id
stringlengths 3
8
| url
stringlengths 31
795
| title
stringlengths 1
211
| text
stringlengths 12
350k
|
|---|---|---|---|
24885764
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Italian%20seaplane%20carrier%20Giuseppe%20Miraglia
|
Italian seaplane carrier Giuseppe Miraglia
|
Italian seaplane carrier Giuseppe Miraglia
Giuseppe Miraglia was an Italian seaplane carrier.
History
Giuseppe Miraglia was laid down in 1921 as the train ferry Città di Messina, intended for use by the Italian State Railway Company, but was acquired by the Regia Marina soon after her launch in 1923. Works to convert her into a seaplane carrier began immediately; in 1925, with the ship nearly complete, Giuseppe Miraglia capsized during a storm. Salvaged under the direction of Umberto Pugliese, she was repaired and commissioned in November 1927.
Giuseppe Miraglia participated in the Second Italo-Abyssinian War and the Spanish Civil War.
During World War II, after surviving the Battle of Taranto, she was employed in the Mediterranean theatre. After the Armistice she sailed (along with much of the Italian fleet) to Malta for internment.
After the British motor torpedo boat depot ship was straddled by bombs and damaged beyond repair during the Luftwaffe bombing raid on the Italian port of Bari on December 2, 1943, and the subsequent mustard gas disaster, Giuseppe Miraglia was impressed by the Royal Navy as temporary replacement.
After the war Giuseppe Miraglia was used to repatriate Italian prisoners-of-war, then spent the rest of her career as a barrack ship and workshop at Taranto until her scrapping in 1950.
Aircraft facilities
Giuseppe Miraglia could carry some 17 seaplanes (originally Macchi M.18, later IMAM Ro.43) and one Reggiane 2000 "catapultabile". The ship was equipped with two catapults. Seaplanes could be retrieved by means of large doors and cranes at the sides of the hangar.
See also
List of seaplane carriers by country
References
External links
Nave Appoggio Aerei Giuseppe Miraglia Marina Militare website
1923 ships
Seaplane carriers of the Regia Marina
Ships built in La Spezia
|
1189297
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B9
|
Денкей
|
Денкей — село у повіті Вилча в Румунії. Входить до складу комуни Фиртецешть.
Село розташоване на відстані 172 км на захід від Бухареста, 49 км на південний захід від Римніку-Вилчі, 50 км на північ від Крайови.
Населення
За даними перепису населення 2002 року у селі проживали особи, усі — румуни. Усі жителі села рідною мовою назвали румунську.
Примітки
Села повіту Вилча
|
1269229
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/HD196025
|
HD196025
|
HD196025 — подвійна зоря.
Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,0.
Вона розташована на відстані близько 1156,6 світлових років від Сонця.
Подвійна зоря
Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас B4.
В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.
Див. також
Перелік HgMn-зір
Ртутно-манганова зоря
Перелік хімічно пекулярних зір (20h-22h)
Хімічно пекулярна зоря
Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
Перелік Am-зір
Am-зоря
Джерела
Хімічно пекулярні зорі
Зорі головної послідовності спектрального класу B4
0
|
617344
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Lim%20%28Croatia%29
|
Lim (Croatia)
|
Lim (Croatia)
The Lim bay and valley is a peculiar geographic feature found near Rovinj and Vrsar on the western coast of Istria, south of Poreč, Croatia. The name comes from the Latin limes for "limit", referring to the landform's position at the border of two Roman provinces: Dalmatia and Italia.
Geography
The Lim valley (Limska dolina) is the 35 km long valley of the river Pazinčica, which transforms into the Lim bay (Limski zaljev), a 10 kilometer long estuary. The Croats sometimes also call it Limski kanal ("Lim channel"), due to its narrow width. The estuary is sometimes called a fjord, although it is not in fact a fjord but a ria, because it was not carved by a glacier but by the river eroding the ground on its way to the Adriatic Sea, when the sea level was lower.
Owing to its geological history, this estuary is one of the most instructive examples of limestone hydrological development. The Lim stream used to flow through the valley but dried up regularly, and was really only present after the heavy rain. The Lim estuary has the appearance of a canyon. The side rises to 150 m, sinking to 20 m when they reach the sea; they are overgrown with maquis and have some special characteristics. The south bank, facing the north, is covered with deciduous trees (oak and ash), while the north bank, facing the sun, has more evergreen flora. The vegetation has recently suffered a great deal from fires. The estuary is rich in fish, and high quality oysters and mussels. Because of the special conditions of the sea water in the channel (less salt content, a higher concentration of dissolved oxygen and well-researched temperature gradients) sea flora and fauna are particularly well developed.
The channel is a natural breeding ground and wintering place for many breeds of fish. For this reason it is a special reserve, protected by a conservation order. The locals grow some fish and oysters there.
In popular culture
The movie The Long Ships starring Richard Widmark and Sidney Poitier was shot there in 1964.
See also
Dvigrad
References
External links
Lim channel or Lim fjord
Lim bay at InfoRovinj
Estuaries of Europe
Bays of Croatia
Landforms of Istria County
Valleys of Europe
Landforms of Croatia
Tourist attractions in Istria County
|
262866
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Долинівка (Покровський район)
|
Долинівка (Покровський район)
Долинівка — село Новогродівської міської громади Покровського району Донецької області, Україна. У селі мешкає 11 людей.
Загальні відомості
Відстань до райцентру становить близько 23 км і проходить автошляхом місцевого значення. Територія села межує з землями с. Мемрик Покровського району Донецької області.
Історія
Долинівка, до 1917 — менонітське село на власній землі в Катеринославській губернії, Бахмутський повіт, Голицинівська волость; у радянський період — Сталінська/Донецька область, Селидівський/Сталінский (Авдот'їнський) район. Засноване 1888 року на лівому березі річки Вовча. Засновники з молочанських колоній. Мешканці: 75/75 німці (1926), 240 (1941).
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 11 осіб, із них 27,27 % зазначили рідною мову українську та 72,73 % — російську.
Примітки
Посилання
Погода в селі Долинівка
Села Покровського району (Донецька область)
Колишні німецькі колонії Донецької області
|
17988158
|
https://en.wikipedia.org/wiki/A16%20motorway%20%28Netherlands%29
|
A16 motorway (Netherlands)
|
A16 motorway (Netherlands)
The A16 motorway is a motorway in the Netherlands. It runs from the interchange Terbregseplein in the northeastern part of Rotterdam, towards the Belgian border near Hazeldonk. The motorway has 19 exits including 7 interchanges.
Speed limit
Nearly the entire A16 motorway, including both the local and express lanes near Rotterdam, featured a maximum speed of 100 km/h. The only exception to this were two short sections: between Dordrecht and Klaverpolder as well as the section between the intersection Princeville, west of Breda and the Belgian border, where a speed of 120 km/h is allowed.
At the section between the Moerdijk bridges and the Belgian border the maximum speed changed to 130 km/h as of 2011.
Local–express lanes near Rotterdam
Near Rotterdam, a system of collector–express lanes is used. The exits 24 through 26 are only accessible through the outer (collector) lanes. The inner lanes serve as express lanes and do not have any exits.
In the northern direction, there are three express lanes of which one lane is reserved for buses and trucks, while on the southbound express lanes three regular lanes are available, of which none is reserved for special vehicles.
Shared road sections
On two sections of the road, other Dutch motorways run along the north–south motorway A16. Between interchanges Klaverpolder and Zonzeel, the east–west A59 motorway follows the route of the A16 for about 8 kilometers. Further south, between interchanges Princeville and Galder, the same goes for the (also east–west) A58 motorway, for a distance of about 6 kilometers.
Besides, European route E19 (Amsterdam–Paris) follows the complete route of the A16 motorway between the Terbregseplein in Rotterdam and the Belgian border near Breda.
Exit list
External links
Motorways in the Netherlands
Motorways in North Brabant
Motorways in South Holland
Transport in Breda
Transport in Dordrecht
Transport in Moerdijk
Transport in Rotterdam
Economy of Hendrik-Ido-Ambacht
Ridderkerk
Zwijndrecht, Netherlands
Geography of Hendrik-Ido-Ambacht
|
1414524
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Harman%20Kardon
|
Harman Kardon
|
Harman Kardon is a division of US-based Harman International Industries, an independent subsidiary of Samsung Electronics. Harman Kardon was originally founded in Westbury, New York, in 1953 by business partners Sidney Harman and Bernard Kardon.
The company is focused on three audio equipment business segments - Automotive, Consumer and Professional - offering products under company-owned brand names including AKG, Becker, Crown International, dbx, DigiTech, JBL, JBL Professional, Infinity Systems, Harman/Kardon, Lexicon, Mark Levinson Audio Systems, Soundcraft and Studer.
HARMAN International corporate customers have included Apple, Inc., BMW, Land Rover, DaimlerChrysler, General Motors, Hyundai/Kia, Lexus, Mahindra, Mercedes-Benz, Mitsubishi, Porsche, PSA Peugeot Citroën, Rolls-Royce, SAAB, and Toyota.
As of June 30, 2007, the company held 1,885 trademark registrations and 294 pending trademark applications around the world. The company also held 1,695 United States and foreign patents and 2,172 pending patent applications covering various audio, infotainment and software products.
History
Company founders
After graduating from college, Sidney Harman's first job was at the David Bogen Company as an engineer where he designed public-address systems. During his 14 year tenure at Bogen, Harman moved from engineer to sales manager. By the 1950s, he was general manager of the firm.
Harman wanted Bogen to develop an improved audio system for American consumers. Bogen was not interested so Harman resigned in 1953, taking his boss, Bogen's chief designer Bernard Kardon (January 8, 1914 – April 14, 1993) with him. Naming their new company Harman/Kardon Inc., each invested $5,000 in capital and opened a production facility in Westbury, New York.
First products
Harman Kardon designed and produced some of the first high fidelity audio products in the 1950s. The company's first product was an FM tuner.
Early integrated receivers (with a tuner, preamplifier and power amplifier) were an attempt to create, improve and produce high fidelity performance in a single unit. Integrated receivers were not a novel concept as Scott Radio Laboratories had manufactured such items in the late 1930s.
One year after its founding, in 1954 Harman Kardon introduced their first products, the 7 tube A-100 AM - FM tuner featuring automatic frequency control, priced at $70.50 and the Festival D-1000 receiver, the world's first integrated hi-fi receiver priced at $189.50.
Advertised as having "all the critical electronic elements of a deluxe high-fidelity system on one compact, controlled chassis", the unit included a wide bandwidth FM radio tuner, a pre-amplifier and 20-watt amplifier with automatic loudness control all in a complete chassis.
The partners had created an advanced audio receiver that could be used to play radio programs and records at home with high audio fidelity by simply attaching speakers. Listeners were amazed. “We knocked the hell out of them; they were trembling with Shostakovich’s Fifth” Harman said. “Nobody had heard anything like that in his living room”, Harman recalled.
The D-1000 was one of the world's first AM/FM compact Hi-Fi receivers, and a forerunner to today's integrated receivers. The monaural unit was aimed to introduce non-technical consumers to high fidelity and combined many now-familiar features such as a tuner, component control unit and amplifier in a single chassis. The shape, form function and size of the D-1000 was a forerunner of the modern integrated receiver. Early Harman Kardon Hi-Fi equipment can be identified by a distinctive design of a copper plated chassis with a copper and black color scheme for panels and enclosures.
By 1956 Harman Kardon was worth $600,000. By 1957 the company offered a wide range of audio equipment, including console receiver units, stand alone tuners, amplifiers and a number of integrated receivers in varying levels of output wattage and features, all within three price ranges - the "Standard", the "Deluxe" and the "Custom" lines. The company began offering an unconditional one year guarantee on parts and labor on all Harman Kardon equipment.
Kardon retires
Kardon retired in 1957. Harman steadily grew the company into a consumer audio juggernaut in the home, professional and automotive markets producing speakers, amplifiers, noise-reduction devices, video and navigation equipment, voice-activated telephones, climate controls and home theater systems.
Continued innovation
In 1958 Harman introduced the Festival TA-230, the first high fidelity simulcast stereo receiver, once again aimed at non-technical users with the intention of making high-fidelity stereo widely available. Stereo sound was achieved by using one channel from the AM band, and one channel from the FM band. This early form of stereophonic reception was called simulcast stereo.
Early FM broadcast signals did not have the stereo carrier (pilot) signal that carried the stereo left and right channels. In 1959, two years before the FCC formally approved FM multiplex stereo broadcasting, Harman Kardon introduced the MA-250 FM multiplex adapter unit, designed to fit into the Ode T-250 and the Lyric F-250 tuners. When installed, the tuners were fully functioning multiplex tuners.
In February 1959 Harman Kardon advertised their 24 watt A-224 stereo amplifier and the T-224 am/fm tuner were "the largest selling stereo amplifier and tuner in America".
In 1959, Harman Kardon marketed the Citation II, an early ultra wideband stereophonic tube amplifier. It featured 60 watts/channel output with a frequency response of 18-60,000 Hz at 20 watt output. The company promoted their philosophy of designing high fidelity sound using amplifiers that provided widest possible audio bandwidth. Although the human ear highest audible range is around 20,000 Hz, the full range of sound goes beyond that with harmonics and overtones that may be beyond the hearing range of the human ear. These harmonics interact with other frequencies to produce audible secondary sounds or interference.
In 1969 Harman bought the major speaker manufacturer JBL. In 1970 Harman Kardon introduce the CAD5, the world's first stereophonic cassette recording deck with Dolby B-type noise reduction.
Harman sells company
In 1977 Harman accepted an appointment in the Carter administration as Under Secretary of the United States Department of Commerce. Then US law required appointees to have no direct business interests in day-to-day activities. When Harman took office in 1976, he sold his company to conglomerate Beatrice Foods for $100 million to avoid a conflict of interest. Beatrice promptly sold many portions of the company, including the original Harman Kardon division, and by 1980 only 60% of the original company remained.
Harman repurchases company
After the Carter presidency, Harman sought to regain ownership of Harman International. In 1980 he purchased Harman International from Beatrice Foods for $55 million. However, the receiver group was not included in the purchase because Beatrice Foods had previously sold the group to the Japanese company Shin-Shirasuna. The Harman Kardon receiver group was the heart of Harman International, and in 1985 Harman purchased the receiver group and returned the company to its pre-1976 form.
By 1991 Harman International was actually a group of loosely related companies, each selling to separate groups of audiophiles loyal to subsidiary brands like JBL, Infinity or Harman International's other brands. The inefficient corporate structure stretched across 21 divisions. Harman has merged them into five units, eliminating any duplicated departments--such as accounting--for each division. The savings allowed Harman to increase marketing and focus on sales in mass-merchande stores. The changes worked. Harman International profits dramatically increased from a $19.8 million loss on sales of $587 million in fiscal 1991 to a $3.5 million profit on sales of $605 million in fiscal 1992.
1980 brought the introduction of the Citation XX high current amplifier, which provided quicker response to large signal transitions from the power amplifier to the speakers. The Citation XX amplifier was called "the world's best-sounding power amplifier" by the editors of The Audio Critic magazine. The amplifier was designed by Finnish engineer who discovered transient intermodulation distortion (TIM) in 1970 and worked to mitigate its effects in the following years. The Citation XX was a project to get the best possible measurements of output signals, and the best perceived sound. A record player with tangential pick-up arm Rabco was released in 1980, too.
From 1999 to 2007, Harman Kardon worked to develop digital processing for audio products. In 1999 the company introduced the CDR-2 compact disc recorder, the first with 4X high speed dubbing. In 2000, Harman Kardon produced the AVR-7000 audio-video receiver, which was able to decode and process HDCD.
Harman retired in 2007 at the age of 88. At that time he hired technology executive Dinesh Paliwal to succeed him as CEO.
On March 11, 2017, Samsung Electronics announced the acquisition of Harman for a reported purchase price of $US8 billion.
Other products
SoundSticks
The Harman Kardon iSub 2000 Subwoofer and SoundSticks were introduced at the July 2000 Macworld expo. Harman Kardon partnered with Apple to design and manufacture these products.
Apple did the industrial design and mechanical engineering to have the product fit into the Apple product family. This product won an Industrial Design Excellence Awards gold award and was featured on the cover of I.D. magazine. The SoundSticks II were a minor upgrade, with the addition of capacitive volume control buttons and a 3.5mm mini-jack input replacing the previous USB input. The SoundSticks III were a further update changing the styling slightly using black highlights and white lighting to match the new iMacs, instead of green and blue of the original SoundSticks and the SoundSticks II. The Soundsticks Wireless introduced the capability to accept Bluetooth inputs. However, it retains the wires between the speakers.
Harman Kardon supplies or supplied audio equipment to several vehicle manufacturers including Volkswagen, Audi, BMW, Land Rover, Mercedes-Benz, MG Rover, Volvo, Buick, Kia, Hyundai, Ssangyong, MINI, Saab, Harley-Davidson, Chrysler, Alfa Romeo, Dodge, Jeep, Ram, Daihatsu, Toyota, Lexus, Honda, Jaguar, Suzuki, Mitsubishi, Nissan, Subaru and Tata Motors.
Laptop computer speakers
Computer speakers
Harman Kardon has made desktop computer speakers. Harman Kardon has also made laptop speakers, which have been used in certain models of Toshiba, Acer notebooks, Asus laptops, Apple iMacs and Huawei's M5 tablets. A pair of Harman Kardon transparent spherical speakers, along with the Apple G4 Mac Cube for which they were designed and produced from 2000 to 2001, are housed in the permanent collection of New York's Museum of Modern Art.
Smart speakers
In 2017, Harman Kardon released a smart speaker, powered by the Microsoft Cortana virtual assistant, called Invoke. In August 2018, Harman Kardon announced the Citation 500, a US$700 smart speaker running the Google Assistant.
In 2021, Harman Kardon has collaborated with Xiaomi for its newest smartphones, the Xiaomi Mi 11 series are the first smartphones to feature with Harman Kardon-tuned dual speaker setup.
Equipment photo gallery
See also
List of phonograph manufacturers
References
External links
Official website
Audio amplifier manufacturers
Compact Disc player manufacturers
Consumer electronics brands
Harman International
In-car entertainment
Loudspeaker manufacturers
Phonograph manufacturers
History of radio in the United States
American businesspeople
Companies based in Stamford, Connecticut
|
2777513
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Advanta%20Championships%20of%20Philadelphia%201997%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D1%8F%D0%B4
|
Advanta Championships of Philadelphia 1997, одиночний розряд
|
Advanta Championships of Philadelphia 1997, одиночний розряд
Яна Новотна була чинною чемпіонкою, але не змогла захистити свій титул, оскільки у чвертьфіналі її перемогла Ліндсі Девенпорт.
Мартіна Хінгіс виграла титул, перемігши у фіналі Девенпорт з рахунком 7–5, 6–7, 7–6.
Сіяні гравчині
Сіяну чемпіонку виділено жирним, тоді як для інших сіяних прописом вказано коло, в якому вони вибули. Перші четверо сіяних гравчинь виходять без боротьби в друге коло.
Мартіна Хінгіс (переможниця)
Яна Новотна (чвертьфінал)
Аманда Кетцер (чвертьфінал)
Моніка Селеш (чвертьфінал)
Ліндсі Девенпорт (фінал)
Іва Майолі (1-ше коло)
Іріна Спирля (півфінал)
Аранча Санчес Вікаріо (півфінал)
Сітка
Фінал
Секція 1
Секція 2
Посилання
Advanta Championships 1997 of Philadelphia Draw
Тур WTA 1997
1997
|
12419232
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Collared%20lark
|
Collared lark
|
Collared lark
The collared lark (Mirafra collaris) or collared bushlark is a species of lark in the family Alaudidae found in East Africa.
Distribution and habitat
The collared lark has a considerable range, with an estimated global extent of occurrence of 530,000 km2 over an area from eastern Ethiopia and Somalia to central Kenya.
Its natural habitat is subtropical or tropical dry lowland grassland.
References
External links
Species factsheet - BirdLife International
collared lark
Birds of the Horn of Africa
collared lark
Taxonomy articles created by Polbot
|
451193
|
https://en.wikipedia.org/wiki/HMS%20Triumph
|
HMS Triumph
|
HMS Triumph
Ten ships of the Royal Navy have been named HMS Triumph. Another was planned, but renamed before being launched:
English ship Triumph (1562) was a 68-gun galleon built in 1561. She was rebuilt in 1596, and sold in 1618.
was a 44-gun ship launched in 1623 and broken up in 1687.
was a 90-gun second-rate ship of the line launched in 1698. She was renamed HMS Prince in 1714, rebuilt in 1750 and broken up in 1773.
was an 18-gun sloop, formerly the Spanish San Cristóbal (1735), (alias Triunfo). She was captured in 1739 and foundered in 1740.
was a 74-gun third-rate ship of the line launched in 1764. She was used for harbour service from 1813 and was broken up in 1850.
HMS Triumph was to have been a 91-gun screw propelled Bulwark-class second rate. She was renamed before her launch in 1862 as a armoured frigate.
was a Swiftsure-class battleship launched in 1870. She was renamed HMS Tenedos in 1904, being used as a depot ship, and then a training ship. She was renamed HMS Indus IV in 1912, and HMS Algiers in 1915. She was sold in 1921.
was a Swiftsure-class battleship launched in 1903 and sunk by U-21 in 1915.
was a T-class submarine launched in 1938 and sunk in 1942.
was a Colossus-class light fleet aircraft carrier launched in 1944. She was converted to a heavy repair ship in 1964 and was scrapped in 1981.
is a Trafalgar-class fleet submarine launched in 1990 and currently in service.
Battle honours
Armada, 1588
Dover, 1652
Kentish Knock, 1652
Portland, 1653
Gabbard, 1653
Scheveningen, 1653
Lowestoft, 1665
Four Days' Battle, 1666
Orfordness, 1666
Sole Bay, 1672
Schooneveld, 1673
Texel, 1673
Cornwallis's Retreat, 1795
Camperdown, 1797
Dardanelles, 1915
Malta Convoys, 1941
Mediterranean, 1941
Korea, 1950
See also
Royal Navy ship names
ja:トライアンフ
|
371650
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Luis%20Miguel
|
Luis Miguel
|
Luis Miguel Gallego Basteri (born 19 April 1970) is a Mexican singer and record producer. Born in Puerto Rico by accident, to an Italian mother and a Spanish father, he is often referred to as El Sol de Mexico (The Sun of Mexico), derived from the nickname his mother gave him as a child: "Mi sol" (My sun). Luis Miguel has sung in multiple genres and styles, including pop songs, ballads, boleros, tangos, jazz, big band, and mariachi. Luis Miguel is also recognized as the only Latin singer of his generation not to cross over to the Anglo market during the "Latin Explosion" in the 1990s.
Despite recording only in Spanish, Luis Miguel continued to be the best-selling Latin artist in the 1990s, and was credited for popularizing the bolero genre within the mainstream market. He has sold around 60 million records worldwide, making him one of the best-selling Latin music artists.
Latin pop music, along with his personal life and showmanship on stage, has made Luis Miguel popular for nearly his entire career, which started in Mexico in 1981. At the age of 14, he received his first Grammy for his duet "Me Gustas Tal Como Eres" with Sheena Easton, making him one of the youngest Grammy-winning artists in music history. In 1991, the RIAA recognized the success of his 1991 album Romance as one of the best-selling Latin albums of all time. He was the first Latino artist to earn two platinum certifications for Spanish-language albums in the United States, for Romance and Segundo Romance (the latter earning him 35 platinum records throughout Central and South America). He is also recognized by Billboard as the artist with the most top-10 hits on Billboards Hot Latin Songs chart. His album Cómplices was released in 2008, peaking at No. 10 on the mainstream Billboard 200; his most recent album, ¡México Por Siempre!, was released in 2017 and earned him his second No. 1 on the Billboard Regional Mexican Albums chart, achieving double-platinum status.
Luis Miguel is also known for his high-grossing, captivating live performances. He is the highest-grossing Latino touring artist since Boxscore began tracking touring data in 1990, with a total of $278.5 million. With the Luis Miguel Tour, which took place in 2010, he visited 22 countries in North America, South America and Europe, where he performed in a three-year span with a total of 223 shows all over the world, making it the longest and highest-grossing tour ever made by a Latin artist. He also holds the record for the most consecutive presentations in the Auditorio Nacional (National Auditorium) with a total of 30 consecutive concerts as well as the record for the most presentations in the same venue with a total of 258 concerts. , Luis Miguel ranks number two on Billboards Greatest of All-Time Latin Artists chart.
Early life
Luis Miguel was born in San Juan, Puerto Rico to parents Luisito Rey and Marcela Basteri. During his childhood years, his father, who was also his manager, encouraged him to watch and analyze nearly every movie, recording, and concert performance of Elvis Presley. In 1982, he released his first album, Un Sol, by the Mexican branch of EMI Records, which won him his first gold disc at the age of 11. Two years later, he started touring Latin American countries including Colombia, Venezuela, Chile, and Argentina. With 1982's Un Sol, he scored a major hit with the single, "1+1=Dos Enamorados".
Career
1984–1987: Palabra de Honor, Sanremo Music Festival and Soy Como Quiero Ser
In 1984, Luis Miguel took on a Spanish pop-rock style of music, with the international release of his fourth studio album Palabra de Honor produced by the then Spanish Hispavox director Honorio Herrero. In 1985, at age 15, he took part in the Sanremo Music Festival, where he won the second place award with his song "Noi Ragazzi Di Oggi". That same year, he was also presented with the "Antorcha de Plata" Award in the Viña del Mar Music Festival for his duet single "Me Gustas Tal Como Eres" ("I Like You Just As You Are") with Scottish singer Sheena Easton. In 1983, he co-starred in the film Ya Nunca Más (released 1984) and in 1985, Fiebre de amor.
In 1986, he took a brief hiatus as his relationship with his father was souring due to alleged mismanagement, poor financial decisions and risking the earnings of his career. Shortly after signing with Warner Records, in 1987, he fired his father and started to work with Juan Carlos Calderón. Luis Miguel's album Soy Como Quiero Ser in May 1987 sold well over 2.5 million records. The album featured Spanish-language adaptations of popular English-language songs, such as "Ahora Te Puedes Marchar" and "Yo Que No Vivo Sin Ti".
1988–1990: Busca una Mujer and 20 Años
On 25 November 1988, Luis Miguel's second album Busca una Mujer was released. The first single "La Incondicional" became a top-ten hit throughout Latin America in the first half of 1989, and thanks in part to the music video, it spent over seven months on the top ten of many Latin American charts. The video was shocking to many fans as he had cut his signature long hair. This cemented his transition from a child star into an adult superstar. By the end of 1989, the second single "Fría Como el Viento" reached No. 1 on the Hot Latin Tracks. He also had a top-ten single with "Separados" in early 1990, peaking at #8.
In 1990, he made a successful transition from child singer to adult showman with the album 20 Años and an ensuing string of sold-out shows first in Mexico then throughout Latin America and elsewhere in the world. 20 Años sold 600,000 copies in its first week of release and resulted in the release of three singles: "Tengo Todo Excepto A Ti", "Entrégate", and "Amante del amor", with the two former hitting number 1 on Billboard's Hot Latin Tracks in 1990.
1991–1993: Romance and Aries
In 1991, Luis Miguel's career went to even greater heights and earned him the respect of a wider audience with the release of Romance, an album of romantic boleros, most from the 1950s. He has been credited with reinventing the bolero for modern audiences. The album Romance, which became his most successful material ever, eventually sold 7 million units worldwide.
In 1993, Luis Miguel's fifth studio album, Aries, was released, which won him that year's Grammy Award for Best Latin Pop Album. That same year, Luis Miguel was invited by Frank Sinatra to join him on his Duets II album and to perform live in a nationally televised special in honor of Sinatra's 80th birthday, along with other stars such as Stevie Wonder and Natalie Cole.
1994–1996: Segundo Romance and Nada Es Igual
In 1994, he released a sequel to Romance, Segundo Romance, featuring him as a convincing pop singer with mastery over timeless Latin classics such as "Solamente Una Vez" and "Historia de un Amor". The album earned Miguel another Grammy Award, as well as platinum status in the United States.
In 1996, for his contribution to the recording industry, Luis Miguel received a star and was inducted to the Hollywood Walk of Fame, at that time the youngest male singer to receive a star. Soon after, Luis Miguel returned to the studio and released Nada Es Igual, a pop album featuring "Sueña", the main theme for Disney's The Hunchback of Notre Dame.
1997–1999: Romances and Amarte Es un Placer
In 1997, Luis Miguel released his third album of the bolero series Romances, which sold over 5 million copies. "Por Debajo de la Mesa" was released as the lead single from the album. The single quickly reached number one on the Billboard Hot Latin Songs chart, two months later; it would spend twenty-six weeks on the chart. At the 40th Annual Grammy Awards in 1998, Luis Miguel won the award for Best Latin Pop Performance. He also received the Billboard Latin Music Award for "Male Pop Album of the Year" and the World Music Award for "Best Selling Latin Artist" in the same year.
In 1999, Luis Miguel released his ninth studio album Amarte Es un Placer which, in 2000, earned him two Latin Grammys for being Best Album of the Year and Best Pop Album of the Year. The single "O Tú, O Ninguna" of Amarte Es Un Placer became number 1 on the Billboard Hot Latin Tracks and perched at the top position for eight consecutive weeks. Following the success of Amarte Es Un Placer, Luis Miguel released Mis Romances in 2001, his fourth album in the bolero series. The album, which sold over two million copies worldwide was followed by the launch of Mis Romances Tour which took place throughout the U.S., Europe, and Latin America.
2003–2004: 33 and Mexico en la Piel
In 2003, Luis Miguel released his first pop album in over four years entitled 33, indicative of his age. The album, which featured a collection of ballads and uptempo songs climbed to number 1 on Billboard's Latin Charts earning Luis Miguel two Billboard Awards as well as Grammy and Latin Grammy award nominations. On the 33 Tour, Luis Miguel filled the largest halls in the U.S., toured throughout Latin America, including Chile where his album 33 sold 2.5 million copies and was recognized that same year by Warner Chile as the artist with the most sold records sold in the history of Chile. He also performed at Mexico's sold-out National Auditorium, and various sold-out shows in Buenos Aires, as well as other prestigious international venues such as Plaza de Toros de Las Ventas in Spain.
That same year, Prince Felipe of Spain presented him with a special award for being the best-selling foreign artist in his country's history, and hosted a special party in his honor in Madrid. In addition to his album 33 Luis Miguel was bestowed by Lo Nuestro Awards in 2003 a "Premio Lo Nuestro a la Excelencia", (literally, The "Ours" award for Excellence) a lifetime achievement award for his outstanding career at the mere age of 33 being the youngest artist to receive this award.
In 2004, Luis Miguel released his Mexico En La Piel. The album, which was a collection of traditional Mexican mariachi songs, went on to sell five million copies worldwide. For this album, he received a diamond disc and won the Latin Grammy Award for Best Ranchero Album at the Latin Grammy Awards of 2005 and also the Grammy Award for Best Mexican/Mexican-American Album. He launched his Mexico En La Piel Tour in 2005. In 2006, Luis Miguel performed thirty shows between 18 January and 27 February at the National Auditorium in Mexico City. The 123-date tour started in September 2005 in Mexico which then stretched to Argentina, Chile and Uruguay. The Mexico En La Piel Tour won the Billboard "Tour of the Year" and positioned itself as No.1 on the Billboard World Top Boxscore.
2005: Grandes Éxitos and Navidades
In 2005, Luis Miguel released Grandes Éxitos, his first greatest hits album, that featured his greatest songs he recorded during all his career, including two never-released singles: "Misterios Del Amor" and "Si Te Perdiera". That same year, he released a Christmas album called Navidades. The playlist includes many Christmas standards in Spanish. The album reached number one on Billboard's Top Latin Albums chart during the first week of its release. The album released two singles "Santa Claus Llegó A La Ciudad" ("Santa Claus Is Comin' to Town"), and "Mi Humilde Oración" ("My Grown-up Christmas List").
2008–2010: Cómplices and Luis Miguel
On 6 May 2008, Luis Miguel released Cómplices, produced by him and written by Spanish composer Manuel Alejandro. It sold almost 350,000 copies in the first 24 hours. The first single, "Si Tú Te Atreves" was released on 7 April 2008, and the second single of the album was "Te Desean". Luis Miguel made history with his album Complices which debuted at No.10 on the Billboard Top 200, being the highest position a Latin artist has ever reached on the Billboard Top 200 with a fully Spanish-composed album, it also reached No.1 on the Billboard Top Latin Albums making him the Latin artist with the most No.1 albums on the chart with a total of 9 albums. His Complices Tour began in Seattle, Washington on 3 September 2008.
Luis Miguel released his self-titled studio album on 14 September 2010. Its first single "Labios de Miel" is a smooth Latin pop song. The tour started on 4 November 2010 in the city of Lima, Peru and covered the United States, South America, Mexico and Spain among other countries. On 22 February 2012, he sang at the Viña del Mar International Song Festival. With one million dollars for his performance, he became the most expensive artist in the history of the festival. Luis Miguel performed at the Curaçao North Sea Jazz Festival on 31 August 2013. In August 2014, the song "Déjà Vu" was leaked on the web.
2017–2018: Television biopic and ¡Mexico Por Siempre!
On 4 May 2017, Telemundo signed a deal for the exclusive U.S. broadcast rights to the "officially authorized TV series" based on Luis Miguel's life story and announced it would air in 2018. On the same day, Netflix also revealed it has the rights to stream the yet-unnamed bio-series in Latin America and Spain with the same target date.
On his official Facebook, page it was announced that his new single "La Fiesta del Mariachi" was set to release on 27 October 2017. On 24 November, the full album, titled ¡México Por Siempre! was released, it features 14 tracks of traditional Mexican music. The tour began February 2018, in the National Auditorium of Mexico City and ended September 2019 in Las Vegas.
On 22 April, Netflix and Telemundo started airing the self-titled series Luis Miguel. Together with revealing many parts both known and unknown of the singer, it also brought nostalgic moments for those watching it, like the mirroring of his Sabritas ad, called in the series "Saboritas".
Personal life
His father was a Spanish singer, songwriter and guitarist, Luis Gallego Sánchez, known as "Luisito Rey", and his mother was an Italian actress, Marcela Basteri. His father was from Cádiz, a city in southwestern Spain, and his mother was from the Province of Massa-Carrara, Italy. He was named Luis Miguel in honor of Spanish bullfighter Luis Miguel Dominguín. Luis Miguel has two younger brothers.
His birth date is on 18 April, but he celebrates his birthday on 19 April as that was the day his father registered him at Puerto Rico's Civil Registry.
Due to his early fame, Luis Miguel had a complicated childhood. He had a difficult relationship with his father, who was also his manager. His father was very strict and demanding during incessant rehearsals, although his father's strict discipline has also been credited with playing a large role in his success. In 1986, Luis Miguel's mother disappeared mysteriously and her whereabouts are still unknown. In the late 1980s, Luis Miguel fired his father due to financial problems caused by poor representation. After their estrangement, his father, who was a heavy drinker, fell into depression and died on 9 December 1992 in Barcelona, Spain.
Luis Miguel is recognized for his taste for haute cuisine and for being a self-taught sommelier. Luis Miguel released his own vintage of wine, "Único. Luis Miguel", a Cabernet Sauvignon. A native Spanish speaker, he also speaks English, Italian and Portuguese. Luis Miguel is the father of three children: one born in June 1989, from his relationship with Stephanie Salas; and two born in January 2007 and December 2008, both from his relationship with actress Aracely Arámbula. His numerous relationships are widely covered by the Latin media.
Regarding his religious faith, he stated: "I am Catholic because I was born in a Catholic family. I believe in God, I visit church whenever I rarely have the chance due to my work commitments." He has refrained from speaking about politics, stating that an artist should be "apolitical and dedicate themselves to songs". In April 2010, he was briefly hospitalized at the Cedars-Sinai Medical Center in Los Angeles. The cause of the hospitalization was not disclosed. On 2 May 2017, Luis Miguel surrendered himself to the U.S. Marshals following a case with his former manager William Brockhaus where Luis Miguel was ordered to pay him over one million dollars in July 2016. He was released that same day by signing a promissory note.
Artistry and image
Luis Miguel rarely grants interviews or attends award ceremonies. He is always escorted by a diligent security team and he is transported in several trucks to distract paparazzi and reporters. He is quoted as saying, "I maintain my sanity by keeping my distance."
Luis Miguel is considered one of the top male pop singers worldwide today. His voice has been estimated to span three octaves, and six notes. In a career that has spanned almost forty years, he has become the main male singer from Latin America, having performed successfully pop music, bolero, mariachi and romantic ballads. In the late 1980s, Luis Miguel made the transition from child star to consolidated international singer, and since then, he became one of the most revered and popular Latin American artists ever. Also dubbed as a crooner, his wide vocal range and performance have been praised by critics and other artists all over the world. Producer Gustavo Santaolalla described him as "one of the greatest singers of all time" and stated that "Luis Miguel is not just a singer, he's an artist."
Frank Sinatra personally invited Luis Miguel to participate in a duet in the album Duets II. Luis Miguel has been dubbed several times by the press and the media as the "Latin Frank Sinatra".
His music has reached speaking continents such as Asia and Africa. The press stated that at the time of his capture, the dictator Saddam Hussein had the album Segundo Romance, among his belongings.
His net worth is estimated at US$180 million.
Summary of distinctions
At the age of 14, Luis Miguel received a Grammy Award for his duet "Me Gustas Tal Como Eres" ("I Like You Just The Way You Are") with Sheena Easton. In 1991, the RIAA gave him a recognition for the high sales of the albums Romance and Segundo Romance.
He was the only Latin artist to perform at the show "Sinatra: 80 Years My Way", along with other pop icons such as Bruce Springsteen, Natalie Cole and Bob Dylan. His 1997 album Romances became the first Spanish-language album ever debuting at No. 14 on the Billboard Top 200. Warner Music Group recognized Luis Miguel as the best-selling artist in the history of Chile with over 2.5 million records sold. In 2003, Prince Felipe of Spain presented him with a special award for being the best-selling foreign artist in his country's history. In 2008, Luis Miguel's album Navidades became the first Christmas album ever to be nominated for the Grammy in the category of Pop. His album Cómplices broke records in Mexico, by selling over 320,000 copies on its first day of release. Just three days after its release, his new album achieved Quadruple Platinum certification in Mexico, Platinum in Argentina and gold records in Chile and the United States.
