id
stringlengths 3
8
| url
stringlengths 31
795
| title
stringlengths 1
211
| text
stringlengths 12
350k
|
|---|---|---|---|
2499182
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Flags%20of%20regions%20of%20Italy
|
Flags of regions of Italy
|
Flags of regions of Italy
The twenty Italian regions (including five autonomous regions) each have their own arms, as well as their own gonfalone; more recently they have taken into use normal flags as well. Many regional flags were adopted on 4 November 1995 for National Unity and Armed Forces Day of Italy.
Ordinary regions
Autonomous regions
See also
Flag of Italy
List of Italian flags
References
External links
Clickable map of Italian regions
Italy regions
Culture of Italy
Italy geography-related lists
|
533474
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%80%D0%B0%D1%81
|
Аррас
|
Аррас — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні О-де-Франс, адміністративний центр департаменту Па-де-Кале. Населення — .
Муніципалітет розміщений на відстані близько 165 км на північ від Парижа та 45 км на південний захід від Лілля.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті було 18603 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 38528 особи. Медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача.
Знамениті уроженці
Адам де ла Аль (1240—1287) і Жан Бодель (1165—1210) — середньовічні трувери;
Максиміліан Робесп'єр (1768—1794) — діяч Великої французької революції;
Ежен Франсуа Відок (1775—1857) — авантюрист і видатний детектив.
Жан Креспін (1520—1572) — історик церкви й видавець.
Битви під Аррасом
9 травня 1915 року поблизу міста відбулася Перша битва біля Арраса, за участю компанії «Hello» («Nazdar») чехословацького легіону у Франції. Бойові дії тривали з підвищеною інтенсивністю, особливо в 1917, коли місто було сильно пошкоджено.
Битва біля Арраса (1917)
Третя битва біля Арраса (1918)
Четверта битва біля Арраса (1918)
Битва при Аррасі (1940)
Галерея зображень
Сусідні муніципалітети
Посилання
Офіційний сайт міста Аррас
Аррас на сайті французького Національного інституту географії
Арра на сайті французького Національного інституту статистики й економічних досліджень
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Па-де-Кале
Примітки
Міста Франції
Муніципалітети департаменту Па-де-Кале
|
4560233
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BE%D1%88%D1%96%20%28%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F%29
|
Розсоші (Росія)
|
Розсоші (Росія)
Розсоші — село у складі Алтайського району Алтайського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Розсошинської сільської ради.
Населення
Населення — 1051 особа (2010; 1016 у 2002).
Національний склад (станом на 2002 рік):
росіяни — 97 %
Джерела
Примітки
Населені пункти Алтайського району (Алтайський край)
Села Алтайського краю
|
1739466
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D1%83%D1%88%20%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
|
Тадеуш Солецький
|
Тадеуш Солецький
Тадеуш Леонард Альберт Солецький (1891—1968) — архітектор.
Біографія
Народився 1891 року. 1923 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Від 16 березня 1929 протягом року був членом Політехнічного товариства у Львові. Працював в Управлінні будівельного нагляду. Судовий інженер-речознавець. 1939 року помешкання Солецького віднотоване в довіднику на Литовській, 11 у Львові. Помер 1968 року. Був одружений з Яніною з Пазірських (1892—1946). Мав сина Анджея Тадеуша (1923—1994), також архітектора.
Роботи
Військовий цвинтар у Дуніловичах, Білорусь (1920).
Дім магістрату в Мостиськах (1929).
Реконструкція кам'яниці на вулиці Федорова, 1 у Львові. Виконана за проектом Солецького під наглядом Вавжинця Дайчака 1931 року.
Туристичний притулок у долині Свічі (1932, втрачений).
Туристичний притулок в долині річки Молоди (1938, втрачений).
Туристичний притулок на полонині Рущина (1938, втрачений).
Будинок Польського історичного товариства на нинішній вулиці Свєнціцького, 2 у Львові. Збудований 1938 року у стилі модернізованого класицизму. Спорудженню передував закритий конкурс, оголошений товариством і спілкою архітекторів. Дім надбудовано у радянський час.
Примітки
Випускники Львівської політехніки
Члени Політехнічного товариства у Львові
Українські архітектори
Польські архітектори
|
6435219
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Canarreos%20Archipelago
|
Canarreos Archipelago
|
Canarreos Archipelago is an archipelago of Cuba.
It is located south of the main island of Cuba, in the Caribbean Sea, at . It is bordered to the east by the Gulf of Cazones, to the north by the Gulf of Batabano and to the west by the Los Indios Channel.
It comprises roughly 350 islets, and is almost as long as the Florida Keys.
By far the largest island of the archipelago is Isla de la Juventud, while the second largest is Cayo Largo del Sur.
List of Islands
1) The Islands area and population data retrieved from the 2012 census.
See also
Geography of Cuba
List of Caribbean islands
References
Islands of Cuba
|
898878
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%BD
|
Чилан
|
Чилан — міське селище в Узбекистані, в Андижанському районі Андижанської області.
Розташоване у Ферганській долині, за 6 км на схід від залізничної станції Андижан-Південний. Через селище проходить автошлях Андижан—Джанубій-Аламушук.
Населення 1,0 тис. мешканців (1990). Статус міського селища з 2009 року.
Джерела
Міські селища Андижанської області
Населені пункти Андижанського району
|
1356154
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C
|
Мерісвіль
|
Мерісвіль — містечко у Австралії, за 100 кілометрів на північний схід від Мельбурна. 19 лютого 2009 року містечко попало у пожежу і згоріло. Близько 90 % міських будинків були зруйновані.
Історія
Містечко було засновано як зупинка на Yarra Track, the route to the Woods Point and Upper Goulburn goldfields, with a butcher's shop and store in existence by the time the town was surveyed in 1864. It prospered following the reconstruction of the Yarra Track as an all weather dray and coach road under engineer Clement Wilks in the 1870s. It was named after Mary Steavenson, the wife of Assistant Commissioner of Roads and Bridges John Steavenson after whom the popular Steavenson Falls are named. The Marysville Post Office opened on 1 March 1865 followed by a school in 1870, and a public hall, library and mechanics institute in 1890. By the 1920s, Marysville had become a tourist destination, with the Marysville Tourist and Progress Association formed in 1924. Attractions promoted at the time were fern gullies, views, and walking tracks to Steavenson Falls. Twelve guest houses had been established by 1920, one of the best known of these being the Cumberland Guest House. At this time a rail service operated between Melbourne and nearby Healesville, and the town became a popular destination for couples on their honeymoon.
У 2004 році телефільм, Little Oberon starring Sigrid Thornton, was filmed in and around Marysville.
Галерея
Примітки
Посилання
Marysville — Government tourism site
Мерісвіль туризм
Містечка штату Вікторія
|
484483
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%27%D1%94%D1%80%D1%96
|
К'єрі
|
К'єрі — муніципалітет в Італії, у регіоні П'ємонт, метрополійне місто Турин.
К'єрі розташовані на відстані близько 520 км на північний захід від Рима, 11 км на південний схід від Турина.
Населення — (2014).
Щорічний фестиваль відбувається 12 вересня. Покровитель — Santa Maria delle Grazie.
Демографія
Уродженці
Клаудіо Маркізіо (*1986) — італійський футболіст, півзахисник.
Роберто Розато (*1943 — †2010) — колишній італійський футболіст, захисник.
Сусідні муніципалітети
Андецено
Ариньяно
Бальдіссеро-Торинезе
Камб'яно
Монтальдо-Торинезе
Павароло
Печетто-Торинезе
Піно-Торинезе
Пойрино
Рива-прессо-К'єрі
Сантена
Див. також
Список муніципалітетів метрополійного міста Турин
Примітки
|
2582293
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%BD%20%28%D0%A2%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%29
|
Нан (Таїланд)
|
Нан (Таїланд)
Нан — місто на півночі Таїланду, адміністративний центр однойменної провінції. Населення — 20 413 чоловік (2005) з 81 277 жителів мианг-ампхоє.
Географія
Місто розташоване недалеко від кордону з Лаосом на правому березі річки Нан і відоме здавна. Територія вкрита густими лісами і орними землями, використовуваними, в основному, для сільського господарства.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних саван. Найтепліший місяць — квітень із середньою температурою 29.4 °C (85 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 21.1 °С (70 °F).
Історія
До XVI століття він був частиною невеликого царства, яке мало обмежені зовнішні відносини. Пізніше він став територією Лансангу, що простягалася на території сучасних Лаосу і Таїланду. До кінця XVI століття місто увійшло як одне з князівств держави Ланна. У 1558-1786 рр місто знаходиться під владою бірманців. Після, аж до 1931 року Нан з навколишньою територією був напівзалежної територією Сіаму, після чого став частиною тайської держави.
Економіка
Транспорт
З Бангкоком, розташованим в 670 км на південь, місто пов'язують авіарейси чотири рази на тиждень. З сусідніми містами існує регулярне автобусне сполучення. Місцевий транспорт включає сонгтхеви, авторикши, тук-туки.
Визначні пам'ятки
Ват Пхра Зат Че Хаенг
В двох кілометрах від моста, який простягається через річку Нань, направляючись на південь за місто, розташований храм, який датується 1355 роком і був побудований під час правління Прей Кан Муанг. Це найбільш священний Ват в провінції Нань. Він розташований в квадратній обгородженій території на вершині пагорбу з видом на Нан і долину. Має триярусний дах з різьбленими дерев'яними карнизами і рельєфами дракона над дверима. Позолочений Ханді в стилі Ланни сидить на великій квадратній базі, його сторони довжиною 22,5 м. Ступа висотою 55,5 м.
Ват Суан Тан
Імовірно, заснований в 1456 році, Ват Суан Тан складаєтьяс з цікавої чеді 15-го століття (висотою 40 м), у якому поєднуються мотиви індуїстського/кхмерського стилю (чеді в формі пранга) і, очевидно, мотив в стилі Сукхотай в формі бутонів лотоса, змінений до його нинішньої форми в 1914 році. В сильно відновленому віхані міститься Пхра Хао Сонг Тхіпун, рання бронзова статуя в стилі Сукхотай, сидячий Будда в позі Бхуміспарса мудра. Він має роззміри 4,10 м і міг бути замовлений монархом Чіангмая Тілокараджом після його завоювання Нану в 1449 році.
У місті в даний час діє музей, збереглися стародавні будівлі, у тому числі старі вати і міська стіна. Традиційними є і перегони на тайських човнах старого зразка по річці Нан.
Зображення
Примітки
Посилання
Мапа міста
Інформація про Нан і провінцію
Міста Таїланду
|
3244062
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%83%D0%BD%D1%82-%D0%9E%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%20%28%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B9%D1%81%29
|
Маунт-Оберн (Іллінойс)
|
Маунт-Оберн (Іллінойс)
Маунт-Оберн — селище в США, в окрузі Крістіан штату Іллінойс. Населення — 452 особи (2020).
Географія
Маунт-Оберн розташований за координатами (39.765376, -89.259270). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році селище мало площу 2,58 км², з яких 2,58 км² — суходіл та 0,00 км² — водойми.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у селищі мешкало 480 осіб у 194 домогосподарствах у складі 131 родини. Густота населення становила 186 осіб/км². Було 220 помешкань (85/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 0,2 %. Частка іспаномовних становила 0,8 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 22,3 % — особи молодші 18 років, 61,2 % — особи у віці 18—64 років, 16,5 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 41,2 року. На 100 осіб жіночої статі у селищі припадало 95,9 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 86,5 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долар . За межею бідності перебувало 19,2 % осіб, у тому числі 21,7 % дітей у віці до 18 років та 9,0 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 238 осіб. Основні галузі зайнятості: виробництво — 19,7 %, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 18,9 %, роздрібна торгівля — 11,3 %, будівництво — 8,0 %.
Джерела
Селища Іллінойсу
Населені пункти округу Крістіан (Іллінойс)
Населені пункти США, засновані 1839
|
23234660
|
https://en.wikipedia.org/wiki/%C3%89mile%20Prudent
|
Émile Prudent
|
Émile Prudent
Émile Racine Gauthier Prudent (3 February 181714 May 1863) was a French pianist and composer. His works number about seventy, and include a piano trio, a concerto-symphony, many character pieces, sets of variations, transcriptions and etudes, in addition to his celebrated fantasies on operatic airs. As a teacher, he was very successful and produced several distinguished pupils.
Biography
Born at Angoulême, he never knew his parents and was adopted at an early age by a piano tuner, who gave him his first musical instruction. At the age of ten, he entered the Paris Conservatoire, winning a first prize in piano in 1833, and a second prize in harmony in 1834. Upon graduation from the conservatory, with no patrons, he had to struggle financially for a while before he finally met with success at his first public performance. The concert was shared with the then-renowned virtuoso Sigismond Thalberg. The young Prudent performed his Fantasy on Lucia di Lammermoor, Op. 8, to great public acclaim, leading soon after to constant concertizing in France and abroad, including two trips to England in 1848 and 1852 to premiere his own works. He died in Paris in 1863, where he had spent most of his life.
References
Blom, Eric, ed; "Grove's Dictionary of Music and Musicians". 5th. 1954. Print.
External links
Free scores by Émile Prudent.
1817 births
1863 deaths
19th-century classical composers
19th-century French male classical pianists
19th-century French composers
Burials at Montmartre Cemetery
French male classical composers
French Romantic composers
People from Angoulême
|
2602747
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D0%B4%20%D0%90%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%B4
|
Мохаммед Аулад
|
Мохаммед Аулад (29 серпня 1991, Брюссель, Бельгія) — бельгійський футболіст, нападник клубу «Відад» (Касабланка).
Ігрова кар'єра
У дорослому футболі дебютував 2009 року виступами за команду клубу «Брюссель», в якій провів три сезони, взявши участь у 57 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Васланд-Беверен», до складу якого приєднався 2012 року.
Згодом з 2013 по 2017 рік грав у складі команд клубів «Сент-Трюйден», «Вестерло» та «Юніон».
До складу клубу «Відад» (Касабланка) приєднався 2017 року.
Посилання
бельгійські футболісти
Футболісти «Брюсселя»
Футболісти «Шарлеруа»
Футболісти «Васланд-Беверен»
Футболісти «Сент-Трюйдена»
Футболісти «Вестерло»
Футболісти «Юніона»
Футболісти «Відада»
бельгійські футбольні легіонери
Футбольні легіонери в Марокко
Спортсмени Брюсселя
|
43473018
|
https://en.wikipedia.org/wiki/19th%20Congress%20of%20the%20Communist%20Party%20of%20the%20Soviet%20Union
|
19th Congress of the Communist Party of the Soviet Union
|
19th Congress of the Communist Party of the Soviet Union
The Nineteenth Congress of the Communist Party of the Soviet Union was held from 5 to 14 October 1952. It was the first party congress after World War II and the last under Joseph Stalin's leadership. It was attended by many dignitaries from foreign Communist parties, including Liu Shaoqi from China. At this Congress, Stalin gave the last public speech of his life. The 19th Central Committee was elected at the congress.
Changes
The All-Union Communist Party (Bolshevik) was renamed the Communist Party of the Soviet Union.
Stalin's request to be relieved of his duties in the party secretariat due to his age was rejected by the plenum of the Central Committee held immediately after the congress, as members were unsure about Stalin's intentions.
The Politburo of the Central Committee became the Presidium of the Central Committee and was greatly expanded to 15 members. The Secretariat and Central Committee were doubled in size (to ten and 133 members, respectively). The Orgburo was abolished, and its duties were transferred to the Secretariat.
Full members (voting) elected to the 19th Presidium:Vasily Andrianov; Averky Aristov; Lavrentiy Beria; Nikolai Bulganin; Kliment Voroshilov; Semyon Ignatyev; Lazar Kaganovich; Demyan Korotchenko; Vasily Kuznetsov; Otto Kuusinen; Georgy Malenkov; Vyacheslav Malyshev; Leonid G. Melnikov; Anastas Mikoyan; Nikolai Mikhaylov; Vyacheslav Molotov; Mikhail Pervukhin; Panteleimon Ponomarenko; Maksim Saburov; Joseph Stalin; Mikhail Suslov; Nikita Khrushchev; Dmitry Chesnokov; Nikolay Shvernik; Matvei Shkiryatov
Candidate (non-voting) members elected to the Presidium:Leonid Brezhnev; Andrei Vyshinsky; Arseni Zverev; Nikolai Ignatov; Ivan Kabanov; Alexei Kosygin; Nikolai Patolichev; Nikolai Pegov; Alexander Puzanov; Ivan Tevosian; Pavel Yudin
An unofficial "inner circle" of Stalin's closest associates included Lavrentiy Beria, Nikolai Bulganin, Kliment Voroshilov, Lazar Kaganovich, Georgy Malenkov, Mikhail Pervukhin, Maksim Saburov, and Nikita Khrushchev.
See also
6th Congress of the League of Communists of Yugoslavia, held from 2 to 7 November 1952.
References
External links
Report to the Nineteenth Party Congress on the Work of the Central Committee of the C.P.S.U.(B.), delivered by Malenkov
Report on the Directives of the XIX Party Congress Relating to the Fifth Five-Year Plan for the Development of the U.S.S.R. in 1951-1955, delivered by Saburov
On Changes in the Rules of the Communist Party of the Soviet Union, delivered by Khrushchev
Speech at the Nineteenth Party Congress by Stalin
Rules of the Communist Party of the Soviet Union adopted by the 19th Congress
Nineteenth Congress of the CPSU in the Great Soviet Encyclopedia, 3rd Edition (1970–1979).
19th Congress of the Communist Party of the Soviet Union
|
2642839
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B8%D1%86%D1%8F%20%28%D0%94%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%BE%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%94%29
|
Кручиця (Дубровачко Примор'є)
|
Кручиця (Дубровачко Примор'є)
Кручиця — населений пункт у Хорватії, у Дубровницько-Неретванській жупанії у складі громади Дубровачко Примор'є.
Населення
Населення за даними перепису 2011 року становило 34 осіб.
Динаміка чисельності населення поселення:
Примітки
Населені пункти Хорватії
Дубровницько-Неретванська жупанія
|
2237710
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%D1%83%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
|
Список тунелів України
|
Список тунелів України
Перелік тунелів довжиною понад 200 метрів.
Тунелі метрополітену та швидкісного трамваю
Залізничні тунелі довжиною більше 200 м
Автомобільний тунель
Оригінальний природний тунель
Поблизу міста Клевань Рівненської області розташований єдиний у Європі та світі природний «зелений» Тунель кохання, який став популярним туристичним об'єктом.
Примітки
Списки споруд України
Списки:Транспорт України
|
4549022
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%8C%D1%8F%D0%BA%20%D0%A3%D1%8E
|
Іньяк Ую
|
Іньяк Ую (Iñaq Uyu, аймарська, Iñaqa жінка з благородної касти інків, Uyu (огорожа), двір, кладовище), також відома як Аклла Васі (Aklla Wasi кечуа aklla діва сонця, Wasi будинок ) — це археологічна пам'ятка в Болівії, розташована на острові Ісла-де-ла-Луна, острові озера Тітікака, у департаменті Ла-Пас, провінція Манко Капак, муніципалітет Копакабана. У суспільстві інків соціальна структура була дуже жорсткою. Ті, хто належав до королівської класової структури, не змішувалися з нижчими класами.
Історія
Іньяк Ую датується приблизно 1000 CE до 1500 CE Іньяк Ую розташований на острові Ісла-де-ла-Луна, а не на більшому острові-дель-Соль, де знаходяться інші археологічні памʼятки Чінкана і Пілкукайна. Іньак Ую ймовірно, використовувався як місце поховання інківських жінок знатної та аристократичної ієрархії.
Галерея
Примітки
Археологічні пам'ятки Болівії
|
1938460
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%85%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0
|
Ліхтарна акула псевдокарликова
|
Ліхтарна акула псевдокарликова (Etmopterus pseudosqualiolus) — рід скатів родини Ліхтарні акули. Інша назва «несправжня ліхтарна акула».
Опис
Загальна довжина досягає 45,3 см. Спостерігається статевий диморфізм: самці більше за самиць. Голова конічної форми з короткою мордою. Очі великі, овальні, горизонтальної форми. У темряві світяться зелеуватим світлом. На верхній щелепі зуби мають від 7 до 9-11 верхівок, розташовані рядками. Тулуб сигароподібний. Шкіряна луска дрібна, розташована неправильними поздовжніми рядками. Грудні плавці маленькі. Має 2 невеличких спинних плавця з шипами. Задній плавець більший за передній. Анальний плавець відсутній. Хвостове стебло коротке.
Забарвлення спини й боків сіро-коричневе. Черево та нижня частина голови чорного кольору. На хвості та хвостовому плавці є поздовжні темні плями.
Спосіб життя
Тримається на глибині від 1043 до 1102 м. Активна вночі. Здійснює добові міграції. Живиться дрібними ракоподібними та невеликими головоногими молюсками.
Це яйцеживородна акула. Стосовно процесу парування та розмноження немає відомостей.
Промислове рибальство цієї акули суворо контролюється урядом Нової Каледонії.
Розповсюдження
Мешкає на південному заході Тихого океану — поблизу Нової Каледонії (в області підводних хребтів Норфлок та Лорд-Гау).
Джерела
Compagno, Dando, & Fowler, Sharks of the World, Princeton University Press, New Jersey 2005 ISBN 978-0-691-12072-0
Ліхтарні акули
Ендемічна фауна Нової Каледонії
Риби Нової Каледонії
|
4997895
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%94%D0%B0%D1%80%27%D1%97%D0%BD%D0%BE
|
Миколаєво-Дар'їно
|
Миколаєво-Дар'їно — село в Суджанському районі Курської області Російської Федерації.
Населення становить 153 особи. Входить до складу муніципального утворення Свердликовська сільрада.
Історія
Населений пункт розташований на території українського етнічного та культурного краю Східна Слобожанщина.
Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Свердликовська сільрада.
Населення
Примітки
Населені пункти Суджанського району
|
3288644
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BD%20%28%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%81%D1%83%D1%80%D1%96%29
|
Мейкон (Міссурі)
|
Мейкон (Міссурі)
Мейкон — місто в США, в окрузі Мейкон штату Міссурі. Населення — 5457 осіб (2020).
Географія
Мейкон розташований за координатами (39.742142, -92.470545). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 16,32 км², з яких 15,54 км² — суходіл та 0,79 км² — водойми.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкала особа в домогосподарствах у складі родин. Густота населення становила 335 осіб/км². Було 2727 помешкань (167/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 2,4 %. Частка іспаномовних становила 1,3 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 23,2 % — особи молодші 18 років, 54,3 % — особи у віці 18—64 років, 22,5 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 42,7 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 87,5 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 81,4 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долари . Медіана доходів становила доларів для чоловіків та долари для жінок. За межею бідності перебувало 20,1 % осіб, у тому числі 31,1 % дітей у віці до 18 років та 11,6 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 28,9 %, роздрібна торгівля — 12,2 %, публічна адміністрація — 10,3 %, виробництво — 9,7 %.
Примітки
Джерела
Міста Міссурі
Населені пункти округу Мейкон (Міссурі)
Окружні центри Міссурі
|
4133899
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%20%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4
|
Вартиванов Леонід
|
Вартиванов Леонід
Леонід Вартиванов (1966—2006) — український живописець, автор об'єктів та інсталяцій, член мистецького угрупування «Паризька комуна» (1990—1994).
Життєпис
Леонід Вартиванов народився 1966 року в місті Києві. У 1991 році закінчив Київський державний художній інститут.
Ще під час навчання у закладі вищої освіти увійшов до мистецького угрупування «Паризька комуна», проживав в однойменному сквоті.
Творчість
З 1989 року брав участь у персональних і групових виставках в Україні та за кордоном, зокрема, виставки «Тиша спокус / До джерел дизайну» (липень — серпень 1992), «ПАРКОМУНА. Місце. Спільнота. Явище» (2016: картина «Sincerely you» (1993, рельєф, лиття, металевий ланцюг, світлодіоди)). На початку 1990-х років пробував вкраплювали кіно та фото до живопису, що було мейнстрімом. Результати експерименту демонстрував на виставці «Цей добрий світ».
Вибрані твори
1989: «Плеяда», «Портрет», «Серпень»,
1991: «Діалог»,
1992: «Фігури», «Весна», «Голубе дерево», серія «Історія дизайну»
1993: «Sincerely you».
Ролі в кіно
2003 — Дух землі — актор другого плану.
Примітки
Джерела
Соловйов О. Турбулентні шлюзи: Зб. статей // Ін-т проблем сучасного мист-ва АМУ. — К.: Інтертехнологія, 2006. — 192 ст.: іл.
Dmytro Kawsan. Leonid Wartywanow — Bonn: IFA, 1992. — 21 с.
Українські художники
Уродженці Києва
Випускники Київського художнього інституту
|
73215008
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Empress%20%28cracker%29
|
Empress (cracker)
|
Empress (cracker)
Empress (sometimes stylized EMPRESS) is a video game cracker who specializes in breaking anti-piracy software. While the identity of Empress is unknown, she refers to herself as a woman and Russian. Empress has also released cracked games under the moniker C000005.
Empress is known as one of the few crackers who can crack Denuvo. Her motivation is to remove the software license aspect of digital games in an effort to preserve them after developers drop support. Empress also claims that removing digital rights management (DRM) increases performance in-game.
Career
Empress became interested in the DRM-cracking scene in 2014. Her followers can participate in polls to select which game they want cracked next, and her work is funded through crowdsourced donations. Empress uses the money to cover the living costs, upgrade hardware, and purchase games that they intend to crack. She acknowledges that accepting payment for piracy is against the etiquette of the warez scene.
Empress rose to prominence after releasing a cracked version of Red Dead Redemption 2. Other high-profile games cracked by Empress include Mortal Kombat 11 and Anno 1800. In February 2021, Empress stated that she would soon be arrested after being allegedly caught red handed working on the crack for Immortals Fenyx Rising. Empress blamed FitGirl Repacks, with whom she had a feud. However, that March, Empress was available to publish a workaround for the online check-in system of Battle.net. Empress's arrest announcement was met with general skepticism by the cracking community.
