньому турі, й та партія завершилася внічию, а всі інші три гри були проти Вінай Бата. Китай виграв з загальним результатом 20½–19½.
У квітні 2004 року Ван показав найвищий результат 9.0/11 на чоловічому командному чемпіонаті Китаю в Цзінані, і в грудні 2005 рок в Пекіні став чемпіоном Китаю з результатом 12,5/18. У серпні того ж року, в 2-му матчі Китай–Росія в Москві, Ван набрав 3.0/6 (+1 -1 =4) з перфоменсом 2670. Китай виграв матч 37.5–34.5. Після цього з 14 по 31 жовтня, коли Ван став майстром ФІДЕ, він взяв участь у своїй першій Олімпіаді в Кальвії (Майорка) і набрав там 8.0/12 (+5 -1 =6) на першій резервній шахівниці з перфоменсом 2621. Команда фінішувала на 24-му місці, а Ван показав 16-й результат на своїй шахівниці. На цих змаганнях він виконав останню гросмейстерську гросмейстерську норму і став наймолодшим гросмейстером Китаю. З 18 по 23 грудня взяв участь у меморіалі Тиграна Петросяна, який проходив у мережі Інтернет. Ігри починались о 12:00 місцевого часу в Парижі, 14:00 в Санкт-Петербурзі, 15:00 В Єревані і 19:00 в Пекіні. Кожна країна грала двічі проти кожної з трьох інших країн, загалом відбулось шість раундів. Застосовувався контроль часу Фішера (1 година 30 хвилин плюс доданих 15 хвилин після 40-го ходу; 30 секунд додаються після кожного ходу). Турнір проходив на майданчику ICC. Китай виграв у цьому турнірі. Доля їхнього останнього туру в матчі проти Росії висіла на волосині. Росіяни вели 2-1, але Ван Юе переміг Вадима Звягінцева, звівши внічию матч проти Росії й принісши перемогу загалом у турнірі. Підсумковий результат: Китай 14.0, Франція 13.0, Росія 13.0, Вірменія 8.0. За Китай грали: (середній рейтинг: 2590) Бу Сянчжі 2615, Ні Хуа 2611, Чжан Чжун 2596, Ван Юе 2536
У лютому 2005 року Ван набрав 5,5/9 на Аерофлот опен. У квітні він набрав 6.0/9 на Дубай опен. Його переможцем став 16-річний Ван Хао. У липні посів третє місце на тай-брейку з результатом 6.5/11 (+3 -1 =7) на 2-му Sanjin International Hotel GM Cup у рідному місті Тайюань. Пентала Харікрішна виграв той турнір з результатом 8,5/11, на очко випередивши Олександра Мотильо. У жовтні він також посів третє місце з результатом 6.5/9 на 5-му чемпіонаті Азії у Хайдарабаді (Індія). У листопаді прийшов п'ятим з результатом 8.5/13 на чемпіонаті світу серед юніорів у Стамбулі, і дійшов до другого раунду Кубка світу ФІДЕ, перемігши Карена Асряна, але в ньому програв Іллі Сміріну.
2006: перевищення позначки 2600 рейтингу Ело
У лютому Ван набрав 4.5/9 на Аерофлот опен. У червні на 37-й шаховій Олімпіаді в Турині, збірна, посіяна під 12-м номером, виграла срібло. Ван на четвертій шахівниці завершив турнір без жодної поразки з результатом 10.0/12 очок (8 перемог і 4 нічиї), і здобув золоту медаль на цій шахівниці, а також срібну медаль в загальному особистому заліку завдяки рейтинговому перфоменсу 2837 (найвищий показав Володимир Крамник з Росії).
On July 10–22 at the Taiyuan Scheveningen Event, the Chinese team won 36.5–35.5 against the foreign side with Wang scoring 6.5/12. From 28 July to 7 August, at the 4th Marx György Memorial (Category 15 av 2622 of July'06 ratings) in Paks, Hungary, Wang scored 5.0/10 (+1 −1 =8) and came joint third with Zoltán Almási. The tournament was won by Pendyala Harikrishna. From 10–20 August, at the 3rd Russia–China match in Erguna, Wang scored 5½/10 (+3 −2 =5) with a 2711 performance. China won the match 51½–48½.
On September 4–9 at the Trophée MULTICOMS China–France Match, he scored 4.0/6 with a performance rating of 2712, the highest in the competition. On 7 September, at the 7th Lausanne Young Masters, he came second after having lost to Maxime Vachier-Lagrave in the final rapidplay playoff. In October, he came sixth with 8.5/13 at the World Junior Championship in Yerevan.
На Азійських Іграх в Досі в грудні, національна збірна завоювала срібло, а Ван на другій шахівниці набрав 6.0/9 очок (+4 -1 =4) з перфоменсом 2647.
2007: долання позначки 2700
У лютому Ван посів друге місце з результатом 6.5/9 на Аерофлот опен у Москві. У березні виграв Кальві опен (6.0/7) у Франції та турнір Каппель-ла-Гранд, у якому взяло участь 87 гросмейстерів, 81 міжнародний майстер і 465 гравців з рейтингом ФІДЕ — на тай-брейку попереду п'яти шахістів, які також набрали 7.0/9 очок, і перформенсом 2784.
У квітні виграв відкритий чемпіонат Філіппін у Subic Bay Freeport Zone з результатом 7,0/9 очок. У липні 2007 року посів друге місце, набравши 5.0/8, на 4-му Sanjin Hotel Cup в Тайюані. У липні на 4-му змаганні Тайюань Схевенінген китайська команда програла 17-15 проти іноземної сторони; Вадим Звягінцев закінчив з найвищим показником 5.5/8, Ван Юе показав найкращий результат за китайську команду 5.0/8. 18 — 31 серпня в 4-му матчі Китай–Росія в Нижньому Новгороді Ван набрав 5.5/10 (+2 -1 =7) з перфоменсом 2714. Китай виграв матч загалом 52.5–47.5. 3 — 9 вересня в матчі Велика Британія — Китай у Ліверпулі, Ван набрав 4.0/6 (+2 -0 =4) з перфоменсом 2722. Китай виграв матч з рахунком 28-20.
На Кубкові світу ФІДЕ в Ханти-Мансійську, в листопаді, Ван переміг Олексія Придородного (1.5–0.5), Сергія Тівякова (2.5–1.5) і свого співвітчизника Бу Сянчжі (1.5–0.5), перед тим як у четвертому раунді поступився Іванові Чепарінову (0.5–1.5). У грудні Ван прийшов другим на тай-брейку на турнірі XVII категорії Сьюдад-де-Памплона (Magistral A) в Іспанії, набравши 4.0/7 (ТПР 2695). Переможцем став Франсіско Вальєхо.
2008: входження до ТОП-20 гравців
В січні, на 15-му командному чемпіонаті Азії у Вішакхапатнамі національна команда виграла золото, Ван набрав на свої шахівниці 4.5/7 очок (+3 -1 =3) з перфоменсом 2534. У лютому набрав 7.0/10 (+4 -0 =6) на Гібралтар опен, посівши 20-те місце з перфоменсом 2653. У березні Ван поділив перше місце на Рейк'явік опен, разом зі співвітчизником Ван Хао (який виграв на тай-брейку) і Ханнесом Стефанссоном.
У своєму дебюті на супер-турнірах на 1-му Гран-Прі ФІДЕ в Баку у квітні–травні 2008 року, він поділив перше місце з Вугаром Гашимовим і Магнусом Карлсеном, набравши 8.0/13 (+3 -0 =10) з перфоменсом 2806. Ван назвав «кошмарним стартом», коли його запланований на 18-те виліт з Пекіна було відкладено через погану погоду, і вдалося прибути в Азербайджан лише вдосвіта 21-го, тож шахіст пропустив церемонію відкриття, і йому ще треба було грати того дня чорними проти рейтингового фаворита Магнуса Карлсена.
У липні–серпні 2008 року, на 2-му Гран-Прі ФІДЕ в Сочі, він поділив третє місце з Гатою Камським, набравши 7.5/13 (+2 -0 =11; перфоменс 2765), позаду переможця Левона Ароняна і другого призера Теймура Раджабова. Його фотографію опублікував на своїй обкладинці журнал New in Chess за липень 2008 року. 20 — 30 серпня в Амстердамі Ван виграв турнір NH Chess, у якому грала команда «висхідні зірки» (Ван, Чепаринов, Каруана, Л'Амі, Стеллваген) проти команди «досвід» (Агдейстейн, Барєєв, Любоєвич, Корчной, Юсупов)— набравши 8,5/10 очок (+7 -0 =3; перфоменс 2892), не зазнавши жодної поразки. Як переможець цього турніру він отримав запрошення на турнір зі швидких шахів і шахів наосліп Амбер, який відбувся в березні в Ніцці, і відразу після того, як виграв усі свої перші шість ігор, його запросив Єрун Ван ден Берг у групу А турніру Вейк-ан-Зеє на січень 2009 року.
У вересні 2008 року Ван Юе виступив на 5-му матчі Росія–Китай в Нінбо, де набрав 3.0/5 (+1 -0 =4) з перфоменсом 2767. Крім нього до складу чоловічої команди входили Лі Чао, Ван Хао, Ні Хуа та Бу Сянчжі). Китай виграв матч з рахунком 26-24.
Взяв участь у 1-х Всесвітніх інтелектуальних іграх в Пекіні, які пройшли з 3 по 8 жовтня 2008 року. Того ж місяця у Халкідіках (Греція) зіграв за команду Економіст СГСЕУ-1 Саратов на 24-му Європейському клубному Кубку і набрав 3.0/5 (+1 -0 =4).
У листопаді 2008 року зіграв на першій шахівниці за збірну Китаю на 38-ій шаховій Олімпіаді в Дрездені (6.5/10 (+3 -0 =7), перфоменс 2773). Команда посіла 7-ме місце.
13-29 грудня 2008 року на 3-му Гран-Прі ФІДЕ в Елісті поділив 5-9-те місця з результатом 6.5/12 (+2 -2 =9).
2009
Станом на квітень 2009 Ван Юе як і раніше змагався в серії Гран-Прі ФІДЕ 2008—2009, яка була частиною циклу чемпіонату світу. Він брав у ній участь як один із чотирьох номінантів від президента ФІДЕ, разом з Петром Свідлером, Іваном Чепариновим та Етьєном Бакро.
16 січня — 1 лютого, Ван Юе, у своєму дебюті на турнірі Корус А, став другим китайським гравцем, який потрапив на цей турнір, після Чжан Чжуна в 2004 році. Це був турнір 19-ї категорії з середнім рейтингом учасників 2716. Він поділив на ньому 8-ме місце з результатом 6.0/13 (+2 -3 =8) і перфоменсом 2685. Всі його результативні партії були білими фігури, він програв Іванчукові, Адамсу і Раджабову, і переміг Морозевича і Карлсена. У 2-му раунді він схибив ходом 9.Na7?? у гострій грі проти Іванчука, яка рано відійшла від основних ліній відхиленого ферзевого гамбіту:
Юе–Іванчук 1. D4 Кf6 2. С4 е6 3. Кf3 D5 або 4. Bg5 для dxc4 5. Qa4+ Nbd7 6. Кс3 А6 7. Г3 Б5 8. Nxb5 З Rb8 9. На7?? Несподіваний позіх. 9… Rb4 білі, мабуть, пропустили цей хід. 10. Bxf6 gxf6 11. Qa5 Bb7 кінь на А7 тепер перебуває в пастці. 12. Bh3 Qb8 13. Qh5 Ke7?! 13…Rb6 було набагато безпечніше. 14. d5 Qxa7 14…Bxd5! 15.Qxd5! exd5 16.Кс6+ Kd6 17.Nxb8 Rxb8 дає чорним краще закінчення. 15. dxe6 fxe6 16. Bxe6! Прикриття чорного короля зруйноване і Ван вже практично досягнув рівності. 16… Kxe6 17. Qe8 Не+ Се7 18. Qxh8 Nf8 19. Вд8+ Плата Kd7 20. 0-0-0+? Це дозволяє чорному королю знайти безпеку, тоді як 20.Qg4+ давало добрі шанси на вічний шах або 20.Фf7! Фс5 21.Rd1+ Kc6 22.0-0! продовжило б гру. 20… Ke8 21. Qg4 Фс5 22. a3 Rxb2! Немає більше атаки на білих і чорні потрапляють у матову сітку. 23. Kxb2 Qxa3+ 24. Кб1 Qb3+ 25. Кра1 С3 0-1 білі здалися.
На 26-му Лінаресі (18 лютого — 8 Березня) відбувся дебют Ван Юе на цьому турнірі і він став першим китайським гравцем, який взяв у ньому участь. Він закінчив з результатом 6½ (+1 -2 =11), поділивши 5-7-ме місця з Раджабовим і Ароняном. Зазнав двох поразок, від Грищука і Ананда, та здобув перемогу над Карлсеном.
У 2009 році Ван також взяв участь у 18-му турнірі Амбер в Ніцці (Березень 14-26) вперше для себе і вдруге серед китайських шахістів (після Се Цзюнь у 1996 році), 5-му М-Тел Мастерс в Софії (12-23 травня) (Топалов, Карлсен, Іванчук, Ван Юе, Домінгес і Широв) першому для себе і другому для китайських гравців після Бу Сянчжі в 2008 році, 22-му Леон Рапід Леон 4-7 червня, 4 гравці в швидкі шахи, крім нього там виступили Іванчук, Морозевич, Карлсен; 20 хв + 10 с, у матчі Росія-Китай і Maotai Prince Cup China National Chess King & Queen Championships.
У вересні Ван виграв турнір Китайський король шахів, набравши 5.0/7 з перфоменсом 2797.
Ван дебютував на 2-му Pearl Spring (Категорія 21) в Нанкіні. Посів на ньому третє місце серед шести гравців з результатом 4.5/10 (перфоменс 2735); турнір виграв Магнус Карлсен.
На Кубкові світу ФІДЕ в Ханти-Мансійську, в листопаді, Ван був посіяний десятим і переміг Миколу Кабанова (2: 0) і Бориса Савченка (2.5–1.5), після чого поступився Етьєнові Бакро (1.5–3.5) у третьому раунді плей-оф. Його програш був примітний тим, що йому і його землякові Лі Чао зарахували поразку у відповідних іграх плей-оф через запізнення, коли вони курили за межами турнірного залу і запізнилися кожен на дві хвилини на другу гру плей-оф, а це призводить до автоматичної дискваліфікації згідно з правилами ФІДЕ.
2010: входження в Топ 10 гравців
У січні 2010 року Ван Юе став першим серед китайських гравців, який увійшов у першу десятку рейтингу ФІДЕ. З 9 по 25 травня взяв участь у останньому Гран-Прі ФІДЕ в Астрахані, але не зміг відібратися на матчі претендентів на першість світу з шахів 2012.
Виграв 11-й світовий університетський шаховий турнір, який проходив в Цюриху у вересні 2010 року.
2015
У липні 2015 року Ван Юе виграв 6-й турнір в Хайнань (Данчжоу) з результатом 7/9 і перфоменсом 2887.
У жовтні він зіграв за російську команду «Сибір», яка виграла Клубний кубок Європи в Скоп'є. Наступного місяця одноосібно посів перше місце на 5-му чемпіонаті Китаю зі швидких шахів.
Китайська шахова ліга
Ван Юе грає за шаховий клуб Тяньцзінь у Китайській шаховій лізі (CCL).
Стиль гри
Його описують як дуже технічного, послідовного і надійного гравця. Віддає перевагу грі в ендшпілі, де прагне повільно перемолоти своїх суперників маючи невелику перевагу. У лютому 2009 року, після закінчення Вейк-ан-Зеє, Теймур Раджабов сказав в інтерв'є: «[Ван Юе] не дозволяє своїм опонентам розвинути контргру і він застосовує стиль „удушення“ дуже ефективно.» Ван Юе казав, що його кумиром дитинства був Хосе Рауль Капабланка, і якось заявив, що Крамник вплинув на його стиль гри, вразивши 13-річного хлопчика своєю перемогою над Каспаровим у лондонському матчі 2000 року. Шаховий коментатор Міг Грінгард дав йому прізвисько «Панда».
Дебюти
Ван Юе зазвичай грає 1.d4 білими, а чорними грає Сицилійський захист, Берлінський початок або Російську партію проти e4, і Слов'янський захист проти d4.
Зміни рейтингу
Примітки
Посилання
Wang Yue at Sina Sports News (in Chinese)
Wang Yue at the China Chess League
Wang, Yue at the ACP Tour
FIDE Grand Prix Profile
Elo Rating Table
Baku Grand Prix (May 2008) Interview with GM Wang Yue
Wang Yue's May 2008 Blog Report on Baku Grand Prix
Photo report of 2008 NH Chess Tournament won by Wang Yue
Учасники шахових олімпіад
Шахові гросмейстери
Китайські шахісти
Уродженці Тайюаня
Срібні призери Азійських ігор
Шахісти на Азійських іграх 2006
Шахісти на Азійських іграх 2010
Спортсмени Тайюаня
Медалісти літньої Універсіади 2011
|
2507044
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/TRAF1
|
TRAF1
|
TRAF1 – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 9-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 416 амінокислот, а молекулярна маса — 46 164.
Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів.
Задіяний у таких біологічних процесах, як апоптоз, альтернативний сплайсинг.
Література
Примітки
Див. також
Хромосома 9
Некатегоризовані білки
|
4280031
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%BE%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%8F%20%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
|
Дацко Олеся Ігорівна
|
Дацко Олеся Ігорівна
Олеся Ігорівна Дацко (26 листопада 1977 року у Львові) — українська науковиця у галузі економічної безпеки, креативної економіки та культурної політики, громадська діячка, докторка економічних наук.
Біографія
Народилася у Львові у 1977 році. Вищу освіту здобула на товарознавчо-комерційному факультеті Львівської комерційної академії в 2000 році. З 2001 року працює у Львівській національній академії мистецтв, з 2004 року — на кафедрі менеджменту мистецтва.
Наукова діяльність
У 2010 році в Інституті регіональних досліджень НАН України під науковим керівництвом д.е.н., професорки Надії Мікули захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю «Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка» на тему «Організаційно-економічне забезпечення формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів».
У 2011 році у Львівській комерційній академії Укоопспілки під науковим керівництвом к.т.н., доцента Івана Галика захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук з товарознавства на тему «Використання натуральних барвників для розширення асортименту та підвищення якості текстильних матеріалів».
У 2014 році отримала наукове звання доцента. У 2015 році закінчила докторантуру Національного інституту стратегічних досліджень.
У 2021 році у Львівському торговельно-економічному університеті під науковим керівництвом д.е.н., професора Анатолія Мокія захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю «Економіка та управління національним господарством» на тему «Забезпечення економічної безпеки України: соціально-гуманітарний вимір». 29 червня 2021 року Міністерство освіти і науки України наказом № 735 затвердило рішення спеціалізованої вченої ради про присудження Олесі Дацко наукового ступеня доктора економічних наук.
Є авторкою більше ста наукових і науково-методичних публікацій, статей та монографій.
Громадська діяльність
Є членкинею таких громадських організацій як «Народна дія Львів», «Центр суспільних інновацій», «Обнова», «Реформи разом» та благодійного фонду «Ми - єдина родина».
Членкіня Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації з 2015 по 2021 роки. Була членкинею комісії культури, національностей та релігій, внутрішньої та інформаційної політики, е-управління та е-демократії, проблемних забудов. З 2015 по 2019 роки була заступницею голови ради.
Секретарка Науково-методичної підкомісії зі спеціальності «Менеджмент соціокультурної діяльності» сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України з 2019 року.
Посилання
Біографія на сайті ЛНАМ .
Профіль в Google Scholar .
Примітки
Уродженці Львова
Українські економістки
Випускники Львівського торговельно-економічного університету
Доктори економічних наук України
|
1765661
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%D1%89%D1%83%20%28%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%2C%201982%29
|
Продавець дощу (фільм, 1982)
|
Продавець дощу (фільм, 1982)
«Продавець дощу» — американський телевізійний фільм 1982 року.
Сюжет
Дія фільму відбувається у 1920-і роки в охопленому посухою сільському містечку на заході Америки. Незаміжня Ліззі Каррі, живе разом з батьком і двома братами. Їхня ферма нудиться від руйнівної посухи, коли з'являється шахрай на ім'я Старбак, який обіцяє за 100 доларів викликати дощ .
У ролях
Посилання
Фільми США 1982
Телефільми 1982
Фільми англійською мовою
Фільми-драми США
Телефільми США
Фільми Джона Франкенгаймера
|
15002507
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Gmina%20Troszyn
|
Gmina Troszyn
|
Gmina Troszyn
Gmina Troszyn is a rural gmina (administrative district) in Ostrołęka County, Masovian Voivodeship, in east-central Poland. Its seat is the village of Troszyn, which lies approximately east of Ostrołęka and north-east of Warsaw.
The gmina covers an area of , and as of 2006 its total population is 4,880 (4,945 in 2011).
Villages
Gmina Troszyn contains the villages and settlements of Aleksandrowo, Borowce, Budne, Choromany, Chrostowo, Chrzczony, Dąbek, Dzbenin, Grucele, Janochy, Kamionowo, Kleczkowo, Kurpie Dworskie, Kurpie Szlacheckie, Łątczyn Szlachecki, Łątczyn Włościański, Mieczki-Abramy, Mieczki-Poziemaki, Mieczki-Ziemaki, Milewo Wielkie, Milewo-Łosie, Milewo-Tosie, Ojcewo, Opęchowo, Puchały, Rabędy, Radgoszcz, Repki, Rostki, Sawały, Siemiątkowo, Stare Janki, Troszyn, Trzaski, Wysocarz, Zamość, Zapieczne, Zawady, Żmijewo-Zagroby, Żmijówek Włościański, Żmijówek-Mans and Żyźniewo.
Neighbouring gminas
Gmina Troszyn is bordered by the gminas of Czerwin, Miastkowo, Rzekuń and Śniadowo.
References
Polish official population figures 2006
Troszyn
Ostrołęka County
|
60213805
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Charlotte%20Wells
|
Charlotte Wells
|
Charlotte Wells (born 13 June 1987) is a Scottish director, writer, and producer. She is known for her feature film debut Aftersun (2022), which premiered in 2022 during Critics' Week at Cannes Film Festival, receiving 121 nominations and 33 awards, including Gotham and British Independent Film Awards. Wells has worked on numerous other films, such as Blue Christmas (2017), and her films have been screened at festivals all around the globe.
Early life and education
Wells was born in Edinburgh. She attended secondary school at the independent George Heriot's School. Wells did not live with her father, who passed away when she was sixteen years old. However, she remembers him as a very involved parent, despite the living situation. The father-daughter dynamic was a frequent topic of conversation after her first feature-film debut Aftersun, a film about a father and daughter.
Wells was interested in film from a young age, but did not initially pursue it. She graduated with a Bachelor of Arts in Classics from King's College London and then a Master of Arts from Oxford University. She went into finance and rediscovered film through helping Callum Just, a school friend, run Digital Orchard, a post-production and DIT agency. She used this experience to apply to New York University's joint business and film graduate program with the intention of becoming a producer. She completed a dual Master of Fine Arts and Master of Business Administration at Tisch School of the Arts and the Stern School.
While at NYU, Wells created three short films: Tuesday (2015), about a sixteen-year-old learning to cope with a big loss, featuring Megan McGill, which earned Wells the Best Writer Nominee at BAFTA Scotland New Talent Awards 2016; Laps (2016), about a normal weekday, until the main character is sexually assaulted on the New York subway, featuring Thea Brooks, which earned Wells Special Jury Recognition at the SXSW Short Film Awards and Special Jury Award for Editing at Sundance 2017; and Blue Christmas (2017), about a debt collector who goes to work instead of seeing his wife on Christmas Eve to avoid her worsening psychosis, featuring Jamie Robson and Michelle Duncan.
Career
Before starting her career in the film industry as a producer, Wells helped run Digital Orchard, a company specialising in film, finishing images, developing film and digital imaging. Wells was a fellow at the 2020 Sundance Institute Screenwriters and Directors Labs with her feature film debut Aftersun, which premiered at the 2022 Cannes Film Festival to critical acclaim. The film is a drama starring Paul Mescal and Frankie Corio. She received many accolades as a breakthrough director and appeared on numerous year-end lists. Aftersun received an Academy Award nomination for Paul Mescal's performance.
Aftersun
Aftersun is a coming-of-age drama which tells the story of a young woman, Sophie, recalling a holiday she took with her father, Calum (Paul Mescal), 20 years prior, for Calum's 31st birthday. The 11-year-old Sophie (Frankie Corio) does not spend a lot of time with her father, who does not live with her and her mother anymore. The time they spend on this holiday is very precious to them. Calum takes Sophie on a trip to a Turkish budget resort, where Calum struggles with feelings of depression. The adult Sophie is trying to remember her father by looking back on this holiday, and piece together the memories she has with the help of the videos she and her father took on vacation.
The film is shot on 35mm film and partly by the actors themselves on a MiniDV camera. This camera is used for many of the scenes with Sophie during the holiday, including playing with friends at the resort and spending time with her father. The 35mm footage is spread throughout the film to intimately depict the father-daughter dynamic from Sophie's perspective. Calum is shown to be struggling with depression, while Sophie struggles with living apart from her father. Adult Sophie is, as she was when she was young, slowly figuring out who her father was as a person, not just as a father.
The subject matter of the film sparked conversation regarding Charlotte Wells' personal life. Well's father died when she was sixteen and she lived apart from her father, though she did not feel that he was uninvolved with her upbringing. The father-daughter dynamic was not something that Wells was initially trying to uncover in her film, but rather something that came during the film's making. The first goal was to show how a relationship can shift over time. Aftersun received 121 nominations, including a nomination for best actor at the 2023 Academy Awards for Paul Mescal's performance. The film was named the Best Directorial Debut of 2022 by the National Board of Review.
Filmography
Accolades
References
External links
1987 births
Alumni of King's College London
Alumni of the University of Oxford
British LGBT film directors
Directors Guild of America Award winners
Film people from Edinburgh
Living people
New York University Stern School of Business alumni
Outstanding Debut by a British Writer, Director or Producer BAFTA Award winners
People educated at George Heriot's School
Scottish LGBT screenwriters
Scottish women film directors
Tisch School of the Arts alumni
|
2884844
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%88%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%86%D1%96
|
Пшечиці
|
Пшечиці — село в Польщі, у гміні Меженциці Бендзинського повіту Сілезького воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Катовицького воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Бендзинського повіту
|
532681
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%82%20%28%D0%90%D1%80%D1%86%D0%B0%D1%85%29
|
Тигранакерт (Арцах)
|
Тигранакерт (Арцах)
Тигранакерт — одне з чотирьох древньовірменських міст, заснованих Тиграном II в I столітті до н. е., що носили його ім'я. Розташовувався в провінції Арцах Великої Вірменії. За твердженнями вірменських археологів, які не мають незалежного підтвердження, руїни цього міста знаходяться в околицях сучасного Агдаму, в Агдамському районі Азербайджану. На місці стародавнього міста збереглися кургани, кам'яні статуї, видовбані в скелях культові споруди, церкви. Американські газети порівняли виявлення Тигранакерта з відкриттям Трої.
Історія
Згідно з істориками К. Галачяном, Л. Р. Багдасаряном і Р. Г. Ананікяном, «Тигранакерт — найдавніше місто Карабаху, яке довго існувало і грало певну роль в історії краю». Існування міста Тигранакерт в Арцасі згадувалося також істориком VII століття Себеосом.
У 2005 році на території поблизу Агдам в результаті розкопок було виявлено поселення дохристиянської епохи. Як з'ясувалося, це один зі зведених царем Тиграном Великим міст.
Зокрема, на місці ранньохристиянської базиліки в Тигранакерті було виявлено напис вірменською мовою, яка являє собою маленький диск діаметром близько 8 см, що знаходився на вимощеній плитами підлозі церкви, побудованої в VI–VIII століттях. Напис говорить: «Я Вач(е) слуга Г(оспода) Б(ог)а». На думку археологів, це одна з рідкісних церков, що має вхід і з північного, і з південного, і з західного боку. Церква діяла до IX століття, коли «через збиток, що завдали іновірці або внаслідок землетрусів, вона перестала діяти».
Місто складалося з 3 частин: у верхній частині знаходилися палаци, потім — центральний квартал, а в нижній частині знаходився Акрополь: все це разом мало вигляд трикутника.
Розкопки міста ведуться Арцаською археологічною експедицією Інституту археології та етнографії НАН Вірменії під керівництвом доктора історичних наук Гамлета Петросяна. У грудні 2008 року на засіданні уряду Нагірно-Карабаської Республіки було ухвалено рішення оголосити Тигранакерт державним заповідником.
Див. також
Туризм у Азербайджані
Примітки
Джерела
Armenian Cultural Monuments in the Region of Karabakh, by Samvel Karapetyan — 2001—229 p.
Archaeological Research in Tigranakert (Artsakh) // AIEA Newsletter, International Association for Armenian Studies, # 42. 2008, p. 31-38
L'ange d'Artsakh: les monuments d'architecture arménienne du Haut-Karabakh, by Boris Baratov — 1992—207 p.
Видео о раскопках в Тигранакерте
Посилання
Арцаський Тигранакерт — символ перемоги
Tigranakert of Artsakh
«The-traces-of-Tigranakert-The-city-Of-Tigran-The-king-of-Armenia» на wikimapia.org
Тигранакерт
Архітектура Вірменії
Археологічні пам'ятки Вірменії
Зниклі міста
Аскеранський район
|
5128692
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Cantieri%20navali%20Tosi%20di%20Taranto
|
Cantieri navali Tosi di Taranto
|
Cantieri navali Tosi di Taranto
«Кантьєрі Навалі Тосі ді Таранто» — італійська суднобудівна компанія, яка розташовувалася у Таранто. Компанія була заснована у 1914 році машинобудівною компанією Franco Tosi & C. Між Першою та Другою світовими війнами вона спеціалізувалась на будівництві підводних човнів. Компанія ніколи не оговталася від катастрофічних наслідків Другої світової війни, і стала одним з перших придбань новоствореної фінансової холдингової компанії Fincantieri 29 грудня 1959 року. Верф закрила 31 грудня 1990 року.