Luis Miguel is also known for his high-grossing tours in Chile, Uruguay, Venezuela, Brazil and Spain between 1999 and 2000. The tour consisted of 99 concerts and was attended by approximately 1.4 million fans. It was the highest-grossing tour ever made by a Latin artist, as well as the most extended. These two records have been broken by his Mexico En La Piel Tour. His 33 Tour peaked at No. 1 in the Billboard World Top Boxscore. The Mexico En La Piel Tour of 2005–2007, with a total of 124 concerts, peaked at No. 1 in the Billboard World Top Boxscore. The tour spanned two years with a total of 129 concerts attended by over 1.5 million spectators, and grossed around $95 million. In 2006, during the Mexico En La Piel Tour, after giving 30 consecutive sold-out concerts at the Auditorio Nacional in Mexico, gathering over 260,000 spectators he was awarded with the "Estela de Plata" at the last concert. His Luis Miguel Tour is ranked at number five of the highest-grossing tours of 2011 in North America.
Awards and recognitions
In 1984, received the Grammy Award for Best Mexican American Performance for his duet "Me Gustas Tal Como Eres" (I Like You Just The Way You Are) with Sheena Easton.
In 1985, Luis Miguel won Antorcha de Plata at the Festival de la Cancion de Viña del Mar for his duet "Me Gustas Tal Como Eres" (I Like You Just The Way You Are) with Sheena Easton.
In 1985, wins the second place at the Sanremo Music Festival in Italy with the song "Noi Ragazzi di Oggi" (Lyrics by Cristiano Minellono - Music by Salvatore Cutugno).
In 1990, won two more Antorcha de Plata at the Festival de la Cancion de Viña del Mar.
In 1991, Luis Miguel was recognized at South Korea International Music Award as the best abroad for his album "Romance" for Romance.
In 1991, received recognition by RIAA for selling 2 million copies of Romance and Segundo Romance.
In 1992, he received European Excellence prize in Spain.
In 1992, received a Billboard Awards for the Best Latin Artist, for the Best Spanish-language Album (for his album Romance) and Best Singer in Spanish.
In 1993, received a Billboard Awards for Best Latin Male Artist of the Year, Best Spanish-Language Album of the Year Aries.
In 1993, received a Grammy Award for the Best Latin Pop Album Aries.
In 1994, received a Grammy Award for being the Best Latin Male singer with his album Segundo Romance.
In 1994, he was invited to record a special-edition duet of "Come Fly With Me" with Frank Sinatra for his album Duets II.
In 1995, became the single Latin artist to perform at the show SINATRA: 80 Years My Way along with other pop icons such as Bruce Springsteen, Natalie Cole and Bob Dylan.
In 1996, received a star in the Hollywood Walk of Fame.
In 1996, he recorded the song "Sueña" (Spanish version of "Someday") for the Disney movie The Hunchback of Notre Dame.
In 1997, Pollstar Magazine recognized Luis Miguel as the first Latin artist to enter the list of All-Time Top-20 grossing artists who have sold as many records in a single location in the history of music.
In 1997, the album Romances became the first Spanish-language album ever debuting on the Billboard Top 200.
In 1997, Luis Miguel received a Grammy Award for being the Best Latin Pop Artist of the Year with his album Romances.
In 2000, received a Latin Grammy Award for Best Album of the Year and Best Pop Album of the Year on his Amarte es un Placer.
In 2000, received a Latin Grammy Award for Best Pop Album.
In 2000, received a Latin Grammy Award for being the Best Pop Male Artist.
In 2001, he received a Billboard Award for Best Male Pop Vocal Performance which included a collaboration with Michael Jackson in the Spanish version of "What More Can I Give" entitled "Todo Para Ti" dedicated to the victims of 11 September 2001 attacks in New York.
In 2002 received the Premio Luna de Mexico (Moon of Mexico Award) for being the artist with the best artistic career (at that time of 20 years).
In 2003, Warner Music recognized him as the best-selling artist in the history of Chile with over 2.5 million records sold.
The 33 Tour peaked at No. 1 in the Billboard World Top Boxscore.
In 2005, received a Latin Grammy Award for Best Ranchero Album México En La Piel.
In 2005, received a Grammy Awards for Best Mexican Album Mexico En La Piel.
In 2005, followed by the En La Piel Tour in Mexico, Luis Miguel gave 6 consecutive sold-out concerts in the Gibson Universal Amphitheater in Los Angeles, CA.
The Mexico En La Piel Tour peak No. 1 in the Billboard World Top Boxscore.
In 2005, Luis Miguel became the first Latin artist to receive a star on the streets of Las Vegas Star.
In 2006, he won Estela de Plata for his tour in Mexico for giving 30 concerts at Auditorio Nacional, which, all in all gathered around 300,000 spectators.
In 2008, Luis Miguel's album Navidades became the first Christmas album ever being nominated in the Grammy in the category of Pop.
In 2008, the online store amazon.com announced that the album Complices had peaked number 1 in the list best-selling albums in the website two weeks before the release of the album.
Cómplices broke records in Mexico, by selling over 320,000 copies in its first day of release.
Cómplices debuts at #1 on the Billboard Top Latin Albums, making Luis Miguel the artist with the most albums in this position in the history of the chart.
Cómplices debuts at #10 on the Billboard 200, the highest position Miguel would achieve on the American charts.
Cómplices hits Diamond status in Mexico three weeks after of release, with over 400,000 copies sold.
Dalia Silver 180 Concert Auditorio Nacional.
Album "No Culpes a la Noche" # 180 in the Billboard 200.
Labios de Miel # 1 in Mexico with Quadruple Platinum Album.
In October 2010, is recognized by the "Latino Awards 2010" as "Artist of the Century" in New York.
In 2011, National Auditorium recognition for being the only artist with 200 submissions in the history of enclosure.
TOUR 2011 was ranked # 3 HOT TOURS of Billboard Magazine.
ARTIST Named # 1 in more accumulated in the charts hits "Hot Latin Songs" Billboard Magazine issue 25 Years of Billboard "Hot Latin Songs".
On 22 February 2012 at the "International Song Festival of Viña del Mar" is rewarded with 3 "Gulls" (gold, silver, platinum) and the keys to the city.
On 2 September 2012 in the "People in Spanish Festival" is awarded with "Lifetime Achievement Award" and "Mayor for a Day" in the city of San Antonio, Texas.
Receive on 22 October 2012 in Argentina at the hands of President Cristina Kirschner a plaque in recognition of his 100 presentations in that country (1982-2012).
In October 2012 he was named "distinguished guest" by the city of Antofagasta.
On 13 September 2013 in Las Vegas is awarded with "Diamond Award", a certificate from the Nevada Governor's Office for their contributions to the state, a certificate from the United States Senate recognizing him as one of the top Hispanic artists in the world, and "Day of Luis Miguel".
In 2018, received two Latin Grammy Award for Best Mariachi Album and Album of the Year.
In 2018, received a Grammy Awards for Best Regional Mexican Album Mexico Por Siempre.
Discography
Un sol (1982)
Directo al corazón (1982)
Decídete (1983)
Ya nunca más (1983)
También es Rock (1984)
Palabra de Honor (1984)
Fiebre de amor (1985)
Soy como quiero ser (1987)
Busca Una Mujer (1988)
20 Años (1990)
Romance (1991)
Aries (1993)
Segundo Romance (1994)
Nada Es Igual (1996)
Romances (1997)
Amarte Es Un Placer (1999)
Mis Romances (2001)
33 (2003)
México En La Piel (2004)
Navidades (2006)
Cómplices (2008)
Luis Miguel (2010)
¡México Por Siempre! (2017)
Concert tours
Busca Una Mujer Tour (1989–1990)
20 Años Tour (1990–1991)
Romance Tour (1991–1992)
Aries Tour (1993–1994)
Segundo Romance Tour (1994)
El Concierto Tour (1995)
America Tour (1996)
Romances Tour (1997–1998)
Amarte Es Un Placer Tour (1999–2000)
Mis Romances Tour (2002)
33 Tour (2003–2004)
Mexico En La Piel Tour (2005–2007)
Cómplices Tour (2008–2009)
Luis Miguel Tour (2010–2012)
The Hits Tour (2012–2013)
Deja Vu Tour (2014–2015)
México Por Siempre Tour (2018–2019)
Luis Miguel Tour 2023–24 (2023–2024)
Awards and nominations
Grammy Awards
The Grammy Awards are awarded annually by the National Academy of Recording Arts and Sciences of the United States. Miguel received six awards from fifteen nominations.
Latin Grammy Awards
The Latin Grammy Awards are awarded annually by The Latin Academy of Recording Arts & Sciences of the United States. Miguel received six awards from nine nominations.
Filmography
See also
List of best-selling Latin music artists
List of Mexicans
List of Puerto Ricans
References
External links
1970 births
Living people
20th-century Mexican male actors
20th-century Mexican male singers
21st-century Mexican male actors
21st-century Mexican male singers
21st-century Mexican singers
Bolero singers
EMI Records artists
Grammy Award winners
Italian-language singers
Latin Grammy Award winners
Latin music songwriters
Latin music record producers
Latin pop singers
Mexican male film actors
Mexican male singers
Mexican people of Italian descent
Mexican people of Spanish descent
Mexican pop singers
Mexican Roman Catholics
Portuguese-language singers of Mexico
Spanish-language singers
Warner Music Latina artists
World Music Awards winners
|
4686887
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%A8%D1%82%D1%80%D1%8E%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F
|
Симптом Штрюмпеля
|
Симптом Штрюмпеля — один із менінгеальних симптомів. Іноді його називають симптомом Штрюмпеля 1.
Етимологія
Симптом вперше виявив і ввів у медичну практику німецький невролог і викладач університету Адольф Штрюмпель. Він описав ще 3 пірамідні симптоми і кілька хвороб.
Сутність
Під час проведення неврологічного обстеження лікар виявляє спонтанне мимовільне розгинання великого пальця стопи й іноді віялоподібне розходження інших її пальців при натисканні на колінний суглоб хворого, якій лежить на спині з витягнутими ногами.
Примітки
Джерела
Ernst Adolf Gustav Gottfried von Strümpell Whonamedit?
Strümpell, Adolf. Krankheiten des Nervensystems — Norderstedt: Hansebooks GmbH, 2016, Nachdruck der Ausgabe von 1884
Менінгеальні симптоми
Епоніми у медицині
|
2712882
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%28%D0%A5%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F%29
|
Калник (Хорватія)
|
Калник (Хорватія)
Калник — громада і населений пункт в Копривницько-Крижевецькій жупанії Хорватії.
Населення
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 1 351 осіб. Населення самого поселення становило 325 осіб.
Динаміка чисельності населення громади:
Динаміка чисельності населення центру громади:
Населені пункти
Крім поселення Калник, до громади також входять:
Бор'є
Камешниця
Обреж-Кальницький
Поповець-Кальницький
Поток-Кальницький
Шопрон
Войновець-Кальницький
Примітки
Населені пункти Хорватії
Копривницько-Крижевецька жупанія
|
2518416
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/RANBP3
|
RANBP3
|
RANBP3 – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 19-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 567 амінокислот, а молекулярна маса — 60 210.
Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів.
Задіяний у таких біологічних процесах, як транспорт, транспорт білків, ацетилювання, альтернативний сплайсинг.
Локалізований у цитоплазмі, ядрі.
Література
Примітки
Див. також
Хромосома 19
Некатегоризовані білки
|
4310124
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%20%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Трофимець Ігор Костянтинович
|
Трофимець Ігор Костянтинович
Ігор Костянтинович Трофимець (20 серпня 1996, Актобе) — казахстанський футболіст, воротар клубу «Шахтар» (Караганда).
Біографія
Вихованець «Актобе». У 2016 році підписав професійний контракт з «червоно-білими». Дебют голкіпера за «Актобе» відбувся в гостьовій грі проти «Астани» 23 жовтня 2016 року. Всього за рідну команду провів 36 матчів в усіх турнірах, також грав за резервні команди у нижчих лігах.
У березні 2020 року перейшов в шимкентський «Ордабаси», але так і не зіграв жодної гри за першу команду і у липні 2021 року став гравцем «Шахтаря» (Караганда).
Примітки
Посилання
Казахські футболісти
Футболісти «Актобе»
Футболісти «Ордабаси»
Футболісти «Шахтаря» (Караганда)
Уродженці Актобе
Персоналії за алфавітом
Народились 1996
Народились 20 серпня
|
2526644
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/SH3BP5L
|
SH3BP5L
|
SH3BP5L – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на 1-й хромосомі. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 393 амінокислот, а молекулярна маса — 43 499.
Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів.
Задіяний у такому біологічному процесі, як альтернативний сплайсинг.
Література
Примітки
Див. також
Хромосома 1
Некатегоризовані білки
|
639924
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Diet%20%28nutrition%29
|
Diet (nutrition)
|
Diet (nutrition)
In nutrition, diet is the sum of food consumed by a person or other organism.
The word diet often implies the use of specific intake of nutrition for health or weight-management reasons (with the two often being related). Although humans are omnivores, each culture and each person holds some food preferences or some food taboos. This may be due to personal tastes or ethical reasons. Individual dietary choices may be more or less healthy.
Complete nutrition requires ingestion and absorption of vitamins, minerals, essential amino acids from protein and essential fatty acids from fat-containing food, also food energy in the form of carbohydrate, protein, and fat. Dietary habits and choices play a significant role in the quality of life, health and longevity.
Health
A healthy diet can improve and maintain health, which can include aspects of mental and physical health. Specific diets, such as the DASH diet, can be used in treatment and management of chronic conditions.
Dietary recommendations exist for many different countries, and they usually emphasise a balanced diet which is culturally appropriate. These recommendation are different from dietary reference values which provide information about the prevention of nutrient deficiencies.
Dietary choices
Exclusionary diets are diets with certain groups or specific types of food avoided, either due to health considerations or by choice. Many do not eat food from animal sources to varying degrees (e.g. flexitarianism, pescetarianism, vegetarianism, and veganism) for health reasons, issues surrounding morality, or to reduce their personal impact on the environment (e.g. environmental vegetarianism). People on a balanced vegetarian or vegan diet can obtain adequate nutrition, but may need to specifically focus on consuming specific nutrients, such as protein, iron, calcium, zinc, and vitamin B12. Raw foodism and intuitive eating are other approaches to dietary choices. Education, income, local availability, and mental health are all major factors for dietary choices.
Weight management
A particular diet may be chosen to promote weight loss or weight gain. Changing a person's dietary intake, or "going on a diet", can change the energy balance, and increase or decrease the amount of fat stored by the body. The terms "healthy diet" and "diet for weight management" (dieting) are often related, as the two promote healthy weight management. If a person is overweight or obese, changing to a diet and lifestyle that allows them to burn more calories than they consume may improve their overall health, possibly preventing diseases that are attributed in part to weight, including heart disease and diabetes. Within the past 10 years, obesity rates have increased by almost 10%. Conversely, if a person is underweight due to illness or malnutrition, they may change their diet to promote weight gain. Intentional changes in weight, though often beneficial, can be potentially harmful to the body if they occur too rapidly. Unintentional rapid weight change can be caused by the body's reaction to some medications, or may be a sign of major medical problems including thyroid issues and cancer among other diseases.
Eating disorders
An eating disorder is a mental disorder that interferes with normal food consumption. It is defined by abnormal eating habits, and thoughts about food that may involve eating much more or much less than needed. Common eating disorders include anorexia nervosa, bulimia nervosa, and binge-eating disorder. Eating disorders affect people of every gender, age, socioeconomic status, and body size.
Environmental dietary choices
Agriculture is a driver of environmental degradation, such as biodiversity loss, climate change, desertification, soil degradation and pollution. The food system as a whole – including refrigeration, food processing, packaging, and transport – accounts for around one-quarter of greenhouse gas emissions. More sustainable dietary choices can be made to reduce the impact of the food system on the environment. These choices may involve reducing consumption of meat and dairy products and instead eating more plant-based foods, and eating foods grown through sustainable farming practices.
Religious and cultural dietary choices
Some cultures and religions have restrictions concerning what foods are acceptable in their diet. For example, only Kosher foods are permitted in Judaism, and Halal foods in Islam. Although Buddhists are generally vegetarians, the practice varies and meat-eating may be permitted depending on the sects. In Hinduism, vegetarianism is the ideal. Jains are strictly vegetarian and in addition to that the consumption of any roots (ex: potatoes, carrots) is not permitted.
In Christianity there is no restriction on the kinds of animals that can be eaten, though various groups within Christianity have practiced specific dietary restrictions for various reasons. The most common diets used by Christians are Mediterranean and vegetarianism.
Diet classification table
Notes
See also
Diet food
Dieting
Dessert crop
Intuitive eating
Nutrition psychology
References
External links
|
52829418
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Goms%2C%20Valais
|
Goms, Valais
|
Goms, Valais
Goms is a municipality in the district of Goms in the canton of Valais in Switzerland. On 1 January 2017, the former municipalities of Niederwald, Blitzingen, Grafschaft, Münster-Geschinen and Reckingen-Gluringen merged into the new municipality of Goms.
History
Blitzingen
Blitzingen is first mentioned in 1203 as Blicingen.
Grafschaft
Grafschaft was created in 2000 through the merger of Biel (VS), Ritzingen and Selkingen. Biel was first mentioned in 1277 as Buele. Starting in the 13th Century, Ritzingen gradually became a municipality. By the 16th Century the traditional practices and pastures of the farmers were finally codified into laws. Selkingen was first mentioned in 1374 as villa de Selgingen.
Münster-Geschinen
Münster-Geschinen was formed in 2004 from the union of the municipalities of Münster and Geschinen. Münster is first mentioned in 1221 as Musterium. Geschinen is first mentioned in 1327 as Gessinon.
Niederwald
Niederwald is first mentioned in 1526 as Zniderwaldt.
Reckingen-Gluringen
Reckingen-Gluringen was formed in 2004 from the union of the municipalities of Reckingen and Gluringen. Reckingen is first mentioned in 1225 as Requinguen. Gluringen is first mentioned in 1203 as Gluringen.
Geography
Goms has an area, , of .
Population
The new municipality has a population of .
Historic population
The historical population is given in the following chart:
Heritage sites of national significance
The Church of St. Maria with Cemetery Chapel in Munster and the Church of Mariä Geburt in Reckingen-Gluringen are listed as a Swiss heritage site of national significance. The entire villages of Münster and Geschinen are both part of the Inventory of Swiss Heritage Sites. The villages of Biel, Ritzingen, Selkingen, Niederwald, Gluringen and Reckingen along with the entire hamlets of Ammere / Gadme / Wiler and Bodmen are designated as part of the Inventory of Swiss Heritage Sites.
Notable residents
Niederwald was home to famous hotelier César Ritz, who is buried in the local cemetery.
References
External links
Municipalities of Valais
Cultural property of national significance in Valais
|
1190380
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Volc%C3%A1n%20de%20Fuego
|
Volcán de Fuego
|
Volcán de Fuego (Spanish for "Volcano of Fire", often shortened to Fuego) or Chi Q'aq' (Kaqchikel for "where the fire is") is an active stratovolcano in Guatemala, on the borders of Chimaltenango, Escuintla and Sacatepéquez departments.
Part of the mountain range of the Sierra Madre, the volcano sits about west of Antigua, one of Guatemala's most famous cities and a tourist destination. It has erupted frequently, most recently in June and November 2018, 23 September 2021, 11 December 2022, and 4 May 2023.
Fuego is famous for being almost constantly active at a low level. Small explosions of gas and ash occur every 15 to 20 minutes, but larger eruptions are less frequent. Andesite and basalt lava types dominate, and recent eruptions have tended to be more mafic than older (prehistoric) ones.
The volcano is joined with Acatenango volcano to its north and collectively the complex is known as La Horqueta. Between Fuego and Acatenango is La Meseta, a scarp marking the remains of an older volcano that collapsed around 8,500 years ago. Fuego volcano started to grow after the collapse of La Meseta.
Early expeditions
In 1881, French writer Eugenio Dussaussay climbed the volcano, then practically unexplored. First, he needed to ask for permission to climb from the Sacatepéquez governor, who gave him a letter for the Alotenango mayor asking for his assistance with guides to help the explorer and his companion, Tadeo Trabanino. They wanted to climb the central peak, unexplored at the time, but could not find a guide and had to climb to the active cone, which had a recent eruption in 1880.
British archeologist Alfred Percival Maudslay climbed the volcano on 7 January 1892. Here is how he described his expedition:
Notable eruptions
1717 destruction of Santiago de los Caballeros
The strongest earthquakes experienced by the city of Santiago de los Caballeros before its final move in 1776 were the San Miguel earthquakes in 1717. In the city, people also believed that the proximity of the Volcán de Fuego (English: Volcano of Fire) was the cause of earthquakes; the great architect Diego de Porres even said that all the earthquakes were caused by volcano explosions.
On 27 August there was a strong eruption of Volcán de Fuego, which lasted until 30 August; the residents of the city asked for help to Santo Cristo of the cathedral and to the Virgen del Socorro who were sworn patrons of the Volcan de Fuego. On 29 August a Virgen del Rosario procession took to the streets after a century without leaving her temple, and there were many more holy processions until 29 September, the day of San Miguel. Early afternoon earthquakes were minor, but at about 7:00 pm there was a strong earthquake that forced residents to leave their homes; tremors and rumblings followed until four o'clock. The neighbors took to the streets and loudly confessed their sins, bracing for the worst.
The San Miguel earthquake damaged the city considerably, to the point that some rooms and walls of the Royal Palace were destroyed. There was also a partial abandonment of the city, food shortages, lack of manpower and extensive damage to the city infrastructure; not to mention numerous dead and injured. These earthquakes made the authorities consider moving to a new city less prone to seismic activity. City residents strongly opposed the move, and even took to the Royal Palace in protest; in the end, the city did not move, but the number of elements in the Army Battalion to safeguard the order was considerable. The damage to the palace was repaired by Diego de Porres, who finished repairs in 1720; although there are indications that there were more jobs done by Porres until 1736.
In 1773, the Santa Marta earthquakes destroyed much of the town, which led to the third change in location for the city. The Spanish Crown ordered, in 1776, the removal of the capital to a safer location, the Valley of the Shrine, where Guatemala City, the modern capital of Guatemala, now stands. This new city did not retain its old name and was christened Nueva Guatemala de la Asunción (New Guatemala of the Assumption), and its patron saint is Our Lady of the Assumption. The badly damaged city of Santiago de los Caballeros was ordered abandoned, although not everyone left, and was thereafter referred to as la Antigua Guatemala (the Old Guatemala).
Eruption of 3 June 2018
Fuego's most recent period of activity began in 1999 and continues to the present day. This period consists of persistent low-level eruptive activity interspersed with occasional violent explosive "paroxysmal" eruptions. Paroxysmal eruptions (or 'paroxysms') produce a sustained eruptive plume from which ash falls on communities within 20 km of the volcano, lava flows reaching 1–2 km from the summit, and occasional pyroclastic density currents. The largest eruption of Fuego in its current period of activity happened on 3 June 2018, also the most powerful eruption of the volcano since 1974. Fuego generated large pyroclastic flows that gradually filled its drainage ravines (known locally as "barrancas"). The greatest impacts were on the east side of Fuego, where pyroclastic flows filled and eventually overcame the capacity of the Las Lajas ravine to descend on the nearby communities of San Miguel Los Lotes and El Rodeo in Escuintla and the private golf resort of La Reunión in Sacatepéquez. The flows that descended on Los Lotes buried the town in pyroclastic material and killed many of the residents, who had received limited warnings to evacuate. On 5 June, Associated Press reported that at least 99 people are dead and nearly 200 others were unaccounted for following the eruption. Ash fall extended as far as the capital, Guatemala City forcing the closure of La Aurora International Airport.
The military assisted in clearing ash off the runway. Rescue attempts were seriously hampered as routes into the affected regions were seriously damaged by the pyroclastic flows.
See also
List of volcanoes in Guatemala
List of volcanic eruptions by death toll
References
Bibliography
External links
Map to Volcano
Global Volcanism Program
YouTube Video of the eruption on 3 June 2018
Volcan de Fuego
Sierra Madre de Chiapas
Stratovolcanoes of Guatemala
Subduction volcanoes
Active volcanoes
Volcan de Fuego
Volcan de Fuego
VEI-4 volcanoes
|
19019066
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Mirosz%C3%B3w
|
Miroszów
|
Miroszów is a village in the administrative district of Gmina Racławice, within Miechów County, Lesser Poland Voivodeship, in southern Poland. It lies approximately north-east of Racławice, east of Miechów, and north-east of the regional capital Kraków.
References
Villages in Miechów County
|
4558319
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Brill%20%28fish%29
|
Brill (fish)
|
Brill (fish)
The brill (Scophthalmus rhombus) is a species of flatfish in the turbot family (Scophthalmidae) of the order Pleuronectiformes. Brill can be found in the northeast Atlantic, Black Sea, Baltic Sea, and Mediterranean, primarily in deeper offshore waters.
Brill have slender bodies, brown covered with lighter and darker coloured flecks, excluding the tailfin; the underside of the fish is usually cream coloured or pinkish white. Like other flatfish the brill has the ability to match its colour to the surroundings. Brill weigh up to and can reach a length of , but are less than half that on average. Part of the dorsal fin of the fish is not connected to the fin membrane, giving the fish a frilly appearance. They are sometimes confused with the turbot (Scophthalmus maximus), which is more diamond-shaped. The two species are related and can produce hybrids.
On the west coast of Canada (outside the range of Scophthalmus rhombus) local fisherman refer to the petrale sole, Eopsetta jordani, as brill.
The flesh is lighter in texture, more friable - even "floury" - and considerably less rich in flavour than the turbot, which is preferred by chefs.
Name in other languages
Sources
Scophthalmus rhombus Marine Life Encyclopedia
References
External links
Brill, in "What Am I Eating?" (a food dictionary)
Scophthalmus
Commercial fish
Marine fish of Europe
Fish of the Black Sea
Fish of the Mediterranean Sea
Fish described in 1758
Taxa named by Carl Linnaeus
|
1134518
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/3083%20OAFA
|
3083 OAFA
|
3083 OAFA — астероїд головного поясу, відкритий 17 червня 1974 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,579.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (3001-3100)
Посилання
Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net
Астрономічні об'єкти, відкриті 1974
Головний пояс астероїдів
Астрономічні об'єкти, відкриті з Астрономічного комплексу Ель-Леонсіто
|
230426
|
https://en.wikipedia.org/wiki/BL%20Lacertae%20object
|
BL Lacertae object
|
BL Lacertae object
A BL Lacertae object or BL Lac object is a type of active galactic nucleus (AGN) or a galaxy with such an AGN, named after its prototype, BL Lacertae. In contrast to other types of active galactic nuclei, BL Lacs are characterized by rapid and large-amplitude flux variability and significant optical polarization. Because of these properties, the prototype of the class (BL Lac) was originally thought to be a variable star. When compared to the more luminous active nuclei (quasars) with strong emission lines, BL Lac objects have spectra dominated by a relatively featureless non-thermal emission continuum over the entire electromagnetic range. This lack of spectral lines historically hindered identification of the nature and distance of such objects.
In the unified scheme of radio-loud active galactic nuclei, the observed nuclear phenomenology of BL Lacs is interpreted as being due to the effects of the relativistic jet closely aligned to the line of sight of the observer. BL Lacs are thought to be intrinsically identical to low-power radio galaxies. These active nuclei appear to be hosted in massive elliptical galaxies. From the point of AGN classification, BL Lacs are a blazar subtype. All known BL Lacs are associated with core dominated radio sources, many of them exhibiting apparent superluminal motion.
The blazar category encompasses all quasars oriented with the relativistic jet directed at the observer giving a unique radio emission spectrum. This includes BL Lacs as well as optically violent variable (OVV) quasars, however in general practice, "Blazar" and "BL Lac Object" are often used interchangeably. OVV quasars are generally more luminous and have stronger emission lines than BL Lac objects.
Some examples of BL Lac objects are BL Lacertae itself, OJ 287, AP Librae, PKS 2155-304, PKS 0521-365, Markarian 421, 3C 371, W Comae Berenices, ON 325 and Markarian 501.
Host galaxies
Soon after the discovery of this unusual class of objects it was noted that the sources were surrounded by a faint nebulosity. In the late 1970s the use of modern detectors (such as CCD) allowed observers to probe with better accuracy the nature of the nebulosity. First images of the BL Lac object PKS 0548-322 by Michael John Disney in 1974 in various filters found it to be composed by a giant elliptical galaxy with a bright nucleus.
Extensive surveys taken with the Hubble Space Telescope of 132 BL Lac objects comprising seven complete radio, X-ray, and optically selected samples in 2000 studied the morphologies of possible BL Lac host galaxies. The data concluded that in two-thirds of the BLL images taken, host galaxies are detected, including in nearly all with redshift z < 0.5. BL Lac objects are luminous enough that only one quarter (6/22) of the images taken with z > 0.5 were resolved because of relatively short exposure times. A de Vaucouleurs profile looks to be a significantly preferred brightness profile for 58 of the 72 resolved host galaxies at over ~99% confidence. The results of this survey conclude that there is an 8% limit to the number of disk systems in BL Lac objects and is therefore consistent with the assumption that all BL Lac host galaxies could be elliptical. These ellipticals are very luminous with a median absolute K-corrected magnitude of mag (rms dispersion). This is comparable to the brightest cluster galaxies.
History
John L. Schmitt first noticed the peculiar nature of BL Lac in 1968 when he matched it with a radio object, VRO 42.22.01.
Within a year others observed that the radio flux varied, and that light was polarized. Peter Albert Strittmatter proposed the class of object in 1972 and added four objects. By 1976 there were 30 known objects.
In 2017, a very high energy neutrino was detected by the IceCube project apparently coming from BL Lac object TXS 0506+056.
References
External links
ZBLLAC – A spectroscopic library of BL Lac objects
Active galaxy types
|
234132
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0
|
Конельська Попівка
|
Конельська Попівка — село в Україні, у Жашківській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на лівому березі річки Конела (притока Гірського Тікичу) за 30 км на південь від міста Жашків та за 10 км від автошляху . Населення становить 755 осіб.
Історія
У селі виявлено залишки поселення доби пізньої бронзи та черняхівської культури. Перша згадка про село датована 1775 роком, але засноване воно було значно раніше.
Першими поселенцями були селяни-втікачі, що залюднювали постійно спустошуваний український лісостеп.
Назва села пов'язана з назвою сусіднього населеного пункту Конели (Конелкою називається й річка, яка протікає повз село). А от Конела виникла у першій половині XII ст. і називалася Куніллю, що означає «материнське послання». Його дочірні села — Конельські Хутори, Конельська Попівка, Юстиград, Безпечна, Цимерманівка. У фіскальних переписах 1775, 1778, 1784 та 1787 років серед населених пунктів Конельської округи постійно згадується село Попівка. Та офіційну назву Конельська Попівка, що означала «попова власність», воно отримало пізніше.
У «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» 1864 року Лаврентия Похилевича йдеться:
«Конельская Поповка, село на правой стороне реки Конелы, в 2-х верстах выше Загайполя. Жителей обоего пола — 824, земли — 1794 десятины. Принадлежат Людовику Андреевичу Жолынскому.
Церковь Ильинская, деревянная, 7-го класса, земли имеют 48 десятин, построена
1787 года».
У кінці XIX століття село було центром волості.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Під час голодомору 1932—1933 років померло 185 жителів села.
У 1937 році — репресовано 16 чоловік.
217 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 131 з них загинули, 150 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі в 1965 році споруджено обеліск Слави. В 1964 році встановлено пам'ятник воїнам, які загинули в боях під час відвоювання села. Є також пам'ятник жертвам голодомору.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 260 чоловік, тут розміщувалась центральна садиба колгоспу «Червона зірка», за яким було закріплено 1 884,3 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1 794,2 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп спеціалізувався на виробництві яєць. Працювали млин, крупорушка, пилорама, столярно-теслярська майстерня. Також на той час працювали середня школа, будинок культури, 2 бібліотеки з фондом 11 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт з пологовим відділенням, дитячі ясла, відділення зв'язку, три магазини, філія ощадкаси.
Сучасність
На території села функціонують загальноосвітня школа I—III ступенів, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, три магазини, відділення зв'язку, АТС, РТВ, музей, стадіон, кількість дворів — 416.
Галерея
Див. також
Конельське болото (заказник)
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
Примітки
Джерела
Посилання
Література
Ресурси інтернету
Конельська Попівка — відео про село та зйомки з висоти квадрокоптером
Конельська Попівка на who-is-who.com.ua
Села Черкаської області
|
3468432
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BB-%D0%9E%D0%BA%D1%82%D1%8F%D0%B1%D1%80%20%28%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Кизил-Октябр (Бураєвський район)
|
Кизил-Октябр (Бураєвський район)
Кизил-Октябр — присілок у складі Бураєвського району Башкортостану, Росія. Входить до складу Кушманаковської сільської ради.
Населення — 6 осіб (2010; 7 у 2002).
Національний склад:
башкири — 100 %
Джерела
Примітки
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Бураєвського району
Присілки Башкортостану
|
61488347
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yakovlevka%2C%20Karmaskalinsky%20District%2C%20Republic%20of%20Bashkortostan
|
Yakovlevka, Karmaskalinsky District, Republic of Bashkortostan
|
Yakovlevka, Karmaskalinsky District, Republic of Bashkortostan
Yakovlevka is a rural locality (a village) in Adzitarovsky Selsoviet, Karmaskalinsky District, Bashkortostan, Russia. The population was 3 as of 2010. There is 1 street.
Geography
Yakovlevka is located 55 km southwest of Karmaskaly (the district's administrative centre) by road. Chishma is the nearest rural locality.
References
Rural localities in Karmaskalinsky District
|
7413118
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Werner%20Schlager
|
Werner Schlager
|
Werner Schlager (born September 28, 1972 in Wiener Neustadt, Austria) is a table tennis player and former world champion from Austria.
Career
Schlager began playing table tennis when he was six years old, learning from his father, Rudolph Schlager and brother, Harald Schlager who were also top Austrian players, making them ideal training partners. In fact, starting out, Schlager became well-versed playing both with and against long pips like his brother. After placing top in numerous singles and doubles tournaments, he won the 2003 Singles World Championship held in Paris beating South Korean Joo Se-Hyuk in the final to clinch the world title.
Werner Schlager was renowned for his immense skill in service and receive, which was one of the biggest contributors to his success. His serves were patently legal, and relied solely on creativity rather than trying to hide the ball. His serving has been admired and praised by the likes of Liu Guoliang. In an interview, after being asked about how he creates his serves, he responded ''I dream about them''. He was also very well known for having a magnificent third ball attack that worked in unison with his serves. His style is very aggressive and fast, as he plays many blocks and counter-hits, as opposed to slower strokes. He had a very good forehand and backhand. He was respected by the Chinese players for his incredible serve and third ball, which they were wary of. He is also well known for being a very tactical and intellectual player. Coupled with a brave and enthusiastic spirit, he has caused many upsets and comebacks over the years.
In the quarter-final of the 2003 World Table Tennis Championships, he came up against one of the top seeds in the tournament and former world champion; Wang Liqin. After being 3-1 down in games, he evened it up at 3–2, and then proceeded to save 4 match points at 6-10 down. He took that game 13–11. With the games at 3-3, Werner Schlager took game 7 convincingly at 11-5 and progressed onto the semi-finals. He then faced Kong Linghui, and managed to save a match point at 12–11 in the final game. He then took the game 14-12 and consequently the match. In the final, he played against South Korean chopper, Joo Sae-hyuk, which he won quite convincingly at 4–2. He said this win was attributed to the fact that he has had a lot of experience against this kind of style, as he constantly played with Chen Weixing, a fellow Austrian national team member. When asked about his surprising performance, Schlager commented, "I can tell you the secret for my World Championship title in the year 2003...I was in love and you know and this is also opens many many doors and makes many things possible."
He therefore is the first Austrian since Richard Bergmann in 1937 to win the World Championship Singles.
That year, he was voted Austrian Sportsman of the Year and selected in China as "The most popular foreign sportsman".
In 2009, he founded the Werner Schlager Academy in Schwechat close to Vienna, a training centre which is also home to clubs SVS Niederösterreich and SVS Ströck. Schlager published his book in 2011, Table Tennis: Tips from a World Champion.
Tournament history and credentials
Singles (as of August 25, 2010)
Olympics: QF (2000).
World Championships: winner (2003); SF (1999).
World Cup appearances: 10. Record: runner-up (1999).
Pro Tour winner (×4): 1996 Australia Open; 2002 Brazil, Korea Open; 2004 Croatian Open. Runner-up (×7): 1999 Croatian Open; 2000 Danish Open; 2001 German Open; 2002 Polish Open; 2004 Egypt, Brazil Open; 2005 Croatian Open.
Pro Tour Grand Finals appearances: 11. Record: SF (1999).
European Championships: runner-up (2009); SF (2002, 08, 10).
Europe Top-12: 1st (2000, 08); 2nd (2004, 06); 3rd (2003).
Men's doubles
Olympics: QF (2000).
World Championships: QF (1997, 99, 2003).
Pro Tour winner (×11): 1996 English, USA, Australia Open; 1997 Polish Open; 1998 Croatian Open; 1999 Australia, Czech Open; 2000 Danish Open; 2001 Brazil Open; 2002 Brazil Open; 2005 Russian Open; 2006 German Open. Runner-up (×7): 1997 Australia Open; 1999 Brazil Open; 2000 Polish Open; 2003 Qatar, German Open; 2004 Croatian, Egypt Open.
Pro Tour Grand Finals appearances: 10. Record: SF (1999).
European Championships: winner (2005); runner-up (2008); SF (1998, 2000, 03, 07).
Mixed doubles
World Championships: QF (2005).
European Championships: winner (2003); SF (2002, 05).
Team
Olympics: 4th (2008).
World Championships: 5th (2001).
World Team Cup: 3rd (2007).
European Championships: 2nd (2005).
Personal life
Schlager and Bettina Mueller have two children, a boy, Nick Neo in 2009 and a girl, Nea Nika in 2012.
Honours and awards
2000 Decoration of Merit in Gold of the Republic of Austria
2003 Decoration of Honour in Gold of the Republic of Austria
2003 Austrian Sportspersonality of the year
2003 55-cent stamp issued bearing the image of Schlager
References
1972 births
Austrian male table tennis players
Living people
Table tennis players at the 1996 Summer Olympics
Table tennis players at the 2000 Summer Olympics
Table tennis players at the 2004 Summer Olympics
Table tennis players at the 2008 Summer Olympics
Table tennis players at the 2012 Summer Olympics
Olympic table tennis players for Austria
Sportspeople from Wiener Neustadt
|
54431406
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Elena%20Gnesina
|
Elena Gnesina
|
Elena Gnesina
Elena Fabianovna Gnesina (sometimes transcribed Gnessina) (Russian Елена Фабиановна Гнесина) (30 May 1874 – 4 June 1967) was a Soviet and Russian composer and music educator, a sister of the composer Mikhail Gnesin.