She released a cracked version of Hogwarts Legacy in February 2023.
Controversies
Empress is known around the P2P scene for the "personal note" section in the NFOs of her releases, often containing a variety of slurs and other offensive language. The information file supplied with the cracked version of Hogwarts Legacy expressed dissatisfaction with what was described as the "woke system" of today.
References
Hackers
Warez
Unidentified people
Year of birth unknown
Living people
Digital rights management
|
1448575
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B7%D0%BE%D1%83%20%D0%AF%D0%BD%D1%8C
|
Цзоу Янь
|
Цзоу Янь (邹衍, 305 до н. е. —240 до н. е.) — провідний представник філософського напрямку іньян-цзя, науковець.
Життєпис
Народився у 305 до н. е.. Належав до школи Цзіся-сюе, яка склалася в академії Цзіся. Відомості про погляди та життя Цзоу Яня збереглися у «Ши цзі» (Сима Цянь), трактатах «Хань шу» (Бань Ґу) та «Лунь хен» (Ван Чун). Як вчений Цзоу Янь користувався великим авторитетом — йменувався «Янєм, який обговорює Небо» (Таньтянь Янь), з пошаною приймався в царствах Вей, Чжао, Янь. Був вчителем Чжао-вана, володаря царства Янь.
Філософія
Серед творів філософів іньян-цзя відомі два, що належать Цзоу Яню — «Цзоу-цзи» («Трактат Вчителя Цзоу») з 49 глав (пянь) і «Цзоу-цзи чжунши» («Трактат Вчителя Цзоу про кінці та засади») з 56 глав. Обидва нині втрачені.
Цзоу Яню приписується розробка доктрини, що ув'язала концепцію взаємодії полярних космічних сил інь-ян з ідеєю циклічного порядку «п'яти елементів» (у сін). Система у сін представлена у нього в тезі про «кінці та засади в [циркуляції] п'яти благостей» (у де чжунши) як універсальних першоелементів, що в ході космогенеза виникають слідом за «поділом неба і землі» і обумовлюють характер й порядок зміни світових епох. Цзоу Янь поширив ідею циклічності у де на історичний процес, пов'язавши її з етапами розквіту і деградації правлячих династій і суспільства в цілому.
Погляди Цзоу Яня отримали розвиток у філософії Дун Чжун-шу, в релігійно-окультної традиції (ченьвей, вейшу), пов'язаної з ворожильною практикою, а також у середньовічних історіософських концепціях.
Спираючись на нумерологічні розрахунки, Цзоу Янь розвинув схему Мен-цзи, де визначальна будова і розміри території «Серединних держав», представленої як дев'ятиклітинний квадрат зі стороною 9 тис. лі (можливі в той час значення лі — 477,84-497,70 м). Цзоу Янь оголосив цю територію 1/9 одного з дев'яти «[світових] материків» і 1/81 всієї Піднебесної. Підстановка в схему Цзоу Яня числових даних Мен-цзи визначає Піднебесну як квадрат зі стороною 27 тис. лі, що близько даним, повідомленим у «Люй-ши чуньцю» і «Хуайнань-цзи» — 28 тис. лі зі сходу на захід, 26 тис. лі з півдня на північ, — і реальному діаметру Землі. Джерело цих даних залишається загадкою для дослідників.
Джерела
Needham, Joseph. 1978. The Shorter Science and Civilisation in China. Colin A. Ronan, ed. Cambridge: Cambridge University Press. pp.142-143 ISBN 0-521-21821-7
Китайські філософи
Китайські науковці
|
968057
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0
|
Суперобкладинка
|
Суперобкладинка (від ) — паперова обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень основну обкладинку. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама.
Історія
Перші суперобкладинки з'явилися у першій половині XIX ст. Найдавніша з тих, що зберіглись до нашого часу, дадується 1830 роком і нагадує конверт. Такі обкладинки служили виключно для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Оскільки на таких обкладинках найчастіше була відсутня будь-яка інформація про книгу, зберігати книжки у них було незручно, тому після купівлі власник книги їх зазвичай позбавлявся. Ті, хто хотів залишити додатковий захист, наклеювали на корінці етикетки з пояснювальним текстом (назва книжки, номер тому, прізвище автора).
Поступово, з розвитком технологій друкарства, суперобкладинки перетворились на популярний і майже обов'язковий структурний елемент зовнішнього оформлення книги. Оскільки на шкіряних палітурках ще не було можливості зображувати складні композиції, видавці робили книги привабливими для покупців за допомогою яскравих паперових обкладинок.
Сучасність
Треба відзначити, що зараз можливості текстильної промисловості дозволяють робити на обкладинках візерунки довільної складності, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати.
Примітки
Посилання
«Книжкові дощовики»: від несприйняття до збочення
Книжкове оформлення
Елементи конструкції книги
|
1896808
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%94%20%28%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Придорожнє (Теректинський район)
|
Придорожнє (Теректинський район)
Придорожнє — село у складі Теректинського району Західноказахстанської області Казахстану. Входить до складу Богдановського сільського округу.
У радянські часи село називалось Придорожний.
Населення — 68 осіб (2021; 118 у 2009, 510 у 1999, 701 у 1989).
Примітки
Джерела
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Теректинського району
Села Західноказахстанської області
|
4706952
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%B8%D0%BA%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0
|
Дідик Олена
|
Дідик Олена
Олена Дідик (1986, м. Боярка, Київська область) — українська майстриня з вишивки, етнографка, дизайнерка, стилістка, колекціонерка, учасниця гурту «Гуляйгород», засновниця студії «Olenka Didyk ethnic studio». Займається стилізаціями, відтворенням автентичного вбрання, дослідженням української спадщини. Була стилісткою
Життєпис
Олена Дідик народилася у Боярці на Київщині. Дитинство провела у смт Линовиця Прилуцького району Полтавської області, де жила разом з бабусею, дідом і прабабцею та звідки походить мамин рід. Вона часто втікала з дитсадка, а з однолітками їй не було цікаво гратися. Любила слухати як співають жінки похилого віку.
У дитинстві повторювала все, що робить бабуся. У чотири роки і сама почала вишивати, стала шити спідниці лялькам.
Згодом мати забрала її вчитися у школі до Боярки.
Освіту за спеціальністю археолог-антрополог здобувала на історичному факультеті Національного університету «Києво-Могилянська академія». У студентські роки зацікавилась фольклором та етнографією після знайомства з фахівцями, у 18 років, почала збирати українські народні пісні. Спершу опитала рідних бабусю, дідуся та прабабусю, обійшла усіх сусідок, а потім на велосипеді об'їздила навколишні села. За словами, Олени Дідик, їй було «цікавіше розкопувати звичаї, ніж старі поселення».
Захоплення вишиванням відбулося під час етнографічних експедицій. У селі Лутайка Прилуцького району розговорилася з однією з літньою господинею, яка показала рукав сорочки, перешитий в торбинку. Той рукав та господиня подарувала Олені.
Познайомилась з учасниками гурту «Гуляйгород», які запросили її спробувати співати у колективі. Відтоді вона стала однієї з учасниць гурту. З 2006 року їздила з учасниками гурту у фольклорні експедиції по Україні, пізніше їздила і сама. В експедиції їздила до 2015 року, і припинила через те, що було важко бачити вимираючі села, дізнаватися, що люди, яких вона раніше записувала, померли.
Невелику кількість часу працювала в Інституті археології НАН України, однак потім вирішила сфокусуватися на тому, що зникає: етнографія та фольклор.
Під час Революції Гідності на Майдані зустріла своє кохання — Григорія Матяша з Прилук, для якого вона вишила сорочку «білим по білому». Аналогічну вишила й собі, використавши 14 різних технік. Проте її наречений 31 липня 2015 року загинув під Пісками на Донеччині. Згодом ця історія увійшла до документальної стрічки «Спадок нації», що вийшов у 2016 році.
Олена Дідик захоплюється міською ретро-культурою. Брала участь ретро-велопарадах, на трьох з них здобувала перше місце за найкращий жіночий образ. Також вона викладає вишивання в селі Хотів біля Києва.
Творча діяльність
В експедиціях Дідик особливо захопилась відновленням давніх технік вишивки, які бачила на старих сорочках та їхніх фрагментах. Хоч вишивка була основою досліджень, етнографка фіксувала й записувала все: інструментальну музику, пісні, танці, обряди, локальну говірку.
Олена Дідик займається пошиттям реплік давніх речей та відтворенням стилізованого вбрання, переосмислюючи давні речі. Переважно це строї Центральної України. Вишивання робить вручну. Вона вважає, що домоткане полотно слід берегти, оскільки це цінні речі, які ніхто більше не виготовить.
Почала опановувати усі техніки вишивки власноруч. Окрім цього пробувала відтворити інші елементи строю: вінки, намиста, хустки, спідниці, кишені. Вбачала важливим дослідити все самостійно та ділитися цими тонкощами з іншими. Згодом поставила собі за мету створити нову традицію на основі давньої.
Олена Дідик займається колекціонуванням автентичного одягу. В її колекції нараховується понад 100 сорочок, переважно з Центральної України, хоча є і з Поділля та Західної України. Також колекціонує поясний, плечовий одяг, головні убори та прикраси. Найдавнішому вбранню приблизно 200 років.
2012 року заснувала власну майстерню традиційного та стилізованого вбрання «Olenka Didyk ethnic studio». У студії відшиваються репліки давнього одягу XVII—XX століття, творяться стилізовані речі, які легко можна інтегрувати в сучасний гардероб. Більшість елементів вбрання виготовлені в єдиному екземплярі. Того ж року вона, а з 2020 року святкове вбрання мешканців Боярки, яке було відтворене в майстерні за автентичними зразками, експонується в Боярському краєзнавчому музеї.
Наразі є два напрямки роботи: відшиття ексклюзивних реплік автентичних зразків та створення стилізованого сучасного етно.
Олена Дідик надає для експонування автентичний одяг з власної колекції для виставок та різних проєктів, зокрема, для виставки «Україна Благословенна».
Олена Дідик у 2016 році готувала автентичні строї кінця XIX — початку XX століття для зйомок другої частини проєкту «Щирі» для створення благодійного календаря за участі зірок шоу-бізнесу з метою збору коштів для підтримки регіональних музеїв, а також у жовтні того ж року проела виставку-показ автентичних українських народних строїв з Чернігівщини та Полтавщини «Українська краса» в Культурно-інформаційному центрі Посольства України в Греції в Афінах.
Вона брала участь у реалізації проєкту «Спадок» — серії роликів, які присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям та відображають вбрання, притаманне кожному регіону України, надавши для нього автентичне вбрання зі своєї колекції. В одному роликів вона знялася як модель, представивши дівоче святкове вбрання кінця XIX — початку XX століття, яке носили на Полтавщині, зокрема, в на території сучасного Миргородського району. Пізніше брала участь як експертка у створенні продовження «Спадку» — документальній стрічці «Весільний спадок», яка вийшла в прокат у 2020 році.
У 2017 році вона була стилістом номеру-відкриття другого півфіналу пісенного конкурсу Євробачення 2017, який проходив у Києві. Того ж року у травні автентичне вбрання з її колекції та власноруч відшиті репліки експонувалися в Прилуцькому краєзнавчому музеї імені В. І. Маслова.
Окрім цього майстриня відшиває сценічне вбрання для гуртів і окремих виконавців: образи для Сусанни Карпенко, гурту «Kurbasy», «Книга-мандрівка», фотозйомки Анни Сенік.
2017—2018 рр. працювала стилісткою бренду «Зерно».
Брала участь у зйомках як модель для артбука «Наречена» у 2017 році, книги Галини Стельмащук «Українські народні головні убори».
Разом з командою працювала над створенням костюмів для проєкту «Спадок», фільму «Чорний Ворон» (2018), книги «Бойківське весілля» (2019).
У травні 2019 році Олена Дідик брала участь у благодійному показі для збору коштів для пораненого бійця Дмитра Краслянського як одна з акторок фільму «Чорний козак».
Під час широкомасштабного російського вторгнення до України навесні 2022 року взяла участь у реалізації проєкту «ВІЛЬНІ», зокрема, надавши автентичний одяг з власної колекції, метою якого було підтримати українців, акцентувавши увагу на національних коренях та традиціях.
Брала участь в реалізації виставки про традиційну кримськотатарську культуру «Miras. Спадщина», яка відкрилася у наприкінці жовтня 2022 року у Скарбниці Національного музею історії України на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника"
Фільмографія
У 2008 році режисер Владислав Чабанюк запросив мисткиню взяти участь у зйомках народного фільму «Чорний Козак». Спеціально для Олени була написана роль, і її справжнє ім'я було використане як ім'я героїні.
Окрім цього Олена Дідик епізодично знімалась у стрічках:
«Поводир»;
«Гіркі жнива»;
«Століття Якова»;
«Сонце над Борисфеном»;
«Спадок нації».
Примітки
Джерела
Посилання
Інстаграм-сторінка «Olenka Didyk ethnic studio»
Стаття «Коло традиції: чи можна носити старий автентичний одяг?» на marieclaire.ua/
Стаття «Ховали намисто у тривожну валізку поруч із найважливішим: українські бренди, які переосмислюють давні традиції» на divoche.media
Відео «Українська мода минулого: міфи, упередження та хибне уявлення про неї» на youtube.com
Відео «Полтавська сорочка, частина 1 | Древо» на youtube.com
Відео «Олена Дідик: Вишиванка — сучасний тренд чи сакральний „код народу“» на youtube.com
Українські дизайнерки
Українські вишивальниці
Українські етнографи
Українські стилісти
Учасниці Євромайдану
Випускники Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Уродженці Боярки
|
39150078
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Cottonwood%2C%20Apache%20County%2C%20Arizona
|
Cottonwood, Apache County, Arizona
|
Cottonwood, Apache County, Arizona
Cottonwood is a census-designated place (CDP) in Apache County, Arizona, United States. The population was 226 at the 2010 census.
Geography
Cottonwood is located about west of Chinle and east of Pinon.
According to the United States Census Bureau, the CDP has a total area of , all land.
Demographics
Education
The Bureau of Indian Education (BIE) operates the Cottonwood Day School in Cottonwood.
Cottonwood is in the Chinle Unified School District, which operates Chinle High School.
References
Census-designated places in Apache County, Arizona
Census-designated places in Arizona
Populated places on the Navajo Nation
|
1037802
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/World%20Editor
|
World Editor
|
World Editor
Warcraft III World Editor — офіційний редактор рівнів для відеоігор серії Warcraft III від Blizzard Entertainment. Він схожий на редактор StarEdit, що додається до гри StarCraft , однак World Editor потужніший і функціональніший, ніж його попередник. Як і з редактором StarCraft, Blizzard не підтримує редактор і не відповідає на питання і проблеми, пов'язані з його використанням.
Можливості
World Editor дозволяє створювати і редагувати карти для ігор Warcraft III: Reign of Chaos та The Frozen Throne. За умовчанням, карта зберігається у версії для Reign of Chaos, і її можна запустити в обох іграх. Однак, коли потрібні ресурси доповнення The Frozen Throne, зберігається версія для доповнення, і в такому випадку карта може бути відкрита тільки в доповненні.
У порівнянні з редактором рівнів StarCraft, World Editor має більші можливості, наприклад, він підтримує різне панорамування камер під час гри, включає набагато більшу кількість редагованих параметрів для юнітів, декорацій, предметів та іншого і дозволяє імпортувати в карту звукові та графічні файли, а також тривимірні моделі.
Редактор поділений на 8 модулів, кожен з яких виконує свої функції:
Редактор рельєфу — дозволяє змінювати рельєф і декорації, додавати і управляти юнітами, областями і камерами. Кожна з цих складових призначена для своїх цілей: так, рельєф, декорації і юніти призначені для створення візуальної складової карти, камери дозволяють створити анімовану ігрову сцену, а області потрібні для управління ходом сценарію. Для роботи з модулем в ньому присутня невелика панель інструментів.
Редактор тригерів — спрощений редактор мови JASS. Замість текстового коду тут використовуються тригери, кожен з яких призначений для виконання якоїсь частини сценарію карти. Кожен тригер складається з події, умови та дії.
Редактор звуку — модуль для роботи зі звуком. Дозволяє управляти звуковими змінними, імпортувати і експортувати звукові файли, змінювати гучність. Проте він не підтримує редагування безпосередньо звукових файлів.
Редактор об'єктів — містить більшість об'єктів гри (зокрема, юнітів, їх здібності, декорації і заклинання) і дозволяє змінювати безліч їх параметрів. У версії редактора для Reign of Chaos мав тільки вкладку «Війська», проте в додаток до неї були додано ще 6 вкладок.
Редактор кампаній — дозволяє об'єднувати декілька карт в одну кампанію. Формат створеної кампанії схожий на кампанії одиночної гри: для неї можна встановити фонове зображення, в ній присутні глави, і досягнення однієї глави можуть переходити в іншу. У кампанії можна грати тільки в додаток The Frozen Throne.
Редактор ШІ — редактор штучного інтелекту. Дозволяє задавати деякі параметри ШІ: ступінь прокачування героїв, порядок розвитку бази, варіанти атаки та інші.
Менеджер об'єктів — в одному вікні містить як загальну інформацію про карту, так і інформацію з інших модулів.
Менеджер імпорту — дозволяє імпортувати в карту файли, які надалі можна використовувати в будь-якому модулі.
Незважаючи на безліч можливостей, редактор має і недоліки, для заповнення яких мапмейкерами використовуються сторонні утиліти. Деякі функції, які вони можуть виконувати:
Створення та редагування файлів, які неможливо правити в редакторі. Зокрема, до них належать звук, графіка (текстури) та тривимірні моделі.
Оптимізація карти (зменшення розміру, або швидкості завантаження).
Захист картки від розтину.
Написання коду на JASS, без використання редактора тригерів.
Робота безпосередньо з файлом карти без редактора.
Примітки
Див. також
JASS — мова програмування, що використовується в Warcraft III і StarCraft.
StarEdit — редактор StarCraft.
Посилання
Англомовні
Офіційний форум картоделов.
Warcraft 3 Download Area — найбільша в інтернеті база ресурсів для модмейкінга в Warcraft III.
Warcraft 3 Campaigns- великий форум з розробки карт .
Epic War — Неофіційна база карт .
Російськомовні
XGM — Xtreme Game Modmaking, один з найбільших російськомовних сайтів по створенню модів як для WarCraft III, так і інших популярних ігор. Велика кількість якісних модов/моделей/напрацювань. На рахунку кілька готових якісних кампаній/модів.
Russian Blizzard Games Community — один з найбільших російськомовних сайтів шанувальників ігор Blizzard. Велике зібрання статей по модмейкінгу і створення карт для Warcraft III.
Editor і все по Warcraft — Форум, присвячений створенню карт для Warcraft. Містить величезну кількість статей, корисних файлів і багато чого іншого.
Warcraft
Ігрові редактори
|
288506
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BA%D1%88%D0%B0%20%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Бакша (Сумський район)
|
Бакша (Сумський район)
Бакша — село в Україні, у Сумській області, Сумському районі. Населення становить 118 осіб. Орган місцевого самоврядування - Улянівська селищна рада.
Географія
Село Бакша розташоване на відстані 3.5 км від річки Вир. На відстані 2 км розташоване село Веселе, за 3 км — смт Улянівка.
По селу тече струмок, що пересихає із загатами.
Поруч пролягає автомобільний шлях .
Історія
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними :
Назва
Назва походить від тюркського (половецького) апелятива *bachca «сад». З сучасних тюркських мов даний апелятив зустрічається тільки в каракалпацькій мові у значенні «город».
Примітки
Посилання
Погода в селі .
Білопільський район
Села Сумської області
Населені пункти Сумського району
|
172359
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%88%20%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29
|
Фегераш (значення)
|
Фегераш (значення)
Фегераш — місто в Румунії, у Трансильванії
Фегераш — гори у центрі Румунії
|
4905909
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%B3%D0%B5%D1%94%D0%B2%20%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%20%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Сігеєв Кирило Романович
|
Сігеєв Кирило Романович
Кирило Романович Сігеєв (16 травня 2004, Горлівка, Донецька область, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник донецького «Шахтаря» та молодіжної збірної України, який виступає в оренді за «Олександрію».
Клубна кар'єра
Народився в Горлівці, Донецька область. Вихованець академії «Шахтаря». Навесні 2021 року переведений до юнацької команди «гірників». 14 вересня 2021 року потрапив до заявки «Шахтаря» на Юнацьку лігу УЄФА. У вище вказаному турнірі дебютував 15 вересня 2021 року в переможному (5:0) виїзному поєдинку 1-го туру групового етапу проти однолітків з «Шерифа». Кирило вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 56-й хвилині відзначився голом у воротах тираспольського клубу. Загалом у сезоні 2021/22 років провів 6 поєдинків у Юнацькій лізі УЄФА, в яких відзначився 2-ма голами. Через повномасштабне вторгнення Росії на територію України більшість легіонерів «гірників» залишили розташування клубу, тому тренерський штаб змушений був звернути увагу на гравців юнацької команди. За першу команду «Шахтаря» дебютував 19 квітня 2022 року в програному (0:1) виїзному поєдинку проти «Фенербахче». Сігеєв вийшов на поле на 63-й хвилині, замінивши Андрія Борячука. Проте закріпитися в першій команді юному півзахиснику так і не вдалося. У першій частині сезону 2022/23 років знову захищав кольори юнацької команди «гірників». Грав також у Юнацькій лізі УЄФА, де провів 6 поєдинків на груповому етапі та відщначився 1-м голом.
На початку березня 2023 року разом з Романом Савченком відправився в оренду до «Олександрії», яка розрахована до 30 червня 2024 року. У футболці «городян» дебютував 4 березня 2023 року в нічийному (2:2) домашньому поєдинку 16-го туру Прем'єр-ліги України проти дніпровського «Дніпра-1». Кирило вийшов на поле на 82-й хвилині, замінивши Сергія Рибалку.
Кар'єра в збірній
21 листопада 2022 року отримав свій перший виклик до молодіжної збірної України, у футболці якої дебютував того ж дня в нічийному (1:1) виїзному товариському матчі проти молодіжної збірної Грузії. Сігеєв вийшов на поле в стартовому складі, а на 66-й хвилині його замінив Максим Кучерявий.
У середині березня 2023 року викликаний до табору юнацької збірної України. У футболці команди U-19 дебютував 22 березня 2023 року програному (1:2) поєдинку 1-го туру еліт-раунду кваліфікації до юнацького чемпіонату Європи проти Ліхтенштейну.
Примітки
Посилання
Статистика виступів гравця на офіційному сайті УАФ
Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
Уродженці Горлівки
Українські футболісти
Гравці молодіжної збірної України з футболу
Гравці олімпійської збірної України з футболу
Футболісти «Олександрії»
|
1843641
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%81%D1%96%21%20%28%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%29
|
Танцюють всі! (фільм)
|
Танцюють всі! (фільм)
Танцюють всі — англійський мюзикл режисера Чарльза Райснера 1936 року.
Сюжет
У ролях
Сіселія Кортнідж — Кетрін «Леді Кейт» Леверінг
Ернест Трукс — Вілбур Сперджен
Персі Парсонс — Джозі Сперджен
Альма Тейлор — Розмарі Сперджен
Чак Райснер молодший — Тоні Сперджен
Біллі де ла Вольта — Ширлі Сперджен
Кетлін Харрісон — Люсі
Брюс Вінстон — П'єр
С. Деньє Воррен — Ден Флемінг
Пітер Гоуторн — сер Роланд Мортон
Хелен Хейі — леді Мортон
Джанет Джонсон — Ліліан Мортон
Джоан Понсфорд — Дороті Мортон
Роланд Калвер — містер Вілсон
Посилання
Everybody Dance на сайті Internet Movie Database
Фільми Великої Британії 1936
Фільми англійською мовою
Музичні фільми Великої Британії
Чорно-білі фільми
Фільми Чарльза Райснера
|
3265621
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96%D1%82%D1%96-%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%B6%20%28%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F%29
|
Триніті-Вілледж (Каліфорнія)
|
Триніті-Вілледж (Каліфорнія)
Триніті-Вілледж — переписна місцевість (CDP) в США, в окрузі Триніті штату Каліфорнія. Населення — 278 осіб (2020).
Географія
Триніті-Вілледж розташоване за координатами (40.878916, -123.513207). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році переписна місцевість мала площу 10,39 км², уся площа — суходіл.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у переписній місцевості мешкало 297 осіб у 137 домогосподарствах у складі 80 родин. Густота населення становила 29 осіб/км². Було 274 помешкання (26/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 3,0 %. Частка іспаномовних становила 1,3 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 12,5 % — особи молодші 18 років, 64,3 % — особи у віці 18—64 років, 23,2 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 54,0 року. На 100 осіб жіночої статі у переписній місцевості припадало 109,2 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 106,3 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долари . За межею бідності перебувало 23,1 % осіб, у тому числі 42,9 % дітей у віці до 18 років та 19,4 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 70 осіб. Основні галузі зайнятості: фінанси, страхування та нерухомість — 40,0 %, будівництво — 14,3 %, роздрібна торгівля — 12,9 %.
Джерела
Переписні місцевості Каліфорнії
Населені пункти округу Триніті (Каліфорнія)
|
19302803
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Angela%20Winkler
|
Angela Winkler
|
Angela Winkler (born 22 January 1944) is a German actress.
Life and career
Born in Templin, Winkler trained to be a medical technologist in Stuttgart. Interested in theater, she went to Munich, where she took acting classes with Ernst Fritz Fürbringer. In 1967, she had her first role at the theater in Kassel.
In 1969, she played the lead role in Peter Fleischmann's film Jagdszenen aus Niederbayern. After seeing this film, Peter Stein offered her a position at the Berliner Schaubühne. Winkler performed in Berlin from 1971 to 1978.