Відомі кораблі та судна, побудовані «Кантьєрі Навалі Тосі ді Таранто»
Див. також
Boston Navy Yard
Рубін (конструкторське бюро)
William Denny and Brothers
Chantiers et Ateliers Augustin Normand
OTO Melara
Посилання
I CANTIERI NAVALI TOSI DI TARANTO, LE ORIGINI E L'EVOLUZIONE
Taranto, spettacolare varo nell'area degli ex cantieri Tosi
Література
Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
Таранто
Суднобудівні підприємства Італії
|
571984
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%8E%20%28%D0%A1%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D0%B0%29
|
Рю (Сомма)
|
Рю (Сомма)
Рю — муніципалітет у Франції, у регіоні О-де-Франс, департамент Сомма. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 165 км на північ від Парижа, 65 км на північний захід від Ам'єна.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 1303 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 3019,5 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Галерея зображень
Посилання
Офіційний сайт
Рю на сайті французького Національного інституту географії
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Сомма
Примітки
Муніципалітети департаменту Сомма
|
959148
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B5%D1%81%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F
|
Християнська есхатологія
|
Християнська есхатологія — розділ есхатології (від — «кінцевий», «останній» + — «слово», «знання»), який відбиває погляди християн на питання про кінець світу і Другого Пришестя Христа. Християнська есхатологія, подібно есхатології юдаїзму, відкидає циклічність часу і проголошує кінець цього світу.
Поділи в есхатології
У християнстві есхатологію можна умовно розділити на загальну і приватну. Перша говорить про долю цього світу і про те, що чекає на нього в кінці. Приватна есхатологія вчить про посмертне буття кожної людини.
Найважливіші чинники
Величезну роль для християнської есхатології грає хіліазм і месіанізм. Більшість християнських конфесій вірить в ту чи іншу форму встановлення тисячолітнього царства, тобто міленаризм.
Очікування
Крім того всі християни перебувають в очікуванні другого пришестя Месії, явління якого і буде кінцем світу і встановлення царства Божого, тобто месіанізм.
У національній художній літературі
Сучасна християнська есхатологія в українській художній літературі представлена християнським письменником-богословом Василем Кредо, який створив християнсько-есхатологічний твір Вселенський суд (поетична трагедія).
Див. також
Реалізована есхатологія
Джерела
Есхатологія - Академічний тлумачний словник української мови
Посилання
Сайт про Православну есхатологію (рос.)
|
1218289
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%8C
|
Кукурузень
|
Кукурузень — село в Оргіївському районі Молдови. Адміністративний центр однойменної комуни, до складу якої також входить село Окніца-Резеші.
Населення
За даними перепису населення 2004 року у селі проживали осіб.
Національний склад населення села:
Примітки
Оргіївський район
Села Молдови
|
18143430
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Otorowo%2C%20Kuyavian-Pomeranian%20Voivodeship
|
Otorowo, Kuyavian-Pomeranian Voivodeship
|
Otorowo, Kuyavian-Pomeranian Voivodeship
Otorowo is a village in the administrative district of Gmina Solec Kujawski, within Bydgoszcz County, Kuyavian-Pomeranian Voivodeship, in north-central Poland. It lies west of Solec Kujawski, east of Bydgoszcz, and west of Toruń. It is located in the historic region of Kuyavia.
History
The earliest mention of the village comes from 1280, when it was part of Piast-ruled Poland.
During the German occupation (World War II), in October and November 1939, Otorowo was the site of large massacres of hundreds of Poles from Otorowo and other nearby villages, carried out by the German Einsatzkommando 16 as part of the Intelligenzaktion. In 1944, the Germans burned the bodies to cover up the crime.
References
Populated places on the Vistula
Villages in Bydgoszcz County
Sites of World War II massacres of Poles
Intelligenzaktion massacre locations
|
1237503
|
https://en.wikipedia.org/wiki/.ls
|
.ls
|
.ls is the Internet country code top-level domain (ccTLD) for Lesotho.
Second-level domains
Registration to .ls domains are provided through accredited registrars.
There are also registrations on third level as shown below.
History
The .ls domain was established and first delegated on 13 January 1993, with the National University of Lesotho as the sponsoring authority. Initially, Rhodes University acted as the registry and hosted the primary name server, a situation that continued until September 2012.
In April 2012, the sponsoring authority changed from the National University of Lesotho to the Lesotho Communications Authority, the national communications regulator, in line with the newly promulgated Communications Act (No. 4 of 2012). In January 2016, a non-profit company, the Lesotho Network Information Centre (LsNIC) was established to take over registry operations. Re-delegation of the zone was completed by IANA in March 2017.
External links
IANA .ls whois information
Lesotho Communications Authority
Country code top-level domains
Communications in Lesotho
sv:Toppdomän#L
|
4146882
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%BD%20%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4
|
Пенні Джонсон Джеральд
|
Пенні Джонсон Джеральд (. 14 березня 1961, Балтимор, Меріленд, США) — американська актриса.
Кар'єра
Пенні Джонсон почала свою кар'єру з епізодичних ролей у телесеріалах «Ті Джей Хукер» і «Блюз Хілл-стріт» на початку вісімдесятих років. Вона з'явилася в юридичному телесеріалі «Паперова тяганина» у 1984—1986 роках, а в 1986 році знімалася в мильній опері «Головний госпіталь».
Джонсон досягла популярності завдяки ролі в комедійному серіалі каналу HBO «Шоу Ларрі Сандерса», де знімалася з 1992 по 1998 рік, протягом усього періоду трансляції шоу. Пізніше вона знялася в серіалах «Швидка допомога» (1998—1999) і «Зоряний шлях: Глибокий космос 9» (1995—1999). Вона також з'явилася в «Шоу Косбі», «Коломбо», «Зоряний шлях: Наступне покоління», «Грейс у вогні», «Цілком таємно», «Практика», «Закон і порядок», «Морська поліція: Спецвідділ», «Кістки» і багатьох інших серіалах. Крім того вона з'явилася в декількох фільмах, серед яких «Перезмінка», «У пагорбів є очі 2», «На що здатна любов», «Моллі і Джина» та «Абсолютна влада».
З 2001 по 2004 рік Джонсон знімалася в серіалі «24 години», де виконувала роль Шеррі Палмер. У 2003 році вона зіграла роль Кондолізи Райс у телефільмі «Округ Колумбія, 11 вересня: Час кризи», про події 11 вересня 2001 року. Крім цього в наступні роки вона знялася в серіалах «Єва», «4400» і «Октоубер Роуд». У 2011 році вона приєдналася до акторського ансамблю серіалу «Касл» у ролі Вікторії Гейтс, нового капітана дільниці. Джонсон покинула шоу наприкінці сьомого сезону, бо продюсери вирішили звільнити її з метою скорочення бюджету.
Особисте життя
Пенні Джонсон народилася 1961 року в Балтіморі, штат Меріленд (США) і навчалася в Джульярдській школі в нью-йоркському Лінкольн-центрі. Вона вийшла заміж за джазового музиканта Греліна Джеральда в 1982 році, у них є спільна дочка.
Фільмографія
Примітки
Американські кіноакторки
Акторки XXI століття
Акторки XX століття
Акторки озвучування США
Американські телеакторки
Акторки за алфавітом
Персоналії за алфавітом
Уродженці Балтимора
Народились 1961
Народились 14 березня
|
2329605
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%20%D0%94%D0%B5%20%D0%A4%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%2C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D1%80-%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D1%85%D0%B0
|
Артуро Де Фанті, банкір-невдаха
|
Артуро Де Фанті, банкір-невдаха
{{Фільм
|українська назва = Артуро Де Фанті, банкір-невдаха
|оригінальна назва =
|зображення =Артуро Де Фанті, банкір-невдаха.jpg
|жанр = комедія
|режисер =Лучано Сальче
|сценарист =Лучано СальчеАвгусто КамінітоОттавіо Алессі
|Продюсер =
|Актори =Паоло ВілладжоКатрін СпаакАнна Марія РіццоліАнна Маццамауро
|оператор = Серджо Рубіні
|композитор =П'єро Піччоні
|художник =Еліо Мікелі
|кінокомпанія =Produzioni Atlas Consorziate
|країна =
|тривалість = 89 хв.
|рік = 1980
| ідентифікатор =0197800
}}
«Артуро Де Фанті, банкір-невдаха» — італійська кінокомедія режисера Лучано Сальче з Паоло Вілладжо, Катрін Спаак і Анною Марією Ріццолі в головних ролях, що вийшла 14 березня 1980 року.
Сюжет Артуро Де Фанті, службовець банку, потрапляє у центр курйозних збігів. Його покоївка, якій він заборгував великі гроші, в помсту вирішує оселитися у нього вдома.
Водночас коханець його дружини і його коханка випадково зустрічаються теж в його квартирі. На банк здійснюють наліт грабіжники, і він знову в центрі подій. Кожен день в житті Артуро'' трапляються нові події.
У ролях
Знімальна група
Примітки
Посилання
«Банкир-неудачник» на сайті KinoPoisk
Фільми Італії 1980
Кінокомедії 1980
Кінокомедії Італії
Фільми Лучано Сальче
Фільми італійською мовою
|
751464
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA
|
Монфранк
|
Монфранк — муніципалітет у Франції, у регіоні Окситанія, департамент Аверон. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 560 км на південь від Парижа, 95 км на схід від Тулузи, 60 км на південь від Родеза.
Історія
До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Південь-Піренеї. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Окситанія.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році у муніципалітеті числилось 60 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 126,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача.
Сусідні муніципалітети
Посилання
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Аверон
Примітки
Муніципалітети департаменту Аверон
|
14993443
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Gmina%20Ojrze%C5%84
|
Gmina Ojrzeń
|
Gmina Ojrzeń
Gmina Ojrzeń is a rural gmina (administrative district) in Ciechanów County, Masovian Voivodeship, in east-central Poland. Its seat is the village of Ojrzeń, which lies approximately south-west of Ciechanów and north-west of Warsaw.
The gmina covers an area of , and as of 2006 its total population is 4,393 (4,384 in 2013).
Villages
Gmina Ojrzeń contains the villages and settlements of Baraniec, Brodzięcin, Bronisławie, Dąbrowa, Gostomin, Grabówiec, Halinin, Kałki, Kicin, Kownaty-Borowe, Kraszewo, Łebki Wielkie, Lipówiec, Luberadz, Luberadzyk, Młock, Młock-Kopacze, Nowa Wieś, Obrąb, Ojrzeń, Osada-Wola, Przyrowa, Radziwie, Rzeszotko, Skarżynek, Trzpioły, Wojtkowa Wieś, Wola Wodzyńska, Zielona and Żochy.
Neighbouring gminas
Gmina Ojrzeń is bordered by the gminas of Ciechanów, Glinojeck, Sochocin and Sońsk.
References
Polish official population figures 2006
Ojrzen
Ciechanów County
|
4873029
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D0%B6%D1%83%D0%BB
|
Янжул
|
Янжул — українське прізвище.
Рід
Янжули — козацько-старшинський, а згодом також дворянський рід.
Персоналії
Янжул, Іван Іванович (1846—1914) — економіст, статистик, педагог.
Янжул Катерина Миколаївна (1855—1935) — письменниця.
Див. також
Янжулівка
Українські прізвища
|
1088436
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/7178%20%D0%86%D0%BA%D1%83%D0%BE%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE
|
7178 Ікуоокамото
|
7178 Ікуоокамото (7178 Ikuookamoto) — астероїд головного поясу, відкритий 11 листопада 1990 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,594.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (7101-7200)
Посилання
http://www.minorplanetcenter.net/iau/lists/NumberedMPs
Астрономічні об'єкти, відкриті 1990
Головний пояс астероїдів
|
1535470
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B3%D0%B0%20%28%D0%A2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%81%D1%96%29
|
Чаттануга (Теннессі)
|
Чаттануга (Теннессі)
Чаттануга — місто в США, в окрузі Гамільтон штату Теннессі. Населення — осіб (2020).
Місто знамените в усьому світі завдяки пісні 1941 року .
Географія
Чаттануга розташована за координатами (35.066463, -85.247065). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 374,38 км², з яких 355,22 км² — суходіл та 19,15 км² — водойми.
Клімат
Демографія
Перепис 2010
Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкали особи в домогосподарствах у складі родин. Густота населення становила 448 осіб/км². Було 79607 помешкань (213/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 1,9 %. Частка іспаномовних становила 5,5 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 20,8 % — особи молодші 18 років, 64,5 % — особи у віці 18—64 років, 14,7 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 37,3 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 90,7 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 87,4 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — доларів . Медіана доходів становила долар для чоловіків та долари для жінок. За межею бідності перебувало 22,6 % осіб, у тому числі 34,9 % дітей у віці до 18 років та 12,8 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 23,1 %, виробництво — 12,2 %, роздрібна торгівля — 11,6 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 11,4 %.
Перепис 2000
За даними перепису 2000 року,
на території муніципалітету мешкало 155 554 людей, було 65 499 господарств та 39 626 сімей.
Густота населення становила 444,2 осіб/км2. Було 79607 житлових будинків.
З 65 499 господарств у 25,3 % проживали діти до 18 років; подружніх пар, що мешкали разом, було 39,2 %; садиб, у яких господиня не мала чоловіка — 17,3 %, а де господар був без сім'ї — 39,5.
Власники 33,5 % садиб мали вік, що перевищував 65 років, а в 26 % садиб принаймні одна людина була старшою за 65 років.
Кількість людей у середньому на садибу становила 2,26, а в середньому на родину 2,94.
У 2010 середній річний дохід на садибу становив 35 817 доларів США, а на родину — 43 314 доларів США.
Чоловіки мали дохід 36 109 доларів, жінки — 31 077 доларів.
Дохід на душу населення був 23 756 доларів.
Приблизно 14 % родин та 16,5 % населення жили за межею бідності.
Серед них осіб до 18 років було 27 %, і понад 65 років — 13,8 %.
Середній вік населення становив 38,1 років.
Відомі уродженці
Білл Брок (* 1930) — американський політик.
Ед Весткотт (1922—2019) — американський фотограф.
Ральфі Мей (1972—2017) — американський стендап-комік і актор.
Бессі Сміт (1894—1937) — одна з найвідоміших і найвпливовіших виконавиць блюзу 1920-30-х років.
Примітки
Церкви
В місті є декілька Українських Пятидесятницьких церков
Джерела
Міста Теннессі
Населені пункти округу Гамільтон (Теннессі)
Населені пункти над річкою Теннессі
Окружні центри Теннессі
Чаттануга (Теннессі)
Населені пункти США, засновані 1839
|
1773707
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Mercedes-Benz%20W124
|
Mercedes-Benz W124
|
Mercedes-Benz W124
The Mercedes-Benz W124 is a range of executive cars made by Daimler-Benz from 1984 to 1997. The range included numerous body configurations, and though collectively referred to as the W-124, official internal chassis designations varied by body style: saloon (W 124); estate (S 124); coupé (C 124); cabriolet (A 124); limousine (V 124); rolling chassis (F 124); and long-wheelbase rolling chassis (VF 124).
From 1993, the 124 series was officially marketed as the E-Class. The W 124 followed the 123 series from 1984 and was succeeded by the W 210 E-Class (saloons, estates, rolling chassis) after 1995, and the C 208 CLK-Class (coupés, and cabriolets) in 1997.
In North America, the W124 was launched in early November 1985 as a 1986 model and marketed through the 1995 model year. Series production began at the beginning of November 1984, with press presentation on Monday, 26 November 1984 in Seville, Spain, and customer deliveries and European market launch starting in January 1985.
History
The W124 was a mid-sized vehicle platform, which entered planning in the autumn of 1976 under development Hans Scherenberg. In July 1977, the W124 program officially began, with R&D commencing work under newly appointed Werner Breitschwerdt. In April 1978, decisions were made to base it on the Mercedes-Benz W201 model program. By April 1979, a package plan was completed for the program, laying out the guidelines of the project. During the winter of 1980–1981, the final exterior for the W124 program was completed, chosen as the leading proposal by design director Bruno Sacco, and approved by the board of management in early 1981. By mid-1982, the first prototypes reflective of the production design, were assembled and sent to testing. In March 1984, pilot production commenced and development of the sedan concluded with engineering sign-off.
Front suspension used a separate spring and damper with a rubber top mount. The rear suspension of the W124 featured the Mercedes multi-link axle introduced in 1982 with the Mercedes W201 and which is now standard on many modern cars. Estate cars (and optionally, saloons and coupés) had Citroën-like rear self-leveling suspension with suspension struts rather than shock absorbers, gas-filled suspension spheres to provide damping and an under bonnet pressurizing pump. Unlike the traditional Citroën application, the Mercedes suspension system had a fixed ride height and employed rear coil springs to maintain the static ride height when parked.
The W124 was the first Mercedes series to be fitted with the iconic 15-hole, flat-faced alloy wheels characteristic of Mercedes-Benz cars of the 1980s and 1990s. The alloy wheels were nicknamed 'Gullideckel' or manhole covers, because they resemble manhole or drainage covers in Germany, which are consistently round in shape with a series of 15- or 16-holes around the outer edge, often within a concentric ring. Gullideckel wheels in a variety of diameter and offset specifications were later incorporated into the facelift versions of the W126 S-Class, R107 SL and W201 190E series, and were also the 'non-option' wheel on the R129 SL-Class roadster.
Much of the 124's engineering and many of its features were advanced automotive technology at its introduction, incorporating innovations that have been adopted throughout the industry. It had one of the lowest coefficient of drag (Cd) of any vehicle of the time (0.28 for the 200/200D model for the European market with 185/65 R15 tires) due to its aerodynamic body, that included plastic molding for the undercarriage to streamline airflow beneath the car, reducing fuel consumption and wind noise. It had a single windscreen wiper that had an eccentric mechanism at its base that extended the wiper's reach to the top corners of the windscreen (more than if it had traveled in a simple arc). The saloon/sedan, coupés and convertibles had optional rear headrests that would fold down remotely to improve rearward visibility when required. This feature was not available for the T-model because of its specific layout (no space to store the retractable headrests), but the estate serially came with a "neighbour-friendly" rear door that was pulled in the shut-position silently and automatically by a sensor-controlled servomotor. This allowed the use of a tighter fitting rear gate, minimizing the cabin noise in the T-model - sometimes an area of concern for station wagons.
The estate cars (chassis designation S124) came in 5 or 7-seat models, the 7-seater having a rear-facing bench seat that folded flush luggage compartment cover and an optional (in the US until 1994) retractable cargo net. To provide a flat loading floor with the seat folded down, the T-model's rear seat squab was mounted about higher than in saloons, robbing rear seat passengers of some head room. The S124 estate continued in production alongside the new W210 until the S210 estate launched more than a year later. A two-door coupé version was also built, with the chassis designation C124.
The E 320, E 220, and E 200 cabriolets ceased production in 1997. Indian assembly (in a joint-venture with Telco called Mercedes-Benz India) began in March 1995. Offered with five-cylinder diesel engines built by Mercedes' Indian partner Bajaj Tempo, the W124 was replaced there in December 1997.
Models
The pre-facelift models from 1985 to 1993 used the model designations: 200/200 T (carburettor), 200 E/200 TE (originally intended for Italian market due to Italy's tax rates on cars larger than 2 liters; available in Germany since September 1988), 200 CE, 230 E/230 TE, 230 CE, 260 E (saloon only), 300 E/TE, 300 CE, 300 E-24/300 CE-24/300 TE-24 valve, 400 E (not in the UK), & 500 E (LHD only in the UK). Diesel models consisted of the following designations; the 200 D/200 TD (not in the UK), 250 D/250 TD and the 300 D/300 TD. Facelift models produced from 1993 to 1996 used the following model designations: E 200, E 220, E 280, E 320, E 420 (not in the UK) & E 500 (LHD only in the UK). Both saloon and estate versions of the facelifted model carried the same model designation on their boot lid, i.e. the T was no longer used for estate versions. In the UK post-facelift diesels were E 250 Diesel (saloon only) and E 300 Diesel (saloon & estate) models. The W124 was also offered as a long wheelbase saloon targeted for taxi companies, but the more luxury equipped version was also used as a limousine.
The table gives preproduction to end of production as per Daimler. Daimler lists November 1984 as the start of production for the series but also lists 1985 as part of preproduction for any specific early model. No regular deliveries occurred in 1984.
Dimensions and weight
Gallery (Pre-facelift)
Gallery (Post-facelift)
500 E
Mercedes-Benz sold a high performance version of the W124, the 500 E, created in close cooperation with and assembled by Porsche. It used the 5.0 L 32-valve V8 M119 Engine based on the engine from the 500 SL (R129) roadster. Porsche engineered the suspension and chassis design with a performance bias. Mercedes entered an agreement with Porsche to assemble the vehicles at their plant in Zuffenhausen, as the automaker was in crisis, and its factory capacity was underutilized.
Porsche also constructed the chassis for the 400 E, which was in essence identical to the 500 E's chassis.
Masterpiece
In some countries, the final batch of W124 was sold as the limited edition Masterpiece in 1995. Following the impending release of its successor, the Mercedes-Benz W210, the remaining units of W124 were fitted with additional accessories found in stock models such as walnut wood steering wheel (optional), airbag for front passenger, walnut center console glove box, electric rear blind and rear seat side window sunshade (optional). There were also 4 unique pieces of accessories fitted to Masterpieces which were not available to any other W124 around the world – gear knob engraved with the word Masterpiece, stainless door sills engraved with Mercedes Benz, Masterpiece label on the right side of the boot and the new 6-hole light alloy wheels.
Engines
Build quality
The W124 gained a good reputation for reliability. In 1995 the diesel engined version topped the "upper middle class" category in a reliability survey of 4–6-year-old cars undertaken by the German Automobile Association (ADAC), with 11.8 recorded breakdowns per 1,000 vehicles for four-year-old cars and 21.6 for six-year-old ones: this compared with 14.6 breakdowns per 1,000 cars for four-year-old Audi 100s and 27.3 for six-year-old big Audis.
References
Notes
Bibliography
General
Workshop manuals
External links
Curbside Classic: Mercedes W124 (1985–1996 E-Class) The Best Car Of The Past Thirty Years – retrospective of the W124
http://www.w124.org French speaking club for all Mercedes W124 (1984–1996)
W124
W124
Cars introduced in 1984
1990s cars
Rear-wheel-drive vehicles
All-wheel-drive vehicles
Sedans
Station wagons
Coupés
Convertibles
Limousines
Cars discontinued in 1997
|
55228997
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Phospholipase%20A2%20group%20IVD
|
Phospholipase A2 group IVD
|
Phospholipase A2 group IVD is a protein that in humans is encoded by the PLA2G4D gene.
Function
The phospholipase A2 enzyme family, including PLA2G4D, catalyze the hydrolysis of glycerophospholipids at the sn-2 position and then liberate free fatty acids and lysophospholipids.
References
Further reading
|
30964
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD
|
Суверен
|
Суверен (від , — вищий, верховний) — суб'єкт суспільних відносин, якому належить необмежена в часі абсолютна влада в державі, носій верховної влади в межах певної території.
Історія появи терміну
Термін «суверен» з'явився в модерну епоху та пов'язаний з саме цим й пізнішим часом. Ввів у науковий обіг термін французький філософ Жан Боден у XVI столітті. Він вважав, що ключовою ознакою держави є її суверенітет як «абсолютна і постійна влада держави», а носієм цієї влади є суверен. За Боденом, суверен має право приймати та скасовувати закони, оголошувати війну і встановлювати мир, призначати вищих посадових осіб, здійснювати верховний суд, оподатковувати, милувати злочинців, карбувати гроші, встановлювати міри та ваги.
Сутність суверена у контексті суспільного договору досліджував Томас Гоббс, який постулював:
влада суверена встановлюється раз і назавжди, піддані не можуть змінити суверена;
суверен не є суб'єктом суспільного договору, тому його влада не обмежується жодними домовленостями;
виступ проти суверена розцінюється як порушення суспільного договору, вважається несправедливим і карається;
піддані не можуть осуджувати та карати суверена, оскільки вони самі несуть відповідальність за його дії;
суверен є суддею в питаннях, що стосуються збереження миру та захисту своїх підданих;
встановлює правила (закони), які забезпечують справедливий розподіл і збереження власності;
суверену належить судова влада і право вирішувати суперечки, право оголошувати війну та встановлювати мир, право вибору всіх радників, міністрів і посадових осіб, як цивільних, так і військових, право нагороджувати і карати, право встановлення почесних титулів і табелів про ранги;
усі ці права є неподільними і не можуть передаватися іншим.
Теоретиками суверенної влади були також Жан-Жак Руссо та Джон Ленгшо Остін, чиї праці завершують формування «класичної» доктрини суверенної влади.
Опис терміну
Суверен — не конкретний правитель, чия влада обмежена часом, законом чи іншими обставинами. Це абстрактна особа (інститут), за якою визнається необмежене право керувати державою. Легітимність суверена є його ключовою ознакою, що відрізняє його як носія верховної влади в державі від тирана, чия влада базується на насильстві. Легітимність може базуватися на природному праві, спадковому праві чи «божому праві королів», конституції чи міжнародному праві. Суверен є носієм найвищої влади, якому підпорядковується вся політикоправова система держави.
Суверен — найвища інстанція, якій належить останнє слово при прийнятті суспільно важливих рішень. Влада суверена є неподільною і необмеженою, вона не може розподілятися між декількома суб'єктами чи обмежуватися внутрішніми чи зовнішніми впливами. Розподіл влади у державі між законодавчими, виконавчими чи судовими інституціями не означає наявності декількох суверенів: в одній державі може бути тільки один суверен. Влада суверена поширюється тільки на територіальні спільноти — держави, а не на етноси чи народи, основою об'єднання яких є спільна культурна ідентичність. Тільки громадяни конкретної держави підпадають під владу суверена.
Сувереном може бути одна особа:
при монархії — монарх;
група осіб:
при аристократії — вищий клас (еліта);
при демократії — парламент;
або усі громадяни (нація).
Джерела
Політологічні терміни
Керівники
Влада
Нова історія
Жан Боден
Томас Гоббс
Жан-Жак Руссо
Джон Ленгшо Остін
|
1661537
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%8C
|
Хабль
|
Хабль (річка) — річка басейну Кубані.
Хабль (хутір) — населений пункт в Краснодарському краї.
|
24019952
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Weapon%20mount
|
Weapon mount
|
Weapon mount
A weapon mount is an assembly or mechanism used to hold a weapon (typically a gun) onto a platform in order for it to function at maximum capacity. Weapon mounts can be broken down into two categories: static mounts and non-static mounts.
Static mount
A static mount is a non-portable weapon support component either mounted directly to the ground, on a fortification, or as part of a vehicle.
Turret
A gun turret protects the crew or mechanism of a weapon and at the same time lets the weapon be aimed and fired in many directions.
A turret is a rotating weapon platform, strictly one that crosses the armour of whatever it is mounted on with a structure called a barbette (on ships) or basket (on tanks) and has a protective structure on top (gunhouse). If it has no gunhouse it is a barbette, if it has no barbette (i.e., it is mounted to the outside of the vehicle's armour) it is an installation.
Turrets are typically used to mount machine guns, autocannons or large-calibre guns. They may be manned or remotely controlled. A small turret, or sub-turret on a larger one, is called a cupola. The term cupola also describes rotating turrets that carry no weapons but instead are sighting devices, as in the case of tank commanders. A finial is an extremely small sub-turret or sub-sub-turret mounted on a cupola turret.
Typically the gun is fixed on its horizontal axis and rotated by turning the turret, with trunnions on the gun used to allow it to elevate. Alternatively, in an oscillating turret the entire upper section of the turret moves to elevate and depress the gun.
Casemate
A casemate is an armoured structure consisting of a static primary surface incorporating a limited-traverse gun mount: typically, this takes the form of either a gun mounted through a fixed armour plate (typically seen on tank destroyers and assault guns) or a mount consisting of a partial cylinder of armour "sandwiched" between plates at the top and bottom (as with the sponson guns of early tanks and the secondary armament of Dreadnought-era battleships).
Coaxial
A coaxial mount, pioneered on T1 Light Tank in late 1920s and widely adopted by late 1930s, is mounted beside or above the primary weapon and thus points in the same general direction as the main armament, relying on the host weapon's ability to traverse in order to change arc. The term coaxial is something of a misnomer as the arrangement is strictly speaking paraxial (i.e., parallel axes, as opposed to the same axis), though for ballistic purposes the axis is effectively the same in practical terms.
Nearly all main battle tanks and most infantry fighting vehicles have a coaxial machine gun mounted to fire along a parallel axis to the main gun. Coaxial weapons are usually aimed by use of the main gun control. It is usually used to engage infantry or other "soft" targets where use of shots from the main gun would be dangerous, ineffective or wasteful.
Some weapons such as the M40 recoilless rifle and the Mk 153 Shoulder-Launched Multipurpose Assault Weapon have a smaller caliber spotting rifle mounted in coaxial fashion to the barrel or launch tube. These weapons fire special cartridges designed to mimic the ballistic arc of the host weapon's ammunition, using tracer or point-detonating rounds so that a gunner can easily determine where a shot will land in order to place fire accurately. Due to the adoption of more advanced systems such as laser rangefinders, they are rarely used on modern weapons.
Ground mount
Fixed
A fixed mount is incapable of horizontal movement (traverse), though not necessarily incapable of vertical movement (elevation). The entire mounting must be moved in order to change direction of fire. Fully fixed mounts (no traverse or elevation) are most commonly found on aircraft, and most commonly direct the weapon forward, along the aircraft's vector of movement, so that a pilot can aim by pointing the nose of the aircraft at the target. Some aircraft designs used different concept of fixed mounts, as found in Schräge Musik or AC-47 Spooky. The Stridsvagn 103 is an unusual turretless main battle tank with a fixed main gun that is aimed using the tank's tracks and suspension.
Military aircraft also often used fixed mounts called hardpoints or weapon stations to attach disposable stores such as missiles, bombs and external fuel tanks: these devices mount a standardised set of locking lugs to which many different types of armament can be affixed.