Gnesina was born in Rostov-on-Don to Rabbi Fabian Osipovich Gnesin (d. 1891) and his wife Bella Isaevna (née Fletzinger), who was a singer and pianist who had studied with Stanisław Moniuszko. She studied piano at the Moscow Conservatory under Vasily Safonov. She also had lessons from Ferruccio Busoni and Sergei Taneev. She graduated in 1893. In 1895 she established, with her sisters Evgenia and Maria, a private music school in Moscow, which became in 1926 the Gnesin State Musical College. Her students included the pianist Lev Oborin and the composer Aram Khachaturian. Amongst the teachers at the school were Mikhail Gnesin and Alexander Gretchaninov. She remained a senior administrator of the college until her death.
Amongst her compositions are piano etudes and works for children, and textbooks on music.
Gnesina's apartment, at ul. Povarskaya 30/36, Moscow, is maintained as a memorial museum to her.
Gnesina received numerous state awards, including two Orders of Lenin, and recognition as an Honoured Artist of the RSFSR (1935). She died in Moscow in 1967 and is buried in the Novodevichy Cemetery.
References
External links
Kadja Grönke, Art. "Gnessina, Jewgenia, Maria, Elena und Jelisaweta", in: Lexikon "Europäische Instrumentalistinnen des 18. und 19. Jahrhunderts", hrsg. von Freia Hoffmann, 2016.
1874 births
1967 deaths
Musicians from Rostov-on-Don
People from Don Host Oblast
Recipients of the Order of Lenin
Recipients of the Order of the Red Banner of Labour
Russian Jews
Russian women composers
Russian music educators
Russian women classical composers
Russian classical composers
Jewish classical composers
Russian women music educators
Burials at Novodevichy Cemetery
Composers from the Russian Empire
Soviet classical composers
Soviet women classical composers
Music educators from the Russian Empire
Moscow Conservatory alumni
|
4773283
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9
|
Ударний
|
Ударний
Ударний — селище, Зубово-Полянський район, Мордовія
Ударний — селище, Первомайський район, Оренбурзька область
|
3422297
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B5%20%D0%9B%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BD%D0%B0
|
Кеноте Лагуна
|
Кеноте Лагуна — природне, тропічне та безтічне озеро в окрузі Коросаль, що в Белізі. Довжина до 0,2 км, а ширина до 0,2 км, і розкинуло свої плеса на висоті до 25 метрів.
Довкола озера лісові зарослі тропічного лісу. Найближчі поселення Літтл Беліз (Little Belize) — в 4 кілометрах на північ та Ньюланд (Neuland) — в 6 кілометрах на схід.
Примітки
Див. також
Список озер Белізу
Озера Белізу
Коросаль (округ)
|
4905222
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%20%D0%AE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%81%D0%BE%D0%BD
|
Бертіль Юганссон
|
Бертіль Юганссон (22 березня 1935, Гетеборг — 5 травня 2021, Гене) — шведський футболіст, що грав на позиції нападника за «Гетеборг» та національну збірну Швеції. Футбольний тренер.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1955 року виступами за команду «Гетеборг», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала чотирнадцять років. Більшість часу, проведеного у складі «Гетеборга», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Гетеборга» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,61 гола за гру першості. Двічі, в сезонах 1957/58 та 1961 років, ставав найкращим бомбардиром шведської футбольної першості.
Протягом останніх років ігрової кар'єри поєднував виступи на футбольному полі з тренерською роботою, ставши 1967 року граючим тренером «Гетеборга». Завершивши виступи на полі у 1968 році, продовжував тренувати рідну команду до 1970 року.
Помер 5 травня 2021 року на 87-му році життя.
Виступи за збірну
1958 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швеції. Згодом викликався до її лав нерегулярно і протягом шести років взяв участь у чотирьох іграх у її формі.
Титули і досягнення
Як гравця
Чемпіон Швеції (1):
«Гетеборг»: 1957/58
Особисті
Найкращий бомбардир чемпіонату Швеції (2):
1957/58 (27 голів, разом із Генрі Чельгреном), 1961 (20 голів)
Як тренера
Чемпіон Швеції (1):
«Гетеборг»: 1969
Посилання
Шведські футболісти
Шведські футбольні тренери
Гравці збірної Швеції з футболу
Футболісти «Гетеборга»
Тренери ФК «Гетеборг»
Уродженці Гетеборга
|
2208432
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%20%D0%91%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D1%96
|
Ед Беглі
|
Ед Беглі
Ед Беґлі (25 березня 1901 — 28 квітня 1970) — американський актор, лауреат премії «Оскар».
Біографія
Ед Беґлі народився в Гартфорді, штат Коннектикут. Батьки ірландські іммігранти — Ганна (уроджена Кліффорд) та Майкл Джозеф Беґлі. Акторську кар'єру почав в юності з виступів у радіопостановках. У 1906 році, у віці п'яти років, дебютував на Бродвеї. У наступні три десятиліття Ед добився великого успіху, як на радіо, так і на театральній сцені. У кінці 1940-х відбувся його кінодебют, після чого він став регулярно з'являтися на великому екрані, а також зніматися на телебаченні. У 1956 році актор став володарем премії «Тоні» за роль у бродвейській п'єсі «Пожнеш бурю». У 1963 році Ед Беґлі удостоївся премії «Оскар» за роль Тома Фінлі в екранізації п'єси Теннессі Вільямса «Солодкоголосий птах юності». Крім цього у нього були успішні ролі у фільмах «12 розгніваних чоловіків» (1957) і «Непотоплювана Моллі Браун» (1964).
Особисте життя
Беґлі тричі був одружений. Його син від першого шлюбу, Ед Беглі молодший, також став актором.
Ед Беґлі помер від серцевого нападу 28 квітня 1970 року в Голлівуді.
Фільмографія
1949 — Великий Гетсбі / The Great Gatsby
1957 — 12 розгніваних чоловіків / 12 Angry Men
Посилання
Американські кіноактори
Американські телеактори
Американські театральні актори
Американці ірландського походження
Померли в Голлівуді
Померли від інфаркту міокарда
|
817118
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%B0
|
Барба
|
Барба — муніципалітет у Франції, у регіоні Гранд-Ест, департамент Мерт і Мозель. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 340 км на схід від Парижа, 80 км на південний схід від Меца, 55 км на схід від Нансі.
Історія
До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Лотарингія. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Гранд-Ест.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 62 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 169,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Барба на сайті французького Національного інституту географії
Барба на сайті французького Національного інституту статистики й економічних досліджень
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Мерт і Мозель
Примітки
Муніципалітети департаменту Мерт і Мозель
|
4828130
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD
|
Беттеркінден
|
Беттеркінден — громада в Швейцарії в кантоні Берн, адміністративний округ Емменталь.
Географія
Громада розташована на відстані близько 22 км на північ від Берна.
Беттеркінден має площу 10,2 км², з яких на 15,6% дозволяється будівництво (житлове та будівництво доріг), 57,9% використовуються в сільськогосподарських цілях, 24,3% зайнято лісами, 2,2% не є продуктивними (річки, льодовики або гори).
Демографія
2019 року в громаді мешкало 3249 осіб (+3,3% порівняно з 2010 роком), іноземців було 7,2%. Густота населення становила 319 осіб/км².
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 20,2% — особи молодші 20 років, 59,1% — особи у віці 20—64 років, 20,7% — особи у віці 65 років та старші. Було 1408 помешкань (у середньому 2,3 особи в помешканні).
Із загальної кількості 896 працюючих 65 було зайнятих в первинному секторі, 333 — в обробній промисловості, 498 — в галузі послуг.
Примітки
Громади Берну
|
4879960
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%BD%D0%B5%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%8E%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE
|
Степне Матюнино
|
Степне Матюнино — село в Майнському районі Ульяновської області Російської Федерації.
Населення становить 316 осіб. Входить до складу муніципального утворення Гімовське сільське поселення.
Історія
Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Гімовське сільське поселення.
Населення
Примітки
Населені пункти Майнського району
|
2421137
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Andrei%20Arlovski
|
Andrei Arlovski
|
Andrei Arlovski (born 4 February 1979) is a Belarusian-American professional mixed martial artist, actor and former UFC Heavyweight Champion. He currently competes in the Heavyweight division for the Ultimate Fighting Championship (UFC) and holds the record for most wins (23) in UFC heavyweight history. Arlovski has also competed for Strikeforce, WSOF, Affliction, EliteXC, ONE FC and M-1 Challenge.
Early life
Arlovski was born in Babruisk, Byelorussian SSR, Soviet Union (now Belarus). When he was younger, bullies often picked on him and beat him up. In 1994, when he was 14 years old, he had finally had enough and started lifting weights to put on muscle and, he hoped, to help him deal with these bullies. Arlovski took up martial arts at the age of 16 in sports such as Sambo, Judo and Kickboxing.
Enrolling at the police academy in Minsk, Arlovski combined his interest in a career in law enforcement with his growing martial arts participation by taking up the required police defense course in Sambo and quickly showed himself to be a highly competent Sambo opponent. In 1999, Arlovski won the European Youth Sambo Championship and the World Youth Championship. Not long after, Arlovski became the first Master of Sports and then International Master of Sports. He took a silver medal at the Sambo World Cup and another silver medal at the World Sambo Championship.
Arlovski began taking a greater interest in other martial arts, studying kickboxing and developing his striking skills to complement his Sambo-based grappling abilities.
Mixed martial arts career
At the age of 20, Arlovski began his professional MMA career at the Mix Fight M-1 in St Petersburg, Russia on 9 April 1999 facing Viacheslav Datsik. After a competitive stand up battle, Arlovski would be knocked out with a hard straight, losing his debut. Not deterred, Arlovski returned in 2000 to M-1 Global at the European Championships, taking the heavyweight crown with a submission victory and a KO victory.
Ultimate Fighting Championship
Arlovski made his Ultimate Fighting Championship debut at UFC 28, defeating Aaron Brink by submission. He was then thrown in against top opposition, losing to future UFC Heavyweight Champion Ricco Rodriguez at UFC 32 and heavyweight contender Pedro Rizzo at UFC 36. Despite those early defeats, wins over future British Cage Rage Light heavyweight Champion Ian Freeman at UFC 40 and future IFL Light heavyweight Champion Vladimir Matyushenko at UFC 44 propelled Arlovski back into the UFC elite.
In 2004, a motorcycle accident injury suffered by then UFC Heavyweight Champion Frank Mir led to the creation of an interim heavyweight title. It was decided that the two top heavyweight contenders would meet to declare the interim champion. Arlovski faced former heavyweight champion, Tim Sylvia. They were originally supposed to fight at UFC 47, but Sylvia was pulled from the fight due to recurring positive drug tests. Arlovski ended up facing Wesley Correira, winning the fight via TKO in the second round. The pairing of Arlovski and Sylvia remained intact and occurred at UFC 51. In the fight, Arlovski eventually connected with an overhand right and dropped Sylvia. On the ground, Arlovski followed up with an Achilles lock that forced Sylvia to tap out at 47 seconds of the first round, making Arlovski the new UFC Interim Heavyweight Champion.
Arlovski went on to defend his interim title on 4 June 2005, at UFC 53, against Justin Eilers. Arlovski won the bout by TKO in the first round. After the fight, it was revealed that Eilers had suffered extensive injuries, including a badly broken nose, two broken hands and a complete ACL tear.
In October 2005, Arlovski once again defended his title at UFC 55 against top contender Paul Buentello. Arlovski knocked out Buentello in 15 seconds of the opening round. On 12 August 2005, the UFC announced that it now recognized Arlovski as the undisputed heavyweight champion, as Frank Mir had not fully rehabilitated from his motorcycle accident.
In a rematch with Tim Sylvia at UFC 59 on 15 April 2006, Arlovski knocked Sylvia down with a right-hand punch early in the first round. Sylvia was able to protect himself and recovered almost immediately. While Arlovski tried to finish Sylvia with a right lead, Sylvia countered with a short right uppercut to the chin, knocking Arlovski to the mat. Sylvia followed up with punches on the ground until referee Herb Dean stopped the match at 2:43 of the first round.
The rubber match between Tim Sylvia and Arlovski took place on 8 July 2006, at UFC 61. In what turned out to be a 5-round battle of attrition, neither fighter was able to KO the other, or even land any truly significant blows. In the end, Sylvia won the fight by unanimous decision. It was later discovered that during the fight, Arlovski had been significantly injured by a checked leg kick sometime in the second round which left him unable to throw kicks of his own or make any takedown attempts. When confronted by a reporter about the injury, Arlovski avoided responding directly and would only say "I do not want to talk about my injuries or look for any other excuses." Not too long after it was revealed Sylvia had sustained an injury as he fainted at his hotel room and upon hospital examination, doctors discovered a concussion.
Arlovski made his next appearance on 30 December 2006, at UFC 66 against Brazilian Jiu-Jitsu black belt Márcio Cruz. After being taken down, he kicked Cruz in the shoulder (which is legal), but it was mistaken for a head kick (which is illegal) by referee Herb Dean. When the referee intervened, he decided, because of Cruz's insistence, to allow both fighters to stay on the ground as opposed to standing them up, as is the general practice. Thereafter, Arlovski struck Cruz with a strong blow to the chin, then continued beating Cruz with hammer fists until the fight was stopped.
Arlovski fought PRIDE veteran and two-time world Brazilian Jiu-Jitsu champion Fabrício Werdum at UFC 70, winning by unanimous decision. Both fighters kept their distance for the majority of the fight, causing the referee to inform them at the beginning of the third round that he would remove a point from the first fighter to retreat in that round. Although Arlovski won the fight by unanimous decision, many boos could be heard from the crowd. After the fight, Arlovski apologized to the fans for not fighting for the full fifteen minutes.
After 11 months of inactivity, Arlovski made his return to the octagon at UFC 82 and defeated Jake O'Brien by TKO in round two. It was O'Brien's first MMA loss and Arlovski's final fight on his UFC contract.
Affliction Entertainment
After leaving the UFC, Arlovski signed with the newly created MMA-promotion Affliction and participated in their inaugural event Affliction: Banned on 19 July 2008. He fought and defeated top-ranked heavyweight fighter and former IFL heavyweight stand-out Ben Rothwell by KO in the final round of the fight, ending Rothwell's 13 fight win streak and giving him his first defeat in over 3 years.
Originally scheduled to face former UFC Heavyweight Champion and top-ranked heavyweight Josh Barnett in the main event at Affliction's second pay-per-view, Affliction: Day of Reckoning, on 11 October 2008, the event was rescheduled and Arlovski would instead be matched up against the last reigning IFL Heavyweight Champion Roy Nelson at EliteXC: Heat on 4 October 2008, in Sunrise, Florida in a co-promotion with EliteXC. Arlovski won the fight via KO in the second round and in the process became the only man to ever finish Nelson in his MMA career at that point.
In January 2009, Arlovski faced the last reigning PRIDE heavyweight champion Fedor Emelianenko at Affliction: Day of Reckoning. Arlovski lost the fight via KO in the first round.
Strikeforce
On 6 June 2009, Arlovski fought up and coming heavyweight Brett Rogers at Strikeforce: Lawler vs. Shields. Arlovski lost the fight via TKO in the opening round. After the defeat, in October 2009, Arlovski began training with acclaimed MMA coach Greg Jackson. Arlovski was a featured attendee at Strikeforce: Emelianenko vs. Rogers, where he was mobbed by a crowd of local Chicago fans. Arlovski was signed to Strikeforce and fought former EliteXC heavyweight champion Antônio Silva on 15 May 2010, at Strikeforce: Heavy Artillery. Following 3 rounds of hard-hitting punches from both and with neither fighter giving in to the other, Arlovski lost by unanimous decision.
Arlovski was defeated by Sergei Kharitonov via KO on 12 February 2011, as part of the Strikeforce Heavyweight Grand Prix Tournament. It was his fourth straight loss, three of which were by way of KO. On 17 February 2011, Arlovski posted a video on his website in which he spoke for over an hour, repeatedly saying that he would absolutely not retire. Arlovski indicated that his trainers had recommended that he retire; however, Greg Jackson was against his retirement. Arlovski dedicated himself to training exclusively with Greg Jackson in New Mexico to refocus on his MMA career and make the necessary changes to get back on track.
ProElite
After several months of grueling training schedule in New Mexico with Greg Jackson and the likes of Jon Jones, Shane Carwin, and Travis Browne, Arlovski headlined ProElite 1 on 27 August at the Neal S. Blaisdell Center in Honolulu, Hawaii against heavyweight Ray Lopez. Arlovski won by TKO in the third round after dominating Lopez throughout the fight.
Arlovski faced off against veteran of over 300 fights Travis Fulton at ProElite 2 in November, serving as the co-main event. Arlovski won the fight via head kick KO in the final second of the third round. It was a knockout that caused Fulton, who had never been knocked out, to regain consciousness about 5 minutes after the fight was stopped. Fulton later admitted to Arlovski in the locker room that he has never been hit that hard in all of his 300 bouts.
ONE Fighting Championship
In mid-July 2012, it was announced that Arlovski had signed with the Asia-based promotion ONE Fighting Championship. Originally Arlvoski was scheduled to fight Soa Palelei but Soa Palelei was later replaced with Tim Sylvia. The promotion quickly announced that Arlovski would face Tim Sylvia in his debut, marking the fourth time the two fighters had faced each other.
Arlovski and Sylvia faced off at ONE Fighting Championship: Pride of a Nation on 31 August 2012, in Manila. The fight between Arlovski and Tim Sylvia ended in a no-contest due to an illegal soccer kick by Arlovski. According to ONE FC rules, soccer kicks are legal only if the referee clears the fighter to do so after determining the grounded fighter can still intelligently defend himself. Arlovski received no such clearance and the kick was therefore deemed illegal. Four days later, One FC eliminated this restriction. This rule change, had it been enforced prior to the bout, would have resulted in Arlovski winning by TKO. Arlovski had knocked Tim Sylvia down with punches before he landed the illegal kicks that caused the referee to stop the fight.
World Series of Fighting
Arlovski headlined the debut event from the World Series of Fighting against fellow Strikeforce veteran Devin Cole on 3 November 2012, at World Series of Fighting 1 in Las Vegas, Nevada. This event aired live on NBC Sports. He won the fight via TKO in the first round.
Arlovski fought Anthony Johnson in the main event at World Series of Fighting 2 on 23 March 2013. He lost the fight via unanimous decision. Controversy arose after the fight when it was revealed that multiple rounds exceeded the five-minute time limit. The punch believed to have broken Arlovski's jaw was landed after the time at which the round should have ended.
Arlovski next replaced an injured Anthony Johnson against Mike Kyle at WSOF 5 on 14 September 2013. He won the fight via unanimous decision.
Independent promotions
Arlovski faced Bellator veteran Mike Hayes at Fight Nights: Battle of Moscow 9 on 16 December 2012, in Moscow, Russia. He won the fight via unanimous decision.
Arlovski was also scheduled to fight two-time ADCC Submission Wrestling World Champion and veteran of over 60 fights Jeff Monson in Rio de Janeiro, Brazil on 2 February 2013, but the event was postponed.
Arlovski fought Andreas Kraniotakes at Fight Nights - Battle in Minsk on 29 November 2013, and Arlovski won the fight via TKO in the second round.
Return to UFC
On 24 April 2014, it was confirmed by multiple MMA media websites that Arlovski had been granted his release from WSOF to return to UFC. The former heavyweight champion fought Brendan Schaub at UFC 174 on 14 June 2014. Arlovski was victorious in his return to the UFC, defeating Schaub via split decision (28–29, 29–28, and 29–28).
It was announced that Arlovski would be facing Antônio Silva in a rematch on 13 September 2014, at UFC Fight Night 51. Despite being a heavy betting underdog, Arlovski won the fight via knockout in the first round, after landing two consecutive right hands that dropped Silva and subsequent hammer fists on the ground with Silva unable to defend himself. This win also won Arlovski his first Performance of the Night bonus award.
Arlovski faced Travis Browne on 23 May 2015, at UFC 187. Despite being a heavy underdog and being knocked down in the first round, Arlovski stunned Browne multiple times throughout the opening minutes, and eventually won the fight via TKO in the first round. Post-fight, Joe Rogan revealed in the commentary that Arlovski came close to withdrawing from the fight due to a calf injury in training. The win also earned Arlovski his first Fight of the Night bonus award.
Arlovski faced Frank Mir on 5 September 2015, at UFC 191, winning by unanimous decision (29–28, 29–28, and 30–27) in a fight which many, including UFC president Dana White, thought Mir won. 12 of 15 media outlets, however, scored the bout in favor of Arlovski.
Arlovski returned to face Stipe Miocic on 2 January 2016, at UFC 195. He was defeated via TKO in the first round.
Arlovski faced Alistair Overeem on 8 May 2016, at UFC Fight Night 87. After a back and forth first round, Arlovski lost the fight via TKO in the second round.
Arlovski next faced Josh Barnett on 3 September 2016, at UFC Fight Night 93. He lost the fight via rear naked choke submission in the third round, resulting in his first submission loss in his professional MMA career. Both participants were awarded Fight of the Night for their performance.
Arlovski faced Francis Ngannou on 28 January 2017 at UFC on Fox 23. He lost the fight via TKO in the first round.
Arlovski faced Marcin Tybura on 17 June 2017 at UFC Fight Night 111. He lost the fight by unanimous decision (29–28, 28–27, and 29–27).
After five consecutive defeats, Arlovski relocated his training to American Top Team.
Arlovski faced Júnior Albini at UFC Fight Night: Poirier vs. Pettis on 11 November 2017 in Norfolk, Virginia. He won the fight via unanimous decision.
Arlovski faced Stefan Struve on 4 March 2018 at UFC 222. He won the fight by unanimous decision. In the fight, Arlovski landed a career-best 4 takedowns, more than his entire career total up to that time (3) combined.
Arlovski faced Tai Tuivasa at UFC 225 on 9 June 2018. He lost the fight via unanimous decision.
Arlovski faced Shamil Abdurakhimov on 15 September 2018 at UFC Fight Night 136. He lost the fight by unanimous decision.
Arlovski faced Walt Harris on 29 December 2018 at UFC 232. He lost the fight via split decision. The result was overturned to no contest after Harris tested positive for prohibited substance LGB4033, a selective androgen receptor modulator (SARM).
Arlovski faced Augusto Sakai on 27 April 2019 at UFC Fight Night: Jacaré vs. Hermansson. He lost the fight by a controversial split decision.
A rematch with Ben Rothwell took place on 20 July 2019 at UFC on ESPN 4. He won the fight via unanimous decision and set the all-time record for UFC heavyweight victories at 17.
His next fight was with Jairzinho Rozenstruik on 2 November 2019 at UFC 244. He lost the fight via knockout in round one.
Arlovski was scheduled to face Philipe Lins on 2 May 2020 at UFC Fight Night: Hermansson vs. Weidman. However, on April 9, Dana White, the president of UFC announced that this event was postponed due to the ongoing Coronavirus pandemic. and rescheduled to May 13, 2020, at UFC Fight Night: Smith vs. Teixeira. He won the fight via unanimous decision.
Arlovski was expected to face Tanner Boser on 4 October 2020 at UFC on ESPN: Holm vs. Aldana. However a sickness with Arlovski delayed the bout four weeks later to UFC on ESPN: Santos vs. Teixeira. Arlovski won the fight via unanimous decision.
Arlovski faced Tom Aspinall on 20 February 2021 at UFC Fight Night 185. He lost the fight via a rear naked choke submission in round two.
Arlovski faced Chase Sherman, replacing Parker Porter, on 17 April 2021 at UFC on ESPN 22. He won the fight via unanimous decision.
Arlovski faced Carlos Felipe on 16 October 2021 at UFC Fight Night 195. He won the fight via unanimous decision.
Arlovski faced Jared Vanderaa on 12 February 2022, at UFC 271. He won the fight via split decision. 18 out of 18 media outlets scored the fight in favor of Arlovski.
Arlovski faced Jake Collier, replacing Justin Tafa, on 30 April 2022, at UFC on ESPN 35. He won the fight via split decision. 14 out of 14 media scores gave it to Collier.
Arlovski faced Marcos Rogério de Lima on 29 October 2022, at UFC Fight Night 213. He lost the fight via rear-naked choke in round one.
Arlovski faced Don'Tale Mayes on 3 June 2023, at UFC on ESPN 46. He lost the fight via technical knockout in the second round.
Arlovski faced Waldo Cortes-Acosta on 13 January 2024 at UFC Fight Night 234. He lost the bout by unanimous decision.
Arlovski was scheduled to face Martin Buday on 15 June 2024, at UFC Fight Night 242. However, for unknown reasons, it was moved to UFC 303, which will take place on 29 June 2024.
Personal life
Arlovski resides in Coconut Creek, Florida with his wife and two sons. He previously owned a pit bull terrier named Maximus, who passed away. He is an Orthodox Christian. Arlovski did a public service announcement against dog fighting featuring Maximus and calling it inhumane and torture. Arlovski said he chose his nickname The Pitbull for the positive qualities these dogs have.
Movie and television career
Arlovski's movie debut was in 8 of Diamonds in 2006. He starred in Universal Soldier: Regeneration in 2009, along with Jean-Claude Van Damme and Dolph Lundgren. In the movie, he plays an "NGU", a new generation UniSol in the main "bad guy" role. The movie was released directly to video on 2 February 2010, in the United States. Arlovski also played a part in the next Universal Soldier movie — Universal Soldier: Day of Reckoning, released in theaters on 30 November 2012, and on demand on 25 October 2012.
In 2015, Arlovski appeared on the TV show Limitless in episode 7 "Brian Finch's Black Op". Arlovski played the role of a suspected terrorist hunted by the CIA. The show originally aired 3 November 2015.
Arlovski appeared on Mayhem Miller's MTV show Bully Beatdown, in which he beat the 'bully', thereby earning the 'victims' $10,000.
In 2018, Arlovski had a small role as a mob enforcer opposite Denzel Washington in the opening scene of The Equalizer 2.
Championships and accomplishments
Mixed martial arts
Ultimate Fighting Championship
UFC Heavyweight Championship (One time; former)
One successful title defense
First Belarusian champion in UFC history
Interim UFC Heavyweight Championship (One time; first; former)
One successful title defense
Tied (Donald Cerrone) for second most wins in UFC history (23)
Most wins in UFC heavyweight history (23)
Second most bouts in UFC history (41)
Most bouts in UFC heavyweight history (41)
Tied (Jim Miller) for second most bouts in Zuffa, LLC (UFC, Pride, WEC, Strikeforce) history (44) (behind Donald Cerrone)
Most total fight time in UFC heavyweight history (6:34:58)
Most decision wins in UFC Heavyweight history (12)
Most decision bouts in UFC Heavyweight history (18)
Most significant strikes landed in UFC heavyweight history (1453)
Most strikes landed in UFC heavyweight history (1751)
Tied (Gabriel Gonzaga, Stefan Struve & Francis Ngannou) for third most finishes in UFC Heavyweight division history (11)
Tied (Cain Velasquez & Ciryl Gane) for second longest win streak in UFC Heavyweight division history (7)
Tied (Cain Velasquez, Alistair Overeem & Derrick Lewis) for second most knockdowns landed in UFC Heavyweight division history (10)
Fight of the Night (Two times) vs. Josh Barnett and Travis Browne
2015 Half-Year Awards: Best Fight of the 1HY
Performance of the Night (One time) vs. Antônio Silva
Second most knockout losses in Zuffa, LLC (UFC, Pride, WEC, Strikeforce) history (10) (behind Alistair Overeem)
Tied (Jim Miller) for third most losses in UFC history (17)
Combat Press
2015 Comeback Fighter of the Year
MMAJunkie.com
2015 May Fight of the Month vs. Travis Browne
Sherdog
2015 Round of the Year vs. Travis Browne, round 1
Sambo
European Youth Sambo
European Youth Sambo Champion
World Cup
2nd place in the World Cup in Sambo
World Sambo Championship
2nd place at the World Sambo Championship
Mixed martial arts record
|-
|Loss
|align=center|
|Waldo Cortes-Acosta
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Ankalaev vs. Walker 2
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Loss
|align=center|34–22 (2)
|Don'Tale Mayes
|TKO (punches)
|UFC on ESPN: Kara-France vs. Albazi
|
|align=center|2
|align=center|3:17
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Loss
|align=center|34–21 (2)
|Marcos Rogério de Lima
|Submission (rear-naked choke)
|UFC Fight Night: Kattar vs. Allen
|
|align=center|1
|align=center|1:50
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|34–20 (2)
|Jake Collier
|Decision (split)
|UFC on ESPN: Font vs. Vera
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|33–20 (2)
|Jared Vanderaa
|Decision (split)
|UFC 271
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Houston, Texas, United States
|
|-
|Win
|align=center|32–20 (2)
|Carlos Felipe
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Ladd vs. Dumont
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|31–20 (2)
|Chase Sherman
|Decision (unanimous)
|UFC on ESPN: Whittaker vs. Gastelum
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Loss
|align=center|30–20 (2)
|Tom Aspinall
|Submission (rear-naked choke)
|UFC Fight Night: Blaydes vs. Lewis
|
|align=center|2
|align=center|1:09
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|30–19 (2)
|Tanner Boser
|Decision (unanimous)
|UFC on ESPN: Santos vs. Teixeira
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center| 29–19 (2)
|Philipe Lins
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Smith vs. Teixeira
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Jacksonville, Florida, United States
|
|-
|Loss
|align=center|28–19 (2)
|Jairzinho Rozenstruik
|KO (punch)
|UFC 244
|
|align=center|1
|align=center|0:29
|New York City, New York, United States
|
|-
|Win
|align=center|28–18 (2)
|Ben Rothwell
|Decision (unanimous)
|UFC on ESPN: dos Anjos vs. Edwards
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|San Antonio, Texas, United States
|
|-
|Loss
|align=center|27–18 (2)
|Augusto Sakai
|Decision (split)
|UFC Fight Night: Jacaré vs. Hermansson
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Sunrise, Florida, United States
|
|-
|NC
|align=center|27–17 (2)
|Walt Harris
|NC (overturned)
|UFC 232
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Inglewood, California, United States
|
|-
|Loss
|align=center|27–17 (1)
|Shamil Abdurakhimov
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Hunt vs. Oleinik
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Moscow, Russia
|
|-
|Loss
|align=center|27–16 (1)
|Tai Tuivasa
|Decision (unanimous)
|UFC 225
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Chicago, Illinois, United States
|
|-
|Win
|align=center|27–15 (1)
|Stefan Struve
|Decision (unanimous)
|UFC 222
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|26–15 (1)
|Júnior Albini
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Poirier vs. Pettis
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Norfolk, Virginia, United States
|
|-
|Loss
|align=center|25–15 (1)
|Marcin Tybura
|Decision (unanimous)
|UFC Fight Night: Holm vs. Correia
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Kallang, Singapore
|
|-
|Loss
|align=center|25–14 (1)
|Francis Ngannou
|TKO (punches)
|UFC on Fox: Shevchenko vs. Peña
|
|align=center|1
|align=center|1:32
|Denver, Colorado, United States
|
|-
|Loss
|align=center|25–13 (1)
|Josh Barnett
|Submission (rear-naked choke)
|UFC Fight Night: Arlovski vs. Barnett
|
|align=center|3
|align=center|2:53
|Hamburg, Germany
|
|-
|Loss
|align=center|25–12 (1)
|Alistair Overeem
|TKO (front kick and punches)
|UFC Fight Night: Overeem vs. Arlovski
|
|align=center|2
|align=center|1:12
|Rotterdam, Netherlands
|
|-
|Loss
|align=center|25–11 (1)
|Stipe Miocic
|TKO (punches)
|UFC 195
|
|align=center|1
|align=center|0:54
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|25–10 (1)
|Frank Mir
|Decision (unanimous)
|UFC 191
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
|Win
|align=center|24–10 (1)
|Travis Browne
|TKO (punches)
|UFC 187
|
|align=center|1
|align=center|4:41
|Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| Win
|align=center|23–10 (1)
|Antônio Silva
|KO (punches)
|UFC Fight Night: Bigfoot vs. Arlovski
|
|align=center|1
|align=center|2:59
|Brasília, Brazil
|
|-
| Win
|align=center|22–10 (1)
|Brendan Schaub
|Decision (split)
|UFC 174
|
|align=center|3
|align=center|5:00
|Vancouver, British Columbia, Canada
|
|-
| Win
| align=center| 21–10 (1)
| Andreas Kraniotakes
| TKO (punches)
| Fight Nights: Battle in Minsk
|
| align=center| 2
| align=center| 3:14
| Minsk, Belarus
|
|-
| Win
| align=center| 20–10 (1)
| Mike Kyle
| Decision (unanimous)
| WSOF 5
|
| align=center| 3
| align=center| 5:00
| Atlantic City, New Jersey, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 19–10 (1)
| Anthony Johnson
| Decision (unanimous)
| WSOF 2
|
| align=center| 3
| align=center| 5:00
| Atlantic City, New Jersey, United States
|
|-
| Win
| align=center| 19–9 (1)
| Mike Hayes
| Decision (unanimous)
| Fight Nights: Battle of Moscow 9
|
| align=center| 3
| align=center| 5:00
| Moscow, Russia
|
|-
| Win
| align=center| 18–9 (1)
| Devin Cole
| TKO (punches)
| WSOF 1
|
| align=center| 1
| align=center| 2:37
| Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| NC
| align=center| 17–9 (1)
| Tim Sylvia
| NC (illegal soccer kicks)
| ONE FC 5: Pride of a Nation
|
| align=center| 2
| align=center| 4:46
| Quezon City, Philippines
|
|-
| Win
| align=center| 17–9
| Travis Fulton
| KO (head kick)
| ProElite 2: Big Guns
|
| align=center| 3
| align=center| 4:59
| Moline, Illinois, United States
|
|-
| Win
| align=center| 16–9
| Ray Lopez
| TKO (punches)
| ProElite: Arlovski vs. Lopez
|
| align=center| 3
| align=center| 2:43
| Honolulu, Hawaii, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 15–9
| Sergei Kharitonov
| KO (punches)
| Strikeforce: Fedor vs. Silva
|
| align=center| 1
| align=center| 2:49
| East Rutherford, New Jersey, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 15–8
| Antônio Silva
| Decision (unanimous)
| Strikeforce: Heavy Artillery
|
| align=center| 3
| align=center| 5:00
| St. Louis, Missouri, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 15–7
| Brett Rogers
| TKO (punches)
| Strikeforce: Lawler vs. Shields
|
| align=center| 1
| align=center| 0:22
| St. Louis, Missouri, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 15–6
| Fedor Emelianenko
| KO (punch)
| Affliction: Day of Reckoning
|
| align=center| 1
| align=center| 3:14
| Anaheim, California, United States
|
|-
| Win
| align=center| 15–5
| Roy Nelson
| KO (punch)
| EliteXC: Heat
|
| align=center| 2
| align=center| 1:46
| Sunrise, Florida, United States
|
|-
| Win
| align=center| 14–5
| Ben Rothwell
| KO (punches)
| Affliction: Banned
|
| align=center| 3
| align=center| 1:13
| Anaheim, California, United States
|
|-
| Win
| align=center| 13–5
| Jake O'Brien
| TKO (punches)
| UFC 82
|
| align=center| 2
| align=center| 4:17
| Columbus, Ohio, United States
|
|-
| Win
| align=center| 12–5
| Fabrício Werdum
| Decision (unanimous)
| UFC 70
|
| align=center| 3
| align=center| 5:00
| Manchester, England
|
|-
| Win
| align=center| 11–5
| Márcio Cruz
| KO (punches)
| UFC 66
|
| align=center| 1
| align=center| 3:15
| Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 10–5
| Tim Sylvia
| Decision (unanimous)
| UFC 61
|
| align=center| 5
| align=center| 5:00
| Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 10–4
| Tim Sylvia
| KO (punches)
| UFC 59
|
| align=center| 1
| align=center| 2:43
| Anaheim, California, United States
|
|-
| Win
| align=center|10–3
| Paul Buentello
| KO (punch)
| UFC 55
|
| align=center| 1
| align=center| 0:15
| Uncasville, Connecticut, United States
|
|-
| Win
| align=center| 9–3
| Justin Eilers
| TKO (punches)
| UFC 53
|
| align=center| 1
| align=center| 4:10
| Atlantic City, New Jersey, United States
|
|-
| Win
| align=center|8–3
| Tim Sylvia
| Submission (achilles lock)
| UFC 51
|
| align=center| 1
| align=center| 0:47
| Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| Win
| align=center| 7–3
| Wesley Correira
| TKO (punches)
| UFC 47
|
| align=center| 2
| align=center| 1:15
| Las Vegas, Nevada, United States
|
|-
| Win
| align=center| 6–3
| Vladimir Matyushenko
| KO (punch)
| UFC 44
|
| align=center| 1
| align=center| 2:10
| Paradise, Nevada, United States
|
|-
| Win
| align=center| 5–3
| Ian Freeman
| TKO (punches)
| UFC 40
|
| align=center| 1
| align=center| 1:25
| Paradise, Nevada, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 4–3
| Pedro Rizzo
| KO (punches)
| UFC 36
|
| align=center| 3
| align=center| 1:45
| Paradise, Nevada, United States
|
|-
| Loss
| align=center| 4–2
| Ricco Rodriguez
| TKO (punches)
| UFC 32
|
| align=center| 3
| align=center| 1:23
| East Rutherford, New Jersey, United States
|
|-
| Win
| align=center|4–1
| Aaron Brink
| Submission (armbar)
| UFC 28
|
| align=center| 1
| align=center| 0:55
| Atlantic City, New Jersey, United States
|
|-
| Win
| align=center| 3–1
| John Dixson
| KO (punches)
| Super Fight
|
| align=center| 1
| align=center| 0:13
| Saint Petersburg, Russia
|
|-
| Win
| align=center| 2–1
| Roman Zentsov
| TKO (punches)
| M-1 MFC: European Championship 2000
|
| align=center| 1
| align=center| 1:18
| Saint Petersburg, Russia
|
|-
| Win
| align=center| 1–1
| Michael Tielrooy
| Submission (guillotine choke)
| M-1 MFC: European Championship 2000
|
| align=center| 1
| align=center| 1:25
| Saint Petersburg, Russia
|
|-
| Loss
| align=center| 0–1
| Viacheslav Datsik
| KO (punch)
| M-1 MFC: World Championship 1999
|
| align=center| 1
| align=center| 6:05
| Saint Petersburg, Russia
|
Pay-per-view bouts
See also
List of current UFC fighters
List of male mixed martial artists
References
External links
|-
1979 births
Living people
Belarusian male mixed martial artists
Heavyweight mixed martial artists
Belarusian sambo practitioners
Ultimate Fighting Championship champions
Sportspeople from Minsk
Belarusian expatriate sportspeople in the United States
Ultimate Fighting Championship male fighters
Mixed martial artists utilizing sambo
Mixed martial artists utilizing boxing
|
4192129
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE
|
Куревіно
|
Куревіно — присілок у складі Нікольського району Вологодської області, Росія. Входить до складу Завразького сільського поселення.