Her next film, The Lost Honour of Katharina Blum, directed by Volker Schlöndorff and Margarethe von Trotta, made her a star in 1975. For the role of Katharina Blum, she received the Filmband in Gold. In 1979, she won international fame as the mother of Oskar Matzerath in Schlöndorff's Oscar-winning film The Tin Drum, an adaption of the famous book of the same name by Günter Grass.
More recently, Winkler appeared in Dark (2017), the first German-language Netflix original series, and as Miss Tanner in Luca Guadagnino's Suspiria (2018).
Winkler lives with sculptor Wiegand Wittig and has four children. Her daughter Nele, who has Down's syndrome, is also an actress; she had a role in Dora or The Sexual Neuroses of Our Parents and is a member of the ensemble at RambaZamba theatre in Berlin.
Filmography
Jagdszenen aus Niederbayern (1969)
The Lost Honour of Katharina Blum (1975)
Die Linkshändige Frau (1978)
Messer im Kopf (1978)
Germany in Autumn (1978)
The Tin Drum (1979)
Letzte Liebe (1979)
La provinciale (1981)
War and Peace (1982)
Danton (1983)
Heller Wahn (1983)
Edith's Diary (1983)
De grens (1984)
(1991)
Benny's Video (1992)
Der Kopf des Mohren (1995)
(1998)
Das Geheimnis im Moor (2006)
Die Flucht
(2007)
House of the Sleeping Beauties (2008)
Three (2010)
Hell (2011)
Clouds of Sils Maria (2014)
(2014, TV film)
Dark (2017)
Suspiria (2018)
Sisi & I (2023)
Awards
2006: Ibsen Centennial Commemoration Award
Theater
1996 The Cherry Orchard by Anton Chekhov (Burgtheater, Wien), director: Peter Zadek
1999 Hamlet by William Shakespeare (Wiener Festwochen), director: Peter Zadek
2000 Rosmersholm by Henrik Ibsen (as Rebekka, Burgtheater, Wien), director: Peter Zadek
2002 Anatol by Arthur Schnitzler (as Gabriele, Burgtheater, Wien), director: Luc Bondy
2003 The Night of the Iguana by Tennessee Williams (as Hannah Jelkes, Burgtheater, Wien), director: Peter Zadek
2003 Mutter Courage und ihre Kinder by Bertolt Brecht (as Mutter Courage, Deutsches Theater Berlin), director: Peter Zadek
2004 Peer Gynt by Henrik Ibsen (as Aase, Berliner Ensemble), director: Peter Zadek
2005 The Winter's Tale by William Shakespeare (as Paulina, Berliner Ensemble), director: Robert Wilson
2007 Die Dreigroschenoper by Bertolt Brecht (as Jenny, Berliner Ensemble), director: Robert Wilson
References
External links
Biographie
1944 births
Living people
People from Templin
Actors from the Province of Brandenburg
German stage actresses
German film actresses
German television actresses
20th-century German actresses
21st-century German actresses
Best Actress German Film Award winners
|
2546085
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%BB
|
Арчервілл
|
Арчервілл — село в канадській провінції Саскачеван. Засноване 1924 року. Назва села це силабічна абревіатура Арчі Кемпбела та Ерві Хенсон — радників; і Вільяма Пірса — секретаря-скарбника з виконавчої ради Сільського муніципалітету бар'єрної долини.
Населення
Чисельність
Посилання
Примітки
Села в Саскачевані
|
17277093
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Agathodaemon%20%28disambiguation%29
|
Agathodaemon (disambiguation)
|
Agathodaemon (disambiguation)
An agathodaemon or agathodaimon was a spirit of vineyards and grainfields in the religion of the ancient Greeks.
Agathodaemon or Agathodaimon may also refer to
Set (deity), the Egyptian god
The Canopic Branch of the Nile Delta, called the Agathodaemon or Agathodaimon in Ptolemy's Geography
Agathodaemon (alchemist), the 3rd-century Egyptian alchemist
Agathodaemon of Alexandria, an Egyptian cartographer of uncertain date connected with Ptolemy's Geography
Agathodaemon, a Martian canal named for the cartographer
Agathodaemon (grammarian), the 5th-century Egyptian grammarian
Agathodaimon (band), a German band playing death metal
Agathos Daimon (boxer), who died in ancient Olympia aged 35 having promised Zeus victory or death.
Valles Marineris, a 4000-kilometre long canyon system on Mars, was named "Agathodaemon" in the old canal maps.
|
1299489
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Brothers%20%28disambiguation%29
|
Brothers (disambiguation)
|
Brothers (disambiguation)
Brothers are male siblings.
Brothers may also refer to:
Film
Brothers (1913 film), an American silent film directed by D. W. Griffith
Brothers (1929 film), a German film directed by Werner Hochbaum
Brothers (1930 film), an American film directed by Walter Lang
Brothers (1935 film), a Chinese film of the 1930s
Brothers (1977 film), an American drama film directed by Arthur Barron
Brothers (1982 film), an Australian war drama directed by Terry Bourke
Brothers (2004 film), a Danish film
Brothers (2004 Chinese film), a Chinese film starring Roy Cheung
Brothers (2007 film), a Hong Kong film starring Andy Lau, Michael Miu, and Eason Chan
Brothers (2009 film), an American film starring Tobey Maguire and Jake Gyllenhaal, based on the Danish film
Brothers (2012 film), a Telugu Indian film, a dubbed version of Tamil film Maattrraan
Brothers (2015 film), a Hindi film, a remake of the film Warrior
Brothers (2016 film), a Chinese war action drama film
Brothers (2017 adventure film), a Dutch film
Brothers (2017 drama film), a Dutch film
Brothers (2023 film), a Czech action drama
Brothers (upcoming film), an American comedy film directed by Max Barbakow
Literature
Brothers (Goldman novel), a 1986 novel by William Goldman
Brothers (Yu novel), a novel by the Chinese author Yu Hua
"Brothers" (Dickson), a short story by Gordon R. Dickson
Brothers (manga), a manga written by Eiji Otsuka and illustrated by Shou Tajima
Music
Albums
Brothers (The Black Keys album)
Brothers (Take 6 album)
Brothers (soundtrack), by Taj Mahal, from the 1977 film (see above)
Santana Brothers or Brothers, an album by Carlos Santana, Jorge Santana, and Carlos Hernandez
Songs
"Brothers" (Dean Brody song)
"Brothers" (Gang of Youths song)
"Brothers" (Kanye West song)
"Brothers" (Lil Tjay song)
"Brothers" (Ola song)
"Brothers", by Brand New, a B-side of the single "Jesus"
"Brothers", by Deutsch Amerikanische Freundschaft from 1st Step to Heaven
"Brothers", by Kid Cudi from Indicud
"Brothers", by Tiga from Sexor
"Brothers", by Yngwie Malmsteen from The Seventh Sign
Performers
The Brothers, a Dutch duo made up of brothers Dean Saunders and Ben Saunders
Television
Brothers (1984 TV series), a 1980s American sitcom on Showtime
Brothers TV, a 2004 Canadian sketch comedy show on Access and OUTtv
Brothers (2009 TV series), an American sitcom on Fox
"Brothers" (Star Trek:The Next Generation), a television episode
"Brothers" (Ugly Betty), a television episode
Brothers, the international title of Ang Probinsyano, a Philippine television series
People
Brothers (surname)
Organizations
Brother (Christian), a member of a monastic religious order
Friars, members of one of the mendicant orders
Brothers, members of a fraternity
Brothers, male members of the Rainbow Family
Sports
Brothers Old Boys, an Australian rugby union team
CTBC Brothers, a Taiwanese professional baseball team
Past Brothers, an Australian rugby league team
Other uses
Brothers (comics), comic book characters from Amalgam Comics
Brothers (ferry), a 19th-century Manly-to-Sydney ferry in Australia
Brothers, Oregon, an unincorporated community in the United States
Brothers Cider, a brand of cider made in England
Brothers: A Tale of Two Sons, an adventure video game
Brothers (HBC vessel), see Hudson's Bay Company vessels
See also
The Brothers (disambiguation)
Blood Brothers (disambiguation)
Bros (disambiguation)
Birth order
|
19018207
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Garliczka
|
Garliczka
|
Garliczka is a village in the administrative district of Gmina Zielonki, within Kraków County, Lesser Poland Voivodeship, in southern Poland. It lies approximately north of the regional capital Kraków.
References
Garliczka
|
16458889
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Rex1
|
Rex1
|
Rex1 (Zfp-42) is a known marker of pluripotency, and is usually found in undifferentiated embryonic stem cells. In addition to being a marker for pluripotency, its regulation is also critical in maintaining a pluripotent state. As the cells begin to differentiate, Rex1 is severely and abruptly downregulated.
Discovery
Rex1 was discovered by Hosler, BA et al. in 1989 when studying F9 murine teratocarcinoma stem cells. They found that these teratocarcinoma stem cells expressed high levels of Rex1, and that they resembled pluripotent stem cells of the inner cell mass (ICM). Hosler, BA et al. found that these teratocarcinoma stem cells, when in the presence of retinoic acid (RA), differentiated into nontumorigenic cells resembling extraembryonic endoderm of early mouse embryos. They were able to isolate the nucleotide sequence for Rex1 using differential hybridization of an F9 cell. They named it Rex1 for reduced expression 1 because there was a steady decline of its mRNA levels within 12 hours of the addition of RA.
Structure
Rex1 is a protein that in humans is encoded by the ZFP42 gene. The Rex1 protein is 310 amino acids long, and has four closely spaced zinc fingers at 188–212, 217–239, 245–269, and 275–299.
p38 MAPK & Mesenchymal Stem Cells
Rex1 has been found to be critically important in maintaining proliferative state in mesenchymal stem cells (MSC), while simultaneously preventing differentiation. Both umbilical cord blood MSC and adipose MSC express high levels of Rex1, while bone marrow MSC expressed low levels of Rex1. Proliferation rates are highly correlated with Rex1 expression levels, meaning high Rex1 expression is correlated with high levels of proliferation. The MSCs with weak Rex1 expression, have activated p38 MAPK and high expression levels of MKK3. Thus, Rex1 expression is inversely correlated with p38 MAPK activation, and positively correlated with high proliferation rates. Rex1 was found to inhibit MKK3 expression, which activates p38 MAPK. Activated p38 MAPK, in turn, inhibits proliferation. Rex1 was also found to inhibit NOTCH and STAT3, two transcription factors which lead to differentiation. Therefore, Rex1 expression allows for high levels of proliferation, and prevents differentiation through a network of various transcription factors and protein kinases.
Embryo Development
Tissue Derivation
During embryogenesis, the inner cell mass (ICM) is separated from the trophoblast. The stem cells derived from the ICM and trophectoderm have been found to express high levels of Oct3/4 and Rex1. As the ICM matures and begins to form the epiblast, and primitive ectoderm, the cells in the ICM have been found to be a heterogenous population, with varying levels of Rex1 expression. Rex1−/Oct3/4− triggers trophectoderm differentiation, while Rex1+/Oct3/4+ cells predominantly differentiate into primitive endoderm and mesoderm. Also, Rex1−/Oct3/4+ cells differentiate into cells of primitive ectoderm, the somatic cell lineage.
Gene Control
Studies have shown that PEG3 and Nespas are downstream targets of Rex1. Rex1 can control the expression of Peg3 via epigenetic changes. YY1 has been shown to be involved in setting up DNA methylation on the maternal allele of PEG3 during oogenesis. Rex1 was found to protect the paternal allele from being methylated, and keep the PEG3 gene unmethylated during early embryogenesis. Rex1 exhibits gene control in developing embryos via its epigenetic control on genes such as PEG3, which has been identified as playing a key role in fetal growth rates
Expression in Adult Tissues
The only adult tissue Rex1 has been identified in are the testicles. Using in situ hybridization it was determined that the spermatocytes in the more inner layers of the testicles are expressing Rex1. Thus, the male germ cells undergoing meiosis are the specific cells in the testicles that express Rex1. It has not been observed, however, that Rex1 is expressed in the female germ cells.
Rex1 Interactions with Other Transcription Factors
Rex1 participates in a network of transcription factors that all work to regulate each other via varying expression levels.
Nanog
The Nanog protein has been found to be a transcriptional activator for the Rex-1 promoter, playing a key role in sustaining Rex1 expression. Knockdown of Nanog in embryonic stem cells results in a reduction of Rex-1 expression, while forced expression of Nanog stimulates Rex-1 expression. Nanog regulates the transcription of Rex1 through 2 strong transactivation domains on the C-terminus which are required to activate the Rex1 promoter.
NOTCH
Rex1 has been found to inhibit the expression of NOTCH, thus preventing differentiation.
STAT3
Rex1 has been found to inhibit the expression of STAT3, thus preventing differentiation.
Sox2
Cooperative regulation of Rex1 is seen with Sox2 and Nanog.
Oct3/4
Oct3/4 can both repress and activate the Rex1 promoter. In cells that already express high level of Oct3/4, exogenously transfected Oct3/4 will lead to the repression of Rex1. However, in cells that are not actively expressing Oct3/4, an exogenous transfection of Oct3/4 will lead to the activation of Rex1. This implies a dual regulatory ability of Oct3/4 on Rex1. At low levels of the Oct3/4 protein, the Rex1 promoter is activated, while at high levels of the Oct3/4 protein, the Rex1 promoter is repressed.
References
Further reading
Stem cells
|
3218464
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%BB%D0%B0-1%20%E2%80%94%20%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D1%96%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97%202019
|
Формула-1 — Гран-прі Росії 2019
|
Формула-1 — Гран-прі Росії 2019
Гран-прі Росії 2019 (офіційно Formula 1 2018 VTB Russian Grand Prix) — автоперегони чемпіонату світу Формули-1, які пройшли 29 вересня 2019 року на Автодромі Сочі в Сочі, Краснодарський край, Росія. Це шістнадцятий етап чемпіонату світу і шосте Гран-прі Росії в історії.
Кваліфікація
Перегони
1. Кевін Магнуссен фінішував 8-м, але отримав 5-секундний штраф через виїзд з траси і повернення не за інструкціями
Положення в чемпіонаті після Гран-прі
Особистий залік
Кубок конструкторів
Примітки
Посилання
Гран-прі Росії
Звіти про Гран-прі сезону 2019 Формули-1
2019 у Росії
|
1560855
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%D0%90%D0%BA%D1%82%D0%BE%D0%BD%20%D0%93%D1%80%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC
|
Климент Актон Гріском
|
Климент Актон Гріском (15 березня 1841 Філадельфія - 10 листопада 1912 року Хаверфордi, Пенсільванія) - видатний американський квакер XIX століття, бізнесмен і магнат з судноплавства.
Життєпис
Молодий Гріском навчався в місцевих школах до 16 років, коли він пішов працювати клерком в будинок судноплавства Peter Wright and Sons (Пітер Райт та Сини). Вже там став партнером у бізнесі у 1862 році. У 1882 році Климент Актон Гріском став віце-президентом International Navigation Company, який керував флотом двадцяти шести парових океанських лайнерів та був відомий як Red Star Line. До 1888 року, він був президентом обох компаній і American Line також. У 1902 році за фінансування Моргана, компанії були об'єднані в пароплавну трастову компанію International Mercantile Marine, яка керувала 136 суднами на п'яти трансатлантичних ліній. Потім Гріском служив як перший президент IMM.
Також відомий як творець все-американського торгового флоту, не уступаючи конкуренції Великої Британії та Німеччини.
Dolobran (1881), його заміський будинк в Хаверфорд, Пенсільванія, є одним з найзначніших будинків архітектора Френка Фернесс. Гріском заснував і володів приватною плантацією для полювання під назвою Horseshoe Plantation - на північ від Таллахассі, штат Флорида.
Гріском помер від інсульту у віці 71-го року.
У 1914 році його вдова побудувала фонтан у його честь в Watch Hill розділ західному, Род-Айленд. Фонтан включав у чебе бронзову статую чоловіка з племені Niantic з головою Нінінгета, скульптор Енід Ninigret.
Сім'я
Гріском одружився з Френсіс Біддл Кенбі (1840-1923) в 1862 році, і у них було шестеро дітей:
Джон Актон Гріском (1863-1865).
Хелен Біддл Гріском (1866-1950), заміжня (1889) Семюель Bettle.
Климент Актон Гріском молодший (1868-1918), виконавча влада з судноплавства, одуження (1889) Genevieve Sprigg Ludlow.
Родман Еллісон Гріском (1870-1944), біржовий маклер, одружений (1897) Енн Старр.
Ллойд Карпентер Гріском (1872-1959), дипломат, одружений (1901) Елізабет Дюер Бронсон.
Френсіс С. "Братки" Гріском (1879-1974), чемпіон гравець у гольф.
Література
Посилання
New York Times obituary, November 11, 1912
New York Tribune obituary, November 11, 1912
Atlantic Transport Line
Norway Heritage
Підприємці з судноплавства
Американські квакери
Уродженці Філадельфії
|
3262840
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%20%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B6%D1%96
|
Муджинга Камбунджі
|
Муджинга Камбунджі — швейцарська легкоатлетка, яка спеціалізується в спринті, призерка світових та континентальних першостей у спринтерських дисциплінах, рекордсменка Швейцарії. Учасниця Олімпійських ігор 2012 та 2016 років.
Народилась та виросла в , в родині іммігранта з Конго Сафуки Камбунджі та швейцарки Рут. Розпочала заняття легкою атлетикою з 10 років разом зі своєю старшою сестрою Калуандою.
На чемпіонаті світу-2019 спортсменка здобула «бронзу» в бігу на 200 метрів.
Примітки
Джерела
Швейцарські бігуни на короткі дистанції
Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 2012
Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 2016
Бронзові призери чемпіонатів світу
Бронзові призери чемпіонатів Європи
Призери чемпіонатів світу з легкої атлетики в приміщенні
Призери чемпіонатів Європи з легкої атлетики
Чемпіони Європи з легкої атлетики
Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 2020
|
3454290
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Virginia%20Slims%20Grass%20Court%20Championships%201973
|
Virginia Slims Grass Court Championships 1973
|
Virginia Slims Grass Court Championships 1973
Virginia Slims Трава Court Championships 1973, також відомий під назвою Virginia Slims of Newport, — жіночий тенісний турнір, що проходив на кортах з трав'яним покриттям Newport Casino у Ньюпорті (США) в рамках Світової чемпіонської серії Вірджинії Слімс 1973. Відбувсь утретє і тривав з 20 до 26 серпня 1973 року. Перша сіяна Маргарет Корт здобула титул в одиночному розряді й отримала за це 7 тис. доларів США.
Фінальна частина
Одиночний розряд
Маргарет Корт — Джулі Гелдман 6–3, 6–2
Парний розряд
Франсуаза Дюрр / Бетті Стов — Джанет Ньюберрі / Пем Тігуарден 6–4, 6–3
Розподіл призових грошей
Примітки
Virginia Slims of Newport
1973
1973 в американському спорті
Серпень 1973
|
1803416
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/C/2013%20PE67%20%28Catalina-Spacewatch%29
|
C/2013 PE67 (Catalina-Spacewatch)
|
C/2013 PE67 (Catalina-Spacewatch) — одна з довгоперіодичних комет. Ця комета була відкрита 9 серпня року; вона мала 19.5m і 19.3 m на час відкриття.
Посилання
Elements.comet — JPL Solar System Dynamics — NASA
JPL Small-Body Database Browser
Aerith.net
HORIZONS Web-Interface
Довгоперіодичні комети
Астрономічні об'єкти, відкриті 2013
|
4212076
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%B2
|
Європейський центр захисту прав ромів
|
Європейський центр захисту прав ромів
Європейський центр з прав циган — міжнародна правозахисна неурядова організація, що захищає права циган. Заснована 1996 року. Базується у Будапешті. Виконавчими директорами центру були Дімітріна Петрова, Віра Егенбергер. Наприкінці 2009 року керуючий директор — Роберт Кушен.
ERRC є асоційованим членом Міжнародної Гельсінської Федерації з прав людини, а також має спеціальний консультативний статус при Раді Європи і Економічній та Соціальній Раді ООН.
Центр виграв ряд справ у Європейському комітеті з соціальних прав; юристи ERRC брали участь також у низці процесів ЄСПЛ і комітетах ООН. У 2007 році центр отримав премію імені Макса ван дер Стула.
Примітки
Посилання
сайт ЄЦПЦ
Цигани
Організації, засновані 1996
Міжнародні правозахисні організації
Засновані в Європі 1996
|
605666
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Cochrane%20District
|
Cochrane District
|
Cochrane District is a district and census division in Northeastern Ontario in the Canadian province of Ontario. It was created in 1921 from parts of Timiskaming and Thunder Bay districts.
In 2016, the population was 79,682. The land area of this district is , making it slightly smaller than the US state of Michigan and the second largest district in Ontario after Kenora District. The district seat is Cochrane.
Bennet Lake Esker Kame Complex Conservation Reserve is located in Cochrane District.
Subdivisions
City
Towns
Townships
Cree Nation reserves
Abitibi Indian Reserve No. 70 (Wahgoshig First Nation)
Constance Lake 92 (Constance Lake First Nation)
Factory Island 1 (Moose Cree First Nation)
Flying Post 73 (Flying Post First Nation)
Fort Albany 67 (Fort Albany First Nation)
Moose Factory 68 (Moose Cree First Nation)
New Post 69 (Taykwa Tagamou Nation)
New Post 69A (Taykwa Tagamou Nation)
Unorganized areas
North Part (includes the local services boards of Hallébourg, Jogues, Lac-Sainte-Thérèse, and Moose Factory)
South East Part
South West Part
Geographic Townships
This list is incomplete.
Ben Nevis
Gardiner
Demographics
As a census division in the 2021 Census of Population conducted by Statistics Canada, the Cochrane District had a population of living in of its total private dwellings, a change of −2.2% from its 2016 population of . With a land area of , it had a population density of in 2021.
See also
List of townships in Ontario
List of secondary schools in Ontario#Cochrane District
References
External links
|
1343753
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Government%20%28linguistics%29
|
Government (linguistics)
|
Government (linguistics)
In grammar and theoretical linguistics, government or rection refers to the relationship between a word and its dependents. One can discern between at least three concepts of government: the traditional notion of case government, the highly specialized definition of government in some generative models of syntax, and a much broader notion in dependency grammars.
Traditional case government
In traditional Latin and Greek (and other) grammars, government is the control by verbs and prepositions of the selection of grammatical features of other words. Most commonly, a verb or preposition is said to "govern" a specific grammatical case if its complement must take that case in a grammatically correct structure (see: case government). For example, in Latin, most transitive verbs require their direct object to appear in the accusative case, while the dative case is reserved for indirect objects. Thus, the phrase I see you would be rendered as Te video in Latin, using the accusative form te for the second person pronoun, and I give a present to you would be rendered as Tibi donum do, using both an accusative (donum) for the direct and a dative (tibi; the dative of the second person pronoun) for the indirect object; the phrase I help you, however, would be rendered as Tibi faveo, using only the dative form tibi. The verb favere (to help), like many others, is an exception to this default government pattern: its one and only object must be in the dative. Although no direct object in the accusative is controlled by the specific verb, this object is traditionally considered to be an indirect one, mainly because passivization is unavailable except perhaps in an impersonal manner and for certain verbs of this type. A semantic alternation may also be achieved when different case constructions are available with a verb: Id credo (id is an accusative) means I believe this, I have this opinion and Ei credo (ei is a dative) means I trust this, I confide in this.
Prepositions (and postpositions and circumpositions, i.e. adpositions) are like verbs in their ability to govern the case of their complement, and like many verbs, many adpositions can govern more than one case, with distinct interpretations. For example in Italy would be in Italia, Italia being an ablative case form, but towards Italy would be in Italiam, Italiam being an accusative case form.
In government and binding theory
The abstract syntactic relation of government in government and binding theory, a phrase structure grammar, is an extension of the traditional notion of case government. Verbs govern their objects, and more generally, heads govern their dependents. A governs B if and only if:
A is a governor (a lexical head),
A m-commands B, and
no barrier intervenes between A and B.
This definition is explained in more detail in the government section of the article on government and binding theory.
Government broadly construed
One sometimes encounters definitions of government that are much broader than the one just produced. Government is understood as the property that regulates which words can or must appear with the referenced word. This broader understanding of government is part of many dependency grammars. The notion is that many individual words in a given sentence can appear only by virtue of the fact that some other word appears in that sentence.
According to this definition, government occurs between any two words connected by a dependency, the dominant word opening slots for subordinate words. The dominant word is the governor, and the subordinates are its governees. The following dependency tree illustrates governors and governees:
The word has governs Fred and ordered; in other words, has is governor over its governees Fred and ordered. Similarly, ordered governs dish and for, that is, ordered is governor over its governees dish and for; Etc. This understanding of government is widespread among dependency grammars.
Governors vs. heads
The distinction between the terms governor and head is a source of confusion, given the definitions of government produced above. Indeed, governor and head are overlapping concepts. The governor and the head of a given word will often be one and the same other word. The understanding of these concepts becomes difficult, however, when discontinuities are involved. The following example of a w-fronting discontinuity from German illustrates the difficulty:
Two of the criteria mentioned above for identifying governors (and governees) are applicable to the interrogative pronoun wem 'whom'. This pronoun receives dative case from the verb geholfen 'helped' (= case government) and it can appear by virtue of the fact that geholfen appears (= licensing). Given these observations, one can make a strong argument that geholfen is the governor of wem, even though the two words are separated from each other by the rest of the sentence. In such constellations, one sometimes distinguishes between head and governor. So while the governor of wem is geholfen, the head of wem is taken to be the finite verb denkst 'think'. In other words, when a discontinuity occurs, one assumes that the governor and the head (of the relevant word) are distinct, otherwise they are the same word. Exactly how the terms head and governor are used can depend on the particular theory of syntax that is employed.
See also
Agreement (linguistics)
C-command
Case government
Collocation
Dependency grammar
M-command
Phrase structure grammar
Notes
References
Allerton, D. 1979. Essentials of grammatical theory. London: Routledge & Kegan Paul.