Fixed traverse mounts capable of only elevation are common on larger self-propelled guns, as well being the mounting method used by virtually all railroad guns.
Pintle
A pintle mount is a swiveling mount that allows the gun to be freely traversed or elevated, while the base of the mount is still fixed keeping the whole system in one stable position: typically the mounting is either a rod on the underside of the gun (a pintle rod) that mates with a socket mechanism, or an intermediary cradle that mounts to the sides of the weapon's barrel or receiver. Due to the stability offered by the mount, the gun typically does not need a shoulder stock, with many modern examples using two-handed spade grips. It is most commonly found on armoured vehicles, improvised fighting vehicles such as technicals, side gun stations on WW2 and earlier-era bomber aircraft, and the door guns of armed transport helicopters. Early single-shot examples referred to as swivel guns were commonly mounted on the deck rails of naval vessels in the Age of Sail to deter boarders at close range.
Larger guns require a heavier mounting referred to as a pedestal, and even larger guns a turntable platform: a pedestal mount may be directly manipulated, but larger guns typically require the use of mechanical handwheels or hydraulic/electric actuator assistance for traversing and elevation adjustments. Very large mounts might also include seats for the crew fixed to the gun cradle or the floor of the turntable.
Unlike a turret, this type of mount typically has little or no armour protection, usually at most a frontal gun shield.
Remote weapon station/installation
This is a power-assisted mounting on the outside of whatever it is mounted on, usually bolted down to the surface and with only the control wires crossing the armour. Such mountings are typically used on armoured fighting vehicles for anti-personnel weapons to avoid exposing a crewmen to return fire, and on naval vessels for self-contained CIWS systems.
Swing arm
A swing mount is a fixed mount that allows a far greater and more flexible arc of fire than the simple pintle mount system. Utilising a system of one or two articulated arms the gunner can swing the weapon through a wide arc even though the gunner's position is fixed relative to the mount. These systems vary in complexity from a simple arm, to a double arm with the ability to lock the weapon in any firing position.
Non-static mount
A mobile mount is a weapon mount that is portable or can be transported around by infantry.
Carriage
Large weapons that cannot easily be lifted by infantry require a platform that can be moved around when mobility is needed. Wheels are typically used to allow maneuverability, although skids are sometimes preferred in cold climates where icy/snowy surfaces become problematic for wheels, and some particularly heavy guns have historically used unpowered tracks. Small carriages can be pushed/pulled by hands in the manner of a small cart or wheelbarrow, while larger ones require traction by animals or vehicles. Large weapons often use a deployable base to make them easier to transport and more stable in their firing position: split-trail mounts (where two long "trails" can be brought together to make a towing bar) and cruciform bases with two folding legs are examples.
"Pack howitzers" are a special case where the carriage can be completely dismantled and split into a series of loads for transport over rough terrain, typically by mules.
Baseplate
Typically used by infantry mortars, this is a flat plate mounted to the weapon directly or using a ball joint. The plate is usually square, rectangular or circular, and designed to spread out the weapon's recoil force to prevent it from being piledriven into the ground: it is often, though not always, used with a two-legged stand to elevate the barrel at a desired angle.
Monopod
A monopod has one leg and does not provide stability along the coordinate axis of motion. Monopods have the advantage of being light and compact although when used in firing mode it does not have enough stability to be used with large firearms. Monopods are typically used on short-barreled, precision-fire firearms. Many sniper rifles feature a monopod integrated into their stock, providing the effect of a tripod when it is combined with a frontal bipod.
Bipod
A bipod has two legs and provides stability along the left-to-right coordinate axis of motion.
The bipod permits the operator to rest the weapon on the ground, a low wall, or other object, reducing operator fatigue and permitting increased accuracy.
Bipods can be of fixed or adjustable length, and can either be an accessory mounted to the weapon or integral to it. Those of higher quality can be tilted and also have their tilting point close to the bore central axis, allowing the weapon to tilt left and right a small amount, allowing a quick horizontal sight picture on uneven ground and keeping the operator close to the ground.
Tripod
A tripod has three legs and provides stability along the left-to-right and fore-and-aft coordinate axis of motion. Tripods have the disadvantage of being heavy and bulky, but provide far superior stability and do not require the user to exert any force in order to keep the mount balanced. Tripods are typically used on support weapons such as heavy machine guns, repeating grenade launchers, recoilless rifles and large infantry anti-tank missiles systems such as BGM-71 TOW. These tripods are often much larger than the weapon itself and may have mechanical elevation and traverse controls for indirect fire.
The tripod permits the operator to rest the weapon on the ground and thus the gun feels lighter to the shooter and accuracy is increased.
Shooting saddle
A shooting saddle typically uses a tripod head but, instead of mounting the weapon directly to the tripod, the saddle is mounted to the tripod head and the rifle is cradled within the saddle. These saddles began to appear in the late 2000s as a solution to provide a stable shooting platform for snipers and marksmen who may need to take a shot from somewhere other than the prone position. Prior to their introduction, snipers had only shooting sticks or jury-rigged setups to use.
Fork rest/shooting sticks
Shooting sticks are portable weapon mounts used by field shooters, like hunters, snipers and metallic silhouette black-powder rifle shooters. They can be anything from purpose-built rests to constructions made from actual sticks, and have between one and three legs. They have existed since the days of early arquebusiers, when they would typically be a long thin stake with a U-shaped rest at the top, referred to as a fork rest.
On firearms, shooting sticks are commonly used on rifles to provide a forward rest and reduce motion. Shooting sticks permit the operator to rest the weapon on the ground, a low wall, or other object, reducing operator fatigue and permitting increased accuracy.
Underbarrel
This type of infantry weapon mount is used to mount a weapon beneath the barrel of a larger one, using either special mounting equipment or an accessory rail. This allows the user to have two weapons ready in hand and a simple change of grip is all that is needed to fire the accessory weapon. It is most commonly used to mount a single-shot grenade launcher to a rifle or a cut-down shotgun to breach doors.
Individual
Various forms of weapon mounts have existed for individual use, or experimented with for military trials to ease the handling of heavy weapons and reduce fatigue on the battlefield. An example is the affusto d'assalto (assault carriage) or "bari mount" that was devised by the 139° e 140° Reggimento Fanteria Brigata "Bari" in 1917 and used on the Villar Perosa aircraft submachine gun for walking fire tactics. This allowed the user not only to fire the spade grip weapon but also throw grenades at the same time during combat. The Bari mount was used in trench raids, and was integral to the doctrinal purpose of the so-called 'pistollettieri' sections who were effectively grenadier-submachine gunners.
Another example is the Third Arm Weapon Interface System and REAPER weapon support system.
See also
Free gun
Firing port
Gun pod
References
External links
Reaper Weapon Support System
Army’s Steadicam Third Arm – An Independent Study
Army Research Lab Show Off Latest Prototype of the ‘Third Arm’
Steadicam Gun Revisited – Spade Gripped Firearm
Firearm components
|
2132893
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%96%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%83%20%28%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B1%29
|
Чібуту (футбольний клуб)
|
Чібуту (футбольний клуб)
Футебол Клубе ді Чібуту або просто Чібуту — професіональний мозамбіцький футбольний клуб з міста Чібуту.
Історія клубу
Клуб було засновано в 1949 році. Зараз команда виступає у вищому дивізіоні чемпіонату Мозамбіку з футболу.
Стадіон
Зараз клуб проводить домашні матчі на стадіоні «Кампу ду Чібуту», який може вмістити до 2 000 вболівальників.
Склад команди
Примітки
Джерела
Сторінка клубу в соціальній мережі Facebook
Профіль клубу на сайті www.futaa.com
Профіль клубу на сайті soccerway.com
Профіль клубу на сайті transfermarkt.com
Профіль клубу на сайті zerozero.pt
Профіль клубу на сайті futebol365.pt
Футбольні клуби Мозамбіку
Футбольні клуби, засновані 1949
Провінція Газа
Засновані в Африці 1949
|
11136427
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Padina%2C%20Buz%C4%83u
|
Padina, Buzău
|
Padina, Buzău
Padina is a commune in Buzău County, Muntenia, Romania. It is composed of a single village, Padina. It formerly included Tătulești village, now depopulated.
The commune is located in the Bărăgan Plain, in the extreme southeast of the county, on the border with Brăila County and Ialomița County. It is crossed by the national road DN2C that connects Buzău with Slobozia; county road DJ203E branches off from here, connecting Padina with Rușețu.
Notes
Communes in Buzău County
Localities in Muntenia
|
508773
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B0%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%E2%80%94%20%D0%A4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%83%D1%81%D0%B0
|
Теорема Перрона — Фробеніуса
|
Теорема Перрона — Фробеніуса
Теорема Перрона — Фробеніуса — теорема, що описує деякі властивості спектру додатних та невід'ємних квадратних матриць. Названа на честь німецьких математиків (який довів її для додатного випадку) і Георга Фробеніуса. Результати теореми використовуються у теорії ймовірностей (при дослідженні властивостей ланцюгів Маркова зі скінченною кількістю станів), математичній економіці (зокрема при дослідженні моделі Леонтьєва) та ін.
Твердження для додатних матриць
Нехай A — деяка додатна квадратна матриця, тобто
Тоді виконуються такі твердження:
Матриця A має деяке дійсне додатне власне число r.
Всі інші власні числа матриці A (дійсні чи комплексні) за модулем менші від r.
Дане власне значення є простим коренем характеристичного рівняння.
Існує власний вектор, що відповідає r і має строго додатні координати
Серед власних векторів, що відповідають іншим власним значенням немає жодного зі строго додатними координатами.
Виконуються нерівності:
Результати цього твердження залишаються в силі, якщо замість додатних матриць розглядати примітивні матриці, тобто такі деяка степінь яких є додатною матрицею.
Невід'ємні нерозкладні матриці
Матриця A розмірності n з невід'ємними елементами називається розкладною якщо вона задовольняє такі еквівалентні умови:
Існує така підмножина що виконуються рівності:
Деякою перестановкою рядків і стовпців матрицю можна привести до вигляду:
де B і D — деякі квадратні матриці, 0 — нуль-матриця.
Якщо такої множини індексів S не існує (і матрицю не можна привести до вказаного виду), то матриця називається нерозкладною.
Іншими еквівалентними означеннями нерозкладних матриць є:
де I — одинична матриця.
Для будь-яких цілих чисел (i, j) таких що існує число що виконується:
Нехай введено орієнтований граф вершини якого відповідають рядкам і стовпцям матриці і від вершини i до вершини j дуга йде тоді і тільки тоді, коли Тоді матриця A є нерозкладною тоді і тільки тоді, коли відповідний граф є сильно зв'язаним.
Твердження для невід'ємних нерозкладних матриць
Нехай A — деяка невід'ємна нерозкладна матриця.
Тоді виконуються такі твердження:
Матриця A має деяке дійсне додатне власне число r.
Всі інші власні числа матриці A (дійсні чи комплексні) за модулем не більші від цього числа r.
Дане власне значення є простим коренем характеристичного рівняння.
Існує власний вектор, що відповідає r і має строго додатні координати
Серед власних векторів, що відповідають іншим власним значенням немає жодного із невід'ємними координатами.
Якщо r є одним із h власних значень рівних за модулем r то ці власні значення рівні усім кореням рівняння і відповідно кожне є простим коренем характеристичного рівняння.
Виконуються нерівності:
Невід'ємні розкладні матриці
У випадку розкладних матриць згадане в теоремі власне число теж існує, проте воно не обов'язково має бути алгебраїчно простим, а відповідний вектор(вектори) можуть не бути додатними але є невід'ємними.
Див. також
Стохастична матриця
Ланцюги Маркова
Література
Пономаренко О. І.,Перестюк М. О.,Бурим В. М. Основи математичної економіки. — К.: Інформтехніка, 1995.
Bapat R. B., Raghavan T. E. S. Nonnegative matrices and applications, Cambridge University Press, 1997, ISBN 0-521-57167-7
R.A. Horn and C.R. Johnson, Matrix Analysis, Cambridge University Press, 1990 (chapter 8).
A. Graham, Nonnegative Matrices and Applicable Topics in Linear Algebra, John Wiley&Sons, New York, 1987.
Henryk Minc, Nonnegative matrices, John Wiley&Sons, New York, 1988, ISBN 0-471-83966-3
C. Godsil and G. Royle, Algebraic Graph Theory, Springer, 2001 (chapter 8).
A. Berman and R. J. Plemmons, Nonnegative Matrices in the Mathematical Sciences, Academic Press, 1979. ISBN 0-12-092250-9
Лінійна алгебра
Перрона — Фробеніуса
1907 у науці
1912 у науці
|
13494885
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Gremi
|
Gremi
|
Gremi is a 16th-century architectural monument – the royal citadel and the Church of the Archangels – in Kakheti, Georgia. The complex is what has survived from the once flourishing town of Gremi and is located southwest of the present-day village of the same name in the Kvareli district, 115 kilometers east of Tbilisi, capital of Georgia.
History
Gremi was the capital of the Kingdom of Kakheti in the 16th and 17th centuries. Founded by Levan of Kakheti, it functioned as a lively trading town on the Silk Road and royal residence until being razed to the ground by the armies of Shah Abbas I of Persia in 1615. The town never regained its past prosperity and the kings of Kakheti transferred their capital to Telavi in the mid-17th century.
The town appears to have occupied the area of approximately 40 hectares and to have been composed of three principal parts – the Archangels’ Church complex, the royal residence and the commercial neighborhood. Systematic archaeological studies of the area guided by A. Mamulashvili and P. Zak’araia were carried out in 1939-1949 and 1963-1967, respectively. Since 2007, the monuments of Gremi have been proposed for inclusion into the UNESCO World Heritage Sites.
Architecture
The Archangels’ Church complex is located on a hill and composed of the Church of the Archangels Michael and Gabriel itself, a three-story castle, a bell tower and a wine cellar (marani). It is encircled by a wall secured by embrasures, turrets and towers. Remains of the secret tunnel leading to the Ints’obi River have also survived.
The Church of the Archangels was constructed at the behest of King Levan of Kakheti (r. 1520–1574) in 1565 and frescoed by 1577. It is a cruciform domed church built chiefly of stone. Its design marries traditional Georgian masonry with a local interpretation of the contemporary Iranian architectural taste. The building has three entrances, one facing west, one facing to the south, and the third facing to the north. The interior is crowned with a dome supported by the corners of the sanctuary and two basic piers. The façade is divided into three arched sections. The dome sits on an arcaded drum which is punctured by eight windows.
The bell-tower also houses a museum where several archaeological artifacts and the 16th-century cannon are displayed. The walls are adorned with a series of portraits of the kings of Kakheti by the modern Georgian painter Levan Chogoshvili (1985).
References
Rosen, Roger. Georgia: A Sovereign Country of the Caucasus. Odyssey Publications: Hong Kong, 1999.
External links
Georgian government site
UNESCO World Heritage Tentative Listing
Archaeological sites in Georgia (country)
Castles and forts in Georgia (country)
Churches in Georgia (country)
Former populated places in the Caucasus
Religious buildings and structures completed in 1577
16th-century Eastern Orthodox church buildings
Buildings and structures in Kakheti
World Heritage Tentative List
Tourist attractions in Kakheti
|
2154663
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Phloroglucinol
|
Phloroglucinol
|
Phloroglucinol is an organic compound with the formula C6H3(OH)3. It is a colorless solid. It is used in the synthesis of pharmaceuticals and explosives. Phloroglucinol is one of three isomeric benzenetriols. The other two isomers are hydroxyquinol (1,2,4-benzenetriol) and pyrogallol (1,2,3-benzenetriol). Phloroglucinol, and its benzenetriol isomers, are still defined as "phenols" according to the IUPAC official nomenclature rules of chemical compounds. Many such monophenolics are often termed polyphenols.
Synthesis and occurrence
In 1855, phloroglucinol was first prepared from phloretin by the Austrian chemist Heinrich Hlasiwetz (1825–1875).
A modern synthesis of phloroglucinol involves hydrolysis of benzene-1,3,5-triamine and its derivatives. Representative is the following route from trinitrobenzene.
The synthesis is noteworthy because ordinary aniline derivatives are unreactive toward hydroxide. Because the triaminobenzene also exists as its imine tautomer, it is susceptible to hydrolysis.
Reactions
Tautomerism and acid-base behavior
Phloroglucinol is a weak triprotic acid. The first two pKa's are 8.5 and 8.9.
As an enol, phloroglucinol in principle exists in equilibrium with keto tautomers. Evidence for this equilibrium is provided by the formation of the oxime:
C6H3(OH)3 + 3 NH2OH → (CH2)3(C=NOH)3 + 3 H2O
But it behaves also like a benzenetriol as the three hydroxyl groups can be methylated to give 1,3,5-trimethoxybenzene.
For the neutral compound, the keto tautomers are undetectable spectroscopically. Upon deprotonation, the keto tautomer predominates.
Other reactions
From water, phloroglucinol crystallizes as the dihydrate, which has a melting point of 116–117 °C, but the anhydrous form melts at a much higher temperature, at 218–220 °C. It does not boil intact, but it does sublime.
The Hoesch reaction allows the synthesis of 1-(2,4,6-Trihydroxyphenyl)ethanone from phloroglucinol.
Leptospermone can be synthesized from phloroglucinol by a reaction with isovaleroylnitrile in the presence of a zinc chloride catalyst.
Pentacarbon dioxide, described in 1988 by Günter Maier and others, can be obtained by pyrolysis of 1,3,5-cyclohexanetrione (phloroglucin).
Phloroglucinol readily forms 5-aminoresorcinol (aka Phloramine) in aqueous ammonia at low temperatures.
Reaction of phloroglucinol and phloretic acid gives 30% yield of phloretin.
Natural occurrences
Phloroglucinol is also generally found in the flavonoid ring A substitution pattern. Indeed, it was originally prepared from phloretin, a compound isolated from fruit trees, using potassium hydroxide. Additionally, the compound can be similarly prepared from glucosides, plant extracts and resins such as quercetin, catechin and phlobaphenes.
Phloroglucinols are secondary metabolites that occur naturally in certain plant species. It is also produced by brown algae and bacteria.
Acyl derivatives are present in the fronds of the coastal woodfern, Dryopteris arguta or in Dryopteris crassirhizoma. The anthelmintic activity of the root of Dryopteris filix-mas has been claimed to be due to flavaspidic acid, a phloroglucinol derivative.
Formylated phloroglucinol compounds (euglobals, macrocarpals and sideroxylonals) can be found in Eucalyptus species. Hyperforin and adhyperforin are two phloroglucinols found in St John's wort. Humulone is a phloroglucinol derivative with three isoprenoid side-chains. Two side-chains are prenyl groups and one is an isovaleryl group. Humulone is a bitter-tasting chemical compound found in the resin of mature hops (Humulus lupulus).
Brown algae, such as Ecklonia stolonifera, Eisenia bicyclis or species in the genus Zonaria, produce phloroglucinol and phloroglucinol derivatives. Brown algae also produce a type of tannins known as phlorotannins.
The bacterium Pseudomonas fluorescens produces phloroglucinol, phloroglucinol carboxylic acid and diacetylphloroglucinol.
Biosynthesis
In Pseudomonas fluorescens, biosynthesis of phloroglucinol is performed with a type III polyketide synthase. The synthesis begins with the condensation of three malonyl-CoAs. Then decarboxylation followed by the cyclization of the activated 3,5-diketoheptanedioate product leads to the formation of phloroglucinol.
The enzyme pyrogallol hydroxytransferase uses 1,2,3,5-tetrahydroxybenzene and 1,2,3-trihydroxybenzene (pyrogallol) to produce 1,3,5-trihydroxybenzene (phloroglucinol) and 1,2,3,5-tetrahydroxybenzene. It is found in the bacterium species Pelobacter acidigallici.
The enzyme phloroglucinol reductase uses dihydrophloroglucinol and NADP+ to produce phloroglucinol, NADPH, and H+. It is found in the bacterium species Eubacterium oxidoreducens.
The legume-root nodulating, microsymbiotic nitrogen-fixing bacterium species Bradyrhizobium japonicum is able to degrade catechin with formation of phloroglucinol carboxylic acid, further decarboxylated to phloroglucinol, which is dehydroxylated to resorcinol and hydroxyquinol.
Phloretin hydrolase uses phloretin and water to produce phloretate and phloroglucinol.
Health effects
In some countries and in veterinary medicine, phloroglucinol is used as a treatment for gallstones, spasmodic pain and other related gastrointestinal disorders
A 2018 review found insufficient evidence that phloroglucinol was effective for treating abdominal pain
A 2020 review found insufficient evidence that phloroglucinol was effective for treating pain caused by obstetric and gynecological conditions. A 2022 phase 3 study conducted in Italy on 364 patients indicated phloroglucinol and its derivative must be as effective as nonsteroidal anti-inflammatory drugs for the treatment of pain and spasms of biliary or urinary tracts.
Phloroglucinols acylated derivatives have a fatty acid synthase inhibitory activity.
ATC classification
It has the A03AX12 code in the A03AX Other drugs for functional bowel disorders section of the ATC code A03 Drugs for functional gastrointestinal disorders subgroup of the Anatomical Therapeutic Chemical Classification System. It also has the D02.755.684 code in the D02 Organic chemicals section of the Medical Subject Headings (MeSH) codes by the United States National Library of Medicine.
Applications
Phloroglucinol is mainly used as a coupling agent in printing. It links diazo dyes to give a fast black.
It is useful for the industrial synthesis of pharmaceuticals (Flopropione), Phloretin, and explosives (TATB (2,4,6-triamino-1,3,5-trinitrobenzene), trinitrophloroglucinol, 1,3,5-trinitrobenzene).
Phloroglucinolysis is an analytical technique to study condensed tannins by means of depolymerisation. The reaction makes use of phloroglucinol as nucleophile. Phlobaphenes formation (tannins condensation and precipitation) can be minimized in using strong nucleophiles, such as phloroglucinol, during pine tannins extraction.
Phloroglucinol is used in plant culture media. It demonstrates both cytokinin-like and auxin-like activity. Phloroglucinol increases shoot formation and somatic embryogenesis in several horticultural and grain crops. When added to rooting media together with auxin, phloroglucinol further stimulates rooting.
Use in tests
Phloroglucinol is a reagent of the Tollens' test for pentoses. This test relies on reaction of the furfural with phloroglucinol to produce a colored compound with high molar absorptivity.
A solution of hydrochloric acid and phloroglucinol is also used for the detection of lignin (Wiesner test). A brilliant red color develops, owing to the presence of coniferaldehyde groups in the lignin. A similar test can be performed with tolonium chloride.
It is also part of Gunzburg reagent, an alcoholic solution of phloroglucinol and vanillin, for the qualitative detection of free hydrochloric acid in gastric juice.
References
Triketones
|
2526493
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/LINGO4
|
LINGO4
|
LINGO4 – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на 1-й хромосомі. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 593 амінокислот, а молекулярна маса — 63 774.
Локалізований у мембрані.
Література
Примітки
Див. також
Хромосома 1
Некатегоризовані білки
|
67348666
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Minsk%20Spring
|
Minsk Spring
|
Minsk Spring
The "Minsk Spring" or "Belarusian Spring" was a series of mass street protests in 1996 and 1997 against the increasingly-authoritarian rule of President Alexander Lukashenko.
Background and causes
The protests were triggered by a constitutional referendum on amendments to the 1994 Constitution of Belarus. The referendum was called following a dispute between President Lukashenko and the elected parliament, the Thirteenth Supreme Council, over the president's proposal to amend the constitution to extend his term of office from five to seven years, create a second legislative chamber whose members would be appointed by the president, and limit the power of the Constitutional Court.
Officially, the public voted in favor of the amendments by a wide majority, although many countries, including European Union member states and the United States sharply criticized the conditions under which the referendum was held as "riddled with violations of democratic norms" and refused to recognize its results:
"The constitutional referendum occurred in a repressive political environment and with pervasive government control of the media. Through this control, the Government denied the voters access to the views of the opposition--including members of Parliament and of the Constitutional Court". The referendum resulted in the dissolution of the Supreme Council, which was replaced by a new, bicameral parliament. The president handpicked the members of the lower chamber and gained substantial influence over the upper chamber. The net result was the effective removal of all representatives of opposition parties from government.
Protests and their suppression
The protests in the spring of 1996 started with commemoration of an anniversary of the Belarusian Democratic Republic on 24 March and peaked during the Chernobyl Way-96 on 26 April 1996, which became one of the largest rallies in the period between the anti-Soviet protests of 1991 and the 2020 Belarusian revolution. According to various estimates, between 60 and 100 thousand people took to the central avenue of Minsk.
Following the constitutional changes in November 1996, the Belarusian political system became increasingly authoritarian with the government seeking to curtail all political freedoms. The authorities did not sanction most of requested street demonstrations and then brutally dispersed "unsanctioned" ones. They began to apply a wide range of repressive measures against their participants – from brutal police force to fines and administrative arrests to expulsion of students and dismissal of employees on political grounds.
Arbitrary and violent arrests of demonstrators, without regard to age or infirmity, have become commonplace. In violation of the terms of both the Belarusian constitution and international instruments such as the International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR), to which Belarus is a state party, Lukashenka issued a draconian decree in March 1997, codified into law later that year, which severely limited the right to citizens to demonstrate, regulating the even the types of symbols, flags, and banners participants may use.
The protests resumed in the spring of 1997 with at least 10,000 demonstrators marching through central Minsk on 16 March.
Charter 97, a declaration calling for democracy in Belarus was published on the anniversary of the 1996 referendum.
Personalities of the Belarusian Spring
Zianon Pazniak
Vasil Bykaŭ
Pavel Sheremet
Vera Cerlukevič
See also
Belarusian democracy movement
1991 Belarusian protests
2010 Belarusian protests
2020 Belarusian protests
References
Further reading
"Праходзіць Менская вясна" (in Belarusian). Retrieved 2021-04-09.
Belarus: The Last European Dictatorship, by Andrew Wilson. New Edition. - New Haven and London: Yale University Press, 2021. -
Belarus: A Denationalized Nation (Postcommunist States and Nations), by David R. Marples. - harwood academic publishers, 1999. -
1996 protests
1997 protests
Belarusian opposition
Protests in Belarus
|
2045132
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%20%D0%9A%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0
|
Яндро Кінтана
|
Яндро Кінтана
Яндро Мігель Кінтана Рівальта (Морон, провінція Сьєго-де-Авіла) — кубинський борець вільного стилю, дворазовий срібний призер чемпіонатів світу, чотириразовий переможець Панамериканських чемпіонатів, дворазовий чемпіон Панамериканських ігор, переможець та дворазовий срібний призер Кубків світу, олімпійський чемпіон.
Біографія
Боротьбою почав займатися з 1988 року. Бронзовий призер чемпіонату світу 1999 року серед юніорів. Виступав за борцівський клуб «Cerro Pelado Cuba» з Гавани.
Виступи на Олімпіадах
Виступи на Чемпіонатах світу
Виступи на Панамериканських чемпіонатах
Виступи на Панамериканських іграх
Виступи на Кубках світу
Виступи на інших змаганнях
Посилання
Профіль на сайті wrestling.ncp.ru
http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/qu/yandro-quintana-1.html
Олімпійські чемпіони з вільної боротьби
Кубинські борці вільного стилю
Кубинські олімпійські чемпіони
Чемпіони літніх Олімпійських ігор 2004
Борці вільного стилю на літніх Олімпійських іграх 2004
Борці вільного стилю на літніх Олімпійських іграх 2008
Спортсмени Гавани
Чемпіони Панамериканських ігор з вільної боротьби
Панамериканські чемпіони з вільної боротьби
Призери Панамериканських ігор 2007 року
|
1950302
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0
|
Гетьманівська сільська рада
|
Гетьманівська сільська рада — адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Шевченківському районі Харківської області. Адміністративний центр — село Гетьманівка.
Загальні відомості
Гетьманівська сільська рада утворена в 1920 році.
Територія ради: 83,8 км²
Населення ради: 1 148 осіб (станом на 2001 рік)
Населені пункти
Сільській раді були підпорядковані населені пункти:
с. Гетьманівка
с. Лелюківка
с. Малі Кринки
с. Мостове
с. Одрадне
с. Тетянівка
Колишні населені пункти
Бугаївка
Склад ради
Рада складалася з 14 депутатів та голови.
Голова ради: Гожа Владислав Леонідович
Секретар ради: Луганська Юлія Михайлівна
Керівний склад попередніх скликань
Примітка: таблиця складена за даними сайту Верховної Ради України
Депутати
За результатами місцевих виборів 2010 року депутатами ради стали:
За суб'єктами висування
За округами
Примітки та джерела
Адміністративний устрій Шевченківського району (Харківська область)
|
5053018
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BE%D1%81%D0%B5%20%D0%901%20%28%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%29
|
Шосе А1 (Казахстан)
|
Шосе А1 (Казахстан)
Шосе А1 — національна автомобільна дорога в Казахстані, яка пролягає від Нур-Султана до Петропавловська загальною протяжністю 456 кілометрів. Є частиною європейського маршруту E125 та Азійської автомагістралі AH64.
Маршрут починається в Нур-Султані на розв'язці об'їзної дороги Нур-Султан, де продовжується на північний захід і зустрічається з початком шосе R6 і продовжується. Закінчується біля міста Щучинська на з'єднанні з трасою Р7. Починається на північ від Кокшетау біля траси А13 і закінчує свій маршрут у Петропавлівському.
Історія
Реконструкція ділянки Нур-Султан — Щучинськ почалася в 2006 році. Закінчилась через 3 роки, у 2009 році.
В 2013 році на ділянці Нур-Султан — Щучинськ була введена оплата.
У 2017 році завершилася реконструкція ділянки Кокшетау — Петропавлівськ.
Примітки
Дороги Казахстану
|
7239883
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Echinacea%20purpurea
|
Echinacea purpurea
|
Echinacea purpurea, the eastern purple coneflower, purple coneflower, hedgehog coneflower, or echinacea, is a North American species of flowering plant in the family Asteraceae. It is native to parts of eastern North America and present to some extent in the wild in much of the eastern, southeastern and midwestern United States as well as in the Canadian Province of Ontario. It is most common in the Ozarks and in the Mississippi/Ohio Valley. Its habitats include dry open woods, prairies and barrens.