Населення
Населення — 25 осіб (2010; 43 у 2002).
Національний склад (станом на 2002 рік):
росіяни — 100 %
Джерела
Примітки
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Нікольського району (Вологодська область)
Присілки Вологодської області
|
2783505
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Local%20ordinance
|
Local ordinance
|
Local ordinance
A local ordinance is a law issued by a local government such as a municipality, county, parish, prefecture, or the like.
Hong Kong
In Hong Kong, all laws enacted by the territory's Legislative Council remain to be known as Ordinances after the transfer of the territory's sovereignty to China in 1997.
Germany
The German Constitution grants the federated states certain exclusive rights including police and public order powers. The 16 state governments delegate many of their responsibilities and powers to local authorities. Local authorities have powers to pass local ordinances e.g. to determine the use of land, planning questions, public order, emergency and transport issues etc. The ordinance must follow a public disclosure and consultation procedure and then approved by the local assembly as well as the elected representative of the executive (e.g. the mayor). The state authorities or stakeholders, including citizens who can show that they have a sufficiently strong interest to establish standing, may object to the final implementation. If the conflict cannot be resolved, the courts may be asked to rule on whether or not the ordinance is valid or if may strike if it violates state law or the state constitution.
Indonesia
Japan
In Japan, may be passed by any prefecture or municipality under authority granted by Article 94 of the Constitution.
There must generally be a statutory basis for an ordinance, the ordinance must be in compliance with any overlapping statutes (although it may impose a stricter standard or penalty), and the ordinance must be related to the affairs of the local government in question.
Ordinances must generally be approved by a local assembly and promulgated by the mayor or governor of the local government in question, who may demand a second vote but may not veto the ordinance.
Under the Local Autonomy Law, an ordinance may impose a penalty of up to two years imprisonment and/or 1 million yen in fines, although any penalty under an ordinance must be prescribed in accordance with the Code of Criminal Procedure. There are even some ordinances, such as bans on smoking on the street, for which the police in some districts state that there is no penalty for failure to obey the ordinance.
United Kingdom
British colonies
All laws enacted by the legislature of British colonies are referred to as Ordinances, which sometimes delegate power to other parties (usually government departments) to make subsidiary legislations that supplement the Ordinances.
Crown dependencies
There are three Crown dependencies. In Guernsey, Ordinances (Ordonnances) are used for secondary legislation that does not warrant a Project de Loi which requires royal assent. Similar secondary legislation exists in Jersey. The Isle of Man also has secondary legislation below the Act of Tynwald.
United States
In the United States, these laws are enforced locally in addition to state law and federal law. In states such as Connecticut, legislative bodies at the local level develop city and town ordinances to govern the public.
However, because of the Double Jeopardy Clause of the Fifth Amendment to the United States Constitution, for criminal processing purposes a local ordinance is considered the same as a state law, statute or ordinance, meaning if someone is charged with an offense punishable under a local ordinance and a state law, they can be prosecuted under one or the other, but not both, and a conviction or acquittal under a local ordinance or a state law prohibits a second trial on the same offense under the other one.
In all states, a city or county may enact a local ordinance as a criminal law that covers the same crime or violation as a state law but only if the penalty provided by the local ordinance is higher than the state statute. A local ordinance cannot be used to create a lesser penalty for a crime or traffic offense than state law. For example, if a state's law set a minimum penalty of $30 for driving faster than 25 mph on residential streets, in such states allowing local ordinance with harsher penalties to duplicate state laws, a local jurisdiction could enact its own local ordinance on the same subject only if the penalty under the local ordinance was greater than $30. A local law in such states could also provide for punishment of criminal offenses if a higher penalty was imposed. If state law punished conviction for manslaughter with 20 years in prison, for a local ordinance to be valid it would have to provide a minimum punishment of at least 20 years and one day.
In some states, local law cannot duplicate state law and some subjects are completely prohibited from being covered by local ordinance. For example, in Maryland, cities, towns and counties are expressly prohibited from passing gun control laws or other local ordinances dealing with the possession, carrying, and ownership of firearms or ammunition, and state laws on the subject are exclusively controlling.
See also
Moratorium
Infraction
Bylaw
Legal code (municipal)
References
|
4483382
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F
|
Чконія
|
Чконія Ламара Григорівна (груз. ლამარა ჭყონია; *27 грудня 1930 р., Батумі, СРСР), — радянська оперна співачка (сопрано).
Хатія Чконія (груз. ხატია ჭყონია; нар. 16 жовтня 1989, Тбілісі, Грузинська РСР) — грузинська футболістка.
грузинські прізвища
|
1561097
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/1968%20%D1%83%20%D1%85%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D1%97%20%D0%B7%20%D1%88%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%BE%D1%8E
|
1968 у хокеї з шайбою
|
1968 у хокеї з шайбою
Нижче наведені хокейні події 1968 року у всьому світі.
Головні події
На чемпіонаті світу та зимових Олімпійських іграх у Греноблі золоті нагороди здобула збірна СРСР.
У фіналі кубка Стенлі «Монреаль Канадієнс» переміг «Сент-Луїс Блюз».
Національні чемпіони
Австрія: «Клагенфурт»
Болгарія: «Металург» (Перник)
Данія: «Гладсаксе»
Італія: «Кортіна» (Кортіна-д'Ампеццо)
Нідерланди: «Ден Гааг» (Гаага)
НДР: «Динамо» (Берлін)
Норвегія: «Волеренга» (Осло)
Польща: ГКС (Катовіце)
Румунія: «Динамо» (Бухарест)
СРСР: ЦСКА (Москва)
Угорщина: «Уйпешт Дожа» (Будапешт)
Фінляндія: «КооВее» (Тампере)
Франція: «Шамоні» (Шамоні-Мон-Блан)
ФРН: «Фюссен»
Чехословаччина: «Дукла» (Їглава)
Швейцарія: «Ла-Шо-де-Фон»
Швеція: «Брюнес» (Євле)
Югославія: «Акроні» (Єсеніце)
Переможці міжнародних турнірів
Кубок європейських чемпіонів: ЗКЛ (Брно, Чехословаччина)
Міжнародний турнір (Москва): збірна СРСР
Кубок Шпенглера: «Дукла» (Їглава, Чехословаччина)
Кубок Ахерна: «Крила Рад» (Москва, СРСР)
Турнір газети «Советский спорт»: ЦСКА (Москва)
Народились
7 лютого — Петер Бондра, словацький хокеїст. Чемпіон світу.
2 березня — Даррен Теркотт, американський хокеїст.
3 березня — Браєн Літч, американський хокеїст. Член Зали слави хокею (2009).
12 квітня — Адам Грейвс, канадський хокеїст.
22 квітня — Зарлі Залапскі, канадський хокеїст.
21 липня — Лайл Оделайн, канадський хокеїст.
14 жовтня — Жан-Клод Бержерон, канадський хокеїст.
13 листопада — Марк Фіцпатрік, канадський хокеїст.
Джерела
Хокейні архіви
Хокейні архіви
Сайт HockeyDB.com
Сайт Hockeyarenas.net
|
298365
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29
|
Самійлівка (Чернігівський район)
|
Самійлівка (Чернігівський район)
Самійлівка — село в Україні, у Кіптівській сільській громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 38 осіб (2014).
Географія
Село Самійлівка розташоване за 62 км від обласного й районного центру та 41 км від Козельця. На захід від села розташоване заплавне озеро Колодниця.
Історія
Село засновано 1590 року.
3 вересня 2015 року село увійшло до Кіптівської сільської громади шляхом об'єднання із Кіптівською сільською громадою.
Старостою обрана — Грищенко Людмила Олександрівна із Олбина, яка є також старостою для сусідніх сіл: Олбин, Борсуків, Димерка, Савинка та Самійлівка.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Кіптівської сільської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району.
Відома особа
У поселенні народився:
Баран Валерій Григорович (1954—2010) — український поет.
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки
Посилання
Погода в селі Самійлівка
Села Чернігівської області
|
4337927
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Markos%20of%20Makuria
|
Markos of Makuria
|
Markos of Makuria
Markos (8th century) was ruler of the Nubian kingdom of Makuria. According to Severus of El Ashmunein, Markos ruled for only six months.1
Markos was made king by the former king Zacharias after he had deposed Abraham and exiled him to an island in the middle of the Nile. According to Severus, this was not sufficient for "the friends of Mark", who decided to "secretly with guile, to slay Abraham in his place of exile. But, when the partisans of king Abraham learnt this, they conspired against king Mark; and, while he was praying in the church before the sanctuary, they slew him".
Notes
B. Evetts, History of the Patriarchs of the Coptic Church of Alexandria, Part 3 (1910)
Nubian people
Makuria
8th-century monarchs in Africa
|
3360761
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0-%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%28%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%B0%D1%81%29
|
Ла-Вікторія (Техас)
|
Ла-Вікторія (Техас)
Ла-Вікторія — переписна місцевість (CDP) в США, в окрузі Старр штату Техас. Населення — 176 осіб (2020).
Географія
Ла-Вікторія розташована за координатами (26.347791, -98.629488). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році переписна місцевість мала площу 0,79 км², уся площа — суходіл.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у переписній місцевості мешкала 171 особа в 52 домогосподарствах у складі 42 родин. Густота населення становила 217 осіб/км². Було 54 помешкання (68/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 1,2 %. Частка іспаномовних становила 97,1 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 25,7 % — особи молодші 18 років, 60,3 % — особи у віці 18—64 років, 14,0 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 31,8 року. На 100 осіб жіночої статі у переписній місцевості припадало 92,1 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 92,4 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — доларів .
Цивільне працевлаштоване населення становило 26 осіб. Основні галузі зайнятості: роздрібна торгівля — 69,2 %, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 30,8 %.
Джерела
Переписні місцевості Техасу
Населені пункти округу Старр (Техас)
|
160226
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BA%20%D0%92%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%28%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%29
|
Парк Воскресіння (Тернопіль)
|
Парк Воскресіння (Тернопіль)
Парк «Воскресіння» — один із наймолодших парків м. Тернополя (на 2022 р. парку більше не має. Він забудований гаражами).
Відомості
Один із наймолодших парків Тернополя, який нічим не поступався старожилам. Заснований у 2000 році на території пустиря, тоді тут були висаджені дерева найкращими представниками випускних класів шкіл Тернополя. Автором був відомий ландшафтний архітектор з Америки – Джон Звожек. Чоловік колись настільки захопився красою Тернополя, що вирішив докласти чимало зусиль до створення «Воскресіння». Він реконструював пам’ятники, встановив скульптурні композиції та розарій біля пам’ятника Степану Бандері.
Площа 5 га.
Розташований у балці між автостоянкою по вул. Генерала Тарнавського і територією ВАТ «Текстерно». В парку існує лише одна головна алея від якої відгалужується 6 менших. Тут парку насипано 2 кургани, розбито 4 клумби.
Діє гірськолижна траса.
Примітки
Джерела
Попович, Ж. Унікальність наших парків / Жанна Попович // Місто. — 2010.
Посилання
Марчевський, А. Парк «Воскресіння» та будинок над прірвою в Тернополі / Антон Марчевський // Доба. — 2014. — 5 лютого.
Парк Вознесіння // Зелений Тернопіль.
«Парк Вознесіння»: за ділянку під гараж — 8 тисяч // 20 хвилин (Тернопіль). — 2013. — 8 листопада.
Парк «Вознесіння» // Тернопільська обласна бібліотека для дітей.
Парки Тернополя
Засновані в Україні 2000
2000 у Тернополі
|
2376044
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D1%89%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%28%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0%20%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83%29
|
Піщана (притока Осколу)
|
Піщана (притока Осколу)
Піщана — річка в Україні, у Куп'янському районі Харківської області. Ліва притока Оскілу (басейн Сіверського Донця).
Опис
Довжина 16 км, похил річки — 1,9 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків та 1 водойми. Площа басейну 144 км².
Розташування
Піщана бере початок в селі Табаївка. Тече переважно на південний захід в межах села Піщане і в селі Колісниківка впадає у річку Оскіл (Оскільське водосховище), ліву притоку Сіверського Донця.
Література
«Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 145. — (№ 2473).
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 426 (Піщана № 16)
Малі річки України
Річки Харківської області
Річки Куп'янського району
Оскіл
Статті про річки Харківської області без зображення в картці
|
4213193
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%C2%AB%D0%A0%D0%B5%20%D0%B4%27%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F%C2%BB
|
Броненосці типу «Ре д'Італія»
|
Броненосці типу «Ре д'Італія» - броненосці Королівських військово-морських сил Італії другої половини 19-го століття.
Історія створення
Броненосці типу «Ре д'Італія» були розроблені в рамках амбітної програми модернізації флоту прем'єр-міністра Італії Кавура після об'єднання Італії. Це були найбільші кораблі італійського флоту 60-х років XIX століття.
За основу були взяті французькі броненосці типу «Глуар». Оскільки на той час Італія не могла самостійно будувати подібні кораблі, вони були замовлені у США і будувались на верфі «William H. Webb» у Нью-Йорку.
Конструкція
Корпуси кораблів були дерев'яними, і прикривались залізною бронею від носу до корми товщиною 120 мм, але рульове управління залишалось незахищеним.
Силова установка складалась з чотирьох парових котлів та однієї парової машини одиночного розширення потужністю 1812-1845 к.с., яка обертала один гвинт і дозволяла розвивати швидкість 10 вузлів.
Крім того на трьох щоглах було встановлене вітрильне оснащення класу барка загальною площею 1 980 м.кв.
Озброєння «Ре д'Італія» складалось з шести 203-мм гармат та 32 x 164-мм нарізних гармат. «Ре ді Портогалло» мав дві 254-мм гармати та 26 x 164-мм гармати.
Обидва кораблі мали таран.
У 1870 році озброєння «Ре ді Портогалло» було модернізоване - було встановлено шість 203-мм гармати, кількість 164-мм гармат було зменшено до дванадцяти. Корабель зберіг дві 254-мм гармати.
Представники
Література
Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5
Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002
Посилання
Броненосці типу «Ре д'Італія» на сайті www.marina.difesa.it
Броненосці типу «Ре д'Італія»
|
1002030
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Blennius%20normani
|
Blennius normani
|
Blennius normani є видом морських собачок, що мешкає в східній Атлантиці від північної Мавританії до Анголи. Сягає 11 см максимальної довжини.
Посилання
Blennius
Тварини, описані 1949
Риби Атлантики
Риби Африки
Риби Анголи
Риби Гани
Риби Камеруну
Риби Мавританії
Риби Нігерії
|
1566460
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Мацьків Теодор Іванович
|
Мацьків Теодор Іванович
Теодор Іванович Мацьків (30 травня 1918, Струтинь Верхній, Галичина (нині село у Калуському районі Івано-Франківської області) — 8 серпня 2011, Альбукерке) — український історик на еміграції, дослідник доби Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, професор.
Біографія
В 1938 закінчив Академічну гімназію у Львові. В 1939 — в складі польського війська. Далі опинився на Заході.
В Університеті Й. В. Гете (Франкфурт) студіював історію та славістику. У 1950 захистив дисертацію «Українське козацтво у світлі німецьких джерел у першій половині XVII ст.» і здобув ступінь доктора філософії.
1950 — виїхав до США, де продовжував студіювання в Сетонгольському університеті, а також в інших вищих навчальних закладах.
Викладав слов'янські мови та історію, зокрема, вів курс української мови та українську програму в Сетонгольському університеті (Ньюарк, штат Нью-Джерсі).
Викладав історію в одному з коледжів Швейцарії, був професором історії України в Акронському університеті (США, штат Огайо), Українському науковому центрі при Макворі університеті в Сіднеї (Австралія), він же був професором-гостем Гайдельберзького університету (ФРН), Українського Вільного Університету в Мюнхені.
1984 року Теодор Мацьків пішов на пенсію, але продовжував читати спецкурси з історії України в різних університетах, в тому числі в українських.
Громадська діяльність
Є дійсним членом Українського Історичного Товариства (УІТ), починаючи від часів його створення, а згодом очолив Європейський відділ УІТ в Мюнхені. Крім того, він був організатором кількох наукових конференцій в Європі, проведених з ініціативи УІТ, що дали поштовх українознавчим дослідженням зарубіжних учених. Брав участь у 4-х Міжнародних конгресах істориків (Стокгольм, Відень, Сан-Франціско, Штутгард).
Творча спадщина
Має понад 100 праць. Головна його увага скерована на дослідження питань історії Гетьманщини середини XVII — початку XVIII ст. Зокрема, крупні монографії присвячені вивченню документів щодо доби і особи гетьмана Івана Мазепи, зокрема:
монографія «Мазепа в світлі сучасних йому німецьких джерел»
книга «Князь Мазепа: Гетьман України в сучасних йому англійських виданнях» (англійською мовою)
монографія «Англійські відомості про Мазепу, 1687—1709 р.»
монографія з оглядом німецьких, австрійських, швейцарських, французьких, англійських та шведських джерел — «Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709»
За характеристикою Любомира Винара доктор Мацьків
Основні праці
Мацьків Т. Англійський текст Зборівського договору з 1649 року та інші вибрані статті. — Нью-Йорк ; Львів; Київ; Мюнхен, 1993. — С. 280.
Mazepa im Lichte der zeit genoessischen deutschen Quellen / Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. — Мюнхен, 1963. — Т. 174.
Prince Mazepa: Hetman of Ukraine in Contemporary Englich Publications, 1687—1709. -Chicago, 1967.
English. Reports on Mazepa, 1687—1709. — Nju-York; Munich; Toronto. — 1983.
Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709. — Мюнхен, 1988.
Мацьків Т. Англійський текст Зборівського договору… — С. II.
Примітки
Джерела
Ясь О. В. Мацьків Теодор Іванович //
Посилання
Мацьків Теодор Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.304-305
Уродженці Золочівського району Львівської області
Доктори філософії
|
16964330
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Livezile%2C%20Alba
|
Livezile, Alba
|
Livezile, Alba
Livezile (until 1960 Cacova; ) is a commune located in Alba County, Transylvania, Romania. It is composed of four villages: Izvoarele (Bedellő), Livezile, Poiana Aiudului (Nyírmező), and Vălișoara (Torockógyertyános).
The commune is situated in the northern foothills of the Trascău Mountains, in the Apuseni mountain range. It lies on the banks of the Aiud River; its tributaries, the rivers Inzel and Rachiș, flow through Poiana Aiudului.
Located in the northern part of the county, Livezile is at a distance of from the city of Aiud, and from the county seat, Alba Iulia. It is crossed by county road DJ107M, which connects Aiud to Iara, in Cluj County.
The road passes through the nearby (Cheile Vălișoarei, or Cheile Aiudului), which belong to the administrative territory of the commune. The gorges are long, wide, and high. The walls of the gorges house 27 small caves with shallow karst shapes: lapis lazuli, vaults, and arches, the largest one being . The caves are home to rare species of invertebrates and bats.
References
External links
Communes in Alba County
Localities in Transylvania
|
4575444
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0-%D0%9C%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%83
|
За-Мрассу
|
За-Мрассу — селище у складі Таштагольського району Кемеровської області, Росія. Входить до складу Шерегеського міського поселення.
Населення
Населення — 2 особи (2010; 3 у 2002).
Національний склад (станом на 2002 рік):
шорці — 100 %
Джерела
Примітки
Населені пункти Таштагольського району
Селища Кемеровської області
|
2139002
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Andrea%20Doria%20%28C%20553%29
|
Andrea Doria (C 553)
|
Andrea Doria (C 553)
«Андреа Доріа» — крейсер-вертольотоносець військово-морських сил Італії однойменного типу.
Історія створення
Крейсер-вертольотоносець «Андреа Доріа» був закладений 11 травня 1958 року на верфі в Ріва-Трігозо (Сестрі-Леванте). Спущений на воду 27 лютого 1963 року, вступив у стрій 23 лютого 1964 року. Свою назву отримав на честь генуезького адмірала і державного діяча Андреа Доріа.
Історія використання
Після вступу у стрій «Андреа Доріа» увійшов до складу 1-го дивізіону Військово-морського флоту Італії з місцем базування у Ла-Спеції.
Протягом служби корабель неодноразово брав участь у морських навчаннях та рятувальних операціях, зокрема на Далекому Сході, у Тірренському морі.
у 1976-1978 роках корабель пройшов модернізацію, під час якої отримав нове радіоелектронне обладнання.
У 1984 році «Андреа Доріа» був перебазований в Таранто, після чого брав участь у Лівані (1984 рік), у бомбардуванні Лівії (1986 рік).
19 липня 1991 року «Андреа Доріа» був виключений зі списків флоту та зданий на злам.
Література
Robert Gardiner, ed. (1995). Conway's All the World's Fighting Ships, 1947 - 1995. Annapolis: Naval Institute Press. p. 105. ISBN 1557501327.
Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А.Е.Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
Див. також
Caio Duilio (C 554)
Vittorio Veneto (C 550)
Jeanne d'Arc (R97)
Москва (крейсер)
Ленінград (крейсер)
Посилання
Крейсери-пертольотоносці типу «Андреа Доріа»
А
Авіаносці Італії
Кораблі 1963
Кораблі, побудовані в Сестрі-Леванте
|
10583442
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Polling%2C%20Weilheim-Schongau
|
Polling, Weilheim-Schongau
|
Polling, Weilheim-Schongau
Polling is a municipality in the Weilheim-Schongau district, in Bavaria, Germany.
It is the birthplace of the 12th century theologian Gerhoh of Reichersberg.
Geography
Polling lies in the region Bayerisches Oberland and belongs to the Landkreis Weilheim-Schongau. The river Ammer flows through the region with the Tiefenbach running through Polling. The municipality Polling consists of three subdivisions, Polling, Etting, and Oderding.
References
Weilheim-Schongau
|
3001383
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%A5%D0%A5%20%D1%81%D1%82.
|
Хронологія морського нафтовидобутку до середини ХХ ст.
|
Хронологія морського нафтовидобутку до середини ХХ ст.
— Найдавніші свідчення про видобуток нафти з морського дна походять з Азербайджану і датовані 1803 р., коли мешканець Баку Гаджи Касумбек Мансурбеков спорудив на дні Бібі-Ейбатської бухти два колодязі на відстані 18 і 30 м від берега, обсадивши їх дерев'яними цямринами. Колодязі успішно експлуатувалися до 1825 р, коли були зруйновані штормом. Таким чином, Каспійське море було першим «стривожене» нафтовиками.
— Перші науково-технологічні обґрунтування та конструкторські рішення сучасних стаціонарних бурових платформ для морського нафтовидобування були розроблені (запатентовані) Томасом Роулендсом у 1869 р.. Розроблена установка була призначена для буріння на мілководді, а її зовнішній вигляд — з чотирма телескопічними ногами, що стоять на дні моря — нагадував сучасну стаціонарну бурову установку. Платформа обслуговували тендерним судном. Беручи до уваги реалії освоєння морських родовищ, зазначимо, що винахід Роулендса випередив час приблизно на півсторіччя.
— У 1874 р. нафтопромисловці Р. Нобель, Р. Міллер, Б. де Бур і К. Ірецький запропонували проект розробки ділянки дна Бібі-Ейбатської бухти бурінням свердловин і звернулись до Гірничого управління для виділення ділянки, проте їм було відмовлено. Подібне клопотання подав у 1896 р. гірничий інженер В. Згленицький. За його проектом буріння свердловин передбачалося з окремих водонепроникних помостів (4 м над поверхнею моря), що споруджувались на дерев'яних палях, забитих у дно бухти. Передбачалася наявність ємності на 3 тис. т для зберігання нафти і експлуатація нафтоналивної баржі для її транспорту. Цей проект був також відхилений. У 1905 р. інженер М. Заковенко висунув новаторський проект буріння свердловин з плавучої бурильної установки, розміщеної на кесон-понтоні. Проте Гірничий департамент погодився освоювати Бібі-Ейбатську бухту лише шляхом засипання прибережних морських ділянок ґрунтом і розміщення бурового обладнання на «штучному суходолі». Для керівництва робіт з України запросили інженера П. Потоцького, який керував будівництвом каналу Херсон-Очаків в усті Дніпра. У 1910 р. розпочалось будівництво огороджувального молу, а потім засипання понад 211 га морського дна, яке тривало 8,5 років. Масштабні здобутки приватних нафтових компаній були «націоналізовані» після окупації Азербайджану Червоною армією. Буріння перших десяти свердловин на «штучному суходолі» розпочалося лише в 1923 р.
— У США буріння з поверхні води в США розпочали в кінці 1880-х рр. на озерах і болотах штату Луїзіана, де перші бурові установки були змонтовані на помостах, підтримуваних дерев'яними палями. У 1891 р. перші нафтові свердловини були пробурені з помостів, побудованих на штабелях у прісних водах Великого озера Сен-Марис, штат Огайо. Свердловини були пробурені невеликими місцевими компаніями Bryson, Riley Oil, German-American та Banker's Oil. Інші ранні підводні буріння виконані на канадській стороні озера Ері у 1900-х та на озері Каддо у штаті Луїзіана в 1910-х роках. У 1920-х роках розпочались бурові роботи з дерев'яних платформ на озері Маракайбо у Венесуелі, які розкрили одне з найбільших нафтових родовищ світу.
— У 1894 р. у Каліфорнії між пірсами та берегом Санта-Барбари вперше була видобута нафта з морських свердловин. Перше буріння у відкритому морі розпочато в 1897 р. у приливній смузі в Самерланді, Каліфорнія (рис. 6.2). Бурові шиби встановлювали на дерев'яні палі й поєднували з берегом легкими дерев'яними помостами. Під час потужного шторму в 1899 р. частина нафтових веж була зруйнована, морська вода потрапила в свердловини. Оскільки морський видобуток кінця ХІХ ст. не міг конкурувати з інтенсивним і менш ризикованим видобутком на суходолі, каліфорнійські нафтовики на деякий час відмовились від нього.
— в 1929 р. розпочалася розробка морських ділянок на родовищі «Елвуд» поблизу Санта-Барбари. Засновником морського нафтового промислу в США вважається каліфорнійський нафтовик Генрі Л. Вільямс, який починав буріння зі штучних насипів та естакад у прибережній зоні в Самерланді (1890-ті рр.). — Якщо початок морського свердловинного видобутку відбувся на Тихому океані (Каліфорнія), то найбільш інтенсивний розвиток був пов'язаний з атлантичним узбережжям США і в першу чергу — з Мексиканською затокою. Її узбережжя в штатах Техас і Луїзіана ввійшло в історію нафтовидобування як полігон освоєння геофізичних методів геологорозвідки та способів морського буріння свердловин. Один з таких прикладів — нафтове поле Гус-Крік поблизу міста Бейтаун, Техас. За допомогою геофізичних методів за 9 років (1925—1934 рр.) у Мексиканській затоці було відкрито 69 беззаперечних і 40 імовірних родовищ.
— На початку 1930-х рр. компанія «Техас Ко», пізніше Тексако (нині Chevron) розробила перші мобільні сталеві баржі для буріння в солоних прибережних районах Мексиканської затоки. У 1937 р. нафтові компанії Pure Oil (зараз Chevron) та її партнер Superior Oil (зараз ExxonMobil) на прибережному шельфі в окрузі Калкасьє, штат Луїзіана, США для розробки нафтоносної підводної ділянки використали постійну платформу.
— Першою в світі стаціонарною морською платформою, що була споруджена у відкритому морі (за межами прибережної смуги), є, за даними «Книги рекордів Гіннеса», платформа «Нефт-Дашлари» («Нафтові камені», Азербайджан), розташована в 42 км від берега. Дослідження акваторії «Нафтових каменів» і відкриття величезного нафтового родовища (на той час — найбільшого морського родовища в сіті) було здійснене нафтовою експедицією Академії наук Азербайджану в 1946 р. У 1948 р. на маленький кам'яний острівець висадився перший десант геологів і нафтовиків-монтажників (Сабіт Оруджев, Ага Курбан Алієв, Юсиф Сафаров, а також Міністр нафтової промисловості Микола Байбаков), а в 1949 р. тут була отримана перша нафта. У 1958 р. розпочалось будівництво на металевих естакадах навколо платформи «селища на воді» й утворення унікальної морської нафтової бази (рис. 6.3).
— У 1947 р. американська нафтова компанія «Керр-Макджи» у 10,5 милях від берега (штат Луїзіана) винайшла нафтове родовище і розпочала його розробку за допомоги невеликої основи та тендерного судна. Це було перше тендерне судно за допомоги якого здійснювали буріння на значній відстані від берега.
Таким чином, на початок 1950-х рр. світова нафтова практика використовувала наступні методи освоєння морських родовищ:
1) метод суцільного засипання з огороджувальним молом (буріння зі штучно утвореного суходолу);
2) розробка свердловинами, пробуреними зі спеціальних помостів або платформ на палях, пов'язаних з берегом естакадами;
3) буріння донної морської ділянки з берега чи морських помостів похилими свердловинами;
4) буріння із спеціально обладнаних плавучих барж і понтонів, які транспортували на місця буріння окремими суднами;
5) буріння зі штучних основ із використанням тендерних суден.
Література
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
Історія відкриття і використання нафти і газу та їх походження
Фільм «Енергетична стратегія — шлях у майбутнє»
Білецький В. С., Гайко Г.І, Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.
Історія освоєння мінеральних ресурсів
Нафтова промисловість
|
2905133
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D1%96%20%28%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%29
|
Солкі (Мазовецьке воєводство)
|
Солкі (Мазовецьке воєводство)
Солкі — село в Польщі, у гміні Добре Мінського повіту Мазовецького воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Седлецького воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Мінського повіту
|
8821816
|
https://en.wikipedia.org/wiki/An%20All%20Dogs%20Christmas%20Carol
|
An All Dogs Christmas Carol
|
An All Dogs Christmas Carol (also unofficially known as All Dogs Go to Heaven 3) is a 1998 direct-to-video animated musical television special based on the 1843 novella A Christmas Carol by Charles Dickens, and the third installment in the All Dogs Go to Heaven film series. To date, it is the final installment in the film series; the film is also the series finale to the animated series. It first aired on TV on November 17, 1998. It was directed by Paul Sabella (co-directed by Gary Selvaggio), written by Jymn Magon, and produced by Paul Sabella and Jonathan Dern for MGM.
Unlike the first two films, where the main characters are Charlie and Itchy, Carface is the focus of the story, which marks the only Christmas-themed one in the film series.
Plot
A bunch of angel puppies ask the whippet Annabelle to tell them a story. She begins to tell them about how Carface saved Christmas with a little guidance from Charlie and Itchy.
In a San Francisco alleyway, Charlie, Itchy and Sasha help their friends decorate for a Christmas party. Charlie and Itchy tend to the young puppies, primarily a little one named Timmy, who has a bad leg. The dogs have a collection for an operation for Timmy. To disrupt the festivities, Carface and Killer arrive for debts. However, as his is not yet due, Charlie refuses. Carface blows a mysterious dog whistle that hypnotizes everyone into give up their bones. As they depart, Carface and Killer take the food, presents and money, including that for Timmy's medical bills.
Charlie and Itchy's attempts to reclaim their goods fail but they discover Carface is working for Annabelle's evil cousin, Belladonna, who plots to use a massive dog whistle to hypnotize every dog in the city into stealing the masters' Christmas presents, causing them to be thrown out of their houses and abandoned by their owners, much in the same way Carface used to be when he was a puppy. Charlie plots to scare "the Dickens" out of him and asks Annabelle for some aid, resulting in them being transformed into characters from A Christmas Carol. Itchy becomes the Ghost of Christmas Past, Sasha the Ghost of Christmas Present, and Charlie the Ghost of Christmas Future.
They each visit Carface, and gradually learn how he turned into a hoodlum. At Itchy's insistence, Carface reveals that he was a happy puppy but his owner blamed him for making a mess of Christmas decorations, which gets him thrown out. Sasha tells him that without the money, Timmy will die, which will cause another — his own. Finally, Charlie shows that because of his actions, Carface will cause his own death, and be condemned to Hell for eternity.
Carface, having seen himself in Timmy, hurries to stop the whistle. Betrayed, Belladonna flies into a frenzied rage and is about to kill Carface and Killer when she is frozen solid by a massive amount of snow caused by Annabelle. As it begins to snow, everyone celebrates, but Itchy laments the lack of presents. At that moment, Carface arrives on a sled pulled by Killer and returns everything, and gives more. Handing back Timmy's money box, it is full to the top. Carface turns to leave but Sasha invites him to stay. He respectfully declines, deciding to visit his mother, but wishes everyone a Merry Christmas.
Cast
Ernest Borgnine as Carface Caruthers, the pit bull/bulldog mix (Ebenezer Scrooge)
Steven Weber as Charles "Charlie" B. Barkin, the German Shepherd, Sasha's husband / Ghost of Christmas Future.
Dom DeLuise as Itchiford "Itchy Itchiford" Dachshund (the dachshund), Charlie's best friend / Ghost of Christmas Past.
Sheena Easton as Sasha la Fleur Barkin (the Irish Setter), Charlie's wife / Ghost of Christmas Present.
Charles Nelson Reilly as Killer the schnoodle, Carface's misnamed, neurotic henchdog. Reilly reprises his role from the original film.
Bebe Neuwirth as Annabelle, an angelic whippet who welcomes dogs into Heaven / Belladonna, Annabelle's demonic cousin
Beth Anderson as Martha, a young girl and Timmy's owner
Taylor Emerson as Timmy, a crippled puppy and Martha's pet
Additional voices by Carlos Alazraqui, Dee Bradley Baker, Jamie Cronin, Myles Jeffrey, Megan Malanga, Chris Marquette, Gail Matthius, Aria Noelle Curzon, and Ashley Tisdale with singing voices provided by Beth Anderson, Amick Byram, Billy Bodine, Susan Boyd, Alvin Chea, Randy Crenshaw, Lorraine Feather, Edie Lehman, Laurie Shillinger, Carmen Twillie and Vanessa Vandergriff.
Music
The film contains four original songs (by Mark Watters and Lorraine Feather). They are:
"When We Hear a Christmas Carol" – Charlie, Sasha, Itchy, and Chorus
"Puppyhood" – Carface and Male Chorus
"I Always Get Emotional at Christmas Time" – Killer and Belladonna
"Clean Up Your Act" – Charlie and Heavenly Ensemble
See also
Adaptations of A Christmas Carol
List of Christmas films
List of films about angels
References
External links
All Dogs Go to Heaven
1998 animated films
1998 films
1998 children's films
1998 direct-to-video films
1990s American animated films
1990s buddy comedy films
1990s Christmas comedy films
1990s musical comedy films
1990s musical films
American buddy comedy films
American children's animated comedy films
American children's animated musical films
American Christmas films
American sequel films
American musical comedy films
American musical fantasy films
Animated buddy films
Animated films based on A Christmas Carol
Christmas television specials
Direct-to-video sequel films
1990s English-language films
Television shows based on A Christmas Carol
Animated films set in San Francisco
Metro-Goldwyn-Mayer animated films
Metro-Goldwyn-Mayer direct-to-video films
Films scored by Mark Watters
Films with screenplays by Jymn Magon
1990s Christmas films
American Christmas comedy films
1998 directorial debut films
1998 comedy films
1990s children's animated films
Metro-Goldwyn-Mayer Animation films
Films directed by Paul Sabella
|
24267
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Paul%20Whitehouse
|
Paul Whitehouse
|
Paul Whitehouse
Paul Julian Whitehouse (born 20 May 1958) is a Welsh actor, writer, presenter and comedian. He was one of the main stars of the BBC sketch comedy series The Fast Show, and has starred with Harry Enfield in the shows Harry & Paul and Harry Enfield & Chums. He has appeared with Bob Mortimer in the BBC series Mortimer & Whitehouse: Gone Fishing, and has also acted in films including Corpse Bride (2005), Alice in Wonderland (2010), and The Death of Stalin (2017).
In a 2005 poll to find The Comedian's Comedian, he was in the top 50 comedy acts voted for by comedians and comedy insiders.
Early life
Whitehouse was born on 20 May 1958, in Stanleytown, Glamorgan, Wales. His father, Harry, worked for the National Coal Board and his mother, Anita (Jones), was a singer with the Welsh National Opera. The family moved to Enfield, Middlesex, when he was four years old, which led to his discovering his talent for mimicry:
Career
Whitehouse attended the University of East Anglia reading for a degree in Development Studies from autumn 1976, where he became friends with Charlie Higson. The pair spent little of their first year studying, instead playing guitar and performing with their punk rock combo, the Right Hand Lovers. Whitehouse dropped out and squatted in a council flat in Hackney, east London and occasionally worked as a plasterer. After Higson graduated in 1980, he moved in with Whitehouse, working by day as a decorator and performing at night and the weekends with his new punk-funk group The Higsons.
The pair began working as tradesmen on a house shared by comedians Stephen Fry and Hugh Laurie, which inspired them to start writing comedy. They moved to an estate where in a pub they met Harry Enfield, a neighbour with a stage act, and after he gained a place on Channel 4's Saturday Live, the pair were invited to write for him. Whitehouse created Enfield's character Stavros (a London-based Greek kebab shop owner), and then Loadsamoney (an archetypal Essex boy made good in Margaret Thatcher's 1980s); he also appeared as Enfield's sidekick Lance on Saturday Live. This success turned Whitehouse and Higson's career, and they began to appear on Vic Reeves Big Night Out and extensively for the BBC, with Whitehouse appearing on A Bit of Fry and Laurie as a man with a clinical need to have his bottom fondled, and Paul Merton: The Series, then on Harry Enfield's Television Programme, where he developed numerous characters including DJ Mike Smash of Smashie and Nicey, alongside Enfield as Dave Nice.
TV career
While watching a preview tape of highlights from Enfield's programme, Whitehouse and Higson were inspired to create a rapid-fire delivery comedy series which would evolve into The Fast Show (when shown in the United States on BBC America, the show was titled Brilliant). Whitehouse's characters included Rowley Birkin QC, Unlucky Alf, Arthur Atkinson, Ron Manager and Ted.
An online series of The Fast Show commissioned by Fosters led to six weekly episodes launched on 10 November 2011.
In 2001 and 2002, Whitehouse and Fast Show collaborator Dave Cummings co-wrote two series of the BBC comedy drama Happiness; Whitehouse also performed the lead role as a voice-over actor with a mid-life crisis.
Whitehouse wrote, produced and appeared with Chris Langham in the 2005 comedy drama Help, also for the BBC. In this series he took 25 roles, all patients of Langham's psychotherapist (except one, who is Langham's psychotherapist's psychotherapist). The pair's collaboration resulted in Whitehouse taking the witness stand on 24 July 2007 in the trial of Langham, in regard to the charge of holding explicit images and videos of minors. Langham claimed he downloaded this material as research for a character in the second series of Help, but Whitehouse's testimony only partially corroborated this explanation.