Aoun, J. and D. Sportiche 1983. On the formal theory of government. Linguistic Review 2, 211–236.
Burton-Roberts, N. 1986. Analysing sentences: An introduction to English syntax. London: Longman.
Chomsky, N. 1986. Barriers. Cambridge, MA: MIT Press.
Engel, U. 1994. Syntax der deutschen Gegenwartssprache, 3rd revised edition. Berlin: Erich Schmidt.
Groß, T. and T. Osborne 2009. Toward a practical dependency grammar theory of discontinuities. SKY Journal of Linguistics 22, 43–90.
Harris, C. L. and Bates, E. A. 2002. Clausal backgrounding and pronominal reference: A functionalist approach to c-command. Language and Cognitive Processes 17, 3, 237–269.
Jung, W.-Y. 1995. Syntaktische Relationen im Rahmen der Dependenzgrammatik. Hamburg: Buske.
Lockwood, D. 2002. Syntactic analysis and description: A constructional approach. London: continuum.
Ouhalla, J. 1994. Transformational grammar: From rules to principles and parameters. London: Edward Arnold.
Reinhart, T. 1976. The syntactic domain of anaphora. Doctoral dissertation, MIT. (Available online at http://dspace.mit.edu/handle/1721.1/16400).
Starosta, S. 1988. The case for Lexicase: An outline of Lexicase grammatical theory. New York: Pinter Publishers.
Tesnière, L. 1959. Éléments de syntaxe structurale. Paris: Klincksieck.
van Riemsdijk, H. and E. Williams. 1986. Introduction to the theory of grammar. Cambridge, MA: The MIT Press.
Wardbaugh, R. 2003. Understanding English grammar, second edition. Malden, MA: Blackwell Publishing.
Generative syntax
Syntactic relationships
Syntax
|
19830811
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Zar%C4%99by%2C%20Grodzisk%20Mazowiecki%20County
|
Zaręby, Grodzisk Mazowiecki County
|
Zaręby, Grodzisk Mazowiecki County
Zaręby is a village in the administrative district of Gmina Żabia Wola, within Grodzisk Mazowiecki County, Masovian Voivodeship, in east-central Poland. It lies approximately south-east of Żabia Wola, south-east of Grodzisk Mazowiecki, and south-west of Warsaw.
References
Villages in Grodzisk Mazowiecki County
|
2413579
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Per%20sempre%20%28%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F%20%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE%20%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%29
|
Per sempre (пісня Адріано Челентано)
|
Per sempre (пісня Адріано Челентано)
{{Сингл
|Назва = Per sempre
|Обкладинка = Per sempre (сингл).jpg
|Виконавець = Адріано Челентано
|Альбом = Per sempre
|Випущений = 2002
|Формат = CD
|Сторона Б =
|Записаний =
|Жанр = Поп-музика
|Композитор = Джанні БеллаСтефано П'єроні
|Тривалість = 5 хв. 13 с.
|Лейбл = Clan Celentano«Epic»
|Продюсер =
|Чарти =
|Огляди =
|Попередній = Apri Il Cuore(2000)
|Рік = 2002
|Наступний = Confessa (2002)
}}Per sempre — пісня італійського співака та кіноактора Адріано Челентано з альбому «Per sempre» 2002 року.
Про пісню
Пісня Per sempre посідала четвертий трек однойменного альбому Адріано Челентано. Темою пісні була любов. Музика пісні була виконана у жанрі поп-музики. Авторами пісні були Джанні Белла і Стефано П'єроні. Пісня також була випущена як сингл на CD в Італії під лейблом власної студії Челентано — «Clan Celentano» і «Epic» у 2002 році. До пісні у 2002 році був знятий відеокліп тривалістю 5:09 хвилин, у зйомках якого взяв участь Челентано. Кліп увійшов до DVD, що входило до першого видання наступного альбому Челентано «C'è sempre un motivo» 2004 року. У записі пісні та у зйомці відеокліпу до неї взяв участь знаменитий американський джазовий піаніст, багаторазовий володар премії «Греммі»'' — Чик Коріа.
Треклист
Джерела
Посилання
Пісня «Per sempre» на сайті discogs.com
Пісні Адріано Челентано
Італійські пісні
|
520127
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%20%28%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%29
|
Замковий туризм в Україні (книга)
|
Замковий туризм в Україні (книга)
Замковий туризм в Україні. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження — науково-популярна ілюстрована міні-енциклопедія фортифікаційних споруд в Україні.
Автор
Рутинський Михайло Йосипович — український географ. Кандидат географічних наук. Доцент кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка. Лауреат видавництва «Смолоскип» заохочувальної премії за роман «Сини Бористена» 1999 р.
Рецензенти
О. О. Любіцева — доктор геогр. наук, професор, завідувач кафедри країнознавства і туризму (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Н. І. Антонюк — доктор політ. наук, професор, завідувач кафедри країнознавства і міжнародного туризму (Львівський національний університет імені Івана Франка)
М. П. Мальська — кандидат екон. наук, доцент, завідувач кафедри туризму (Львівський національний університет імені Івана Франка)
Від видавця
Структура книги
Розділ 1. Історія і сучасний стан вивченості замків і фортець України
Розділ 2. Класифікація оборонних споруд. Законодавство України про охорону культурної спадщини
Розділ 3. Історико-географічна характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества регіонів України
3.1. Замки Львівщини, не включені у її «Золоту підкову» масового туризму: давньоруські фортеці Стільське та Тустань, Бродівський і Добромильський замки
3.2. Волинський край (Волинська й Рівненська області): Луцький, Олицький, Острозький, Новомалинський, Дубенський, Клеваньський, Корецький, Губківський замки, Тараканівський форт
3.3. Замкове «намисто» Закарпаття: Мукачівський, Ужгородський, Невицький, Середнянський, Чинадіївський, Шенборн, Довжанський, Виноградівський, Боржавський, Квасівський, Королевський, Хустський замки
3.4. Передкарпаття й Буковина: Галицький, Пнівський, Хотинський, Чернелицький, Раковецький замки
3.5. Нездоланні твердині Західного Поділля: Кременецький, Вишнівецький, Залізцівський, Ожиговецький, Теребовлянський, Микулинецький, Буданівський, Червоноградський, Бережанський, Збаразький, Скала-Подільський, Скалатський, Бучацький, Підзамоцький, Язловецький, Чортківський, Кривчецький, Золотопотіцький, Сидорівський, Кудринецький, Окопи Святої Трійці, Кам'янець-Подільський, Жванецький, Панівецький, Чорнокозинський, Сутківський, Меджибізький, Сатанівський, Летичівський, Староконстянтинівський, Ізяславський замки, Замок у селі Висічка
3.6. Залишки замкових фортифікацій історичної Брацлавщини й Київщини: Буша, Вінниця, Муровані Курилівці, Озаринці, Тальне, Седнів, Переяслав
3.7. Аккерманська фортеця м.Білгород-Дністровський
3.8. Антична й середньовічна фортифікаційна спадщина Криму: Неаполь Скіфський, Харакс, Херсонес, Алушта, Фуна, Судак, Феодосія, Бахчисарай, Чуфут-Кале, Тепе-Кермен, Киз-Кермен, Ескі-Кермен, Киз-Куле, Мангуп, Чембало, Каламіта
3.9. Географія оборонних монастирських комплексів України: Качі-Кальон, Шулдан, Челтер, Успенський, Інкерманський, Унівська лавра, Крехівський, Лаврський, Підкамінський, Манявський скит, Гошівський, Монастирок, Підгорянський, Бакотський, Лядовський, Зимненський, Межиріцький, Корецький, Дерманьський, Бердичівський, Свято-Успенська Почаївська лавра, Києво-Печерська лавра, Єлецький Успенський, Густинський, Мгарський, Святогорський монастирі-фортеці
Розділ 4. Використання замків і фортець у туризмі
Олесько, Підгірці, Плісненськ, Золочів, Поморяни, Свірж, Старе Село, Жовква, Львів…
Критика книги
Фальшиве намисто для замків Закарпаття. Олексій Філіпов. Старий Замок «Паланок»
Галерея
Див. також
Замки і фортеці Західної України (історичні мандрівки)
Україна. Фортеці, замки, палаци...
Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст.
Українські книги
Книги за алфавітом
Туризм в Україні
Українські книги про архітектуру
Замки України
З'явилися 2007
|
5072260
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Science%20Robotics
|
Science Robotics
|
Science Robotics — це рецензований науковий журнал, який публікує Американська асоціація сприяння розвитку науки. Головний редактор — Холден Торп з AAAS. Імпакт-фактор 2022 року становить 25,0.
Про журнал
Місія
Сприяти прогресу в дослідженнях і розробці робототехніки для всіх сфер, надаючи центральний форум для передачі найцікавіших нових відкриттів.
Область застосування
Science Robotics публікує оригінальні, рецензовані науково-технічні дослідницькі статті, які просувають сферу робототехніки. Журнал також містить рецензії на замовлення редактора. Міжнародна команда академічних редакторів підтримує статті Science Robotics за тим самим стандартом якості, які є відмінною рисою сімейства журналів Science.
Тематика
Підтеми журналу включають:
виконавчі механізми
сучасні матеріали
штучний інтелект
автономні транспортні засоби
біо-натхненний дизайн
екзоскелети
виробництво
сільськогосподарські роботи
взаємодія людини та робота
гуманоїди
промислова робототехніка
кінематика
машинне навчання
матеріалознавство
біомедична інженерія
планування руху та контроль
мікро- та наноробототехніка
керування декількома роботами
датчики
сервісна робототехніка
соціальні та етичні питання
дослідження космосу, планети та підводного простору.
Його сфера включає теоретичні дослідження та застосування в реальному світі.
Реферування та індексування
Science Citation Index
Current Contents - Engineering, Computing & Technology
Scopus
MEDLINE
Index Medicus
Див. також
Науковий журнал
Science
Science Advances
Science Translational Medicine
Робототехніка
Посилання
Офіційний сайт
Офіційний X (твіттер)
Примітки
Англомовні наукові журнали
|
4853842
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Phymaturus%20aguedae
|
Phymaturus aguedae
|
Phymaturus aguedae — вид ігуаноподібних ящірок родини Liolaemidae. Ендемік Чилі. Описаний у 2014 році.
Поширення і екологія
Phymaturus aguedae відомі з типової місцевості, розташованої на схилах гори в гірському масиві в регіоні Сантьяго. Вони живуть в чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 2683 до 2716 м над рівнем моря. Живляться рослинністю, є живородними.
Примітки
Liolaemidae
Тварини, описані 2014
Плазуни Чилі
Ендемічна фауна Чилі
|
2161414
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%27%D1%94%D1%81%D0%B8
|
Нічні п'єси
|
Нічні п'єси, ор. 23 — фортепіанний цикл Роберта Шумана, написаний в 1839 році. Складається з 4 п'єс:
«Mehr langsam, oft zurückhaltend»
«Markirt und lebhaft»
«Mit großer Lebhaftigkeit»
«Einfach».
Задумані Шуманом назви:
Trauerzug (Похоронний хід)
Kuriose Gesellschaft (Курйозне товариство)
Nächtliches Gelage (Нічна гулянка)
Rundgesang mit Solostimmen (Хороводна пісня з сольними голосами)
не були включені в оригінальне видання.
Література
Житомирский Д. В. Роберт Шуман: Очерк жизни и творчества. — М., 1964. — 2-е изд. — М., 2000.
Твори Роберта Шумана
|
122074
|
https://en.wikipedia.org/wiki/La%20Salle%2C%20Minnesota
|
La Salle, Minnesota
|
La Salle, Minnesota
La Salle is a city in Watonwan County, Minnesota, United States. The population was 79 at the 2020 census.
History
La Salle was platted in 1899, and named for René-Robert Cavelier, Sieur de La Salle (1643–1687), a French explorer of North America. A post office has been in operation at La Salle since 1900.
Geography
According to the United States Census Bureau, the city has a total area of , all land.
Demographics
2010 census
As of the census of 2010, there were 87 people, 42 households, and 18 families residing in the city. The population density was . There were 45 housing units at an average density of . The racial makeup of the city was 93.1% White, 1.1% African American, 1.1% Native American, 1.1% from other races, and 3.4% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 4.6% of the population.
There were 42 households, of which 16.7% had children under the age of 18 living with them, 33.3% were married couples living together, 7.1% had a female householder with no husband present, 2.4% had a male householder with no wife present, and 57.1% were non-families. 45.2% of all households were made up of individuals, and 16.6% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.07 and the average family size was 3.22.
The median age in the city was 41.5 years. 19.5% of residents were under the age of 18; 8% were between the ages of 18 and 24; 26.4% were from 25 to 44; 26.3% were from 45 to 64; and 19.5% were 65 years of age or older. The gender makeup of the city was 58.6% male and 41.4% female.
2000 census
As of the census of 2000, there were 90 people, 44 households, and 20 families residing in the city. The population density was . There were 44 housing units at an average density of . The racial makeup of the city was 100.00% White.
There were 44 households, out of which 20.5% had children under the age of 18 living with them, 36.4% were married couples living together, 6.8% had a female householder with no husband present, and 52.3% were non-families. 45.5% of all households were made up of individuals, and 20.5% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.05 and the average family size was 2.76.
In the city, the population was spread out, with 22.2% under the age of 18, 6.7% from 18 to 24, 25.6% from 25 to 44, 21.1% from 45 to 64, and 24.4% who were 65 years of age or older. The median age was 42 years. For every 100 females, there were 150.0 males. For every 100 females age 18 and over, there were 133.3 males.
The median income for a household in the city was $29,375, and the median income for a family was $38,750. Males had a median income of $35,000 versus $20,313 for females. The per capita income for the city was $15,941. There were 27.8% of families and 36.3% of the population living below the poverty line, including 70.8% of under eighteens and 9.5% of those over 64.
References
Cities in Minnesota
Cities in Watonwan County, Minnesota
|
100275
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Christopher%20Pike%20%28Star%20Trek%29
|
Christopher Pike (Star Trek)
|
Christopher Pike (Star Trek)
Christopher Pike is a fictional character in the Star Trek science fiction franchise. He is the immediate predecessor to James T. Kirk as captain of the starship .
Pike first appeared as the main character of the original unaired pilot episode for Star Trek: The Original Series, "The Cage", portrayed by Jeffrey Hunter. When this pilot was rejected, Hunter withdrew from the series, and the character of Pike was replaced with Kirk. The series later established Pike as being Kirk's predecessor in the two-part story "The Menagerie", which extensively used archive footage from "The Cage"; the framing story included an older, scarred, and disabled Fleet Captain Pike portrayed by Sean Kenney.
The films Star Trek (2009) and Star Trek Into Darkness (2013), which take place in an alternate timeline, feature Bruce Greenwood as a version of Pike who acts as a mentor to the young Kirk. Christopher Pike is a main character in the second season of Star Trek: Discovery (broadcast 2019), portrayed by Anson Mount; set several years after "The Cage", the show has Captain Pike assume temporary command of the USS Discovery. The series Star Trek: Strange New Worlds (2022–present), a spinoff of Discovery, is centered on Pike's time as captain of the USS Enterprise, with Mount reprising the role.
Biography
According to dialogue in "The Cage", he is from the city of Mojave, California and once owned a horse named Tango.
Pike is the second captain of the USS Enterprise NCC-1701 and the first to be shown in Star Trek canon. Star Trek: The Animated Series reveals that Captain Robert April predated Pike, and printed Star Trek fiction and reference books also identify April as Pike's predecessor. Pike took command of the USS Enterprise in the year 2250, at the age of 38, taking over command from Robert April, who commanded the Enterprise for five years.
Appearances
Television
Star Trek: The Original Series
"The Cage"
At the beginning of "The Cage", set in the year 2254, Pike and his crew are recuperating from a mission to Rigel VII during which several members of the landing party were killed by the inhabitants. The incident filled Pike with so much guilt that he is considering resigning his commission.
Meanwhile, the Enterprise is en route to Vega Colony to drop off wounded crew members when it receives a distress call from the survey vessel SS Columbia, lost eighteen years previously. Pike initially refuses to investigate, citing that the injured crew members take priority. However, when an abbreviated follow-up message is received, he orders the ship diverted to Talos IV to rescue survivors.
Pike soon learns that all but one of the survivors are illusions created by the Talosians in order to lure the Enterprise crew to Talos IV. The Talosians make every effort to provide fantasies that they hope will appeal to Pike, using Vina, the only real Columbia survivor, as the object of desire. After Pike escapes from his prison cell with the aid of his first officer, Number One, and Yeoman J. M. Colt, the Talosians reveal, to Pike, Vina's real appearance as a disfigured older woman. The Talosians saved her life after the Columbia crashed, but they had no guide on how to repair a human body. Pike requests that the Talosians restore her illusion of beauty and the Enterprise leaves Talos IV.
"The Menagerie"
At some point prior to the two-part episode "The Menagerie", set in the year 2267, Pike is promoted to fleet captain. He is severely injured while rescuing several cadets from a baffle plate rupture on board a J-class training vessel, the delta ray radiation leaving him paralyzed, unable to speak, badly scarred, and using a brainwave-operated wheelchair for mobility. His only means of communicating is through a light on the chair: one flash meaning "yes" and two flashes indicating "no".
In "The Menagerie", the Enterprise, now under the command of Captain James T. Kirk, travels to Starbase 11. Spock, who had served with Pike for "eleven years, four months, and five days", makes clandestine arrangements to take Pike back to Talos IV, despite travel to Talos IV being the only criminal offense still punishable by death in Starfleet. Spock undergoes court-martial, with his evidence presented during the trial being footage from "The Cage". At the two-part episode's conclusion, it is revealed that the entire procedure was a Talosian-generated illusion to ensure that the Enterprise reached Talos. The Talosians invite Captain Pike to spend the remainder of his life among them, "unfettered by his natural body", which was the entire purpose of Spock's actions. Pike accepts the offer and Spock, now cleared of all charges, sees him off. The Talosians then show Captain Kirk an image of Pike in perfect health and reunited with Vina (another scene from "The Cage").
Star Trek: Discovery
Prior to appearing on Star Trek: Discovery as a main character, Pike is referenced twice in the show's first season. The episode "Choose Your Pain" has Pike listed on the Starfleet Database as one of Starfleet's most decorated Captains as of 2256. (Also included in the list are Jonathan Archer, Matt Decker, Philippa Georgiou and Robert April.) The season finale "Will You Take My Hand?" shows the Enterprise on-screen, with Pike sending a distress call to the Discovery. Anson Mount being cast as Captain Pike for the second season was announced on April 9, 2018.
Captain Christopher Pike was introduced to Star Trek: Discovery in the second-season premiere, "Brother", which first aired in the U.S. on January 17, 2019. Set in the years 2257–2258, the season-long story arc involves Pike assuming temporary command of the USS Discovery while the Enterprise is disabled, in order to investigate the mysterious "red signals" – temporal anomalies appearing throughout space that have some connection to the apparent breakdown and disappearance of Spock. The planet Talos IV reappears in the episode "If Memory Serves", which also has Pike and Vina once again making mental contact. In the episode "Through the Valley of Shadows", Pike receives a premonition of his own future including his injury and disfigurement. He is forced to choose between taking a time crystal from Boreth which would solve the red signal crisis at the cost of his disability in the future or risking the fate of the galaxy. He chooses to remain loyal to Starfleet ideals and accept his future injuries. Pike departs the show in the season finale "Such Sweet Sorrow, Part 2", first aired 18 April 2019, which shows him relinquishing command of the USS Discovery to Saru, who solves the crisis by taking the ship 930 years into the future. Pike reunites with Spock and chooses to resume command of the Enterprise, knowing his future but enjoying the present.
Star Trek: Short Treks
Anson Mount reprised his role as Pike in the first three episodes of the second season of the anthology series Star Trek: Short Treks. originally airing October 5 to November 14, 2019.
Star Trek: Strange New Worlds
After Anson Mount left Discovery following the second-season finale, fans of the series began calling for him to reprise his role of Christopher Pike in a spin-off set on the USS Enterprise, alongside Rebecca Romijn as Number One and Ethan Peck as Spock. Alex Kurtzman confirmed that development on such a series had begun in January 2020. Production began on the series in February 2021, and the series premiered in May 2022.
In the first season, Pike undergoes a crisis of faith concerning his future injuries. He spends much of the season debating and grappling with the forthcoming incident. When he encounters a child who will become one of the cadets he will fail to save, Pike attempts to alter the timeline to save everyone and himself. However, his future self Admiral Pike appears with a time crystal to reveal that averting his fate leads to an alternate timeline where the events of “Balance of Terror” took place with Pike, not Kirk, helming the Enterprise. Pike's pacifist approach to the Romulan incursion encourages a full-scale Romulan invasion, causing Spock to suffer grievous injuries and plunging the Federation into a decades-long war. Ultimately, Pike comes to the realization that he can do nothing to change his fate.
Reboot (Kelvin Timeline) Films
Star Trek
Captain Pike appears in the reboot Star Trek (2009), this time portrayed by Bruce Greenwood. In the film, Pike encourages a young, directionless James T. Kirk (Chris Pine) to follow in the footsteps of his hero father and enlist in Starfleet. Pike is the first Captain of the USS Enterprise, with the then deselected, cadet Kirk on board as a stowaway. In the culmination of the Battle of Vulcan, Pike follows an ultimatum of Nero (Eric Bana) to board the enemy ship. Pike leaves Spock in command of the Enterprise with the words: "And I'm not the captain. You are." (Kirk later assumes Spock's role of acting captain.) Pike is tortured for information about Earth's defenses but is later rescued by Kirk, whom Pike also manages to save from an attack despite his wounds. At the end of the film, Pike is promoted to the rank of admiral and uses a wheelchair. Unlike his counterpart in "The Menagerie", however, Pike still retains the ability to speak and to use his upper body. He proudly yields command of the Enterprise to Kirk while he recovers from his injuries, stating that Kirk's father would be proud of his actions.
Star Trek Into Darkness
Greenwood reprised his role as Pike in the next film, Star Trek Into Darkness. In the film, Pike has partially recovered from the trauma Nero inflicted, using a cane rather than a wheelchair. After Kirk violates the Prime Directive to rescue Spock (Zachary Quinto), Pike briefly retakes command of the Enterprise and warns Kirk that the Admiralty is threatening to put him back into the academy. Pike confronts Kirk about his reckless behavior and how his own actions can get those nearest to him killed. Despite his anger at Kirk, however, Pike retains him as his First Officer, sparing him from having to return to the academy. He later explains to Kirk that he still believes in him and that he also sees a "greatness" behind his recklessness. During a meeting with the Starfleet commanders, including veteran Admiral Marcus and Captain Kirk, Pike is killed in a terrorist attack on Starfleet by John Harrison. Pike's death incites a desire for revenge in Kirk, who seeks to hunt down Harrison, nearly bringing the Federation into a full-scale war with the Klingons. At the end of the film, a memorial service is held for Pike and all of the other people who died as a result of Admiral Marcus and Harrison's actions.
Later references
Pike is referenced in the episode "Mirror, Mirror". An alternate-universe version of Captain Kirk reportedly assassinated Pike to become captain of the ISS Enterprise (the Mirror Universe version of the USS Enterprise).
In the Star Trek: The Next Generation episode "The Most Toys", the name "Pike" can be seen briefly on the side of the shuttlecraft Lt. Commander Data was going to pilot at the beginning of the episode.
A citation named for Pike is revealed in the Star Trek: Deep Space Nine episode "Tears of the Prophets"; Captain Benjamin Sisko receives the "Christopher Pike Medal of Valor" for his actions during the Dominion War. Captain Sisko and his Vulcan rival Captain Solok congratulate each other on receiving "Christopher Pike Medal" in the Deep Space Nine episode "Take Me Out to the Holosuite" (S07E04).
Licensed media
Novels and short stories
Pike appears in the Pocket Books novels Enterprise: The First Adventure (Vonda N. McIntyre, 1986), Final Frontier (Diane Carey, 1988), Vulcan's Glory (D. C. Fontana, 1989), The Rift (Peter David, 1991), Burning Dreams (Margaret Wander Bonanno, 2006) and Child of Two Worlds (Greg Cox, 2015).
A mirror-universe version of Pike (established in "Mirror, Mirror", as having been assassinated by the mirror James T. Kirk.)
He also appears in the novel Dark Victory (William Shatner, 1999), and the short story "The Greater Good" (Margaret Wander Bonanno) in the anthology Star Trek: Mirror Universe: Shards and Shadows (2009).
Dave Stern's 2010 original series novel The Children of Kings was set aboard Pike's Enterprise.
Captain Pike has his own novel in "Captain's Table" series, Where Sea Meets Sky, written by Jerry Oltion and published in October 1998.
Captain Pike and the Enterprise appear in the first Star Trek: Discovery novel Desperate Hours (David Mack, 2017) and feature prominently in the fifth novel The Enterprise War (John Jackson Miller, 2019), which chronicles the Enterprise'''s activities concurrent with the first season of that series.
Comics
Star Trek: Early VoyagesIn the Paramount-licensed Star Trek comic book series published by Marvel Comics, Star Trek: Early Voyages chronicled the adventures of the Enterprise under the command of Pike. The earliest issues lead up to the events seen in "The Cage", which was retold from Yeoman Colt's point of view. Although extremely popular, the comic series ended on a cliffhanger when Marvel lost the Star Trek license rights.