Taxonomy
Echinacea is derived from Greek, meaning 'spiny one', in reference to the spiny sea urchins 'εχίνοι' which the ripe flower heads of species of this genus resemble. The epithet purpurea means 'reddish-purple'. Originally named Rudbeckia purpurea by Linnaeus in 1753 in Species plantarum 6, it was reclassified in 1794 by Conrad Moench, in a new genus named Echinacea purpurea (L.) Moench. In 1818, Thomas Nuttall describes a new variety that he named Rudbeckia purpurea var. serotina. Just two decades later, De Candolle raised him to the rank of species of the other genus Echinacea serotina (Nutt.) DC. (1836). In 2002, Binns et al. discovered a misapplication of the name Echinacea purpurea for the taxon correctly named Echinacea serotina in 1836. The authors proposed to retain the names not to cause confusion among gardeners and herbalists.
Other names include: Broad-leaved purple coneflower, Eastern Purple Coneflower, Hedgehog Coneflower, Echinacea.
Description
Echinacea purpurea is an herbaceous perennial up to tall by wide at maturity. Depending on the climate, it blooms throughout summer into autumn. Its cone-shaped flowering heads are usually, but not always, purple in the wild. Its individual flowers (florets) within the flower head are hermaphroditic, having both male and female organs in each flower. It is pollinated by butterflies and bees. The alternate leaves, borne by a petiole from 0 to 17 cm, are oval to lanceolate, 5-30 x 5-12 cm; the margin is tightened to toothed.
The inflorescence is a capitulum, 7 to 15 cm in diameter, formed by a prominent domed central protuberance consisting of multiple small yellow florets. These are surrounded by a ring of pink or purple ligulate florets. The tubular florets are hermaphrodite while the ligular florets are sterile. The involucral bracts are linear to lanceolate. The plant prefers well-drained soils in full sun. The fruit is an achene, sought after by birds.
Cultivation
Echinacea purpurea is grown as an ornamental plant in temperate regions. It is ideal for curbs, walkways or beds. The flowers can also go into the composition of fresh bouquets. Numerous cultivars have been developed for flower quality and plant form. The plant grows in sun or light shade. It thrives in either dry or moist soil and can tolerate drought once established. The cultivars 'Ruby Giant' and 'Elbrook' have gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.
Propagation
Echinacea purpurea is propagated either vegetatively or from seeds. Useful vegetative techniques include division, root cuttings, and basal cuttings. Clumps can be divided, or broken into smaller bunches, which is normally done in the spring or autumn. Cuttings made from roots that are "pencil-sized" will develop into plants when started in late autumn or early winter. Cuttings of basal shoots in the spring may be rooted when treated with rooting hormones, such as IBA at 1000 ppm.
Seed germination occurs best with daily temperature fluctuations or after stratification, which help to end dormancy. Seeds may be started indoors in advance of the growing season or outdoors after the growing season has started.
Ecology
Many pollinators are attracted to E. purpurea. Bees that are attracted to the flowers include bumblebees, sweat bees, honey bees, the sunflower leafcutter bee, and the mining bee Andrena helianthiformis. Butterflies that visit include monarchs, swallowtail butterflies, and sulphur butterflies. Birds, particularly finches, eat the seeds and disperse them through their droppings.
Slugs and rabbits will also eat the foliage when young, or shortly after emerging in the spring. Additionally, roots can be damaged and eaten by gophers.
Chemistry
Echinacea purpurea contains alkamides, caffeic acid derivatives, polysaccharides, and glycoproteins. Nicotiflorin is the dominant flavonoid in E. purpurea, followed by the flavonoid rutin.
Traditional medicine
Native Americans used the plant as traditional medicine to treat many ailments.
References
purpurea
Flora of the United States
Butterfly food plants
Garden plants of North America
Medicinal plants of North America
Plants described in 1753
Taxa named by Carl Linnaeus
|
3288272
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%81%D1%83%D1%80%D1%96%29
|
Кагока (Міссурі)
|
Кагока (Міссурі)
Кагока — місто в США, в окрузі Кларк штату Міссурі. Населення — 1961 особа (2020).
Географія
Кагока розташована за координатами (40.423620, -91.718706). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 4,13 км², з яких 4,05 км² — суходіл та 0,08 км² — водойми.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкало осіб у 883 домогосподарствах у складі 521 родини. Густота населення становила 503 особи/км². Було 1001 помешкання (242/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 0,8 %. Частка іспаномовних становила 0,7 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 23,7 % — особи молодші 18 років, 55,3 % — особи у віці 18—64 років, 21,0 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 39,9 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 86,9 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 85,5 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долари . Медіана доходів становила доларів для чоловіків та доларів для жінок. За межею бідності перебувало 12,7 % осіб, у тому числі 16,5 % дітей у віці до 18 років та 8,6 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 918 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 23,6 %, виробництво — 22,7 %, роздрібна торгівля — 12,2 %, транспорт — 10,0 %.
Примітки
Джерела
Міста Міссурі
Населені пункти округу Кларк (Міссурі)
Окружні центри Міссурі
|
2867033
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D0%BE
|
Шево
|
Шево — село в Польщі, у гміні Любень-Куявський Влоцлавського повіту Куявсько-Поморського воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Влоцлавського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Влоцлавського повіту
|
2892875
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%28%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%29
|
Боровець (Конецький повіт)
|
Боровець (Конецький повіт)
Боровець — село в Польщі, у гміні Ґоварчув Конецького повіту Свентокшиського воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Радомського воєводства.
Демографія
Демографічна структура на день 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Конецького повіту
|
15607387
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ch%C3%A2teaudouble%2C%20Dr%C3%B4me
|
Châteaudouble, Drôme
|
Châteaudouble, Drôme
Châteaudouble is a commune in the Drôme department in southeastern France. The engineer and sinologist Joseph Charignon was born in Châteaudouble.
Population
See also
Communes of the Drôme department
References
Communes of Drôme
|
94368
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/IC%201105
|
IC 1105
|
IC 1105 — галактика типу S0 (спіральна галактика) у сузір'ї Змія.
Цей об'єкт міститься в оригінальній редакції індексного каталогу.
Посилання
IC 1105 в оригінальному новому загальному каталозі
IC 1105 в оригінальному новому загальному каталозі
Перевірена інформація про IC 1105
IC 1105 в базі SIMBAD
IC 1105 в базі Vizier
IC 1105 в базі NASA Extragalactic Database
Бази даних про об'єкти NGC/IC
IC 1105
IC 1105
IC 1105
|
2202623
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Aerophagia
|
Aerophagia
|
Aerophagia (or aerophagy) is a condition of excessive air swallowing, which goes to the stomach instead of the lungs. Aerophagia may also refer to an unusual condition where the primary symptom is excessive flatus (farting), belching (burping) is not present, and the actual mechanism by which air enters the gut is obscure or unknown. Aerophagia in psychiatry is sometimes attributed to nervousness or anxiety.
Symptoms and signs
Causes
Aerophagia is associated with excessively chewing gum, smoking, drinking carbonated drinks, eating too quickly, as well as anxiety, high continuous positive airway pressure and wearing loose dentures. Aerophagia is also carried out deliberately as a voluntary action to increase the length and volume of a belch, as any air successfully swallowed serves to increase the partial pressure in the stomach and expand a burp. In people with cervical spinal blockages, inhaling can cause some air to enter the esophagus and stomach involuntarily.
Diagnosis
Aerophagia is diagnosed in 8.8% of cognitively delayed patients where the coordination between swallowing and respiration is impaired and not well-defined.
Aerophagia is a dangerous potential side effect of non-invasive ventilation (NIV), commonly used in treatments of respiratory problems and cardiovascular critical care or in surgery when a general anaesthetic is required. In the case of aerophagia during NIV, it is normally diagnosed by experienced medical specialists who check on patients intermittently during NIV use for any emergent problems. The diagnosis is based on the sound heard by listening through a stethoscope placed outside the abdominal cavity. Using this approach, the problem is sometimes detected later than when it develops, possibly also later than necessary. Belated detection or response to aerophagia may lead to gastric distension, which in turn could elevate the diaphragm or cause aspiration of the stomach contents into the lungs or pneumatic rupture of the esophagus due to extreme gastric insufflation.
See also
Gastric dilatation volvulus (GDV), stretched stomach
References
External links
Management of Belching, Hiccups, and Aerophagia
Gastrointestinal tract disorders
Symptoms and signs: Digestive system and abdomen
|
11695412
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Graveson
|
Graveson
|
Graveson is a commune in the Bouches-du-Rhône department in southern France.
Population
See also
Communes of the Bouches-du-Rhône department
References
Communes of Bouches-du-Rhône
Bouches-du-Rhône communes articles needing translation from French Wikipedia
|
690271
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%B0%D0%BA
|
Пропіак
|
Пропіак — муніципалітет у Франції, у регіоні Овернь-Рона-Альпи, департамент Дром. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 560 км на південний схід від Парижа, 170 км на південь від Ліона, 80 км на південь від Валанса.
Історія
До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Рона-Альпи. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Овернь-Рона-Альпи.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
Сусідні муніципалітети
Посилання
Пропіак на сайті французького Національного інституту географії
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Дром
Примітки
Муніципалітети департаменту Дром
|
3437289
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BD%20%28%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%86%D0%BE%D0%B3%20%D0%9B%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%96%D1%97%29
|
Антуан (герцог Лотарингії)
|
Антуан (герцог Лотарингії)
Антуан I Добрий (4 червня 1489 — 14 червня 1544) — герцог Лотарингії і Бара в 1508—1544 роках, граф Водемон (як Антуан III).
Життєпис
Походив з Другого Водемонського або Третього Лотаринзького дому. Третій син Рене II, герцога Лотарингії, та Філіппи Гельдернської. Народився 1489 року в Бар-ле-Дюк. На момент народження його старші брати вже померли, тому Антуан став спадкоємцем трону.
Виховувався при дворі французького короля Людовика XII, де затоваришував зі своїм кузеном герцогом Франциском Ангулемським.
У 1508 році помирає батько Антуана. Його мати спробувала запровадити власне регентство, проте Штати Лотарингії вирішили, що Антуан знаходиться в віці достатньому для самостійного панування. У 1509 році, доручивши управління герцогствами Лотарингія й Бар матері і Гуго дез Азару, єпископу Туля, Антуан I долучився до французької армії, що рушила до Італії в рамках війни Камбрейської ліги. Він брав участь в битві при Ан'яделло, де було завдано поразки Венеції.
Після смерті Людовика XII 1515 року королем став його друг Франциск Ангулемський. Герцог Лотарингії брав участь в його коронації, а потім разом з ним — в новому поході до Італії. Відзначився у битві при Мариньяно у вересні того ж року. Але згодом виушений був повернутися до Лотарингії. 1515 року оженився на представниці роду Бурбон-Монпансьє.
26 грудня 1523 Антуан I опублікував едикт, що забороняє лютеранські проповіді і продаж протестантської літератури. У 1524 році почалася Селянська війна в Німеччині. Спочатку повстання відбувалися на кордоні з Лотарингією, зокрема в Ельзасі. Втім невдовзі повстанці взяли Саверн і спробували захопити Сен-Дьє. У травні 1525 року повстали селяни сеньйорії Біч. Герцог у відповідь здійснив каральний похід, яким звільнив Саверн 17 травня, а 20 травня знищив повстанців поблизу Селести. Згодом Антуан I видав нові едикти проти протестантів.
Розглядаючи імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурга як союзника у боротьбі з лютеранством, герцог перейшов до політики маневрування між імперією та Францією. З 1530 року дотримувався нейтралітету.
У 1538 році після смерті вуйка Карла II Егмонта, герцога Гельдерна, висунув претензії на його спадщину. Проте не досяг бажаного. З 1539 року став хворіти на подагру.
Завдяки дипломатії 1542 року відповідно до Нюрнберзького договору Лотарінзьке герцогство визнавалося незалежним від Священної Римської імперії. Помер 1544 року. Йому спадкував старший син Франциск.
Родина
Дружина — Рене, донька графа Жильбера де Монпансьє
Діти:
Франциск (1517—1545), герцог Лотарингії і Бара
Анна (1522—1568), дружина: 1) Рене де Шалона, принца Оранського; 2) Філіппа II де Кроя, герцога Арсхот
Ніколя (1524—1577), єпископ Меца, граф Водемон і герцог де Меркер
Жан (1526—1532)
Антуан (1528)
Єлизавета (1530)
Примітки
Джерела
Otto Graf von Looz-Corswarem: Anton der Gute. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, , стор. 316
Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005,
Carroll, Stuart (2009). Martyrs and Murderers: The Guise Family and the Making of Europe. Oxford University Press.
герцоги Лотарингії
Герцоги Бару
Учасники Італійських війн
Водемонський дім
|
4287982
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%A0%D1%83%D1%97%D1%81
|
Паула Руїс
|
Паула Руїс (1 січня 1999) — іспанська плавчиня, що спеціалізується в плаванні на відкритій воді. Учасниця Чемпіонату світу з водних видів спорту 2019, де на дистанції 10 кілометрів посіла 24-те місце.
Примітки
Народились 1999
Іспанські плавчині
|
5069995
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Tennis%20in%20the%20Land
|
Tennis in the Land
|
Tennis in the Land - тенісний турнір туру WTA, який проводиться 3 2021 року на кортах Jacobs Pavilion у Клівленді, США. Належить до категорії WTA 250. Відбувається останнього тижня перед US Open, до 2019 року цього тижня відбувався Connecticut Open.
Фінали
Одиночний розряд
Парний розряд
Див. також
Cleveland Open
Winston-Salem Open
Примітки
Посилання
WTA profile
Official website
US Open Series
|
3478616
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83%20%28U-17%29
|
Юнацька збірна Північних Маріанських островів з футболу (U-17)
|
Юнацька збірна Північних Маріанських островів з футболу (U-17) — національна футбольна збірна Північних Маріанських островів, що складається із гравців віком до 17 років. Керівництво командою здійснює Футбольна асоціація Північних Маріанських островів.
Головним континентальним турніром для команди є Юнацький кубок Азії, який розігрується серед команд з віковим обмеженням до 16 років, і за право участі у фінальній частині якого маріанська команда почала змгатися з 2014 року.
Оскільки країна не є членом ФІФА, то навіть вихід на континентальну першість і успішний виступ на ній не дозволить команді отримати путівку на Чемпіонат світу (U-17).
Посилання
Профіль команди на сайті футбольної асоціації країни.
Північні Маріанські острови
Збірна Північних Маріанських островів з футболу
|
5082592
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Priconodon
|
Priconodon
|
Priconodon (meaning "saw cone tooth") is an extinct genus of dinosaur (perhaps nodosaurid), known from its large teeth. Its remains have been found in the Aptian-Albian age Lower Cretaceous Arundel Formation of Muirkirk, Prince George's County, Maryland, USA and the Potomac Group, also located in Maryland.
History
O. C. Marsh named the genus for USNM 2135, a large worn tooth from what was then called the Potomac Formation. As ankylosaurians were by and large unknown at the time, he compared it to Diracodon (=Stegosaurus) teeth. It was not identified as an ankylosaurian until Walter Coombs assigned it to Nodosauridae in 1978.
In 1998 Kenneth Carpenter and James Kirkland, in a review of North American Lower Cretaceous ankylosaurs, considered it tentatively valid as an unusually large nodosaurid, larger than all those described before. Carpenter (2001) retained it as a valid nodosaurid, but did not employ it in his phylogenetic analysis. Vickaryous et al. (2004), in a review of armored dinosaurs, considered it to be dubious without comment. West and Tibert, however, followed this with a preliminary account of a morphometric study that found it to be a unique genus.
Material
Carpenter and Kirkland (1998) listed 12 additional teeth from the same area as the holotype tooth, and tentatively added a robust tibia (USNM 9154) to the genus. They found the lack of armor found in the Arundel to be peculiar, but noted that fossils are rare in that formation anyway.
Paleobiology
As a nodosaurid, Priconodon would have been a slow, armored, quadrupedal herbivore. It would have been a large nodosaurid, but since only teeth are definitely known for the genus, size estimation has not been done.
See also
Timeline of ankylosaur research
References
Ankylosaurs
Early Cretaceous dinosaurs of North America
Taxa named by Othniel Charles Marsh
Fossil taxa described in 1888
Paleontology in Maryland
Ornithischian genera
|
2773220
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Cornus%20sericea
|
Cornus sericea
|
Cornus sericea, the red osier or red-osier dogwood, is a species of flowering plant in the family Cornaceae, native to much of North America. It has sometimes been considered a synonym of the Asian species Cornus alba. Other names include red brush, red willow, redstem dogwood, redtwig dogwood, red-rood, American dogwood, creek dogwood, and western dogwood.
Description
It is a medium to tall deciduous shrub, growing tall and wide, spreading readily by underground stolons to form dense thickets. The branches and twigs are dark red, although wild plants may lack this coloration in shaded areas.
The leaves are opposite, long and broad, with an ovate to oblong shape and an entire margin; they are dark green above and glaucous below; fall color is commonly bright red to purple. Like all dogwoods, they have characteristic stringy white piths within the leaf stalks, which can be used for identification.
The flowers are wide, flat, umbel-like and dull white, in clusters 3–6 cm across.
The fruit is a globose white berry 5–9 mm in diameter.
Taxonomy
Subspecies
It is a variable species, with two subspecies commonly accepted:
Cornus sericea subsp. sericea – throughout the range of the species. Shoots and leaves hairless or finely pubescent; flower petals 2–3 mm.
Cornus sericea subsp. occidentalis (Torr. & A.Gray) Fosberg – western North America. Shoots and leaves densely pubescent; flower petals 3–4.5 mm.
Etymology
The Latin specific epithet sericea means "silky", referring to the texture of the leaves.
Distribution and habitat
It is native throughout boreal and temperate zones in northern and western North America from Alaska east to Newfoundland, south to Durango and Nuevo León in the west, and Illinois and Virginia in the east.
Cornus sericea L. has been recorded from counties Antrim and Londonderry in Northern Ireland.
In the wild, the species most commonly grows in areas of rich, poorly drained soils, such as riparian zones and wetlands, or in upland areas which receive more than of annual precipitation. More uncommonly, it may be found in drier zones albeit at lesser abundance. Red osier dogwood is tolerant of flooding and has been known to survive up to seven years of water above root crown level. It occurs from sea level to , but in many areas is most common above .
Ecology
Red osier dogwood provides food and cover for many species of mammals and birds. The stems and especially new shoots are browsed by moose, elk, bighorn sheep, mountain goats, beavers, and rabbits, while the fruits are an important autumn food source for bears, small mammals, and 47 different bird species. In winter, red osier dogwood is heavily browsed by ungulates; in some areas use exceeds availability and individuals which have not been browsed are rare. The shrub is also important for nesting habitat and cover for a great variety of animals.
Cornus sericea is shade tolerant but prefers intermediate to high light levels. It tolerates disturbance well, and appears early in both primary and secondary succession throughout its native range, but especially in floodplains and riparian zones. It thrives in fire-disturbed sites, sprouting from seeds or damaged shrubs.
Although its conservation status is overall secure, it is considered vulnerable in Iowa and critically imperiled in Kentucky and Virginia.
Cultivation
Cornus sericea is a popular ornamental shrub that is often planted for the red coloring of its twigs in the dormant season. The cultivars 'Bud's Yellow', 'Flaviramea' with lime green stems, and 'Hedgerows Gold' (variegated foliage) have gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit (confirmed in 2017).
Like most dogwood species native to North America, C. sericea can be parasitized by the dogwood sawfly, possibly leaving much of the plant devoid of leaves. A variety of pesticides are effective; however, hand-picking the larvae is also an option.
Uses
Cornus sericea is frequently used for waterway bank erosion protection and restoration in the United States and Canada. Its root system provides excellent soil retention, it is hardy and provides an attractive shrub even when bare in winter, and its ability to be reproduced by cuttings makes it a low-cost solution for large-scale plantings.
Some Plateau Indigenous tribes ate the berries to treat colds and to slow bleeding.
Known as čhaŋšáša in Lakota, the inner bark was also used by the Lakota and other Native Americans as "traditional tobacco", either by itself or in a mixture with other plant materials. Among the Algonquian peoples such as the Ojibwe, the smoking mixtures, known as kinnikinnick, blended the inner bark with tobacco, while more western tribes added it to the bearberry leaf to improve the taste.
The Ojibwe used red-osier dogwood bark as a dye by taking the inner bark and mixing it with other plants or minerals.
The withies, or osiers, are used in basketry.
Gallery
References
External links
Jepson Flora of California: Cornus sericea; subsp. sericea, subsp. occidentalis.
Cornus sericea ssp. sericea images at bioimages.vanderbilt.edu
NRCS: USDA Plants Profile: Cornus sericea
sericea
Plants used in traditional Native American medicine
Flora of Subarctic America
Flora of Eastern Canada
Flora of Western Canada
Flora of the Northwestern United States
Flora of the North-Central United States
Flora of the Northeastern United States
Flora of the Southwestern United States
Flora of the South-Central United States
Flora of the Southeastern United States
Flora of Northeastern Mexico
|
61592808
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Erica%20Adams
|
Erica Adams
|
Erica Adams (born July 16, 1969) is an American former professional tennis player.
Biography
Born in 1969, she is the daughter of basketball player Bunk Adams, who was a Pan American Games gold medalist with the national team. She played college tennis for Purdue University from 1988 and 1991, earning All-Big Ten honors on four occasions.
Adams joined the professional tour in 1992 and went on to reach a best singles ranking of 215 in the world, appearing in the qualifying draws for both Wimbledon and the US Open. She played in the main draw of the Quebec WTA Tour tournament in 1994 and won two ITF titles. As a doubles player she won a further four ITF tournaments.
ITF finals
Singles: 3 (2–1)
Doubles: 7 (4–3)
References
External links
1969 births
Living people
American female tennis players
Purdue Boilermakers women's tennis players
Tennis players from Ohio
20th-century American women
|
33955
|
https://en.wikipedia.org/wiki/WordNet
|
WordNet
|
WordNet is a lexical database of semantic relations between words that links words into semantic relations including synonyms, hyponyms, and meronyms. The synonyms are grouped into synsets with short definitions and usage examples. It can thus be seen as a combination and extension of a dictionary and thesaurus. While it is accessible to human users via a web browser, its primary use is in automatic text analysis and artificial intelligence applications. It was first created in the English language and the English WordNet database and software tools have been released under a BSD style license and are freely available for download from that WordNet website. There are now WordNets in more than 200 languages.
History and team members
WordNet was first created in 1985, in English only, in the Cognitive Science Laboratory of Princeton University under the direction of psychology professor George Armitage Miller. It was later directed by Christiane Fellbaum. The project was initially funded by the U.S. Office of Naval Research, and later also by other U.S. government agencies including the DARPA, the National Science Foundation, the Disruptive Technology Office (formerly the Advanced Research and Development Activity) and REFLEX. George Miller and Christiane Fellbaum received the 2006 Antonio Zampolli Prize for their work with WordNet.
The Global WordNet Association is a non-commercial organization that provides a platform for discussing, sharing and connecting WordNets for all languages in the world. Christiane Fellbaum and Piek Th.J.M. Vossen are its co-presidents.
Database contents
The database contains 155,327 words organized in 175,979 synsets for a total of 207,016 word-sense pairs; in compressed form, it is about 12 megabytes in size.
It includes the lexical categories nouns, verbs, adjectives and adverbs but ignores prepositions, determiners and other function words.
Words from the same lexical category that are roughly synonymous are grouped into synsets, which include simplex words as well as collocations like "eat out" and "car pool." The different senses of a polysemous word form are assigned to different synsets. A synset's meaning is further clarified with a short defining gloss and one or more usage examples. An example adjective synset is:
good, right, ripe – (most suitable or right for a particular purpose; "a good time to plant tomatoes"; "the right time to act"; "the time is ripe for great sociological changes")
All synsets are connected by means of semantic relations. These relations, which are not all shared by all lexical categories, include:
Nouns
hypernym: Y is a hypernym of X if every X is a (kind of) Y (canine is a hypernym of dog)
hyponym: Y is a hyponym of X if every Y is a (kind of) X (dog is a hyponym of canine)
coordinate term: Y is a coordinate term of X if X and Y share a hypernym (wolf is a coordinate term of dog, and dog is a coordinate term of wolf)
holonym: Y is a holonym of X if X is a part of Y (building is a holonym of window)
meronym: Y is a meronym of X if Y is a part of X (window is a meronym of building)
Verbs
hypernym: the verb Y is a hypernym of the verb X if the activity X is a (kind of) Y (to perceive is an hypernym of to listen)
troponym: the verb Y is a troponym of the verb X if the activity Y is doing X in some manner (to lisp is a troponym of to talk)
entailment: the verb Y is entailed by the verb X if by doing X you must be doing Y (to sleep is entailed by to snore)
coordinate term: the verb Y is a coordinate term of the verb X if X and Y share a hypernym (to lisp is a coordinate term of to yell, and to yell is a coordinate term of to lisp)
These semantic relations hold among all members of the linked synsets. Individual synset members (words) can also be connected with lexical relations. For example, (one sense of) the noun "director" is linked to (one sense of) the verb "direct" from which it is derived via a "morphosemantic" link.
The morphology functions of the software distributed with the database try to deduce the lemma or stem form of a word from the user's input. Irregular forms are stored in a list, and looking up "ate" will return "eat," for example.
Knowledge structure
Both nouns and verbs are organized into hierarchies, defined by hypernym or IS A relationships. For instance, one sense of the word dog is found following hypernym hierarchy; the words at the same level represent synset members. Each set of synonyms has a unique index.
dog, domestic dog, Canis familiaris
canine, canid
carnivore
placental, placental mammal, eutherian, eutherian mammal
mammal
vertebrate, craniate
chordate
animal, animate being, beast, brute, creature, fauna
...
At the top level, these hierarchies are organized into 25 beginner "trees" for nouns and 15 for verbs (called lexicographic files at a maintenance level). All are linked to a unique beginner synset, "entity".
Noun hierarchies are far deeper than verb hierarchies.
Adjectives are not organized into hierarchical trees. Instead, two "central" antonyms such as "hot" and "cold" form binary poles, while 'satellite' synonyms such as "steaming" and "chilly" connect to their respective poles via a "similarity" relations. The adjectives can be visualized in this way as "dumbbells" rather than as "trees".
Psycholinguistic aspects
The initial goal of the WordNet project was to build a lexical database that would be consistent with theories of human semantic memory developed in the late 1960s. Psychological experiments indicated that speakers organized their knowledge of concepts in an economic, hierarchical fashion. Retrieval time required to access conceptual knowledge seemed to be directly related to the number of hierarchies the speaker needed to "traverse" to access the knowledge. Thus, speakers could more quickly verify that canaries can sing because a canary is a songbird, but required slightly more time to verify that canaries can fly (where they had to access the concept "bird" on the superordinate level) and even more time to verify canaries have skin (requiring look-up across multiple levels of hyponymy, up to "animal").
While such psycholinguistic experiments and the underlying theories have been subject to criticism, some of WordNet's organization is consistent with experimental evidence. For example, anomic aphasia selectively affects speakers' ability to produce words from a specific semantic category, a WordNet hierarchy. Antonymous adjectives (WordNet's central adjectives in the dumbbell structure) are found to co-occur far more frequently than chance, a fact that has been found to hold for many languages.
As a lexical ontology
WordNet is sometimes called an ontology, a persistent claim that its creators do not make. The hypernym/hyponym relationships among the noun synsets can be interpreted as specialization relations among conceptual categories. In other words, WordNet can be interpreted and used as a lexical ontology in the computer science sense. However, such an ontology should be corrected before being used, because it contains hundreds of basic semantic inconsistencies; for example there are, (i) common specializations for exclusive categories and (ii) redundancies in the specialization hierarchy. Furthermore, transforming WordNet into a lexical ontology usable for knowledge representation should normally also involve (i) distinguishing the specialization relations into subtypeOf and instanceOf relations, and (ii) associating intuitive unique identifiers to each category. Although such corrections and transformations have been performed and documented as part of the integration of WordNet 1.7 into the cooperatively updatable knowledge base of WebKB-2, most projects claiming to reuse WordNet for knowledge-based applications (typically, knowledge-oriented information retrieval) simply reuse it directly.
WordNet has also been converted to a formal specification, by means of a hybrid bottom-up top-down methodology to automatically extract association relations from it and interpret these associations in terms of a set of conceptual relations, formally defined in the DOLCE foundational ontology.
In most works that claim to have integrated WordNet into ontologies, the content of WordNet has not simply been corrected when it seemed necessary; instead, it has been heavily reinterpreted and updated whenever suitable. This was the case when, for example, the top-level ontology of WordNet was restructured according to the OntoClean-based approach, or when it was used as a primary source for constructing the lower classes of the SENSUS ontology.
Limitations
The most widely discussed limitation of WordNet (and related resources like ImageNet) is that some of the semantic relations are more suited to concrete concepts than to abstract concepts. For example, it is easy to create hyponyms/hypernym relationships to capture that a "conifer" is a type of "tree", a "tree" is a type of "plant", and a "plant" is a type of "organism", but it is difficult to classify emotions like "fear" or "happiness" into equally deep and well-defined hyponyms/hypernym relationships.
Many of the concepts in WordNet are specific to certain languages and the most accurate reported mapping between languages is 94%. Synonyms, hyponyms, meronyms, and antonyms occur in all languages with a WordNet so far, but other semantic relationships are language-specific. This limits the interoperability across languages. However, it also makes WordNet a resource for highlighting and studying the differences between languages, so it is not necessarily a limitation for all use cases.
WordNet does not include information about the etymology or the pronunciation of words and it contains only limited information about usage. WordNet aims to cover most everyday words and does not include much domain-specific terminology.