He appeared in the BBC sketch series Harry & Paul (formerly Ruddy Hell! It's Harry and Paul), starring alongside Harry Enfield. Whitehouse starred alongside Charlie Higson in the BBC2 comedy series Bellamy's People, with the first episode broadcast on 21 January 2010. The comedy evolved from the BBC Radio 4 program Down the Line. The show originally had the working title of Bellamy's Kingdom.
In October 2014, Harry Enfield and Whitehouse revived the classic characters Frank and George ("The Self-Righteous Brothers") from Harry Enfield and Chums, in a sketch for Channel 4's testicular cancer awareness comedy series The Feeling Nuts Comedy Night.
In 2015 his sitcom Nurse, based on his Radio 4 series of the same name (see below), debuted on BBC2 on 10 March.
In August 2015, Whitehouse, alongside Enfield, in celebration of their 25-year partnership, presented An Evening With Harry Enfield and Paul Whitehouse.
In June and July 2018, Whitehouse appeared with his long-time friend and fellow comedian Bob Mortimer in a BBC2 six-part series, Mortimer & Whitehouse: Gone Fishing. The two friends, who both suffer from heart conditions, share their thoughts and experiences while fishing at a variety of locations around the UK, often with anecdotes about Paul's health and Bob's misadventures. The fourth series of Gone Fishing began broadcasting in 2021. The fifth series began in September 2022, and returned for a Christmas special in December 2022. The duo returned for a sixth series broadcast on BBC.
Radio
Whitehouse and Charlie Higson produced and appeared in a spoof phone-in show Down the Line on BBC Radio 4. The first series was broadcast May–June 2006. A second series was broadcast 16 January – 20 February 2007, during which they won a Sony Radio Academy Award. A third series was broadcast in January 2008, a fourth in January 2011 and a fifth in May 2013. In February 2014, Radio 4 broadcast Nurse, written by Whitehouse and David Cummings and starring Esther Coles in the title role, with Whitehouse playing a variety of characters, including Graham Downs who had previously appeared in Down the Line. The show would become the basis for the 2015 BBC Two TV series Nurse.
Theatre
Whitehouse and John Sullivan's son, Jim Sullivan, have written Only Fools and Horses The Musical, which launched on 9 February 2019 at the Theatre Royal Haymarket, London. Whitehouse stars as Grandad. In October 2022 he temporarily handed the part over to Les Dennis.
Other work
He also starred alongside Eddie Large and Russ Abbot in episode 4 of Horne & Corden. Comic Relief 2011 contained a new parody video of "Newport (Ymerodraeth State of Mind)" directed by MJ Delaney featuring Whitehouse and other Welsh celebrities lip-syncing to the song. It is available to download via iTunes.
Johnny Depp described Whitehouse as "the greatest actor of all time". Depp appeared in the 2000 finale of The Fast Show, and he and Whitehouse have appeared in five films together: Finding Neverland, Corpse Bride, Alice in Wonderland and its sequel Alice Through the Looking Glass, and Mortdecai. The latter has been noted for alluding to Fast Show characters.
Influences
Whitehouse's main early influences were the sketches of Les Dennis and Dustin Gee and The Goodies. In 2001, when asked about comedians who had influenced him, Whitehouse said that Monty Python, Peter Cook and Dudley Moore were the main influences from when he was young. He also cited his modern influences as Harry Enfield, of whom he said without meeting he would not have been doing what he does now, and the approach of Reeves and Mortimer who he described as "far and away the best comedians that we have had in this country for a long while."
Personal life
Whitehouse married Fiona Wightman in 1992, and the couple had two daughters, Molly and Sophie, before separating in 2000. The couple divorced three years later. Whitehouse supported his ex-wife in a civil action she has pursued against a national newspaper, for accessing her medical records. The publisher later offered unreserved apologies.
He had a third daughter, Lauren, with costume designer Natalie Rogers.
Whitehouse met Dr Mine Conkbayir, who is of Turkish heritage, when she was aged 23 and 22 years his junior. She was working in a health food shop while studying. The couple have one daughter, Delilah. As of 2024 they have been together 20 years and married for five, but maintain separate homes.
Whitehouse is a fan of Premier League football side Tottenham Hotspur.
Filmography
Film
Television
Awards and nominations
References
Notes
External links
BBC – South East Wales – Hall of Fame – Paul Whitehouse
BBC Comedy Guide
1958 births
20th-century Welsh male actors
21st-century Welsh male actors
Alumni of the University of East Anglia
Living people
Best Entertainment Performance BAFTA Award (television) winners
Actors from the London Borough of Enfield
Actors from the London Borough of Islington
Comedians from the London Borough of Enfield
Comedians from the London Borough of Islington
People from Glamorgan
Welsh male television actors
Welsh male film actors
Welsh comedy writers
Welsh male radio actors
Welsh male comedians
Welsh sketch comedians
20th-century squatters
People from Islington (district)
|
955417
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%94%20%28%D1%85%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B1%2C%20%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%29
|
Заглембє (хокейний клуб, Сосновець)
|
Заглембє (хокейний клуб, Сосновець)
«Заглембє» — хокейний клуб з м. Сосновець, Польща. Заснований у 1934 році. Виступає у чемпіонаті Польської Екстраліги. Домашні ігри команда проводить у Зимовому стадіоні (4,000). Офіційні кольори клубу червоний, зелений і білий.
Досягнення
Чемпіон Польщі (1980, 1981, 1982, 1983, 1985), срібний призер (1978, 1979, 1984), бронзовий призер (1988, 1990).
Відомі гравці
воротарі: Влодзімеж Ольшевський, Томаш Яворський;
захисники: Януш Завадський, Кордіан Яйщок, Марек Марціньчак, Анджей Свьонтек, Анджей Новак, Марек Холева;
нападаники: Веслав Токаж, Лешек Токаж, Станіслав Клоцек, Веслав Йобчик, Генрик Питель, Анджей Забава, Даріуш Платек, Маріо Пузіо, Вальдемар Клісяк.
Див. також
Заглембє (футбольний клуб, Сосновець)
Література
Посилання
Офіційний сайт
Хокейні клуби Польщі
Спорт у Сосновці
Хокейні клуби, засновані 1934
|
2506588
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/DEFB1
|
DEFB1
|
DEFB1 – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 8-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 68 амінокислот, а молекулярна маса — 7 420.
Кодований геном білок за функціями належить до антибіотиків, антимікробних білків.
Локалізований у мембрані.
Також секретований назовні.
Література
Примітки
Див. також
Хромосома 8
Некатегоризовані білки
|
3237605
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BC%20%28%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D1%96%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D1%96%D1%8F%29
|
Крам (Західна Вірджинія)
|
Крам (Західна Вірджинія)
Крам — переписна місцевість (CDP) в США, в окрузі Вейн штату Західна Вірджинія. Населення — 136 осіб (2020).
Географія
Крам розташований за координатами (37.909462, -82.447023). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році переписна місцевість мала площу 1,32 км², уся площа — суходіл.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у переписній місцевості мешкали 182 особи в 72 домогосподарствах у складі 52 родин. Густота населення становила 138 осіб/км². Було 86 помешкань (65/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 1,1 %. Частка іспаномовних становила 0,0 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 20,3 % — особи молодші 18 років, 69,8 % — особи у віці 18—64 років, 9,9 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 42,0 року. На 100 осіб жіночої статі у переписній місцевості припадало 78,4 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 90,8 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив долар США , а середній дохід на одну сім'ю — долари .
Цивільне працевлаштоване населення становило 102 особи. Основні галузі зайнятості: роздрібна торгівля — 52,0 %, транспорт — 22,5 %, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 13,7 %, публічна адміністрація — 11,8 %.
Джерела
Переписні місцевості Західної Вірджинії
Населені пункти округу Вейн (Західна Вірджинія)
|
3804943
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BA%20%D0%86%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B7%20%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83%202020
|
Кубок Ірландії з футболу 2020
|
Кубок Ірландії з футболу 2020 — 100-й розіграш кубкового футбольного турніру в Ірландії. Титул здобув Дандолк.
Календар
Перший раунд
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|10 серпня 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|11 серпня 2020
|}
1/8 фіналу
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|28 серпня 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|29 серпня 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|30 серпня 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|31 серпня 2020
|}
1/4 фіналу
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|31 жовтня 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|20 листопада 2020
|-
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|25 листопада 2020
|}
1/2 фіналу
|colspan="3" style="background-color:#D0D0D0" align=center|29 листопада 2020
|}
Фінал
Посилання
Кубок Ірландії на soccerway
2020
Ірландія
2020 в Ірландії
|
12651707
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Chamalycaeus
|
Chamalycaeus
|
Chamalycaeus is a genus of tropical land snails with an operculum, terrestrial gastropod mollusks in the family Alycaeidae.
Species
, WoRMS records the following species in this genus:
Chamalycaeus andamaniae (Benson, 1861)
Chamalycaeus armillatus (Benson, 1856)
Chamalycaeus busbyi (Godwin-Austen, 1893)
Chamalycaeus canaliculatus (Möllendorff, 1894)
Chamalycaeus celebensis (Martens, 1891)
Chamalycaeus everetti (Godwin-Austen, 1889)
Chamalycaeus excisus (Möllendorff, 1887)
Chamalycaeus expanstoma Minato, 1982
Chamalycaeus fruhstorferi (Möllendorff, 1897)
Chamalycaeus kessneri Vermeulen, 1996
Chamalycaeus microconus (Möllendorff, 1887)
Chamalycaeus mixtus Zilch, 1957
Chamalycaeus miyazakii Takahashi & Habe, 1973
Chamalycaeus nagaensis (Godwin-Austen, 1871)
Chamalycaeus oglei (Godwin-Austen, 1914)
Chamalycaeus perplexus (Godwin-Austen, 1914)
Chamalycaeus rarus Páll-Gergely & Auffenberg, 2019
Chamalycaeus reinhardti (Mörch, 1872)
Chamalycaeus reticulatus (Möllendorff, 1897)
Chamalycaeus richthofeni (W. T. Blanford, 1863)
Chamalycaeus sculptilis (Benson, 1856)
Chamalycaeus specus (Godwin-Austen, 1889)
Chamalycaeus subfossilis (P. Sarasin & F. Sarasin, 1899)
Chamalycaeus sumatranus (Martens, 1900)
Chamalycaeus takahashii Habe, 1976
Chamalycaeus tanghali (Godwin-Austen, 1914)
Chamalycaeus troglodytes (B. Rensch, 1934)
Chamalycaeus vulcani (W. T. Blanford, 1863)
Chamalycaeus yanoshigehumii Minato, 1987
References
Alycaeidae
Taxonomy articles created by Polbot
|
5049792
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%B5%20%D0%A0%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC
|
Туре Рангстрем
|
Туре Рангстрем
Андерс Юган Туре Рангстрем (30 листопада 1884, Стокгольм, Швеція — 11 травня 1947, там само) — шведський композитор, музичний критик і диригент. Рангстрем належав до нового покоління шведських композиторів, які в першому десятилітті 20 століття привнесли модернізм у шведську музику.
Біографія
Рангстрем народився в Стокгольмі і вже в підлітковому віці почав писати пісні. У 1905—1906 роках він навчався у Берліні у Ганса Пфіцнера, а також вокалу в , з яким пізніше поїхав до Мюнхена для подальшого навчання. Його твори цього періоду були переважно для голосу та фортепіано.
З 1907 по 1922 Рангстрем викладав спів, а з 1922 по 1925 був головним диригентом Гетеборзького симфонічного оркестру. У 1924 році він заснував Шведське товариство композиторів, а у 1931—1936 роках брав участь у популяризації творчості Шведської королівської опери. Після цього він працював поза штатом і проводив літо на острові Торнсхольмен, який йому подарували жителі Швеції на його п'ятдесятиріччя.
Рангстрем помер у своєму будинку в Стокгольмі після тривалої хвороби, спричиненої захворюванням горла; його похорон відбувся в стокгольмській . Похований на церковному цвинтарі в міському поселенні Ґрит комуни Вальдемарсвік лену Естерйотланд, південно-східна Швеція.
Рангстрем є дідусем драматурга, якого також звати Туре Рангстрем (народився в 1944 році), художнього керівника (з моменту його перевідкриття у 2003 році), і дядьком письменника Ларса Юлленстена.
Творчий доробок
Багато з ранніх творів Рангстрема написані у формі симфонічних поем, зокрема Dityramb («Дифірамб»), Ett midsommarstycke («Літня п'єса») та En höstsång («Осіння пісня»). Після успіху цих творів Рангстрем почав працювати над своїми симфоніями, яких він створив чотири. Перша, опублікована у 1914 році, присвячений пам'яті Стріндберга — August Strindberg in memoriam; друга, 1919 року, має назву «Mitt land» («Моя країна»); третя, 1929 року, Sång under stjärnorna («Пісня під зірками»), четверта, 1936 року, Invocatio («Виклик»), для оркестру та органу.
Рангстрем також створив три опери: Kronbruden («Корона нареченої») за мотивами п'єси Стріндберга, яка вперше була виконана в 1915 році, Medeltida («Середньовіччя»), опубліковану в 1921 році, і Gilgamesj («Гільгамеш») за мотивами месопотамського епосу про Гільгамеша, яку композитор написав у останні роки свого життя. Оркестровку «Гільгамеша» завершив композитор , і прем'єра опери відбулася в листопаді 1952 року в Шведській королівській опері під орудою диригента з у головній ролі.
Рангстрем також написав майже 300 пісень і оркестрував близько 60 з них.
Примітки
Джерела
Посилання
Шведські композитори
Шведські диригенти
Шведські музичні педагоги
Композитори-модерністи
|
95981
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Kossuth%20County%2C%20Iowa
|
Kossuth County, Iowa
|
Kossuth County, Iowa
Kossuth County is a county in the U.S. state of Iowa. As of the 2020 census, the population was 14,828. The county seat is Algona.
History
Kossuth County was founded on January 15, 1851. It was named after Lajos Kossuth, Regent-President of Hungary who went into exile to America following the war of independence of Hungary from the Habsburg Dynasty. The county was enlarged northward in 1857 by the inclusion of the former Bancroft County. Crocker County was another county created out of the same area of Kossuth County as Bancroft County but was reverted due to not being larger than . Another attempt to create a new county called Larrabee County failed in 1914.
Geography
According to the U.S. Census Bureau, the county has an area of , of which is land and (0.2%) is water. It is Iowa's largest county by area.
Major highways
U.S. Highway 18
U.S. Highway 169
Iowa Highway 9
Iowa Highway 15
Iowa Highway 17
Adjacent counties
Martin County, Minnesota (north)
Faribault County, Minnesota (north)
Winnebago County (northeast)
Hancock County (southeast)
Humboldt County (south)
Palo Alto County (southwest)
Emmet County (northwest)
National protected area
Union Slough National Wildlife Refuge
Demographics
2020 census
The 2020 census recorded a population of 14,828 in the county, with a population density of . 96.53% of the population reported being of one race. There were 7,216 housing units, of which 6,438 were occupied.
2010 census
The 2010 census recorded a population of 15,543 in the county, with a population density of . There were 7,486 housing units, of which 6,697 were occupied.
2000 census
At the 2000 census there were 17,163 people, 6,974 households, and 4,791 families in the county. The population density was . There were 7,605 housing units at an average density of . The racial makeup of the county was 98.76% White, 0.11% Black or African American, 0.15% Native American, 0.35% Asian, 0.01% Pacific Islander, 0.29% from other races, and 0.34% from two or more races. 0.81%. were Hispanic or Latino of any race.
Of the 6,974 households, 30.90% had children under the age of 18 living with them, 60.40% were married couples living together, 5.80% had a female householder with no husband present, and 31.30% were non-families. 28.70% of households were one person and 15.50% were one person aged 65 or older. The average household size was 2.42 and the average family size was 2.98.
The age distribution was 25.80% under the age of 18, 6.10% from 18 to 24, 24.30% from 25 to 44, 23.60% from 45 to 64, and 20.10% 65 or older. The median age was 41 years. For every 100 females, there were 95.30 males. For every 100 females age 18 and over, there were 94.00 males.
The median household income was $34,562 and the median family income was $41,159. Males had a median income of $30,191 versus $20,184 for females. The per capita income for the county was $16,598. About 7.50% of families and 10.20% of the population were below the poverty line, including 12.40% of those under age 18 and 8.60% of those age 65 or over.
Census-designated places
For use by the United States Census Bureau in population analysis, some of the rural population of Kossuth County has been grouped together as a Census-designated place.
Irvington
Sexton
St. Benedict
St. Joseph
Population ranking
The population ranking of the following table is based on the 2020 census of Kossuth County.
† county seat
Communities
Cities
Algona (County seat)
Bancroft
Burt
Fenton
Lakota
Ledyard
Lone Rock
Lu Verne
Swea City
Titonka
Wesley
West Bend
Whittemore
Villages and Hamlets
German Valley
Government
Townships
Buffalo
Burt
Cresco
Eagle
Fenton
Garfield
German
Grant
Greenwood
Harrison
Hebron
Irvington
Ledyard
Lincoln
Lotts Creek
Lu Verne
Plum Creek
Portland
Prairie
Ramsey
Riverdale
Seneca
Sherman
Springfield
Swea
Union
Wesley
Whittemore
Politics
See also
National Register of Historic Places listings in Kossuth County, Iowa
References
External links
County website
1851 establishments in Iowa
Iowa counties
Populated places established in 1851
|
4144022
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D0%B8%20%28%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%29
|
Алмази (фільм)
|
Алмази (фільм)
«Алмази» — радянський чорно-білий художній фільм 1947 року, знятий за романом Миколи Асанова «Чарівний камінь».
Сюжет
Молодий геолог Сергій Нестеров (Всеволод Санаєв), повернувшись з фронту, має намір продовжити перервану Великою Вітчизняною війною роботу з пошуку промислових покладів уральських алмазів. Своїм завзяттям Сергій дивує начальника, ставить в незручне становище свою наречену Варвару (Ніна Алісова) і дає прекрасний привід іншим геологам познущатися над собою. Але Сергій твердо йде до мети і, врешті-решт, разом з Христиною знаходить великі поклади алмазів.
У ролях
Василь Ванін — Гнат Петрович Саламатов, секретар Красногорського райкому
Всеволод Санаєв — Сергій Нестеров, геолог
Ніна Алісова — Варвара Меньшикова, геолог, наречена Сергія
Л. Сєдова — Христина
Євген Агуров — Борис Палєхов, начальник експедиції
Іоаким Максимов-Кошкінський — Філіп Іванович Іляшев
Анастасія Кожевникова — мати Христини, Марія Семенівна
В. Бєлов — епізод
С. Прищепа — епізод
Т. Залевська — епізод
І. Лепинська — епізод
Лідія Старокольцева — епізод
Знімальна група
Художній керівник — Олександр Мачерет
Сценарій — Микола Асанов
Режисери — Іван Правов, Олександр Оленін
Головний оператор — Олександр Сігаєв
Оператор — Юрій Разумов
Музика — Клари Кацман
Текст пісень — Костянтин Мурзіді
Звукооператор — Євген Нестеров
Художник — Віктор Крилов
Директор картини — Григорій Лукін
Посилання
Фільми СРСР 1947
Фільми Свердловської кіностудії
Фільми Івана Правова
Фільми-драми СРСР
|
1129824
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/6539%20%D0%9D%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%86%D0%B0
|
6539 Ногавіца
|
6539 Ногавіца (6539 Nohavica) — астероїд головного поясу, відкритий 19 серпня 1982 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,356.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (6501-6600)
Посилання
Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net
Головний пояс астероїдів
Астрономічні об'єкти, відкриті 1982
|
113867
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE
|
Хоменко
|
Хоменко — українське прізвище. Походить від україномовного варіанту слов'янського церковного імені Хома, вказує на людину, яка є нащадком людини з іменем Хома. Серед відомих людей з таким прізвищем — священики, вчені, козацькі отамани, суспільні діячі.
Відомі представники:
А
Хоменко Андрій Вікторович (1997—2022) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).
Хоменко Арсеній Петрович (1891—1939) — український демограф, статистик.
Хоменко Артур Вікторович — молодший сержант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
Б
Хоменко Борис Васильович (1928—2011) — український літературознавець, перекладач, педагог
В
Хоменко Варвара Григорівна (1916—1974) — дослідниця українського фольклору, педагог
Хоменко Валентина Петрівна (1954) — українська художниця, майстер петриківського розпису
Хоменко Валерій Дмитрович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хоменко Василь Йосипович (1912—1984) — український графік
Хоменко Василь Леонідович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хоменко Василь Опанасович (1899—1943) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант
Хоменко Володимир Миколайович (1959) — український політик. Голова Чернігівської обласної державної адміністрації з 2010 до 2014
Хоменко Володимир Петрович:
Хоменко Володимир Петрович — (1985—2020) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хоменко Володимир Петрович (1954) — український політик.
Г
Хоменко Гнат Степанович (1914—1943) — Герой Радянського Союзу.
Хоменко Григорій Гнатович (1892—1968) — український інфекціоніст, доктор медичних наук, професор.
Д — Е
Хоменко Дмитро Миколайович — повний кавалер ордена Слави
Хоменко Едуард Олександрович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
І
Іван
Хоменко Іван Антонович — радянський артилерист, Герой Радянського Союзу
Хоменко Іван Євтихійович (1919—1968) — український поет
Хоменко Іван Петрович (1882—1935) — український палеонтолог
Хоменко Іван Софронович (1892—1981) — український перекладач Біблії
Хоменко Іван Федотович — Герой Радянського Союзу
Ігор
Хоменко Ігор Володимирович — Герой Росії
Хоменко Ігор В'ячеславович (1960—2014) — український громадський активіст, учасник Революції Гідності.
Хоменко Ігор Петрович — генерал-майор медичної служби ЗС України, заслужений лікар України.
Ілля
Хоменко Ілля Вікторович — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ірина
Хоменко Ірина Вікторівна — докторка філософських наук, професорка, завідувачка кафедри логіки Філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка
Й
Хоменко Йосип — сотник гетьманської компанійської хоругви у 1762 році
К
Хоменко Ксенія Овсіївна (1905—1983) — радянська та українська психологиня, послідовниця Лева Виготського та представниця Харківської школи психології.
М
Хоменко Микола Григорович (1934) — український політик, діяч КПРС, Народний депутат України
Хоменко Микола Никифорович — Герой Радянського Союзу
Хоменко Микола Павлович — заступник директора Науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
Н
Хоменко Надія Костянтинівна (1912—1987) — українська поетка і прозаїк
О
Хоменко Олексій Віталійович — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хоменко Олексій Володимирович — український футболіст.
Хоменко Олексій Денисович — український науковець (агрохімік та фізіолог рослин), педагог, доктор сільськогосподарських наук.
Хоменко Олексій Миколайович (нар. 1981) — український юрист. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022).
Хоменко Олена Вікторівна (1975) — український громадський діяч, політик. Народний депутат України 9-го скликання.
О. І. Хоменко — перекладач Святого Письма.
П
Хоменко Павло Миколайович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
С
Хоменко Сергій Анатолійович (1971—2020) — український льотчик
Хоменко Сергій Володимирович (1978—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хоменко Сергій Дмитрович (1914—1981) — Герой Радянського Союзу
Т
Хоменко Тетяна Миколаївна (1962) — українська поетеса, науковець, кандидат філологічних наук
Ю
Хоменко Юрій Михайлович — рятувальник служби цивільного захисту ДСНС, кавалер ордена «За мужність».
Я
Хоменко Яків Олексійович (1909—1943) — комсомольський і партійний діяч
Також
Хомченко
Українські прізвища
Прізвища на -енко
|
5509335
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Buseck
|
Buseck
|
Buseck is a municipality in the district of Gießen, in Hessen, Germany. It is situated 7 km northeast of Gießen. The villages in this municipality include Großen-Buseck, Beuern, Alten-Buseck, Oppenrod, and Trohe.
Großen-Buseck is the largest village, with 5.768 inhabitants. Trohe is the smallest, with 753 inhabitants.
References
Giessen (district)
|
1633236
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97
|
Відокремлення організації
|
Відокремлення організації або спін-оф — відділення дочірньої компанії від своєї материнської компанії шляхом випуску акцій; один із видів реорганізації. Традиційно, акціонери материнської компанії отримують акції компанії, що відокремилася, пропорційно своїм первісним володінням. Такі компанії також можуть створюватися шляхом придбання контрольного пакета акцій керівництвом дочірньої компанії чи підрозділу, чи на основі передачі акціонерної власності персоналу.
Також спін-офом вважають незалежну компанію чи продукт, що раніше були частиною більшої організації, а в цей час функціонують окремо.
Цей термін часто використовується для визначення нових компаній, що виникають на основі (державних) дослідницьких інститутів, університетів (їх дослідницьких і дослідно-конструкторських центрів) чи великих компаній. Коли службовці залишають свою установу/компанію, щоб почати свій бізнес, про них говорять, що вони «відокремлюються».
Див. також
Корпоративні дії
Створення організації
Посилання
Isis Innovation at University of Oxford
Library House: UK University Spin-out Companies
PhD theses on corporate spin-offs
Allocation of Tax Basis after Spinoffs
Корпоративне управління
Юридичні особи
|
13308392
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Prei%C4%BCi
|
Preiļi
|
Preiļi (previously also Прели) is a town in Preiļi Municipality in the Latgale region of Latvia. It is also the administrative center of Preiļi Municipality.
History
Preiļi is one of the oldest settlements in Latvia. It was first mentioned in written sources in 1250. The Borch family manor was erected in 1836.
By 1897 Preiļi had a population of 2104. Preiļi has had city rights since 1928. By 1935 there were 1662 people living in Preiļi of whom 50.97% were Jews. After World War II there were less than 1000 people living in Preiļi. During the Soviet era many workers from Russia and Belarus started working in Preiļi and the population reached a peak of 9421 in 1989.
Demographics
Notable people
Jānis Ivanovs (1906-1983), classical music composer
Antonija Vilcāne (born 1956), medieval archaeologist
Twin towns — sister cities
Preiļi is twinned with:
Hlybokaye, Belarus
Nizhyn, Ukraine
Ocnița, Moldova
Sahil, Azerbaijan
Utena, Lithuania
See also
List of cities in Latvia
References
External links
Towns in Latvia
1928 establishments in Latvia
Populated places established in 1928
Preiļi Municipality
Dvinsky Uyezd
Latgale
|
131821
|
https://en.wikipedia.org/wiki/East%20Bradford%20Township%2C%20Pennsylvania
|
East Bradford Township, Pennsylvania
|
East Bradford Township, Pennsylvania
East Bradford Township is a township in Chester County, Pennsylvania, United States. The population was 10,308 at the 2020 census.
History
The Cope's Bridge, Gibson's Covered Bridge, Worth-Jefferis Rural Historic District, Carter-Worth House and Farm, East Bradford Boarding School for Boys, Hance House and Barn, Col. John Hannum House, Paradise Valley Historic District, Strode's Mill, Strode's Mill Historic District, Taylor-Cope Historic District, and Taylor House are listed on the National Register of Historic Places.
Geography
According to the U.S. Census Bureau, the township has a total area of , of which is land and 0.07% is water.
Adjacent townships
East Caln Township (north)
West Whiteland Township (northeast)
West Goshen Township (east)
Westtown Township (southeast)
Birmingham Township (south)
Pocopson Township (southwest)
West Bradford Township (west)
West Chester, the county seat, is on the east side, between East Bradford and West Goshen townships.
Demographics
At the 2010 census, the township was 91.5% non-Hispanic White, 3.3% Black or African American, 0.1% Native American, 2.0% Asian, and 1.4% were two or more races. 2.0% of the population were of Hispanic or Latino ancestry.
As of the census of 2000, there were 9,405 people, 3,076 households, and 2,408 families residing in the township. The population density was . There were 3,150 housing units at an average density of . The racial makeup of the township was 93.45% White, 3.49% African American, 0.17% Native American, 1.87% Asian, 0.05% Pacific Islander, 0.40% from other races, and 0.56% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 1.40% of the population.
There were 3,076 households, out of which 41.1% had children under the age of 18 living with them, 70.7% were married couples living together, 5.3% had a female householder with no husband present, and 21.7% were non-families. 16.6% of all households were made up of individuals, and 3.8% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.84 and the average family size was 3.24.
In the township the population was spread out, with 27.4% under the age of 18, 9.2% from 18 to 24, 28.2% from 25 to 44, 26.0% from 45 to 64, and 9.1% who were 65 years of age or older. The median age was 37 years. For every 100 females, there were 92.0 males. For every 100 females age 18 and over, there were 87.7 males.
The median income for a household in the township was $100,732, and the median income for a family was $109,459. Males had a median income of $82,811 versus $38,220 for females. The per capita income for the township was $41,158. About 0.9% of families and 2.0% of the population were below the poverty line, including 0.7% of those under age 18 and 2.3% of those age 65 or over.
Schools
The township is served by the West Chester Area School District. Elementary schools serving sections of East Bradford township include East Bradford, Hillsdale, Mary C. Howse, and Sarah Starkweather. Almost all areas of East Bradford township are zoned to Pierce Middle School and West Chester Henderson High School, while a small portion is zoned to G.A. Stetson Middle School and Rustin High School.
A portion of West Chester University South Campus is in East Bradford Township.
Transportation
As of 2020, there were of public roads in East Bradford Township, of which were maintained by the Pennsylvania Department of Transportation (PennDOT) and were maintained by the township.
Numbered highways serving East Bradford Township include U.S. Route 322, U.S. Route 322 Business, Pennsylvania Route 52, Pennsylvania Route 162 and Pennsylvania Route 842. US 322 follows West Chester Bypass and Downingtown Pike along an east-west alignment through the central portion of the township. US 322 Business begins at the western end of West Chester Bypass and heads southeast along the Downingtown Pike in the eastern portion of the township. PA 52 follows Lenape Road along a northeast-southwest alignment through the southeastern portion of the township. PA 162 follows Strasburg Road along an east-west alignment through the central portion of the township, just south of US 322. Finally, PA 842 follows Bridge Road, Creek Road and West Miner Street along a southwest-northeast alignment through southern and eastern portions of the township.
Notable people
Richard J. Baldwin (1853–1944), Pennsylvania State Senator and Representative
Gilbert Cope (1840–1928), genealogist and historian of Chester County, Pennsylvania
Eli Kirk Price (1797–1884), Pennsylvania State Senator, commissioner of Fairmount Park in Philadelphia
References
External links
East Bradford Township official website
Townships in Chester County, Pennsylvania
Townships in Pennsylvania
|
43443344
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Foursquare%20Swarm
|
Foursquare Swarm
|
Foursquare Swarm is a mobile app that allows users to share their locations with their friends and create a record of their experiences in a personal lifelog. Swarm launched for iOS and Android devices on May 15, 2014. A spin-off from and companion app to Foursquare City Guide, Swarm allows users to check-in to a given location, and see who is nearby. These check-ins are chronologically listed to create a personal lifelog for each user, which serves as a digital library for all the places they have been, in a searchable database that can be revisited and shared.
Location and check-in data collected in Swarm are used to improve a user's recommendations in Foursquare City Guide. Splitting check-ins and general location sharing in to the separate Swarm app was designed to let the main Foursquare app focus on exploring and discovering information on locations, in a Yelp-like fashion. Swarm supports checking in with photos or stickers attached to it, and allows broadcasting of check-ins to other social networks including Facebook and Twitter. Swarm features include a shareable interactive personalized map, and unique stats like total lifetime check-ins, number of unique categories visited, and data on streaks and Foursquare 'mayorships' (a feature of the platforms gamification elements).
Features
Swarm 5.0, released on iOS August 8, 2017 and on Android August 16, 2017, was the most significant update to the app’s core functionality since launching in 2014, focusing more on lifelogging.
Major features include check-ins, messaging, stickers, challenges, 'mayorships', history search, and merchandise.
Reception
CNET described the app as a "bold move", and praised it for removing some of the "clutter" of Foursquare and focusing on letting the user "quickly see where your friends are and make plans". The redesign was unpopular with some existing Foursquare users, who complained about its lack of gamification elements, and the need to download two apps for what used to be contained in a single Foursquare app.
References
External links
What is Swarm?, Foursquare Help Center
IOS software
Android (operating system) software
2014 software
Windows Phone software
Geosocial networking
|
321154
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Francis%20Beaufort
|
Francis Beaufort
|
Francis Beaufort
Sir Francis Beaufort (27 May 1774 – 17 December 1857) was an Irish hydrographer, the creator of the Beaufort cipher and the Beaufort scale, and a naval officer.
Early life
Francis Beaufort was descended from French Protestant Huguenots, who fled the French Wars of Religion in the sixteenth century. His parents moved to Ireland from London. His father, Daniel Augustus Beaufort, was a Protestant clergyman from Navan, County Meath, Ireland, and a member of the learned Royal Irish Academy. His mother Mary was the daughter and co-heiress of William Waller, of Allenstown House. Francis was born in Navan on 27 May 1774. He had an older brother, William Louis Beaufort and three sisters, Frances, Harriet, and Louisa. His father created and published a new map of Ireland in 1792. Francis grew up in Wales and Ireland until age fourteen. He left school and went to sea, but never stopped his education. By later in life, he had become sufficiently self-educated to associate with some of the greatest scientists and applied mathematicians of his time, including Mary Somerville, John Herschel, George Biddell Airy, and Charles Babbage.
Francis Beaufort had a lifelong keen awareness of the value of accurate charts for those risking the seas, as he was shipwrecked at the age of fifteen due to a faulty chart. His most significant accomplishments were in nautical charting.
Career
Early naval career
Beaufort first went to sea in 1789 on the British East India Company East Indiaman . She was wrecked, but all but one man of her crew survived and Beaufort returned home.
Beaufort commenced his naval career in 1790 by joining as a midshipman. She was paid off late in the year and Beaufort transferred in 1791 to the fifth rate frigate . After the commencement of war with France he was on Aquilon during the Battle of the Glorious First of June off Ushant in Brittany in 1794, when Aquilon rescued the dismasted and exchanged broadsides with the French ship-of-the line, .
He was promoted to Lieutenant on 10 May 1796 on . While serving on Phaeton, Beaufort was badly wounded leading a cutting-out operation off Málaga in 1800; the action resulted in the capture of the 14-gun polacca . Beaufort was promoted to the rank of Commander on 13 November 1800.
While recovering from his wounds, during which he received a "paltry" pension of £45 per annum, he helped his brother-in-law, Richard Lovell Edgeworth, to construct a semaphore line from Dublin to Galway. He spent two years at this activity, for which he would accept no remuneration.
Command
Beaufort returned to active service and was appointed a captain in the Royal Navy on 30 May 1810. Whereas other wartime officers sought leisurely pursuits, Beaufort spent his leisure time taking depth soundings and bearings, making astronomical observations to determine longitude and latitude, and measuring shorelines. His results were compiled in new charts.
The Admiralty gave Beaufort his first ship command, . He sailed her to the East Indies and escorted a convoy of East Indiamen back to Britain. The Admiralty then tasked him with conducting a hydrographic survey of the Rio de la Plata estuary in South America. Experts were very impressed by the survey Beaufort brought back. Notably, Alexander Dalrymple remarked in a note to the Admiralty in March 1808, that "we have few officers (indeed I do not know one) in our Service who have half his professional knowledge and ability, and in zeal and perseverance he cannot be excelled."
Anatolia
After the Woolwich, Beaufort received his first post-captain commission, commanding Frederickstein.
Throughout 1811–1812, Beaufort charted and explored southern Anatolia, a region he referred to as Karamania, locating many classical ruins, including Hadrian's Gate. An attack on the crew of his boat (at Ayas, near Adana), by Turks interrupted his work and he received a serious bullet wound in the hip. He returned to England and drew up his charts.
In 1817, he published his book Karamania; or a brief description of the South Coast of Asia Minor, and of the Remains of Antiquity.
Hydrographer of the Navy
In 1829, Beaufort was elected as a Fellow of the Royal Astronomical Society, and in the same year, at the age of 55 (retirement age for most administrative contemporaries), Beaufort was appointed as the British Admiralty Hydrographer of the Navy. He served in that post for 26 years, longer than any other Hydrographer. G.S. Ritchie, himself Hydrographer (1966–1971) described this period as the "High Noon" of Admiralty surveying. The geographical scope of surveying was greatly increased, both in home waters and overseas. The production of new charts increased from 19 in 1830 to 1230 in 1855.
In 1831, a Scientific Branch of the Admiralty was formed, which as well as the Hydrographic Department included the great astronomical observatories at Greenwich, England, and the Cape of Good Hope, Africa, and the Nautical Almanac and Chronometer Offices, and Beaufort was responsible for the administration. Beaufort directed some of the major maritime explorations and experiments of that period. He played a leading role in the search for the explorer, Sir John Franklin, who was lost during his last polar voyage to search for the legendary Northwest Passage.
Beaufort was interested in scientific affairs beyond the confines of navigation. As a council member of the Royal Society, the Royal Observatory, and the Royal Geographical Society (which he helped found), Beaufort used his position and prestige as a top administrator to act as a "middleman" for many scientists of his time. Beaufort represented the geographers, astronomers, oceanographers, geodesists, and meteorologists to that government agency, the Hydrographic Office, which could support their research. In 1849 he assisted in the publication of the Admiralty Manual of Scientific Enquiry, to assist both Navy personnel and general travellers in scientific investigations, ranging from astronomy to ethnography.
Beaufort trained Robert FitzRoy, who was put in temporary command of the survey ship HMS Beagle after her previous captain committed suicide. When FitzRoy was reappointed as commander for what became the famous second voyage of the Beagle, he requested of Beaufort "that a well-educated and scientific gentleman be sought" as a companion on the voyage. Beaufort's enquiries led to an invitation to Charles Darwin, who later drew on his discoveries in formulating the theory of evolution he presented in his book The Origin of Species. Later, when Beaufort persuaded the Board of Trade to set up a Meterorological Department, Fitzroy became its first director
Using his many connections, including the Royal Society, Beaufort helped to obtain funding for the Antarctic voyage of 1839–1843 by James Clark Ross for extensive measurements of terrestrial magnetism, coordinated with similar measurements in Europe and Asia. (This is comparable to the International Geophysical Year of our time.)
Beaufort promoted the development of reliable tide tables around British shores, publishing the first edition of the Admiralty Tide Tables in 1833. This inspired similar research for Europe and North America. Aiding his friend William Whewell, Beaufort gained the support of the Prime Minister, Duke of Wellington, in expanding record-keeping at 200 British Coastguard stations. Beaufort gave enthusiastic support to his friend, Sir George Airy, the Astronomer Royal and noted mathematician, in achieving a historic period of measurements by the Greenwich and Good Hope observatories.
By the time Beaufort retired the Admiralty Chart series was a truly worldwide resource with 2,000 charts covering every sea.