Star Trek Annual #2 – "The Final Voyage" (DC comics, 1986)
In this issue, the Enterprise tries to return home to Earth only to find itself around Talos IV. They discover that the Klingons have gone to the planet reasoning anything that scared the Federation enough to maintain the death penalty could be used as a weapon. While on the surface they also discover two Klingons torturing Pike, who is back in his chair due to the Klingons having partially mastered the Talosian's mind powers. One of the Klingons then tortures the crew of the Enterprise by making them live their worst fears. Kirk, forced to relive the death of Edith Keeler, goes berserk with rage and breaks the illusion. Kirk then beats the Klingon tormenting them to death with his bare hands. The crew quickly free the Talosians, who mentally imprison the Klingons in illusions of peaceful, tranquil settings as they purge their memories of Talos IV. The crew returns home with Pike remaining on Talos IV to continue his illusionary life.Starfleet Academy comic series
In the Paramount-licensed Star Trek comic book series published by Marvel Comics, Starfleet Academy, Nog and some fellow cadets encounter a solid image of Pike on Talos IV.
Star Trek Captain's Log: Pike (IDW Publishing, 2010)Captain's Log: Pike published by IDW details the events leading up to and including Pike becoming disabled from the baffle plate rupture aboard the USS Exeter (NCC-1788) under the watch of Captain Colt, Pike's former yeoman on the Enterprise. The story also reveals Colt's unrequited love for her former Captain.
Pop Culture
Fan Film – Star Trek: The New VoyagesIn an episode of the non-canon fan film series Star Trek: New Voyages, a time-traveling Kirk and Spock attempt to warn Pike not to attempt to rescue the trapped cadets. Pike attempts it, in spite of what future-Kirk and future-Spock say, causing him to be injured by the delta rays and subsequently transition to a life in the wheelchair and its light communication device.
Reception
In 2012, IGN ranked the character Christoper Pike, as depicted in the original series and the 2009 film Star Trek, as the 23rd best character of the Star Trek universe.
In 2017, The Washington Post ranked Pike as the sixth best captain of Star Trek, including the character's presentations in the Kelvin films (Bruce Greenwood) and the Star Trek pilot and original series (Jeffrey Hunter and Sean Kenney).Ahrens, Frank (2017-09-22). The ultimate ranking of the best ‘Star Trek’ captains. The Washington Post, 22 September 2017. Retrieved from https://www.washingtonpost.com/news/comic-riffs/wp/2017/09/22/the-ultimate-ranking-of-the-best-star-trek-captains/?noredirect=on.
In 2019, TV Guide called Captain Pike (played by Anson Mount) featured in Star Trek: Discovery a "fan favorite", also noting Pike's Number One (played by Rebecca Romijn).
In 2019, due to his inclusion in Star Trek: Discovery's second season, Screen Rant ranked Anson Mount's Pike as the second best captain in Star Trek:
This guy saw his future as a disfigured hunk of meat on a wheelchair, and yet he still pressed on. That's what we call bravery.
Due to the popularity of Anson Mount and Ethan Peck's portrayals in Star Trek: Discovery of Pike and Spock, respectively, fans started a Change.org petition for CBS to commission a Pike spin-off, focusing on Pike and Spock's adventures aboard the Enterprise. As of November 2019, the petition had reached over 29,000 signatures.
References
External links
Christopher Pike at Memory Beta, for the character in Star Trek'' novels and comics.
Fictional characters from California
Television characters introduced in 1966
Star Trek: Discovery characters
Star Trek: Strange New Worlds characters
Star Trek: The Original Series characters
Star Trek (film franchise) characters
Starfleet captains
Starfleet admirals
Fictional characters with disfigurements
Fictional characters from the 23rd century
|
3814095
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%8E%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D0%BA
|
Тюменяк
|
Тюменяк — село у складі Туймазинського району Башкортостану, Росія. Адміністративний центр Тюменяківської сільської ради.
Населення — 1070 осіб (2010; 935 у 2002).
Національний склад:
башкири — 64 %
татари — 35 %
Джерела
Примітки
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Туймазинського району
Села Башкортостану
|
2487141
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Zerzura
|
Zerzura
|
Zerzura is a legendary city or oasis located in the Sahara Desert.
The rumor
Zerzura was long rumored to have existed deep in the desert west of the Nile River in Egypt or Libya. In writings dating back to the 13th century, the authors spoke of a city which was "white as a dove" and called it "The Oasis of Little Birds". In the Kitab al Kanuz, Zerzura is said to be a city in the Sahara full of treasure with a sleeping king and queen. The city is guarded by black giants who keep anyone from going in and coming out. However, this may be a reference to the black Tebu people, nomads in Chad and Libya whose ancestors used to raid oases out in the Sahara.
"The first European reference to Zerzura is in an 1835 account by the English Egyptologist John Gardner Wilkinson, based on a report by an Arab who said he had found the oasis while searching for a lost camel. Placed five days west of the track connecting the oases of Farafra and Bahariya, the "Oasis called Wadee Zerzoora" abounded "in palms, with springs, and some ruins of uncertain date." Although tales of secret desert locales found by searchers for stray camels were common enough, Wilkinson's account was bolstered when later explorers found a number of previously unknown oases that had been named in his account along with Zerzura. But they did not find Zerzura itself."
More recently, European explorers made forays into the desert in search of Zerzura but never succeeded in finding it. Notable twentieth-century explorers Ralph Bagnold of Britain, and the Hungarian László (Ladislaus) Almásy led an expedition to search for Zerzura from 1929–1930 using Ford Model A trucks. In 1932 the Almásy–Patrick Clayton expedition reconnaissance flights discovered two valleys in the Gilf Kebir. In the following year, Almásy found the third of the "Zerzura" wadis, actually rain oases in the remote desert. On the other hand, Bagnold considered Zerzura as a legend that could never be solved by discovery.
The participants of the Zerzura hunt created the Zerzura Club in a bar in Wadi Halfa upon their return in 1930. Many of the club's members remained friends and several went on to serve as officers in the British Army during World War II. Many served in the Long Range Desert Patrol during the North African Campaign. Only Almásy served Rommel's Afrika Korps and assisted the Italians.
Zerzura the white city
According to the historical writings from the scribes of an emir in Benghazi, Libya in 1481, a camel driver named Hamid Keila came to Benghazi in bad shape and recounted to the emir that he had been to the city of Zerzura. Apparently Hamid Keila and a caravan had been heading out from the Nile River to the oases of Dakhla (Darkhla/Dakhilah) and Kharga (Kharijah) and were caught in a vicious sandstorm that killed everyone except Keila who apparently survived under the shelter of his dead camel.
After the storm passed, the man had emerged from the camel to find himself confused by the lie of the land because the storm changed all the familiar landmarks. It was when Keila was becoming delirious from having no water that a group of strange men found him. The men were said to be tall with fair hair and blue eyes, carrying straight swords instead of Arab scimitars, who then took the camel driver back to a city called Zerzura to tend to him.
Zerzura was indeed described as a white city that was approachable through a wadi (valley) that ran between two mountains, and from the wadi was a road that lead to the gates of the city which had a carving of a strange bird above them.
Within the city were white houses of inner luxury, palms, springs, and pools that were used by fair-skinned women and children for washing and bathing. Hamid Keila recounted that the Zerzurans, or "El Suri", treated him with kindness and spoke a strange form of Arabic that was difficult for him to understand but was carefully explained to him by the Suri, who apparently weren't Muslim because the women wore no veils and no mosques could be found in the city, nor did Hamid Keila hear any calls to prayer by a muezzin.
The camel driver told this story to the emir months after being in Zerzura, and the emir asked him how it was that he came to be in Benghazi at present. Hamid grew uncomfortable with the questioning and told him that he had escaped from Zerzura one night. The emir then asked why it was necessary to escape if the Suri treated him with kindness, and the camel driver had trouble explaining.
The emir suspected something strange and had Keila searched by his guards, who found a precious ruby set in a gold ring hidden on the man. The emir then asked how he got the ring, but Keila couldn't say. Figuring he'd stolen it from the Suri, the emir had Keila taken out into the desert to have his hands cut off. The emir believed the man's story because he and his men later went out into the wasteland to find Zerzura, but never did, though it is possible that the emir did not look in the right area of the desert.
According to unknown sources, the ring supposedly came into possession of Libya's King Idris, who was overthrown in 1969 by Muammar al-Gaddafi and his Revolutionary Command Council. It is said that the ring has been studied by many experts who claim it is of great value, and it is speculated that it was crafted by Europeans in the 12th century, suggesting that the Zerzurans who had it before Hamid Keila stole it may have been the remnants of early European crusaders who got lost in the Sahara on their way to or back from Jerusalem and set up their own habitat in the desert.
However, there oddly seems to be no information about the supposed ring made available by any sources, nor is there any evidence of its existence. Furthermore, because Hamid Keila was the narrator of the Zerzura tale, it is possible that he may have been the anonymous author of the Kitab al Kanuz (Book of Hidden Treasures) since his plight occurred in the 15th century, as the manuscript was also published at that time.
Books and articles about Zerzura (non-fiction)
Unknown Sahara (Ismeretlen Szahara) by László Almásy (Budapest, 1934) describing his expeditions in search of Zerzura. German translation Unbekannte Sahara (Leipzig, 1939).
Récentes Explorations dans le Désert Libyque by László Almásy (Cairo, 1936) – a publication summarizing the results of the successful search for Zerzura
German translation by Klaus Kurre in Mythos Zarzura. Belleville, Munich 2020, ISBN 978-3-936298-18-5
In Search of Zerzura by Orde Wingate, in The Geographical Journal, Vol. 83, No. 4 (1934), pp. 281-308. Published by The Royal Geographical Society. DOI: 10.2307/1786487
The Hunt for Zerzura: the lost oasis and the desert war (2002) about members of the Zerzura Club in World War II by Saul Kelly
Zerzura in fiction
Novels
The English Patient (1992) by Michael Ondaatje was loosely based on Almásy's life
Pirates of the Caribbean: The Price of Freedom has a main storyline setting on Zerzura, as the story bases on slavery, from the viewpoint of Captain Jack Sparrow.
Ice Cold In Alex by Christopher Landon mentions Zerzura several times.
The Eye of Ra, a gothic mystery novel by desert explorer Michael Asher, connects Zerzura to the Pharaoh Akhnaten, alien visitations, and UFO
The Oasis of the Last Story: Tales from the Desert is a fictionalized autobiography by explorer and former SAS man Michael Asher about his 40 year quest for the lost oasis on foot and with camels, told as a single journey, and about his spiritual awakening in the desert.
Lost Oasis fiction about Zerzura Oasis and the lost army of king Cambyses by T.M. Bown, published by Story Merchant Books
Biggles Flies South by Captain W. E. Johns (1938) is a fictional account of three British airmen who discover Zerzura.
The Lost Oasis, a Doc Savage novel by Kenneth Robeson (Lester Dent), September 1933, takes place largely in Zerzura.
The Last Camel Died at Noon (1991) and Guardian of the Horizon (2004), part of the Amelia Peabody series by Elizabeth Peters, both take place in a fictional Lost Oasis city partly inspired by the Zerzura legend. In Guardian of the Horizon, two of the characters agree that "the lost city of Zerzura is... little more than a legend."
The Hidden Oasis (Bantam Books, 2009) by Paul Sussman. An intelligent modern-day archaeology thriller.
Films about Zerzura
Zerzura (Sahel Sounds, 2017) directed by Christopher Kirkley. Feature-length ethnofiction shot in the Sahara desert.
Games featuring Zerzura
The VR game "Walkabout Mini Golf" by Mighty Coconut features the "Temple of Zerzura" (2023) as a course in its lost cities series.
Notes
References
The Book of Hidden Treasures (Kitab al Kanuz)
External links
Washington Times book review of Saul Kelly's Hunt for Zerzura
Excerpts from the English Patient about Zerzura
Quote from the 15th Century about Zerzura
http://www.askwhy.co.uk/analogiesandconjectures/Zerzura01.php
https://www.scribd.com/doc/22040577/11-2009-Never-Heard-of-Zerzura
Africa in mythology
Fictional populated places in Egypt
Mythological populated places
Oases of Africa
|
48118622
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yaryna%20Turchyn
|
Yaryna Turchyn
|
Yaryna Turchyn
Yaryna Bohdanivna Turchyn (born in Lviv) is a director of the Institute of Humanities and Social Studies of Lviv Polytechnic National University, Doctor of Political Sciences, Professor.
Biography
Yaryna Turchyn graduated from Ternopil State Pedagogical Institute in 1997. During 2000–2004 she took postgraduate courses at Lviv Polytechnic.
Turchyn has been working at Lviv Polytechnic National University since 2004. She headed the Department of Political Science in the period of 2007–2014. From December 2014 holds the position of Director of the Institute of Humanities and Social Studies.
Scientific activities
In 2005, she defended the Candidate thesis "Socio-Political Views and Ideals of State Building of S. Shelukhin". In 2011, she defended the Doctor thesis on "Ideals of State Building of O. Eikhelman: Evolution of the Institutional Dimensions of Policy" in specialty 23.00.01 – Theory and History of Political Science.
Turchyn's scientific contribution comprises 160 works in Political Science, among them more than 20 training manuals and dictionaries, 2 monographs, 30 teaching handbooks, 110 scientific publications, 54 of them being scientific articles.
In 2012, she won the competition among the authors of monographs, textbooks and manuals in the category "The Best Monograph" and was awarded with the First Degree Diploma of Lviv Polytechnic National University.
Turchyn participated in 60 international and all-Ukrainian scientific and practical conferences, departmental and interdepartmental scientific seminars (workshops).
Turchyn has several times been involved into organization and work of Ecumenical social weeklies in Lviv; in particular, in 2012 she was awarded with Acknowledgement from the Secretariat of Ecumenical Social weeklies of Ukraine for her help in organizing and conducting the Fifth Ecumenical social weekly "Future of Democracy in Ukraine".
Since 2009 Turchyn has been supervising the department's research direction "Problems and Prospects of Developing Democracy in Ukraine" and since 2013 under her scientific guidance the department is doing research in "Political Aspects of State Development: Internal and External Dimensions". She is a scientific advisor of some postgraduates.
Turchyn is a member of Specialized Academic Board D. 35.051.17 at Ivan Franko Lviv National University. She is a member of Editorial Boards of three scientific journals:
"Ukrainian National Idea: Realities and Prospects of Development" (Lviv Polytechnic National University);
Philosophic Bulletin (Lviv Polytechnic National University);
"Philosophic and Political Studies" (Ivan Franko LNU).
Also, Turchyn heads the Editorial Board of the journal “Humanitarian Visions”. Turchyn supervises the work of the VECTOR scientific analytical center of political research at Lviv Polytechnic National University.
Turchyn is a member of The Academic Board of Lviv Polytechnic National University, heads the Academic Board of the Institute of Humanities and Social Studies, is a member of the Attestation Commission of Lviv Polytechnic National University Academic Board.
Social activities
Yaryna Turchyn is a member of Shevchenko Prosvita Society Council at Lviv Polytechnic National University.
Awards and honours
Turchyn was awarded with:
Certificate of Honor of Lviv Polytechnic National University for excellent teaching and scientific achievements and outstanding service to Lviv Polytechnic (2009);
University Badge of Honor for considerable scientific achievements (2012);
First Degree Diploma of Lviv Polytechnic National University (2012);
Acknowledgment from the Ministry of Education and Science of Ukraine for many years of dedicated work, significant contribution in training high-quality specialists and fruitful teaching and scientific work (2014).
References
External links
Official information resource of Lviv Polytechnic National University
Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Director of the Institute of Humanities and Social Sciences - Yaryna Turchyn: Integration - correct use of the tools
The challenges of integration under globalization: international conference was held in Lviv Polytechnic
Director of the Institute of Humanities and Social Sciences - Yaryna Turchyn: "The youth became engine of change"
1975 births
Living people
21st-century Ukrainian politicians
21st-century Ukrainian women politicians
Academic staff of Lviv Polytechnic
Ukrainian political scientists
Political science educators
Women political scientists
Ukrainian women academics
|
3482298
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%27%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%28%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%B1%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29
|
М'яконьки (Челябінська область)
|
М'яконьки (Челябінська область)
М'яконьки — село у Октябрському районі Челябінської області Російської Федерації.
Входить до складу муніципального утворення М'яконькське сільське поселення. Населення становить 242 особи (2010). Населений пункт розташований на землях українського культурного та етнічного краю Сірий Клин.
Історія
Від 4 листопада 1926 року належить до Октябрського району Челябінської області.
Згідно із законом від 15 вересня 2004 року органом місцевого самоврядування є М'яконькське сільське поселення.
Населення
Примітки
Села Челябінської області
Населені пункти Октябрського району (Челябінська область)
|
5157444
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Namazonurus%20peersi
|
Namazonurus peersi
|
Namazonurus peersi (поясохвіст Пірса) — вид ящірок родини поясохвостів (Cordylidae). Ендемік Південно-Африканської Республіки.
Поширення і екологія
Поясохвости Пірса мешкають в регіоні на заході ПАР. Вони живуть в сухих чагарникових заростях Сукулент-Кару та в фінбоші, серед валунів та в тріщинах серед скель.
Примітки
Поясохвости
Тварини, описані 1932
Плазуни Південно-Африканської Республіки
Ендемічна фауна Південно-Африканської Республіки
|
1690012
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83
|
Дерево вибору
|
Дерево вибору (або Outline view) — елемент (віджет) графічного інтерфейсу користувача, який являє собою сукупність піктограм, пов'язаних відносинами структури в ієрархічному дереві. Кожен елемент найчастіше називають вузлом і гілкою, який може мати кілька підрозділів .
Зазвичай використовується для перегляду структури каталогів (папок) та інших подібних елементів, пов'язаних ієрархічними відносинами. Яскравим прикладом подібного компоненту є Провідник Windows.
Кожен пункт (вузол, гілка) можна розгорнути для перегляду підпунктів (якщо такі існують), а також згорнути, щоб їх приховати.
Tree view часто зустрічається в таких програмах, як файловий менеджер, який в свою чергу дозволяє переміщатися по каталогах файлової системи. Також подібні компоненти використовуються в наданні ієрархічних даних, наприклад документів XML. Розширеним компонентом Tree view є Outliner.
Див. також
Каталог (файлова система)
Структурний редактор
Віджети
|
1224114
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/38250%20%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B0
|
38250 Тартуа
|
38250 Тартуа (38250 Tartois) — астероїд головного поясу, відкритий 31 серпня 1999 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,174.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (38201-38300)
Посилання
Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net
Астрономічні об'єкти, відкриті 1999
Головний пояс астероїдів
|
506041
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yangpu%2C%20Shanghai
|
Yangpu, Shanghai
|
Yangpu, Shanghai
Yangpu is one of the 16 districts of Shanghai. It is located in the northeastern part of downtown Shanghai, bordering the Huangpu River on the east and south, Hongkou on the west, and Baoshan on the north. The southern part of Yangpu District is away from The Bund, a major tourist attraction. It is predominantly composed of residential communities, with a total area of and a population of 1,242,548 as of 2020. The district administers 12 subdistricts.
Name
The name Yangshupu, formerly romanized as Yangtzepoo or Yangtszepoo, is Chinese for "poplar bank" and refers to the creek running through the area beside present-day Lanzhou Rd (formerly Lay Road) from the Qiu River in the north to the Huangpu River in the south. Yangshupu District was established in 1945, but the Shanghai Municipal Government contracted the name to Yangpu in 1950.
History
As with most of modern Shanghai, the territory of Yangpu has been formed by sediments deposited by the Yangtze River over many centuries. It was probably in the shallows of the East China Sea as late as the Tang dynasty. During the Northern Song, the Wuyu River entered the sea somewhere around modern Wujiaochang. Daoist and Buddhist temples are known to have been established in the vicinity around this time. In 1404, the Huangpu River shifted to its present course, entering the Yangtze River around Wusong. Toward the end of the Ming dynasty, villages along the river flourished, engaging in agriculture, banking, textiles and water-borne trade.
In 1842, the Treaty of Nanking opened Shanghai as a treaty port, and in 1863, part of present-day Yangpu District was included in the Shanghai Concession. Beginning in the 1880s, the area of contemporary Yangpu District began industrializing, with the Shanghai Machinery and Papermaking Office opening in 1882, and the Yangshupu Waterworks opening in 1883. In 1890, the Shanghai Machine Weaving Office, one of China's first modern textile weaving factories, was established. In 1899, of what is now the south of modern Yangpu District was partitioned to become part of the International Settlement. Additional factories were constructed soon after in the area, especially along Yangshupu Road. Textile, paper-making, and shipbuilding industries were established by the early 20th century in what was then organized as part of Hongkew (now Hongkou). By the early 1920s, journalist turned revolutionary Chen Duxiu remarked in the New Youth magazine that the area of Yangshupu had become industrialized. By 1927, the area hosted 57 foreign factories, and a thriving textile industry. In 1929, the Wujiaochang farmers' market ("Pentagon Plaza") was constructed in the north. Later, during the Japanese occupation from 1937 to 1945, barracks and houses were built in the area. The inland part of the former International Settlement in the area made up part of the Shanghai Ghetto. In December 1944, Yangshupu District was established with an area of .
Following the Communist conquest of Shanghai in 1949, the area was developed. Yangpu District's boundaries expanded in 1956, 1960, and 1984. The area was especially used for heavy industries. The district's present territory west of the river was formed after the incorporation of Wujiaochang District from Baoshan County in 1984. In 1992, Yangpu's territories south of the Huangpu River were designated part of the Pudong New District.
Education
A number of prominent universities are situated in Yangpu District, such as Fudan University, Tongji University, the Shanghai University of Finance and Economics, the Shanghai University of Electric Power, the University of Shanghai for Science and Technology, Second Military Medical University, the Shanghai University of Sport, and Shanghai Ocean University.
Both the Lycée Français de Shanghai and German School Shanghai share a "Eurocampus" in Yangpu District, which opened in 2019.
Economy
Since the beginning of the 21st century, Yangpu District has increasingly developed away from labor-intensive industry towards commerce and high technology: the area around Wujiaochang now boast ten large commercial centers and the research and development zone on Dalian Road hosts the regional headquarters of Siemens and Continental AG.
Subdistricts
As of 2020, Yangpu District administers 12 subdistricts.
Transportation
Yangpu District is connected to the neighbouring Pudong New Area across the Huangpu River by one bridge, three tunnels, and six ferry lines. These include the Yangpu Bridge, the , the , and the . A fourth tunnel, the Yinhang Road Tunnel is currently under construction.
The Inner Ring Road and Middle Ring Road traverse through Yangpu District.
The industrial wharves along the Huangpu River which service the industrial centres of Yangpu are being phased out by residential developments on the waterfront. Yangpu District has 15.5 kilometers of bank along Huangpu River, which is the longest among all districts in Puxi. As of July 2019, 5.5 kilometers of jogging and cycling lane has been built along the bank.
Metro
Yangpu is currently served by four metro lines operated by Shanghai Metro: Line 4, Line 8, Line 10, Line 12 and Line 18.
- Dalian Road , Yangshupu Road
- Shiguang Road, Nenjiang Road, Xiangyin Road, Huangxing Park, Middle Yanji Road, Huangxing Road, Jiangpu Road , Anshan Xincun, Siping Road
- Siping Road Tongji University, Guoquan Road , Wujiaochang, Jiangwan Stadium, Sanmen Road, East Yingao Road, Xinjiangwancheng, Guofan Road
- Dalian Road , Jiangpu Park , Ningguo Road, Longchang Road, Aiguo Road, Fuxing Island
- Danyang Road, Pingliang Road, Jiangpu Park , Jiangpu Road , Fushun Road, Guoquan Road , Fudan University, Zhengli Road
Sports
Jiangwan Stadium is located in Yangpu District.
Parks and recreation
Yangpu District is home to Gongqing Forest Park.
The Fudan University Museum, a public display of historical artefacts in possession of Fudan University, is located on the university's campus in Yangpu District.
See also
Districts of Shanghai
References
External links
Official English-language website
Districts of Shanghai
|
23863525
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Denys%20Dedechko
|
Denys Dedechko
|
Denys Dedechko
Denys Mykhaylovych Dedechko (born 2 July 1987) is a Ukrainian professional footballer who plays for Zimbru Chișinău.
Career
On 17 June 2015, Dedechko signed a 2.5-year contract with Kazakhstan Premier League side FC Astana.
On 25 February 2016, Dedechko joined Ukrainian Premier League side FC Oleksandriya.
On 5 July 2019, Dedechko signed for Ararat Yerevan on a two-year contract.
On 16 July 2020, Dedechko signed for Noah, leaving the club on 11 December 2021.
On 4 February 2022, Narva Trans announced the signing of Dedechko.
Career statistics
Club
Honours
Noah
Armenian Supercup: 2020
References
External links
1987 births
Living people
Footballers from Kyiv
Ukrainian men's footballers
Ukraine men's youth international footballers
Ukraine men's under-21 international footballers
Ukraine men's international footballers
FC Dynamo Kyiv players
FC Luch Vladivostok players
FC Amkar Perm players
FC Naftovyk Okhtyrka players
FC Krasnodar players
Ukrainian expatriate men's footballers
Expatriate men's footballers in Russia
Expatriate men's footballers in Kazakhstan
Expatriate men's footballers in Armenia
Expatriate men's footballers in Estonia
Expatriate men's footballers in Moldova
FC Astana players
Ukrainian Premier League players
Meistriliiga players
Russian Premier League players
FC Kryvbas Kryvyi Rih players
FC Vorskla Poltava players
FC Oleksandriya players
Ukrainian sportspeople in Russia during the Russo-Ukrainian War
Ukrainian expatriate sportspeople in Kazakhstan
Ukrainian expatriate sportspeople in Armenia
Ukrainian expatriate sportspeople in Estonia
Ukrainian expatriate sportspeople in Moldova
FC SKA-Khabarovsk players
Men's association football midfielders
FC Mariupol players
FC Tambov players
FC Ararat Yerevan players
JK Narva Trans players
Ukrainian First League players
FC Zimbru Chișinău players
Moldovan Super Liga players
FC Dynamo-2 Kyiv players
|
4761614
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%28%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29
|
Ларинське (Калузька область)
|
Ларинське (Калузька область)
Ларинське — присілок в Дзержинському районі Калузької області Російської Федерації.
Населення становить 29 осіб. Входить до складу муніципального утворення Село Льва Толстого.
Історія
Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Село Льва Толстого.