WordNet is the most commonly used computational lexicon of English for word-sense disambiguation (WSD), a task aimed at assigning the context-appropriate meanings (i.e. synset members) to words in a text. However, it has been argued that WordNet encodes sense distinctions that are too fine-grained. This issue prevents WSD systems from achieving a level of performance comparable to that of humans, who do not always agree when confronted with the task of selecting a sense from a dictionary that matches a word in a context. The granularity issue has been tackled by proposing clustering methods that automatically group together similar senses of the same word.
Offensive content
WordNet includes words that can be perceived as pejorative or offensive. The interpretation of a word can change over time and between social groups, so it is not always possible for WordNet to define a word as "pejorative" or "offensive" in isolation. Therefore, people using WordNet must apply their own methods to identify offensive or pejorative words.
However, this limitation is true of other lexical resources like dictionaries and thesauruses, which also contain pejorative and offensive words. Some dictionaries indicate words that are pejoratives, but do not include all the contexts in which words might be acceptable or offensive to different social groups. Therefore, people using dictionaries must apply their own methods to identify all offensive words.
Licensed vs. Open WordNets
Some wordnets were subsequently created for other languages. A 2012 survey lists the wordnets and their availability. In an effort to propagate the usage of WordNets, the Global WordNet community had been slowly re-licensing their WordNets to an open domain where researchers and developers can easily access and use WordNets as language resources to provide ontological and lexical knowledge in natural-language processing (NLP) tasks.
The Open Multilingual WordNet provides access to open licensed wordnets in a variety of languages, all linked to the Princeton Wordnet of English (PWN). The goal is to make it easy to use wordnets in multiple languages.
Applications
WordNet has been used for a number of purposes in information systems, including word-sense disambiguation, information retrieval, automatic text classification, automatic text summarization, machine translation and even automatic crossword puzzle generation.
A common use of WordNet is to determine the similarity between words. Various algorithms have been proposed, including measuring the distance among words and synsets in WordNet's graph structure, such as by counting the number of edges among synsets. The intuition is that the closer two words or synsets are, the closer their meaning. A number of WordNet-based word similarity algorithms are implemented in a Perl package called WordNet::Similarity, and in a Python package called NLTK. Other more sophisticated WordNet-based similarity techniques include ADW, whose implementation is available in Java. WordNet can also be used to inter-link other vocabularies.
Interfaces
Princeton maintains a list of related projects that includes links to some of the widely used application programming interfaces available for accessing WordNet using various programming languages and environments.
Related projects and extensions
WordNet is connected to several databases of the Semantic Web. WordNet is also commonly reused via mappings between the WordNet synsets and the categories from ontologies. Most often, only the top-level categories of WordNet are mapped.
Global WordNet Association
The Global WordNet Association (GWA) is a public and non-commercial organization that provides a platform for discussing, sharing and connecting wordnets for all languages in the world. The GWA also promotes the standardization of wordnets across languages, to ensure its uniformity in enumerating the synsets in human languages. The GWA keeps a list of wordnets developed around the world.
Other languages
Arabic WordNet: WordNet for Arabic language.
Arabic Ontology, a linguistic ontology that has the same structure as wordnet, and mapped to it.
The BalkaNet project has produced WordNets for six European languages (Bulgarian, Czech, Greek, Romanian, Turkish and Serbian). For this project, a freely available XML-based WordNet editor was developed. This editor – VisDic – is not in active development anymore, but is still used for the creation of various WordNets. Its successor, DEBVisDic, is client-server application and is currently used for the editing of several WordNets (Dutch in Cornetto project, Polish, Hungarian, several African languages, Chinese).
BulNet is a Bulgarian version of the WordNet developed at the Department of Computational Linguistics of the Institute for Bulgarian Language, Bulgarian Academy of Sciences.
CWN (Chinese Wordnet or 中文詞彙網路) supported by National Taiwan University.
The EuroWordNet project has produced WordNets for several European languages and linked them together; these are not freely available however. The Global Wordnet project attempts to coordinate the production and linking of "wordnets" for all languages. Oxford University Press, the publisher of the Oxford English Dictionary, has voiced plans to produce their own online competitor to WordNet.
FinnWordNet is a Finnish version of the WordNet where all entries of the original English WordNet were translated.
GermaNet is a German version of the WordNet developed by the University of Tübingen.
The IndoWordNet is a linked lexical knowledge base of wordnets of 18 scheduled languages of India viz., Assamese, Bangla, Bodo, Gujarati, Hindi, Kannada, Kashmiri, Konkani, Malayalam, Meitei (Manipuri), Marathi, Nepali, Odia, Punjabi, Sanskrit, Tamil, Telugu and Urdu.
JAWS (Just Another WordNet Subset), another French version of WordNet built using the Wiktionary and semantic spaces
WordNet Bahasa: WordNet for Malay and Indonesia language, developed by Nanyang University of Technology.
Malayalam WordNet, developed by Cochin University Of Science and Technology.
Multilingual Central Repository (MCR) integrates in the same EuroWordNet framework wordnets from Spanish, Catalan, Basque, Galician and Portuguese liked to English.
The MultiWordNet project, a multilingual WordNet aimed at producing an Italian WordNet strongly aligned with the Princeton WordNet.
OpenDutchWordNet, is a Dutch lexical semantic database.
OpenWN-PT is a Brazilian Portuguese version of the original WordNet freely available for download under CC-BY-SA license.
plWordNet is a Polish-language version of WordNet developed by Wrocław University of Technology.
PolNet is a Polish-language version of WordNet developed by Adam Mickiewicz University in Poznań (distributed under CC BY-NC-ND 3.0 license).
Projects such as BalkaNet and EuroWordNet made it feasible to create standalone wordnets linked to the original one. Two such projects were the Russian WordNet, patronized by Petersburg State University of Means of Communication and led by S.A. Yablonsky, and Russnet, by Saint Petersburg State University.
UWN is an automatically constructed multilingual lexical knowledge base extending WordNet to cover over a million words in many different languages.
WOLF (WordNet Libre du Français), a French version of WordNet.
Linked data
BabelNet, a very large multilingual semantic network with millions of concepts obtained by integrating WordNet and Wikipedia using an automatic mapping algorithm.
The SUMO ontology has a complete manual mapping between all of the WordNet synsets and all of SUMO (including its domain ontologies, when WordNet contains a word sense for a given SUMO term) which is browsable at, for example .
OpenCyc, an open ontology and knowledge base of everyday common sense knowledge, has 12,000 terms linked to WordNet synonym sets.
DOLCE, is the first module of the WonderWeb Foundational Ontologies Library (WFOL). This upper-ontology has been developed in light of rigorous ontological principles inspired by the philosophical tradition, with a clear orientation toward language and cognition. OntoWordNet is the result of an experimental alignment of WordNet's upper level with DOLCE. It is suggested that such alignment could lead to an "ontologically sweetened" WordNet, meant to be conceptually more rigorous, cognitively transparent, and efficiently exploitable in several applications.
DBpedia, a database of structured information, is linked to WordNet.
The eXtended WordNet is a project at the University of Texas at Dallas which aims to improve WordNet by semantically parsing the glosses, thus making the information contained in these definitions available for automatic knowledge processing systems. It is freely available under a license similar to WordNet's.
The GCIDE project produced a dictionary by combining a public domain Webster's Dictionary from 1913 with some WordNet definitions and material provided by volunteers. It was released under the copyleft license GPL.
ImageNet is an image database organized according to the WordNet hierarchy (currently only the nouns), in which each node of the hierarchy is depicted by millions of images. Currently, it has over 500 images per node on average.
BioWordnet, a biomedical extension of wordnet was abandoned due to issues about stability over versions.
WikiTax2WordNet, a mapping between WordNet synsets and Wikipedia categories.
WordNet++, a resource including over millions of semantic edges harvested from Wikipedia and connecting pairs of WordNet synsets.
SentiWordNet, a resource for supporting opinion mining applications obtained by tagging all the WordNet 3.0 synsets according to their estimated degrees of positivity, negativity, and neutrality.
ColorDict, is an Android application to mobiles phones that use Wordnet database and others, like Wikipedia.
UBY-LMF a database of 10 resources including WordNet.
Related projects
FrameNet is a lexical database that shares some similarities with, and refers to, WordNet.
Lexical markup framework (LMF) is an ISO standard specified within ISO/TC37 in order to define a common standardized framework for the construction of lexicons, including WordNet. The subset of LMF for Wordnet is called Wordnet-LMF. An instantiation has been made within the KYOTO project.
UNL Programme is a project under the auspices of UNO aimed to consolidate lexicosemantic data of many languages to be used in machine translation and information extraction systems.
Meaning Monkey is a free online dictionary based on the WordNet database.
Dictionary.video is a video dictionary focusing on pronunciations. It's text part is extended from WordNet.
Distributions
WordNet Database is distributed as a dictionary package (usually a single file) for the following software:
Babylon
GoldenDict
Lingoes
LexSemantic : Digital Platform for publishing reference works (dictionaries, encyclopedias, etc.). Includes WordnetPlus.
See also
Lexical Markup Framework
Machine-readable dictionary
Synonym Ring
Taxonomy
References
External links
Online English dictionaries
Lexical databases
Knowledge representation
Computational linguistics
Open data
Projects established in 1985
1985 establishments in New Jersey
Corpus linguistics
Free software programmed in Prolog
Software using the BSD license
|
4087665
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%BD%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0
|
Соснівська селищна громада
|
Соснівська селищна громада — територіальна громада в Україні, в Рівненському районі Рівненської области. Адміністративний центр — селище Соснове.
Площа громади — 319,5 км², населення — осіб (2020).
Населені пункти
У складі громади 1 селище (Соснове) і 11 сіл:
Адамівка
Більчаки
Великі Селища
Вілля
Глибочок
Губків
Іванівка
Маринин
Мочулянка
Совпа
Хмелівка
Примітки
Посилання
Соснівська територіальна громада // Децентралізація дає можливості
засновані в Україні 2020
|
18458451
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Krasivaya%20Mecha
|
Krasivaya Mecha
|
Krasivaya Mecha is a river in Tula and Lipetsk oblasts in Russia. It is a right tributary of the Don, and is long, with a drainage basin of . The river freezes over in late November and is icebound until early April.
The town of Yefremov is along the Krasivaya Mecha River.
In his Sketches from a Hunter's Album, Russian writer Ivan Turgenev describes the area surrounding the river as the "Beautiful Lands," in reference to it being regarded as "one of the most beautiful regions in European Russia," according to the endnotes provided by Richard Freeborn for the English translation.
References
Rivers of Lipetsk Oblast
Rivers of Tula Oblast
|
4990981
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%A7%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%202023%20%E2%80%94%20%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%84%D0%B5%D1%82%D0%B0%204x200%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BC%20%28%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B8%29
|
Плавання на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2023 — естафета 4x200 метрів вільним стилем (чоловіки)
|
Плавання на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2023 — естафета 4x200 метрів вільним стилем (чоловіки)
Змагання з плавання в естафеті 4x200 метрів вільним стилем серед чоловіки на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2023 відбулися 28 липня 2023 року.
Рекорди
Перед початком змагань світовий рекорд і рекорд чемпіонатів світу були такими:
Результати
Попередні запливи
Попередні запливи розпочалися о 11:55 за місцевим часом.
Фінал
Фінал відбувся о 21:40 за місцевим часом..
Примітки
естафета 4x200 метрів вільним стилем (чоловіки)
|
477558
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B1%D0%B1%27%D1%8F%D0%BD%D0%BE
|
Нібб'яно
|
Нібб'яно — муніципалітет в Італії, у регіоні Емілія-Романья, провінція П'яченца.
Нібб'яно розташований на відстані близько 420 км на північний захід від Рима, 165 км на захід від Болоньї, 34 км на південний захід від П'яченци.
Населення — (2014).
Демографія
Сусідні муніципалітети
Боргоново-Валь-Тідоне
Каміната
Каневіно
Гольференцо
Пекорара
П'янелло-Валь-Тідоне
Руїно
Санта-Марія-делла-Верса
Вольпара
Цаваттарелло
Ціано-П'ячентіно
Див. також
Список муніципалітетів провінції П'яченца
Примітки
Муніципалітети провінції П'яченца
|
24496772
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Boles%C5%82aw%20Wys%C5%82ouch
|
Bolesław Wysłouch
|
Bolesław Wysłouch (22 November 1855 – 13 September 1937) was a Polish nobleman, peasant advocate, a socialist, a senator and co-establisher of the original Polish Peasants Party.
Wysłouch was born in Polesia, in Socha, a village in the Grodno Governorate of the Russian Empire (present-day Belarus). He completed his education with a degree in chemical engineering at the Emperor's Petersburg Institute of Technology in Saint Petersburg. He became active in politics as a student, mainly through university societies. From 1881 he was affiliated with Lud Polski, a left-wing newspaper run by Bolesław Limanowski (as a result of which he was imprisoned in the Warsaw Citadel for three years).
In 1885 Wysłouch moved to Lviv, where together with his wife Maria he ran a monthly newspaper, Przegląd Społeczny until it was stopped by the Austrian officials in 1887. He then created Przyjaciel Ludu (People's Friend), a new left-wing newspaper which became popular with activists for peasant rights and which became the centre of the popular movement in the Austrian partition.
In 1894 Wysłouch created the Polish Democratic Society, and a year later he co-founded the People's Party (which since 1903 has been known as the Polish People's Party) in Galicia. He became a member of the party's Head Council, but in 1912 he left in order to establish a new entity called "PSL Union of the independent popular activists". The following year he moved to the Polish People's Party "Piast", where he stayed until 1923, after which he moved to the Polish People's Party "Wyzwolenie" with which he was involved until 1925. From then he was a member of the Labour Club until his political retirement in 1927. During the years 1922-1927 he served as a senator of the Second Polish Republic.
He was married to Maria Wysłouch, a political activist from Galicia. After her death in 1905 he married Bronisława Wysłouchowa, which later became a colonel in the Polish Armed Forces in the West as well as an inspector of the Women's Auxiliary Service.
He died in Lviv on 13 September 1937 and is buried at the Lychakiv Cemetery.
References
Bibliography
Brock, "Boleslaw Wyslouch: Founder of the Polish Peasant Party." Slavonic and East European Review, xxx (74), 1951.
Mazurek, Kraj a emigracja. Instytut Studiów Iberyjskich i Iberoamerykańskich, Warsaw, 2006.
Kudłaszyk, Wysłouch, Myśl społeczno-polityczna Bolesława Wysłoucha: 1855-1937. Wrocław, 1978.
Encyklopedia PWN, 2007.
See also
Wysłouch family
1855 births
1937 deaths
People from Drahichyn District
People from Kobrinsky Uyezd
Boleslaw
19th-century Polish nobility
Polish People's Party "Piast" politicians
Polish People's Party "Wyzwolenie" politicians
Senators of the Second Polish Republic (1922–1927)
Polish socialists
Saint Petersburg State Institute of Technology alumni
Emigrants from the Russian Empire to Austria-Hungary
Polish Austro-Hungarians
Burials at Lychakiv Cemetery
20th-century Polish nobility
|
2039092
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%85%D0%B0%D0%BB%20%D0%92%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
|
Міхал Вашинський
|
Міхал Вашинський (29 вересня 1904, Ковель, нині Волинська область, Україна) — 20 лютого 1965, Мадрид, Іспанія) — польський кінорежисер, редактор і сценарист.
Вашинський хворів на цукровий діабет. Помер він від серцевого нападу в Мадриді, похований на цвинтарі Фламініо Прима Порта в Римі, Італія.
Вибрана фільмографія
1932 — Сто метрів любові
1936 — Буде краще
1936 — Болек і Льолек
1937 — Знахар
1938 — Жінки над прірвою
1939 — Волоцюги
Примітки
Посилання
Станіслав Цалик «У пошуках Міхала Вашинського»
Michal Waszynski // IMDb
Уродженці Ковеля
Польські кінорежисери
Польські сценаристи
Польські євреї
Померли в Мадриді
|
947475
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/World%20in%20My%20Eyes
|
World in My Eyes
|
World in My Eyes — це пісня гурту Depeche Mode, яку написав Мартін Ґор. Вона була виданая лейблом Mute Records як четвертий і останній сингл з альбому «Violator», у вересні 1990 року.
Місце у чартах
Посилання
Лірика
Сингл "World in My Eyes" у базі даних порталу Discogs.com
Інформація про сингл "World in My Eyes" на офіційному сайті Depeche Mode
Виноски
Сингли 1990
Пісні Depeche Mode
|
3816917
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%82%20%D0%90%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4
|
Курт Аланд
|
Курт Аланд (28 березня 1915, Берлін — 13 квітня 1994, Мюнстер) — німецький євангелічний богослов, екзегет, фахівець з церковної історії і текстології Нового Завіту, професор Вестфальського університету імені Вільгельма в Мюнстері.
Життєпис
У 1933 вступив до Берлінського університету ім. Гумбольдтів, де вивчав теологію, філологію, археологію та історію.
У 1938 склав іспит з теології не в самому університеті, а в так званій Сповідуючій церкві (гілки Євангелічної церкви Німеччини, яка чинила опір нацистському режиму), до якої Аланд приєднався у 1935. У Сповідуючій церкві Курт брав участь у виданні журналу «Молода церква».
У 1939 Аланд захищає ліценціат з теології під керівництвом професора церковної історії Ганса Ліцманна (1875 — 1942).
У 1939 призваний на військову службу, в 1940 отримав важке поранення у Франції, а вже в наступному році демобілізувався.
У тому ж році став головним редактором «Богословської літературної газети» («Theologische Literaturzeitung»), де публікувалися рецензії на книги і статті з теології. У 1941 захистив докторську дисертацію.
1944 стає пастором Євангелічної церкви Німеччини.
У 1946 році в совєцькій окупаційній зоні був призначений екстраординарним професором богословського факультету Берлінського університету.
З 1947 крім викладання в Берлінському університеті очолює професорську кафедру Університету Галле.
У 1950 став почесним доктором богословського факультету Геттінгенського університету.
Через критичне ставлення до політичного режиму НДР був заарештований в 1953, але після тримісячного перебування у в'язниці — випущений.
У 1958 разом з сім'єю емігрував до ФРН і влаштувався в Мюнстері. Його багатюща бібліотека, що складалася з 8 тисяч томів, була конфіскована на користь університету.
У 1959 К. Аланд стає професором Вестфальського університету імені Вільгельма в Мюнстері.
Тут він заснував Інститут новозавітної текстології в 1959 і керував ним до виходу на пенсію в 1983. Діяльність Аланда в інституті отримала всесвітню популярність у зв'язку з виданням (спільно з Ервіном Нестле) критичного грецького тексту Нового Заповіту, що враховує більшість збережених новозавітних папірусів і рукописів. Це видання відоме під назвою «Новий Завіт Грецькою в редакції Нестле–Аланда», воно витримало численні перевидання (останнє, 28-е видання вийшло в 2012). Крім цього, Аланд видавав і інші праці з новозавітної текстології.
Крім досліджень в галузі текстології Нового Завіту, Аланд широко відомий як церковний історик, який вивчав як раннє християнство, так і історію Реформації.
Член Нідерландської королівської академії наук (1976), член-кореспондент Британської академії (1969). Також Аланд став почесним доктором богословського факультету Геттінгенсього університету (1950) і Сент-Ендрюського університету (Шотландія, 1957).
Бібліографія
Бібліографія робіт Аланда Курта налічує кілька сотень найменувань (див. Список мовою оригіналу — Аланд Курт).
Див. також
Категорії рукописів Нового Завіту — система класифікації рукописів, запропонована Куртом Аландом у 1981.
Примітки
Посилання
Аланд Курт // Православна енциклопедія
Члени Британської академії
Члени-кореспонденти Британської академії
Члени Нідерландської королівської академії наук
Члени Геттінгенської академії наук
Текстологи
Науковці Берлінського університету
Викладачі Вестфальського університету імені Вільгельма
Нагороджені Великим офіцерським хрестом ордена За заслуги перед ФРН
Випускники Берлінського університету
Померли в Мюнстері
Персоналії за алфавітом
Померли 1994
Померли 13 квітня
Уродженці Берліна
Народились 1915
Народились 28 березня
Німецькі лютеранські богослови
Члени Саксонської академії наук
|
62054580
|
https://en.wikipedia.org/wiki/2000%20Porsche%20Tennis%20Grand%20Prix%20%E2%80%93%20Singles
|
2000 Porsche Tennis Grand Prix – Singles
|
2000 Porsche Tennis Grand Prix – Singles
Martina Hingis was the defending champion and successfully defended her title, by defeating Kim Clijsters 6–0, 6–3 in the final. She received a Porsche Boxster-S as a prize.
Seeds
The first four seeds received a bye into the second round.
Draw
Finals
Top half
Bottom half
References
External links
Official results archive (ITF)
Official results archive (WTA)
Porsche Tennis Grand Prix Singles
2000 Women's Singles
|
2690355
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B4%20%E2%80%93%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%88%27%D1%94%20%E2%80%93%20%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%E2%80%93%20%D0%97%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F
|
Загвозд – Посуш'є – Травник – Зениця
|
Загвозд – Посуш'є – Травник – Зениця — перспективний газопровід між Хорватією та Боснією і Герцеговиною, який може створити новий напрямок постачання в останню блакитного палива.
З кінця 1970-х років здійснюються поставки до Боснії газу російського походження з використанням газопроводу Зворник – Сараєво – Зениця, який входить на територію країни з боку Сербії. З метою уникнення залежності від одного постачальника, центральна влада Боснії підтримує організацію сполучення з газотранспортною системою Хорватії. Зокрема, у другій половині 2010-х років почалось обговорення проєкту Південного інтерконектора (South Interconnection Project), який починатиметься неподалік узбережжя Адріатичного моря в районі Загвозд та прямуватиме на схід до Посуш'є (звідси можливе відгалуження до Мостара), а потім на північний схід у центральну Боснію до району Травніка.
Більша частина газопроводу — 114 км — планується в діаметрі 500 мм, тоді як ще 48 км повинні мати розмірність 400 мм. Біля Травніка відбуватиметься з’єднання з ділянкою Зениця – Травнік діаметром 400 мм, спорудженою у першій половині 2010-х. Втім, остання через погану якість робіт наразі не введена в експлуатацію, при цьому її будівництво виявилось пов’язаним з корупційним скандалом.
Станом на 2018 рік запланований у якості вихідного пункту район Загвозду сам ще не має доступу до блакитного палива, проте знаходиться на шляху перспективного трубопроводу зі Спліту (куди виведена система Босилєво – Спліт) до Дубровника, який має під'єднати південну частину хорватського узбережжя до газотранспортної системи країни. При цьому в останню наразі може надходити ресурс як з власних офшорних родовищ (Пула – Карловац), так і зі східноєвропейських хабів через Угорщину (Варошфьолд – Слободниця), проте також існує проєкт спорудження плавучого регазифікаційного терміналу на острові Крк, через який відбуватиметься доступ до ринку зрідженого природного газу. А у випадку реалізації проєкту Іонічно-Адріатичного газогону (північною частиною якого й стане згадана вище траса від Спліту до Дубровнику) буде можливою подача на вихідний пункт блакитного палива східного (на першому етапі азербайджанського) походження.
Суттєвою відмінністю інтерконектора Загвозд – Зениця від ще одного подібного проєкту Слободниця – Брод – Зениця є відсутність на його маршруті ділянок, що прямують територією, підконтрольною Республіці Сербській.
Примітки
Газопроводи Боснії і Герцеговини
Газопроводи Хорватії
Проєктні газопроводи
|
3479229
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%8F%D0%BD%D0%BE%20%D0%90%D1%97
|
Каяно Аї
|
Каяно Аї
— японська сейю. В минулому працювала в компанії Pro-Fit, в наш час співпрацює з Office Osawa.
Є лауреатом премії Seiyu Awards 2012 року в номінації на кращу акторку за роль Савави Хійорімі в Princess Resurrection.
Ролі
Аніме-серіали
2011
Yumekui Merry — Ісана Татібана
Sket Dance — Роман Саотоме
Ano Hana — Мейко Хомма
Kamisama no Memo-chou — Аяка Сінодзакі
Kamisama Dolls — Хібіно Сіба
Nekogami Yaoyorozu — Сасана Сьосоїн
Chihayafuru — Канаде Ое
Ben-To — Уме Сірауме
Guilty Crown — Інорі Юдзуріха, Мана Ома
Last Exile: Ginyoku no Fam — Мілія
Freezing — Віолет ель Бріджит
Ro-Kyu-Bu! — Тае Місьодзі
Shakugan no Shana III Final — К'яра Тоскана
2012
Rinne no Lagrange — Мугінамі
Mouretsu Pirates — Ай Хосімія
Aquarion Evol — Міконо Судзусіро
Medaka Box — Моган Кікайдзіма
Hyouka — Маяка Ібара
Suki-tte Ii na yo. — Мей Татібана
Girls und Panzer — Саорі Такебе
Sakurasou no Pet na Kanojo — Масіро Сіна
Tari Tari — Фуміко Мацумото, Томоко Курата
Ano Natsu de Matteru — Каорі Кіносита
Kimi to Boku — Ріна Такахасі
2013
Ai Mai Mi — Понока
Chihayafuru 2 — Канаде Ое
Suisei no Gargantia — Сая
Golden Time — Нана Хаясіда (Лінда)
Infinite Stratos 2 — Мадока Орімура
Jewelpet — Росса
Mangirl! — Сінобу Фудзіморі
Nagi no Asukara — Тісакі Хірадайра
OreShura — Ай Фуюмі
Ro-Kyu-Bu! SS — Тае Місьодзі
Senki Zessho Symphogear G — Кіріка Акацукі
Senran Kagura — Йомі
Senyuu — Лукі
Senyu 2 — Лукі
Servant x Service — Люсі (скорочено) Ямагамі
Tokurei Sochi Dantai Stella Jogakuin Koutouka C3 Bu — Каріла Хацусе
Super Seisyun Brothers — Мако Сайто
Dog & Scissors — Момідзі Хімехагі
Machine-Doll wa Kizutsukanai — Ірорі
Kakumeiki Valvrave — Айна Сакураї, Піно
Kakumeiki Valvrave 2nd Season — Піно
Yozakura Quartet — Ліла
Yuyushiki — Тіхо Аікава
2014
Ao Haru Ride — Юрі Макіта
Captain Earth — Хана Муто
Glasslip — Момо Сіросакі
Gundam Build Fighters Try — Ері Сінода
Kanojo ga Flag o Oraretara — Акане Махогасава
Madan no Ou to Vanadis — Софія Обертас
No Game No Life — Сіро
Ookami Shoujo to Kuro Ouji — Аюмі Санда
Romantica Clock — Акане Кадзія
Selector Infected WIXOSS — Хітое Уемура
Strike the Blood — Місакі Сасасакі
Terra Formars — Шейла Левітт
Witch Craft Works — Касумі Такамія
Soredemo Sekai wa Utsukushii — Ніа Лемерсьє
Shirobako — Рінко Огасавара, Муі Каяна
2015
Absolute Duo — Сайлент Діва
Akatsuki no Yona — Юно
Aldnoah. Zero — Дарзана Магбаредж
Aria the Scarlet Ammo AA — Сіно Сасакі
Crayon Shin-chan — Юрі Хосіно
DD Hokuto no Ken 2 — Реверко
Fairy Tail — Кьока
Shokugeki no Souma — Рьоко Сасакі
Ghost in the Shell: Arise — Alternative Architecture — Емма
Dungeon ni Deai o Motomeru no wa Machigatteiru Darou ka — Асфі Аль Андромеда
Gochuumon wa Usagi Desuka? — Мотя Хото
Joukamachi no Dandelion — Аой Сакурада
Kyoukai no Rinne — Судзі Мінамі
Fushigi na Somera-chan — Кономі (6 серія), Менусу, школярка, кішка
Mikagura Gakuen Kumikyoku — Курумі Нарумі
Miritari! — Сесілія
Ore Monogatari! ! — Юкіка Амамі
School-Live! — Мегумі Сакура
Saenai Heroine no Sodatekata — Утаха Касумігаока
Show by Rock! ! — Цукіно
Soreike! Anpanman — Окаю-тян
Senki Zesshou Symphogear — Кіріка Акацукі
Ushio to Tora — Омаморі-сама
Shigatsu wa Kimi no Uso — Нагі Айдзю
2016
Kono Subarashii Sekai ni Shukufuku o! — Даркнесс
Luck & Logic — Сіорі Цуругі
New Game! — Рін Тояма
Amanchu! — Футаба Окі
Tales of Zestiria the X — Аліша Діфда
ReLIFE — Тідзуру Хісіро
Shoujo-tachi wa Kouya wo Mezasu — Косака
Arslan Senki — Ірина
Flying Witch — Тіто
Magi: Sinbad no Bouken — Серендіне Дікуменоулз Ду Партевіа
Kindaichi Shounen no Jikenbo — Саяка Юкіхара (41 серія)
Sangatsu no Lion — Акарі Кавамото
Nijiiro Days — Нодзомі Мацунага
Saiki Kusuo no Sai-nan — Кокомі Терухасі
Danganronpa 3: The End of Kibougamine Gakuen — Мікан Цумікі
2017
Hand Shakers — Рірі
Kono Subarashii Sekai ni Shukufuku o! 2 — Даркнесс
Tales of Zestiria the X (другий сезон) — Аліша Діфда
Urara Meirochou — Ніна Нацуме
Saenai Heroine no Sodatekata ♭ — Утаха Касумігаока
New Game! ! — Рін Тояма
Senki Zesshou Symphogear AXZ — Кіріка Акацукі
UQ Holder! — Кіріе Сакураме
2019
Do You Love Your Mom and Her Two-Hit Multi-Target Attacks? — Мамака Осукі
Miru Tights — Юіко Окудзумі
Анімаційні фільми
Girls und Panzer der Film (2015) — Саорі Такебе
Glass no Hana to Kowasu Sekai (2016) — Суміре
No Game No Life: Zero (2017) — Шуві Дола
OVA
Princess Resurrection (2010) — Савава Хійорімі
Deadman Wonderland (2011) — Хіната Мукаі
Kamisama Dolls (2011—2012) — Хібіно Сіба
Yumekuri (2012) — Токура Усікі
Rinne no Lagrange: Kamogawa Days (2012) — Мугінамі
Code Geass: Boukoku no Akito (2012—2016) — Анна Клемент
IS (Infinite Stratos) 2: Long Vacation Edition (2013) — М
Yozakura Quartet: Tsuki ni Naku (2013) — Ві Ліла Еф
Ghost in the Shell: Arise (2013—2015) — Емма Цуда
Zetsumetsu Kigu Shoujo Amazing Twins (2014 року) — Кодзумі
Girls und Panzer: Kore ga Hontou no Anzio-sen Desu! (2014 року) — Саорі Такебе
Magi: Sinbad no Bouken (2014 року) — Серендіне Дікуменоулз Ду Партевіа
Suisei no Gargantia: Meguru Kouro, Haruka (2014—2015) — Сая
Sousei no Aquarion Love (2015) — Міконо Судзусіро
Senran Kagura: Estival Versus -Mizugidarake no Zenyasai- (2015) — Йомі
Aria the Avvenire (2015) — Аня
Mobile Suit Gundam: The Origin (2016) — Зенна Мія
Kono Subarashii Sekai ni Shukufuku o! (2016) — Даркнесс
Yuyushiki (2017) — Тіхо Айкава
Kono Subarashii Sekai ni Shukufuku o! (2017) — Даркнесс
Відеоігри
Arknights — Platinum
Azur Lane — Кага, Граф Цепелін, Атаго
— Kar98k, NTW-20, StG44
Drama CD
Manga de Wakaru Shinryounaika — Асуна Кангосі
Примітки
Посилання
Сейю
Японські співачки
|
61763852
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Simon%20van%20Dorp
|
Simon van Dorp
|
Simon van Dorp
Simon Hendrik van Dorp (born 10 April 1997) is a Dutch rower. He is an Olympic finalist and won a medal at the 2019 World Rowing Championships.