Retirement
Beaufort retired from the Royal Navy with the rank of rear admiral on 1 October 1846, at the age of 72. He became "Sir Francis Beaufort" on being appointed KCB (Knight Commander of the Bath) on 29 April 1848, a relatively belated honorific considering the eminence of his position from 1829 onward. In 1840, he was elected to the American Philosophical Society.
Personal life
Beaufort's extant correspondence of more than 200 letters and journals contained portions written in personal cipher. Beaufort altered the Vigenère cipher, by reversing the cipher alphabet, and the resulting variant is called the Beaufort cipher. The deciphered writings have revealed family and personal problems, including some of a sexual nature. It appears that between 1835 and his marriage to Honora Edgeworth in November 1838, he had incestuous relations with his sister Harriet. His diary entries, in cipher, show that he was tortured by guilt over this.
He died on 17 December 1857, at age 83 in Hove, Sussex, England. He is buried in the church gardens of St John at Hackney, London, where his tomb may still be seen. His home in London, No. 52 Manchester Street, Westminster, is marked by an historic blue plaque noting his residency and achievements.
Family
Beaufort married, firstly, Alicia Magdalena Wilson, daughter of Lestock Wilson R.N. under whom he had first served; she died in 1834. Of their children, three daughters and three sons were living in 1859. They included:
Daniel Augustus Beaufort (1813/4–1898), cleric, married in 1851 Emily Nowell Davis, daughter of Sir John Francis Davis, 1st Baronet.
Francis Lestock Beaufort (1815–1879), served in the Bengal civil service, from 1837 to 1876.
Sophia Mary Bonne married the Rev. William Palmer in 1838.
Emily Anne Smythe (1826–1887) was a hero of Bulgaria, a writer, illustrator and advocate of change in the training of nurses.
Beaufort married again in 1838, to Honora Edgeworth, the daughter of his brother-in-law Richard Lovell Edgeworth and his second wife. (Francis' sister Frances Beaufort had married Edgeworth as his fourth wife years earlier in the 1810s.)
Legacy
Wind force scale
During these early years of command, Beaufort developed the first versions of his Wind Force Scale and Weather Notation coding, which he was to use in his journals for the remainder of his life. From the circle representing a weather station, a staff (rather like the stem of a note in musical notation) extends, with one or more half or whole barbs. For example, a stave with 3 barbs represents Beaufort seven on the scale, decoded as 32–38 mph, or a "moderate Gale".
Geographical legacy
Beaufort, like other patrons of exploration, has had his name given to many geographical places. Among these:
Beaufort Sea (arm of Arctic Ocean)
Beaufort Island, Antarctic
Cryptographic legacy
Beaufort created the Beaufort cipher. It is a substitution cipher similar to the Vigenère cipher.
References
Further reading
Alfred Friendly. Beaufort of the Admiralty. Random House, New York, 1973.
Nicholas Courtney. "Gale Force 10, the life and legacy of Admiral Beaufort". London: Review. 2002.
External links
19th-century Irish scientists
1774 births
1857 deaths
British expatriates in the Ottoman Empire
Francis
Fellows of the Royal Geographical Society
Fellows of the Royal Society
Hydrographers of the Royal Navy
19th-century Irish explorers
Irish hydrographers
Irish knights
Irish people of French descent
Knights Commander of the Order of the Bath
People from Navan
Royal Navy rear admirals
Members of the Royal Irish Academy
Committee members of the Society for the Diffusion of Useful Knowledge
Explorers of West Asia
Irish officers in the Royal Navy
Military personnel from County Meath
Scientists from County Meath
|
1707055
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C
|
Красножонівська волость
|
Красножонівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Красножонівка.
Утворена наприкінці XIX століття виокремленням із Дяченківської волості.
За даними 1900 року у волості налічувалось 12 поселень із переважно російським населенням, 6 сільських товариств, 97 будівель й установ, 1167 дворових господарства, населення становило (3644 чоловічої статі та 3656 — жіночої).
1915 року волосним урядником був Іван Іванович Рубьов, старшиною — Кузьма Михайлович Риндін, волосним писарем — Іван Олександрович Виноградов.
Примітки
Джерела
Волості Воронізької губернії
Історія Воронезької області
|
4261343
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29
|
Замлиння (значення)
|
Замлиння (значення)
Замлиння — назва окремих населених пунктів та їх частин у країнах Європи.
Замлиння — село в Україні, Волинська область, Ковельський район, Вишнівська сільська громада.
Замлиння — село в Білорусі, Мінська область, Смолевицький район, Жодинська сільська рада.
Замлиння — частина села Неледєв у Польщі, Люблінське воєводство, Грубешівський повіт, гміна Тшещани.
Замлиння — частина села Криниці у Польщі, Люблінське воєводство, Томашівський повіт, гміна Криниці.
Див. також
Замлине
|
5161826
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%83%206%20%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D1%8F%202023%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83
|
Ракетний удар по Львову 6 липня 2023 року
|
Ракетний удар по Львову 6 липня 2023 року
6 липня 2023 року російські війська під час свого вторгнення в Україну завдали чергового ракетного удару по Львову.
Унаслідок удару обвалилася частина багатоповерхового житлового будинку (було зруйновано третій і четвертий поверхи у двох під'їздах), ушкоджень зазнали 35 будівель. Загинули десять осіб, ще 42 людини отримали поранення.
За словами міського голови Львова Андрія Садового та голови Львівської обласної державної адміністрації Максима Козицького, цей удар став однією з наймасштабніших атак на цивільну інфраструктуру міста від початку російсько-української війни.
Передісторія
Під час свого вторгнення в Україну Росія регулярно обстрілювала українські міста, вражаючи цивільну інфраструктуру. Так, 27 червня 2023 року російські війська вдарили по кафе RIA Lounge Bar в Краматорську. Хоча Львів перебував далеко від епіцентру боїв, проте періодично і він зазнавав російських атак.
Перебіг подій
Згідно із заявами Збройних сил України, 6 липня росіяни завдали удару з акваторії Чорного моря близько першої години ночі за місцевим часом. Атака була проведена крилатими ракетами «Калібр», запущеними з кораблів і підводних човнів. За словами українських військових, загалом було випущено 10 ракет, 7 з яких вдалося збити українській ППО. За їхніми даними, було зафіксовано кілька груп ракет, які спочатку рухалися на північ, використовуючи рельєф місцевості та русло Дніпра, а потім різко змінили курс у західному напрямку.
Андрій Садовий уночі повідомляв про падіння на будинок уламків російської ракети, проте Максим Козицький пізніше заявив про пряме влучання, цю саму версію висунула і прокуратура.
Загалом, за даними місцевої влади, було пошкоджено понад 250 квартир, понад 30 будівель (зокрема, 10 гуртожитків, будинок дитини, два виші, санаторну школу та офісний комплекс) і близько 50 автомобілів. Також було зруйновано одну електропідстанцію.
Основний удар припав на південь міста — на Франківський і Сихівський райони, розташовані за два-три кілометри від львівського Старого міста.
За словами українського міністра культури Олександра Ткаченка, від удару постраждали історичні будівлі, що є частиною буферної зони об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні — Історичного центру Львова.
Зокрема, найбільше постраждала вулиця Стрийська, що входить до буферної зони. Пошкоджень зазнав будинок за проектом архітектора Міхал Риба, що складається з 17 корпусів (пам'ятка архітектури місцевого значення). Його дах зруйнований, а деякі квартири цілком знищені. Як зазначив архітектор і фахівець з охорони пам'яток, доцент Академії образотворчих мистецтв в Гданськ Міхал Пщолковський, це «один із найважливіших житлових проєктів Львова у ХХ столітті, частина польської культурної спадщини». Пошкоджено і сусідній бізнес-кампус Lviv Tech City. Крім того, постраждали будівлі двох шкіл, кількох гуртожитків «Львівської політехніки» та будівлі університетського містечка Українського католицького університету.
Уламки ще двох ракет впали в сільській місцевості у Львівському та Золочівському районі районах Львівської області. Руйнування зазнали приватні споруди, але постраждалих не було. Загалом у двох постраждалих селах — Велика Вільшаниця та Хильчиці — було пошкоджено 14 житлових будинків, 12 госпбудівель і одну бібліотеку.
Реакція
Україна
У Львові було оголошено дводенну жалобу за загиблими.
Голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький на тлі руїн зруйнованих будинків зазначив: «Ось так «русскій мір» прийшов до Львова».
Президент України Володимир Зеленський висловив співчуття близьким загиблих і додав: «Обов'язково буде відповідь ворогу. Відчутна».
Росія
Міноборони РФ назвало атаку на Львів «ударом по пунктах тимчасової дислокації ЗСУ та іноземних найманців». Російське пропагандистське видання РИА Новости повідомляло: «Метою сьогоднішнього удару по резервах України стали західна техніка і бойовики на території військової академії у Львові».
Міжнародні організації
ЮНЕСКО 6 липня засудило атаку на Львів. Організація вказує на те, що удари по території, що охороняється Конвенцією про всесвітню спадщину, «є порушенням цієї конвенції, а також Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту». Зобов'язання, взяті на себе учасниками конвенцій, поширюються і на буферні зони поруч із пам'ятками, підкреслюють в організації. Також ЮНЕСКО висловило «щирі співчуття сім'ям п'ятьох загиблих», про яких було відомо на той момент, і підтримку постраждалим та мешканцям Львова. Водночас мер Львова Андрій Садовий розкритикував ЮНЕСКО, кажучи що та «не наважилася назвати країну-терориста».
Див. також
Українська культурна спадщина під час російського вторгнення (2022)
Примітки
Події 6 липня
2023 у Львові
Російський державний тероризм
|
135302
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Selmer%2C%20Tennessee
|
Selmer, Tennessee
|
Selmer, Tennessee
Selmer is a City in and the county seat of McNairy County, Tennessee, in the southwestern part of the state. The population was 4,446 as of the 2020 census. It is named after Selma, Alabama.
Governance
Selmer, Tennessee, operates under a municipal governance system consisting of a Mayor and a Board of Aldermen, all of whom are elected officials. Unlike some municipalities where Aldermen represent specific districts or wards, Selmer's Aldermen serve the city at large. This setup fosters a collaborative approach to decision-making, ensuring that the entire city's interests are represented and addressed. The Mayor, along with the Aldermen, oversees various aspects of local governance, including public services, infrastructure development, and community initiatives. Through regular meetings and public engagement, Selmer's elected officials work diligently to uphold transparency, accountability, and the well-being of the city's residents.
Demographics
2020 census
As of the 2020 United States census, there were 4,446 people, 1,669 households, and 1,104 families residing in the city.
As of the census of 2020, there were 4,446 people, 1,783 households, and 1,069 families residing in the city. The racial makeup of the city was 77.81% White, 14.82% African American, 0.31% Native American, 0.56% Asian, 1,21% from other races, and 5.27% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 2.47% of the population.
There were 1,783 households, out of which 20.2% had children under the age of 18 living with them, 39.4% were married couples living together, 27.0% had a female householder with no husband present, and 20.3% were non-families. 14.6% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.37 and the average family size was 3.21.
In the city, the population was spread out, with 18.9% under the age of 18, 7.4% from 18 to 24, 31.1% from 25 to 44, 25% from 45 to 64, and 17.5% who were 65 years of age or older. The median age was 38.6 years. For every 100 females, there were 114.8 males.
The median income for a household in the city was $46,696, and the median income for a family was $68,503. Males living alone had a median income of $45,412 versus $19,075 for females. The per capita income for the city was $21,350. About 14.3% of families and 18.5% of the population were below the poverty line, including 9.2% of those under age 18 and 23.6% of those age 65 or over.
Geography
Selmer is located at (35.172333, -88.592964).
According to the United States Census Bureau, the Town has a total area of , all land.
Major highways
The major highways U.S. Route 64 (east-west), and U.S. Route 45 (north-south) intersect in the city, making it an important crossroads. In 2009 the Tennessee Legislature designated Highway 45 South, between Interstate 40 and the Mississippi state line, Rockabilly Highway in recognition of the region's contributions to the development of rockabilly music.
Railroad
The railroad that runs through the city is owned by Class 1 railroad, Norfolk Southern, and is operated by West Tennessee Railroad.
Robert Sibley Airport
The Robert Sibley Airport (IATA airport code SZY (ICAO: KSZY)) is located in the area, with no ATC, a runway, and at above sea level. The UN/LOCODE for the city is .
Climate
Rockabilly
The Rockabilly Highway Revival is an annual event held in downtown Selmer to commemorate its rich musical heritage.
Buford Pusser
Sheriff Buford Pusser served as the sheriff of McNairy County from 1964 to 1970. Selmer, as the county seat, is the location of the courthouse and old jail, which was his base of operations. His story has been made famous in the Walking Tall movies starring Joe Don Baker and Bo Svenson. The movies were filmed in nearby Henderson.
Newspapers
The oldest existing business in McNairy County is newspaper publisher, Independent Appeal, which was founded in 1902. The Independent Appeal discontinued the print edition of its newspapers on December 28, 2022, and transitioned to a strictly online presence.
The McNairy County News began publication in 2009. The paper has an online presence at mcnairycountynews.com and a Facebook page, as well as a weekly printed publication each Thursday.
National media attention
Matthew Winkler homicide, 2006
Selmer became a focus of national news media in late March 2006. A local minister, Matthew Brian Winkler, was shot to death by his wife Mary Carol Winkler at their Selmer home. After Mary was said to have fled Selmer with the couple's three daughters, she was apprehended in Orange Beach, Alabama, and was returned to Selmer for trial. She has confessed to the authorities concerning the shooting of her husband with a shotgun. In trial she stated that her husband both physically and emotionally abused her. This murder/trial can be seen on the television show 'Snapped' Season 6 Episode 1, aired in 2007.
Drag racing catastrophe, 2007
On June 16, 2007, a high-power Pro Modified drag racing car driven by Troy Warren Critchley lost control and killed six young people while performing a burnout routine during a car show charity parade on Mulberry Avenue. Critchley's car left the road and struck part of the crowd attending a charity parade for "America Can! Cars For Kids" (not affiliated with Kars4Kids). Six young people were killed. Two died at the scene of the accident, and four died later at hospitals in Selmer, Jackson and Memphis. A total of 20 others were injured and were transported to various hospitals throughout western and middle Tennessee. Lawsuits filed against the city and event organizers asked for more than $US 85 million in damages.</ref> The City of Selmer approved a $500,000 settlement in September 2011.
On March 4, 2008, the McNairy County grand jury returned an indictment against Critchley on six counts of vehicular homicide due to recklessness, a Class C felony, and 22 counts of reckless aggravated assault, a Class D felony. Neither Cars for Kids™️ nor the City of Selmer were named in the indictment.
On March 20, 2008, Troy Critchley surrendered to authorities and was booked on the charges, with bond set at $35,000. The trial was set for November 3, 2008.
Troy Critchley pleaded guilty to 28 charges of reckless assault and was sentenced to 18 months' probation.
Radio broadcasting
FM stations
WXKV 90.5 Contemporary Christian
WWGM 93.9 Mix
AM station
WDTM 1150 Southern Gospel
Education
Primary Schools
Selmer Elementary School
Selmer Middle School
McNairy Central High School (Home of the Bobcats)
Secondary Schools
Selmer/McNairy County University of Tennessee at Martin Satellite Campus
Notable people
Ray Bodiford, Tennessee politician
Chad Harville, Baseball Pitcher
References
External links
1901 establishments in Tennessee
County seats in Tennessee
Populated places established in 1901
Towns in McNairy County, Tennessee
Towns in Tennessee
|
189126
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%90%D0%B7%D1%96%D1%8F
|
Південна Азія
|
Південна Азія — регіон Азії. У фізико-географічному розумінні до Південної Азії належать півострів Індостан, Індо-Гангська низовина та Гімалаї, а також острів Шрі-Ланка та низка дрібніших островів.
У політико-географічному плані до Південної Азії належать такі держави: Індія, Пакистан, Афганістан, Бангладеш, Непал, Бутан, Шрі-Ланка, Мальдіви.
Південна Азія охоплює територію 4,5 мільйона км² (10 % всієї Азії та 3 % всього суходолу світу), але її населення становить 40 % населення Азії та 22 % населення світу.
Найбільші міста
Економіка
Управління
Частково
Див. також
Індостан
Примітки
Посилання
Світовий Банк, Регіон Південної Азії
Бі-бі-сі в Південній Азії
Спостереження за птахами в Південній Азії
Сайт Інформаційно Мережевої Конференції Країн Південної Азії
Електронна Бібліотека Південної Азії
Бідність і економіки в Південній Азії: співробітництво та інтеграція
Регіони Азії
Південна Азія
|
2656282
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%91%D0%BB%D1%83%D0%B5%D0%BD
|
Лорі Блуен
|
Лорі Блуен — канадська сноубордистка, олімпійська медалістка, чемпіонка світу.
Срібну олімпійську медаль Блуен виборола в слоупстайлі на Олімпіаді 2018 року в Пхьончхані.
Виступи на Олімпійських іграх
Виступи на чемпіонатах світу
Виноски
Канадські сноубордисти
Срібні призери зимових Олімпійських ігор 2018
Сноубордисти на зимових Олімпійських іграх 2018
Сноубордисти на зимових Олімпійських іграх 2022
Канадські срібні олімпійські медалісти
Канадські учасники зимових Олімпійських ігор 2018
Канадські учасники зимових Олімпійських ігор 2022
Спортсмени Квебека
|
522353
|
https://en.wikipedia.org/wiki/San%20Luis%20Province
|
San Luis Province
|
San Luis Province
San Luis is a province of Argentina located near the geographical center of the country (on the 32° South parallel). Neighboring provinces are, from the north clockwise, La Rioja, Córdoba, La Pampa, Mendoza and San Juan.
History
The city of San Luis was founded in 1594 by Luis Jufré de Loaysa y Meneses, but was subsequently abandoned. It was refounded by Martín García Óñez de Loyola in 1596 under the name San Luis de Loyola.
Since the return of Argentina to democratic rule in 1983, in particular, the Rodríguez Saá family (of Peronist affiliation) has occupied the governor's seat. Governor (now Senator) Adolfo Rodríguez Saá has overseen investment by light manufacturers (mostly food-processors and bottling plants) and advances like the construction of Argentina's most extensive expressway network.
Economy
San Luis' economy has, over the past generation, been among the most improved in Argentina. Its 2006 output, estimated at US$3.386 billion, yielded a per capita income of US$9,203 (somewhat above the national average).
Demographics
Historical evolution of the population of the province:
Government
The provincial government is divided into three branches: the executive, headed by a popularly elected governor, who appoints the cabinet; the legislative; and the judiciary, headed by the Supreme Court.
Political division
The province is divided into nine departments (departamentos).
Source for department names:
Villages
Desaguadero
References
External links
Provincia de San Luis - Official website (in Spanish)
Argentour: San Luis Province
Provinces of Argentina
States and territories established in 1820
|
4950748
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0
|
Продубіївська сільська рада
|
Продубіївська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Брусилівському і Коростишівському районах Білоцерківської і Волинської округ, Київської та Житомирської областей Української РСР з адміністративним центром у селі Продубіївка.
Населені пункти
Сільській раді на час ліквідації були підпорядковані населені пункти:
с. Видумка;
с. Горіхове;
с. Продубіївка;
х. Дворок.
Населення
Кількість населення сільської ради, станом на 1924 рік, становила 2 115 осіб.
Історія та адміністративний устрій
Створена 1923 року в складі с. Продубіївка та колонії Видумка Водотиївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. 16 січня 1923 року підпорядковано с. Щигліївка ліквідованої Щигліївської сільської ради, с. Кропивня ліквідованої Кропивнянської сільської ради та хутори Оріхове (Горіхове) і Нове Строєніє ліквідованої Оріхівської сільської ради Водотиївської волості. 7 березня 1923 року увійшла до складу новоствореного Брусилівського району Білоцерківської округи. 13 березня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК «Про розподіл території зліквідованої Малинської округи на Київщині між Київщиною й Волинню», сільську раду передано до складу Коростишівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. 15 червня 1926 року підпорядковано х. Осиково. 28 вересня 1925 року у с. Кропивня відновлено окрему сільську раду. Станом на 15 червня 1926 року у підпорядкуванні значився х. Пеньків (після 1926 року не значився на обліку), на 1929 рік — хутори Березове Болото, Гуральня, Заремлянка, Сільське, Хатки. 27 жовтня 1926 року у с. Щигліївка відновлено окрему сільську раду. 6 лютого 1928 року підпорядковано с. Щигліївка ліквідованої Щигліївської сільської ради. 13 червня 1930 року, відповідно до наказу Волинського ОВК № 38 «Про утворення нових сільрад у Волинській окрузі», у с. Щегліївка відновлено окрему сільську раду. На 1 жовтня 1941 року х. Гуральня значився у підпорядкуванні Щигліївської сільської ради Коростишівського району, кол. Нове Строєніє та хутори Березове Болото, Заремлянка, Осиково, Сільське і Хатки не перебували на обліку населених пунктів.
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Коростишівського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Продубіївка та хутори Видумка, Горіхове і Дворок.
Ліквідована 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», територію та населені пункти приєднано до складу Щигліївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області.
Примітки
Колишні сільські ради Брусилівського району
Держави і території, засновані 1923
Держави і території, зникли 1954
|
13160486
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Hohen%20Demzin
|
Hohen Demzin
|
Hohen Demzin is a municipality in the Rostock district, in Mecklenburg-Vorpommern, Germany.
References
|
385393
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Nucleoplasm
|
Nucleoplasm
|
Nucleoplasm
The nucleoplasm, also known as karyoplasm, is the type of protoplasm that makes up the cell nucleus, the most prominent organelle of the eukaryotic cell. It is enclosed by the nuclear envelope, also known as the nuclear membrane. The nucleoplasm resembles the cytoplasm of a eukaryotic cell in that it is a gel-like substance found within a membrane, although the nucleoplasm only fills out the space in the nucleus and has its own unique functions. The nucleoplasm suspends structures within the nucleus that are not membrane-bound and is responsible for maintaining the shape of the nucleus. The structures suspended in the nucleoplasm include chromosomes, various proteins, nuclear bodies, the nucleolus, nucleoporins, nucleotides, and nuclear speckles.
The soluble, liquid portion of the nucleoplasm is called the karyolymph nucleosol, or nuclear hyaloplasm.
History
The existence of the nucleus, including the nucleoplasm, was first documented as early as 1682 by the Dutch microscopist Leeuwenhoek and was later described and drawn by Franz Bauer. However, the cell nucleus was not named and described in detail until Robert Brown's presentation to the Linnean Society in 1831.
The nucleoplasm, while described by Bauer and Brown, was not specifically isolated as a separate entity until its naming in 1882 by Polish-German scientist Eduard Strasburger, one of the most famous botanists of the 19th century, and the first person to discover mitosis in plants.
Role
Many important cell functions take place in the nucleus, more specifically in the nucleoplasm. The main function of the nucleoplasm is to provide the proper environment for essential processes that take place in the nucleus, serving as the suspension substance for all organelles inside the nucleus, and storing the structures that are used in these processes. 34% of proteins encoded in the human genome are ones that localize to the nucleoplasm. These proteins take part in RNA transcription and gene regulation in the nucleoplasm. Proteins located in the nucleoplasm are involved in the activation of genes that are used in the cell cycle. Some nucleoporins which typically make up the nuclear pore, can be mobile and participate in the regulation of gene expression in the nucleoplasm. The nuclear pore is where molecules travel from inside the nucleoplasm to the cytoplasm and vice versa. The nucleoplasm is also a route for many molecules to travel through. Smaller molecules are able to pass freely through the nuclear pore to get into and out of the nucleoplasm, while larger proteins need the help of receptors on the surface of the nuclear envelope.
The nuclear matrix is also believed to be contained in the nucleoplasm where it functions to maintain the size and shape of the nucleus, in a role similar to that of the cytoskeleton found in the cytoplasm. However, the existence and the exact function of the nuclear matrix remain unclear and heavily debated.
Composition
The nucleoplasm is a highly viscous liquid that is enveloped by the nuclear membrane and consists mainly of water, proteins, dissolved ions, and a variety of other substances including nucleic acids and minerals.
Proteins
Nearly a third of the human protein-coding genes (6784 genes) have been found to localize to the nucleoplasm via targeting by a nuclear localization sequence (NLS). Cytosolic proteins, known as importins, act as receptors for the NLS, escorting the protein to a nuclear pore complex to be transported into the nucleoplasm. Proteins in the nucleoplasm are mainly tasked with participating in and regulating cellular functions that are DNA-dependent, including transcription, RNA splicing, DNA repair, DNA replication, and a variety of metabolic processes. These proteins are divided into histone proteins, a class of proteins that bind to DNA and give chromosomes their shape and regulate gene activity, and non-histone proteins.
The nucleoplasm contains many enzymes that are instrumental in the synthesis of DNA and RNA, including DNA polymerase and RNA polymerase which function in DNA replication and RNA transcription, respectively. Additionally, the nucleoplasm is host to many of the enzymes that play essential roles in cellular metabolism. NAD+ synthase is stored in the nucleoplasm and functions in electron transport and redox reactions involved with the electron transport chain and synthesis of adenosine triphosphate (ATP). Pyruvate kinase is also found in the nucleoplasm in significant quantities; this enzyme is involved in the final step of glycolysis, catalyzing the conversion of phosphoenolpyruvate (PEP) to pyruvate along with the phosphorylation of adenosine diphosphate (ADP) to ATP. Importantly, the nucleoplasm contains co-factors and co-enzymes, including acetyl-CoA, which plays a vital role in the citric acid cycle, and ATP, which is involved in energy storage and transfer.
Ions
The ionic composition of the nucleoplasm is crucial in maintaining homeostasis within the cell and the organism as a whole. Ions that have been documented in the nucleoplasm include sodium, potassium, calcium, phosphorus, and magnesium. These ions are key players in a variety of biological functions. Sodium and potassium play key roles in the sodium-potassium pump, a transmembrane ATPase that pumps three sodium ions out of the cell for every two potassium ions it pumps into the cell, creating an ionic gradient. While this pump is generally considered to be a plasma membrane protein, its presence has been recorded in the nuclear envelope, controlling the ionic gradient between the cytoplasm and nucleoplasm of the cell and contributing to the homeostasis of calcium within the cell. These ions also determine the concentration gradient that exists between the cytoplasm and nucleoplasm, serving to control the flow of ions across the nuclear envelope. They are important in maintaining the osmolarity of the nucleoplasm which in turn provides structural integrity to the nuclear envelope as well as the organelles suspended in the dense nucleoplasm.
Similarity to cytoplasm
Nucleoplasm is quite similar to the cytoplasm, with the main difference being that nucleoplasm is found inside the nucleus while the cytoplasm is located inside the cell, outside of the nucleus. Their ionic compositions are nearly identical due to the ion pumps and permeability of the nuclear envelope, however, the proteins in these two fluids differ greatly. Proteins in the cytoplasm are termed cytosolic proteins which are produced by free ribosomes while proteins that localize to the nucleoplasm must undergo processing in the endoplasmic reticulum and golgi apparatus before being delivered to the nucleoplasm as part of the secretory pathway. These proteins also differ in function, as proteins that localize to the nucleoplasm are largely involved in DNA-dependent processes including cell division and gene regulation, while cytosolic proteins are mainly involved in protein modification, mRNA degradation, metabolic processes, signal transduction, and cell death.
The cytoplasm and the nucleoplasm are both highly gelatinous structures enclosed by membranous structures- the plasma membrane and the nuclear envelope, respectively. However, while the cytoplasm is contained by a single lipid bilayer membrane, the nuclear envelope that compartmentalizes the nucleoplasm consists of two separate lipid bilayers- an outer membrane and an inner membrane.
The cytoplasm is also found in all known cells while nucleoplasm is only found in eukaryotic cells, as prokaryotic cells lack a well-defined nucleus and membrane-bound organelles. Additionally, during cell division, the cytoplasm divides during cytokinesis, while the nucleoplasm is released with the dissolution of the nuclear envelope, refilling only after the nuclear envelope reforms.
The organelles and other structures within the cytoplasm and nucleoplasm are organized by protein filaments within their respective compartments. The cytoplasm contains the cytoskeleton, a network of protein filaments found in all cells, while the nucleoplasm is believed to contain the nuclear matrix, a hypothetically analogous network of filaments that organizes the organelles and genetic information within the nucleus. While the structure and function of the cytoskeleton have been well documented, the exact function, and even the presence, of the nuclear matrix is disputed. While the exact composition of the nuclear matrix has not been confirmed, type V intermediate filaments, known as nuclear lamins, have been documented in the nucleoplasm, functioning in the structural support of the nucleus as well as the regulation of DNA replication, transcription, and chromatin organization. Cytoplasmic streaming, the circular flow of cytoplasm driven by the cytoskeleton, has been well documented in the cytoplasm, aiding in intracellular transport, but this process has not been documented in the nucleoplasm.
References
Cell anatomy
Nuclear substructures
|
2634289
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%20%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%84%D1%96%D0%B3%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%202018
|
Чемпіонат Європи з фігурного катання 2018
|
Чемпіонат Європи з фігурного катання 2018 пройшов у Москві з 15 по 21 січня 2018 року на льду палацу спорту Мегаспорт. Було розіграно комплекти нагород у чоловічому та жіночому одиночному катанні, парному катанні та танцях на льоду.
Результати
Медальний залік
Медалісти
Посилання
Результати
Чемпіонати Європи з фігурного катання
Спортивні змагання в Москві
Спортивні події 2018
2018 у Росії
Січень 2018
|
1670639
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F%20%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D1%96%D0%BD
|
Ілля Калюкін
|
Ілля Калюкін (24 вересня 1980, м. Івано-Франківськ — 1 липня 2018, с. Бережниця, Верховинський район, Івано-Франківська область) — український кінорежисер, журналіст, фотограф, поет.
Життєпис
Народився 24 вересня 1980 року в Івано-Франківську.
2002 року закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника за спеціальністю «Українська філологія».
З 2005 року працював кореспондентом на "5 каналі" у Києві.
Останні півтора року жив під горою Біла Кобила у селі Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області, де й помер 1 липня 2018 року. Ймовірна причина смерті — інтоксикація після укусу гадюки.
Похований 4 липня в Івано-Франківську.
Творчість
Ксенофілія (фільм) — дебютна режисерська робота.
Кінофільм Зло (Сова) — зіграв одну з ролей.
Фільмографія
2012: Проект «Україно, goodbye!»: «Ксенофілія», сценарист і режисер.
Див. також
Ксенофілія (фільм)
Зло (Сова)
Примітки
Посилання
Сценарна майстерня
Гудбай
Випускники Прикарпатського університету
Персоналії за алфавітом
Українські режисери
Члени Національної спілки кінематографістів України
Українські журналісти
Померли від укусу змії
|
2308853
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%96%D1%94%D0%BB%D0%B0%20%D0%96%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86
|
Габрієла Жалац
|
Габрієла Жалац (4 лютого 1979, Вінковці, Хорватія) — хорватський економіст, урядовець, міністр регіонального розвитку та фондів Євросоюзу в уряді Андрея Пленковича.
Життєпис
2002 року закінчила економічний факультет Осієцького університету. З 2009 року навчається на докторантурі з управління (менеджменту) в тому самому університеті. Протягом більш ніж десятьох років працювала над розробленням і впровадженням проектів, в тому числі з використанням коштів європейських фондів. Була, зокрема, директором департаменту закордонних і європейських справ у виконавчій владі Вуковарсько-Сремського округу та головою агентства регіонального розвитку «Hrast» (з ).
Член Хорватського демократичного союзу з 2007 року, де входить до складу двох комітетів цієї партії: з регіонального розвитку і фондів ЄС та з економіки.
У жовтні 2016 як висуванка ХДС зайняла посаду міністра регіонального розвитку та управління європейськими фондами в хорватському уряді.
Одружена, мати трьох дітей.
Володіє англійською та німецькою мовами.
Примітки
Посилання
Біографія на сайті уряду Хорватії
Випускники Осієцького університету
Уродженці Вінковців
Міністри Хорватії
Народились 1979
Хорватські жінки-політики
Члени Хорватської демократичної співдружності
Хорватські економісти
|
4962001
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D1%96%20%D0%97%D0%B5%D0%B9%D0%BD
|
Семі Зейн
|
Семі Зейн
Рамі Себей (англ. Rami Sebei, нар. 12 липня 1984, Лаваль, Квебек) — канадський реслер, в даний момент виступає у WWE під ім'ям Семі Зейн (англ. Sami Zayn) і є Інтерконтинентальним чемпіоном WWE.
До приходу в WWE Себей виступав у Ring of Honor під ім'ям Ель Дженеріко (англ. El Generico), використовуючи персонаж лучадора з Мексики з коронною фразою "Оле!". Він виступав у масці з моменту свого дебюту у 2002 році до 2013 року. Після підписання контракту з WWE він почав виступати без маски, зрештою виграв титул чемпіона NXT, перебуваючи на бренді NXT, а після переходу в основний ростер став триразовим інтерконтинентальним чемпіоном WWE. Починаючи з 2022 року, популярність Себея серед фанатів почала стрімко зростати завдяки його високо оціненій критиками роботі над сюжетом із The Bloodline.
Себей досяг великих успіхів у Pro Wrestling Guerrilla (PWG), ставши дворазовим чемпіоном світу PWG і п'ятикратним командним чемпіоном світу. Він єдина людина, яка виграла обидва щорічні турніри PWG — командний турнір Dynamite Duumvirate у 2010 році та Battle of Los Angeles у 2011 році. Він також володів титулом телевізійного чемпіона світу ROH та титулом командного чемпіона світу ROH у команді з Кевіном Стіном, з яким згодом отримав нагороду «Ворожність року» (2010) від Wrestling Observer Newsletter. Він також є дворазовим чемпіоном світу у важкій вазі IWS у монреальській організації International Wrestling Syndicate (IWS). Виступаючи на міжнародному рівні, він виграв об'єднаний титул чемпіона світу з рестлінгу wXw у Німеччині та титул чемпіона KO-D у відкритій вазі у DDT Pro-Wrestling у Японії.
Раннє життя
Рамі Себей народився 12 липня 1984 року в Лавалі, Квебек. Обидва його батьки — сирійські іммігранти до Канади, які переїхали з Хомса у 1970-х роках.
Кар'єра в реслінгу
Дебют та International Wrestling Syndicate (2002—2009)
Себей тренувався у Джеррі Тьюта та Савіо Вегі[9] і дебютував у рестлінгу в березні 2002 року в промоції FLQ у Квебеку під ім'ям Стіві Макфлай[10]. 14 липня 2002 року як Ель Дженеріко він дебютував у International Wrestling Syndicate (IWS) на шоу Scarred For Life, здобувши перемогу по відліку[11]. 18 жовтня 2003 року на шоу Blood, Sweat and Beers Дженеріко програв Карлу Велле у тристоронньому матчі, в якому також брав участь Кевін Стін. 15 листопада на Payback's A Bitch Ель Дженеріко переміг Кевіна Стіна в їхньому першому в історії одиночному матчі один проти одного[12]. 15 червня 2004 року відбулося ювілейне шоу, на якому Дженеріко переміг Уелле у титульному матчі за свій перший титул чемпіона світу IWS у важкій вазі, який пізніше програв Стіну.
Виступи в Японії (2007-2009, 2011-2012)
Дженеріко подорожував Японією влітку 2007 року, де виступав у промоції Dragon Gate. Він повернувся до Японії у липні 2008 року, де був оголошений, як студент з обміну у угрупуванні Тодзава-Дзюку. У жовтні 2009 року Ель Дженеріко провів свій третій тур у Dragon Gate і виступав там як член угрупування Камікадзе.
На початку 2011 року, Ель Дженеріко почав здійснювати напіврегулярні виступи в японському промоції Union Pro Wrestling, здійснивши свій дебют 3 січня, здобувши перемогу над Сіньїтіро Томінагою. 19 вересня Ель Дженеріко виграв свій перший титул у Японії DDT Extreme Division Championship, перемігши Ісамі Кодаку. Після успішних титульних захистів проти Сюдзі Ісікави та Сансіро Такагі, він програв титул Кодаці третього січня 2012 року. Ель Дженеріко також зробив кілька появ для дочірнього Union Pro Wrestling промоції DDT Pro-Wrestling. Найпомітнішою його перемогою там була перемога над Котою Ібусі, коли другий повернувся після травми плеча 4 травня 2012 року. 30 вересня Ель Дженеріко переміг Коту Ібусі та виграв титул KO-D Openweight Championship. 23 вересня Дженеріко програв його у третьому захисті проти Кенні Омеги.
Інші організації
Ель Дженеріко двічі виступав у російській Незалежній федерації реслінгу (НФР) — у 2011 та 2012 роках. У лютому 2011 року Ель Дженеріко переміг Івана Маркова після свого коронного «Брейнбастера в тернбакл». Повернувся Дженеріко до Москви вже на головне шоу НФР "Ресліада 2012". Там він знову зустрівся з «Локомотивом» Іваном Марковим, але цього разу програв після коронного прийому Івана – «Локобомби».
WWE
Чемпіон NXT (2013-2015)
9 січня 2013 було повідомлено про підписання контракту реслера з WWE. Наступного дня стало відомо, що Себей має усну угоду з WWE про те, що контракт буде підписаний, якщо реслер пройде необхідні медичні тести. 30 січня було повідомлено, що Себей пройшов медичні тести та отримав контракт із WWE. 13 лютого Себей зробив свій дебют на підготовчому майданчику WWE NXT, він з'явився у своєму звичному образі в масці і станцював з Бродусом Клеєм та Анею, після чого був присутній у кутку Бродуса в його матчі проти Конора О'Брайана. Свій перший бій у NXT він провів 7 березня, де виступив під своїм справжнім ім'ям у командному матчі з Кассіусом Воно проти Еріка Роуена та Люка Харпера. 21 березня Себей став виступати під ім'ям Самі Зейн, перемігши Брайлі Пірса в темному матчі перед записами шоу NXT.
Перехід в основний ростер (2015-2017)
На епізоді Raw від 4 травня Брет Харт представив Зейна як суперника Джона Сини у щотижневому відкритому виклику за звання чемпіона Сполучених Штатів, який відбудеться у його рідному місті Монреалі[29]. Натовп віддавав велику перевагу Зейну перед Сіною, але зрештою він програв матч. Після матчу Сіна дозволив Зейну вийти на ринг під бурхливі овації глядачів після матчу. Проте Зейн пошкодив плече перед матчем та пройшов МРТ для подальшого лікування.
NXT TakeOver: Unstoppable 20 травня матч-реванш за чемпіонство NXT проти Кевіна Оуенса, який закінчився без результату, коли Зейн не зміг продовжити матч. Оуенс продовжував нападати на Зейна, поки Самоа Джо, що дебютував, не врятував його. Після семимісячної перерви Зейн повернувся після травми в епізоді NXT 23 грудня (записано на шоу NXT TakeOver: London 16 грудня) та переміг Тая Діллінджера. Зейн переміг Сінсуке Накамуру в дебютному матчі останнього на NXT TakeOver: Dallas 1 квітня, після чого обом влаштували овацію, а коли Накамура залишив ринг, він залишився прощатися з фанатами NXT, що означало його останню появу в NXT.