Населення
Примітки
Населені пункти Дзержинського району Калузької області
Присілки Калузької області
|
4559544
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Красна Річка (Дергачівський район)
|
Красна Річка (Дергачівський район)
Красна Річка — село у Дергачівському районі Саратовської області Російської Федерації.
Населення становить 63 особи. Орган місцевого самоврядування — Октябрьське муніципальне утворення.
Історія
Населений пункт розташований у межах українського історичного та культурного регіону Жовтий Клин.
Від 23 липня 1928 року в складі Пугачовського округу Нижньо-Волзького краю. Орган місцевого самоврядування від 2004 року — Октябрьське муніципальне утворення.
Населення
Примітки
Населені пункти Дергачівського району (Саратовська область)
|
2761299
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%20%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%29
|
Сестрорецьк (станція)
|
Сестрорецьк (станція)
Сестрорецьк — залізнична станція Сестрорецького напрямку Жовтневої залізниці. Розташована в місті Сестрорецьк (Курортний район Санкт-Петербурга).
Станція є кінцевою для частини поїздів.
Платформа була влаштована одночасно з пуском ділянки Роздільна — Сестрорецьк Приморської Санкт-Петербург-Сестрорецької залізниці 26 листопада 1894 року
1 червня 1952 року Сестрорецька лінія була електрифікована.
Примітки
Посилання
Розклад потягів по станції
Залізничні станції та платформи Санкт-Петербурга
Транспорт Сестрорєцька
Об'єкти культурної спадщини Росії регіонального значення в Санкт-Петербурзі
|
306955
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9
|
Ряд парагенетичний
|
Ряд парагенетичний - у мінералогії – ряд мінералів, який утворився внаслідок певних парагенетичних співвідношень.
Звичайно пов’язаний з певною стадією мінералізації.
Див. також
парагенезис мінералів
Література
Генетична мінералогія
|
1426606
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%85%D0%B8%20%28%D0%91%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F%29
|
Влахи (Болгарія)
|
Влахи (Болгарія)
Влахи — село в Благоєвградській області Болгарії. Входить до складу громади Кресна.
Населення
За даними перепису населення 2011 року у селі проживали осіб, усі — болгари.
Розподіл населення за віком у 2011 році:
Динаміка населення:
Примітки
Села Благоєвградської області
|
5109961
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B5%20%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%BE
|
Дівоче тіло
|
Дівоче тіло
«Дівоче тіло» («Il corpo della ragassa») — італійська еротична комедія 1979 року, знята режисером Паскуале Феста Кампаніле на кіностудії «Filmauro».
Сюжет
Побачивши одного разу на вулиці пишногруду красуню, літній лікар перестає знаходити собі місце. Заманивши чарівницю в будинок під виглядом медичного огляду і уважно вивчивши її анатомію, він вирішує зробити з сільської простушки зразкову міську панночку, щоб потім заволодіти її невинністю. Однак дотримуватися повної недоторканності головний скарб неприборканої пейзанки новоспеченому Пігмаліону щодня стає все важче.
У ролях
Енріко Марія Салерно: професор Ульдеріко Кваріо
Ліллі Караті: Тереза «Тірісін» Агуцці
Ренцо Монтаньяні: Паскуале Агуцці
Маріса Беллі: Чеккіна
Ельза Ваццолер: Катеріна
Ніно Біньяміні: Ермініо «Пінта» Альваріні
Клара Колозімо: Пінін
Джуліана Каландра: Лаура Маренго
Луїджі Перніс: доктор Альберто Маренго
Знімальна група
Режисер: Паскуале Феста Кампаніле
Ідея: Альберто Латтуада, Енріко Ольдоїні
Сценарій: Оттавіо Джемма, Енріко Ольдоїні
Продюсери: Луїджі Де Лаурентіс, Ауреліо Де Лаурентіс
Оператор: Джузеппе Руццоліні
Монтаж: Альберто Галлітті
Композитор: Різ Ортолані
Художник: Еціо Альтьєрі
Костюми: Еціо Альтьєрі
Посилання
Фільми Італії 1979
Італійські еротичні комедії
Фільми Паскуале Феста Кампаніле
Фільми італійською мовою
|
3433692
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%BA%D0%B8%20%28%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29
|
Верейки (Владимирська область)
|
Верейки (Владимирська область)
Верейки — присілок у Ковровському районі Владимирської області Російської Федерації.
Входить до складу муніципального утворення Клязьминське сільське поселення. Населення становить 9 осіб (2010).
Історія
Присілок розташований на землях фіно-угорського народу мещери.
Від 10 квітня 1929 року належить до Ковровського району, утвореного спочатку у складі Івановської промислової області, а відтак від 14 серпня 1944 року у складі новоутвореної Владимирської області.
Згідно із законом від 11 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Клязьминське сільське поселення.
Населення
Примітки
Присілки Владимирської області
Населені пункти Ковровського району
|
1883126
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%20%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%20%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83%201899
|
Чемпіонат Швеції з футболу 1899
|
Чемпіонат Швеції з футболу 1899
Svenska Mästerskapet 1899 — четвертий чемпіонат Швеції з футболу.
Чемпіоном Швеції став клуб Ергрюте ІС.
Фінал
6 серпня 1899 «Ергрюте» ІС (Гетеборг) — Гетеборг ФФ 4:0
Посилання
Сезони 1896-1924
Історія 1896-1925
Чемпіонат Швеції з футболу
Швеція
1899 у шведському спорті
|
2012429
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%BE%D1%80
|
Кройтор
|
Кройтор
Юліан Кройтор — засновник Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки і його перший директор, заслужений працівник культури України
Кройтор Роман (12.12.1926, Йорктон, Саскачеван, Канада — 16.9.2012 Квебек, Канада) — канадський кінодіяч.
Кройтор Сергій Леонідович (1994 — 2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Кройтор Сергій Миронович (? — 2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також
Кройтору
|
2248318
|
https://en.wikipedia.org/wiki/AirQuarius%20Aviation
|
AirQuarius Aviation
|
AirQuarius Aviation was an airline based in Johannesburg, South Africa, operating chartered flights and aircraft leasing contracted by companies throughout Africa and the Middle East. The airline's base was at Lanseria Airport, Johannesburg.
History
AirQuarius Aviation (Pty) Ltd was established by Gavin Branson in 1997 and started operations in 2001, doing business as AirQuarius Air Charter. The name was changed to Branson Air (Pty) Ltd, doing business as AirQuarius in 2007. At one time, it had 120 employees. The airline specialized in operating flights to political crisis areas. As such, AirQuarius was the only operator into Baghdad or Basra during the Iraq War. Other missions included UN flights into Afghanistan and Sudan.
In 2011, it was alleged that an air operating certificate was awarded to an AirQuarius Charters aircraft on the basis of an inspection form which the inspector said was not written or signed by him.
AirQuarius stopped operating on 7 February 2012.
Fleet
AirQuarius operated Fokker 28, Fokker 100, Hawker Siddeley HS 748 and Boeing 737-200 aircraft.
References
Defunct airlines of South Africa
Airlines established in 1997
Airlines disestablished in 2012
Companies based in Johannesburg
2012 disestablishments in South Africa
South African companies established in 1997
|
7164447
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Lek%C3%A1rovce
|
Lekárovce
|
Lekárovce is a village and municipality in the Sobrance District in the Košice Region of east Slovakia.
History
In historical records the village was first mentioned in 1400. After World War II, the village was transferred to Slovakia from the Zakarpattia Oblast of the Ukrainian Soviet Socialist Republic in 1946.
Geography
The village lies at an altitude of 108 metres and covers an area of 12.269 km2.
It has a population of about 1030 people. The Uh river splits the village in two parts.
Culture
There are currently two active folk groups in the village – men's Užan and women's Pajtaški.
The village has a soccer pitch, a gym and it is also known for its tradition in firemen competitions.
References
External links
http://en.e-obce.sk/obec/lekarovce/lekarovce.html
http://www.obeclekarovce.szm.sk
Villages and municipalities in Sobrance District
|
1341054
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%88%D1%82%20%D0%93%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%B4
|
Будапешт Гонвед
|
Будапешт Гонвед
«Будапешт Гонвед» — угорський футбольний клуб з Будапешта. Заснований 1909 року. Базовий клуб для Золотої команди збірної Угорщини 1950-х років.
Історія
Заснований 1909 року під назвою «Кішпешт» — за ім'ям передмістя Будапешта. 1949-го шефство над клубом взяло угорське Міністерство оборони і «Кішпешт» став командою угорської армії. Пізніше Кішпешт увійшов до складу Будапешта, і команду перейменували в «Гонвед» (Budapest Honvéd SE). Гонведшег (Honvédség) — назва угорської армії, а слово «гонвед» означає «захисник батьківщини» і часто служить для позначення солдата у званні рядового. З падінням комуністичного режиму «Гонвед» втратив підтримку з боку держави.
Досягнення
Чемпіонат Угорщини з футболу:
Чемпіон (14): 1949-50, 1950, 1952, 1954, 1955, 1980, 1984, 1985, 1986, 1988, 1989, 1991, 1993, 2017
Кубок Угорщини:
Володар (8): 1926, 1964, 1985, 1989, 1996, 2007, 2009, 2020
Кубок Мітропи:
Володар (1): 1959
Кубок УЄФА:
Чвертьфіналіст (1): 1978/79
Відомі гравці
Ференц Пушкаш
Шандор Кочиш
Йожеф Божик
Дьюла Грошич
Лайош Тихи
Золтан Цибор
Дьюла Лорант
Ласло Будаї
Лайош Детарі
Імре Комора
Примітки
Посилання
Офіційний сайт клубу
Футбольні клуби Угорщини
Футбольні клуби, засновані 1909
Спортивні клуби Будапешта
Засновані в Угорщині 1909
|
58673
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%83
|
Функції маркетингу
|
Функції маркетингу
Мáркетингові функції — окремі види або комплекси видів спеціалізованої діяльності, що здійснюються в процесі функціонування підприємства як учасника ринку.
Функції маркетингу конкретні — комплексне дослідження ринку й економічної кон'юнктури, аналіз виробничо-збутових можливостей підприємства, розроблення маркетингової стратегії і програми, проведення товарної, цінової, дистриб'юційної й комунікаційної політики, формування структур маркетингових служб, контроль маркетингової діяльності та оцінка її ефективності.
Орієнтуючись на принципову методологію маркетингу як ринкову концепцію управління і збуту, доцільно вирізнити чотири блоки комплексних функцій, кожний з яких містить у своїй структурі низку підфункцій:</p>
Аналітична функція:
вивчення ринку як такого;
вивчення споживачів;
вивчення фірмової структури ринку;
вивчення товару;
аналіз внутрішнього середовища підприємства.
Виробнича функція:
організація виробництва нових товарів;
організація матеріально-технічного забезпечення;
управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.
Збутова функція:
організація системи товароруху;
провадження цілеспрямованої товарної політики;
організація сервісу;
провадження цілеспрямованої збутової політики.
Функція управління:
планування маркетингової діяльності;
організація маркетингової діяльності;
інформаційне забезпечення;
контроль маркетингової діяльності.
Аналітична функція
Аналітична функція маркетингу реалізується шляхом використання низки інструментів аналізу ринку і його складових для проведення маркетингових досліджень різних масштабів і цільового спрямування, результат яких — розробка обґрунтованіших маркетингових планів стратегічного, тактичного та оперативного рівня.
Основний зміст аналітичної функції маркетингу — проведення маркетингових досліджень для зниження невизначеності та ризику і прийняття обґрунтованіших маркетингових рішень.
Аналітична функція містить такі складники:
вивчення ринку як такого;
вивчення споживачів;
вивчення фірмової структури ринку;
вивчення товару;
аналіз внутрішнього середовища підприємства.
Вивчення ринку як такого — це аналітична робота для вибору з множини потенційних ринків таких, які будуть найпривабливішими для підприємства з огляду на потреби споживачів, потенціал ринку, наявність конкурентів і забезпечення прибуткової діяльності підприємства. Мета вивчення ринку — визначення тих пріоритетних ринків, на які доцільно передусім спрямувати ресурси підприємства та маркетингові зусилля.
Вивчення споживачів має за мету проведення сегментації ринку та визначення цільової групи споживачів, задля якої формується приваблива товарна пропозиція і розробляється програма маркетингу. Таке дослідження ринку створює обізнаність маркетологів щодо соціодемографічних характеристик потенційних покупців, рівня їхньої матеріальної забезпеченості, особливостей бажань, мотивацій і моделей поведінки, що у сукупності дає змогу ефективно впливати на цільову групу та формувати попит на продукцію підприємства.
Вивчення фірмової структури ринку дає змогу визначити контрагентів, які сприятимуть маркетинговій діяльності підприємства (посередники, постачальники) і тих контрагентів, які створюватимуть проблеми і протидіятимуть ефективній маркетинговій діяльності.
Вивчення товару здійснюється для визначення ступеня задоволеності потреб ринку тією товарною пропозицією, яку надають наявні виробники, та визначити напрями її вдосконалення.
Аналіз внутрішнього середовища підприємства передбачає вивчення внутрішнього середовища підприємства для оцінки його відповідності умовам ринку, наявності інструментів адаптації та гнучкості у пристосуванні до змін зовнішнього середовища.
Виробнича функція
Виробнича функція маркетингу призначена для формування та реалізації інноваційного складника у товарній політиці підприємства через розробку і підтримку програм створення нових товарів і вдосконалення наявних.
Виробнича функція містить такі складники:
організація виробництва нових товарів;
організація матеріально-технічного забезпечення;
управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.
Організація виробництва нових товарів спрямована на прийняття і реалізацію рішення про розробку і постановку на виробництво таких нових товарів, продаж яких дасть змогу підвищити рівень задоволеності споживачів пропозицією підприємства, посилить або сформує конкурентну перевагу та забезпечить одержання прибутку. Особлива увага приділяється організації виробництва тих товарів, які спроможні забезпечити споживачам найвищу споживчу цінність, принципово нове задоволення наявних потреб чи задоволення нових потреб.
Організація матеріально-технічного забезпечення коригує з організацією виробництва нових товарів, оскільки, використовуючи маркетинговий і логістичний підходи до ринку ресурсів, можна з меншими витратами часу та коштів організувати матеріально-технічне забезпечення і товарів, що вже виробляються, і нових товарів.
Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції має за мету створення конкурентоспроможної пропозиції з огляду на наявну на ринках аналогічну продукцію. Оскільки конкурентоспроможність продукції становить сукупність властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкурентному ринку в певний період часу, то перед відділом маркетингу постає завдання формувати конкурентоспроможну пропозицію й управляти цією конкурентоспроможністю.
Збутова функція
Збутова функція маркетингу спрямована на створення ефективної збутової мережі для підтримування конкурентоспроможної пропозиції підприємства та реалізовування її з найбільшою вигодою для підприємства. Ефективне виконання збутової функції маркетингу є досить складним і проблемним завданням, враховуючи масштаби сучасного ринку, просторові й часові перешкоди, наявні на шляху від виробника до кінцевого споживача, необхідність залучення до збуту посередників та ін.
Збутова функція містить такі складники:
організація системи товароруху (товаропросування);
впровадження цілеспрямованої товарної політики;
організація сервісу;
впровадження цілеспрямованої збутової політики.
Організація системи товароруху — містить усі процеси та процедури, які відбуваються з товарами підприємства від завершення виробництва до початку споживання. Система товароруху забезпечує підприємству створення умов для того, щоб товар був у наявності саме в той час, коли він потрібний, там, де він потрібний, і в тій кількості, в якій він потрібний.
Треба розуміти, що товарорух суттєво впливає на розміри і структуру збутових витрат підприємства, тому ефективно організований товарорух — запорука прибуткової діяльності підприємства.
Впровадження цілеспрямованої товарної політики передбачає певні цілеспрямовані дії з управління товарною пропозицією в збуті продукції, що забезпечують наявність у кожній збутовій точці саме того товарного асортименту, який потребує цільова група споживачів, періодичного його оновлення та вилучення застарілих або неактуальних товарів.
Організація сервісу важлива в тих випадках, коли підприємство пропонує складну технічну продукцію споживчому ринку або організованим споживачам. І в тому, і в іншому разі невід'ємним складником ефективної маркетингової діяльності є організація передпродажного і особливо післяпродажного сервісу, доступного в збутових мережах, який спроможний сформувати прихильність споживачів і є цінним джерелом маркетингової інформації.
Впровадження цілеспрямованої збутової політики передбачає організація і формування збутових мереж, спроможних охоплювати цільовий ринок і швидко і ефективно збувати обсяги продукції, адекватні виробничим потужностям. Збутова політика пов'язана з проблемами залучення посередників, договірними відносинами, визначення форм і типів збуту пропозиції підприємства з огляду на специфіку продукції, умови конкретного цільового ринку та збутову політику конкурентів.
Функція управління
Управління маркетингом — це систематичний цілеспрямований вплив на маркетингову діяльність через планування, організацію, мотивацію і контроль для досягнення маркетингових цілей підприємства.
Управління маркетингом включає такі складники:
планування маркетингової діяльності;
організація маркетингової діяльності;
інформаційне забезпечення;
контроль маркетингової діяльності.
Планування маркетингової діяльності має своєю метою встановлення максимально можливої системності маркетингової діяльності підприємства, особливо в межах його довгострокових стратегічних цілей. Водночас керівництво підприємства намагається зменшити ступінь невизначеності і ризику, базуючи планування на результатах маркетингових досліджень, і забезпечити концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних напрямах маркетингового розвитку підприємства.
Організація маркетингової діяльності спрямована на формування на підприємстві організаційних структурних одиниць, на які покладається виконання маркетингових функцій. У рамках організації маркетингової діяльності визначається місце структурного підрозділу маркетингу в загальній структурі управління підприємством, його місце в управлінській ієрархії, підпорядкованість і підзвітність. Важливим є формування посадових функцій працівників відділу маркетингу, їхніх повноважень і відповідальності.
Інформаційне забезпечення є запорукою ефективного виконання всіх функцій маркетингу за рахунок оперативної організації інформаційного забезпечення підприємства різноплановою маркетинговою інформацію. Рішення цієї проблеми на сучасному рівні передбачає створення маркетингових інформаційних систем, які полегшують процеси збирання, обробки, аналізу маркетингової інформації та використання її в режимі реального часу.
Контроль маркетингової діяльності спрямовано на вимірювання і оцінку результатів реалізації стратегій, планів і програм, визначення корегувальних дій, що у сукупності забезпечують досягнення маркетингових цілей. Контроль завершує і водночас розпочинає новий цикл планування маркетингової діяльності.
Посилання
Липчук В. В. Маркетинг: навч. пос. / В. В. Липчук, Р. П. Дудяк, С. Я. Бугіль, Я. С. Янишин. — Львів: «Магнолія 2006», 2012. — 456с
Література
<li> Гайдаенко Т. А. Маркетинговое управление. Полный курс МВА. Принципы управленческих решений и российская практика. — М.: Эксмо, 2005. — 480 с.
<li> Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. — К.: Лібра, 2002. — 712 с.
<li> Ламбен Жан-Жак. Менеджмент, ориентированный на рынок / Перев. с англ. под ред. В. Б. Колчанова. — СПб: Питер, 2004. — 800 с.
<li>Маркетинг / Під ред. М. Бейкера. — СПб: Питер, 2002. — 1200 с.
<li>Маркетинг / Руделіус У. та ін. — М: ДеНово, 2001. — 706 с.
<li> Хершген Х. Маркетинг: Основи професійного успіху: Підручник для вузів / Пер. з нім. — М.: ИНФРА — М, 2000. — 344 с.
<li>Школа маркетинга Келлога / Под. ред. Д. Якобуччи; Пер. с англ. под ред. М. Медникова. — СПб: Питер, 2004. — 398 с.
Маркетинг
Надпопулярні статті
|
2373293
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BA%20%28%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%29
|
Ржавчик (річка)
|
Ржавчик (річка)
Ржавчик — річка у Харківському районі Харківської області, ліва притока Мерефи (басейн Сіверського Донця).
Опис
Довжина річки приблизно 10 км. Висота витоку річки над рівнем моря — 160 м, висота гирла — 112 м, падіння річки — 48 м, похил річки — 4,8 м/км. Формується з декількох водойм.
Розташування
Ржавчик бере початок з водойми на схід від села Ржавець. Тече на південний захід і в місті Мерефа впадає у річку Мерефу, ліву притоку Мжи.
Притоки
Космач - ліва притока у Мереф'янській міській громаді, починається на північному сході від села Яковлівка, тече на північний захід і впадає у Ржавчик на захід від села Ржавець.
Довгий яр - ліва притока у Мереф'янській громаді, протікає через село Яковлівка, впадає у Ржавчик на захід від села Ржавець.
Сотників - ліва притока у Мереф'янській міській громаді, впадає у Ржавець у селі Ржавець
Примітки
Література
«Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
«Ресурсы поверхностных вод СССР». — Ленинград, 1967.
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 460 (Ржавчик № 1)
Мапа Шуберта, аркуш 23-14
Малі річки України
Річки Харківської області
Річки Харківського району
Статті про річки Харківської області без зображення в картці
|
576146
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81
|
Міжнародний бізнес
|
Міжнародний бізнес — сфера практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торговельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою взаємовигідної співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до суб'єктів міжнародного бізнесу належать:
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність);
юридичні особи (що зареєстровані в Україні та мають на її території постійне місцезнаходження);
об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб (що не є юридичними особами згідно із законами України але мають постійне місцезнаходження на території України);
структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);
спільні підприємства (що мають постійне місцезнаходження в Україні).
Міжнародний бізнес ґрунтується на можливості отримання вигод від переваг міждержавних ділових операцій.
Див. також
Зовнішньоекономічна діяльність
Законодавча термінологія
Господарська діяльність
Міжнародна торгівля
Міжнародна економіка
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
Митні відносини
Зовнішня торгівля України
Зовнішньополітичне відомство
Література
Вергун В. Л. Міжнародний бізнес // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Данько Т. В. Еволюція наукових засад міжнародного бізнесу / Т. В. Данько // Проблеми економіки. — 2019. — No. 3 (41). — P. 109–115.
Ділові культури в міжнародному бізнесі: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Н. Л. Тимошенко ; [відп. ред. В. В. Дергачова] ; М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». — Київ: НТУУ «КПІ», 2011. — 120 с. — Бібліогр.: с. 116—119 (43 назви). — ISBN 978-966-622-421-0
Бізнес
|
4274043
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%20%D0%9D%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B7%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97%20%D0%94%D1%96%D0%B2%D0%B8%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%97%20%28%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8%29
|
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Скоморохи)
|
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Скоморохи)
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії в Скоморохах — культова споруда, парафіяльний римо-католицький храм у селі Скоморохах Тернопільської області України.
Відомості
1908 — збудовано філіальний мурований костел.
1945—2005 — храм використовувався для колгоспних потреб (зерносховище).
19 серпня 2006 — повернений костел освятив єпископ Мар'ян Бучек та відправив у ньому першу Месу після Другої світової війни.
21 вересня 2014 — архієпископ Мечислав Мокшицький здійснив освячення відновленого храму, вівтаря, табернакул і стації Хресної дороги.
Джерела
Монастирі домініканців
Скоморохи
Культові споруди, побудовані 1908
засновані в Україні 1908
|
3967214
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Abierto%20Mexicano%20Pegaso%202001
|
Abierto Mexicano Pegaso 2001
|
Abierto Mexicano Pegaso 2001 — тенісний турнір, що проходив на відкритих кортах з ґрунтовим покриттям Fairmont Acapulco Princess в Акапулько (Мексика). Належав до серії International Gold в рамках Туру ATP 2001, а також серії Tier III в рамках Туру WTA 2001. Тривав з 26 лютого до 4 березня 2001 року.
Фінальна частина
Одиночний розряд, чоловіки
Густаво Куертен — Гало Бланко 6–4, 6–2
Для Куертена це був 2-й титул за сезон і 19-й - за кар'єру.
Одиночний розряд, жінки
Аманда Кетцер — Олена Дементьєва 2–6, 6–1, 6–2
Для Кетцер це був 2-й титул за сезон і 16-й — за кар'єру.
Парний розряд, чоловіки
Доналд Джонсон / Густаво Куертен — Девід Адамс / Мартін Гарсія 6–3, 7–6(7–5)
Для Джонсона це був 1-й титул за рік і 15-й - за кар'єру. Для Куертена це був 3-й титул за сезон і 20-й - за кар'єру.
Парний розряд, жінки
Марія Хосе Мартінес / Анабель Медіна Гаррігес — Вірхінія Руано Паскуаль / Паола Суарес 6–4, 6–7(5–7), 7–5
Для Мартінес це був 1-й титул за рік і 1-й — за кар'єру. Для Медіни Гаррігес це був 1-й титул за рік і 1-й — за кар'єру.
Посилання
Official Website
ATP Tournament Profile
WTA Tournament Profile
2001
Abierto Mexicano Pegaso
Abierto Mexicano Pegaso
2001 у мексиканському спорті
|
3041157
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Datsun
|
Datsun
|
Datsun (яп. ダットサン ) — японська автомобільна компанія, що почала своє існування в XX столітті. А також марка японських автомобілів, які виготовлялися з 1931 по 1986 рік. З 1934 року є частиною компанії Nissan. Виробництво автомобілів Datsun було відновлено в 2013 році.
Історія
Початок
Компанія, яка тепер називається Datsun, була утворена в 1911 році під ім'ям Кайсінся (яп. 快進社) людиною на ім'я М. Хасімото. Його мрією було робити автомобілі, які підходять для Японії, а також експортувати їх за кордон.
Уже в 1914 році був випущений автомобіль, що отримав назву DAT-GO (по англ. — DAT-Car), яка була складена з перших букв прізвищ партнерів-інвесторів.
У 1918 році, через 7 років після створення, фірма була перейменована в Kwaishinsha Motor Car Co., Ltd. і почала збирати перші вантажівки DAT для військових потреб. Низький попит на військовому ринку в 1920 році змусив її розглянути можливість злиття з іншими автомобільними виробниками.