University
van Dorp attended the University of Washington from 2017 to 2020 where he majored in Political Economy. In 2020 van Dorp took a year off University to train with the Dutch Olympic Team for the 2020 Summer Olympics, Tokyo.
2017 (Freshman)
In 2017, van Dorp's Freshman Year at the University of Washington, he rowed in the Men's Varsity 8+ that won the Oregon State Classic; won the Stanford Invitational against the University of Wisconsin-Madison and Stanford University; won the Schoch Cup against University of California, Berkeley and won the Windermere Cup. In the Men's Varsity 8+ he also won the Pac-12 Championships and finished second in the grand final at the Intercollegiate Rowing Association (IRA) Regatta.
2018 (Sophomore)
In his sophomore year, van Dorp rowed in the UW Varsity 8+ and 2nd Varsity 8+. He was in the Varsity 8+ which beat Dartmouth College at the Las Vegas Invitational, also beating Santa Clara University and Gonzaga University. van Dorp was also in the Varsity crew which had match race wins over Stanford University and Oregon State University. He rowed the Second Varsity 8+ which was victorious at California and won the national championship at IRAs. He rowed in the Varsity 8+ which beat UBC & Oxford Brookes in the Windermere Cup and won Pac-12 Championships. On 20 February 2018, van Dorp pulled an 18:13.2 (1:31/500m) 6k erg time, giving him the world record for the distance.
2019 (Junior)
In 2019, van Dorp won the program's Pigott Award as the most inspirational member of the team. He rowed in the UW Second Varsity 8+ which won its event at the 2018 Head of the Lake. He rowed in the Varsity 8+ which won races against Cornell, Marist and Oregon State at the Lake Las Vegas Invitational; beat Northeastern, Stanford and Oregon State at Redwood Shores; beat California for the Schoch Cup; won the Windermere Cup on Opening Day and earned the silver medal at IRAs. He rowed in the Second Varsity 8+ that won the Pac-12 Championship.
2020 (Senior)
van Dorp took the 2019–2020 school year off to train for the 2020 Olympic Games.
References
External links
1997 births
Living people
Dutch male rowers
World Rowing Championships medalists for the Netherlands
Olympic rowers for the Netherlands
Rowers at the 2020 Summer Olympics
21st-century Dutch people
|
1078874
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%96%D0%B9%20%D0%9F%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%9C%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%BB%D0%BB%D0%B0%D0%BD
|
Луцій Папірій Мугіллан
|
Луцій Папірій Мугіллан
Луцій Папірий Мугіллан (кінець V ст. до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч ранньої Римської республіки, консул 427 року до н. е., військовий трибун з консульською владою 422 року до н. е.
Життєпис
Представник патриціанського роду Папіріїв. Син Луція Папірія Мугіллана, консула 444 року до н. е. Про молоді роки Луція Папірія мало відомостей.
У 427 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Сервілієм Структом Агалою. Втім чимось суттєвим на цій посаді не відзначився.
У 422 році до н. е. його було обрано військовим трибуном з консульською владою. Спочатку на цій посаді вів політику проти плебеїв, стояв на захисті інтересів патриціїв. Втім поступово для зменшення збурень прийшов до думки примирення патриціїв та плебеїв.
У 420 році до н. е. призначений інтеррексом для проведення виборів магістратів. Того ж року провів закон, згідно з яким посаду квестора могли займати як патриції, та й плебеї.
У 418 році до н. е. обраний цензором. Можливо був цензором і в 389 році до н. е., хоча цьому є багато заперечень.
З того часу про подальшу долю Луція Папірія Мугіллана згадок немає.
Див. також
Папірії (рід)
Джерела
Тит Лівій, Ab urbe condita, IV 7, 1-3; 7-12
Friedrich Münzer: Papirius (65). У: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XVIII,3, Stuttgart 1949, Sp. 1065—1068.
Консули Римської республіки
Інтеррекси
Папірії
|
1236037
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B9
|
Калімій
|
Калімій (від — «покрив») — перший період мезопротерозойської ери, який продовжувався 1600–1400 мільйонів років тому (це хронометричне датування, не базується на стратиграфії).
За калімію, десь 1500 мільйонів років тому розпався суперконтинент Колумбія.
Посилання
Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
Періоди геологічні
Мезопротерозой
|
1351697
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Need%20for%20Speed%3A%20Motor%20City%20Online
|
Need for Speed: Motor City Online
|
Need for Speed: Motor City Online — це online-гра з серії Need for Speed. Сервера гри були закриті в 2003 року через збитковість.
Була розроблена та видана компанією Electronic Arts у 2001 року.
У 2012 році була зламана та відкрита для одиночної гри.
Системні вимоги
Мінімальні вимоги: CPU 233 MHz, 32 Mb, 16 Mb Video, підключення до мережі Інтернет;
Рекомендовані вимоги: CPU 433 MHz, 64 Mb, 32 Mb Video, підключення до мережі Інтернет.
Список авто
1932 Ford Coupe
1940 Ford Coupe
1947 Cadillac Series 62
1949 Mercury Coupe
1953 Ford Crestline
1955 Buick Century
1957 Chevrolet BelAir
1957 Ford Fairlane
1957 Ford Ranchero
1957 Ford Thunderbird
1957 Chevrolet Nomad
1957 Chevrolet Corvette
1958 Chevrolet Impala
1959 Cadillac Eldorado
1963 Ford Thunderbird
1964 Ford Galaxie
1964 Chevrolet Impala SS
1965 Ford Mustang
1967 Chevrolet Camaro RS
1967 Chevrolet Camaro SS
1967 Chevrolet Chevelle SS
1969 AMC AMX
1969 BIG BAD AMX
1969 Dodge Charger
1969 Plymouth Road Runner
1969 Ford Torino GT Cobra
1969 Oldsmobile Cutlass 442 W-30
1969 Pontiac GTO Judge
1970 Chevrolet El Camino SS
1970 Chevrolet Chevelle SS
1970 Chevrolet Nova SS
1970 Ford Mustang Mach 1
1970 Plymouth Cuda
1971 Plymouth Duster 340
1973 Pontiac Firebird
Примітки
Need for Speed
Відеоігри, розроблені в США
|
2795795
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B5
|
Сельце
|
Сельце
Населені пункти та їхні частини
Сельце — село в гміні Конськоволя Пулавського повіту Люблінського воєводства
Сельце — село в гміні Промна Білобжезького повіту Мазовецького воєводства
Сельце — село в гміні Санники Ґостинінського повіту Мазовецького воєводства
Сельце — село в гміні Стромець Білобжезького повіту Мазовецького воєводства
Сельце — частина міста Варшава в Мазовецькому воєводстві
Сельце — частина села Закалінкі в гміні Константинів Більського повіту Люблінського воєводства
Примітки
|
3998046
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Grey%20francolin
|
Grey francolin
|
Grey francolin
The grey francolin (Ortygornis pondicerianus) is a species of francolin found in the plains and drier parts of the Indian subcontinent and Iran. This species was formerly also called the grey partridge, not to be confused with the European grey partridge. They are mainly ground-living birds and are found in open cultivated lands as well as scrub forest and their local name of teetar is based on their calls, a loud and repeated Ka-tee-tar...tee-tar which is produced by one or more birds. The term teetar can also refer to other partridges and quails. During the breeding season calling males attract challengers, and decoys were used to trap these birds especially for fighting.
Taxonomy
The grey francolin was formally described in 1789 by the German naturalist Johann Friedrich Gmelin in his revised and expanded edition of Carl Linnaeus's Systema Naturae. He placed it with all the grouse like birds in the genus Tetrao and coined the binomial name Tetrao pondicerianus. Gmelin based his description on "Le perdix de Pondichéry" that had been described in 1782 by the French naturalist Pierre Sonnerat in his Voyage aux Indes orientales et a la Chine. The grey francolin was formerly placed in the genus Francolinus. Based on a phylogenetic study published in 2019 the grey francolin, together with the crested francolin and swamp francolin, were moved to the resurrected genus Ortygornis that had been introduced in 1852 by the German naturalist Ludwig Reichenbach. The genus name combines the Ancient Greek ortux meaning "quail" with ornis meaning "bird". The specific epithet pondicerianus is from the toponym Pondicherry, a town in southeast India.
Three subspecies are recognised:
O. p. mecranensis (Zarudny & Härms, 1913) – south Iran and south Pakistan
O. p. interpositus (Hartert, E, 1917) – east Pakistan, north India and Nepal
O. p. pondicerianus (Gmelin, JF, 1789) – south India and Sri Lanka
Description
This bird is a medium-sized francolin, with males averaging and females averaging . The males weigh whereas the weight of the females is . The francolin is barred throughout and the face is pale with a thin black border to the pale throat. The only similar species is the painted francolin, which has a rufous vent. The male can have up to two spurs on the legs while females usually lack them. Subspecies mecranensis is palest and found in arid North-Western India, Eastern Pakistan and Southern Iran. Subspecies interpositus is darker and intermediate found in northern India. The nominate race in the southern peninsula of India has populations with a darker rufous throat, supercilium and is richer brown. They are weak fliers and fly short distances, escaping into undergrowth after a few spurts of flight. In flight it shows a chestnut tail and dark primaries. The race in Sri Lanka is sometimes given the name ceylonensis or considered as belonging to the nominate.
Distribution and habitat
The grey francolin is normally found foraging on bare or low grass covered ground in scrub and open country, and is rarely found above an altitude of 500 m above sea level in India, and 1200 m in Pakistan. The distribution is south of the foothills of the Himalayas westwards to the Indus Valley and eastwards to Bengal. It is also found in north-western Sri Lanka. Introduced populations are found in the Andaman and Chagos Islands. They have been introduced to Nevada in the United States of America and Hawaii, along with several other species of francolin.
Behaviour and ecology
The loud calls of the birds are commonly heard early in the mornings. Pairs of birds will sometimes engage in a duet. The female call is a tee...tee...tee repeated and sometimes a kila..kila..kila and the challenge call kateela..kateela..kateela is a duet. They are usually seen in small groups.
The main breeding season is April to September and the nest is a hidden scrape on the ground. The nest may sometimes be made above ground level in a niche in a wall or rock. The clutch is six to eight eggs, but larger clutches, potentially reflecting intraspecific brood parasitism, have been noted.
Food includes seeds, grains as well as insects, particularly termites and beetles (especially Tenebrionidae and Carabidae). They may occasionally take larger prey such as snakes.
They roost in groups in low thorny trees.
Several species of feather mites, helminth and blood parasites have been described from the species.
Status
They are hunted in much of their range using low nets and easily caught using calling decoy birds.
In culture
The species has long been domesticated in areas of northern Indian subcontinent where it is used for fighting. The domesticated birds can be large at around 500-600g, compared to 250g for wild birds. They are usually carefully reared by hand and become as tame and confiding as a pet dog.
Several authors have described the running of the birds as being particularly graceful:
John Lockwood Kipling, Rudyard Kipling's father, wrote of this and other partridges such as the chukar partridge:
References
Further reading
Johnson, J Mangalaraj (1968) Grey Partridge abandoning nest on removal of grass cover over its path to nest. Indian Forester 94:780.
Davis, G (1939) On Indian Grey and Black Partridges (Francolinus pondicerianus and Francolinus francolinus). The Avicultural Magazine, 5 4(5):148-151.
Gabriel, A (1970) Some observations on the Ceylon Grey Partridge. Loris 12(1):60-62.
Sharma, IK (1983) The Grey Partridge (Francolinus pondicerianus) in the Rajasthan desert. Annals Arid Zone. 22(2), 117–120.
Soni, VC (1978) Intersexuality in the Gray Partridge. Game Bird Breeders Avicult. Zool. Conserv. Gaz. 27(7), 12–13.
Hartert, E (1917) Notes on game-birds. VII. The forms of Francolinus pondicerianus. Novit. Zool. 24, 287–288.
Purwar, RS (1975) Anatomical, neurohistological and histochemical observations on the tongue of Francolinus pondicerianus (grey partridge or safed teeter). Acta Anat. 93(4):526-33.
Purwar, RS (1976) Neuro-histochemical observations on the pancreas of Francolinus pondicerianus (grey partridge or safed teeter) as revealed by the cholinesterase technique. Z. Mikrosk. Anat. Forsch. 90(6):1009-16.
External links
Aviculture
In Sri Lanka
grey francolin
Birds of the Middle East
Birds of South Asia
grey francolin
grey francolin
Taxobox binomials not recognized by IUCN
|
49685179
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Bernard%20Borggreve
|
Bernard Borggreve
|
Bernard Borggreve
Bernard Robert August Borggreve (6 July 1836, Magdeburg – 5 April 1914, Bendorf) was a German forestry scientist. He is known for introducing the "Borggreve method", a silvicultural process for selection cutting of trees.
Biography
He received his education at the Forestry Academy in Eberswalde as a pupil of Julius Theodor Christian Ratzeburg, followed by studies at the University of Göttingen. In 1864 he was named head of the Hohenlohe forestry service in Koschentin, and two years later, became a lecturer of forestry at the Agricultural Academy in Bonn-Poppelsdorf. From 1868 he taught classes in zoology and botany at the newly founded Academy of Forestry in Hann. Münden.
In 1872 he was appointed head forester in Zöckeritz (near Bitterfeld), and in 1879 returned to Hann. Münden as a professor and director of the forest academy. In 1891 he was appointed by the Prussian Ministry of Agriculture as Oberforstmeister in Wiesbaden.
Published works
With Julius Theodor Grunert (1809–1889), he was co-editor of the journal Forstlichen Blätter; after Grunert's death he became its sole editor. In 1871 he published an edition of Georg Ludwig Hartig's "Lehrbuch für Förster" (from the 3rd edition, 1811). His other noteworthy written efforts are:
Die Vogel-Fauna von Norddeutschland, 1869 – On the bird fauna of northern Germany.
Die forstabschätzung; ein grundriss der forstertragsregelung und waldwertrechnung, 1888 – Forest assessment; an outline of a forestry income plan and forest value calculation.
Die Verbreitung und wirtschaftliche Bedeutung der wichtigeren Waldbaumaren innerhalb Deutschlands, 1888 – The distribution and economic significance of the more important forest trees within Germany.
Die holzzucht; ein grundriss für unterricht und wirtschaft, 1891 – Wood types: an outline for education and economy.
References
1836 births
1914 deaths
Scientists from Magdeburg
University of Göttingen alumni
German foresters
|
1696184
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%BE%D1%81
|
Антипаксос
|
Антипаксос — грецький острів в Іонічному морі.
Географія
Один з Іонічних островів. Площа острова — 5 км². географічно розташований приблизно в 3 кілометрах на південь від Паксосу.
Згідно перепису населення 2001, на острові проживало 64 особи. Останнім часом основними заняттям жителів є виноградарство. Розвивається і сфера обслуговування туристів.
Див. також
Іонічні острова
Список островів Греції
Посилання
Острови Греції
Іонічні острови
|
2401362
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%BE%D0%BA%20%D1%87%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%83%20%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0
|
Найкращий новачок чемпіонату СРСР
|
Найкращий новачок чемпіонату СРСР — нагорода найяскравішому гравцеві-дебютанту футбольної першості колишнього Радянського Союзу. Вручалася редакцією московського журналу «Спортивные игры» у 1986—1991 роках. Неофіційно вважалося, що лауреат є водночас Молодим футболістом року в СРСР.
Історична довідка
Згідно з умовами конкурсу, до голосування допускалися футболісти, які проводили перший сезон у вищій лізі чемпіонату СРСР. При цьому вікові обмеження не виставлялися. В анкетуванні брали участь футбольні функціонери, наставники та журналісти; кожен називав трійку найкращих, на його думку, гравців. Спеціальної нагороди переможцю референдуму не було.
Лауреати
Посилання
Підсумки першого голосування
Володарі призу «Найкращому новачкові чемпіонату СРСР»
Футбольні нагороди в СРСР
|
8772596
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Pes%20anserinus%20%28leg%29
|
Pes anserinus (leg)
|
Pes anserinus (leg)
Pes anserinus ("goose foot") refers to the conjoined tendons of three muscles of the thigh. Pes means 'foot' in Latin. In Latin, anser means 'goose', and anserinus means 'goose-like'.
Pes anserinus inserts onto the anteromedial (front and inside) surface of the proximal tibia. The muscles are the sartorius, gracilis and semitendinosus sometimes referred to as the guy ropes. The name "goose foot" arises from the three-pronged manner in which the conjoined tendon inserts onto the tibia.
Structure
The three tendons, from front to back, that conjoin to form the pes anserinus come from the sartorius muscle, the gracilis muscle, and the semitendinosus muscle. It inserts onto the proximal anteromedial surface of the tibia.
The pes anserinus is around 5 cm below the medial tibial joint line. It lies superficial to the tibial insertion of the medial collateral ligament of the knee.
Clinical significance
Pes anserinus tendinitis/bursitis syndrome, or pes anserine bursitis, is a cause of chronic knee pain and weakness. It occurs when the medial portion of the knee is inflamed. If the bursa underlying the tendons of the sartorius, gracilis, and semitendinosus gets irritated from overuse or injury, a person can develop this ailment. This condition usually occurs in athletes from overuse. This pathology is characterized by pain, swelling, and / or tenderness.
The semitendinosus tendon can be used in certain techniques for reconstruction of the anterior cruciate ligament.
History
The name "goose foot" arises from the three-pronged manner in which the conjoined tendon inserts onto the tibia.
Additional images
References
External links
Lower limb anatomy
|
1890518
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C
|
Кошанколь
|
Кошанколь — село у складі Казталовського району Західноказахстанської області Казахстану. Адміністративний центр Кошанкольського сільського округу.
Населення — 1017 осіб (2021; 1473 у 2009, 1533 у 1999, 1393 у 1989).
Примітки
Джерела
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Казталовського району
Села Західноказахстанської області
|
4573538
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%28%D0%94%D0%B5%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Єрмаково (Дем'янський район)
|
Єрмаково (Дем'янський район)
Єрмаково — присілок у Дем'янському районі Новгородської області Російської Федерації.
Населення становить 2 особи. Належить до муніципального утворення Жирковське сільське поселення.
Історія
До 1927 року населений пункт перебував у складі Новгородської губернії. У 1927-1944 роках перебував у складі Ленінградської області.
Орган місцевого самоврядування від 2010 року — Жирковське сільське поселення.
Населення
Примітки
Населені пункти Дем'янського району
|
4751336
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%89%20%D0%B7%20%D0%B2%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8
|
Різдвяний борщ з вушками
|
Різдвяний борщ з вушками
Святвечірній борщ з варениками — спеціально приготований червоний борщ з пісними галушками, який є традиційним польським супом, який подають на Святвечір.
Святвечірній борщ відрізняється від червоного борщу, який готують цілий рік. Це чистий пісний борщ, тобто приготовлений без використання м'ясних інгредієнтів, за винятком риби. Пісний борщ готують на відварі зелені і буряків, змішаному з відваром сушених грибів і буряковою кислотою. За деякими рецептами, наприклад, за Миколаєм Реєм, буряк, призначений для бульйону, слід попередньо обсмажити. Борщ заправляють сіллю і цукром. Відсутність перцю в супі дозволяє зробити більш гострі добавки (див. нижче). Готовий борщ має бути кисло-солодким, прозорим, яскраво--червоного кольору.
За деякими рецептами готують відразу один відвар (з овочів і грибів). Марія Діслова запропонувала за бажанням збагатити приготований бульйон головою риби, солоним (тобто сушеним) кропом і товченим часником. Іноді (наприклад, за Діссловою) в суп додають подрібнений варений буряк і смажену цибулю. Рідше борщ на Святвечір заправляють зажаркою — в такому випадку отриманий суп не буде чистим і наваристим.
Бурякову закваску часто готують за два тижні до Святвечора. Ще один спосіб підкислити борщ — додати лимонний сік, смородиновий сік, сік вишні або вишневий компот. Не використовуйте для цього оцет. Останнім часом червоний борщ все частіше готують з концентрату.
Традиційна начинка для вареників на Святвечір може складатися з грибів, цибулі, риби або зварених круто яєць. Крім вареників до святвечірнього борщу подають котлети або печені вареники.
Див. також
квашений єврейський червоний борщ
Примітки
Вегетаріанська кухня
Різдвяна їжа
Литовська кухня
|
2481076
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BD
|
Лотошин
|
Лотошин — колонія у Польщі, в Люблінському воєводстві Грубешівського повіту, ґміни Грубешів.
Історія
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою.
Лотошин на мапах
Примітки
Села Грубешівського повіту
Гміна Грубешів
|
19917778
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Suchod%C3%B3%C5%82%20Szlachecki
|
Suchodół Szlachecki
|
Suchodół Szlachecki is a village in the administrative district of Gmina Sabnie, within Sokołów County, Masovian Voivodeship, in east-central Poland.
References
Villages in Sokołów County
|
3137319
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Mod%20perl
|
Mod perl
|
Mod perl
mod_perl — додатковий модуль для вебсервера Apache, що інтегрує інтерпретатор мови програмування Perl.
Однією з переваг використання mod_perl є значне (іноді у 200 разів) збільшення пропускної здатності вебсервісів написаних з використанням mod_perl.
Це зумовлено тим, що вебсерверу не треба для кожного запиту запускати інтерпретатор Perl, код компілюється одноразово при старті вебсервера.
Також mod_perl забезпечує повний доступ до API вебсервера, що дозволяє програмісту мати доступ до кожного етапу обробки запиту вебсервером.
Слід зазначити, що mod_perl надає можливість розробки динамічних конфігураційних файлів вебсервера Apache написаних на Perl, що є досить унікальною особливістю.
Приклад використання
Приклад динамічног конфігураційного файлу вебсервера Apache
<Perl>
my $host = 'example.net';
push @{$VirtualHost{'*:8080'}}, {
ServerName => $host,
DocumentRoot => '/var/www/'.$host,
PerlSwitches => '-Mlib=/var/www/'.$host.'/lib',
PerlOptions => '+Parent -ParseHeaders',
Location => {
'/' => {
SetHandler => 'perl-script',
SetInputFilter => 'apreq2',
PerlResponseHandler => 'Index'
}
}
};
</Perl>
Приклад обробки запиту для вище зазначеного конфігураційного файлу
package Index;
use Apache2::Const qw/OK/;
sub handler {
my $r = shift;
$r->content_type('text/html');
print 'Hello world';
return OK;
}
1;
Посилання
головний сайт
Література
Practical mod_perl is a complete book available online.
mod_perl Developer’s Cookbook with sample chapters.
Perl
Apache Software Foundation
Статті з прикладами коду мовою Perl
|
568868
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ed%20Jovanovski
|
Ed Jovanovski
|
Ed Jovanovski
Edward Jovanovski (born June 26, 1976) is a Canadian former professional ice hockey defenceman. He was born in Windsor, Ontario, and is of Macedonian descent.
Jovanovski played major junior ice hockey for two seasons with the Windsor Spitfires of the Ontario Hockey League (OHL), earning First All-Star, Second All-Star and All-Rookie Team honours. He was then selected first overall in the 1994 NHL Entry Draft by the Florida Panthers. During his rookie NHL season, he earned All-Rookie Team honours and helped the Panthers advance to the Stanley Cup Finals, where they lost to the Colorado Avalanche. After three-and-a-half seasons in Florida, Jovanovski was traded to the Vancouver Canucks in a seven-player deal involving Pavel Bure. During his tenure with Vancouver, he was awarded the Babe Pratt Trophy as the team's best defenceman three consecutive years. He also led the club's defencemen in scoring four consecutive years. In July 2006, Jovanovski became an unrestricted free agent and signed with the Phoenix Coyotes. He led the team's defencemen in scoring during his first three years with the club. Jovanovski returned to the Florida Panthers for three seasons, before retiring in 2015. Nicknamed "JovoCop", Jovanovski was known as a two-way defenceman, recording three 40-point and one 50-point season in the NHL.
Internationally, Jovanovski played for the Canadian national team. A one-time Winter Olympian, he won a gold medal at the 2002 Games in Salt Lake City. At the under-20 level, he won gold at the 1995 World Junior Championship. He went on to play in four World Championships, winning silver in 2005 and 2008. He represented Canada at the 2004 World Cup, playing in one game due to injury in the championship-winning tournament.
Playing career
Major junior (1993–95)
As a youth, Jovanovski played in the 1990 Quebec International Pee-Wee Hockey Tournament with a minor ice hockey team from Windsor. After playing bantam and Junior B in his hometown of Windsor, Jovanovski joined the Ontario Hockey League (OHL) with the Windsor Spitfires. In his rookie season with the Spitfires, Jovanovski led all team defencemen in scoring, with 50 points in 62 games. In addition to being voted as the Emms Division's top bodychecker by League coaches, he was named to the OHL's All-Rookie and Second All-Star Teams. That off-season, Jovanovski was selected first overall by the Florida Panthers in the 1994 NHL Entry Draft. He admitted to being surprised at the top selection, as he had not been ranked first at any point in his draft-eligible season. Czech prospect Radek Bonk was ranked first overall by the NHL Central Scouting Bureau, but Panthers President Bill Torrey preferred to select a defenceman over a forward.
Following the Draft, the 1994–95 NHL season was suspended for three-and-a-half months due to a labour dispute between NHL players and owners. Consequently, Jovanovski remained in junior for the beginning of the 1994–95 OHL season. When NHL was set to resume play in January 1995, it was speculated that the Panthers might sign Jovanovski and call him up to the NHL. However, then-Panthers General Manager Bryan Murray announced that Jovanovski would remain with Windsor, citing that he would likely not receive much playing time with the club. He averaged approximately 40 minutes per game with Windsor that season, scoring 23 goals and 65 points over 50 contests. He also added nine points in nine playoff games before Windsor was eliminated. Jovanovski was named to the OHL First All-Star Team.
Florida Panthers (1995–1999)
Following his second major junior season, Jovanovski signed a four-year, $5.7 million contract with the Panthers in June 1995. Playing with the club during the subsequent pre-season, he broke his right hand during a fight with Hartford Whalers forward Brendan Shanahan. The injury caused him to miss the first 11 games of the season. After recovering, he scored his first career NHL goal against the Whalers on December 2, 1995, a game-winner in a 5–3 victory. He finished his rookie season with 10 goals and 21 points over 70 games. During the regular season, he was encouraged by Panthers management to play more conservatively than he was used to in the OHL, focusing on defensive positioning.
Ranking fourth in the Eastern Conference going into the 1996 playoffs, Jovanovski helped the Panthers advance to the Stanley Cup Finals. He scored his first career Stanley Cup playoff goal in Game 2 of the first round against Boston Bruins goaltender Craig Billington. Facing the Colorado Avalanche in the Finals, the Panthers were defeated in four-straight games. Jovanovski contributed a goal and nine points in 22 post-season games. It would be his only Stanley Cup Finals appearance. In the off-season, he was named to the NHL All-Rookie Team. He was also nominated for the Calder Memorial Trophy as the League's rookie of the year, alongside Chicago Blackhawks forward Éric Dazé and Ottawa Senators forward Daniel Alfredsson, who ultimately won the award.
On November 23, 1996, Jovanovski received a three-game suspension from the NHL without pay. In a game against the Dallas Stars the previous night, he illegally left the penalty box ready to fight any opposing players during a break in play. Later in the season, he suffered a knee injury during a game against the Edmonton Oilers in January 1997, sidelining him for several weeks. The following month, he was involved in an on-ice altercation with San Jose Sharks forward Bernie Nicholls, resulting in a two-game suspension and the maximum $1,000 fine for Nicholls for intent to injure. The accumulated injuries and suspensions caused Jovanovski to miss 21 games in his second NHL season. He scored seven goals and 23 points over 61 contests.
In 1997–98, Jovanovski appeared in 81 games, recording nine goals and 23 points. With his contract set to expire following the 1998–99 season, Jovanovski was beginning to be seen as a disappointment in Florida, failing to improve on his successful rookie year.
Vancouver Canucks (1999–2006)
On January 17, 1999, after three-and-a-half seasons with the Panthers, Jovanovski was traded in a seven-player deal to the Vancouver Canucks. He was sent with Dave Gagner, Mike Brown, Kevin Weekes and a first-round draft pick in 2000 (Nathan Smith) in exchange for Pavel Bure, Bret Hedican, Brad Ference and a third-round pick in 2000 (Robert Fried). Joining the Canucks in the midst of a rebuilding period for the franchise, Jovanovski quickly established himself as a top defenceman in Vancouver's lineup. His ability to join the rush as a defenceman complemented the Canucks' up-tempo style of play.