24 січня 2016 року на Royal Rumble Зейн брав участь у матчі «Королівська битва», увійшовши до нього під номером 20, усунувши Кевіна Оуенса, після чого був викинутий Броном Строуменом. В епізоді Raw від 7 березня Зейн несподівано повернувся до основного ростера і напав на Оуенса, який намагався напасти на Невілла після їхнього матчу. Це призвело до командного матчу на SmackDown, у якому Зейн та Невіл перемогли Оуенса та Міза. Зейн продовжував здобувати перемоги над такими суперниками, як Міз та Стардаст. На WrestleMania 32 3 квітня Зейн воював з Оуенсом, Дольфом Зігглером, Мізом, Стардастом, Сін Карою та Заком Райдером у матчі за інтерконтинентальне чемпіонство WWE, який виграв Райдер. На епізоді Raw від 4 квітня Зейн повинен був брати участь у чотиристоронньому матчі проти Оуенса, Ей Джей Стайлза та Кріса Джеріко, щоб визначити претендента номер один на звання чемпіона світу WWE у важкій вазі, але на нього напав Оуенс, і він був замінений Сезаро, який повернувся. Через дії Оуенса Шейн Макмен надав Зейну ще одну можливість стати претендентом номер один на епізоді Raw від 11 квітня, запропонувавши йому зустрітися зі Стайлз, який виграв матч претендентів за тиждень до цього, але Зейн програв Стайлзу . На епізоді Raw від 18 квітня Макмен призначив матч між Зейном та Оуенсом на Payback 1 травня, який Оуенс виграв. В епізоді Raw від 9 травня Зейн переміг Міза та потрапив у чотиристоронній матч за інтерконтинентальне чемпіонство на Extreme Rules 22 травня, але Міз зберіг титул. В епізоді Raw від 23 травня Зейн переміг Шимуса, щоб здобути право на участь у матчі Money in the Bank, але на однойменному шоу 19 червня це не вдалося перемогти, оскільки кейс зняв Дін Емброуз. 19 липня на драфті WWE 2016 Зейн був обраний на Raw. На Battleground 24 липня Зейн переміг Оуенса.
На SummerSlam 21 серпня Зейн та Невіл перемогли «Братів Дадлі» на попередньому шоу. В епізоді Raw від 12 вересня Зейн з'явився в сегменті Highlight Reel Кріса Джеріко, де Джеріко напав на нього, що призвело до матчу на Clash of Champions 25 вересня, який виграв Джеріко. В епізоді Raw від 17 жовтня Зейн почав ворожнечу з Броном Строуменом після того, як завадив йому протистояти генеральному менеджеру Raw Міку Фолі. В епізоді Raw від 31 жовтня Зейн брав участь у баттл-роял, щоб потрапити до команди Raw на Survivor Series, але останнім був викинутий Строуменом. В епізоді SmackDown Live від 1 листопада інтерконтинентальний чемпіон Дольф Зігглер залишив відкритий виклик будь-якому рестлеру з бренду Raw. Наступного тижня Зейн заявив, що Мік Фолі хотів, щоб він зустрівся з Зігглером, але розпорядник Стефані Макмен, яка віддавала перевагу Русєву, змусила Зейна зустрітися з Русєвим, переможець матчу мав зустрітися з Зігглером за титул; Зейн переміг Русєва та отримав титульний матч. В епізоді SmackDown Live від 15 листопада Міз переміг Зігглера в матчі за чемпіонський титул, і Зейн натомість зустрівся з Мізом за інтерконтинентальне чемпіонство на Survivor Series 20 листопада, де Зейн програв. В епізоді Raw від 21 листопада Мік Фолі наказав Зейну брати участь у матчі з Броном Строуменом як покарання за те, що він не приніс інтерконтинентальне чемпіонство на Raw; Строумен напав на Зейна перед матчем та атакував його, поки Фолі не вийшов, щоб зупинити матч. В епізоді Raw від 28 листопада, під час матчу Строумена, Зейн напав на Строумена, що призвело до бійки між ним і Фолі. В епізоді Raw від 12 грудня, після того, як Зейн переміг Джіндера Махала, він відмовився переходити на SmackDown і захотів провести матч зі Строуменом. Матч був призначений на Roadblock: End of the Line 18 грудня з лімітом часу 10 хвилин, який виграв Зейн, протримавшись 10 хвилин. На епізоді Raw від 2 січня 2017 року Зейн програв Строуману в матчі «Останній живий», поклавши край ворожнечі.
Команда з Кевіном Оуенсом (2017-2019)
11 квітня 2017 року Самі Зейн перейшов на бренд SmackDown. Наприкінці матчу на Hell in a Cell між Кевіном Оуенсом і Шейном Макменом з'явився Самі Зейн, і врятував Кевіна Оуенса від Шейна Макмена, що летить на нього з вершини клітини, і потім перетягнув Оуенса на Шейна для утримання.
На Clash of Champions 2017 Самі Зейн та Кевін Оуенс зійшлися з Ренді Ортоном та Сінсуке Накамурою у матчі з двома спеціальними рефері в особі Шейна Макмена та Деніела Брайана, а також з умовою якщо Самі Зейн та Кевін Оуенс програють то вони. Оуенс та Зейн вийшли з матчу переможцями, тим самим вони зберегли роботу у WWE.
12 грудня 2017 року Самі Зейн та Кевін Оуенс створили рух «YEP».
28 січня 2018 року на Royal Rumble 2018 Самі Зейн та Кевін Оуенс не змогли перемогти Ей Джей Стаілза у матчі з гандикапом за титул Чемпіона WWE.
16 квітня 2018 року разом із Кевіном Оуенсом перейшов на бренд RAW. Після переходу Самі з Оуенсом почали ворожнечу проти Брона Строумана та Боббі Лешлі та на Backlash 2018 програли їм у командному матчі. Після Самі почав сам протистояти Боббі Лешлі, програв йому на Money In The Bank 2018 і пішов заліковувати травми обертальних манжет плечей.
Інтерконтинентальний чемпіон (2019-2022)
У березні 2020 року він здолав Брона Строумена та став новим Інтерконтинентальним чемпіоном WWE. Зейн успішно захистив своє чемпіонство на Wrestlemania 36, але потім скористався можливістю не виступати на щотижневих шоу у зв'язку з пандемією коронавірусу. Керівництво WWE позбавило його титулу та влаштувало міні-турнір за пояс.
У 2021 році його образ змінився у бік схибленого теоретика змови, який вірив, що боси WWE стримують його, і незабаром він відновив ворожнечу з Оуенсом. Зейн програв Оуенсу у другий вечір WrestleMania 37 11 квітня, але переміг його у матчі-реванші на Hell in a Cell 20 червня. В епізоді SmackDown від 2 липня Зейн не пройшов кваліфікацію в чоловічий матч Money in the Bank на однойменному шоу, програвши Оуенсу в матчі «Останній живий», що поклало край їхньому суперництву.
На епізоді SmackDown від 7 січня 2022 року Зейн вступив у ворожнечу з Джонні Ноксвіллом після того, як Ноксвілл оголосив, що братиме участь у матчі «Королівська битва». На Royal Rumble 29 січня Зейн увійшов у матч під номером 8, усунувши Ноксвілла до того, як його усунув Ей Джей Стайлз. В епізоді SmackDown від 18 лютого Зейн переміг Сінсуке Накамуру та виграв інтерконтинентальне чемпіонство втретє у своїй кар'єрі. В епізоді SmackDown від 4 березня Зейн програв титул Рікошету після втручання Ноксвілл, завершивши своє чемпіонство в 21 день (WWE визнала його 13-денним). Після цього Зейн кинув виклик Ноксвіллу на матч на WrestleMania 38, який незабаром був офіційно оголошений. Наступного тижня Зейн не зміг відвоювати інтерконтинентальне чемпіонство у Рікошета у матчі-реванші. В епізоді SmackDown від 18 березня Зейн додав до їхнього матчу умову «Все, що завгодно», після чого Ноксвілл прийняв виклик. Другого вечора WrestleMania 38 3 квітня Зейн програв Ноксвіллу після того, як у матч втрутилися його колеги з «Чудаків».
Сюжет із The Bloodline (з 2022)
Відчувши, що він втратив повагу та авторитет у роздягальні, починаючи з епізоду SmackDown від 22 квітня, Зейн спробував домогтися розташування The Bloodline, угруповання, яке очолював Роман Рейнс. На епізоді SmackDown від 27 травня, після того, як Зейн кілька разів допоміг угрупованню, він був визнаний «почесним Усо» і став соратником групи. В епізоді SmackDown від 24 червня Зейн переміг Сінсуке Накамуру, щоб отримати право на участь у матчі Money in the Bank. На однойменному заході 2 липня Зейн не зміг перемогти, оскільки матч виграв Тіорі. В епізоді SmackDown від 19 серпня він брав участь у матчі для визначення першого претендента на інтерконтинентальне чемпіонство, який виграв Шеймус.
У наступні тижні напруженість між Зейном та Джеєм Усо, ще одним членом The Bloodline, посилилася, оскільки Джей не довіряв Зейну, і вони постійно конфліктували. На епізоді SmackDown від 23 вересня Рейнс оголосив Зейна офіційним «почесним Усо». На Survivor Series WarGames Зейн разом з The Bloodline переміг команду Дрю Макінтайра, Кевіна Оуенса і «Брут, що б'ються» (Шеймус, Бутч і Рідж Холланд) у матчі WarGames. Після матчу, коли Зейн продемонстрував свою лояльність угрупованню, завдавши Оуенсу удару нижче пояса, Джей остаточно прийняв Зейна до складу The Bloodline, і угруповання відсвяткувало цю подію[78]. У січні 2023 року Зейн вступив у конфлікт із The Bloodline, внаслідок чого на Raw is XXX відбувся суд племені, на якому Зейн був визнаний «поки що невинним» у зраді The Bloodline.
На Royal Rumble Рейнс наказав решті членів The Bloodline побити Оуенса після матчу, але Зейн відмовився приєднатися до побиття і в результаті вдарив Рейнса стільцем, внаслідок чого все угрупування (за винятком Джей) напало на Зейна, перетворивши його на фейса вперше з 2017 року. На епізоді SmackDown від 3 лютого Зейн напав на Рейнса та викликав його на матч за незаперечне чемпіонство Всесвіту WWE на Elimination Chamber, який Рейнс прийняв. На шоу 18 лютого Зейн не зміг виграти титули у Рейнса.
На Raw від 20 березня 2023 року Зейн разом з Кевіном Оуенсом з яким вони нещодавно помирилися і об'єдналися в команду, кинули виклик незаперечним командним чемпіонам WWE Братам Усо, чемпіони прийняли виклик, матч відбувся на WrestleMania 39 і став головною подією. В результаті Зейн та Оуенс стали новими незаперечними командними чемпіонами.
Особисте життя
Себей відомий тим, що замовчує своє особисте життя. Він одружений з Хадіже Себей і має дитину. Він мусульманин і веган, вільно володіє англійською, арабською та французькою мовами. Себей також є найкращим другом рестлера Кевіна Стіна, більш відомого у WWE як Кевін Оуенс. Їхня дружба була добре задокументована і почалася ще 2002 року.
У липні 2017 року Себей створив фонд «Самі для Сирії» для підтримки Сирійського американського медичного товариства.
Відзнаки і титули
Association de Lutte Féminine
Меморіальний турнір на кубок Шеррі (2007) — з ЛуФісто
Britannia Wrestling Promotions
Чемпіон світу PWI:BWP у проміжній вазі (1 раз)
Chikara
Rey de Voladores (2011)
Dramatic Dream Team
Чемпіон KO-D у відкритій вазі (1 раз)
Премія найкращому іноземцю (2012)
Elite Wrestling Revolution
Турнір «Еліт 8» (2004)
GBG Wrestling
Чемпіон GBG у важкій вазі (1 раз)
International Wrestling Syndicate
Чемпіон IWS у важкій вазі (2 рази)
Командний чемпіон IWS (1 раз) — з Твіггі
North Shore Pro Wrestling
Чемпіон NSPW (1 раз)
Pro Wrestling Guerrilla
Чемпіон світу PWG (2 рази)
Командний чемпіон світу PWG (5 разів) — з Людиною-торнадо (1), Ртуттю (1), Кевіном Стіном (2) та Полом Лондоном (1)
Battle of Los Angeles (2011)
Командний турнір "Динаміт Дуумвірат" (2010) — з Полом Лондоном
Pro Wrestling Illustrated
Угруповання року (2022) — The Bloodline
№ 23 у топ 500 рестлерів у рейтингу PWI 500 у 2015
Pro Wrestling Prestige
Чемпіон PWP у важкій вазі (1 раз)
Puerto Rico Wrestling Association
Карибський чемпіон PRWA (1 раз)
WWE
Інтерконтинентальний чемпіон WWE (3 рази)
Чемпіон NXT (1 раз)
Slammy Award - Суперзірка року NXT (2014)
Командний чемпіон WWE Raw (1 раз) — з Кевіном Оуенсом
Командний чемпіон WWE SmackDown (1 раз) — з Кевіном Оуенсом
Посилання
Канадські реслери
Спортсмени Лаваля (Квебек)
|
28394129
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Alad%C3%A1r%20Aujeszky
|
Aladár Aujeszky
|
Aladár Aujeszky (11 January 1869 Pest – 9 March 1933 Budapest) was a Hungarian veterinary pathologist, professor of bacteriology and microbiologist, noted for his work on pseudorabies.
Pseudorabies (also known as PRV, Aujeszky's disease, infectious bulbar paralysis, or mad itch), is caused by a virus with icosahedral symmetry and belongs to the subfamily Alphaherpesvirinae within the family Herpesviridae. This subfamily has a wide host range and attacks the peripheral nervous system of the host. It was first described in 1813 in a situation where cattle and pigs shared a stable. In 1909 Weiss found that pigs are the reservoir host of the virus, and that, even though other species such as cattle, sheep, cats, dogs, goats, horses, raccoons, skunks, mice, and rats may transmit the disease, the virus completes its life cycle only in pigs.
Aujeszky studied under Endre Hőgyes. From 1907 to 1933 he worked in the Department of Bacteriology of the Royal Academy of Veterinary Medicine. He was the author of 528 publications and director of the Institute of Microbiology at the Veterinary School in Budapest.
References
External links
United States Department of Agriculture - Pseudorabies (Aujeszky’s Disease) and Its Eradication
1869 births
1933 deaths
Burials at Kerepesi Cemetery
Hungarian pathologists
Pathologists from Austria-Hungary
|
1205424
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%28%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B0%29
|
Каталіна (комуна)
|
Каталіна (комуна)
Каталіна — комуна у повіті Ковасна в Румунії. До складу комуни входять такі села (дані про населення за 2002 рік):
Імень (306 осіб)
Каталіна (1465 осіб) — адміністративний центр комуни
Меркуша (653 особи)
Мертінень (659 осіб)
Хетуйка (458 осіб)
Комуна розташована на відстані 170 км на північ від Бухареста, 31 км на схід від Сфинту-Георге, 54 км на північний схід від Брашова.
Населення
За даними перепису населення 2002 року у комуні проживала особа.
Національний склад населення комуни:
Рідною мовою назвали:
Склад населення комуни за віросповіданням:
Посилання
Дані про комуну Каталіна на сайті Ghidul Primăriilor
Примітки
Комуни повіту Ковасна
|
5793987
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ford%20300
|
Ford 300
|
Ford 300
The Ford 300 is an American automobile manufactured by Ford exclusively for the 1963 model year. It served as the foundational trim level within the full-size 1963 Ford lineup, positioned below the Galaxie, Galaxie 500, and Galaxie 500XL models. Distinguished by its minimal chrome trim and lack of luxury features, it was comparable in trim level to the Chevrolet Biscayne.
The Ford 300 gained popularity in police and taxi fleets, boasting a base price more than $100 lower than comparable models in the base Galaxie series. However, private customers were also drawn to its affordability and economic performance, offering the spaciousness of a full-sized automobile as a primary selling point.
Identified by the "Ford 300" badge adorning each front fender, positioned just behind the wheel wells, and featuring "F-O-R-D" lettering in small block font on the trunk lid, this series exclusively offered 2- or 4-door pillared sedan configurations.
An intriguing aspect of the Ford 300's history revolves around the availability of the big-block FE-series V8 engines, including the formidable 427 cubic inch engine delivering up to 425 horsepower. When paired with a manual transmission, these cars often found use in the realm of drag racing, owing to their relatively lightweight build.
A unique Ford 300 2-door sedan variant was marketed by Tasca Motors of Providence, Rhode Island. Distinguishing itself with additional chrome embellishments borrowed from the Galaxie and XL models, it showcased captivating two-tone paint combinations.
In 1964, the Ford 300 was succeeded by the Custom series.
References
300
Cars discontinued in 1963
|
42614860
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List%20of%20countries%20by%204G%20LTE%20penetration
|
List of countries by 4G LTE penetration
|
List of countries by 4G LTE penetration
This is a list of countries by 4G penetration.
2021 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by SpeedChecker in 2021.
2019 Q1 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in January, February and March 2019.
2017 Q4 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in October, November and December 2017.
2017 Q1 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in 2017 Q1.
2016 November rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in 2016 November.
2015 Q4 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in 2015 Q4.
2015 Q3 rankings
The following is a list of countries/territories by 4G LTE coverage as measured by OpenSignal.com in 2015 Q3.
2013 rankings
The following is a list of countries by 4G LTE coverage as measured by Juniper Networks in 2013 and published by Bloomberg.
See also
List of countries by Internet connection speeds
List of countries by smartphone penetration
List of countries by number of mobile phones in use
List of mobile network operators
List of countries by number of Internet users
References
4G LTE
4G LTE
4G
4G LTE penetration
Countries
|
2143659
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C
|
Електричний неруйнівний контроль
|
Електричний неруйнівний контроль або електричний контроль — неруйнівний контроль, який ґрунтується на реєстрації параметрів електричного поля, що взаємодіє з об'єктом контролю або яке виникає в об'єкті контролю у результаті зовнішнього впливу.
Загальні відомості
Електричні методи контролю ґрунтуються на створенні в контрольованому об'єкті електричного поля або безпосереднім впливом на нього електричного поля (наприклад: електростатичне поле, поле постійного або змінного струму). Як первинні інформативні параметри використовують електричні характеристики об'єкта контролю, до яких належать:
електричний опір R;
електричний струм І;
електрична ємність С;
напруженість електричного поля E;
відносна діелектрична проникність ε.
Для контролю конкретних об'єктів зазвичай обирають один або сукупність перерахованих параметрів, потім порівнюють з контрольованими параметрами об'єкта.
Класифікація
Електричні методи класифікують залежно від: використаних первинних інформативних параметрів, способів отримання первинної інформації і характеру взаємодії електричного поля з об'єктом контролю. До електропараметричних, згідно з ДСТУ 2866-94 , належать методи, що ґрунтуються на реєстрації електричних характеристик об'єкта контролю.
Найпоширенішими методами цієї групи є:
за характером взаємодії фізичних полів з об'єктом контролю
електричний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації параметрів електричного поля, яке взаємодіє з контрольованим об'єктом;
термоелектричний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації величини термоелектрорушійної сили, яка виникає під час прямого контакту нагрітого зразка відомого матеріалу з об'єктом контролю;
трибоелектричний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації величини електричних зарядів, які виникають в об'єкті контролю під час тертя різнорідних матеріалів;
за первинним інформативним параметром:
електроємнісний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації ємності ділянки чи всього об'єкта контролю, який взаємодіє з електричним полем;
електропотенціальний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації розподілення потенціалів по поверхні об'єкта контролю;
за способом отримання первинної інформації:
електроіскровий метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації виникнення електричного пробою та (чи) змінах його параметрів в середовищі, що оточує об'єкт контролю, або на його ділянці;
електростатичний порошковий метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації електростатичних полів розсіювання з використанням як індикатора наелектризованого порошку;
електропараметричний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації електричних характеристик об'єкта контролю;
метод рекомбінаційного випромінення — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації рекомбінаційного випромінення за умови прямого чи змінного руху носіїв заряду в електричному полі;
метод екзоелектронної емісії — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації екзоелектронів, емітованих поверхнею контрольованого об'єкта під дією зовнішнього стимулювального впливу;
метод контактної різниці потенціалів — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації контактної різниці потенціалів на ділянках об'єкта контролю, через який пропускається струм;
шумовий електричний метод — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації шумових параметрів під впливом електричного поля на об'єкт контролю;
метод екзоелектронної емісії — метод електричного неруйнівного контролю, що ґрунтується на реєстрації екзоелектронів, емітованих поверхнею контрольованого об'єкта, під дією зовнішнього стимульованого впливу.
Галузі використання
Методи електричного неруйнівного контролю знайшли застосування у наступних галузях метрології:
дефектометрії (визначення типу, розмірів та орієнтації дефектів);
дефектоскопії (виявлення внутрішніх і прихованих дефектів матеріалів і виробів та визначення місця їх розташування);
товщинометрії;
структурометрії;
структуроскопії.
Приклади застосування методів
Трибоелектричний контроль застосовується при дослідженні властивостей діелектричних матеріалів та композицій на їх основі.
Термоелектричний контроль застосовується при сортуванні деталей за типами сталі, визначенні товщини гальванічних покриттів, експрес-аналізі сталі і чавуну при плавці, визначені товщини загартованого шару тощо.
Електроіскровий метод знайшов застосування при проведенні контролю суцільності діелектричних покриттів на внутрішній поверхні труб.
Метод рекомбінаційного випромінювання використовується для контролю напівпровідників.
Електропараметричний контроль (у тому числі електрорезистивний метод) використовується для прогнозування стану вузлів машин і механізмів, виявлення дефектів у навантаженій контактній зоні механізму, виявлення відхилення форми поверхні у зоні контакту тощо
Метод екзоелектронної емісії використовується при аналізі плівок, та при вивченні п'єзо- та напівпровідникових матеріалів.
Метод контактної різниці потенціалів використовується для дослідження явищ кінетики та адсорбції різних фізико-хімічних процесів.
Електропотенціальний метод знайшов застосування при вимірюванні товщини стінок деталей, вивченні анізотропії електричних і магнітних властивостей, діагностиці втомних тріщин, виявленні розшарувань у товстолистовому металі тощо.
Електроємнісний метод використовується при вимірюванні вологості, аналізі структури матеріалу, визначенні геометричних розмірів, оцінці поверхневого стану, визначенні механічних внутрішніх напружень тощо.
Див. також
Прилади неруйнівного контролю
Примітки
Джерела
Неразрушающий контроль: Справочник: В 8 т. / Под общ. ред. В. В. Клюева Т.5: В 2 кн. Кн. 1: В. П. Вавилов. Тепловой контроль. Кн. 2: К. В. Подмастерьев, Ф. Р. Соснин, С. Ф. Корндорф, Т. И. Ногачева, Е. В. Пахолкин, Л. А. Бондарева, В. Ф. Мужицкий. Электрический контроль. — 2-е изд., испр. — М.: Машиностроение, 2006. — 679 с.
Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий. Справочник / Под ред. В. В. Клюева. Кн. 2. — М.: Машиностроение, 1986. — 351 с.
Посилання
Лазарєв М. І., Шматков Д. І. Неруйнуючий контроль технічних об'єктів у схемах: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Лазарєв М. І., Шматков Д. І. — Харків: УІПА, 2012. — 162 с.
Неруйнівний контроль
|
19901431
|
https://en.wikipedia.org/wiki/D%C5%82uga%20Brzezina
|
Długa Brzezina
|
Długa Brzezina is a village in the administrative district of Gmina Przysucha, within Przysucha County, Masovian Voivodeship, in east-central Poland. It lies approximately south-east of Przysucha and south of Warsaw.
References
Villages in Przysucha County
|
1348013
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ilterish%20Qaghan
|
Ilterish Qaghan
|
Ilterish Qaghan (Xiédiēlìshīkěhàn; personal name: Ashina Qutlugh, 阿史那骨篤祿/阿史那骨笃禄, āshǐnà gǔdǔlù, a-shih-na ku-tu-lu, d. 691) was the founder of the Second Turkic Khaganate (reigning 682–691).
Early life
Little is known surrounding Ilterish Qaghan's early life. He was a distant relative of Illig Qaghan who ruled as the final qaghan of the Eastern Turkic Khaganate. According to the Old Book of Tang, his father served as a chief under the leadership of Sheli Yuanying, the military governor of Yunzhong - a subdivision of the Chanyu Protectorate. The source specifically notes his hereditary title as that of Tutunchuo (Old Turkic: Tudun Çor). However, this is contradicted in the Chinese text inscribed on the stele dedicated to Kul Tigin, in which it is stated that Ilterish Qaghan's father bore the title of Guduolu xiejin, the Chinese rendering of Old Turkic qutlugh irkin. This potentially suggests that the name Qutlugh, borne by Ilterish Qaghan, may in fact have represented a title inherited from his father as opposed to a personal name. Regarding Ilterish Qaghan's rank prior to his ascension as qaghan in 682, the Tonyukuk inscription titles him as a shad - a special title given to military commanders.
History
Uprising
Following the suppression of Ashina Funian's failed rebellion in 681, the later Ilterish Qaghan rose up in arms against the Tang authorities. Managing to accumulate a military force of over 5,000 troops, partly composed of remnants of the Turk rebels who had served under Ashina Funian, the Turk leader began his military campaigns - initially focusing on attacks against the Tang forces and the Toquz Oghuz confederation to the north.
The Tonyukuk inscription records that it was Tonyukuk himself and a certain Boyla Bagha Tarkan who enthroned Ilterish Qaghan. The Chinese sources then expand on this detailing that, following his enthronement, Ilterish Qaghan appointed his younger brothers Mochuo as a shad, and Duoxifu as a yabghu respectively.
His attacks on the Tang border regions began on 12 July 682, with the Turks attacking the Lan Prefecture and even managing to capture and execute its prefect, Wang Demao. Half a year later, due to the poor climatic conditions in their headquarters, the Turks began plundering the northern borders of the Bing Prefecture. In response to these attacks, the military general Xue Rengui was assigned to defend the Yun Prefecture against Turk aggression. This culminated in an engagement between the two military forces, resulting in the defeat of the Turks who suffered thousands of losses. However, the Turk forces resumed their attacks, and in the march of 683 had plundered the Ding and Gui prefectures. The following month the Turks besieged Chanyu and managed to kill its adjutant, Zhang Xingshi. Similarly, the prefect of the Yu Prefecture - Li Sijian - was also killed following an attack in the region by the Turk rebels.
The military governor of the Feng Prefecture, Cui Zhibian, led an expedition against the Turks. However, this would result in Cui Zhibian's capture by the Turks. As a result of these defeats and losses, the Tang court almost decided on abandoning the Feng Prefecture, although this did not come into fruition due to opposition from its adjutant - Tang Xiujing. Between the June and July of 683, the Turks began attacking the Lan Prefecture which would result in a defeat at the hands of the assistant general Yang Xuanji who routed Ilterish Qaghan's forces. However, due to the incessant attacks on the prefecture, Emperor Gaozong and the Tang court decided to degrade the region to a lesser military institution. On 8 December 683, the commander Cheng Wuting led an expedition against the Turk headquarters.
Conquest of the Toquz Oghuz and Ötüken
In 684, Ilterish Qaghan turned his attention to the steppe and initiated his campaign against the Toquz Oghuz. Following the subjugation of the Eastern Turks by the Chinese in 630, the Toquz Oghuz confederation had come to occupy and dominate Ötüken - the former heartland and symbolic centre of the Turks. As such, the ousting of the Toquz Oghuz and reconquest of Ötüken was necessary for Ilterish Qaghan to consolidate his authority and impose himself as suzerain of the steppe, and true qaghan of the Turks and steppe nomads. This campaign is detailed in the Tonyukuk inscription. It notes that a deserter from the Toquz Oghuz informed the Turk leaders that the qaghan of the Toquz Oghuz - Baz Qaghan (Yaoluoge Dujiezhi) - had sent letters to the Tang and Khitans, requesting to form a tripartite alliance against the expanding Turks. After learning of this, the adviser and general Tonyukuk informed Ilterish Qaghan and advised him to first attack the Toquz Oghuz. As such, the Turks expanded into Ötüken and defeated a force of 3,000 Toquz Oghuz warriors.
Following the completion of the conquest of Ötüken in 685, the Turks instigated the Toquz Oghuz in turning against the Tang government - thus initiating what the Tang perceived to be yet another rebellion. In response to this, the Tang dispatched around 30,000 troops from the On Oq under general Tian Yangming to subdue the Toquz Oghuz. The Toquz Oghuz tribes, primarily Uyghurs, which had surrendered to the Tang during the expedition were resettled around the citadel of Tongcheng in the Anbei Protectorate. However, tribes such as the Tongra and Pugu remained in active rebellion and thus the Tang dispatched yet another general, Liu Jingtong, to suppress the rebels. Due to their sheer number of losses as a result of starvation the Toquz Oghuz eventually surrendered to the Tang state and were largely resettled in the Hexi Corridor, allowing for the Turks to fully dominate and resettle Ötüken.
Campaign into Shandong
In 31 August 684, Ilterish Qaghan and Ashide Yuanzhen began an attack against the Shuo Prefecture, under the protection of general Cheng Wuting. While the Turks encountered difficulties during this campaign as a result of the Tang general's competency, the latter's involvement in a political scandal and execution allowed the Turks to gain the upper hand. Between 11 March and 16 May 685 the Turks began plundering both the Shuo and Dai prefectures, resulting in a clash with general Chunyu Chuping in the Xin Prefecture, the engagement culminating in the loss of around 5,000 Tang troops.
In 686 the general Heichi Changzhi, originally from the Korean state of Baekje, was dispatched by the Tang emperor to intercept the Turks in their raids on Tang territories. The Turk forces suffered a minor defeat during the Battle of Liangjing. While the Turks launched a surprise attack against the Tang camp at sunset, they were ultimately routed by the Tang. Neither Ilterish Qaghan or Ashide Yuanzhen are mentioned in the Chinese accounts of this battle, suggesting that the main body of the Turk army was dispatched to the north of the Gobi. According to the Tonyukuk inscription, the Turk army under Ilterish Qaghan had managed to campaign deep into Tang territory, reaching the regions of Shandong and Taluy. The former referred to the territories east of the Taihang Mountains while the latter refers to the East China Sea - taluy roughly translating to “sea” or “ocean”. It is further detailed that the Turks besieged 23 Tang cities during this campaign, although the names of the cities are not mentioned in the inscription and the number may in fact represent the sum of all the Tang cities plundered by the Turks under Ilterish Qaghan's leadership. However, Chinese sources detail that on 9 April 687 Ilterish Qaghan and Ashide Yuanzhen plundered the city of Changping in the You Prefecture. General Heichi was sent to intercept the Turks, although the result of this potential engagement is not recorded. Between 12 September and 11 October 687 the Tang general managed to intercept and defeat the Turks during their attack on the Shuo Prefecture, completely routing Ilterish Qaghan's forces. A month following this defeat, the Tang general Cuan Baobi volunteered to capture the remnants of the defeated Turks that had fled north of the Gobi. While the Tang court had ordered the general to march alongside Heichi, the former decided to independently lead his troops into Turk territory. The battle between the Turks and general Cuan Baobi resulted in the annihilation of Cuan's army - as such, on 19 November 687, the Tang general was executed by Empress Wu.
Tang, On Oq, and Kyrgyz coalition against the Turks
Following his victory over general Cuan Baobi, between the years 688-94, Ilterish Qaghan began concentrating on a western campaign. According to the Tonyukuk inscription, the Tang, On Oq (headed by the Türgesh under Wuzhile), and Kyrgyz appear to have formed a military coalition against the Turks. The tripartite alliance aimed to dispatch troops to the Altai Mountains and from there expand into the territories of the Turks, and destroy the newly formed polity.
Tonyukuk advised Ilterish Qaghan to campaign against the Kyrgyz first. After a 10-day trek across the Sayan and Tannu-Ola mountains, the Turk troops launched an ambush on the Kyrgyz while their troops were still sleeping. This resulted in the annihilation of the Kyrgyz force and the execution of their qaghan, thus the Kyrgyz surrendered and pledged allegiance to Ilterish Qaghan. Following this victory, the Turks began their attack on the Türgesh. The inscription notes that Ilterish Qaghan himself had to return to Ötüken as his khatun, Ilbilga Khatun, had passed and a funeral feast was required. Consequently, his son Inel Qaghan and his brother Mochuo (under the title of Tardush Shad) were appointed as the nominal heads of the army, while actual command of the campaign was transferred to Tonyukuk. Tonyukuk led the Turk army across the Irtysh and engaged the Türgesh, who were supported by a retinue of Tang soldiers, in battle at the Yarïsh Plain, defeating them completely. The Türgesh qaghan was captured while both the Türgesh shad and yabghu were executed. Possibly describing the result of this battle, Chinese sources note that between 7 November and 5 December 690, over 60,000 On Oq surrendered to the Tang court, settling within its borders. The Turks then expanded westwards, extracting tribute from peoples such as the Tocharians and Sogdians.
Later life and death
Little is known about the later years of Ilterish Qaghan's life and his death. The Tonyukuk inscription does not provide any information on the qaghan's passing, only detailing Mochuo's succession to the throne at the age of 27 following his brother's death, donning the title of Qapaghan Qaghan. When analysed together with the Kul Tigin and Bilge Qaghan inscriptions, both of which claim that the two eponymous figures were 7 and 8 years old respectively when their father died, this suggests that Ilterish Qaghan died in the year 691.
Kultegin's memorial complex
Ilterish is mentioned also in 10 to 12 lines of the Kul Tigin inscription as follows:
...Then Turk Tengri above, Turkish holy Earth and Water said as follows: "In order to Turkish people would not go to ruin and in order to should be a nation again", They rose my father Ilterish Kagan and my mother Ilbilga Katun, to the top and sat them upwards on the throne. My father, the kagan gathered together seventeen brave Lords... Tengri gave them power. My father's army was like wolves, their enemies were like sheep..."
Legacy
Kutlu, Kutluk, İlter and İlteriş are common masculine Turkish given names, which are used in memory of Ilterish Qaghan. Mihaly Dobrovits believes he changed lateral system of succession to primogeniture, thus trying to avoid fate of the First Turkic Khaganate.
On 23 August 2022, his memorial complex and an inscription written in Turkic and Sogdian was found at Khangai Mountains, in Mongolia's Otuken region.
References
Sources
External links
Göktürks (Blue Turks) Kingdoms of Central Asia
7th-century births
694 deaths
Göktürk khagans
Ashina house of the Turkic Empire
7th-century monarchs in Asia
Founding monarchs
|
4682080
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BA%20%D0%9E%D0%90%D0%95%20%D0%B7%20%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83%202010
|
Суперкубок ОАЕ з футболу 2010
|
Суперкубок ОАЕ з футболу 2010 — 13-й розіграш турніру. Матч відбувся 20 серпня 2010 року між чемпіоном ОАЕ клубом Аль-Вахда та володарем кубка Президента ОАЕ клубом Емірейтс Клаб.
Матч
Деталі
Посилання
Матч на soccerway
Матч на globalsportsarchive
2010
ОАЕ
Події 20 серпня
Серпень 2010
2010 в спорті ОАЕ
|
2251749
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%20%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B5%D1%81
|
Едерсон Мораес
|
Едерсон Мораес (17 серпня 1993, Озаску) — бразильський футболіст, воротар англійського «Манчестер Сіті» і національної збірної Бразилії.
Клубна кар'єра
Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сан-Паулу» та «Бенфіка».
2011 року він почав професійну кар'єру в португальській команді однієї з нижчих ліг «Ріберан», в якій провів один сезон, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.
Влітку 2012 року Едерсон приєднався до «Ріу-Аве». 18 серпня в матчі проти «Марітіму» він дебютував у Сангріш лізі. У другому сезоні Едерсон став отримувати більше ігрової практики і незабаром став першим номером «Ріу Аве».
Влітку 2015 року він повернувся в «Бенфіку» як дублер Жуліо Сазара. Для отримання ігрової практики перші півроку Едерсон виступав у Сегунда Лізі за дублерів. На початку 2016 року Сезар отримав травму. 5 березня в дербі проти «Спортінга» Едерсон дебютував за «Бенфіку». Через кілька днів у поєдинку проти санкт-петербурзького «Зеніту» він дебютував у Лізі чемпіонів. У 2016 році Едерсон допоміг клубу виграти чемпіонат, відігравши за лісабонський клуб 10 матчів в національному чемпіонаті.
8 червня 2017 року Мораес підписав 6-річний контракт з клубом «Манчестер Сіті». Сума трансферу склала 34,9 млн фунтів стерлінгів, що зробило його на той момент найдорожчим воротарем в історії футболу (Джанлуїджі Буффон 2001 року перейшов до «Ювентуса» за 100 мільярдів лір, що за курсом на той час відповідало 32,6 мільйонам фунтів).
У складі манчестерської команди відразу ж став основним воротарем, потіснивши чилійця Клаудіо Браво, який з приходом Едерсона почав з'являтися на полі здебільшого лише в іграх внутрішніх кубкових змагань. Пропустивши лише 26 голів у 36 матчах Прем'єр-ліги 2017/18 допоміг команді впевнено перемогти у внутрішньому чемпіонаті.
Виступи за збірні
2014 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. У 2014 році в складі молодіжної збірної Бразилії Едерсон виграв Турнір в Тулоні. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.
10 жовтня 2017 року дебютував в офіціних матчах національної збірної Бразилії, відстоявши «на нуль» у її воротах гру відбору до чемпіонату світу 2018 року проти чилійців. У травні 2018 року був включений до заявки збірної Бразилії на участь у фінальній частині цього турніру.