У 1926 року компанія провела злиття з Jitsuyo Jidosha Co., Ltd., що базується в м. Осака. Ця фірма була заснована в 1919 році як дочірнє підприємство компанії Kubota. У 1920 році Jitsuyo Jidosha почала випуск триколісного автомобіля «Горем» (за прізвищем американського інженера Вільяма Горем, що зіграв значну роль в розвитку компанії Nissan) із закритою кабіною, а на наступний рік представила його чотириколісну версію. З 1923 по 1925 Jitsuyo Jidosha Co., Ltd. випускала легкі машини і вантажівки під маркою Lila. В результаті злиття назву DAT змінилося на DAT Jidosha Seizo Co., Ltd.
У 1930 році уряд Японії випустив постанову, що дозволяє керувати автомобілями з об'ємом двигуна менше 500 см³ без водійського посвідчення. DAT Jidosha Seizo Co., Ltd. почала розробку серії машин з об'ємом двигуна в 495 см³, щоб зайняти новий сегмент ринку.
У 1931 році DAT Jidosha Seizo Co., Ltd. стала дочірньою компанією Tobata Casting Co., Ltd. До цього часу з'явилися і перші машини з двигунами 495 см³, які були спочатку названі Datson, тобто «син DAT». Ім'я повинно було вказувати на менший, у порівнянні з попередніми моделями, розмір нових автомобілів. Однак «son» співзвучно з японським словом, що позначає «збиток», тому в 1933 році назва була змінена на Datsun.
Перший прототип нового автомобіля був завершений влітку 1931 року. Серійна машина отримала назву Datson Type 10. Вже в 1932 році було продано близько 150 автомобілів моделі Type 11. У 1933 році уряд Японії переглянуло правила — без водійського посвідчення тепер можна було керувати машиною з двигуном до 750 см³, тому Datsun збільшив обсяг своїх двигунів до максимального значення. Нова модель іменувалася Type 12. До того часу знову відбулася реорганізація, і світ побачила Jidosha Seizo Co., Ltd., яка взяла на себе всі операції, пов'язані з виробництвом автомобілів Datsun, будучи підрозділом Tobata Casting Co., Ltd. Грошові кошти, необхідні для появи Jidosha Seizo Co., Ltd., були інвестовані компаніями Nihon Sangyo Co., Ltd. і Tobata Casting Co., Ltd.
У 1934 році назва компанії була змінена на Nissan Motor Co., Ltd. в зв'язку з тим, що Nihon Sangyo Co., Ltd. стала її 100 % інвестором.
З 1935 року для виробництва Datsun почали використовувати справжній виробничий конвеєр, наслідуючи приклад Генрі Форда. У автомобілів, що випускаються було дуже багато спільного з популярними моделями Austin Motor Cars того періоду, наприклад, з Austin 7.
Після вступу Японії у війну з Китаєм в 1937 виробництво легкових автомобілів було обмежено. У 1938 році була представлена модель Datsun Type 17, а після цього завод Datsun в місті Йокогама сконцентрувався на випуску вантажівок для Японської імператорської армії.
Після закінчення Тихоокеанської війни, потужності Datsun використовувалися для випуску вантажівок, призначених для країн окупації. Це тривало до відновлення автомобільної промисловості в 1947 році. На початку 1950-х у моделей Datsun все також спостерігалися запозичення від автомобілів Austin Motor Company. У 1954 році було укладено угоду між Nissan Motor Co., Ltd. і Austin Motor Company, в результаті чого інженери Nissan отримали доступ до технологій Austin, а на заводах Nissan почалося виробництво Austin A40 і A50 Cambridge.
У 1958 році почалися поставки автомобілів Datsun в США, а в 1964 році Nissan стала першою японською компанією, що увійшла в десятку найбільших автоімпортерів в США. У 1962 році почалися поставки автомобілів в Європу. Перше закордонне складальне виробництво Nissan було відкрито в 1959 році на о.Тайвань.
Відмова від використання бренду
У 1981 році Nissan підписав угоду з Volkswagen про виробництво і продаж легкових автомобілів в Японії.
Восени 1981 року було оголошено рішення — відмовитися від використання фірмового знака Datsun в цілях зміцнення торгової марки компанії Nissan. В першу чергу це стосувалося ринку США. Обґрунтуванням служив той факт, що зміна назви допоможе в реалізації глобальної стратегії компанії. Однак, багато хто вважає, що найважливішим мотивом було наступне: зміна назви мало посприяти збільшенню продажів Nissan на ринку акцій і облігацій в США. Крім того, бренд Nissan фактично був відсутній в США, в той час як назви брендів Toyota або Honda використовувалися американцями в побуті.
Кампанія з перейменування тривала протягом трьох років — з 1982 по 1984. Варто відзначити, що на автомобілі під брендом Datsun, починаючи з кінця 1970-х років, поступово додавали невеликі значки «Nissan» і «Datsun by Nissan». Хоча на деяких експортних ринках автомобілі продовжували позначатися як значками Datsun, так і значками Nissan, аж до 1986 року.
Зміна назви коштувала корпорації Nissan близько 500 млн $. Операційні витрати, які включають зміну значків в 1100 дилерських центрах Datsun, склали близько 30 млн $. Ще 200 млн $ було витрачено з 1982 по 1986 рік на рекламні кампанії, коли слоган «Datsun, ми їдемо!» («Datsun, We Are Driven!») поступився місцем гаслу «Ім'я йому — Nissan» («The Name is Nissan»). Ще 50 млн $ було витрачено на рекламні оголошення Datsun, які були оплачені, але призупинилися або ніколи не використовувалися. Через п'ять років після завершення програми перейменування марка Datsun все ще залишалася більш знайомої для споживачів, ніж Nissan.
Відродження бренду
2012 року компанія Nissan ухвалила рішення про відродження бренду Datsun. У 2013 році відновлений бренд став виробляти бюджетні автомобілі для країн з швидкозростаючим автомобільним ринком. Офіційна презентація нового Datsun Go відбулася 15 липня 2013 року в Індії.
Станом на 2017 рік автомобілі марки Datsun офіційно продаються в Індії, Індонезії, Непалі, Південній Африці, Лівані, Малайзії, Росії, Казахстані та Білорусії.
Посилання
Автомобілі Datsun
Автобудівні підприємства Японії
Засновані в Японії 1911
Зникли в Японії 1986
|
4833618
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Liolaemus%20irregularis
|
Liolaemus irregularis
|
Liolaemus irregularis — вид ігуаноподібних ящірок родини Liolaemidae. Ендемік Аргентини.
Поширення і екологія
Liolaemus irregularis мешкають в департаментах і в провінції Сальта та в департаменті в провінції Жужуй. Вони живуть на кам'янистих схилах гір, місцями порослих рослинністю. Зустрічаються на висоті від 3060 до 5000 м над рівнем моря. Живляться рослинністю, є живородними.
Примітки
Liolaemidae
Тварини, описані 1986
Плазуни Аргентини
Ендемічна фауна Аргентини
|
4896373
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Muttenz
|
Muttenz
|
Muttenz is a municipality with a population of approximately 17,000 in the canton of Basel-Country in Switzerland. It is located in the district of Arlesheim and next to the city of Basel.
History
Under the Roman Empire a hamlet called Montetum existed, which the Alamanni invaders referred to as Mittenza since the 3rd century CE. At the beginning of the 9th century CE the settlement came into the possession of the bishopric of Strasbourg. In the following centuries various noble families were invested with the fief.
Muttenz is first mentioned around 1225-26 as Muttence. In 1277 it was mentioned as Muttenza.
In 1306 the village became the property of the Münch of Münchenstein, who fortified the village church of St. Arbogast with a rampart at the beginning of the 15th century, after their fortresses on the nearby Wartenberg were partially destroyed in the devastating Basle earthquake of 1356. Having fallen on hard times the Münch sold the village and the Wartenberg to the city of Basel in 1517. Following the Protestant Reformation in Basel by Johannes Oecolampadius the church of Muttenz was reformed in 1529.
In 1628 one-seventh of the village population, 112 persons, died of the plague. Many of the villagers, still subjects of the city of Basel, were poor and beginning in the middle of the 18th century, many emigrated to the Americas. In 1790 only were the remaining peasants freed from serfdom by a decision of the Great Council of the city of Basel. Following the French Revolution tithes were abolished. After a short civil war between forces of the city and the countryside in 1833 the canton of Basel was divided into the two half-cantons of Basel-City and Basel-Country. Muttenz became part of Basel-Country and remained a peasant village until the beginning of the 20th century, when it began to grow into the small industrialized town it is today.
Geography
Muttenz has an area, , of . Of this area, or 16.0% is used for agricultural purposes, while or 40.6% is forested. Of the rest of the land, or 41.2% is settled (buildings or roads), or 2.0% is either rivers or lakes and or 0.1% is unproductive land.
Of the built up area, industrial buildings made up 8.1% of the total area while housing and buildings made up 14.2% and transportation infrastructure made up 15.0%. Power and water infrastructure as well as other special developed areas made up 1.7% of the area while parks, green belts and sports fields made up 2.2%. Out of the forested land, 38.9% of the total land area is heavily forested and 1.7% is covered with orchards or small clusters of trees. Of the agricultural land, 5.6% is used for growing crops and 8.0% is pastures, while 2.5% is used for orchards or vine crops. All the water in the municipality is flowing water.
The municipality is located in the Arlesheim district, east of Basel. The old village center was between the Rütihard and Wartenberg hills. The modern housing and industrial section is along the Rhine.
Coat of arms
The blazon of the municipal coat of arms is Azure, issuant a Castle with three Towers Gules windowed Sable from which a Semi-lion rampant issuant double-queued of the second.
Demographics
Muttenz has a population of . , 17.2% of the population are resident foreign nationals. Over the last 10 years (1997–2007) the population has changed at a rate of 2.5%.
Most of the population speaks German (14,642 or 87.9%), with Italian language being second most common (648 or 3.9%) and French being third (254 or 1.5%). There are 18 people who speak Romansh.
, the gender distribution of the population was 48.5% male and 51.5% female. The population was made up of 14,171 Swiss citizens (81.8% of the population), and 3,159 non-Swiss residents (18.2%) Of the population in the municipality 4,137 or about 24.8% were born in Muttenz and lived there in 2000. There were 2,333 or 14.0% who were born in the same canton, while 6,531 or 39.2% were born somewhere else in Switzerland, and 3,136 or 18.8% were born outside of Switzerland.
In there were 98 live births to Swiss citizens and 26 births to non-Swiss citizens, and in same time span there were 161 deaths of Swiss citizens and 11 non-Swiss citizen deaths. Ignoring immigration and emigration, the population of Swiss citizens decreased by 63 while the foreign population increased by 15. There were 25 Swiss men and 11 Swiss women who emigrated from Switzerland. At the same time, there were 46 non-Swiss men and 49 non-Swiss women who immigrated from another country to Switzerland. The total Swiss population change in 2008 (from all sources, including moves across municipal borders) was an increase of 42 and the non-Swiss population change was an increase of 68 people. This represents a population growth rate of 0.6%.
The age distribution, , in Muttenz is; 995 children or 5.7% of the population are between 0 and 6 years old and 2,283 teenagers or 13.2% are between 7 and 19. Of the adult population, 2,030 people or 11.7% of the population are between 20 and 29 years old. 1,997 people or 11.5% are between 30 and 39, 2,756 people or 15.9% are between 40 and 49, and 3,506 people or 20.2% are between 50 and 64. The senior population distribution is 2,676 people or 15.4% of the population are between 65 and 79 years old and there are 1,087 people or 6.3% who are over 80.
, there were 6,189 people who were single and never married in the municipality. There were 8,470 married individuals, 1,099 widows or widowers and 896 individuals who are divorced.
, there were 7,340 private households in the municipality, and an average of 2.2 persons per household. There were 2,440 households that consist of only one person and 360 households with five or more people. Out of a total of 7,440 households that answered this question, 32.8% were households made up of just one person and 42 were adults who lived with their parents. Of the rest of the households, there are 2,368 married couples without children, 2,045 married couples with children There were 351 single parents with a child or children. There were 94 households that were made up unrelated people and 100 households that were made some sort of institution or another collective housing.
there were 2,364 single-family homes (or 68.5% of the total) out of a total of 3,453 inhabited buildings. There were 676 multi-family buildings (19.6%), along with 257 multi-purpose buildings that were mostly used for housing (7.4%) and 156 other use buildings (commercial or industrial) that also had some housing (4.5%). Of the single-family homes 105 were built before 1919, while 244 were built between 1990 and 2000. The greatest number of single-family homes (658) were built between 1946 and 1960.
there were 7,768 apartments in the municipality. The most common apartment size was 3 rooms of which there were 2,395. There were 267 single-room apartments and 2,041 apartments with five or more rooms. Of these apartments, a total of 7,219 apartments (92.9% of the total) were permanently occupied, while 378 apartments (4.9%) were seasonally occupied and 171 apartments (2.2%) were empty. , the construction rate of new housing units was 2.2 new units per 1000 residents. the average price to rent a two-room apartment was about 800.00 CHF (US$640, £360, €510), a three-room apartment was about 1028.00 CHF (US$820, £460, €660) and a four-room apartment cost an average of 1217.00 CHF (US$970, £550, €780). The vacancy rate for the municipality, , was 0.31%.
The historical population is given in the following chart:
Heritage sites of national significance
The Au-Hard (Part of the late-Roman era Rhine fortifications), the Freidorf settlement, the Rangierbahnhof (Train Station) and the Reformed Parish Fortified Church of St. Arbogast are listed as Swiss heritage site of national significance. The entire village of Muttenz and the cemetery with surrounding settlements are both listed in the Inventory of Swiss Heritage Sites.
Wartenberg
Built in the Middle Ages, the three fortresses built on the Wartenberg were heavily damaged in the earthquake of 1356, rebuilt in the following decades and later abandoned. They were partially restored in 1955/56.
St. Arbogast
The fortified church of St. Arbogast, serving the local evangelical community, was built in the late Middle Ages. Its surrounding seven metre tall ramparts built in the 15th century are still intact. A charnal house was built adjoining the church in the 15th century. Wall paintings made in 1513 were painted over following the Protestant Reformation, but were restored during a complete renovation in the 1970s. Muttenz was awarded the Wakker Prize for architectural preservation by the Swiss Heritage Society in 1983.
The church is listed as a heritage site of national significance, as is the medieval village core.
Freidorf
Freidorf is a communal housing estate with 150 buildings built in 1920 by Hannes Meyer (1889–1954), a Bauhaus-affiliated architect. It is also listed as a heritage site of national significance.
Politics
In the 2007 federal election the most popular party was the SP which received 30.59% of the vote. The next three most popular parties were the SVP (27.32%), the FDP (13.79%) and the Green Party (12.37%). In the federal election, a total of 5,850 votes were cast, and the voter turnout was 49.0%.
Economy
, Muttenz had an unemployment rate of 2.04%. , there were 93 people employed in the primary economic sector and about 22 businesses involved in this sector. 5,170 people were employed in the secondary sector and there were 191 businesses in this sector. 8,902 people were employed in the tertiary sector, with 664 businesses in this sector. There were 8,261 residents of the municipality who were employed in some capacity, of which females made up 43.7% of the workforce.
the total number of full-time equivalent jobs was 11,877. The number of jobs in the primary sector was 21, all of which were in agriculture. The number of jobs in the secondary sector was 4,571, of which 3,617 or (79.1%) were in manufacturing, 71 or (1.6%) were in mining and 702 (15.4%) were in construction. The number of jobs in the tertiary sector was 7,285. In the tertiary sector; 1,777 or 24.4% were in wholesale or retail sales or the repair of motor vehicles, 1,536 or 21.1% were in the movement and storage of goods, 287 or 3.9% were in a hotel or restaurant, 133 or 1.8% were in the information industry, 340 or 4.7% were the insurance or financial industry, 1,061 or 14.6% were technical professionals or scientists, 718 or 9.9% were in education and 434 or 6.0% were in health care.
, there were 12,909 workers who commuted into the municipality and 5,640 workers who commuted away. The municipality is a net importer of workers, with about 2.3 workers entering the municipality for every one leaving. About 15.4% of the workforce coming into Muttenz are coming from outside Switzerland, while 0.3% of the locals commute out of Switzerland for work. Of the working population, 33.7% used public transportation to get to work, and 32.6% used a private car.
Religion
From the , 4,844 or 29.1% were Roman Catholic, while 7,126 or 42.8% belonged to the Swiss Reformed Church. Of the rest of the population, there were 135 members of an Orthodox church (or about 0.81% of the population), there were 44 individuals (or about 0.26% of the population) who belonged to the Christian Catholic Church, and there were 709 individuals (or about 4.26% of the population) who belonged to another Christian church. There were 15 individuals (or about 0.09% of the population) who were Jewish, and 670 (or about 4.02% of the population) who were Islamic. There were 72 individuals who were Buddhist, 123 individuals who were Hindu and 18 individuals who belonged to another church. 2,405 (or about 14.44% of the population) belonged to no church, are agnostic or atheist, and 493 individuals (or about 2.96% of the population) did not answer the question.
Transport
Muttenz sits on the Bözberg and Hauenstein lines and is served by the Basel S-Bahn at Muttenz.
Education
In Muttenz about 7,027 or (42.2%) of the population have completed non-mandatory upper secondary education, and 2,305 or (13.8%) have completed additional higher education (either university or a Fachhochschule). Of the 2,305 who completed tertiary schooling, 63.5% were Swiss men, 23.5% were Swiss women, 8.2% were non-Swiss men and 4.8% were non-Swiss women.
, there were 1,738 students in Muttenz who came from another municipality, while 448 residents attended schools outside the municipality.
Muttenz is home to 3 libraries. These libraries include; the Bibliothek zum Chutz and two libraries which are part of the Muttenz campus of the Fachhochschule Nordwestschweiz. There were a combined total of 51,675 books or other media in the libraries, and in the same year a total of 126,508 items were loaned out.
Notable people
Karl Jauslin (1842 in Muttenz – 1904 in Muttenz) a Swiss painter of history paintings
Peter Füri (1937 – 2015 in Muttenz) a Swiss football player and manager who played during the 1950s and 1960s
References
Archiv für Kunde österreichischer Geschichtsquellen, Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei 1851
External links
Official website
Die Dorfkirche St. Arbogast in Muttenz
Cities in Switzerland
Municipalities of Basel-Landschaft
Cultural property of national significance in Basel-Landschaft
|
4903120
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%8F%D0%BD%20%D0%9C%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%20%D0%92%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Тарян Мнацакан Варданович
|
Тарян Мнацакан Варданович
Мнацакан Варданович Тарян (справжне прізвище — Мхітарян; 1920—1999) — вірменський, радянський та український поет й прозаїк. Член Спілки письменників УРСР з 1976 року.
Життепис
У 1940 році закінчив педагогічне училище імені Шота Руставелі у Вагаршапаті. У 1939-1940 роках працював у середній школі села Грхдагірман (нині Хнаберд) Апаранського району. У 1941-1945 роках служив у Радянській армії, брав участь у Великій Вітчизняній війні. У 1942 році був важко поранений, потрапив у полон, після звільнення в 1945 році був репресований, а в 1947 році виправданий. У 1947-1978 роках працював маляром у Будинку культури № 2 Товариства сліпих Вірменії. Ряд віршів письменника перетворено на пісні.
Колекції
Мій улюблений колір, 1955.
Весняні квіти, 1959.
Моряки, 1963.
Шматок хліба, 1967.
Я малював осінь 1971 року.
Перемога надії, 1975.
Я люблю вас, діти, 1980.
Месник/Мститель: казки, оповідання. 1984 .
Велике серце, 1986.
Від полону до полону, 1990 .
Різкий вітер, 2004 .
Двоє в пеклі. Романи-мемуари та оповідання Тарян, Мнацакан Варданович, Тарян, Анаіт Мнацаканівна. Єреван. Лусак, 2010 .
Чоловік, який втік від стрілянини. Мемуарний роман. 2015 .
Пам'ять
Бібліотека № 4 м. Ечміадзін носить ім'я Таряна.
На стіні будинку на проспекті Комітаса в Єревані, де поет жив у 1960-1999 роках, є пам'ятна дошка, присвячена Таряну.
Примітки
Вірменські поети
Члени Спілки письменників СРСР
Померли в Єревані
Померли 1999
Померли 30 вересня
Уродженці Вагаршапата
Народились 1920
Народились 16 червня
|
1104627
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/12758%20%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%96
|
12758 Кабударі
|
12758 Кабударі (12758 Kabudari) — астероїд головного поясу, відкритий 22 вересня 1993 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,186.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (12701-12800)
Посилання
Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net
Астрономічні об'єкти, відкриті 1993
Головний пояс астероїдів
|
253871
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F
|
Десантування
|
Десантування — перекидання повітрям повітряно-десантних, аеромобільних, посадочно-десантних з'єднань, частин і підрозділів в тил противника для виконання бойового завдання.
Воно включає:
зліт авіації;
шикування бойових порядків авіації;
переліт в район десантування;
викидання або висадку десанту у визначеному районі.
Десантування характеризується дальністю, глибиною, тривалістю, висотою польоту авіації та висотою викидання десанту.
Дальність десантування — відстань від вихідного району десантування до району десантування.
Глибина десантування — відстань від лінії зіткнення супротивних сторін, на початок викидання десанту до району десантування.
Тривалість десантування — час необхідний на зліт авіації, шикування бойових порядків, переліт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районі.
Висота польоту — висота польоту авіації від вихідного району десантування до району десантування. Вона залежить від дальності десантування, ступеня придушення протиповітряної оборони противника, пори року та часу доби. Як правило політ авіації здійснюється з перемінним профілем.
Висота викидання — висота, з якої здійснюється викидання десанту. Вона залежить від тактико-технічних характеристик повітряно-десантної техніки, шикування бойових порядків авіації за висотою та рельєфом місцевості в районі десантування. Як правило викидання десанту здійснюється з малих висот.
Залежно від складу десантів, умов обстановки та можливостей армійської авіації та військово-транспортної авіації, десантування може здійснюватись одним або декількома вильотами армійської авіації та військово-транспортної авіації парашутним, посадочним або комбінованим способами.
Див. також
Повітряно-десантна операція
Повітряно-десантні війська
Аеромобільні війська України
Десант повітряний
Джерела
Відео
Десантирование КАМАЗа
Курьезы при десантировании
Десантирование с Ил-76МД
Десантирование техники с ИЛ-76
Десантирование боевой техники
Airdrop
C-130 Airdrop — ATV
C-5B Galaxy World Record Airdrop
Повітрянодесантні війська
Військова термінологія
|
3767527
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%96%20III
|
Алі III
|
Алі III (*д/н —1793) — 35-й маї (володар) і султан Борну в 1753/1755-1793 роках.
Життєпис
Походив з Другої династії Сейфуа. Ймовірно син маї Хадж-Хамдана, хоча деякі дослідники розглядають його як сина Мухаммада VII.
У 1753 або 1755 році повалив свого небожа (або брата) Дунаму VIII. Вимушений був остаточно відмовитися від амбіцій володарювати над хауськими державами та перейти до оборони.
На територію Борну посилилися напади народу фульбе, що завдавали суттєвих руйнувань. Також довелося воювати проти арабів—шауа та туарегів, які знову здобувають самостійність. Внаслідок цього було завдано удару трансахарській торгівлі, що суттєво зменшило надходження до скарбниці. В свою чергу це призвело до занепаду міст. Багато провінцій й залежних держав відпадають, насамперед Багірмі.
Найнебезпечнішим в часи правління Алі III стає повстання залежного султанату Мандара. 1781 року у вирішальній битві військо Борну зазнало нищівної поразки від мандарського султана Букар Гуйани. Внаслідок цього було втрачено південно-східні області імперії. Разом з тим Алі III здійснив успішний похід й підкорив емірат Бедде (Баде) у південнозахідному напрямку (сучасний штат Йобе, Нігерія).
Помер 1793 (менш імовірно 1791 чи 1792) року. Йому спадкував син Ахмад I.
Джерела
H. J. Fisher. «The Sahara and the Central Sudan» in The Cambridge History of Africa: From c.1600 to c.1790. Richard Gray, J. D. Fage, Roland Anthony Oliver, eds. Cambridge University Press, (1975) ISBN 0-521-20413-5
маї Борну
|
793528
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97
|
Забезпечувально-будівничий центр Міністерства оборони Японії
|
Забезпечувально-будівничий центр Міністерства оборони Японії (собі сісецу хонбу; ） — центральна урядова установа в Японії, що займається майновим і матеріальним забезпеченням Сил Самооборони. Особливий орган Міністерства оборони.
Основні повноваження
Відповідає за будівництво, ефективне використання та догляд установ в місцях дислокації Сил Самооборони.
Заснування
Створений 1 вересня 2007 року.
Попередники
1954 — 2001: Постачально-операційний центр (, тьотацу дзіссецу хонбу).
2001 — 2006: Контрактний центр (кейяку хонбу).
2006 — 2007: Забезпечувальний центр (собі хонбу).
Посилання
Офіційна сторінка Забезпечувально-будівничий центр Міністерства оборони Японії
Сили Самооборони Японії
Зникли в Японії 2015
Засновані в Японії 2007
|
5127255
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B0
|
Мормишка
|
Мормишка — рибальська снасть: гачок, впаяний в свинцеву або олов'яну дробинку.
Загальний опис
Використовується в аматорському та спортивному рибальстві. Як правило, для залучення риби поверхня дробинки з одного боку (зазвичай з верхньої) має блискуче покриття (зазвичай золотаве, сріблясте, бронзове) або забарвлена. Іноді успіх приносять блешні темних кольорів. Застосовується для зимового і рідше літнього лову.
Слово походить від слова мормиш — назви дрібних прісноводних рачків.