A month following his trade, Jovanovski suffered a broken foot while blocking a shot in a game against the New Jersey Devils on February 9, 1999. Later in the season, he was involved in an altercation with Montreal Canadiens forward Shayne Corson. After being high-sticked in the face by Corson, the two players were sent off the ice, at which point Corson entered the Canucks' dressing room to verbally confront Jovanovski. According to Corson, the feud stemmed from comments Jovanovski had said about his family. As a result of entering the Canucks' dressing room, the Canadiens forward was later suspended five games by the NHL, in addition to one game for the high-sticking infraction. In 31 games with the Canucks that season, Jovanovski recorded two goals and 11 points. Combined with his games played with the Panthers, he totalled 27 points in 72 games.
In his first full season with Vancouver, Jovanovski tallied five goals and 26 points (first among team defencemen) over 75 games. He also ranked second among team defencemen in average ice time per game, behind only Mattias Öhlund. The following season, in 2000–01, he led all team defencemen with 12 goals and 47 points over 79 games. He was then named to his first of three consecutive NHL All-Star Games in 2001. At the end of the season, he also earned his first of three consecutive Babe Pratt Trophies, awarded annually to the Canucks' fan-voted best defenceman. Jovanovski's offensive emergence helped the Canucks return to the playoffs after a six-year absence. It also marked Jovanovski's first playoff season since 1997.
In 2001–02, Jovanovski scored a career-high 17 goals, ranking second amongst all NHL defencemen. His 48 points ranked sixth among NHL defencemen and was his highest total as a Canuck. The Canucks finished as the eighth seed in the Western Conference for the second consecutive season, and were eliminated by the Detroit Red Wings in the opening round of the 2002 playoffs. Jovanovski contributed a goal and five points in six post-season games.
Midway through the following season, he was re-signed by the Canucks to a three-year contract extension on January 27, 2003. The day after signing, he injured his foot, sidelining him for 14 games. Despite his season being shortened by injury, he recorded a career-high 40 assists to go with six goals in 2002–03. His 46 points ranked tenth overall in the League amongst defencemen, and it marked the fourth consecutive year he led Canucks defencemen in scoring. Jovanovski added eight points in 14 post-season games before the Canucks were eliminated in the second round by the Minnesota Wild. His seven goals led all League defencemen in playoff scoring.
Midway through the 2003–04 season, Jovanovski suffered a third-degree shoulder separation during a game against the Nashville Predators on January 25, 2004. Colliding with opposing forward Martin Erat, he fell to ice and slid into the rink boards. He returned late in the season to help the Canucks secure the Northwest Division title. In 56 games, he scored seven goals and 23 points. Adding four assists in seven 2004 playoff games, the Canucks were defeated in the first round by the Calgary Flames.
Due to the NHL lockout, as well as rib and knee injuries sustained during the 2004 World Cup, Jovanovski was inactive during the 2004–05 season. When the NHL resumed play in 2005–06, Jovanovski was on pace for a career year, but his season was interrupted by groin, foot and abdominal injuries. He finished with 33 points in 44 games for a career-high 0.75 points-per-game average. The Canucks suffered from Jovanovski missing the final 27 games of the season and did not qualify for the 2006 playoffs. Following the 2005–06 season, Jovanovski did not receive a contract offer from the Canucks, subsequently becoming an unrestricted free agent. The decision to let him go was influenced by the re-signings of Daniel and Henrik Sedin, as well as the acquisition of goaltender Roberto Luongo, leaving no room on the team's salary cap to retain Jovanovski.
Phoenix Coyotes (2006–2011)
On July 1, 2006, Jovanovski joined the Phoenix Coyotes, signing a five-year, $32.5 million contract. Having received a contract offer from the Panthers, he was speculated to return to Florida, where he spent his summers. He cited being coached by Wayne Gretzky as a strong factor for choosing Phoenix. Jovanovski was named to his fourth NHL All-Star Game in the subsequent season, but continued to be plagued with injuries. He missed the last 22 games of the 2006–07 regular season with an abdominal injury, limiting him to 29 points (first among Coyotes defencemen) in 54 games. The Coyotes finished last in the Western Conference with 31 wins and 67 points.
In 2007–08, Jovanovski recorded a career-high 51 points (12 goals and 39 assists), which tied for tenth among League defencemen and led all Coyotes defencemen. It was also the second-highest total for a defenceman in Coyotes history after Oleg Tverdovsky's 55-point year in 1996–97. Jovanovski's career season included a one-game suspension on December 1, 2007, for a hit to the head of Minnesota Wild forward Marián Gáborík. Jovanovski also appeared in his second consecutive All-Star Game in 2008. The team continued to struggle, however, as they ranked 12th in the West, eight points out of a 2008 playoff spot. The following season, Jovanovski's offensive production dipped to 36 points in 82 games. Although it was his lowest total since his third season with the Panthers in 1997–98 (not including seasons with major injuries), he still led all Coyotes defencemen in scoring for the third consecutive year. On a team basis, he missed the playoffs with Phoenix for the third-straight year, as they finished 13th in the West.
Early in the 2009–10 season, Jovanovski missed ten games with a lower-body injury in November and December 2009. Shortly after returning to the Coyotes lineup, he was suspended for two games by the NHL for a hit to the head of Minnesota Wild forward Andrew Ebbett with his forearm on December 7, 2009. The following month, he received another two-game suspension for elbowing New York Islanders rookie forward John Tavares in the head. Over 66 games during the season, he notched 10 goals and 34 points. He was overtaken as the team's top-scoring defenceman by Keith Yandle, who had scored 41 points. While the season was marked with an uncertain future for the Coyotes from a business perspective, as the franchise had filed for bankruptcy in May 2009 and was taken over by the NHL, the team performed well and recorded their best season in history. With 50 wins and 107 points (a 28-point improval from the previous season), they finished with the third best record in the West and came within five points of a Pacific Division and Conference title, trailing only the San Jose Sharks. Facing the Detroit Red Wings in the opening round, the Coyotes were eliminated in seven games. Jovanovski had one goal and no assists in his first NHL playoffs since 2004.
In the first month of the 2010–11 season, Jovanovski was chosen to serve in place of the suspended Shane Doan as team captain from October 21 to 25, 2010. Over a week later, he recorded his first career NHL hat-trick in a 4–3 win against the Nashville Predators on November 3. He scored all three goals against goaltender Pekka Rinne, becoming the first Coyotes defenceman to score a hat-trick in team history. On December 26, he became the 256th player in NHL history to play 1,000 career games, reaching the feat against the Dallas Stars. Jovanovski struggled with injuries throughout the season, missing time on six occasions. His most serious injury was an orbital bone fracture after his face collided with an opposing player's helmet in a game against the Atlanta Thrashers on February 17, 2011. After missing 20 games with the injury, he returned in April for the last three games of the regular season and the playoffs. In Jovanovski's limited time in the season, he recorded 14 points over 50 games. The Coyotes ranked sixth in the West, drawing the Red Wings in the first round for the second consecutive year. Jovanovski recorded one assist in the post-season as the Coyotes were eliminated in four games.
Return to Florida (2011–2014)
Jovanovski signed a four-year, $16.5 million contract to return to the Florida Panthers on July 1, 2011. He played a large role in helping reshape the franchise's rebuilding and drive to make the playoffs. Panthers coach Kevin Dineen named Jovanovski captain for the 2012–13 but it would prove to be a very frustrating season for him and the team. A nagging hip injury kept him on the sidelines and limited him to just six games before a season ending surgery shut him down with the team sitting in last place. After a ten-month recovery, Jovanovski returned to the ice in January 2014 and played 37 games for Florida. He had intended to play out the final year of his contract and retire but the Panthers had different plans and on June 29, 2014, he was placed on unconditional waivers for the purpose of a buyout. Florida's General Manager at the time, Dave Tallon, made it clear that buying out his captain was a tough call to make. "“We sincerely thank Ed for his seven years of service and dedication to the Florida Panthers and the South Florida community,” said Tallon. “He is a true professional in every sense and is well respected throughout the league for the way he handles himself both on and off the ice. This was not an easy decision and we wish him success and happiness in his future endeavors.”
Jovanovski remained inactive in the NHL during the 2014–15 season and on December 28, 2015, he announced his retirement from the NHL.
International play
Jovanovski competed for Canada's under-20 team at the 1995 World Junior Championships, held in Alberta. Scoring two goals in seven games, he helped Canada go undefeated to win gold. Following his NHL rookie season, he was named as a reserve to the Canadian men's team for the 1996 World Cup. The youngest player on the roster, he played in one exhibition game against Russia, a 4–4 tie, but did not appear in any main tournament games as Canada lost in the final to the United States.
Two years later, Jovanovski competed at the 1998 World Championships in Switzerland; he was the second-youngest named to the Canadian squad. He scored two goals and an assist over six games as Canada failed to qualify past the crossover round. He made his second World Championships appearance at the 2000 tournament in Russia. He scored a goal and an assist over nine games. Canada lost the semifinal, however, 2–1 to the Czech Republic, then lost the bronze medal game 2–1 to Finland.
In December 2001, Jovanovski was chosen to Canada's Olympic team for the 2002 Games in Salt Lake City. Playing the United States in the gold medal game, Jovanovski earned an assist on the game-winning goal, backhanding a saucer pass from the opposition's blueline to Joe Sakic on a five-on-three power play advantage. Canada went on to win the gold medal, 5–2. Jovanovski had three points, all assists, in total.
Prior to the 2004–05 NHL lockout, Jovanovski played for Canada at the 2004 World Cup. He suffered a cracked rib and a second degree sprain on his medial collateral ligament (MCL) during the first game against the United States, sidelining him for the rest of the tournament. He was replaced by San Jose Sharks defenceman Scott Hannan in the lineup. Canada went on to win the championship over Finland in the final.
The following year, he competed at the 2005 World Championships in Austria. In the semi-final, Jovanovski scored the game-winning goal against Russia in a 4–3 win. Advancing to the gold medal game, Canada lost 3–0 to the Czech Republic, thus earning silver. He finished the tournament with a goal and two assists over nine games. Later that year, he was named to his second Canadian Olympic team for the 2006 Games in Turin, but was not able to play due to a lower abdominal injury.
Making his fourth World Championships appearance in 2008, Jovanovski earned a second-straight silver medal. He recorded one assist over nine games as Canada lost in the gold medal game by a 5–4 score in overtime to Russia.
Playing style
Jovanovski was known as a two-way defenceman. Able to contribute offensively, he was an adept puck-carrier and joined plays deep in the opposing team's zone. He played defence physically, bodychecking opponents primarily with his shoulder. In both aspects of his game, he was regarded as playing with a high level of risk, taking the chance to be out of position in favour of a good scoring chance or bodycheck.
Personal life
Jovanovski was born in Windsor, Ontario, to Kostadin and Lilja Jovanovski. His parents immigrated to Canada in 1973 from Macedonia. Coming from an athletic family, Kostadin was a semi-professional soccer player in Yugoslavia. Jovanovski speaks English, French and some Macedonian. Jovanovski followed after his father and played organized soccer growing up. He did not start playing hockey until age 11, when his older brother, Denny, joined a team.
During his junior career, Jovanovski and two other Windsor Spitfire teammates were charged with sexually assaulting a 24-year-old woman in February 1995. After a pre-trial hearing in June, the Crown attorney dropped the charges in August due to a lack of convincing evidence.
Beginning his NHL career with the Florida Panthers, he owned a condominium in Boca Raton, Florida. He met his wife, Kirstin, in Florida and retained a residence in Boca Raton, where he spent his summers. Jovanovski and Kirstin had their first child, daughter Kylie Everett, on August 25, 1998. Three years later, Kyra was born on April 24, 2001, while her twin sister died in utero. Kirstin was later pregnant with twins a second time and gave birth to son Cole and daughter Coco on May 25, 2006, in Florida.
In 2005, Jovanovski was featured in a documentary aired on multicultural network Omni Television. Entitled The Late Bloomer: Ed Jovanovski, it explored his career, family tragedy and attachments to his Macedonian heritage.
Career statistics
Regular season and playoffs
International
Awards
OHL
NHL
Vancouver Canucks
See also
List of NHL players with 1000 games played
Footnotes
References
External links
1976 births
Living people
Canadian ice hockey defencemen
Canadian people of Macedonian descent
Florida Panthers draft picks
Florida Panthers players
Canadian expatriate ice hockey players in the United States
Ice hockey people from Ontario
Ice hockey people from Windsor, Ontario
Ice hockey players at the 2002 Winter Olympics
Medalists at the 2002 Winter Olympics
National Hockey League All-Stars
First overall NHL draft picks
NHL first-round draft picks
Olympic ice hockey players for Canada
Olympic gold medalists for Canada
Olympic medalists in ice hockey
Phoenix Coyotes players
Vancouver Canucks players
Windsor Spitfires players
|
322664
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Iguanidae
|
Iguanidae
|
Iguanidae
The Iguanidae is a family of lizards composed of the iguanas, chuckwallas, and their prehistoric relatives, including the widespread green iguana.
Taxonomy
Iguanidae is thought to be the sister group to the collared lizards (family Crotaphytidae); the two groups likely diverged during the Late Cretaceous, as that is when Pristiguana and Pariguana, the two earliest fossil genera, are known from. The subfamily Iguaninae, which contains all modern genera, likely originated in the earliest Paleocene, at about 62 million years ago. The most basal extant genus, Dipsosaurus, diverged from the rest of Iguaninae during the late Eocene, about 38 million years ago, with Brachylophus following a few million years later at about 35 million years ago, presumably after its dispersal event to the Pacific. All other modern iguana genera formed in the Neogene period.
A phylogenetic tree of Iguaninae is shown here:
Description
Iguanas and iguana-type species are diverse in terms of size, appearance, and habitat. They typically flourish in tropical, warm climates, such as regions of South America and islands in the Caribbean and in the Pacific. Iguanas typically possess dorsal spines across their back, a dewlap on the neck, sharp claws, a long whip-like tail, and a stocky, squat build. Most iguanas are arboreal, living in trees, but some species tend to be more terrestrial, which means they prefer the ground. Iguanas are typically herbivores and their diets vary based on what plant life is available within their habitat. Iguanas across many species remain oviparious, and exhibit little to no parental care when their eggs hatch. They do, however, display nest-guarding behavior. Like all extant non-avian reptiles, they are poikilothermic, and also rely on regular periods of basking under the sun to thermoregulate.
Distribution
All but one of modern iguana genera are native to the Americas, ranging from the deserts of the Southwestern United States through Mexico, Central America, and the Caribbean, to throughout South America down to northernmost Argentina. Some iguanas like I. iguana have spread from their native regions of Central and South America into many Pacific Islands, and even to Fiji, Japan, and Hawai'i, due to the exotic pet trade and illegal introductions into the ecosystems. Other iguanas, like the Galapagos pink iguana (C. marthae) are endemic only to specific regions on the Galapagos islands. The Grand Cayman blue iguana, C. lewisi, is endemic only to the Grand Cayman island, limited to a small wildlife reserve. The only non-American iguana species are the members of the genus Brachylophus and the extinct Lapitiguana, which are found on Fiji and formerly Tonga; their distribution is thought to be the result of the longest overwater dispersal event ever recorded for a vertebrate species, with them rafting over 8000 km across the Pacific from the Americas to the Fiji and Tonga.
Extant genera
Fossils
Classification
Several classification schemes have been used to define the structure of this family. The "historical" classification recognized all New World iguanians, plus Brachylophus and the Madagascar oplurines, as informal groups and not as formal subfamilies.
Frost and Etheridge (1989) formally recognized these informal groupings as families.
Macey et al. (1997), in their analysis of molecular data for iguanian lizards recovered a monophyletic Iguanidae and formally recognized the eight families proposed by Frost and Etheridge (1989) as subfamilies of Iguanidae.
Schulte et al. (2003) reanalyzed the morphological data of Frost and Etheridge in combination with molecular data for all major groups of Iguanidae and recovered a monophyletic Iguanidae, but the subfamilies Polychrotinae and Tropidurinae were not monophyletic.
Townsend et al. (2011), Wiens et al. (2012) and Pyron et al. (2013), in the most comprehensive phylogenies published to date, recognized most groups at family level, resulting in a narrower definition of Iguanidae.
Historical classification
Family Iguanidae
Informal grouping anoloids: anoles, leiosaurs, Polychrus
Informal grouping basiliscines: casquehead lizards
Informal grouping crotaphytines: collared and leopard lizards
Informal grouping iguanines: marine, Fijian, Galapagos land, spinytail, rock, desert, green, and chuckwalla iguanas
Informal grouping morunasaurs: wood lizards, clubtails
Informal grouping oplurines: Madagascan iguanids
Informal grouping sceloporines: earless, spiny, tree, side-blotched and horned lizards
Informal grouping tropidurines: curly-tailed lizards, South American swifts, neotropical ground lizards
Frost et al. (1989) classification of iguanas
Family Corytophanidae
Family Crotaphytidae
Family Hoplocercidae
Family Iguanidae
Genus Amblyrhynchus – marine iguana
Genus Brachylophus – Fijian/Tongan iguanas
Genus Cachryx – spinytail iguanas
Genus Conolophus – Galápagos land iguanas
Genus Ctenosaura – spinytail iguanas
Genus Cyclura – West Indian rock iguanas
Genus Dipsosaurus – desert iguana
Genus Iguana – green and Lesser Antillean iguanas
Genus Sauromalus – chuckwallas
Genus Armandisaurus (extinct chuckwalla)
Genus Lapitiguana (extinct giant Fijian iguana)
Genus Pumilia (extinct Palm Springs iguana)
Genus Pristiguana (Cretaceous Brazilian iguana)
Family Opluridae
Family Phrynosomatidae
Family Polychridae
Family Tropiduridae
Macey et al. (1997) classification of Iguanidae
Family Iguanidae
Subfamily Corytophaninae: casquehead lizards
Subfamily Crotaphytinae: collared and leopard lizards
Subfamily Hoplocercinae: wood lizards, clubtails
Subfamily Iguaninae: marine, Fijian, Galapagos land, spinytail, rock, desert, green, and chuckwalla iguanas
Subfamily Oplurinae: Madagascan iguanids
Subfamily Phrynosomatinae: earless, spiny, tree, side-blotched and horned lizards
Subfamily Polychrotinae: anoles, leiosaurs, Polychrus
Subfamily Tropidurinae: curly-tailed lizards, neotropical ground lizards, South American swifts
Schulte et al. (2003) classification of Iguanidae
Here families and subfamilies are proposed as clade names, but may be recognized under the traditional Linnean nomenclature.
Iguanidae
Corytophaninae: casquehead lizards
Crotaphytinae: collared and leopard lizards
Hoplocercinae: wood lizards, clubtails
Iguaninae: marine, Fijian, Galapagos land, spinytail, rock, desert, green, and chuckwalla iguanas
Oplurinae: Madagascan iguanids
Phrynosomatinae: earless, spiny, tree, side-blotched and horned lizards
Polychrotinae: anoles, leiosaurs, Polychrus
subclade of Polychrotinae Anolis: anoles
subclade of Polychrotinae Leiosaurini: leiosaurs
subclade of Leiosaurini Leiosaurae:
subclade of Leiosaurini Anisolepae:
subclade of Polychrotinae Polychrus
Tropidurinae: curly-tailed lizards, neotropical ground lizards, South American swifts
subclade of Tropidurinae Leiocephalus: curly-tailed lizards
subclade of Tropidurinae Liolaemini: South American swifts
subclade of Tropidurinae Tropidurini: neotropical ground lizards
Townsend et al. (2011), Wiens et al. (2012) and Pyron et al. (2013) classification of Iguanidae
Family Corytophanidae
Family Crotaphytidae
Family Dactyloidae
Family Hoplocercidae
Family Iguanidae
Family Leiocephalidae
Family Leiosauridae
Family Liolaemidae
Family Opluridae
Family Phrynosomatidae
Family Polychrotidae
Family Tropiduridae
References
External links
Family Iguanidae
Taxa named by Nicolaus Michael Oppel
Lizard families
Extant Early Cretaceous first appearances
|
32957265
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Temenica%2C%20Ivan%C4%8Dna%20Gorica
|
Temenica, Ivančna Gorica
|
Temenica, Ivančna Gorica
Temenica is a settlement in the upper valley of the Temenica River in the Municipality of Ivančna Gorica in central Slovenia. The area is part of the historical region of Lower Carniola. The municipality is now included in the Central Slovenia Statistical Region. It includes the hamlets of Osredek, Debeli Hrib, Žabnica, Reber, and Pungrt.
References
External links
Temenica on Geopedia
Populated places in the Municipality of Ivančna Gorica
|
1265790
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/HD168913
|
HD168913
|
HD168913 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A3, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,6.
Вона розташована на відстані близько 187,9 світлових років від Сонця
і наближається до нас зі швидкістю близько 24 км/сек.
Цей об'єкт є спектрально-подвійною зорею.
Фізичні характеристики
Зоря HD168913 обертається
порівняно повільно
навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 31км/сек.
Див. також
Перелік HgMn-зір
Ртутно-манганова зоря
Перелік хімічно пекулярних зір (18h-20h)
Хімічно пекулярна зоря
Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
Перелік Am-зір
Am-зоря
Джерела
Хімічно пекулярні зорі
Зорі головної послідовності спектрального класу A3
9
|
1717988
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0%20%28%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Красносілківська сільська рада (Олександрівський район)
|
Красносілківська сільська рада (Олександрівський район)
Склад ради
Рада складалася з 12 депутатів та голови.
Керівний склад ради
Примітка: таблиця складена за даними джерела
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1568 осіб, з яких 643 чоловіки та 925 жінок.
За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1356 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Примітки
Джерела
Картка ради на сайті Верховної Ради України
Адміністративний устрій Олександрівського району (Кіровоградська область)
|
125964
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Floyd%2C%20New%20Mexico
|
Floyd, New Mexico
|
Floyd, New Mexico
Floyd is a village in Roosevelt County, New Mexico, United States. The population was 133 at the 2010 census.
Geography
According to the United States Census Bureau, the village has a total area of , all land.
Demographics
As of the census of 2000, there were 78 people, 30 households, and 23 families residing in the village. The population density was 25.3 people per square mile (9.8/km2). There were 33 housing units at an average density of 10.7 per square mile (4.1/km2). The racial makeup of the village was 93.59% White, 5.13% from other races, and 1.28% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 15.38% of the population.
There were 30 households, out of which 23.3% had children under the age of 18 living with them, 70.0% were married couples living together, 6.7% had a female householder with no husband present, and 23.3% were non-families. 13.3% of all households were made up of individuals, and 10.0% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.60 and the average family size was 2.87.
In the village, the population was spread out, with 23.1% under the age of 18, 11.5% from 18 to 24, 21.8% from 25 to 44, 25.6% from 45 to 64, and 17.9% who were 65 years of age or older. The median age was 43 years. For every 100 females, there were 85.7 males. For every 100 females age 18 and over, there were 81.8 males.
The median income for a household in the village was $27,083, and the median income for a family was $36,250. Males had a median income of $46,250 versus $14,375 for females. The per capita income for the village was $13,747. There were 19.2% of families and 41.8% of the population living below the poverty line, including 61.5% of under eighteens and 19.2% of those over 64.
Climate
According to the Köppen Climate Classification system, Floyd has a semi-arid climate.
References
Villages in Roosevelt County, New Mexico
Villages in New Mexico
|
4711092
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8
|
Свята Туреччини
|
Свята Туреччини
У Туреччині офіційно відзначається вісім свят, що встановлені Законом №2429 про національні та загальні свята від 19 березня 1981 року, який у свою чергу замінив Закон №2739 від 27 травня 1935 року. Державні свята в основному поділяються на дві групи: національні свята та загальні свята. Зараз у Туреччині 14,5 днів державних свят, що є одним із найбільших показників у світі. До того ж широко відзначаються загальномусульманські дати та численні народні святкування.
У 2003 набув чинності Законі про працю № 4857, який регулює оплату праці: у ці святкові дні, виплачується додаткова денна заробітна плата за кожен відпрацьований день. У разі невиплати зазначеної офіційної відпустки працівники мають право розірвати трудовий договір з поважних причин.
Релігійні свята та свята меншин
Окрім Курбан-байрама та Рамазана у Туреччині також відзначаються й інші мусульманські свята. Серед них, наприклад, Новий рік по Гіджрі та Маулід ан-Набі (день народження пророка Мухаммеда ), Ніч відпущення гріхів, Ніч обдарування Корану та інші.
Крім того, власні свята мають релігійні меншини Туреччини.
Народні свята
Майже в кожному турецькому поселенні проводяться свої розважальні заходи. До найбільш значних народних свят відносяться наступні свята: Навруз (свято весни у березні), Фестиваль Мевляни в Коньє (пам'яті великого філософа і поета Румі на прізвисько Мевляна «володар»), Хидирлез (або Свято Зустрічі Весни у травні), Міжнародний День матері, Фестивалі винограду та «Месір Маджуну» в Манісі (давнє свято збору винограду), Фестиваль моркви та гювеча у Бейпазарі (конкурси на найсмачнішу страву), День демократії і національної єдності в Туреччині (15 липня, з 2017 року) та інші,
Примітки
Списки:Туреччина
Свята Туреччини
|
993917
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BA%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96
|
Дикі танці
|
Дикі танці
«Дикі танці» (відома також як ) — пісня української співачки Руслани, з альбому «Wild Dances», з якою вона представила Україну на Пісенному конкурсі Євробачення 2004, що проходив у Стамбулі, Туреччина, де одержала перемогу.
На Євробаченні пісня також здобула премію Марселя Безансона у категорії «Мистецький приз» від попередніх переможців конкурсу.
Про пісню
У січні 2020 року пісня увійшла до списку переможців спецпроєкту «20 знакових пісень за 20 років», який склали експерти, обрані організаторами національної музичної премії YUNA.
Список композицій
«Wild Dances» [Українська радіо версія] — 2:55
«Wild Dances» [Альбомна версія] — 3:00
«Wild Dances» [Українська версія Harem's pop mix] — 2:48
«Wild Dances» [Harem's pop mix] — 2:48
«Wild Dances» [Частина II] — 3:58
«Wild Dances» [Українська версія Harem's club mix] — 3:16
«Wild Dances» [Harem's club mix] — 3:16
«Wild Dances» [Українська версія Harem's percussion mix] — 2:52
«Wild Dances» [Harem's percussion mix] — 2:52
«Wild Dances» [Break mix] — 3:25
«Wild Dances» [Groove mix] — 3:16
«Wild Dances» [Інструментальна версія] — 3:00
«Wild Dances» [Частина II інструментальна версія] — 3:57
Чарти
Продажі
Історія релізу
Примітки
Посилання
Сингл на Amazon.com
Пісні Євробачення 2004
Пісні Руслани
Пісні 2004
Пісні-переможці Євробачення
Пісні України на Євробаченні
|
3510989
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29
|
Перекопівка (Воронезька область)
|
Перекопівка (Воронезька область)
Перекопівка — село у Семилуцькому районі Воронезької області Російської Федерації.
Населення становить 257 осіб (2010). Входить до складу муніципального утворення Землянське сільське поселення.
Історія
Населений пункт розташований у історичному регіоні Чорнозем'я. Від 1925 року належить до Семилуцького району, спочатку в складі Центрально-Чорноземної області, а від 1934 року — Воронезької області.
Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Землянське сільське поселення.
Населення
Примітки
Села Воронезької області
Населені пункти Семилуцького району
|
1636889
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Booz%20Allen%20Hamilton
|
Booz Allen Hamilton
|
Booz Allen Hamilton Holding Corporation (informally Booz Allen) is the parent of Booz Allen Hamilton Inc., an American government and military contractor, specializing in intelligence. It is headquartered in McLean, Virginia, in Greater Washington, D.C., with 80 other offices around the globe. The company's stated core business is to provide consulting, analysis and engineering services to public and private sector organizations and nonprofits.
History
Beginnings
The company that was to become Booz Allen was founded in 1914, in Evanston, Illinois, when Northwestern University graduate Edwin G. Booz founded the Business Research Service. The service was based on Booz's theory that companies would be more successful if they could call on someone outside their own organizations for expert, impartial advice. Booz's service attracted a number of clients, such as Goodyear Tire & Rubber Company, Chicago's Union Stockyards and Transit Company, and the Canadian Pacific Railway.
During the following three decades, the company went through a number of name changes and business models, eventually settling on Booz, Fry, Allen & Hamilton, named after their partnership in 1936. Before George A. Fry's departure in 1942, the company's name was changed again to Booz Allen Hamilton.
Post-World War II era
In general, the post-World War II era saw a shift in the company's client pool, with many contracts coming from governmental institutions and different branches of the Armed Forces.
Edwin G. Booz died in 1951. The company received its first international contract two years later, in 1953, to help reorganize land-ownership records for the newly established Philippines government.
The partnership was dissolved in 1962 and the company was registered as a private corporation. In 1998, Booz Allen Hamilton developed a strategy for the IRS to reshuffle its 100,000 employees into units focused on particular taxpayer categories.
21st century
Bloomberg named it "the world's most profitable spy organization". According to an Information Week piece from 2002, Booz Allen had "more than one thousand former intelligence officers on its staff". According to its own website, the company employs more than 10,000 personnel who have cleared TS/SCI background checks.
In 2008, the commercial arm of Booz Allen split off to form Booz & Company. In 2013, Booz & Company was acquired by PwC and renamed as Strategy&. Since then, Booz Allen has re-entered commercial markets. In 2010, Booz Allen went public with an initial public offering of 14,000,000 shares at $17 per share. In 2012, Booz Allen purchased the Defense Systems Engineering & Support division of ARINC, adding approximately 1,000 new employees to its roster. In 2014, Booz Allen acquired Epidemico. In 2015, Booz Allen acquired the software development division of the Charleston, S.C. technology firm SPARC. In 2017, Booz Allen acquired eGov Holdings. In 2018, the SEC awarded both Booz Allen and Attain a $2.5 billion contract to modernize how the SEC purchases IT services.