Статистика виступів
Статистика клубних виступів
Станом на 6 травня 2018 року
Статистика виступів за збірну
Станом на 6 травня 2018 року
Досягнення
Чемпіон Португалії (2):
«Бенфіка»: 2015-16, 2016-17
Володар Кубка Португалії (1):
«Бенфіка»: 2016-17
Володар Кубка португальської ліги (1):
«Бенфіка»: 2015-16
Володар Суперкубка Португалії (1):
«Бенфіка»: 2016
Володар Кубка Ліги (4):
«Манчестер Сіті»: 2017-18, 2018-19, 2019-20, 2020-21
Чемпіон Англії (6):
«Манчестер Сіті»: 2017-18, 2018-19, 2020-21, 2021-22, 2022-23, 2023-24
Володар Суперкубка Англії (2):
«Манчестер Сіті»: 2018, 2019
Володар Кубка Англії (2):
«Манчестер Сіті»: 2018-19, 2022-23
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: (1):
«Манчестер Сіті»: 2022–23
Володар Суперкубка УЄФА (1):
«Манчестер Сіті»: 2023
Переможець Клубного чемпіонату світу (1):
«Манчестер Сіті»: 2023
Збірні
Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2018
Переможець Кубка Америки: 2019
Срібний призер Кубка Америки: 2021
Примітки
Посилання
Бразильські футболісти
Футбольні воротарі
Гравці молодіжної збірної Бразилії з футболу
Гравці збірної Бразилії з футболу
Футболісти «Ріу-Аве»
Футболісти «Бенфіки» (Лісабон)
Бразильські футбольні легіонери
Футбольні легіонери в Португалії
Уродженці Озаску
Натуралізовані громадяни Португалії
Спортсмени Озаску
|
24985094
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Statistics%20education
|
Statistics education
|
Statistics education is the practice of teaching and learning of statistics, along with the associated scholarly research.
Statistics is both a formal science and a practical theory of scientific inquiry, and both aspects are considered in statistics education. Education in statistics has similar concerns as does education in other mathematical sciences, like logic, mathematics, and computer science. At the same time, statistics is concerned with evidence-based reasoning, particularly with the analysis of data. Therefore, education in statistics has strong similarities to education in empirical disciplines like psychology and chemistry, in which education is closely tied to "hands-on" experimentation.
Mathematicians and statisticians often work in a department of mathematical sciences (particularly at colleges and small universities). Statistics courses have been sometimes taught by non-statisticians, against the recommendations of some professional organizations of statisticians and of mathematicians.
Statistics education research is an emerging field that grew out of different disciplines and is currently establishing itself as a unique field that is devoted to the improvement of teaching and learning statistics at all educational levels.
Goals of statistics education
Statistics educators have cognitive and noncognitive goals for students. For example, former American Statistical Association (ASA) President Katherine Wallman defined statistical literacy as including the cognitive abilities of understanding and critically evaluating statistical results as well as appreciating the contributions statistical thinking can make.
Cognitive goals
In the text rising from the 2008 joint conference of the International Commission on Mathematical Instruction and the International Association of Statistics Educators, editors Carmen Batanero, Gail Burrill, and Chris Reading (Universidad de Granada, Spain, Michigan State University, USA, and University of New England, Australia, respectively) note worldwide trends in curricula which reflect data-oriented goals. In particular, educators currently seek to have students: "design investigations; formulate research questions; collect data using observations, surveys, and experiments; describe and compare data sets; and propose and justify conclusions and predictions based on data." The authors note the importance of developing statistical thinking and reasoning in addition to statistical knowledge.
Despite the fact that cognitive goals for statistics education increasingly focus on statistical literacy, statistical reasoning, and statistical thinking rather than on skills, computations and procedures alone, there is no agreement about what these terms mean or how to assess these outcomes. A first attempt to define and distinguish between these three terms appears in the ARTIST website which was created by Garfield, delMas and Chance and has since been included in several publications.
Brief definitions of these terms are as follows:
Statistical literacy is being able to read and use basic statistical language and graphical representations to understand statistical information in the media and in daily life.
Statistical reasoning is being able to reason about and connect different statistical concepts and ideas, such as knowing how and why outliers affect statistical measures of center and variability.
Statistical thinking is the type of thinking used by statisticians when they encounter a statistical problem. This involves thinking about the nature and quality of the data and, where the data came from, choosing appropriate analyses and models, and interpreting the results in the context of the problem and given the constraints of the data.
Further cognitive goals of statistics education vary across students' educational level and the contexts in which they expect to encounter statistics.
Statisticians have proposed what they consider the most important statistical concepts for educated citizens. For example, Utts (2003) published seven areas of what every educated citizen should know, including understanding that "variability is normal" and how "coincidences… are not uncommon because there are so many possibilities." Gal (2002) suggests adults in industrialized societies are expected to exercise statistical literacy, "the ability to interpret and critically evaluate statistical information… in diverse contexts, and the ability to… communicate understandings and concerns regarding the… conclusions."
Non-cognitive goals
Non-cognitive outcomes include affective constructs such as attitudes, beliefs, emotions, dispositions, and motivation. According to prominent researchers Gal & Ginsburg, statistics educators should make it a priority to be aware of students' ideas, reactions, and feelings towards statistics and how these affect their learning.
Beliefs
Beliefs are defined as one's individually held ideas about statistics, about oneself as a learner of statistics, and about the social context of learning statistics. Beliefs are distinct from attitudes in the sense that attitudes are relatively stable and intense feelings that develop over time in the context of experiences learning statistics. Students' web of beliefs provides a context for their approach towards their classroom experiences in statistics. Many students enter a statistics course with apprehension towards learning the subject, which works against the learning environment that the instructor is trying to accomplish. Therefore, it is important for instructors to have access to assessment instruments that can give an initial diagnosis of student beliefs and monitor beliefs during a course. Frequently, assessment instruments have monitored beliefs and attitudes together. For examples of such instruments, see the attitudes section below.
Dispositions
Disposition has to do with the ways students question the data and approach a statistical problem. Dispositions is one of the four dimensions in Wild and Pfannkuch's framework for statistical thinking, and contains the following elements:
Curiosity and Awareness: These traits are a part of the process of generating questions and generating ideas to explore and analyze data.
Engagement: Students will be most observant and aware in the areas they find most interesting.
Imagination: This trait is important for viewing a problem from different perspectives and coming up with possible explanations.
Scepticism: Critical thinking is important for receiving new ideas and information and evaluating the appropriateness of study design and analysis.
Being logical: The ability to detect when one idea follows from another is important for arriving at valid conclusions.
A propensity to seek deeper meaning: This means not taking everything at face value and being open to consider new ideas and dig deeper for information.
Scheaffer states that a goal of statistics education is to have students see statistics broadly. He developed a list of views of statistics that can lead to this broad view, and describes them as follows:
Statistics as number sense: Do I understand what the numbers mean? (seeing data as numbers in context, reading charts, graphs and tables, understanding numerical and graphical summaries of data, etc.)
Statistics as a way of understanding the world: Can I use existing data to help make decisions? (using census data, birth and death rates, disease rates, CPI, ratings, rankings, etc., to describe, decide and defend)
Statistics as organized problem solving: Can I design and carry out a study to answer specific questions? (pose problem, collect data according to a plan, analyze data, and draw conclusions from data)
Attitudes
Since students often experience math anxiety and negative opinions about statistics courses, various researchers have addressed attitudes and anxiety towards statistics. Some instruments have been developed to measure college students' attitudes towards statistics, and have been shown to have appropriate psychometric properties. Examples of such instruments include:
Survey of Attitudes Towards Statistics (SATS), developed by Schau, Stevens, Dauphinee, and Del Vecchio
Attitude Toward Statistics Scale, developed by Wise
Statistics Attitude Survey (SAS), developed by Roberts and Bilderback
Careful use of instruments such as these can help statistics instructors to learn about students' perception of statistics, including their anxiety towards learning statistics, the perceived difficulty of learning statistics, and their perceived usefulness of the subject. Some studies have shown modest success at improving student attitudes in individual courses, but no generalizable studies showing improvement in student attitudes have been seen.
Nevertheless, one of the goals of statistics education is to make the study of statistics a positive experience for students and to bring in interesting and engaging examples and data that will motivate students. According to a fairly recent literature review, improved student attitudes towards statistics can lead to better motivation and engagement, which also improves cognitive learning outcomes.
Primary–secondary education level
New Zealand
In New Zealand, a new curriculum for statistics has been developed by Chris Wild and colleagues at Auckland University. Rejecting the contrived, and now unnecessary due to computer power, approach of reasoning under the null and the restrictions of normal theory, they use comparative box plots and bootstrap to introduce concepts of sampling variability and inference. The developing curriculum also contains aspects of statistical literacy.
United Kingdom
In the United Kingdom, at least some statistics has been taught in schools since the 1930s. At present, A-level qualifications (typically taken by 17- to 18-year-olds) are being developed in "Statistics" and "Further Statistics". The coverage of the former includes: Probability; Data Collection; Descriptive Statistics; Discrete Probability Distributions; Binomial Distribution; Poisson Distributions; Continuous Probability Distributions; The Normal Distribution; Estimation; Hypothesis Testing; Chi-Squared; Correlation and Regression. The coverage of "Further Statistics" includes: Continuous Probability Distributions; Estimation; Hypothesis Testing; One Sample Tests; Hypothesis Testing; Two Sample Tests; Goodness of Fit Tests; Experimental Design; Analysis of Variance (Anova); Statistical Process Control; Acceptance Sampling. The Centre for Innovation in Mathematics Teaching (CIMT) has online course notes for these sets of topics. Revision notes for an existing qualification indicate a similar coverage. At an earlier age (typically 15–16 years) GCSE qualifications in mathematics contain "Statistics and Probability" topics on: Probability; Averages; Standard Deviation; Sampling; Cumumulative Frequency Graphs (including median and quantiles); Representing Data; Histograms. The UK's Office for National Statistics has a webpage leading to material suitable for both teachers and students at school level. In 2004 the Smith inquiry made the following statement:
"There is much concern and debate about the positioning of Statistics and Data Handling within the current mathematics GCSE, where it occupies some 25 per cent of the timetable allocation. On the one hand, there is widespread agreement that the Key Stage 4 curriculum is over-crowded and that the introduction of Statistics and Data Handling may have been at the expense of time needed for practising and acquiring fluency in core mathematical manipulations. Many in higher education mathematics and engineering departments take this view. On the other hand, there is overwhelming recognition, shared by the Inquiry, of the vital importance of Statistics and Data Handling skills both for a number of other academic disciplines and in the workplace. The Inquiry recommends that there be a radical re-look at this issue and that much of the teaching and learning of Statistics and Data Handling would be better removed from the mathematics timetable and integrated with the teaching and learning of other disciplines (e.g. biology or geography). The time restored to the mathematics timetable should be used for acquiring greater mastery of core mathematical concepts and operations."
United States
In the United States, schooling has increased the use of probability and statistics, especially since the 1990s. Summary statistics and graphs are taught in elementary school in many states. Topics in probability and statistical reasoning are taught in high school algebra (or mathematical science) courses; statistical reasoning has been examined in the SAT test since 1994. The College Board has developed an Advanced Placement course in statistics, which has provided a college-level course in statistics to hundreds of thousands of high school students, with the first examination happening in May 1997. In 2007, the ASA endorsed the Guidelines for Assessment and Instruction in Statistics Education (GAISE), a two-dimensional framework for the conceptual understanding of statistics in Pre-K-12 students. The framework contains learning objectives for students at each conceptual level and provides pedagogical examples that are consistent with the conceptual levels.
Estonia
Estonia is piloting a new statistics curriculum developed by the Computer-Based Math foundation based around its principles of using computers as the primary tool of education. in cooperation with the University of Tartu.
University level
General
Statistics is often taught in departments of mathematics or in departments of mathematical sciences. At the undergraduate level, statistics is often taught as a service course.
United Kingdom
By tradition in the U.K., most professional statisticians are trained at the Master level. A difficulty of recruiting strong undergraduates has been noted: "Very few undergraduates positively choose to study statistics degrees; most choose some statistics options within a mathematics programme, often to avoid the advanced pure and applied mathematics courses. My view is that statistics as a theoretical discipline is better taught late rather than early, whereas statistics as part of scientific methodology should be taught as part of science."
In the United Kingdom, the teaching of statistics at university level was originally done within science departments that needed the topic to accompany the teaching of their own subjects, and departments of mathematics had limited coverage before the 1930s. For the twenty years subsequent to this, while departments of mathematics had started to teach statistics, there was little realisation that essentially the same basic statistical methodology was being applied across a variety of sciences. Statistical departments have had difficulty when they have been separated from mathematics departments.
Psychologist Andy Field (British Psychological Society Teaching and Book Award) created a new concept of statistical teaching and textbooks that goes beyond the printed page.
United States
Enrollments in statistics have increased in community colleges, in four-year colleges and universities in the United States. At community colleges in the United States, mathematics has experienced increased enrollment since 1990. At community colleges, the ratio of the students enrolled in statistics to those enrolled in calculus rose from 56% in 1990 to 82% in 1995. One of the ASA-endorsed GAISE reports focused on statistics education at the introductory college level. The report includes a brief history of the introductory statistics course and recommendations for how it should be taught.
In many colleges, a basic course in "statistics for non-statisticians" has required only algebra (and not calculus); for future statisticians, in contrast, the undergraduate exposure to statistics is highly mathematical. As undergraduates, future statisticians should have completed courses in multivariate calculus, linear algebra, computer programming, and a year of calculus-based probability and statistics. Students wanting to obtain a doctorate in statistics from "any of the better graduate programs in statistics" should also take "real analysis". Laboratory courses in physics, chemistry and psychology also provide useful experiences with planning and conducting experiments and with analyzing data. The ASA recommends that undergraduate students consider obtaining a bachelor's degree in applied mathematics as preparation for entering a master program in statistics.
Historically, professional degrees in statistics have been at the Master level, although some students may qualify to work with a bachelor's degree and job-related experience or further self-study. Professional competence requires a background in mathematics—including at least multivariate calculus, linear algebra, and a year of calculus-based probability and statistics. In the United States, a master program in statistics requires courses in probability, mathematical statistics, and applied statistics (e.g., design of experiments, survey sampling, etc.).
For a doctoral degree in statistics, it has been traditional that students complete a course in measure-theoretic probability as well as courses in mathematical statistics. Such courses require a good course in real analysis, covering the proofs of the theory of calculus and topics like the uniform convergence of functions. In recent decades, some departments have discussed allowing doctoral students to waive the course in measure-theoretic probability by demonstrating advanced skills in computer programming or scientific computing.
Who should teach statistics?
The question of what qualities are needed to teach statistics has been much discussed, and sometimes this discussion is concentrated on the qualifications necessary for those undertaking such teaching. The question arises separately for teaching at both school and university levels, partly because of the need for numerically more such teachers at school level and partly because of need for such teachers to cover a broad range of other topics within their overall duties. Given that "statistics" is often taught to non-scientists, opinions can range all the way from "statistics should be taught by statisticians", through "teaching of statistics is too mathematical" to the extreme that "statistics should not be taught by statisticians".
Teaching at university level
In the United States especially, statisticians have long complained that many mathematics departments have assigned mathematicians (without statistical competence) to teach statistics courses, effectively giving "double blind" courses. The principle that college-instructors should have qualifications and engagement with their academic discipline has long been violated in United States colleges and universities, according to generations of statisticians. For example, the journal Statistical Science reprinted "classic" articles on the teaching of statistics by non-statisticians by Harold Hotelling; Hotelling's articles are followed by the comments of Kenneth J. Arrow, W. Edwards Deming, Ingram Olkin, David S. Moore, James V. Sidek, Shanti S. Gupta, Robert V. Hogg, Ralph A. Bradley, and by Harold Hotelling, Jr. (an economist and son of Harold Hotelling).
Data on the teaching of statistics in the United States has been collected on behalf of the Conference Board of the Mathematical Sciences (CBMS). Examining data from 2000, Schaeffer and Stasny reported
By far the majority of instructors within statistics departments have at least a master’s degree in statistics or biostatistics (about 89% for doctoral departments and about 79% for master’s departments). In doctoral mathematics departments, however, only about 58% of statistics course instructors had at least a master’s degree in statistics or biostatistics as their highest degree earned. In master’s-level mathematics departments, the corresponding percentage was near 44%, and in bachelor’s-level departments only 19% of statistics course instructors had at least a master’s degree in statistics or biostatistics as their highest degree earned. As we expected, a large majority of instructors in statistics departments (83% for doctoral departments and 62% for master’s departments) held doctoral degrees in either statistics or biostatistics. The comparable percentages for instructors of statistics in mathematics departments were about 52% and 38%.
The principle that statistics-instructors should have statistical competence has been affirmed by the guidelines of the Mathematical Association of America, which has been endorsed by the ASA. The unprofessional teaching of statistics by mathematicians (without qualifications in statistics) has been addressed in many articles.
Teaching methods
The literature on methods of teaching statistics is closely related to the literature on the teaching of mathematics for two reasons. First, statistics is often taught as part of the mathematics curriculum, by instructors trained in mathematics and working in a mathematics department. Second, statistical theory has often been taught as a mathematical theory rather than as the practical logic of science --- as the science that "puts chance to work" in Rao's phrase--- and this has entailed an emphasis on formal and manipulative training, such as solving combinatorial problems involving red and green jelly beans. Statisticians have complained that mathematicians are prone to over-emphasize mathematical manipulations and probability theory and under-emphasize questions of experimentation, survey methodology, exploratory data analysis, and statistical inference.
In recent decades, there has been an increased emphasis on data analysis and scientific inquiry in statistics education. In the United Kingdom, the Smith inquiry Making Mathematics Count suggests teaching basic statistical concepts as part of the science curriculum, rather than as part of mathematics. In the United States, the ASA's guidelines for undergraduate statistics specify that introductory statistics should emphasize the scientific methods of data collection, particularly randomized experiments and random samples: further, the first course should review these topics when the theory of "statistical inference" is studied. Similar recommendations occur for the Advanced Placement (AP) course in Statistics. The ASA and AP guidelines are followed by contemporary textbooks in the US, such as those by Freedman, Purvis & Pisani (Statistics) and by David S. Moore (Introduction to the Practice of Statistics with McCabe and Statistics: Concepts and Controversies with Notz) and by Watkins, Schaeffer & Cobb (Statistics: From Data to Decisions and Statistics in Action).
Besides an emphasis on the scientific inquiry in the content of beginning of statistics, there has also been an increase on active learning in the conduct of the statistics classroom.
Professional community
Associations
The International Statistical Institute (ISI) now has one section devoted to education, the International Association for Statistical Education (IASE), which runs the International Conference on Teaching Statistics every four years as well as IASE satellite conferences around ISI and ICMI meetings. The UK established the Royal Statistical Society Centre for Statistics Education and the ASA now also has a Section on Statistical Education, focused mostly on statistics teaching at the elementary and secondary levels.
Conferences
In addition to the international gatherings of statistics educators at ICOTS every four years, the US hosts a US Conference on Teaching Statistics (USCOTS) every two years and has recently started an Electronic Conference on Teaching Statistics (eCOTS) to alternate with USCOTS. Sessions on statistics education area also offered at many conferences in mathematics educations such as the International Congress on Mathematical Education, the National Council of Teachers of Mathematics, the Conference of the International Group for the Psychology of Mathematics Education, and the Mathematics Education Research Group of Australasia. The annual Joint Statistical Meetings (offered by the ASA and Statistics Canada) offer many sessions and roundtables on statistics education. The International Research Forums on Statistical Reasoning, Thinking, and Literacy offer scientific gatherings every two years and related publications in journals, CD-ROMs and books on research in statistics education.
Graduate coursework and programs
Only three universities currently offer graduate programs in statistics education: the University of Granada, the University of Minnesota, and the University of Florida. However, graduate students in a variety of disciplines (e.g., mathematics education, psychology, educational psychology) have been finding ways to complete dissertations on topics related to teaching and learning statistics. These dissertations are archived on the IASE web site.
Two main courses in statistics education that have been taught in a variety of settings and departments are a course on teaching statistics and a course on statistics education research. An ASA-sponsored workshop has established recommendations for additional graduate programs and courses.
Software for learning
Fathom: Dynamic Data Software
TinkerPlots
StatCrunch
Trends in Statistics Education
Teachers of statistics have been encouraged to explore new directions in curriculum content, pedagogy and assessment. In an influential talk at USCOTS, researcher George Cobb presented an innovative approach to teaching statistics that put simulation, randomization, and bootstrapping techniques at the core of the college-level introductory course, in place of traditional content such as probability theory and the t-test. Several teachers and curriculum developers have been exploring ways to introduce simulation, randomization, and bootstrapping as teaching tools for the secondary and postsecondary levels. Courses such as the University of Minnesota's CATALST, Nathan Tintle and collaborators' Introduction to Statistical Investigations, and the Lock team's Unlocking the Power of Data, are curriculum projects based on Cobb's ideas. Other researchers have been exploring the development of informal inferential reasoning as a way to use these methods to build a better understanding of statistical inference.
Another recent direction is addressing the big data sets that are increasingly affecting or being contributed to in our daily lives. Statistician Rob Gould, creator of Data Cycle, The Musical dinner and theatre spectacular, outlines many of these types of data and encourages teachers to find ways to use the data and address issues around big data. According to Gould, curricula focused on big data will address issues of sampling, prediction, visualization, data cleaning, and the underlying processes that generate data, rather than traditionally emphasized methods of making statistical inferences such as hypothesis testing.
Driving both of these changes is the increased role of computing in teaching and learning statistics. Some researchers argue that as the use of modeling and simulation increase, and as data sets become larger and more complex, students will need better and more technical computing skills. Projects such as MOSAIC have been creating courses that blend computer science, modeling, and statistics.
See also
Mathematics education
Science education
Statistical literacy
Footnotes
References
Further reading
Barnett, Vic (Editor) (1982) Teaching statistics in schools throughout the world, International Statistical Institute.
As PDF.
Franklin, C., Kader, G., Mewborn, D., Moreno, J., Peck, R., Perry, M., and Scheaffer, R. (2007) Guidelines for Assessment and Instruction in Statistics Education (GAISE) Report: A Pre-K–12 Curriculum Framework. American Statistical Association.
External links
Journals
Journal of Statistics and Data Science Education (formerly the Journal of Statistics Education) published by the American Statistical Association and Taylor & Francis
Statistics Education Research Journal published by the International Association for Statistical Education (IASE)
Teaching Statistics: An International Journal for Teachers
Technology Innovations in Statistics Education (TISE) "reports on studies of the use of technology to improve statistics learning at all levels, from kindergarten to graduate school and professional development".
Associations and Centers
IASE: newsletters, conference proceedings, recent dissertations, and links to statistics education conferences
CAUSEweb: many resources aimed at teaching undergraduate statistics classes, including activities, webinars, and a literature database
SRTL: forums and publications for The International Statistical Reasoning, Thinking, and Literacy Research Forums
Web pages of the Royal Statistical Society Centre for Statistical Education
Maths, Stats & OR Network: supports lecturers in Mathematics, Statistics and Operational Research in the UK
Other Links
Quotes on "Who should teach statistics?"
Mathematics education
|
2616395
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F%20%28%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%29
|
Дівиця (річка)
|
Дівиця (річка)
Дівиця — річка в Україні, у Носівському районі Чернігівської області. Ліва притока Остра (басейн Дніпра).
Опис
Довжина річки 20 км., похил річки — 0,63 м/км. Площа басейну 285 км².
Розташування
Бере початок на південному заході від Безуглівки. Спочатку тече на південний, а потім на північний захід через Володькову Дівицю, Сулак і впадає у річку Остер, ліву притоку Десни.
Річку перетинає автомобільна дорога
Цікавий факт
У XIX столітті біля витоку річки функцінувало 7 водяних млинів.
Джерела
«Каталог річок України» . — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 100. — (№ 1681).
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 171 (Дівиця № 2)
Примітки
Малі річки України
Річки Чернігівської області
Річки Носівського району
М'язи верхньої кінцівки
|
1364919
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%20%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F
|
Біблійне богослов'я
|
Біблійне богослов'я
Біблійне (біблейське) богослов'я є систематизацією віровчительних положень Біблії у зв'язку з конкретною історією двох Заповітів. Біблійне богослов'я — порівняно молода наука серед теологічних дисциплін. До XVIII століття у богословських системах цитатами з Писання користувалися найчастіше без уваги до їхнього історичного значення і того справжнього сенсу, який вони мають у Біблії (А. С. Лебедєв). Увага до цілісного розуміння Писання було привернена завдяки працям німецьких пієтистів, зокрема Йоганна-Альбрехта Бенгеля.
Виникнення
Як самостійна наука біблійне богослов'я виникло у протестантському середовищі. Початок йому був покладений в роботах Йоганна Габлера. Головним методом цього богослов'я стало «тлумачення Біблії через саму ж Біблію». Цей метод природно випливав із протестантського погляду на Писання як на єдине джерело Одкровення. Через це православні та католицькі біблеїсти довгий час ставилися до біблійного богослов'я обережно, побоюючись, що через нього буде проникати протестантський вплив. Пізніше стало очевидно, що ця богословська дисципліна не скута абсолютною залежністю від протестантизму. Вона взагалі не може бути цілком відстороненою, а завжди несе на собі відбиток тієї чи іншої конфесії. Подібно до того як може існувати раціоналістичне і протестантське біблійне богослов'я, воно може розвиватися на православній або католицькій основі.
Дослідники
Аспекти православного біблійного богослов'я вивчалися у роботах М. Богословського, Д. Введенського, М. Поснова, В. Велтистова, О. О. Глаголєва, М. Глубоковського, А. С. Лебедєва, І. Олесницького, В. Соловйова, М. Тареєва, С. Трубецького, єп. Хрисанфа, П. Юнгерова та інших.
Серед католицьких авторів, що займалися біблійним богослов'ям можна назвати Луї Бує, Жана Даніелу, Альбера Желена, Джона Маккензі, Жоржа Озу, Клода Тремонтана, Вілфріда Гаррінгтона.
Найбільш розвинене біблійне богослов'я, природно, у протестантів, оскільки воно має у них довгу історію. Найвпливовіші серед протестантських вчених 20 століття були Рудольф Бультман, Йоахім Єреміас, Ганс Концельманн, Оскар Кульманн, Герхард фон Рад, Гарольд Роулі, Вальтер Айхродт.
Предмет науки
Біблійне богослов'я розглядає віровчення Писання у двох аспектах: 1) у плані єдності Слова Божого і 2) у плані історичного різноманіття його виражень у Писанні. Багато в чому біблійне богослов'я перетинається з догматичним богослов'ям та порівняльно-релігійним вивченням Біблії.
Єдність Слова Божого
Єдність Слова Божого ґрунтується на вірі, що з самого початку богоодкровенної релігії її свідчення йшло від Єдиного Бога, Який діє в історії світу, відкриває Себе і Свою волю людям. Саме Він є ініціатором діалогу та Заповіту. Він закликає апостолів, як колись закликав Авраама, Мойсея, пророків. У відповідь на Свій заклик Бог чекає від людей повної і безмежної віри (від віри Авраама до віри в Ісуса Христа, котра надихала апостолів). Бог є Цар світу, але таємниця Царства Його розкривається поетапно (від обітниці царства Давида — до благовістя Царства Божого, яке звучить у проповіді Ісуса Христа, і кінцевого торжества його, символічно зображеного в Апокаліпсисі).
Діяння Бога здійснюються насамперед в історії людства. Він створює у цій історії народ (Церква), з яким укладає Заповіт (від Заповіту з Ноєм і Авраамом до Нового Заповіту Ісуса Христа). Заповіт містить в собі обітницю, пророцтво про прийдешнє єднання Бога і людини в Царстві Божому. Ця обітниця проходить наскрізною темою по всій Біблії, починаючи від історії Авраама. У той же час обітниця не виключає школи скорбот, через котру повинні пройти вірні. З одного боку, це напоумлення тим, хто зрадив Богу (поневіряння Ізраїля пустелею, Полон, руйнування Храму), а з іншого — це випробування віри (Йов, пророк Єремія; пор. слова Христа: «у світі будете мати скорботу», Йн 16:33). У цих випробуваннях зберігається залишок обраних, ядро істинної Церкви. Саме заснування Церкви як народу Божого є волею Творця, що поєднує обидва Заповіти. В обох Заповітах «народ святий» призначений на служіння Божественному домобудівництву. Однак у Старому Заповіті він обмежений національними рамками, а в Новому стає вселенським народом, де немає ні елліна, ні юдея. Як нагадування про Заповіт і покликання Церкви Бог заповідає обряди та богослужіння (від першої жертви до Євхаристійної Жертви Нового Заповіту). Утім, без дотримання заповіді любові до Бога і ближнього обряди втрачають сенс. Стрижнем біблійного богослов'я обох Заповітів є есхатологічне вчення про Царство і його Царя — Месію (Христа). У Христі з'єднується і обітниця Заповіту (Бог входить через втілення у найтіснішу єдність з людиною), і явлення Царства, котре «непримітним чином» приходить у світ і очікується у славі в прийдешньому. Людина, котра відпала через гріх від Бога, повернеться до Нього спокутною силою Боголюдини Христа.
На єдність Біблії вказують і найважливіші її символи: жертва — Євхаристія; єлей помазання — таїнство Святого Духа; води очищення — вода хрещення; покладання рук — посвята служителів Церкви; творче Слово Боже, Слово Одкровення — втілене Предвічне Слово; кров як символ життя — Кров Месії, що віддає Себе «за життя світу»; дні творіння, День Господній у Старому Заповіті — «день» Ісуса Христа, «день» Суду Месії.
Про єдність Біблії свідчить аналіз найважливіших біблійних понять, котрі у своєму словесному вираженні відрізняються від сучасних. Наприклад, пізнання (євр. ידע, ЙАДА — пізнавати) — поняття, котре має багато сенсів (знати, бути впевненим, пізнавати, в тому числі жінку); слава (євр. כבוד, КАВОД) означає прояв божественної могутності у світі; святість (євр. קדוש, КАДОШ — святий) — несумірність Бога з творінням, а у відношенні до творіння — посвячення Богу; правда, або істина (євр. אמת, ЕМЕТ), означає вірність моральним заповітам. Ці та подібні їм специфічні біблійні поняття поглиблювалися у своєму значенні в розвитку священної історії спасіння.
Тематично біблійне богослов'я можна розділити на вчення:
1) про Бога як такого (Біблійні імена Бога);
2) про Бога, що проявляється в акті творіння і в промислі про світ;
3) про Бога як Спасителя (Біблійна христологія) і Творця народу Божого (Церкви);
4) про природу, покликання і долю людини (Біблійна антропологія)
5) про гріх і праведність
6) про посмертну долю людей
7) про есхатологію, останній Суд і Царство Боже.
Усі ці теми тісно переплітаються між собою, причому повне розкриття їх у рамках біблійного богослов'я досягається лише тоді, коли це богослов'я виходить з усього обсягу Писання. У Біблії одні книги доповнюють інші (наприклад, песимізм Книги Екклезіаста може бути оцінений лише на тлі всього біблійного контексту).
Біблійне богослов'я змушене рахуватися з фактом виключної стриманості священних авторів, коли мова йде про внутрішньобожественну таємницю. Біблія не пропонує метафізичних міркувань про природу Божества; Бог Живий явлений у ній переважно у його діях по відношенню до світу. Тим не менш, вже у Старому Заповіті знаходиться підґрунтя тринітарного догмату (вчення про Духа, Слово і Премудрість Божу). Хоча Бог позамежний і незбагненний, Він частково відкривається в особливих теофаніях; у повноті ж «Бога не бачив ніхто ніколи». Явив Його миру «Єдинородний Син, сущий у лоні Отця». Властивості Сущого описуються в Біблії переважно катафатично, за допомогою земних понять (справедливість, доброта, любов, ревнощі, праведність), і навіть з допомогою антропоморфізмів. Це пов'язано в першу чергу з тим, що Писання сповіщає не абстрактні істини, а вчить жити перед обличчям Божим (наприклад, Боже милосердя є ідеал для людини: ; єднання Отця і Сина є образ для єднання вірних у любові: ).
Історичне різноманіття виражень Слова Божого
Біблійне богослов'я також розглядає відмінність конкретних біблійних традицій у їхньому історичному розвитку, встановлюючи особливості богослов'я Закону, Пророків і учительних книг, а також богослов'я Євангелій і послань апостолів. При цьому вивчається богослов'я як окремих священних письменників (наприклад, пророка Амоса, пророка Єремії, євангеліста Луки, євангеліста Івана), так і цілих шкіл (пов'язаних, наприклад, з ім'ям пророка Ісаї або з апокаліптичною традицією). Мета такого вивчення — найбільш точно встановити, що мав на увазі той чи інший священний автор або група авторів у своєму творі. Для цього необхідно якомога точніше встановити датування, історичні обставини виникнення текстів, а також вирішити інші ісагогічні питання.
У цій області біблійного богослов'я намітилося два основні напрями. Одне вивчає богослов'я окремих частин Писання як порівняно незалежні традиції, підкреслюючи їхню своєрідність (прикладом можуть служити праці Г. фон Рада). Часом ці традиції протиставляються одна одній (наприклад, до недавнього часу богослов'я пророків вважалося опозиційним богослов'ю законовчителів і духовенства). Інші, навпаки, визнаючи особливості авторів і шкіл Письма, знаходять між ними суттєвий зв'язок (так, Сігмунд Мовінкель довів його у випадку пророків і священиків). У новозавітному богослов'ї було прийнято проводити різку грань між синоптиками і писаннями Івана. Так само зроблені спроби дати характеристику особливих рис богослов'я апостола Марка (Вільям Вреде) та інших синоптиків (Гюнтер Борнкамм, Ганс Концельманн). Спеціальну область являє собою реконструкція цілісного богослов'я апостола Павла. У ньому також намагалися знайти риси, що протиставляють його Євангелію. Але при всій цінності виявлення характерних особливостей богонатхненних авторів рано чи пізно виявлялося, що духовна єдність, що зв'язує їх, вище всіх відмінностей. Образно кажучи, Писання є своєрідний свідок «передекуменізму», де різні точки зору зустрічаються в єдиному руслі божественного Одкровення.
Порівняльно-релігійні дослідження, особливо у сфері історії та культури Стародавнього Сходу, допомагають біблійному богослов'ю засвоїти мову символіки, котра була використана священними письменниками. Це, у свою чергу, допомагає виділити вічну смислову основу Одкровення, що стоїть за формами, котрі пов'язані з умовами минулих історичних епох.
У певному сенсі можна сказати, що біблійне богослов'я увінчує всю будівлю біблійної науки про Священне Писання, бо ісагогіка та екзегеза слугують одній меті — розуміння і сприйняття Слова Божого, даного у Біблії.
Див. також
Біблійна археологія
Біблійний календар
Біблійна історія
Біблійна герменевтика
Біблійна географія
Біблійна хронологія
Біблійна апокрифа
Біблікум (Папський інститут)
Богослов'я
Біблія
Біблеїстика
Посилання
Богословие библейское // Библиологический словарь. М., 2002.
Література
Бартелеми Д., Бог и Его образ: Очерк библ. Б., пер. с франц, Милан, 1988.
Булгаков С., прот., Богословие Евангелия Иоанна Богослова // Вестник РХД, 1980, № 131.
Георгиевский А. И., О воскресении мертвых в связи с Евхаристией, в свете учения Свящ. Писания // БТ, сб. 16, 1976.
Левшеня К., Доктрины Библии, Чикаго, 1981, переизд. М., 1992.
Лосский В. Н., Боговидение в библ. образе мысли и богомыслии отцов первых веков // БТ, сб. 18, 1978.
Мудьюгин М., свящ., Любовь к Богу и к людям в Ветхом и Новом Заветах, ЖМП, 1964, № 10;
Николайнен А. Т., Евхаристия в свете исследований Свящ. Писания НЗ // БТ, сб. 11, 1973.
Флоренский П., свящ., Понятие Церкви в Свящ. Писании // БТ, сб. 12, 1974.
Harrington W., The Path of Biblical Theology, Dublin, 1973.
Hunter A. M., Introducing New Testament Theology, L., 1957.
Jeremias J., The central Message of the New Testament, L., 1965.
Kraus H. J., Die biblische Theologie, Neukirchen, 1970.
MacKenzie J. L., A Theology of the Old Testament, Garden City (N. Y.), 1974.
Manson T. W., The Teaching of Jesus, Camb., 1931.
Rad G. von, Theologie des Alten Testaments, Bd. 1—2, Münch., 1958—60.
Reventlow H. von, Hauptprobleme der alttestamentlichen Theologie im 20. Jahrhundert, Darmstadt, 1982.
Schelkle K. H., Theologie des Neuen Testaments, Bd. 1—4, Düss., 1968—76 (Theology of the New Testament, vol. 1—4, Collegeville, 1971—76).
Schofield J. N., Introducing Old Testament Theology, L., 1964.
Біблеїстика
Християнське богослов'я
Християнські терміни
|
1106123
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Kh-15
|
Kh-15
|
Kh-15
The Raduga Kh-15 or RKV-15 (NATO: AS-16 "Kickback"; GRAU:) is a Russian hypersonic aero-ballistic air-to-ground missile carried by the Tupolev Tu-22M and other bombers. Originally developed as a standoff nuclear air-to-ground missile similar to the U.S. Air Force's AGM-69 SRAM, versions with conventional warheads have been developed.
As of early 2019, it was uncertain whether the Kh-15 was in service, with rumors that it had been retired or placed in storage.
Development
In 1967, MKB Raduga started developing the Kh-2000 as a replacement for the Kh-22 (NATO reporting name AS-4 Kitchen) heavy anti-shipping missile. Development of the Kh-15 started some time in the early 1970s. The sophistication of the design made it suitable for other roles, and a nuclear-tipped version was developed in tandem with the conventionally armed variant. An upgrade under development was cancelled in 1991, but reports in 1998 suggested an upgraded Kh-15 might be fitted to Su-35 (Flanker-E) tactical aircraft.
Design
The Kh-15 climbs to an altitude of about and then dives in on the target, accelerating to a speed of about Mach 5.
Operational history
It entered service in 1980. It can be carried by the Su-33, Su-34, Tu-95MS-6 'Bear-H', Tu-22M3 'Backfire C', and Tu-160 'Blackjack'.
Variants
Kh-15 (RKV-15) - the original version with nuclear warhead and inertial guidance
Kh-15P - passive seeker for anti-radar use
Kh-15S - active radar seeker for anti-shipping use
Operators
Current
Former
- Passed onto successor states
Similar weapons
KSR-5 (AS-6 'Kingfish') - heavy anti-surface missile carried under the wings of Tu-22M
Kh-59 (AS-13 'Kingbolt') - ASM for tactical aircraft, up to 285 km range
Kh-37 (updated version of AS-20 'Kayak') - land attack version of subsonic Kh-35 Anti-Ship missile, 250 km range
AGM-69 SRAM - 1000 kg US missile with up to 170 km range
Photo Gallery
Notes
References
Kh-015
Cold War air-to-surface missiles of the Soviet Union
Cold War anti-ship missiles of the Soviet Union
Air-launched ballistic missiles
Kh-015
Kh-015
MKB Raduga products
Nuclear air-to-surface missiles
Military equipment introduced in the 1980s
|
38181834
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Malham%20Dar
|
Malham Dar
|
Malham Dar (also Romanized as Malḩam Dar) is a village in Hendudur Rural District, Sarband District, Shazand County, Markazi Province, Iran. At the 2006 census, its population was 79, in 17 families.
References
Populated places in Shazand County
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.