Останнім часом як матеріал для мормишки також популярні вольфрамовмісні сплави і люмінесцентні матеріали, завдяки яким блешня здатна світитися. Зустрічаються також блешні, виготовлені із застосуванням сталі, срібла. З дорогоцінних металів зазвичай виготовляють лише тонку «коронку», яка кріпиться на поверхні приманки.
Різновиди
За формою мормишки бувають круглі («дробинка», у формі кулі), напівкруглі (у вигляді плескатої кулі, або диска), трикутні («трьохгранка»), ромбоподібні, у формі опариша, у формі мухи («муха»), у формі краплі («крапелька»), подвійні («мураха», у вигляді двох з'єднаних дробинок) та інших форм («кролик», «овсинка», «уральська», «чечевичка» та ін.). Існує цілий модельний ряд тульських блешень Пушкова («дробинка», «крапля», «мураха», «овсинка», «чорт», «шайба»), кожна з яких виробляється у двох кольорах: незабарвлена — металева та мідна — гальванічне покриття.
Як правило, в блешню впаюється один гачок (наприклад, варіант «кобра» або «котяче око»). Але зустрічаються блешні з двома впаяними гачками, що дивляться нагору. Такі блешні називають «коза». Зустрічаються також і блешні з впаяним трійником, їх називають «чортик». «Чортики», як правило, фарбують у чорний колір. Крім того, є блешні з підвісним гачком — не впаяним, а прикріпленим за кільце. Ця конструкція називається «відьма».
Застосування
При лові на мормишку використовують як «голі», так і мормишки з наживкою або комбінацією декількох наживок (так званий «бутерброд»).
Як наживка при лові на мормишку найчастіше використовується мотиль або опариш. Закріпити наживку в такому разі необхідно під правильним кутом між блешкою та ліскою. Приблизно 30-35 градусів має становити це значення. Іноді ловлять також на личинку короїда або реп'яхової молі, личинку оси, штучну наживку або взагалі на голу блешню, так звану «безмотилку». Безнасадочні мормишки привертають рибу своєю грою, а не запахом. Для лову на них потрібна майстерність та талант. Суть гри такою блешнею — підібрати такі коливання, при яких приманка зімітує рухи реальних кормових об'єктів. У цьому випадку відбудеться клювання.
Рибальство
Див. також
Гамарус
Блешня
Література
Посилання
Рыболовная снасть
Примітки
|
5958504
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Malus%20sylvestris
|
Malus sylvestris
|
Malus sylvestris, the European crab apple, also known as the European wild apple or simply the crab apple, is a species of the genus Malus, native to Europe and western Asia. Its scientific name means "forest apple".
Description and identification
The wild apple is a deciduous small to medium-sized tree, but can also grow into a multi-stemmed bush. It can live 80–100 years and grow up to tall with trunk diameters of usually , although diameters exceeding have been recorded. The leaves are roundish-oval and sometimes hairy on the underside. The hermaphrodite flowers appear in May, slightly preceding hawthorn, have white or pinkish petals and are insect-pollinated. The small pome-fruits are around in diameter, ripen in autumn and fall to the ground. The bark is light brown and breaks up in flakes. The branches are thorny, especially in response to pruning or browsing.
European wild apples hybridise readily with domesticated apples. This can make identification difficult, as hybrids commonly exhibit traits that are transitional with respect to the two parent species. Generally, a reliable identification cannot be made without genetic testing, however, there are clues that can help identify individuals that are likely to be pure wild apples. Wild apple leaves tend to be somewhat smaller, stiffer and shinier. In comparison to those of both domesticated and hybrid apples, the underside of wild apple leaves also tends to be less hairy, often lacking hairs altogether. The crown of wild apples is also densely branched, whereas the crown of domesticated apples tends to be more loosely arranged with fewer, straighter branches. Finally, wild apple fruits tend to be smaller. The apples are usually below the threshold of in diameter, while domesticated and hybrid apples tend to be above. None of these features is entirely conclusive, however, and the best field identification results from their combined utilization.
Distribution and habitat
The tree is widespread throughout Europe, with the exception of the extreme north and south. Additionally, it is also distributed in Anatolia and further into the south Caucasus. However, it occurs in a scattered distribution pattern as single individuals or in small groups. Due to its weak competitiveness and high light requirement, the wild apple is found mostly at sites where competition is reduced, such as the wet edge of forests, in wood pasture, farmland hedges or on very extreme, marginal sites. In the British Isles it occurs throughout Ireland, England and Wales and with reduced frequency in Scotland. In Scotland, it is most commonly found in woodlands and wood pastures.
Progenitor of cultivated apples
In the past M. sylvestris was thought to be the most important ancestor of the cultivated apple (M. domestica), which has since been shown to have been primarily derived from the central Asian species M. sieversii. However, DNA analyses confirm that M. sylvestris has contributed significantly to the genome. They found that secondary introgression from other species of the genus Malus has greatly shaped the genome of M. domestica, with M. sylvestris being the largest secondary contributor. They also found that current populations of M. domestica are more closely related to M. sylvestris than to M. sieversii. However, in more pure strains of M. domestica, the M. sieversii ancestry still predominates.
Ecology and threats
The European wild apple is dispersed primarily by mammals, which eat the fruits. In a study from Mols, Denmark, it was determined that cattle accounted for the bulk of dispersal, followed by horses, despite the presence of wild animals. In Britain, the crab apple is associated with 93 species of insect. Its leaves are food of the hawthorn moth (Scythropia crataegella).
Throughout its range, the wild apple is threatened and rare. Threats include the introgression from domesticated apples, the lack of natural regeneration and modern forestry practice, which promotes the closure of forest canopy cover, as opposed to the formerly prevailing coppice. In many aspects, the wild apple exhibits adaptations to grazing and the presence of large herbivores, and consequently also a high degree of dependence on them. It is thorny, suitable for coppice due to pronounced resprouting abilities and a very hardy tree. Wild apples may survive crown collapse and the breakage of major branches. In dispersal, it appears to be strongly reliant on bovines and equines. Since the extinction of both wild horses and aurochsen, and the near-extinction of the European bison, domesticated livestock seems to have assumed this role and replaced their extinct relatives. With the abolition of traditional pasturage in town commons beginning in the 16th century, however, and the rearing of livestock in factory farms as a consequence of agricultural intensification, these large herbivores are now largely absent from the landscape. Additionally, while research indicates the widespread existence of half-open savanna ecosystems during Europe's prehistory, shaped and maintained by megafauna, this is no more the case. Nowadays, the landscape in many parts of Europe is marked by closed-canopy forest, often intensively managed, coupled with agricultural fields and urban spaces, with little else and few transitional zones such as mantle and fringe vegetation. As a result, European wild apple today lacks both suitable habitats and dispersal opportunities, resulting in a lack of successful regeneration.
Genetics and postglacial recolonization
Like most European tree species, the distribution of the European wild apple was limited to refugia in southern Europe during the last glacial period. For the European wild apple, these refugia seem to have constituted southern France and northern Spain, the Balkans and possibly the Carpathians, respectively. From there, it recolonized the rest of Europe following the glacial retreat at the onset of the Holocene, and the colonization paths find themselves reflected in its modern distribution and genetic structure. Again as in many other organisms in Europe, plants and animals alike, the population of the European wild apple is divided into a large western population and a more strongly differentiated eastern population. Western Europe and northern Europe were most likely colonized from southern France, while eastern Europe was colonized from the Carpathians. In the process, some admixture between both populations seems to have occurred as they met.
Gallery
See also
Wood-pasture hypothesis
Pleistocene megafauna
Pyrus pyraster
Malus orientalis
Malus trilobata
Malus florentina
References
Further reading
M.H.A. Hoffman, List of names of woody plants, Applied Plant Research, Boskoop 2005.
RHS dictionary of gardening, 1992
External links
USDA Plants Profile for Malus sylvestris
Jepson Manual (JM93) treatment of Malus sylvestris — introduced species in California.
EUFORGEN species page: Malus sylvestris. Information, distribution and related resources.
sylvestris
Crabapples
Flora of Europe
Flora of Spain
Flora of Ukraine
Taxa named by Philip Miller
|
848614
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%20%28%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%BE%D1%80%29
|
Бермон (Територія Бельфор)
|
Бермон (Територія Бельфор)
Бермон — муніципалітет у Франції, у регіоні Бургундія-Франш-Конте, департамент Територія Бельфор. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 370 км на південний схід від Парижа, 75 км на північний схід від Безансона, 7 км на південь від Бельфора.
Історія
У 1956-2015 роках муніципалітет перебував у складі регіону Франш-Конте. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Бургундія-Франш-Конте.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 134 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 356,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Територія Бельфор
Примітки
Муніципалітети департаменту Територія Бельфор
|
34290388
|
https://en.wikipedia.org/wiki/K%CA%BCahk%CA%BC%20Ujol%20K%CA%BCinich%20II
|
Kʼahkʼ Ujol Kʼinich II
|
Kʼahkʼ Ujol Kʼinich II ("Fire-headed Sun God") was a king of Caracol, Mayan city-state in Belize. He is also known as Ruler VI and Smoking Skull II. He reigned AD 658–680.
Life
This ruler's predecessor, Kʼan II, was seventy years old and probably in bad health when he died. In contrast to the normal Maya practice, Kʼahkʼ Ujol Kʼinich acceded while Kʼan was still alive, their reigns overlapping by twenty-nine days. There may have been precedent for this at Caracol in the case of Yajaw Teʼ Kʼinich II and Knot Ajaw. It is not known if Kʼahkʼ Ujol Kʼinich II was a son of Kʼan.
The stucco text from Structure B-16-sub of the Caana platform records a "star war" attack on Oxwitzaʼ, the Caracol capital, by the 37th Ruler of Naranjo. The text goes on to say that sixty days later Kʼahkʼ Ujol Kʼinich "arrived" at Oxwitzaʼ, presumably from some place of shelter to which he had fled. Because his only known stela comes from the outlying site of La Rejolla, this hilltop redoubt is a candidate for the place of refuge.
The full stucco text has not been recovered as yet, but it is likely that it followed normal inscriptional rhetoric and went on to record some subsequent triumph by Caracol.
References
Kings of Caracol
7th century in the Maya civilization
7th-century monarchs in North America
|
563551
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BE%D0%BC%D0%BE%20%28%D0%9D%D1%8C%D1%94%D0%B2%D1%80%29
|
Шомо (Ньєвр)
|
Шомо (Ньєвр)
Шомо — муніципалітет у Франції, у регіоні Бургундія-Франш-Конте, департамент Ньєвр. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 210 км на південний схід від Парижа, 110 км на захід від Діжона, 50 км на північний схід від Невера.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 72 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 170,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Ньєвр
Примітки
Муніципалітети департаменту Ньєвр
|
1771194
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Magic%20Bus%3A%20The%20Who%20on%20Tour
|
Magic Bus: The Who on Tour
|
Magic Bus: The Who on Tour — перша збірка англійської групи The Who, яка була випущена 30 листопада 1968 року.
Композиції
Склад
Роджер Долтрі — вокал
Джон Ентвістл — бас гітара, бек-вокал;
Кенні Джонс — ударні
Піт Таунсенд — гітара, синтезатори, фортепіано
Джерела
Magic Bus: The Who on Tour allmusic
Magic Bus: The Who on Tour last.fm
Альбоми The Who
|
4576322
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%A2%D0%B0%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Білка (Таштагольський район)
|
Білка (Таштагольський район)
Білка — селище у складі Таштагольського району Кемеровської області, Росія. Входить до складу Усть-Кабирзинського сільського поселення.
Населення
Населення — 22 особи (2010; 36 у 2002).
Національний склад (станом на 2002 рік):
шорці — 94 %
Джерела
Примітки
Населені пункти Таштагольського району
Селища Кемеровської області
|
23538128
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Aleh%20Charnyawski
|
Aleh Charnyawski
|
Aleh Charnyawski
Aleh Dzmitryjevic Charnyawski (born 25 November 1970) is a retired Belarusian professional footballer.
Career
Charnyawski started his career with Stroitel Starye Dorogi.
Honours
Dinamo Minsk
Belarusian Premier League champion: 1992, 1993–94, 1994–95, 1995, 1997
Belarusian Cup winner: 1992, 1993–94
References
External links
1970 births
Living people
Belarusian men's footballers
Belarus men's international footballers
FC Dinamo Minsk players
FC Shakhtyor Soligorsk players
FC Starye Dorogi players
FC Molodechno players
Men's association football midfielders
People from Izmail
Soviet men's footballers
|
31104102
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Max%20Samosvat
|
Max Samosvat
|
Max Samosvat
Maxim Vyacheslavovich Samosvat (born 15 June 1981, in Moscow), is a Russian rock musician, vocalist of Mechanical Poet, (2003–2006) and Epidemia (2000–2010).
Biography
His first band was Orcrist, which included future members of Epidemia: Ilya Knyazev and Roman Zakharov. Early in his career has performed with groups such as the Lady Prowler, Strangers, and Travel to the Night.
Since 2000 is the vocalist in the Russian power metal band "Epidemia", which was replaced by Pavel Okunev (now – Arda). His first job was with the group album "Magical Mystery Countries" in 2001.
In 2004 the group, in collaboration with other well-known Russian singers – Arthur Berkut (Aria), Lexx (Master), Andrey Lobashev (Arida Vortex), Cyril Nemolyaev (Boney NEM), Dmitry Borisenkov (Black Obelisk) – Records Russia's first metal opera, "Elven Manuscript", where Max played the role of Desmond – half-elf.
In 2005, Epidemia has released his fifth album, numbered, titled "Living in Twilight". The record contains a rewrite of songs from the first album, track list determined fans through Internet.
In 2006 Samosvat participated in the recording of Master – "On the other side of sleep" in the project Margenta on the verses Margarita Pushkina. Maxim song "Za granyu" Samosvat also participated in the recording of the band's albums Everlost – Noise Factory and Hatecraft – Lost Consolation.
In 2007 he published a sequel to Elven Manuscript – Elven Manuscript 2: Saga For All Times. The record also was full of famous names: the already involved in the first part of the metal opera Berkut, Lobashev, Borisenkov and Nemolyaev joined by Mikhayl Seryshev (ex-Master), Konstantin Rumyantsev (Troll Gnet El) Ekaterina Belobrova (The Teachers), Eugeny Egorov (Epidemia). In this metal opera Maxim again sang the role of Desmond.
Just Maxim was a singer for progressive rock group Mechanical Poet. With his participation were recorded two albums: 2003 – Handmade Essence, and in 2004 – Woodland Prattlers. In 2005, Maxim was invited to attend the reunion of Mechanical Poet, but preferred Epidemia. His place in Mechanical Poet was taken by Jerry Lenin.
On 25 October 2010 Maxim announced his retirement from Epidemia. Recent performances with a group of 12/10/2010 held in St. Petersburg and in Moscow 12/11/2010.
Discography
Epidemia
Загадка волшебной страны – The Quest of the Magic Land (2001)
Эльфийская рукопись – Elven Manuscript (2004)
Жизнь в сумерках – Living in Twilight (2005)
Эльфийская рукопись: Сказание на все времена – Elven Manuscript 2: Saga For All Times (2007)
Сумеречный Ангел – Angel of Twilight (Single) (2009)
Дорога домой – Road to Home (2010)
Mechanical Poet
Handmade Essence (2003)
Woodland Prattlers (2004)
Others
Hatecraft – Lost Consolation (2005)
Catharsis – Крылья (Krylya) (2005)
Мастер – По ту сторону сна (The Other Side of a Dream) (2006)
Фактор страха – Театр Военных Действий, Акт 1 (Theater of War. Act 1)) (2005)
Everlost – Noise Factory (2006)
Алексей Страйк – Время полной луны (The time of full moon) (2005)
Бони НЕМ – Тяжелые Песни О Главном. Часть 2 – Hard Songs about Main. Chapter 2 (2008) – guest vocals
Ольви – Сказочный сон – Dreaming Sleep (2009)
External links
Интерактив: вопросы-ответы (ru)
HeavyMusic.ru. Интервью с Максимом Самосватом(ru)
Прощальная Речь Максима Самосвата(ru)
1981 births
Living people
Russian rock musicians
|
3652885
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Mock%20Orange%20%28band%29
|
Mock Orange (band)
|
Mock Orange (band)
Mock Orange is an American indie rock band from Evansville, Indiana, United States. They debuted in 1998 during a growing emo and punk musical climate. Though they never reached the commercial success of some of their contemporaries, they are widely respected as a prolific group with a unique sound.
Overview
Mock Orange first introduced their sound in 1998 with “Nines & Sixes.” The record immediately established Mock Orange on the national scene and received critical acclaim in the press along with a spot on the CMJ Top 60 college radio charts. In 2000, the band followed up with “The Record Play.” Produced by Mark Trombino (Pinback, Jimmy Eat World), the record continued to earn Mock Orange a legion of fans.
Despite this early success, challenges lay ahead for the band. In 2002, just after the release of the "First EP", the band's label, Dead Droid Records, was sued by George Lucas for copyright infringement. The suit resulted in the collapse of the label, and left Mock Orange searching for a new home. The EP, however, was a progression, yielding a sound that infused more diverse rhythms, subtle lyrics and angular guitars. The result was natural for a band who cut its teeth on The Flaming Lips’ “Soft Bulletin” and Pavement's “Slanted and Enchanted.”
Poised to explore this new direction, Mock Orange returned to the studio, this time with producer J. Robbins (Dismemberment Plan, The Promise Ring), and delivered Mind is Not Brain. The record wowed critics, causing Alternative Press to call it the "closest to a perfect album we've heard in a long time." The band also earned loyal new fans as it took to the road with relentless touring over three continents, performing alongside bands like Rogue Wave, Ted Leo, and Minus the Bear. Live appearances on MTV2 and songs on shows like CSI Miami, MTV's Real World and ESPN would follow.
On September 9, 2008, Wednesday Records released Mock Orange's Captain Love. The record was recorded over the better part of a year in Nashville, Tennessee with producer Jeremy Ferguson (Be Your Own Pet, Josh Rouse). Punctuated by the engaging artwork of Kathleen Lolley (My Morning Jacket's Z), the record picks up where Mind Is Not Brain left off and proves to be Mock Orange's most sophisticated, ambitious and affecting release to date.
Mock Orange have also developed a strong following in Japan, touring the country five times with their Japanese labelmates The Band Apart and releasing a split EP titled Daniels EP. 2006 also saw the band making their European debut, touring in Germany, Spain, France and Switzerland. The UK leg of the tour was cancelled after the band's van was broken into in Spain.
2011 saw the release of their latest full-length album, Disguised As Ghosts, on Wednesday Records. Slightly less funky than Captain Love, it still follows along the acoustic-strewn pop path with thoughtful arrangements and excellent production. The album was recorded by bassist Zach Grace with Jeremy Ferguson returning to help produce. The album has been released on both CD and Vinyl.
In 2016, the band signed with Topshelf Records (Braid, The Jazz June) to release their follow-up to "Disguised As Ghosts". According to Mock Orange's Twitter account, Alan Douches was recruited to master the album in late March. Said to be a melding of their two conflicting past sounds, Put The Kid On The Sleepy Horse has a May 20, 2016 release date.
Band members
Current members
Ryan Grisham - guitar, vocals (1993–present)
Heath Metzger - drums (1993–present)
Zach Grace - bass, backing vocals (2002–present)
Matt McGuyer - guitar, backing vocals (2021–present)
Former members
Joe Asher - guitar, backing vocals (1993–2021)
Brandon Chappell – bass (1993–2002)
Discography
Albums
Open Sunday (1995, Minus 7)
Mock Orange (1997, Minus 7)
Nines & Sixes (1998, Lobster Records)
The Record Play (2000, Lobster Records)
Mind is Not Brain (2004, Silverthree)
Captain Love (2008, Wednesday Records)
Disguised as Ghosts (2011, Wednesday Records)
Put the Kid On the Sleepy Horse (2016, Topshelf Records)
Live
Live in Brooklyn (2009, Wednesday Records)
EPs
The First EP (2002, Dead Droid Records)
Daniels EP (2006, Asian Gothic)
Daniels EP 2 (2016, Asian Gothic)
The Bridge EP (2020, Bedfire Records)
Singles
Mock Orange/The Borgo Pass (1999, Northern Lights)
Compilations
Lobster Records: Greetings (2001, Lobster Records)
Firework Anatomy (2001, Engineer Records)
Not One Light Red: A Desert Extended (2002, Sunset Alliance)
Rock Music: A Tribute to Weezer (2002, Dead Droid Records)
Gems (2006, Lobster Records)
Play (2007, Desoto Records)
Soundtracks
Tony Hawk's Gigantic SkatePark Tour 2002 - "We Work", "Growing Crooked" 2002
Scott Baio Is 45...and Single -"Mind is not Brain", "Old Man", "Oh My God", and "Birds"
Bella - Metanoia Films - "East Side Song" appears in the trailer of the movie 2006
CSI: Miami - "All You Have", "Drinking Song" and "We Work"
LEVI's BMX Clip of the Week -"Lila" and "Smile On
Maloof Money Cup, NBC -"Song in D" and "Supergang"
16 and Pregnant MTV - "I Keep Saying So Long" 2009
Raising The Bar TNT - "Captain Love" 2009
Greek, ABC Family -"Smile On"
MTV's Made - "Drinking Song"
Vh1's Free Radio - "Smile On"
Viva La Bam - Five Songs
MTV's College Life - Seven Songs
MTV's Maui Fever - Six Songs
MTV's There and Back - Three Songs
MTV's Real World
Fox Sports
ESPN2
Past Life Warner Bros.
The Vicious Kind Movie trailer-"Song in D" 72nd Street Productions
Contests
The Mt. Dew Break Out Contest MTV2 - performed live, placed second
International Songwriting Competition - placed first in Rock category
References
External links
Mock Orange Official Website
Facebook page
Indie rock musical groups from Indiana
People from Newburgh, Indiana
Topshelf Records artists
|
749704
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96
|
Рокко Марконі
|
Рокко Марконі (? — близько 13 травня 1529) — італійський венеційський художник епохи ренесансу, представник венеційської школи живопису.
Біографія
На роботах підписувався як Rochus Marchonus. Вважається учнем Джованні Белліні, пізніше навчався у Пальма Веккйо. Документальних згадок про художника збереглось мало. Зокрема перша датується 1505 роком, коли Марконі виступав як свідок. Відомо, що він був двічі одружений. Першу дружину звали Себастьяна, — другу Ґаспарина. Був членом Венеційської Гільдії Святого Луки.
Роботи:
Христос і блудниця (Галерея Академії, Венеція)
Христос між Святими Петром і Андрієм (східний трансепт Собору Санті-Джованні е Паоло)
Джерела
Бенуа А. История живописи всех времен и народов. — СПб: Нева, 2004. — Т. 2. — С. 458. — ISBN 5-7654-1889-9, ISBN 5-7654-2109-1.
Gibbons F. Giovanni Bellini and Rocco Marconi // The Art Bulletin — Jun., 1962 — Vol. 44. — № 2. — P. 127—131.
Примітки
Персоналії за алфавітом
Марконі
Марконі
Художники, чиї твори перебувають у суспільному надбанні
Померли 1529
|
5057463
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%BC
|
Гора Грем
|
Гора Грем
Гора Ґрем (називається також Nnee biyati' (Західні Апачі) Dził Nchaa Sí'an — «Велика сидяча гора») — гора в окрузі Ґрем, штат Аризона, США, приблизно за 70 миль (110 км) на північний схід від Тусона. Гора досягає 10 724 футів (3 269 м) у висоту. Це найвища точка в окрузі Грем, Національному лісі Коронадо та горах Піналеньо. Це також найпівденніша вершина та ділянка суші в континентальній частині Сполучених Штатів вище 10 000 футів (3048 м). Оскільки місцеві жителі часто використовують назву «Маунт Грем» для позначення всього гірського масиву, саму вершину часто називають «Висока вершина». Це двадцята з 57 надвидатних вершин нижніх 48 штатів і перша з п'яти в Аризоні.
Загальний опис
Вершини гори Ґрем є витоком численних багаторічних потоків, які протікають через п'ять основних ботанічних зон. Розташовані між південними Скелястими горами та Західною Сьєрра-Мадре Мексики, біологічно ізольовані протягом тисячоліть, високі гори стали притулком для реліктових популяцій рослин і тварин із адаптивними стратегіями, що ґрунтуються на екологічних умовах плейстоценового льодовикового періоду. На особливу увагу заслуговують насадження найстаріших хвойних дерев на південному заході США та пов'язані з ними місця проживання видів, що перебувають під загрозою зникнення, особливо червоної білки Маунт-Грем.
Розташований біля північної межі батьківщини апачів Чирікауа та південних окраїн території західних апачів, хребет є однією з чотирьох найсвятіших гір західних апачів і вважається священним для всіх корінних народів регіону.
У 1993 році біля підніжжя гори був заснований Свято-Паїсіївський православний монастир.
На горі Грехем живуть обидва види місцевої форелі Аризони — гіла та апачська форель, а також три види інтродукованої форелі.
Обсерваторія Маунт Грехем
Великий бінокулярний телескоп Міжнародної обсерваторії Маунт-Грем на горі Грем, 2004 р.
На горі Ґрем розташована зона міжнародної обсерваторії Маунт-Грем, де кілька організацій встановили великі телескопи в кількох окремих обсерваторіях, дозволених рідкісним рішенням Конгресу мирного часу про відмову від екологічних законів США.
Конгрес Сполучених Штатів дозволив будівництво обсерваторій на горі в 1988 році, але чотири визнані на федеральному рівні племена нації західних апачів і корінні американці викликали обурення, які вважають це місце священним. Екологічні групи, включаючи Sierra Club, також виступають проти Міжнародної обсерваторії Маунт-Грем, оскільки високі висоти є останнім місцем існування червоної білки на горі Грем.
Інтернет-ресурси
«Mount Graham International Observatory home page». University of Arizona.
«Mount Graham Coalition». an advocacy group.
Примітки
Гори США
Гори Аризони
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.