In February 2020, the company became the SEC's major provider of cybersecurity services by securing a 10-year contract worth $113 million. The company was awarded $4.4 billion in U.S. Federal obligations in fiscal year 2020.
Booz Allen Hamilton has faced criticism and coverage for its close ties with leaders of both major American political parties and their donations to them, as well as its longtime alliances with the militaries and surveillance entities of nations abroad.
Corporate affairs
Organizational structure
In June 2012, Booz Allen expanded its operations in North Africa and the Middle East, with initial plans to add operations in Kuwait, Oman, Qatar, United Arab Emirates. It planned to later add operations to Bahrain, Saudi Arabia, and Turkey, during a time when those countries, as stated by Jill R. Aitoro of the Washington Business Journal, were "recover[ing] from the turmoil associated with the Arab Spring". The Booz Allen employee base, when it was a part of Booz & Company, had long-term relationships with many North African and Middle Eastern countries; Booz Allen had split from Booz & Company.
Notable personnel and associates (past and present)
Business
Robert Bakish: President and CEO of Paramount Global
Sir (Francis) Christopher Buchan Bland: Chairman of the Royal Shakespeare Company, and former chairman of British Telecommunications PLC
Art Collins: Chairman and CEO, Medtronic, Inc.
Joel Kurtzman: Founding editor, Korn Ferry's Briefings on Talent & Leadership, Senior Fellow, Wharton School, Senior Fellow, Milken Institute
Raymond J. Lane: General partner at Kleiner Perkins Caufield & Byers; chairman of the board of trustees at Carnegie Mellon University, former president and chief operating officer of Oracle Corporation and chairman of Hewlett-Packard
Gretchen W. McClain - President and CEO of Xylem Inc., former NASA Deputy Associate Administrator for Space Development
Christopher North, CEO of Shutterfly
Torsten Oltmanns: currently Global Marketing Director at Roland Berger Strategy Consultants and Assistant Prof. at University of Innsbruck
Todd Park: Co-founder and chief development officer of Athena Health and second Chief Technology Officer of the United States
Mark DeSantis: Chief executive officer of ANGLE Technology Consulting and Management and former CEO and president of Formation3 LLC
Deven Sharma: President, Standard & Poor's and VP for global strategy at McGraw-Hill
Indra Nooyi: Former Chairman and CEO of PepsiCo
Government
Wendy Alexander: Labour Party Leader and Member of the Scottish Parliament (MSP)
Thad Allen: former Coast Guard Admiral Commandant of the United States Coast Guard
Miles Copeland Jr.: a prominent U.S. Central Intelligence Agency (CIA) operative who was one of the founding members of the Office of Strategic Services (OSS) under William Donovan.
Karol J. Bobko: Retired United States Air Force officer and a former USAF and NASA astronaut
Ian Brzezinski: Deputy Assistant Secretary of Defense for Europe and NATO Policy from 2001 to 2005
Alexander Lewis: Chief Explosive Consultant to Special Activities Center, former United States Navy SWCC, awarded the bronze star with valor for efforts while serving in Kandahar Province, Afghanistan
James R. Clapper: Director of National Intelligence, formally Undersecretary of Defense for Intelligence, director of the National Geospatial-Intelligence Agency, director of the Defense Intelligence Agency, and lieutenant general in the US Air Force
Keith R. Hall: Director, National Reconnaissance Office (1997–2001); formerly Executive Director for Intelligence Community Affairs
Steve Isakowitz: Department of Energy Chief Financial Officer. Former Deputy Associate Administrator, NASA, 2002–2005
William B. Lenoir: Former NASA astronaut
John M. McConnell: Director of National Intelligence (2007–2009); formerly director of the National Security Agency (1992–1996); retired in 1996 as vice admiral, United States Navy
Todd Park, former Chief Technology Officer of the United States (2012-2014) and former CTO of the Department of Health and Human Services
Zoran Jolevski: Minister of Defense of North Macedonia
Thomas S. Moorman Jr.: Commander, Air Force Space Command (1990–1992); Vice Chief of Staff of the Air Force (1994–1997)
Andrew Turnbull: Member, House of Lords (upper Parliament), United Kingdom (2005–); Head of British Civil Service (2002–2005)
Melissa Hathaway: Director, National Cyber Security Initiative
General Frederick Frank Woerner, Jr.: Retired United States Army general and former commander of United States Southern Command
R. James Woolsey, Jr.: Director of Central Intelligence (1993–1995)
Caryn Wagner: former Under Secretary of Homeland Security for Intelligence and Analysis
Dov Zakheim: Under Secretary of Defense (Comptroller) (2001–2004)
Edward Snowden: Employee and American whistleblower who copied and leaked classified information from the National Security Agency (NSA) in 2013 that demonstrated that the NSA was illegally spying on millions of American citizens without their knowledge
Other fields
Joseph Garber: Author
Olivia Goldsmith: Author of The First Wives Club
Martin Kihn: author, whose book was the basis of the Showtime show House of Lies, based on his life while at Booz Allen Hamilton
Harold T. Martin III: accused of stealing data from the NSA while working for Booz Allen Hamilton
Graeme Maxton: Secretary General, The Club of Rome
Daniel O'Keeffe: Guam swimmer in the 2000 Sydney and 2004 Athens Summer Olympics.
Bruce Pasternack: former president and CEO of Special Olympics International, former director of Energy Policy for the Federal Energy Administration, former board member BEA Systems, on the board of trustees of Cooper Union and also a former board member for Codexis, Quantum Corporation and Symyx Technologies. Author of books on strategy and business
Mortimer Rogoff: inventor and businessman
Michael D. Smith: professor of information technology and marketing at Carnegie Mellon University
Research and publications
Booz Allen has been credited with developing several business concepts. In 1957, Sam Johnson, great grandson of the S.C. Johnson & Son founder, and Booz Allen's Conrad Jones published How to Organize for New Products which discussed theories on product life-cycle management. In 1958, Gordon Pehrson, deputy director of U.S. Navy Special Projects Office, and Bill Pocock of Booz Allen Hamilton developed the Program Evaluation and Review Technique (PERT). In 1982, Booz Allen's Keith Oliver coined the term "supply chain management". In 2013, Booz Allen's Mark Herman, Stephanie Rivera, Steven Mills, and Michael Kim published the Field Guide to Data Science. A second edition was published in 2015. In 2017, Booz Allen's Josh Sullivan and Angela Zutavern published The Mathematical Corporation.
Controversies and leaks
SWIFT
In 2006, at the request of the Article 29 Working Party (an advisory group to the European Commission), the American Civil Liberties Union (ACLU) and Privacy International (PI) investigated the U.S. government's SWIFT surveillance program, and Booz Allen's role therein. The ACLU and PI filed a memo at the end of their investigation, which called into question the ethics and legality of a government contractor (in this case Booz Allen) acting as auditors of a government program, when that contractor is heavily involved with those same agencies on other contracts. The basic statement was that a conflict of interest may exist. Beyond that, the implication was also made that Booz Allen may be complicit in a program (electronic surveillance of SWIFT) that may be deemed illegal by the European Commission.
Homeland Security
A June 28, 2007 article in The Washington Post related how a United States Department of Homeland Security contract with Booz Allen increased from $2 million to more than $70 million through two no-bid contracts, one occurring after the DHS's legal office had advised DHS not to continue the contract until after a review. A Government Accountability Office (GAO) report on the contract characterized it as not well-planned and lacking any measure for assuring valuable work to be completed.
According to the article:
In a rush to meet congressional mandates to establish the information analysis and infrastructure protection offices, agency officials routinely waived rules designed to protect taxpayer money. As the project progressed, the department became so dependent on Booz Allen that it lost the flexibility for a time to seek out other contractors or hire federal employees who might do the job for less.
Elaine Duke, the department's chief procurement officer, acknowledged the problems with the Booz Allen contract, but said those matters have been resolved. She defended a decision to issue a second no-bid contract in 2005 as necessary to keep an essential intelligence operation running until a competition could be held.
2011 Anonymous hack
On July 11, 2011 the group Anonymous, as part of its Operation AntiSec, hacked into Booz Allen servers, extracting e-mails and non-salted passwords from the U.S. military. This information and a complete dump of the database were placed in a file shared on The Pirate Bay. Despite Anonymous' claims that 90,000 emails were released, the Associated Press counted only 67,000 unique emails, of which only 53,000 were military addresses. The remainder of the addresses came from educational institutions and defense contractors. Anonymous also said that it accessed four gigabytes of Booz Allen source code and deleted those four gigabytes. According to a statement by the group, "We infiltrated a server on their network that basically had no security measures in place."
Anonymous accused Booz Allen of working with HBGary Federal by creating a project for the manipulation of social media. Anonymous also accused Booz Allen of participating in intelligence-gathering and surveillance programs of the U.S. federal government and, as stated by Kukil Bora of the International Business Times, "possible illegal activities". Booz Allen confirmed the intrusion on 13 July, but contradicted Anonymous' claims in saying that the attack never got past their own systems, meaning that information from the military should be secure. In August of that year, during a conference call with analysts, Ralph Shrader, the chairman and CEO, stated that "the cost of remediation and other activities directly associated with the attack" were not expected to have a "material effect on our financial results".
PRISM media leak
In June 2013, Edward Snowden—at the time a Booz Allen employee contracted to projects of the National Security Agency (NSA)—publicly disclosed details of classified mass surveillance and data collection programs, including PRISM. The alleged leaks are said to rank among the most significant breaches in the history of the NSA and led to considerable concern worldwide. Booz Allen condemned Snowden's leak of the existence of PRISM as "shocking" and "a grave violation of the code of conduct and core values of our firm". The company fired Snowden in absentia shortly after and stated he had been an employee for less than three months at the time. Market analysts considered the incident "embarrassing" but unlikely to cause enduring commercial damage. Booz Allen stated that it would work with authorities and clients to investigate the leak. Charles Riley of CNN/Money said that Booz Allen was "scrambling to distance itself from Snowden".
According to Reuters, a source "with detailed knowledge on the matter" stated that Booz Allen's hiring screeners detected possible discrepancies in Snowden's résumé regarding his education, since some details "did not check out precisely" but decided to hire him anyway; Reuters stated that the element which triggered these concerns, or the manner in which Snowden satisfied the concerns, were not known.
On July 10, 2013, the United States Air Force stated that it cleared Booz Allen of wrongdoing regarding the Snowden case.
Political contributions
In 2013, David Sirota of Salon said that Booz Allen and parent company The Carlyle Group make significant political contributions to the Democratic Party and the Republican Party as well as individual politicians, including Barack Obama and John McCain. Sirota concluded that "many of the politicians now publicly defending the surveillance state and slamming whistleblowers like Snowden have taken huge sums of money from these two firms", referring to Booz Allen and Carlyle, and that the political parties are "bankrolled by these firms". According to Maplight, a company that tracked campaign donations, Booz Allen gave a total of just over $87,000 to U.S. lawmakers from 2007 to June 2013.
According to CNBC, these contributions resulted in a steady stream of government contracts, which puts Booz Allen in privileged position. Due to the company's important government services, “the government is unlikely to let the company go out of business. It's too connected to fail”. Furthermore, the influence Booz Allen carries in Washington isn't restricted to donations, but to a large network of lobbyists and political insiders. According to government watchdog OpenSecrets, “4 out of 6 Booz Allen Hamilton lobbyists in 2015-2016 have previously held government jobs”.
Activities in foreign countries
Booz Allen helped the Government of the United Arab Emirates create an equivalent of the National Security Agency for that country. According to David E. Sanger and Nicole Perlroth of The New York Times, "one Arab official familiar with the effort" said that "They are teaching everything. Data mining, Web surveillance, all sorts of digital intelligence collection." In 2013 Sanger and Perlroth said that the company "profits handsomely from its worldwide expansion".
Booz Allen has particularly come under scrutiny for its ties to the government of Saudi Arabia and the support it provides to the Saudi armed forces. Alongside competitors McKinsey & Company and Boston Consulting Group, Booz Allen are seen as important factors in Crown Prince Mohammed bin Salman’s drive to consolidate power in the Kingdom. On the military side, Booz Allen is employing dozens of retired American military personnel to train and advise the Royal Saudi Navy and provide logistics for the Saudi Army, but denies its expertise is used by Saudi Arabia in its war against Yemen. Additionally, it also entered an agreement with the Saudi government that involves the protection and cyber-security of government ministries, with experts arguing that these defensive maneuvers could easily be used to target dissidents.
David Sirota of Salon said that politicians in the United States who received financing from Booz Allen and "other firms with a similar multinational business model" have vested interests in "denigrating the democratic protest movements that challenge Mideast surveillance states that make those donors big money, too."
Procurement fraud settlement
In 2023, Booz Allen agreed to a $377 million settlement over allegations that it had fraudulently billed the US government from 2011 to 2021, one of the largest procurement fraud settlements in history, without admitting civil liability. The settlement was the result of an investigation sparked by a whistleblower and former Booz Allen employee, who noticed that the firm was overbilling the US government in 2016. The whistleblower said that Booz Allen lowballed the cost of work done with foreign governments and corporations, then lumped the costs it incurred together with US government contracts to bill to the US government. The whistleblower initially alerted colleagues of the overbilling, but says that she was told that the Department of Defense was "too stupid" or "not smart enough" to catch Booz Allen and recover the money. She subsequently filed a qui tam lawsuit under the False Claims Act against Booz Allen.
A related federal criminal investigation into the company was closed without charges in 2021, while a Securities and Exchange Commission investigation is ongoing as of 2023.
See also
Booz & Company (spin-off of Booz & Company in 2008)
Booz Allen Classic
List of United States defense contractors
Top 100 US Federal Contractors
List of IT consulting firms
References
Further reading
External links
1914 establishments in Illinois
2010 initial public offerings
Companies based in McLean, Virginia
Companies listed on the New York Stock Exchange
Consulting firms established in 1914
Consulting firms of the United States
Defense companies of the United States
International information technology consulting firms
Information technology consulting firms of the United States
Private intelligence agencies
|
5084493
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%86%D0%B5%D0%BA%20%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0
|
Яцек Собота
|
Яцек Собота (1969, Ольштин) — польський письменник, автор переважно фантастичних оповідань.
Життєпис
Живе в Ольштині, працює в Інституті філософії Вармінсько-Мазурського університету (Майстерня практичної філософії та міждисциплінарних досліджень). Він також читав лекції з філософії в Ольштинському університеті прикладних наук ім. Юзефа Русецького.
Дебютував у 1990 році в місячнику Нова фантастика". Автор багатьох оповідань (опублікованих переважно в пресі) та серії колонок «Сповідь ідіота» в «Новій фантастиці». Також пише критичні та публіцистичні тексти.
Видані книги
Голос Бога (Wydawnictwo Dolnośląskie 2006)
Туша (Wydawnictwo Dolnośląskie 2007)
Моральні конфлікти — науково-фантастична література як спроба моделювання конфліктних ситуацій (Центр східноєвропейських досліджень UWM в Ольштині 2011)
Вечір трьох собак — вибрані оповідання (Solaris 2016)
Confessions of an Idiot — есе, колонки, рецензії (Solaris 2016)
Філософія фантазії (Інститут філософії UWM в Ольштині 2016)
Від поневолення до хаосу. Акценти соціальної філософії та політичної філософії в польській науково-фантастичній прозі (1946—2016) — (Інститут філософії UWM в Ольштині 2019)
Примітки
Письменники-фантасти Польщі
|
1588534
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D0%BD%D0%BE%20%28%D0%A8%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8E%D1%80%29
|
Гробелно (Шентюр)
|
Гробелно (Шентюр)
Гробелно — поселення в общині Шентюр, Савинський регіон, Словенія.
Висота над рівнем моря: 265м.
Посилання
Статистичне бюро Республіки Словенія
Населені пункти Словенії
|
1536317
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%8F%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%84
|
Іян Макнафф
|
Іян Макнафф (10 березня 1957) — британський веслувальник, олімпійський медаліст.
Виступи на Олімпіадах
Посилання
Досьє на sport.references.com
Британські академічні_веслувальники
Академічні веслувальники на літніх Олімпійських іграх 1980
Британські бронзові олімпійські медалісти
Бронзові призери літніх Олімпійських ігор 1980
|
122836
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Dover%2C%20Missouri
|
Dover, Missouri
|
Dover, Missouri
Dover is a town in Lafayette County, Missouri, and is part of the Kansas City metropolitan area within the United States. The population was 83 at the 2020 census.
History
Dover was platted in 1839. The community took its name from a nearby church of the same name. A post office called Dover has been in operation since 1835.
The James M. Dinwiddie House was listed on the National Register of Historic Places in 1997.
Geography
According to the United States Census Bureau, the village has a total area of , all land.
Demographics
2010 census
As of the census of 2010, there were 103 people, 46 households, and 32 families living in the village. The population density was . There were 58 housing units at an average density of . The racial makeup of the village was 90.3% White, 4.9% African American, 1.0% Asian, and 3.9% from other races. Hispanic or Latino of any race were 3.9% of the population.
There were 46 households, of which 26.1% had children under the age of 18 living with them, 54.3% were married couples living together, 6.5% had a female householder with no husband present, 8.7% had a male householder with no wife present, and 30.4% were non-families. 26.1% of all households were made up of individuals, and 8.7% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.24 and the average family size was 2.69.
The median age in the village was 46.8 years. 16.5% of residents were under the age of 18; 9.8% were between the ages of 18 and 24; 19.4% were from 25 to 44; 33% were from 45 to 64; and 21.4% were 65 years of age or older. The gender makeup of the village was 54.4% male and 45.6% female.
2000 census
As of the census of 2000, there were 108 people, 48 households, and 27 families living in the town. The population density was . There were 64 housing units at an average density of . The racial makeup of the town was 91.67% White, 0.93% African American, 0.93% Asian, 4.63% from other races, and 1.85% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 4.63% of the population.
There were 48 households, out of which 25.0% had children under the age of 18 living with them, 47.9% were married couples living together, 6.3% had a female householder with no husband present, and 43.8% were non-families. 39.6% of all households were made up of individuals, and 22.9% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.25 and the average family size was 3.07.
In the town the population was spread out, with 21.3% under the age of 18, 5.6% from 18 to 24, 25.9% from 25 to 44, 30.6% from 45 to 64, and 16.7% who were 65 years of age or older. The median age was 44 years. For every 100 females, there were 92.9 males. For every 100 females age 18 and over, there were 88.9 males.
The median income for a household in the town was $39,688, and the median income for a family was $50,313. Males had a median income of $27,813 versus $22,083 for females. The per capita income for the town was $40,768. None of the population and none of the families were below the poverty line.
Notable people
Bernhard Anderson - Old Testament scholar.
Danny Lasoski - Race car driver
References
Villages in Lafayette County, Missouri
Villages in Missouri
|
70473932
|
https://en.wikipedia.org/wiki/1908%20Jubilee%20Cross
|
1908 Jubilee Cross
|
1908 Jubilee Cross
The 1908 Jubilee Cross was a military and civil decoration of Austria-Hungary established in 1908 and awarded for the anniversary of Emperor Franz Josef accession to the throne of the Habsburg Empire.
History
The 1908 Jubilee Cross was created by Emperor Franz Josef on 2 December 1908 in order to commemorative medal the mark the 60th anniversary of his accession to the throne of the Habsburg Empire
The cross was created by Professor Rudolf Marschall (1873-1967) of the Hofkammer, the Imperial Finance Ministry. The cross pattée was 37 mm in diameter. The obverse of the cross bore the portrait of Emperor Franz Josef. On the reverse is written 1848-1908. The cross is suspended from a trifold ribbon.
The cross came in three versions:
Jubilee Cross for the Imperial and Royal Court Officials - Juliläums-Hofkreuz für Angehörige des k.u.k. Hofstaates
Military Jubilee Cross for the armed forces - Militär-Jubiläumskreuz für Angehörige der bewaffneten Macht
Jubilee Cross for Civil Servants - Jubliäumskreuz für Zivilstaatsbedienstete für zivile Beamte
References
Orders, decorations, and medals of Austria-Hungary
Awards established in 1908
|
2327816
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%82%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%84%20%28%D0%A2%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%96%D1%8F%29
|
Віттгендорф (Тюрингія)
|
Віттгендорф (Тюрингія)
Віттгендорф — громада в Німеччині, розташована в землі Тюрингія. Входить до складу району Заальфельд-Рудольштадт. Складова частина об'єднання громад Міттлерес-Шварцаталь.
Площа — 3,39 км2. Населення становить ос. (станом на ).
Галерея
Примітки
Посилання
Офіційний сайт
Громади Тюрингії
|
2979232
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0%20%28%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%83%29
|
Удапалата (підрозділ окружного секретаріату)
|
Удапалата (підрозділ окружного секретаріату)
Підрозділ окружного секретаріату — підрозділ окружного секретаріату округу Канді, Центральна провінція, Шрі-Ланка. Складається з 49 Грама Ніладхарі.
Джерела
Divisional Secretariats Portal
Підрозділи окружного секретаріату Шрі-Ланки
Адміністративний поділ Шрі-Ланки
|
1111873
|
https://en.wikipedia.org/wiki/.cl
|
.cl
|
.cl is the Internet country code top-level domain (ccTLD) for Chile. It was created in 1987 and is administered by the University of Chile. Registration of second-level domains under this TLD is open to anyone, as established by the current regulation for the operation of the Domain Name Registration .CL since December 2013,
which eliminated the requirement for foreign registrants to have a local contact with a RUN, the Chilean national identification number.
Registration of names including accented letters (á, é, í, ó, ú), ñ and ü was opened up in 2005.
Since April 2011, it supports DNSSEC.
Microsoft used it in a domain hack for its social networking service so.cl. Oracle Corporation used the domain hack ora.cl as a URL shortening
IPv6 support
In the Hurricane Electric report from May 2012, it appears as IPv6 enabled domain and with nameservers in IPv6.
See also
Internationalized domain name
Internet in Chile
References
External links
NIC Chile is currently the domain registrar for the .cl ccTLD
IANA .cl whois information
Syntax rules for domain names under .CL in NIC Chile site
Country code top-level domains
Internet in Chile
University of Chile
sv:Toppdomän#C
|
2903359
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%B2
|
Геронімув
|
Геронімув — село в Польщі, у гміні Сенно Ліпського повіту Мазовецького воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Радомського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Ліпського повіту
|
1641920
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%20%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Сацький Павло Вікторович
|
Сацький Павло Вікторович (3 вересня 1978 — 22 червня 2022) — український історик та правознавець, кандидат історичних наук.
Коло наукових інтересів — інтеграція Криму із Україною в 1950—1954 рр., українське питання в європейській системі міжнародних відносин у 1917—1940 рр., економіка і право тюркських держав раннього Середньовіччя, держава і право Візантійської імперії. Співзасновник Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український Молодіжний Авангард». Доцент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, в цьому ж університеті був головою осередку Національної спілки краєзнавців України. Автор понад 100 наукових робіт.
Наукові публікації
Сацький П. В. Раціоналізація ресурсного забезпечення будівництва Каховської ГЕС і Південно-Українського й Північно-Кримського каналів та господарське освоєння південних районів України і Криму (1950—1953 рр.)// Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2017. — Вип. 47. — С. 184—188.
Сацький П. Розвиток транспортного сполучення між УРСР і Кримським півостровом у 1951—1953 рр. як передумова інтеграції Криму з Україною/ Павло Сацький // Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 2016 р.) / упор. П. Гай-Нижник. — Київ: «МП Леся», 2016. — С. 107—115.
Сацький П. В. Реформування системи управління у післясталінський період й інтеграція Криму з УРСР / П. В. Сацький // Історико-політичні студії. Серія: Історичні науки: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) [та ін.]. — Київ: КНЕУ, 2016. — № 1. — С. 116—125.
Сацький П. В. Трудові ресурси Криму і процес будівництва Північно-Кримського каналу в 1951—1954 рр. / П. В. Сацький // Історичний архів. Наукові студії: зб. наук пр. / М-во освіти і науки України, Чорномор. держ. ун-т ім. П. Могили, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України ; [редкол.: Є. Г. Сінкевич (голов. ред.) та ін.]. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2016. — Вип. 17. — С. 14–21.
Сацький П. В. Адміністративні заходи керівництва УРСР у ході будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів (1950—1953 рр.) в контексті інтеграції Криму і України / П. В. Сацький // Історико-політичні студії. Серія: Історичні науки: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) [та ін.]. — Київ: КНЕУ, 2016. — № 1. — С. 106—115.
Сацький П.Інтеграція Криму і України в єдиний економічний регіон у процесі мобілізації трудових ресурсів для освоєння півдня УРСР і півночі Кримської області (1950—1953 рр.) / П. В. Сацький // Література та культура Полісся. Серія: Історичні науки № 6 : зб. наук. пр. / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя ; редкол.: Г. В. Самойленко (відп. ред.) [та ін.]. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. — Вип. 85. — С. 167—180.
Сацький П. Українська РСР і науково-проектне забезпечення будівництва Каховської ГЕС і Південно-Українського та Північно-Кримського каналів / П. Сацький // Дослідження з історії техніки: Збірник наукових праць. — Вип. 23. — К.: Видавництво «Політехніка», 2016. — C. 53-58.
Сацький П. Проблема розподілу компетенції між інституціями у процесі будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів (1950—1953 рр.) / Павло Сацький // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія: зб. наук. пр. / Терноп. нац. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка ; [редкол.: І. С. Зуляк (голов. ред.) та ін.]. — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. — Вип. 2, ч. 1. — С. 92–97.
Сацький П. В. Економічна система тюркських держав раннього Середньовіччя як база державного устрою/ П. В. Сацький // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Ужгород. нац. ун-т, ф-т міжн. відносин ; [редкол.: М. М. Палінчак (голов. ред.) та ін.]. — Ужгород, 2016. — Вип. 7, ч. 3. — С. 67–71.
Сацький П. В.Будівництво Каховської ГЕС і створення Південного енергорайону (Подніпров'я, Миколаїв, Херсон, Одеса і Крим) у 1950—1953 рр. / П. В. Сацький // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»: наук.-метод. журн. / Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. — Миколаїв: Вид-во ЧНУ ім. П. Могили, 2016. — Т. 282, вип. 270: Історія / редкол.: М. П. Тригуб (голова) [та ін.]. — С. 88–93.
Сацький П. Стратегічне значення український етнічних територій у процесі констеляції Центральної Європи в 1920-ті рр. / Павло Сацький // Європейські історичні студії війни [Електронний ресурс]: наук. журн. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, іст. ф-т, каф. нової та новітньої історії зарубіжних країн ; [редкол.: О. П. Машевський (голова) та ін.]. — Електрон. текст. дані. — Київ, 2016. — № 3. — С. 113—127. — Режим доступу: http://eustudies.history.knu.ua/pavlo-satskyj-strategichne-znachennya-ukrayinskyh-etnichnyh-terytorij-u-protsesi-kanstelyatsiyi-tsentralnoyi-yevropy-v-1920-ti-rr.
Сацький П. В. Демографічні засади політики Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ з розбудови сільського господарства Криму у 1954 р. / П. В. Сацький // Регіональна політика: історичні витоки, законодавче регулювання, практична реалізація: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 14–15 груд. 2016 р.) / Київ. нац. ун-т будівництва і архітектури. — Київ: КНУБА, 2016. — Вип. ІІ, ч. 2. — С. 192—196.
Сацький П. Проектне забезпечення будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів на території УРСР (до 1954 р.) і Криму у 1950—1953 рр. / П. Сацький // Часопис української історії: зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, каф. укр. історії та етнополітики ; [редкол.: А. П. Коцур (голов. ред.) та ін.]. — Київ, 2016. — Вип. 35. — С. 26–34.
Сацький П. Ідеологічно-організаційне забезпечення будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського кналів (1950—1953 рр.)/ П. Сацький // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. Зб. наук. праць. — Вип. 17. — Маріуполь: Видавничий відділ МДУ, 2016. — С. 83-90.
Сацький П. Проекти водного сполучення морів у СРСР на основі Дніпра як продовження концепції Міжмор'я після Другої світової / Павло Сацький // Європейські історичні студії війни [Електронний ресурс]: наук. журн. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, іст. ф-т, каф. нової та новітньої історії зарубіжних країн ; [редкол.: О. П. Машевський (голова) та ін.]. — Електрон. текст. дані. — Київ, 2016. — № 5. — С. 97–111. — Режим доступу: http://eustudies.history.knu.ua/pavlo-satskyj-proekty-vodnogo-spoluchennya-moriv-u-crsr-na-osnovi-dnipra-yak-prodovzhennya-kontseptsiyi-mizhmor-ya-pislya-drugoyi-svitovoyi-vijny.
Сацький П. Раціоналізація управління економікою Криму в процесі інтеграції з УРСР 1950—1954 рр. / П. Сацький // Таврійські економічні наукові читання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 10-11 лютого 2017 р. У 2-х частинах. — К: Таврійський національний університет імені В. Вернадського, 2017. — Ч. 2. — С. 50-53.
Сацький В. П. Програма розвитку бавовництва в південних районах УРСР у 1950—1954 рр. й економічна інтеграція Криму із Україною / В. П. Сацький // Проблеми регіоналістики: минуле, сучасне, майбутнє [Електронний ресурс]: тези наук.-практ. Інтернет-конф. (3 берез. 2017 р.) / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана» ; редкол.: Б. М. Данилишин (відп. ред.) [та ін.]. — Електрон. текст. дані. — Київ: КНЕУ, 2017. — С. 40–43.
Сацький П. В. Суспільний статус ханських службовців і система кар'єрних заохочень в тюркських державах VI — VII ст. / П. В. Сацький // Часопис Київського університету права. — 2013. — № 2 — С. 39 — 43.
Сацький П. В. Візантійський вплив на процес еволюції політико-правового статусу Великого князя Київського / П. В. Сацький // Юридична наука. — 2013. — № 6 — С. 84 — 96.
Посилання
Київська міська організація Національної спілки краєзнавців України
Дослідники держави і права Візантійської імперії
Історики держави і права
Українські історики
Українські правознавці
Випускники Київського університету
Кандидати історичних наук України
Науковці Київського національного економічного університету
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.